МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПАВЛАТИЧИНИ
Кафедрагерманської філології
ОСОБЛИВОСТІФУНКЦІОНУВАННЯ ПАРОНІМІВ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
КУРСОВАРОБОТА
Підготувала:
Студентка 4 курсу 1 групи
факультету іноземної філології
Нагорна Т.О.
Науковий керівник:
канд. філол. наук, доцент
Кирилюк Марія Андріївна
Умань-2008
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Пароніми у мовній системі англійської мови
1.1. Паронімяк частина словникової системи англійської мови
1.2. Явищепаронімії і парономазії(парономасії) в англійській мові
РОЗДІЛ 2. Функціональні особливості паронімів всучасній англійській мові
2.1. Особливості функціонування паронімів ванглійській мові
2.2. Особливості, пов’язані з вживанням паронімів ванглійській мові
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Явищепаронімії привертає увагу вчених уже протягом багатьох століть. Будучи однією зактуальних проблем сучасного мовознавства, паронімія розглядалася з різнихточок зору представниками філософії, психології, лінгвістики.
Серйозне дослідження паронімічних та парономастичнихявищ, і паронімічних конструкцій зокрема, розпочалося тільки у 60-х роках ХХстоліття. У зв’язку з цим питання про паронімічні явища лишається насьогоднішній момент одним із найбільш дискутованих та недостатньо розроблених.Як відомо, пароніми – пари, рідше групи слів, які внаслідок звуковоїподібності, а іноді й часткового збігу морфологічного складу, можутьвикористовуватися в мовленні з певними семантично-стилістичними настановами. Уролі паронімів можуть також виступати фразеологічні одиниці та синтаксичніконструкції.
Ванглійській мові це явище вивчене недостатньо повно, про що свідчить наявністьу сучасній лінгвістиці суперечливих поглядів на проблему паронімії, прагненнявиявити нові підходи до вивчення цього явища, знайти більш адекватні способиопису паронімічних відносин між словами. У лінгвістичній літературі відсутнєвсебічне висвітлення сутності паронімів, у кожному дослідженні пропонуєтьсясвоє визначення, досліджується обмежене коло питань, по-різному інтерпретуютьсялексико-семантичні контакти в групах співзвучних слів. Відсутність комплексногопідходу до вивчення явища паронімії пояснюється структурною й функціональноюнеоднорідністю цього явища.
Визначеннясуті явища паронімії, встановлення факторів, механізмів і функцій, щоспонукають до актуалізації в мовній свідомості й мовномисленнєвій діяльностісмислової взаємодії формально подібних, але семантично різнородових одиниць,представляє значний науковий і практичний інтерес.
Цимі визначається актуальність обраної теми роботи.
Об'єктом дослідження єпароніми і явища паронімії та парономазії в англійській мові.
Предметом аналізує особливості функціонування та вживання паронімів в сучасній англійській мові.
Теоретичну основуданої роботи склали дослідження таких учених як И. В.
Арнольд,О. С. Ахманової, И. Р. Гальперина, Н. П. Колесникова, Д. Н. Розенталя, В. В.Виноградова й інші роботи з проблеми.
Метою курсової роботи євивчення особливостей функціонування паронімів у сучасній англійській мові.
Цільдослідження визначила постановку наступних завдань:
1)вивчити, систематизувати й провести критичний аналіз досліджень, присвяченихпроблемі паронімії в англійській мові;
2)проаналізувати фактори, що спричиняються функціонування паронімів у мовленні;
3)виявити основні проблеми, пов’язані з вживанням паронімів.
Длярішення поставлених завдань у роботі застосовуються такі методидослідження як
— комбінаторно-семантичний і комунікативно-прагматичний метод аналізу словниковихдефініцій,
— метод компонентного й контекстуального аналізу — для опису змістовної структурипаронімів,
— пошуковий метод,
— систематизація та узагальнення.
Матеріаломдослідження послужили близько 4000 прикладів мовних і контекстуальнихпаронімів, відібраних методом суцільної й часткової вибірки з художніх іпубліцистичних здобутків англомовних авторів (у тому числі тексти поетичногожанру), а також дані англійських словників слововживання.
Наукова новизнароботи визначається тим, що в ній є спроба всебічного розгляду вживанняпаронімів в англійській мові, при цьому, наскільки можливо й необхідно,ураховується масив попередніх досліджень.
Теоретичне значенняроботи полягає в тому, що її результати й висновки, поряд з поглибленнямнаукових видань про пароніми, паронімію і парономазію, сприяє з'ясуванню йвирішенню проблеми паронімії.
Практичне значенняроботи полягає в тому, що її результати й мовний матеріал можуть бутивикористані в практиці викладання англійської мови на різних етапах навчання, учитанні лекцій і проведенні семінарів по лексикології, стилістиці,прагмалінгвістиці, а також у науково-дослідній роботі студентів і аспірантів.
РОЗДІЛ1
ПАРОНІМИУ МОВНІЙ СИСТЕМІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
1.1. Паронімяк частина словникової системи англійської мови
Паронімиє одним із джерел мовних труднощів, у зв'язку із чим, у ряді дослідженьпаронімія розглядається з боку теорії культури мовлення (Гречок, Гвоздьов,Винокур, Костомаров, Розенталь, Шпаків, Akhmanova, Idzelis).
Паронімія- неодмінний предмет дослідження для авторів різних словників труднощів,паронімів, правильного й помилкового слововживання (Акуленко, Бєльчиков,Панюшева, Колeсникoв,Горбачевич, Fowler, Bryson, Herd, Morris, Partridge, Room, Wessen,). Однак усвоїй діяльності лексикографи або обмежуються констатацією паронімічнихпомилок, спонукаючи до боротьби з ними (Grandjouan, Moufflet, Therive,) [30],або, беручи до уваги негативний характер паронімічних помилок, пропонуютьзробити цей матеріал предметом докладного лінгвістичного дослідження (Frei,Баллі,) [2]. У наш час програму багатьох наукових досліджень у сферімовознавства визначає прагнення виявити нові підходи до проблеми паронімії йзнайти раціональні способи опису паронімічних відносин між словами.
Актуальнимиявляються питання сутності паронімії, відносини даного явища до суміжнихпонять, а також питання семантичного й прагматичного аналізу паронімії.Досліджуючи проблему паронімії, знаходимо безліч висловлювань і описів того,які слова є паронімами, хоча розробити чітке визначення цього явища, на жаль,не просто, через це лінгвісти по-різному трактують його. У вітчизняномумовознавстві паронімічне змішання розглядалося як певне порушення мовної норми.Про вивчення негативних фактів мови неодноразово писали В.В.Виноградов,Л.В.Щерба, Г.С.Винокур, Ш. Баллі, A.M. Пєшковський і ін. Л.В.Щерба писав пронеобхідність пильного вивчення «негативного мовного матеріалу»,помилок мовлення, які «особливо показові тому, що вони-то й розкриваютьмеханізм цих (словотворчих) процесів; вони найчастіше дають ключ до розумінняпричин історичних змін у мові» [27, 70]. Г.О.Винокур вважав за необхідневивчати відхилення від мовної норми, які визначаються внутрішніми законами мовноїкомунікації [5,18-20]. Особливе значення вивченню нелітературної мови надававA.M. Пєшковський, що підкреслював, що до будь-яких «окремих мовних фактівлінгвіст може ставитися в цей час тільки об'єктивно-пізнавально. Для ньогонемає в процесі вивчення ні „правильного“ і»неправильного" у мові, ні «гарного» і«некрасивого», ні «вдалого» і «невдалого» "[19].
Пронеобхідність вивчення мовних паталогій писав Ш. Баллі, що звертав увагу на те,що мовознавця повинні цікавити огріхи, що відбуваються в мовленні «у силу прихованогопрагнення заповнити недоліки правильної мови» [2,35]. У сучасній лінгвістиці, як відзначає О.В.Вишнякова, немає «вірної думкипро сутність паронімів, по-різному інтерпретуються лексико-семантичні контактив групах співзвучних слів» [6,4]. Формальний критерій паронімів — «ті, що вимовляються подібно», «ті, що мають певну фонетичнуподібність», «близькі, подібні за звучанням» (Gabrielli, Якобсон,Ахманова, Розенталь, Вишнякова, Колeсникoв,Федотова,) [1,313; 22,64; 6,8; 16,31]дуже приблизний. О.С.Ахманова визначаєпароніми як "… слова, які внаслідок подібності у звучанні й частковомузбігу морфемного складу можуть або помилково, або каламбурно використатися вмовленні" [1,313]. У даномувизначенні вказується не тільки на сам факт фонетичної близькості, але й нарезультат такої близькості -змішання паронімів у мовленні. Подібна з даноюпозицією є і точка зору Д.Э. Розенталя, який розглядає пароніми як «слова,близькі за звучанням, але різні по семантиці, які у першу чергу розмежовуютьсяпо властивому їм значенню» [22,64]. Важливість мовного змішання паронімів відзначається Ю.А. Бєльчиковим [3,368], Н.І.Колесниковим [16, 3]. Так, Н.І.Колесников розуміє під паронімами«будь-які подібно звучні слова, що мають різне значення, які можутьпомилково вживатися одне замість іншого» [16, 3], наприклад: контузити — конфузити, боцман — лоцман і ін. Того ж думки дотримується й Ж.Марузо, щорозуміє під паронімом "… слово, близьке іншому слову своєю зовнішньоюформою" [18,202].
У деяких роботахпаронімами називають тільки однокореневі слова (Вишнякова, Пономаренко, Бєльчиков, Панюшева, Никонов, Фоміна, Каратюк, WEUDEL,)[6,9; 3,3-4; 26,129; 15,81-87]. Фоміна, займаючисьпроблемою семантики однокореневих дієслів, вводить у своє дослідження пароніми,які розглядає як одиниці мови, і на матеріалі однокореневих дієслів російськоїмови показує розходження, з одного боку, між паронімічними й синонімічнимидієсловами, де до уваги приймаються інтегральні ознаки, а з іншого боку, міжпаронімічними й антонімічними дієсловами, де на перший план виступаютьдиференціальні ознаки [26, 3]. На думку О.В.Вишнякової, збіг кореня повиненпідкріплюватися реалізацією ряду інших умов: «Пароніми — це близькі позвучанню однокореневі слова з наголосом на тому самому складі, які відносятьсядо одного логіко-граматичного ряду — до однієї частини мови, одного роду йрізних понять, що позначають,» [6, 8-9]. Наприклад: радник-порадник; означати-позначати; класний -класовий.М.І.Фоміна підкреслює у визначенні паронімів спільність лексико-граматичноїприналежності слів-паронімів і споріднення кореня [26, 129]. У рамках такогопідходу паронімія розглядається як прояв системних зв'язків мови, носитьрегулярний характер і займає певне місце в мовній структурі. У такому випадкуприкладами служать: в українській мові: адресат -адресант; в російській мові:восход — всход; безответный — безответственный; в англійській мові: amiable — amicable; credible — credulous.
Члени паронімічної пари маніфестують різний ступінь семантичноїблизькості. Слова, які плутають, що є синонімами, взаємозамінними в певнихоточеннях, називаютьсинонімічними паронімами.
Наприклад:
- canal – channel
— raise – rise
- human – humane
Паронімічна помилка відбувається лише в тому контексті, колипроявляється розходження таких синонімів у семантичному або стилістичномувідношеннях. Інший вид паронімів – це контактні пароніми. Вони не маютьзагальних словникових значень і тому в нормі не є взаємозамінними. Однак такіпароніми належать до одного семантичного поля.
Наприклад:
- special – specific
- campaign – company
Нарешті, дистантні пароніми відрізняються тим, що не мають явнихсемантичних зв'язків. Однак, на відміну від випадкових застережень, змішаннядистантних паронімів регулярно відтворюється в мовленні й може бути розціненеяк явище «негативної мовної норми», наприклад, помилкова взаємозаміна англійськихслів
— accept «приймати» — except «заперечувати, виключати»
— bear «ведмідь» – beer «пиво»
— very «дуже» – vary «різноманітний»
— quiet «тихий» — quite «лише»
У загальній кількості виявлених співвідношень переважають контактніпароніми (близько 47%), далі випливають синонімічні (близько 30%), і, нарешті,найменша кількість випадків представлена дистантними паронімами (близько 23%).
Пароніми (відгр. раrа — поблизу, поруч і оnyma — ім'я) – це слова(парислів), які мають подібність у морфологічній будові (близькі зафонетичним складом), але розрізняються за значенням. Не всі слова, схожіза звучанням, можна вважати паронімами. До паронімічних належать тільки ті, щомають невелику відмінність у вимові. Інколи в паронімів є спільна морфема:
— personal –personnel;
— anterior –interior;
— popular –populous;
— corps — corpse
Мовознавці давнозвернули увагу на існування таких близькозвучних слів, на відмінності між нимиу значенні та на можливі помилки у їх вживанні. Протей до цього часу існує чимало розбіжностей у поглядах дослідників і на самеявище паронімії, і на групи, які можна включати до паронімів. При широкомурозумінні паронімії до паронімів зараховують усі слова, що мають звуковуподібність, не враховуючи морфемного складуслова, – і різнокореневі, і спільнокореневі (досвід –дослід, громадський –громадянський, верба–вербена, дерен–терен; hare – hair, skirt – shirt, diary –dairy, wander — wonder). Якщо ж розуміють паронімію вужче, то впаронімічні групи включають тільки спільнокореневі слова, які мають певнийзмістовий зв’язок(комунікативний–комунікаціиний, хронікальний–хронічний, фабрикант–фабрикат,співак–співець; career – carrier, human – humane, physics – physique). Семантичнізв’язки між паронімами можуть бути різними – синонімічними, антонімічними,іноді це слова з близьким, суміжним значенням або члени однієї тематичноїгрупи. Основну групу паронімів становлять слова, що семантично пов’язані міжсобою, частково збігаються за морфемним складом, близькі за походженням. Паронімічнимивідношеннями поєднується пара слів (lay – lie, suit – suite, seize – cease),значно рідше–три або більше (draught – draughts – drought).
За характером смислових зв’язків пароніми поділяють на кілька груп:
а) пароніми синонімічні (special – specific, campaign –company, canal – channel, raise – rise, human – humane);
б) паронімиантонімічні (employer – employee,immigrant – emigrant, evolution –revolution). Паронімипереважно належать до однієї частини мови, мають однакові граматичні ознаки. Навідміну від синонімів — слів, що позначають близькі поняття і тому можутьзаміняти одне одного, – для паронімів така взаємозамінність неможлива. Якщоомонімія як різновид лексичних відношень, пов’язаних із формою знака,ґрунтується на повному збігові його фонетичного складу, то паронімія передбачаєчастковий збіг, подібність структури і вимови слів, різних за значенням (дефектннй–дефективний,психіатричиий–психічний; mayor – major, low –law). Серед основних чинників,що визначають особливості паронімів, є семантична зумовленість. Кожнапаронімічна пара чи група здебільшого має свою специфіку, тому при зіставленніпаронімів слід виявляти здатність кожного з них до сполучення з іншими словами.
Заступенемзближення (подібності) звукового оформлення морфемногоскладу виділяють як мінімальні, так і максимальні пароніми.
Максимальнівідрізняються не більше, ніж однією звуковою одиницею:стрес-струс,гамувати-тамувати; hare – hair,wander – wonder.
Мінімальні–більш ніж однією:апендикс–апендицит; company – campaign.
На основі паронімії будується парономазія (гр. paronomasia)– стилістична фігура, в якій поряд розміщуються різні за значенням, алеподібні за звучанням слова з метою їх зіставлення.
1.2. Явище паронімії іпарономазії(парономасії) в англійській мові
Твердження,що співзвуччям приділяється істотне місце в сучасній практиці мовного спілкування,ставить лінгвістів перед необхідністю детального й планомірного вивченняспівзвучних слів у мовленні. У зв'язку із цим, звернемося до явища, основнакатегоріальна особливість якого полягає в частковому (неповному) збігу звуковихоболонок, а саме, до паронімії.
«Паронімія»(від греч. para — біля, біля; onyma — ім'я) — досить неоднозначне явище, що йдекоріннями в глибоку давнину. Уже класична філософія виділяла паронімію якособливе явище в колі загальної проблеми зв'язку звуку й змісту.
Першіспроби філософського осмислення питання були початі давньогрецькими риториками(Горгій, Трасімах), які на основі вивчення звукової організації змов, заклинаньі молитов зробили висновок про вплив звуків мовлення на «душу»слухача. Горгій є одним з перших, хто виявив і класифікував різні формиспівзвуччя в мовленні: на початку, всередині й в кінці слова. Продовжуючитрадиції давньогрецьких риториків, римські філософи Діонісій, Деметрій, Квінтиліан,Цицерон займалися вивченням і розробкою словесних фігур. Великий інтереспредставляють роботи Квінтиліана, що виділив і описав цілий ряд фігур,утворених співзвуччям. Для нас важливий «третій рід фігур — той, колиувага слухача збуджується й загострюється або співзвуччям, або подібністю, абопротилежністю слів».
Викладеневище свідчить про те, що явище паронімії цікавило лінгвістів з давніх часів,незважаючи на те, що спроби рішення даної проблеми в античній філології носилиемпіричний характер. Явище паронімії залишається у фокусі уваги вчених протягомдекількох століть. Будучи однією з актуальних проблем сучасного мовознавства, пароніміярозглядалася з різних точок зору представниками філософії, психології,лінгвістики. Згадки про це явище знаходимо в роботах таких видатних вітчизнянихі закордонних лінгвістів, як Ш.Балли [2], В.В.Виноградов [4], Г.О.Винокур [5],А.М.Пєшковський [19], А.А.Реформатський [20], Д.Э.Розенталь [21], Л.В.Щерба [27],E.Elster [28] і ін.
Удругій половині XX століття у вітчизняному й закордонному мовознавствіз'явилися спеціальні дослідження, присвячені паронімії на матеріалі різних мов:Багударова, Вишнякова, Голуб, Горкинский, Грабчиков, Григор'єв, Граник,Бондаренко, Кінцева, Евграфова, Критенко, Колeсникoв,Никонов, Пономаренко, Расторгуева, Снетова, Фоміна, Щепин, Янко-Триницкая, — наматеріалі російської мови; [ 6; 8; 10; 6; 26; ]; Каратюк, Яркова, — наматеріалі німецької мови [ 15 ]; Воронюк, Розенталь, Теленкова, Смирницкий, Nikolenko -на матеріалі англійської мови [ 7; 23; 21; 22; 24; 28 ].
Питанняпаронімії викликають інтерес також у тих учених, для яких пароніми не єспеціальним предметом дослідження: Розенталь, Ахманова, Шумиліна, Щепин,Duch'acek, Me. Neill, Matthews, Postman, Keppel [ 23; 22; 21; 1].
Великуувагу проблемам паронімії приділяє В.И.Каратюк, що на матеріалі німецької мовиретельно досліджує онтологію однокореневих слів з певною звуковою подібністю йсемантичною спільністю [15,81-87]. Відзначаючи, що співзвучні слова, які можуть змішуватися в мовленні(наприклад: Diplomat-Diplomand; verteilen-zerteilen і ін.), безсумнівно повинніпредставляти окремий об'єкт вивчення з боку лінгвістів, автор не намагаєтьсявиділити пароніми як особливий клас слів у лексичній системі мови.
Уряді випадків паронімія трактується як неповний збіг коренів [5,76]. Винокур розглядає стилістичні функції словосполучень із однаково абоподібно звучними коренями для створення комічного ефекту (каламбуру) і наводить різні приклади прояву паронімічної атракції [5].
Деякідослідники розуміють під паронімами різнокореневі одиниці (Elster, Гвоздьов, Григор'єв) [ 27,34; 10,264 ]. Так, В.П. Григор'єв відзначає: " пароніміюми визначаємо як систему парадигматичних відносин між подібними в планівираження різнокореневими словами" [10, 264].
В.Д.Горкінський у статті «Розмежування абсолютної паронімії й суміжнихлексичних явищ у синхронії польської мови» зіставляє паронімію зваріантністю слів, антонімією, омонімією й парономазією [8,112].
Явище парономазії (із гр. para – біля, onomazo – називаю) полягає узвуковій подібності слів, що мають різні морфологічні корені (порівн.: лоцман –боцман, кларнет – корнет, ін'єкція – інфекція; pour – poor, modal – model,price – prize). Як і при паронімії, лексичні пари при парономазії належать дооднієї частини мови, виконують у реченні аналогічні синтаксичні функції. Утаких слів можуть бути однакові префікси, суфікси, закінчення, але корені у нихзавжди різні. Крім випадкової фонетичної подібності, слова в подібних лексичнихпарах нічого спільного не мають, їхнє предметно-означальне співвідношеннязовсім різне. Парономазія на відміну від паронімії не носить характерузакономірного й постійного явища. І хоча в мові є чимало подібних у фонетичномувідношенні слів, зіставлення їх як лексичних пар є результатом індивідуальногосприйняття: один побачить парономазію в парі тираж — типаж, іншої — у тираж — міраж, третій — у тираж — вітраж. Однак паронімія й парономазія близькі зпогляду вживання в мовленні подібних по звучанню слів.
Приклади парономазів:
Low – law
Quay – queue
Hair – hear
Very – vary
Здатність паронімів до змішання в мовленні призвела до того, що підтерміном «паронімія» нерідко поєднуються два поняття — власне паронімія, тобтовид мовних системних відносин між лексичними одиницями, і парономазія (або парономасія)- стилістичний прийом, що складається в навмисному зближенні слів, що маютьподібність у звучанні. Ці слова не обов'язково повинні бути паронімами, частодля цілей автора буває досить випадкового звукового збігу. Використанняпарономазії дозволяє підсилити виразність тексту; особливо часто цей прийомзустрічається в поезії й фольклорі.
Наприклад: «Леса – лоси – лисы / Леса обезлосели, Леса обезлисели» (В.Хлебников). Отже, парономазія — це навмисне вживання паронімів Якщо змішанняпаронімів — груба лексична помилка, то навмисне вживання двох слів-паронімів водному реченні являє собою стилістичну фігуру, що називається парономазією(пари + поруч + називаю).
Також пароніміявідноситься до феномена «фальшивих друзів перекладача». Найбільш точним слідвизнати визначення паронімів О.В. Вишнякової, а саме: «пароніми – це близькі зазвучанням однокореневі слова з|із| наголосомна одному і тому ж складі, що відносяться до одного логіко–граматичного ряду|лави, низки| – до однієї частини|частки| мови|промови|,одному роду (і вигляду|виду|, якщо цедієслова і їх форми) – і що позначають|значать|різні поняття» [6, 5].
Розглядаючи|розглядуючи| слова, схожі по звучанню і формі, але|та| різні по значенню, що відносяться до лексикидвох різносистемних мов|язиків| слід говоритипро змішання співзвучних слів, різних по значенню на міжмовному рівні.
Готліб,розглядаючи|розглядуючи| слова німецької іросійської мов, схожі за звучанням і формою, але|та|різні по значенню в лінгвістичному аспекті, вважає|лічить|,що «більш відповідним|придатним| в цьомувипадку є термін «междуязычные| аналогизмы|» для позначення слів з|із|аналогічним (схожим) зовнішнім оформленням» [9, 437].
В.В.Дубічинськийпропонує нову концептуальну систему – теорію лексичних паралелей. Під«лексичними паралелями» автор розуміє «співпадаючі в плані виразу ісхожі/несхожі в плані змісту|вміст, утримання|лексеми двох і більше синхронно| порівнюванихабо контактуючих мов|язиків|» [12, 4]. У разіміжмовної паронімії наголос може падати і на інший склад. Так, в англійській іукраїнській мовах існують пароніми desert [′dəzət] «пустеля» і «десерт», які відрізняються зокрема наголосом. Лексема dessert [di′zə:t] «десерт»є|наявний| і в англійській мові, а тому ціслова по суті не омоніми, а пароніми. Категорії міжмовних омонімів і міжмовних паронімів взаємозв'язані івзаємозалежні|, проте|однак| на відміну від омонімів пароніми можуть істотно|суттєво| розрізнятися своїм написанням. Відповідновідрізняється і механізм «заплутування» перекладача, оскільки змішання подібноїлексики під впливом міжмовної інтерференції відбувається|походить|, як правило, на рівні однієї лексичної одиниці, а недвох: через співзвучність слова мови|язика|,що вивчається |речи| з|із| схожою лексичною одиницею рідної мови, позагальному|спільній| логіко–понятійному співвіднесенні.Більшість міжмовних паронімів – слова полісемантичні. «Наявність одного абодекількох загальних|спільних| значень схожихпо звучанню слів двох мов приводить|призводить, наводить|до механічного перенесення іншим значенням слова рідної мови на іноземне, вякому цих значень фактично немає. Так, наприклад, хто вивчає німецький мовунеправильно переносить на німецьке слово die Garderobe значення «Шафу дляодягу» з української мови, а ті, хто вивчають українську мову додає словугардероб значення «Убиральня актора, вішалка для верхнього одягу», що маєнімецьке слово, оскільки ті, хто говорять на цих мовах знають два загальні|спільні| значення даних слів: «роздягальня і весьносильний одяг однієї людини»[15, 75–76]. Слід помітити|відмітити|, що О.В.Вишнякова розуміє міжмовніпароніми трохи інакше, на її думку: «до міжмовних паронімів належать тільки|лише| такі лексичні одиниці мов, що зіставляються|співставляються|, які в обох даних мовах|язиках| можуть викликати|спричинити|помилкові асоціації, ототожнюватися одна з|із|іншою при фактичній розбіжності|розходженні| їхзначень, наприклад, українські пароніми емігрант – іммігрант іанглійські emigrant – immigrant » [ 6, 10].
Паронімія являєсобою особливе лексичне явище, багатоплановість якого визначила можливість йоговивчення як у функціональному, так і в нормативному аспекті. Нормативна точказору лінгвістів на паронімію найповнішим чином представлена дослідженнямидовідково-методичного характеру: «словниками труднощів», «словникамипаронімів», різними дидактичними посібниками, підручниками, що включають вправина розмежування й коректне використання паронімів, та ін.
Вітчизнянулексикографію відрізняє прагнення виділити пароніми із загального масиву«труднощів», присвятивши їм окремі «словники паронімів». Найбільше активнообласть паронімії почала розроблятися російськими лексикографами. В останні два-тридесятиліття ними були створені чотири повноцінних словники паронімів.
РОЗДІЛ2
ФУНКЦІОНАЛЬНІОСОБЛИВОСТІ ПАРОНІМІВ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
2.1. Особливості функціонуванняпаронімів в англійській мові
Паронімія яклексичне явище, що полягає у двосторонній фонетико-семантичній взаємодіїспівзвучних слів, характеризується своєрідним переплетенням формальних(фонетичних) і значеннєвих (семантичних) факторів, що визначають його сутністьі закони функціонування. Паронімічна функція мови привертала увагу мислителівпротягом багатьох століть. Інтерес до паронімії нітрохи не слабшав як уминулому сторіччі, так і в наші дні. До проблем паронімії в різних мовахзверталися Ш. Балли, Ф. де Соссюр, В. В. Виноградов, Ю. С. Степанов, О. В.Вишнякова, Н. П. Колeсникoв, В. И. Червоних, Т. Г. Пономаренко,Г. П. Снетова, Л. Н. Федотова й безліч інших авторів. Завдяки наполегливійроботі лінгвістів пароніми були ретельно вивчені з різних точок зору:формальної, семантичної, етимологічної, словотворчої, функціональної,нормативної, стилістичної й психолінгвістичної.
Пароніми,а часто й подібні по звучанню слова виконують у мовленні стилістичні функції.
Передкожним автором може виникнути проблема вибору одного з паронімів. Якщосинонімічний відбір лексичних засобів незмінно супроводжує словесну творчість,то проблема вибору одного з паронімів виникає лише в тих випадках, коли вмовлення включаються паронімічні слова.
Умілевживання паронімів допомагає письменникові правильно й точно передати думку,саме пароніми розкривають більші можливості мови в передачі тонких значеннєвихвідтінків. У художньому мовленні звичайно спостерігається правильне, досить мистецькевикористання паронімів. Однак можливо й свідоме відхилення письменника віднорми, якщо він хоче показати мовні помилки своїх героїв. Таким чином, в основісхованого використання паронімів у художньому мовленні можуть лежати різні естетичніпринципи їхнього відбору, продиктовані стилістичною установкою автора.
Іншийхарактер носить відкрите використання паронімів, коли письменник ставить їхпоруч, показуючи їхні значеннєві відмінності при видимій схожості. У цьомувипадку пароніми виконують різні стилістичні функції, виступаючи як засібпосилення дієвості мовлення.
Зіткненняпаронімів використається для виділення певних відповідних понять.
Сполученняпаронімів може створювати тавтологічний і звуковий повтор, що сприяє їхньомупосиленню.
Уживанняпаронімів може бути засобом уточнення думки. Іноді авторові досить звернутиувагу на різну лексичну сполучуваність паронімів, щоб уточнити їхнє значення.
Можливезіставлення паронімів, якщо автор хоче показати тонкі значеннєві розходженняміж ними.
Поетилюблять зближати самі «невідповідні» слова, дивуючи нас своєю фантазією.
Яскравийстилістичний ефект народжує протиставлення паронімів. Звичайно в цьому випадкупароніми з'єднані протиставним сполучником і одне зі співзвучних слів даєтьсяіз запереченням.
Паронімий ще частіше співзвучні неспоріднені слова використаються в каламбурах.
Пароніміяй парономазія виконують роль звукового курсиву, виділяючи співзвучні слова,яким автор надає особливого значення.
Прослідкуємояк паронімія і парономазія можуть емоційно впливати на художній текст наприкладі цитат з творів відомих англомовних письменників.
1. a) And now, perhaps, you had better leave me. Thedoctor made a point of quiet and repose. (P. G. Wodehouse)
b)The drawings were pleasing enough, with quite a sense of atmosphere. (J.Galsworthy)
2. a) Than the moon rose like a wonderful silvershield. (O. Wilde)
b)At a less anxious moment he might have been amused by the conflict his words aroused(J. Galsworthy)
c)Forgive me, old man, for asking you not toraise your voice (P. G.Wodehouse)
d)“Not dangerous?” “Yes, sir, when roused.” (Id.)
3. a) I remember before the war, when Charles inspectedthe Corps on a white horse ( J. Le Carre)
b)There were noises and directions from Cramer, about removing the corpse,and in a couple of minutes heavy feet as they carried it out (R. Stout)
4. a) “Nuclear physics”, said Erik reflectively.“Maybe that’s for me… Did fox ever ask you why you wanted to be a physicistwhen you first came here?” (M. Wilson)
b)“Hello, doc. You got a job here as house physician?” ( R. Stout)
5. a) Shearing was conscious of the madman behindhim, he could hear every one of Dean’s gasps (J. Kerouac)
b)John was such a tender-hearted chap, affectionate to his bones, and conscientious,too… ( J. Galsworthy)
6. a) I have no idea what this talk with you will do tome. I see no reason why it should have any effect one way or another (R.Stout)
b)The truth is, my dear, we both have pasts, which it is now my task to makeknown to you, because they grievously and deeply affect your futures (J.Galthworthy)
7. a) “I apologize”, said Loring persuasively. “It’s a personalidiosyncrasy and has nothing to do with our business” (R. Ludlum)
b)The major was gone taking hospital personnel in the staff car (E.Hemingway)
8. a) Early the next morning the Mayor waswalking in the square below in company with the Town Councilors (O. Wilde)
b)The major… had been in the war in Libya and wore twowound-stripes (E. Hemingway)
9. a) He was wearing a navy blue suit, a blueshirt and a white starched collar (M. Wilson)
b)We went into a motel court and bought a comfortable little suite forabout four dollars ( J. Kerouac)
10. a) There was nothing remarkable in the expression ofher face except its utter immobility (J. Galsworthy)
b)People always accepted an accomplished fact in time! (Id.)
c)“I expect you’re right”, he said slowly: “but I want to think it over”(Id.) [28, 220]
Зподаних прикладів видно, що змішання або неправильне вживання даних паронімівможе призвести до грубих лексичних помилок, до каламбурів або може статипричиною комічних ситуацій. Тобто, можна відзначити, що вживаючи пароніми вмовленні треба бути досить обережним, щоб фраза не виявилась абсурдною.
2.2.Особливості, пов’язані з вживанням паронімів в англійській мові
Проблемипаронімії давно привертають увагу викладачів мови й тих, хто її вивчає його.Часто, яке слово-паронім ужити, як правильно сказати — “a historic event”, або“historical event”- ставить у глухий кут навіть людей, що непогано володіютьмовою.
Отже, що ж такепароніми? У працях різних мовознавців дане явище відзначене під різниминазвами, як то: квазіомонімія, гетерофемія, парономазія й т.д., що свідчить,звичайно, про відсутність єдиного підходу до визначення даного явища. Улінгвістиці склалося два основних підходи до визначення паронімії – вузький іширокий. У рамках вузького підходу (О. В. Вишнякова, Д. И. Розенталь/Теленковай ін.) [ 6; 23 ] пароніми обмежуються областюспівзвучних однокореневих слів з різним значенням, що належать до одноголексико-граматичного розряду. Прихильники ж широкого підходу (В. П. Григор'єв,В. Д. Девкин, Ю. М. Скребнев, О. С. Ахманова й ін.) [ 10; 1 ] відносять до паронімів і однокореневі,і різнокореневі слова. У нашому випадку, ми будемо вести мову про слова, яківідносяться до паронімів, відповідно до вузького визначення й будемо називатиїх надалі мовними паронімами. Цей вибір обумовлений тим, що неправильневживання мовних паронімів зумовлено найчастіше незнанням значень однокореневихслів-паронімів, низькою культурою мовлення, тобто – об'єктивним факторами, як увипадку c historic/historical event. Уживання мовних паронімів обумовлено, восновному, суб'єктивними факторами, таких як: бажання скаламбурити, спросоння,п'яне й інші подібні стани, а також реалізувати певні стилістичні цілі, якщомова йде про художній твір. Погодьтеся, об'єктивно складніше вирішити, якийіменник ужити в тому або іншому контексті: радник або порадник (мовніпароніми), а не радник/порадник, або рядно, наприклад.
Мовні пароніминерідко зустрічаються в різних областях навчання мові — Business English іESP, де студенти часто не знають, або, навіть знаючи, нерідко роблять помилкипри використанні або перекладі таких слів [14 ]. Наприклад, при навчанні ESPстудентів юридичних факультетів, часто зустрічалися помилки в таких словах, як:
а)inhuman/inhumane prison conditions;
b) judicial– 1.of or by a court of justice-судовий ( e.g. judicial branch) 2. showing orusing judgement in thinking about something (e.g. “He is rathertalented”-replied Sarah judicially) і judicious – showing or havinggood sense — розумний, розважливий (e.g.You put your case most judiciously);
c) credible — that can be believed-заслуживающий довіра (e.g. a credible witness)
credulous — readyto believe things-довірливий (e.g. credulous consumers).
d) politic — acting or judging wisely, prudent. Політичний, рассчетливый.
political — ofthe state, of government, of politics. Політичний.
При навчанні BEабо ESP студентів економічних факультетів часто взаємозамінялись або невірноперекладалися такі слова, як:
a) economic — економічний;
economical-ощадливий
b) enviable — causing envy-завидний, привабливий ( e.g. The company made profit at anenviable rate);
envious — full of envy-заздрий ( e.g. The company's success was watched enviously by thecompetitors);
c) exhausting-виснажливий, стомлюючий (e.g. It was a difficult and exhausting job);
exhaustive- thorough or complete — вичерпний ( e.g. This list is by no means exhaustive);
exhaustible- smth. that exists only in a limited quantity- обмежений,небезмежний (e.g. … possible long term shortages of exhaustible resources)…possible long term shortages of exhaustible resources) [ 14 ].
У зв'язку з явищем паронімії, тобто неможливістю взаємозаміни мовнихпаронімів в різних фразах, постає питання про варіантність — можливістьвзаємозаміни без перекручування змісту тієї або іншої фрази. До варіантностіслова відносяться такі випадки, як advance, advancement; analytic, analytical,де зовнішнє розходження не веде до розриву тотожності слова.
Явище паронімії варто відрізняти від інших подібних з ним явищ. Крімваріантності, це такі явища, як однокоренева синонімія, однокоренева антонімія,омонімія.
Від однокореневих антонімів (наприклад: godly-набожний, благочестивий; іgodless- безбожний) пароніми відрізняються тим, що значення слів-паронімівніколи не досягають повної протилежності.
У планірозмежування паронімів від інших однокореневих утворень найбільші труднощіявляють собою однокореневі синоніми. У багатьох роботах по пароніміїоднокореневі синоніми розглядаються як окремий випадок мовних паронімів. Співставленняоднокореневих синонімів до паронімів викликає наступні заперечення: справа втому, що синоніми — це такі тотожні або близькі за значенням слова, незбіжнісемантичні ознаки яких можуть нейтралізуватися в певних контекстах. Принципнейтралізації застосовується в якості одного з основних критеріїв при подачі йтлумаченні синонімів у словниках. Так, іменник anarchism семантизується черезйого однокореневий синонім anarchy. Однокореневі пароніми, на відміну відоднокореневих синонімів, що допускають нейтралізацію диференціальних ознак і,як наслідок цього, їхня взаємозамінність у певних контекстах, не здатні до взаємозаміни(наприклад, psychic — psychological — психічний, психологічний).
З паронімами тісно стикаються омоніми. Основне розходження паронімів і омонімів укладено вїхньому фонетичному оформленні. Якщо омоніми у своєму звучанні повністютотожні, то пароніми мають лише часткову звукову подобу.
У розмежуванніоднокореневих паронімів і суміжних явищ нам представляється важливим керуватисяне тільки результатами аналізу значень афіксів, але й ознакою паралельностіпаронімів: «Віднесення ознаки паралельності до паронімії логічно з поглядуєдиних принципів підходу до характеристики розходжень у співвідношенні форми йзмісту лексичних одиниць: значення паронімів не збігаються (не перетинаються яку синонімів), не протиставляються (як в антонімів), їхній зовнішній вигляд неоднаковий (як в омонімів) — пароніми існують поруч, паралельно одиніншому» [ 6 ].
При зустрічі зісловами-паронімами варто приділяти їм особливу увагу. Є доцільним вводитипароніми семантизуючи їх через синоніми й антоніми, у міру можливостіпостачаючи кожну пару (ряд) прикладами сполучуваності. У випадку, коли паронімианглійської мови мають своїх «паронімічних братів» в українській мові(economic/economical – економічний/економний), представляються можливим ціконкретні пари вводити й перекладним способом, що сприяє підвищенню культуримовлення рідної мови.
Умілевживання паронімів, як і синонімів, омонімів, антонімів сприяє передачі тонкихзначеннєвих відтінків, допомагає точно передати думку.
Співзвучністьпаронімів використовується для створення стилістичного ефекту, служить засобомгумору, сатири й т.д. Паронімія лежить в основі створення особливого стилістичногоприйому – парономазії (грець. paronomasia від para — біля + onomazo — називаю),сутність якого складається в навмисному зближенні співзвучних слів. Яскравийстилістичний ефект створюється в результаті протиставлення паронімів. На такомупротиставленні побудовані, наприклад, багато прислів'їв і приказок. Парономазіяяк стилістичний засіб широко використовується в поезії.
Нерідкодо парономазії, як одного із засобів актуалізації, прибігають автори газетнихзаголовків: «Відходи й доходи»; «Промисли й помисли».
ВИСНОВКИ
1. Паронімивідіграють важливу роль у вивченні лексикології в цілому.
Пароніми(від грець. para — біля + onyma, onoma — ім'я) ѕ подібні по звучанню, але неспівпадаючі по значенню слова. Слід зазначити, що одні лінгвісти до пароніміввідносять лише однокореневі слова, що мають звукову подобу, а інші дослідникидо паронімів відносять як однокореневі, так і різнокореневі співзвучні слова,визнаючи єдиним критерієм їхнього об'єднання можливість випадкового змішання вмовленні. Різнокореневі співзвучні слова не мають ніяких семантичних зв'язків іпоєднуються лише випадковою фонетичною подібністю.
Однокореневіпароніми здебільшого близькі за значенням, але розрізняються тонкимизначеннєвими відтінками. Семантичні відтінки паронімів звичайно стількиважливі, що заміна одного слова іншим без порушення змісту неможлива.
Паронімиможуть збігатися не у всіх, а лише в певних значеннях. Нечисленну групустановлять однокореневі слова, що різко розрізняються за змістом.
Пароніми,що збігаються або близькі за значенням, можуть відрізнятися один від одногоспособами керування, лексичною сполучуваністю, функціонально-стильовим змалюванням,сферою вживання, синтаксичною функцією. Можливість паронімів сполучатися з тимисамими словами ще не означає, що утворені словосполучення синонімічні одинодному.
Такимчином, у мовній системі співзвучні слова досить чітко відмежовуються один відодного, однак у мовній практиці семантичні й інші розходження співзвучних слівне завжди враховуються, що є причиною їхнього змішання.
2.Проблема дослідження таких явищ як паронімія і парономазія хвилює лінгвістіввже протягом кількох століть. Дослідження її почалося ще за часів Горгія,Тасмаха, Діонісія, Цицерона.
Здатність паронімів до змішання в мовленні призвела до того, що підтерміном «паронімія» нерідко поєднуються два поняття — власне паронімія, тобтовид мовних системних відносин між лексичними одиницями, і парономазія (абопарономасія) — стилістичний прийом, що складається в навмисному зближенні слів,що мають подібність у звучанні. Ці слова не обов'язково повинні бутипаронімами, часто для цілей автора буває досить випадкового звукового збігу.Використання парономазії дозволяє підсилити виразність тексту; особливо частоцей прийом зустрічається в поезії й фольклорі.
Також пароніміявідноситься до феномена «фальшивих друзів перекладача». Найбільш точним слідвизнати визначення паронімів О.В. Вишнякової, а саме: «пароніми – це близькі зазвучанням однокореневі слова з|із| наголосомна одному і тому ж складі, що відносяться до одного логіко–граматичного ряду|лави, низки| – до однієї частини|частки| мови|промови|,одного роду (і вигляду|виду|, якщо цедієслова і їх форми) – і що позначають|значать|різні поняття» [6, 5].
Паронімія являєсобою особливе лексичне явище, багатоплановість якого визначила можливість йоговивчення як у функціональному, так і в нормативному аспекті. Нормативна точказору лінгвістів на паронімію найповнішим чином представлена дослідженнямидовідково-методичного характеру: «словниками труднощів», «словникамипаронімів», різними дидактичними посібниками, підручниками, що включають вправина розмежування й коректне використання паронімів, та ін.
Вітчизнянулексикографію відрізняє прагнення виділити пароніми із загального масиву«труднощів», присвятивши їм окремі «словники паронімів». Найбільше активнообласть паронімії почала розроблятися російськими лексикографами. В останнідва-три десятиліття ними були створені чотири повноцінних словники паронімів.
3.Пароніми,а часто й подібні по звучанню слова виконують у мовленні стилістичні функції.
Передкожним автором може виникнути проблема вибору одного з паронімів. Якщосинонімічний відбір лексичних засобів незмінно супроводжує словесну творчість,то проблема вибору одного з паронімів виникає лише в тих випадках, коли вмовлення включаються паронімічні слова.
Умілевживання паронімів допомагає письменникові правильно й точно передати думку,саме пароніми розкривають більші можливості мови в передачі тонких значеннєвихвідтінків. У художньому мовленні звичайно спостерігається правильне, доситьмитецьке використання паронімів. Однак можливо й свідоме відхилення письменникавід норми, якщо він хоче показати мовні помилки своїх героїв. Таким чином, воснові схованого використання паронімів у художньому мовленні можуть лежатирізні естетичні принципи їхнього відбору, продиктовані стилістичною установкоюавтора.
Іншийхарактер носить відкрите використання паронімів, коли письменник ставить їхпоруч, показуючи їхні значеннєві відмінності при видимій схожості. У цьомувипадку пароніми виконують різні стилістичні функції, виступаючи як засібпосилення дієвості мовлення.
Зіткненняпаронімів використається для виділення певних відповідних понять.
Сполученняпаронімів може створювати тавтологічний і звуковий повтор, що сприяє їхньомупосиленню.
Уживанняпаронімів може бути засобом уточнення думки. Іноді авторові досить звернутиувагу на різну лексичну сполучуваність паронімів, щоб уточнити їхнє значення.
Можливезіставлення паронімів, якщо автор хоче показати тонкі значеннєві розходженняміж ними.
Поетилюблять зближати самі «невідповідні» слова, дивуючи нас своєю фантазією.
Яскравийстилістичний ефект народжує протиставлення паронімів. Звичайно в цьому випадкупароніми з'єднані протиставним сполучником і одне зі співзвучних слів даєтьсяіз запереченням.
Паронімий ще частіше співзвучні неспоріднені слова використаються в каламбурах.
Пароніміяй парономазія виконують роль звукового курсиву, виділяючи співзвучні слова,яким автор надає особливого значення.
4.Проблемипаронімії давно привертають увагу викладачів мови й тих, хто її вивчає його.
Змішанняабо неправильне вживання паронімів може призвести до грубих лексичних помилок,до каламбурів або може стати причиною комічних ситуацій. Тобто, можнавідзначити, що вживаючи пароніми в мовленні треба бути досить обережним, щобфраза не виявилась абсурдною.
Але, разом з тим вживання паронімічних конструкцій сприяє поглибленнюсемантики тексту, надає йому опуклості, рельєфності, а кожен з компонентівпаронімічної конструкції набуває при цьому вагомості, стає неповторним. У такийспосіб досягається індивідуальність стилю письменника та емоційно-семантичненавантаження написаного ним тексту. Отже, цілком закономірним є висновокдослідників про те, що паронімічні конструкції спричинилися до виникнення таактуалізації звуко-смислових асоціацій на фонетичному, лексико-семантичному,структурно-граматичному рівнях та в образній структурі тропів. Цим самим авторвпливає на духовний та інтелектуальний світ реципієнта, що, по суті, є чи не найважливішоюметою будь-якого письменника.
Роблячи узагальнення, потрібно сказати, що літературна мова багата різноманітністю стилістичних засобів, якінадають їй виразності, гнучкості і соковитості. Чільне місце серед стилістичнихзасобів посідають пароніми – слова, схожі звучанням. Широко використовується вхудожній літературі також прийом парономазії, тобто спеціальне зближеннядалеких за походженням і значенням, але схожих за звучанням слів для створенняпевного стилістичного ефекту.
Дослідження паронімічних конструкцій є актуальнимдля сучасної мовознавчої і літературознавчої науки, оскільки останнім часомрізко зросла їх популярність як стилістичних засобів увиразнення мови, а отже,збільшилася й частота їх вживання. Крім того, для деяких авторів використанняпаронімів та паронімічних конструкцій стало невід’ємною рисою їх творчості,виразником індивідуального стилю. Паронімічні конструкції займають чільнемісце в арсеналі художніх тропів, оскільки при їх творенні слова набуваютьособливого, поглибленого змісту, відкриваючи читачеві (слухачеві) не виявленідо того структурно-семантичні грані. Крім того, надзвичайно важливим є тойфакт, що паронімічні конструкції реалізують епідигматичні або дериваційніпотенції літературної мови, оскільки кожне слово перебуває в дериваційнихвідношеннях з іншими словами по лінії фонетичних зближень.
Паронімічні конструкції можуть формуватися на базічленів словосполучення, речення і навіть двох речень. Велике значення длявиникнення паронімічного ефекту і формування паронімічних конструкцій має їхрозташування у поетичній строфі. Так, Н.Л.Дащенко зауважує: “Співзвучні слова,розташовані на певних долях строфи, утворюють стилістичні фігури, щовиявляються універсальними як для фонічних, так і для лексико-семантичнихстрофічних засобів звукової організації віршів” [12, 15].
Зазначимо також, що художні тропи, створені на основі паронімічнихконструкцій, вирізняються поглибленою образністю. Н.Л.Дащенко вважає: “Цепов’язано з накладанням звукової подібності на вихідне лексичне та образнезначення компонентів тропів, внаслідок чого ускладнюються та оновлюються їхсемантичні зв’язки” [12, 4]. Поети застосовують паронімічні конструкціїдля створення промовистих епітетів.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. АхмановаО.С. Словарь лингвистических терминов. – М.: Советская энциклопедия,1969.
2. Балли Ш.Общая лингвистика и вопросы французького язика: учебное пособие: пер.с фр.:Вентцель Е.В., Вентцель Т.В.; ред.Будачова Р.А. – М.: Узд-во иностраннойлитературы,1959.
3. Бельчиков Ю.А.,Панюшева М.С. Словарь паронимов современного русского языка. – М.,1994.
4. Виноградов В.В.Русский язык. Грамматическое учение о слове. – М.: Высшая школа,1979.
5. Винокур Г.О.Культура языка. – М.,1925.
6. Вишнякова О.В.Паронимы современного русского языка/Под ред. Розенталя Д.Э. – 2-е изд.,перераб. и доп. – М.: Русский язык,1987.
7. ВоронюкО.В. Паронімічна атракція в заголовках текстів англомовної масової комунікації:Автореф. дис. канд. – Одеса,1998.
8. ГоркінськийВ.Д. Розмежування абсолютної паронімії і суміжних лексичних явищ у синхроніїпольської мови. – Л.,1977.
9. Готлиб К.Г.М. Немецко-русский ирусско-немецкий словарь “ложныхдрузей переводчика”. – М.: Советская энциклопедия,1972.
10. Григорьев В.П. Поэтика слова. – М.:Наука,1979.
11. ГуревичТ. Межъязыковая омонимия, паронимия (на пимере английского язика). “Ложные друзьяпереводчика”.//Знания. Понимание. Умение. – 2008.- №2.
12. ДащенкоН.Л. Паронімічна атракція української поезії 60-80 р.р. 20ст.: Автореф. дис.канд. – К.,1996.
13. ДубічинськийВ.В. Лінгвістичний апарат на опис лексичних та термінологічних паралелей//Збірник харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. –Харків,1993. – Т.1.
14. Иванов С.С. Проблемы, связанные супотреблением паронимов в учебном процессе: Автореф. дис. канд. филолог. наук.– М.,2000.
15. Каратюк В.И.Паронимические отношения в сфере однокорневых глаголов современного немецкогоязыка: Автореф. дис. канд. – Л.: Ленинградский государственный педагогическийінститут им. А.И. Герцена,1980.
16. КолесниковН.П. Словарь паронимов и антонимов. – Ростов-на-Дону: Фенікс,1995.
17. КрасныхВ.И. Толковый словарь паронимов. – М.,1999.
18. МарузоЖ. Словарь лингвистических терминов. – М.,1960.
19. ПешковскийА.М. Методика родного языка, лингвистика, стилистика, поэтика. – М.,1925.
20. РеформатскийА.А. Введение в языкознание. – М.,1967.
21. РозентальД.Э., Мамонов В.А. Практическая стилистика современного русского язика. – М.,1957.
22. РозентальД.Э. Словарь лингвистических терминов. – М.,1977.
23. РозентальД.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. – М.,1975.
24. СмирницкийА.И. Лексикология английского язика. – М.,1956.
25. СтепановЮ.С. Методы и принципы современной лингвистики. – М.: Наука,1975.
26. ФоминаМ.И. Современный русский язык. Лексикология. – М.: Букинистическоеиздание,1990.
27. ЩербаЛ.В. Избранные издания по языкознанию и фонетике. – Л.,1958.
28. Elster. Prinzipien derLiteraturwissensschaft/ Band.Stilistik.Halle,1911.
29. NikolenkoA.G. English lexicology. Theory and practice. Vinnytsya, Nova Knyha,2007.
30. TheriveAndre. Unique du Langage. Paris,Grasset,1956.