Економіка зарубіжних країн \укр\

перелік екзаменаційних питань
з курсу “Економіка зарубіжних країн”
1.    Причини та наслідкифінансових криз у світі в 90-ті рр. ХХ ст.
2.    Сучасна модельекономічного розвитку Латинської Америки.
3.    Характерні рисиринкової трансформації у постсоціалістичних країнах.
4.    Зрушення угалузевій структурі економіки Індії у другій половині ХХ ст.
5.    Галузеватрансформація економіки Китаю у 80-х ― 90-х рр. ХХ ст.
6.    Глобалізація тарегіоналізація як основні тенденції розвитку світового господарства насучасному етапі.
7.    Особливостіекономічної структури країн Північної Африки та Близького Сходу.
8.    Вплив міжнародноїекономічної інтеграції на країни, що розвиваються.
9.    Характеристикаосновних етапів економічної реформи КНР.
10.  Особливості процесуадаптації країн Східної і Південно-Східної Азії до світового господарства у 70-х ― 90-х рр. ХХ ст.
11.  Масштаби тадинаміка міжнародної торгівлі в 90-ті роки.
12.  Диференціація інерівномірність розвитку країн, що розвиваються.
13.  Диференціація танерівномірність розвитку промислово розвинутих країн.
14.  Еволюціяміжнародної валютно-фінансової системи в останні десятиріччя.
15.  Економічнестановище країн Тропічної Африки.
16.  Економічнийпотенціал країн СНД.
17.  Економічні реформиу господарстві Чехії і Словаччини.
18.  Характеристикаетапів міжнародного науково-технічного обміну.
19.  Вплив прямихіноземних інвестицій на розвиток країн Латинської Америки.
20.  Факториекономічного зростання Китаю у 80-ті — 90-ті рр. ХХ ст.
21.  Закономірностірозвитку світового господарства на сучасному етапі.
22.  Зовнішні факторирозвитку країн, що розвиваються (на прикладі країн Північної Африки).
23.  Зовнішньоекономічнаекспансія США. Суперечність між США та іншими світовими центрами.
24.  Поняття та значенняінформаційних ресурсів світового господарства.
25.  Історичний процесформування світового господарства. Етапи розвитку світового господарства.
26.  Китайські реформи:напрями, особливості, наслідки.
27.  Характеристикапровідних галузей національної економіки Франції.
28.  Людські ресурсисвітового господарства. Поняття людського капіталу.
29.  Методи і наслідкиширокомасштабного державного регулювання соціально-економічної політики Індії.
30.  Вплив міжнародноївалютно-фінансової системи на постсоціалістичні країни.
31.  Характерні рисиміжнародної торгівлі розвинутих країн та країн, що розвиваються: новітнітенденції 90-х рр. ХХ ст.
32.  Етапи розвиткуміжнародного співробітництва. Форми і типи міжнародного співробітництва (наприкладі країн-членів ЄС).
33.  Міжнароднийнауково-технічний обмін як динамічний елемент функціональної структури світовоїекономіки.
34.  Місце Франції увсесвітньому господарстві та ЄС.
35.  Місце ФРН увсесвітньому господарстві та Європейському Союзі.
36.  Характеристикамоделей індустріалізації країн, що розвиваються.
37.  Характеристикациклів динаміки світової економіки.
38.  Основні видиміжнародного кооперування розвинутих країн світу у галузі машинобудування (80-і- 90-і рр. ХХ ст.).
39.  Основні галузізастосування інвестицій у розвинутих країнах у 80-х – 90-х рр. ХХ ст.
40.  Причини і наслідкипроцесу інформатизації світового господарства.
41.  Загальні іспецифічні риси індустріалізації сільського господарства                 (наприкладі США і ФРН).
42.  Фактори динамікиекономічного зростання Японії в останній чверті ХХ ст.
43.  Характерні рисисвітових економічних криз 1974―1975 рр.  та початку 80-х – 90-х років ХХст.
44.  Нерівномірністьекономічного розвитку регіонів США.
45.  Нерівномірність розміщеннята споживання сировинних ресурсів.
46.  Характеристикавалютно-фінансових ресурсів світу та їх розміщення.
47.  Характеристикаекономічної моделі ФРН.
48.  Основні напрями іхарактерні риси зовнішньоекономічної діяльності промислово розвинутих країн.
49.  Основні напрямкипереходу до ринкової економіки. Суть концептуальних змін в економічнійполітиці.
50.  Основні напрямкирозвитку зовнішньо-економічної діяльності країн СНД.
51.  Основні напрямкиторгово-економічних зв'язків країн Східної і Південно-Східної Азії.
52.  Основні ознакипромислово розвинутих країн.
53.  Основні рисисоціально-економічної моделі Китаю.
54.  Основні рисисоціально-економічної моделі Японії.
55.  Основні типи імоделі розвитку промислово розвинутих країн.
56.  Взаємозв'язокекономічної і соціальної політики КНР у 90-ті рр. ХХ ст.
57.  Особливостігалузевої структури економіки країн Північної Європи.
58.  Характерні риситрансформаційної моделі економіки Угорщини у 90-ті рр.     ХХ ст.
59.  Причини і наслідкишвидкого економічного зростання Південної Кореї в останній чверті ХХ ст.
60.  Особливостізовнішніх торгових зв'язків країн Латинської Америки.
61.  Система організаціїпідприємництва в Японії.
62.  Диспропорції угалузевій і територіальній структурі господарства Італії.
63.  Характерні зміни уструктурі промисловості США. Вплив НТР на галузеву специфіку.
64.  Особливостітоварної структури та географії зовнішньої торгівлі Японії.
65.  Еволюційнастратегія ЄС щодо постсоціалістичних країн Європи.
66.  Міжнародна спеціалізаціягосподарства Франції.
67.  Особливостізовнішньоекономічних зв'язків в економіці ФРН.
68.  Структура економікикраїн Тропічної Африки.
69.  Структуразовнішньоекономічних зв'язків Японії.
70.  Характеристикафінансово-кредитної системи Франції.
71.  Переваги танедоліки радикальної і поступової моделей переходу до ринкової економіки.
72.  Критерії, за якимипроводиться порівняння моделей економічного розвитку країн.
73.  Основніхарактеристики політики “відкритості зовнішнього світу”, що здійснювалась уКитаї з початку 90-х років ХХ ст.
74.  Процеси, підвпливом яких відбуваються зміни у структурі світового господарства.
75.  Позитивні танегативні наслідки глобалізації.
76.  Структураресурсного потенціалу світової економіки.
77.  Природно-ресурснийпотенціал Канади і його вплив на структуру зовнішньоекономічних зв'язків.
78.  Природно-ресурснийпотенціал країн, що розвиваються.
79.  Пріоритетиекономічної політики та стратегії США на сучасному етапі.
80.  Процесидиференціації і нерівномірності соціально-економічного розвитку серед країн, щорозвиваються.
81.  Процесидиференціації та нерівномірності соціально-економічного розвитку середрозвинутих країн світу.
82.  Стратегіяекономічного розвитку країн Східної та Південно-Східної Азії.
83.  Розвитокекономічної системи Китаю у повоєнний період.
84.  Роль Бразилії векономічному розвитку латиноамериканського регіону.
85.  Роль держави векономіці Японії.
86.  «Скандинавськамодель» економічного розвитку країн Північної Європи.
87.  Структура зовнішньоекономічнихзв'язків Великобританії.
88.  Динаміказовнішньоекономічних зв'язків КНР у 90-ті рр. ХХ ст.: причини та наслідки.
89.  Сутність “шоковоїтерапії” в Польщі на початку 90-х років ХХ ст.
90.  Регіональнівідмінності у здійсненні ринкових реформ у Польщі у 90-і рр.     ХХ ст.
91.  Сучасні тенденціїсоціально-економічного розвитку Японії.
92.  Технологічніресурси світового господарства та їх роль.
93.  Товарна тагеографічна структура міжнародної торгівлі у постсоціалістичних країнах.
94.  Експортна модельАПК США.
95.  Особливості проявуконфліктного характеру протікання процесу транснаціоналізації.
96.  Специфікаорганізації ринкового господарства Франції.
97.  Факториекономічного зростання у країнах “третього світу”: характерні риси таспецифіка.
98.  Суть лібералізаціїекономіки країн Латинської Америки у 80-х – 90-х рр. ХХ ст.
99.  Форми здійсненняпроцесу інтернаціоналізації капіталу (на прикладі постіндустріальних країн).
100. Форми та напрямирегіоналізації промислово розвинутих країн.
101. Характеристикарівнів розвитку субрегіонів Африки. Фактори, що їх визначають.
102. Характерні риси інапрямки структурної перебудови в окремих країнах Центральної та СхідноїЄвропи.
103. Характерні риси таособливості процесів переміщення факторів економічного розвитку (трудовіресурси і капітал) в межах світового господарства. 
104. Пріоритет сервіснихгалузей в економіці США.
105. Системанайважливіших показників розвитку світової економки в цілому.
106. Дефіцит бюджету.Утворення та зростання державного боргу у різних типах країн.
107. Вплив діяльностіТНК на соціально-економічний розвиток країн їх базування.
108. Вплив розвиткуспеціалізації і кооперування на посилення взаємозалежності національнихекономік.
109. Зміни цілей тапріоритетів державного регулювання економіки ФРН у повоєнний період.
110. Вплив міжнародноїекономічної інтеграції на економіку країн-учасниць.
111. Основні напрямкидержавного регулювання економіки США у 80-ті роки ХХ ст.
112. Особливостіекономічної структури країн, що розвиваються.
113. Рівні та динамікаінтеграційних процесів в Латинській Америці.
114. Еволюція танаціональна специфіка розвитку інтеграційних процесів у країнах Центральної таСхідної Європи.
115. Модель “соціальногоринкового господарства” у ФРН: особливості функціонування та трансформації удругій половині ХХ ст.
116. Тенденції розвиткузовнішньоекономічних зв'язків ФРН.

Алфавитный списоквопросов.
Взаємозв”язокекономічної і соціальної політики КНР у 90-ті роки ХХ століття56
Вплив міжнародноївалютно-фінансової с-ми на постсоціалістичні країни.30
Вплив міжнародної економічної інтеграції на країни, що розвиваються.8
Вплив прямих іноземнихінвестицій на розвиток країн латинської Америки.19
Галузева трансформація економіки Китаю у 80-90 рр.5
Глобалізація та регіонолізація як основні тенденції розвитку світовогогосп-ва на сучасному етапі.6
Дефіцитбюджету. Утворення та зростання державного боргу у різних типах країн.106
Динаміказовнішньоекономічних зв”язків КНР у 90-ті рр. ХХст.: причини та наслідки.88
Диспропорції угалузевій і терито-ріальній структурі господарства  Італії.62
Диференціація танерівномірність розвитку країн що розвиваються 12
Диференціація танерівномірність розвитку промислово розвинутих країн.13
Еволюційна стратегіяЄС щодо  постсоціалістичних крајн Європи.65
Еволюція міжнародноївалютно-фінансової системи в останні десятиріччя.14
Еволюціята національна специфіка розвитку інтеграційних процесів у країнах Центральноїта Східної Європи.114
Економічне становище країнТропічної Африки.15
Економічнийпотенціал країн СНД,.16
Економічні реформи у госп-віЧехії і Словаччини.17
Експортна модель АПК США.94
Етапи розвиткуміжнародного співробітництва. Форми і типи міжнар. Співробітництва (на прикладікраїн членів ЄС).32
Загальніі специфічні риси індустріалізації с/г( на прикладі США і ФРН).41
Закономірність розвиткусвтового господарста на сучасному етапі.21
Зовнішні фактори розвиткукраїни, що розвиваються (на прикладі країни Північної Африки).22
Зовнішньоекономічна експансія в США. Суперечність між СШАта іншими світовими центарми.23
Зрушення у галузевій структурі економіки Індії у другій половині XX ст .4
Історичний процес формуваннясвітовогогос-ва. Етапи розвитку світ гос-ва.25
Китайські реформи: напрями, особливості, наслідки.26
Критеріј, за якимипроводиться порівняння моделей економ. розвитку крајн.72
Людські ресурсисвітового господарства. Поняття людського капіталу.28
Масштаби та динамікаміжнароднної торгівлі.11
Методи і наслідкиширокомасштабного  державного регулювання соц.-екон. Політики Індії.29
Міжнароднаспеціалізація господарства Франції.66
Міжнародний науково- технічний  обмін як динамічний  елемент функціональної структури світовоїек-ки.33
Місце Франції увсесвітньому господарстві та ЄС..34
Місце ФРН увсесвітньому господарстві та ЄС.35
Нерівномірність економічного розвитку регіонівСША.46
Нерівномірністьрозміщення та споживання сировинних ресурсів.45
Осн.хар-ки пол. “Відкритостізовн.світу “, що здійсн.в Китаї з поч.90-х р.20ст.73
Основні видиміжнародного кооперування розвинутих країн світу в галузі машинобудування(80-ті – 90-ті рр ХХст).38.
Основнігалузі застосування  інвестицій у розвинутих  країнах у 80-х – 90-х рр ХХ ст.39
Основнінапрями і характерні риси ЗЕД промислово розвинутих країн.48
Основнінапрямки переходу до ринкової економіки.Суть концептуальних змін в економічнійполітиці.49
Основнінапрямки розвитку ЗЕД країн СНД.50
Основні ознаки пром. розвинутих країн.52
Основні риси соц.-ек. моделі Китаю.53
Основні типи та моделі розитку промислово розвинутих країн.55
Особливості галу-зевої структури Пів-нічної Європи.57
Особливостізовн. торгових зв. країн Латинської Америки.60
Особливостізовнішньоекономічних зв”язків в економіці ФРН.67
Особливості процесу адаптації країн Східної і Південно-Східної Азії досвітового господарства у  70-х ― 90-х рр. ХХ ст.10
Особливості та наслідки ек. зростання Півд. Кореїв останній чверті ХХст.59
Особливості товарноїструктури та географії зовнішньої торгівлі Японії.64
Переваги і недолікирадикальної і поступової моделей переходу до ринкової економіки.71
Позитивні  і негативні наслідки  глобалізації.75
Поняття та значенняінформаційних ресурсів світового господарства.24
Природно-ресурсний потенціал  країн, що  розвиваються.78
Природно-ресурсний потенціал Канадди і  його вплив на стр-ру зовн.Екон. Зв”яз..77
Причини і наслідкипроцесу інформатизації світового господарства.40
Причини та наслідки фінансових криз у світі в 90-ті рр. XXст.1
Пріоритет сервіснихгалузей в економіці США.104
Пріоритети екон.пол. та стратегії США на  сучасному  етапі.79
Процеси  диференціації  і нерівномірності  соц-екон  роз-у  серед кр., що  розвив-ся.80
Процеси  диференціації  та нерівномірн-ті  соц-екон розвитку  серед  розвинутих кр.світу.81
Регіональні відмінності у здійсненніринкових реформ у Польщі у 90-і рр.     ХХ ст.90
Рівніта динаміка інтеграційних процесів в Латинській Америці.113
Роль Бразилії векономічному розвитку латиноамериканського регіону.84
Роль держави векономіці Японії.85
Сис-ма організації підприємництвав Япо-нії.61
Скандинавськамодель” економічного розвитку країн Північної Європи.86
Стратегія  екон.розвитку кр. Сх.  Та  Пд-Сх. Азії.82
Структура економікикраїн Тропічної Африки.68
Структуразовнішньоекономічних зв”язків Великобританії.87
Структуразовнішньоекономічних зв”язків Японії.69
Структура ресурсного потенціалу  св.екон.76
Сутність “шокової терапії” вПольщі на початку 90-х років ХХ ст.89
Сучасна модель економічного розвитку Латинської Америки.2
Сучасні тенденціїсоціально-економічного розвитку Японії.91
Технологічні ресурсисвітового господарства та їх роль.92
Товарната географічна структура міжнародної торгівлі у постсоціалістичних країнах.93
Фактори динамікиекономічного зростання Японії в останній чверті ХХ ст.42
Фактори економічного зростанняКитаю у 80-90рр. 20ст.20
Формита напрями регіоналізації промислово розвинутих країн. 100
Характеристикавалютно-фінансових ресурсів світу та їх розміщення.46
Характеристика економічної моделі ФРН.,47
Характеристикамоделей індустріалізаціј крајн, що розвиваються .36
Характеристика основних етапів економічної реформи КНР.9
Характеристикарівнів розвитку субрегіонів Африки. Фактори, що їх визначають.101
Характеристика фін-кред. с-ми Франціј. 70
Характеристика циклів динаміки світовој економіки37
Характерні зміни у структурі промисловості США.63
Характерніриси і напрямки структурної перебудови в окремих країнах Центральної та СхідноїЄвропи.102
Характерні рисиміжнародної торгівлі розвинутих країн (ПРК) та країн, що розвиваються(КщР):новітні тенденції  90-х рр ХХст.31
Характерні рисиринкової економіки у постсоціалістичних країнах. 3
Характерніриси світових економічних криз 1974―1975 рр.  та початку 80-х – 90-хроків ХХ ст. 43
Характерні риси та особливості процесівпереміщення факторів екон. розвитку (трудові ресурси і капітал) в межахсвітового господарства.103
Характерні риси трансформаційної моделі ек. Угорщини у 90-тіроки.58
Х-ка провідних галузей нац.Е-ки кр-ни Франції.27
Х-ка этапов межд научно-тех обмела.18

1.Причини та наслідки фінансових криз усвіті в 90-ті рр. XXст.
Першою фінансовою кризою, що булапродуктом новітньої світової фінансової системи, стала криза в Мексиці 1995 р.Вона виявилась тут не просто хворобою, а справжньою катастрофою, поставившикраїну перед загрозою краху всієї еко­номіки. Це мало б руйнівний вплив на весьАмериканський кон­тинент. Для подолання кризи в Америці 20 млрд дол. булонадано з Фонду валютної стабілізації, 25 млрд —. із спеціального пулу дляпідтримки американських інвесторів. І це тільки у сфері акційного капіталу.Збитки власників облігацій і нерухомості значно збільшують цю суму.
Під час розгортання фінансової кризи вЯпонії у світі перева­жала думка, що вона матиме найвагоміші негативні наслідкитільки у країнах Південно-Східної Азії і дуже незначною мірою відіб'ється наСША, Латинській Америці, Західній Європі, пере­хідних економіках. І справді,після Японії криза дуже відчутно вразила Корею, Таїланд, Малайзію, Індонезію.
Уже влітку—восени 1998 р. дедалічастіше стало чути авторитетні думки, що «азійська» хвороба може поширитися навесь світ. Вибух фінансової кризи в Росії в серп­ні—вересні 1998 р. прискоривподії. Інфекційний процес уже досяг Латинської Америки. Бразилія підвищиланорму відсотка до 50 %, щоб ослабити негативні тенденції в економіці. Колумбіяздійснила девальвацію своєї валюти. Кризові явища загрожували стабільності ЄВС.
Таким чином, фінансова кризапоширювалась на всю глобалізовану фінансову систему.
Процес розгортання фінансової кризистосується насамперед комп­лексу «позикодавець—позичальник». На думку більшостіаналі­тиків, за умов розгортання фінансової кризи як позикодавці, так іборжники в країнах, що змушені звертатися за підтримкою до Міжнародноговалютного фонду (МВФ), мають уміло й дипло­матичне пом'якшувати славнозвісні «кондиціоналітіс»(обов'яз­кові умови, які має виконувати країна — реципієнт допомоги від МВФ),що передбачають жорстку макроекономічну політику.  Загалом політики багатьохкраїн вважають, що кредити, надані на здійснення програм МВФ, спроможні завдатибільше шкоди, аніж принести користі.
Швеція, Фінляндія, Нор­вегія є«найпрозорішими» країнами щодо діяльності банків, фі­нансових інституцій. Апроте за останнє десятиріччя у цих країнах сталися найглибші кризи їхфінансових систем. І навпаки, відомо, що система інформації, контролю унімецькій фінансовій системі дає вкрай обмежену інформацію про її інститути тадіяльність. За обсягом її не порівняти з інформацією про американські та бри­танськіфірми. Однак Німеччина — одна з країн, де в останні часи не було великихбанківських та фінансових криз.  До речі, портфель німецьких банків є таким жедиверсифікованим, як і англосаксонських фінансових установ.
Загалом слід визнати, що на нинішньомуетапі імунітету щодо.фінансової кризи не має ні світова фінансова система, ніфі­нансова система будь-якої країни. Це, однак, не означає, що слід відмовитисьвід економічного регулювання у сфері міжнародних і національних фінансів.
Нині дедалі більше утверджуєтьсяпереконання, що без регу­лювання і контролю міжнародних потоків капіталів украйважко запобігти кризовим явищам, а тим більше зменшити збитки від їхньої дії.
У світі панує майже всезагальнаконвертованість валют із по­точних рахунків. А тому МВФ виявляється простонепотрібним розвинутим ринковим країнам. Тож його парафія — в основному країни,що розвиваються, і країни з перехідними економіками. Економічний застій вУкраїні й Росії, які дружньо співпрацюють із МВФ і Світовим банком (СБ), на тліКитаю, який без сприяння МВФ затьмарив своїми успіхами найкращі перехідніекономіки, свідчить про недостатню ефективність допомоги МВФ.
Таким чином, світова фінансова системай у XXI ст. роз­виватиметься через суперечності між її дедалі глобальнішим ха­рактеромі інтересами держав, регіонів, ТНК. Актуальними зали­шаться проблема інтеграціївсіх елементів світової економіки, а також потреба її зв'язку з реальноюекономікою, виробництвом, нейтралізації фінансових криз.
2. Сучасна модель економічного розвиткуЛатинської Америки.
Країни ЛА – 33 суверенні держави тадеякі залежні держави. Притаманна багатоукладність економіки. У сільськомугосподарстві ця особливість проявляється у збе­реженні латифундизму тапов'язаних з ним різних форм докапіталістичних аграрних відносин. Лише в Чилі,Панамі та на Кубі, частково у Мексиці латифундизм ліквідовано. Крім того, усільському господарстві багатьох країн активно розвиваються капіталістичнівиробничі відносини з  найманою працею, діють великі монополії. У деякихкраїнах створено кооперативні та державні госпо­дарства.
Певна багатоукладність спостерігаєтьсяі в промисловос­ті. Майже половину робочої сили регіону становлять реміс­ники,робітники кустарних підприємств або невеликих фабрик, які всі разом виробляютьменше 8% вартості промислової продукції. Поряд з цим існують великі проми­словіпідприємства, що належать місцевому капіталові, державі та іноземниммонополіям. Значна питома вага архаїчних укладів у місті й на селі виключаєпевну частину населення з активних товарно-грошових відносин, звужує внутрішнійринок, гальмує розвиток господарства.
Ще одна негативнах риса сучасно­гогосподарства ЛА країн, якої багатьом із них не вдається подолати, полягає умонопродуктовості спеціалізації. Монополія на землю та інші природні ресурси,що зберігається за привілейованими верствами суспільства, обмежений внутрішнійринок і часто недостатній розвиток сучасної обробної промисловості — все цеістотні фактори, що спричиняють традиційну орієнтацію національних гос­подарствна ринки розвинутих країн. Звичайно, розвиток в окремих країнах обробноїпромисловості в останні роки дещо сприяв подоланню вузької спеціалізації.
Спільною проблемою для всіх без виняткукраїн Латин­ської Америки залишається уже згадувана залежність від іноземногокапіталу. На країни Латинської Америки на початку 90-х років припадало близько48% усіх прямих закордонних інвестицій країн, що розвиваються, в цілому. Левовапайка прямих закордонних інвестицій надходить у Латинську Америку із США — 45%інвестицій у країни регіону, Великобританії — майже 19, Японії — понад 18%.Індуст­ріалізація з участю іноземного капіталу є істотною ознакою залежногостановища Латинської Америки — наукового, технологічного,патентно-ліцензійного.
Гострою залишається проблемазовнішнього боргу, якою також заклопотані всі без винятку країни Латинської Аме­рики.За роки «втраченого десятиліття» зовнішній борг Латинської Америки зріс від 221млрд дол. у 1980 р. до 441 млрд дол. у 1990 р. Тенденція до його зростаннязберігаєть­ся, і вже 1992 р. зовнішній борг сягав 459 млрд дол. Тягар лишеобслуговування такого боргу значно перевищує економічні та фінансові можливостірегіону.
В економіці Латинської Америки доситьсильні позиції має державний сектор. У деяких країнах держава контролюєінфраструктуру, великі нафтові, металур­гійні, хімічні підприємства, водночасїї позиції слабкіші у машинобудуванні, електротехнічній, радіоелектронній та ін­шихгалузях, що визначають науково-технічний прогрес. Великі державні підприємствадіють у металургійній проми­словості та в машинобудуванні Аргентини, Бразилії,Мек­сики. В Аргентині до державного сектора належать також головні потужностім'ясохолодобойної промисловості, що є однією з провідних галузей економіки цієїкраїни. Значною є частка державних капіталовкладень у провідні галузі економікита в інфраструктуру. На частку держави припа­дає від 40 до 50% валовихкапіталовкладень у Болівії, Перу, Еквадорі, від 30 до 40% — в Колумбії,Уругваї.
Одна з основних особливостей сучасногоекономічного розвитку регіону полягає в тому, що він продовжує залишатисяпериферійною частиною світового госпо­дарства і перебуває в багатостороннійзалеж­ності від провідних промислових центрів. З одного боку, Латинська Америкамає досить сприятливі умови для все­бічного економічного розвитку. Вона володієзначними людськими ресурсами. В її розпорядженні величезні масиви родючихземель. Загальна площа сільськогосподарських угідь сягає 1546 млн га, щоправда,землі, які обробляються, становлять лише 8% цієї площі. Надра ЛатинськоїАмерики багаті на великі запаси різноманітної мінеральної сировини. Це даєзмогу регіонові посідати провідне місце у світі за низкою показників: наЛатинську Америку припадає від 30 до 50% світового виробництва срібла, сурми,вісмуту, молі­бдену, міді, залізної руди, олова; від 20 до 30% світовоговиробництва бокситів, сірки, цинку, марганцю, свинцю; вона посідає помітнемісце у виробництві золота, нікелю, хрому, фосфатів, вольфраму тощо. ЛатинськаАмерика ба­гата всіма видами енергоносіїв. Деякі країни регіону, зокре­маБразилія, Мексика, Аргентина, за рівнем економічного розвитку можуть бутизараховані до нових індустріальних країн, а за окремими показникаминаближаються до висо-корозвинутих держав світу.
Однією з провідних галузей економікибагатьох країн Латинської Америки є гірничовидобувна промисловість. В цілому жгірничовидобувна промисловість розви­вається нерівномірно, а її питома вага упромисловому виробництві Латинської Америки тримається на рівні 15— 16%.Особливістю є також залежність гірничовидобувної галузі від іноземного капіталу
3. Характерні риси ринкової економіки упостсоціалістичних країнах.
До країн з перехідною ек-кою віднос-ся14 пост. соц-х кр-н, за виключенням  КНДР і Куби та 15 пострад-х кр. Умовно їхподіл. на: 1 група: Країни Центр-ї та Сх. Європи.найв. ВВП=12т.дол, найн.ВВП=4660 дол. Чехія, Польща, Словаччина, Угорщина, Словенія, Естонія – 1-ахвиля інтеграція до ЄС.
2 група: Болгарія, Литва, Латвія,Румунія. 2-а хвиля до ЄС. Від 3,5 т. до 4,4т. дол. ВВП.
3 група: країни колишнього СРСР
4 група: Азіатські країни: Монголія,Китай, Вєтнам.
Заходи переходу до ринкової ек-ки: 1.Припинення планового керівництва. 2. Приватизація держмайна. 3. Стимулюваннярозвитку малого та середнього бізнесу. 4. Зміна структури вир-ва (зменш.Питомої ваги базових галузей). 5. Розширення ринкової інфраструктури. 6. Ціновалібералізація. 7. Відміна валових обмежень. 8. Реприватизація (Угорщина, Чехія,Польща, країни Балтії).
Негативні наслідки: зменш. ВВПреального, збільш. Рівня безробіття, зубожіння широких верств нас.,декваліфікація трудових ресурсів.
 Перехіднимими називаємо такіекономіки, які перебу­вають у процесі великомасштабних змін, що ведуть доіншої, стабільної економіки. Перехід має наперед визначену кінцеву мету —ринкову економіку та парламентську демо­кратію. Як очевидне сприймається те, щополітичне керів­ництво країн, які розпочали перехід, прагне відійти і зректисьстарої, соціалістичної системи.
У 1989— 1991 рр. перехід трактувався якскасування державою панування комуністичної партії та марксистсько-ленінськоїідеології, припинення планового керівництва економікою з одного центру івпровадження нових правил економічної поведінки. Внаслідок цього розпочнетьсяшвидкий перехід від штучної політизованої соціалістичної системи до природноїринко­вої економіки, де вільні конкурентні ціни й приватна власність визначатимутьповедінку підприємств, людей як виробників і споживачів.
Нові, ринкові форми економіки,засновані на приватній власності, враз не зможуть заповнити соціально-економіч­нийвакуум, який виникає. І можна припустити, що свідо­мо породжена економічнанестабільність буде продовжува­тись і змінюватись новими її формами. Такий типекономі­чного розвитку демонструють багато країн «третього світу».
З цього випливає, що водночас ізнормативним визна­ченням перехідних суспільств, які характеризуються систе­мнимизмінами, що ведуть від небажаного соціалізму до бажаної ринкової економіки тапарламентської демократії, є місце і для позитивного визначення, а саме, щоперехідні суспільства відходять від соціалістичної економіки. Однак даліаналізується процес переходу в усій його складності й тривалості. У цьомувизначенні не конкретизується кінцева мета переходу. Втім, із збільшеннямтривалості розвитку перехідних суспільств збільшуються різниця, розходженнящодо характеру економіки й суспільства, яке формується в результаті переходу.Стають більш зрозумілими і з'ясовую­ться ті чинники у їх множинності,різноспрямованості й різнотривалості, які формують економіку, що її вибудовуєпроцес переходу. Однак не можна сказати, що перехід має якийсь рубіж, за якийвін не може вийти. Твердження, що більшість достеменно перехідних економік вжепройшли стадію індустріалізації, населення цих країн має значний рівеньосвіченості, такі країни, як Україна, Росія, Чехія та інші, мають розвиненігалузі науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт. Дослідженняпоказали, що чимало підприємств цих країн потенційно конкурентоспроможні насвітових ринках. Загалом населення даних країн підтримує основні цінності, якіформують «дух індустріальної цивілі­зації». Це не дає змоги вважати їхкраїнами, що розвиваю­ться. Водночас взяті в сукупності в середньому найважливі­шіпоказники перехідних економік поступаються перед відповідними даними розвинутихринкових систем, взятих у цілому. Дані економічні системи грунтуються наринковому господарюванні різного рівня зрілості. Приватний сектор у них єголовною частиною економіки, а у країн, що розви­ваються, — якщо не головною,то легітимною і важливою частиною економіки. Фірми-підприємства у цих регіонахсхильні переважно однаково реагувати на ринкові сигнали, хоч, щоправда, єзначні розходження у межах цього типу поведінки. Перехідні суспільства маютьдедалі зростаючий приват­ний сектор.
Економіка передбачає перебудовупромисло­вості та сільського господарства, формування нової сфери послуг,впровадження нових технологій, спираючись на модернізовані галузінауково-дослідних і проектно-констру­кторських робіт. Сюди входить такожстворення інфрастру­ктури для ринкової економіки, включаючи потрібні для неїполітичну, управлінсько-організаційну, правову, морально-культурну сфери.Реструктуризація охоплює й перебудову освіти, культури, реконструкцію міст ізміну їхньої ролі у суспільстві, впровадження дійових підходів до регіональноїта соціально-економічної нерівності. Перебудова й поліп­шення довкілля теж єодним із найважливіших завдань економічної реструктуризації. Вона веде дозакриття збит­кових та неконкурентоздатних підприємств, модернізації старих івиникнення нових підприємств із сучасним мене­джментом. Виникнення новихгалузей, розбиття монополії й поява численних малих та середніх підприємствразом із формуванням сучасної сфери комунікації, транспорту, фі­нансових послугу сукупності з усім попереднім мали забезпечити матеріально-продуктивні таорганізаційні осно­ви для збалансованої економіки, здатної безперервно еко­номічнозростати та підвищувати добробут.
4. Зрушення у галузевій структуріекономіки Індії у другій половині XX ст .
Індія належить до групи новихіндустріальних країн (НІК). Індія – лідер Південно-Азіатського регіону, входитьу першу десятку промислово розвинутих держав у світі. Проте обсяг  ВВП на душунаселенняне перевищує 300 дол., а 40% населення країни живе нижче рівнябідності. Переважна частина його задовільняється лиш елементарними життєвимипотребами. Постійний попит на промислові товари, а також на житло й послугипредявляють 100-150 млн. чол, що гостро обмежує розміри  внутрішнього ринку іможливості розвитку сучасних галузей економіки. Проблема голоду далека відвирішення. Кількість офіційно безробітних  перевищує 50 млн.
“Зелена революція” в Індії триває вже30 років, але середньодушове споживання продуктів харчування у країні  маєтенденцію до зменшення. Індія – це найкрупніший на планеті виробник і експортерчаю і спецій. Індія – найкрупніша аграрна країна, але резервні територіїневеликі.
Подолати економічну відсталість середкраїн регіону вдалося тільки Індії, де переважним джерелом фінансування єзовнішній ринок капіталів. Зовнішній борг Індії оцінюється приблизно в 60 млрддол., має в цілому сприятливу струк­туру, бо сформований на 3/5 з пільговихпозик.
Із трьох головних агентів технологічнихресур­сів (інновації, інноватори, наукомісткі продукти праці) у країнахПівденної Азії можна говорити про їхню відносну розвиненість тільки в Індії.Недостатнє фінансування — до 0,6% ВНП. Існує розвиток переважно фундаментальнихдослідів — космос, атомна енергетика, біотехнологія.
­Сутність постколоніальноїгосподарської еволюції  в Індії складає процес індустріалізації. Церозглядається як генеральний напрям формування економічного росту, ліквідаціївідсталості й залежності.
У контексті даної стратегії державівідводилась тріада пріоритетних напрямів діяльності:
-централізоване планово-господарськерегулювання від­творюваних процесів;
      — формування державного сектораекономіки;
      — підтримка національногоприватного капіталу. Ці напрями етатизму в подальшому зумовили основний зміст,характер розвитку та політику індустріалізації.
Для комплексного економічного аналізурегіональних процесів показовим є досвід Індії в пошуку науково адапти­внихмоделей суспільного ладу та господарського розвитку. Для Індії вона визначиласьяк «суспільство демократичного соціалізму, матеріальний базис якого формуєтьсяпереваж­но державним виробничим комплексом в умовах регульова­ної дії ринковихмеханізмів, множинності форм власності та демократичних правових норм».Соціалізм тут розглядає­ться не як економічна доктрина, а як філософія життя —така собі уявна гармонія розвитку суспільства і природи, рівність людей тощо.
Вибраний Індією шлях є доситьрезультативним і конт­растує з досягненнями інших країн регіону. На відміну відних Індія стає «членом клубу» нових індустріальних країн, тут створюєтьсяцілісний народногосподарський комплекс, а основне джерело коштів на цілііндустріалізації формує мобілізація внутрішніх, а не зовнішніх ресурсів (тобтоендогенний характер нагромадження).
Змістова і складова етатиськоїполітики, заходи по її практичній реалізації багато в чому подібні для країнрегіону, хоча і в цьому Індія пішла далі. Зокрема, держава взяла на себевироблення та здійснення загальнонаціональ­них програм і планівіндустріалізації й суспільного впоряд­кування. Планування стало осьовоюконстантою економіч­ного передбачення та управління. В країні функціонуютьрізного ступеня диверсифікації структури загальнонаціо­нальних і регіональнихорганів адміністративного і фінан­сово-інвестиційного регулювання та контролю.Діють меха­нізми економічних регламентуючих засобів і методів стиму­люваннябажаних та гальмування небажаних господарських процесів і тенденцій.
Створено державний сектор економіки якматеріальну базу активного втручання держави в процес суспільного відтворення,його підвалини були закладені в перші десяти­річчя незалежності, колинаціональний приватний капітал перебував в стадії становлення, не маючидостатніх ресурсів і можливості для спорудження капіталомістких підприємств іздовгими термінами окупності та невизначеною кон'юнк­турою.
В Індії держсектор створювавсяпереважно за рахунок вводу нових об'єктів (виняток становить масштаб­неодержавлення банків на початку 70-х років). Тут зосере­джена більшість великихпідприємств базових галузей еко­номіки. Контролюючи процеси концентрації тацентраліза­ції виробництва й капіталу, держава забезпечила собі моно­польніпозиції у:
1) промисловості — видобуток вугілля,нафти, нафтопе­реробка, виплавка чавуну й сталі, виробництво електроене­ргії,випуск важкого машинобудування, добрив;
2) кредитно-банківській і фінансовійсфері;
3) соціально-економічній інфраструктурі— залізничний та повітряний транспорт, зв'язок, радіо, телебачення.
Сукупна частка продукції держсектора уВНП Індії складає мало не 25%.
В Індії, наприклад, експорт та імпортнайбільш важли­вої для економіки продукції здійснюються через державніструктури. Імпорт до останнього часу жорстко регулювався: обмежувавсяконкуруючий імпорт, ліцензувались усі види імпорту — більш пільговий дляпріоритетних галузей, менш пільговий — для інших.
Заходи по лібералізації полегшують тутдоступ в еконо­міку зарубіжних технологій, сприяють розвиткові експорт­ноїбази, включаючи створення підприємств із 100% екс­портною орієнтацією. Вартимуваги явищем останнього десятиліття є досить активний експорт підприємницькогокапіталу, головним чином у країни, що розвиваються.
Найбільш сильні позиціїтранснаціонального бізнесу в Індії. Тут діє майже 300 відділень і дочірніхкомпаній ТНК (Великобританії, США, ФРН, Японії, Франції та ін.) і понад 2000спільних компаній. На цей сектор припадає не менше 1/3 загального обсягупродукції обробних галузей промисловості. Деякі з них (виробництвоавтопокришок, гумотехнічних виробів, цигарок, сірників, шоколаду, мию­чихзасобів) монополізовані іноземним капіталом. До поча­тку 90-х років у країнідіяло вісім зон вільної торгівлі.
В Індії за роки незалежності обсягпромислового виробництва зріс у шість разів, сільськогосподарського — вдвічі, аВНП — у 3,5 раза. Тут було досягнуто відносної самозабезпеченості головнимипродуктами харчування. Істотно послабла залежність субрегіону від зовнішніх дже­релпо інших товарах та послугах.

5.Галузева трансформація економікиКитаю у 80-90 рр.
 З часу проведення у Китаї економічнихреформ у с/г вир-ві були впроваджені різні форми сімейно-піідрядної системи,при якій оплата праці залежить від кінцевих результатів, було створеноусуспільнену мережу сервісу, що обслуговує с/г, а також впровадженовузькоспеціалізовану структуру с/г вир-ва і ін. нововведення.У результатіполіпшення структури сільськогосподарсь­ких культур збільшилась питома вагависокоякісних сортів зернових. У Китаї вирощують рис, пшеницю, кукурудзу, соєвібоби, батат тощо. Поливний рис — головна культура. Його питома вага увиробництві зерна приблизно 43%. На пшеницю припадає 21% врожаю зернових. Вонакультивується повсюдно, але головний район — Північно-китайська рівнина. Середтехнічних культур найбільш поширені бавовна, арахіс, рапс, кунжут, цукроватростина, чай, тютюн, шовковиця, а також різні плодові. Починаючи від 1979 р. усільських районах Китаю з'явилась велика кількість промислових підприємств волос­ногой селищного підпорядкування, які досить швидко розвивались і в даний час сталипотужним економічним фактором, який є одним із яскравих досягнень реформи івідкриттів у Китаї. В 1992 р. валова продукція волосно-се­лищних підприємств(ВСП) складала 65,5% валового суспільного продукту сільськогоспо­дарськоговиробництва. Багато видів їхньої продукції вийш­ли на світовий ринок, сталиважливою частиною експорту, валютні надходження перевищили 20 млрд дол. США.
Протягом останніх 14 років промисло­вістьКитаю зберігає досить високі темпи розвитку. 1992 р. валова промисловапродукція складає 26,7%. Порівняно з 1978 р. це більше ніж у 5,7 раза,середньорічний приріст становить 13,2%. Питома вага про­мислового виробництва уВВП дорівнює 42,3%. Досить високі темпи росту спостерігаються і напідприємствах з колективною формою власності та підприємствах з участюіноземних інвестицій. У валовому прирості промислового виробництва на під­приємстваколективного сектора припадає 28,5%, на частку підприємств з участю іноземногокапіталу (в тому числі спільних підприємств на паях, підприємств на основі коо­пераціїта підприємств лише на іноземному капіталі) — 48,8%. 1992 р. 61% доданої упромисловості вартості було створено у недержавних секторах економіки. Затемпами промислового росту приморські райони йшли значно попе­редуконтинентальних.
Держава передає підприємству правогосподарювання на основі відділення права власності від права господарювання.Правила під­тверджують самостійність підприємств у таких пунктах: успрямованості виробництва та господарювання, визначенні цін на продукцію іробочу силу, збуту продукції, закупівлі сировини та матеріалів, імпорті йекспорті, стратегії капіта­ловкладень, розподілі ресурсів, які залишились,розпорядженні засобами, що залишились, розпорядженні основни­ми фондами,об'єднанні з іншими підприємствами, наймі робочої сили, вирішенні кадровихпитань, розподілі заробіт­ної плати та премій, визначенні внутрішньоїструктури. Поставлено завдання: протягом восьмої п'ятирічки (1991— 1995 рр.)через зміни в системі управління збільшити частку державних підприємств, якіуспішно працюють, з однієї до двох третин.
Загальна протяжність залізничних колійу Китаї 59,6 тис. км, з них 8742 км — електрифікованих. Головними залізничнимимагістралями є Пекін — Гуанчжоу і Пекін — Харбін з вузловою станцією Пекін.Цивільна авіація Китаю обслуговує 526 маршрутів, у тому числі 58 міжнародних.Загальна протяжність усіх маршрутів 1100 тис. км., зокрема, протяжністьміжнародних ліній — 370 тис. км.
Протяжність судноплавних річковихшляхів становить 110 тис. км. Найбільшою водною внутрішньою магістраллю єЯнцзи, яка судноплавна впродовж 6000 км. У Китаї понад 1500 міст і центрівповітів охоплені автоматичним міжміським телефонним зв'язком. У деяких великихта середніх містах обладнана комунікаційна систе­ма телефонного зв'язку зпрограмним управлінням, міст­кість міських телефонних комутаторів країнидосягла 13,4 млн номерів. У більш як 40 китайських містах діє службаміжнародної екстренної доставки. У багатьох містах діє служба прямоготелефонного зв'язку, передачі цифрової інформації, швидкодіючого факсимільногозв'язку та систе­ми трансляції міжнародних телепрограм.
 
6.Глобалізація та регіонолізація якосновні тенденції розвитку світового госп-ва на сучасному етапі.
Економічний, соціально-політичний,культурний роз­виток людства в останній чверті XX ст. відбувається під знакомглобалізації. Її економічна складова пов'язана насамперед із дже­релами,факторами, формами господарського поступу. Йдеться про інвестиції й технології,робочу силу, інтелектуальні й фі­нансові ресурси, менеджмент і маркетинг та ін.Зростають між­народна торгівля та інвестиції, небачених досі масштабів досягладиверсифікація світових фінансових ринків та ринків робочої сили, відчутнопідвищилася роль ТНК у світогосподарських про­цесах, загострилася глобальнаконкуренція, з'явилися системи глобального стратегічного менеджменту.
Глобалізація і регіонолізаціярозширюють можливості окремих країн щодо використання та оптимальної комбінації різноманітних ресурсів, їхньої більш глибокої участі в системі ММП, але якщоподивитись з іншого боку, то глобальні процеси значно загострюють конкурентнуборотьбу, спричиняють маніпулювання величезними фінансовими й інвестиційнимиресурсами, що становить реальну загрозу для країн із низькими і середнімидоходами.Існує неоднозначність, різноспрямованість впливу глобалізації нарозвиток різних груп країн та галузей сучасного вир-ва.
Світовий рівень глобалізаціївизначається зростаючою економічною взаємозалежністю країн і регіонів,переплітінням їхніх господарських комплексів та економічних систем.
8. Вплив міжнародної економічноїінтеграції на країни, що розвиваються.
Інтеграційні процеси у кр. що розв. протягом кількох років відіграють важливу роль у їх розвитку.
За минулі десятиріччя країнам, щорозвиваються, вдалося досягти певних результатів в економічно­му розвитку. Упостколоніальний період значно підвищили­ся темпи економічного розвитку, почалаздійснюватися індустріалізація цих країн. За темпами зростання ВНП у 80— 90-тіроки вони не поступалися розвинутим країнам з ринковою економікою, а в окреміроки навіть значно випереджали їх.
Так, за оцінками, наприкінці 80-х —початку 90-х років у країнах, що розвиваються, спостерігалися найвищі в світітемпи зростання ВНП.
До інтеграційного угрупованняНАФТА(зона вільної торгівлі)  входить Мексика, завдяки чому вона отрималадоступ до досягнень науково-технічного прогресу, має вигідні умови експортусвоєї продукції на ринках США та Канади. Також має місце залучення додатковихінвестицій, новітніх технологій в нац. вир-во що забезпечує значне збільшенняробочих місць, підвищує конкурентноспроможність нац. вир-ва. ВЛатиноамериканському регіоні інтеграційне угруповання  — спільний ринок країнПівденного Конусу – МЕРКОСУР.
На початку 90-х років уЛатиноамериканському  регіоні з'явилися перші ознаки пожвавлення економіки,знизилась інфляція, покращали перспективи врегулювання заборгованості. Хочмакроекономічні показники стали ста­більнішими, ВНП на душу населення цих країнна початку 90-х років був, як і раніше, нижче рівня 1980р.
Різко знизилися темпи зростанняекономіки за останнє десятиліття  в африканських країнах, у 1981— 1987 рр. Вонистановили лише 1,8 % на рік, у наступні роки дещо зросли. Однак вони були, як іраніше, нижчими, ніж темпи зростання населення, тому у 1980— 1990 рр. в Африціспостерігалося абсолютне скорочення виробництва на душу населення в середньомуна 0,9 % на рік.
Інтегр. угр-ня  утворюють кр. СхідноїАзії –НІК (нові індустр. країни) – Півд. Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг,.якіна початок 90-х р. підійшли до межі трудомісткості спеціалізації. Підвищилисьсередні темпи реальної зар. плати. Підвищення курсів валют НІК після1985рпідштовхнуло процес структурної перебудови.Більш активно почалирозвиватись капіталомісткі галузі, збільшилась частка капіт-ї прод-ї в експортіцих кр. з 20 до 55% протягом 80-х років. Зросла частка експортувисокотехнологічної продукції з 1 до 9%.
Країни Азії серед країн, щорозвиваються, характеризу­ються найвищими темпами економічного зростання заостанні 30 років. Незважаючи на деяке зниження динаміки зростання у 80-х роках,цей показник більш як у два рази перевищував аналогічний показник ЛатинськоїАмерики і Африки.
Ще одне інт-не угруп-ня – Асоціація країнПівденно-Східної Азії, до якого входять кр. – Бруней, Індонезія, Малайзія,В’єтнам, Таїланд,. Філіппіни. Для них хар-но: великий ринок, чималі трудовіресурси. 85% світового вир-ва  натурального каучуку, 83% пальмової олії, 67%олова та копри, 60% видобутку міді, значна частина видобутку нафти. Порівняльніпереваги у сировинних і трудомістких галузях обробної пром-ті. В окремих країнасубрегіону спостерігається підвищення зар. плати (Малайзія, Тайланд). Унаслідокцього ці кр. докладають серйозних зусиль до розвитку комплексувисокотехнологічних галузей.
Завданням країн, що розвиваються, єдосягнення стабі­льних темпів економічного зростання. На динаміку їхнього ВНПістотно впливають світові економічні цикли. У період світових економічних криз(середина 70-х років, початок 80-х, початок 90-х) темпи зростання тут такожзнижувалися .
Низький рівень продуктивності працівказаних країн відображає їхню загальну соціально-економічну відсталість іпояснюється незавершеністю індустріалізації, відсталістю структури економіки,дуже слабким освоєнням досягнень НТР, вкрай низьким рівнем інвестицій улюдський капітал і багатьма іншими факторами.
Значні зміни за роки незалежногорозвитку стались у галузевій структурі основних її галузей   економіки країн,що розвиваються. Іс­тотно змінилися пропорції між основними секторами на­родногогосподарства, виникли нові, сучасні галузі індуст­рії. Серед головнихтенденцій, які характеризують динаміку макроекономічних пропорцій країн, щорозвиваються, тре­ба назвати зменшення питомої ваги у ВНП сільськогогосподарства, збільшення питомої ваги галузей обробки і сфери послуг (табл. 4).
Розвиток промисловості посів провіднемісце в економі­чній політиці країн, що розвиваються, уже з перших років післязвільнення від колоніального гніту.
9.Характеристика основних етапівекономічної реформи КНР.
Державна власність у Китаї до реформи,як і традиційні види державної власності в інших колишніх соціаліс­тичнихкраїнах, була однотипною. При традиційній (плано­вій) системі економіки державадля управління використо­вувала централізовані методи адміністративних наказівта розпоряджень. Державні підприємства не мали ніяких прав на трудові,фінансові та матеріальні ресурси, а також у галузі виробництва, постачання тареалізації продукції. Керували підприємствами партійні організації. Директорпідприємства фактично був лише виконавцем колективних рішень парткому.Робітники та службовці не мали ніяких прав в управлінні підприємством,відповідно без особливо­го інтересу ставилися до господарської діяльності. Сутьщойно сказаного полягає в тому, що економіка державної власності до реформибула економікою монопольного типу, яка виключала ринок та конкуренцію. Такиймеханізм безпосередньо впливав на внутрішню структуру державної власності аж доефективного розподілу та раціонального використання усіх суспільних фондів.Тому від 1979 р., коли розпочалась економічна реформа, в Китаї заходилисядосліджувати проблеми реформи державної власності з метою підвищенняефективності її віддачі.
Головна мета реформи державнихпідприємств полягає в перетворенні їх на товаровиробників, які самі повиннівідповідати за прибутки та збитки. Реформа підприємств у 1979— 1992 рр. восновному йшла шляхом «розширення прав та надання прибутків».
У цьому процесі можна виділити чотириетапи. Голов­ним змістом першого (1978— 1982 рр.) було розширення правсамостійності підприємств та впровадження різномані­тних форм державноївідповідальності. Від четвертого квар­талу 1978 р. у Китаї почали в дослідномупорядку розширю­вати самостійність підприємств.
Основним змістом другого етапу — 1983—1986 рр. — стало впровадження системи «лігайшуй» (перехід від відра­хуванняприбутку підприємств до оподаткування їхнього прибутку), а також реалізаціярізних експериментів з удо­сконалення механізму господарювання. Конкретним захо­домна цьому етапі стала сплата прибуткового податку великими та середнімипідприємствами за єдиною став­кою — 55%.
Проводилось чимало дослідів поутворенню нових моделей підприємств, які мали великий вплив на проведен­някорінної реформи. Серед них найбільш важливими є:
1) Підрядна система. Підряд цьогоперіоду передбачав головним чином зобов'язання директора підприємства пе­редвищестоящим органом про виконання показників по прибутку. Вищестоящий органматеріально заохочував ди­ректора, робітників та службовців підприємства в разівиконання завдання.
2) Орендна система. Оренда в основномупрактикувалася на малих, збиткових підприємствах. Від імені органів упра­вліннявстановлювалась тверда орендна плата. Підприємст­во віддавалось в оренду тому,хто бажав його орендувати. Протягом орендного строку чистий доход, якийзалишався після орендної плати, повністю поступав у власність орен­датора аборозподілявся ним.
3) Акціонерна система. У другійполовині 1985 р. через скорочення обсягів централізованих капіталовкладень набагатьох підприємствах відчувалась нестача фінансів. За дозволом місцевихорганів влади велика кількість підпри­ємств стала випускати акції, які дализмогу підприємствам отримувати допоміжні фінанси.
Третій етап — 1987— 1988 рр. —характерний поши­ренням та вдосконаленням системи господарської відпові­дальностіза підряд. Проте на великих та середніх держав­них підприємствах не вистачалоактивності в господарській діяльності. За попередні етапи значно підняласьвиробнича активність невеликих підприємств.
Четвертий етап — 1992 р. 24 липня 1992р. Держрада КНР опублікувала «Правила про зміну системи господарсь­коїдіяльності на державних промислових підприємствах». За цими правилами, як ужезазначалося, підприємство самостійно веде господарську діяльність відповідно дозако­ну на основі самоокупності та самофінансування. Підпри­ємство має правосамостійно визначати межі своєї діяльно­сті в тій чи іншій галузі..
Мета економічної політики Китаю увосьмій п'ятирічці (1991—1995 рр.) — через зміну системи управління збіль­шитичастку державних підприємств, які успішно працю­ють, з 1/3 до 2/3.
На початку 1992 р. китайський урядекономічної  почав розробляти тотальну стратегію з прискорення розвиткуекономіки та зовнішніх зв'язків країни з акцентом на інтенсивне освоєн­нячотирьох смуг території. Поняття «чотири смуги» вклю­чає: приморську, внутрішнюприкордонну, смуги впродовж р. Янцзи та залізничної магістралі від портуЛяньюньган (пров. Цзянсу) до прикордонного пункту Алашанькоу(Си-ньцзян-Уйгурський автономний район). Ці райони вирізня­ються абосприятливою економічною базою, або міцним економічним потенціалом.
    Мета кредитно-банківської реформи—утворення такої кредитної системи, яка відповідала б потребам ринковоїекономіки. Необхідно утворити систему центрального банку, який повинен підбезпосереднім керівництвом Держради КНР проводити в життя грошову політикудержави. Поряд з цим утворити систему кредитних інститутів, між якими чіткоповинні бути розмежовані функції проведення політики та комер­ційні функції,віссю яких стануть державні комерційні банки. Будуть діяти і численні,різноманітні за профілем кредитні установи. Необхідно також утворити системуєди­ного відкритого кредитного ринку, який допускає конку­ренцію. Напрямомреформи валютного управління є впро­вадження єдиних валютних курсів, яківідображають ринко­вий попит та пропозицію, поступове перетворення китайськогоюаня на вільно конвертовану валюту.
Поглиблення кредитної реформи у Китаїпривело до відкриття кредитного ринку. З 1986 р. уряд дозволив спеці­альнимбанкам вступати у взаємно-перехресні операції, але з деякими обмеженнями. Унаступні роки в країні повсюдно з'явились ринки міжбанківських короткостроковихпозик (позичок), ринки «ко­ротких» грошей, довгострокових кредитів, ринкипозичко­вих облігацій підприємств, облігацій держпозик, ринки (дисконтування)векселів, валютні ринки, що регулюються, ринки акцій та інші кредитні ринки.Поступово впровади­лися плаваючі курси відсоткових ставок, тобто гроші як товарстали мати ціну.

10. Особливості процесу адаптації країнСхідної і Південно-Східної Азії до світового господарства у  70-х ― 90-хрр. ХХ ст.
Регіон Пів.-Сх. Азії неоднорідний і нескладає групи країн, для яких хар-ні  ті чи інші спільні риси і тенденціїсоц.-ек. та пол. Розвитку. Вєтнам, Лаос, та Камбоджа (І група) -соціалістичнийрозвиток; Індонезія, Малайзія, Сингапур, Таїланд, Філліпіни, Бруней (АСЕАН) –шляхом ринкових відносин.
І група- у 80-х рр. – аграрнаспрямованість (хліборобство), натуральні форми гос-ва, традиційна структуравир-ва. З другої половини 80-х рр. Почався перехід до ринку, але вонизалишались з низьким рівнем доходу (менш 500).
Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Таїланд– нові індустріальні країни (НІК) – середній рівень доходу (від 500 до 3000дол.)
Сингапур (держава з розвинутимпромисловим потенціалом) та  Бруней (нафтоекспортер) – держави з високим рівнем(більше 3000).
Півд.- Сх. Азія характ-ся динамічнимрозвитком. Темпи ек. розвитку країн цього регіону після війни були одними ізнайвищих у світі.
Зросла частка цього регіону в світовомусукупному продукті від 1970 по 1989р. з 1,1 до 1,4%.Рівень ВНП на душу нас. Длякраїн АСЕАН у 1990р. склав 1200 дол. І та Е регіону в 60-80рр зростав високимитемпами. Потужна експортна база. Крупніши (монопольні) експортери окремихтоварів.
У 1990р. зона АСЕАН давала  80% світ.вир-ва нат-го каучуку, 60% олова та копри, 90% прядива, 50% кокос. горіхів,рису.
Країни Східної Азії –НІК (нові індустр.країни) – Півд. Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг,.які на початок 90-х р.підійшли до межі трудомісткості спеціалізації. Підвищились середні темпиреальної зар. плати. Підвищення курсів валют НІК після 1985рпідштовхнуло процесструктурної перебудови.Більш активно почали розвиватись капіталомісткі галузі,збільшилась частка капіт-ї прод-ї в експорті цих кр. з 20 до 55% протягом 80-хроків. Зросла частка експорту високотехнологічної продукції з 1 до 9%.
11. Масштаби та динаміка міжнароднноїторгівлі
Функціональною сферою світової економіки,в якій віддзеркалюється рух різноманітних ресурсів, що переміщуються міжкраїнами, регіонами, фірмами та юридичними особами, є міжнарод­ний обіг,світова торгівля. Про зростаюче значення міжна­родної торгівлі в сучасномусвітовому економічному розви­тку свідчать такі дані. У 1900 р. обсяг світовоїторгівлі щодо світового валового національного продукту (ВНП) становив 12%, а всередині 80-х років — уже 26%. Існує  випереджаю­че зростання міжнародноїторгівлі порівняно із соціальним продуктом. Розгортаються процеси, пов'язані зпоглиблен­ням міжнародного поділу й кооперації праці, глобалізацієюгосподарських зв'язків, посиленням взаємозалежності країн і регіонів світу.Найважливіші тенденції у розвитку міжнародної торгівлі спричинені вирішальнимвпливом на її динаміку й структу­ру сучасної науково-технологічної революції,радикальних змін, що відбуваються в системі «наука— техніка— вироб­ництво».Різко загострюється конкуренція на світових рин­ках товарів і послуг;посилюються регіоналізація міжнарод­ної торгівлі та відповідна сегментаціяєдиного світового ринку; зростає інтерналізація торгівлі, тобто відносно відо­кремлюєтьсяміжфірмовий товарообмін з метою економії на ринкових трансакціях; дедалівиразніше проявляються процеси натуралізації товарообміну (бартер), особливоміж державами колишнього СРСР, що загрожує відкинути ці відносини на рівеньпростої форми обміну.
Історична практика свідчить проіснування різних форм міжнародної торгівлі. Це факторії, ярмарки,торговельні компанії і товарні біржі, які існували ще за стародавніх часів та всередньовіччі. Це аукціони, міжнародні торги, торговельні будинки епохиіндустріальної цивілізації. Це пряма міжнародна торгівля на основі кооперації,зустрічна торгівля та внутрішньофірмовий обмін, які з'явились у наш час.
Обсяг світового експорту досяг у 1994р. близько 4 трлн дол. Серед найбільших експортерів — США, Німеччина, Японія,Франція, Великобританія, частка яких становить майже половину світовоїторгівлі. Серед провідних країн за обсягом експорту на душу населення —Сингапур, Гон­конг, Бельгія, Швейцарія, Нідерланди.
Світовий товарний експорт розміщується по країнах тарегіонах світу досить нерівномірно. Так, у 1992 р. на Північну Америку припало15,5% світового товарного екс­порту, на Латинську Америку — 4,0, Західну Європу— 46,0, Центральну, Східну Європу й колишній СРСР — 2,5, Африку — 3,0, СереднійСхід — 3,5, Азію — 25%.
Істотні зрушення стались у структурісвітового товарно­го експорту. Головна і зрештою довготривала тенденція полягаєв тому, що в загальному товарообороті збільшуєть­ся частка готових промисловихвиробів при відповідному зменшенні питомої ваги сировинних товарів.
12. Диференціація та нерівномірність розвитку країн щорозвиваються
Ці країни займають понад 60% території Землі, 77% світовогонаселення. 89,3%– св. запасів нафти, 50,5% газу. Це країни Азії, Лат. Америки,Африки.
Рівень підготов­ки робочої сили тут у середньому визначаєтьсятак: 3,7 року шкільної освіти, у розвинених країнах — 10 років. На країни, щорозвиваються, припадає 15% світових витрат на освіту, 13% — інженерів, учених,хоча тут зосереджена більшість населення світу. У виданих у світі патентах їхнячастка становить 1%, у загальному обсязі НДДКР — 2% (табл. 1).
У 80-х — на початку 90-х років диференціація країн, що розвиваються,помітно посилилась. Нерівномірність розви­тку зазначеної групи країн спричиненабагатьма соціально-економічними, політичними та іншими факторами. Від­мінністьумов виробництва (зокрема, забезпеченість при­родними ресурсами), демографічніситуації, місця у міжнародному поділі праці, як і специфічність політичноїситуації, будуть і в перспективі визначати дедалі більшу нерівномірністьрозвитку цих держав. Через те аналіз бага­тьох процесів, що відбуваються українах, які розвиваються, сьогодні вже неможливо робити лише на основіагрегатних узагальнених показників по всій групі країн.Це вимагаєвиділення окремих груп країн, які характе­ризуються спільними умовами йзакономірностями розвит­ку. Особливу групу утворює, наприклад, більшістькраїн-ек­спортерів нафти, які мають високий рівень прибутку на душу населення,значні експортні надходження. У 70-х роках ці країни динамічно розвивалися,інвестували великі кошти у національну економіку, соціальну інфраструктуру.Однак через падіння у 80-х роках попиту на нафту й різке зниження світових цінна неї ці держави в останні роки уповільнили темпи росту і відчувають труднощі.
Навпаки, інша група країн, щорозвиваються (Південна Корея, Гонконг, Сингапур, о. Тайвань, Бразилія,Мексика), так звані нові індустріальні країни (НІК), у 80-ті роки перетвориласьна полюс світового зростання. Азіатські НІК мали в останні десятиріччя найвищіу світі темпи економіч­ного зростання і промислового експорту. 90-ті рокипоказа­ли, що, крім НІК, так би мовити, першої хвилі, з'являють­ся НІК другогоешелону — Малайзія, Таїланд, Індонезія. Динамічно модернізуючи свою економіку,диверсифікуючи галузеву структуру господарства, НІК займають дедалі помі­тнішемісце у глобальній економіці.
Найвідсталіші і бідні країни, щорозвиваються, склада­ють так звані «найменш розвинуті держави». За класифіка­цією00Н, до них належить 47 держав з населенням майже 500 млн чоловік. Середнійрівень доходу на душу населення тут становить всього 250 дол. Не маючи значнихзапасів природних ресурсів, відчуваючи гострий дефіцит фінансо­вих коштів дляекономічного розвитку, ці держави в остан­ні десятиліття практично витіснилисяз МПП і перебували у надзвичайно скрутному становищі.
13. Диференціація та нерівномірністьрозвитку промислово розвинутих країн.
До країн із розвинутою ринковоюекономікою, або промислово розвинутих країн, належать держави — члениОрганізації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР). Ця організаціястворена 1961 р. До неї входять 23 країни:
Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія,Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург,Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, США, Туреччина, Франція, ФРН,Швейцарія, Швеція та Японія.
Країни ОЕСР посідають провідне місце усвітовому господарстві, про що свідчить, зокрема, їхня питома вага у світовійторгівлі. Так, 1990 р. на країни ОЕСР припадало 71,5 % світового експорту, втому числі на США — 11,5, ЄС — 39,4, Японію — 8,4 %, на ці ж країни припадало72,4 % світового імпорту, в тому числі на США — 14,5, ЄС — 39,6, Японію- 6,6 %.
Про рівень економічного розвитку цихкраїн свідчить і те, що найбільша частина національного багатства сьогодністворюється в так званому третинному секторі економіки, тобто у сфері послуг.
Серед країн ОЕСР виділяється група лідерів,до якої входять: США, Японія, а також країни ЄС (серед 15 країн ЄС, у своючергу, виділяється ФРН). До лідерів за окреми­ми економічними показниками-належить також Канада.
Ступінь економічного розвитку окремихкраїн можна визначити, зіставляючи рівень розвитку продуктивності праці упровідних галузях економіки.
Для цих країн хар-ні ознаки: 1.Суспільний лад. 2. Високий рівень ВВП надушу нас. 3. Відкритість ек-ки. 4.Поєднання ринкового механізму з держ. регул-ням.
Виділ. Сімка найбільш  пром. розв. кр.:США, Японія, Німеччина, Франція, Італія, Великобр., Канада.
Диференціація та нерівномірністьрозвитку залежить від таких факторів:
-             історичнийчинник
-             площатериторії країни
-             нерівномірністьрозміщення природних ресурсів
-             соціальнийфактор
-             продуктивністьпраці
За  останні роки  Японія наздогнала СШАу восьми, а Німеччина – шести галузях.
14. Еволюція міжнародної валютно-фінансовоїсистеми в останні десятиріччя.
Важливою функціональною складовоюекономічної структури світу є міжна-родна валютно-фінансова система. В умовахкарколомного розширення ринкових відносин за рахунок держав Цент­ральної,Південно-Східної Європи та колишнього СРСР роль цієї суто економічної сферисвітового господарського життя незмірно посилюється, збільшуються масштаби таобсяги міжнародних фінансово-кредитних операцій, зрос­тає кількість суб'єктіввалютно-фінансових відносин, з'яв­ляються нові міжнародні та регіональнівалютно-кредитні організації. За існуючими оцінками, річний обсяг міжнаро­днихфінансових операцій у 10— 20 разів перевищує масш­таби світової торгівлі, тобтосягає приблизно 150 трлн дол.
Найбільш характерними ознакамиміжнародної валют­но-фінансової системи є наявність «плаваючих» валютнихкурсів, що функціонують на основі Ямайських угод (1976 р.); диверсифікаціяліквідних засобів внаслідок впро­вадження в обіг міжнародних (СПЗ)' тарегіональних (ЕКЮ) валют, підвищення ролі й значення у міжнародних розрахункахвалют провідних індустріальних держав (США, Японії, Німеччини, Англії,Франції); функціонування роз­галуженої системи міжнародних фінансових центрів,що забезпечують переміщення фінансових ресурсів у світовому масштабі; створеннясвітової телекомунікаційної мережі (СВІФТ), яка об'єднує міжнароднувалютно-фінансову сис­тему в органічну цілісність, надає їй відчутних рисглобаль­ного характеру.
Світові гроші — головна ланкаміжнародної валютної системи. Вони є логічним продовженням внутрішніх гро­шей,вищою формою їх функціонального застосування.
Міжнародну валютну систему складаютьдва головні грошові блоки: резервні національні валюти та наднаціо­нальнівалюти.
Міжнародні валютно-кредитні відносинискладають сферу обміну в системі світового господарства. Вони є завершальноюстадією у процесі руху, переміщення різно­манітних ресурсів між суб'єктамисвітогосподарських зв'яз­ків, що виражається в такій інтегральній категорії, якплатіжний баланс держави. Водночас вони характеризують­ся відносноюсамостійністю й розвиваються відповідно до власних законів та закономірностей,справляючи істотний зворотний вплив на виробничо-інвестиційну та науково-те­хнологічнусферу світового господарства, на всю світову економіку й систему міжнароднихекономічних і політич­них відносин. Наприклад, коливання валютних курсіввпливає на умови конкуренції й світові ціни товарів та послуг, рух капіталів іробочої сили між країнами й регіо­нами. Міжнародні валютно-кредитні відносини(МВКВ) вини­кають у процесі функціонування грошей у міжнародному економічномуобороті. Вони обслуговують обмін товарами, послугами, капіталами, робочоюсилою, туристами тощо.
Таким чином, головна функціяміжнародної валютної системи — ефективне опосередкування платежів за експорт таімпорт між окремими країнами і створення сприятливих умов для розвиткуміжнародної системи виробництва й поділу праці.
Характер функціонування міжнародноївалютно-кредит­ної системи та ступінь її усталеності залежать від відповід­ностіцієї системи та відносин, що в ній складаються, реальним потребам світовогогосподарства, розстановці сил і співвідношенню інтересів головних економічнихсуб'єктів світу. У зв'язку з цим міжнародна валютно-кредитна систе­ма повиннавідповідати таким основним вимогам:
1) забезпечувати міжнародний обміндостатнім обсягом платіжно-розрахункових і кредитних засобів, що користую­тьсядовір'ям учасників валютно-кредитних відносин;
2) мати певний запас міцності длястійкого функціону­вання в умовах перманентних структурних перебудов у різнихчастинах світового господарства, що відбуваються хворобливо й частодезорганізовують зовнішньоекономіч­ний товарооборот протягом певного періоду(СНД, колиш­ня СФРЮ та ін.);
3) бути достатньо еластичною для того,щоб гнучко пристосуватися до внутрішніх та зовнішніх факторів функ­ціонуванняміжнародних економічних відносин;
4) сприяти збалансованості, гармонізаціїекономічних інтересів суб'єктів світогосподарських зв'язків усіх структу­рнихрівнів, починаючи від фірми (ТНК) й закінчуючи великими інтеграційнимиоб'єднаннями типу ЄС. Поглиб­лення МПП, глобалізація світогосподарськихзв'язків де­термінують необхідність лібералізації МВКВ та поступової уніфікаціїнаціональних валютно-кредитних систем.
У реальному житті процеси у сфері МВКВздійснюються стрибкоподібно, суперечливо, супроводжуються глибокими кризовимиявищами національного, регіонального і світо­вого масштабів, біфуркаціямисистеми міжнародних валют­но-кредитних відносин у процесі її формування якцілісно­сті.
На основі всебічного розвиткувалютно-кредитних від­носин замкнуті економічні системи (як це було ще донеда­внау колишньому СРСР) трансформуються у відкриті, що зумовлює їхнє взаємнезближення, інтегрування. Таким чином, рівень розвитку МВКВ вирішальне впливаєна структуру світогосподарських зв'язків.
15. Економічне становище країнТропічної Африки.
До країн ТропічноїАфрики відн. такі, як Ефіопія, Ангола, Чад, Мозамбік, Сєрра-Ліоне, Сомалі,
Сер. рівень ВВП надушу нас. скл. 340 дол. Майже в усіх кр. Тр. Аф. низький рівень  ек. розвитку.Серед 20 найбідніших кр. Світу – 16 кр. із цього субрегіону. За минуледесятиріччя значно знизився рівень самозабезпеченності континентупродовольством. Близько 60% нас. Троп. Аф. систематично недоїдають. Питома вагас/г на 1990р. становить 32% від ВВП, пром-ті – 30%, послуг – 40%.
В с/г зосереджено64% ек.активн. нас. Продуктивність галузі на дуже низькому рівні. У багатьохрайонах Тр. Аф.  грунти перенасичені вологою, що стримує розвиток рослинництва.Ерозія грунтів. Екстенсивний хар-р вир-ва, примітивна агротехніка іматеріало-технічна база, великий демографічний тиск на природне середовище.Землеробство – провідний сектор с/г – 80% обсягу вир-ва, але хар-ся низькоюпродуктивністю. Нйбільш помітне місце Тр. Аф. занімає у вир-ві таких видіврослинництва: какао-боби, сизаль, бавовна, чай, кава, арахіс. Значна частканас., що займається твар-м – кочівники. Помітне місце в госп-ві кр. тропічноїзони континенту займає лісівництво. Видобувна про-сть є однією з найб.Розинутих та технічноспоряджених галузей ( ін-й кап-л). Розв. гірничовидобувна.Поклади корисних копалин розташовані нерівномірно.
16.        Економічнийпотенціал країн СНД,
Біловезька угода у грудні 1991 р.  —Союз незалежних держав (СНД). Колишні союзні республіки стали незалежнимикраїнами, які самостійно визначають власний шлях вну­трішнього розвитку тавзаємин із світовим співтовариством. Тим самим докорінно змінилося їхнєстановище у світовій економіці — раніше вони брали участь у ній як складовічастини єдиного народногосподарського комплексу, а зараз кожна із сувереннихкраїн вирішує складне питання — утвердження у системі світогосподарськихзв'язків, виборення власного місця у МПП.
Найбільш прикметною рисою сучасногоекономічного розвитку цих держав і СНД у цілому є складне переплетен­няпроцесів взаємодії та розмежування як наслідок форму­вання національнихгосподарських комплексів в умовах неможливості повної ліквідації закладеноїраніше економіч­ної взаємозалежності. Розрив багатьох міжреспубліканськихзв'язків є однією з основних причин швидкого наростання кризових явищ векономіці нових незалежних держав. Крім негативного впливу на можливість приступитидо будівництва раціонально функціонуючої національної еко­номіки, кризові явищаістотно обмежують перспективи здобуття цими країнами вигідних позицій усвітовій еконо­міці, Складність проблеми ефективного інтегрування поси­люєтьсятим, що подолання падіння економічних показни­ків вимагатиме тривалого часу —за прогнозами Всесвіт­нього банку, стабілізація в народному господарстві країнСНД може бути досягнута не раніше другої половининаступного десятиріччя.
Загальною особливістю сучасного етапурозвитку всіх країн СНД є незавершеність формування цілісної моделіфункціонування їхніх господарств. Усі вони, крім Туркме­нистану, встратегічному плані обрали шлях прискореного переходу до ринкової моделігосподарювання, але, як ви­явилося, найскладнішим для них є вирішенняпрактичних завдань тактичного порядку — послідовність та взаємоза­лежністьконкретних заходів у сфері роздержавлення, при­ватизації, демонополізації тощо.Незадовільний в цілому перебіг ринкових реформ також гальмує приєднання цихдержав до світової господарської співдружності. На сучасному етапі складністьпристосування до загальносвітових еконо­мічних процесів викликана іншоюпричиною — відсутніс­тю у нових незалежних державах ринкового механізму яксистемного утворення.
Невизначеність шляхів подальшогополітичного та еко­номічного розвитку є основною причиною відсутності убагатьох із цих країн чітко окреслених схем входження до регіональних ісвітових господарських структур. Дещо чіткіша їхня позиція щодо регіональ­нихугруповань — Україна, Молдова, Грузія, Росія, Азер­байджан, Вірменія від 1992р. почали співробітничати з Туреччиною, Болгарією, Албанією, Грецією, Румунієюу межах Чорноморського економічного співробітництва. Ес­тонія, Латвія та Литваактивно включилися до співробітни­цтва з країнами Північного Союзу.
Туркменистан, Узбекистан, Киргизстан(визначення по­зиції Таджикистану було утруднене громадянською вій­ною), крімнамагань жвавіше співробітничати між собою й рештою середньоазіатських держав,орієнтуються, разом із Азербайджаном, також на збалансований комплекс зв'язківяк з Росією та іншими державами СНД, так і на розширен­ня відносин зекономічними угрупованнями Азії — насам­перед з Організацією економічногоспівробітництва мусуль­манських країн (ЕКО), а також на використання можливос­тейвзаємодії із сусідніми державами — Китаєм, Іраном, Туреччиною та ін. Чітковизна­чили свою позицію Естонія, Латвія та Литва — вони мають найбільш вагомішанси до поступової інтеграції з ЄС.
Національна економіка кожної з новихсуверенних дер­жав, природно, має істотні відмінності у своїй структурі,співвідношенні матеріальних, трудових та фінансових ре­сурсів, потенційнихможливостях до саморозвитку і вклю­чення у загальносвітові й регіональнігосподарські процеси. Так, для України, крім Балтії, Білорусі, характернависока питома вага обробної промисловості порівняно з Росією тасередньоазіатськими республіками, де вагому частку скла­дають галузі видобувноїпромисловості. Чорна металургія зосереджена у Росії та Україні, в інших країнахСпівдруж­ності є лише окремі підприємства цієї галузі. Водночас у Казахстані,Узбекистані, закавказьких республіках висока частка кольорової металургії.Важке машинобудування зо­середжене насамперед в Росії та Україні, монопольнимивиробниками багатьох виробів цієї галузі є інші республіки колишнього СРСР(мікроавтобусів — Латвія, бавовнозби­ральних комбайнів — Узбекистан тощо).
Істотні відмінності є і взабезпеченості народного госпо­дарства трудовими ресурсами. У країнах Балтії,східних регіонах Росії, частково в Білорусі та Казахстані до перехо­ду доринкової економіки відчувалася нестача робочої сили, а в більшостісередньоазіатських республік та Азербайджані й за часів директивно-плановоїекономіки існувало прихо­ване безробіття, особливо в сільській місцевості.Значні відмінності відчутні й у життєвому рівні окремих нових незалежнихдержав. За експертними оцінками, серед­нє споживання товарів та послуг між нимивідрізнялося більш ніж у 2,2 раза. При цьому на початку 90-х років цеспоживання на одного громадянина складало відповідно до загальної шкалиіндексів у Білорусі, Росії, Україні та Молдові — від 4,7 до 4,1 тис. крб., уВірменії й Казахста­ні — 3,9 тис. крб., Азербайджані, Киргизстані та Узбеки­стані— 3,3—3,2 тис. крб., Туркменистані — 2,7 тис. крб., а в Таджикистані — всього2,1 тис. крб.
17. Економічні реформи у госп-ві Чехіїі Словаччини.
Чехія – ВНП – 11 тис.дол. Словаччина –7,5 тис.дол.
Після відокремлення цих країн не булирозірвані економічні звязки.
На початку проведення реформ і преходудо ринкової ек-ки підвищилося безробіття: Чехія – 9,4 %, Словаччина – 19,2%(99р.).
Приватизація проводилась хвилями:
1 хвиля – 92-94рр. 2 хвиля – 94-96рр.,3хв. – 96-98рр.
Машинобудування в Чехії не зазналокризи на відміну від Сл. Великий обсяг інвестицій залучивалось у металургійнийкомплекс.
У Чехії помічалась висока питома вага ваграрному комплексі.
У Словаччині – 25%.
Відбувався розвиток сфери послуг(туризм).
60% експорту і імпорту в Чехії припадає на ЄС (15кр.)
39-40% ек. і ім. В Словаччині на кр.ЄС.
 
18. Х-ка этапов межд научно-тех обмела.
Научн ресурсы(научн технпотенціал, наука) определяют возможности той или иной страны осущ у себянаучно-исследоват и опытно-констр работы(НИОКР).
На научн-техн потенціал страны влияютдве групы факторов. 1-я образует кол-ые факторы- наличие в стране подготовленыхнаучных исследователей, и матеріально-технического обеспечения НИОКР, преждевсего объем выделяемых на науку и научное обслуживание финансовых ресурсов. 2-ягруппа факторов (качественных) включает систему организации НИОКР. Приоритетынауч разработок, а также уровень развития такой отрасли как науч обслуживание.
Высокие темпынауч-тех прогресса во второй половине 19в привели к расширению тех-го обмена.Международный тех-кий обмен может осуществляться: 1) на не коммерческой основе(науч-тех публикации, конференции, симпозиумы, миграция ученых и специалистов),этот обмен распространяется на фундаментальные НИОКР; 2) на коммерческой основе(передача на условиях лицензионного соглашения прав пользования изобретениями –патентов, лицензий, ноу-хау, т.е. секретов производства и технологическогоопыта и т.д.).
 
19. Вплив прямих іноземних інвестиційна розвиток країн латинської Америки.
В 90-е годы увеличился приток прямыхиностранных инвестиций в латинскую Америку.
Так, в 1986-1991 его величина 9,5млрд.$ возрос до 56 млрд.$ -1997, за счет Аргентины 6,3млрд.$, Бразилии 16,3;Венесуэлы 4,9; Колумбии 2,4; Чили 5,4; Мексика 12,1. В результате объемнакопленных иностранных инвестиций возрос с 48 млрд.$ 1980 и 124 млрд.$ 1990гдо 375млрд.$  1997г, причем 1/3  приходится на Бразилию (126 млрд.$ ) и ¼на Мексику (87 млрд.$ ). В результате прямые иностранные инвестиции 1996гобеспечивали около 13% всех капиталовложений в основной капитал на континенте.
Тем неимение основным видоминостранного капитала являются портфельные инвестиции преимущественно в покупкуценных государственных бумаг, а не в акции компании. При ухудшенииэкономической ситуации эти “горячие деньги” быстро уходят из страны, предаваявозможному финансовому кризису неизбежный характер. Так, в конце 98гиностранные инвесторы, подгоняемые сомнениями способностями бразильскогоправительства покрыть 65-млрдный
20 Фактори економічного зростання Китаюу 80-90рр. 20ст.
Высокия динамика эконом роста Китаяпроявляеться прежде всего в таком обобщающем экомон показателе, как рост ВВП. Впериод  эконом реформ с конца 1978г. 1997г. ВВП КНР вырос 5,7 раза, чтосоотвецтвует 9,6% прироста в год.
Динамика экономического роста в Китае в 80-90гг. х-ся ярко виражной неравномерностью.
Если в 1978г. китайск ВВП был меньшероссийск на 23%, то в 1997г. он превысил его 6,2 раза. Если  в 1997г.производство ВВП составляло 11% от российск уровня то 1990г. оно увеличилось до23%, а к 1997г.- до 75% от уровня Росси.
Общий подъем и устойчивый динамичныйрост соц-эконом показателей К.базируеться на разкрепощении и активизациипроизводственых сил деревни, где проживает обсолютное большенство жителейстраны. Также важный фактор роста К. эконом и ее промышлености развитиемелкого, технически примитимного производства.(с81-97гг. валовая продукцияпромышлености выросла более, чем в 9 раз). Стимулятором эконом роста- си-ма“подрядной ответственности, внедрявш на предприятиях К. с середины 80-х г.(Этоспособствовало постоянному расширению инвестиционного спроса прелприятий иподребительскогго спроса населения.)  Гигантские резервы послушной робочей силыее низкая себестоимость привлекают в страну ТНК.(в середине 90-х г. на долю К.приходилосоь около половины всех прямых инвестиций в развиавющихся страны.
  При очень высоких среднегодовыхпоказателей экономического роста в КНР там неимения он весьма не равномерен.Динамике роста свойственны циклические тенденции, а именно колебания междурезкими ускорениями роста и вспышками инфляции, с одной стороны, идефляционными замедлениями эк роста- с другой. Причини такой  цикличностисвязаны с незавершенностью институциональных преобразований в эк, в частности,с сохранением среды “мягких бюджетных ограничений” в государственном секторе исвязанных с ним хоз-х укладах.
21. Закономірність розвитку свтовогогосподарста на сучасному етапі.
Мировое хозяйсво того воемениотличалось прежде всего тем что уровень эконом развития был намного ниже чемсейчас, в США ВВП  был почти в 25 раз меньше чем сейчас. В 1997г. в России примерно 70 млн. жителей была неграмотной, средняя продолжительность жизнисоставляла 32 года (против нынешних 65 лет).
В сруктуре мировой экономикидоминировало с/х.В промышленлости преобладала легкая и пищевая индустрия,базировавшаяся в основном на кустарных и малых предриятиях. Сфера услуг былапредставлена преимуществено торговлей, а также домашней роботой понайму, которая выполняла домашняя прислуга.В России накануне 1-й мировой войны вс/х было занято 75% населения, в промышлености и строительсве-9%, в сфереуслуг- 16%.
С нач 1-й мировой войны до начала 50-хгг. х-ся сворачиванием мирохозяйственых связей.
Период 50-70-х гг.- х-ся  временемкогда возникли интеграционные групировки (ЕС, СЭВ) бурно шел процесинтернационализации.
Период 80-90-х гг. х-ся временемперехода  в эру постидусриализации для развитых стран, и для многих отставшихстран-  активного преодоления своего экономического отставания, для бывшехсоциалистических стран – возвращение в лоно рыночной экономики, для всех–либерализации внутреней хозяйственой жизни и ее глобализации.
22.Зовнішні фактори розвитку країни, щорозвиваються (на прикладі країни Північної Африки).
Вгрупу развивающихсястран входять государства с рыночной экономикой и низким уровнем экономическогоразвития.Из 182стран-членв Международного валютного фонда к развивающимсяотносяться 121.Несмортя на значительное число этих стран, а также на то, чтодля многих из них х-ны большая численость населения и огромная територия, наних приходиться  около 28% мирового ВВП. В особую подгрупу выделяютстраны-экспортеры нефти. Ядро этой группы составляют 12 учасников Орган странэкспортеров нефти(ОПЕК), несмотря на то что деференцииация ВВП на душунаселения в этой групе велика.
Основными внешнимифакторами оказывающими влияние на экономический рост развив сран, являються:
·                 Внешняя торговля
·                 Иностраный капитал
·                 Иностарнная помощь
·                 Передача технологий
·                 Помощь в подготовкенац кадров
Внеш т-ля являетьясканалом через который  уходит большая часть производимой в стране продукции.
Инстр ка-л (основными инвесторами вразвивающихся странах –ТНК. Хотя основной мотив присуцтаия ТНК- получения максмприбыли, и развив страны вынуждены считаться с интересами принимающих капиталстран. )
Иноср помощь(в отдельных странах инострпомощь сотавляет боллее 1/3 их ВНП, по каналам иностр помощи поступает какфинансовые, так и материальные ресурсы.)
Передача тех-й (основные тех-ии, независимо от степени их морального износа, для большенства развивающихсястран выступает как новые в том смысле что ранее они в старне неиспользовались.)
Подгот спец-в (она осуществ 2-я путями–направление молодежи из развиавющихся стран на обучение в развитые и обучениеместного населения на месте специалистами из развитых стран.
23. Зовнішньоекономічна експансія вСША. Суперечність між США та іншими світовими центарми.
США занимают 1-е  место в мире пообъемом внешней торговли товарами и услугами. Однако экспортная квота у СШАостаеться не высокой хотя и ростет. В сруктуре экспорта 1-е место заним готоваяпрод-я (боллее50%), США экспортирует примерно 25% производимых в странепродуктов с/х. Все большую роль в удовлетворении внутрених потребностейэкономики США играет импорт. В конце 90-х гг. ряд америк экономистов былобеспокойство по поводу растущей зависимости америк экономики от импорта. Вконце 20 века США являеться крупнейшим в мире экспортером капитала, СШАвыступает ведущем реципиентом заграничных инвестиций. Для зарубежних инвесторовСША привлекательны (устойчивая и процветающая экономика прибильностькапитоловложений прочность позиций доллара).
Либерализация междунар торговли 80-90-хгг. обеспечила приток в США несложних в изготовлении промышленых товаров,галавным образом из развивающих старн, Китая, Тайваня и Гонкога.
В свою очередь, укреплени курса доллараво 2-й полов 90-х гг. оказывало сдерживающие влияние на развитие экспорта истимулируещее –на увелечение объемов импорта.
Лидерство США в мировой экономике,опредиляемое объемом и разнообразием внутрениго рынка, который превосходитдругие страны уровнем научно-тех потенциала, мощными и глубокими торгово-економсвязями с другими странами, во многом оказыавет влияние на хозяйственоеположение других стран.
Втоже время коньюктурные колебания вэкономике США оказывают существенное влияние на экспортеров сырья, главнымобразом, из развивающихся стран. От реализации интелектульной продукцииамеиканских корпораций и различных видов научно-тех информ, зависитпроизводственная и коммерчиская деятельонсть потребителей информации во всеммире. Используя свой мощный эконм потенциал, США оказывают влияние на входящиев круг их интересов государства не только путем непосредственой поддержки ифинансовой помощи, но используя возможности Всемирного банка, Межд вал фонда иряда других междун организаций, в которых они занимают доминируещее положение.
24.Поняття та значення інформаційнихресурсів світового господарства.
Науково-технічна революція сприяла різкому зростанню ролі й такого сучасного світового гос-ва,як інформаційний. Інформація як один з видів ресурсів- зафіксована наматеріальних носіях наукових знань. На сучасному етапі суспільного розвиткуінформатизації ек-ки та інших сфер життя стала центром соц-ек процесом в усіхрозвинутих країнах.
Управ інф-єю, є по суті управлінням соці економ процесами.Через це проблеми розповсюдження інформації, широкого їївикорис набувають не лише суто економ а і політичного х-ру.
Про зростаюче значенняінформац ресурсівдосить красномовно свідчить досвід Японії, де обсяг виробництва різних видів інформ у структурі ВНП склад приблизно 10%.
З економ точки зору інформація – це 1)вид економ діяльності,її певна галузь,2) фактор виробництва, ресурс, 3) певнийтовар, 4)суспільний здобуток, 5) елемент ринкового механізму, 6) факторконкурентної боротьби.
У сучасному  світі інформац ставиться водну шеренгу з матеріальними і енергетичними ресурсами і розгляд як важливийфактор якісних змін у житті сус-ва.
Швидке зрост обсягів інформ  ресурсівлюдства виклик зміни в житті людини, психології.Нові можлив, що відкриваєінформатик сус-ва, сприяла розробці різних теорій, підходів, щодо перспективрозвитку людської цивілізації в наступ тисячолітті.
25. Історичний процес формуваннясвітовогогос-ва. Етапи розвитку світ гос-ва.
Большенствоисследователей сходяться в том что мировое хозяйство хотя и начало складыватьсяочень давно окончательно сформировалось около ста лет тому назад, все началось смеждународ миров торговли, т.е. движение товаров и услуг между странами… Такжек междунар торговле товарами стали подключаться торговцы услугами.Особенобольшой вклад в становление миров торговли товарами и услугами внесмло активноераспостранение  в новое время рыночных отношений. Бысро багатевшие  европейскиекупцы нового времени стремились к новым рынкам и новым источникам капитала. Врезультате к концу 19века сложилсяы всемирный рын6ок товаров и услуг, т. е.Совокупность нац рынков товаров и услуг. На мировом рынке донимировали товары,широко продовались и некоторые виды услуг – фрахтовые, банковские,биржевые.Также одновременно в мире исиливалось движение всех факторовпроизводства – капитала роб силы, предприним способностей, технологий.
Потоки эконом ресурсов (факторовпроизводства) первонач шли в одном направлении –из небольшой групы наиболееразвитых стран во все остальные, менее развитые страны. Затем процесперемещения эконом ресурсов стал более комплексным капитал, предприниматспособности и технол стали не только импортир но и экпортиров средне развитыестраны. Таким оброзом, нац эконом стали не только учасниками мирового рынкатоваров и услуг, но и движение эконом ресурсов между сранами и регионами.
26.Китайські реформи:напрями, особливості, наслідки.
Большой интерес представляет спецификакитайського варианта системних реформ. Руководство КНР по-прежнемупридерживаеться официального идеологического курса на строительство социализма.
Тем немее за последние 2-а десятилетияв Китае сделаны решительные шаги по переводу экономики  на рыночные рельсы. Приэтом Китаю удалось избежать трансформационного спада и обеспечить високийдинамизм эконмического развития, стабильное улутшение показателей уровня жизнинаселения.
Наиболее характерн черта кит системреформ – это постепеность этого процеса.
Новые методы обычно обрабатаваються вэксперементальном порядке – в пределах отдельных регионов, отрослей или дажегрупы предриятий. Однако это не значит что китайск реформы носят более “мягкий”х-р, напротив достаточно жестоки и напористы. Наприер, “урегулирований”экономики – так в Китае обычно назыавают антиинфляционную стабилизиционнуюполитику. В период “урегул” правительство решительно ужесточает бюджетную иденежную пол-ку, ограничевает масштабы потребительского и инвестиционогоспроса, вводят ограничения во внешнеэкономической сфере.
Впрочем, возникающая в ходе реформсоциальная напряженность окупаеться за счет умелого идеологическогообеспечения, при этом идеологич обеспечение реформ не остаеться не изменным современем на первый план в официальной пропаганде официально выходят установкине столько социал сколько патриотического плана.Населению внушается чувствогордости по поводу успехов китайской экономики, усиление позиций Китая намировом рынке.
 
27. Х-ка провідних галузей нац. Е-кикр-ни Франції.
Соврененное развитие французкой єкономики обусловлено след. Основн. Факторами   влием научно-технич. Прогреса,ростом внешнеєконом связей и подготовкой сраны к завершению формирования Экономи валют союза (ЭВС) в рамках ЕС.
Доля с/г сост 2% в ВВП страны,строительства-8%, торговки и товарних услуг –25%, финанс и других не товарнуслуг 20%, промышл-42%, машинострение в пром-ти –31%.
Ведущее место в структуре промышленогопроизводства занимают общее машиностр(12%) и транспортное(10%).Автомоб промышявляется одной из основ нац промышленой стру-ры Високий удельный вес пищевойпромышлености  12%. Значительно чснизился імпорт нефти  за вывода изэксплуатации  ТЭС на жидком топливе. Доля нових АЭС  в выроботкеэлектроэнергии сост болем 76%, а доля ТЭС –7%.
В с/г занято 6,4% самодеятельногонаселения, оно дает 25% всей  аграрной продукции ЕС, ведущей отрослей с/г –животноводства. На его долю приход 2/3 стоимости аграрной продукции страны.
Большой удельный вес  госудорств сектора принад- автомобаивиакосм електротех химическая нафтогазовая чорная металургия.
Во Ф иторич сложил 3-и основных типагосуд предприятий
    1. те которые не входять в состав госуд компаний, ноуправляемые ими  в обычном адин порядке(почта, больницы, депозитне касы, нациздательства).
    2. это компании, капитал которыхпочти полдностью принадле жит государству(исслед в добычи и переработкинефти, управлен аеропортами и морскими портаим) .
    3. это компании смешаной экономики, в которых государству принадлежит контрольный пакет акций.
Одним из главных инсрументоввоздействия на французкий рынок являеться бюджетное регулирование, котороевключает проведение соответсвуещей налоговрй Пол-ки и выделение средств нареализацию конкретних целевых програм.
28.Людські ресурси світового господарства.Поняття людського капіталу.
Людські ресурси цебільш загальне поняття ніж трудові ресурси (труд рес це частина населення якадосягла необхідного фізичного розвитку розумових здібностей і знань для праці ународному господарстві).
Поняття “людський капітал” зі складутрудових ресурсів виділ як найбільш підготовлена частина для участі в сучасномувиробництві.
Масштаби трудових ресурсівхарактеризують потенційну масу живої праці або ж “запас” робочої сили, якимволодіє суспільство для задоволення своїх потреб.
Хоча відомо, що НТР, крім позитивнихрезультатів, має негативні – зростання безробіття внаслідок витіснення живоїпраці. Під впливом НТР відбуваються не лише кількісні, а й якісні зміни в“людських ресурсах”, або “людському капіталі” сучасної індустріальноїцивілізації.   
 
 29. Методи і наслідкиширокомасштабного  державного регулювання соц.-екон. Політики Індії.
Сутність постколоніальної господ.Еволюції Індії складають різні масштаби та глибина процесів індустріалізації,яка розглядається  як генеральний напрям формування економ. Росту, ліквідаціївідсталості й залежності. Досягненя цього ускладнювалось необхідністюодночасної перебудови архаїчниї  соц.-екон. Відносин,  з іншого боку врахуваннявимог сучасного НТР. За цих умов була обрана екон. Політика – етатизму. Уконтексті даної стратегії державі відводилась  тріада приоритетних  напрямівдіяльності:
-              централізованепланово-господ. Регулювання відтворювальних процесів;
-          формуваннядерж сектору ек-ки;
-             підтримканац. Приватного капіталу.
Держсектор створювався переважно зарахунок вводу нових об’єктів (за винятком  масштабного одержавлення банків у70-хрр), тут зосереджена більшість  великих під-в базових галузей ек-ки.Контролюючи процеси концентрації  та централізації вир-ва й капіталу, державазабезпечила собі монополіні позиції у :
1)   Пром-ті –видобуток вугілля, нафти, нафтопереробка, виплавка чавуну й сталі,електроенергія, машинобудування;
2)   Кредитно-банківськійта фін. Сфері;
3)   Соц.-екон.Інфраструктурі – залізничний та повітряний транспорт, зв’язок, радіо,телебачення.
У 70-ті рр. Етатизм все більше виявляєсвої „тіньові сторони” – недостатній господарський динамізм,  погіршеннясоц-екон. Показників, низька чутливість до процесів інтерналізації вир-ва.Даються взнаки командного соціалізму: слабкість механізмів стимулювання праці таосвоєнь досягнень НТР, низькі продуктивність праці та конкурентоспроможністьпродукції на держпідприємствах, бюрократичне  адміністрування, крупція і соц.Утриманство.
30. Вплив міжнародноївалютно-фінансової с-ми на постсоціалістичні країни.
Важливою функціон. Складовою екон.Структури світу є міжнародна валютно-фін. С-ма(МВФС). В умовах розширенняринкових відносин за рахунок держав Центр. Та Півд-східн. Європи та колишн.СРСР роль цієї суто екон.  Сфери світ. Господ. Життя незмірно посилюється,збільшуються масштаби та обсяги Міжнар. Валют.-фін. Операцій, зростає кількістьсуб’єктів ВФ відносин, з’являються нові міжнар. Та регіональні  валют.-кредитніорганізації.
-              за оцінкамирічний обсяг міжнар. Фн. Операцій у 10-15 разів перевищує обсяг міжнар.Торгівлі — ~ 150 трлн дол.
На основі всебічного розвиткувалют.-кред. Відносин замкнуті екон. С-ми (як це було ще донедавно в СРСР)трансформуються у відкриті, що зумовлює їхне взаємне зближення, інтегрування вглобальній ек-ці.
Найхарактернішими ознаками міжнар.Вал.-фін. С-ми є:
-              Наявність“плаваючих” валют. Курсів (Ямайські угоди 1976)
-              Підвищенняролі в міжнар. Розрахунках валют провідних індустр. Країн (США, Японії, ФРН,Англії, Франції)
-              Функціонуваннярозгалуженої с-ми  міжнар. Фін. Центрів;
-              Створеннясвітової телекоммунікац. Мережі (SWIFT), яка об’єднує  міжнар. Валют.-фін. С-му в органічну цілісність, надає їйвідчутних рис глобального хар-ру.
Після розпаду СРСР нові країни маютьзмогу користуватися зручностями глобальної вал.-фін. С-ми світу.
31. Характерні риси міжнародноїторгівлі розвинутих країн (ПРК) та країн, що розвиваються(КщР): новітнітенденції  90-х рр ХХст.
Основний обсяг міжнар. Торгівліприпадає на розвинуті країни, хоч їхня частка дещо скорочуалась в першійполовині 90-х рр за одночасного зростання питомої ваги КщР, і країн зперехідною ек-кою. В цілому в 1996р на індустр. Розвинуті   країни припадало68% світового експорту, на КщР – 28,5%, на країни з  прехідною ек-кою – 3,3%.
З другої половини ХХст. Помітно проявиласянерівномірність динаміки зрвнішньої торгівлі. Це    вплинуло наспіввідношшшення сил між країнамина світ. Ринку. Похитнулися домінуючи позиціїСША, відповідно зросла частка Європи та Японії Західноєвропейські держави з1950р збільшили частку з 23% до 44,6%.
-        КщР, в основному залишаються постачальниками сировини, продовольствата порівняно простих готової виробівб та інших працемістких виробів на світ.Ринок.Відносне зниження попиту на сировину та продовольство на світ. Ринку допоч. 90р означало зменшення можливостей країн, що розвиваються, для розширенняекспорту. До того ж промислово розвинуті країни (ПРК) збільшили свою частку усвіт. Експорті продовольства і сировини  (за вийнятком нафти). Частка КщР усвіт. Експорті цих товарів (без нафти) скоротилася з 40% (60р) до 28% (напочатку 90-х рр).
Прагнення КщР, диверсифікувати свійекспорт за рахунок товарів пром. Групи  дуже частонатрапляє на протидію  в тій або іншій формі з боку пром. Розвинених країн.Разом з тим окремі КщР передусі „Нові індустр. Країни”, домоглися істотнихзрушеньу реструктуризації свого експорту, підвищення у ньому частки готовоїпродукції, пром. Виробів, машин, устаткування. Загалом експорт КщР зростаєнерівномірно  як по  групах країн, так і по галузях.
Розвиток та поглиблення МПП між ПРКведе до збільшення їх взаємної торгівлі і зменшення частки КщР. Основнітоваропотоки здійснюються в межах „Великої тріади”: США-Зах.Європа-Японія.
32. Етапи розвитку міжнародногоспівробітництва. Форми і типи міжнар. Співробітництва (на прикладі країн членівЄС).
Існує декілька основних форм економ.Співробітництва (інтеграції):
1)            Зонапреференційної торгівлі – яка передбачає зниження внутрішніх тарифів міжкраїнами-учасницями.
2)            Зонавільної торгівлі – передбачає усунення внутрішніх митних тарифів міжкраїнами-уч., але збереження  митних тарифів щодо інших країн. (Угода провільну торгівлю між США та Канадою, ЄАВТ, Латиноамериканська асоціація вільноїторгівлі.)
3)            Митний союз-  всі внутрішні митні тарифи замінюються єдиними зовнішніми. МС був першиметапом на шляху створення ЄС по суті МС є Антська група, Центральноамер.Спільний ринок.
4)            Спільнийринок -  ту всі характеристики МС доповнюються відсутністю обмежень для рухуфакторів виробництва, наприклад праці та капіталу. Сьогодні повністю відповідаєвимогам СР лише ЄС.
5)            Повна екон.інтеграція -  уніфікуються кредитно-грошова та соц. Політики, стратегія екон.Розвитку, оподаткування, а також створюється наднац. Орган, рішення якогообов’язкові для кожного члена союзу. Ця стадія передбачає відповідний рівеньполіт. Інтеграції. Так, заснування Європейського парламенту було кроком дополіт. Об’єднання Європи.Створення Європейського Центробанку сприялоформуванню  в Європі єдиної кредитно-грош. Та валютної політики.
Ключові події в ЄС:
1957 -  Підписання Римського договору,що поклав початок ЄЕС(Бельгія, Франція,Італія, Люксембург, Голландія, ФРГ)
1959- Перше зниження внутрішніх тарифів
1962- Розробка єдиної аграрної політики
1967- Досягнення згоди щодо податку надодану вартість
1968- Ліквідація всіх внутрішніхтарифів та перехід на єдиний зовнішній тариф
1973- Вступ до ЄЕС Данії, Англії таІрландії
1979- Перші прямі вибори доЄвропейського парламенту
1979- Вступ в дію Європейської валютноїс-ми
1985- Лорд Кокфилд представляєЄвропарламенту Білу Книгу з переліком 300 кроків  необхідних для усунення всіхзалишившихся обмежень щодо торгівлі товарами та послугами. Документ затверджено– стає основою політики ЄС.
186- Вступ до ЄС Іспанії та Португалії
1987 – Вступає в сили Акт про єдинуЄвропу, що сприяє спрощенню прийняття рішень та підвищує роль Європарламенту
1992- Усунення всіх обмежень в торгівлів середині ЄС
1999- Введення Єдиної європейськоївалюти (євро) для безготівкових розрахунків
2002- Повна заміна нац. валют на Євро.
33. Міжнародний науково — технічний обмін як динамічний  елемент функціональної структури світової ек-ки.
Міжнар. Науково-тех.(МНТ) відносини єодним з елементів економ. Структури світу.
МНТ відносини найбільш концентрованореалізуються у формуванні  світового ринку технологій, “ноу-хау”, патентів іліцензій, інжинірінг. Та інформац. Послуг.
В сучасних умовах різко посилюєтьсязначення НТ компонентів господарс. Зростання  як факторів  динамізації  таякісного вдосконалення вир-ва.
-              обсягнаукової  діяльності подвоюється кожні 10-15 р; к-ть науковців за останні 50р зростала майже в 4 рази швидше ніж  загальна чисельність населення.
Провідні позиції в НТ обміні міцноутримують США, частка яких у продажу ліцензій – майже 2/3  світового обсягу.
Слідом йдуть Японія,  Велика Британія,Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Швеція. Останнім часом значну активністьпроявляють  також Австралія, Нова Зеландія, Бразилія, Мексика, Марокко та інш.Країни.
                Ліценз. Торгівляпереважно охоплю. Електротехн., електрон. Пром-ть, загальне машино-,приладобудування, автомобільну, авіаракетну пром-ть, хімію, нафтохімію,біотехн., ресурсозберігаючіі технології.
Відносно новий напрям дивесифікація міжнар. Ліцензійної торгівлі -  галузі обчислювальної техніки та засобиавтоматизації.
Широка міжнар. Кооперація  в галузінауки й техніки, обмін технологією, патентами та ліцензіями формують постійнодіючу МНТ с-му.
34. Місце Франції у всесвітньомугосподарстві та ЄС.
Посідає V місце серед високоразвинених країн світу.
Населення – 60 млн. чоловік
Площа – 551 тис. кв. км
Обсяг ВВП – IV в світі
ІІІ місце за масштабами банк.Діяльності
17% та 20% — пром-ть та с/г в ЄС
-                 має потужнуіндустр. Та ресурсну базу
-                 існуютьфундаментальні наук. Дослідження
-              ¾інвестицій в науку припадають на електроніку, авіа-ракетну техніку, косм.Пром-ть(засоби зв’язку), автомобілебуд., хімію, фармацевт, енергетику
-              ІІІ Ядернадержава світу (після США та Россії)
-              Провідніпозиції в ракетнобуд. Та фвіац. Техніці
-              ІІ місце усвіті за експортом зброї (дані, щодо СРСР невідомі)
-                 І, ІІ місцев світі за іноземним туризмом (65 млн. туристів).

35. Місце ФРН у всесвітньому господарствіта ЄС.
Населення – понад 80млн. (1 місце уЄвропі);
ФРН входить до “великої сімки”
28880$ (1997р) ВНП на душу населення ~ = США, поступається лише Люксембургу, Японії, Швеції.
-              Питома вагаФРН у світ. Експорті ~ 10%
-              Має великийрівень ефективності продуктивності праці;
-              Хар-навелика міграція ТР;
-              Формуванняс-ми Гастарбайтерів (імігрантів);
-              Для ФРНхар-на проблема безробіття –1990- 5%, 1997 – 11% (у Схід. 18%)
-              Високаякість людського капіталу
-              Хар-нарозвинена база наук. Та техн. Знань
-              Високийрівень патентної роботи
-              НаявністьТНК
-              Позитивнесальдо технологічного балансу
-              Наявністьдерж. Підтримки щодо фундамент досліджень
-              Високаконкурентноздатність нім. Товарів
Використали соціальну модель адаптації, що переросла у неоліберальну (70рр)
Високорозвинена країна, що має значнемісце у ЄС та світі.
36. Характеристика моделейіндустріалізаціј крајн, що розвиваються .
Крајни, що розв-ся, відрізняються міжсобою ресурсним забезпеченням, рівнем розвитку вир. сил, демогр., соц.показниками.
Оскільки всі ці крајни рухаються внапрямку формування індустр. сусп-ва, то гол. причинами јх різниці є рівеньтехнологій, що викор-ся у вир-ві мат. благ. і група- найменш розвинуті крајни.Вони викор-ть примітивні технологіј основою яких є ручна праця.низький доход надушу нас-ня, низька доля пром. вир-ва у ВНП, високим рівнем неграмотності. 2група- крајни з доходами нижче сер. рівня. У 60-70рр вони почали проводитиполітику імпортозаміщаючој індустріалізаціј. Крім вже існуючих харчовој, текст.пром-ті стали створ-ся металургійна, металообробна, машинобуд. галузі. 3 група-крајни з вис. рівнем доходу на душу нас-ня (Гонконг, Сингапур, Пд. Корея,тайвань, Аргентина, Браз., Мексика) – нові індустр. крајни. Для них хар-нийвис. рівень пром. розвитку в т. ч. і обробној пром-ті, вис. рівень зовн.заборгованості
37. Характеристика циклів динамікисвітовој економіки.Циклічність – хар-на риса світовој ек-ки. Вона виражається в наявностінеперервних коливань – циклів динаміки економ. розвитку. Динаміка екон.розвитку – визначені темпи екон. росту чи спаду. Виділяють середньострокові(5-7 років) і довгострокові (40-60 років) цикли екон. динаміки. Згідно зконцепцією Кондратьєва світовегосп-во проходять в своєму розвитку послідовніперіоди уповільненого (знижуюча хвиля) і прискореного (звищуюча хвиля) росту.Тривалість кожного циклу – 40-60 років. Такі цикли в розвитку світ. госп-васпостерігаються з кінця 18ст. Перехід від одного циклу до іншого пов”язаний знеобхідністю оновлення виробничого апарату, що викликана розвитком НТП. Вкожному такому циклі звищуюча хвиля хар-ся високими ізростаючими темпами ростуВВП. В період знижуючој хв. частішають кризові роки, спостерігається кризовепадіння вир-ва. Середньострокові цикли проявляються кілька разів вдовгостроковому циклі. Хар-ся наявністю кризових років (безробіття, інфляція,падіння обсягів пром. вир-ва та ін.).
38. Основні види міжнародного кооперуваннярозвинутих країн світу в галузі машинобудування (80-ті – 90-ті рр ХХст)
За специфікою взаємодії в міжнароднійторгівлі виділяють торгівлю за кооперацією – вона передбачає, що коопераційніконтракти та угоди пов’язують виробн. Процеси господарськ. незалежних фірм таорганізацій.
Виділяють :
-     Виробничакооперація – суть якої полягає у виготовленні продукції не для ринку взагалі, аза завданням та техн. Вимогами конкретного замовника.
-     Збутовакооперація – співробітництво незалежних виробників в сфері реалізації продукціїна ринку.
-     Виробничо-збутовакооперація – є процесом поглиблення збутової  кооперації до виробничої абонавпаки.
Найбільшого розвитку виробничакооперація набула в таких галузях, як автомобілебудівна, суднобудівельна,тракторобудівна, електротехн… Так, за оцінками фахівців,  у машинобудуванніпромислово розвинених країн питома вага фірм-субпостачальників у вартостіготових виробів коливається від 25% до 75% (літакобудування), залежно відгалузі вир-ва.
39. Основні галузі застосування  інвестицій урозвинутих  країнах у 80-х – 90-х рр ХХ ст.
Пряме іноземне інвестування (ПІІ) -  цебудь-яке надання кредиту чи придбання власності зарубіжного підприємства, певначастка якого перебуває у власності резидентів країни-інвестора.
Останнім часом ПІІ особливо їхвеличина  та географічний поділ  зазнали певних змін. ПІІ в 1995р зросли на40%, в1998 – ще на 15%. Це зростання в основному зумовлене зростанням припливівз розвинутих країн.
1995 р  хар-.ться зростанням потоківПІІ до країн Цетр та Схід. Європи.
Спостерігається тенденція дозакордонної експансії з боку ТНК через механізми об’єднання і придбання(ОіП).
-        поширенняОіП – хвиля приватизації в різних переспективних галузях (комунікація,повітряні перевезення,  енергетика).
-        У процесіОіП у Європі простежується чітко секторальних хар-р: 1) Нафтоіий та газоіийсектори пром-ті( багато трансакцій, довгострокові проекти; 2) хімічна тафармакологічна галузь
-        фін. Сектор(Європейський) також пережив хвилю ОіП (проникнення німецьких банків налондонські фін. Ринки, таким чином вони намагалися посилити свої позиції наринки банківських інвестицій)
-        Телекомунікаційнийсектор – утворюються тісні міжфірмові зв’язки
Загалом німкцікі компанії є особливоактиіними у сфері ОіП. “Deutsche Bank” післяпридбання за 15млрд DM восьмогоза величиною амер банку “Bankers Trust”  ставнайбільшим банком світу з загальною баланс. Сумою ~ 830 млрд дол.
40.Причини і наслідки процесуінформатизації світового господарства. Інформація-це сукупність знань,даних про мат. І духовний світ, про закономірності й тенденції його розвитку.Вона позитивно впливає на зростання продуктивності праці, підвищення роліресурсозберігаючих технологій, поліпшення якості послуг. Становлення й розвитокінформації як ресурсу-процес історичний. Він почався з виникнення людини ісуспільства. Етапи розвитку інформатизації – це поява писемності,книгодрукування, пошти, періодичної преси, телефону, телеграфу, фотографії,звукозапису, телебачення, відеозапису. Наслідки –нові можливості, що їхвідкриває інформатизація – розробка різних теорій, підходів, проектів щодоперспектив розвитку людської цивілізації.
41.Загальні і специфічні риси індустріалізації с/г( наприкладі США і ФРН).
Для с/г США х-но 1.широко розвинутапорайонна і товарна спеціалізація фермерських господарств,2.виважена політикафінансування впровадження технологій,3.створення спец.високопродуктивних машиндля обробки різних культур, програм для захисту культур від хвороб,4.посиленийрозвиток виробничих зв’язків с/г з суміжними галузями.Для с/г США та ФРНспільним є те, що доходи у с/г секторі продовжують відставати від доходів унес/г секторі. У ФРН с/г є дотаційною галуззю(не забезпечує потреби країни,складає 1,5% у складі ВВП і стільки ж 1,5% Держава  виділяє с/г дотацій.Х-непрогресивне сорочення с/г.
43.Характерні риси світовихекономічних криз 1974-75рр. Та на початку 80-х-90-х років ХХ ст..
1974-75 рр-серьозна економічна криза,що захватила всі розвинуті капіталістичні країни.Помітно впав об’єм ЗТ.Х-рніриси  — наявність високої інфляції і високого безробіття(стагфляції).Криза1980-82рр.-різко негативних рис ця криза не мала.Схожа на попередні.Сильновплинула на розвиваючі краєни70-80рр. – енергетична(ця криза зв’язана з кінцемери дешевої нафти.Нафтодобуток в США різко впав, країни ОПЕК підняли ціни нанафту, а в 1980 почалась падіння виробництва в розвинутих країнах, зростанняінфляції.під впливом енергетичної кризи відбулися зміни структуритопливно-енергетичного балансу. та сировинна криза(зростання в-ва, добутку сировинице зумовила падіння цін-від цього виграли розвиваючи країни)
46.Нерівномірністьекономічногорозвитку регіонів США.
Територія США ділиться на три крупнихек.регіона; промислова ПІВНІЧ складає 5-% в економіці США(дає 2/3 продукціїобробної промисловості, основна частина зернових культур, молока та мяса),БУВШИЙ РАБОВЛАСНИЦЬКИЙ Південь (складає 28% в економіці США) ті колонізуемийЗахід (складає 12% в економіці США).
Південь- широка мережа транспортнихта нафтових  газопроводів, водні ресурси(Мисісіпі).Промисловість –проуктова,текстильна, черна та кольорова металургія, суднобудівна, авіаційно-ракетна,електронна, хімічна, автомобілебудівна.С-.г- мясне та молочне в-во, птахо,зернові культури., цукровий тростник, рвщіта фрукти.
Північ-с.г-. тютюн-важлива частинас-г.США, нафта, природний газ, чорна металургія (Іллінойс, Огайо, Індіана)
42.Фактори динаміки економічного зростання Японії востанній чверті ХХ ст.
1.висока питома вага дрібних тасередніх підприємств.
2.в кінці 90-х. Відбувся перехід відтрадиційної моделі Кейрицу
3.відбувся перехід володіння акціямивід приватних осіб до юр.осіб
4.установилися довготривалі зв’язкиміж банками та корпораціями
5.Японськи банки мінімізуваликороткострокові прибутку
6.велика тривалість робочого часу(57,7 годин на тиждень)
7.Розвток інноваційного напрямку(формування Аукуба – академ.місто)
45.Нерівномірність розміщення та споживання сировиннихресурсів.
Проблемою, яка ускладнює сучаснусировинну ситуацію, є нерівномірне і незалежне від споживання розміщення різнихвидів корисних копалин по  окремих регіонах планети. Потреби в мінеральнихресурсах, сировині, майже всіх держав не можуть бути забезпечені за рахуноквласних, національних ресурсів. Водночас, країни, що розвиваються, які маютьзначні запаси мінеральних ресурсів, зокрема енергоносіїв, не в змозі іхсамостійно  розробляти і споживати у значній кількості. Сировина, щодобувається  в цих країнах, з допомогою і за участю промислово розвинутихкраїн, у більшості випадків становить переважну частину експорту і є єдинимджерелом надходження коштів для вирішення проблем соціально-економічногорозвитку. Зростання політичної й економічної самостійності країн веде доусвідомлення несправедливості у використанні їхнього ресурсного потенціалу.Намагання змінити таке становище нерідко призводить до конфліктів і порушеннястабільності світогосподарських зв’язків.така ситуація вимагає активногопошуку й розробки нових форм співробітництва в галузі мінеральної сировиникраїн-експортерів і країн-імпортерів.
46.Характеристика валютно-фінансових ресурсів світу та їх розміщення.
Фін.ресурси держави-грошові засоби,які утворюються в процесі розподілу й перерозподілу частини вартостінац.продукту та нац.доходу в грошовій формі і призначені для задоволеннясуспільних потреб.Бувають централізовані(сконцентровані гол.чином у державнихбюджетах країн, різних фондах(пенс., соц.страху і т, д,) ідецентралізовані(перебувають у розпорядженні підприємств, фірм,організацій).Особливістю фін.ресурсів за сучасних умов є те, що вони активновикористовуються для нагромадження капіталу, який багато в чому задає темп ек.зростання в світовому господарстві, впливають на реалізацію суспільногопродукту та відтворення робочої сили.
 З поняттям “фін.ресурси” тіснопов’язані  поняття “кредит” та “кредитні ресурси”.
Кредит-це рух позичкового капіталу, акредитні ресурси – сукупність позичкових капіталів у грошовій чи товарнійформі.Кред.ресурси бувають національні та іноземні або ж міжнародні.Останнімчасом кількість іноземних банків у західних країнах зростала високими темпами (У Великобританії наприкінці 80-х років нараховувалось 450 іноземнихбанків).Характерною особливістю розвитку фінансово-кредитної системи єпродовження процесу концентрації капіталу і транс націоналізації банківського капіталу,поява і розвиток ТНБ.Наприкінці 80-хроків ресурси провідних банків зах.Європита США перевищили рівень у 150 млрд.$, а японських банків –200 млрд.$.Японіянині перетворилася на найбільшого кредитора світу.(із 25 найбільших банківсвіту –16 японських).
Значну роль у концентраціїфін-кредитніх ресурів відіграють міжнародні фінансові організації (МВФ, МБРР).
47.Характеристика економічної моделі ФРН,
Високо розвинута країна, лідер вЄвропейському союзі.Країна входить до великої сімки.Питома вага ФРН у світовомуекспорті –10%.Для країни х-но: високий рівень продуктивності праці, активнаміграція трудових ресурсів, висока якість людського капіталу, розвинута базанаукових та технічних знань, високий рівень патентної роботи, наявність ТНК,позитивне сальдо технологічного балансу, наявність державної підтримки щодофундаментальних досліджень, висока конкурентноздатність німецьких товарів.Серед 50 найбільших компаній світу – 7 німецьких.В обробній промисловості 100найб.фірм забезпечують роботою 50%
Сукупного роб.сили;, в хім… пром. єдекілька гігантів(Баєр), в електротехнічній – Сименс, В автомобілебудуванні–Фольцваген, Мерседес.Високий рівень монополізації х-н для банк.сфери.Серед 50найб.банків світу – 8 німецьких (Дойчебанк, Дрезднербанк).В нім.ек-ці зберігласявлада сімей(Опель, Сименс)
48.Основні напрями і характерні риси ЗЕД промисловорозвинутих країн.
Зовнішньоекономічні зв’язки складаютьрозгалужену й розшаровану систему, мают планетарний х-р.Вони виражаються увигляді: зовнішньої торгівлі, валютно-фінансових та кредитних операцій,виробничого кооперування, науково-технічного співробітництва, міжнароднихпослуг та інших форм МЕВ.Західноєвропейський регіон зв’язаний торгівельнимивідносинами з іншими країнами і регіонами світу більше ніж США ч Японія.НаЗахідну Європу припадає 40% товарообороту світу, хоча за межі Зах.Європививозиться лише третина товарів, що експортується, а решта реалізується навнутрішньому ринку.Імпорт значно перевищує експорт.Головні статті імпортнихнадходжень – корисні копалини (металеві та паливні), фураж.Експортуютьсяхімікати. машини, промислове обладнання, продовольчі товари.Частка зовнішньоїторгівлі у ВНП перевищує 20-25%.Між країнами регіону встановлено міцні торгівельні відносини-питома вага взаємної торгівлі складає66% ЗТО,,20%припадає на країни, що розвиваються, 12%-на інші розвинуті країни(вт, ч, США іЯпонію), майже 2%-на постсоціалістичні країни Східної Європи.Дефіцит зовнішньоїторгівлі у платіжному балансі багатьох країн компенсується торгівлею патентами,ліцензіями, фрахтом, туризмом.Зах.країни проводять тонку політику присутності у колишніх колоніях, на розширення з ними ЗЕД.
49.Основні напрямки переходу до ринкової економіки.Сутьконцептуальних змін в економічній політиці.
1.Процес роздержавлення і приватизації.
2.Подолання монополізму і розвиток конкуренції.
3.ліберізація цінової політики(шокова терапія у Польші).
4.Кардинальна зміна грошової тафінансової політики.(двоярусна банківська с-ма-ЦБ і КБ)
5.Податкові реформи.Головними видамиподатків стають ПДВ, податок на прибуток, акцизний збір.
6.Зміна соціальної політики.(створюється нова с-ма захисту, заснована на свободі ек.діяльності.Державагарантує лише мінімальний рівень захисту.)
50.Основні напрямки розвитку ЗЕД країн СНД.
ЗЕД країн СНД направлена як на далеке так іна ближнє зарубіжжя.Так, н-д, Молдова покладає великі надії на співробітництвох Румунією., Білорусь  намагається розширити свої відносини з далеким зару
біжжям-вступила до МВФ, МБРР,розширює економічні зв’язки з Польщею, Німеччиною та ін.західними державамишляхом створення Сп, залучення ін.капіталів і технічної допомоги.Провіднатенденція  ЗЕД РФ була переорієнтація від зв’язків з СНД на відносини з дальнимзарубіжжям, що призвело до подальшого погіршення структури ЗТ.Республіки Закавказзя,незважаючи на невругельованість внутрішніз і взаємних політичних та воєннихконфліктів, високий рівень зруйнування господарського потенціалу посилюютьвзаємовідносини зіз сусідними мусульманськими країнами, зокрема Іраном іТуреччиною.А для середньоазіатських республікт  х-но, н-д, для Туркменістануактивність співробітництва з такими сусідніми державами, як Туреччина й Іран.,Узбекістн – з багатьма країнами світу-як із членами Організації економічногоспівробітництва мусульманських країн, так із США, Китаєм, Японією, Індією,західноєвропейськими державамию.
52.Основні ознаки пром. розвинутихкраїн.
До пром.розвинутих країн належать кр.ОЄСР-організації співробітництва і розвитку(24 країни).Серед них кр.Зах.Європи, США, Канада, Японія, Австралія, Новая Зеландія.  Ці країни закріпилисвоє панвне становище у світовій єкономіці  і вирізняються серед інших високимрівнем ек. та соц. розвитку. Вони зосередили ппереважну частину виробничого,ек. та наук.-тех. потенціалу світу. Вони займають питому вагу у міжнар.торгівлі (68,1 світ. експорту та 68,4 світ. імпорту у 1997). Хар-ними ознакамиє високий рівень ВВП на душу населення (> середньосвіт. в 5разів)., відкритість екон., поєднання ринкового мех. з держ. регул-ям, високийрівень прод. праці, соціальна структура, яка спрямована на певні соц. гарантії.
53. Основні риси соц.-ек. моделі Китаю. Китай третяза площою країна світу (9,6 тис. км) та посідає перше місце за кількістюнаселення (1,2 млрд. чол. 90%- китайці). 20% населення проживає в містах, 80%-у селах. Китай посідає одне із першх місць у світі  за запасами багатьохкорисних копалин( вугілля, нафта, залізна руда, боксити та інш.). Провідніпозиції в світі по вир-у вугілля, сталі, цемента, зерна, м’яса, бавовни. КНРзаймає 3-тє місце за обсягами ВВП та можливо до 2005 р. вийде на перше місце.Для країна хар-й найбільший внутр. Ринок та високий рівень інозем. інвестицій(хуацява). Краіна має низькі макроек. Показники з розрахунку на одну особу танизький рівень прод. праці. Великою проблемою для краіни залишається демограф.проблема та демограф. політика. Від часу проведення політики реформи1978 року Део Сяопин  у КНР досягнуто значних успіхів (ВВП зріс у 5,7 разів,щорічно на 10%).
54. Основні риси соц.-ек. моделіЯпонії. Японія- економічно найбільш розвинута країна Азії. Наявність знач. ек.потенціалу, відносновисокі темпи ек. зрост., вигідне ек.-географ. положеннявирізняють її поряд з США та кр. Зах. Європи. З 50-80 р. ВВп Японії зріс у 19,5разів.раіна оголосила про пріорітет вир-а, до якого потрапили базові галузі.Країнаповодила активну ліцензійну політику, активно залучалися технології таноу-хау. В Я. було ліквідовано сис-му феодальних пережитків, що покращило станс/г. Я. відрізняється високим рівнем  внутр. накопичення, що створило природніумови для збільшення інвестицій. Для кр. хар-но великий обсяг у будівництвакапіталів. Високий рівень освіти та фор-ня спец. японської освіти. В краінівідбулися значні зміни  в структурі обробної пром. У 70 роках- 37% ВВПприпадало на обробну пром., 95 р.-24% ВВП. Для кр. хар-на спец. модельорганізації праці ТНК. Переваги в цій моделі полягають у швидкому переході навипуск нової продукції.Усім відомий феномен япон. трудоголізму. Доля Я. у св.Вир-ві телевізорів-60%, сталі-14,3, штучних волокон-12,3. Я. займає перше місцеза виловленою рибою.         
 
   В Я. висока питома вага дрібних тасеред. під-в, що пов’язано з існув-ям каскадних під-в. Спочатку спостерігаєтьсяоб’єднання великих компаній з дрібними, так звана модель “Кейрецу”.  В 90-хроках відбувся відхід від традиційної моделі Кейрецу, що було зумовленовідсутністю стратегії на 21 ст. та спадом вир-а в Я. До кінця 20 ст. в Японіїзалишилися лише наукоємні галузі та розробка технологій
55. Основні типи та моделі розиткупромислово розвинутих країн. Модель розвитку- це сукуп. елементів, що фор-ть цілісністьнац. госп-ва та мех-м, що забезпеч тісний зв’язок з цих елементів. Критеріямимоделі є: 1)співвідношення осн. форм власності; 2)рівень розвитку;3) методидерж. пливу на ек.; 4) цілі і засоби ек. політики;5)структура кап-в компанії;6) сис-ма управління та орган-ї праці;7) ступінь відкритості ек.; 8)інноваційний хар-р ек.; 9) динаміка структ.та управ-ня зовн-ек. діяльн. Моделі:1. Ліберальна -хар-на абсолютна превага приват. власн., обмежанність держ.втручання. (США, Великобританія); 2. Соціально-орієнтована ек.(змішана ек.)висока питома вага держ.власності, проводиться інвест. структурна політика,регул. зайнятості, висока питома вага держ. бюдж. В структурі ВВП, соц.підтримка нас-ня(ФРН); 3. Модель соц-демлкрат (корпоративістська) докидерж.бюдж. у структурі ВВП перевищ. 50%, існує баготодерж. проведення держ.соц. політики (Швеція).

56. Взаємозв”язок економічної ісоціальної політики КНР у 90-ті роки ХХ століття
Етапи соціально-економічної реформи:
1. 1978-1982 Розширення самостійностіпідприємств, впровадження різних форм державної відповідальності. Певнв частинаприбутку залишається на підприємстві, заходи заохочення робітників. Введенняперших новацій
2. 1983-1986 Система “лігашуй” – оподаткуванняприбутку за єдиною ставкою (від 7-55%). Змінена система єдиного державногоціноутворення. Вводилась підрядна система праці, орендна та акціонерна системи.
3. 1987-1988(91) Вдосконалення системигосподарської відповідальності за підряд (зростання податку на 1% приводить дозростання з/плати на 0,3-0,7). Масові експерименти на підприємствах
4. після 1992 Масовий вихід назовнішній ринок. Реалізація гасла “фонд з/плати повинен відповідатирентабельності”.
 Здійснення нової економічної стратегіі– освоєння чотирьох смуг територіі впродовж р. Янцзи. Ці райони вирізняютьсяабо сприятливою економічною базою або міцним економічним потенціалом. 
 Кредитно-банківська реформа. Системаєдиного відкритого кредитного ринку.
 Утворення ВЕЗ:
— 5 особливих відкритих економічнихрайонів у пд-східній частині країни
— 14 відкритих приморських міст(Далянь, Шанхай)
— 13 безмитних зон
57.Особливості галу-зевої структуриПів-нічної Європи. До кр. Північної Європи належать Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія таШвеція.Майже всі ці країни є високорозвинутими інду-стріално-аграрними кр.Впром. цих кр. переважають дрібні та середні фермерські під-ва. Провіднимигалузями є машинобуд., харчова, хімічна, текстильна. С/г в цмх кр. є одною знайб. продуктивних галузей, вир-во с/г прод. майже в 2-3 р. перевищує потреби. В розвитку ек. Ісландії вагоме місце займає рибальство та рибопереробка.Головним видом транс-порту для Ісландії, Норвегії є морський.Норвегія має такожзначні  запаси нафти та газу. (14% ВНП та понад 30% екпорту). Фінляндія таШвеція відрізняється своїм лісовим госп (Швеція –1-е місце в Зах.Євр.). Швеціятакож займає  2-ге місце  світі в Зах. Європі).   Кр Північ. Європи підтримуютьторг.  стосунки з такими кр. ЄС(Великобрит., Німеч.), США, Росією

58. Характерні риси трансформаційної моделі ек. Угорщини у 90-тіроки. ВУгорщині на відміну від польської “шокової терапії” була запропонована іншамодельрозвитку, так звана “грудуалістська теор. ек. розвитку ( Януш Корнай).Цямодель мала еволюційну форму.У. завжди мала спільні під-ва, в неї навіть булиіноз. інвестиції, тому У. Було менш складніше перейти до ринку. У. щорічновідвідує 15 тис. іноземців(австрійці). У із ресурсів має боксити та наавітьвони потребують для перетворення в алюміній багато електроен. Рівень безробіттяв угор. знижувався 97р-10,4%, 99р-9,6%. Угор. першою відкрила двері для новихтехнологій – ноу-хау та проголосила про пріорітети приват. власності. Угор. маєнайб рівень близькості щодо експорту та імпорту до кр.ЄС:експорт-71%,імпорт-62%, хоч це і не дуже радує європейців.

59.Особливості та наслідки ек.зростання Півд. Кореїв останній чверті ХХст. Південна Корея посідає Півд. част. острову. 43 млн.осіб, що=0,8% світу. Вал світ продукт=2% В Півд. Кореї позитивні зміни відбув.Протягом життя одного покоління. У 50-х р. Півд. Корея визначалась як одна знайбідніших кр. Азії. ВВП на душу нас-ня> 100$ на р. Для кр. хар-н високийприріст нас-ня, високий рівень безробіття, перважання аграрного сектора тадефіцитторгового ба-лансу. 80-ті роки були найбільш вдалими, що-річний приріст ВВП=10,4%,  у 90-х р.=7% Якщо у 70 р. темп інфляції =20-30%, то у 90 р.=5-6%.Відбулася диверси-фікація госп. комплексу, доля с/г впала, доля пром-ті збільш.З 30 до 43% У 70 р. почався розвиток наукоємн. галузей. В рамках МПП Кореявиділила суднобуд., сталь та телевізори, автом, текстиль, напівфабрикати.Джерелами ек. зрос-тання є: накопичення кап-лу, запозичення кредитів з-закор-дону, розвиток влас-ноі наук.-тех. бази. Сформувалися особливі пром-фін.групи (Део)Домінує сімейн. бізнес-60%. 10% ВВП припад. на держ сектор.СпецифікаПівд.Кор. моделі: макс.
мобілізація рес, дикта-торські методи керівництва, рольуряду виявилась більше  в ек.  ніж в Японії.
60. Особливості зовн. торгових зв. країн ЛатинськоїАмерики.Зовн. торгівля кр Лат. Амер. Має нерівномірний хар-р, імпорт>експорту, а отже спостер. Дефіцит торг.балансу. У 70-перша полов.80 р. постійний деф. торг. балансу мали Бразилія,Мексика, Гаїті, Ямайка таінші кр. Активне сальдо було у Венесуелі.Предметомекспорту кр є продовольчі товари. До найб. експортерів  с/г прод. належатьБраз.-кава, Агентина-зернові, Еквадор-банани. Вене-суела, Евадор, Болівія-єекспортерами нафти. Лат. Амер. Відома також як великий експорер руд чорних такол. Металів, бавовни, вовни, шкір, інш. сировини.  Лат. Амер. є постачальникомсвоїх товарів лише до вузького кола висо-корозвинутих держав( США-36,9%,ЄС-20,2%).
61. Сис-ма організації підприємництва вЯпо-нії.  В Японіївисока питома вага припадає на дрібні та середні під-ва, це пов’язано зіснуванням каскадних під-в. Характерною особ-ливістю Япон. є суспільство, де“корпорація понад усе”.Багатство сконцентровано у руках корпорації-юрид. особи.Ще важливою особливістю є об’єднання
великих компаній в з дрібними, такзвана модель кейрецу.В 90-х р. відбувся відхід від моделі традиційної моделікейрецу.Це було зумов-лено спадом вир-ва та відсутністю стратегії на ХХ ст. ДляЯпонії хар-не взаємне володіння ак-
ціями  компанії.В Я. відбувся перехід володіння акціями від приват. до юр. осіб.В Я. становилися довгострок. зв. міжбанками та корпораціями. Треба зауважити, що японські під-ва також мають своюперевагу- вони досить швидко переходять до випуску нової продукції.
62. Диспропорції у галузевій ітерито-ріальній структурі господарства  Італії. За особливостями  ек. розвитку  вІталії виділяють три райони: Південь, Центр, Північ. На особливу увагузаслуговують протилежні за своїм розвитком райони-Північний та Південний.Південний р. має виражену спе-ціалізацію зі значним переважанням рослин-ництва(80% с/г продукції).Великий рі-вень  безробіття, велика релігійність породжуютьтут складні соціальні проблеми.Пром-ть роз-міщена дисперсно, найб пром. центр –Неаполь. Тут розвинуте маш. буд., чорна металургія, наф-тохімія, легка тахарчова пром. Традиційна галузь району- туризм (острови Капрі). Північнийрайон-найрозвинутіший у кр. 
Тут зосереджене точне маш. буд., тонкахімія, текстильна, швейна пром., високоорганізоване с/г. Головним пром. центромє Мілан. Велик пром. центром є Турін, в якому знах. Відомі в світі заводи“Фіат”. Тут знах. великий порт кр. – Генуя.
63. Характерні зміни у структуріпромисловості США. Вплив НТР на галузеву специфіку
США відносять до постіндустріального типу. Це означає, щопитома вага промисловості є меншою ніж сервісних галузей. За структуроюсукупної робочої сили: 40% — сервісні галузі, 20-30% — промисловість, 2,7-2,9%- сільське і лісове господарство.
Причини зменшення частки промисловості: 1)швидкадиверсифікація виробництва 2)швидке зростання технологій “ноу-хау” (мікроелектроніка,лазерна техніка, генна інжинерія, біотехнологія). Характерною рисою США євиникнення зон швидкого економічного зростання (кластерів).
США- найбільший в світі виробник пром.товарів(і послуг).Пром-ть США залишається дуже динамічною сферою ек-ки. Пром-тьСША включає 3 підрозділи сусп. вир-ва: обробну, видобувну пром-ть іелектроенергетику. Обробна пром-ть дає більше 80,4% загальнопромисловојпродукціјј, електроенергетика- 13%. Під впливом НТР швидко розвиваються новітнінаукоємкі галузі виробництва: мікроелектроніка, лазерна техніка, геннаінженерія, біотехнологія. Річні темпи вир-ва роботів 40%. Доля США в світовомувир-ві продукціј новітніх технологій- близько 40%.
64. Особливості товарної структури тагеографії зовнішньої торгівлі Японії
В 1991р на цю країну припадало 6,2%світового імпорту та 9,2% світового експорту. У структурі експорту найбільшучастину посідають машини і обладнання – 75,7% (автомобілі, радіоелектроніка,прилади та оптика, судна); метали – 6,3%; хімпродукти – 5,6%; текстиль – 2,5%;продовольство – 0,6%; сировина і паливо –0,3%.
Країна імпортує сировину і паливо – 35%(паливо, нафта, руди, металобрухт); машини і обладнання – 18,2%; продовольство– 16%; хімпродукти – 7,4%; текстиль – 0,9%. Отже, Японія вивозить переважно промисловітовари, а довозить сировину, напівфабрикати, відсутні види обладнання тахімікатів. Країнами, що імпортують сировину в Японію є 1) р-н Пд-Зх Азії –нафта; 2) США і Канада – вугілля, ліс, пшениця, кукурудза, соя; 3) Пд-Сх Азія –ліс, нафта, кольорові метали; 4) Австралія, країни Океанії та ЛатинськоїАмерики.
Існує тенденція до зростання довозуготової продукції, особливо з НІК Азії (калькулятори, телевізори,відеомагнітофони, одяг, взуття).
В експорті Японії 98% прпадає на готовіпромислові вироби. Структурно застарілі виробництва переміщуються в країнинової індустріалізації чи в ек-о розвинені країни. У географічній структуріекспорту зростає значення ринків ек-о роз-х країн, особливо Пн Америки таЄвропи.
З 80-х років Японія продає ліцензій,ноу-хау більше, ніж купує. За сумами надходжень від експорту технологій вонапоступається лише США та Великобританії.
Країна має позитивне сальдо торгового обороту, в зв”язку зцим розвинені країни вимагають добровільні обмеження експорту.    
65. Еволюційна стратегія ЄС щодо постсоціалістичних крајн Європи.
Швидкийеконом. рост ЄС і масштаби його впливу на міжнар. життя зробили йогопривабливим і для ін. членів світового співтовариства. З такимипостсоціалістичними крајнами як Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччинаі Чехія ЄС має угоди про асоціацію (“Європейські угоди”). Всі вони претендуютьна членство в ЄС, так само, як і крајни Балтіј і Словенія, що уклали в1994-1995рр. і 1996р відповідно угоди про асоціацію і створення зони вільнојторгівлі. Асоціація призвела до істотного укріплення відносин між ЄС іпостсоціалістичними крајнами. Однак реальна інтеграція цих держав в ЄС внайближчий час малоймовірна. Тому що прийняття јх в ЄС в теперішній час можедезорганізувати його роботу через погану сумісність господарського, політ. іправового механізмів теперішніх і майбутніх членів.Крім того це потребуєрізкого збільшення бюджетних витрат ЄС.
66. Міжнародна спеціалізаціягосподарства Франції
Структура ВВП Франції відображаєпостіндустріальний характер економіки: 2% — с/г, 8% — будівництво, 20% — фінансові та нетоварні послуги, 25% — торгівля і товарні послуги, 42% — промисловість.
 Франція виробляє 17% промислового та20% с/г виробництва Зх Європи. Вона має потужну індустріальну та ресурсну базу.Країна має провідні позиції у ракетобудуванні та авіаційній техніці, воназаймає 2-е місце у світі за експортом зброї, та 1-2 місце за іноземнимтуризмом.
Для країни характерно: 1) вмашинобудуванні переважає транспортне маш-ня (авіа- та залізничний)
2) в суднобудуванні – військові кораблі
3) висока питома вага харчовоїпромисловості (вино, сири)
4) атомна енергетика
5) займає 2 місце після США заекспортом с/г продукції (не є спеціалізованою, на рівні фермера).
Франція посідає 3 місце за маштабамибанківської діяльності  
 
67. Особливості зовнішньоекономічнихзв”язків в економіці ФРН
Питома вага ФРН у світовому експортіскладає 10%. Для країни характерно: 1) розвинена база науково-технічних знань2) високий рівень патентної роботи 3) начвність ТНК 4) позитивне сальдотехнологічного балансу 5) державна підтримка фундаментальних досліджень
6) висока конкурентоздатність німецькихтоварів.
Німеччина займає лідируючі позиції у ЄС(високий рівень експорту та імпорту). Частка ФРН у західноєвропейському ВНПскладає 20%. Німеччина є найбільшим експортером сталі, також вона входить дотрьох  найбільших у світі експортерів (і імпортерів) хімічних продуктів.
Серед 50 найбільших компаній світу 7німецьких. Високий рівень монополізації характерний для банківської сфери.
У 60-70 рр. Відбулось посиленнязростання галузей ноу-хау, що призвело до швидкого нарощування інвестицій, якевикористовується: 80% — на модернізацію виробництва, 20% — на розширення.
ФРН має високу конкурентоздатністекономіки через: 1)високу якість товарів та послуг 2)використання міжнароднихстандартів 3)дотримання угод 4)широка мережа збуту.
ФРН займає найкращі позиції порівняно зіншими західноєвропейськими країнами в плані балансу зовнішньої торгівлі.Тільки вона досягла активного сальдо торгового балансу і завдяки цьому може“покривати” зростаючий імпорт сировини, палива і продовольства.       
 
68. Структура економіки країн ТропічноїАфрики
Країни Тропічної Африки відносять дополюсу бідності, через низький життєвий рівень. Загальна питома вага країнАфрики у світовому ВП складає 1,5%. Середній рівень ВВП на душу населеннястановить 340$. Із 43 країн світу з низькимрівнем ек. роз-ку 32 – це країни Тропічної та Південної Африки.
Економічний розвиток африканських країнхарактеризується нерівномірністю, нестабільністю, кризовими явищами.
За структурою господарства переважнабільшість цих країн належить до аграрних. Питома вага с/г складає 32% від ВВП,промисловості – 30%, послуг – 40%. Значно знизився рівень самозабезпеченняпродовольством з 98% до 80%. Особливо відчутно погіршилось економічне становищеу Мозамбіку, Танзанії, Чаді, Ефіопії.
Характерною рисою економікиафриканських країн є її багатоукладність. У сільскій місцевості поширенийпатріархально-общинний лад. Існує проблема трайбалізму (міжплемінна ворожнеча).
Зовнішні борги більшості цих країнперевищують у декілька разів їхні щорічні ВВП.
Низький рівень ведення с/г і добувноїпромисловості. Грошима є домашні тварини.        
 
69. Структура зовнішньоекономічнихзв”язків Японії
В 1991р на цю країну припадало 6,2%світового імпорту та 9,2% світового експорту. У структурі експорту найбільшучастину посідають машини і обладнання – 75,7% (автомобілі, радіоелектроніка,прилади та оптика, судна); метали – 6,3%; хімпродукти – 5,6%; текстиль – 2,5%;продовольство – 0,6%; сировина і паливо –0,3%.
Країна імпортує сировину і паливо – 35%(паливо, нафта, руди, металобрухт); машини і обладнання – 18,2%; продовольство– 16%; хімпродукти – 7,4%; текстиль – 0,9%. Отже, Японія вивозить переважнопромислові товари, а довозить сировину, напівфабрикати, відсутні видиобладнання та хімікатів. Країнами, що імпортують сировину в Японію є 1) р-нПд-Зх Азії – нафта; 2) США і Канада – вугілля, ліс, пшениця, кукурудза, соя; 3)Пд-Сх Азія – ліс, нафта, кольорові метали; 4) Австралія, країни Океанії таЛатинської Америки.
Існує тенденція до зростання довозуготової продукції, особливо з НІК Азії (калькулятори, телевізори,відеомагнітофони, одяг, взуття).
В експорті Японії 98% прпадає на готовіпромислові вироби. Структурно застарілі виробництва переміщуються в країнинової індустріалізації чи в ек-о розвинені країни. У географічній структуріекспорту зростає значення ринків ек-о роз-х країн, особливо Пн Америки таЄвропи.
З 80-х років Японія продає ліцензій,ноу-хау більше, ніж купує. За сумами надходжень від експорту технологій вонапоступається лише США та Великобританії.
Країна має позитивне сальдо торговогообороту, в зв”язку з цим розвинені країни вимагають добровільні обмеженняекспорту.    
Стосунків з Україною Японія майже немає.
 
70. Характеристика фін-кред. с-ми Франціј.
В структурі фін-кред. с-ми Франціјвиділяють кілька категорій кредитних установ: банки, банки взаємного ікооперативного кредиту, фін. спілки і спеціалізовані фін. інститути. Всі вониоб”єднані у Французьку асоціацію кредитних установ. Провідне місце в суч.структурі кред. с-ми Франціј займає банківський сектор, доля якого в сук.балансі кред. установ – 70%. Банківська с-ма Франціј представлена більше, ніж400 банками. Статус Центрального банку належить Банку Франціј. Одна з основнихйого функцій – кредитування Казначейства і виконання розрахункових операцій дляуряду, а також рефінансування і організація грошово-кредитного регулювання економіки. Існують фінансово – промислові групи, що впливають якна формування екон. політики крајни, так і на јј міжнар. зв”язки (Париба,Сюез). 6 французьких банків входять в 50 найбільших банків світу: Кредиагриколь, Креди Ліонне та ін.
 
71. Переваги і недоліки радикальної іпоступової моделей переходу до ринкової економіки
Прикладом радикальної моделі переходудо ринкової економіки є “план Бальцеровича” у Польщі, який проходив у формішокової терапії.
Основними напрямками були:
-     відпущенівсі ціни, регулювання не проводилось
-     повнаприватизація
-     припиненняпідтримки власног о товаровиробника
-     швидкезростання цін на комунальні послуги
-     жорсткамонетарна політика, через знецінення грошей
 Схожі програми були також в Болгарії,Росії та Україні.
Наслідки шокової терапії у Польщі:
-     інтенсивнеекономічне зростання (5-8% приріст ВВП, приріст реальної з/плати 6%)
-     великезалучення іноземних інвестицій
-     кризагалузей важкої промисловості
-     зазнав змінАПК
-     розвитокбанківської системи (робота з венчурним капіталом)
Прикладом поступової моделі переходу доринкової економіки є “план Купи” в Угорщині.
Градуалістська модель економічногорозвитку (Януш Корнай) передбачала:
-     поступовийвідпуск цін протягом досить тривалого часу
-     відмова відадміністративного регулюванні цін (за вийнятком невеликої групи товарів і послуг)
-     глибокадеформація як пропозиції так і попиту
-     реприватизація
-     змінаструктури виробництва
-     приватизаціядерж. майна
Негативними наслідками заходів переходудо ринкової економіки є:
-     зниженняреального ВВП
-     зростаннярівня безробіття
-     зубожінняшироких верств населення
-     декваліфікаціятрудових ресурсів
72 . Критеріј, за якими проводитьсяпорівняння моделей економ. розвитку крајн.
Економічна модель кожној крајни –результат тривалого істор. процесу, протягом якого будується співвідношенняелементів моделі і формується мех- зм јх взаємодіј. Критеріј, за якимиоцінюється склад моделі екон. розвитку і проводяться порівняння нац. економ.с-м, різноманітні:
—       співвідношенняформ власності
—       рівень розвитку іформи організаціј ринкового середовища
—       методи і межідерж.впливу на ек-ку
—       цілі та засобиекономічној політики
—       джерелафінансування ек-ки
—       структуракапіталів компаній
—       ступіньвідкритості ек-ки
—       с-ма упр-ння іорганізаціј праці на підпр-вах
—       динаміка,структура і упр-ння зовн-екон. зв”язками тощо.
Модельними критеріями можуть бути імакроеконом. показники:
—       обсяг, структура ідинаміка ВВП
—       ВВП на душу нас-ня
-     Індексросту цін та ін.
 
73. Осн.хар-ки пол. “Відкритостізовн.світу “, що здійсн.в Китаї з поч.90-х р.20ст.
з 1979р. В Китаї  провод.реформи,також  пров-ся  пол.”відкритості зовн.
Світу”., тобто  розробл-ся  стратегія з  прискорення  розв-у  екон-х  та  зовн-х зв”язків  кр. З акцентом  на інтенсивне  освоєння  4  смуг. Ввод-ся  ВЕЗ.
4  смуги: приморська, внутр.прикор-
донна, смуга  впродовж  р.Янцзи, та залізн-ї  магістралі. Ці р-ни  мають  міцний  екон.потенціал ( пільгова пол., вкладання кап-у )
В  кред.системі  ств.така  кред-а система, яка б відповідала  потребам
ринкової  екон-и  і  ств.б  попит  на іноз-у  валюту.
ВЕЗ.
-  5  відкритих екон.р-ів ( Гонконг,Макао — обробна пром., що  виробл.експортну  прод.
— 14  відкритих  приморських  міст. Шанхай, Гуанджоу- “ гарячі” точки  інвестицій  іноз-х  інвесторів.
-     13  безмитних зон.Зона  безмитної  торгівлі для  певної  кіль-ті  кр-н. ( Гонконг -Сянгань, Макао- Алми )  13  прикордоних  міст.
75.Позитивні  і негативні  наслідки глобалізації.
   Екон., соц-пол… культ. розвиток людства  в к.20ст.відбувається  під  впливом Г.Зростає  міжнар.торг.та інвестиції, підвищ.роль ТНК у світогосп-х процесах, загострилась глобальнаконкуренція. Г- перехід від індустріальної до постідустр-ї стадії розвитку, формуванняоснов ноосферно-космічної цивілізації. ( пріорит знань, людського кап-лу).
Позитивні н.
— зростає взаємозалежнісь економікрізних кр., більша цілісність та єдність св.госп-ва. Відкритість най.р., поглиб-
лення МПП
— зрост.св.комунік-х мереж, новітніх інф-хтехнологій.
— розв.тенденція до формув.глоб…ци-вілізації з спільними уподобаннями,
цінностями
— Г.розширює можлив. Окремих кр., щодовикор. Та оптим.комбінації різних  рес-ів.
— розвиток сервісної екон., ноосферіза
цію вир-ва, винекнення космічних  тех
нологій
Негативні.
— глоб.процеси загострюють конкур.боротьбу, спричин.маніпул-ю
великими фін.рес-ми і інвестиц.
— В ряді кр, що розв. Можливістьповернення до застарілих структур-госп-ва  внаслідок їх неконкурентосп-
ром.та слабкої ресурсної бази.
— винекнення глобал.проблемлюдства.Серед них: загроза глоб.ядерної  катастрофи, парнико-
вий ефект, втручання в  природу  лю-
дини шляхом генної інженерії,клонування тощо.
76.Структура ресурсного  потенціалу св.екон.
Ресурси- в екон розгляд-ся, як складовіелементи виробн-го  потен-
ціалу, яким  володіє  окрема кр. Чи  св.госп-во і які викор. Для екон-го, соц., наук-техн.розвитку. Тому  виділ.
екон, фіінансові,інформац, природні, трудові, матеріальні.
матеріальні — знаряддя і предмети
праці.
Технлогічні -”технологія” сукуп.знань про впровадження  або вдосконален-
ня  машин, обладн.вир-ва.Це патенти,
ліцензії, товарні знаки, технічніпослу-
ги у сіері дизайну, “ноу-хау”.
Інформаційні -інформація один з видів  рес-ів,екон., зафіксов-х на мате-
ріальних носіях  наук-х знань.НДДКР.
фінансово-кредитні  - вони є спец.
Формою вироб-х  відносин, видомекон.відносин. Це грош. Засоби, які  утв. В процесі  розподілу, перерозпод.
Частини  вартості ВНП та НД в грош.
Формі й призначені для задоволення сусп.потреб.
трудові - населення, людський  кап-л.
77.Природно-ресурсний потенціал Канадди і  його вплив на стр-ру зовн.Екон. Зв”яз..
Канада — одна з найрозвин-х кр. З ринковою екон., яка  замикає “велику?” за обсягами ВНП.Серед  осн-х факторів їїрозвитку  виділяють багатсво  прир.рес-ів.Так  маючи досить  невисокий рівень  розвитку фундаментальних  наук-х  досліджень Канада  викор  прикладні дослідження та їх  впровадженгня. Рівень  техн-го  оснащення  у деревообробній  пром, чорній  металугр., ядерній енегргетиці, буд-ві  досить високий.Кр.є  єдиною, яка  викор.альтернативну  енергетичну
технологію, що полягає в екстрації нафти з бітумінозних  порід ( запаси  бітуму  унікальні ).Так К.може задовольнити себе  за рах… синтетич-
ної  нафти від 1/3 до 1/2 у потребахрідкого палива.
  Канада  має  досить  великі  с\гугід-
дя  7%  її  території. І 18% цієїтерито-
рії  відведено під пшеницю., тому К.
Забезпечує 1/5 всього  св.експорту пшениці. За стр-ю  експорт  кр  на 2/3 скл.-ся з сировини( ліс),напівфабрикатів,  продовольства (має багаті при.рес.), а імпортує 3/4 готовівироби, технологія.
78. Природно-ресурсний  потенціал країн, що  розвиваються.
Кр, що розв.Ці держ.займають 60%території Землі, де проживає 77% нас-ня.Досить  часто їх  наз. Кр,3-го св.”.Але в  свою  чергу  їх  також  можна  поділити на  так звані НІК та найменш розвинуті кр.( в залежності  від їх  рівня  розвитку).
Тут  зосереджено  89% розвіданих св.запасів нафти, 50%- газу.( звісно  більшість  припадає  на кр.члени  ОПЕК).Більше  50% св.запасів  і  видобутку  марганцеврї  руди,  хромі-
тів, золта, платини, алмазів  припадає на кр.Африки.
  За  наявності  прир.ресур-ів  ці кр.Посідають  значне  місце  в  експорті  сировини.Вони  виробл. 1/3 нікелю  та міді, 1/4  цинку, 2/3 всіх  бокситів., тому  значного  розвитку  набула видобувна  пром.
  Для  афро-азіатських та латиноамер.кр. характерний  експорт  фруктів ( сприятливий  клімат ).
Колумбія- каву
Ценр.Амер.-  кава, банани
Венесуела, Болівія-нафта
Лат.Амер.багата на кольорові метали
Чилі- мідь, Болівія — олово, Ямайка-боксити, Бразилія, Мексика — бавовна.
Африка -1 місце за запасами марганцю, бокситів,золота, алмазів.;
2м. За мідь, графіт, уран, 3м. Нафта,газ,  Регіон  має  значні  грунтово-рослинні  ресурси., хоча  родючість грунтів  невисока. Помітне  місце її у вир-ві  какао, чай, бобовікультури, арахіс. Серед  зернових — кукурудза, просо  скл.5,5% св.обсягу.
  Помітне  місце  лісництво — тропічна зона.Експортери — Габон, Конго, Лібе-
рія., Камерун.Рибальство-Нігерівя, Марокко, Гані.
79.Пріоритети екон.пол. та  стратегіїСША на  сучасному  етапі.
США досі  залиш. Провідною у св.гос-ві… Для  США на суч-у етапі
характерним є пріоритет  сервісних галузей над  пром.г. Так пит.вага  скл.
40% — сервісні г.
20-30% — пром.
2,7% с\г ( незначна  його  роль ).
В  структурі  ВНП  65% — сервісні  г.
Швидке зр-ня  тип.ваги  технологій (ноу-хау)  розвиток  мікроелектроніки, лазерної  техніки, генної  інженерії,біотехнології, роботехніки, ракетоядер
на, космічна. 
Винекнення  кластерів — зон  швидко-
го  екон.розвитку на  яких  діють конкурентні  переваги  щодо  вир-ва. Вони  швидко  еволюціонують, бо  мають великі  темпи  екон.зростання.
Для  США  характерна  гігантська сфера  послуг. Це  і  фінансові, рекре-
аційні  послуги, торгівля, охорона  здо
ров”я, юридичні  послуги.
США  зберігає  позиції  великого Е-ра
капіталу  у  формі  прямих  інвестицій
Проводить  політику  забезпечення вільної  торгівлі  у  світі  та  одночасно  проводить  захист  власно
го ринку. Кр, щодо  яких  застос-ся 
торгові  заборони Ірак, Куба, Лівія,
США  намаг-ся  утримувати  лідерст-
во  у  світі, встановлення  контролю над  міжнародним  рухом  новітніх  технологій.
Пріоритетними  ринками  є  регіони  Пн.Та Пд. Америки  і  Тихоокеансь-
кий  регіон. Створ.НАФТи  відкриває нові  горизонти  екон. Взаємодії  з  кр.
Лат.Амер.
80.Процеси  диференціації  і нерівномірності  соц-екон  роз-у  серед кр., що  розвив-ся.
Кр., що  розв-ся — кр. “3-Го світу “.Переважно  утвор-ся  піссля   розпаду  колон-ї  системи. Ці  держ  займають60%  території  Землі. 77% — нас-ня.
Але  не  дивлячись на їх  спільну назву  їх  в  свою  чергу  ще  поділяють  на  НІК — нові  індустріаль
ні кр. Та  “найменш  розвинуті кр “
НІК  Корея, Гонконг, Сингапур, о.Тай
вань, Мексика. Нік  1-ї  хвилі, НІК 2-ї  хвилі — Малайзія, Тіїланд, Індонезія.
Критерії: ВВП на  душу нас-ня не менше  1100 дол. Частка  перероб.пром. у ВНП 20%, високі  тем
пи  зростання, зрос-ня  проф-го  рівня роб.сили., шпроке  викор-ня  іноз-го  кап-у
Найвідсталіщі  та  найбідніші  кр, що розв-ся  отримали  назву “ НРК”. За  класифік-ю  ООН це  47   держ з нас-м  500млн.чол. Серед-й  рівень  доходу  на  душу  нас-ня  250-100 дол. Не мають значних  запасів  рес-в  вони  знах-ся  у  скрутному  становищі.час-
тка  оброб-ї  пром. Не  більше 10%,рівень  грамонтності насел-ня  віком  від  15 і старше — менше 20% Характернодоіндустріальний  рівень  прод-х  сил, домінування  натураль-
них  форм  госп-ня, хронічний  дефі-
цит  держ.бюджету.
81.Процеси  диференціації  та нерівномірн-ті  соц-екон розвитку  се
ред  розвинутих кр.світу.
До кр. З розвинутою  екон. Або до  ін
дустріально розвинутих кр. Належать держ. Члени ОЕСР ( орган.екон-го співробітництва та розвитку ) Ця орган  ств у1961р. До неї  вход-ть  Австралія, Австрія, Бельгія, Великобр.,
Греція, Канада,Іспанія,Італія., Португа
лія, СШа, ФРН, Туреччина, Франція. Ін. Цікр посідають  провідне  місце  в світ-у госп-ві. Серед  цих кр. Також  є диференціація  Виділ-ся  кр-ни  лідери
США, Японія, КР.ЄС (15 кр — виділ-ся ФРН) До  лідерів  за  окремими  показ
никами  віднос-ся Канада.
Всесвітньо  відома  “Велика? “ до якої  входять США, Японія, Німеччина, Вилика Британія, Італія, Франція, Канада.
Також  виділяють   “Трааду “ — США, Японія, кр.Зх.Європи ( кр.ЄС )
Відповідно кр-ни  дещо  іншого  рівня розвитку  Туреччина, Греція,Ірландія ін.
82. Стратегія  екон.розвитку  кр. Сх. Та  Пд-Сх. Азії.
Регіон ПСА це 9 кр. З  насе. 7,7%насел. Світу. Протягом  останніх  де-
сятиліть  значення  ПСА  неухильно зростає, особливо в  Тихоокеан.ба-
сейні. Фактори — сприятливе  географ.
Положення, багаті  прир.рес.
   Регіон ПСА неоднорідний  і  не  скл.Групи  кр.для  яких  характерні  спіль-
ні  риси. Виділ-ся  2  осн.групи :
 * В”єтнам, Лаос, Камбоджа — обрали шлях  соціалістичного  розв.
 * АСЕАН ( асоц.ПСА )  Індонезія, Ма
лайзія, Сингапур, Таїланд, Філіпіни,шлях  ринкових  відносин.  Це  так  звані  НІК  2-ї  хвилі.
Стратегія
Як  і  в  більшості кр, що розв-ся  у 50-60рр.основним  напрямом  екон-го  розвитку  була  індустріалізація.Її здіяснення  передбач. Ств. Сучасної  структури  екон-ки  з  розвиненим обробним  сектором. Гол.чином  мався  на  увазі  розвиток  обробної  пром.Тому  від  самого  початку  розвиток  пром.  В  НІК  набув ринково-орієнтованого  хар-ру.
50-80рр.індустріальний  розвиток  НІК  поч-ся з  імпортозаміщуючої  моделі  розвитку. Здійснення  пол. Ім
портозам.у  кр. ПСА  викликало  зміни галузевої  стр-ри  господ-ва. Випереджаючими  темпами  розвивалися текстильна, взуттєва, хар
чова, тютюнова.
Перехід  до  експортної  орієнтації був  пов”яз  з  вичерпанням  можли-
востей  стратегії  експортозаміщ.,ростом  та  якісним  вдосконаленням  пром.потенціалу  кр.Але  крім  цього,фактором  розвитку  було  те, що  скорочення  витрат  вир-ва  зх. Фірми  почали виносити  під-ва  цих галузей  у кр, що  розв-ся. Тобто  експортна  орієнтація,як  статегія  пром-го  роз-
ку НІК  була  підтримана ТНК.
Це  70-80рр.Саме  в  цьому етапі  в  основному були  ств-не  г., які  в  сучасний  період  визначають їх  спе-
ціалізацію.
Тенденції  у 80-х р.свідчать про  новий  3-й  етап., коли  починає  здійснюватися  перехід  від  традиційних капітало- та  трудомістких  вироб-в  до  розвитку  наукомістких галузей  і ств.власної  наук-во=дослідної  бази.
 
84. Роль Бразилії в економічномурозвитку латиноамериканського регіону.Регіон Латино-Карибської Америки (ЛКА)складається з 34 країн незалежних держав. Країни Лат.Амер. пройшли тяжкий шляхвід колоній до конгломерату незалежних держав. Зараз даний регіон, перш за всейого ведучі держави і в першу чергу – Бразилія, Мексика таАргентина, займають проміжне положення між розвинутими країнами Півночі накраїнами, що розвиваються Півдня. На цих трьох гігантів припадає 2\3регіонального ВВП, в тому числі на частку Бразилії – 31%. Вонисправляють вирішальний вплив на динаміку регіональних макроекономічнихпоказників та розвиток регіону вцілому. За рівнем розвитку економіки тавиробничих сил існує великий розрив між найбільш розвинутими та самимивідсталими країнами регіону.На світовому ринку ЛКА виступають як великі постачальникиметалевих руд та їх концентратів, на регіон припадає 20-29% — мідної,оловяної, залізної руд та концентратів. Також країни ЛКА виступають як експортерис\г продуктів тропічної зони та помірного клімату, вони забезпечуютьсвітовий ринок бананами на 80%, кавою – майже на 60%. Однак, разом з тим рядкраїн вже наприкінці ХХ ст. Виходять на світовий ринок в якості значнихвиробників та експортерів  в області нафтопереробки, металургії, хімії,металопереробки та машинобудування, легкої промисловості. В другій поливині90-х рр. регіон характеризується суттєвим розширенням виробництва автомобілей,авіатехніки, радіоелектроніки, телекомунікаційної апаратури, автоматичногостаночного обладнання. Найбільш яскравим прикладом є Бразилія –індустріальний лідер ЛКА. За обсягом промислової продукції ця країна вийшла навосьме місце в світі. Бразилія війшла в коло тих небагатьох країн, які накануніХХІст. Мають власний аерокосмічний комплекс. До середини 90-х рр. Бразиліязаймала третє місце у світі по випуску морских судів, п”яте місце – повипуску тракторів, шосте – по виробництву військової техніки (виключаючи засобимасового знищення), сьоме місце – по випуску автомобілей.
Після другої світової війни у Лат.Амер.поширилися інтеграційні процеси як прояв поглиблення інтернаціоналізаціїгосподарських зв”язків з метою прискорення та інтенсифікації економічногорозвитку. На кінець 70-х рр. інтеграція охопила майже всі країни Лат. Амер.Інтеграція передбачала створення спільного регіонального  ринку, спеціалізаціюта кооперування промисловості, проведення єдиної валютної політики і навітькоординацію економічного розвитку. Були створені такі організації:Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ), що об”єднала десять країнПівден. Америки та Мексику, і Центр.амер. спільний ринок (ЦАСР) з участю п”ятикраїн Центр. Амер… Своєрідність інтеграційного процесу в Лат. Амер. Полягає втому, що він розвив. Шляхом творення нових угрупувань, а не шляхом приєднаннядо вже існуючих. Так, загострення суперечностей у ЛАВТ зумовило виникнення двохнових торговельно-економічних угрупувань – Лаплатського (Атлантичного) таАндського (Тихоокеанського) У 90-ті рр. на основі Лаплатського угруп. Заснованоспільний ринок країн Півден. Конусу – МЕРКОСУРБразилія є одною знайактивніших та впливовіших країн в інтеграційних процесах регіону.
85. Роль держави в економіці Японії. Японська модель розвиткувідрізняється від американської та захілноєвропейської більш високим ступенемучасті держави в економічному та суспільно-соціальному житті суспільства. Одноюз головних особливостей японської соціально-економічної політики є розробка якзагальних направлень розвитку на перспективу, так і конкретних економічнихпрограм та стимулювання на їх основі господарського (економічного) розвитку. Напротязі всього післявоєнного часу уряд Японії послідовно здійчснює економічнуполітику, базуючись на середньо-, довготермінових планах (перший план “Планвостановлення економіки” був прийнятий у 1949 р., “План удвоєння національногодоходу” – у 1960 р., економічна програма на 1996-2000 рр.“Соціально-економічний план структурних реформ – потужна економіка та вільневід проблем життя народу” – прийнята  1995 р.). Втручання держави в економікуздійснювалося переважно через податкову систему або кредитно-фінансовімеханізми. Основними ричагами цієї політики слугували податкові льготи тадержавна кредитно-інвестиційна діяльність. Податкові льготи надавалися або врамках спеціальної системи амортизаційних відрахувань, що застосовувалася повідношенню важливих видів обладнання, або шляхом звільнення податка на основнийкапітал. Державна кред.-інвестиційна діяльність містилися в наданні урядомнизькопроцентних кредитів із засобів, акумульованних в системі почтовихзберігаючих кас, пенсіонних фондах та фондах медичного та соціальногострахування. В 1952-1955 рр. промисловість отримала з цих джерел 28% необхіднихїй фінансових засобів. Специфічною для Японії рисою є співробітництво міжприватним бізнесом та урядом, особливо в періоди депресії. Важливим фактором,що обумовив високу динаміку економічного розвитку Японії останніх десятиріч,стала структурна перебудова економіки. Головні направлення перебудови – цеавтоматизація виробництва та ресурсозбереження, розвиток нових наукоємкихгалузей та виробництв, технологічна перебудова, підготовка кваліфікованихкадрів, удосконалення управлінсько-організаційних систем. Однак з початку 90-хрр. динаміка основних економічних показників Японії помітно відрізняється відперіодів минулих циклів розвитку. Японська економіка переживає нестабільнийетап розвитку. Резерви традиційних доходів в розвитку галузей вичерпались впевній мірі. Однак фундаментальні передумови свідчать про те, що економічнітруднощі в Японії носять тимчасовий характер. Японія є країною з великимпозитивним  сальдо торгового та платіжного балансу, з смолідним запасомзолото-валютних ресурсів. Проблема для Японії міститься не в джерелах капіталу,а в розумній, взваженій, відповідній ситуації економічній політиці.

86. “Скандинавська модель” економічногорозвитку країн Північної Європи. Поняття “скадинавська модель” означає сукупністьзагальних рис економічного, соціального та політичного розвитку країн ПівнічноїЄвропи (Швеції, Фінляндії, Данії, Норвегії, Ісландії), а також концепцій татенденцій суспільного розвитку, включаючи історичні та національно-географічніумови, загальні межі та традиційні історичні зв”зки ( не кажучи вже про те, що,наприклад, Фінляндія декілька століть входила в склад Швеції, а Норвегія – всклад Данії), мовна, релігійна та культурна близкість. В національних традиціяхі менталітеті усіх скандинавів, також існує багато спільного. До особливостейскандинавської моделі відносяться і багато неекономічних= факторів,асаме: активна участь соціал-демократів та інших левих партій в уряді тазаконодавчих органах влади; висока ступінь “юніонізації” (доля членівпрофсоюзів серед працюючих в різноманітних галузях в країнах Скандинавіїскладає 70-90%; висока політична та економічна активність жінок; особливийекологічний менталітет усіх скандинавів; специфічна скандинавська культура праціта етика бізнесу. Усі країни Піфвнічної Європи відносяться до групи такназваних малих країн (критерії віднесення до малої країни – це абсолютніобсяги ВВП, промислового виробництва та інші абсолютні показники, а непоказники, розраховані на душу населення). На них припадає всього 1% населенняі 3% ВВП та промислової продукції розвинутих країн. Однак за показниками ВВП тапромислового виробництва на душу населення (розрахованими за паритетамикупівельної спроможності валют) скандинавські країни входять в перші 12-15найбільш високорозвинутих держав світу, а згідно класифікації, запропонованої“Програмою розвитку ООН”, за показником “індекс людського розвитку”, що включаєв себе вимірювачі різноманітних аспектів життя людини (освіта, рівень доходів,освічченність дорослого населення, рівноправство жінок та ін.) країни ПівнічноїЄвропи займають місця в першій п”ятірці держав світу.
В після воєннийперіод країни Північної Європи розвивалися досить динамічно, темпи їхекономічного зростання перевищували середні показники для країн-членів ОЕСР.Однак на початку 90-х рр. почалася  глибока економічна криза в Фінляндії іШвеції та спад виробництва в Данії, Норвегії, та Ісландії. Для Фінськоїекономіки це було найсильніше потрясіння за останні сто з лишнім років.Потужними зовнішніми факторами, що вплинули на глибину кризи в Фінляндії були:економічний спад в країнах ОЕСР (основних торгових партнерах Фінляндії), атакож швидке та різке падіння зовнішньоторгового обороту з СРСР, а потімРосією. До 80-х економічне зростання базувалося в основному на залученні увиробництві все нових обсягів ресурсів всіх видів (природніх, трудових,капітальних). Хоча з початку 80-х рр. ситуація починає змінюватись, все більшприділяється увага інтенсивним факторам виробництва. На початку 90-х рр. вглибокій економічній кризі знаходилася Швеція. Як і в Фінляндії, всі гострі проблеми носили не кон”юктурний, структурний характер.Довготривалий підйом вшведській економіці в 80-ті рр. приховував багато структурних проблем., а саме:величезний дефіцит держбюджету, зростаючий держ.борг, порушення оптимальнеспіввідношення між держ.та приватним сектором тп ін. Для виходження з кризи векономіці Швеції та Фінляндії були знижені податки та соціальні трансферти таздійснені інші кредитно-фінансові заходи. В Норвегії, Данії, Ісландії з кінця80-х років спостерігається спад виробництва, зниження валовихкапіталовкладень, зростання безробіття, однак ситуація відрізнялася в цихкраїнах від глибоких криз най. Господарств в Швеції і Фінляндії. Вдругійполовині 90-х рр. скандинавські країни мали відносно благоприємні тренди взагальногосподарській кон”юктурі.
87. Структура зовнішньоекономічнихзв”язків Великобританії.  До другої світової війни, коли ВБ робила ставку  наукріплення господарського механізму імперії, її уряд відкидав саму ідею участіу різних західноевропейських союзах. З втратою колоній у географічнийнаправленності зовнішньої торгівлі ВБ виникли великі зрушення. ЇЇзовнішньоекономічні зв”язки все більш орієнтувалися на Західну Европу, СЩА,Японію. Частка країн що розвиваються  зменшилася. Хоча у взрівнянні з іншимирозвинутими країнами складає велику частину.
 Зараз, половину імпорту ВБ складаєпродукція обробної промисловості. Виріс імпорт машин та обладнання, продукціїхімічної промисловості. Велика частина англійського експорту ще до війниприходилася на продукцію обробної промисловості.  Зараз її частка в експортівиріс ще більше. Приблизно 40% експорту приходиться на продукціюмашинобудування.  Серед сфер вкладання англійського капіталу за кордоном ведучемісце займає обробна промисловість (більше половини інвестицій), (нефтянапромисловість (більше 20%), значний капітал направляється у банківську тастрахову справу. Більше 80% всього сучасного англійського експорту направляєтьсяу країни з розвинутою економікою, особливо збільшуються капіталовкладення векономіку США, та ЕС, зменшується доля країн що розвиваються. 
Вхід ВБ до ЕС поштовхнуло  розвиток  їїконкурентних переваг. У країні були створені передумови для рішення проблем роступромислового виробництва,  зменшена інфляція, помітно збільшився об”єм експортута імммпорту. Зовнішньоекономічні зв”язки  ВБ зараз формуються під впливомвідношень з ЕС. Можна виділити дві головні особливості розвитку зв”язків між ВБта країнами ЕС. 1) індекс закордоних капіталовкладень Англії в країнах ЕСпостійно перевищують аналогічні вкладення країн Западної Европи в Англії. 2)Ступінь покриття імпорту експортом у ВБ з всіма країнами ЕС у даний час буламенше одиниці. Особливі відношення склалися у ВБ з ЕС у валютній сфері. ВБзавжди намагалася займати особливе місце у цій сфері. Так же як Данія таШвейцарія вона вважає для себе   приєднання до зони євро поки ще передчасним,хоча по критеріям вказаним у ММАстрихському договорі (цінова стабільність,стабільність обмінних курсів, відсоткової ставки, дифіцит державного  бюджету–3% від ВВП, відносна величина державного боргу – не більше 60% ВВП) готова доцього етапу.
88. Динаміка зовнішньоекономічних зв”язків КНР у 90-тірр. ХХст.: причини та наслідки. Складовою частиною стратегії китайськихреформ є політика відкритості зовнішньому світу. З кінця 70-х рр. зовн.ек.відкритисть вважається  в Китаї необхідною умовою модернізації країни, що різкоконтрастує з ідеологією минулих десятиріч економічної автократії. Обсяг зовн.торгівлі КНР збільшився з 20,6 млрд. дол. в 1978 р. до 325,1 млрд. в 1997 р., івідповідно КНР перемістилася за цим показником з 32-го на 10 місце у світі.Якщо в дореформенний період частка експорту у ВНП країни складала 4-5%, то в середині90-х рр. – більш 20%. Це дуже високий показник для такої великої країни, якКитай. Значні зсуви відбулися і в товарній структурі експорту. Якщо у 70-ті рр.в ній домінувала продукція сировинних галузей, то в роки реформ стійко зрослачастка продукції обробної промисловості ( з 1\3 в кінці 70-х рр. до більше 85%у другій половиніф 90-х рр.). Правда йдеться переважно про продукціюнизкотехнологічних, трудоємких галузей. Динаміка обороту і балансузовн.торгівлі в цілому відповідає динаміці внутрішнього макроеконом. циклу.Зростанню обсягів торговлі в останні роки сприяли зміни в режимі валютногорегулювання. Також спостерігаються досягнення політики відкритості в областізалучення в економіку КНР іноземного капіталу. Період 90-х характреизуєтьсярізким зростанням обсягів та змінами в структурі іноземного інвестування. Якщоу 80-ті рр. пальма першості належала іноземним кредитам, то з початку 90-х рр.ведучу роль стали відігравати прямі інвестиції. Зовнішній борг КНР досяг у 1998р. відмітки 131,0 млрд. дол. ( на відміну з 42 млрд.дол у 1988р.), алекоефіцієнт обслуговування боргу (відношення платежів за боргом до обсягівекспорту товарів та послуг) залишається в межах 10%, тоді як в міжнароднійпрактиці вважається межою небезпеки 20-25%.
 
89Сутність “шокової терапії” в Польщіна початку 90-х років ХХ ст.   Лібералізація цінової політики у Польщі  протекала у формах“шокової терапії”  і поступового відпуску цін. ЇЇ головними рисами стали:відмова від адміністративного регулювання цін ( за винятком невиликої кількостітоварів та послуг); контроль за зловживаннями монополістів у галузіціноутворення;  зближення  світових і внутрішніх цін. Глибока диформація якпропозиції (структурні диспропорції, високий рівень монополізації, дифіцитбагатьох видів продукції  та ін) так і попиту  (значний дифіцит  держбюджету;все ще існуюча система дотацій і пільг  окремим підприємствам; адміністративнийрозподіл продукції, виготовленої на основі держзамовлення; високе інфляційнеочікування спожівачів та ін),  стали причинами високих темпів росту оптових тароздрібних цін на початку 90-х  у Польщі.
 
90. Регіональні відмінності уздійсненні ринкових реформ у Польщі у 90-і рр.     ХХ ст.  Різьке погіршеннясоціально-економічного стану, кризові явища в національній економіці зумовилиперехід країни до ринкової економіки. Були прийняті плани та програми  ринковоїтрансформації,  які визначили напрями та етапи перетворень.   У Польщі це “план Більцеровича”. Однією з головних задач  держави при переході до ринковихвідносин   є лібералізація цін,  що в Польщі мала вигляд “ шокової терапії”.Головними рисами  якої стали: відмова від адміністративного регулювання цін (за винятком невиликої кількості товарів та послуг); контроль за зловживаннямимонополістів у галузі ціноутворення;  зближення  світових і внутрішніх цін.Глибока диформація як пропозиції.  Другою з головних проблем переходу доринкової економіки є  приватизація державного майна.   Мова шла не тільки прозміну характеру держ. майна  а й відповідним перетворенням  особистих державнихпідприємств., та о законодавчому закріпленні рівних умов  розвитку її форм,перш за все кооперативної, приватної та змішаної.  Приватизація проходила умежах трьох етапів: “ мала приватизація”   яка  охопила державне майно у сферіторгівлі, обслуговування, та малої промисловості  здійнювалася за готівковікошти, таким чином  взималися вільні не покриті товарами кошти, зменшуючитаким чином тиск на економіку; Велика приватизація” проходила більш динамічно,що було спричинено відсутністю готівки у населення, низькою доходністюпідприємств та слабким притоком іноземних інвестицій.   Проведення великоїприватизації здійснювалося за допомогою ваучерів, які видавалися населеннюбезоплатно та давало можливість його власникам  обмінювати на акції різнихпідприємств. “ Реприватизація” -  повернення  майна або  возмішення відшкодування його вартості Його колишнім власникам.  Кардинально змінюютьсягрошова та фінансово-кредитна  політика. Створилася двоярусна банківськасистема, яка включала національні (центральні) та комерційні банки.  Податковіреформи в країні були спрямовані  на стимулювання економічної зацікавленностіпідприємства не зважаючи на форми власності, диференційованими стають податки знаселення,  здійснюється політика до зближення з системою  що діє   з 01.01.93рв ЕС. Маючи на увазі уніфікувати їх до моменту свого вступу до цієїорганізації. 

91. Сучасні тенденціїсоціально-економічного розвитку Японії. Темпи економічного зростання післявоєнної Японії, що досягланайвищого значення в 50-х рр. (середньорічний приріст ВВП складав 14,9%),показали довготривалий знижуючий тренд: в 60-х –11,3%; 70-х – 4,5%; 80-х –3,8%; 90-х – 1,8% (оцінка). За знижуючими темпами зростання  стоїть змінаетапів економічного розвитку країни. Можна виділити наступні етапи: реформиперших повоєнних років (1946-1952рр.), період високих темпів (1955-1973рр.),період адаптації до зростання цін на ресурси сировини та палива, а такожінтернаціоналізації економіки (1974-1989 рр.) та структурна криза 90-хрр. Важливим фактором, що обумовиввисоку динаміку економічного розвитку Японії останніх десятиріч, сталаструктурна перебудова економіки. Головні направлення перебудови – цеавтоматизація виробництва та ресурсозбереження, розвиток нових наукоємкихгалузей та виробництв, технологічна перебудова, підготовка кваліфікованихкадрів, удосконалення управлінсько-організаційних систем. Японська з 80-х рр.ще глибше інтегрується в світове господарство. Лібералізаціязовнішньоекономічних зв”язків була сильно ростягнута у часі і дала японськимпромисловцям можливість добре конкурувати на міжнародних ринках. В середині80-х рр. велике позитивне сальдо в торгівлі з США та країнами Європи. Головніфактори економічного зростання: дешева, освіччена робоча сила, доступність новихтехнології, достатні внутрішні джерела нагромадження та механізми фінансуваннякапіталовкладень. Однак з початку 90-х рр. динаміка основних економічнихпоказників Японії помітно відрізняється від періодів минулих циклів розвитку.Японська економіка переживає нестабільний етап розвитку. Резерви традиційнихдоходів в розвитку галузей вичерпались в певній мірі. Однак фундаментальніпередумови свідчать про те, що економічні труднощі в Японії носять тимчасовийхарактер. Японія є країною з великим позитивним  сальдо торгового та платіжногобалансу, з смолідним запасом золото-валютних ресурсів. Проблема для Японіїміститься не в джерелах капіталу, а в розумній, взваженій, відповідній ситуаціїекономічній політиці.
 
92. Технологічні ресурси світовогогосподарства та їх роль. Технологічні ресурси (науково-технічний потенціал, наука)визначають можливості тої чи іншої країни здійснювати науково-дослідні таексперементально-консрукторські роботи (НДЕКР). На науково-технічний потенціал,його стан впливають дві групи факторів: кількісні – наявністьпідготовлених науковців, дослідчих, а також материально-технічне забезпеченняНДЕКР, перш за все обсяг фінансових засобів, що виділяються на науку.,  аткож якісні– систему  організації НДЕКР, приорітети наукових розробок, рівень розвиткувідповідної галузі. Найважливіші показники, що характеризують науковіресурси: частка витрат на науково-дослідні роботи в ВВП; витрати на НДЕКР надушу нас-ня; частка бюджетню асигнувань на НДЕКР в заг. Витратах держави;чисельність спеціалістів, зайнятих в науці; кількість міжнар. Премій на видатнінаукові винаходи; індекс цитування; частка наукоємкої продукції у ВВП.Науковіресурси сівтової економіки зосереджені в невеликій кількості країн. На часткуСША припадає близько половини всіх ресурсів, що виділяються на НДЕКР. Середінших центрів слід відиітити країни Західної Європи, Японію, Росію. Малірозвинуті країни (Швеція, Швейцарія, Нідерланди та ін) входять в категоріюлідерів лише на окремих, порівняно вузьких направленнях науково-технічногопрогресу. Деякі нові розвинуті країни (Південна Корея) на ключові країни, щорозвиваються (Індія) прориваються в окремих направленнях в категорію лідерів.Економічну ефективність науково-технічної сфери можна визначити як відношенняприросту випуску наукоємкої продукції до витрат на НДЕКР. Другим важливимпоказником результативності НДЕКР є кількість щорічно виданих авторськихсвідоцтв та винаходів, або патентів. Важливу роль для оцінки наукових досягненьграють Нобелевські премії за різноманіт.направленнями досліджень.
93Товарна та географічна структураміжнародної торгівлі у постсоціалістичних країнах.  У зв”язку з розривом суспільнихгосподарських зв”язків та падінням виробництва на початку 90-х р позиції країнна свтовому ринку ісотно зменшилися. Зміна моделі соціально-економічногорозвитку, істотне перетворення відносин власності, рішучій поворот доформування ринкових основ народних господарств зумовили кардинальнутрансформацію зовнішноьекономічної політики країн. На початку 90-х років питомавага взаємної торгівлі у зовнішньоторгівельному обігу  цих країн скоротиласямайже з 60% до 20%. Зміна географічної структури зумовлена логікою перетворень,які відбуваються в цих країнах. Ринкові реформи у країнах регіону,лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, перехід до взаємних розрахунківу вільноконвертованій валюті сприяли зміні товарної структури  їхньоїзовнішньої торгівлі. Дезінтеграція не тільки розширила можливостізовнішньоекономічних зв”язків з “Третіми країнами”, але ще більще спричинила скрутнийстан.  Структура експорту постцоціалістичних  країн на світовому ринку єархаїчною, має сировину напрвленність, що все дає їй право займати там неостаннє місце. Виробники країн за рідким виключенням не мають можливостівитримати конкуренцію з фірмами розвинутих країн  і на своїх внутрішніхринках.  У зв”язку з технологічною відсталістю ринку, став надовго сфероюзбуту  для галузей машинобудуваня. При цьому в умовах скорочення обсягіввзаємної торгівлі зросла питома вага с/г та хімічної продукції та сировини. Такчастка машин і устаткування у польському експорті в Угорщину знизилася з 53-55%у 1988-1989 рр. до меш як 10% у першій половині 1992 р. За цей час відповідначастка в угорському експорті у Польщу впала з 56-58% до 27%. Поряд з цим дедалібільшого значення починає набувати  готова продукція.
 
94. Експортна модель АПК США. Частка агропромислового комплексу в ВВПСША перевищує 20%. На США приходится більше 45% світового виробництва кукурузи,12 % світового виробництва пшениці. Країна займає перше місце у світі поекспорту кукурузи та пшениці та друге (після Таіланда)  по експорту рису. Значне збільшеня виробництва сільскогосподарської продукції  за останні рокивизване такими досягненнями прогресу  як біотехнологія, використання новітніхтехнологій та інформації. Основною організаційною формою АПК в США є фермагосподарство, яке реалізує продукції на сумму, більшу за 1 тис. Долларів/рік.Серед особливостей розвитку с/г у США можна виділити: 1). Широко розвинутапорайонна і товарна спеціалізація фермерських господарств; 2) виваженаполітика  фінансування впровадження біо- та інформаційної технології в аграрнийсектор; 3) створення спеціальних високопродуктивних машин для обробітку різнихкультур, їхньої первинної переробки та зберігання, а також інтегрованогозахисту  рослин від хвороб, бур”янів та шкідників; 4). Прискорений процеспосилення виробничих зв”язків с/г із суміжними  галузями, якіобслуговують тадоводять його продукцію до споживачів, створення на цій основі системиагробізнесу, в якій панівне становище мають фермерські кооперативні об”єднання і концерни харчової помисловості; 5). Відносне послаблення позицій США насвітових ринках с/г товарів.
орган-ю  формою с\г  є ферма.
Особливості розвитку с\г США:
— широко розвинуту порайонну та товареуспец-ю
— політику  фінансування впровад-
жень біо- та інформац. Технологій
(банківське кредитування )
— ств.спец. високопродуктивних машин для  обробітку с\г  культур.
— посилення  виробн-х зв”язків зсуміжними галузями.
— висока спеціалізація. Напр.по штатам вирощують щось одне.
Штат Ойова — кукурудза.
-Проблема банк-ва  фермерів.
      США  займає  провідні  позиції щодо Е-ту с\г  продукції Ця кр.найб. Е-р кукурудзи 45%
      пшениці  12%
ВопросКИТАЙ5,9,20,26,53,73,83
Стратегиясоциально-экономического развития Китая.54
Сконца 70-х гг. проведение широкомасштабной экономической реформы и открытойвнешнеэкономической политики (переход к рыночной экономике): реформа цен,приватизация, привлечение иностранного капитала, децентрализация управления,акционироание предприятий. Цель: решение хозяйственных задач, расширениеучастия страны в международном разделении труда. В 93 г. новая модель реформы,ее цель — социалистическая рыночная экономика, так как социалистическая системав Китае не исчерпала себя.  Причины высоких темпов экономического развития - изменения в инвестиционной политике: диверсифицирование источниковфинансирования (увеличение удельного веса индивидуальных, коллективных, частныхсредств, накопления населения), децентрализация государственныхкапиталовложений: увеличение роли источников финансирования в руках местныхвластей и государственных предприятий., замена бюджетного финансированиякредитованием банками: развитие коммерческих банков, финансовыхтрестовоинвестиционных компаний, создание с/х кредитных кооперативов, активизация выпуска облигаций, государственных займов, акций предприятий,облигаций банков, увеличение объема неправительственных финансовых институтов(облигаций банков, предприятии, акций предприятий, депозитные сертификаты).Восстановление многоукладной экономики -  курс на развитие многообразных формсобственности для повышения рентабельности, экономической эффективности с/х. Врезультате появление разных форм доходов: трудовые, проценты, дивиденды,арендная плата.  Доля государственного сектора в 94 г. — 18% (79 г. — 24%),коллективный сектор — 54% занятых, 39% ВВП (35% и 19% соответственно), частныйсектор находится на начальной стадии развития — 1% стоимости промышленнойпродукции.  Гос. сектор — 50% капиталовложений, 40% — коллективный, частный — 3%, иностранный и смешанный  — 7%.
Основноенаправление реформы предприятий — преобразование предприятий, компаний наоснове акционирования. К акционированию дифференцированный подход, недопускаются к акционированию стратегические, оборонные и новейшиетехнологические отрасли, транспортная энергетика при условии контрольногопакета акций у государства. К началу 95 г. — 60 тыс. акционерных предприятий.
Важныйфактор развития — повышение производительности труда. С 87 по 91 гг. — физический объем национального дохода на одного занятого увеличился на 53%.
Уменьшениероли традиционных факторов (объем инвестиций, рабочая сила), возрастание ролиновых факторов (наука, образование, организация производства).  Развитие наукии техники — один из основных моментов экономической стратегии КНР. Затраты наНИОКР 2,2% ВВП (= ЕС, меньше США).
Проблемы:низкий уровень развития производительных сил, неразвитые бедные районы,замкнутость отдельных регионов, преобладание сельского населения, высокийудельный вес мелкого производства, низкий жизненный уровень населения.
Достижение сбалансированности народного хозяйства — одноиз важнейших направлений экономической политики. До начала 70-х гг. 33% ВВП — с/х, 46% — промышленность, 20% — транспорт, связь и услуги. Задачи структурнойэкономической политики в начале 80-х гг.: обеспечение сбалансированногоразвития промышленности и с/х (рост с/х отставал от роста промышленногопроизводства), ускоренное развитие легкой промышленности, привлечение тяжелойпромышленности к снабжению потребительскими товарами, ликвидация диспропорцийвнутри тяжелой промышленности,  решение энергетической проблемы, интенсификацияэкономики, повышение технического уровня. В результате в 890-х гг. — увеличениеинвестиций в с/х, увеличение доли легкой промышленности в приросте промышленнойпродукции (39%), переориентация оборонной промышленности на выпуск продукциигражданского назначения,  43% всех государственных капиталовложений в 90-е гг.- в топливно-энергетический комплекс. Программа развития энергетической базы к2000 г.: атомная энергетика, разработка нефтяных месторождений, впромышленности приоритетное направление  — обрабатывающая промышленность, вобрабатывающей промышленности приоритеты -радиоэлектроника, автомобилестроение.В результате машиностроение дает 25% валовой промышленной продукции и доходовпромышленности, но только 10% продукции машиностроения достигло мировыхстандартов. самые динамичные отрасли: электронная промышленность (93 г. — увеличение в 8 раз), среднегодовой темп прироста химической промышленности — 11% ( доля в промышленном производстве 12%). С/х — интенсификация, но все  ещеотсталое: растениеводство — 47%, животноводство — 17%, подсобные промыслы — 29%, рыбное хозяйство — 3%, мясное — 2%. Цель: увеличение доли животноводства итехнических культур.
Либерализациявнешнеэкономической политики. В результате увеличения внешнеторгового оборота,экспорта и импорта главная задача внешней торговли -  приобретение техники итехнологии. В результате за счет импорта техники и технологического обеспечения- 60% прироста промышленного производства. Снижение импортных пошлин и тарифов.Сотрудничество со всемирным банком: развитие программ ТЭК, науки и образования,транспорта, с/х, финансирование мелких и средних промышленных предприятий.Привлечение в страну прямых иностранных инвестиций, образование совместныхпредприятий с участием китайского и иностранного капитала, чисто иностранныхпредприятий. Доля совместных предприятий в общем объеме экспорта в 94-м г. — 24%. В Приморском поясе 80% предприятий с участием иностранного капитала. Организация свободных экономических зон в приморских районах  (14 зон): зоныобеспечивают 20% всего экспорта Китая.
ВКитае высокая норма накоплений  — свыше 30%.
Положительныесдвиги в уменьшении неграмотности, в развитии высшего образования, но это ещеотстает от  потребностей. Также сдерживают страну военные расходы (около 3%ВВП).
Собственноеразвитие космической техники и технологии, доминирование в запуске коммерческихракет, если темпы роста сохранятся, то к 2010 г. Китай достигнет уровнясреднеразвитых стран, а к 2040 — превзойдет США по экономической мощи и уровнюпроизводства на душу населения. 
Произошлиизменения: директивное планирование сменилось инлдикативным, формы оплатытруда, участие наемных рабочих в управлении. Это способствовало увеличениюинициативности и производительности труда.Япония 42,54,61,64,69,85,91
Модельэкономического развития Японии.47
Послевторой мировой войны  курс на реформы. В Японии установлен механизм, которыйдействует до последнего времени, система приоритетных производств, необходимыхдля восстановления экономики (черная металлургия, ж/д и морской транспорт,каменноугольная). Методы прямого  контроля: цены устанавливаются на заниженномуровне, компенсация цен доля производителей со стороны государства,квотирование импорта.
Вторая половина 50-х гг. — политика рационализации,способствующая образованию базовых отраслей. Инструменты модернизации — прямойадминистративный контроль, создание специальной организации для предоставлениякредитов, страхования внешнеторговых операций. Реформы: легализация профсоюзов,ликвидация феодального землевладения, антимонополистические мероприятия,демонополизация и деконцентрация экономической власти, с утверждением новойконституции произошло установление лимита на военные расходы — 1% от ВВП, чтоспособствовало ускорению экономического развития, накопления базировались насобственных источниках, объем заемного капитала невелик, экономический ростобеспечивался внутренними сбережениями. Создание механизма регулированияучетных ставок капиталовложений, основные капиталовложения направляются вэффективные элементы основного капитал, то есть машины и оборудование. Основныесредства направляются на создание новых производственных мощностей (норманакопления в 1,5 — 2 раза больше, чем в других промышленных странах, а среднийвозраст оборудования — 5-6 лет). Организация серийного производства обеспечилавысокую эффективность капиталовложений, позволила создать энерго, ресурсо икапиталоемкие отрасли (черная и цветная металлургия, судостроение,нефтепереработка) — эти базовые отрасли создали основу для техническихизменений. Увеличение количества и повышение качества рабочей силы из-запритока населения из с/х и введения всеобщего 9-летнего образования (95%закончили среднюю школу и 30% молодежи учится в Вузах).
Научно-техническаяполитика направлена на заимствование научных достижений других стран снезначительными техническими  усовершенствованиями, связанных с особенностямияпонского рынка. Это экономит финансовые ресурсы, приносит выигрыш во времени.
В70-х гг. — новый этап развития экономики, что было вызвано резким скачком ценна нефть и сырье, повышением реальной зарплаты, понижением конкурентоспособностияпонских трудоемких отраслей, переход к энергосберегающим технологиям и ростунаукоемких отраслей, рост сферы услуг, переход от заимствования научного опытак созданию собственной научно-технической базы, увеличение затрат на прикладныеи фундаментальные исследования.
Корпоративнаямодель развития экономики. Социальная структура хозяйства характеризуетсядуализмом, основное место в занятости и современном производстве — мелкие исредние предприятия, нет тенденции к их сокращению. На мелких предприятияхсосредоточено около 50% рабочей силы, на крупных — 6%. Мелкие и мельчайшиепредприятия могут конкурировать так как они группируются по вертикальнойсистеме. 1 вид группирования: переплетение капитала и личной унии, объединениемелких компаний с крупными и средними, где мелкие компании являютсяпоставщиками более крупных (60% мелких и средних предприятий обрабатывающейпромышленности охвачено субподрядными отношениями). В отличие от Зап. Европы вяпонской экономике существует трехслойная система: рынок, группа предприятий,предприятие. Происходило поглощение мелких и средних компаний крупными.Характерно взаимное владение акциями предприятий, но сами компании не могутвладеть своими акциями, контроль за акциями осуществляют не физические, аюридические лица. Доходы на капитал небольшие, около 10%, поэтому некоторыеисследователи называют Японию — социальной экономикой. В таких гр      уппировках существует система взаимного держания акций, совместные расходы насодержание мелких предприятий, на выплату зарплаты, которая ниже, чем накрупных, на устройство социального обеспечения. Система взаимного держанияакций позволяет выводить компании, входящие в эту группировку из-под влиянияколебания акций, угрозы скупки акций другими компаниями. Банки заинтересованыне привлекать иностранных инвесторов, поэтому они дают деньги даже под низкиепроценты (предприятиям). Заработанные средства не раздаются акционерам, аиспользуются для развития производства. Собрание акционеров носит формальныйхарактер, все определяют директора компаний, входящие в группировку. Сутькорпоративного характера -  все предприятия Японии объединяются в определенныефинансовые и производственные группы и борются не за расширение прибыли, а зарасширение производства. К этому добавляются национальные традиции иособенности национальной рабочей силы: принцип пожизненного найма, но онпостепенно отмирает, пожизненные работники в данный момент составляют 20-30%всей рабочей силы. Второй принцип — фирма — наш общий дом: характерная чертадлительный рабочий день, труд с большой отдачей. Профсоюзы — часть структурыкомпании, то есть трудовые соглашения заключаются на уровне компаний.  Нетзначительной разницы между зарплатой директора и работника (10кратная, в США — 100кратная). Гармоничные отношения между предпринимателями и рабочими.
С70-го г. концепция того что у служащих больше удовлетворения, если их работаносит целостный характер. Япония отошла от конвейерных линий, создаются малыегруппы, ответственные за весь производственный процесс. В результате бракснизился с 6 до 0,3%, производительность труда увеличилась на 20%,себестоимость — на 30%.
ВЯпонии существует планирование хозяйства: национальное, отраслевое,региональное и внутри предприятий. В планировании участвуют союзы предпринимателей,при перестройках компаний им дается дотация. Стабильные цены, нет инфляции.Свободного рынка не существует, до 40% всех товаров и услуг при их реализации регулируются.
Дефіцит бюджету. Утворення та зростання державного боргу у різнихтипах країн.106
Проблема заборгованості ташляхи її розв'язання.
Зовнішнязаборгованість — це сума фінансових зобов'я­зань країни іноземним кредиторам,що підлягають погашен­ню в обумовлені терміни. Найгостріше проблема зовнішньоїзаборгованості стоїть перед країнами, що розвиваються. Її причини охоплюють усюси­стему відносин з приводу руху капіталів, товарів і послуг. Тому  кризазаборгованості має трактуватися не просто як криза фінансово-кредитних відно­синрозвинутих країн з молодими державами, а як найбільш узагальнюючий прояв кризивсієї системи світогосподарських відносин між ними. Загальний обсяг зовнішньоїзаборгованості країн, що роз­виваються, на кінець 90-х років перевищив 2 трлн.дол. США. Проте тягар заборгованості визначається навіть не стільки абсолютнимобсягом боргу, скільки сумою платежів по його погашенню, їх відношенням до ВНПі експорту. Погіршення умов кредитування молодих держав останнім часомсупроводжувалося більш швидкими темпами збільшен­ня виплат з обслуговуванняборгу, особливо відсотків, ніж зростання самого боргу. Саме ця обставина впоєднанні із різким скороченням експорту, погіршенням умов торгівлі, зростанняммасштабів нееквівалентності в обміні та поси­ленням протекціоністських дій ТНКне дала змоги країнам, що розвиваються, своєчасно сплачувати заборгованість. Зкожним роком молоді держави змушені витрачати все більшу частину своїхекспортних надходжень на відшкоду­вання боргу і оплату відсотків, що істотнообмежує можли­вості імпорту потрібного цим країнам виробничого устатку­вання татехнології і негативно позначається на перспек­тивах їхнього економічногорозвитку. У деяких країнах, що розвиваються, платежі з боргу навіть перевищуютьекспортні надходження. Це не лише стримує економічний роз­виток молодих держав,а й практично не дає змоги підтриму­вати навіть той рівень споживання вбагатьох з них, який було досягнуто в 70-ті роки. Усе це гальмує і навітьпаралізує економічний прогрес країн, що розвиваються, бло­кує підвищенняжиттєвого рівня населення, відкидаючи його нерідко на багато років і навітьдесятиріччя назад. Країни, що розвиваються, економічно не спроможні спла­титивеличезні борги і відсотки по них. Водночас ситуація, що склалася, реальнозагрожує і кредиторам, оскільки може викликати ланцюгову реакцію банкрутств, практичнийрозвал усієї фінансово-кре­дитної системи, а тому змушує уряди і керівниківміжнарод­них фінансових кіл здійснювати певні заходи щодо лібералізаціїфінансово-кредитних відносин із країнами, що розви­ваються. Країни з розвинутоюринковою економікою також мають зовнішні борги (а деякі і досить значні), протеу зв'язку з їх відносною економічною стабільністю зовнішня заборгованість ненабула тієї гостроти, як для країн, що розвиваються, та держав Східної Європи.У високорозвинутих країнах, як правило, більшому чи меншому державному боргупротистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів. Оцінюючиплатоспроможність окремих країн, використо­вують показник норми обслуговуваннядержавного боргу (НОБ), який визначається відношенням суми платежів, яку країнамає виплатити іноземним державам за певний період(СП), до суми іноземноївалюти, отриманої від експорту то­варів і послуг (СВ): НОБ = СП: СВ • і00%.Уміжнародній практиці прийнято вважати, якщо НОБ перевищує 20%, країна єнеплатоспроможною.
Характерні риси світових економічних криз 1974―1975 рр.  тапочатку 80-х – 90-х років ХХ ст. 43
Дефіцит бюджету. Утворення та зростання державного боргу у різнихтипах країн.106
Мировойдолговой кризис: причины, динамика, современное состояние.
 Кризисначался в 1982 г., когда Мексика отказалась  от выплаты своей задолженностииностранным коммерческим банкам. Тогда же ряд стран Лат. Америки объявил опрекращении части своих платежей по долгам. Кризис внешней задолженности быстрораспространился на большое число государств и превратился из регионального в мировое явление. Досередины 70-х гг. основным внешним источником финансирования развивающихсястран являлись: двусторонняя официальная помощь со стороны стран-членовКомитета помощи развитию,  частные прямые капиталовложения, экспортные кредиты.Только отдельные крупные банки имели постоянные кредитные отношения сразвивающимися странами. Со второй половины  70-х гг. роль банков возросла.Резко увеличились кредиты ТНБ, получило распространение банковское кредитованиеправительств,  гос. банков, компаний и др. объединений под правительственныегарантии. Займы подразделялись на индивидуальные и синдицированные (для участияв займе привлекались др. банки, не вступавшие в контакт с заемщиком). Механизмсиндицирования займов позволил мобилизовать  большие суммы, чем прииндивидуальных займах.  В то время промышленно развитых странах наблюдалосьизобилие свободного краткосрочного капитала, также правительственные гарантиирасценивались как гарантии платежеспособности государств, рост цен на нефть вдесятки раз в к. 1973 г., это увеличило приток финансовый ресурсов стран ОПЕК ипозволило расширить кредитование нефтеимпортирующих стран. Ведущее место всиндицированных займах  занимали банки США (50%), Англия, ФРГ- 16% (каждая). Вк. 70-х гг. возросла активность банков Канады, Японии,  Франции.  В результатекризиса 1973 г. упал спрос на еврокредиты в связи со структурными изменениямииз-за увеличения цен на нефть. Это увеличило возможность предоставления кредитаразвивающимся странам, где вырос инвестиционный спрос. ТНБ заинтересованы впродолжении кредитования, так как это обеспечивало приток нерискового дохода отновых клиентов в то время как на внутреннем рынке спрос на кредиты былнезначительным. Считалось, что экспортные доходы нефтеимпортирующихразвивающихся стран будут быстро увеличиваться, создавая условия дляобслуживания долга. Но во многих случаях средства использовались нафинансирование текущих расходов правительств и корпораций, на оплачиваниестарых долгов (с 73 по 82 гг. 80% заимствований развивающихся стран шли накомпенсацию повышения цен на нефть, на обслуживание растущего долга). Увеличился спрос на ссудный капитал со стороны развивающихся стран послеповышения цен на нефть. К началу 80-х гг. пришло время выплаты задолженностиразвивающихся стран. Отношения текущих платежей по долгам к их доходам отэкспорта увеличилось до 40%, возрос спрос на кредиты, но уже для обслуживаниядолга. Банки резко сократили предоставление новых ссуд в связи с ухудшениемликвидности развивающихся стран. На это наложился экономический кризис 80-82гг.: произошло абсолютное сокращение мировой торговли и падение спроса натовары развивающихся стран, а свободный капитал стал перетекать в США, так кактам были увеличены учетные ставки, развивающимся странам были увеличены % постарым долгам. В результате развивающиеся страны оказались не в состоянииобслуживать свою внешнюю задолженность. В к. 82 г. 34 страны просрочили платежипо задолженности. Кризис отрицательно сказался на экономическом положениистран-должников и на экономическом положении кредиторов, поэтому обе сторонывыражают заинтересованность в преодолении кризиса. В 86 г. выплаты просрочилиуже 57 стран, к началу 90-х гг. — 72 страны. В развивающихся странах внешнийдолг составляет 46% ВВП и 33% экспорта. Существуют различные подходы к решениюпроблемы задолженности со стороны кредиторов и должников. С 82 по 87 гг. врезультате принятых  мер удалось несколько затормозить рост внешнейзадолженности развивающихся стран. Но с 87 г. объем внешней задолженностизначительно увеличился (с 1 до 1,5 трлн. долларов). Это связано с ослаблениемдоллара, а с появлением новой группы должников (страны СНГ). Для определениятекущей тяжести задолженности используется показатель отношения размера долга кВВП, а для определения долгосрочной устойчивости долга используется отношениеразмера долга к экспортным поступлениям.  В 92-м г. платежи по процентамразвивающихся стран не намного отставали от роста экспорта, отношениезадолженности к ВВП стало сокращаться с 87 г. (41%, 92 г. — 38% ). Отношениезадолженности к экспорту в 86 г. — 200% (тенденция к сокращению — 92 г. — 130%). Положение различных стран неодинаково. 15 стран с наиболее тяжелойзадолженностью (норма обслуживания долга выше 25%).  Наиболее тяжелое положениев Африке (92 г. — уровень долга по отношению к ВВП 100%). В Лат. Америкеположение улучшается, в Азии суммарный объем задолженности суммарный объемзадолженности увеличивается, но он уравновешивается высокими показателями тамэкономического роста, что ведет к сокращению коэффициента обслуживания долга.Положительные тенденции: с начала 90-х гг. произошло усиление притока прямыхинвестиций, часть прямых капиталовложений обеспечивается за счет обмена долгана активы компаний, рост потоков гос. помощи в форме даров.
Существует3 группы по задолженности: 1 место — более 50% Лат. Америка, 2 место — Африка,3 место -  Восточная Азия, Тихоокеанский регион.  В 1995 г. общая задолженностьсоставила около 2 трлн. долларов. Из них 1 трлн. 852 млрд. — долг развивающихсястран, 260 млрд. — долг стран переходного периода. Чрезмерная задолженность — внешний долг по отношению к ВВП больше 50% и по отношению к объему экспортабольше 250-270%.Франция 27,34,66,70,96
Франція має багатогалузеве с. г. За обсягомс. г. продукції займає 3-Є місце серед країн Заходу (після
США і Канади) і 1-е — в Зах. Європі. Вона єзначним виробником зерна (понад 50 млн. т), тваринного масла,
яловичини, сиру; виробляє 96 кг м'яса надушу населення за рік, 508 кг — молока і молочних продуктів.
Тваринництво дає понад 50% всієї с. г.продукції.
     Залізниці — близько 40 тис. км (з них25% електрифіковано), шос. шляхи з твердим покриттям —
близько 1, 3 млн. км (у т. ч. близько 7 тис.км — автостради). Найбільші порти: Марсель, Гавр, Дюнкерк, Нант,
Бордо,Руан.                                                        
     Експорт: легкові автомобілі, літаки,зброя, швейні і текстильні вироби судна, електротехнічні вироби,
сталь, алюміній, зерно, вино. Імпорт: нафтаі газ, кам'яне вугілля, кольорові метали, целюлоза, бавовна, кава.
     Головні торгові партнери: країни ЄС(60% обігу), Японія, США.
СполученіШтати Америки. 41,44,63,79,94,104,111
ПозицииСША в мировой экономике.
США — лидер мировой экономики. Территория составляет 9,3 млн. квадр. км. Население — 255 млн. человек. Опережает по уровню развития промышленных сил, масштабамхозяйства  любую из промышленно развитых стран. На долю США приходится 25%совокупного ВВП мира (понижательная тенденция), однако по показателям на душунаселения США заметно уступают некоторым странам: Швейцарии, Японии, Швеции. США занимает 1 место в мире по объему промышленного производства, самоевысокоэффективное с/х в мире.
Началоэкономического доминирования США в мире  приходится на 50-е гг. 20 в. СШАпроводили политику помощи странам Европы, которую потом переориентировали напрограммы помощи развивающимся странам. Во второй половине 80-х гг. объембюджетного дефицита понизился до 150 млрд. долларов в год (до этого в отдельныегоды достигал 200 млрд. долларов). Однако за 1992 финансовый год произошелстремительный рост бюджетного дефицита до 290 млрд. долларов.  Кроме тогонаблюдается тенденция к увеличению государственного внешнего долга, который ужепревышает 4 трлн. долларов. В 80-е гг. инфляция составила 5% в год, к началу90-х гг. она снизилась до 3,5% — 4%. США отличаются высочайшей емкостьювнутренних рынков. Самый высокий уровень ВВП в мире. Промышленность СШАпотребляет 1/3 всего добываемого в мире сырья. В США наиболее емкий в мирерынок оборудования (40% реализуемой в промышленно развитых странах продукциимашиностроения). Самое развитое машиностроение в мире, кроме того США являетсяимпортером машинотехнических изделий, на США приходит более 1/4 мировогоэкспорта машин  и оборудования. В структуре производства преобладающий удельныйвес сферы услуг: доля в ВВП — 60%, тогда как доля материального производствасоставляет 37%, а с/х — 2,5%. Огромную роль играет сфера услуг в занятости — 73% населения. США располагают самым крупным в мире НТ потенциалом. Расходы наНИОКР в 92 г. составили 160 млрд. долларов: 44% — государственные ассигнования,51% — частные корпорации. 1/2 государственных расходов на НИОКР направляется ввоенную промышленность (для сравнения в Японии и ЕС преобладает гражданскоенаправление).  Американские корпорации занимают первое место в мире попроизводству самолетов и космических аппаратов, сверхмощных компьютеров,полупроводников, лазерной техники, средств связи. На США приходится 50% всехкрупных нововведений в промышленно  развитом мире. США является крупнейшимпроизводителем продукции высоких технологий (доля в мировом производстве — 36%). В США сосредоточено 75% банков данных в промышленно развитых странах мира(в Японии и ЕС разветвленных систем банков данных нет). В начале 90-х гг.научные кадры составили больше 3 млн. человек. Высокий образовательный уровеньрабочей силы: 38% — среднее образование, 21% — законченное высшее, 17% — незаконченное высшее, 11% — ниже среднего. Характерно богатство американскогорынка, что является мощным фактором роста мировой торговли. Многие страныборются за доступ на американский рынок. Экспортная квота США составляет 8-9%ВВП. Однако для некоторых отраслей экономики значение экспорта значительновыше. Так, на экспорт направляется 1/4 всей с/х продукции, 1/4 машиностроения,2/5 самолетов. За исключением 88-90-х гг. США занимают первое место в мире повеличине экспорта и импорта. Импорт играет растущую роль в США. За счет импортаудовлетворяется 20% потребностей в текстиле, 30% ежегодного объема продажавтомобилей в США. Доля импорта в продажах станков и оборудования составляет50%, 80% — бытовой электроники и обуви. Крупными торговыми партнерами СШАявляются ФРГ и Япония. На США приходится 8-9% экспорта ФРГ и 29-31% экспортаЯпонии. Характерная черта экономики США — устойчивый дефицит в торговле с этимистранами, для которых доступ на американский рынок является одним из главныхусловий развития. США является одним из ведущих потребителей экспорта НИС: 91%всего экспорта Мексики, 46% — Тайваня, 40 — Филиппин, 38 — Южной Кореи. Объемторговли между США и НИС за 70-90-е гг. составил 22,5% внешнеторгового оборотаСША, доля НИС — 2/3 внешнеторгового оборота США с развивающимися странами. США- крупнейший экспортер наукоемкой продукции, за их пределами только 9% рынка в1990 г. Сеть международного производства, созданная посредством прямыхзаграничных инвестиций — “вторая экономика”. Она занимает особое место вмировой системе. Общий объем продаж предприятий и фирм второй экономикисоставил 32% ВВП США. Развитие международной кооперации привело к тому, что всеболее значительная часть внешней торговли представляет собой внутрифирменнуюторговлю. Если в 60-х гг. стоимость заграничных прямых вложений США составила32 млрд. долларов, что превышало 1/2 стоимости всех мировых заграничныхинвестиций, то в 90-х гг. эта цифра составила 700 млрд. долларов, чтозначительно превышает показатели для любой другой страны. США сами сталикрупным реципиентом прямых иностранных капиталовложений. По данным на 1992 г.стоимость инвестиций США за границей составила 802 млрд. долларов, аиностранные инвестиции в США — 654 млрд. долларов. США одерживают победу вконкурентной борьбе за привлечение финансовых ресурсов, что являетсясвидетельством ее силы. Внутренний рынок США способен ежегодно принимать иразмещать 100-150 млрд. долларов. Доллар стал своеобразным эталоном, на которыйравняются все валюты мира. Повышение курса доллара приводит к понижению объемаэкспортной выручки в долларах, понижению мировых цен на сырье. Понижение курсадоллара приводит к росту американского экспорта, вытеснению конкурентов США навнешних рынках. Со второй половины 80-х гг. существует проблема внешнего долгаСША, который в 1992 г. составил 500 млрд. долларов.
Доля СШАв мировом производстве по текущим валютным курсам — 24%, по покупательнойспособности доллара — 21%. Уровень развития ВВП на душу населения — 20 тыс.долларов (страна уступает Швеции, Швейцарии, Японии). Производительность труда:общественная производительность труда = ВВП / занятое население, по этомупоказателю США всех опережают. Факторы развития: природные ресурсы (около 20%в национальном богатстве США, что является высокой ролью для промышленноразвитых стран); высокое развитие научно-технической сферы: расходы на научныеисследования составляют около 40% всех мировых, что больше любой из стран вотдельности (следующие 6 стран вместе 40%). Доля наукоемкой продукции впроизводстве составляет около 35-365, в экспорте — 40%, что выше, чем в других странах.США — единственный чистый экспортер научно-технической продукции (2 местозанимает Швейцария). Уровень капиталовложений: по массе превышают все страны,однако отстают по доле.  Уровень предпринимательства: гибкость управления,стремление к нововведениям — один из самых эффективных в мире.
Аспектывлияния США: емкость национальных внутренних рынков, экспорт составляет 10%ВВП, импортная квота больше экспортной квоты. Страна занимает 1 место в мире пообъему экспорта в мире, около 10-12% всего объема мирового экспорта. США могутограничить доступ товаров той или иной страны на свой внутренний рынок илиограничить экспорт в ту или иную страну. Движение капитала: более 50%внешнеторговых операций — в долларах, страна получает доход от изготовлениявалюты. В 80-е гг. был завышен  курс доллара,  и США покупали товары дешевле.Движение ссудного капитала — США — чистый импортер. Региональные учетные ставкивлияют на величину учетных ставок в мире.
Продолжение:
Стратегияэкономического развития США и ее влияние на мировое хозяйство.48
Перспективаактивизации взаимодействия с основными партнерами, укрепления стихийныхмеханизмов и институтов интеграционных связей.
Экономическийподъем 1983-90-х гг. происходит в обстановке острой конкуренции лидерству СШАсо стороны ЕС, Японии, НИС. Борьба сосредоточилась в области НТР, рост темповкоторой определял приоритеты. В США наблюдалось напряжение в обществе в связи снеравномерным распределением доходов несмотря на их повышение практически повсем слоям населения. Кризис 1991 г. имел мировой характер, что привело к новымэкономическим и политическим реалиям. Все участники научно-технической гонкиоказались перед необходимостью сделать передышку.  Администрация Клинтонапроизвела пересмотр приоритетов хозяйственного развития во внутриэкономическомплане. Основная проблема — поднятие уровня доходов наименее обеспеченных слоевнаселения, улучшение медицинского обслуживания и др. социальные проблемы. Президентский план включал в себя:  программу долгосрочных государственных ичастных  инвестиций в ведущих отраслях экономики, + меры по сокращениюбюджетного дефицита, в первую очередь за счет расходов на оборону.  Онпредложил также повысить налогообложение имущих слоев. Основной проблемой СШАявляется сильная дифференциация доходов. Что касается внешнеэкономическогоплана, то США включились в новую международную модель экономического развития,в основе которой лежит принцип, что движущей силой всех перемен являетсямировой интеграционный процесс. Новая ступень интеграции ЕС, на которую страныЕвропы вышли после одобрения Маастрихтских соглашений, делает их мощнымиконкурентами США, что повело к выработке в США новой стратегии взаимоотношенийс этими партнерами. В 1993 г. был подписан трехсторонний договор о свободнойторговле Североамериканского блока (НАФТА), что связано с большей ориентациейСША на американский континент: создание общего рынка приведет к активизацииамериканского бизнеса, увеличению рабочих мест, повышению темповэкономического  роста. Активизировался вывоз в Мексику некоторых производств,что благодаря дешевой рабочей силе позволяет североамериканской продукцииконкурировать с товарами Японии, ЕС и стран Юго-Восточной Азии. Это можетзначительно изменить потоки международной торговли, а также будет способствоватьзамедлению темпов научно-технического роста в США. Свободный притоксравнительно несложных товаров из Мексики в США затронет материало- итрудоемкие отрасли промышленности, заставляя либо проводить их модернизацию,либо переключать ресурсы на более сложное производство. Создание общего рынкасоздает новые возможности для взаимоотношений США и Канады со странами Лат.Америки (у Мексики существует свободный торговый режим с 5). Экономическоеположение в США в мире в следующее 10-летие будет определяться характероминтеграционных процессов, в которые кроме США вовлечены их ведущие партнеры.
Державав Півн. Америці. Територія -9364 тис. км2. Населення — 255 млн.
чол.(1992 р.); склалося в результаті масової імміграції, спочатку гол. чином зЄвропи, і ввезення негрів-рабів з
Африки.Нині 95 % населення становлять особи, які народилися в США. До етнічногоспектру входить гакож
корінненаселення Америки — індіанці, ескімоси, алеуіи та ін. Столиця — Вашингтон (607тис. жит.).
Державнамова— англійська. Більшість віруючих належить до протестантської і като­лицькоїцерков. Грошова одиниця — долар. Під управлінням США перебу­ває ряд володінь:Пуерто-Ріко і Віргінські о-ви в Карібському
морі.Східне Самоа, Гуам, Мідуей, Уейк га ін. США — федеративна республіка, що вклю­чає50 штатів і едеральний округ Колумбію. Склалася двопартійна система
  — Республіканська і Демократична партії.
    США — найбільш розвинута в економічному відношенні країна світу. В 1992 р. ВНПстановив 5985млрд. дол. Осн. роль в економіці відіграє промисловість, особливометалургійна, машинобудівна іприладобудівна, (зокрема електронна іелектротехнічна, автомобільна і авіаційна), нафтова, хімічна. В 1990 р.
вироблено98 млн. т сталі, видобуто 401 млн. т нафти і 300 млрд. м3 газу. Основу експортуСША становлять машини і устаткування. На США припадає близько 20 % світовогоекспорту наукомісткої продукції. Провідні
позиціїв світовому виробництві належать компаніям «Дженерал моторе», «Екссон»,«Ай-Бі-Ем», «Форд-моторе» та ін.
    Важливе місце в економіці США має АПК, який, крім с. г., включає підприємства зпереробки і реалізації с. г. продукції, а також галузі, що випускають для нихзасоби виробництва.
     В 1990 р. поголів'я ВРХ — 99.3 млн., в т. ч. корови — 10,1 млн.; овець 11,4млн., свиней — 55,9 млн. ол. В 1990 р. вироблено: 200 млн. т кукурудзи 74 млн.т пшениці, 67100 млн. штук яєць. На США припадає
близькополовини світового експорту зерна. Довжина заліниць — 265 тис. км., автошляхів— 6,5 млн. км.
Експорт:автомобілі, машини, промислове і енергетичне устаткування, кам'яне вугілля,текстильні і паперові
вироби,продукція хімічної промисловості, зерно, соя, бавовна, тютюн. Імпорт: чай,кава, газ, нафтайї афтопродук ти„ліс, цукор, м'ясо, риба, руди і метали.
Формита напрями регіоналізації промислово розвинутих країн. 100
Розвиток регіональнихінтеграційних угрупувань у світі. Основні регіональні економічні угрупування.
1. Зоны преференциальнойторговли — снижение рнутренних тарифов.
2. Зоны свободной торговли — устранение внутренних тарифов.
3. Таможенный союз — общийвнешний тариф.
4. Общий рынок — общийвнешний тариф, свободная миграция капитала и рабочей силы.
5. Экономический союз — гармонизация экономической политики.
6. Политический союз — политическая интеграция.
Европейский союз-это интеграционнаягруппировка пятнадцати западноевропейских государств. Стремящихся кполитическому и экономическому единству. При частичном отказе от своихнациональных суверенитетов. Германия-1951, Франция-1951, Италия-1951,Нидерланды-1951, Бельгия-1951, Люксембург-1951, Великобритания-1973,Дания-1973, Ирландия-1973, Греция-1981, Испания-1986, Португалия-1986,Финляндия-1995, Австрия-1995, Швеция-1995.
МЕРКОСУР — создан в 1981г.В состав входят: Аргентина, Бразилия, Уругвай, Чили.
НАФТА — создан в 1992г. В составвходят: Канада, Мексика, США.
СНГ — создан в 1991г.(кроместран Балтии).
ЕАСТ (европейскаяассоциация свободной торговли)-создана в 1960г. В составе были: Австрия,Исландия, Швейцария, Норвегия, Финляндия, Швеция, Лихтенштейн.
ЧЕС (Черноморское экономическоесотрудничество)-создано в 1992 г. В состав входят: Албания, Азербайджан,Армения, Болгария, Греция, Грузия, Молдова, Россия, Румыния, Турция, Украина.Была создана для активизации развития экономического сотрудничества, свободногопродвижения товаров, капиталов, услуг и рабочей силы.
Карпатский Еврорегион (КЕ)был создан в 1993г, на основе соглашения подписанного в городе Дебрецене,представителями местных и региональных органов власти, приграничных регионовУкраины, Польши, Венгрии, Словакии. Цель КЕ • организация координации действийв поддержку экономического, научного, экологического, культурного, спортивногои образовательного сотрудничества.
??? шляхи формування іфактори ефективності регіональних міжнародних інтеграційних угрупувань.
Длястворення економічного інтеграційного угрупування двох чи кілької країннеобхідно певні політики-правові (сумісність політичних устроів та основногозаконодавства країн), економічні (крітерій розвитку країн, їх ресурсний татехнологічний потенціал, ступінь зрілості ринкових відносин),соціально-культурні та інфраструктурні умови.
 При цьому економічніінтеграційні угрупування можуть формуватися різними шляхами: *“знизу-догори”, у процесі поглиблення інтернаціоналізації татранснаціоналізації господарського життя, коли домовленостям між  країнами ролстворення зони вільної торгівлі, митного союзу чи спільного ринку передуєдосить тривалий період розвитку міжнародних економічних зв’язків на рівніпідприємців, фірм та корпорацій. Ці зв’язки активно підтримуються на державномурівні і водночас розробляються й реалізуються широкомасштабні двосторонніпроекти поглиблення міжнародного економічного співробітництва. Саме такимшляхом розвивались інтеграційні процеси у Північній Америці насамперед між СШАта Канадою. *“згори-донизу”, коли з різних політичних та соціально- економічнихпричин створюється інтеграційне угрупування країн, які ще не повністювідповідають критеріям інтеграційної сумісності, але в процесі подальшогорегульованого і скоординованого на наднаціональному рівні співробітництвадосягають тієї чи іншої форми міжнародної економічної інтеграції, * переважнотаким шляхом розвивалась економічна інтеграція в Європі через дво- ібагатосторонні переговори і асоційовану участь окремих країн у д, яльності інтеграційнихугруповань, як, вже функціонують Зокрема, такий шлях характерний для сьогоденнякра.н Східної Європи як, ставлять за мету інтеграцію до Європейського Союзу.
Ефективність  міжнародноїрегіональної економічної інтеграції досягається за рахунок таких чинників:* усунення дискримінації та бар’єрів між країнами-учасницями інтеграційнихугрупувань у русі товарів та послуг, капіталу, *стандартизація та уніфікація увиробничо-комерційній сфері, *динамічного ефекту завдяки розширенню ринку таекономії на масштабах виробництва, *забезпечення достатнього рівня конкуренції.
Для зрілих інтеграційнихугрупувань (спільний ринок, економічний та політичні союзи) характерні:*синхронізація процесів відтворення; * створення господарського комплексу зтісними взаємозв'язками національних економік з пріоритетом власного розподілупраці; *особливі механізми регулювання, переважно через наднаціональні органи;*узгоджена політика як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах зіншими країнами та групами країн.
Проте, незважаючи  на  очевидні  економічні  переваги,  процеси міжнародноїрегіональної економічної інтеграції відбуваються на тлі складного переплетінняполітичних і соціально-економічних проблем. Основні чинники, що зумовлюютьвиникнення й існування згаданих проблем, такі: * політико-правові, економічніта соціально-культурні відмінності країн-учасниць; *зростання затрат приреалізації регулівних функцій на наднаціональному рівні; *суперечностірозширення складу інтеграційних угруповань, *ідеологічні розходження.
Характеристикарівнів розвитку субрегіонів Африки. Фактори, що їх визначають.101
 
СтраныТропической Африки в мировом хозяйстве. 38
Всегосударства, расположенные к югу от Сахары, за исключением ЮАР. 98% запасовурана сосредоточено в Намибии, Нигере, Габоне. 92% всех запасов меди — в Замбиии Заире, 78% хромитов — в Зимбабве. Большая часть всей нефти — в Нигерии.
Общаяхарактеристика экономического положения.
Узкаяаграрно-сырьевая специализация в МРТ, все являются бывшими колониями. В 89-м г.доля сырья в экспорте составила 89%. Значительную роль в национальной экономикезанимает традиционный сектор, в основе которого лежат мелкие крестьянскиехозяйства. Часты случаи осуществления внеэкономического  принуждения дляприсвоения результатов труда, в мелких хозяйствах занята большая часть с/хнаселения.  Характерен низкий уровень развития экономики и социальной сферы.Большинство государств располагают очень низким доходом. В 90-м г. доход  надушу населения не превышал 610 долларов. Самый низкий среднедушевой ВВПнаблюдался в Мозамбике, Сомали, Эфиопии, Гвинее-Биссау, Чаде. Лидирующее местов регионе по ВВП занимали Зимбабве, Кот д”Ивуаре, Камеруне, Конго, Ботсване,Габоне. Структура ВВП: 27% — в промышленности, 32% — с/х. 11% ВВП приходится надолю обрабатывающей промышленности. 38% ВВП — сфера услуг. Среди развивающихсястран в странах Тропической Африки наблюдается самая низкая продолжительностьжизни (50 лет в 1985 г.). 26 государств региона классифицируется как наименееразвитые. 48,8% населения относятся к категории бедных.  Страны ТропическойАфрики занимают периферийное и зависимое положение в мировом хозяйстве. Из-заузкой аграрно-сырьевой специализации их доходы зависят от конъюнктуры цен намировом рынке на сырьевые товары. Валовых внутренних сбережений большинствагосударств не хватает для покрытия их потребностей во внутренних инвестициях,таким образом существует зависимость от финансовых поступлений извне. В конце80-х гг. валовые внутренние сбережения региона составили 13% ВВП, а валовыевнутренние инвестиции — 15% ВВП. О зависимом положении свидетельствуют размерывнешней задолженности стран Тропической Африки. В 89-м г. общий долг составил96,9% ВВП, что составляет 362% стоимости совокупного экспорта, коэффициентобслуживания долга составляет 22,1%.
Экономическоеразвитие региона. В первые 15 лет после обретения независимости экономикарегиона развивалась устойчиво. Темпы роста ВВП в 65-80-х гг. составили 4,2%, ав 80-е гг. произошло снижение до 2,1%. Одной из важнейших проблем являетсязамедление притока инвестиций в ключевые отрасли экономики. Это привело кобщему снижению темпов экономического роста. Изменения на внешних рынкахминерального и с/х сырья привели к ухудшению внешних условий воспроизводства  в регионе. Сокращение доходов от экспорта привело к уменьшению импорта, включаясредства производства. В 80-х гг. впервые за последние 40 лет произошлоопережение роста населения роста ВВП, что повлекло к падению ВВП на душунаселения. Темпы экономического роста были выше темпов прироста населениятолько  в 6 странах: Буркина Фасо, Бурунди, Кения, Конго, Лесото, Мали, Чад. Вбольшинстве стран Тропической Африки с/х является основной отраслью экономики,однако в нем наблюдаются значительные отставания. Своеобразием аграрногосектора является пестрота поземельных отношений, типичная для большинстваразвивающихся стран. Формы землевладения: общинная, феодальная,мелкокрестьянская, частнокапиталистическая, государственная, кооперативная.Удельный вес частнокапиталистического земледелия ниже, чем в остальномразвивающемся мире. Одной из причин отставания с/х является преобладающееиспользование экстенсивных методов ведения хозяйства. Интенсивные системыорошаемого земледелия и смешанные хозяйства не получили должного развития. В80-е гг. наблюдалась хроническая нехватка продовольствия. Это привело кзависимости от внешних поставок продовольствия, без которых многие страны необеспечивают минимального уровня для человеческого проживания. Наименееразвитые страны не в состоянии оплачивать объемы продовольственного импорта,что приводит их к зависимости от внешней продовольственной помощи. Темпы ростапромышленного производства свидетельствуют о фактической деиндустриализациирегиона. Если в 65-80-х гг. они составляли 7,5% в год, то в 80-е гг. — 0,7%.Произошло снижение роста в добывающей и обрабатывающей отраслях.
Особенностипромышленности: носит очаговый характер. За исключением горнодобывающейпромышленности отсутствуют крупные и средние предприятия. Диспропорциональностьпроявляется в преобладании добычи минерального сырья над промышленнойпереработкой. Газодобывающей промышленности принадлежит особая роль всоциально-экономическом развитии региона. Однако в этих отраслях произошелспад, причиной которого явилось замедление темпов роста потребления сырьевыхресурсов в промышленно развитых странах, из-за неэффективного использованиядоходов от экспорта произошло замедление процесса обновления основного капиталав этой отрасли. Слабое развитие получила обрабатывающая промышленности — характерная черта стран Тропической Африки. Лишь в некоторых странах доляобрабатывающей промышленности превышает 20%. Структура обрабатывающейпромышленности — отсталая, 2 крупных ее компонента — это производство пищевого продовольствия и текстиля и одежды. Отрасли 1-ого компонента есть только вЗимбабве, Кении, Нигерии. Обрабатывающая промышленность сильно зависит отимпорта, темпы ее роста снизились с 6% до 3,4%. Причины снижения:  снижениедоходов от сырьевого экспорта привело к сужению возможностей приобретения элементовосновного и оборотного капитала на внешних рынках, чрезмерная вовлеченностьгосударства в отрасль, его гипертрофированная роль в принятии решений.Центральным звеном в обеспечении экономического роста является накопление.Развитие производства приводит к увеличению спроса на капитал. Однако имущиеслои склонны расходовать свои средства не на производство, а на ростовщичество,посреднические операции, приобретение недвижимости — все это создаетпротиворечивые тенденции в фазе накоплений. Общий валовый объем сбережений вбольшинстве стран не покрывает внутренних потребностей в инвестициях, чтоопределяет зависимость от финансового капитала извне. Доля иностранных чистыхинвестиций во внутренних капиталовложениях большинства государств весьманезначительна, она не превышала нескольких %. Только в 3 странах в период1986-90 гг. она была достаточно велика — Ботсвана, Свазиленд, Сейшельские о-ва(39%). Экономическое развитие во многом зависит от иностранных займов ибезвозмездной помощи. Существует 2 источника внешнего финансирования:правительственные кредиты и безвозмездные субсидии (часто не в денежной форме).
Рольстран Тропической Африки в мировой экономике.
Экспортнаяквота равняется 19%, однако в некоторых странах этот показатель на многоопережает средний: Конго (36%), Габон (33%), Кот д”Ивуар (33%). За счетпоставок из стран Тропической Африки покрывается значительная частьпотребностей промышленно развитых стран в минеральном сырье. В целом рядегосударств доля сырья в экспорте превышает 90%: Нигерия, Сомали, Уганда, Чад.2/3 стоимости экспорта приходится на 4 вида сырья: нефть, газ, какао-бобы,кофе. Продукция обрабатывающей промышленности в экспорте составляет всего 10%,машин и оборудования — 1%. Структура импорта типична для развивающихся стран:40% — машины и оборудование, продовольствие  -16%, продукция обрабатывающейпромышленности — 37%. В структуре сырьевого импорта преобладает топливо. Запоследнее десятилетие произошло снижение темпов роста экспорта с 6,1% до 0,2%.Однако в некоторых государствах наблюдался существенный рост  экспорта: Гана-5,6%, Конго — 6,2%, Маврикий — 10,5%. Понижение регионального экспортаобусловлено тенденцией к уменьшению материалоемкости ВВП в промышленно развитыхстранах, переход их промышленности к ресурсосберегающим технологиям. Чтокасается падения экспорта с/х товаров и продовольствия, то причина в их низкойконкурентноспособности. Особенность внешней торговли: низкий удельный весвнутрирегиональной торговли. С середины 60-х гг. действует ряд торговых блоков.Главными причинами медленного прогресса внутрирегиональной торговли — общийнизкий уровень развития ее участников, однотипность их специализации в МРТ,отсутствие в регионе развитой транспортной системы. В первой половине 80-х гг.среднегодовой приток прямых иностранных инвестиций превысил 30 млн. долларовтолько в Нигерии (210), Камеруне (154), Анголе (66), Габоне (59), Конго (35).Причины слабого интереса иностранного частного капитала: политическаянестабильность, неясность перспектив экономического развития, излишняяцентрализованность управления экономикой, регулирование инвестиционногопроцесса. На первом плане стоит необходимость решения следующих проблем:продовольственная, структурная перестройка хозяйства, децентрализация власти вэкономической сфере, стимулирование предпринимательской инициативы.
Характерні риси і напрямки структурної перебудови в окремих країнахЦентральної та Східної Європи.102
Важнейшиепропорции производства и обращения составляют структуру мирового хозяйства:изменения в составе производства и потребления ресурсов по воспроизводству,отраслям, технологии, возрасту. Важное влияние на функционированиехозяйственной системы оказывает размещение ресурсов по территории мира. Всеструктурные компоненты взаимосвязаны и оказывают друг на друга на влияние.Основной причиной изменений в пропорциях мирового хозяйства являются мировые инациональные потребности. Долговременные изменения в соотношении факторовпроизводства определяют основные условия развития хозяйства и в конечном итогевлияют на темпы экономического роста и эффективность производства. Особенностиэкономического роста нашли свое отражение в распределении ВВП мира междуосновными подсистемами мирового хозяйства. Основные изменения — усилениепозиций промышленно развитых стран и ослабление позиций стран Восточной Европы.Доля промышленно развитых стран Запада в мировом ВВП возросла с 67% в 1970 г.до 74% в 1992 г., в то же время доля стран Восточной Европы упала с 16 до 8%.За счет качества  и повышения эффективности производства усилилась тенденция кглубокой перестройке хозяйственных пропорций. Основное направление — ускорениероста сферы услуг. Самым быстро растущим сектором являются кредитно-финансовыеучреждения. В первую очередь этот сдвиг характерен для промышленно развитыхстран. Если в 70-х гг. услуги там составляли 58% ВВП, то в 88 — 64%. Причинойэтого является смещение потребностей человека от первичных к потребностям болеевысокого порядка. Возвышение потребностей возможно по мере развитияпроизводительных сил и роста производительности труда. Произошли изменения всфере материального производства. Важнейшая его часть — промышленность, на еедолю приходится 28% ВВП промышленно развитых стран и 27% ВВП развивающихсястран. В структуре промышленности ведущее место занимает обрабатывающаяотрасль, обеспечивающая уровень технического развития других сфер хозяйства. Виндустриальных странах продукция обрабатывающих отраслей составляет 83% всейпромышленной продукции и 23% ВВП (в развивающихся странах 73 и 20% соответственно).В отличие от развитых стран в развивающихся странах произошло увеличение долиобрабатывающей промышленности. По мере развития экономики происходит переход отбазовых ресурсоемких отраслей к наукоемким (сырьевые, капиталоемкие,материалоемкие, наукоемкие). Во всех подсистемах произошло сокращение долидобывающей промышленности: в промышленно развитых странах она не превышает 5%,в развивающихся — около 7%. Для 70-80-х гг. характерно сокращение доли с/хпроизводства в создании ВВП, в то же время в большинстве районов мираповысилась эффективность с/х. Произошли изменения в структуре внешней торговли.В к. 80-х гг. на долю обрабатывающей промышленности приходилось 75% объемавнешней торговли мира (в н. 80-х гг. — 58%), в развивающихся странах — 68% (по сравнениюс 42%).
Развивающиеся страны стали больше экспортировать продукции обрабатывающей промышленности, больше импортироватьнаукоемких товаров. Совершенствование средств труда на основе НТП определяетдинамику, тенденции и уровень экономического роста. Главный носительтехнического прогресса — капиталовложения в средства производства. В 70-80-хгг. наблюдалась некоторая вялость инвестиционного процесса в развитых странах,причиной чего явилось экономическая нестабильность и перенакопление капитала. Вряде стран произошло снижение общих объемов капиталовложений, что повлекло засобой снижение нормы накоплений до 23% ВВП. Произошли измене изменения втехнологической структуре капиталовложений в обрабатывающую промышленность. Вначале 80-х гг. активная часть инвестиций составила 77-85%. Новые инвестициипошли на замену устаревшего оборудования, крупные вложения были сделаны вгрязные производства, в их реконструкцию с целью снижения негативноговоздействия на окружающую среду. Произошли изменения в целях инвестирования.Наблюдался рост расходов на охрану окружающей Среды и технику безопасности, чтоотвлекло часть средств от производительных целей. В некоторых странах размерприродоохранных расходов доходил до 16% валовых инвестиций. В промышленноразвитых странах в формировании капиталовложений сократилась доля общего итранспортного машиностроения и возросло значение электротехнического иэлектронного машиностроения.
Рівні та динаміка інтеграційних процесів вЛатинській Америці.113Меркосур”,“ЛАІ”.
 «Меркосур»- зона вільної торгівлі, що виникла в 1995 р. як спілка чотирьох країн—Бразилії, Аргентини, Уругваю і Парагваю. Влітку 1996 р. до складу блоку увійшлаБолівія. На країни «Меркосур» припадає близько 68,6% території ЛатинськоїАмерики, 51% населення регіону, 60% загального ВВП. За сукупним обсягом ВВП«Меркосур» посідає 4-е місце у світі після ЄС, НАФТА, АТЄС. Угодою простворення «Меркосур» були ліквідовані мита на 90% товарів, що переміщаються вмежах угруповання, а на решту (10% товарів) мита будуть зберігатися до 2001 р.У системі загальних зовнішніх тарифів членам «Меркосур» вдалося узгодити тарифидля 85% товарів, а на 15% товарів тарифи повинні бути узгоджені не пізніше 2006р.
У грудні 1995 р. «Меркосур» і ЄС підписали угоду про створення першої вісторії Південної Америки трансконтинентальної зони вільної торгівлі.
Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ) — торгово-економічна організація,створена в 1981 р. згідно з «Договором Монтевідео-80» замістьЛатиноамериканської асоціації вільної торгівлі (ЛАВТ), що діяла з 1961 р.Учасниками ЛАІ є Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика,Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор. У рамках ЛАІ зберігається розподіл натри субрегіональні угруповання:
• договір басейну Ла-Плати;
• Андский пакт;
• Амазонський пакт.
Деякі країни є одночасно  членами інших регіональних угруповань.
Система керування ЛАІ представлена вищим органом — Радою міністрів(штаб-квартира в Монтевідео, Уругвай).
Усередині ЛАІ зональна торгівля і регіональна інтеграція здійснюютьсяшляхом укладення регіональних і субрегіональних, а також функціонування(двосторонніх і багатосторонніх) угод, що передбачають конкретні заходи щодоторгівлі і митних питань.

Еволюція танаціональна специфіка розвитку інтеграційних процесів у країнах Центральної таСхідної Європи..114
Серед багатьох регіональних інтеграційних об'єднань, як існують у даниймомент, лише одна інтегрована група країн реально пройшла чотири з п’ятизазначених вище етапів економічної інтеграції (див. пункт 1) і досить тіснонаблизилася до заключної стадії — створення економічного і валютного союзу. Цягрупа з 15 країн має назву “Європейський Союз (ЄС)”. Він почав створюватись у60-і роки, колі до його складу входили лише 6 країн. Поступово до Союзу приєднувалисьінші країни, і в 1995 р. їх стало вже 15. Окрім того, розширювалася законодавчабаза об’єднання і поглиблювалась економічна інтеграція. ЄС має свій офіційнийпрапор[1],та свій офіційний гімн, затверджений керівниками держав та урядів у 1985 році2.
На початок нового сторіччя ЄС залишається найбільшим і найпотужнішимінтеграційним об'єднанням у світі, метою якого є сприяння економічномудобробуту, підвищенню життєвого рівня народів Європи, зміцненню миру і свободита створенню стійкого союзу народів Європи.
З 1 січня 1999 року розпочався новий, завершальний етап — створення єдиноївалютної системи (ЄВС), який триватиме до липня 2002 року. Введення спільноївалюті є одним із найскладніших етапів західновропейської інтеграції, якийзавершує перехід від Спільного ринку (СР) через Економічний Союз (ЕС) донайвищого рівня інтеграції — Економічного і Валютного Союзу (ЕВС). Основнимизавданнями цього етапу є початок функціонування Європейської СистемиЦентральних Банків, перехід до єдиної валюти “євро” та проведення єдиноївалютної політики.
 Введення в обіг з 1 січня 1999 року спільної валютної одиниці (євро) — створило другу за розміром економіки після США і найбільшу в світі єдинувалютну зону. «Євро»-зона охоплює 12 країн, які зуміли успішно провести стабілізаціюдержавних фінансів у відповідності із встановленими критеріями і, звісно,виявили бажання приєднатися до Економічного і Валютного Союзу. Це — Бельгія,Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Італія, Ірландія, Іспанія,Португалія, Австрія, Фінляндія та Греція3. За межами зони “євро” зтих чи інших причин опинилися Великобританія, Швеція, Данія. Утворена«євро»-зона має загальну чисельність населення 290 мільйонів, її ВВП складаєблизько 16 відсотків світового. Для порівняння, частка США у загальномусвітовому виробництві — біля 20 відсотків. Таким чином, загальна євровалютапідводить остаточну базу під сформовані в ЄС єдині ринки товарів, послуг,капіталу і робочої сили і перетворює його в завершену валютно-економічнуспілку.  Європейська асоціаціявільної торгівлі — ЄАВТКрім ЄС у Європі в 1960 р.виникла ще одна організація на основі підписаної в Стокгольмі конвенції. ЄАВТ — це торгово-економічне об'єднання, створене з ініціативи Великобританії, яквідповідь на утворення Загального ринку. В момент створення в ЄАВТ увійшли:Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія і Швеція. В1961 р. до ЄАВТ приєдналася Фінляндія в якості асоційованого члена. У 1970 р.учасницею ЄАВТ стала Ісландія. У 1973 р. з ЄАВТ вийшли Великобританія і Данія,у 1986 р. — Португалія, а в 1995 р. — Австрія, Швеція і Фінляндія. В даний часчленами ЄАВТ залишаються Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн.
Основу ЄАВТ складає зонавільної торгівлі. У взаємній торгівлі скасовані мита і кількісні обмеження,проте, відсутній єдиний зовнішній тариф. Кожна держава проводить самостійнуторгову політику стосовно третіх країн, і товари з цих країн не можуть вільнопереміщатися всередині ЄАВТ (крім промислових товарів із ЄС).
Асоціація не ставить своєю ціллю створення економічного і валютного, а тимбільше політичного союзу.
Відмінності ЄАВТ від ЄС:
• в ЄАВТ немає наднаціональних органів, вищий керівний орган — консультативна Рада, у котрій кожна країна має один голос;
• режим вільного, безмитного товарообігу в рамках ЄАВТ діє тільки увідношенні промислових товарів і не поширюється на сільгосппродукцію(інтеграції ринків аграрної продукції не передбачається, оскільки сільськегосподарство ЄАВТ не змогло б витримати конкуренцію з боку ЄС).
• за кожною країною — членом ЄАВТ зберігається зовнішньоторговельнаавтономія і власні мита в торгівлі з третіми країнами;
• в ЄАВТ не існує єдиного митного тарифу.
103.Характерні риси та особливості процесів переміщення факторів екон. розвитку(трудові ресурси і капітал) в межах світового господарства.
В межах світового госп-ва відбуваєтьсяпостійне переміщення осн. факторів вир-ва, що впливає на екон. розвиток окремихкрајн. Міжнародній міграціј сприяє НТП, виникнення галузей, виробництв. У 50–60рр міжнар. міграція висококваліфікованих кадрів відбувалась гол. чином середпром. розвинутих крајн Заходу. У 60-70рр іде відплив науково-техн. кадрів іспец-ів з крајн, що розвиваються, в розвинуті крајни. З сер. 80рр – “відтокумів”з СРСР та Сх. Європи.  
Значних масштабів досягла міжн.Міграція кап-лу. В першій пол. 90рр – різке розширення залученняресурсів зринку кап-ла. Міжнар. ринок кап-ла дозволяє залучити кошти для інвестування вразі нестачі внутр. Ресурсів. Іноз. кап-л може заміщати внутр. Заощадження.Гол. Світовими інвесторами виступають пром. розвинуті крајни (США, Вел.Бр.,Нім., Япон., Фр.)
104. Пріоритет сервісних галузей векономіці США.
Реформування ек-ки США супроводжуєтьсяшвидким збільшенням пит. Ваги сфери послуг в ВВП (65%). Доля зайнятих тут – 75%.Сфера послу включ.: транспорт, зв”язок, опт., роздр. торгівлю, сусп.харчування, фін-кред. ді-ть, страх-ня, освіту, охорону здоров”я, частковонауку; ді-ть військового, політ. апарату. Більше 25% всієј нематеріальној сфери– надання фін. послуг, страхування, операціј з нерухомістю. Близько 22% послуг– оптово-роздр. торгівля. 26.3% — ділові, юрид., соц. послуги, охороназдоров”я, відпоинок, розваги, автосервіс та ін. Транспорт і зв”язок – 8.5%.Держ. упр-ння – 18.4%. Значна роль – інформац. послугам.