Вигуки сучасної англійської мови

1. Вигуки в граматичній системі сучасної англійської мови
Будь-яка мова в процесі свого розвитку набуває своїхструктурно-граматичних, комунікативних, функціональних особливостей, які певноюмірою пов’язані з соціальним, інтелектуальним, емоційним та іншими аспектами життялюдини, що знаходить своє відображення в одиницях та категоріях мови. Якосновний засіб спілкування мова є засобом передачі інформації від мовця дослухача. Тому всі одиниці й категорії мови відповідають потребам і умовамздійснення комунікативної діяльності людини, що становить важливий аспект їїсоціальної поведінки.
У процесі комунікації людина не лише передає інформацію, ай по-різному реагує на оточуючу дійсність. Не останню роль у цьому відіграютьті одиниці мови, які обслуговують вираження емоцій, емоційних оцінок,волевиявлення, етикету. Такими одиницями є вигуки, до складу яких входятьнезмінні слова, що не мають спеціальних морфологічних показників, крімнезмінюваності, а також словосполучення, різні фразеологізовані речення. Вигукиє характерною приналежністю емоційно-забарвленого мовлення, що й зумовлює їхнєсупроводження паралінгвістичними, невербальними засобами комунікації:інтонацією, жестами, мімікою. На думку С. Карцевського, «вигукибезпосередньо беруть початок, хоча й через різні проміжні явища, від первісногосинкретичного знаку, в якому зливалися разом голос, міміка й жест».
Дослідження комунікативно-прагматичних особливостей вигуківсучасної англійської мови вимагає попереднього розгляду цілої низки важливихпитань, без якого аналіз зазначеного аспекту був би неповним, оскількибільшість з цих питань залишаються в сучасному мовознавстві не розв’язаними докінця і дискусійними. До них належать, по-перше, питання про природу та статусвигуків взагалі і англійської мови зокрема, про їхні структурно-граматичніособливості та взаємодію з іншими частинами мови, що має велике значення дляпитання про поповнення цього граматичного класу слів і належність тієї чи іншоїграматичної одиниці до вигуків. По-друге, оскільки метою нашого дослідження єрозгляд комунікативно-прагматичних особливостей вигуків та їхнього місця вдискурсі, то слід, на наш погляд, коротко розглянути окремі питання теоріїмовленнєвих актів, теорії дискурсу і вигуків як складової частини мовленнєвихактів, елементів дискурсу.1.1 Природа й статус вигуків: дискусійні питання
Теоріячастин мови, принципи їх виділення, основи класифікації залишаються спірнимипитаннями в сучасній лінгвістиці. На підтвердження цього наведемо думку О.С. Кубрякової:«…питання про частини мови як особливі категорії чи класи слів, про межі цихкласів і самі принципи їх виділення хоча й належать до тих питань, що маютьдавню традицію їх вивчення, все ж не належать до тих, що вирішені». Слідвідзначити, що сучасні погляди на класифікацію частин мови, за О.С. Кубряковою,враховують: наявність серед них відкритих та закритих класів; еволюцію частинмови, що зумовлює наявність прототипових представників певного класу, розвитокодиниць в різних напрямах, з різними фокусами, внаслідок чого статус слів у межахЧМ не є однаковим. Поділ слів на граматичні класи привертав увагу вчених ще зантичних часів, і досі питання про кількість частин мови є дискусійним іостаточно не вирішеним. З цієї точки зору становить інтерес вигук як частинамови, природа та статус якого як у вітчизняному, так і в зарубіжномумовознавстві до кінця не досліджені. Про це свідчить дискусія на сторінкахжурналу «Journal of Pragmatics» у 1992 році, яка була присвячена статусовівигуків у системі частин мови. Вже сама постановка питання – вигуки є частиноюмови чи ні – свідчить про те, що інтерес до цих одиниць мови не зменшується.Слід назвати ще праці А. Вежбицької, І. Шаронова, С. Мамушкіної, які присвяченідослідженню вигуків. Спірним є питання про належність вигуків взагалі до слів ідо частин мови зокрема, про їхнє місце серед інших частин мови, про їхню здатністьномінувати, про продуктивність цієї частини мови, про їхні синтаксичні функції.Ці питання так чи інакше розглядало чимало російських та українськихлінгвістів, починаючи з М.В. Ломоносова. У західноєвропейськомумовознавстві цим питанням присвячені праці Ш. Баллі, Ж. Вандрієса, Г. Суїта, Г. Пауля,Л. Теньєра, С. Карцевського, В.Ціммера, О. Єсперсена, Р. Квірка, С. Грінбаума,Дж. Ліча, Й. Свартвіка, Ф. Амеки, А. Вежбицької, Е. Гоффмана, Д. Уїлкінса,К. Еліха, Т. Уортона та інших.
Питаннюмісця вигуків у системі англійських частин мови та їхньої взаємодії з іншимиграматичними класами слів присвячена дисертаційна робота А.А. Григоряна.Цієї ж проблеми певною мірою торкалися й інші дослідники [59].
Слідзауважити, що розгляд цих питань в межах дисертації необхідний лише длятого, щоб показати самостійність вигуків як частини мови, виявити місце вигуківу системі частин мови й обґрунтувати доцільність їх аналізу в системному тадискурсивному аспектах. Саме на це робить наголос О.С. Кубрякова,зауважуючи, що «розбиття слів за класами повинно відбити особливості їхвикористання і нетотожність їх функцій у дискурсі і тексті». І далі воназазначає, що «в даний період розвитку лінгвістики можна твердити, що поділ слівна ЧР зумовлений їхнім відношенням до лексики, граматики і, головне, їхнімвідношенням до мовленнєвої діяльності, дискурсу та комунікативних цілей». Підчас розгляду зазначених питань ми застосовуємо описовий метод дослідження,оскільки робимо аналітичний огляд існуючих точок зору на вигуки, який певноюмірою вже представлений в науковій літературі, крім, звичайно, останніх працьвчених, зокрема, англійських, американських, російських і українських.
Дослідженнявигуків своїми коренями сягає глибокої давнини. Вперше вони були виділені всамостійну частину мови в латинській граматиці Варрона в I ст. до н.е., і цимбуло покладено початок суперечок щодо цієї частини мови в лінгвістиці. Ненаводячи всіх точок зору на вигуки – це буде зроблено нижче – лише зазначимо,що Л.В. Щерба називав їх «дуже неясною і туманною категорією», а О.М. Пешковський«кулею, що потрапила в організм» мови.
К. Еліх,здійснюючи огляд основних поглядів на вигуки, показує, чому вигуки посідаютьпериферійну позицію в мовознавстві: 1) це сфера, складна для аналізу, 2) теоретичніпідстави виділення цього класу слів не дозволяють охопити всі його специфічнівластивості – як пов’язані з обстановкою спілкування, так і з акустичнимихарактеристиками.
Незважаючина зазначене вище, вигуки як частина мови включаються майже в усі традиційніграматики. Проте граматична природа вигуків досі визначається неоднозначно.Виділяється кілька точок зору на вигуки як частину мови.
Багатовідомих вчених вважають, що вигуки перебувають поза поділом слів за частинамимови, оскільки є різнорідним за своїм складом синтаксичним класом, тобто вигукиповністю виводяться за межі морфології і включаються до синтаксису. Вигуки, надумку О.О. Потебні, до яких він відносить нечленороздільні звуки, подібнікрикам болю, люті, «жаху, що вимушуються у людини сильними потрясіннями, які пригнічуютьдіяльність думки», не є словами, а тим самим не є фактами мови. Їх вимовленняпороджується певною інтонацією, яка вказує на їхнє значення і, якщо їївідібрати, вони позбавляються будь-якого змісту. Але, можливо, ці «нечленороздільнізвуки» і були першими словами людини, які вона вимовляла, виражаючи ті чи іншіпочуття, емоції. Аналізуючи погляди О.О. Потебні на вигуки, наведемо думку О.С.Кубрякової щодо сучасного підходу до виділення частин мови. Вона, розглядаючипитання взаємодії мови і знання, тобто частини мови з когнітивнної точки зору,зазначає, що «для формування категорій у природній мові як пріоритетний слідвиділити історичний чинник; кращими представниками категорій стаютьнерідко найбільш ранні форми, початок яким кладе етимологія; у розвитку ЧМ «кращимизразками» або прототипами ставали слова, які можна вважати першими». Саметакий погляд на формування частин мови, зокрема вигуків, є кращим критичнимпідходом до поглядів О.О. Потебні та інших вчених, які розглядали це питання. Д.М. Овсянико-Куликовськийвідзначав, що вигуки «по суті не можуть бути названі частиною мови у власномурозумінні», і тим відводив вигукам особливе місце серед частин мови. О.М. Пешковськийназиває вигуки знаками «відчувань, а не уявлень». Вони, на його думку, сторонні«в організмі речення» і «увійти у будь-які стосунки з іншими словами мови ціслова не можуть». Деякі лінгвісти, наприклад К.С. Аксаков, вважали, щовигуки не тільки не є окремою частиною мови, але їх взагалі не можна називатисловами. До цієї точки зору наближається погляд Ш. Баллі, який відносив вигукидо вигукових мовленнєвих актів і вважав також, що назвати їх саме словами неможна, оскільки вони повністю позбавлені розумового, логічного змісту: «Вигуковімовленнєві акти не можуть бути ні вголос, ні навіть у думці проголошені, інакшеяк з афективною інтонацією, яка таким чином постає перед нами як дуже важливавластивість цієї категорії». Проте, як правильно зауважує В.Г. Костомаров,вигуки не є немимовільними криками, а являють собою «усуспільнений фонд мовнихзасобів, що мають усвідомлений і зрозумілий для всіх, хто говорить цією мовою,смисловий зміст». Ж. Вандрієс підкреслював, що вигуки слід виключити з числачастин мови, визнаючи, однак, що значення їх у мові велике, хоча це явищеіншого порядку, яке не має нічого спільного з морфологією.
Л. Теньєррозглядає вигуки не як тип слів, а як тип речень і, власне, не включає їх докласифікації частин мови. З цього приводу слід зауважити, що О.О. Шахматовназивав вигуки словами-висловленнями, а В.В. Виноградов вважав їх як еквівалентамислів, тобто він визнавав їхню належність до морфології, так і еквівалентамиречень, що свідчить про їх належність і до синтаксису. На думку Л. Теньєра,деякі з вигуків можуть виражати дуже складні й тонкі стани «душі й розуму», якіне можна передати одним реченням, а лише довгими перифразами. Такіслова-речення Л. Теньєр називає фразоїдами. Г. Пауль під вигуками розумів «звуки,що мимоволі вириваються у людини і викликаються станом афекту, в тому числі йтакі, що зовсім не пов’язані з наміром зробити якесь повідомлення». Вигукипередаються з покоління в покоління, а «характеру мимовільних проявів емоційвони набувають лише завдяки асоціаціям», а тому одні й ті самі емоції можутьвиражатися по-різному в різних мовах і діалектах і навіть у різних індивідів,що говорять на одному діалекті.
Е. Гоффманрозглядає вигуки як одиниці, що виходять за межі компетенції лінгвістики,аналізуючи їх у термінах соціо-комунікативних функцій, що виконуються ними. Вінназиває вигуки відповідними викриками, з яких деякі є цілком спонтанними,природними реакціями, наприклад brrr, мета яких відновити своєріднуфізичну рівновагу. Інші, менш інстинктивні: людина вимовляє oops!, колищось падає з рук, можливо, вживає його, оскільки цей вигук відбиває «зниженнязначущості і, отже, відображає… некомпетентність». Розглядаючи лайки яквідповідні викрики, Е. Гоффман вводить поняття континууму: «відповіднікрики, такі як eek!, можуть розглядатися як периферія сфери дослідженнялінгвістики,… але прокльони більш доречні, оскільки переходять від напівслівнихфрагментів до традиційного матеріалу лінгвістичного аналізу». Проте теорія Е. Гоффманане ставить питання про місце і роль вигуків у комунікації, що є важливим длявизначення їхнього статусу серед інших одиниць мови і мовлення.
Представникинаступної точки зору вважали, що вигуки, входячи до системи частин мови,посідають у ній особливе місце. Так, Ф.Ф. Фортунатов поділяв усі слова на «повні»,«часткові» та вигуки. Окреме місце вигуки посідають у класифікації частин мови О.О. Шахматоваі В.В. Виноградова. О.О. Шахматов вважав, що вигуки не виконуютьномінативної функції, але в них є перехідні типи, які, з одного боку,зближуються з дієсловами, а з іншого, встановлюють різку межу між ними. Проте О.О. Шахматовіноді змішував вигуки й прислівники, що, до речі, спостерігається і в деякиханглійських лексикографічних джерелах [IDELС]. Однак він вважаввигуки особливим типом виражальних слів-висловлень, внутрішньо нерозчленованих,синтаксично неорганізованих, що утворюють своєрідні форми емоційного вираженняі зазнають впливу з боку граматичних категорій інтелектуального мовлення.
І.І.Мещанінов відзначав, що вигуки як окрема частина мови не можуть бути віднесеніні до модальних слів, ні до категорії стану, і, хоча ті формально найбільшблизькі до вигуків, проте між ними існують великі семантичні й синтаксичнівідмінності. Вигуки, на його думку, необхідно виділити в особливу частину мови,однак виключити їх зі складу словника мови дуже важко, хоча у них є своїособливості.
В.В. Виноградовна підставі смислової структури слова виділив чотири основніграматико-семантичні категорії слів, серед яких особливе місце відвів вигукам.Він виходить з того, що вигуки є категорією слів, які належать до сфери «чистосуб’єктивних – емоційно-вольових виявлень». В.В. Виноградов вважав, щовигуки є ближчими до експресивних жестів, ніж до слів-назв, що, на його думку,зближує їх з модальними словами. Вони є колективними знаками емоційного вираженнядушевного стану людини. «Вони відбивають у собі емоційне життя особи,соціальної групи чи народу, що перебуває в органічному зв’язку з діяльністюінтелекту». На цій підставі вчений робить висновок, що «емоційна мова не можебути в цілковитому і різкому розриві з інтелектуальним мовленням». В.В. Виноградоввважав, що вигуки функціонально зближуються з різними частинами мови. «Вигуки євідразу і еквівалентами слів і, частіше, еквівалентами речень». Крім того, вонидуже часто «є цілісними висловленнями», «реченнями», «еквівалентами речень».Можна погодитися з тим, що «інтонаційна, мелодійна своєрідність їхніх форм,відсутність у них пізнавальної цінності, їхня синтаксична неорганізованість,нездатність утворювати сполучення з іншими словами, їхня морфологічнанеподільність, їхнє афективне забарвлення, безпосередній зв’язок їх з мімікою івиразним жестом різко відокремлює їх від решти слів».
Близькимидо поглядів на вигуки В.В. Виноградова є погляди О.О. Реформатського,Л.А. Капанадзе та Є.В. Красильникової. Отже, на нашу думку, точка зору В.В. Виноградована вигуки як особливу частину мови є найбільш переконливою й прийнятною, про щоми скажемо далі.
Подібноїточки зору дотримується й французький вчений Л. Брьон-Лалуар, який вважав,що вигуки є особливою частиною мови, хоча й такою, що співвідноситься з іншимичастинами мови. Останнє зауваження має значення для розуміння взаємодії вигуківз іншими частинами мови.
Ф. Амека,Г. Вежбицька, Д. Уїлкінс розглядають вигуки як одиниці, що кодують великіпонятійні структури і є частиною семантики звичайної мови. Проте дискусійним, наїх думку, лишається питання, які саме одиниці є вигуками, але безспірним дляцих вчених є те, що вигуки повинні задовольняти двом вимогам: по-перше, вигукиздатні утворювати своєрідні самостійні нееліптичні висловлення, по-друге, вонивиражають психічний або емоційний стан мовця або ж його позицію. До речі,такого ж погляду дотримується й Е. Гоффман, що зближує позиції цих вчених.
Наступнаточка зору є близькою до попередньої. Її дотримувався О.Єсперсен та ціла низкаінших вчених, які вводять вигуки до сфери частин мови. Проте вони вважають, щовигуки є частиною мови, яка входить до «часток мови» поряд з прийменниками йсполучниками, тобто вигуки є службовою частиною мови. О.Єсперсен зазначав, щодо вигуків належать різнорідні явища, які об’єднуються здатністю їх бутисамостійними висловленнями. Говорячи про вторинні вигуки, він вважав їх невигуками, а конституєнтами інших класів у вигуковому вживанні. З іншого боку, О.Єсперсенвважає вигуки близькими до прислівників через незмінюваність «часток мови».Така точка зору підштовхує дослідників до висновку, що вигуки не маютьномінативної функції. Проте, розглядаючи номінативність як властивість одиницьмови, на нашу думку, не можна відмовляти вигукам у номінативності. Вонавиявляється в тому, що вираження емоцій без будь-якого називання їх у словінеможливе. Вигуки не називають емоції, а виражають їх. Наприклад, вигук alas!передає емоцію жалю, і тим самим є свого роду назвою, «ярликом» для цієїемоції. Підтвердження цієї думки знаходимо у А.А. Григоряна, С.Ю. Мамушкіної,яка зазначає, що «співвіднесення вигуків з ситуативно-психологічним контекстомяк зовнішньолінгвістичним компонентом у мовленні дає можливість досліджуваніймовній одиниці здійснювати номінативну функцію в її широкому розумінні, виступатиномінантом нерозчленованих ситуативних номінацій, що мають своїм референтоммікроситуацію». Крім того, у вигуків відсутня функціональна характеристикаслужбових частин мови, які є лексично несамостійними словами, служать длявираження різних семантико-синтаксичних відношень між словами, реченнями йчастинами речень; наближаються до словозмінних морфем; виконують тількислужбові синтаксичні функції в синтаксичній конструкції. Тому, на нашу думку,відносити вигуки до службових частин мови немає ніяких підстав, оскільки вони вмовленні виконують функцію висловлення
Четвертаточка зору, якої дотримується Ю.С. Маслов, дещо спільна з другою, хоча і маєдеякі відмінності. Він вважає, що вигуки входять до системи частин мови, авсередині неї – до розряду повнозначних слів, посідаючи в них особливе місце якслова – виразники емоцій або сигнали вольових спонук. Отже, Ю.С. Маслов,відносячи вигуки до повнозначних частин мови, не відмовляє їм у здатностіназивати певні емоції, почуття тощо, мати лексичне значення і виконувати певнісинтаксичні функції.
Цікавуточку зору на природу й статус вигуків викладає український вчений І.Р. Вихованець,який вважає, що визначення статусу вигуків лежить на лінії «слово – морфема –речення». Він зазначає, що вигуки становлять периферію мовленнєвої системи,через те що вони не належать ні до слів, ні до морфем, оскільки вони не маютьпритаманного словам лексичного значення і притаманної морфемам семантикивідношень. Важливою ознакою вигуків, на його думку, є співвідношення у нихемоційного і понятійного, внаслідок чого «…вигуки функціонують як реченнєвідейктичні одиниці, що є емоційними відповідниками судження, відображенням емоційноїреакції мовця на позамовну ситуацію». Оскільки вигуки співвідносяться зсудженням, видається справедливим зарахувати їх до реченнєвих утворень, якістановлять периферію речення як основної синтаксичної одиниці. Варто нагадатипри цьому, що ще В.В. Виноградов зазначав, що «вигуки є водночас і еквівалентамислів і, найчастіше, еквівалентами речень» [39, 585]. Не можна непогодитися з І.Р. Вихованцем, що склад і формальні особливості вигуків,їхня типова позиція як речення належать системі мови, а їхнєсемантико-синтаксичне варіювання – системі мовлення. У вигуках сполучаються стабільність,незмінюваність форми і надзвичайна рухливість семантики, тобто своєріднаавтономність і велика залежність від контексту, ситуації мовлення,паралінгвістичних засобів тощо. «Обов’язкова наявність інтонації робить вигукиу функції речення суто мовленнєвою категорією».
Л.І. Ібраєв,досліджуючи надзнаковість мови, взагалі вважає, що вигуки належать суто досфери мовлення, тому що вони, як і емоційні інтонації, не розкладаються наморфеми і фонеми, позбавлені концепту і не можуть вступати в граматичні зв’язкиз іншими словами як члени речення і через це не входять у систему мови, – навідміну від емотивних значень слів і афіксів. При цьому автор зауважує, щобудь-яке слово може перетворитися на вираз, як вигук – у слово.
Отже,у лінгвістичній літературі чітко окреслені чотири точки зору на вигуки якчастину мови, причому перша точка зору діаметрально протилежна трьом іншим, яків основному визнають за вигуками статус частини мови, але які мають свої певнівідмінності. Крім того, існують і окремі точки зору, які відносять вигукиповністю до сфери мовлення. Підсумовуючи, всі точки зору можна представити так:
1)вигуки не є частиною мови;
2)вигуки – це частина мови;
3) вигуки посідаютьособливе місце в системі частин мови і перебувають поза їх поділом на повнозначній службові;
4)вигуки є службовою частиною мови;
5)вигуки належать до повнозначних частин мови, але посідають серед них особливемісце;
6) вигукиналежать до сфери мовлення;
7)вигуки перебувають поза сферою лінгвістики, виконуючи певні соціокомунікативніфункції.
Такимчином, незважаючи на відмінність точок зору, більшість мовознавців визнає завигуками статус частини мови, хоча це питання й лишається до кінця невирішеним.Підтвердження цьому знаходимо в низці праць. Наприклад, навіть у деяких спеціальнихсловниках відсутня згадка про вигуки, що відтворює точку зору укладачів цихсловників на вигуки як частину мови. На наш погляд, справедливим є зауваження В.Г. Гака,який зазначає, що вигуки мають «власний зміст», «відбивають дійсність нерозчленовано,емоційне в них не відокремлено від раціонального, суб’єкт від предиката», що «робитьнеобхідним їхнє існування в мові». Л.В. Щерба й вчені-англісти справедливодоводять, що вигуки за сукупністю диференціюючо-інтеграційних ознак семантичногоі синтаксичного характеру мають підставу бути віднесеними до частин мови. Такаточка зору здається найбільш прийнятною, оскільки сучасна англійська мованалежить до мов зі слабко розвиненою морфологічною структурою, характеризуєтьсянаявністю невеликої кількості флексій, що призводить до збільшення морфологічнонезмінних слів і до зменшення ролі морфологічного критерію стосовно вигуків.
Визнаючиза англійськими вигуками статус частини мови, ми вважаємо найбільшобґрунтованим погляд В.В. Виноградова на вигуки як на особливий розрядмовленнєвих знаків. На підставі проведеного аналізу англійських вигуків миприєднуємося до погляду на вигуки тих вчених, які вважали, що вигуки – цесамостійна частина мови, що перебуває поза поділом слів на повнозначні таслужбові, посідає особливе місце в системі частин мови, а у мовленні єеквівалентами речень, цілісних висловлень.
Вигуки– це граматична категорія, притаманна більшості мов світу, хоча є «культуроспецифічною».Порівняймо: англ. alas!, нім. oh weh!, leider!; фр. hélas!;італ. peccato!; польс. szkoda!; рос. увы!; укр. нажаль! леле! та інші. Саме це й дало підставу вченим визнати, що вигукистановлять мовну унiверсалію, властиву всім чи бiльшостi мов світу, маютьпевні, суспільні змістовні категорії, що тими чи іншими засобамивиражаються в кожній мові, є національно-культурними маркерами у сферікомунікації, пов’язані з комунікативно-дискурсивними настановами спілкування.Ми приєднуємося до такого погляду на вигуки, виходячи з того положення, що, якзазначає Т.М.Ніколаєва, мовні універсалії – це властивості, притаманні всіммовам або більшості з них.
Одниміз спірних питань щодо специфіки вигуків як частини мови є також їхній склад і,насамперед, питання про закритість чи відкритість цього класу одиниць. Так, Р.Квірк вважає, що вигуки є закритим класом слів. Він робить такий висновок напідставі того, що група вигуків як «інституалізованих» одиниць є чисельною.Однак автор суперечить собі, коли зауважує, що можуть також бути підстави длявіднесення вигуків до відносно відкритого класу, тому що вони досить вільноутворюються шляхом ономатопеї і досить часто вживаються в карикатурах, коміксахтощо. Саме таке зауваження, на нашу думку, свідчить про змішування Р. Квіркомдвох частин мови – вигуків та звуконаслідувань. Пор.: ah, oh, ouch тощо,що зазначають певні емоційні реакції людини на оточуючу дійсність, та mew,bow-bow, tic-tac, що передають звуки, що створюють живі істоти, і неживихпредметів.
Подібноїдо точки зору Р. Квірка дотримуються й С. Грінбаум, Дж. Ліч, Й. Свартвік. Вонивідносять до вигуків тільки непохідні, первісні вигуки типу ah, oh, ouch,phew, не вважаючи утворення типу see you, thanks, pardon me вигуками.Слід зауважити, що зарубіжні лінгвісти, крім російських, як правило, аналізуютьпереважно первісні вигуки. На нашу думку, аналіз лише первісних вигуків єспрощеним підходом до проблеми вигуків сучасної англійської мови, оскільки вониє ядром функціонально-семантичного поля вигуків, а периферія, до якої відносятьвторинні вигуки, такі переважно, що складаються з словосполучень і реченьфразеологізованої структури, залишаються поза увагою. Саме на це вказує О.С. Кубрякова,говорячи, що «у межах ЧМ, як і в будь-якому біологічному виді, існує великарізноманітність; структурація кожної окремої частини мови може бути названапрототиповою, оскільки є ядро і периферія; фокусвигуки – О.К. речень увигуки».
Зточки зору синтаксичної організації вигуки утворюють дві групи:
1.Однослівні вигуки, тобто вигуки, що складаються з одного слова;
2.Дво – та багатослівні вигуки, тобто вигуки, що складаються з двох і більшеслів. Розглянемо ці групи.
1.Однослівні вигуки. Вони досить різнорідні як за своїм складом, так і запоходженням. Ця група складається з 3 підгруп:
1.1.Первісні, непохідні вигуки. Це вигуки, що виникли давно і обслуговують емоційнусторону життя людини. Вони не пов’язані з певною частиною мови. Наприклад: ah!aha! aye! bah! chut! oh! phew!. Це прості знаки емоційного та вольовоговираження, які здебільшого походять від емоційних викриків, що супроводжуютьрефлекси організму на зовнішні подразнення. Ці вигуки характеризуютьсяфонетичною оформленістю. Всі вони фіксуються словниками з позначкою «вигук». Доних належать також вигуки, що виступають як сполучення двох чи кількохпервісних вигуків: ah-a-a-ah, ah-h-h, er-er-er, m-m-m.
1.2.Непервісні, похідні вигуки. Вони також неоднорідні. До них належать вигуки, щоберуть початок від повнозначних частин мови, які втратили притаманну їмсинтаксичну функцію, трансформувалися в іншу граматичну одиницю з комунікативноюсемантикою, тобто ресемантизувалися, втратили здатність до формоутворення іперетворилися на застиглі незмінні формули. За своїми семантичнимихарактеристиками вони стали виразниками різних емоцій та волевиявлень. Це такі вигуки,як:excuse!, greetings!, help!, horror! please! surprise! thanks!.Наприклад: «…rather embarrassed and touched: «No, please, please!», де pleaseє вигуком і виражає подяку з відтінком зніяковіння.
Деякіз похідних, вторинних вигуків, що генетично беруть свій початок відповнозначних слів, десемантизуються. Наприклад, іменник fiddlesticks, щопозначає смичок для гри на скрипці, і вигук fiddlesticks зі значенням «нісенітниця».Саме з таким значенням цей вигук фіксує словник Longman з позначкою «вигук».Пор. також swell – іменник зі значенням узвишшя, хвилювання та ін., івигук swell, що виражає радість, здивування тощо.
Отже,для появи похідних, непервісних вигуків характерними є два процеси –ресемантизація, за якої відбувається втрата словом певних властивостей, що йспричиняє зміну її граматичних характеристик і перехід в іншийлексико-граматичний клас, і десемантизація, за якої слово втрачає своє первіснезначення, набуває зовсім іншого значення, входить до іншого граматичного класуі спричиняє появу в мові омонімічних одиниць. Звичайно, це відбуваєтьсяпоступово в процесі функціонування такої одиниці в мовленні, тобто така одиницяз часом функціонально переорієнтовується і починає виконувати роль комунікатива[119, 257–258]. До речі, Т. Уортонвідзначає, що сучасні дослідники вигуків «дійшли згоди, що слід розрізняти дватипи вигуків: первісні – слова, що не можуть бути використані ні в якому іншомурозумінні, крім вигуків, і вторинні – слова, які мають незалежну семантичнуцінність, але часто використовуються як вигуки». Серед непервісних, похіднихвигуків виділяються наступні:
Однослівнівигуки, запозичені англійською мовою з інших мов: Alleluia!, Ave!, Eureka!Kaput! Mayday! Vivat! тощо. Такі запозичені вигуки характерні й для іншихіндоєвропейських мов. Пор.: в українській мові – алло, караул, браво, полундра;в російській – алло, амба, баста, бис, марш, мерси; у французькій – Veni,vedi, veci!, Sic!; у німецькій – Fiasco! Fiat!.
Дієслівнівигуки. Наприклад: Oops! I nearly dropped my cup of tea!, де oopsє показником миттєвої і несподіваної дії. Такі вигуки неоднозначнохарактеризуються різними дослідниками. Одні дослідники вважають ці одиниціімперативною формою дієслова, а інші – вигуками. Не розглядаючи всіх точокзору, відзначимо, що ми вважаємо такі слова вигуками, оскільки вони повністювтрачають первісне лексичне значення, позначають не конкретні, а, якзазначалося вище, миттєві й несподівані дії. Крім того, в них яскравовиявляється експресивність, про що свідчить фіксація їх у словнику з позначкою «вигук».Див., наприклад, словник Longman.
Вигуки, до складу якихвходить два і більше слова. Ця група також складається з кількох підгруп:
Вигуки,до складу яких входять мовні одиниці, що являють собою сполучення з двох ібільше слів. Ці вигуки є непервісними, вторинними, похідними. Такісловосполучення переходять до класу вигуків як готові мовленнєві одиниці, прицьому вони втрачають членимість, ресемантизуються й набувають цілісноговигукового значення, яке не виводиться, на відміну від вільних словосполучень,з семантики складових одиниць. Їхньою характерною особливістю є те, що вониможуть вживатися і як вільні словосполучення, і як вигукові висловлення.Наприклад: Oh, today is a really good morning, де good morning євільним словосполученням і виконує роль члена речення–присудка; та goodmorning як «вираження, що використовується під час зустрічі, або коли васзустрічає хто-небудь вранці». До речі, до другого значення словник дає позначкуinterj. Наприклад: «Good morning, sir.» [Fitzgerald, 41] Условосполученні so long! всі слова повністю десемантизувалися йпозначають «бувай», «до побачення» [LDELC, 1256]. Наприклад:
«Well,so long, little boy,» Riply cried hilariously.
«Oh,shut up! So long, Elwood.»
«Solong, Basil.» [Fitzgerald, 140]
Дотаких вигуків належать частіше за все сталі словосполучення фразеологізованоїсемантики. Слід відзначити, що на такі вигуки також немає єдності погляду.Наприклад, О.Єсперсен вважав, що такі одиниці є одиницями інших класів слів увигуковому вживанні. Але більшість зарубіжних дослідників, крім названих вищевчених, до вигуків відносять лише первісні вигуки, така точка зору не видаєтьсядостатньо переконливою, оскільки так звані вторинні вигуки втратили первіснезначення, граматикалізувалися й перетворилися на ідіоматичні звороти. Саме дотакої думки схилявся Б.О. Ільїш. Формальним підтвердженням нашої думки є свідченнямїхньої фіксації у деяких словниках англійської мови з позначкою «вигук».
Вигуки,що є реченнями й фразеологічними зворотами. Вони характеризуються тим, щосприймаються як специфічна форма єдиної лексеми: Well, I never; you don’tsay so [LDELC, 1173]. Це стосується йфразеологічних зворотів, у яких окремі компоненти вже повністюдесемантизувалися: go and jump in the river. До таких вигуків належать йзапозичені словосполучення. Наприклад: Allez aporte! Cherchez la femme!
Вигуки-словосполученняй речення характеризуються чітким порядком розташування компонентів.Формальними засобами, що послуговуються для структурної організації такихграматичних одиниць, як правомірно вважає В.Г. Адмоні, є наступні: 1)ритміко-інтонаційні засоби та 2) чіткий структурний каркас. Саме вонивідіграють своєрідну організуючу роль для вигуків-словосполучень і речень.Досліджуючи такі одиниці російської мови, Н.Ю. Шведова зазначає, що вигукизавжди несуть на собі наголос й інтонаційно виділяються. Це самеспостерігається і в англійській мові, наприклад.: For Christ’s sake, dostop that, де For Christ’s sake є вигуком, виділяється інтонацієюблагання і смисловим підкресленням, тобто несе на собі смисловий наголос.
Важливоює послідовність розташування одиниць у словосполученні й реченні, що зумовленолінійністю мовлення, одного з основних принципів, від якого, на думку Ф. деСоссюра, «залежить увесь механізм мови» й «наслідки якого незлічувані». Порядокслів в англійській мові з точки зору його функціональної значущостівикористовується для забезпечення цілісності й організації синтаксичної групияк певної закінченої єдності. Отже, порядок слів правомірно належить до тихзасобів, які зумовлюють поєднання слів в одне синтаксичне ціле, а не їхроз’єднання на окремі синтаксичні одиниці. Закріплений порядок слідуванняконституєнтів у словосполученні й реченні фразеологізованого характеру неприпускає довільності розташування слів, їхнього позиційного варіювання. Цейвисновок залишається справедливим і для вигуків відповідної структури.Наприклад: out you go; ouch, it hurts; it sounds great, eh? Англійськасловоформа, як правило, закріплена у словосполученні й реченні, особливо втаких сполученнях, як означальний прикметник + означуваний іменник, наприклад, goodevening, good egg; субстантивний підмет + дієслово + об’єкт, наприклад, everybarber knows that, Good Lord preserve me, it takes the cake. Семантичнізв’язки у таких словосполученнях й реченнях дуже тісні, їхнє значення випливаєз усього словосполучення чи речення. Закріпленість порядку слів, особливаритміко-інтонаційна оформленість у процесі комунікації спричиняє у цілій низцівипадків ресемантизацію лексем, які входять до словосполучення чи речення, що йсприяє їхньому переходу до класу вигуків.
Отже,вигуки – дуже різнорідна, гетерогенна за своїми структурними особливостямичастина мови. Т. Уортон підкреслює, що гетерогенну природу вигуківпідтверджує поняття «континууму», висунутого Е. Гоффманом у праці «Formsof Talk». «Виходячи з цього поняття, можна представити, що вигуки перебуваютьна різних ділянках вздовж континууму між демонстрацією і розповіддю, дедемонстрація є відносно природною поведінкою, а розповідь – власнелінгвістичною». Не можна не погодитися з О.Єсперсеном, що всі вигуки об’єднує водну частину мови їхня здатність бути самостійними висловленнями.
Таким чином, включення одиниць різних рівнів мовноїструктури до лексико-граматичного класу вигуків пов’язане з їх ресемантизацією,а в ряді випадків і десемантизацією, висуненням на перший план комунікативноїфункції. Стаючи прагматично значущими, такі одиниці в тексті функціонують яквигукові висловлення.
 1.2 Онтологічний статус вигуків: взаємодія їх з іншимичастинами мови
Кожначастина мови має властивості, притаманні тільки їй. Однак серед них є такі, щовластиві в тій чи іншій мірі й іншим частинам мови, що зумовлено входженнямусіх частин мови в єдину систему лексико-граматичних класів слів,взаємозбагаченням їх мотивуючими основами, переходом слів однієї частини мови віншу. Це й створює передумови для взаємопроникнення граматичних класів, дляпересічення їхніх характеристик, тобто для взаємодії на різних рівнях частинмови.
Функціонуючив певних синтаксичних структурах, слово, словосполучення й речення окремихтипів можуть набувати нових властивостей, які сприяють переходові цих мовниходиниць до складу іншої частини мови. Отже, у процесі комунікації відбуваєтьсявзаємодія різних мовних одиниць на 1) словотворчому і 2) семантичному рівнях. Яквже зазначалося раніше, вигуки як частина мови не є замкненою групою слів. Вонипоповнюються новими одиницями, причому цей процес характерний лише длянепервісних, похідних вигуків. Група первісних вигуків лишається сталою інезмінною. Поповнення вигуків йде як на словотворчому, так і на семантичномурівнях. На словотворчому рівні взаємообмін між частинами мови відбуваєтьсяшляхом переходу мовної одиниці з однієї частини мови в іншу, тобто мовні одиниціпереходять у вигуки, насамперед, шляхом конверсії, при цьому, як правило,зберігається лише генетично-етимологічний зв’язок зі словом-джерелом. За данимидослідників, найбільш активно переходять до вигуків іменники:bosh!,fiddlesticks!, God!, nonsense!, stuff!; дієслова:bother!, come!,confound!, curse!, damn!, dash!; прикметники: bright!, clear!, fantastic!,gracious!; прислівники: indeed!, now!, rather!; займенники:me!,my!, why!. Причому І.І. Мещанінов відзначав продуктивність цього класуслів у різних мовах. На це вказували й інші дослідники. Однак це не єдиний спосібпоповнення вигуків. Вони можуть утворюватися також шляхом універбації: good-byе!],зрощення: alright > all right, alack > ah luck; lackaday> alack the day.
Поповненнявигуків як частини мови відбувається не лише за рахунок окремих слів, але йсловосполучень і, ширше, речень фразеологізованої структури, наприклад: buskup!, dear me!, goodness gracious!, how do you do?, I’ll be bound!, I’m damned!,my goodness! та інші. Наприклад: Dear me! I’m going to be late!.. Натакий процес утворення вигуків у російській мові звертав увагу В.В. Виноградов:«Клас вигуків дедалі більше поповнюється фразеологічними сполученнями йзрощеннями, ідіомами, які виражають складний комплекс переживань, емоційнихоцінок і волевиявлень. Пор.: вот тебе на! вот тебе раз! была не была! нашавзяла! вот ещё! еще бы! то-то! і т. п.». Цю ж думку висловлює й І.Р. Вихованець,наводячи такі вигуки української мови, як «ой лишенько!», «о матінко!».А автори «Словника лінгвістичних термінів» Д.І. Ганич і І.С. Олійник називають їх«вигуковими фразеологізмами» у складі вигуків: «До вторинних відносяться…вигукові фразеологізми…».
Отже,на відміну від первісних, непохідних вигуків, які становлять закриту групуслів, незмінну у своєму складі, непервісні, вторинні вигуки є відкритою групоюмовних одиниць, яка поповнюється за рахунок слів інших частин мови,словосполучень та речень фразеологізованої структури.
Оскількиосновною метою нашого дослідження є прагматичний аналіз вигуків, значний інтересстановить взаємодія вигуків з іншими частинами мови на семантичному рівні, щовиявляється насамперед у процесі функціонування цього лексико-граматичногокласу слів. «Як виразові мовні засоби вигуки нерідко вживаються й за межами власнеемоційної мовленнєвої сфери. Таке вживання тягне за собою значне ускладнення йрозширення їхніх семантичних і синтаксичних функцій і веде до їхнього зближеннязі словами інших лексико-граматичних класів». Як відзначають дослідники, ознакамивигуків є:
1)емоційність, волевиявлення, оцінність, персональність;
2)морфологічна незмінюваність;
3)особлива синтаксична функція.
Вигукияк слова, що несуть прагматичну інформацію, саме в процесі функціонування тісновзаємодіють з іншими лексико-граматичними класами слів. Ця взаємодія вигуків зіншими частинами мови відбувається на семантичному рівні в процесі їхфункціонування, оскільки «їхнє значення, як правило, вгадується з контексту»,хоча за низкою вигуків і закріплено вираження певних емоцій.
Зточки зору семантики вигуки поділяються на кілька основних класів:
1)вигуки, які виражають різні емоції людини. На відміну від інших частин мови,для яких зазначена ознака не є основною, вигуки «спеціалізуються» на вираженніемоцій. Наприклад: My God! He’s going to have a heart attack, Jenniferthought, де вигуком My God! передається збентеження. У висловленні «Gosh!What a car!» This ejaculation was provoked by its interior. вигуком Gosh! передаєтьсязахоплення;
2)вигуки, які виражають волевиявлення людини. Такі вигуки подібні до дієслів, доїх наказової форми. У цих випадках вони виступають комунікативним аналогомімперативних форм дієслова. Як справедливо у свій час зауважував В.В. Виноградов,наказовий спосіб перебуває на периферії дієслівної системи, оскільки йогоперетягують вигуки. Підтвердження цієї точки зору знаходимо у Н.І. Формановської,яка відзначає, що «імператив у системно-структурному розгляді входить допарадигми ірреальних способів дієслова. Як «опорна» форма спонукальнихмовленнєвих актів, імператив, на наш погляд, залишає парадигму способів івступає в системні зв’язки у функціональній парадигмі висловлень у межахвідповідної КСГ – способах вираження прохання, вимоги, поради, пропозиції тощо».До таких вигукових імперативів належать мовні одиниці типу away!, come!,hear, hear!, ho!, hush!, lo!, look here!, stop! та ін. Див. різні точкизору на такі вигуки [170, І, 736];
3)вигуки, які виражають оцінність. За цим значенням вони разом з деякими прикметникамий прислівниками, яким також властива ця ознака, входять до ядра поля оцінності.Це вигуки типу fantastic, great, phooly, swell, ugh.
Насинтаксичному рівні вигуки взаємодіють з іншими частинами мови за ознакою: «Функція:Член речення – вставний». Синтаксично вигуки утворюють особливий тип речення,що є однією з їхніх власних ознак. Наприклад: «Pshaw! They did not knowhow to look.»; «Thank you. You have made your statement very clearly.»; «…Idon’t want you to get upset. Okay?». Синтаксично вигукиpshaw,thank you, okay в контексті всього висловлення є окремими реченнями, які впершому випадку є вираженням несхвалення, в другому – подяки, а в третьому – питання-згоди.Ця функція для вигуків є основною, в той час як для інших частин мови, з якимивигуки за цією функцією зближуються, не є для них характерною, головною. «Довиконання функції еквівалента речення здатні всі вигуки. Вигук тут має силувисловлення і в цьому випадку характеризується самостійною інтонацією,» –зазначають автори російської граматики [170, І, 735]
Середморфологічних ознак вигуків основною є незмінюваність. За цією ознакою вигукисхожі з усіма службовими частинами мови й певними групами повнозначних слів,наприклад з іменниками 1) singularia і pluralia tantum; 2) abstract nouns, 3)речовими – material substantive. Морфологічно незмінні слова виділяютьсясеред займенників, відносних прикметників, прислівників; усі числівникий артиклі незмінні. Проте власною ця ознака є тільки для вигуків.
Вигукивзаємодіють з іншими лексико-граматичними класами слів і за іншими ознаками,які не є власними для вигуків. Ці ознаки виділяються методом компонентногоаналізу й методом словникових дефініцій, хоча, як відзначає Л.М. Медведєва, «дефініційнийпідхід враховує й реєструє в мові граматичні відношення… проте при ньомуможливе «утворення зачарованих кіл»: вивчаючи тлумачення слів, дослідник моженаштовхнутися на слово, яке вже зустрічалося». Тому в цьому випадку слідзастосовувати зіставний і індуктивно-дедуктивний методи. За їх допомогою можнавичленити ознаки персональності, істоти, неістоти, темпоральності, кон’юнкції,дейксиса, за якими вигуки взаємодіють з іншими класами слів. Пор. вигук encore,який позначає вимогу повторення дії, тобто має аспектуальне значенняітеративності. Зазначені ознаки є істотними для вигуків, оскільки вонивиявляються в них тільки у процесі функціонування й тісно пов’язані з їхнімпрагматичним значенням. За цими ознаками вигуки взаємодіють з іншими частинамимови, в яких ці ознаки є власними, наприклад, назви істот для іменників.
Ознакаперсональності в певних позиціях властива вигукам, причому ця ознакавиявляється в імперативних вигуках. Наприклад: Oh, come on. You musthave some idea, де імперативний вигук come on є спонуканням довисловлення певного адресата, при цьому персональність виражена імпліцитно йвиявляється у контексті, тобто в поєднанні з іншими словами.
В п. 1.1.зазначалось, що спонукальні вигуки тісно пов’язані з категорією на позначенняістот, хоча ця ознака для них є опосередкованою. Вона виявляється тільки уфункціонуванні. Пор.:» Oh, bravo!» cried Professor Tofty, who was examining Harryagain, when Harry demonstrated a perfect Boggart banishing spell. «Very goodindeed! Well, I think that's all, Potter… unless…». Вигук bravoспрямований на особу, тобто на живу істоту.
Емоційнівигуки можуть бути спрямованими на неістоту. В цьому випадку вони спрямованівід істоти з боку мовця на неістоту з боку адресата, що виявляєтьсясинтагматично, в контексті. Наприклад: «But, Professor, who's insulting you?»asked Parvati timidly. – «The Establishment!» said Professor Trelawney, in adeep, dramatic, wavering voice. «Yes, those with eyes too clouded by themundane to See as I See, to Know as I Know… of course, we Seers have alwaysbeen feared, always persecuted… it is – alas – our fate». В наведеномуприкладі мовець висловлює за допомогою вигуку alas жаль стосовно того,що її доля бути тією, яку залякують, переслідують. За цією ознакою вигукивзаємодіють з іменниками, деякими розрядами займенників, деякими прикметниками,частіше відносними, більшою частиною прислівників, дієслів. Спонукальні вигуки,поряд з дієсловами, можуть виражати ознаку «недієслівної» аспектуальності,серед них можна назвати такі аспектуальні значення: ітеративності, завершеності,починальності. Наприклад: «OK, stop!» Harry shouted.; Whoa, stop!; Chut!Dismiss!.
Узв’язному тексті вигуки можуть виконувати функції своєрідних семантичних ісемантико-граматичних конекторів, що з’єднують у змістовному абозмістовно-граматичному відношенні різні уривки тексту. Пор.: «How what?»demanded Washington, coldly. «– how unnecessary – – – « «Not to me.» «Well,how cruel – – «, де вигук well є семантичним конектором, який пов’язуєпершу частину тексту з другою.
Вигукиможуть виконувати роль слова-дейктика, що співвідносить зміст наступного текстузі змістом попереднього, тобто виконує анафоричну функцію. Наприклад: «Becauseshe has said that she would send it on the day when the betrothal was publiclyproclaimed. That will be next Monday.» – «Oh, then, we have three daysyet,» said Holmes…, де вигук oh забезпечує семантичну зв’язністьдискурсу. Таку ж функцію виконують і інші вигуки, про що див. у 2-му розділіцієї роботи. За цією функцією вигуки схожі зі сполучником, займенником,прикметником та прислівником, а також дієсловами go і come, якітакож послуговуються для актуалізації компонентів ситуації мовлення і компонентівденотативного змісту висловлення. Крім деяких розрядів займенників,займенникових прислівників часу, місця, питальних прислівників, сурядних іпідрядних сполучників, Г.А. Уфімцева зараховує до дейктиків вигуки. Більшетого, вона, поряд з прагматичними частками, відносить вигуки до засобівбезпосередньої вказівки. Таким чином, ознаку дейксис мають і вигуки, що робитьїх подібними до інших частин мови.
Спонукальнівигуки, як наприклад heave ho, команда морякам all aboard, можутьпередавати значення локативності. За цією ознакою вигуки взаємодіють з різнимичастинами мови – прислівниками, прикметниками, іменниками, прийменниками, атакож займенниками.
Зсинтаксичної точки зору вигуки здатні взаємодіяти з іншими частинами мови, які виконуютьфункції члена речення –підмета або доповнення. Вигуки іноді можуть перебуватив позиції підмета й доповнення, тоді вони взаємодіють з іменником, займенникомта іншими частинами мови, які вживаються у функції цих членів речення.Наприклад: After «half – wits» there were cries of «shame»., девигуки «half – wits» і «shame» виступають у функції додатка внаведеному реченні. Але на відміну від зазначених вище частин мови для вигуківздебільшого функція члена речення «не є власною синтаксичною функцією… Можливістьвживання вигуку в позиції того чи іншого компонента речення звичайно виникаєтоді, коли вигук заміщає собою ту чи іншу словоформу». Наприклад: She could saynothing but oh!, де вигук oh вживається у синтаксичній функціїдодатка і заміщає собою іменникову словоформу, тобто в цьому випадку йдетьсявже не про вигук, оскільки функція члена речення є для нього вторинною і вінзаміщає повнозначну словоформу.
Розглядознак, за якими вигуки взаємодіють з іншими частинами мови, незважаючи на те щоціла низка дослідників торкалися в тій чи іншій мірі цього питання, є важливимв зв’язку з тим, що вони виявляються істотними під час аналізу прагматичногоаспекту вигуків, оскільки тільки при врахуванні всіх ознак можна чітковизначити належність тієї чи іншої одиниці мови до певного лексико-граматичногокласу.
Отже,вигуки як частина мови активно взаємодіють з іншими граматичними класами слівна двох рівнях – словотворчому й семантичному, що в першому випадку веде допостійного поповнення вигуків непервісними, вторинними одиницями, в другому, – донабуття вигуками семантико-граматичних ознак, властивих іншим частинам мови, щоважливо під час розгляду вигуків у прагматичному аспекті. А той факт, що вигукиє мовленнєвими знаками, вказує на необхідність і доцільність їх дослідження зпозицій комунікативної лінгвістики з урахуванням актомовленнєвих контекстів їхфункціонування.
 1.3 Особливості вигуків на рівні мовлення
Мовлення вводить мову в контекст вживання, тобто, заГегелем, «мовлення… є дії, що відбуваються між людьми». Кожна одиниця мовивідіграє важливу роль у спілкуванні. Певне місце в ньому посідають і вигуки.Але перш ніж перейти до розгляду вигуків як мовленнєвих актів, короткорозглянемо основні поняття мовленнєвого акту та дискурсу.1.3.1 Вигуки втермінах теорії мовленнєвих актів та дискурс-аналізу
Теорія мовленнєвих актів безпосередньо пов’язана з теорієюкомунікації та моделями спілкування. Будь-який комунікативний акт є частиноюспільної діяльності людей, а його істотні складові впливають на вибірконкретних засобів «коду», на породження самої інформації і на засоби йрезультати її інтерпретації, на процес колективної діяльності, на функціїкогнітивних структур.
Мовленнєвий акт – це цілеспрямована мовленнєва дія, щоздійснюється відповідно до принципів та правил мовленнєвої поведінки, прийнятоїв певному товаристві. Спілкуючись, мовець і слухач стають об’єктамимовленнєвого впливу один на одного, при цьому їхньою метою є спонуканняспівбесідника до певної активності – здійснення спільної діяльності, доприпинення, посилення, до відмови від неї. Отже, спілкування здійснюєтьсязаради мети діяльності, а мовленнєва активність комунікантів спрямована надосягнення мети спілкування і мотивована мотивами діяльності. Мовленнєвий акт єодиницею нормативної соціомовленнєвої поведінки, яка розглядається в межахпрагматичної ситуації. Його основними рисами є інтенціональність, цілеспрямованістьта конвенційність. Мовленнєві акти завжди співвіднесені з мовцем. Теоріямовленнєвих актів, яка є одночасно однією з найпопулярніших комунікативнихпідходів до аналізу дискурсу, виникла в 30-ті рр. і була викладена англійськимлогіком Дж. Остіном. Пізніше його ідеї були розвинені в працях американськогологіка Дж. Серля, а також в працях інших дослідників – американських,європейських, серед яких слід назвати російських і українських вчених.
Мовленнєві акти розглядали такі визначні лінгвісти, як В. Гумбольдт,Ш. Баллі, С. Карцевський, Л.П. Якубинський, Е. Бенвеніст, М.М. Бахтінта інші. Але в їхніх лінгвістичних дослідженнях цілісної теорії мовленнєвихактів ще не було складено. Тільки з розвитком лінгвістичної філософії, основнимзавданням якої був аналіз природної мови точними методами, і склалася теоріямовленнєвих актів. У структурі мовленнєвого акту виділяються локутивний,іллокутивний і перлокутивний акти. Центральним поняттям серед них є іллокутивнийакт. Він співвідноситься з комунікативним наміром, сполучуючи цілевбачання звираженням пропозиційного змісту висловлення. Суть іллокутивного актувідбивається у мовленнєвому акті як його іллокутивна сила або іллокутивнафункція.
Засновником лінгвістичної філософії вважають Л. Вітгенштейна,який розглядав мовлення як компонент цілеспрямованої і регламентованоїдіяльності людини, що характеризується множинністю цілей. Він висував на першийплан інструментальну функцію мови, вважаючи, що її об’єктом є мова в дії.
Становлення комунікативної лінгвістики як галузімовознавства поставило вимогу перегляду категорії значення, яка заразпов’язується з поняттям цілеспрямованості, мовленнєвої настанови.
Саме Л.Вітгенштейн висунув нову теорію значення, засновану на аналізі змісту іменника «значення».Він розумів значення як вживання. Вихідним в аналізі вважалося значеннявисловлення. Саме з нього і виводилося значення слова, тобто він виходив зтого, що значення висловлення є первинним, а значення слова вторинним івипливає з першого. Значення висловлення нерозривно пов’язане з умовами йоговживання: учасниками комунікації, їх цілями, ситуацією, контекстом. Тому йогозначення описувалося у вигляді правил вживання тієї чи іншої одиниці. Такимчином, Л. Вітгенштейн не відокремлював значення від категорій прагматики.
Подальшапрагматизація концепту значення відбулася в теорії Г. Грайса, якийпов’язував значення з мовцем та його наміром певним чином вплинути на адресата.Г. Грайс висунув поняття «значення мовця» або «суб’єктивне значення»,виражене дієсловом mean у контексті A means something by X – «Амає на увазі щось під Х». За Г. Грайсом, суб’єктивне значення висловлення – ценамір мовця домогтися певної реакції слухача завдяки усвідомленню ним цьогонаміру.
Прагматизація значення, як справедливо зазначали Н.Д. Арутюновай О.В. Падучева, мала далекосяжні наслідки: значення висловлення стало вважатисяневід’ємним від прагматичної ситуації, а значення багатьох слів почаливизначати через вказівку на комунікативні цілі мовленнєвого акту.
Центральним аспектом розгляду мовного знака вкомунікативній теорії є усвідомлення того факту, що мовний знак існує вкомунікативній тріаді: відправник знака – знак – одержувач знака. Ця тріадарозпадається на два дихотомічних відношення: відправник знака –знак й знак – одержувач знака. Саме виходячи з одного з цихвідношень, і будується теорія висловлення. Дослідники першого напряму,враховуючи відношення знак – одержувач знака, пов’язують граматичне значення звпливом знака на адресата.
Другий напрям у вивченні висловлення пов’язаний звідношенням відправник знака – знак. У центрі уваги лінгвістів, якідотримуються цієї точки зору, перебуває процес породження висловлення, заснованийна здатності мовця здійснювати мовленнєву діяльність. Відправною точкою прицьому і є теорія мовленнєвих актів.
Значеннявисловлення визначається прихильниками теорії мовленнєвих актів наміром чиінтенцією мовця викликати іллокутивний ефект у слухача, примусити його визнатицей намір і спричинити певну реакцію з його боку.
Такимчином, висловлення є одиницею мовленнєвого спілкування і визначається якмовленнєва одиниця, яка може бути рівновеликою реченню, але розглядається вмовленні, у безпосередній співвіднесеності з ситуацією [ЛЭС, 90]. Ф.С. Бацевичвважає висловлення одиницею модусу мовлення: реченням, актуалізованим умовленні з конкретною тема-рематичною структурою.
Виходячи зі сказаного вище, значення Х вивчає семантика, ате, чого хоче домогтися мовець шляхом виголошення Х у певній ситуації – прагматика.Прагматика вивчає значення щодо мовленнєвої ситуації, або в яких умовах і зякою метою відбувається мовленнєве спілкування, тобто під прагматикою розуміють«такі умови спілкування, які включають певні характеристики адресанта, щовпливають на мовну структуру комунікації, адресата і ситуації». Але урозмовному спілкуванні особливу роль відіграє прагматичний чинник.
Проте комунікативнаінтенція, комунікативний намір адресанта, який визначає внутрішню програмумовлення і спосіб її втілення, являє собою єдність двох аспектів висловлення – суб’єктивногой об’єктивного. До об’єктивної сторони висловлення належать мовні й немовніконвенції, відповідно з якими мовець виражає свою комунікативну мету. На думку Дж. Серля,«здійснюючи іллокутивний акт, мовець має намір одержати певний результат,примусивши слухача розпізнати свій намір, і далі, якщо він вживає слова вбуквальному значенні, він хоче, щоб це упізнання було здійснене завдяки томуфакту, що правила вживання виголошених ним виразів пов’язують ці вираження з одержаннямданого результату».
Отже,семантику висловлення не можна звести тільки до лексичного й граматичногозначення, до елементів, що його складають, вона включає в себе і прагматичнийкомпонент. Семантична структура висловлення складається з двох величин:прагматичного компонента, що відбиває комунікативну інтенцію висловлення, іпропозиції, яка має когнітивний зміст, в термінології Ш. Баллі, – модусу йдиктуму. Висловлення можна представити у вигляді іллокутивної функції F, де F –іллокутивна сила, а р – пропозиція. Під іллокутивною силою розуміють метувисловлення, тобто комунікативну спрямованість висловлення, а під пропозицією –«семантичний інваріант, загальний для всіх членів модальної та комунікативної парадигмречень і похідних від речення конструкцій».
Прагматичнезначення, таким чином, – це аспект семантики висловлення, пов’язаний з комунікативноюінтенцією мовця. Прагматичне значення, тобто те, заради чого й з якою метою воновживається, висловлення набуває в процесі вербальної комунікації. Являючи собоюзначення пропозиції, вжитої в певній ситуації з певною метою, прагматичнезначення не вичерпується іллокутивною силою висловлення, до нього додаєтьсямодально-оцінні й емотивні нашарування, що складають «кадр, в який вписуєтьсявикладення події». У кінцевому підсумку, прагматичне значення висловленнявизначається комунікативною інтенцією мовця.
Вичлененняінтенціонального смислу висловлення лежить у зоні комунікативної компетенціїучасників спілкування і прагматичних пресупозицій.
Упрацях багатьох вчених є спроба виділити типи прагматичних значень висловлень.Труднощі класифікації полягають у тому, що різні типи прагматичних висловленьможуть зближуватися, навіть перехрещуватися, одне й те саме висловлення можевиражати різні прагматичні значення. При всьому розмаїтті підходів докласифікації мовленнєвих актів, лінгвісти звичайно виділяють три основнихкатегоріальних значення:
1) констатацію;
2)спонукання;
3)питання,
щовідповідають традиційно виділеним типам речення за метою висловлення. Цезначення загального плану, що має загальні формули вираження. О.Г. Почепцовспіввідносить їх з поняттям вихідної інтенції, виділяючи три типи її: а) опис,б) спонукання, в) запитування.
Знашої точки зору, найбільш раціональною є класифікація Дж. Серля,заснована на таких параметрах, як:
1)мета мовленнєвого акту;
2)спрямованість акту;
3)вираження психологічного стану мовця;
4)сила прагнення до досягнення мети;
5)різниця у статусах мовця та адресата;
6)вираження інтересів мовця та адресата;
7)ставлення до мовленнєвого контексту;
8)різниця між актами, що мають тільки мовленнєву реалізацію, та актами, що можутьбути здійснені як вербально, так і невербально;
9)стиль та спосіб здійснення мовленнєвого акту;
10)інтенсивність іллокутивної сили;
11)спосіб співвідношення висловлення з їхніми інтересами;
12)співвідношення з дискурсом тощо.
ПізнішеДж. Серль запропонував ввести в свою теорію дві нові категорії: «фон»,схожий на ситуативний контекст, і «колективну інтенціональність».
Надумку Дж. Серля, найважливішими є перші три параметри, на підставі якихвін виділив п’ять базисних класів мовленнєвих актів:
1)репрезентативи – мовленнєві акти повідомлення;
2)директиви – мовленнєві акти спонукання, які включають вимогу інформації, тобтопитання;
3)комісиви – акти прийняття зобов’язання;
4)експресиви – акти, які виражають емоційний стан, у тому числі формулисоціального етикету;
5)декларації, тобто акти-настановлення, такі як призначення на посаду, наданняімен і звань, винесення вироків тощо.
Характеристикамовленнєвих актів звичайно дається через зіставлення з пропозицією, тобто зсмислом повідомлення, що лишається незмінним при його трансформаціях. Протезначення мовленнєвого акту не зводиться до значення пропозиційного смислу, щовходить в нього, оскільки одна й та сама пропозиція може входити до різнихмовленнєвих актів. Наприклад, I’ll come tomorrow може бути й обіцянкоюприїхати наступного дня, й загрозою чи просто повідомленням. Специфікамовленнєвих актів нерідко пов’язується з правилами ввічливості, мовленнєвиметикетом.
Такимчином, відсутність усвідомленої відповідності між комунікативним значеннямречення та його формою допускає можливість прагматичної неоднозначностівисловлення, що знаходить своє відображення у непрямих мовленнєвих актах,іллокутивна мета яких присутня імпліцитно й виводиться адресатом завдяки йогокомунікативній компетенції. У непрямих мовленнєвих актах один іллокутивний актреалізується за допомогою іншого іллокутивного акту. Прикладом може бутивисловлення Can you pass the salt?, яке наводить М. Макаров.На нього, якщо його інтерпретувати як питання, можна відповісти або Yes, або No,здебільшого воно виступає як прохання.
Яквважає Дж. Серль, проблема непрямих мовленнєвих актів полягає у вивченнітого, яким чином мовець може виразити за допомогою висловлення не тільки те, щовоно безпосередньо позначає, але й те, яким чином слухач може упізнати ценепрямо виражене значення. За Дж. Серлем, для кожного типу іллокутивного акту єсвій набір умов, необхідних для його успішного виконання. Непряме спонуканняможе бути виражене або за допомогою питання, або за допомогою твердження провиконання попередніх умов або про виконання умов пропозиційного змісту або жпро виконання умов щирості, а також про існування вагомих причин для здійсненняпевної дії. Це зауваження Дж. Серля безпосередньо стосується нашогодослідження, оскільки вигуки, вживаючись у різних ситуаціях мовлення, набуваютьдодаткових прагматичних значень, про що ми говоритимемо далі [див. розд. 2 цієїпраці].
Проблеманепрямих мовленнєвих актів досі залишається невирішеною. Існує два підходи доїх пояснення: «ідіоматичний» і «інфереційний». Перший, представником якого є Дж. Сейдок,розглядає непрямі мовленнєві акти як нерозкладні ідіоми, семантичноеквівалентні звичайній спонукальній формі, а другий, представниками якого є Д. Гордоні Дж. Лакофф, використовує систему постулатів, що дають можливістьбудувати інференційний ланцюг від вихідної форми мовленнєвого акту до йогофункції.
Проблеманепрямих мовленнєвих актів має велике теоретичне значення, зокрема, для аналізуспіввідношення форми й функції: одній і тій самій формі приписується понад однафункція. Дж. Серль вважає, що в процесі мовленнєвого акту мовець передаєслухачеві більший зміст, ніж той, який він реально повідомляє, і він робить цевиходячи з загальних здатностей розумного міркування, яке він припускає услухача. Наприклад: I tried to be in time – but alas!, в якому мовець неповідомляє безпосередньо про своє запізнення, а дає слухачеві можливість самомузробити висновок про це, вживаючи вигук alas, яким мовець ще й висловлюєжаль, що прийшов не в зазначений час.
Донепрямих мовленнєвих актів належать і ті, зміст яких слухач виводить заправилами імплікатур, які дозволяють визначити контекстно обумовлений зміствисловлення. Ряд лінгвістів виділяє непрямі значення на основі використанняпостулатів, з врахуванням конвенційних аспектів мови.
Крім основного прагматичного значення висловлення слід, очевидно,виділити також і вторинні прагматичні значення, такі як підтвердження, згода вигуковівисловлення та експресивні вигуки вигукових висловлень з контекстуально-обумовленимпрагматичним значенням належать вигуки вигукові висловлення з конвеційно обумовленимпрагматичним значенням, вигукових висловлень. Зауважимо, що це не єдина існуючакласифікація вигуків. Так, А. Вежбицька, розглядаючи семантику вигуків,виділяє три класи: емотивні вигуки; волітивні вигуки; когнітивні вигуки, хочаприпускає й інші класифікації, засновані на інших критеріях, відзначаючи, що «зазначенийрозподіл не може бути цілком строго проведений через наявність тіснихсемантичних зв‘язків між вигуками різних типів». С. Мамушкіна в праці,присвяченій аналізові семантики й прагматики вигуків у сучасній англійськіймові, розподіляє вигуки за їхніми семантичними функціями на 3 групи, а саме:вигуки, що обслуговують 1) сфери емоцій і емоційних оцінок, 2) сфериволевиявлення, 3) сфери етикету. І. Шаронов, розглядаючи емоційні вигуки,класифікує їх залежно від позиції в синтагмі і виділяє чотири синтагматичніпозиції. Всі ці класифікації мають місце, але принципи їх розгляду різні.

2. Практична частина
2.1 Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням
Прагматичне значення, як уже зазначалося, є аспектом семантикивисловлення, пов’язаним з комунікативною інтенцією мовця. Воно безпосередньоспіввідноситься з функціями мовленнєвої комунікації, орієнтованими на різнікомпоненти іллокутивного акту. Їх вибір залежить від настанови на певнийкомунікативний ефект. Прагматичне значення вигукових висловлень мають складнусемантичну структуру, в якій одним з її складових є прагматичне значення. Середних виділяється конвенційно-обумовлене значення, до якого належать значення, щовиражаються типовими мовними формулами. Це так звані загальномовні значення,які зрозумілі й без контексту. В цьому випадку загальномовне й прагматичнезначення поєднуються. Наприклад: Ahoy! Bravo! та інші. Пор. їхнєтлумачення у словнику: перший вигук є вітанням моряків, особливо, якщо вониперебувають на різних кораблях, другий – вигук радості від задоволення чиєюсьдобре виконаною роботою, особливо виконавцем. Конвенційно-обумовлене значенняпритаманне вигукам, семантичні функції яких спеціалізовані. До них належатьтакі одиниці, як Devil, God be with you, hey, hurray, ouch, thank God, uponmy word, що вживаються у певних ситуаціях і мають спеціальне, особливепризначення. Наприклад, вигук hurray вживається при вираженніпіднесення, захопленого схвалення або ж під час атаки як бойовий заклик.
Вигукові висловлення є належністю діалогічного мовлення. Вонивживаються в умовах неофіційного спілкування, де повною мірою виявляєтьсяспонтанність, непідготовленість висловлення, тобто там, де не виявляється особливаувага до вибору мовних форм, і тільки з безпосередньою участю мовців, а такожцілої низки професійних жаргонів, в яких вони виконують наказову функцію. Вибірвигуків адресантом залежить від різних чинників: ситуативності, емоційностімовлення, інтелектуального рівня співрозмовників. Так, комунікативна ситуаціявизначає мовленнєву поведінку, способи реалізації комунікативної інтенції,причому важливими виявляються обставини, за яких відбувається спілкування:місце, час, особистості партнерів, їхні соціальні ролі тощо. Емоційністьмовлення передбачає вживання вербальних і невербальних засобів вираженняемоційності мовця і слухача, їхнього ставлення до змісту розмови, їх оцінки.Від інтелектуального рівня мовців залежить не тільки знання багатющої спадщинирідної мови, а й уміння його використовувати. Отже, ці чинники створюють певніумови для появи в мовленні співрозмовників таких одиниць, підказують їм вибірпевних вигукових висловлень може зумовлюватися прагненням адресанта реалізуватисвій комунікативний задум, утримати увагу адресата, виявити своє, частоемоційне чи експресивне ставлення до теми діалогу. Мовець може використовуватизамість повноцінного смислового комунікативного акту відповідно до конкретноїситуації, відомої мовцям, деякі дейктичні елементи, які замінюють прямі позначення,а також оказіональні позначення, зрозумілі тільки у даному випадку. Наприклад:«It’ll take at least two hours to do this!», «Oh, come on! I could do itin 20 minutes», де вигук Oh, come on!, звичайно маючи спонукальнезначення, в конкретному випадку позначає незгоду з попереднім висловленням.Такі висловлення комунікативні за формою, але не завжди чіткі за змістом.Питанню вигуків як дейктиків присвячена стаття Д. Уїлкінса «Вигуки як дейктики».
Крім того, висловлення, які мають конвенційно-обумовленіпрагматичні значення. До них належать вигуки-директиви та вигуки-експресиви.
2.1.1 Вигуки-директиви
Вигуки-директиви вживаються в директивних мовленнєвих актах, актахспонукання, в яких мовець висловлює слухачеві свою волю, спрямовану навиконання певної дії. Вигуки-директиви неоднорідні і відрізняються за ступенемвиявлення в них категоричності, що залежить від низки обставин і, насамперед,від офіційності чи неофіційності обстановки, від соціального статусукомунікантів. Зважаючи на це, можна провести наступну класифікацію цих одиниць.
Виділяються сім груп директивних мовленнєвих актів, в серединіяких у свою чергу на підставі їхнього прагматичного значення можна виділити щепідгрупи.
І. Мовленнєві акти з іллокутивною силою розпорядження, наказу,вказівки виконати щось. Вигуки цієї групи належать, як правило, до спеціальноїмови, яка є природною мовою, вербальною мовою з використанням в певнихситуаціях паралінгвістичних, невербальних засобів. Слід підкреслити, щоспеціальна мова – це національна мова з постійною, традиційною тенденцію до їїінтернаціоналізації. Вона визначається загальною метою нормалізованоїсукупності мовних засобів. Крім того, спеціальна мова – поліфункціональна мовнаформація. Вона як одна з функціональних різновидів високорозвиненоїлітературної мови займає широке поле мовного простору і виконує найістотнішіфункції мови: відображення дійсності і збереження знань, одержання новогознання, передача спеціальної інформації.]
Серед вигуків-директивів виділяються вигуки за сферою діяльності,за об’єктом діяльності, за суб’єктом діяльності.
Мовленнєві акти цієї групи характерні для спілкування осіб асиметричногосоціального статусу, що відбувається в рамках певних ситуацій формальногоспілкування і звичайно належать комуніканту вищого соціального статусу – військовимкомандирам, морським капітанам та офіцерам, спортивним тренерам, керівникамспільної трудової діяльності та ін. і звернені до осіб нижчого соціальногостатусу – рядових, матросів, спортсменів, працівників тощо. Крім того, середних слід виділити окрему групу вигуків, які є засобом впливу на тварин. Не всідослідники відносять ці одиниці до вигуків. Автори «Теоретичної граматикианглійської мови» відзначають, що «обґрунтовані спори серед лінгвістів викликаєпитання про статус слів «кликання» й «відганяння» тварин…в англістиці цепитання порушувалося неодноразово, але спеціально поки що не досліджувалося».Слова, що об’єднуються в цю семантичну групу значно ближчі до вигуковихімперативів або, можливо, на думку авторів граматики, є такими. С. Мамушкіна,досліджуючи семантику й прагматику англійських вигуків, до класу вигуківвключає слова кликання й відганяння тварин на підставі того, що в нихпростежується співвідношення функцій: «до експресивності в деяких випадках можеприєднуватися номінативність».
У наказах, розпорядженнях і командах адресант висловлює свою волюкатегорично в короткій, стислій формі, тому такі вигукивигукових висловлень, щоявляють собою накази, розпорядження й команди, за сферою вживання виділяютьсятакі підгрупи:
1) військові накази й команди: about face, about turn, actionstations, as you were, at ease, attack; battle stations, boot and saddle, bythe left; close ranks; dress; easy; fall in, fall out, forward march, frontpass, left oblique, left shoulder arms, left step, left turn, left wheel;mount, mount up; one pace forward march, order arms; quick march; right dress,right form, right turn, right wheel; shoulder arms, show a leg, slope arms,stand easy, stand fast, step short, wakey, wakey. Пор. у тексті: Hill:You’re no good. Smiler, you’re no good. Shoulder arms! Smiler, onepace forward march. The rest, about turn! By the left, quick march.У наведеному прикладі використовуються вигукиsteady; ready all; ship oars,slow ahead together, slow astern together, stand from under, steady as you go;word to be passed. Пор. в тексті:
It was nothing more than a slight quiver at first, but as Trewinclutched at the screen and the deck tilted beneath his feet he heard Corbettshout, «Full astern together!»…
Far away he heard Cordett yelling, «Full astern together! Emergencyfull speed!.В цьому прикладі як морські команди фігурують вигуковівисловлення Full astern together! таemergency full speed;
3) спортивні команди: anchor, getcomes; you – heave – ho; yo –ho. Наприклад:
– Ed, we’re going to jump.
– We’re goinna jump?
– Yes.
– On three. Ready?
– Okay.
– One, two… three!.. В наведеному прикладі вигук ready єзапитом про готовність до спільного стрибка, а вигукоne, two… three –командою до його виконання;
г)команди під час спільного виконання вправ, співу, танців тощо: all togethernow, come on, once again. Наприклад: «I think we all ought to try that,»said Angelina. «If we could just keep the rain off our faces it would reallyhelp visibility – all together, come on – Impervius! OK. Let'sgo.», де за допомогою вигуків all together і come onподаєтьсякоманда повторити вправу.
Наведені вигукивигукових висловлень спонукання до дії зарізновидом цієї дії можна виділити кілька підгруп:
1) спонукання до дії: all change, all hands ahoy, all hands ondeck; c’mon, c’mon, come on; get a move on, get cracking, go ahead, go to it;jump up; run for itsharp; make it snappy, move it; shake a leg, sharp’s theword, show a leg, step lively, step on it. Наприклад: «Leave her alone. Goon home with Peter and Sally. Sally says, «Come on, Candy»; Get out! Getout! Come on, let’s go! I said move it! Get up there! Get moving!,за допомогою вигукових висловлень come on, move it іget moving мовецьнамагається переконати адресата поквапитися;
3) вигукові спонукання, які використовуються для впливу на дітей: hush,hush-a-bye-baby, lullaby, rock-a-bye, time for bye-byes. Наприклад: «Hushnow, hush. Your mother will soon return», де вигук Hush є засобомзаспокоєння дитини.
Таким чином, ці вигукивигукові речення. Серед них виділяютьсяодиниці, в яких містяться:
1) вимога залишити мовця або інших осіб у спокої: all right for you; get off my back; lay off, leave me be, let me alone. Пор. у тексті: «Now get back in your own picture and leave me alone!» та «Bertie,» said Aunt Dahlia, and her manner struck me as febrile, «lay off, lay off! For pity's sake, lay off. I know these plans of yours. I suppose you want to shove Angela into the lake and push young Glossop in after her to save her life, or something like that.», де за допомогою вигукового висловлeння leave me alone мовець намагається примусити адресата залишити його у спокої, а за допомогою вигукового висловлeнняlay off – намагається переконати адресата відмовитися від плану дій щодо третьої особи;
2) вимога спинити, припинити вчинення дії:;wakey, wakey, breakit up, can the stuff, chuck it, cut it; drop it, enough of…; get of it; havedone it, let us have done with it; let us leave it at that, let’s call it aday; no more, none of it that up, wrap it up. Наприклад:
«Shut up, now, Holden,» he said with his big stupid redface. «Just shut up, now.»
«You don’t even know if her first name is Jane or Jean, ya goddammoron!»
«Now, shut up, Holden, God damn it – I’m warning ya,» hesaid – I really had him going. У наведеному прикладі вживання вигуковоговисловлення Shut up є спробою примусити адресата замовкнути, а увисловленні Ssshh! There’s someone moving inside. You’ll have to go звучитьвимога дотримуватися тиші, про що свідчить вживання вигуку ssshh! Цейприклад є гарною ілюстрацією до «скорочувальної» функції вигуків, про яку всвій час говорив ще М.В. Ломоносов. Замість того, щоб мовець сказав: «Япрошу вас дотримуватися тиші», – він вживає у цьому ж значенні вигук, досягаючитакої ж мети, і тим самим заощаджує і мовні засоби, і час.
Більша частина цих одиниць стилістично маркована. Наприклад, такіодиниці, як break it up, can it, dry up, hold your tongue, shut up таін., вживаються тільки в ситуаціях неформального спілкування комунікантівсиметричного соціального статусу. Тільки деякі вигукивигукові висловленняоб’єднуються спільною іллокутивною метою – спонуканням до припинення дії.
IV.Директивні вигукивигукові висловлення з іллокутивною силою поради,попередження: be careful, breakers ahead; careful, cheese it; go easy; hangon, have a care, heads up; look ahead, look likewith sth; take care, take care todo sth, take my tip, take your time; watch it, watch out, watch your step; youcan’t tell himвигукові висловлення, яким залежно від прагматичної ситуаціївластива іллокутивна сила попередження, застереження чи погрози: calm down,cool it; hold your horses, hold your tongue; mark my words, marknow, mind yourtongue; wait and see; you’ll catch it, you wait. Наприклад: «…And you mustbe very careful, or some great misfortune will happen to you.»
«Itmay,» said Aaron.
«Andit will, mark my word, it will.». У цьому тексті вигукове висловлення youmark my words вживається з прагматичним значенням попередження. А внаступному висловленні – воно має прагматичне значення загрози: «You mark mywords, she's going to want revenge on Dumbledore for appointing a new teacherwithout consulting her,» said Hermione, closing the newspaper.;
3) вигукиher try; one more wordcatch it; step outside; want to makesomething of it?; you dare, youdo that. Наприклад: Do what Itell you – or else! Тут висловлення or else має прагматичнезначення погрози, що підтверджується тлумаченням його у словниках: «2 orelse: … b…». На нашу думку, цілком віднести такі висловлення довигукових ще не можна. Але за виконуваною ними роллю у мовленні, тексті, за їхньоюкомунікативною функцією вони перебувають на шляху до переходу в граматичнийклас вигуків, чому сприяє їхнє прагматичне значення. Автори «Теоретичноїграматики англійської мови» дотримуються подібної точки зору: «…процес «переходудо вигуків» окремих словосполучень і речень все ж таки є реальністю….розвитоквигуків зі словосполучень і речень починається, очевидно, з поступовоїідіоматизації останніх і утворення на їх основі словесних комплексів, всерединіяких через ті чи інші причини відбуваються різні словотворчі і фонетичнізрушення».
Вживання вигукових висловлень з іллокутивною силою попередження йзастереження більш характерне для ситуацій неформального спілкуваннякомунікантів симетричного соціального статусу. Хоча у цих висловленнях різнаіллокутивна сила, їх об’єднує спільна мета – вербальними засобами запобігтипевним діям адресата, попередити його про можливу небезпеку тощо, що дозволяєговорити про вигукивигукових висловлень.
V. Директивні вигукиohвигукові висловлення, що виражаютьзгоду, можна розділити на три підгрупи, в кожній з яких є власна іллокутивнасила:
1) стверджувальна відповідь на що-небудь, дозвіл: all means,all right, all yours, as you say; aye, aye; by all means; can a duckswim?, capital; fair enough; I don’t caresir, very well and good; will do, withpleasure. Наприклад, вигукове висловлення by all means маєпрагматичне значення дозволу взяти папір: «May I borrow your paper?» «By allmeans.».
Для частини висловлень з іллокутивною силою стверджувальної відповіді, дозволу характерне вживання в ситуаціях офіційного спілкування комунікантів асиметричного соціального статусу, а саме під час спілкування військових: aye, aye; very good, sirmadam, наприклад:
– Oh, oh, I’m sorry. Can you send someone else to finish the unpacking, please?
– Right away.
«You lay off and devote yourself to your duties about the home.»
«Very good, sir.»; для інших, стилістично нейтральних,характерне вживання в різних ситуаціях спілкування: all right, all yours, asyou say, by all means, fair enough, I would just as soon as not, isn’t he just,just so, of course, OKhe just. Серед вигукових висловлень, що виражаютьзгоду, є непрямі мовленнєві акти can a duck swim?, де питальне за формоюречення є стверджувальною відповіддю, і I don’t care if I do, I don’t mindif I do, isn’the etc. just, no sweat, де мовною складовою мовленнєвих актівзгоди є заперечне за формою речення;
2) вираження взаємної домовленості, згоди: agreed, all right;done; it’s a bargain, it’s a deal, it’s a go, it’s a match; point taken, put itthere; right; shakе on it, so be it; that’s a bargain. Наприклад:
– Well… I know everyone makes mistakes. And it’s a sign ofcharacter to give a person a second chance, right?
– Right. I’m with you., в якому вигуком rightвиражається згода зі словами співрозмовника.
Вживання цих вигуків більш характерне для ситуацій неофіційногоспілкування комунікантів однакового соціального статусу;
3) вираження однаковості думки, одностайності: and a goodjobwas that; just so; now you’re talking; quite, quite correct, quiteright, quite so; same here, so it isright; well done, you can say that again,you may well say so it, you said it, you’ve got a point there.
«Youdo not usually take this class, is that correct?» Harry heard her ask as theyarrived at the trestle table where the group of captive Bowtruckles werescrabbling around for woodlice like so many living twigs.
«Quitecorrect,» said Professor Grubbly-Plank, hands behind her back and bouncingon the balls of her feet. «I am a substitute teacher standing in for ProfessorHagrid, де вигуком quite correct висловлюється згода зі словамипопереднього мовця.
Ці вигукові висловлення стилістично нейтральні, тому їх вживання можливев різних ситуаціях спілкування. Іллокутивна сила висловлень, що виражають збігдумок й одностайність, варіюється. Серед них є висловлення, що виражають згодуз відтінком жалю; згоду з відтінком невпевненості; а також категоричну згоду.Пор. у тексті: «Do I have to pay the full price?» «I’m afraid so.»,де висловлення I’m afraid so є позитивною відповіддю на питання пронеобхідність заплатити повну ціну з відтінком жалю;
«We never were. But today you are to have anything you want.» – «Allright,» she agreed resignedly, в якому вигукове висловлення all rightє стилістично нейтральною згодою на пропозицію співрозмовника, та «Did youenjoy yourselves?» «And how!», де вигук and how! є категоричною, емоційноюпозитивною відповіддю на питання.
Незважаючи на всі відмінності у відтінках значення розглянутихвище висловлень, їх об’єднання в одну групу вигукових мовленнєвих актів є обґрунтованим,оскільки всі вони мають спільну іллокутивну мету – вираження згоди. Це можебути згода виконати прохання, дозвіл вчинити якусь дію, згода, укладена зякогось питання з співрозмовником, чи ж згода з його словами чи діями.
VII. Мовленнєві акти з іллокутивною силою заперечення, незгоди,відмови, тобто заперечна відповідь на щось, вираження незгоди з думкоюспіврозмовника, розбіжність в чомусь. Такі вигукові мовленнєві акти, як видно звизначення, можна розділити на дві підгрупи:
1)Висловлення, що виражають заперечну відповідь на щось, відмову, заборону: a lotyou care, all well and good, any more bright ideaspaid me, I’d rather not, I’llsee you blowedfurther first, I’ll see you in hell first; like hell; no chance,no comment, no fear, no joy, no such luck, no way, not at any price, not by a greatdeal, not by a long chalk way, not for anything, not for the love of metheworlds, not if I can help it, not on your life, nothing doing, nothing of thekindwith it, you know where you can put it. Наприклад: «…I prefer your way,»said Harry, grinning, as he slipped his Galleon into his pocket. «1 suppose theonly danger with these is that we might accidentally spend them.»
«Fatchance,» said Ron, who was examining his own fake Galleon with a slightlymournful air, «I haven't got any real Galleons to confuse it with.». Вигуковимвисловленням fat chance мовець заперечує можливість сплутати справжнюмонету з фальшивою.
Більшість з наведених вигукових висловлень, на нашу думку, строговіднести до граматичного класу вигуків ще не можна. Але, як ми вже зазначали,на підставі їхньої комунікативної функції, ролі, яку вони виконують у мовленні,тексті, їхнього прагматичного значення, вони подібні до вигукових висловлень.Біля таких слів, словосполучень, речень в англійських словниках часто наводитьсяпозначка «неофіційне»] без зазначення частини мови. Отже, наявність такихвисловлень, їх аналіз підтверджує думку тих вчених, які вважають, щограматичний клас вигуків є відкритим і збагачується за рахунок одиниць іншихграматичних класів.
Наприклад у тексті:
«He hasn't been out yet, has he?»
«No, sir,not that I know of,» replied Gilbert dourly. Висловленняnot that I know of є підтвердженням попереднього заперечення, але звідтінком невпевненості, сумніву.
Ці мовленнєві акти розрізняються за ступенем інтенсивностііллокутивної сили. Вони можуть позначати
категоричну відмову: agree my Aunt Fanny, I wouldn't have it if you gave it to mesuggestions, anything else you'd like?, ask me another; not on your life. Наприклад: «Wait yet a little. I am not finish. I say I see this type on my window, making a few faces. But what then? Does he buzz off when I shout a cry, and leave me peaceable? Not on your life. He remain planted there, notgiving any damns, and sit regarding me like a cat watching a duck. I'd like to get in touch with him right away.»;
б) ввічлива відмова: I believe not, I'т afraid not; no,you don't; not to my knowledge, nothing doing. Наприклад: «Will you lend me£5» «Nothing doing»;
в) емфатична відмова: aren't you smart, catch me, don't becrazyfatpleasestory, that doeshe's etc. got anotherthink coming. Cлід зробити застереження щодо наведених вигуковихвисловлень, оскільки наявні словники не фіксують їхніх вигукових значень, алевже деякі дослідники на підставі виконуваної ними функції у мовленні відносятьїх до граматичного класу вигуків. Так, rubbish у англійських словниках фіксуєтьсяяк іменник та дієслово. Але при цьому робиться застереження, що rubbishє синонімом до nonsense, яке широко вживається як вигук. В.Ціммервважає, що rubbish вже перейшло до класу вигуків. Ми за аналогієювиконуваної у мовленні функції теж вважаємо не тільки це слово, а й подібнівигуками, які в мовленні є вигуковими висловленнями, наприклад:
«What kind of someone else?»
«Some kind of fink.»
«Rubbish.».
Іллокутивна сила висловлень, що виражають незгоду, варіюється віднекатегоричної незгоди I wouldn't say that, байдужості just asyou likewish, невдоволення, несхвалення it'snot on до категоричноїнезгоди how wrong you are, rubbish, the same old game. Більша частинавигукових висловлень з іллокутивною силою незгоди стилістично забарвлена don'tmake me laugh, look who's talking, up yours, і їх вживання характерне длянеофіційного спілкування комунікантів симетричного соціального статусу. Іншіодиниці – I beg to differ, I wouldn't say that, on the contrary – стилістичнонейтральні й можуть використовуватися в різних ситуаціях спілкування.
При всьому розмаїтті відтінків значення розглянуті мовленнєві актиможуть бути віднесені до однієї групи вигукових висловлень, оскільки в нихспільна іллокутивна мета – негативна відповідь на щось, заборона, недозвіл,вираження незгоди, розбіжності в поглядах тощо з співрозмовником.
В англійській мові іллокутивна сила директивних мовленнєвих актівнерідко інтенсифікується вигуком, причому нерідко одним вигуком: Oh,don't do that, івигуком у поєднанні з іншими засобами інтенсифікації.Директивний мовленнєвий акт може бутиі непрямим, мовною складовоюякого є питання. У цьому випадку модифікація іллокутивної сили директивів, щовиражається вигуком, також є характерною для них, наприклад: Oh, Daddy,can't you give her something to make her stop screaming?. Взагалі длявигуків, що модифікують іллокутивну силу директивів, характерна початковапозиція у межах усього висловлення.
Проте інтенсифікація іллокутивної сили директивів за допомогоювигуків частіше відбувається в проханнях і порадах, ніж наказах, оскількинакази характерні для таких ситуацій спілкування, де емоції, як правило,неприпустимі.
Досить поширені в англійській художній мові складні директиви,тобто прохання, пропозиції, поради, веління, обгрунтовуваною частиною яких є вигуки.В них допоміжний мовленнєвий акт звичайно представлений репрезентативами, рідшекомісивом-обіцянкою, як наприклад, Come on, I'll show you something, чизагрозою, як наприклад Come on or I'll leave you here alone.
Як директивний мовленнєвий акт у складних директивах можуть такожвиступати вигуки, що спеціалізуються на модифікації, точніше інтенсифікаціїіллокутивної сили директивних мовленнєвих актів. Такими вигуками є forChrist's sake!, for God's sake!, for pity's sake!
«Now go, for Good’s sake, before it’s too late!». Тут вигуковевисловлення for Good’s sake передає прохання піти якнайшвидше.
У директивних складних мовленнєвих актах можливе попереднє йнаступне обгрунтування вживання вигуку – директиви, але переважає початковапозиція мовленнєвого акту – тези, що пояснюється дією прагматичного принципу пріоритетуголовного мовленнєвого акту над допоміжним мовленнєвим актом. Така позиціятакож зумовлюється семантичним чинником – відображенням природного порядкуподій і дій.
Отже,вигукові висловлення-директиви співвідносяться з адресатом. Вони мають різні іллокутивнісили – від усяких розпоряджень, наказів, команд, спонукання до дії і їїприпинення, попередження, застереження, побажання, заспокоєння, схвалення довираження згодиday morning, greetings from; hallo, hello, hullo, hi, haven’tseen you for ages, how are you, how are you?, how do?, how do you do?, how goesit evening dayeveningafternoonsomewherethe next time etc. Наприклад: Heleaned over and kissed her gently. «See you Friday.». При вживанні циходиниць нерідко порушується максима якості, що входить до «принципу кооперації»Грайса, оскільки мовець може використовувати їх у ситуаціях, що не передбачаютьобов’язковість зустрічі комунікантів у недалекому майбутньому.
Усіці п’ять підгруп одиниць, розрізняючись за семантичним значенням, мають спільнуіллокутивну силу прощання, тобто вживаються з однією й тією ж метою – припинитимовленнєву взаємодію.
Зпрагматичної точки зору в ситуації прощання використовуються вигуки, щоналежать комунікантам однакового й різного соціального статусу, які спілкуютьсяв офіційній ситуації: – Good day now, said the rector,withdrawing his hand and bowing. – Good day, sir, said Stephen. – Hebowed and walked quietly out of the room, closing the doors carefully and slowly. Інші одиницівикористовуються в неофіційних мовленнєвих ситуаціях комунікантів однаковогосоціального статусу: bye, cheerio, ciao, later, see you, watch you.Наприклад:
«Sametime tomorrow?» said Dudley.
«Roundat my place, my parents will be out,» said Gordon.
«Seeyou then,» said Dudley.
«Bye,Dud!»
«Seeya, Big D!». Cлід виділити вигукові вислoвлення, що вживаються молоддю,типу see you in church, see you anon. Наприклад: See you anon,Mastodon: – Quarter to four, Dinosaur.
V. Вигуки-вибачення.У кожній мові закріплені засоби вираження найбільш частотних і соціальнозначущих комунікативних намірів. Так, вигуки-вибачення посідають певне місце всистемі формул мовленнєвого етикету. За допомогою цих одиниць мовець проситьвибачення у співрозмовника за «шкоду», заподіяну йому своєю вербальною чиневербальною поведінкою, причому здебільшого адресант має на увазі своєспівчуття до адресата в зв’язку з «неприємністю», яка відбулася з останнім.
Довигуків-вибачень належать:
1)вигуки, які безпосередньо використовуються для вибачення, – I ask yourpardon, I owe you an apology, I’m sorry, pardon me, excuse me, myapologies. Наприклад:
–Hey… my wife you’re talking about there, putz.
– Ofcourse, sir, uh, my apologies.;
2)вигуки, в яких міститься визнання своєї вини – my fault; how could I…?.Наприклад: Hermione told him the full story; Harry could not bear to tell itagain. When she had finished, Ron looked more anguished than ever.
«Myfault –»;
3)вигуки-прохання не ображатися – no hard feelings, no offence meant.Наприклад:
«Ibeg your pardon?» said the stranger.
«Oh,excuse me,» said the citizen. «No offence intended, none taken I hope.»;
4) вигуки зі значенням обіцянки не повторювати своїх слів, дій – Iwon’t dodon’t mention it, forget it, never mind, no matter, not at all, thinknothing of itthanks, що входить до складу цілої низки висловлень,іллокутивною силою яких і є вираження подяки: I can never thank you enough,I give you my thanks, many thanks, thank you ever so muchindeedkindly etc.,thanks awfully etc. Наприклад:
«Ha! In Victoria! That is important.»
«Yes, at the mines.»
«Quite so, at the gold mines, where, as I understand, Mr Turnermade his money.»
«Yes, certainly.»
«Thank you, Miss Turner. You have been of materialassistance to me.». Цю іллокутивну силу має також вигук ta, наприклад:
«Would you like a boiled egg?»
«No, thank you.»
«How about you, Tony?»
«Oh,ta» і вигукові висловлення: that'sverythanksours.Наприклад:
– Thank you.
– My pleasure.;
5) мовець готовий зробити послугу адресатові: any time.Наприклад:
Alan Maitland halted on the sidewalk. «Sorry.» He took a deepbreath, then grinned sheepishly. «I was ready to blow up, and you happened tobe handy.»
«Any time,» Dan said.
VII. Окремою групою вигукових висловлень, що посідає певне місце вмовленнєвому етикеті, є висловлення з іллокутивною силою привітання. Використанняцих одиниць у мовленнєвій комунікації пов'язане з додержанням максими симпатії принципуввічливості, що регулює відносини між учасниками мовленнєвого спілкування. Ціформули в значній мірі, як і попередні, мають ритуалізований характер, щозумовлений не тільки мовленнєвими канонами, а й «правилами» життя, якевідбувається у багатоаспектному людському «вимірі». Вони стосуються не тількипривітання, але й таких ритуалізованих жанрів, як тости, подяки, співчуття,запрошення тощо. Вживання деяких з них пов'язане з певними святами, подіями,як-от:
Новий рік – Happy New Year, a prosperous New year to you, наприклад,He was holding a glass in one hand and offering him another. Corbet said, «HappyNew Year, Trewin.»;
Різдво– Happy Christmas, Merry Christmas, наприклад, Harry suspected had beendone by the elf himself. He had just turned it upside-down to see whether itlooked better that way when, with a loud crack, Fred and GeorgeApparated at the foot of his bed. – «Merry Christmas,» said George. «Don'tgo downstairs for a bit.»;
Великдень– a happy Easter, наприклад, The Bakers were just ahead of us going upthe steps, and we passed decorous greetings. «I believe we’re seeing you attea.» – «Yes, indeed. A very happy Easter to you.»;
деньнародження – happy birthday; many happy returns of your birthday, наприклад,During supper Amy announced: «It is my birthday.» «Yes,» she said, «it isindeed, and not a soul to remember.»
«Happybirthday,» said Joel, though what he wished her was hardly happiness…».Інші ж одиниці мають більш універсальний характер і можуть вживатися під часпривітання з різними святами й подіями: the compliments of the season,I wish you many happy returns of the day, may all your future troubles belittle ones, congratulations. Наприклад: Down in the basement Mrs Weasleyhad hung a scarlet banner over the heavily laden dinner table, which read:
CONGRATULATIONS
RONAND HERMIONE
NEWPREFECTS. Проте в їх використанні є деякі обмеження, як наприклад, неможливістьвживання висловлення Many happy returns of the day під часпривітання з заручинами, весіллям.
Усіпривітання близькі за своєю іллокутивною силою до мовленнєвих актів –благопобажань, які ми проаналізуємо нижче. Тому їх можна розглядати як окремо,так і у складі широкої групи одиниць – благопобажань.
Відповіддюна мовленнєві акти привітання звичайно є акт вдячності, мовна складова якоговиражена вигуками thank, thank you чи висловленням OKtheyou live, maysuccess attendwait upon you звичайно вживається вофіційних ситуаціях спілкування, а may your shadow never grow less характернедля неофіційного спілкування.
При всьому розмаїтті функцій, що виконуються благопобажаннямив комунікації, ці одиниці можна віднести до однієї підгрупи на підставі того,що в усіх цих висловленнях єдина іллокутивна сила – побажання добра, успіхуспіврозмовникові. Крім того, вживання благопобажань належить до сферимовленнєвого етикету.
VIII.Вигуки-тости. Вони функціонують як експресивні мовленнєві акти й близькі засвоєю іллокутивною силою до благопобажань. Тости, як і розглянуті вище підгрупивигукових висловлень, належать до сфери мовленнєвого етикету і реалізують вмовленні максиму симпатії принципу ввічливості.
Тости– це «коротка застільна промова з побажанням чогось і пропозицією випити чаркуна честь кого-, чого-небудь». Виходячи з визначення, видно, що за семантикоюпропозиційного змісту цих висловлень їх можна поділити на кілька підгруп:
1) побажання добра, здоров’я, успіху присутнім: Godbless us!, God bless you!, good health!, good luck!, happy days!, health andhappiness!, here’s hoping!, here’s luck!, here’s your happiness, here’s mud,your health, cheerio, cheers; chin, chin. Наприклад: Tyrone: … I’ve alwaysfound that good whiskey, taken in moderation as an appetizer, is the best oftonics. … Well, here’s health and happiness!;
2) вираження симпатії, добрих почуттів до присутніх: cheers,cheery-o, here’s to you, my service to you, to you.Наприклад:
«Right-o,»he replied. «You're not half a bad sort of chap – Cheery-o! What'syour drink?»;
3) побажання успіху відсутнім: absent friends. Наприклад:I propose a toast – absent friends.;
4) спогади про минулі події:to the good past.Наприклад: «Your being here speaks better than any words…» Dan raised theglass. «Then to the good past.»;
5) пропозиція випити до дна: bottoms up!, down thehatch!, down with it!;
6) пропозиція підняти останній тост: one for the road.Наприклад: «I’d better get going.» «One for the road, ifyou don’t mind».
Хоча семантика пропозиційного змісту вигукових висловленьрізна, вони об’єднуються в одну групу за наявністю спільної іллокутивної мети,побажання добра, здоров’я, успіху, вираження симпатії, добрих почуттів та враженьі вживаються в одній і тій самій ситуації спілкування, під час застілля.Етикетні формули є важливою складовою частиною комунікативної компетенції;знання їх – показник високого ступеня володіння мовою.
Отже, вигуки-експресиви, що виражають емоційний стан,виконують важливі функції в актах комунікації, оскільки включають емоційніреакції й оцінки, серед яких є й формули мовленнєвого етикету, що відіграютьважливу роль у різних життєвих ситуаціях.
2.2Вигуки з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням
Вигуки, як уже зазначалося, мають конкретне значення, якеможе бути піддане остенсивному чи дискриптивному описові. Проте вони мають цілунизку значень, які реалізуються тільки в контексті, тобто для них відомості пропрагматичне оточення дуже важливі. Тому контекстуально-обумовлені значення – цезначення, конкретне виявлення яких відбувається тільки в контексті. Вигукимають «тонку контекстну чутливість», що зв’язує зміст речення з мовцем. До нихналежать вигуки з семантично дифузними функціями типу а, ага, ай, ах,батюшки, боже мой тощо. Склад англійських вигуків з контекстуально-обумовленимпрагматичним значенням досить широкий. Їх можна розкласифікувати за тимиемоційними характеристиками, конкретне значення яких виявляється в контексті.Вони співвідносяться переважно з прагматичним суб’єктом, виражаючи його емоціїй почуття, реакції на зміст висловлення, різний психічний стан, на те, щовідбувається, тобто вони є адресантно-орієнтованими. Комунікативно-прагматичнезначення вигуків визначається їхньою здатністю реалізувати конкретнііллокутивні функції, що відбивають інтенцію прагматичного суб’єкта. Слідвідзначити, що вигуки є складовими компонентами складних мовленнєвих актів івиражають додаткові прагматичні значення. Вони, модифікуючи інтенцію мовця, надаютьвисловленню певних прагматичних значень. Вигукові висловлення з одним і тимсамим звуковим комплексом можуть функціонувати в різних контекстах, а тому бутискладовою частиною різних за змістом семантичних полів. Так, вигуки ah, oh,my God, Jesus Christ, dear me, heavens, I say, well та інші не маютьвласної іллокутивної сили. Їхнє прагматичне значення завждиконтекстуально-обумовлене, тобто залежить від конкретного контексту чиконкретної ситуації їх вживання. Нерідко ці вигуки залежно від ситуації можутьмати протилежне значення, а значить і належати до різних семантичних полів:радості, печалі, сарказму, обурення тощо. Певну роль у цьому процесі відіграютьі паралінгвістичні засоби, на що вказували дослідники. Так, Г.В. Колшанськийзазначає, що «взаємодія мовних і паралінгвістичних засобів… повніше розкриваєфункції мовних форм, насамперед їхню багатозначність, дистрибуцію в розрядіінших форм, стилістичні відтінки тощо». Це ж відзначає й Т. Уортон: «…людивикористовують широкий спектр пара– й нелінгвістичної поведінки дляспілкування, наприклад, вираз обличчя, жести, інтонацію. Понятійний підхідвипускає з виду той факт, що вигуки, взаємодіючи з цими чинниками, стаютьчастково спонтанними, частково кодованими мовними одиницями, а Г.В. Колшанськийпідкреслює, що «паралінгвістичний знак доповнює словесну інформацію». Проаналізуємовигук oh,кожне вживання якого має певне емоційне навантаження. Цей вигук дуже поширенийу розмовній англійській мові. На підтвердження цього зазначимо, що лише в однійповісті Ф.С.Фіцджеральда «The Ice Palace» вигук oh урізних значеннях вживається 18 разів, а у повісті Д.К. Джерома «Three Menin a Boat» – 67 разів. Наприклад, вигук Oh у різних випадках можевиражати:
1) бажання: «Oh, howgladdy I would take…»;
2) благання: «Is it coming here?» – «No, it’sturning!» – «We had to leave grampa!» «Oh, save me, save me!Jesus save me! Help me!» – «Jesus save my soul!». Цьому значенню вигуку сприяєне тільки зміст діалогу, а й інтонація, що є функціональним компонентоммовленнєвої діяльності. Один з дослідників людського голосу В.П. Морозовписав: «…як багато смислу, окрім слів, ховається в самому звуці голосу!»;
3) вагання: «My father,» he said, «is by therichest man in the world.»
«Oh,» said John, politely. He could think ofno answer to make to this confidence.
4) вибачення: He had known her for three. «Twospades.» – «Cigarette?… Oh, I beg your pardon. By me.»,
«Vernon, shh!» said Aunt Petunia. The window's open!»
«Oh – yes – sorry, dear.»;
5) відчай: He paused, gaining confidence from their facesfor his final world.
«Or there’s another thing you can do,» he said slowly, «ifEdna wants to leave her children, there’s nothing I can do to prevent yourrunning off together.»
«I want to go home!» cried Edna again. «Oh,haven’t you done enough to us for one day?»;
6) втому:…wearily: «Oh – get to bed, Charlie.»;
7) гнів: «Oh, you would, would you?» criedJohn ferociously.;
8)докір, закид: «…smells like a drain and a criminal to boot, but she's nobetter, nasty old blood traitor with her brats messing up my mistress's house, oh,my poor mistress, if she knew, if she knew the scum they've let into her house,what would she say to old Kreacher, oh, the shame of it, Mudbloods andwerewolves and traitors and thieves, poor old Kreacher, what can he do…»;
9) душевні та фізичні страждання: «I wrote you a letter andtore it up. Oh, you were so bad to me, Anson.» і Oh,Jesus, it hurts!;
10) заперечення: «…At lunch, that is, they don’t wantladies.»
«Oh,» said Helen Earle, polite butunimpressed.;
11) заповнення паузи, тобто «time-filler»: «I – oh,all right then, Fred and George can stay, but Ron –». Як зазначає А.А. Малишева,наводячи такий приклад: «Oh!» said Olivera blankly. «Oh»she started ahead of her frowning. Then she said unexpectedly: «Oh,but that’s absurd!», саме в другій репліці, яка виголошується рівним тоном,вигук oh використовується як заповнювач паузи;
12) захоплення: «Look! Harry!»
«What?»
«That little girl – did you see her face?»
«Yes, why?»
«It was red as a little strawberry. Oh, shewas cute!»;
13)збентеження: «At least they didn't get to take Hagrid off to Azkaban,» saidRon. «I spect he's gone to join Dumbledore, hasn't he?»
«I suppose so,» said Hermione, who looked tearful. «Oh,this is awful, I really thought Dumbledore would be back before long, but nowwe've lost Hagrid too.»;
14) згоду: Just before he left her at her table, he wasmoved to say: «Couldn’t I have another leter?» – «Oh,sure.»;
15) здивування: «Here for long, Mr. Wales?» – «I’m here forfour or five days to see my little girl.» – «Oh-h! Youhave a little girl?»;
16) зніяковіння: Once more he called on the Fiend, aftermany weeks.
«But he’s dead,» the Warden told him kindly.
«Oh, yes,» Grenshaw said. «I guess I musthave forgotten.»;
17) зневагу: «I was reading in the World Almanac,»began John, «that where was one man in American with an income of over fivemillion a year and four men with incomes of over three million a year, and –»
«Oh, they’re nothing,» Perscy’s mouth was ahalf-moon of scorn. Міміка, що супроводжує відповідь, і сприяє формуваннюзначення вигуку oh;
18) іронію: – Jesus Christ! I said «help me», not «undressme».
– Oh, I’m sorry… I didn’t hear you over thebig machine that was going to rip you into little pieces. Come on.;
19) наполегливе переконання, прохання: «Quick, Uncle Tom! Oh dogo before he finds I am up here.»;
20) невіру: «I wasn’t ever engaged. I tried to be engaged,but I never loved anybody but you, Paula!»
«Oh,» she said.;
21) невпевненість: «You like Richard and Elsie, don’t you?»
«Oh, yes, I like Richard quite well and I like her allright.»
Cautiously and casually he asked: «And Aunt Marion andUncle Lincoln – which do you like best?»
«Oh, Uncle Linkoln, I guess.»;
22) несподіванку: «My name is Sally Carrol Happer,» he saidgraciously.
«Yes, I know. Harry told me you were coming.»
«You a relative?»
«No, I’m a professor.»
«Oh,» she laughed.;
23) нетерпіння: «Oh, Harry,» she cried,her eyes brimming with tears, «let’s get married next week.».
24) нехтування: «…scandinavians, you know, have the largestsuicide rate in the world.»
«Why do you live here if it’s so depressing?»
«Oh, it doesn’t get me. I’m pretty wellcloistered, and I suppose books mean more than people to me anyway.»;
25) ніжність: «My old pie,» he said.
«Oh, daddy, daddy, daddy, daddy, dads, dads,dads!»;
26) обурення: «Oh, it is envious, mean, cruel.»;
27) огиду: …disgustedly: «Oh-rot!»;
28) оклик: «Oh, you above there!»
29) переляк, страх: «Oh! Bill – oh! It’s doneinto a mouth! Good God!»;
30) побоювання: «Up in her room, she was excited again bythe sight of herself in the bathroom mirror. Oh, whatif she should die in her sleep tonight?»;
31)полегшення: «Oh good,» said Mrs Weasley, sounding relieved, «here'sAlastor with the luggage, look…»;
32) посилення згоди Oh no, not again! 2: Oh,David, come here a moment.
Слід зауважити, що дослідники вигуків зазначають, що «описі тлумачення вигуків незважаючи на оманливу простоту їхньої форми є серйозноюпроблемою», а словники тлумачать вигуки, вживаючи спосіб апеляції до іменпочуттів. Лексикографічний опис вигуків зазнав серйозної критики в працях А. Вежбицької,Ф. Амеки, І. Шаронова, Н. Добрушиної. Остання присвятила цій проблеміспеціальну статтю. А. Вежбицька зазначає, що тлумачення вигуків, зокремаемоційних, не розраховане на правила активного вживання вигуків у мовленні,оскільки у словниках «тлумачення не належать до того типу тлумачення, яке моглоби бути корисним для того, щоб навчитися, як їх вживати».
Отже, подібні вигуки виражають майже увесь спектр людськихемоцій, почуттів. У зв’язку з цим вигуки з контекстуально-обумовленим значеннямможна поділити на кілька груп, кожна з яких у свою чергу залежно від контексту,ситуації поділяється на підгрупи, до складу яких входять вигуки з семантичнодифузними функціями. Розглянемо склад груп вигуків з контекстуально-обумовлнимзначенням.
І. Вигуки, що виражають позитивні емоції, які включаютьширокий спектр приємних почуттів й переживань:
1) радості, захоплення:ah!, aha!, bless me!, Jove!, ha!,hah!, heigh!, hey!, heh!, hoy!, hurra!, hooray!, Lord!, Oh, Lord!, my!, oh my!,my-o-my!, O!, Oh!, say! Наприклад: «Admirable! What did I tell you? Hear, hear!»;…rising joyously to take the paper: «Oh! Congratulate me, myfriends.»; «I have a good news for you, Sidney.» «By George!Did you get it for me?» «I think so,» said the Governor. «It ain’t official,but it’s a promise, Lieutenant, or lieutenant – commodore, or whatever you callit.» «Lieutenant – Commander. By George, that’s great, Karl.You’re a peach!»; «You’ve made me so awfully happy. I say,what a lack life’s going to be.»; «Lord! – it’s grand to be backagain»; «My! Don’t they look nice!»;
2) піднесення, натхнення: hurra!, hooray! oo! Наприклад:«Hooray!And then we’ll have more and fun»; … he rubs hands gleefully: «Hooray!»;… peering round him ecstatic: «Hurrah! Not gone off yet!»;
3) збудження, радісного хвилювання: dear!, dear me!,deary-me!, oh God!, good God!, dear God!, Good Lord!, heigh!, heh!,here!, ho!, look!, look here!, wow! Наприклад: «And – concerts! Wow!Of course that would be marvelous!; «Good Lord! – Iknow them all, every one.»;
4) симпатії: indeed, oh. Наприклад: … sympathetic: «Indeed,sir»; … breaking down again: «Oh you beast! you pig! Swine, swine, swine,swine, swine! Now!»; «That heathery, salty, fresh smell. Oh –lovely, lovely.»;
5) полегшення: George!, now! now then! o! oh! whew! Наприклад:«Whew!That took a long breath», «Whew! That alters the case a bit», до якого близькеза значенням почуття наступної рубрики;
6)задоволення, яке часто є почуттям задоволення від зробленого адресатом чиадресантом. Наприклад: «Oh, very well, very well: I will write anotherprescription»; …surprised by this sign of grace, and a little touched: «Well-».
2. Вигуки, що виражають негативні емоції й переживання,іллокутивна сила яких змінюється від збентеження, нервозності до огиди, відчаю.Ці одиниці розглядаються за ступенем зростання інтенсивності негативних емоційі переживань. Серед них виділяються такі, що передають:
1) жаль, хвилювання, неспокій, каяття, розчарування:ah!, bless me!, o!, I say!, well! Наприклад: … important voice: «The-ah-situationis serious. It is up of the-ah-leisured classes…» «My God! You werebrought up as I was.» «Alas.»; «Bless you!They wouldn’t cash it:I’m overdrawn as it is.»; …sighs: «Well, we were civilized and happyonce.»;
2)неприємні почуття, відчуття: my!, oh my!, my-o-my!, phew!, Lord!; oh, Lord!,um! Наприклад: …shivering: «Oh Lord! Oh Lord!»; «My inside! OLord!»; «Phew! I say, this is awful, hell!»; «I’ve been obliged todance myself. Phew!»;
3) збентеження, нервозність: ah!, aha!, bless me!, eh!,ha!, haw!, o!, oh!, say!, ugh!, well!, why!, yes! Наприклад: «Factis – well – I’m in low water.»; … nervously: «Ah! Yes, I know…»; «ah-hm-ha-yes-sayno more, Mrs. Dubedat: you shall not move.»; … rather awkwardly: «Why-yes-prettygood.»;
4)неспокій, хвилювання, знервованість: go to hell!, hell!, pardon!, pardon me!Наприклад:«But – but – pardon me – is it becauseyou don't intend there should be any more song? Is that your intention?»; «Hell!What a policy? Um?»;
5) розчарування:my God!, oh my God! Наприклад:My God, are you mad? Shrieked Baby, keeping her distance as though shefeared that indeed this must be the case. Speak to us, Ottilie.; «My God!I’ve been screaming with boredom at you for months and months.»;
6) зневаження, презирство: humph! Jove! o! oh! whew!Наприклад: «By Jove! That fellow smells a rat!»;
7) огидy:ha! hah! hat! ugh! Наприклад: …disgustinly: «Snoops Linchester – my hat!»; хоча вигук ugh швидше виражає неприхильністьдо когось. Наприклад: «You don’t think you’ll marry him then, Hazel?» «Ugh!I’d just as soon marry a – a ferret.»; Romanticism! Ha!»;
8)фізичний і душевний біль, страждання: ah! o! oh! oo! ugh! wow!Наприклад: «Wow! My shin!». Tут вигуком wow передається фізичнийбіль, і Her face grew set in its lines, but her eyes shone with the devotion ofa martyr as she answered, «Ah… no! For my mind is made up!», в якомувигуком ah позначаються душевні страждання.
Характерно, що такі вигуки можуть вживатися замість цілогоречення, на що вказують різні дослідники. Так, Г.В. Колшанський зазначає: «Взаємодіяситуації і вербальної поведінки дуже оригінально виявляється увзаємовідношенні, наприклад, мовлення і вживання вигуків, так званих фізичнихвигуків. Очевидно, що подібні звуки при еліпсі «боляче» може компенсуватиречення Мені дуже боляче». Приклади аналізу прагматичного контексту давТ.А. ван Дейк, М.Л. Макаров, Д. Уїлкінс та інші. Наприклад: Oww!That hurt! Oh! Ow! That hurt! Oh!;
9) обурення:gracious!, good gracious!, ha!, hah!,indeed!, Jove!, no!, o!, oh!, really!, say!, well! Наприклад: «Ha!I’m not a tame cat…»; Wut: «We are – ha! – going to have a pleasantmeals.»;«Ah! yes, I see. But you see, sir, them’s not our geese.» «Indeed!Whose then?»; «Well, you’ve directed the escaped convict.» «No, really!»;… exasperated: «Well, really – I’ve been baptized and thatsortof thing. But look here.»;
10) прикрість, гнів: ah! George! God! my God! oh my God!Jove! o! oh! I see! tcha! tch! tut! tt! well, I never! yah! yach!Наприклад: «Yach! That's what makes the medical student the mostdisgusting figure in modem civilization.»;… indignantly: «Ah! Youinsist.»; «By George, if you're going to take it like this, Molly.»;… rathersavagely: «My God – I never know whether you mean a single thing yousay, Sybil.»;… disgust: «By Jar! Drunk again!»; «Tcha! If you'donly had the common decency to remember what happened when you came in.»;
11) злорадість, безжалісність: Ah! Наприклад:…withdevilry: «Ah-h-h! You've done your hair up…»;
12) відчай: Christ! dear! dear me! deary – my! George!God! my God! oh my God! Jove! o! oh! о God! Ah God! good God! dear God! goodLord! Наприклад: «Christ! I'm done for it!»;… clasping his templesdistractedly: «Oh dear! Oh dear! Nothing ever happens to me that happensto other people.»;… with a heart – broken cry: «Oh – God – no – not that–».
3. Вигуки, що виражають різні психічні стани, приємніyou!, gracious!, good gracious!, good heavens!, hat!, go to hell!, hell!, hem!, hum!, h 'm!, I'm blowed!, mm!, Lord!, oh, Lord!; good Lord!, my!, oh my!, my-o-my!, o!, oh!, oho!, oo!, really!; oh, really!; say!, I see!; well, I never!; what oh!, why! Наприклад: Here's a whacking letter from the family solicitor. «Great Heavens! Seventy! Two hundred!»; The spectacle drew from me a quick «Oh, ah,» for I was somewhat embarrassed.; «But, Bertie, you don't mean you know these Traverses?» «They are my Aunt Dahlia.» «My gosh!».
Вигуковівисловлення say! say! see! у різних контекстах мають прагматичнезначення приємної й неприємної несподіванки, сюрпризу: «І say: I am in aluck today.», де I say пов’язане з позитивними емоціями і «Theirfather's dead – heart failure.» «I say!» і…coldly, rising: «Yes: I see»,де вигукові висловлення I say, I see пов’язані з негативними емоціями.Не всі дослідники та словники відносять такі вигуки до цього класу слів. Так,В.Ціммер, вважає, що вони належать до вторинних, похідних вигуків, і виявляє упершому say! say!) – 10 значень, у в другому – 3 значення, виходячи ізвживання їх у мовленні. А вигук why вказує на велику несподіванку,наприклад, «Why, man, I thought you were dead long ago.». Зазначимо, щераз, що вживання вигуків з контекстуально-обумовленим значенням тісно пов’язанез невербальними засобами і, насамперед, з інтонацією. Д. Шіфрін відзначає: «Заразнавряд чи знайдеться лінгвіст, який заперечує, що інтонація невід’ємна відмови. Існує школа, яка вважає інтонацію частиною граматики в широкому значенні.Інша, не менш жива традиція, розглядає інтонацію як таку, що належить неграматиці, а інформаційному потокові. Третій підхід може бути умовно названийінтонаційно-контекстуалізованим». На наш погляд, третій підхід є найбільш сприйнятним,оскільки аналіз вигуків наочно підтверджує залежність значення вигукуfreezinglynow then! Пор.: «Come, now; isn't there anything you feel you'd liketo say.», де вигуком сome, now виражається запрошення, а в контексті…peremptorily:«Now then! Did you hear me give you an order?», now then маєзначення виклику.
6.Іронії: ah!, ho!, indeed!, o!, oh!, say!, soho!, what! iсарказму:ha!, hah!, o!, oh! Наприклад: «They think that now, sir, no more troublefrom them.» «Indeed.», в якому вигук Indeed передає іронію, а уприкладі «Free England! Ha!», вигуком Ha! передаєтьсясарказм.
7. Сміху: ha-ha!, how!, частіше за все зафектом. Наприклад: «Ha-ha! Haw! That's the best – ha ha ha.»;
8.Глузування: aha!, ha!, hah!, ha ha!, really!, tut!, tt!, yach!, yah!. Наприклад:She leans her cheek on her hand and laughs at him. He turns again, angrilymocking at her: «Ha! ha! ha! What are you laughing at?»;
9. Вираження зверхності: ha!, hah! Наприклад:«На. Here's a league o'youth.»;
10. Докору: come!, oh come!, Jove!, how! now!, now then!, o!,oh!, so!, soho!, причому іллокутивна сила цих висловлень відрізняється заінтенсивністю від пом’якшеного докору come, come on, наприклад, «Well, now,that's a blooming shame, isn't it?…», до простого докору «Come on, you can dobetter than that!» та докору з відтінком роздратування… sharply: «How,Mrs. Pratt! Just because he's a foreigner.».
11. Побоювання: eh! Наприклад: «Eh? Eh? What'sthat?».
12. Справдження передчуття: aha!, course! Наприклад: «Aha!»said Uncle Vernon in a triumphant whisper. «Get out of that one, boy! As if wedidn't know you get all your news from those pestilential birds!».
13. Застереження: hullo, whist. Наприклад: «Hullo! Youmustn't neglect this, you know.».
14. Погрози: pardon!, beg your pardon. Наприклад: «Thenthere is something between you and this fellow?» «I beg your pardon!».
Щодо таких вигуків слід зробити застереження. Вони за своїмпервісним значенням належать до вигуків-експресивів зі значенням вибачення,тобто до вигуків з конвенційно-обумовленим значенням, але виголошені з певноюінтонацією і в певній ситуації вони вживаються для висловлення погрози,протесту, незгоди з чимось. На підставі цього ми і розглядаємо їх в групівигуків з контекстуально-обумовленим значенням.
15. Протесту: ah!, hang it!, look!, look here!, how!, now then!,oho!, pardon!, please!, really!, say!, what oh!, why! Наприклад: «Oh! But –I beg pardons – there's some mistake – I –».
16. Прокляття: blazes!, blow it!, George!, by God!, goodheavens!, great heavens!, hang it!, go to hell!, hell!, I'm blowed! Іллокутивнасила прокляття таких одиниць, як I'т blowed!, George!, пом'якшена, в тойчас як у таких висловленнях, як hell! go to hell!, вона вираженанайбільш інтенсивно. Пор.: «By George! It's hot» – м'яке прокляття й Неstopped. «Oh, hell! Why are we fighting again? We settled everything,didn't we? There's no need to fight any more…», де прокляття виражає більшийступінь роздратування.
17. Лайки: blazes!, Christ! deuce! Наприклад: «Perhaps youcan tell me what the deuce I've come for?».
Вигукам, як і іншим лексико-граматичним розрядам слів, властивірізні прагматичні відношення. Вони можуть утворювати синонімічні ряди.Наприклад, обурення, прикрість, гнів – ah! George! God! oh my God! Jove!tut! yach! yah!; глузування, іронія, сарказм, сміх та ін.: ah! ho!indeed! o! oh! say! ha-ho! haw! really! tut!; а також антонімічні пари,пор., полегшення – утруднення: now! о! oh! whew! – well, bless me; захоплення– обурення: ah! hooray! – good gracious тощо. Як бачимо,контекстуально-обумовлені вигуки – це вигуки, які обслуговують емоційну сторонужиття людини. І. Шаронов, «залежно від позиції в синтагмі», поділяє їх «напідкласи, або синонімічні групи», виділяючи чотири синтагматичні позиції. Аналізусемантики емоційних вигуків присвячена ціла низка праць, які за своїм підходомдо дослідження вигуків не збігаються з нашим.
Слідпідкреслити, що для вигуків характерна внутрішньослівна антонімія, тобтоенантіосемія, яка полягає в поляризації значення одного й того ж слова.Наприклад, вигук ah! залежно від ситуації може виражати радість і гнів,захоплення і злорадість, захоплення і обурення та ін., вигук o! oh! –радість і відчай, захоплення і розчарування. Пор.: «Oh, Adam!» Jenniferwas filled with sudden excitement. i «Oh, this is a shame!».Енантіосемія для вигуків є продуктивною в сучасній англійській мові. Наявністьу вигуків з контекстуально-обумовленим значенням внутрішньослівної антонімії,зовнішнім, формальним вираженням якої є самі контексти вживання слова в йогополярних значеннях, є однією з причин того, що вигуки здатні входити в різнісемантичні поля. Наприклад:
«ThenI say – allons! Ah, my friend, you are perfection! I want to see it.Now! May I? Come!»;
Ithink he recognized my thought in my eyes, for he said very quietly, manifestlyfor the ears of the attendant, «Ah, a sad accident! He will need verycareful watching, and much attention.». Якщо в першому випадку вигуком ahпередається радісне почуття – захоплення, то у другому – сумні почуття. Навідміну від загальномовної енантіосемії в прагматиці, крім контексту, великуроль відіграють і паралінгвістичні засоби, а саме: інтонація, жест, мімікатощо, які разом з контекстом визначають комунікативно-прагматичне значеннявигуків.
Таким чином, ціла низка англійських вигуків, що реалізуєсвої значення в контексті, утворює групу вигуків з контекстуально-обумовленимпрагматичним значенням. Вони відбивають інтенцію суб'єкта. Входячи як складовийкомпонент до складних мовленнєвих актів, вигуки виражають різні прагматичнізначення, а вживаючись у різних контекстах, вони входять до різних семантичнихполів.
Контекстуально-обумовлені прагматичні значення можутьвиражати як позитивні, так і негативні емоції, причому як адресатно, так іадресантно-спрямовані. Для вигуків характерні ті самі парадигматичнівідношення, що й для слів повнозначних частин мови, а саме синонімія, антоніміяі як її різновид енантіосемія.
Аналізуючи вигуки, слід, на нашу думку, розглядати їх не встатиці – в системі мови, а в динаміці, тобто з точки зору вживання їх умовленні. А в основі різних поглядів і суперечностей дослідників щодо вигуківлежить аналіз їх у статиці.
Основні положення цих параграфів викладені автором у статті.
2.3Прагматичне варіювання та прагматичний синкретизм вигуків
Однієюз важливих особливостей вигуків англійської мови є їхня здатність допрагматичного варіювання, тобто вираження різних прагматичних значень «в межахтотожності слова» урізних контекстах і ситуаціях спілкування. «Варіативність»,– на думку К.С. Горбачевича, – це «об’єктивний наслідок мовної еволюції,неодмінний атрибут живої літературної мови». Варіювання вигуків пов'язано зпотенційною й синхронною їх прагматичною багатозначністю, зумовленою їхньою можливістюреалізувати кілька прагматичних значень у різних і одних і тих самихмовленнєвих контекстах функціонування. Це так звані вторинні прагматичнізначення, які реалізуються, як правило, в синхронно багатозначних мовленнєвихактах, для яких характерні дві й більше іллокутивні сили, що й зумовлює їхнєпрагматичне варіювання. Прагматичне варіювання вигуків відбувається в результатіїхнього прагматичного транспонування, тобто переносного вживання, пов'язаного зреалізацією функції, що не є для нього первісною. Взагалі «різні значення»одного й того ж слова … акумулюються у слові. Про варіанти «одного й того жзначення» … можна говорити, коли в ряду одиниць, які семантично відрізняються,регулярно виявляється «одне й те ж значення…». Словники варіювання лексичноїодиниці, здебільшого, не фіксують. Але якщо й фіксують, то в словниковій статтів одній рубриці з вихідним значенням. «Процес зміни в розвитку мови, щовизначається у кінцевому підсумку потребами спілкування людей, здійснюється упроцесі нескінченного використання, відкидання, відбору, створення різнихваріантів, словом, у ході нескінченного варіювання». Варіативність, яка виявляєтьсяпід час функціонування мови, є одним з внутрішньомовних чинників розвитку йзміни мови, дія якої пов’язана з іншими внутрішніми та зовнішніми чинникамимовного розвитку.
Наздатність вигуків до прагматичного транспонування впливають не тільки їхнєлексико-семантичне оточення, прагнення адресата чіткіше висловити свою думку, ай, насамперед, позалінгвістичні засоби – інтонація, що накладає додаткові відтінкизначення на основне значення вигуку, супровідний висловлення жест, мімікаобличчя і навіть поза.
Прагматичне варіювання в основному властиве вигукам з конвенційно-обумовленимзначенням, тобто таким вигукам, розуміння яких виявляється і поза контекстом,оскільки вони, як правило, є однозначними мовними одиницями. І тільки вконтексті за певних ситуацій вони можуть прагматично варіювати, не змінюючисвого первісного значення, а лише варіюючи це значення залежно від середовищаспілкування, емоційного забарвлення. Наприклад, військова команда forwardmarch має чітке значення початку стройового руху в певному напрямі.Наприклад: – Attention! About face! Forward-march!». Цей вигук можевживатися з словом quick. Наприклад: «Squad, quick march! Shoutedthe sergeant-major». У цьому значенні він є військовим терміном і не маєніякого додаткового забарвлення. Але, використовуючись у побутовому середовищі,він набуває при цьому додаткового значення «наказу, веління піти, вийти геть,піти куди-небудь», при цьому значення «наказу, команди» він зберігає, хочазалежно від інтонації може бути категоричним, брутально категоричним, м'якокатегоричним, м'яким іронічним тощо. Наприклад:
– We must pack off to Brother Michael because we have thecollywobbles!
He was very decent to say that. That was all to make him laugh.But he could not laugh because his cheeks and lips were all shivery: and thenthe prefect had to laugh by himself.
The prefect cried:
– Quick march! Hayfoot! Strawfoot!.
Прагматичне варіювання спостерігається іноді й у вигуків зконтекстуально-обумовленним значенням, але це додаткове прагматичне значеннярозвивається в межах одного із значень багатозначного вигуку.
Розглянемо варіювання вигуків на конкретних прикладах.
Загальне прагматичне значення вигуків соте, come on;come, come; now, now; there now, є утішання, умовляння.Наприклад: Here we go. Here we go. There we go. Now, now. Now, now.Almost done, в якому вигуками now, now няня утішає дитину, що вередує, йумовляє її вдягнутися. Але в певних контекстах вигуки можуть варіювати своєзначення від м’якого докору до протесту. Наприклад: «Come on.He’s not like that.»; спонукання взагалі до дії:«Come!Try your last weapon.»; спонукання до руху:My father raises his strawhat to the midwife, then turns away and stands in the lane waiting for me. «Come on,old fellow.» і навіть використовуватися як покрик для спонукання коня: Сотеоп! Але основне його значення умовляння присутнє в усіх випадках, що йоб’єднує їх в одну лексему. Слід відзначити, що комунікативно-прагматичніваріанти однієї лексеми лише частково розрізняються за смислом і є окремоюлексемою, утворюючи єдину систему підзначень. На підтвердження цієї думкирозглянемо ще кілька прикладів з різними вигуками.
ВигукTake it easy зіллокутивною силою заспокоєння,спонукання ставитися спокійно, не брати близько до серця, наприклад: I began toweaken, and Harry saw it, for he gasped out: «Steady – Paul. Take it – easy.They can’t – last – forever.», у певних ситуаціях спілкування набуваєіллокутивної сили прохання не поспішати, не квапитися. Наприклад:
«Now, let’s see what this light means. Be ready foranything, Harry – though Heaven knows we can find nothing worse than we’ve had.Here, put your arm on my shoulder. Take it easy.». Але основне значеннязаспокоєння лишається в усіх випадках вживання.
Вигукові висловлення If you don't mind іIf you pleaseз іллокутивною силою ввічливого прохання. Наприклад: «I should like tosee him very much.»
«Would you? That is easily done. Come this way. You can leave yourbag.»
«No, I think I’ll take it.»
«Come this way, if you please.»– можуть набувати щеіллокутивної сили іронії, що нашаровується на основне значення, при цьомувелику роль відіграє інтонація, з якою промовляється вигук. Підкреслимо ще раз,що загальне, основне значення вигуку є його об’єднувальним значенням щодо всіхйого варіантів. Наприклад:
The one afternoon, walking home from the market and carrying, ifyou please,a fine live hen, I saw her talking with a man there inthe shade by the cathedral…, а також попередження, часто з відтінком загрози.Наприклад:
«Meaningyou have been known to act rashly, Sirius, which is why Dumbledore keepsreminding you to stay at home and –»
«We'llleave my instructions from Dumbledore out of this, if you please!» saidSirius loudly.;
«Ihave a kid sister that's only in the goddam fourth grade. You're about as goodas she is, and she can dance better than anybody living or dead.»
«Watch your language if you don't mind.».
Вигукові висловлення God knows і по doubt у різнихситуаціях спілкування мають іллокутивну силу впевненості, категоричності.Наприклад:
«Good Lord. It must be worth a fortune.»
«No doubt.»He spoke without looking at me.
«I see that you have had some great trouble,» responded Holmes.
«God knows I have!…». Однак в деяких ситуаціях вонинабувають протилежного значення, а саме невпевненості. Наприклад:
«How will you spend your time?»…
«God knows… I have a ghost of a notion I might try a novel.»,припущення. Наприклад: No doubt you’ll be at the party tonight. У такихвипадках вирішальне значення має не тільки смисл наступного висловлення, але йінтонація, з якою промовляються ці вигуки.
Вигуковевисловлення very well зa категоричністю варіює своє значення. Hаприклад:All of the examiners looked around to watch its progress and when it dissolvedinto silver mist Professor Tofty clapped his veined and knotted hands enthusiastically.
«Excellent!»he said. «Very well, Potter, you may go!», де воно має іллокутивну силузгоди, схвалення. В інших випадках воно набуває прагматичного значеннявимушеної згоди. Наприклад:
«Iwant to know what's been going on,» Harry said at once.
Hedid not look at Mrs Weasley. He had been touched by what she had said about hisbeing as good as a son, but he was also impatient with her mollycoddling.Sirius was right, he was not a child.
«Verywell,» said Mrs Weasley, her voice cracking. «Ginny – Ron – Hermione – Fred– George – I want you out of this kitchen, now.»; a іноді має значення морськоїкоманди:
Trewin saluted formally. «Ship ready to proceed, sir,»… «Verywell. Carry on.».
Вигукове висловлення Upon my word з іллокутивною силою запевненняадресата в істиності свого висловлення:
Sherlock Holmes clapped his hands softly together and chuckled.
«’Pon my word, Watson, you are coming along wonderfully.» –в певних ситуаціях спілкування набуває іллокутивної сили вираження різнихпочуттів й переживань, як-от: подиву, захоплення, досади тощо. Наприклад:
«Doesn't anybody in the whole house know where my coat is? I nevercame across such a set in all my life – upon my word I didn't. Six ofyou! – and you can't find a coat that I put down not five minutes ago!».
Вигук Why з іллокутивною силою вираження різних емоцій істанів людини може варіювати, виражаючи:
1) здивування:
«Yeah,it was OK,» chuckled Dean. «Better than Seamus's, anyway, he was just tellingme.»
» Why, what happened, Seamus?»;
2) глузування:
«Using defensive spells?» Professor Umbridge repeated with alittle laugh. «Why, I can't imagine any situation arising in myclassroom that would require you to use a defensive spell, Miss Granger. Yousurely aren't expecting to be attacked during class?»;
3) нетерпіння, роздратування:
«Why, our boat’s gone off!» they replied in an indignanttone.;
4) невпевненість, нерішучість, збентеження:
«Why, the Alahambra would be almost more lively,» saidHarris, venturing his head outside the cover for a moment and taking a surveyof the sky.;
5) відповідь на запитання:
«Well, and how many did you want it to go?» replied constable.
«Why, nine,» said George, showing his watch.;
6) заперечення:
«Youhave done wisely,» said my friend. But have you told me all?»
«Yes,all.»
«MissStoner, you have not. You are screening your step-father.»
«Why,what do you mean?»;
7)затвердження:
«Youand I know that any time there’s an accident where a big corporation isinvolved – no matter how indirectly – there are people who are immediately tosay, «Why, that company is rich. It can afford it. Let’s take it for allwe can.».
Не всі перелічені вторинні прагматичні значення вигуку whyсловники фіксують, але, як показує аналіз його в художніх творах, в мовленнівсі ці значення присутні і функціонують. Підкреслимо ще раз, в утвореннівторинних прагматичних значень відіграють значну роль невербальні засоби.
Прагматичне варіювання вигукових висловлень часто пов'язане зїхнім позиційним варіюванням. Так, наприклад, вигуки now, now then передують,як правило, висловленням, що виражають питання, пропозицію, прохання. Наприклад,у діалозі «That's right, that's right, girl!» said Umbridge, seizing Hermioneby the shoulders, thrusting her into the abandoned chintz chair and leaningover her. «Now then… with whom was Potter communicating just now?» – вигукстоїть перед питанням, «Now, would you have the kindness to go into yourroom, and to bar your shutters» – вигук передує проханню; він може стояти передвисловленням, що виражає протест, докір, попередження: «Now, you two hadbetter listen closely. I do not care what provocation Malfoy offered you, I donot care if he insulted every family member you possess, your behaviour wasdisgusting and I am giving each of you a week's worth of detentions!…». Алепісля категоричного викладення думки чи наміру, як правило, стоїть упостпозиції. Наприклад: The class was quiet as it entered the room; ProfessorUmbridge was, as yet, an unknown quantity and nobody knew how strict adisciplinarian she was likely to be.
«Well,good afternoon!» she said, when finally the whole class had sat down.
A fewpeople mumbled «good afternoon» in reply.
«Tut,tut,» said Professor Umbridge. «That won't do, now. I shouldlike you, please, to reply «Good afternoon, Professor Umbridge». Крім того, вигуковевисловлення now then може виконувати функцію заповнювача пауз.Наприклад: «Now then, Mr Cocksure,» said the salesman, «I thought that Iwas out of geese, but before I finish you’ll find that there is still one leftin my shop. You see this little book?».
Як заповнювач пауз вживається також вигукове висловлення Youknow:
«Yeah…»said Sirius, frowning. «You know, I think that's the last time I sawhim, too… he must be hiding upstairs somewhere.», яке виконує й іншіфункції в організації висловлення, а саме: акцентує увагу на якомусь факті,вказує на нову інформацію. Наприклад: «Dumbledore thinks very highly of you, youknow,» he said comfortably. «Oh yes. Holds you in great esteem.»; підкреслюєдумку мовця:«You know, Minister, I disagree with Dumbledore on manycounts… but you cannot deny he's got style…»; виражає незгоду: Therewas a long silence, broken by Lockharts angry voice.
«Look,I didn't learn joined-up writing for nothing, you know!»; вноситьуточнення: «It's two weeks till full moon,» Mr Weasley reminded her quietly. «They'vebeen talking to him this morning, the Healers, you know, trying topersuade him he'll be able to lead an almost normal life…»; підкреслюєвибачення: «I am sorry not to have been more help,» said Nick gently «Well…well, do excuse me… the feast, you know…».
Урізних ситуаціях спілкування вживаються вигукові висловлення, що маютьздатність до прагматичного варіювання, наприклад, There you are. Цевисловлення може супроводжувати передачу, вручення чогось адресатові: «Well, thereyou are,» she said, handing him his timetable, «if you follow thatyou should do fine.»; супроводжувати якусь дію, здійснення чогось:
«Ah, the bally idiot!» you hear him mutter to himself…,then you both indignantly exclaim, in the same breath:
«There you are! what did I tell you?», а також успішневиконання дії:
«There you are,» he would say, stepping heavily off thechair on to the charwoman’s corns, and surveying the mess he had made withevident pride. «Why, some people would have a man in to do a little thing likethat!».
Прагматичне варіювання властиве багатьом вигуковим висловленням –одиницям мовленнєвого етикету. Воно може бути пов'язане з транспонуваннямїхньої іллокутивної сили в іншу групу одиниць мовленнєвого етикету. Так, вигук Cheersможе мати іллокутивну силу:
1) тосту: «Well, Dad – cheers for the birthday»;
2) подяки:Harry crossed to the dishwasher, took out a clean glass and filled it withwater at the sink…
«Cheers,»said Moody, when Harry handed him the glass., в тому числі іронічної: «Fairpoint, little bro,» said Fred, scanning the column. «You can have a bit of NosebleedNougat cheap if you like.»
«Why'sit cheap?» said Ron suspiciously.
«Becauseyou'll keep bleeding till you shrivel up, we haven't got an antidote yet,» saidGeorge, helping himself to a kipper.
«Cheers,»said Ron moodily, pocketing his timetable, «but I think I'll take the lessons.».
Прагматичне варіювання характерне також для вигуку Ні.Вінвживається як для привертання уваги: He calls to them to stop, quite gently andpolietly at first.
«Hi! stop a minute, will you?» he shouts cheerily. «I’vedropped my hat overboard.»; встановлення мовленнєвого контакту: «Hi. I’mElla. Welcome to Frell.»; продовження перерваного спілкування:
– Wait. Hold on a sec. Excuse me, miss? Where are you going?
– I’m back to see if Carrie’s here.
– Carrie’s not here. So could you just step away? Away. Away. Awayfrom there. Thank you.
– Hi.Sorry. Okay, so you go first.; так і для привітання: In the very last carriagethey met Neville Longbottom, Harry's fellow fifth-year Gryffindor…
«Hi,Harry» he panted. «Hi, Ginny… everywhere's full… 1 can't find a seat…» іпрощання: She began to go downstairs, but she called back. «You have agirl-friend you'd like to bring?»
«Not just now.»
«We'll fix you up. Hi.»
Andshe was gone., хоча словник наводить тільки одне значення. Пор.: «hiinterjinfml: Hi, Barbara, how are you?.
Іллокутивна сила вигукових висловлень excuse me, beg pardon, Ibeg your pardon і pardon me є ввічливе вибачення, наприклад: When hespread more than a pint of water over one of those dresses, he would give a pleasantlittle laugh, and say:
«I beg your pardon, I’m sure;» and offer them hishandkerchief to wipe it off with. Але вони можуть транспонуватися в сферуодиниць, що використовуються для організації спілкування, а саме привертанняуваги, встановлення мовленнєвого контакту: The captain came over to the tableand whispered in Jennifer’s ear. «Excuse me, Miss Parker, there’s atelephone call for you.», а також для його розмикання: Jennifer was in themidst of a conversation with two Swiss bankers when a wave of dizzinessengulfed her.
«Excuseme,» Jennifer said.
Вигук Thank you, крім іллокутивної сили подяки:
«There’s a helicopter service from Nice directly to Monte Carlo,»Cynthia said. «I’ve booked you on that.»
«Wonderful. Thank you.», – може виконувати функціюввічливої відповіді на комплімент:
«Nicedog, Harry!» called a tall boy with dreadlocks.
«Thanks,Lee,» said Harry, grinning, as Sirius wagged his tail frantically.; відповідіна етикетне запитання про самопочуття, стан справ тощо:
«Er –how are you, Professor?» said Ron, sounding slightly guilty…
«I'mvery well indeed, thank you!» said Lockhart exuberantly, pulling arather battered peacock-feather quill from his pocket. Воно виконує функціюрозмикання мовленнєвого контакту в кінці оголошення, виступу тощо: The greatmajority of lawyers are honourable men and women doing honourable jobs, but Iwant to give warning to that small minority who think their law is above ourlaw: You’re making a grave mistake and you’re going to pay for that mistake. Thankyou.»
Adamsat down to a tumultuous burst of applause that became a standing ovation. Крімтого, він вживається під час прощання як вдячність за гостинність:
– I appreciate your enthusiasm, but you don’t have to stay. I don’twanna make you do anything you don’t wanna do.
– Thank you, Char. For everything.
– So I’ll see you around?.
Проте в усіх цих випадках на основне прагматичне значення подякинашаровуються додаткові значення, причому перше і основне його значенняприсутнє в усіх вживаннях цього вигуку, що виявляється в мовленні.
Деякі з вигуків мають здатність до транспонування іллокутивноїсили всередині одиниць мовленнєвого етикету. До них належить вигуковевисловлення God bless you, яке виступає як побажання здоров'я тому, хточхнув:
Не sneezed twice, loudly, and he saw Riker jump a little at thenoise. «God bless you,» Burnecker said.; так і як побажаннядобра, яке нерідко використовується, як зазначалося вище, під час прощання,розмикання мовленнєвої взаємодії: «Go on, Frank,» she said, choking, when shelet him go. «God bless you. I'll pray for you.»; як тост:
«Well, then,» said William Caldwell. «To you all.»
«Thank you, sir, ma'am,» they said and raised theirglasses.
«Godbless you.».
Прагматичнетранспонування іллокутивної сили вигуків – одиниць мовленнєвого етикету можебути пов’язане не тільки з цією сферою, а й виходити за її межі. Наприклад, длявисловлень з іллокутивною силою вибачення excuse me, pardon me, beg pardonі I beg your pardon характерне транспонування їхнього значення позасферу мовленнєвого етикету, при цьому вони виражають незгоду, протест:
«1don't think we need to hear any more of your business dealings, thank you verymuch, Mundungus,» said Mrs Weasley sharply, as Ron slumped forwards on to thetable, howling with laughter.
«Begpardon, Molly,» said Mundungus at once, wiping his eyes and winking atHarry. «But, you know, Will nicked 'em orf Warty Harris in the first place so Iwasn't really doing nothing wrong.», вводять уточнення, пояснення:
«Ofcourse not,» said Hermione scathingly, before Harry could answer. «The Quibbler'srubbish, everyone knows that.»
«Excuseme,» said Luna; her voice had suddenly lost its dreamy quality. «My father'sthe editor.».
Крімтого, вигукове висловлення I beg your pardon використовується якперепитування:
» Owkunnit nofe skusin danger ifzat?» said Ron.
Hismouth was so full Harry thought it was quite an achievement for him to make anynoise at all.
«Ibeg your pardon?» said Nearly Headless Nick politely, while Hermione lookedrevolted.
Вигуковевисловлення I’m sorry з іллокутивною силою вибачення, наприклад: On histhird attempt, Ron caught the Quaffle; perhaps out of relief he passed it on soenthusiastically that it soared straight through Katie's outstretched hands andhit her hard in the face.
«Sorry!»Ron groaned, zooming forwards to see whether he had done any damage., в іншомуконтексті може набувати іллокутивної сили жалю, співчуття: «Sorry I wasa bit short with you earlier, Potter,» she said abruptly. «It's stressful thismanaging lark, you know, I'm starting to think I was a bit hard on Woodsometimes.».
Низкамовленнєвих висловлень, що належать до різних класів формул мовленнєвого етикету,виходячи за межі цих класів, використовуються для вираження різних емоціймовця. Так, Cheers може виражати захоплення, схвалення: «Impressive,»Harry said quietly, grinning. «Very impressive… you'll put Dr Filibuster out ofbusiness, no problem…»
«Cheers,» whispered George, wiping tears of laughter fromhis face. «Oh, I hope she tries Vanishing them next… they multiply by ten everytime you try.»; Hey, I say – подив, здивування: «This one looks OK,though,» said Harry slowly, scanning a long letter from a witch in Paisley. «Hey,she says she believes me!»; God bless you – різні емоції, як-от:здивування, прикрість, радість:
«Her name is Honoria,» bawled Bingo reverently.«And she strikesyou as a tender goddess?»
«She does.»
«God bless you!»I said.; Thank you – невдоволення: «Weare familiar with Clause Seven, thank you very much!» snarled Fudge.
Останнєвисловлення, вживаючись поза сферою мовленнєвого етикету, може набуватиіллокутивної сили прийняття пропозиції: «Would you care for a drink while you arewaiting, Miss Parker?»
«That would be nice, Jennifer said. «Thank you.»; відмови відпропозиції:
«Haveanother biscuit,» she said irritably, thrusting the tin at him.
«No, thanks,» said Harry coldly.;спонукання до завершення, припинення якоїсь дії:
Spectators and reporters were on their feet now, craning toget a better look at the arsenal that lay scattered on the floor… A bailiffhurried forward to pick up the spilled contentsof the box. Jennifer waved himaway.
«Thank you,» she said, «I’ll do it.».
Вигукове висловлення You’re welcome, що використовується вмовленнєвому етикеті як відповідь на подяку, прохання, наприклад:
– I see the score currently stands at chivalry two, gratitudezero.
– Look…You’re right. I’m sorry. Thank you.
– You're welcome., може також набувати іллокутивної силизапрошення, наприклад:
«To our newcomers,» said Dumbledore in a ringing voice, his armsstretched wide and a beaming smile on his lips, «welcome! To our oldhands – welcome back!», а вигукове висловлення Not at all –відповіді на подяку, вибачення, наприклад:
«Thankyou, Argus,» she said sweetly.
«Notat all, Ma'am, not at all,» said Filch, bowing as low as hisrheumatism would permit, and exiting backwards., згоди, наприклад:
«Wouldyeh mind if he called yeh Hermy, Hermione? On'y it's a difficult name fer himter remember.»
«No, notat all,» squeaked Hermione., а також категоричного заперечення, відмови,незгоди:
«I's'pose Filch ishappy, is he?’ asked Ron, propping a Chocolate Frog Card featuringDumbledore against his water jug.
«Not at all,» said Ginny «He's really, really miserable,actually…».
Аналіз свідчить, що прагматичне варіювання притаманне, восновному, вигукам з конвенційно-обумовленим значенням. На первинне значеннявигуку нашаровуються додаткові прагматичні значення, що значно розширює сферувживання такого вигуку, тобто в спілкуванні за певних обставин активізується,виходить на перший план це додаткове значення, при цьому його основне значенняніби співіснує з додатковим. На нашу думку, говорити про набуття вигуком новогозначення не доцільно, оскільки залежно від ситуації спілкування, середовища,інтонації та жесту, що його супроводжують, відбуваються зрушення в йогозначенні, що й стимулює розширення сфери їх вживання, хоча комунікантам смислтакого вживання вигуків зрозумілий. Крім того, варіювання прагматичного значеннявигуків є національно орієнтованим, тобто характерним для певної мови та їїсоціальної вживаності.
Поряд з прагматичним варіюванням вигуковим висловленням властивийіллокутивний синкретизм, тобто здатність їх одночасно виражати кількапрагматичних значень. Це явище нерідко спостерігається під час транспонуванняіллокутивної сили одиниць мовленнєвого етикету однієї групи в іншу. Розглянемо,наприклад, використання мовленнєвого акту вибачення в метамовленнєвій функції:
The hotel housekeeper walked in as Jennifer was getting out of theshower.
«Excuseme. What time will you be checking out today?»
Уцьому прикладі вигукове висловлення Excuse me якмовленнєвий актвибачення використовується в метамовленнєвій функції, привертаючи увагуадресата і одночасно просячи пробачення за те, що забирає увагу і час. Такимчином, при транспонуванні іллокутивної сили в іншу групу одиниць мовленнєвогоетикету вигукове висловлення набуває нового прагматичного значення, проте йогопервинна іллокутивна сила повністю не втрачається, а немовби відходить надругий план. Аналогічне явище можна спостерігати при транспонуваннііллокутивної сили подяки в сферу розмикання мовленнєвої взаємодії. Цеймовленнєвий акт подяки звичайно вживається в кінці оголошень, виступів тощо.Наприклад: Passengers are asked to fasten their belts. Thank you, де Thankyou є подякою за увагу адресатів, а також повідомленням про завершенняоголошення, тобто відбувається поєднання двох іллокутивних сил на підставіпоєднання первісного й вторинного прагматичних значень вигукового висловлення. В.В. Бабайцевавважає, що безпосереднім поштовхом до синкретизму є звичайно зрушення успіввідношенні форми й змісту мовної одиниці.
Прагматичний синкретизм, як і прагматичне варіювання, восновному, спостерігається у вигуків з конвенційно-обумовленим значенням,оскільки контекстуально-обумовлені вигуки є багатозначними, тобто включаютьвелику палітру значень, кожне з яких виявляється в контексті, але в межахкожного зі значень може розвиватися вторинне значення, яке й є наслідкомваріювання.
Отже,для цілої низки вигуків характерне прагматичне варіювання, яке сприяєрозширенню значення вигуків в бік набуття ними додаткових відтінків.
Вигукамтакож властивий і прагматичний синкретизм, який виявляється в здатності певнихвигуків виражати одночасно кілька прагматичних значень, що досягаєтьсятранспонуванням іллокутивної сили однієї групи одиниць в інші групу. При цьомувідбувається поєднання первісного й вторинного прагматичного значення вигуків.

Висновки
1.Вигуки, посідаючи особливе місце в системі частин мови, можуть, однак, бутирозглянуті з позиції традиційної класифікації лексико-граматичних класів слів.Своєрідність семантичних особливостей вигуків підтверджується появою в мовленніпрагмасемантичних рядів та співвідносних пар, що відповідають лексичнійантонімії. Аналіз вигуків дає змогу простежити їх взаємодію з самостійнимичастинами мови на словотворчому й семантичному рівнях. Об’єднуючи в мовленніемоційний й інтелектуальний початок, вигуки значною мірою визначають змістовуструктуру синтаксичних одиниць, в межах яких вони функціонують.
2.Вигуки як один з найбільш гетерогенних класів мовних одиниць включають до свогоскладу слова, словосполучення, речення фразеологізованої структури. Дваостанніх характеризуються семантичною неподільністю, становлять ціліснуодиницю, незважаючи на складений характер і навіть роздільнооформленість, і синтаксичноможуть бути самостійними висловленнями, що й об’єднує їх з вигуками.
Включенняодиниць різних мовних рівнів в лексико-граматичний клас вигуків пов’язане з їхресемантизацією і навіть з десемантизацією, висуненням на перший планкомунікативної функції. Стаючи прагматично значущими, такі одиниці виступаютьяк вигукові висловлення і демонструють закономірності й особливостімовно-мовленнєвої взаємодії, уреальнюють триєдиний зв’язок між мовою, мовленнямі мовленнєвою діяльністю.
3.Вигуки як частина мови активно взаємодіють з іншими лексико-граматичнимикласами слів, що веде до постійного поповнення новими одиницями похідних,вторинних вигуків, до набуття ними семантико-граматичних ознак, властивих іншимчастинам мови, що важливо при розгляді їх у прагматичному аспекті.
4. Вигуківвисловлення є належністю діалогічного мовлення, вживаються, як правило, вумовах неофіційного спілкування. Їх вибір залежить від ситуативності,емоційності мовлення, теми, інтелектуального рівня співрозмовників.
6.Вигуки, виходячи із загальномовних значень і значень, які реалізуються тільки вконтексті, поділяються на вигуки з конвенційно-обумовленим іконтекстуально-обумовленим прагматичними значеннями.
7.Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням мають загальномовнізначення: Ahoy! Bravo! Blymy! До них належать вигуки, семантичні функціїяких переважно однозначні: 1. Вигуки-директиви. Вони вживаються під часспілкування особами асиметричного соціального статусу, що відбувається в межахпевних ситуацій формального спілкування. До директивних вигуків належатьдирективні мовленнєві акти, в яких виділяються а) військові накази й команди,команди й розпорядження, що використовуються в професійних жаргонах і під часспільної трудової діяльності, а саме в кіно й на радіо, в цирку, при спільномуспіві, танцях, а також команди впливу на тварин; б) вигуки з іллокутивною силоюспонукання до дії чи його припинення; в) попередження; г) вираження жалю,співчуття; д) згода, дозвіл, взаємна домовленість, погодження, однодумність; ж)заперечення, незгода, відмова. Вигуки-директиви співвідносяться з адресатом. 2.Вигуки-експресиви, що включають формули соціального етикету. Вони об’єднуютьсяспільним прагматичним значенням, утворюють прагмасемантичні ряди, тобто рядивигуків, що перебувають між собою у відносинах семантичної тотожності, алевідрізняються сферами й умовами вживання в мовленні: Hi-Hello-Goodmorningafternoonвигукові висловлення з контекстуально-обумовленимпрагматичним значенням становлять досить великий прошарок. До їх складу входятьвигуки з семантично дифузними функціями. Вони співвідносяться переважно зпрагматичним суб’єктом, виражаючи його емоції й почуття, реакції на зміствисловлення, на те, що відбувається, тобто є адресантно-орієнтованими.Прагматична значущість цих вигуків висловлення з одним і тим самим звуковимкомплексом можуть вживатися в різних контекстах і, отже, входити до різнихсемантичних полів. Наприклад: ah, oh, my, Jesus Christ, dеar me, Heavens, Isay, well та інші, не маючи власної іллокутивної сили, набуваютьпрагматичного значення, яке завжди контекстуально-обумовлене. Залежно відконтексту вигук oh, наприклад, може передавати схвильованість, радість,захоплення, полегшення, утруднення, зніяковіння, втому, нехтування,розчарування, нетерпіння, закид, іронію, сарказм, досаду, гнів, обурення,огиду, переляк, страх, душевне й психічне страждання, голосіння, бажання,наполегливе переконання, прохання, протест, взяття до відома, ознайомлення,бути заповнювачем пауз тощо.
Вигуківвисловлень, що виражають позитивні емоції, і групу вигуків висловленнямвластивий іллокутивний синкретизм, пов’язаний зі здатністю одночасно виражатикілька прагматичних значень, що нерідко спостерігається при транспонуваннііллокутивної сили одиниць однієї групи в іншу. Особливо це характерне длявигуків мовленнєвого етикету.
12.Мовленнєва комунікація являє собою двоплановий процес – комунікативний іметакомунікативний. Останній у процесі мовленнєвої комунікації дістає трифазнийрозвиток, у кожній з яких вирішуються свої специфічні метакомунікативнізавдання, для реалізації яких використовуються метакомунікативні сигнали.Мовною складовою значної частини метакомунікативних сигналів є вигуковівисловлення. Вони, набуваючи власну іллокутивну силу чи ж входячи до складу висловленняяк частина складеного висловлення чи ж компоненту висловлення, використовуютьсяв різних фазах мовленнєвого спілкування. Вигукові висловлення посідають значнемісце в дискурсі, оскільки вони є тими елементами мовленнєвого акту, якісприяють встановленню контакту між мовцем і слухачем, продовженню мовленнєвогоакту, а також розмиканню контакту між ними.
13.Однією з важливих рис прагматичного значення є те, що воно виражається не однимзасобом, а їх сукупністю. Прагматичне значення вигуків, що входять до складувисловлення як самостійний компонент чи ж модифікують іллокутивну силускладеного висловлення, реалізуються в синтагматичному зв’язку з іншимипрагматично значущими компонентами висловлення, виступаючи або якдеінтенсифікатори, або як інтенсифікатори мовленнєвого акту.
Відношення прагматичного узгодження з іншими одиницямивисловлення й, ширше, дискурсу властиві різним типам вигукових висловлень урізних за своєю іллокутивною силою висловленнях.
14. Особливість прагматики вигукових висловлень, їхняздатність вступати у відношення прагматичного узгодження чи неузгодження зіншими частинами дискурсу має істотне значення з точки зору закономірностейорганізації міжсобистісного спілкування, опис якого правомірно проводити зурахуванням не тільки комунікативно-прагматичних типів висловлень, але йінтеракціональних ходів учасників комунікації, що здійснюються ними для того,щоб досягти певної мети спілкування.
15.Подальше дослідження вигуків 1) доцільно пов’язувати з їхнім вивченням якоб’єкта лексикографії з точки зору як кількісної їх фіксації у словниках, так іякісної, тобто з точки зору подання їх значення з урахуванням властивих їмпрагматичних особливостей, 2) сприяє засвоєнню і вживанню вигуків у мовленні упрактиці вивчення англійської мови. Крім того, особливий інтерес становить рольпаралінгвістичних засобів у прагматичних значеннях вигуків, тобто взаємодіявербальних і невербальних засобів комунікації, у формуванні прагматичнихзначень вигуків.
16.Враховуючи універсальний характер вигуків, перспективним здається їхдослідження в порівняльному аспекті, з точки зору співвідношення мови йкультури.

Списоквикористаних джерел
1.  Адмони В.Г. Проблемы«замыкания» в немецком литературном языке. Иностранные языки в школе. – 1949. – №2. – с. 34–45.
2.  Адмони В.Г. Основытеории грамматики. – М. – Л.: Наука, 1964. – 105 с.
3.  Адмони В.Г. Синтаксиссовременного немецкого языка. – Л.: Наука, 1973. – 366 с.
4.  Адмони В.Г. Грамматическийстрой как система построения и общая теория грамматики. – Л.: Наука, 1988. –239 с.
5.  Апресян Ю.Д. Идеии методы современной структурной лингвистики. Краткий очерк. – М.: Просвещение,1966. – 302 с.
6.  Апресян Ю.Д. Лексическаясемантика: Синонимические средства языка. – М.: Наука, 1974. – 367 с.
7.  Апресян Ю.Д. Перформативыв грамматике и в словаре. Изв. АН СССР. Сер. литер. и языка. – 1986. – Т.15, №3. – С. 208–223.
8.  Апресян Ю.Д. Прагматикаи лексикография: Прагматическая индексация для толкового словаряПропозициональные предикаты в логическом и лингвистическом аспектах. Тезисыдокладов рабочего совещания. – М.: И-т языкознания АН СССР, 1987. – С. 6–13.
9.  Арват Н.Н. Взаимодействиеязыкового и речевого в семантике предложения Функционирование речевых единиц вречи и в тексте. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1987. – С. 3–13.
10. Арутюнова Н.Д. Предложение и егосмысл. Лексико-семантические проблемы. – М.: Наука, 1976. – 383 с.
11. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата. Изв. АН СССР. Сер. литер.и языка. – 1981. – Т. 40, №4. – С. 356–367.
12. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки,проблемы и категории прагматики Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистическаяпрагматика. Вып. XVI. – М.: Прогресс, 1985. – С. 3–42.
13. Арутюнова Н.Д. Пропозиция. Лингвистическийэнциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – С. 401.
14. Бабайцева В.В. Синкретизм. Лингвистическийэнциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – С. 446.
15. Балли Ш. Общая лингвистика. М.: Иностр.лит-ра, 1955. – 416 с.
16. Балли Ш. Французская стилистика. – М.:Изд-во иностр. лит., 1961. – 394 с.
17. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросыфранцузского языка. – М.: Прогресс, 1965. – 416 с.
18. Бархударов Л.С. Очерки поморфологии современного английского языка. – М.: Высшая школа, 1975. – 156 с.
19. Бахтин М.М. Эстетика словесноготворчества. – М.: Искусство, 1979. – 423 с.
20. Бацевич Ф.С. Основикомунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Видав. центр «Академія», 2004. –344 с.
21. Белова А.Д. Лингвистическиеаспекты аргументации: Лингвистика. Теория коммуникации. Английский язык. – К.:Изд-во «Логос», 2003. – 304 с.
22. Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М.:Прогресс, 1974. – 447 с.
23. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общееязыкознание: Учеб. пособие для студ. пед. ин-тов по спец. №2101 «Русский язык илит.» – М.: Просвещение, 1979. – 416 с.
24. Блох М.Я. Проблемыпарадигматического синтаксиса. Автореферат дис. д-ра филол. наук: 10.02.04 АНСССР – М., 1963. Т. 1 – 384 с.; Т. 2. – 391 с.
25. Болотов В.И. Эмоциональностьтекста в аспектах языковой и неязыковой вариативности: Основы эмотивнойстилистики текста. – Ташкент: Фан, 1981. – 116 с.
26. Бондарко А.В. Функциональнаяграмматика. – Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1984. – 133 с.
27. Булаховский Л.А. Введение вязыкознание: В 2-х частях. – М.: Учпедгиз, 1953. – Ч. 2. – 178 с.