Засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси

Дипломна робота
 
Засоби інтенсифікації виразності газетного тексту умові сучасної української преси


Вступ
 
Актуальність дослідження. На початок ХХІ століття цілком закономірним євиникнення концепції медіадизації життєвого простору суспільства. Затвердженням авторів концепції Ю. Хабермас, О. Тоффлер та ін.),медіадизація – глобальний та інтенсивний процес впливу ЗМІ на суспільнусвідомість, що призводить до «внутрішньої колонізації», «фрагментації»ментальних уявлень людини [22, 59]. Важливим є висновок науковців (І. Рогозіна,Л. Кудрявцева, Л. Дяченко, О. Дорофеєва, О. Стишова та ін.), щороль засобів масової інформації в сучасному світі надзвичайно велика, аздатність дискурсу мас-медіа впливати на світорозуміння адресатів доситьпотужна. Мова преси, що відображає складні соціальні процеси, матеріалізує нелише особисту, а й насамперед суспільну свідомість, впливає на виробленнягромадської думки, допомагає у формуванні певного типу соціальної людини. «Періодичнівидання, пропагуючи політичні, наукові та інші думки в Україні, виховуючиестетичні смаки через публікацію художніх творів, утверджувалиполіфункціональність української літературної мови, сприяли формуваннюмовно-культурного середовища… Мова преси відбиває тенденції розвиткузагальнолітературних норм української мови» [12, 323].
Демократизація суспільно-політичногожиття та лібералізація й урізноманітнення соціально-економічних засад іморально-етичних та естетичних принципів суспільства, з одного боку, ірозширення поля суспільного функціонування української мови, з другого боку,викликали до життя з початку 1990-х. рр. потужні процеси змін на всіхструктурних рівнях та оновлення стилістичних засобів української літературноїмови. Цей комплекс явищ є дуже складним і суперечливим, і в ньому поєднуютьсяпроцеси як власне демократизації літературної мови (розширення кола її носіїв ісуспільного використання, менша ригористичність її канонів. Унаслідок обмеження«редакторського» втручання на користь ширшим можливостям для мовногосамовираження особистості, активні пошуки свіжих виражально-зображальнихзасобів мовлення в умовах виниклої конкуренції між різними засобами масовоїінформації для завоювання читацької та глядацької аудиторії, зменшеннястильової відстані між усно-розмовною і книжно-писемною сферами її функціонування,тенденції до усунення рис, не властивих їй, і відродження або частішестимулювання її питомих особливостей, так і взагалі лібералізації їїнормативної основи, тобто вже дозволеного як стихійного, так і цілеспрямованоговідступу від її попереднього досягнутого і відповідним чином унормованогостану. Лібералізація норм літературної мови (ослаблення і розмивання певнихстильових і стилістичних обмежень, збільшення варіантності мовних одиниць іслововживання в цілому, розхитування мовностилістичних і правописних норм,масовий і неконтрольований потік іншомовних запозичень, зростання впубліцистичному функціонуванні індивідуальних новотворів і т. ін.) можеприводити вже не тільки й, можливо, не стільки до сприятливих для літературноїмови, а й до деструктивних для її нормативної основи наслідків, що сповільнюютьтемпи її шліфування і стають на заваді її сприйняттю новими масами мовців.Погляди дослідників щодо демократизації мови постсоціалістичного періодурозходяться – з безумовним визнанням її наявності. (Костомаров В.Г.,Мокієнко В.М.): замість нормального стандарту, орієнтованого на «ревнителя» чистотимови на зразки колишньої «соцреалістичної» художньої прози або шаблонногогазетного «канцеляристу», на передній план тепер висувається мова «гласних» засобівмасової інформації, стихія живої мови (включаючи просторіччя, жаргон і сленг),не контрольована цензурою та інститутом казенних редакторів. Показово, щонавіть лінгвісти, які недавно виступили за сувору орієнтацію на «чистоту мови» і«культуру мови», під тиском сучасної мовної ситуації змушені апелювати дотакого лабільного й багато в чому суб’єктивного критерію, як «мовний смак» (В. Костомаров(1994), К. Гутшмидт (1998). Г. Солганик (1995) називає це явище «інтимізацієюгазетної мови» і поєднує його не лише зі здобутками, а й утратами, яківиявляються в зниженні публіцистичного стилю (газетної мови) до рівня побутовоїрозмови, стиранні таким чином міжстильової межі, і, як результат, зниженнястатусу мови газети. Експансія елементів субстандартних соціолектів(вульгаризмів, суржику, жаргону) у мові засобів масової інформації взагалі іпреси зокрема є об’єктом досліджень багатьох мовознавців (О. Тараненко, Д. Баранник,В. Віденов (у слов'янських мовах), Л. Скворцов (у сучасній російськіймові) та багато інших). Протягом тривалого часу мова газети залишалася позаувагою мовознавців, незважаючи на те, що для всіх була зрозумілою її політичнароль і суспільне значення як джерела інформації. Словесна природа періодичноїпреси порівняно недавно привернула до себе увагу лінгвістів. Одним із перших,хто піддав науковому аналізові мову періодики, був М. Гладкий. Його праця «Нашагазетна мова», видана у Харкові у 1928 році, мала неабиякий вплив нанормалізацію та стабілізацію української літературної мови. Ґрунтовнідослідження газетної мови пов'язуються передусім з іменем М. Жовтобрюха («Моваукраїнської періодичної преси (кінець ХІХ – початок ХХ ст.» (1970), «Моваукраїнської преси (до середини 90-х років ХІХ ст.)» (1963). Чимало зробили длявиявлення особливостей мови періодичної преси О. Сербенська та О. Пономарів.У кінці 70-х – на початку 80-х років ХХ століття побачили світ такі науковідоробки, як «Мова сучасної масово-політичної інформації», «Особливості мови істилю засобів масової інформації».
Протягом останнього часу увагудослідників привертають різнорівневі мовні одиниці у ЗМІ, особливості їхвикористання та функціонування у газетній мові (О. Сербенська, Л. Ставицька.Ж. Колоїз, Л. Пархонюк, С. Єрмоленко, А. Григораш та ін.).Предметом зацікавлення мовознавців стають переважно одиниці лексичного рівня івеликою мірою фразеологічного. Проте мало уваги сучасні дослідники приділяютьгазетному заголовку, хоча саме він є тим текстоформуючим і текстооформлюючимелементом, який виявляє специфіку публіцистичного (газетного) стилю, зокреманеобхідність висловити максимум інформації, затративши мінімум мовногоматеріалу, тенденцію до економії мовних засобів при максимумі смисловогонавантаження, поєднання інформативності, лаконічності з емоційно-експресивнимзабарвленням. Заголовок у першу чергу відображає мовні явища сучасності і, уякійсь мірі, сконденсовує їх.
Актуальність дослідження визначається рядом чинників: по-перше, зростаннямролі газетної мови в житті суспільства, і значущості соціального та мовноговпливу на формування ціннісних орієнтацій; по-друге, відображенням у мові газетсучасних мовних тенденцій та явищ, які особливо яскраво виявляються протягомостаннього десятиріччя; по-третє, відсутністю фундаментальних дослідженьзображальних засобів інтенсифікації виразності газетного мовлення.
Мета роботи – дослідити основні засоби інтенсифікації виразностігазетного тексту у мові сучасної української преси, вказати на особливості мовиукраїнської газети за період 2000–2006 рр.
Реалізація мети передбачає розв’язаннятаких завдань:
-         дослідити найяскравіші мовнітенденції і явища на лексико-семантичному рівні: використання абревіатур,просторіччя, субстандартної лексики, суржику;
-         розкрити особливостісемантико-стилістичного явища гри слів як засобу увиразнення авторської мови;
-         дослідити структурно-семантичніособливості функціонування узуальних та оказіональних фразеологічних одиниць,афористичних висловів та ремінісценцій у газетних заголовках.
-         з'ясувати синтаксичніособливості побудови газетного тексту в українських газетах;
Об’єктом дослідження є мовні засоби, що використовуються ЗМІ дляпідвищення їхньої перлокутивної ефективності.
Предметом дослідження є одиниці лексичного, фразеологічного і синтаксичногорівня як засоби інтенсифікації газетного мовлення.
Матеріалом дослідженням слугували вилучені шляхом добору заголовки тауривки із сучасних газет, у яких знайшли відображення найпоширеніші тенденціїта явища української мови. Вибірки робилися із періодичних видань 2000–2006 років:«Вечірній Київ», «Високий Замок», «Голос України», «Демократична Україна», «День»,«Експрес», «За вільну Україну», «Критика», «Літературна Україна», «Львівськагазета», «Молода Галичина», «Молодь України», «Народне слово», «Поступ», «Студентськагазета», «Україна молода», «Українське слово», «Час».
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв’язанняконкретних завдань у роботі використовується методика семантичного аналізу іззалученням окремих методів і прийомів: метод компонентного та дистрибутивногоаналізу, метод функціонального та структурно-стилістичного аналізу.
Наукова новизна полягає у тому, що структурно-семантичніособливості газетних заголовків і статей, які аналізуються у роботі, відбиваютьявища сучасної української публіцистичної мови, пояснюючи при цьому їх інтра-та екстралінгвальні чинники.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманихматеріалів і результатів у лекційних і семінарських заняттях з курсу стилістикисучасної української літературної мови, на практичних заняттях з лексики,синтаксису та фразеології, при написанні курсових робіт
Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьохрозділів, висновків, списку умовних скорочень та використаної літератури.

1. Лексико-семантичні особливостімови сучасних українських газет
 
1.1 Семантико-стилістичне явище грислів як засіб зацікавлення читача змістом публікації
 
Семантико-стилістичне явище гри слівдосліджується звичайно на фонетичному (різноманітні звукові повтори),лексичному (обігравання значень полісемічного слова, омонімів, паронімів іменшою мірою фразеологічних рівнях. Але воно широко простежується й на іншихмовних рівнях, з огляду на те, що сам термін «гра слів» слід приймати дещоумовно, розуміючи під ним також «гру» морфем і взагалі структурних елементівслова, морфологічних категорій, синтаксичних одиниць [55, 54]. У структурігазетних висловів часто-густо зустрічаємось з явищем «гри» слів – випадкамиформально-смислового обігравання компонентів слова на рівні фонетики, морфеміки(переосмислення їх без формальних видозмін) і словотворення (з утворенням новихструктурних одиниць). Такі явища особливо характерні для мови преси останніх 10–15років.
На рівні фонетики відбуваєтьсяпідсилення емоційного впливу на читача за допомогою фонетичного обіграваннязнайомих йому слів: «Засусі – по заслузі» (УМ, 2005, 29 січня). Відомийвислів «катюзі – по заслузі» переосмислено, трансформовано: слово «катюзі»→ Засусі (Анатолій Засуха, який вже втратив посаду головиКиївської облдержадміністрації, може втратити й іншу – голови Київськоїобласної ради). Чергування звуків з/с створює ефект шелестіння або шипіння.
Ряд лексем у сучасній мові зазналифонетичних змін: «Гебреї у світі» («Поступ», 2003, 30 вересня) →пор. Євреї. Використовуватися також звуконаслідування як засібувиразнення лексеми: «Чи скінчаться британські му-у-ки?» (ГУ, 2000, 30квітня) – про зараження худоби в Англії вірусом коров’ячого сказу (пор.:іменник «муки» і звуконаслідування реву корови «му-у»).
На рівні морфеміки обігравання різнихструктурних елементів слова відбувається в широкому семантичному діапазоні –від нового, ніби уважнішого осмислення етимологічного значення компонента допрямого його переосмислення за зразком іншого одно – або близько звучного слова(цілого або його частини) чи групи слів. Наприклад: «Влада і власність– одного кореня…» (ГУ, 2001, 18 червня); «Доля посміхалася нам [Україні іФінляндії в 1917–1918 рр.]однаково. Аж за свити його величності імператора «вся Великая, Малая й Бєлая і прочая»фінамдістався генерал Маннергейм, а нам – генерал Скоропадський. Прізвищеостаннього стало долею його влади» (ГУ, 2005, 5 травня); «Влада і власність»– одного кореня, а тому цим силам влада потрібна заради власності, яка в країнікоштує чимало (ГУ, 2000, 18 червня).
Досить популярним є жартівливі «етимологізування»частин слова на зразок: Архі мед – головлікар, жаргон – аспірин, авторучка –власно ручка. Простежуємо випадки аналогічного, свідомо неправильного «етимологізування»на лексичному рівні – переосмислення лексичного значення слова в цілому:» – Іяку спеціальність він матиме після закінчення?
– Одну якусь із нових:бакалавра, майстра…
– А що воно таке?
– Як вам сказати?… Бакалавр– це мабуть власник бакалійної лавки. Де різна бакалія продається:сіль, сірники, крупи… А магістр – це бери вище. Напевне,спеціалісти з чорної чи білої магії» (СГ, 2004, 11 грудня).
Гра слів на морфемному рівнінайчастіше, порівняно з виявами цього семантико-стилістичного явища на іншихмовних рівнях, супроводжується графічними видозмінами переосмислюваногокомпонента, завдяки чому він більше увиразнюється й привертає увагу читача.Емоційної насиченості і смислової увиразненості надає текстові оформленнявеликими літерами того компонента слова, яке несе домінантнесемантико-стилістичне навантаження: «Картопляна ЛИХОманка»)(ГУ, 2004, 12 жовтня) – графічно виділений компонент конденсує головну темустатті – втрата врожаю картоплі через безгосподарність; «ГАЗават відміняється.Це засвідчили переговори прем’єрів України та Росії» (УМ, 2000, 21липня) – про ослаблення «газової війни» у стосунках між цими країнами (пор.:газ і газоват «священна війна мусульман проти невірних») [47, 55]; «УРябові проблЕМУ з м'ясом уже вирішили» (ВЗ, 2000, 29липня) – про вирішення проблеми забезпечення м’ясом на фермі у Рябові. Тамстали вирощувати страусів ему, що виявилося економічно дуже вигідною справою; «ЄВРОпоБАЧЕННЯ»(УМ, 2005, 14 січня) – про візит Сванте Стокселіуса, виконавчого директора «Евробачення»до Києва; «Обережно: терМІНАтори» (ГУ, 2000, 11липня) – про проведення операції знешкодження злочинців, які використовуваливибухові матеріали; «Міністерству енергетики УКАЗано…» ідалі текст: «Указом Президента України затвердженні положення про Міністерствоенергетики як центральний орган» (ГУ, 2000, 1 грудня).
У низці подібних каламбурів наприкінці минулогостоліття поширилося жаргонне слово мент – «міліціонер» (після демонстрації нарізних каналах українського телебачення та каналах Російської Федерації, щоретранслюються в Україні, популярного російського телесеріалу «Менты»): «МЕНТалітетросійської влади» (УС, 2000, 31 серпня – 6 вересня).
Цікавим є заголовок у газеті «ГолосУкраїни», 2005, 17 лютого, С. 4, у якому використано знак грошової одиниці– євро, адже у статті йдеться про фінансування «Євробачення» –» €вробачення».
Досить часто в складі слова графічновиділяється власна назва – топонім, прізвище, назва організації, фірми, завдякичому в межах однієї мовної одиниці читач бачить тісний взаємозв’язок міжоб’єктом позначення цього оніма і тим поняттям, що позначається словом уцілому, тобто відповідною загальною назвою: «Отакий КРИМінал»(ГУ, 2000, 18 березня) – про проблеми злочинності на Кримському півострові; «ОсобливостіКРИМіналітету» (УМ, 2004, 26 грудня) про формування бандитськихгруп, які чинять опір автопоїзду «ТАК ЮЩЕНКО!» на півострові Крим»; «ЮщенкозаПЛЮЩує очі?» і далі в тексті: «Політична кризапритиснула його до стіни і змусила робити якійсь кроки. І тут роль батьказіграв Іван Плющ, людина, якій Ющенко, як не дивно, довіряв» (ВЗ, 2001, 2 березня);«Даремно РЕМствує Росія» (ВЗ, 2000, 15–21 січня) –про претензії з боку голови російського «Газпрому» Рема Вяхірева до України; «Тохто ж приСТУСовується?» (ЛУ, 2004, 23 вересня) – статтяДмитра Пічкура про те, що В. Стуса стало модно писати. Цим користуютьсяпсевдо-літературні критики і літературознавці; «Від «ТРИЗЕ» йдо «РозДУБови держави» (ЛУ, 2004, 26 серпня) –у заголовку використано назву творів П. Загребельного.
Як і в радянські часи сьогодні,журналісти охоче обіграють абревіатуру НАТО: «Що за НадТО,то недобре» (КВ, 2003, 21 травня) – про проблеми вступу України до НАТО «ЄвропейськийдетоНАТОр» (УМ, 2004, 31 квітня) – про політику НАТО.
У подібних обіграванняхвикористовувалося також прізвище О.О. Мороза (особливо під час йогоперебування на посаді Голови Верховної Ради України), наприклад: «ПарламентрозМОРОЗив закон про вибори» (УК, 2004, 25 вересня).
Ще одним способом графічного виділенняпотрібного компонента слова для увиразнення його асоціативного зв’язку з якоюсьіншою мовною одиницею є відокремлення його в межах слова за допомогою дефіса.Наприклад: «Арт-обстріл» гастролює по Україні» (УМ, 2004, 7 липня). «Арт-обстріл»– естрадна група клоунів і мімів, пор. артобстріл – артилерійський обстріл іарт – як компонент слів «артист», «артистичний».
У загальних межах способів приверненняуваги до семантики складових компонентів слова шляхом асоціювання їх з одно –або близькозвучними словами виділяється явище, з одного боку, «розшифровування»компонентів абревіатур і графічних скорочень, або й звичайних слів як нібитопочаткових елементів і відповідних інших слів – членів словосполучення абонавіть речення, а з другого боку, – запланованого заздалегідь «зашифровування» компонентівабревіатур під початкові елементи відповідних слів. «Розшифровування» структурислова має переважно «несерйозний» характер – жартівливу, іронічну або глузливуспрямованість: на це вказує О. Тимчук. наводячи приклади: РУХ – «РятуйтеУкраїну, хлопці» (жартівливе розшифрування опірного компонента назвиколишнього об'єднання Народний рух України на початку свого існування, якевикористовувалося й пізніше, – див., наприклад: (ГУ, 2000, 5 вересня) [54, 57].«Розшифрована» таким чином абревіатура може оформлятися у вигляді якого-небудьуже існуючого слова з певним «несерйозним» значенням [54, 57]: «РіПка тягнеудовенківський Народний рух» (УМ, 2001, 3 березня) – РіПка –партія та її фракція у Верховній Раді України «Реформа і порядок» у 2001 р.;«Посадив Пинзеник РіПку» (ДУ, 2001, 5 травня). Гра слів на рівнісловотворення відбувається у взаємодії з рівнем морфеміки. Вона можереалізовуватися як перероблення існуючого слова, як утворення нового слова наоснові двох (або кількох) слів, і, навпаки, як утворення двох (рідко кількох)слів на основі одного.
Це може бути утворення новогоіндивідуально-авторського слова шляхом переосмислення й відповідногопереоформлення одного слова за зразком іншого, напр., «Сирцевий напад»(ГУ, 2001, 26 червня) – підзаголовок: «Указ Президента, за яким Українаімпортуватиме 300 тисяч тонн цукру – сирцю набрав чинності» (Пор. серцевийнапад (від серце) → сирцевий напад (від сирець); «Чи станеуряд В. Януковича українським кризоламом?» (УМ, 2005, 8 жовтня)– про заходи прем’єр міністра України щодо виходу з економічної кризи (пор. криголам→криза →кризолам).
Структурно видозмінювані компонентислова можуть, як і на рівні суто морфемних переосмислень, про що говорилосявище, виділятися великими літерами: «Обережно: заМУНовано!»(ГУ, 2001, 24 листопада) – про шкідливу діяльність відомого корейського проповідникаМуна, яка поширилася вже на Україну. Утворення і використання у газетномузаголовку нового слова шляхом контамінації двох (або більше) слів з наявним уїхньому складі співзвучним компонентом – яскравий засіб увиразнення мови преси:«Ющенко пропонує Януковичу телетет-а-тет» (УМ, 2004, 22грудня) – слово утворене шляхом поєднання семантики двох лексем: теле –(теледебати) і тет-а-тет (наодинці) «Знуджені «відіотизмом» (УМ,2006, 5 квітня) – поєднання композитів відео- і ідіотизм якпідкреслення беззмістовності й безглуздя значної частини відеопродукції. Такимчином, аналізоване семантико-стилістичне явище займає досить помітне місце всистемі виражально-зображальних засобів заголовка газетної статті. Помітнимявищем у стилістиці газетних є використання такого засобу як оксиморон –мовна фігура, в якій поєднується два протилежних за змістом слова, що всукупності дають нове поняття [29, 69]. «Старий-новий Генпрокурор…» (МГ,2004, 10 грудня); «Проблема нової-старої влади…» (ГУ,2005, 16 лютого); «Війна за «проти всіх…» («Експрес,2004, 12–14 листопада); «Вільне рабство українських жінок…» (ЛУ, 2004,30 грудня); «Про гіркуватий солодкий пісок» (ГУ, 2005, 16лютого); «Друзі-вороги. Хто дихає у потилицю?» (МГ, 2004, 30вересня); «Такийгіркий солодкий мед…» (УМ, 2005, 29січня); «Платно-безплатні чеські візи обіцяють бути доступнимипересічному громадянинові» («Поступ», 17–23 лютого).
Цікавим явищем видаються словотвірнігібриди, побудовані на обґрунтуванні компонентів слів, які мають складнийхарактер, і потребують більшої майстерності: «Автор не цурається навітьгротеску українських байок-нісенітниць, а також повторень-перегравань однієї йтієї ж сцени у дантиста у Варшаві, Відні, Мадриді, тим самим ма(в) пуючипросування «східної»людини на Захід» (ЛУ, 2001. – №9) –автор статті Т. Гундорова; «Хто ж з них впливав на другого? Обидва:Курбас – на Куліша, Куліш на Курбаса. Їхній іноді спільний мистецький світоглядвитворився із схрещення попередніх двох світоглядів – Курбасового та Кулішевого…Марк Йогансен, невмолимий дотепник, що них казав: – Ку-ліш – КУ-рбас– одне «ку-ку», тільки кожний з них – зозуля в гнізді другого» (ЛУ,2003, 4 жовтня); «І, може, тоді всі мінпроми та інші «міни»задумаються,як створити власну технологічну базу для лісозаготівель…» (ГУ, 2003, 18квітня), пор. мін… (скорочення слова міністерство в абревіатурах)і міна як вибуховий пристрій (як натяк на шкоду для лісу черезнеузгодженість дій численних міністерств і відомств).
1.2 Особливості функціонуванняабревіатури у семантичному полі газетної публікації
 
О. Стишов відзначає: «У лексичномускладі мови українських засобів масової інформації (ЗМІ) другої половини 80–90-хроків ХХ століття, як і в усій загальнонародній лінгвальній практиці названоїдоби, спостерігається інтенсивне формування, активне функціонування, активнефункціонування та закріплення в ужитку значного корпусу новотворів. Серед нихпорівняно високим динамізмом відзначається творення й використаннярізноманітних абревіатур» [44, 33]. А. Левицький помітив це явище в англійській,російській, німецькій та чеській мовах [24, 308–310].
Вчені відмічають, що інтенсивневикористання абревіатур зумовлене передусім інтралінгвальними чинниками,зокрема так званою перебудовою в колишньому СССР, здобуттям Україноюнезалежності, пожвавленням зв’язків зі світовою спільнотою, глобальними змінамив її розвитку та багатьма іншими причинами. Усе це сприяло динамічнимсоціально-політичним, економічним і культурним перетворенням, активізувалопроцеси номінації та комунікації. Унаслідок цього значно інтенсифікувалосятворення як нових слів, так і номінативів у формі словосполучення.
Поява великої кількості складнихсинтаксичних структур певною мірою перевантажує мову, робить її менш гнучкою,мало придатною у спілкуванні. До того ж окремі домінанти настільки громіздкі,що ними послуговуватися дуже важко. У зв’язку з цим у сучасній мові діють йінтралінгвальні чинники, найголовнішим з яким виступає закон економії мовноїенергії, мовних засобів. Він тісно взаємодіє також із ще одним важливим екстралінгвальнимчинником, що притаманний мові ЗМІ і має власне прагматичний характер, –ощадливим використанням газетної і журнальної площі й ефірного часу, які нині єдуже дорогими. Таким чином у мові ЗМІ виникли нові лексеми-абревіатури:Українська правнича фундація УПФ, Міжпарламентська асамблея МПА,Українська авіаційна транспортна компанія УАТК, комерційний банк – комбанк,адміністративна реформа – адмінреформа, депутатський корпус – дипкорпус,організаційна техніка – оргтехніка, державне комунальне господарство – держкомпідприємствота ін.
На думку мовознавців, не менш важливим чинником,що сприяє активізації продукування нових складноскорочених слів виступає міжстильова взаємодія, яка є характерною рисою мови преси. Це виявляється упродукуванні новотворів за моделлю розмовного стилю: народний депутат – нардеп,перший секретар – першсек, шенгенська віза – «шенгена».Величезного впливу мова преси зазнає з боку книжного, зокрема наукового іділового стилю: синдром набутого імунного дефіциту – СНІД, комп’ютернітехнології навчання – КТН, постійне місце проживання – ПМП,вільноконвертована валюта – ВКВ, та багато інших [38, 34–35].
Інтенсивне використання абревіатур умові преси має свої негативні сторони: більшість нових абревіатур, що виниклипротягом останніх десятиліть ХХ століття, стали незрозумілими для читача; вонине зафіксовані в найавторитетніших лексикографічних працях, зокрема в «Словникуукраїнської мови» (СУМ, 11-т.), словнику скорочень української мови за ред. Л.С. Паламарчука.Творення і апробація у мові абревіатур і складноскорочених слів – процеснастільки інтенсивний, що на сьогоднішній день багато з них не трактуютьсявідносно новим словником – «Коротким практичним словником абревіатур таскорочень української мови» Б. Зінкевича-Томаника, О. Григор'єва, Я. Приходи.
Крім того, газетні заголовки і мовапублікації певною мірою перевантаження абревіатурам і скороченням зловживанняпродукуванням і застосуванням неузвичаєних абревіатур, особливо ініціальних,ускладнює сприйняття інформації: читачеві доводиться кілька раз переглядатитекст, щоб знайти словосполучення, що стало базою для творення абревіатури.Звичайно, якщо у тексті газетної статті абревіатура, що винесена в заголовок,розтлумачується. Як наприклад, візьмемо кілька сторінок газети «Молода Галичина»за 30 листопада 2004 року. У одному номері газети у заголовках зустрічаємокілька абревіатур: «ОЕ» виступив із вірменським віртуозом»; «Заявапрес-центру ДПА у Львівські області»; «СОТза розширенням»;«Електроконтробанда»; «Новий держкомітет»; «Міськрадабез комп’ютера»; «Рішення щодо облвиконкому призупинено»;«НАТО і ЄС» – проти»; «ВАЗ» розширює кордони»;«Гір проти СНІДу». Багато з абревіатур є зрозумілими для читача іне потребують зусиль для сприйняття інформації газетної статті: облвиконком– виконком обласної ради.
Загальновідомими стали абревіатури СНІД,НАТО і ЄС (особливо у зв’язку з останніми подіями), міськрада,держкомітет.
Що означає «електроконтрабанда» читачдізнається із змісту цілої статті, у якій йдеться про спеціальну операцію «Псевдоекспорт»,під час якої податківці і працівники Західної регіональної митниці затрималиавтомобіль із великою партією електроприладів для вимірювання витрат води тадиференційних сифонних монометрів. Значення абревіатури СОТ сталовідомим завдяки останнім подіям в історії нашої держави, адже читачі чи некожний день чують в інформаційних випусках теленовин і радіо ефіру про заявкуУкраїни про вступ до Світової організації торгівлі.
Що означає абревіатура «ОЕ» читачможе дізнатися тільки з тексту. Виявляється, що йдеться про спільний виступ «ОкеануЕльзи» («ОЕ») і знаменитого вірменського музиканта Дживана Гаспаряна. Читачевізалишається лише подякувати за розшифровку абревіатури. На першій сторінціцього ж номера газети зустрічаємо ще одне скорочення: «Золотий м’яч отримаєнаш Шева?». Цього разу читач може завдячувати світовій славі українськогофутболіста Андрія Шевченка і, звичайно, його фото під заголовком статі. Абревіатуризловживають й інші журналісти, які навіть їх не розшифровують у текстах. Наприклад:«УБПР: зручність і доступність передусім!» («Поступ», 2005, 24лютого). Пересічному читачеві важко здогадатися, що абревіатура є скороченнямназви Універсальний банк розвитку та партнерства; «Привид ЧМП(УМ, 2005, 18 січня) – у статті розповідається про Чорноморське пароплавство ірозшифровується абревіатура.
За дериваційними ознаками середвеличезного масиву абревіатур, зафіксованих у мові преси, науковці (Каховська Л.Ф.,Віняр Г.М., Стишов О.А. та ін.) виділяють три основні групи: часткові, ініціальні,комбіновані, хоч у мові сучасних українських газет у їх формуванніспостерігаються свої особливості.
«Характерною особливістю часткових, абочастковоскорочених абревіатур є скорочення не всіх компонентів синтаксичноїструктури (базового словосполучення), а лише одного чи кількох, але зобов’язковою наявністю одного повного слова» [44, 35]. Наприклад: політична структуризація – поліструктуризація«процес чіткого оформлення політичних структур»; державна партійна номенклатура– держпартноменклатура»; екологічна освіта – екоосвіта. Остання ознака сприяєбільшій прозорості внутрішньої форми слів, полегшує їх розуміння читачами.
Серед частковоскороченихабревіатур-інновацій у заголовках і текстах газет зустрічаємо такі: «Телезверненнядо нації Едуардо Фрея» (УМ, 2000, 30 березня); «Телехалтура» (ЛУ, 2004,16 вересня); «Скільки коштує євроремонт» (МУ, 2006, 4 квітня); «Наркобароні наркодолари» (УМ, 2000, 7 лютого); "…А демсили підтримуєРух» («Час», 2002, 19 лютого); «Спецпатент вигідний, алестворює проблеми» («День», 2000, 24 грудня); «Як ви оцінюєте стан політбомонду?»(«День», 2006, 25 лютого). «У Москві цього не було, там кожний каналзалишається вірний самому собі. Думається, до такої вибудуваності йвизначеності «ролей» прагнуть зараз і наші телебізнесмени й телеполітики»(«День», 2005, 24 грудня); «А тут тижнями, з дня в день, аж тремтять стіни,пропускаючи крізь себе стук, кулеметний дріб при підвищеній звукопроникностінаших домівок. У березні – євроремонтв помешканні 30-го поверху,в квітні – в другому під’їзді, тепер – у магазині на 1-му поверсі» (ВК,2006, 28 серпня); «Коли наркокур’єрприбуває до міста,збувальник товару одразу телефонує своїм довіреним особам. Зустрічається вдомовленому місці, розраховується» (УМ, 2003, 4 березня)»; «За такікошти, як зауважує один функціонер від влади, не те, що дах поїде по партійнійфазі, а й скоро бізнесмени від ідей всю область запишуть у політчлени»(«День», 2006, 7 лютого); «Прикро, що серед представників сексменшин,які юрбами валили на це безсоромне видовисько, опинились і носії та національнагордість української культури: актори, співаки, композитори, вчені, політики,бізнесмени» (ВК, 2000, 9 червня);
«Тим часом у всіх наших етнічнихземлях християнська віра злилася зі старою етнокультурою, зязичницьким віруванням, звичаями, обрядами, побутом, мовою, ментальністюукраїнців» (ЛУ, 2003, 12 червня); «У піснях і народних обрядахзакодована етнопсихологія, підсвідоме, національне «Я», включно знаціональним побутом» (ЛУ, 2005, 14–16 вересня).
Часто-густо абревіатурні і скороченіінновації здебільшого не стають надбанням загальномовного словника, залишаютьсяоказіональними утвореннями, що покликані яскраво відтворити певний образ,ситуацію, поняття, явище, а водночас просто привернути увагу читача: «КМУЦАготує Україні нац'євнухів?» («Освіта», 2000, 25 листопада– 2 грудня) із статті дізнаємося, що КМУЦА – Київський міжнародний університетцивільної авіації «Телеін'єкції в мозок» («День», 2005, 24вересня); «Який теледруг потрібен нашим дітям?» («День», 2004,10 липня); «Політолігархи» тіснять патріотів» («День»,2000, 15 січня); «Діти «СОВКА» (ЛУ, 2004, 19 серпня). У структурігазетного мовлення зустрічаємо і абревіатури з першим усіченим питомоукраїнським компонентом, які постали на основі прикметниково-іменниковихсловосполучень, абревіатури, що утворилися з частин кількох перших і повногоостаннього складника розгорнутої номінації, а також універбати, утворені наоснові словосполучень, у яких усічення зазнали всі компоненти – означальні йозначувані: «Держкомпідприємства залишаються на місці» («Поступ»,2005, 19–20 лютого); «Держгодівниця незабаром закриється?» (УМ,2004, 19 листопада); «Небезпека розтаємничення дергодівниць»(«День», 2003, 2 грудня); «А компартбільшість знову проти…»(УМ, 2006, 4 грудня); «Авіапром хочуть об'єднати» («Експрес»,2004, 19–20 жовтня); «Старий-новий Генпрокурор» (МГ, 2004, 10грудня).
Ініціальні абревіатури, або акроніми, –досить значний за обсягом корпус лексичних скорочень, який активновикористовують журналісти. Це літерні і звукові, літерно-звукові, комбінованіновотвори: «Есдеки (о) втрачають людей» (УМ, 2005, 22 січня) –використано абревіатуру назву партії і фракції Соціал-демократична партія (об’єднана);«ПФ повинен поповнитися» (ГУ, 2006, 14 лютого); – ПФ – пенсійнийфонд; «МАС 98» (УМ, 2006, 9 вересня); – Міжнародний автомобільнийсалон. В. Нагіна відзначає як досить поширене явище у мові сучасних ЗМІтворення абревіатурних і складноскорочених слів, зауважуючи при цьому: «Важливимфактором в організації журналістського дискурсу є емоційність. Саме цимпояснюється проникнення в сучасну публіцистику оказіональних лексем, яківиконують не стільки інформативну функцію, скільки забезпечують емоційний впливна слухача, посилюють сприйняття почутого, урізноманітнюють і збагачуютьіндивідуальне мовлення. До таких новотворів належать: дубократія,есдеки, толерувати (від толерантний), читабельний, таксо бус, допінгейт,довгалізація (від прізвища голови Селянської партії Довганя), кучкізм тощо [31,119].
У процесі активізації творенняабревіатур і скорочених слів зростає кількість омонімічних утворень, що єзовсім небажаним явищем. Адже читачеві буває досить важко зрозуміти зміст такихскорочень. Вони можуть спричинити плутанину, помилки в сприйнятті інформації. Іхоч такі омонімічні абревіатури часто зрозумілі з контексту чи ситуації, проте,утворюючи нові одиниці, цього явища слід уникати, тим більше, коли немає уцьому гострої необхідності.
Отже, оскільки творення інноваційнихабревіатур у заголовках і текстах газетних публікацій – досить поширене явище,воно вимагає обережного їх використання, щоб не зробити українську мову важкоюі незрозумілою для читача.
1.3 Сленг і жаргон як засібекспресії у мові сучасної української преси
Літературну мову зумовлює мовна модапокоління, і кореспондент часто виступає своєрідним медіатором між живомовноюпрактикою жаргоновживання свого покоління і літературно обробленимсловесно-художнім масивом, сам виступаючи продуцентом жаргонного словника [49, 57].
Леся Савицька, автор «Короткого словникажарґонної лексики української мови», пов'язує функціонально-стилістичнийпараметр жаргону і сленгу із «потужною сміховою першоосновою, що єскладником культури як такої та національної сміхової культури зокрема» [48,11].
У пострадянський час жаргонна лексика ісленг легалізувалися як колись «заборонений плід» і почали входити у мовухудожніх творів (О. Забужко, О. Ульяненко, Ю. Андрухович, С. Почальчукта ін.), а також у мову преси. Мова газети, як вже зазначалося вище,орієнтується водночас на експресію і стандарт. Максим Рильський писав: «Вирозгортаєте газету або журнал, читаєте статтю чи начерк, і вас охоплює інодібезнадія від тої сірості, штампованості, в яких зовсім невірно вбачати відрадніприкмети стабілізації і стандартизації. Та й яка, власне, може бути «відрадна» стандартизаціямови, коли жива мова – це процес, а не закам'янілий факт; це широководна річка,що віддзеркалює в собі і береги, і небо, і мінливість хмар, і прудкийблискавичний льот аероплана, і зигзаги пташиних крил, а не покритий зеленоюряскою непорушний ставок! І хіба можна говорити про них усе тими самими донудоти заяложеними словами» [39, 7]. Експресію у мову газети вносить сленг і жаргон,особливо у мову молодіжної газети. Отже, ще одна із причин їх функціонування уцьому стилі української мови. В.Г. Костомаров називав ще одну з причинцього явища. Він відзначав, що широке використання у пресі жаргонної,просторічної лексики пояснюється тим, що у сучасному суспільстві нелітературні(часто кримінальні) групи, люди без глибоких і чистих коренів створюютьзамкнену псевдоеліту, достатньо багату і власну, щоб розповсюджувати своїкорпоративні смаки [21, 47].
У наш час на мову масово-політичноїінформації взагалі і на газетну публіцистику зокрема значний вплив має уснемовлення, яке в останні роки доповнилося значною кількістю жаргонізмів.Журналісти, особливо молодіжних видань, прагнуть внести у текст свіжий подихжиття, утримати читача, привернути його увагу, бути з ним на «ти».
«Блатні зв’язки Дженні» (УМ,2001, 23 травня) – про дочку Джорджа Буша, якій не допомогли зв’язки.
У словнику Лесі Ставицької слово «блатні»реєструється як жаргонне – «злодійський жаргон, те, що стосується протекції,підтримки» [39, 49]; «Ще тиждень – на картоплю і бодун» (УМ,2001, 4 травня). Бодун – 1. погане самопочуття після пиятики, похмілля;2. Пиятика (молоді) [46, 51]; «Братва з Криму вже виїхала» (УМ,1999, 29 квітня). Братва – «члени угруповань, рекетирів, кримінальнихструктур в економіці, мафіозних угрупувань» [46, 57]; «Крутий ректор– крутий ВУЗ?» (ГУ, 2004, 1 жовтня). Круто – 1. Схвально.Найвищою мірою, дуже сильно; 2. Несхвально. Зухвало, нахабно (про поведінку); 3.Схвально. Дуже добре; 4. Крутий – багатий, респектабельний, процвітаючий і т.ін. [39,152–153]. У тексті статті слово функціонує в останньому значенні. Сленгові слова«круто», «крутий», «крутизна», «крутяк», «крутелик», побутують у молодіжномусередовищі досить широко: «Шкільна форма – це круто» – такий вираззустрічаємо в досить «дорослій» газеті – «Експрес», 2004, 14–21 жовтня. Вважається,що рос. крутой у цих нових значеннях, під впливом яких розвинулося йукр. крутий, є калькою англ. tough [46, 46].
У мові преси лексема «крутий» здериватами круто, крутість, крутизна, та ін.уживається дуже часто як у заголовках, так і у текстах: «Розборки по-свалявськи»– заголовок, текст починається реченням «Місцевого «крутяка» застрелилина власному подвір'ї» (МГ, 2003, 7 вересня); «Крутий новий макіяж»(МГ, 2004, 4 травня).
У мові газет функціонує багатоновостворених слів від крутий, круто: «– Розкрутка, якуви маєте на сьогодні, на ваш розсуд, достатня?» (із інтерв’ю з членамимузичної групи «Авіатор», УМ, 2005, 13 квітня); «Тим, хто не вміє, або нехоче «крутитися», хто чекає подачок від держави, нічого робити вбізнесі» (ВК, 2006, 16 червня); «Банк устиг прокрутити цікошти кілька разів» (УМ, 2006, 7 жовтня).
Молодіжний сленг включаєнайрізноманітніші назви людей з додатковим оцінним значенням – салабон, бамбук,бивень, лох, чайник. У пресі найчастіше використовуються слова саме з таким значенням:«Ядерна фізика для справжніх чайників або як виготовити атомнубомбу на кухні» (УМ, 1998, 10 вересня).
Значною групою молодіжного сленгу єслова на позначення грошових одиниць. Останні роки позначилися активнимпроникненням у нашу мову таких лексем як бакси, гріни, зелені,капуста. Сленгізми функціонують як у розмовній, побутовій, так і угазетній мові: «50 «баксів» – за людську голову» («Експрес»,2004, 30 вересня – 7 жовтня); «Бакси» змінили колір» («Експрес»,2004, 30 вересня – 7 жовтня); «Не словом, а тілом «Роксолана за500 баксів» (УМ, 2005, 20 серпня). Бакс – «Долар США» [39, 37].Американський розмовний buck «долар»;«На 50-річчя, наприклад, крутому бой-френду можуть вручити 50-грамовийзметок чистого золота 999.9 проби за три штуки баксів» (УМ, 2004, 7квітня); «Коштує не більше 50–100 «зелених на людину» (СГ, 2003, 28–30серпня); «Загалом у ході операції… вилучено… близько півтори тисячі доларівСША, в обіг не потрапило майже 5 тисяч фальшивих зелених» (УМ, 2004,20 червня).
На позначення грошей використовують іслово бабки, яке потрапило у молодіжний сленг з арго. «По-різному«збивають бабки» (СГ, 2006, 2 грудня); «Затриманий, озброївшисьобрізом 12-го калібру, спробував збити бабки з 36-річногоодносельця» (УМ, 2006, 12 червня). Сленгізм бабки найчастішевживається у словосполученнях з дієсловами збити, зшибати,виступають у мові преси також із дієсловами болебити, доїти: «Прийдеться«болебити» гроші тим самим способом» (УМ, 2005, 7 липня); «Вонипродовжують «доїти» їх до завершення справи» (ГУ, 2004, 2квітня).
Слово «грини» (звичайно врусифікованому варіанті) гріни походить від американського розмовного greenbacks «гроші, долари» (букв.«зелені спинки»). Пізніше з'явилося слово «кеш» – «готівка» (англ. сash).
Ключовими словами вітчизняногопідприємства стали професіональні й сленгові значення дієслова крутитита його дериватів: крутити – «пускати кошти в оборот для одержанняприбутку; прокручувати / прокрутити – «незаконно використовуватичиї-небудь кошти як короткострокові позички, інвестиції тощо для одержанняприбутку, затримуючи їх виплату клієнтам»; розкручувати / розкрутити– «надавати розмаху чому-н, стимулювати розвиток чого-, кого-н»; накручувати/ накрутити – «збільшувати суму, ціну, оплату порівняно з вихідною абопосередньою (за рахунок накладних витрат, зокрема в роздрібній торгівлі,посередницьких послуг, махінацій».
Дієслово крутити та йогодеривати часто використовуються у мові преси – у заголовках і текстах статей: «Наринку потрібно крутитися» (МГ, 2003, 7 вересня); «Незаконна «накрутка».Що це?» (УМ, 2002, 5 квітня) та ін.; «Хто накручує ціни?»(«Експрес», 2004, 9–16 грудня).
На початку 90-х років у мові преси (ізживого мовлення) з'являється слово тусовка та його деривати тусуватися,тусовочник – від значення «спілкування певних неформальних групнаселення (молоді, богеми, «фанів» і т. ін.); місце такого спілкування; саметаке неформальне угрупування».
У семантичному полі газетної статтітакі лексеми нерідко функціонують з конотацією фамільярності або навіть іронії:«Представницька «тусовка» ректорів пройшла у Дніпропетровську»(УМ, 2000, 10 червня); «Молодіжна тусовка» (УМ, 2004, 12 травня);«Привіт, тусовочники!» (назва рубрики у газеті «Вечірній Київ»); «Революційна«тусовка» (УМ, 2004, 14 грудня); «Останні «тусовочники»у наметах» (підзаголовок: «Як проходять заключні дні наметовогомістечка на столичному Хрещатику» (УМ, 2005, 15 січня). Активновикористовується журналістами лексема «кайф» – задоволення, насолода,будь-які приємні емоції від чогось [46, 130]; «Отримав кайф іспалив сусідів» (ГУ, 2005, 25 лютого) – слово надає заголовкунегативно-іронічного відтінку, оскільки у статті йдеться про людину, якаспалила сусідський будинок у стані глибокого сп’яніння; «Кайф відМайдану» (НС, 2004, 8 грудня) – слово використане у позитивному значенні. «Вонихотять їсти, хотять теплої одежини, і хоча б якогось «кайфу» (УМ,2006, 4 серпня). Болючою проблемою сьогодення є розповсюдження наркоманії середмолоді. У складі молодіжного сленгу наявні сленгізми, які прийшли з жаргонунаркоманів [25, 105]. У сучасній пресі зустрічаємо: трава, колеса, косяк, торчати,ширка тощо: «Як потрапляє до рук молоді ця «ширка» (УМ, 2006, 24травня); «Інвалід налагодив свою власну лабораторію і варив ширкудля себе і на продаж» (ГУ, 2004, 12 квітня).
У молодіжному слензі багаточисельнугрупу становлять назви дій, процесів, станів. У тематичному плані такісленгізми досить різноманітні. Це і розумові процеси (втикати, врубатися),і пересування у просторі (вигрібати, шастати), і агресивні дії (наїхати,болебити) [25, 104].
У пресі, особливо молодіжні сленгізмивживаються часто-густо: «Рецепт від самотності: шукати теплісторінки, нове тіло, втикати у все це, втягуватись у новіісторії, говорити дурні слова, створити ілюзію, що все це буде вічно» (СГ,2006, 27 серпня); «Через годину херсонців уже класно шмонали кіпрськімитники» (ВК, 2005, 15 жовтня); «Голова минулим літом «навішавлапші», подавши фіктивні довідки про кредит зерна представникамавстрійської фірми, одержав грошовий кредит» (ГУ, 2006, 5 листопада); «Удругечоловіки з довгим волоссям і у шкірі, учасники групи SAMAEL(heavi metal) зібрались і забацали проект XYTPAS.Це звучить потрясно, по-новому і незвичайно, однимсловом стильно» (із інтерв’ю з музичним продюсером Ю.Нікітіним. ВК, 2005, 18травня).
У структурі газетного текстузустрічаємо ряд інших лексем, що належать до молодіжного сленгу: комп – те,саме, що комп’ютер [46, 145]; «Модинг, абоНестандартний вигляд твого компа» (МГ, 2004, 2 грудня). Використанняжаргонізмів стало масовим явищем як урозмовній мові, так у художніх творах, в пресі й мові політиків. Це звичайноелементи кримінального, армійського жаргонів, жаргону наркоманів, сферивидовищного бізнесу тощо. Особливо активно використовуються елементикримінального жаргону – як традиційні для радянського (російського) злочинногосвіту, так і порівняно нові, що активізувалися з кінця 80-х рр. У зв’язку зрозвитком тіньового бізнесу, появою нових форм злочинності, розростаннямзлочинності до розмірів масового явища [52,35]. Крім того, на відміну віделементів просторіччя, «суржику», вульгаризмів, жаргонізми використовуються нетільки в своєму прямому, власне номінативному, а й у метафоричному значенні.Так, особливо часто в метафоричних уживаннях виступають такі жаргонізми, як: рос.беспредел і частіше – різні «українізовані» (графічно, фонетично і семантично)версії цього слова: «Протистояти «бєспрєдєлу», що коїться навсіх рівнях – від державного до влади наркоманів у найближчій від твогопід’їзду підворітні, – поки це можливо» (ГУ, 1998, 10 вересня); «Колипанує безпредєл» (УМ, 2000, 10 червня); «Моральне безмежжя,атмосфера вседозволеності, розвиток злочинства, хабарництво… і корупція»(УС, 2000, 12 вересня) – у тексті рос. беспредел кальковано → укр. безмежжя.Так само у заголовку «В умовах правового безкраю» (ГУ, 2001, 6грудня) уживано український варіант російського «беспределу», тоді якможна було використати слово «свавілля» рос. розборка, частіше у формімножини розбори і українізований варіант розбірка (розбірки): кримінальні,мафіозні, криваві., переносно: п’яні, політичні, міжнаціональні,фінансові та ін.: «Правоохоронні органи в політичних розбірках»(«День», 2000, 18 червня); «Нові газові розборки» (ГУ, 2006, 16грудня); наїхати / наїжджати, учинити наїзд: «Задорожна«наїхала» на Вітренко» (ГУ, 2004, 31 грудня – про сутичку двох кандидатіву депутати Верховної Ради); братки, братани, братва – «члениорганізованих бандитських угрупувань» [39, 56–57]; «Наш затюканий братанамивід влади українець» (УС, 2006, 16 грудня); «Розбій і замах на життядержавних діячів» підзаголовок: «під таким звинуваченням затримано «братків»,які побили народних депутатів на Закарпатті» (УМ, 2005, 6 січня); Базар/ базару немає – розм. уживається на знак згоди з ким-небудь; Базарити– говорити [39, 36]; «Добазаритися» («Час», 2001, 3–9 серпня) – прозустріч на фестивалі «Слов'янський базар» президентів України і Росії); «Хтовідповідатиме за базар в українському ЗМІ?» (СГ, 2005, 17–23лютого); «Ми – не козли! Або за «базар» прийдеться відповідати»(«Експрес», 2004, 26–27 грудня).
У текстах газет функціонують і іншілексеми із кримінального жаргону: «На рахунку «ведмежатника» – сорокзлочинів» («Експрес», 2004, 26–27 жовтня); «Завязати» збізнесом важче, ніж його відкрити» (ГУ, 2005, 17 лютого); «Понятий –тому що «по понятіям?» («Експрес», 2004, 19–20 жовтня); «Наполювання виходять «щипачі» («Експрес», 2004, 23–24 листопада); «Пацанине допхали» («Експрес», 2004, 19 грудня). «Міністерство освіти,висловлюючись новітньою термінологією, просто кинулопедагогів зцією дванадцятибальною системою» (ВЗ, 2002, 5 квітня);
« – Чи будете ви наполягати наскасуванні депутатської недоторканості?
«– Обов’язково… Менше будуть рватисядо Верховної Ради, щоб отримати там «дах» (ВЗ, 2006, 7 грудня).
О. Тараненко пов'язує поширеннякримінальної лексики на рівні розмовного стилю і її входження у мову художньоїмови й публіцистики із криміналізацією суспільного життя: "…І це явищестає віддзеркаленням кримінальної свідомості суспільства, яке, не соромлячиськористуватися такою стилістикою, починає характеризувати життя в системікоординат злочинного світу» [52, 36]. У мову бурхливо ввірвалася «кримінальна» метафора,яку часто чуємо з теле-, радіоефіру, читаємо на шпальтах газет – «Сучасна нашадержава – це зона, де є пахани і зеки» (УС, 2006, 10 червня). Давно вжепомічено, що якщо певний комплекс явищ становить об’єкт особливого зацікавленнядля широкого кола мовців і відзначається внаслідок цього емоційним ставленням збоку останніх, то слова – члени тематичної групи (груп), яка позначає цейкомплекс, стають джерелом номінативної, в тому числі метафоричної, «експансії» внапрямі номінації явищ інших комплексів [52, 36]. У радянський час мовознавціспостерігали явище «військової» метафори: командири, виробництва, команднівисоти в економіці, господарський, ідеологічний і навіть сімейний фронт,забезпечити собі тили, ударник п’ятирічки тощо [5, 81].

2. Функціонування фразеологізмів угазетних текстах
 
2.1 Узуальні фразеологічні одиниціяк засіб інтенсифікації вислову
Фразеологічні одиниці є оптимальнимзасобом впливу, послуговуючись яким «адресант кодує певну інформацію не лише зметою донесення її до читача (адресата), а й з метою актуалізації його уваги» [19,34]. Виражальні особливості фразеологізмів спираються на високий ступіньузагальненості значення, на експресивно-емоційну наповненість, наявністьстилістичного забарвлення та образність, що, у свою чергу, зумовлює широкіможливості їх використання у мові газети. Виражальні засоби фразеологізмівспираються на високий ступінь узагальненості значення, на експресивно-емоційнунаповненість, наявність стилістичного забарвлення та образність, що у своючергу, обумовлює широкі можливості їх використання у ЗМІ.
Зауважимо, що фразеологізми трапляютьсяу текстах газет як у зафіксованій словниковій формі, так і в зміненій,трансформованій. Наприклад: «Пан або пропав» (МГ, 2006, 25 листопада).Значення фразеологізмів тлумачаться словником: пан або (чи, хоч) пропав.Домогтися усього бажаного чи все втратити [57, 11, 607]. Значення фразеологізмупереноситься на текст статті, конденсує її зміст, адже в ній йдеться прополітичну розстановку сил.
Увиразнює семантику заголовкапідзаголовок: «Хто виграє від подій, які нині відбуваються в Україні –Ющенко, Янукович чи український народ?».
Більшість публікацій заголовків у своїй структурімістить перлини народної фразеології (прислів’я, приказки): «Видно пана похалявах» (ЛУ, 2004, 30 вересня) – Роман Дідух про депутатів Верховної Ради;«Цей про образи, а той про гарбузи» (ЛУ, 2004, 16 вересня) – у статтіподаються різні погляди Євгена Сверстюка та Богдана Мельника на Миколу Гоголя; «Якийвіз, такий і перевіз» (ЛУ, 2002, 16 березня); «Охрімова свита та не мноюшита, або Хотіли, як краще, а вийшло – як завжди» (ЛУ. 2002, 7 квітня) – узаголовку подано фразеологічні синоніми, що створює експресивнуцілеспрямованість всієї структури, своєрідний ефект нагнітання експресії.
Фраземи використовуються як засіб експресії текстугазетної статті: «Ми поставили крапкув долі ще одногозлочинного формування» (ГУ, 2005, 7 червня); «Часи популізму канулив Лету?» (УМ, 2006, 17 жовтня); «Справді, навіщо бити насполох, якщо зрештою все одно розраховуються із загальної казнидержбюджету» (ВЗ, 2006, 12 листопада); «Соціальні працівники б’ютьв усіможливі дзвони, щоб справа зрушила з мертвоїточкив інтересах нації» (УМ, 2006, 2 грудня); «Не один раз мирозпочинали реформування з того, що «різали по живому», а вжепотім чухали потилицю» (УС, 2006, 7 грудня); «Держслужбовці, якимпоказали на двері, не погодилися зі скороченням» (ЛГ, 2005, 2вересня); «Майже два роки німецький підприємець, який інвестував АГП України8 млн. дол., змушений ходити по зачарованому колу київськихінстанцій» (ДУ, 2005, 3 січня).
Народні фразеологізми, як відомо,вирізняються багатством емоційно-експресивних барв. В залежності від метижурналіста, в залежності від контексту вони можуть використовуватись длявираження, схвалення, жарту, надавати тексту невимушеності, створення «художностівикладу»: «Що дяку можна, то попові зась» (ЛУ, 2006, 17 травня) – ефектіронії, жарту; «Крим «коней на переправі не міняє» (ГУ, 2005, 17лютого) – у статті розповідається про небажання кримчан міняти владу; «Хочеться,та колеться» («Поступ», 2005, 22 лютого).
Фразеологізми є засобом створенняобразу, особистісної характеристики героя статті: «Язик без кісток» («Поступ»,2006, 10 грудня) – статтю присвячено Тарасові Чорноволу; Язик без кісток.Хто-небудь надмірно балакучий, або говорить щось беззмістовне, неістотне, неварте уваги. [57, 11, 977]. Значення фразеологізму (за словником) повністюпередає зміст і емоційно-оцінний тон статті.
В окремих випадках образність базуєтьсяне на переносному, а на прямому значенні фразеологічної одиниці: «З моста –у воду» («Експрес», 2004, 19–21 листопада) – у статті йдеться про чоловіка,який в стані оп’яніння упав з моста у воду і залишився живим; «Після менехоч потоп!» (УМ, 2005, 25 січня) – втрата води через недбалість і безгосподарністьЖЕКу.
 
2.2 Посилення виразності та експресії медіа-текстівза допомогою оказіональних фразеологізмів
 
З метою інтенсифікації виразності журналістивдаються до найрізноманітніших індивідуально-авторських експериментів. «Стилістичнозадані відхилення від норми є показниками суперечностей і повсякчасної боротьбиміж суто інформативною та експресивною функціями мови, між синхронічноюзамкнутістю і діахронічною відкритістю мовної системи, між мовою, що прагне достабільності, і мовленням, що прагне до творчого пошуку» [50, 188]. Щоправда,встановити саму фразеологічну норму буває іноді дуже важко. Цілком логічно, щофразеологічні норми мають регулювати правильне використання тих одиниць, котріє об’єктом фразеології, тобто фразеологізмів. Проте специфіка фразеологічноїодиниці, як такої (семантична цілісність нарізно оформлених компонентів, їхваріантність і факультативність) обумовлює певні труднощі у визначенні їїнормативно-ненормативного використання, що пояснюється також і тим, щофразеологія – «надзвичайно мобільна мовна система», де «досить щільнопереплітаються зусилля й наслідки різнорідної (у хронологічному, регіональномута інтелектуальному відношеннях) мовотворчості» [58, 152].
Мовознавці (Колоїз, Ковальчук, Чабаненко)наголошують на тому, що індивідуально авторські «забави» із фразеологічнимматеріалом (продукування оказіональних фразеологізмів) – це не ті порушення,які призводять до денормалізації, дестабілізації літературної мови, а є одниміз способів створення актуалізованого контексту, оскільки «вільне і творчевикористання різноманітних мовних засобів спирається на глибоке знання стилівмови і вміле їх застосування, а також на розуміння законів і правил їхвзаємодії та взаємопроникнення» [35,171].
Отже, як вже зазначалося основне призначенняфразеологізмів у мові газети – бути засобом актуалізації, суть якої полягає утому, що мовні одиниці самі по собі зосереджують увагу адресата і сприймаютьсяним як щось неординарне, позбавлене автоматизму. Фразеологія у газетній мові ізаголовках статей представлена інгерентними, (у тому числі народна фразеологія)фразеологічними одиницями, що, власне, і забезпечують експресивність. Узуальніфразеологізми привертають увагу читача і зацікавлюють змістом статті (читачевіхочеться взнати, який факт чи інформація прихована за такою назвою), створюютьдодаткову динаміку в сприйнятті тексту. Наприклад: «Народу плюнулив душу» («Експрес», 2004, 2–9 грудня); «Досить лоби розбивати!…»(ЛУ, 2005, 1 січня); «Страх має великі очі?» (ГУ, 2004, 26 жовтня); «Білярозбитого корита» (ГУ, 2004, 20 жовтня); «Між двома вогнями» («Експрес»,2004, 13 жовтня); «Один у полі не воїн» («Поступ», 2004, 17 грудня); «Якмед, то й ложкою» (ЛУ, 2004, 22 липня); «Риба гниє з голови» (ЛУ,2005, 6 січня); «Поставлено крапку в долі ще одного злочинного формування»(ГУ, 2005, 25 січня); У наведених заголовках інтенсифікація виразностізабезпечується інгерентними фразеологізмами, що характеризуються притаманною їмвнутрішньою експресією, оскільки експресивність, на думку багатьох мовознавців,– одна з категоріальних ознак фраземи, в основі якої лежить переносно образнезначення. Це чітко простежується при зіставленні фразеологізму зі словом числовосполученням, що використовується для позначення того самого поняття.Наприклад: «Підґрунтям реформофобії відомств і профспілок є купюрні арґументита наполеонівський комплекс» (ГУ, 2004, 19 грудня), де наполеонівськийкомплекс – «хворобливе усвідомлення своїх фізичних і психічних вад,меншовартості». Подібні узуальні фразеологізми активно впливають на свідомістьчитача, де автоматизують сприйняття тексту, активізують мислення, викликаючивідповідні асоціації: «Дамоклів меч боргу держави» (ГУ, 2001, 25грудня); «Охрімова свита чи бюджет розвитку?» (ГУ, 2001, 17лютого); «Кому піп,кому попадя, а кому й попова дочка» (УС,2006, 28 листопада).
Правильному розумінню зображуваної ситуаціїсприяють, по-перше, досвід того, хто сприймає ситуацію, фразеологічні знанняадресата, його вміння сприйняти і правильно витлумачити уставлену конструкцію:адресат повинен, як мінімум, знати продовження вислову («Чули дзвін, та незнають де він»; «Хто сіє вітер, пожне бурю», «Сім разів одміряй,один раз відріж»; «Не кажи «гоп», поки не перескочиш»; «Говорили,балакали, – сіли та й заплакали»); по-друге, контекст, у межах якоговикористовується фразеологічна одиниця. Незнання фразеології «гальмує» сприйняттятексту і загалом призводить до «спотвореного» розуміння. Наприклад: у контексті«Пацієнт залишилася з носом» (МГ, 2002, 17 березня) має місцеподвійна актуалізація конструкції «залишитися з носом» (фразема має уконтексті пряме й переносне значення). У результаті дії прямого («ніс якчастина тіла») і узагальнено-метафоричного («зазнати невдачі, неприємності»)значення відбувається одночасно сприйняття двох семантичних планів. «Поєднанняпрямого й переносного значень не характерне для звичайного мовлення, руйнуєстереотип сприйняття і створює подвійну виразність» [18, 146]. До того ж компонент «з носом», як свідчить сама стаття, аж ніяк не пов’язуєтьсяз лексемою ніс, що використовується для позначення частини тіла людиничи тварини. Інгерентний фразеологізм залишитися з носом виник на основідавнього народного прислів’я «Не ходи до воєводи з носом, а ходи донього з приносом», де з носом означало «приношенням», з хабарем (довоєводи треба було іти не лише зі звичайним хабарем («з носом»), а ще йдодатком до нього («з приносом»), бо може статися так, що звичайногохабара буде замало, доведеться «з носом» безрезультативно повертатисядодому» [19, 36]. Етимологія фраземидає змогу зрозуміти інший заголовок «Ніс усьому голова!» («Експрес»,2004, 21–29 жовтня) статті, де йдеться про корупцію і хабарництво в медичнихзакладах. Саме такі фразеологізми, зрозуміло, активізують мислення читача,викликають у нього напругу почуттів.
Експресивність заголовку і тексту публікаціїдосягається тим, що переносно-образне значення фразеологічної одиницінакладається пряме значення одного з її компонентів. Наприклад: «Рибу требачистити з голови» (пор. «Риба гниє з голови») – у статті йдеться проте, що голову міськвиконкому необхідно зняти з посади (УМ, 2004, 16 грудня). Наоснові випадкових асоціацій можуть зближуватися поняття, одне з яких вираженофраземою, інше – лексемою, словом вільного вжитку, що перегукується з одним ізкомпонентів фразеологічної одиниці: «Час збирати перлини» (ЛУ,2006, 15 квітня) – (пор. «Час збирати каміння»; «Усі дорогиведуть через митницю» («Експрес», 2004, 26–27 жовтня) – пор. «Усідороги ведуть до Риму». Прислів’я увійшло у літературну мову черезбайку Ж. Лафонтена «Третейський суддя, брат милосердя і пустельник».Значення вислову: кінцева мета одна й та сама, хоча шляхи її досягнення різні[15, 479].
Узуальні фразеологізми, забезпечуючиекспресивність, допомагають журналістам уникнути мовних штампів, стандартів,однак при цьому їхні контексти часто-густо не позбавлені автоматизму, звичногонормативно закріпленого використання мовних одиниць. Наприклад: «Скількитреба, щоб протягти ноги?» («Поступ», 2006, 27 жовтня); «Першовідкривачі,які плетуться в хвості цивілізації» («Експрес», 2006, 12 серпня).
У газетному тексті узуальні фразеологізми використовуютьсяяк для категоричних тверджень: «Олігархи чубляться, А венергетиків чуби тріщать» («Поступ», 2006, 22 лютого); «Українапасе задніх» («Поступ», 2004, 11–17 листопада), так і для вираженняроздумів, афористичних міркувань: «Хиткий мир краще, ніж війна» (МУ,2001, 14 квітня); «Завтрашній день починається сьогодні» (ГУ, 2004, 11листопада); «Двох правд не буває» («Поступ», 2004, 4 грудня). Створенняактуалізованого контексту пов’язується не стільки з інгерентною експресивністю,що забезпечується узуальними фразеологізмами, скільки з оказіональною, щопередбачає оновлення традиційних за формою і змістом фразеологічних одиниць.Подолати не лише мовний стандарт, а й автоматизм допомагають, власне, тіфразеологічні одиниці, що з позицій фразеологічної норми є її порушенням. Цетак звані оказіональні фразеологізми, порівняно з якими нормативні узуальніодиниці сприймаються як такі, що не призводять до створення додаткового ефектуі не несуть додаткової інформації. Пор: «З каналу по нитці – народовітрансляція» (УМ, 2005, 25 січня) – із світу по нитці – голому сорочка; рос.:С мира по нитке – голому рубашка; «І люди ситі, і коні цілі» (ГУ, 2001, 2лютого) – «І вовки ситі, і вівці цілі»; «Народжений у бронежилеті» («Експрес»,2004, 12–14 листопада) – народитись у сорочці.
У структурі газетної статті у використанніфразеологізмів спостерігається, з одного боку, тенденція до економії мовнихзасобів, з другого – максимальне смислове навантаження «Виступаючи як згусткидумок і почуттів, фразеологізми-заголовки завоювали мало не монопольне правостисло формувати основну думку твору, інтригувати читача, натякаючи наописування» [41, 25].
Тексти, у яких використовуються фразеологічніодиниці без будь-яких індивідуально-авторських перетворень, активізуютьмислення читача, проте позбавлені максимальної інформативності і сприйняттяузуального фразеологізму викликає певні асоціації, але декодування відбуваєтьсяпісля ознайомлення з викладеним матеріалом. Наприклад: у статті під заголовком «Готуватисани влітку» (ГУ, 2006, 16 червня) йдеться про своєчасну підготовку доопалювального сезону; матеріали про невиплату заробітної платні напідприємствах України пропонуються під заголовком «Казав пан кожуха дам, таслово його тепле» (МУ, 2006, 13 квітня). Як бачимо, при всій прозоростіденотатів загальне значення узуальних фразем доповнюється контекстуальним.Часто журналісти вдаються до деталізації традиційного фразеологізму в межахсамого заголовка. Спеціально дібране словесне оточення передає задум і настроїавтора, а зміст фразеологічної одиниці увиразнюється, конкретизується.Наприклад: «Уряд: менше слів – більше діла» (УМ, 2005, 25лютого); «Таємниця Курська: остання крапка?» (ГУ, 2005, 16січня); «Голодомор: чути голос крізь мовчання» (ГУ, 2002, 17вересня); «Соціальна експертиза законопроекту: сім разів одміряємо»(ГУ, 2005, 20 квітня).
Актуалізація емотивного значення виходить за межіусталених конструкцій, актуалізатором виступає фразеологічний контекст, що нимзумовлюється семантика фразеологізму і тексту в цілому. Наприклад: «Українськанаціональна еліта – лебідь, рак і щука?» (УМ,2001, 29 жовтня), де йдеться про те, що у тригілковій владі України дієтьсятаке, як у байці І. Крилова: керівники законодавчої, виконавчої і судової владиніяк не прийдуть до спільної думки у питаннях зовнішньої політики України.Переосмислення відбувається на основі певної аналогії, яка відбувається міжденотатами первинної і вторинної номінації.
Вибираючи той чи інший узуальний фразеологізм для висловлювання,журналісти, як засвідчують наведені приклади, вдаються до найрізноманітнішихекспериментів. Прагнення інтенсифікувати виразність. Автор у різний спосібмодифікує узуальні фразеологізми, аби читач міг їх декодувати, прочитавшистаттю. Наприклад: «Президент Президенту око не виклює» (ГУ,2004, 27 листопада), пор.: «Ворон ворону око не виклює»; «Яблучникам– яблучникове, електорату – електоратове» (УМ, 2002, 7 лютого), пор:«Кесарю – кесареве, а Богові – боже»; «Хто до нас з м’ячемприйде, той по шайбі і отримає» («Поступ», 2000, 19 березня), пор.: «Хтодо нас з мечем прийде, від меча загине». Подібні оказіональні фразеологізмизасвідчують нагромадження певних відтінків смислу: порушення фразеологічнихнорм сприяє не лише інтенсифікації виразності й актуалізації контекстів, а йзабезпечує максимальну інформативність, від чого, у свою чергу, залежить те,кому насамперед адресований матеріал і чи буде його прочитано взагалі. Так,скажімо, у статті «Бідний студент думкою багатіє» (СГ, 2000, 17 вересня)йдеться про те, що українські студенти вже протягом багатьох років отримуютьжалюгідні копійки замість реальної допомоги: основна ідея матеріалу, що маєзаголовок «Про сільський екотуризм замовте слівце» («Поступ», 2001, 3червня), пор.: «Про бідного гусара замовте слово», – відпочинок усільській місцевості може використовуватися з оздоровчою, естетичною тапізнавальною метою; стаття під назвою «Голос волаючого в метро» («Експрес»,2005, 17 квітня) порушує проблему підвищення оплати за проїзд в метро. Узуальніфразеологізми «пристосовуються» до контекстів, у різний спосіб змінюється їхнійкомпонентний склад, що певним чином впливає і на семантику.
Субституція, або цілеспрямована заміна одного,кількох чи всіх компонентів фразеологічної одиниці, є, як бачимо, одним ізнайпоширеніших способів продукування оказіональних фразеологізмів. Замінатрадиційного компонента узуального фразеологізму найбільш відчутно модифікуєйого структуру: «Понеділок – день легкий» (СГ, 2000, 7 березня),пор.: «Понеділок – день важкий»; «Шестеро одного чекають» (УМ,2000, 19 червня) пор.: «Шестеро одного не чекають».
Не зважаючи на те, іноді узуальна фразеологічнаодиниця зазнає максимальної субституції (заміні підлягає більшість компонентівусталеної конструкції) вона легко декодується. Наприклад: «Не давай у борг –боржником станеш» (ГУ, 2000, 17 травня), пор.: «Не пей водицы – козленочком станешь». Ступінь інтенсифікації виразності оказіональнихфразеологізмів, що виникають унаслідок порушення фразеологічних норм череззаміну традиційного компонентного складу, значно зростає коли, крімсубституції, має місце й подвійна актуалізація. Наприклад: «Один головадобре, а два – клопіт» (УМ, 2002, 27 жовтня). Вдаючись до субституції,автор не ставить собі за мету змінити узуальну фразему до невпізнання, оскількисвідомий того, що закладена у фразеологічному контексті інформація має легко впізнаватися.Якщо ж це інформація, цей зв’язок втрачені, заголовок втрачає свою стилістичнуі композиційну функцію і художню цінність.
Із виражально-зображальною метою у структурізаголовка практикується як поширення компонентного складу фразеологічної одинці(«Позолотіть селуручку» (УМ, 2004, 12 лютого); «Досяглилямку до фінансової ямки» (ГУ, 2004, 12 жовтня); «Хто винен?– Невістка (Україна)» (ДУ, 2006, 38–39 грудня) – про недоброзичливістосунки Росії з Україною (поширення з постпозиції як авторське осмислення); «Нашіхати, як завжди,скраю» (УМ, 2003, 19 червня) – поширення назразок вставної конструкції як вираження ставлення адресата до події; «Згадайтенезлим і дуже тихим словом» (ГУ, 2006, 17 лютого); «Краса (атакож музика) рятували, рятують і врешті-решт таки врятують світ» (УМ,2006, 5 травня), так і до скорочення компонентного складу: «Чули дзвін…»(ЛУ, 2004, 19 лютого); «Сім разів одміряй…» (ЛУ, 2002, 3 травня); «Некажи «гоп»… (МГ, 2004, 5 листопада); «Говорили, балакали…»(«Експрес», 2000, 20 січня); «Сміється той, хто сміє…» (ЛУ, 2002, 19квітня); «Козенятком станеш…» (УМ, 2006, 25–28 листопада) – у статтійдеться про надзвичайно низьку якість води. Скорочення окремих компонентівузуальної одиниці зумовлене прагненням до економії мовних засобів і лаконізаціїмовлення, до усунення надлишкових з точки зору конкретної ситуації компонентів.Наприклад: «Слово не горобець» (ГУ, 2004, 12 жовтня); «Бачилиочі» (УМ, 2004, 17 жовтня); «На тобі, небоже» (ГУ, 2000, 7 червня); «Закон– що дишло» («Поступ», 2001, 21 квітня);»… і себе показали» («Експрес»,2004, 19 жовтня). У заголовках використану ту частину фразеологізмів, на якихприпадає головне семантичне навантаження. Втрата компонентів узуальних фразеологічниходиниць не перешкоджає правильному розумінню їх семантики: оказіональна фраземаперебирає на себе значення узуальної. Елінгова ний фразеологізм деавтоматизуєсприйняття контексту. Фразеологізми у структурі газетної статті зазнають різнихзмін з метою зацікавлення читача матеріалом. Так, скажімо перестановкакомпонентів фраземи створює іронічний, глузливий підтекст: «Кожній парі – потварі» (УМ, 2006, 18 червня). Будучи нетрадиційними за формою і змістом,оказіональні фразеологізми є колоритним засобом створення актуалізованихконтекстів, виконують широкі композиційні функції, особливо це стосується їхвикористання у ролі заголовка, що виступає одним з елементів структури статті[19, 36].
2.3 Афористичні вислови і ремінісценції як засібвпливу на емоції читача
 
«Мові переважної більшості газетних жанрів невластиві ускладнені метафоричні образи, якими послуговується художній стиль,натомість журналісти часто звертаються до вдалого обігрування фразеологізму,використовують прийоми афористичності у заголовках, ремінісценції з відомогокласичного твору» [58, 323].
Цитування тих чи інших класичних творів світовоїлітератури на шпальтах сучасної преси дуже поширене явище, причому цитуванняможе бути як безпосереднім, так і опосередкованим. Безпосередньо використанавідома літературна цитата, як правило, перш за все підтверджує основну думкужурналіста. Літературні ремінісценції часто виносяться до газетного заголовку,конденсуючи зміст цілої статті у цьому висловлюванні: «Народе мій, до тебе яще верну…» (ЛУ, 2002, 16 березня) – стаття про В. Стуса і у заголовку «звучать»слова його поезії; «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь» (ГУ,2004, 12 жовтня) – рядки із поезії Т. Шевченка; «Борітеся, поборете!»(ГУ, 2004, 29 жовтня) – рядки з поезії Т. Шевченка; «Наша дума, нашапісня…» (ГУ, 2005, 5 лютого) – рядки поезії Т. Шевченка; «В своїйхаті своя й правда…» (ЛУ, 2002, 4 січня) – рядки поезії Т. Шевченка. Структурузаголовку, як бачимо, дуже часто становлять рядки із поезій Т. Шевченка таінших відомих письменників, які стали афористичними: «Любіть Україну…» (ЛУ,2004, 23 грудня) – загальновідомі рядки з поезії В. Сосюри; «Обнімітесяж, брати мої…» (ЛУ, 2002, 7 травня) – рядки з поезії Т. Шевченка; «Дух,що тіло рве до бою…» (ЛУ, 2002, 7 січня) – рядки з поезії І. Франка, статтюприсвячено Романові Гораку, який написав роман «Тричі мені являлася любов» (проІ. Франка);»… Слово береже в основі безсмертя української душі» (ЛУ,2002, 26 червня) – рядки із поезії Ліни Костенко.
Літературна ремінісценція може виконуватикомпозиційну або конструктивну функцію. Наприклад, стаття Євгена Сверстюка «Щотаке європейський контекст (полеміка з автором, що заблукав біля корінняхристиянства», починається літературною ремінісценцією: «Я вже висловлювавміркування з цього приводу в статті «Доки травичка підросте, конячка зголоду вмре». «(ДУ, 22 жовтня, 2003 року), присвяченій проблемамсоціального захисту слабозахищених верств населення України і в першу чергу їїпенсіонерів, з включенням основної пропозиції про доцільність запровадженнягарантованого прожиткового мінімуму з його синхронною індексацією…». (ГУ, 2004,7 квітня). Стаття журналіста Ігора Недюхи має назву «Ще раз про травичкуі конячку», тобто заголовок, поданий в цьому контексті, є цитатою зтрагедії В. Шекспіра «Король Лір», а сама стаття називається її автором вжецитатою не в повному обсязі, а літературною ремінісценцією.
Введення класичних літературних цитат упубліцистичний контекст часто супроводжується авторським коментарем:»… інасправді правий був Чехов…» та ін. [5, 19].
Часто-густо в ролізаголовка статті функціонують рядки з пісень, назви відомих творів, крилатівислови: «Багато галасу з нічого» («Поступ», 2005, 26–27 лютого) – твірВ. Шекспіра; «А ми тую славу збережемо» (ЛУ, 2002, 17 березня) – рядки ізпісні; «Нас не здолати!» («Експрес», 23–24 листопада) – гасло, якескандували під час Помаранчевої революції; «Соловейку, рідний брате, викличмені дівча з хати…» (НС, 2005, 8 березня) – рядки з народної пісні; «Ойхто в лісі чує…» (ЛУ, 8 лютого) – із народної пісні. Так само: «Течевода, тече бистра» (ЛУ, 2002, 30 травня).
На основі відомого афоризмуможе виникнути «авторський варіант» (А. Григораш), що має підтвердитидумку автора газетного матеріалу: «Хоча, проводячи розумну митну політику,держава, що інертно спостерігає крізь пальці, як перекочуються, наче ртуть, зоднієї країни в іншу товари і гроші, могла б за цей рахунок підлатати хоч трохисвій бюджет. Адже ніщо так дорого не обходиться їй, якдешева митниця» (ГУ, 2005, 12 липня). Для того, щоб оцінити всю іроніюновоутворення, порівняймо його з оригінальним висловлюванням Мігеля деСервантеса: «Ніщо не обходиться нам так дешево і не цінується так дорого, якввічливість».
Ще один популярний засібіндивідуально-авторської інтерпретації літературних цитат – коли вонивикористовуються в контексті одночасно і як стійкий словесний комплекс (власнецитата), і як вільне сполучення слів: «Скільки років Булгаков буввічногнаний… Що хотілося б побачити в музеї? Речі, які зналидотик його рук, погляд його очей, документи, які позначилися на його долі, рукописи, які негорять…» (ЛУ, 2001, 19–28 січня). Загальновідома цитата зроману «Майстер і Маргарита» рукописи не горять перетворюється завдякиавторській інтерпретації у вільне сполучення слів, яке називає конкретні,реальні рукописи М.О. Булгакова, що зберігаються в музеї, присвяченомужиттю та творчості відомого письменника.
Біблійні вислови і образитеж використовуються як компоненти газетного висловлювання: «І «засіяєблагодать Божа…» (ЛУ, 2002, 23 липня); «А слово в Бога було…» (ЛУ,2004, 20 травня); «Спочатку було Слово» (ЛУ, 2003, 7 квітня) – такпочинається Євангеліє від Івана: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, іБог було Слово…» [14, 255]; «Хто сіє вітер…» – із книги пророка Осії: «Ащо вітер вони засівають, то бурю пожнуть» – пересторога тим, хто плекає недобрінаміри [14, 142]; «Тайна вечеря «Віктора Ющенка» («Експрес», 2004, 19жовтня) – про Таємну вечерю розповідається у трьох синоптичних Євангеліях (відМатвія, Марка, Луки) – вислів вживається в переносному, образному значенні,коли йдеться про зібрання або зустрічі людей, серед яких є й однодумці йвідступники, зрадники [15, 210–211]. На семантику афористичного вислову, йогопереносне значення нашаровується на пряме значення (Ющенка під час вечері булоотруєно). «Новий уряд повинен відділити кукіль від пшениці» (НС,2005, 29 січня); «Відділяти кукіль від пшениці» – вислів із притчі, розказаноїІсусом. В наш час уживається зі значенням – відокремлювати шкідливе відкорисного, погане від хорошого [14, 199].
Компонентом багатьохгазетних висловлювань є лексеми, що мають міфологічне походження, біблійніімена: «У кожного своя Голгофа й своя… вічність» (ЛУ,2002, 19 травня). Голгофа – місце, де було розп’ято Христа. В переносномузначенні страждання, муки, моральні та фізичні [15,225–226]. «Камо грядеші Україно?»(ЛУ, 6 червня). Вислів «Камо грядеші» біблійний. Так запитав Петро Ісуса, якоговже давно немає серед живих. І почув у відповідь: «У Рим, щоб бути зновурозіп’ятим». Вислів став крилатим і уживається, коли йдеться про вибір мети,вибір долі. [15, 174]; «Французько-китайський Пігмаліон» (МГ,2004, 21 грудня). Пігмаліон – легендарний цар Кіпру. Жив одноко,уникаючи жінок. Зробив із слонової кістки статую жінки і закохався в неї [24, 2,312]; «У кого в «підтанцьовках» сумські Феміда зпрокуратурою?» (ГУ, 2005, 12 квітня); «Час Феміди» («Поступ»,2004, 1 грудня). Феміда – у давньогрецькій міфології богиня правосуддя,дочка Урана й Геї [27, 2, 560]; «Чи відродиться Фенікс напательні громадського телебачення» (УМ, 2005, 21 січня). Фенікс –чарівний птах, який живе 500 (варіанти: 1460, 12954) років. Передбачаючи своюсмерть Фенікс спалює себе, із попелу відроджується знову [27, 2, 560]; «Політна крилах Ікара» (ЛУ, 2002, 4 серпня) – стаття про репресованогопоета Григорія Підоплічка. Ікар – син Дедала, який зробив крила і разомз сином втекли з острова. Ікар піднявся занадто високо, сонячний жар розтопиввіск, яким були склеєні крила і впав у море [27, 1, 363]; «Кого ж покличемона Олімп» (ЛУ, 2004, 18 листопада) – стаття про вибір, який повиннізробити громадяни України (Президентські вибори). Олімп – гора в Греції,яка в давнину вважалася священною. За старогрецькими міфами на Олімпі жилибоги. У переносному значенні – найвищі сфери суспільства [17, 340]; «КошариАвгія перемивати» (ЛУ, 2000, 3 серпня). Авгійові стайні – Авгій – царЕвкліди, син, який мав кілька тисяч голів худоби, стійла якої не чистилисяпротягом 30 років. У переносному значенні – безладдя, запущені справи [17, 8].
Таким чином, узуальні таоказіональні фразеологізми, крилаті вислови і цитовані рядки поезій у функціїзаголовка забезпечують ефективність вислову, як засобу максимального впливу начитача, призводять до максимальної інформативності, оскільки підвищуєтьсяступінь образності і виразності як заголовка, так і самої публікації.

3. Синтаксичні засоби інтенсифікації публіцистичногомовлення
 
3.1 Еліптичні синтаксичніконструкції. Парцеляція та інверсія у текстах газет
 
Серед мовних засобів експресивності, щовикористовуються у газетних заголовках та статтях, мовознавці виділяють одиницідвох рівнів – лексико-фразеологічний і синтаксичний. У наступному розділіроботи проаналізуємо перший рівень. Предметом цього дослідження є синтаксичнізасоби експресії, які сприяють актуалізації газетного мовлення та йогомаксимальній семантичній сконденсованості. Як підкреслюють дослідники, «дляоформлення газетних заголовків використовується не випадковий набір граматичнихзасобів, а система, в якій усі елементи певним чином пов’язані один з одним тавзаємозумовлені [40, 206]. Об'єднуючою основою цих елементів виступає такзваний «розкований» синтаксис – характерна ознака усного мовлення; такийсинтаксис дозволяє виділити комунікативно значну частину повідомлення, логічноїї підкреслити, активізуючи тим самим увагу читача. Саме розмовний синтаксис «даєособливо багатий матеріал для вироблення структур заголовків та підзаголовків –специфічної і малодослідженої галузі газетної мови» [20, 26].
Йдеться, очевидно, не про прямевключення розмовних конструкцій в газетну мову, а швидше – про безпосередній іпрямий вплив конструкцій розмовного синтаксису на газетний, про зближенняостаннього з розмовним. У газеті переважно використовуються певні елементирозмовних конструкцій, які на фоні літературного газетного стандартусприймаються як «оновлені», «свіжі», оригінальні, а відтак, експресивні, такі,що актуалізують заголовок. Еліптичні конструкції в усному мовленні виступаютьзасобом його динамізації; вони сконденсовано і легко виражають думку, надаютьмовленню емоційного забарвлення [11, 173]. Відсутність чи й безпосереднє вилучення з цихконструкцій дієслова-присудка дозволяє виділити найважливіше, на чому повиннаакцентуватися увага в публікації. Особливо це стосується газетних заголовків,які в першу чергу привертають увагу читача і певною мірою емоційно настроюютьйого на читання самої статті.
Порівняймо речення у замітках і їхреконструйований вигляд: «Природі – шкода, «первоцвітникам» – збитки, хворим– радість» (ГУ, 2005, 16 лютого) – «Природі нанесли шкоду, «первоцвітникам»нанесли збитки, хворим подарували радість»; «У Києві– швейцарськігодинники» (КВ, 2000, 9 липня) –» У Києві відкрили виставкушвейцарських годинників». Інваріант має нечітке актуальне членування черезнаявність двох іменників у непрямих відмінках (виставку швейцарських годинників);у першому заголовку – перевантаження конструкції дієсловами, крім того (це длягазети, як вже зазначалося, дуже суттєво), займають значно більше місця ніжеліптична конструкція. Еліптичний варіант сприяє актуалізації комунікативновагомих слів і відповідає вимогам економії мовних засобів.
Еліптичні конструкції найчастішевикористовуються у заголовках. Здебільшого у заголовках-еліптичних конструкціяхнаявні лише залежні компоненти висловлювання, оскільки вони є комунікативнозначними: «Пора! – суддям» (ГУ, 2005, 4 лютого); «Адміністрація– безпрезидента» («Експрес», 2004, 29 листопада); «Змосту– у воду» («Експрес», 2004, 29–21 листопада); «Настя– як удасться?…»(ЛУ, 2002, 4 січня); «Засусі – по заслузі» (УМ, 2005, 29 січня); «Спостерігачами– на Західну Україну» (НС, 2004, 19 грудня); «У відпустку– за наркотиками» (УМ, 2000, 28 липня); «До бюджету– по-господарськи»(НС, 2005, 29 березня); «Ветеранам– пенсію» (НС, 2004, 11вересня); «Велосипедомпо світу» (СГ, 2002, 16 червня); «ДоІнтернету– через «Біттернет» (СГ, 2003, 2 лютого).
Характерно, що в газетах кінця століттярідко як заголовки функціонують еліпсовані прийменниково-іменникові конструкціїспонукально-закличного змісту на зразок «За людину», «До нових перемог», «Досвітлого майбутнього», які були характерні для радянської преси. Можливо, цепояснюється меншим пропагандистським спрямуванням інформаційних матеріалів усучасній газеті.
Еліптичним конструкціям у мові властивадеяка фразеологічність, яка посилюється при використанні їх у функціїзаголовка. Завдяки цим обставинам еліпсовані одиниці належать довисокочастотних у ролі заголовків.
У мові преси спостерігаємо такісинтаксичні засоби інтенсифікації:
Парцеляція. Парцеляція – це важливий стилістичний прийом, що полягає усегментації змісту висловлювання на окремі частини – інтонаційно-змістовіодиниці, які йдуть одна за одною після роздільної паузи (на письмі крапка). Тимсамим сегментовані уривки увиразнюються, тобто актуалізуються. Джереломпарцеляції є також розмовний синтаксис, однак причини застосування парцеляції вусному мовленні та публіцистиці різні: «у розмові причиною є її спонтаннийхарактер, у писемному мовленні – це спеціальний прийом, який надає синтаксичнимконструкціям невимушеності та природності і сприяє цим їх експресивності» [34,325]. У газеті часто вдаються до парцеляції: «Автобусне сполучення… Безпроблем!» (КВ, 2002, 7 липня); «Покладаються на себе і – на нову владу»(ГУ, 2005, 17 січня); «Побудував дім, посадив дерево… і багато намалював»(ЛУ, 2002, 12 травня); «Акціонер– це звучить гордо. Ажзанадто» («Експрес», 2006, 1 лютого).
Як засвідчують приклади парцеляціїзазнають різні компоненти висловлювання, але здебільшого це поширювачі, які єремою повідомлення, а з точки зору його змісту вони містять деталізацію,конкретизацію чи роз’яснення – доповнення. І саме це є головним у газетномуматеріалі, про що сигналізує заголовок завдяки парцеляції – скомпресовано.
Поширеним журналістським прийомом єпарцеляція підрядної частини складнопідрядного речення разом із сполучником,який дозволяє домислити головну частину і встановити зміст підрядної.Найчастіше парцелюються з’ясувальні підрядні частини, мети, умови, часу, щопояснюється, очевидно, семантичною прозорістю їх сполучників. Часто цим засобомпослуговуються журналісти для оформлення заголовків.
«Як Петро Жмут з того світуповернувся» (ЛГ, 2000, 10 червня); «ЯкМеггі Тетчер навиставці похуліганила» (СГ, 2001, 3 червня); «Що знавпринцдатський про наш паритет цін» (ГУ, 2002, 12 вересня); «Щоб свято некінчалося» (МУ, 2004, 22 грудня); «Якщо святковий з вихідним збігається»(ГУ, 2000, 1 березня); «Коли жінки беруться за ніж» («Експрес», 2003, 22червня); «Щоб перемога стала очевидною» (УМ, 2005, 29 січня); «Щоб непустити«троянського коня» (МГ, 2004, 11 листопада) – «троянськийкінь» – сучасний комп’ютерний вірус; «Коли балансують між совістю і гаманцем»(ЛУ, 2002, 1 червня); «Якщо скупатися у «срібному молоці» (ЛУ, 2002, 4липня) – «Срібне молоко» – твір В. Шевчука; «Як лупає скелю «Каменяр»(ЛУ, 2004, 2 вересня);
Інколи у газетах зустрічаємопарцельовану головну частину: «На людство очікує катастрофа, якщо…» (ЛУ,2002, 13 січня); «Люди встануть з колін, коли…» («Експрес», 2004, 25листопада – 2 грудня). Парцеляція лежить в основі і специфічно газетної, надумку дослідників, конструкції з називним уявлення, первинну модель якої можнареконструювати лише шляхом перебудови всієї структури, як-от у заголовку «Україна– Росія: спільність позицій» (МУ, 2000, 21 червня).
Конструкції з називним уявлення єсегментованими і складаються з двох частин: базової (іменник у формі називноговідмінка – це називний уявлення) та парцельованої (сегментована частина реченняабо речення в цілому).
Базова частина називає міста, країни,міжнародні, політичні організації, чи певну суспільно-виробничу сферужиттєдіяльності, парцельована ж деталізує, конкретизує проблему, тему, названіпершою частиною. Завдяки такому розчленуванню, яке до того ж оформляєтьсяспецифічною інтонацією (на письмі здебільшого двокрапка), обидва компонентивисловлення зазнають логічного виділення і увиразнення: «Майдан: Хронікаподій» (ГУ, 2004, 29 грудня); «Вибори 2004: час збирання каміння» (МУ,2004, 7 жовтня); «НДП: десять років у ХНІ ст.» (МГ, 2000, 28 лютого); «Інтернет:нові можливості» (СГ, 2006, 12 червня); «Флеш-моб: безглузді дії«розумногонатовпу» (МГ, 2004, 16 грудня); «Google: розширення бази» («Поступ»,2004, 15 грудня); «Джаз– вумен: нові тенденції» (МГ,2004, 25 листопада); «No smoking: заборона у всьому світі» («Поступ»,2004, 17 грудня); «Гріх Понтія Пілата: наслідування його сучаснимипобратимами, або Роздуми про причини Помаранчевої революції» (ГУ, 2005, 25січня); «IVECO – Мотор Січ: перспективи розширюються» («Поступ», 2000,28 жовтня – 7 грудня).
Приклади показують, що друга частинаконструкції уточнює чи розширює назване першою. У комунікативному плані першачастина називає предмет повідомлення (його тема), а друга містить найвагомішуінформацію про нього (рема). За змістом такої конструкції можна розгорнути ускладне, навіть ускладненого типу, речення або й у складне синтаксичне ціле. У реченніж цей зміст подається у максимально сконденсованому вигляді завдякисинтаксичним засобам – використанню називного уявлення та парцеляціїкомунікативно вагомої частини висловлення.
У пунктуаційному оформленніаналізованих конструкцій важливу роль відіграє розділовий знак. Ним є двокрапкаяк знак, що ставиться перед структурою уточнюючого чи з’ясувального речення.Тому тире у таких конструкціях не просто пунктуаційна помилка, а й перешкодадля адекватного сприйняття тексту, для його актуалізації. Порівняємо: Корабели– потопають чи випливають? («Експрес», 2000, 21 червня) – Корабели:потопають чи випливають?; Звіт уряду– і не добре,і не зле («Експрес», 2000, 12 грудня) – Звіт уряду: і не добре, і не зле;Хатня тварина – демон чиохоронець (ГУ,2002, 2 вересня) – Хатня тварина: демон чи охоронець. За цим жепринципом називного уявлення будуються і конструкції, які в обох частинах –базовій та парцельованій – містять речення. Комунікативно перше речення, щозаймає позицію називного уявлення, є, як і іменник інваріантні конструкції,предметом повідомлення, а друге – те нове, про що йдеться в публікації: «Всіми ксерокси. Вставаймо з колін!» («Поступ», 2004, 1 грудня); «ЧасФеміди. Коли йдеться відповідати за свої вчинки» (ГУ, 2004, 19 грудня); «Заелектроенергію треба платити. А за її відключення?» (НС, 2004, 12 вересня);«Татаро-олігархічне іго. Биймо на сполох!» («Поступ», 2004, 14 грудня); «Ситуаціяз українською культурою. Наблизились до критичної точки» (ЛУ, 2004, 2вересня); «Цінам підрізали крила. Чи надовго?» (ГУ, 2004, 28 жовтня). Якзасвідчують наведені вище приклади, в другій частині речення нерідко наявніречення спонукальної модальності, які також активізують увагу читача.
Інверсія. Сутність інверсії як стилістичної фігури полягає в «порушеннічи зміні звичайного порядку слів з метою посилення виразності» [16,190].
Чимало газетних висловлювань побудованона інверсії, але суто газетній. Її специфіка – це динамічний склад (від початкудо кінця конструкції) або, навпаки, динамічне наростання (від середини до кінцяконструкції). [28, 327].
Актуалізація інверсивними засобамивиявляється у винесенні комунікативно вагомої частини на початок чи кінець речення.Наприклад: а) Винесення на початок: «Демократичні вибори придумали індуси»(УМ, 2004, 21 грудня); «Бродить СНІД поміж нами» (МГ, 2000, 12 липня); «СинівБога не критикуйте» (ЛУ, 2005, 5 січня); «З минулим попрощайся» («Експрес,2005, 19 січня); «В кінці тунелю світло» (ЛУ, 2002, 3 квітня); «Прорятувальника балада» («Експрес», 2004, 2–3 листопада); б) винесення накінець речення (трапляються рідше): «Концерти дає італієць» (МУ, 2000,17 грудня); «Ярмарок пенсіонерам сподобався» («Експрес», 2000, 21 вересня).
Як і решта розглянутих вищестилістичних засобів, інверсія належить до прийомів актуального членування висловлюванняі забезпечує виконання ним передовсім рекламно-експресивної функції.

3.2 Скорочені стягнені конструкціїяк засіб експресії та інформативності. Синтаксичні конструкції зі значеннямпитальної, спонукальної, окличної модальності
 
Засобом експресії в мові газети єскорочені, стягнені конструкції – інтонаційно розчленовані двохелементніречення, що нагадують лозунги із словами «так» і «ні» у функції присудка іпідметом-іменником чи з додатком-залежною формою давального відмінка, типу:Нейтронній бомбі – ні! Так – переговорам за роззброєння і мир! Такі конструкціїбули дуже поширеними в радянській журналістиці. Останнім часом (у зв’язку з бурхливимиподіями) такі «лозунгові» вислови знову стали використовуватися досить активно:«Кучмізму – ні! Так – Помаранчевій революції» (НС, 2004, 12 грудня); «Ні– олігархічній владі! Так – демократії і правді!» (МУ, 2004, 21 грудня).
Дуже багатий потенціал за своїмистилістичними можливостями мають інтоновані синтаксичні одиниці. Присутністьавтора публіцистичної статті і його авторської позиції й оцінки у мові сучасноїукраїнської газети виявляється у виборі питальних і окличних речень.
Засобом експресії газетного матеріалу єрозчленована подача тексту, що складається із розповідного речення і реченняпитальної модальності. Питальна частина підтримує тему, що розкриваєтьсярозповідальною частиною, насичує її оцінним змістом. Базова частина несе, восновному, головне смислове навантаження, а питальна – емоційне: «Цінампідрізали крила. Чи надовго?» (ГУ, 2004, 28 жовтня); «Краса врятує світ.А слово?» (ЛУ, 2002, 7 жовтня); «Язык»і мова. Взаємозбагачення?» (ЛУ, 2006, 28березня); «Незаконна«накрутка». Що це?» (УМ, 2002, 5квітня); «Затишшя…Невже перед бурею?» (ЛУ, 2004, 1 липня).
У газетних статтях простежуєтьсяцікавий спосіб нагнітання експресії. Досягається це зосереджуванням кількохпитальних речень. Свого часу ще І. Франко у статті «Дещо про нашу пресу» підкресливзначну стилістичну вагомість концентрації інтонаційних речень. У такій фігурі,як свідчать добірки із сучасних газет, переплітається полемічна запальність зриторичним звучанням, – і в цьому сплаві підсилюється експресивність усієїсинтаксичної структури. Наприклад: «П’яте колесо? Але – до чого?» (ЛУ,2006, 3 квітня); «З ким брататися?З ким іти?» (ЛУ, 2002, 3липня); «Партія веде? Яка?» (УМ, 2005, 20 січня); «Разом нас багато?Скільки?» (МГ, 2004, 17 грудня).
Поєднання в одній структурі розповіднихі низки питальних речень відзначаються яскравою публіцистичністю та ефективнорозв’язують основне стилістичне завдання стилю – поєднання інформативності зекспресією. Одним із синтаксичних стилістичних засобів у газетній мові євикористання у ролі заголовка речення власне питальної інтонаційноїмодальності. Значення питальності полягає в прагненні автора до встановленняреальності чи нереальності загального змісту. Як правило, зміст статті євідповіддю на питання заголовка? Питальна структура не тільки експресивнонавантажена, вона спонукає уявлюваного співбесідника-читача до роздумів іоцінки зображуваних подій. Модальне значення питальності виражається задопомогою питальних слів. Наприклад: «Навіщо нам чужі слова?» (ЛУ,2002, 13 січня); «Хто чесніше вкрав?» («Експрес», 2004, 19жовтня); «Хто «вигідніший» Москві?» (ЛУ, 2004, 4 вересня); «Комувона потрібна, ота культура?» (ЛУ, 2002, 22 липня); «Камо грядешіУкраїно?» (ЛУ, 2006, 6 червня); «Чи відродиться Фенікс напательні громадського телебачення?» (УМ, 2005, 21 січня); «У кого в«підтанцювках» сумські Феміда з прокуратурою?» (ГУ, 2005, 22 лютого); «Хтовиграє від подій, які нині відбуваються в Україні – Ющенко, Янукович, чиукраїнський народ?» (МГ, 2006, 25 листопада); «Чому майбутній часне став теперішнім?» (ЛУ, 2002, 27 лютого); «Кого жпокличемо наОлімп?» (ЛУ, 2004, 18 листопада); «А ти записався в графомани?»(ЛУ, 2002, 4 січня); «Чи є в Україні свобода слова?» (ЛУ, 2002,14 березня); «Кому потрібен референдум?» (ЛУ, 2002, 3 вересня); «Якої«випічки» більшість?» (ЛУ, 2002, 3 квітня); «Що деньприйдешній нам готує?» (ЛУ, 2005, 8 січня); «Чи варта шкуркавичинки?» («Експрес», 2006, 16–17 листопада).
Нерозривний зв'язок лексичних тасинтаксичних засобів експресії у наведених вище прикладах надає заголовкамдискусійної спрямованості. Наявність яскраво вираженого логічного наголосупитальних слів виявляє динамічне наростання актуальної значущості синтаксичноїструктури. Багато з питальних структур у функції заголовка мають модальнезначення риторичних питань, при якому очікувана відповідь – розшифровка змістустатті уже не становить нової інформації для читача. Відповідь вгадуєтьсячитачем, стоїть за самою оцінною експресивністю конструкції. Наприклад, узаголовку «Чи є в Україні свобода слова?» – питання, відповідь на якечитач вже має, адже добре орієнтується в суспільній дійсності. Стаття запрошуєйого до роздумів, подає додаткові факти тощо. Риторичну модальністьпроявляється і у заголовку «Чому майбутній час не став теперішнім?», вякому питальна структура містить відповідь, а матеріали статті даютьфактологічне пояснення того («майбутній час» не став «теперішнім»), що невідбулося.
Як засіб синтаксичної стилістикипубліцистичного стилю використовуються структури спонукальної модальності.Основним синтаксичним засобом вираження власне модальності спонукальноїмодальності є наказовий спосіб дієслів-присудків. Наприклад: «Не критикуйтесинів Бога» (ЛУ, 2005, 5 січня) – рядок із вірша П. Тичини ізспонукальним модальним значенням; «Попрощайся з минулим» («Експрес»,2005, 19 січня); «Любіть Україну…» (ЛУ, 2004, 23 грудня).
Часто-густо у мові газетних публікаційзустрічаємо цитати з поетичних творів або фразеологізми. Поетичній мові іфольклорним творам властиві синтаксичні конструкції зі значенням спонукальноїмодальності. У журналістській практиці використовуються ці особливостіхудожнього стилю: «Любіть Україну…» (ЛУ, 2004, 23 грудня) – слова В. Сосюри;«Обнімітеся ж, брати мої…» (ЛУ, 2002, 20 травня) – із поезії Т. Шевченка,поетичній мові якого властиві речення спонукальної модальності: «Борітеся –поборете!» (ГУ, 2004, 29 жовтня); «І чужому научайтесь, й свого нецурайтесь» (ГУ, 2004, 12 жовтня); «Свого не цурайтесь!» (ЛУ, 2005,15 листопада); «Не кажи «гоп»!» (МГ, 2006, 5 листопада).
Функцію вираження спонукальноїмодальності виконують також конструкції закликів, які газетній мові надаютьвідтінок співучості автора і читача. Наприклад: «Биймо на сполох!» (ЛУ,2005, 10 січня); «Станьмо перед світом єдиним народом!» (ЛУ, 2004, 17грудня); «Вдаримо по мові хартією!» (ЛУ, 2002, 4 квітня).
Заклики можуть нести додаткове смисловенавантаження – пропозицію: «Поміркуймо разом» – заголовок; – підзаголовок:«Про трагедію Бабиного Яру» (ЛУ, 2002, 4 травня); «Заархівуймо все…»(МГ, 2004, 28 грудня).
Більшість наведених вище прикладівсвідчить про інтонаційну особливість – речень із спонукальною модальністю:спонукальна інтонація підкреслюється тим, що вони являють собою синтаксичніодиниці, відомі під назвою окличних речень. Заклик, спонукання до дії – все цезнаходить виразну і експресивну форму в інтонуваннях окличного типу. Окличніречення такого типу досить органічно зростаються з текстом, певним чиномемоційно спрямованим.
Звичайні розповідні, констатаційнівисловлювання набувають у газетному мовленні особливого емоційного підсилення,виступаючи з окличною інтонацією. Окличні речення передають емоції – реакцію нанавколишню дійсність, різні види експресії. Наприклад: «Ми це зробили!»(«Експрес», 2004, 29 грудня) – висловлюється захоплення від перемогиПомаранчевої революції; Так само: «Нас багато, і нас не подолати!» (НС,2005, 8 березня) – революційний лозунг; «Нас не здолати!» («Експрес», 23–24листопада); «Ядушею і серцем за помаранчевих!» («Експрес»,2004, 29 листопада) – вислів із інтерв’ю з Віталієм Кличком.
Емоційним центром висловлювання можебути звертання, яке, як компонентний елемент синтаксичної структури, визначаєставлення до адресата, надаючи всі конструкції розмовного характеру: «ОНаціє, Дужа і вічна, як Бог!» (ЛУ, 2004, 16 грудня); «Народне мій,до тебе я ще верну!» (ЛУ, 2002, 3 квітня).
Звертання у наведених вище прикладахвносить елемент піднесеності, урочистості. Звертання несуть стилістичненавантаження і у висловах іронічного характеру. Наприклад: «Гуляй, душа,свята почалися!» («Експрес», 2005, 17–19 січня) – у статті йдеться продвох п’яних жінок, які впали у колодязь.
Таким чином, розглянуті синтаксичнізасоби підвищення виразності газетного мовлення, свідчить про багатствограматичних процесів у сучасній публіцистичній мові. Основними особливостямицих засобів є насамперед емоційна насиченість експресія, лаконічність інаближеність до розмовних конструкцій.

Висновки
Аналіззібраного матеріалу (в основному сучасних українських газет останніх 7 років)засвідчує активне використання різноманітних засобів впливу на читача.Ефективний вплив на читача газет передбачає обов’язкову апеляцію до йогоемоцій, його зацікавлення інформацією, що подається в публікаціях.
Завдання,які ставить перед собою журналіст, він реалізує, використовуючи різноманітнілексичні та синтаксичні засоби української мови. Дослідження мови сучасноїукраїнської преси дозволяє виділити наступні засоби української мови.Дослідження мови сучасної української преси дозволяє виділити наступні засобиінтенсифікації.
Серед яскравих і помітнихявищ виділяємо семантико-стилістичне явище гри слів, яке як засіб інтенсивностіта образності вислову часто-густо використовується у заголовках та текстахстатей. Гра слів-випадки формально-смислового обігравання компонентів слова нарівні.
– фонетики («Засусі-по заслузі»; «Чискінчаться британські му-у-ки?»;
– морфеміки (переосмислення безформальних видозмін):«Влада і власність – одного кореня»; «Тон задає Мороз»;
– словотворення (утворення нових структурниходиниць): «Сирцевий напад» (імпортування цукру-сирцю), пор.: «серцевийнапад»; «Чи стане уряд Валерія Пустовойтенка українським кризоламом»(криголам → криза → кризолам);
– графіки (графічне виділення з метою семантичногонавантаження і смислового наголошення частини лексеми): «Посадив ПрезидентРІПку»; «То хто ж приСТУСовується?»; «ВолиньРУХнула в пікети»; «Отакий КРИМінал»;«€вробачення» та ін.
У мові сучасної українськоїперіодики мовознавці відзначають інтенсивне формування і активне функціонуваннязначного корпусу абревіатур. Науковці пояснюють це явище рядом інтралінгвальних(перебудова в колишньому СРСР, здобуття Україною незалежності, пожвавленнязв’язків з світовою спільнотою і, як наслідок, поява значного корпусуновотворів) та екстралінгвальних (закон економії повної енергії, мовнихзасобів) чинників. Використання значної кількості абревіатур у мові преси має йсуто прагматичне пояснення – ощадне використання газетної площі.
У структурі газетних текстіввиділяємо такі групи абревіатур:
а) часткові або частково скорочені (скороченняне всіх компонентів синтаксичної структури, базового словосполучення): «Телезверненнядо нації Едуардо Фрея»; «Наркобарон і наркодолари»; «Телехалтура»;
б) ініціальні або акроніми (літерні, звукові,літерно-звукові, комбіновані новотвори): «Есдеки (о) втрачають людей»,«ПФ повинен поповнитися».
Використання абревіатур вшпальтах українських газет має свої негативні сторони: зростає кількістьанонімічних утворень, значну кількість абревіатур важко дешифрувати читачеві,деколи абревіатурами журналісти зловживають (наприклад, «ОЕ» – у заголовкугазети, «Океан Ельзи»).
У пострадянський час у мовіЗМІ, пресі і газетних заголовках, зокрема, широкого поширення набуло такеявище, як використання сленгової і жаргонної лексики, що стало причиноюбагатьох критичних виступів мовознавців (О. Тараненко, Л. Ставицька, О. Сербенськата ін.). Аналіз відібраних із періодичної преси текстів (особливо молодіжнихвидань) свідчить про активне використання молодіжного сленгу, професійного такримінального жаргону: «Братва з Криму вже виїхала»; «Крутийректор – крутий ВУЗ»; «Бакси» змінити колір»;«Представницька «тусовка» ректорів пройшла в Дніпропетровську»;«Коли панує «бєспрєдєл» та багато інших. О. Тараненко укритичній статті пов’язує поширення кримінального жаргону із криміналізацієюсуспільства і розцінює його як негативне явище. Інші мовознавці (Я. Ставицька,А. Григораш) визнають доцільність використання жаргону і сленгу тільки якстилістичний засіб (напр.: іронії, комізму, негативної оцінки).
Демократизація та лібералізаціястилістичних засад як поширене нині явище в літературній мові призвело доактивного використання у мові засобів масової інформації просторічної лексики,вульгаризмів та суржику. Функціонування субстандартної лексики як компонентагазетного тексту є досить поширеним явище, про що свідчать наведені у роботіприклади («Бо мізки наші биті молотом / Бо яйця січенісерпом»; «Як зробити з лайна цукерку»; «Настав кінецьресторанові», «Дупа в пиві»; «Ахрєніцєльниє» асоціаціїпід час останнього концерту «ВВ».
Фразеологічні одиниці єоптимальним засобом впливу на читача, який активізує його мислення і увагу.Виражання особливості фразеологізмів спирається на високий ступіньузагальненості значення та експресивно-емоційні наповненості. Використанняфразеологічних одиниць дає можливість розв’язати одне із головних завданьпубліцистики – поєднати максимальний рівень інформативності з емоційноюнаповненістю, експресивністю вислову. Узуальні фразеологізми, на відміну відоказіональних, не призводять до створення додаткового ефекту переосмисленнясемантики. Значення узуального фразеологізму переноситься на текст статті,створюючи потрібні асоціації: «Що дякові можна, то попові зась»; «Крим«коней на переправі не міняє»; «Цей про образи, а той прогарбузи». У роботі проаналізовано асоціативний зв’язок заголовків –узуальних фразеологізмів із змістом статей.
Оказіональні фразеологізмионовлюють традиційні за змістом і формою вислови і є, по суті,індивідуально-авторськими «забавами» із фразеологічним матеріалом: «З каналупо нитці – народові трансляція»; «І люди ситі і коні цілі»; «Біднийстудент думкою багатіє». Субституція або цілеспрямована заміна одного,кількох чи всіх компонентів фразеологічної одиниці є одним із найпоширенішихспособів продукування оказіональних фразеологізмів, про що засвідчують численнівибірки з сучасної української преси.
Мовна практика журналістівпоказує, що досить поширеним засобом інтенсифікації газетних текстів євикористання афористичних висловів, поетичних ремінісценцій, цитат відомихлюдей. Особливо популярними є рядки із поезій Т. Шевченка, І. Франка, Л. Костенко,оскільки вони загальновідомі і мають максимальний емоційний вплив на читача.
Динаміка соціальнихпроцесів об’єктивно зумовлює і в подальшому розширення і удосконалення функційукраїнської преси, урізноманітнення її виражально-зображальних можливостей.Українська газета ще повинна вчитися говорити вільно, відверто, публічно… іестетично.
У сучасних українських газетах спостерігаємосвої синтаксичні структурні особливості:
– широкевикористання еліптичних конструкцій, як засобу динамізації ісконденсованості вислову. Функціонування еліптичних конструкцій має своїструктурні особливості: а) вилучення дієслова-присудка, що дозволяє виділитинайважливіше, на чому акцентується увага публікації («Природі-шкода, первоцвітникам-збитки,хворим-радість»; «У Києві-швейцарські годинники»; «Пора! –суддям» та ін.); б) використання фразеологічних еліпсованих конструкцій.Еліпсовані одиниці належать до високочастотних синтаксичних конструкцій у ролізаголовків.
– використання парцеляції частин речень, якстилістичного прийому актуалізації: а) парцеляція підрядної частини складнопідрядногоречення разом із сполучником («Як Петро Жмуд з того світу повернувся»; «Щобсвято не кінчалось»; «Щоб не пустити «троянського коня»; «Колибалансують між совістю і гаманцем» та ін.); б) парцеляція головної частинискладнопідрядного речення разом із сполучником («На людство очікуєкатастрофа, якщо…»; «Люди встануть з колін, коли…»); в) парцеляціяконструкцій з називним уявлення («Майдан: хроніки подій»; «Флеш-моб:безглузді дії «розумного натовпу»; «Google: розширеннябази»; «Вибори 2004: часзбирати каміння» та ін.).
– використання інверсії як стилістичної фігури уструктурі газетного тексту (зміна звичайного порядку слів) і винесеннякомунікативно вагомої частини на: а) початок речення («Синів Боганекритикуйте»; «В кінці тунелю світло»); б) кінець речення («Концертдає італієць»; «Ярмарок пенсіонерам сподобався).
Як засіб експресії іувиразнення тексту авторами публікацій використовуються скорочені, стягненіконструкції. Особливого поширення в сучасних газетах (2004–2005 р.) набулиінтонаційно розчленовані двохелементні речення із словами «Так», «Ні» («лозунговогохарактеру»: «Кучмізму – ні! Так-Помаранчевій революції»; «Ні-олігархічнійвладі! Так-демократії і правді!» та ін.). Характерним явищем у мовісучасних українських газет є функціонування у ролі заголовків питальних іокличних синтаксичних конструкцій: «Партія веде? Яка?», «Запитання?Невже перед бурею?», «Якої «випічки» більшість?»; «Чому майбутнійчас не став теперішнім?»; «Ми це зробили!», «Биймо на сполох!»,«Я душею і серцем за помаранчевих!».

Список використаноїлітератури
1.   Васильев А.Д. «Крутой» // Русскаяречь. – 1993. – №6. – С. 44–47.
2.   Вареник С.В. «У пошукахкомічних асоціацій // Культура слова. Республіканський міжвідомчийзбірник. – 1984. – В.26. – С. 66–69.
3.   Взаємодія художнього іпубліцистичного стилів української мови. – К.: Наук. думка, 1990.
4.   Гальперин И. Текст как объектлингвистического исследования. – М.: Наука, 1981.
5.   Григораш А. Літературніцитати і ремінісценції на газетних шпальтах 90-х років // Урокукраїнської. – 2001. – №2. – С. 18–21.
6.   Григораш А. Політична метафора нашпальтах сучасної української преси України // Рідний край.Науково-публіцистичний художньо-літературний альманах. – 2003. – №2 (9). – С. 78–83.
7.   Грицюк Л.Ф. Допитання про лінгвістичний статус заголовка // Мовознавство. – 1989. – №5.– С. 55–58.
8.   Грицюк Л.Ф. Образно-семантичнийпідхід до класифікації заголовків // Мовознавство. – 1992. – №2. – С. 51–56.
9.   Доблаев Л.П. Логико-психологический анализ текста. – Саратов, 1969.
10.Дресслер В. «Синтаксис текста // Новое в зарубежной лингвистике. –М.: Прогресс, 1987 – В. 8. – С. 111–137.
11.Дудик П.С. Синтаксиссучасного українського розмовного літературного мовлення. – К.: Наук. думка,1973.
12.Єрмоленко С. Мова преси //Українська мова. Енциклопедія. – К.: В-во «Укр. енциклопедія», 2000. – С. 323.
13.Жовтобрюх М. Мова українськоїперіодичної преси (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – К.: «Наук. думка», 1970.
14.Иванчикова Е. О развитиисинтаксиса русского языка в советскую эпоху // Развитие синтаксиса русскогоязыка. – М.: Наука, 1966. – С. 18–24.
15.Коваль А.П. Спочатку булоСлово. Крилаті вислови біблійного походженняв українській мові. – К.: Либідь, 2001.
16.Коваль А.П. Практичнастилістика сучасної української літературної мови. – К.: Вища школа, 1987.
17.Коваль А.П., Коптілов В.В.1000 крилатих виразів української літературної мови. – К.: Наук. думка, 1964.
18.Ковальчук М. Фразеологізм– заголовок у газеті // На ниві української філології: Збірник науковихпраць. – Дніпропетровськ, 2003. – С. 144–147.
19.Колоїз Ж. Порушенняфразеологічних норм як один із способів інтенсифікації виразності у мові ЗМІ //Мандрівець. – 2004. – №2. – С. 34–39.
20.Костомаров В. Русский язык на газетно йполосе. – М.: Наука, 1971.
21.Костомаров В. «Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикоймасс-медиа. – М., 1994.
22.Кудрявцева Л.О., Дяченко Л.П.,Дорофеєва О.М., Філатенко І.О., Черненко Г.А. Сучасні аспекти дослідженнямас-медійного дискурсу // Мовознавство. – 2005. – №1. – С. 58–66.
23.Кухаренко В.А. Интерпретациятекста. – М.: Просвещение, 1979.
24.Левицкий А.Э. Функцыональныеподходы к классификации единиц современного английского языка. – К.: Высш.школа, 1998.
25.Мартос С. Молодіжний сленгу публіцистиці // Південний архів. Зб. наук. праць Херсонського державногопедагогічного університету. – В.ІV. – Херсон, 2002. – С. 102–105.
26.Мацько О.М. Абревіатури якзгорнені мовні формули в дипломатичних текстах // Мовознавство. – 2000. – №1.– С. 31–36.
27.Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2-х т. – М.: Сов.Энциклопедия, 1987.
28.Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної українськоїлітературної мови. – К.: Наук. думка, 1977.
29.Мороховская Э.Я. Лингвистическийстатус и функционально-семантические особенности экстенсиональных операторовтекста // Текст как важнейшая единица коммуникации (в диахронии исинхронии). – К.: Высш. школа, 1984. – С. 40–48.
30.Мороховский А.Н. Некоторыеосновные понятия стилистики и лингвистики текста // Лингвистика текста иметодика преподавания иностранных языков. – К.: Высш. школа, 1981.
31.Нагіна В. Про деякіособливості сучасного публіцистичного дискурсу  // Південний архів. Зб.наук. праць Херсонського державного педагогічного університету. Філологічнінауки. – В.ХV. – Херсон, 2002. – С. 118–121.
32.Нежинська Т. Ступені тамежі трансформацій прецедентних висловлювань у сучасному газетному дискурсі //Українська мова. – 2006. – №3. – С. 96–103.
33.Нікітіна Н. І жаргонізм, ітермін, і метафора… (про лексику публічного мовлення українських політиків) //Урок української. – 2006. – №11–12. – С. 19–22.
34.Пархонюк Л. Синтаксичнізасоби актуалізації у газетних заголовках (українська газета 1997–1998 рр.) – //Українська філологія: школи, постаті, проблеми. – Львів: Світ, 1993. – С. 323–328.
35.Пономарів О. Стилістикасучасної української мови. – К.: Либідь, 1992.
36.Попов А.С. Синтаксическая структура современных газетных заглавий и ееразвитие // Развитие синтаксиса современного русского языка. – М.: Наука,1966.
37.Прадід Ю.Ф. Контамінованіфразеологізми на сторінках газет // Культура слова. Республіканськийміжвідомчий збірник. – К.: Наук. думка, 1992. – В.42. – С. 66–68.
38.Про друковані засоби масовоїінформації (пресу) в Україні. – К.: Основа, 1992.
39.Рильський М. Ясна зброя:Статті. – К.: Рад. письменник, 1987.
40.Сафонов А. Стилистика газетных заголовков // Стилистика газетныхжанров. – М.: Наука, 1981.
41.Сербенська О. Мова газети в аспектісоціально-культурного розвитку суспільства // Мовознавство. – 1988. – №4.– С. 21–26.
42.Сердюк М.Г. Абревиатуры и графические сокращения в украинском языке:Автореф. дис… канд. филол. наук. – Харьков, 1971.
43.Скиба М.М. Розмовні метафори вгазетному тексті // Культура слова. Республіканський міжвідомчий збірник.– 1984. – В.26. – С. 70–73.
44.Стишов О.А. Новіабревіатури в мові мас-медіа кінця ХХ століття // Мовознавство. – 2001. – №1.– С. 33–40.
45.Ставицька Л. Короткий словникжарґонної лексики української мови. – К.: Критика, 2003.
46.Ставицька Л. Кровозміснедитя двомовності // Критика. – 2001. – Ч. 10. – С. 23–24.
47.Ставицька Л. Українськамова без прикрас // Ставицька Л. Короткий словник жарґонної лексикиукраїнської мови. – К.: Критика, 2003. – С. 9–19.
48.Ставицька Л. Проблеми вивченняжаргонної лексики: соціологічний аспект // Українська мова. – 2001. – №1.– С. 52–58.
49.Сучасна українська літературнамова /За ред. А.П. Грищенка. – К.: Вища школа, 1997.
50.Сучасна українська літературнамова /За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 2001.
51.Тараненко О.О.Колоквіалізація, субстандартизація та вульгаризація як характерні явищастилістики сучасної української мови // Мовознавство. – 2003. – №1. – С. 23–41.
52.Тараненко О.О. Сучаснітенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явищепуризму // Мовознавство. – 2005. – №3–4. – С. 85–104.