Курсова робота
Коломийський педагогічний колледж Прикарпатськогоуніверситету ім.В.Стефаника
План
Ознайомленняучнів початкових класів з творами різних жанрів с.
Методикаопрацювання оповідань с.
Особливостіроботи над казкою с.
Роботанад легендою, переказом с.
Методикавивчення вірша. Ознайомлення молодших школярів з ліричним віршем с.
Особливостіроботи над байкою с.
Методикаопрацювання нарисів с.
Вивченнямалих фольклорних жанрів с.
Освітнєі виховне значення уроків читання. Естетичне виховання на на уроках читання с.
Конспектуроку читання № 1 с.
Конспектуроку читання № 2 с.
Конспектуроку читання № 3 с.
Використаналітература с.
Ознайомленняучнів початкових класів з творами різних жанрів
“Школа– духовна колиска народу. Чим більше піклування про свою колиску виявляє народ,тим блискучіше його майбутнє”, — писав В.О.Сухомлинський.
Сьогодні,коли взято курс на відродження й дальший розвиток національної культури, школи,мови всіх народів України, особливої актуальності набуло використання традиційнародної педагогіки, фольклору.
Великіможливості для цього закладені в уроках читання, і класного, й позакласного.Недаром народне прислів’я говорить: “Читання – найкраще навчання”. Читання книгвідкриває кожному дивовижний, багатоманітний світ людей і природи, всього, щонас оточує. Найбільшою мірою це стосується дітей. Учні початковий класівприлучаються до цього світу, саме на уроках читання[1].
Метоючитання в сучасній школі є формування першооснов читацької культури школярів,плекання творчого, національного свідомого покоління молоді засобами художньогослова[2].
Предметсприймання у художній літературі – провідний у навчанні й вихованні учнівпочаткових класів. Через художні образи діти збагачують свої почуття, емоції,пізнають різноманітність навколишнього світу. Одночасно відбувається їхнійзагальний мовленнєвий розвиток. Правильне опрацювання художнього твору сприяєєдності морального, розумового, естетичного виховання учнів і кожноїособистості зокрема. А тому так важливо вчити дітей сприймати твори художньоїлітератури через активу естетичну діяльність.
Художнійтвір є основою сучасного уроку читання, організація роботи з яким є складноюсправою для кожного педагога. Це зумовлено тим, що в кожному класі протягомнавчального року діти ознайомлюються з творами різними за жанром, за обсягом,складністю. Це в свою чергу потребує від учителя творчого підходу до кожногоуроку читання. Але від того, наскільки цілеспрямовано вчителеві вдаєтьсяврахувати особливості сприймання учнями певного віку жанру, змісту,активізувати емоції, мислення, значною мірою залежить результат опрацюваннятвору, позитивного впливу його на всебічний, а особливо мовленнєвий розвитокдитини[3].
Враховуючихудожній жанр, вікові індивідуальні особливості сприймання його учнями певноговіку, вчитель має вибрати ті види роботи над текстом, які б допомогли зрозумітипрочитане, уявити, засвоїти предмети і явища, картини в тому порядку й повноті,як прагнув того автор, подивитися на речі його очима, мислити його думками,переживати разом з ним, тобто дати дитині змогу виявити власнийемоційно-естетичний відгук на зображене, не захоплювати поза текстовимиасоціативними нашаруваннями, які можуть призвести до розладу авторськоїобразно-емоційної структури.
Різноманітнатематика текстів у “Читанках” подана творами різних жанрів: оповіданнями,віршами, казками, байками, нарисами, легендами, переказами, малими фольклорнимиформами. А тому в учнів треба виробити уміння працювати з тестами творів різнихжанрів, творчо сприймати їх, а також виховувати в молодших школярів художнійсмак, естетичне почуття, утверджувати основи моральності і громадянськості,творчого ставлення до слова.
Методикаопрацювання оповідань
Вводячив обіг термін “оповідання”, необхідно забезпечити його тлумачення. Зрозуміло,що його роз’яснення потрібно вести з урахуванням віку дітей. Оповідання – ценевеликий художній твір. Художній тому, що в ньому дається словесний малюнокподій, пов’язаних з життям і діяльністю людей, або словесно малюється природа[4].
Словеснезмалювання виявляється у тому, що в оповіданні читач знаходить опис зовнішностігероя, його поведінки. Завдяки цьому створюється загальне уявлення про діючуособу. Так, в оповіданні “Лісовою стежкою” О.Донченко описує дівчинку Улянкутакими словами:
“… Напочатку жовтня… лісовою стежкою… ішла дівчинка років тринадцяти. На нійбула картата новенька кофтина, синя спідниця й біля хустинка, як терен-цвіт. Іця хустинка різко відтіняла чорні брови дівчинки, її засмагле обличчя й світліочі. Такі світлі й зелені, що в темряві вони, мабуть, блимають, як світлячки.Її кругле ніжне підборіддя схоже було на яблуко, а припечений сонцем кирпатенькийніс скидався на жовту лісову грушку, яка вистигла проти сонця аж на верхівцідерева… Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою”.[5]
Зцього опису легко зрозуміти, що йдеться про сільську дівчинку. Письменник дужедобре і вміло змалював зовнішній вигляд і поведінку героїні, використовуючихудожні засоби (епітети, порівняння).
Ухудожньому творі справді художньо змальовано картини. Навколишня природанаділяється такими рисами, які властиві людям. У цьому переконують приклади. Утворі О.Буцень “Чи є зима?” перша частина починається словами: “Був холоднийосінній ранок. Визирнуло сонце з-за хмари, скоса кинуло промінці на землю.Зазирнув один з них у нірку до старої черепахи, розбудив її”. Справді, цікаво:“сонце визирнуло”, “промінь зазирнув, розбудив”. Незвично. У повсякденномужитті так не говорять. Але ж так намальовано схід сонця. У цій незвичностімалюнку – сутність художнього відтворення природи.
Оповідання,представлені в читанках для 2-4 класів, умовно поділяють на дві групи:оповідання, у яких діють люди, та оповідання про природу і діяльність у нійлюдей. Першу з них при початковому ознайомленні з твором варто читати самомувчителеві. Другу – можна доручати учням, але не раніше, як у 3 класі.
Цюдиференціацію оповідань слід ураховувати і при введенні у навчальний процесмовчазного читання. Твори, насичені драматичними подіями (оповідання пролюдей), краще сприймаються в голосному прочитуванні. Оповідання про природу, якіне мають виразного емоційного змісту, припустимо давати дітям для мовчазногопервісного читання.
Аналізчастин оповідання доцільно вести так, щоб самі діти приходили до відповіднихопдій. Не відкидають можливості застосовувати питання, що спонукають дітей дорепродуктивної відповіді, слід ширше застосовувати запитання, які змушуютьучнів думати, порівнювати, зіставляти, оцінювати, робити висновки. Не требабоятися, коли школярі по-різному оцінюють дії героїв. Не рекомендується одразуж виправляти неправильну характеристику персонажа. Дати йому належну оцінкувчитель ще встигне. Куди важливіше провести з класом розмову про те, як дітирозуміють його дії, чому саме так, а не інакше уявляється поведінка героя.[6]
Особливостіроботи над казкою
Казкавідома дітям з дошкільних років. ЇЇ привабливість – у сюжетності, таємничості,фантастичності. Діти з захопленням грають у вовків і лисиць, з любов’ю готуютьмаскарадні костюми зайців і півників, а на дитячих ранках з інтересомвідтворюють повадки улюблених казкових персонажів. Однак це не може служитипідставою для того, щоб вважати, що учні розуміють специфіку казки яклітературного жанру. Від них не слід домагатися наукового визначення казки,адже діти не усвідомлять його змісту, хоч, можливо, й запам’ятаютьформулювання. У початкових класах мова може йти лише про набуття загальнихуявлень про казку і її відмінностей від інших творів.
Дітямне слід говорити, що казкові події видумані. Умовність казки вони самівідчувають. Вона їм подобається. Вони і в класі ладні грати в придуманихказкових героїв. І це треба всіляко підтримувати. Текст багатьох казокпіддається прочитуванню в особах. Методика рекомендує вчителеві скористатисяцією можливістю: учні залучаються до діалогу.
Упроцесі такої зацікавленої роботи дітей над казкою створюються сприятливіумови для розкриття перед ними особливостей цього виду народної творчості. Вонище раз переконують, що казка – це розповідь про якусь незвичну подію. В її основі– видумка, фантазія, адже насправді звірі не розмовляють, а в казках воникористуються людською мовою. Проте дітей це не бентежить, вони цікавлятьсяказкою саме тому, що в ній звірі живуть і розмовляють зрозумілою мовою.
Дітиусвідомлюють, що в житті вовк і лисиця не дружать, а в казці вони – нерозлучнідрузі. Це й переконує в тому, що казки з участю звірів – фантастичні. Поряд іззвірями у казках діють явища природи: Зима, Мороз, Сонце та ін. А це такожфантастика. Діти сприймають це захоплено.[7]Тому досить часто вдаються до власного фантазування – створення казок прозвірів, а то й про навколишні предмети: столи, стільці, книжки, зошити.Завдання вчителя – всіляко заохочувати учнів до написання казок. Умеморіальному музеї у Павлиші, де працював В.О.Сухомлинський, зберігається 80томів казок, написаних учнями. Видатний вчитель вважав, що створення казок – нерозвага, а засіб розумового й естетичного розвитку дітей.
Дітимолодшого віку свідомо сприймають умовність казки, а тому чітко відрізняютьфантазію від реальності. До фантазії вони ставляться як до гри.
Отже,казкову ситуацію вони сприймають як гру. Тому немає потреби повторювати відомеїм і підкреслювати, що казковий персонаж видуманий. У казці йдеться про добро ізло, про погане і гарне. Дитяча увага повинна бути зосереджена на цих моральнихі людських категоріях, а не на розвінчанні незвичності казкових ситуацій. Іщеодна обставина застерігає вчителя від загострення уваги дітей на фантастичнійоснові казки. Це – наявність у читанках казок, сюжет яких мало схожий нафантастику, незвичність. Наприклад, болгарська казка “Хто ж був працьовитий?”або ескімоська казка “Мудре рішення” розповідають про реальні речі, аназиваються казками. До речі, в них діють люди. Крім казок про звірів і явищаприроди, є й казки з участю людей. У казці “Кирило Кожум’яка” розказується прокнязя, князівну, Кирила. Але події, описані в ній казкові. Про казковістьописаного в ній свідчить, хоч би те, що одним з її персонажів чудовисько-змій.[8]
Важливозвернути увагу на особливості чарівних або героїко-фантастичних казок, їхвідмінності від “звіриного епосу”. Так, наприклад, чарівні казки маютьскладнішу будову, вони довші, складаються з багатьох епізодів, пригод,відзначаються особливою вигадливістю, мають потужний фантастичний елемент.[9]
Головнимипозитивними персонажами цих казок часто виступають герої – богатирі, добротворці, подвиги яких мають визвольно-патріотичний характер; вони наділенінезвичайними якостями: надприродною силою, кмітливим розумом, чуйною вдачею(“Кирило Кожум’яка”, “Котигорошко”, “Іван – мужичий син”).
Навідміну від казок про тварин, у чарівних казках наявні чудесні перетворення:вони наповнені дивовижними речами та істотами. Носії добра і справедливості вцих казках виходять переможцями над будь-якими (реальними чи міфічними) силами(“Кирило Кожум’яка”). Уважне і доброзичливе ставлення людини до природиоплачується сторицею і навпаки (“Казка про липку”, “Кривенька качечка”).Працюючи над змістом цих казок, учитель залучає цю привабливу казковуекологічну істину з метою виховання школярів у дусі бережливого ставлення довсього живого[10].
Підчас ознайомлення учнів з соціально-побутовими казками учителю варто наголоситина відсутності у змісті дивовижних істот, надприродних сил, чудеснихперетворень, на тому, що у таких казках, порівняно з попередніми, значно більшеелементів дійсності, реальних життєвих подій.
Немаєпотреби усі дані одразу подавати учням початкових класів. Їм достатньо того, щофантастичність цього жанру (чарівні казки) вони зрозуміють на казках прозвірів, явища природи. Коли ж за програмою дійде черга до вивчення казок пролюдей (соціально-побутові казки), учитель зверне увагу дітей на те, що героямиказок можуть бути й люди. Але і в цьому випадку лишається фантастичністьоповіді. З часом вчитель назве дітям інші ознаки казки: казки бувають народні йавторські, тобто написані одним казкарем[11].
Натретьому році навчання увагу учнів можна привернути до особливостей будовиказки. Кожна казка побудована по-своєму. Однак у казках як своєрідному жанрі єй певні закономірності, за якими ведеться викдал. На них треба вказати. Навітьучні 1 і 2 класів легко схоплюють, що зачин казки відкривається переважнословами: “Жив-був” чи “Жили-були”, “Жив собі” або “Давно, давно це було”. Нехайі діти саме так починають вигадані ними казки.
Шкільнапрактика показує, що учні без труднощів усвідомлюють одну з важливихособливостей багатьох казок – повторення однотипних дій чи ситуацій. Повторюючиїх автор казки досягає послідового розгортання подій. У казці-загадці“Старик-роковик” В.Даля таким повторам є вираз “Махнув Старик-роковик”. Такудію він зробив і раз, і два, і три, і чотири. З повтором пов’язана поява новихобставин або нових дійових осіб казки.
Невсі казки ґрунтуються саме на таких засадах розгортання подій. Але у переважнійїх більшості повтор епізодів визначає структуру казки.
Неодмінноючастиною казки є її кінцівка. У ній – результат усього здійсненого героямиказки[12]. Кінцівка більшостінародних казок, як і їх зачин, є своєрідна: “Ось і казці кінець, а хто слухав –молодець”, “Казці кінець, а мені – меду корець”, “І стали вони жити-поживати тадобра наживати” і інші[13].На композиційну частину казки доречно особливо звернути увагу дітей. Зробити цеможна по-різному. Один з прийомів – поставити запитання: “Чим же закінчиласьказка?”.
Такимчином, у початкових класах не дається визначення казки як жанру. У процесічитання казок дітям розкривається їх своєрідні риси: фантастичність, змалюваннянезвичайних подій з участю звірів, явищ природи і людей, специфічний зачин,типово казковий виклад з повтором однотипних дій, кінцівка. Під кінець навчанняв початковій школі учні зможуть виділити казку як жанр з-поміж іншихрозглядуваних на уроці читання текстів. Для його їм вистачить знання названихособливостей. Виділення трьох груп казок: про звірів, чарівні і побутові – невходить до програми початкових класів. Про цю літературознавчу класифікаціюказок учні дізнаються у старших класах.
УМ.Горького є таке цікаве спостереження: “У світі немає нічого, що не може бутиповчальним, — немає і казок, які не утримували б у собі матеріал “дидактичний”,“повчання”. Справді, хто б у казках не діяв, його вчинки зрозумілі дорослим ідітям. У казці “Лисичка і Журавель”, наприклад, діють звір і птах. Це незвично.Зате читачеві ясно, що приймають вони одне одного нечемно. Сюжет казкиспрямований на викриття неуважності, корисливості, егоїзму. Методика рекомендуєскористатися повчальністю казок.
Особливістьказки полягає в тому, що у казці повчальність виражена не нав’язливо, непрямолінійно. Дітей приваблює захоплююча фабула, яскраво намальовані образи,дотепні характеристики. Учням запам’ятовується, наприклад, висновок болгарськоїказки “Хто ж був працьовитий?” – “Один нічого не робить, а другий йомудопомагає”. Неробство братів досить влучно сформульоване. Його легкозапам’ятають діти як дотепний вираз.
Абоще один приклад. Ось українська казка “Нехайло”. Скільки в ній такого, щоздатне викликати цікавість у дітей, насамперед прізвище чоловіка – Нехайло. Цеж так у народі називають недбайливих людей, ледарів. Вони діють за правилом:“нехай потім, а не зараз”. Далі: оцінку діям Нехаяла дає лисиця. Знаючи його якледаря, лисиця не тривожилась і тоді, як дізналась, що Нехайло обіцяв сапоювиполоти бур’ян, і у випадку, коли він вирішив узяти косу для знищення бур’яну.І тільки тоді, як він сказав, що піде за сірниками, щоб спалити бур’ян, вонасерйозно сприйняла його намір. Не утрудняючи себе нероба спроможиться підпалитибур’ян.[14] Будучи переконаною вцьому, лисиця каже лисенятам: “Це він зробить!” Тому й пропонує тікати звиноградника. Будова казки захоплює дітей, адже неробство персонажарозкривається не людиною, а лисицею.
Указках міститься значний освітній і виховний потенціал. Діти щиро переживаютьгоре, нещастя ображених. Зокрема, вони не байдуже ставляться до загибелі вівці,кози, собаки в казці “Самому вовка не побороти”. Їм жаль невдачливих месниківза смерть батька, брат, подруги. У цьому випаду слід не розвіювати співчуттядітей загиблим, а спрямовувати їх на усвідомлення того, у чому помилка дій тих,хто не повернувся з лісу, де був вовк.
Неменш емоційно молодші школярі сприймають текст, у якому добро бере верх надзлом або знедолені і бідні перемагають багатих і ситих. Педагогічна цінністьказок полягає в тому, що в них перемагає справедливість. Радість дітей слідвсіляко підтримувати. Вияв радості – виховний момент. Учителеві залишаєтьсятільки підвести своїх підопічних до знаходження причин радості. Так, сюжетказки “Дружні звірі” складний. Спочатку всіх домашніх тварин і птахівоб’єднувало спільне горе: вони тікали від холоду. Потім їх роз’єднала особистапихатість: кожен сподівався, що його врятує власний одяг – бараняча шуба,гусячий пух тощо. Нарешті вони знову разом. Тепер живуть у теплій хаті іспільно завдали прочухана ведмедеві, вовкові й лисиці. Перемогу друзів надзажерливими звірами діти сприймають схвильовано. Однак для вчителя цього недостатньо:необхідно довести причини цієї перемоги.[15]
Аналізказок збуджує дітей до формулювання оціночних суджень. Це важливо для розвиткумислення молодших школярів. Наприклад, до наймолодших школярів автори читанкипісля прочитання казки “Колосок” звертаються із запитанням: “Як назвалимишенят? Як півника? Чому?” У відповіді дітей має прозвучати оцінка характеруказкових дійових осіб. У процесі розгляду казки “Юсіке і його семеро друзів”можна запропонувати учням запитання: “Як ви гадаєте, чи було б весело Юсіке україні Неділі, якби він проминув усі інші дні? Чому?” Можна з певністю сказати,що в судженні дітей виявиться їх осудливе ставлення до нероб і прихильне – допрацьовитих людей.
Учнісамостійно визначають характерні ознаки казкових персонажів: доброту,сміливість, чесність або боягузтво, чванливість, пихатість.
Прирозгляді казок правомірно ставити запитання для узагальнень, роздумів такоготипу: Чим приваблює вас казковий герой? Що відмінного ви помітили в дійовихособах казки? За що ми цінуємо їх?
Добірказок у читанках задовольняє й іншу сторону навчального процесу початковоїшколи – пізнавальну. Зокрема, бурятська народна казка “Сніг і заєць” в образахрозповідає дітям про те, що заєць змінює шерсть, пристосовуючись до умов зими іліта. Пізнавальний зміст має також українська народна казка “Найближчий родич”,яка пояснює, чому хлібина є родичем зерну жита.
Працюючинад казкою, не слід випускати з поля зору вимог, які ставляться до всіх уроківчитання: домогтися усвідомлення змісту тексту. Тільки в цьому випадку можливездійснення освітньої і виховної мети уроків читання. [16]
Структурауроків читання казок нічим не відрізняється від будови опрацювання оповідань.Після ознайомлення з текстом казки і тлумачення (при необхідності) слів івиразів застосовується вибіркове читання, відповіді на запитання (учнів івчителя), складання плану (різних типів – малюнкового і словесного), різноманітніформи переказування. Зміст, мета і завдання кожного з цих етапів залежить відтексту казки.[17]
Головнаувага має бути зосереджена на тому, щоб діти свідомо розуміли текст казки,чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви дій персонажів.Допомагають у цьому питання, відповіді на які підкажуть, чи зрозуміли дітисюжетну канву твору і змальованих картин.
Уроботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації й драматизації.Інсценізація – це переробка будь-якого твору (у тому числі й казки) для сцениабо кіно. У захоплюючому творенні сценарію учитель дістане змогу працювати інад складанням плану, і над розвитком мовлення.
Піддраматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованомутворі, у драматичній формі, тобто в особах. Для драматизації підходять текстиказок “Дружні звірі”, “Лисичка і Журавель”. У цих випадках доречно скористатисямасками, деталями костюмів героїв казок.[18]
Роботанад легендою, переказом
Середетнічних жанрів фольклору, в яких ідейно-художніми засобами особливо яскравовідображена історія нашого народу, його світогляд і поетична культура, значнемісце належить легендам і переказам. І тепер на Україні, мабуть, не знайтитакого міста чи села, де б в людській пам’ятні не зберігалися чудовіфантастичні історії про конкретних героїчних осіб, які там діяли. абореалістичні художні оповідання про них. З покоління в покоління передаютьсяміфологічні розповіді про певні місцини, ріки, озера, ліси, гори, долини таісторичні згадки про визначні події, що тут відбувалися.
Здраматичністю людської долі пов’язані у фольклорних оповіданнях поява багатьохтварин, птиць, рослин. Побутувати і досі побутують на Україні творчопереосмислені народом біблійні оповідання. Усі ці оповіді, що є правдивими, алемістять елементи фантастики, і є легендами і переказами.[19]
Легенда– народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповитеказковістю, фантастикою.[20]
Переказ– це невелике усне оповідання про визначні історичні події та їх героїв.
Звідсивипливає, що легенди і перекази доступні для сприймання учнів 3 і 4 класів. Упідручниках з читання пропонуються легенди і перекази про героїчне минуленашого народу, про походження назв міст, птахів, рослин, а також біблійнілегенди. У них міститься значний пізнавальний і виховний потенціал. Діти щиропереживають горе і нещастя людей, дізнаються про традиції української народу,про рослинний і тваринний світ.[21]
Легендиза змістом подібні до фантастичних казок; у них також головну роль відіграєчарівний, фантастичний елемент. Але сюжети легенд більше, ніж казкові,зорієнтовані на достовірність зображуваного. Багато легенд ґрунтується набіблійних сюжетах (про створення світу, перших людей, про Ісуса Христа, БожуМатір, пророків, апостолів, святих). Тому перед вивченням легенди дітей требаознайомити з тими чи іншими біблійними іменами, сюжетами, подіями. Наприклад,перед вивченням легенди “Суд Соломона” дітям потрібно розповісти, що Соломонбув найрозумнішим царем, сказати дещо про його правительство.
Значначастина сюжетів легенд походить від давніх міфологічних вірувань і уявлень. Цеможуть бути легенди про перетворення людини на різні предмети чи тварини, пропереселення душ у тварини і рослини. Це легенди про походження калини, верби,папороті. Такі легенди легше сприймаються дітьми, бо вони дуже схожі до казок.Дитяча уява не повинна загострюватися на розвінчанні фантастичності у такихлегендах. Діти повинні провести паралель, що, наприклад, калина така ж красива,як і молода дівчина. За допомогою таких легенд про перевтілення людей у рослинидіти повинні навчитися поважати і любити красу природи. Доцільно передвивченням таких легенд розповісти учням про ту чи іншу рослину.
Такожуже в давньоруських літописах зафіксовані легенди, пов’язані з історичнимминулим нашого народу. У них відображена боротьба наших предків зі степовимикочівниками, татаро-монгольськими ордами, подвиги козацтва та інші моменти зісторії визвольних змагань українського народу. Ці легенди єнайправдоподібніші. Дечим вони схожі до оповідань. Наприклад, у легенді“Панщина” розповідається про конкретний період життя українського народу, прознущання, які перенесли українські селяни.
Передвивченням історичних легенд і переказів дітей слід ознайомити з тими чи іншимиісторичними фактами. Чимало цих творів пов’язано з назвами різних місцевостей,які можна вивчати після розповіді про цю місцевість. Такі легенди і переказимістять народне тлумачення їх незвичайного походження назв.
Установкоюна достовірність і одно сюжетністю, нестійкою, довільною формою легендавідрізняється від казки, в якій так чи інакше підкреслюється нарочитість,вигаданість зображеного. Значним фантастичним, іноді міфологічним елементомлегенди відрізняються від переказів, що характеризуються більшою реалістичною,фактичною правдивістю, позбавлені алегоризму.[22]
Структурауроків читання легенд і переказів така, як і казок. Учитель близько до текстурозказує або читає легенду (переказ). Після ознайомлення з текстом ітлумаченням слів та висловів застосовується вибіркове читання, відповіді назапитання, складання плану, різноманітні форми переказування. Зміст, мета йзавдання кожного з цих етапів залежить від тексту.
Головнаувага має бути зосереджена на тому, щоб школярі свідомо розуміли текст легенди,чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви поведінки персонажів. Ізвідповідей на питання до змісту класовод визначає, чи опанували діти сюжетнуканву твору і змальованих картин.
Працюючинад легендою чи переказом, не слід випускати з поля зору вимог, які ставлятьсядо всіх уроків читання: домогтися усвідомлення змісту.
Отриманівідомості з прочитаних легенд учні зможуть використати на урокахприродознавства, народознавства та інших.
Методикавивчення вірша. Ознайомлення молодших школярів з ліричним віршем
Молодшішколярі знайомляться з епічними (сюжетними) і ліричними віршами. Відмінністьцих типів поетичних творів накладає відбиток на методику їх вивчення і якоюсьмірою на організацію уроків читання.
Так,епічним віршам властивий сюжет, розвиток подій. До сюжетних відносяться,зокрема, вірші “Помагай” П.Воронька, “Товариші” М.Пригари та інші. Не всі вониоднакові за розміром і ступенем складності сюжету, адже пропонуються учнямрізник класів, у роботі з якими враховується техніка читання, здатністьсприймати й аналізувати прочитане. Проте читання всіх їх будується заоднотипною схемою.
Наявністьрозвитку подій, в центрі яких діють особи, епічні вірші подібні до іншиххудожніх жанрів, таких як оповідання, казки. Тому організація уроків їх читаннясхожа на будову уроків вивчення оповідань і казок. Як і при розгляді прозовихтворів, в опрацюванні віршів після вступної бесіди і ознайомлення з текстомзастосовується кількаразове повторне читання, аналіз головної думки іхудожнього її втілення.[23]
Працюватинад віршем, не слід забувати, що об’єкт аналізу – поетичний твір. У ньогоособлива форма, що зумовлює використання специфічних прийомів роботи над ним.Йому притаманні більша, ніж в оповіданнях, образність, своєрідна синтаксичнабудова речень, лаконічне змалювання образів. Це змушує вчителя бути особливопильним до пояснень окремих слів і виразів, тлумачення смислу речень. У віршіП.Амбросій “Мороз” не можна залишати без роз’яснення словосполучення“світанкової пори”, зміст речення “Хмура осінь наступила, лист зеленийпожовтила”. А вірш П.Тичини “Вийшла мати з дітьми в поле” потребує часу дляознайомлення дітей з переносним значенням слів у таких, наприклад, поєднанняхлексем, як “легка хмарка”, “вітри проснулись”, “танцює дощик”, розкриттясемантики слів “голубизна”, “прозелень”.
Які інші поетичні твори, сюжетні вірші не позбавлені емоційного авторськогоставлення до героя поезії чи об’єкта зображення. Відношення автора доописуваних подій наявна в кожному епічному вірші. Вони виявляється в осуді чисхваленні дій героїв. На неї слід орієнтуватися у визначенні провідної думкитвору. У віршах для учнів молодших класів ставлення автора до зображуваногочасто висловлюється побажаннями, рекомендаціями, адресованими всім, хто читає.Показовим прикладом у цьому є вірш П.Воронька “Помагай”. Схарактеризувавши діїхлопчика як такі, що заслуговують наслідування, поет звертається до читача зісловами: “Ось і ти часу не гай – будь, як хлопчик Помагай!”
Абоінший приклад. Вірш М.Пригари “Товариші” – сюжетна розповідь про хлопчикаАндрія, який сміливо заступився за дівчинку, не побоявшись двох її кривдників.Для його змалювання поетеса використовує мало слів. Проте їх достатньо, щобчитач уявив характер героя. Що ж допомагає цьому? Прослідкуємо за фабулою.[24]
Ізшколи додому прямують Андрійко і Володимир. Розмовляють. Але як? У віршісказано: один із них (товаришів) говорив, а другий більше слухав. Як оцінитиговоріння і мовчання: що з них добре, а що погане? Мабуть, дати їм оцінку можналише у випадку, якщо розглядати їх у певній ситуації. Для того ж слід подуматинад тим, що говорить балакучий хлопчик. З вірша діти дізнаються, про що віврозмову Володя. Його розповідь приваблива. Йому хочеться знайти якусь нову планету.А кому не хочеться? Як кожен із нас, він мріє про таке, що багатьох захоплює.Наприклад, податися із Землі в путь, щоб дізнатися, які люди живуть на іншихпланетах. Цікаво ж! З ним погодиться кожен. А на завершення своїх мрій вінзапевняє, що, подаючись у путь, не злякається. Це похвально? Так. Значить, утому, що Володя – говорун, нічого поганого немає.
Ащо ж Андрійко? Він, як свідчить текст вірша, участі у цій розмові не брав.Може, він не мріє про таке? Можливо, він побоїться мандрувати на інші планети?
Відповістина ці запитання допомагає ситуація, у якій опинилися співбесідники. ПотаємнуВолодину розповідь перервав крик із парку: “на стежці двоє хлопчаків дівчаскубли за коси”. Розмова урвалася. Кожен діяв по-своєму. Андрійко зреагувавпершим, він “стиснув кулаки”. Володя ж вважає за краще тут не стояти, бо можна“встрянути у бійку”. Цими словами він розкрив себе повністю. Говорив одне, адіє не так, як запевняв (“не злякаюсь”). У Володі, хай скаже вчитель, словарозійшлися з ділом. Цей вираз має стати предметом обговорення так, щоб дітиусвідомили критерій поведінки: словам має відповідати діло.
Аяк же діяв неговіркий Андрійко? Учні читають: “Він просто кинувся у бій, немовивши ні слова”. Образ сміливця окреслюється кількома словами. Але надтовиразно. Істотну роль у цьому відіграє будова (композиція) твору. Вона розкритау наведеному вище аналізі. Один хлопчик запевняв іншого у своїй сміливості,інший про це нічого не говорив. А хто з них справді сміливий, показали діїкожного з них, коли вони почули дзвінкоголосий крик дівчинки.
Прирозборі цього вірша не слід ігнорувати можливості показати його поетичніособливості. Він починається образним малюнком зимової пори, коли сніжок лягаєна землю білим мохом (цікаве порівняння), коли мете й мета завійка (не завірюхаі не хурделиця). Ніщо не передвіщає ніякої біди. Хлопці ведуть розмову, хочвітер б’є снігом в обличчя і сердито скубе за вуха. Аналіз образного апаратавірша допоможе учням прийняти текст як поетичний твір, якому притаманні художність,ритміка викладу подій.
Навідміну від епічних віршів у ліричних поезіях немає сюжетного розвитку. У нихвідтворено переживання поета чи почуття, властиві не тільки авторові твору, а йусім людям. Авторські переживання передаються або в змалюванні картин природи,або в розкритті політичних подій.
Учитаннях представлені віршовані твори громадянської і пейзажної лірики.
Уроботі над творами громадянської лірики важливо якнайповніше показати головнудумку поезії, виявити складові частини ідейного задуму, а також ті висновки,які витікають з описуваного. Як і при опрацюванні інших творів, аналіз поезійгромадянського спрямування потребує заключного слова вчителя, яке повинно статизакликом чи порадою, виразом гордості за нашу Батьківщину, за свободолюбивийукраїнський народ.
Творипейзажної лірики потребують своєрідного підходу до їх вивчення. Зумовлено цетим, що вірші такого типу невеликі за розміром і передаються в них не події зжиття людей, а почуття, пов’язані із змалюванням явищ природи, переживань. Такапоезія сприяє емоційному пізнанню дійсності. Звідси стає зрозумілою вимогаметодики – читанням ліричних віршів вводити дітей у світ художніх образів черезпочуття, а далі вести від почуттів до думок, до висновків.[25]
Сучаснийпідхід до методики опрацювання ліричного вірша наголошує на умовах, за якихможливе повноцінне сприймання молодшими школярами пейзажної лірики[26]:
а)активного збагачення тезауруса учнів (тезаурус від грецького запас – сукупністьпонять, словник), розвитку їхньої поетичної спостережливості;
б)наявності в них настроєності на сприймання;
в)формування поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви;
г)уміння аналізувати образно-емоційний зміст твору;
ґ)давати естетичну оцінку поезії та відображеній у ній дійсності;
д)активізації творчої думки учнів.
Забезпеченняцих умов та знання вчителем особливостей сприймання лірики молодшими школярамиведе до формування в них неповноцінного естетичного сприймання пейзажноїлірики.
Розглянемороботу над ліричним віршем, кінцевим результатом якої буде не лише виразнедекламування вірша учнями, а й естетичне сприйняття.[27]
1.Спочатку вирішуємо конкретні навчальні завдання: настроїти дітей на сприйманнятексту, викликати в їхній свідомості та уяві образи і картини, близькі до тих,які знаходяться в центрі уваги вірша; познайомити з автором, пояснити значенняслів, без розуміння яких сприймання вірша буде важким. Щоб справитися з цимизавданнями, використовуємо бесіду з опорою на власні спостереження і досвіддітей, елементи розповіді, а також музику і живопис.
2.Після цього вперше читаємо ліричний вірш. Конкретизуємо завдання: донести доучнів зміст вірша і, головне, викликати емоційний відгук на прослухане. Слідчитати так, щоб у дітей з’явився пізнавальний і емоційний інтерес до подальшоїроботи з текстом.
3.Наступна робота – розмова про враження, що виникли у дітей після ознайомлення зтвором, виявити рівень їхнього сприймання. Використовуємо бесіду на основівражень учнів. Наприклад: Діти, чи сподобався вам вірш? Чим? Що особливосподобалось? Які картини уявили? Як ви думаєте, з яким почуттям поет малює цікартини?
4.Самостійна робота учнів із текстом вірша. Вона потрібна для того, щоб школяріуважніше вчиталися у зміст, підготувалися до його аналізу. Для цього пропонуємопрочитати твір ще раз про себе і позначити олівцем малозрозумілі слова івислови.
5.Мета аналізу ліричного вірша – поглибити і розширити образні уявлення, щосклалися в учнів.
Головне– не зруйнувати той емоційний стан класу, який виник після першого читаннявірша. Проводимо аналіз так, щоб поступово зростало захоплення дітеймайстерністю поета, щоб за кожним словом, кожним рядком вони бачили яскравукартину і раділи цьому відкриттю. Тому використовуємо вибіркове читання окремихрядків, строф, слів. Наприклад: Як автор описує...? З чим порівнює…?Прочитайте. За допомогою яких слів автор малює…? Звертаємо увагу на образнізасоби мови художнього твору: епітети, метафори, порівняння та інше.
Вибірковечитання супроводжуємо бесідою-роздумом та елементами лінгвістичного аналізутексту. Наприклад: Який настрій у вас виник під час читання цих рядків? Якіслова допомагають автору створити такий настрій? Чому автор порівнює ...? Як видумаєте, для чого автор використовує цей засіб...?
Доцільнимє використання методу стилістичного експерименту (штучна заміна авторськогослова або словосполучення іншим, близьким за змістом), що вчить дітей розумітимовні засоби вираження змісту, отримувати естетичну насолоду від вдалопідібраного автором слова, сприйняти зображення як витвір мистецтва.[28]
Розвиваючиуяву дітей, учитель використовує прийом ілюстрування тексту (розгляданняготових ілюстрацій, словесне та музичне ілюстрування). Наприклад: 1. Уявітьсобі, що ви художники. Яку картину ви намалюєте до першої строфи? Які фарбивикористаєте? Чим цей малюнок відрізнятиметься від малюнка до другої строфи? Щодомалюєте? та ін.… 2. Уявіть собі, що ви композитори. Яку музику ви написалиб до цього вірша? Які музичні інструменти оберете для виконання?
6.Виразне читання вірша – своєрідний підсумок роботи.
Покажемо,як практично використовувати ці рекомендації на прикладі читання віршаТ.Г.Шевченка “Садок вишневий коло хати”.
Вчительпропонує дітям прослухати платівку із записом пісні “Садок вишневий коло хати”(музика М.Лисенка), назвати автора слів.
Музикадопомагає збудити почуття дітей, збагачує їхні серця чарівними поетичнимиобразами (можна використати грамзапис вірша у виконанні Ольги Кусенко).
Вчительнаголошує, що грати каземату не потьмарили живого бачення поетом краси природи,не згасили його мрій про вільне, щасливе життя народу, про достаток у сім’ях іщасливий побут. І далеко від рідної землі Т.Шевченко думав про свій народ, проУкраїну.
Починаєтьсяопрацювання поезії з її виразного читання. Оскільки у вірші незрозумілих слівнемає (може виникнути запитання щодо плугатар – той, хто оре землю плугом,орач), потреба у членуванні його на окремі логічно закінчені частини відпадає.[29]
Класоводщиро, задушевно читає вірш напам’ять. Запитує дітей, яку пору року зображено уньому. (Весну, бо гудуть хрущі, співають солов’ї). Про який місяць йдеться?(Травень, коли цвітуть сади). У вірші немає слів “весна”, “травень”, але миздогадуємося, що мова йде саме про цей період: сади найчастіше цвітуть утравні.
Даліучні читають вірш, обдумують словесні малюнки до нього, виділяють у текстізорові та слухові образи, виписують їх.
Вчительпропонує прочитати ще раз і осмислити те, що уявляв поет. (Вечір в українськомуселі: вишневий садок, плугатарі повертаються з поля, привітно світяться вогникив біленьких хатах, матері ждуть з вечерею своїх синів, дочок, чоловіків, сім’явечеряє надворі, в небі сходить вечірня зоря. Тиша навколо. Тільки лине співдівчат і невгамовного соловейка...).
Учніпідсумовують, що скромне і чесне трудове життя селян чарує поета, який бачить уньому багато людяності та благородства.
Аналізуючимову твору, пропонуємо дітям знайти в ньому слова, які показують емоційнеставлення поета до зображуваного. Це пестливі форми, як-от: зіронька,соловейко, маленькі діточки. Привертаємо увагу і до звукової організації мови:асонанси звуків [а] та [і] в першій строфі надають звучанню плавності,протяжності; гармонія приголосних у другій і третій строфах передає враженнявід вечірньої тиші, а внутрішні рими (мати – научати, мати – коло хати) роблятьтекст ще милозвучнішим.
Такаробота сприяє розвиткові поетичного слуху дітей, збагачує мову.
Завершуєтьсяробота складанням плану екранізації вірша.[30]
Планекранізації вірша Т.Г.Шевченка
“Садоквишневий коло хати”Зміст кадрів Музичні ремарки
1. Вечоріє. Українське село у вишневому цвіту.
2. Поля. Дорогою йдуть хлопці з плугами, дівчата. Вітер куйовдить їхнє волосся.
3. Затишна селянська хата. Мати порається біля печі, готуючи вечерю.
4. Подвір’я, видно біленьку хату, сад увесь в цвіту. За столом зібралася сім’я вечеряти.
5. Навколо стемніло, ясно світить місяць на небі, видно зорі. Подекуди блимають вогники у хатах.
6. Все поринуло у сні. Спить мати біля своїх діток. На лавці сидять і стиха розмовляють дівчата, щебече соловейко.
Плавна, легка музика (тихе звучання).
Музика голоснішає, стає веселою, бадьорою.
Мрійлива ніжна музика.
Музика плавна, то голоснішає, то стихає.
Спокійна музика, яка поступово затихає.
Тиха музика, чути спів солов’я.
Такимчином, діти вчаться образно сприймати світ, повніше і яскравіше зображатикартини природи, естетично сприймати їх, відчувають потребу образновисловлювати свої враження і думки.[31]
Черезестетичне сприймання художніх творів учимо школярів помічати прекрасне унавколишньому світі й розуміти красу в зображенні життя художніми засобами. Цеодне з головних завдань уроку читання в початкових класах.
Особливості роботи над байкою
Жанрбайки у читанках представлений кількома зразками. Уперше з цим жанром дітизнайомляться у 2 класі. Наймолодші школярі байок не читають. Цьому є пояснення:байці властива алегоричність (мистецький прийом втілення абстрактного поняття вхудожньому образі; наприклад безладдя в зображенні дій Лебедя, Щуки і Рака, щопредставлені в байці Л.Глібова “Лебідь, Щука і Рак”). Дітям наймолодшогошкільного віку властиве конкретне мислення. Тому при опрацюванні байок увчителя можуть виникнути складності. Їх подоланню сприятиме, по-перше, використанняна уроці привабливих для дітей сторін байки як літературного жанру і, по-друге,усвідомлення вимог до вивчення байки у початковій школі.
Які казка, байка захоплює мальовничим зображенням дійових осіб, зокрема тварин,птахів, риб. У дітей особливе ставлення до них: вони їх люблять у житті, а томуз цікавістю слухають розповіді про них. Цією закоханістю у птахів, звірятокучитель повинен скористатися: перед роботою над байкою розповісти про якусьзвірючку, згадати, які повадки птахів і тварин відомі дітям. Мета таких бесід –відповідно настроїти дітей на слухання тексту з участю звірят, пташок, риб.Інтерес до теми може підвищуватися повідомленням про те, що крім казок прозвірів і птахів, існують й інші втори, у яких діють звірі й птиці. Це – байки(від слова “баяти”, що означає “розповідати”).
Відказок байки відрізняються тим, що вони переважно віршовані.
Успішнійроботі над байкою допоможуть притаманні цьому жанру картинність описів,влучність виразів, образні характеристики персонажів. У байці “Чиж та Голуб”чижик зображений привабливо: “молоденький, такий співучий, проворненький”. Ахіба не виразно змальований пихатий Голуб, який дозволяє собі такі слова: “Ащо? Попавсь? От тобі й на! Вже, певно, голова дурна...” Діти позитивно реагуютьна влучну й емоційну лексику описуваних у байці епізодів. Завдання вчителя –донести їх до учнів і виразним читанням тексту, і зосередженням уваги на тихобразних прийомах, які використовує байкар для змалювання своїх героїв.
Уроботі над байкою методика рекомендує дотримуватися певних вимог.
Особливостібайки як жанру:
байка– твір художньої літератури, це – алегорична розповідь навчального характеру;
персонажібайок – тварини, птахи, риби; дійовими особами можуть бути люди і предмети;
байкаскладається з двох частин: зображення подій чи розповіді про них і повчання(мораль).
Упочатковій школі немає можливості називати учням усі риси байки, але безпояснення окремих з них обійтись не можна. Так, у вступній бесіді вчитель назвеодну з характерних рис байок – їх переважно віршований характер. Говорити ж вознайомчій бесіді про алегоричність байки не варто. Немає потреби взагалівживати цей термін. Повести розмову про цю істотну рису байки доцільно позавершенні аналізу описаних у ній подій. Так, після закінчення розбору ізачитаного повчання з байки “Чиж та Голуб” діалог між учителем і учнями можнауявити таким:
Щойноми прочитали повчання. Кого з дійових осіб байки воно стосується?
Голуба.
Подумайте:ці слова автор спрямовує тільки Голубові?
Ні.
Акому ще? (Учні відповідають). Правильно. Усім людям. У тому числі й нам з вами.Хіба у нас не буває таке, що ми чужій невдачі не співчуваємо, а сміємося?
Буває.
Чимже цінна нам байка?
Узагальнюючивідповіді учнів, педагог формулює думку про те, що байка – це художній твір, якиймалюючи життя звірів, риб і птахів, засуджує вчинки, що трапляються у людей.
Упочаткових класах зайве інформувати дітей про те, що в байках можуть діятитакож люди і речі. Це їм стане відомим з байки Л.Глібова “Вовк і Кіт”.
Які в роботі над казкою, при вивченні байки методика не радить наголошувати натому, що описувані в ній події умовні, оскільки діють звірі. Навпаки, описане вбайці слід розглядати як реальне життя тварин, птахів, риб. Треба піддаватианалізу вчинки персонажів байки, особливості їх поведінки, ставлення одне доодного. Умовність зображуваного стає зрозумілою, коли учні прочитують мораль.Тут вони переконуються у тому, що застереження автора байки поширюється налюдей. Не випадково Глібов писав: “Моя байка, добрі люди, у пригоді, може,буде”.
Існуютьметодичні поради щодо порядку роботи над частинами байки, а саме: зображеннямподій і повчанням (мораллю). Є два погляди на те, чи треба читати байку всю, чиспочатку слід ознайомитись із викладом подій, а вже на завершення аналізупрочитати мораль. Один з них пропонує незалежно від розташування повчання, ніпід час розбору змісту подій. Мораль читається на завершення розмови про подіїі після характеристики персонажів. Інша думка зводиться до того, що требачитати увесь твір, адже без моралі важко збагнути його зміст. Слушністьостаннього твердження безперечна. Справді, прочитавши мораль, можнапрослідкувати, як вона розкривається, на прикладі яких образів це робиться, наякому словесному матеріалі. Тому є всі підстави рекомендувати другий підхід довивчення байки. Цей підхід тим більш логічний, оскільки в читанках представленібайки, у яких мораль вставлена в сюжет байки. Це – байки Л.Глібова“Коник-стрибунець” і “Вовк і Кіт”.
Етапироботи над читанням байки майже повністю збігаються з вивченням оповідань іказок. Безпосереднє знайомство з твором можна почати з розгляду малюнка, якийілюструє хід подій, описаних у творі. Проте бажано зважати на якість ілюстраційдо байок. Не слід, наприклад, брати невиразний малюнок до байки “Чиж і Голуб”,представлений у діючій читанці. Зате можна скористатися чи танковим зображеннямЛебедя, Щуки і Рака. Він допоможе вчителеві уяснити причини невдалих дійгероїв. Кожен з них робить те, що йому властиво: Лебідь рине в небо, Щука – уводу, а Рак, як йому належить, тягне назад. Саме це, як дізнаються діти збайки, стоїть на перешкоді сумісних дій. Вдалою є ілюстрація до байки “Вовк іКіт”.
Дляпершого ознайомлення з тестом припустимо запропонувати дітям мовчазне читання звиконанням певного завдання: поділити текст на дві частини (байка “Чиж таГолуб”) або виділити місце в тексті, де автор малює, як діють персонажі твору(байка “Лебідь, Щука і Рак”).
Мовчазнечитання не виключає необхідності головного прочитування тексту байки. Це робитьучитель. Виразним читанням байки він створює цілісне уявлення про змальованіподії і героїв, що беруть у них участь.
Наступніетапи, як і при опрацюванні оповідань і казок, такі:
а)вибіркове читання (якими словами байкар говорить про те, що хотіли зробитиЛебідь, Щука і Рак? Прочитайте слова, що передають занепокоєння. Знайдітьчастину, у якій йдеться про те, чому у них нічого не вийшло);
б)відповіді на запитання (Як ви розумієте слова “катма ходу”? Чому Лебідь, Щука іРак не можуть зрушити воза? у яких випадках ми говоримо “та тільки й хура досітам”?);
в)встановлення головної думки твору (Чому Лебідь, Щука і Рак не змогли зрушитивоза? Прочитайте останні два рядки і подумайте: чи можемо ми сказати, хто з нихвинен? Чи трапляється таке серед людей? Яка ж мораль?).
Увисновку учитель загострює увагу дітей на тому, що саме засуджується в байці(безладдя) і до чого закликає байкар (до дружби, товаришування).
Текстибайок “Чиж та Голуб”, “Вовк і Кіт” дають змогу застосовувати читання в особах.Обидві байки дозволяють працювати над виразністю читання. Оскільки програмарекомендує заучувати напам’ять байки Л.Глібова, можна присвятити деякий часуроку вивченню байки напам’ять.
Рекомендуєтьсярізні варіанти заучування напам’ять і байки, і вірша. Один з них – кількаразовепрочитування кожної з частин (строфи чи куплета). Коли засвоєна перша частина,пропонується подібне зробити з іншими частинами. А на завершення демонструєтьсязнання всього тесту напам’ять. Другий варіант заучування полягає в тому, щопісля запам’ятання однієї з частин перехід до нової після повторенняпопередньої, далі – і всіх попередніх. У результаті – учні не забувають того,що стало надбанням їх пам’яті.[32]
Методика опрацювання нарисів
Нарис– це оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображуються дійсніжиттєві факти, події, конкретні люди. Введення до читанок такого жанру творівметодично виправдане. Вони розширюють пізнання учнів, оскільки їхня тематикарізноманітна. Тут і розповідь про сьогоднішнє суспільне життя людей, проісторію нашого народу, про гордість української літератури (“Тарас Шевченко”Д.Красицького, “І.Я.Франко” А.Кримського; “Древній Київ” та “Старовинне місто”Н.Забіли і інші).
Матеріалицього жанру відкривають учням історію і сучасний навколишній світ. У цьому їхпізнавальне значення. Разом з цим вони містять великий виховний потенціал. Цюособистість нарисів учитель зобов’язаний використати в повній мірі для розвиткуу своїх вихованців почуття любові до рідної Батьківщини, гордість за наш народ.Опрацювання цих текстів потрібно спрямувати на прищеплення дітям бажання самимтрудитися, зробити добре і корисне діло, сумлінно виконувати свої обов’язки.
Переважнабільшість нарисів характеризується тим, що в них виклад наукових даних базуєтьсяна основі розгортання сюжету, в якому діють люди. Введення героїв у розповідьнадає відтінку художності, що проявляється у використанні прийомів, відомиххудожній літературі.
Уроботі над нарисами необхідно враховувати своєрідність викладу. Насиченістьтексту фактичними даними потребує ширших пояснень, знаходження аналогій,відомих дітям з їх досвіду. Що ж до прийомів в аналізі таких текстів, то в цихвипадках бажано дотримуватися тієї форми, яку запропонував автор.[33] Наприклад, якщо авторзапросив читача здійснити похід по місту, то цей прийом слід продовжити івчителеві, сказавши: “Що ж ми побачили, подорожуючи з автором по місту?” чи “Деми побували і з чим познайомилися, ходячи з автором по місту?”. Розмова втакому ключі відкриє вчителеві можливість показати один із способів передачідумок – виклад від імені першої особи множини. Але над яким би різновидомнауково-художніх статей не велась робота і які б форми їх опрацювання незастосовувалися, вимога до їх читання залишається незмінною: уроки ознайомленняз нарисами мають давати учням деяку суму знань, розширити їх світогляд. А цьогоможна досягти тільки при активній пізнавальній діяльності. Що ж може сприятиорганізації й успішному проведенню уроку?
Насамперед,урахування змісту матеріалу, щоб правильно обрати форму підготовки дітей досприймання тексту. В одних випадках достатньо лише підвести учнів до слуханняматеріалу, зацікавити їх, а в інших – необхідно роз’яснити, про що йдеться утворі; коли і де події відбувалися, яке значення вони мали в історії і чому ми,сучасні люди, повинні не забувати про них.
Уматеріалі “Весна в лісі” письменник О.Копиленко розповідає про те, якиминароджуються білченята, зайченята та ін. Виникає запитання, чи є потребавчителеві, готуючи дітей до читання цього тексту, своїми словами переказуватийого зміст? Безперечно, немає такої потреби. Мета уроку – ознайомити учнів зодним з цікавих явищ природи. Ця мета досягається прочитуванням тексту,доступного дитячому розумінню. Тому підготовку до сприймання твору можнаобмежити лише інформацією про те, що з настанням весни оживає природа,просипаються звірі, які протягом зими спали, народжуються малята у лісових і польовихзвірів. Про те, якими вони бувають після народження розказує письменникО.Копиленко.[34]
Іншівимоги пред’являються до етапу уроку, який готує школяр до слухання таких,наприклад, текстів, як “Тарас Шевченко” Д.Красицького. Без роз’яснення того, уяку епоху жив Великий Кобзар, діти не збагнуть, що таке панщина, куди ходивбатько Тараса або у яку дорогу він вирушив з “панською хурою”, де й застудився.І розповідь про великого українського поета слід ввести і незрозумілі учнямслова “пан”, “панщина”, які трапляються у тексті. Поряд з поясненням історичнихфактів, зрозумілих молодшим школярам, корисно ознайомити дітей з книгами,картинами поета.
Позитивнірезультати читання нарисів залежать також і від того, як організовано їханаліз, точніше, як ведеться розбір і усвідомлення частин розглядуваногоматеріалу.
Якправило, кожна стаття містить нові для учнів дані. Вони втілюють в невідомішколярам слова, терміни і вирази. Перша вимога – це якомога точніше даватиуявлення про зміст понять, які називаються новими для учнів словами.
Зразокдля вчителя, як можна будувати розповіді про не знані учням речі, дає вміщенняу “Читанці” для 2 класу тема матеріалу-загадки під назвою “Який це місяць?”.Щоб привести учнів до назви місяця-квітня, автор твору-загадки розкриває йоготипові риси: розлилися річки, затопили низини та луки; загуркотіли в політрактори – почалася весняна сівба; цвітуть в’язи, клени; ось-ось буйнорозквітуть садки. Найбільший ефект дає образне тлумачення смислу слів, якеспирається на речі, відомі учням, на дитячий життєвий досвід.
Перевіркоюрезультативності роботи над нарисом має стати узагальнююча бесіда. Вонапроводиться після розбору частин. В її основу кладуться запитання, якіпередбачають повторення матеріалу, розповідь про те нове, що учням стало відомесьогодні, формулювання свого ставлення до опрацьованого матеріалу.[35]
Вивчення малих фольклорних жанрів
Методикапочаткового навчання не передбачає окремих уроків для опрацювання малихфольклорних жанрів, таких як загадки, прислів’я, скоромовки. Вони вводяться втканину уроку як супровідний матеріал, хоч і важливий, необхідний для роботи змолодшими школярами.
Загадки,прислів’я, скоромовки урізноманітнюють прийоми навчальної роботи. Вонивносяться до навчального процесу елементи гри, що психічно виправдано внавчанні дітей 6-10 років. Їх слід використовувати як дидактичний матеріал привдосконаленні техніки читання, виробленні літературної вимови. Нарешті, вонистановлять суттєвий елемент розвитку мовлення і мислення.[36]
“Прислів’я,- за словами К.Ушинського, — являє собою маленьку розумову задачу”. Змісткожного прислів’я відображає погляди народу на природу, людей, значення всіхявищ життя[37]. Учням визначенняприслів’я треба дати у загальних рисах, наголошуючи на тому, що прислів’я – цевислів, який у вигляді ритмічно побудованого і навіть заримованого реченняпередає багатовікові спостереження народу над поведінкою людей і навколишньоюприродою, виражаючи їх у вигляді мудрого узагальненого повчання, наприклад:“Друзі пізнаються в біді”, “Під лежачий камінь вода не тече”.
Розкрититаку властивість прислів’я можна на багатьох прикладах. Так, в азербайджанськійнародній казці “Сім лозин” йдеться про те, як в одного чоловіку було семеросинів. І були вони нерозлийвода. А коли поженилися, кожен звив своє гніздо йвідцурався від інших. Тоді батько, зібравши їх, попросив принести по гранатовійлозині. Принесені лозини батько зв’язав і дав їм, щоб кожен спробував переламатипучок. Ніхто цього зробити не зміг. Тоді батько дав кожному по лозині. Окремілозини, звичайно, були поламані. Батько зробив висновок: “Якщо ви триматиметесякупи, ніхто вас зламати не зможе, як оці сім лозин”.
— Так в житті буває завжди, — говорить вчитель. – Дружба дає щастя людям. Ународі тому й говорять: “Щасливо там жити, де вміють дружити”. Такий вислівназивають прислів’ям. Прислів’я – це народна мудрість.[38]
Ізскоромовками і загадками діти ознайомлюються ще в дошкільному віці. Скоромовкивводяться як елемент вироблення орфоепічних норм, як засіб розвитку дихання,від якого залежить виразність читання і декламування. Скоромовку прочитуютькілька разів: мовчки для ознайомлення; вголос – для колективної роботи надусвідомленням змісту. Спочатку читають повільно, щоб усі звуки називалисяправильно, потім швидше, щоб подумати над правильним диханням, і, нарешті,максимально швидко – це вже весела гра, у якій кожен намагається не збитися іне зіпсувати скоромовку.[39]
Враховуючипозитивну роль скоромовок у навчанні молодших школярів, слід розширюватизастосування їх у навчальному процесі, не обмежуючись лише тими зразкамискоромовок, що представлені у читанках.
Загадка– це мальовничий опис предметів, який треба впізнати, відгадати.
Дляпершокласників читання загадок і прислів’їв – не тільки засіб розвиткумислення, а й предмет дидактичних вправ. Так, у роботі з шестилітками загадку“Що за диво прилетіло – поле зразу почорніло? Не живий, а помагаю, замістьтисячі лопат я копати землю рад” можна використати для вироблення правильноївимови, а також для вироблення навички “читати” розділові знаки. Як дидактичнувправу на вироблення правильної вимоги звука [дж] доцільно застосовуватиприслів’я “Раді люди літу, бджола – цвіту”.
Надзагадками і прислів’ями корисно працювати як на уроках пояснення новогоматеріалу, так і на уроках узагальнення опрацьованого. Помилково вважати, щооскільки загадки і прислів’я у читанках розміщені після текстів художніх творіві нарисів, то й залучати їх до аналізу слід по завершенні роботи над ними.Зміст і форми прислів’їв різноманітні, а тому дають змогу звертатися до них на урокахопрацювання різних жанрів. [Чому б, наприклад, не почати роботу над віршемД.Павличка “Нічний гість” із загадки “Влітку сіренький, взимку біленький, довгівуха має, швидко в ліс стрибає”. Здається, що такий варіант переходу довивчення нового матеріалу цілком прийнятий, педагогічно виправданий.] У ньому –елемент гри, зацікавленості і тематичної підготовки до слухання тексту поезії.[40]
Загадкою“Язика не має, а розуму навчає” і прислів’ям “Книжка мовчки все розкаже” можнарозпочати читання вірша Я.Щоголіва “Вчіться, діти!”. А ось аналіз художньоготвору О.Клубкова “Мій перший хліб” логічно завершити приказкою “Хочеш їстикалачі, не сиди на печі”.
Івсе ж вивчення прислів’їв цим не обмежується. Важливо проводити роботу так, щопереконати і навчити учнів вводити прислів’я до свого мовлення. Обґрунтування:прислів’я стали надбанням учнівського мовлення, треба постійно заохочуватидітей до заучування їх напам’ять, час від часу згадувати про них, відновлюватив пам’яті і спонукати до введення в усне мовлення. Заучуючи прислів’янапам’ять, учні тим самим збагачують свій словник влучними висловами.[41]
Освітнєі виховне значення уроків читання. Естетичне виховання на уроках читання
Прищепитилюбов до читання – це значить переконати дитину у необхідності дружити зкнигою, відчувати її корисність у повсякденному житті. У процесі роботи надкнигою учні повинні пройнятися розумінням книги як величезної сили, здатноївпливати на розум і емоції людини.[42]
МаксимГорький зізнавався, що всім найкращим у собі він зобов’язаний книгам. Ідеясказаного – у підкресленні благотворного впливу книги на формування позитивнихрис особистості. Дію цього впливу у повній мірі слід використати на урокахчитання. Для цього є всі можливості. Читання книг відкриває кожній людині світнезвіданого, незнаного, таємничого. У найбільшій мірі це стосується дітей. Учніпочаткових класів прилучаються до цього світу передусім на уроках читання, якізадовольняють освітню мету навчання молодших школярів.
Підручникиз читання для всіх початкових класів будуються за тематичним принципом і враховуютьчас вивчення матеріалу у певні пори (сезони) року. Провідними темами програм іпідручників з читання для всіх класів є: усна народна творчість, твориписьменників-класиків та сучасних письменників, в яких зображено ставленнялюдини до Вітчизни, народу, праці, природи, рідної мови і літератури; картиниприроди і інші теми. Різноманітна тематика текстів для читання представленахудожніми творами різних жанрів: оповіданнями, віршами, казками, байками інарисами.
Завдякицілеспрямованому ознайомленню дітей молодшого віку з різними сторонами життялюдей вони одержують змогу відкрити для себе важливе й цікаве з історії нашогонароду. Учні розширюють свої уявлення про навколишню дійсність, природу,тварин, опрацьовують твори, пов’язані з сезонною тематикою.
Разомз тим тематично об’єднані твори мають і виховну спрямованість: їх змістдозволяє здійснювати систематичне моральне виховання учнів 1-4 класів. Так, назразках художньої літератури й нарисів про нашу землю виховується любов доБатьківщини не як абстрактне поняття, а як конкретне, яке виявляється уприв’язаності до рідної оселі, вулиці, села чи міста, де народився і виріс. Цюнезаперечну істину письменник Юрій Нагибін передав як формулу словами: “Любовдо Батьківщини починається з любові до свого дому, до своєї вулиці”. Хай цяформула вказує вчителеві на один з можливих напрямів патріотичного вихованняучнів. Матеріал для розмови з учнями на таку тему міститься, наприклад, у віршіА.Костецького “Батьківщина”. Після прочитання її можна запитати учнів “З чогопочинається для кожного з нас наша Батьківщина?”. Одержавши відповідь, легкоперейти до завдань, вміщених у “Читанці” (для 2 класу) після тексту статті.
Опрацюванняоповідань і науково-пізнавальних статей (нарисів) про нашу багатонаціональнуУкраїни збудить в учнів почуття патріотизму.[43]
Читанняоповідань і віршів про духовний світ людини, її відданість Батьківщиніпокликане збудити у школярів гордість за людину. Кінцева мета роботи над такимитворами – досягти того, щоб прочитане запалило дітей до активної участі увеликих справах дорослих: у сумлінній праці, у дбайливому ставленні до природи,до державного, громадського майна. Для заклику учнів бути Людиною з великоїлітери стане в пригоді вірш М.Рильського “Ким хочеш бути, хлопчику… ?”.
Незаперечнароль уроків читання і в естетичному вихованні. Вони розкривають учнямможливості мови не тільки у передачі думок, а й у змалюванні картин дійсності.Читання художніх творів прилучає учнів до образної мови. Уже в добукварнийперіод першокласники знайомляться з порівнянням як прийомом характеристикипредмета (наприклад, загадка: “Дивний звірок: круглий, мов клубок, голкистирчать, спробуй узять”. Хто це?). Пізніше, читаючи художні тексти, учні розширюютьсвої уявлення про порівняння, зокрема про порівняння як художній прийом.Влучний момент виникає під час читання твору М.Коцюбинського “Взимку”, у якомує речення: “З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари”. Перед тим якпривернути увагу класу до цього порівняння, доречно поговорити про колір неба,хмар. А далі запитати: “Що нагадує вам колір білих хмар? З чим їх можнапорівняти?”. На основі відповідей учитель сформулює думку про порівняння якхудожній засіб, завдяки якому чіткіше сприймається описуваний предмет.
Упроцесі читання школярі знайомляться з різними літературними жанрами, якіпритаманними їм художніми засобами відбивають навколишній світ. Читанняхудожніх творів покликане переконати учня в тому, як живописне полотно чимузика. Приклади переносного значення слова дають змогу показати властивістьмови передавати художні образи. Художній образ створюється завдяки називаннюякогось явища іншими словами з метою яскравішого його змалювання. М.Рильський,наприклад, порівнює сніг з білими мухами. “Білі музи” – це художній образ.Д.Павличко назвав нічним гостем зайчика, який приснився дівчинці. А хіба непоетичний, узагальнюючий образ хлопчика на ім’я Помагай? Безперечно, образ.Помагай усім допомагав, ось і заслужив таке ім’я, красиве, привабливе.
Ухудожніх творах письменник малює картини життя. Але малює не фарбами, асловами. У словесному змалюванні – особливість художніх творів.
Естетичнийвплив на читача справляють тільки твори високої художньої майстерності.Цілісність високохудожнього твору – у єдності форми і змісту. До усвідомленняцього повинен дійти учень початкової школи, аналізуючи художні особливостітвору на основі розуміння його змісту.[44]
Конспектуроку читання №1
4(3)клас
Темауроку: Видатний письменник України Михайло Коцюбинський. Оповідання “Маленькийгрішник”
Метауроку: Коротко ознайомити учнів з особистістю М.Коцюбинського, опрацювати змістоповідання “Маленький грішник”, розкрити його тему, вчити учнів даватихарактеристику дійовим особам. Розвивати навички правильного, виразногочитання, читання вголос і мовчки. Виховувати слухняність, чесність.
Обладнання:портрет М.Коцюбинського, твори письменника для дітей: “Харитя”, “Ялинка”,“Маленький грішник”, “Десять робітників”, казки “Два цапки”, “Дві кізочки”,“Івасик і Тарасик”; читанка 4(3), дошка.
Хідуроку
І.Організаційний момент.
ІІ.Перевірка домашнього завдання.
Якебуло домашнє завдання? (Навчитися виразно читати і розповідати казку І.Франка“Три міхи хитрощів”).
Вяку пору року відбуваються події, відображені в казці? (Це було восени, колидозріває виноград).
Прочитатив особах першу розмову Лисички і Їжачка (Учні читають).
Якиймалюнок намалювали б до цієї частини?
Описати,якою уявляєте Лисичку, що потрапила у сильце?
Якпорада Їжачка допомогла Лисичці?
Читанняв особах від слів “Пішли у двох...” до кінця казки.
Яквиявилась нечесність, боягузтво і зрада Лисички?
Розповісти,як Лисичка була покарана?
Чомувчить казка “Три міхи хитрощів”? (Казка вчить бути чесними, справедливими, бутивірними друзям).
Якіще казки І.Я.Франка ви читали? (“Лисичка і Журавель”, “Фарбований лис”).
ІванЯкович Франко дуже любив дітей. Він хотів, щоб діти зростали дужими, розумними,чесними, справедливими. Цьому вчив, це виховував у дітях своїми казками.
(Оцінюваннявідповідей учнів, мотивація оцінок).
ІІІ.Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення теми і мети уроку.
Сьогодніна уроці ми продовжимо знайомитись з видатними письменниками України іознайомимося з письменником М.Коцюбинським та опрацюємо зміст оповідання“Маленький грішник”.
ІV.Вивчення нового матеріалу.
1.Ознайомлення з особистістю М.Коцюбинського.
Передвами портрет Михайла Михайловича Коцюбинського. Давайте прочитаємо написані надошці його слова:
“Хтощасливий? Той, хто дає багато, а бере наймеш. На чиїх слідах виростаютьнайкращі квіти? Хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіти”.
М.Коцюбинський
Надошці напис:
“17вересня 1864 року, м.Вінниця”.
— Народився Михайло Коцюбинський 17 вересня 1864 року в місті Вінниці. Удитинстві був слухняним, добрим хлопчиком, дуже уважним і старанним учнем,гарно ставився до своїх друзів у школі, до своїх сестер і брата. Вчився добре,любив читати книжки. На долю сім’ї випало лихо: осліпла мати, батько залишивродину. Турботи про сім’ю бере на себе Михайло, який одночасно і вчиться,складає іспит на народного вчителя, вчителює і пише свої твори. У творахзображує життя селянської бідноти, поневіряння, засуджує несправедливість.
М.Коцюбинськийбагато написав і для вас, діти. Це твори, які ви вже читали “Десятьробітників”, “Харитя”, “Ялинка”, “Про двох цапків”, “Дві кізочки”, “Івасик іТарасик” і “Маленький грішник” (будемо сьогодні читати), а також ще ряд інших.
Померписьменник 25 квітня 1913 року після хвороби. Похований у місті Чернігові.
2.Підготовка до сприймання твору.
— Зараз ми будемо читати оповідання Коцюбинського “Маленький грішник”. Але вньому зустрінуться слова, які можуть бути вам незрозумілими. Прочитаємо ціслова з дошки.
Торговиця– місце на базарній площі, де торгують худобою.
Юпка– верхній одяг.
Шати– багатий одяг.
Покопотіти– побігти дрібними кроками.
Гринджалята– низькі і широкі сани.
3.Первинне ознайомлення з твором.
— Я почну читати оповідання, а ви уважно слідкуйте, бо хтось буде продовжувати.Зверніть увагу на те, про кого розповідається в оповідання і кого так назвававтор: маленький грішник.
(Спочаткучитаю я, потім учні продовжують).
Ланцюжковечитання.
4.Бесіда після читання твору.
Прокого розповідається в оповіданні? Чому оповідання називається “Маленькийгрішник”?
Проякі часи йдеться в оповіданні? (Події, описані в оповіданні відбуваються зачасів царату).
Якийепізод з оповідання вас найбільше схвилював? Чому?
5.Робота над текстом оповідання.
Прочитайтеопис природи в першій частині оповідання від слів “Дмитрик, восьмилітнійхлопчик...” до слів “Ярино! А несіть швидше води...” (Учень читає).
Щоговориться про настрій Дмитрика? (Дмитрикові було сумно, йому шкода своєїмами).
Знайтиі зачитати опис зовнішності Дмитрика. Про що свідчить його одяг? (Одяг був зматері, бо він великий. Хлопчик був бідний, на ньому порваний одяг).
Прочитатив особах розмову Дмитрика та Гаврилка про те, як треба жебрачити.
Якимиви уявляєте хлопчиків? (Бідними, голодними).
Щови можете сказати про вдачу Гаврилка? (Він намагається жити за рахунок інших).
Фізкультхвилинка
Буратінопотягнувся.
Раз– нагнувся, два – нагнувся.
Рукив сторони відвів.
Ключик,видно, загубив.
Ащоб ключик нам знайти,
Требавсім в похід піти.
1,2, 3, 1, 2, 3.
Требавсім в похід піти.
Прочитатипочаток другої частини оповідання до слів “Дмитрик, вагаючись трохи, віддавгроші”.
Яквиявилось тут ставлення Дмитрика до своєї матері? (Дмитрик неслухняний,легковажний).
Прочитатимовчки. Який злочин вчинили діти? Які думки гнітили Дмитрика, коли він згадав,що вони пограбували бідного діда? (Дмитрик зрозумів, що так погано чинити, алебоявся Гаврилка, щоб той не глузував).
Якегоре спіткало Дмитрика? (Дмитрик попав під коні; у нього померла мати).
Щопереживав хлопчик у лікарні? Як думав жити далі? (Дмитрикові було шкода мами.Він переживав, хто його нагодує, зодягне, каліку? Хлопчик вирішує нестарцювати, не дружити з Гаврилком, а самому заробляти гроші на хліб).
6.Характеристика дійових осіб оповідання.
Назвітьдійових осіб оповідання. (Дмитрик, Марійка, Гаврило, мама Дмитрика, тітка).
Давайтепоговоримо про Дмитрика. Який він? (Дмитрик – 8-річний хлопчик. Одягнений устару мамину одежу).
Якістосунки між Дмитриком, Гаврилком і Марійкою? (Дмитрик, Гаврило і Марійка дружать,але ця дружба не чесна, бо Гаврило використовує Дмитрика, штовхає дітей допоганих справ).
Чисправді Дмитрик повністю підвладний Гаврилкові? Як він ставиться до матері?(Дмитрикові шкода хворої матері, але він прагне ласощів, забав, які не спроможнадати йому мама).
Когозвинувачує Дмитрик у тому, що сталося? (Він звинувачує себе).
Щовирішує хлопчик у лікарні?
Отже,Дмитрик, хоч і любив маму, але через свою неслухняність, легковажність був донеї неуважним, не слухався її наказів. І це стало причиною його горя.
V.Підсумок уроку.
Прощо сьогодні ви дізналися на уроці? З чим ви познайомилися?
VI.Домашнє завдання.
Підготуватисьвиразно читати твір “Маленький грішник”. Слабші читають 1 частину, сильніші –весь твір. Уміти розповідати зміст твору, характеризувати головного героя.
Конспектуроку читання №2
Клас:3
Темауроку: Каїн і Авель (Біблійна легенда).
Метауроку: Формувати уміння розрізняти ознаки доброго і лихого, усвідомлюватинеминучість кари за вчинене зло. Розвивати навички правильного, виразного,свідомого читання. Виховувати почуття порядності, милосердя, терпимості уставленні до близьких і чужих людей, осуду жорстокості, заздрощів, ненависті.
Обладнання:Біблія для дітей, читанка 3(2), дошка.
Хідуроку
І.Організаційний момент.
Щобурок пройшов немарно,
требасісти рівно й гарно.
ІІ.Актуалізація знань учнів.
1.Мовна хвилинка.
Вивченняскоромовки:
Трояндитендітна краса,
впелюстках тремтлива роса.
(Скоромовканаписана на дошці. Спочатку учні читають скоромовку мовчки для ознайомлення, потімвголос – хором; промовляння скоромовки повільно, швидко і максимально швидкохором, індивідуально).
2.Робота над прислів’ями про добро і зло.
Укого совісті нема – нема й сорому.
Язиком– ось “я”, а на ділі свиня.
Зпоганої трави не буде доброго сіна.
Нез доброї муки зліплений.
Самсебе раз у рік любить.
(Дітипояснюють, як вони розуміють прислів’я).
ІІІ.Повідомлення теми і завдань уроку
Сьогодніми опрацюємо біблійну легенду “Каїн і Авель”, визначимо, якою повинна бутилюдина.
IV.Вивчення нового матеріалу.
1.Підготовка учнів до сприймання твору.
Бесіда:
Діти,чи знаєте ви, що таке Біблія? (Біблія – це книга книг, суперкнига; це книга,яка дана Богом, книга про Бога, про його любов до людини, про народження,життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа).
Мивже читали багато легенд і знаємо, що це таке. А як ви думаєте, що такебіблійна легенда? (Це легенда, сюжет якої взято з Біблії).
Прощо розповідається в Біблії уже на перших її сторінках? (Про створення світу,про перших людей).
Якзвали перших людей? (Адам і Єва).
2.Перше читання твору.
Заразя прочитаю легенду, а ви уважно слухайте, а потім скажете, про когорозповідається в цій легенді.
(Читаюлегенду).
3.Бесіда після першого сприймання твору.
Прокого ця легенда? Як звали братів? Хто були їхні батьки?
4.Читання легенди учнями.
Заразлегенду будете читати ви, але спочатку потрібно навчитися правильно читатислова, які є у легенді. Ці слова у нас виписані на дошці:
Заздрив,випасав, покотилася, благословилася, ненавидів, луками, довідається, вартівник,блукав, полюбили, складається, зненавиділи.
Ланцюжковечитання (учні читають по одному абзацу).
Фізкультхвилинка
Встаньтедіти, посміхніться.
Землінашій наклоніться.
Защасливий день вчорашній.
Ідо сонця потягніться.
Врізні боки похиліться.
Веретеномпокрутіться.
1– присядьте, 2 – присядьте
Іза парти тихо сядьте.
5.Бесіда за малюнком з метою перевірки і усвідомлення змісту твору.
Розгляньте,діти, малюнок у своєму підручнику і скажіть, кого на ньому зображено. Як видумаєте, хто з цих братів Каїн, а хто Авель? Яким був Каїн? Знайдіть слова,якими змальовано Каїна. Що з цього, що ми прочитали, видно на малюнку? (Каїн –дуже зла людина).
Якийбув молодший брат – Авель? Знайдіть у легенді рядки, де сказано про Авеля. Якце показано на малюнку? (Авель веселий, добрий, грає на сопілці, біля ньогопташки).
Якіпочуття у вас викликали поведінка і характер Авеля?
ЯкКаїн ставився до свого брата? Який злочин він вчинив?
6.Повторне читання легенди.
Мовчазнечитання.
Вибірковечитання.
Прочитатичастину легенди, де сказано про те, як брати розпалювали вогонь.
Прочитатите, що стосується заздрощів Каїна.
Учому був переконаний Каїн, вчинивши кривавий злочин? Прочитайте рядки, де проце сказано.
Ахто ж став справжнім свідком братовбивства?
Якезапитання ставили злочинцю дерева, зірки, птахи, всесвіт? Як говорять про лиху,заздрісну людину?
Щопрославляє і засуджує легенда?
Гра“Небо – земля”.
7.Робота над значенням слів, висловів.
Якіслова, вислови вам незрозумілі? Поясніть вислови: “не слухався вогонь злихКаїнових рук” (не горів); “на світ благословилося” (почало світати); “очимакосує” (на всі боки озирається); “прокляли” (осипали прокльонами – словами, щовиражають різний осуд).
V.Закріплення вивченого матеріалу.
1.Бесіда:
Прокого сьогодні дізналися з легенди “Каїн і Авель”?
Якіриси характеру були у Каїна, а які у Авеля?
Щовчинив Каїн? Що у легенді засуджується, а що прославляється?
2.Творча робота.
Прочитайтеприслів’я на дошці. Визначіть, до яких частин легенди вони відносяться.
Той,хто любить тільки себе, ненавидить людей.
Зсамого початку думай, який буде кінець.
Кровлюдська не водиця, проливати не годиться.
Відсвоєї совісті не втече.
VI.Підсумок уроку
Сьогодніна уроці ми прочитали біблійну легенду “Каїн і Авель”. Автор легенди – народ, якийхотів підкреслити, що зло завжди буде покаране. За свої вчинки требавідповідати перед Богом, людьми, своєю совістю.
Народзакликає нас творити добро, нести людям і природі радість щастя, добробут.
VII.Домашнє завдання (диференційоване).
Вибратиуривки з легенди, які найбільше вразили, та навчитися переказувати їх близькодо тексту.
Прочитатиостанні вісім абзаців легенди і поставити до них запитання.
Конспектуроку читання №3
4(3)клас
Темауроку: Л.Глібов. Байка “Зозуля й Півень”.
Метауроку: Розширювати знання учнів про творчість Л.Глібова, про жанр байки.Розвивати образність мовлення, виразність читання. Виховувати справедливість,чесність.
Обладнання:портрет Л.Глібова, персонажі байки: Зозуля й Півень, малюнки до байки, читанка4(3), дошка з записами.
Хідуроку
І.Організаційний момент.
Девізуроку (на дошці):
Сторінкибережно гортаю, всі тексти швидко я читаю. Читати дуже я люблю і стисло текстперекажу.
ІІ.Перевірка домашнього завдання.
Якебуло домашнє завдання? (Навчитися виразно читати байку Л.Глібова “Вовк і Кіт”,вміти читати в особах).
Читаннябайки учнями – конкурс на виразне читання.
Читаннябайки в особах.
Хтонайкраще прочитав? Чим сподобалося читання?
ЧогоВовк забіг у село? Від кого він хотів сховатися?
Чомужодна порада Кота не підходила Вовкові?
Щов поведінці Вовка особливо засуджується? Яка головна думка байки? Як вирозумієте прислів’я “Що посіяв, те й пожнеш”?
(Виставленняоцінок учням, кожна оцінка мотивується).
ІІІ.Підготовка до сприймання нового матеріалу.
Діти,хто з вас пам’ятає, що таке байка? (Коротке оповідання чи вірш із повчальнимвисновком).
Наминулому уроці ви ознайомилися, а на сьогодні навчилися виразно читати байку“Вовк і Кіт”. Хто автор цієї байки?
Щови знаєте про Леоніда Глібова?
Передвами портрет байкаря. Подивіться на дошку. Що означають числа?
ЛеонідГлібов (1827-1893), с.Веселий Поділ.
(Підсумовуювідповіді учнів).
Видатнийукраїнський письменник Леонід Глібов народився в с.Веселий Поділ на Полтавщині,писав вірші, пісні, віршовані загадки, п’єси і байки. Байок Глібов написав аж107.
Якібайки Глібова ви вже читали? (“Чиж і Голуб”, “Коник-стрибунець”, “Вовк і Кіт”).
Когоописує автор у образі тварин? (Під образами тварин автор розуміє людей).
Длячого пишуть байки? (У байках висміюють все лихе, щоб люди не робили так).
Атепер відгадайте загадки:
Ку-ку,ку-ку! – кричу я в лісі,
Назріст маленька, свитка сіренька.
(Зозуля).
(Показуюмалюнок)
Двійчастаі розгониста хода,
Іде– як цар до трона,
Наголові – корона.
(Півень)
(Показуюмалюнок),
ІV.Повідомлення теми і мети уроку.
Сьогодніми ознайомимося з байкою “Зозуля і Півень”, яку написав Л.Глібов, і навчимосявиразно читати її.
V.Вивчення нового матеріалу.
1.Підготовка учнів до сприймання твору.
Діти,чи розумієте ви значення слова “підлесливий”? (Це людина, яка хоче вислужитись,показати себе надто відданим, говорить у вічі одне, а має на думці інше; целюдина, яка хоче піддобритись до когось і за це його слухає, вихваляє).
Отже,підлеслива людина, це та, яка догоджає кому-небудь надмірно, незаслужено, вихваляєкогось, щоб піддобритися. Сьогодні ми ознайомимось із значенням цього слова,прочитавши байку “Зозуля і Півень”.
Ачи чули ви, як “співає” півень, зозуля? (Вони не співають. Півень кукурікає, азозуля кує).
Ащо роблять солов’ї, синички? (Соловейко виспівує гарні мелодії травневиминочами. У народі кажуть про тих, хто гарно співає, виспівує, як соловейко”).
2.Перше читання твору.
Читаюбайку “Зозуля й Півень”.
Азараз ви будете читати байку, але спочатку потрібно навчитися правильно читатислова, які зустрінуться у нашій байці.
Словниковаробота.
Надошці слова:
Жалібненько,пшениченька, мерщій, безталанне, знічев’я,
Самостійнемовчазне читання байки.
Прочитайтебайку про себе і скажіть:
Защо хвалили одні одного Півень і Зозуля?
Чивідвертими, справедливими були ці вихваляння?
3.Повторне читання байки.
Читаннябайки вголос.
4.Робота над ідейним спрямуванням тексту.
Якимиви уявляєте собі Півня і Зозулю? За що вони хвалили одне одного? Якими були цівихваляння? (Нещирі, несправедливі вихваляння).
Знайдітьу байці і прочитайте слова, в яких передано головну думку твору.
Якви розумієте прислів’я “Рука, як кажуть, руку миє”?
Запам’ятайтеце прислів’я і користуйтесь ним при нагоді у своєму житті.
Фізкультхвилинка
Лапкив боки, вгору вушка,
Скачутьбілочки-подружки.
1,2, 3, 4, 5 –
Погілках вони летять.
Коженранок на галяві
Роблятьбілки вільні вправи.
1,2, 3, 4, 5 –
Люблятьбілочки стрибать.
5.Аналіз зображувальних засобів.
Якзвертаються тут дійові особи один до одного? Прочитайте, як Півень вихваляєспів Зозулі.
Прочитайтевідповідь Зозулі. З чим вона порівнює спів Півня?
(Зіронькомоя, куме, голубонько, кралечко моя, братику – ласкаві і доброзичливізвертання).
Якимисловами вони характеризують “спів” один одного?
(Веселенько,жалібненько, тонесенький, милесенький голосочок – знову дуже ласкаво).
Чисвідчать ці вихваляння про наявність голосу в Зозулі чи Півня? Про їхній гарнийспів? Чому автор вибрав ці слова, а не інші, які характеризують дійсно гарнийспів? (Тому, що нічого такого про їхній спів не можна сказати).
Прощо говорить автор таким чином? (Про підлесливість, нещирість персонажів).
Якавтор доводить це? (Порівняннями: виспівуєш, наче жар-птиця, як соловей).
Чиможна порівняти Півня з жар-птицею, а Зозулю з соловейком? Чи справедливі ці оцінки?(Ні).
Чиїмисловами автор передає правду в байці? (Словами горобця і автора).
Якінегативні риси зображені автором у байці? (Нещирість, улесливість, щопринижують гідність людини).
Якіпочуття висловив автор у байці? (Незадоволення, обурення).
6.Робота над виразністю читання байки.
Якпотрібно читати (з якою інтонацією) вихваляння Зозулі і Півня? (Нещиро,підлесливо). А як слова горобця? (Голосно, передаючи правду). Слова автора?
7.Читання байки в особах.
Щопотрібно, що прочитати цю байку в особах?
Скількиосіб треба для читання байки? Хто саме? (Зозуля, Півень, Горобець, автор).
VI.Підсумок уроку.
Щосьогодні нового дізналися на уроці?
Якубайку прочитали?
Якаголовна думка байки?
Якеприслів’я зустрічається в байці?
Якви його розумієте?
VII.Домашнє завдання.
Навчитисявиразно читати байку Л.Глібова “Зозуля і Півень”. Підготуватись читати вособах. Хто має бажання і вміє гарно малювати, може створити малюнок до байки.
Список литературы
ДорошенкоС.І. Методика викладання української мови. – К., 1989.
ДорошенкоС.І. Методика викладання української мови. – К., 1992.
СкіпакевичО.В. Легенди й перекази на уроках читання. Початкова школа. — №1, 1992.
СкіпакевичО.В. Ознайомлення з ліричним віршем на уроках читання. Початкова школа. — №4,1996.
СкіпакевичО.В. Вчити емоційно правильно сприймати художній текст. Початкова школа. — №12,1996.
Жовнір-КострубаС., Жовнір-Іватьо Н., Жовнір О. Читання і розвиток мовлення. Початкова школа. — №9, 1998.
МартиненкоВ., Присяжнюк Н. Орієнтовний календарний план з читання для 2(1), 3(2), 4(3)класів. Початкова школа. — №10, 1998.
СавельєваС. Використовуючи усну народну творчість. Початкова школа. — №10, 1998.
ГрицайМ.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народнопоетична творчість. – К.,1983.
СкрипченкоН.Ф., Савченко О.Я. Читанка 3(2). – К., 1997.
СкрипченкоН.Ф., Савченко О.Я. Читанка 4(3). – К., 1997.
Дляподготовки данной работы были использованы материалы с сайта www.ukrlib.com.ua/