МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙІНСТИТУТ
КРЕМЕНЧУЦЬКОГОУНІВЕРСИТЕТУ ЕКОНОМІКИ,
ІНФОРМАЦІЙНИХТЕХНОЛОГІЙ І УПРАВЛІННЯ
Гуманітарнийфакультет
Кафедрафілології
Дипломна робота спеціаліста
натему:
Перекладацькаадаптація та типологія прагматичного аспекту складних речень з каузативнимиконекторами da, weil, denn
заспеціальністю 7.030507 “Переклад”
Виконавець:
студентка курсу
групи ФП-05з
Коваленко В.В.КривийРіг
2010
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДIЛ 1. ПРАГМАТИКА, ТЕКСТ, ДИСКУРС
РОЗДІЛ 2. ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТКАУЗАЛЬНИХ ТАКСИСІВ З КОНЕКТОРАМИ DA, WEIL, DENN
РОЗДІЛ 3. КАУЗАЛЬНІ ТАКСИСИ ВПРАГМАЕПІСТИМІЧНОМУ ПЕРЕКЛАДІ
ВИСНОВКИ
БІБЛІОГРАФІЯ
ДОДАТКИ
РЕЗЮМЕ
ВСТУП
Виникненнянаприкінці XX століття проблеми «лінгвістичної інтерпретації людини»[Алексеева 2004] спричинило більш тісну взаємодію лінгвістики з іншимиантропоорієнтованими дисциплінами й подальше проникнення лінгвістичноїінформації в інші галузі знань. Зазначений процес сприяв актуалізації внауковому просторі лінгвістики тексту, семіотики, лінгвопрагматики, теоріїкомунікації та міжкультурної комунікації зокрема, теорії перекладу, теоріїдискурсу, методологічна база яких будується з урахуванням екстралінгвістичнихчинників, а саме: розвитку засобів комунікації, зв'язку, інформаційнихтехнологій, глобалізації, універсалізації тощо [Бєлова 2002].
Зрозуміло,що така парадигма підходів потребувала вирішення цілої низки питань щодорозмежування понятійного апарату, визначення методологічних і лінгвістичнихзасад, розробки концептуальної та термінологічної метамов. Інтегративнасутність лінгвістичної теорії тексту, комунікації, лінгвістики дискурсу, а внашому випадку — й теорії перекладу, вимагає урахування диференційного об'єктуїх дослідження, а саме дискурсу.
Дискурс як комунікативний процес окреслено формулою «текст ідія» [Арутюнова 1990:136-137]. У цьому відношенні вартим уваги в дискурсіз прагматичної точки зору вбачається комунікатор (або адресант) і текст,змодельований з огляду на модель світу аудиторії, а не на індивідуальногореципієнта Реально комунікатор (адресант) передає не повідомлення, інформацію,а «ключ», що урухомлює психологічні механізми соціуму, максимальновідповідні запрограмованій ним моделі поведінки. Зазначений підхід до описудискурсу сповна відповідає дотепній фразі М.Фуко –“… говорити можна не все, говорити можнане про все, говорити можна не всім і не за всяких обставин” [Фуко 1996:51]. Наведенетвердження цілком справедливе щодо роботи перекладача, який особливо під частрансляції прагматичних текстів і дискурсів, повинен зробити свідомий вибір міжперекладацькими й адаптивними стратегіями залежно від типу дискурсу /тексту,близькості/ дальності мов, культур і врахування ймовірної, прогнозованоїреакції аудиторії.
Дискурс– медіатор між аудиторією та текстом [Новикова 2005]. Саме цим пояснюється йвибір матеріалом нашого дослідження прагматичних текстів політичного й релігійногодискурсів. Обидва дискурси можна зарахувати до розряду найбільш культурноспецифічних дискурсів тому, що саме вони в повному обсязі реалізуютьідеологічну й історично та національно обумовлену складову певної культури.
Функціональнийподіл ідеології на світську й релігійну сфери реалізується принципомсекуляризації та передбачає їх диверсифікацію, закріплену в термінах культури.Поняття світської культури ґрунтується на раціональних розмірковуваннях, базоюяких є «продуктивні досягнення й відкриття науки та спростуваннярізноманітних релігійних культів» [Хоруженко 1997:431]. У процесіісторичного розвитку релігія, не відмовляючись від вирішення світогляднихзавдань, набуває все більш виразних соціально-регулятивних ізагальноідеологічних функцій. Саме тому уможливлюється принципове розмежування(світської) культури й релігії за принципом конвенції, запропонованим А. Флієром:«у культурі домінує соціальна конвенція між людьми, що виражаєтьсяпереважно формою традиції, а в релігії діє сакральна конвенція (договір) міжБогом і людьми, виражена певною формою самого релігійного вчення» [Флієр2000: 227].
Такимчином, ідеологія вбачається системою формування моделей політичних правових,моральних, релігійних, естетичних і філософських поглядів соціуму, концептуальнаструктура якої більшою мірою визначає прагматичні, соціокультурніхарактеристики дискурсів. Термінами лінгвістичної прагматики, ідеологія формуєпрагматичне за своєю сутністю певне комунікативне поле, що, з одного бокуконденсує всі ймовірні дискурси / тексти, групує їх за двома напрямамифункціонування — світським і релігійним, а, з іншого боку, генерує, породжуєнові прагматексти в межах дискурсів, підкоряючись системі (зовнішніх івнутрішніх) заборон і винятків.
Опозицію«світський — релігійний» може бути уточнено з позицій аналізованихдискурсів як «соціальний — релігійний», оскільки політичний дискурсреалізує найвищу соціальну владу, а релігійний — найвищу сакральну владу.Зрозуміло, що міра реалізації влади по-різному актуалізується в усіх типахтекстів, що містяться в дискурсі, проте найяскравіше вона виявляється впрагматичних типах текстів. Це пояснюється тим, що прагматекст — це тип тексту,спрямований на зміну поведінки адресата. Завдання прагматексту полягає не лишев тому, що адресат має зрозуміти текст і відчути його (інформативна функція), аперш за все в тому, щоб адресат діяв згідно з програмою, запропонованоюадресантом (волюнтативна, директивна функції). Зазначений підхід обумовив вибірпарадигми прагматичних типів текстів в обох дискурсах, а саме: словниковоїстатті як типу тексту, навчального типу тексту, публічного виступу (політичнапромова, проповідь), рекламний тип тексту. Проте, якщо набір прагматичних типівтекстів обох дискурсів збігається і в обох дискурсах реалізується концептосферавлади, постає питання: чи існує суттєва відмінність у функціонуванніполітичного й релігійного дискурсів, і як це співвідноситься з проблемамивибору для перекладача між власне перекладацькими й адаптивними стратегіями?
Інтерпретаціята ідентифікація політичного й релігійного дискурсів як «соціальний — релігійний» безпідставні без урахування одного з основоположних чинниківперекладознавства — асиметрії культур. Інакше кажучи, перекладацька адаптаціянездійсненна без урахування специфіки аудиторії — «своєї» або«чужої», на яку розраховано дискурс / текст, обраної мети ірезультату, очікуваного адресантом.
Об”єктом роботи є каузальні таксиси зконекторами da,weil, denn усучасній німецькій мові.
Предметом роботи виступає дискурсивно-прагматичний аспект функціонуваннякаузальних таксисів у німецькій мові.
Актуальність роботи визначається такими моментами. Причинно-наслідкові зв'язки завждипривертали до себе увагу дослідників найрізноманітніших галузей знання — філософії (П.В. Алексеєв, A.B. Панін, О.В. Маслієва та ін.), логіки (И.Л. Вайсгербер,В.З. Панфілов, Р.І. Павільоніс та ін.) тощо; не обходить їх увагою ілінгвістична наука, досліджуючи їх в різних аспектах. Не зважаючи на те, щовивченню складних речень з каузальними конекторами присвячена значна кількістьробіт як вітчизняних (A.B. Шишкіна, О.І. Москальська, С.М. Патіш та ін.). так ізарубіжних (У. Енгель, П. Айзенберг, Г. Вайнріх та ін.) авторів, однак убільшості з них розглядаються головним чином структурні та семантичніособливості цих речень. На сьогоднішній день зазначені сполучники нерозглядались ні з прагматичного погляду, ні з позицій їхдискурсивно-комунікативного потенціалу. Беручи до уваги все вищеперераховане, атакож те, що прагматика є однією із найбільш перспективних галузей сучасногомовознавства, ми обрали для нашого дослідження саме прагматичний аспектскладних речень з конекторами da, weil, denn.
Мета роботиполягає в дослідженні прагматичного аспекту складних речень з конекторами da, weil, dennу дискурсі. Цій меті підпорядкованінаступні завдання:
а) вивченняконцептів прагматика, текст, дискурс у сучасних лінгвістичнихтеоріях.
б) опислінгвопрагматичних особливостей складних речень з каузативнимиконекторами da, weil, denn;
в)дослідженняпрагмаепістемічної специфіки німецьких каузальних таксисів.
Длявирішення завдань, поставлених у роботі, використовувалися методи опису,порівняння, статистичного та системного аналізу, а також низка методів таприйомів дискурсивного та комунікативного аналізу.
Матеріаломроботи послужили оригінальні німецькомовні дискурси трьох функціональнихстилів:
а) художнійстиль: Т. Storm («DerSchimmelreiter»), F. Kafka («DieVerwandlung», «DerProzess»), H. Böll («Die verlorene Ehre der KatharinaBlum»).H.G. Konsalik («Westwind aus Kasachstan»);
б)газетно-публіцистичнийстиль: електронна версія журналу «Stern» (2008, 2009);
в)науковийстиль: електронна версія фахового журнал}' з психології"Psychologieheute" (2008, 2009).
Задопомогою сучасних комп'ютерних програм методом суцільної вибірки із зазначенихджерел були виписані усі речення з конекторами da, weil, denn. Також були використані дискурсирозмовного стилю.
Науковановизна роботи полягає у встановленні статусу складних речень з конекторами da, weil, dennу дискурсі як прагматизованій формітексту; визначенні модифікацій каузальності та можливостей прагматичноїкорекції у даних німецьких таксисах; розробці комунікативно-прагматичноїкласифікації цих складних речень; вивченні прагмаепістемічних особливостейкаузальних таксисів із конекторами da, weil, denn.
Практична значимість роботи полягає в тому, що проведені в ній дослідження таотримані результати можуть бути використані при підготовці лекційних курсів тасемінарських занять з теоретичної граматики, а також спецкурсів щодопрагматичного аспекту граматичних явищ у німецькій мові.
Роботаскладається з трьох розділів. Перший розділ присвячений розгляду прагматики якнаукової дисципліни лінгвістичного циклу, а також вивченню понять«текст» та «дискурс» і виявленню різниці між ними; другий ітретій розділи є послідовною розробкою прагматичного аспекту складних речень зконекторами da, weil, dennна матеріалі дискурсів різнихфункціональних стилів. Грутуючись на одержаних результати про вживаністьдосліджуваних конекторів, їх емфатичній силі, прагматичних значеннях, мивстановили статус складних речень з даними конекторами дискурсі якпрагматизованій формі тексту. Ми дослідили модифікації каузальності таможливості прагматичної корекції у досліджуваних таксисах, запропонували новутипологію даних речень, а саме: комунікативно-прагматичну. На підставівстановлених прагмаепістемічних особливостей складних речень з конекторами da, weil, dennнами були виявлені можливості данихкаузальних таксисів як компонентів ментальної граматики. Крім того, були визначенінапрямки розвитку тенденції порушення нормативної конструкції у підряднихреченнях з конектором weil. «Висновки»є остаточною авторською концепцію.