Торгово-промислові палати

6

План

Вступ

1. Поняття, нормативно-правова основа і система торгово-промислових палат

2. Утворення і припинення діяльності торгово-промислових палат. Керування ними

3. Правовий статус торгово-промислових палат і практика його реалізації

4. Торгово-промислові палати і держава

Висновки

Список літератури

Вступ

Останнім часом система торгово-промислових палат в Україні стає ареною палких суперечок, де особисті амбіції зіштовхуються з колективними, а її внутрішня автономність зазнає потужного впливу зовнішнього соціуму, піддаючи випробуванню якість та міцність демократичної суті її існування[1].

Ситуація ускладнюється тим, що діяльність ТПП України здійснюється в правовому полі застарілого Закону України "Про торгово-промислові палати в „Україні”[2] та не завжди досконалих положень нових Господарського[3] та Цивільного[4] кодексів України. Старе законодавство України за час свого існування не усунуло існуючих суперечностей, нове породило інші.

Ще більше протиріч зустрічається в локальних актах ТПП. Часто- густо вони містять норми, які ставлять у нерівне положення субєктів створення та членства в ТПП, невиправдано розширюючи координати обмежень, встановлених законом. В звязку з цим, на наш погляд, важливо дослідити це питання в площині статусу субєктів обєднання та основних принципів його створення.

На жаль, у науковій літературі цю проблему не висвітлено. Більше уваги науковці приділяють підприємницьким товариствам, ніж непідприємницьким організаціям[5].

1. Поняття, нормативно-правова основа і система торгово- промислових палат

ЗАКОН УКРАЇНИ "Про торгово-промислові палати в Україні"

Даний Закон визначає загальні правові, економічні і соціальні основи створення торгово-промислових палат в Україні, встановлює організаційно-правові форми і напрямки їхньої діяльності, а також принципи їхніх взаємин з державою.

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Торгово-промислова палата

1.Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, що обєднує юридичних осіб, що створені і діють відповідно до законодавства України, і громадян України, зареєстрованих як підприємців, і їхнього обєднання.

2. Торгово-промислова палата може займатися підприємницькою діяльністю тільки в тім обсязі, у якому це необхідно для виконання її статутних задач. Отримана нею прибуток не розподіляється між членами торгово-промислової палати, а направляється на виконання її статутних задач.

3. Торгово-промислова палата є юридичною особою.

4. Торгово-промислова палата відповідає за своїми обовязками всіма приналежними їй способами і майном.

5. Торгово-промислова палата не відповідає по зобовязаннях своїх членів, так само як члени торгово-промислової палати не відповідають по її зобовязаннях.

6. Торгово-промислова палата не відповідає по зобовязаннях створених нею підприємств і інших організацій, так само як підприємства й інших організацій не відповідають по зобовязаннях торгово-промислової палати.

7. Назва "торгово-промислова палата" і утворені на його основі словосполучення можуть використовуватися лише у відношенні організацій, створених відповідно до дійсного Закону. Інші організації не мають права використовувати у своїх назвах словосполучення "торгово-промислова палата", "торговельна палата" чи "промислова палата" і не підлягають державної реєстрації під назвами, що містять ці словосполучення.

8. Торгово-промислова палата має печатку з зображенням своєї емблеми і своїм найменуванням і свій розрахунковий рахунок і інші рахунки.

Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" відокремлює ТПП України від інших організаційно-правових утворень, наприклад, громадських організацій або обєднань підприємств, виділяючи їх в окрему самостійну систему, на яку не поширюється дія Законів України "Про обєднання громадян" та "Про підприємства в Україні". Таке специфічне ставлення законодавця до ТПП знаходить своє відображення, перш за все, в принципах створення та нормативному закріпленні цілей та завдань ТПП. Крім того, право на обєднання в ТПП обмежене статусом субєктів обєднання та умовами щодо кількості та територіальної залежності їх утворень (п.п.1,7 ст.1; п. 2 ст. 5, п. З ст. 14 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні"). Відповідно до положень згаданого закону в Україні можуть створюватись та діяти ТПП з різним правовим статусом: торгово- промислові палати України, регіональні торгово-промислові палати та змішані торгово-промислові палати.

2. Утворення і припинення діяльності торгово-промислових палат. Керування ними

Розділ II. Створення торгово-промислових палат та припинення їхньої діяльності

Стаття 5. Принципи створення торгово-промислових палат

1. Торгово-промислові палати створюються за принципом добровільного обєднання їхніх засновників. Принцип добровільного обєднання підприємців у торгово-промислову палату складається в праві вибору чи входити не входити в її склад.

2. Торгово-промислові палати створюються на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (регіональні торгово-промислові палати). У межах кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць може бути створена тільки одна торгово-промислова палата. На території України діє Торгово-промислова палата України.

Стаття 6. Порядок створення торгово-промислової палати

1. Торгово-промислова палата створюється з ініціативи не менш пятдесятьох засновників, що знаходяться на відповідній території.

2. Засновники торгово-промислової палати скликають установчий зїзд (конференцію) чи загальні збори, на якому приймається статут і створюються керівні органи торгово-промислової палати.

Із змісту Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" можна виділити основні принципи створення та діяльності ТПП: недержавності; державного сприяння ТПП, контролю та нагляду; неприбутковості; самоврядування; добровільності; легітимності; територіальності. Ці принципи містяться в різних розділах закону і не обмежуються положенням ст. 5 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", яка має найменування "Принципи створення торгово-промислових палат". Ми не ставимо за мету розкрити в цій роботі зміст усіх названих принципів, спинимося лише на тих, які мають пряме відношення до висвітлюваних нами проблем.

Принцип легітимності, по-перше, означає, що ТПП є статутною організацією, яка створюється та діє відповідно до законодавства України, має статус юридичної особи, повинна бути зареєстрована у порядку, визначеному законодавством. По-друге, засновниками та членами ТПП можуть бути лише юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадяни України, зареєстровані як підприємці, та їх обєднання (ст.ст.1,7 Закону).

Поняття "створені" і "діють" корелюються відповідно поняттями "правоздатність" та "дієздатність" юридичної особи. Для юридичної особи вони виникають одночасно в момент її реєстрації. Обумовленість створення і діяльності юридичних осіб тезою"відповідно до законодавства України" означає набуття ними статусу юридичної особи за законами України і відповідно здійснення діяльності на підставі установчих документів. Іншими словами, юридичні особи, що мають статус нерезидентів, не можуть обєднуватись в ТПП України, оскільки їх правоздатність та дієздатність виникає за національним законодавством країни їх утворення.

Не можуть бути учасниками ТПП представництва, відокремлені підрозділи підприємств, організацій, установ, які не мають статусу юридичної особи.

Щодо фізичних осіб, то їх право обєднуватись в ТПП залежить від специфічної правоздатності, виникнення якої закон повязує з реєстрацією такої особи як підприємця. Разом з тим, не всякий підприємець (фізична особа) має право участі в ТПП, а лише громадянин України. Іноземці та особи без громадянства такими правами не наділені.

Членство в ТПП також може бути обмежене для тих учасників, які втратили відповідно до закону право на обєднання в ТПП. Для підприємців та юридичних осіб такою ознакою є, наприклад, скасування їх державної реєстрації.

Принцип добровільності, відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", полягає у праві підприємців входити або не входити до складу ТПП. Проте, розкриваючи зміст цього принципу, законодавець поширює його дію лише на підприємців, не згадуючи інших засновників, які за своїм статусом не займаються підприємницькою діяльністю, що на наш погляд є суттєвим недоліком змістовності згаданої статті, адже цей принцип є актуальним і для інших учасників обєднання (юридичних осіб).

Принцип територіальності - це окрема форма законодавчого обмеження обєднання в ТПП за кількісними та територіальними умовами їх створення.

За цими умовами в Україні діє лише одна Торгово-промислова палата України, в систему якої входять регіональні ТПП. Регіональність їх обумовлена межами областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим. В межах кожного регіону може діяти лише одна регіональна ТПП. Це означає, що учасник РТПП Миколаївської області не може бути членом РТПП Одеської області і навпаки (ст. 6 ЗУ "Про торгово-промислові палати в України"). Разом з тим усі учасники регіональних ТПП є учасниками ТПП України (ст.13 ЗУ "Про торгово-промислові палати в України"). Загальна кількість РТПП визначається кількістю областей, автономних утворень та міст зі спеціальним статусом в Україні.

Щодо змішаних ТПП, то їх кількісні та територіальні обмеження законом не визначені. Вони створюються за участю ТПП України та партнерських організацій як в Україні, так і за її межами.

Стаття 10. Припинення діяльності торгово-промислової палати

1. Діяльність торгово-промислової палати припиняється шляхом її ліквідації.

2. Ліквідація торгово-промислової палати виробляється за рішенням засновників торгово-промислової чи палати за рішенням її вищого керівного органа. Торгово-промислова палата може бути ліквідована також за рішенням суду у випадках і порядку, установлених законодавством України.

3. Час припинення діяльності торгово-промислової палати настає з моменту внесення запису про це в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України.

4. Майно і засоби ліквідованої торгово-промислової палати після задоволення вимог усіх кредиторів розподіляються в порядку, передбаченому законодавством.

3. Правовий статус торгово-промислових палат і практика його реалізації

Стаття 11. Права торгово-промислових палат

1. Торгово-промислові палати мають право:

проводити з доручення державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних звязків, а також з інших питань, що стосується правий і інтересів підприємців;

представляти і захищати законні інтереси торгово-промислової чи палати з доручення її членів їхні інтереси;

надавати з доручення українських і іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, звязані з захистом їхніх прав і інтересів, відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України;

звертатися з доручення облич, права яких порушені, в Антимонопольний комітет України з заявами про порушення законодавства про захист від несумлінної конкуренції;

проводити за замовленням українських і іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних і імпортних) і визначати їхня вартість;

завіряти і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями й інші документи, звязані зі здійсненням зовнішньоекономічної діяльності;

здійснювати декларування зовнішньоторговельних вантажів у випадках, передбачених законом;

організовувати міжнародні виставки, національні виставки іноземних держав і окремих іноземних фірм, забезпечувати підготовку і проведення виставок українських товарів в Україні і за її межами;

організовувати семінари, конференції, ділові переговори по економічних питаннях за участю українських підприємців і іноземних фірм як в Україні, так і за її межами;

укладатися необхідні для виконання функцій палат зовнішньоекономічні й інші угоди з українськими й іноземними субєктами підприємницької діяльності, а також з окремими громадянами;

видавати інформаційні, довідкові, рекламні і методичні матеріали з питань своєї діяльності, а також газети, журнали й інші друковані матеріали для забезпечення підприємницької діяльності;

створювати, реорганізовувати і ліквідувати підприємства й інші організації з метою виконання статутних задач у порядку, установленому законом;

самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності;

установлювати структуру, штатний розклад, чисельність працівників,

форми і розміри оплати і матеріального стимулювання їхньої праці відповідно до законодавства України;

створювати з ініціативи учасників суперечки третейські суди відповідно до законодавства України, галузеві чи територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-консультантів;

виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.

2. Методичні й експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їхніх повноважень, є обовязковими для застосування на всій території України.

3. Права торгово-промислових палат закріплюються в їхніх статутах і реалізуються в порядку, передбаченому законодавством України.

Оскільки з 1 січня 2004 року набули чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, слід розглянути питання, які нас цікавлять, в контексті положень названих нормативних актів.

Зі змісту ст.ст. 80, 81, 83, 85 Цивільного кодексу України випливає, що торгово-промислові палати України законодавець відніс до категорії непідприємницьких товариств, зазначивши, що особливості їх правового статусу встановлюються законом.

Визначення торгово-промислової палати надане в п. 1 ст. 21 глави 2 розділу І Господарського кодексу України. Віднесення законодавцем ТПП до господарюючих субєктів не виправдовує розміщення його в главі 2 "Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування" Господарського кодексу України. На наш погляд, це приклад невдалого застосування нормотворчої техніки та систематизації нормативного акту.

Оскільки цей розділ та глава не містять інших визначень обєднань, крім ТПП та організації роботодавців, то визначення їх доцільно було б віднести до глави 13 розділу II Господарського кодексу "Громадянин як субєкт господарювання. Особливості статусу інших субєктів господарювання", тому що відповідно до назви цієї глави вони мають статус "...інших субєктів господарювання".

Як видно з тексту п. 1. ст. 21 Господарського кодексу України та п.1 ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ці визначення ТПП відрізняються одне від одного.

З їх порівняльного аналізу випливає, що пунктом 1 ст. 21 Господарського кодексу України законодавець невиправдано обмежив мету, з якою створюються торгово-промислові палати, вилучивши положення, що стосуються формування сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, всебічного розвитку усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних звязків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн. Разом з тим, доцільним доповненням до визначення ТПП вбачається включення законодавцем положень стосовно того, що ТПП є "статутною організацією, створеною на засадах членства".

Щодо субєктів, які мають право створювати ТПП, то такими Господарський кодекс України називає "підприємців" та "організації". Взагалі поняття "організація" не має нормативного визначення в законодавстві України. Ми вважаємо, що застосовується воно в правовому значенні для характеристики соціальних утворень, що мають організаційну єдність, певну структуру, регламент внутрішньої та зовнішньої діяльності та апарат управління чи представництва, якому учасниками утворення надане право виступати в зовнішніх відносинах з іншими субєктами права від імені цього утворення. Залишається незрозумілим, яких підприємців та які організації має на увазі законодавець. Якщо усіх підприємців, то до таких слід віднести громадян інших держав та осіб без громадянства, що зареєстровані як підприємці за законодавством України. Якщо застосувати ті ж правила тлумачення до поняття "організації", то виходить, що створювати ТПП можуть організації з будь-яким статусом (юридичні особи та ті, що такого статусу не мають). Але в звязку з бланкетним характером п. З ст. 21 Господарського кодексу України, що відсилає нас до Закону України "Про торгово- промислові палати в Україні", виникає інша суперечність. З одного боку, Господарський кодекс нібито розширив коло осіб, що можуть створювати ТПП, з іншого - обмежив право членства, визнавши його лише за юридичними особами, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадянами України, зареєстрованих як підприємці (ст. 7 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні")[6].

4. Торгово-промислові Палати і держава

Стаття 4. Держава і торгово-промислові палати

1. Державні органи сприяють торгово-промисловим палатам у виконанні ними статутних зад ач.

2. Утручання державних органів і їхніх посадових осіб у діяльність торгово-промислових палат, так само як і втручання торгово- промислових палат у діяльність державних органів і їхніх посадових осіб не допускається.

3. Відповідні державні органи здійснюють контроль і нагляд за діяльністю торгово-промислових палат у рамках своїх повноважень відповідно до законодавства.

Принцип недержавності полягає в тім, що держава в особі її органів та створених ними організацій не може бути одноособове засновником ТПП. Разом з тим, цей принцип не передбачає обмеження участі створених державними органами підприємств,

установ та ін. в діяльності ТПП, оскільки така їх участь не перетворює ТПП в державні організації. Цей принцип також передбачає невтручання державних органів та їх посадових осіб у діяльність ТПП, рівно як і ТПП в діяльність державних органів та їх посадових осіб.

Висновки

Таким чином, на нашу думку, положення Господарського кодексу, що стосуються ТПП, потребують змін та доповнень у законодавчому порядку з метою усунення недоліків, згаданих вище, а Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" - нової редакції, де відповідно до правил юридичної техніки необхідно чітко визначити терміни, що вживаються в тексті закону; субєктів створення та діяльності ТПП; принципи, за якими відбувається обєднання субєктів у ТПП, в тому числі принципу рівноправності[12], що полягає у рівності прав засновників та членів організацій, незалежно від їх майнового стану, результатів фінансово-господарської діяльності та інших ознак, брати участь у діяльності ТПП, в тому числі його вищого органу, з однаковою кількістю голосів, бути обраними до складу органів управління ТПП, вільно виходити з організації.

Вбачається також, що статутні документи (а тим більш локальні акти, прийняті виконавчими органами ТПП) не можуть містити правил, які б ставили в різне правове положення осіб, які виступають засновниками, та тих, хто став чи хоче стати членом РТПП. Тобто, якщо закон встановлює певні обмеження щодо можливості створення ТПП та статусу осіб, яким таке право надане, то лише ці обмеження можуть бути встановлені в статутних документах до осіб, які бажають стати членами ТПП.

Нова редакція закону повинна містити лише такі обмеження для субєктів створення та діяльності ТПП (як для засновників, так і членів), які визнані міжнародним правом та є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах держави чи громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоровя та моральності населення чи захисту прав і свобод інших осіб.

В звязку з цим, на наш погляд, визначення поняття торгово- промислових палат можна викласти у наступній редакції: "Торгово- промислові палати в Україні є недержавними неприбутковими самоврядними статутними організаціями, які мають статус юридичних осіб і обєднують на засадах членства організації та підприємців, визначених цим законом".

Положення нової редакції закону стосовно того, хто може створювати ТПП та бути їх членами, доцільно було б визначити так:

"Субєктами створення та діяльності ТПП можуть бути лише юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України та фізичні особи, що здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці."

Використана література

1. Пономаренко А. Доходное место // Бизнес. - 2000. - №22 (385). - 29 мая; Кирсанов Э. Торгово-промышленньїй фигвам // Николаевские новости. - 2003. - № 116 (1104). - 24 сентября;

Кирсанов Э. За круглым столом о краеугольных проблемах // Вечерний Николаев. - 2003. - № 108 (1913). - 25 сентября; Кирсанов Э. Болезнь Паркинсона // Новый векЪ. - 2003 г. - № 7, - С. 9-13.

2. Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 13. - Ст. 52.

3. Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40 - 44. - Ст.35.

4. Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18 - 22. - Ст.144.

5. Грудницька С. Щодо питання про напрями розвитку законодавства про обєднання // Право України. - 1998. - № 11. - С.40-42; Кравчук В. Засновник- підприємство: сутність взаємовідносин // Право України. - 1998. - № 8.-С. 103-108.

6. До прийняття Господарського кодексу України ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» не протиставляв одне одному засновників та членів;

7. Відомості Верховної Ради України. - 1994.- № 23. - Ст.161.

8. Відомості Верховної ради України. - 1996. - № ЗО. - Ст.141.

9. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст.617.

10. Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов. - М.: Юрид. лит., 1990. - С.166.

11. Международная защита прав й свобод человека: Сб. документов. - М.: Юрид. лит., 1990. - С.41 - 42.

12. Принцип рівноправності не дістав нормативного закріплення в ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні».