Особливості кооперативного використання мови персонажами казки Л. Керролла "Alice in Wonderland"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Житомирський державний університет Івана Франка
Навчально-науковий інститут іноземної філології
кафедра міжкультурної комунікації
ДИПЛОМНА РОБОТА
на здобуття освітньо-кваліфікаційногорівня «магістр»
на тему:
ОСОБЛИВОСТІ КООПЕРАТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯМОВИ ПЕРСОНАЖАМИ КАЗКИ Л. КЕРРОЛЛА
«ALICE IN WONDERLAND»
Виконавець:
студентка VI курсу, 62 групи
спеціальності
6.010100 Педагогікаі
методика середньоїосвіти.
Мова і література:(англійська)
денна форма навчання
Тарасюк Олена Анатоліївна
Науковий керівник:кандидат філологічних наук,
доцент кафедри міжкультурноїкомунікації
Рудик Ірина Миколаївна
Житомир 2010

Зміст
Вступ
Розділ І. Порушення принципів мовного співробітництва
1.1 Теорія імплікатур П.Г. Грайса. Основні максими розмови
1.2 Порушення постулатів П.Г. Грайса
Висновки до розділу І
Розділ ІІ. Категорія комічного та стилістичні засоби йогореалізації
2.1 Визначення комічного
2.2 Алогізм як стилістичнийприйом
2.3 Нонсенс
2.4 Гра слів. Каламбур
2.5 Іронія
2.6 Допоміжні засоби утворення комічного ефекту
Висновки дорозділу ІІ
Розділ ІІІ. Порушення принципів кооперації на матеріаліказки Л. Керролла «Alice in Wonderland»
3.1 Утворення алогізмів внаслідок порушення принципівкооперації
3.2 Cтворенняситуацій нонсенсу внаслідок порушення принципів кооперації
3.3 Гра слів та каламбур якрезультат порушення принципів кооперації
3.4 Утворення іронії
Висновки до розділу ІІІ
Загальні висновки
Список використаної літератури
Вступ
Успішність мовної взаємодії залежить від правильнопідібраної комунікаційної стратегії. Для лінгвістичної прагматики вивчення умовспіввідношення світу речей зі світом слів має велике значення, адже кожен мовецьзацікавлений в максимально точному словесному описі світу речей і правильному розкриттісенсу слів співбесідника. Для гармонізації процесу спілкування важливо, щоб співрозмовникичітко усвідомлювали, якою має бути спільно прийнята мета обміну думками. Комунікативнаповедінка обох сторін в процесі мовленнєвого акту базується на певних критеріяхта принципах, а саме — на критеріях істинності й щирості, та на принципах коопераціїП.Г. Грайса. Постулати П.Г. Грайса регулюють порядок спільного оперування інформацією.
Особливістю казки Л. Керролла «Alice in Wonderland» є надзвичайновелика художня цінність даного твору, яка проявляється в багатстві стилістичнихзасобів та прийомів і неоднозначно сприймається читачами через глибинну структурусамого тексту. Вивчення процесів порушення усталених принципів мовного співробітництвана матеріалі окремо взятого художнього твору та специфічних стилістичних засобів,які сприяють створенню комічного ефекту, сприяє оптимізації способів взаєморозуміннята відпрацюванні адекватної стратегії сприйняття тексту.
Одним із основних напрямків представленого дослідженняє комплексний аналіз художнього тексту, який включає в себе як причини порушеннятієї чи іншої конверсаційної максими в кожному окремому випадку, так і механізмутворення комічного ефекту за допомогою авторських стилістичних прийомів.
Незважаючи на велику кількість робіт, присвяченихдослідженню цієї казки зокрема, й інтересу до вивчення постулатів П.Г. Грайса, практичновідсутні дослідження, присвячені порушенню принципів мовного співробітництва наілюстративному матеріалі казки «Alice in Wonderland». Цей твір, безсумнівно, представляєзначний інтерес з точки зору прагматики взагалі й теорії імплікатур зокрема, оскількиусі нестандартні діалоги і ситуації в тексті містять власну приховану мотивацію,і щоб оцінити гумор книжки, слід вдатися до суто лінгвістичного аналізу жартів таситуацій комунікації. В даній роботі ми аналізуємо випадки порушення максим кооперації персонажами твору.
Про порушення принципів мовного співробітництвайде багато дискусій, результати яких фіксуються в численних статтях та науковихроботах. В нашому дослідженні ми посилаємося на роботи як зарубіжних, так і вітчизнянихвчених: С. Левінсона, П.Г. Грайса, В.Я. Проппа, Дж. Колонезе, К.В. Вороніної, І.А.Котюрової та ін.
Предметом дослідженняє текст казки Л. Кeрролла «Alice in Wonderland».
Об’єктом магістерськогодослідження є способи реалізації порушення принципів мовного співробітництва.
Гіпотеза: стилістичніприйоми є результатом послідовного порушення постулатів мовного співробітництваП.Г. Грайса.
Мета дослідження полягаєу виявленні характерних закономірностей реалізації порушень постулатів мовного співробітництвата виділенні низки стилістичних прийомів, які є результатом цього порушення і спричиняютьпевний естетичний ефект (комічний); проведенні комплексного лінгвостилістичногоаналізу обраних комунікативних ситуацій.
Обрану мету реалізують наступні завдання дослідження:
1. Вивчити порушення конверсаційних максим П.Г. Грайсаі розкрити механізм цих порушень.
2. Виявити закономірності між порушенням постулатів успішноїкомунікації і появою стилістичних засобів.
3. Дослідити зв'язок між порушенням максим П.Г. Грайсаі утворенням комічного ефекту.
Актуальність даноїроботи обумовлена використанням для аналізу принципів мовного співробітництва теоріїімплікатур П.Г. Грайса.
Наукова новизна полягаєв застосуванні теорії імплікатур П.Г. Грайса до стилістичного аналізу художньоготвору.
Теоретичне значення роботи полягає у розробці процедури лінгвостилістичного аналізу на основі порушеньпринципів мовного співробітництва.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання результатів матеріалу дослідження в курсах,пов’язаних з вивченням лінгвостилістики та під час написання курсових і дипломнихробіт.
Матеріалом дослідженняє казка Л. Керролла «Alicein Wonderland».
Методи дослідженняобумовлені різноманіттям проблем, які підлягали аналізу, і включають в себе гіпотетико-дедуктивнийметод, описово-логічний та літературознавчий компоненти аналізу.
Структура та обсяг магістерської роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаноїлітератури. В першому розділі розглядаються теоретичні основи порушення принципівмовного співробітництва, детально розглядаються сутність та принципи недотриманнякожного з чотирьох постулатів успішної комунікації. Другий розділ присвячено низцістилістичних прийомів, які використовуються автором для досягнення комічного ефекту.В третьому розділі досліджуються та аналізуються стилістичні засоби, які є результатомпорушення максим на матеріалі казки «Alice in Wonderland».
Для апробації роботи було подано тези під назвою«Порушення принципів мовного співробітництва» для участі у Міжнароднійстудентській конференції та підготовлено доповідь на цю ж тему для участі у науковійконференції на базі ННІ іноземної філології.
Розділ І. Порушення принципів мовногоспівробітництва
 1.1 Теорія імплікатур П.Г. Грайса. Основнімаксими розмови
За С. Левінсоном, теорія імплікатурвивчається зовсім не довго, порівняно з іншими темами в лінгвістиці. Ключові ідеїтеорії були озвучені Полом Гербертом Грайсом на лекціях у Гарварді в 1967 і досіопубліковані лише частково (Грайс, 1975, 1978) [43, p.100]. Вченим було висунуто відносно короткі тези, в яких містилися лишенатяки на те, яким чином має просуватися майбутня робота у даному напрямку.
Перед розглядом власне теорії імплікатурслід відмітити, що з іменем цього вченого пов’язана ще одна теорія, а саме теоріясмислу (theory of meaning) [41, p.41-58]. Між двома теоріями існує важливий зв’язок. Якщо теорія смислу Грайсапобудована як теорія комунікації, то вона має важливі наслідки, в тому сенсі щопояснює, як протікає комунікація за відсутності будь-яких загальноприйнятих засобівдля вираження повідомлення. Очевидно, сприйнявши чиєсь мовлення, ми в змозі розрізнитипевний підтекст; але не всі ці умовиводи будуть комунікативними за Грайсом, оскількивони не завжди вкладаються у висловлення для того, щоб їх розпізнали. Той тип особливихумовиводів, який називається імплікатурою, завждистворюєтьсясаме з цією метою — щоб його розпізнали: а теорія імплікатур розкриває спрощенусхему того, як такі умовиводи можуть передаватися.
Наступна теорія Грайса, в якій детальніше розглядаєтьсяпоняття імплікатур, — це перш за все теорія про те, як люди використовують мову.Грайс стверджує, що існує низка намірів, які керують перебігом розмови. Вони випливаютьз основних раціональних суджень і формулюються у вигляді принципів для ефективнішогоі ефектнішого використання мови для підтримки співробітництва. За С. Левінсоном,Грайс виділив чотири основні конверсаційні максими розмови [43, p.101], або загальні принципи, які забезпечуютьефективність мовного співробітництва і в сукупності виражають загальний принципкооперації.
Ці принципи наведено нижче:
Принцип співробітництва:
· зроби необхідний внесок на відповідній стадії розмови,відповідно до цілі і напряму розмови.
Максима якості:
· намагайся, щоб твій внесок був правдивим, а саме:
- не кажи те, що вважаєш за неправду;
- не кажи те, на що не маєш адекватних доказів.
Максима кількості:
- зроби свій внесок до розмови настільки інформативним,настільки це потрібно;
- не перевантажуй своє мовлення зайвою інформацією.
Максима релевантності:
· внесок повинен бути доречним
Максима способу:
· ясно висловлюй свої думки, а саме:
- уникай неточності;
- уникай двозначності;
- висловлюйся стисло;
- висловлюйся послідовно [43, p.101-102].
Коротко кажучи, ці максими окреслюють ряд правил,яких повинен дотримуватися мовець під час спілкування, щоб спілкуватися максимальноефективно й раціонально.
З іншого боку, такий погляд на проблему відразувикликає заперечення: описувана ситуація комунікації нагадує скоріше рай філософа,адже мало хто дійсно спілкується таким чином. Точка зору Грайса дещо відмінна. Людине схильні досконало слідувати цим принципам, навіть навпаки. Наприклад:
A: Where’sBill?
B: There’sayellowVWoutsideSue’shouse[43, p.102].
Тут висловлювання B, якщо сприйняти його буквально,не відповідає на питання А, і таким чином порушує принаймні максими кількості ірелевантності. Можна припустити, що репліка В є не кооперативною реплікою, а спробоюзміни теми. Спробуємо все-таки інтерпретувати репліку В як кооперативну на глибшомурівні. Отже, знаючи, що взаємодія відбулася, спитаємо себе, яким же чином може бутипов’язана між собою присутність у дворі фольксвагена і місцезнаходження Біла, щодалі наштовхує нас на думку про те, що якщо Білл має жовту VW, то він може знаходитисяу будинку С’ю.
У таких випадках висновок випливає з припущенняпро те, що мало місце мовленнєве співробітництво. Таке явище Грайс і охрестив імплікатурою,або конверсаційною імплікатурою [41]. Точка зору вченого полягає в тому, що ми завждитвердо дотримуємося цих максим на глибинному рівні і, наскільки це взагалі можливо,люди інтерпретуватимуть сказане відповідно до цих максим.
Що є джерелом цих максим? Чи є вони загальноприйнятимиправилами, які ми засвоюємо, як засвоюємо правила поведінки за столом? Ці максимиописують раціональні засоби кооперативного обміну думками. В такому разі, очікуванимиє й деякі аспекти нелінгвістичної поведінки. Максими виводяться із загальних положеньраціональності, які можна застосувати для всіх типів кооперативної взаємодії, і,якщо це дійсно так, то вони повинні використовуватися універсально, по крайній мірі,якщо інші культурно-специфічні обмеження мовної взаємодії це дозволяють [43, p.103].1.2 Порушення постулатів П.Г. Грайса
Інтерес до вивчення максим спричинений тим, щовони породжують умовиводи, яких немає в семантичному значенні вимовленого. Такіумовиводи є конверсаційними імплікатурами і проявляються двома способами, залежновід відношення мовця до максими. Якщо мовець чітко слідує максимам, то тим самимочікує від адресата, що той також дотримується максим. Розглянемо такий приклад:
A (to passer by): I’ve just run out of petrol.
B: Oh; there’s a garage just around the corner[43, p.104].
У цьому випадку репліка В натякає на те, що А можеотримати там бензин, але ця репліка не була б повністю кооперативною, якби він знав,що гараж зачинено, чи бензин розпродано. С. Левінсон пропонує іменувати ці«очікувані» умовиводи стандартними імплікатурами (Грайс пропонує термінзагальні імплікатури) [41]. Інша ситуація виникає, коли мовець порушує або не слідуємаксимам. Тут В порушує максиму способу вимовою слова ice-creams:
A: Let’s get the kids something.
B: Okay, but I veto I-C-E C-R-E-A-M-S [43, p.104].
Обидва види імплікатур представляють значний інтерес.Подальші приклади допоможуть зрозуміти відмінності між ними ясніше. Почнемо з прикладів,які випливають з гіпотези, що мовець дотримується максим. Максима якості:
John has two PhDs
(I believe he has, and have adequate evidencethat he has.)
Does your farm contain 400 acres?
(I don’t know that it does, and I want toknow if it does) [43, p.105].
Перший приклад являє собою пояснення «парадоксуМура», тобто неприйнятність наступних висловлювань:
JohnhastwoPhDsbutIdon’tbelievehehas [43, p.105].
Дане речення неправильне, тому що суперечить стандартуімплікатури якості — мовець вірить у те, що він стверджує. Наступний приклад розширюєрозуміння максими якості, адже коли хтось ставить запитання, природно вважати, щовін запитує щиро, й що в нього немає відповідної інформації. В ситуаціях кооперації,якщо мовець щось стверджує, то він дає зрозуміти, що вірить у це. В іншому разібудь-яке використання таких висловлювань буде фіктивним і призведе до порушеннямаксими якості.
Максима кількості:
Ця максима одна з найцікавіших стандартних імплікатур.Припустимо що:
Nigel has fourteen children [43, p.106].
Під цим висловлюванням ми розуміємо, що Найджелмає лише чотирнадцять дітей, хоче це може виявитися несумісним з тим фактом, щоНайджел насправді має двадцятеро дітей. Можна припустити, що він має лише чотирнадцятьі не більше, тому що якби він мав двадцять, то відповідно до максими кількості(«скажи скільки, стільки від тебе вимагається»), так і було б сказано.Тому, необхідно визнати, що Найджел має лише чотирнадцять дітей.
Подібним чином розглянемо наступний приклад:
Theflagiswhite[43, p.106].
Оскільки речення не містить інформації про іншікольори, логічно припустити, що мовець має на увазі, що прапор не має інших кольорів,а є чисто білим.
Або припустимо, що ми випадково підслухали такийобмін репліками:
A: How did Harry fare in court the otherday?
B: Oh he got a fine [43, p.106].
Якщо пізніше стане відомим, що Гаррі отримав щей довічне ув’язнення, то В (якщо він знав про це наперед) буде винний у тому, що ввів А в оману, так як не надавйому всю інформацію, необхідну в даній ситуації. Ці приклади ілюструють перший підвидмаксими кількості, яким передбачається надання всієї необхідної інформації.
Максима релевантності:
На цій максимі також лежить відповідальність заутворення цілої низки стандартних імплікатур. Наприклад, можливі імперативи будутьінтерпретовані як заклик до негайної реалізації дії:
Pass the salt.
(Pass the salt now) [43, p.107].
Або розглянемо наступний зразок:
A: Can you tell me the time?
B: Well, the milkman has come [43, p.107].
Лише виходячи з доречності репліки В, ми можемозрозуміти її як часткову відповідь на запитання А. Умовивід отримуємо таким чином:припускаємо, що репліка В доречна; тоді на задане А питання, В повинен дати відповідь;тоді єдиний спосіб узгодити ці два умовиводи — це припустити, що співрозмовник Вне може забезпечити А повною інформацією, але вважає, що інформація про візит молочникадостатня для того, щоб А міг зробити з неї правильні висновки. Звідси випливає,що В намагається пояснити, що годинник показує той час, який збігається з приходоммолочника. Отже, якби імплікатури не були побудовані на основі припущення про релевантність,то багато суміжних висловлювань просто не мали б сенсу.
Максима способу:
Нарешті, різноманітні типи умовиводів з’являютьсяз припущення про те, що було дотримано максиму способу. Наприклад, під третім підтипоммаксими способу («висловлюйся стисло»), навіть у тому разі, коли мовецьнадає перевагу складній конструкції над простою, можна припустити, що це робитьсяне просто так, а тому, що ці деталі так чи інакше відносяться до його наміру.
Open the door.
Walk up to the door, turn the door handleclockwise as far as it will go, and then pull gently towards you [43, p.108].
Якщо замість першої фрази використаємо другу, то тим самим ми наказуємо співрозмовнику приділити увагукожній деталі — це і є імплікативна форма використання довгих фраз.Можливо, найважливіший підтип максими способу саме четвертий — «висловлюйсяпослідовно».
Thelonerangerrodeintothesunsetandjumpedonhishorse[43, p.108].
У реченні руйнуються наші очікування, що події перелічуватимутьсяв тому порядку, в якому вони відбувалися. Нижче читаємо приклад, у якомупослідовно перелічені всі події:
Alfredwenttothestoreandboughtsomewhisky[43, p.108].
Наступний тип імплікатур, виділений Полом Грайсомутворюється внаслідок очевидного і відкритого ігнорування максим. Грайс називаєтаке використанння імплікатур експлуатацією максим, і саме вони породили багатотрадиційних образних висловів. Розлянемо подані нижче приклади:
Максима якості:
Спостерігаємо порушення цієї максими в наступномуприкладі:
A: What if the USSR blockades the Gulf and allthe oil?
B: Oh come now, Britain rules the seas [43, p.109].
Кожен компетентний учасник розмови знає, що реплікаВ невірна, однак В не намагається обманути А. Припустимо, що В має на увазі щосьзовсім протилежне від щойно сказаного, а саме — не те, що Британіїпідвладні всі моря, а дещо абсолютно протилежне — Британія в цій ситуації безсила.В цьому випадку Грайс говорить про використання іронії. Схожі зауваження стосуютьсяі метафори:
Queen Victoria was made of iron [43, p.109].
Буквальна інтерпретація така: оскільки королеваВікторія ніяк не могла володіти фізичними характеристиками заліза, то, мабуть, воналише була наділена його супутніми рисами, такими як жорсткість, стійкість, непоступливість.Причому у вустах шанувальника це буде звучати як комплімент, а сказане наклепникомперетворюється у приниження, основане на її агресивності та войовничості. Такі жпринципи стосуються і риторичних запитань.
Максима кількості:
Прості та очевидні тавтології не повинні мати жодногокомунікативного ефекту. Однак наступні речення можуть виражати значне смислове навантаження:
War is war.
Either John will come or he won’t.
If he does it, he does іt [43, p.111].
Порушення максими кількості пояснює, яким чиномці фрази набувають комунікативного значення. Якщо припустити, що принцип коопераціїзбережено, то можна виділити певний підтекст. В першому випадку це може бути — «на війні трапляються жахливі речі, така її природа, і немає сенсу жалітисячерез якесь окреме нещастя». Ясно, що дані репліки являються по суті заключнимисентенціями, але підтекст буде іншим у кожному окремому випадку.
Максима релевантності:
Порушення цієї максими, як зазначає Грайс, важковідслідкувати, тому що важко побудувати відповіді, які можуть бути інтерпретованіяк невідповідні.
Але Грайс наводить приклад:
A: I do think Mrs Jenkins is an old windbag, don’tyou?
B: Huh, lovely weather for March isn’t it[43, p.111]?
Під реплікою В можемо розуміти наступне «стережись,її племінник стоїть у тебе за спиною». Природнішим виглядає такий обмін репліками:
Johnny: HeySally, let’splaymarbles.
Mother: How is your homework getting along,Jonny [43, p.111]?
Цим матір Джонні нагадує, що в нього немає вільного часу дляігор.
Максима способу:
Приклад недотримання цієї максими наводиться нижче:
Miss Singer produced a series of sounds correspondingclosely to the score of an aria from Rigoletto.
Miss Singer sang an aria from Rigoletto [43, p.112].
Внаслідок ухилення від простоти на користь багатослів’я (порушення підтипу максими «висловлюйся стисло») мовець має на увазі,що між співом міс Сінгер і власне співом є відчутна різниця.
Пол Грайс стверджує, що основні властивості імплікатурможна передбачити. На основі цього припущення ним виділено п’ять характерних особливостейімплікатурних форм [43, p.116-117]. З них перша, і найбільш важлива, — скорочуваність, або точніше — можливість анулювання. Скорочуваність має ключове значення в прагматиці, оскількибільшість різноманітних прагматичних підтекстів демонструє цю властивість. Умовивідє скорочуваним, якщо можна анулювати його, додаючи нові припущення до вже існуючих.Дедуктивні або логічні умовиводи не скорочуються. Індуктивні умовиводи, навпаки,можуть скорочуватися. Така властивість імплікатур зводить нанівець традиційні нормив деяких лінгвістичних і нелінгвістичних контекстах. В такому разі вони стають абсолютнонесхожими на логічні умовиводи і не можуть бути правильно змодельованими в рамкахпевних семантичних відносин (наприклад, імплікація слідування).
Другою важливою рисою імплікатур є їх неподільність.Під цим Грайс розуміє те, що імплікатура приєднана до семантичного змісту сказаного,а не до лінгвістичної форми, тому імплікатури не можна відділити від висловлюванняпросто завдяки заміні слів у висловлюванні на відповідні синоніми. Тут з’являєтьсяінший тип прагматичної імплікатури, яка приєднується скоріше до форми, ніж до значеннясказаного.
Третьою характерною рисою імплікатур є їх злічуваність.Наявність кожної окремої імплікатури можна довести виходячи з факту, що адресат,у будь-якому випадку зробить для себе припущення про мовну взаємодію. Так, для гіпотетичноїімплікатури конструювання аргументу для висловлювань типу "Shassaidthatp…" залежатиме, з однієї сторони, від точногозначення або сенсу висловлювання, а з іншої — від максим і принципу співробітництва.
По-четверте, імплікатури — неунормовані,тобто не є частиною установлених значень мовних виразів. Як доказ приводиться скорочуваністьі неподільність імплікатур.
Наостанок, вираз, маючи єдине значення, може спричинитипояву різних імплікатур у різних ситуаціях, і, насправді, у будь-якому разі рядвзаємопоєднаних імплікатур може при цьому не бути чітко визначеним. (Вілсон і Спенсер1981).
З часів Арістотеля про мовні засоби було написанобезліч статей з риторичної, філософської та літературної точок зору, але до Грайсабуло зроблено зовсім небагато спроб виділити механізми інтерпретації риторичнихфігур. Використання максим не дозволить мові із засобу комунікації перетворитисяна ряд узгоджених і передбачуваних прийомів спілкування. Дослідження П.Г. Грайсаокреслюють спосіб, у який ці важливі механізми спілкування можуть бути застосованів області прагматики, хоча багато деталей залишаються нез’ясованими.Висновки до розділу І
Лінгвісти завжди цікавилися питанням: які основніпринципи гарантують правильне розуміння мовленнєвого повідомлення. Умови успішноїкомунікації будуються на принципі кооперації. Теорія імплікатур П.Г. Грайсарозкриває спрощену схему передачі й декодування особливих умовиводів (імплікатур).Згідно цієї теорії, для того, щоб відбувся успішний та ефективний процес кооперації,необхідно дотримуватися чотирьох основних конверсаційних максим:
1. максими якості, згідно якоїмовленнєвий внесок повинен бути правдивим;
2. максими кількості, згідно якої комунікативнийвнесок має містити лише необхідну кількість інформації;
3. максими якості, згідно якої внесок дорозмови має бути доречним;
4. максими способу, згідно якої потрібноясно висловлювати свої думки.
Ці постулати вважають універсальними, так як вонививодяться із загальних положень принципу успішної кооперації, і їх можна застосовуватидля всіх типів мовної взаємодії. Конверсаційні імплікатури проявляються двома способами:першим — якщо мовець чітко слідує максимам і цього ж очікує і від адресата, в другомувипадку — мовець відкрито ігнорує максими.
Порушення максим породили багато образних висловів.Так, порушення максими якості, особливо коли обидва компетентні учасники розмовиусвідомлюють це порушення, але обмін думками так чи інакше відбувається, призводитьдо появи іронії або метафори. Це ж стосується і риторичних питань. Навіть порушеннямаксими кількості, що очевидно призводить до появи тавтології є виправданими, якщопринцип кооперації збережено. Порушення максими релевантності відслідкувати складніше,оскільки важко тлумачити відповідь на питання як невідповідну, хоча таке явище спостерігаєтьсяпід час повної і раптової зміни теми розмови, тощо. Максима способу порушуєтьсяу випадку багатослів’я, тобто там, де можна було б вжити просту репліку замість розгорнутої.
Розділ ІІ. Категорія комічного та стилістичнізасоби його реалізації
 2.1 Визначення комічного
Комічне здатна переживати кожна людина. Відчуттякомізму передається через осягнення невідповідності між неповноцінним, недосконалимзмістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, прагненнявидати себе не за те, чим вони є насправді. В концентрованій формі комічне проявляєтьсяв мистецтві. Різні грані комічного лежать в основі таких літературних жанрів, якгумореска, сатира, епіграма, пародія, памфлет, комедія, буфонада, фарс, бурлесктощо. Градація емоційного реагування на різні прояви комічного, його відношеннядо суспільного ідеалу передається в поняттях усмішка, жарт, іронія, гумор, чорнийгумор, гротеск, сарказм, карикатура, інвектива. Ці поняття можуть лежати в основівідповідних жанрових структур, стилістичних фігур чи тропів, тобто засобів художньогомоделювання іншої, естетичної реальності [5, c.298-353].
В даній роботі будемо керуватися визначення комічного, яке знаходимо в словнику літературознавчихтермінів: "…категорія естетики, що характеризує той аспектестетичного освоєння світу, який супроводжується сміхом без співчуття, страху іпригнічення" [29]. Крім того, цитуючи статтю, подану в «Філософському енциклопедичномусловнику», знаходимо наступне твердження:"…Явний комізм протистоїть прихованому, що грає велику роль в утворенні власнекомічної ситуації" [33]. На вище зазначеному прихованомукомізмі й базується комічність у казці-феєрії Л. Керролла «Alice in Wonderland».
Існують різноманітні прийоми створення комічногоефекту. В нашій роботі пропонуємо розглядати їх як наслідок порушення конверсаційнихмаксим Грайса. Результати дослідження свідчать, що такі порушення призводять допояви наступних стилістичних засобів:
· алогізмів;
· нонсенсу;
· гри слів, яка часто спричиняє утворення каламбуру;
· іронії;
· розкладання (деформації) фразеологічних одиниць.
 2.2 Алогізмяк стилістичний прийом
В лексичній і синтаксичній стилістиці "алогізм- це стилістичний прийом, навмисне порушення логічних зв’язків в літературному творіз метою підкреслити внутрішнє протиріччя даного положення (драматичного або комічного)"[31]. В нашій роботі ми будемо притримуватися цього визначення алогізму, оскількивоно, як нам здається, повною мірою виражає суть поняття.
В літературних творах, так само як і в реальномужитті, алогізм має двосторонній характер: люди або стверджують щось несумісне звимогами логіки, або діють неправильно [25, c.20]. Нас цікавить перший випадок, адже саме в ньому ми стикаємосяз нестандартним ходом думок, який проявляється в словах персонажів твору, і ці словаспричиняють утворення комічного ефекту [27, c.75].
Поняття «алогізму» походить від грецького"logísmós" — «розум» та додавання заперечногопрефіксу «а». Електронний словник логіки пропонує наступне трактування:"…хід думок, який порушує будь-які закони і правила логіки і тому завжди міститьлогічну помилку" [30]. Крім цього, слід відзначити, щов філософії під алогізмом розуміють не лише логічну помилку, а й заперечення логічногомислення і логіки як засобу досягнення істини. Алогізм тісно пов'язаний з абсурдомі нонсенсом.
В книзі В.Я. Проппа «Проблеми комізму і сміху»зазначається, що алогізми бувають двох видів: явні та приховані [27, c.75]. Це утруднює виділення алогізму як стилістичногоприйому, оскільки він може бути прихованим під формальною правильністю. В разі,якщо ми стикаємося з явним алогізмом, він комічний сам по собі для тих, хто є свідкомйого прояву. В другому випадку не обійтися без викриття, і комічний ефект наступаєлише в випадку переосмислення всієї ситуації. Можна дати й інше визначення алогізму:комічний алогізм розуміємо як механізм думки, який переважає над її змістом [27,c.77]. Хоча логіка вчить нас, що умовиводи, побудовані на аналогії, не мають пізнавального значення,в житті такі умовиводи зустрічаються особливо часто. Особливо це стосується комічнихситуацій, учасниками яких є діти, адже мислення дітей побудоване на аналогії.
Алогізм часто застосовують з установкою на гротеск,іронію, ірраціональне. Визначають наступні механізми утворення алогізму:
· невідповідність синтаксичної і смислової структури мови;
· порушення логічного зв’язку (логічний розрив) між мовнимизворотами, фразами, репліками, окремими частинами діалогу;
· протиставлення предметів та властивостей, які не містятьу собі нічого протилежного, або протиставлення предметів і властивостей, які позбавленібудь-якої схожості;
· неправильний абсурдний умовивід;
· напрям розмови за випадковими асоціаціями;
· руйнування причинних зв’язків;
· беззмістовне чи несуттєве висловлювання [34, c.245-252].
Крім того, результати дослідження дають можливістьвиокремити кілька підвидів алогізмів. Перший — це алогічні відповіді на питання,які утворюються внаслідок руйнування причинних зв’язків між окремими репліками,тобто в результаті порушення постулату релевантності. До другого підвиду відносимоалогічні пояснення, які, як правило, супроводжуються утворенням абсурдного умовиводуі є наслідком порушення всього спектру максим — від максими якості до максими способу.
Отже, синтаксичні чи смислові порушення в структурімови літературного твору, протиріччя предмета і події з нашими звичними уявленнями,співставлення суперечливих понять та інші порушення логічного перебігу подій у художньомутворі, ініційовані задля створення певного стилістичного та смислового ефекту, мивідносимо до алогізмів. В художньому творі алогізм буде виступати в основному якрезультат порушення максими релевантності, тому що наявність цього стилістичногоприйому робить будь-який внесок до розмови невідповідним.
 2.3 Нонсенс
Традиційно нонсенсом вважається абсурдне,нелогічне висловлювання, вираз, позбавлений змісту. З латинської мови ("non" — ні,немає, "sensus" — смисл) так дослівно і перекладається як позбавлений смислуабо змісту [32]. Проте, на думку Дж. Колонезе, в літературному нонсенсі завжди єсенс, тільки він прихований і завуальований [17]. Оскількилогічно беззмістовні висловлювання (протиріччя самому собі або інша логічна помилка)спричиняють певний естетичний ефект, нонсенс активно використовується в мистецтві,однак особливий інтерес для нашого дослідження становить використання цього прийомув літературі.
У статті К.В. Вороніної «Нонсенс в аспектіадресатно-адресатної взаємодії» стверджується, що на сьогодні актуальною єтенденція до розуміння нонсенсу як феномену, позбавленого якогось одного заданогосенсу, але здатного формувати сприятливі умови для продукування нових сенсів шляхомпорушення сталих уявлень реципієнтів та відмови від загально визначеного сприйняттясвіту (Дж. Колоннезе, О.И. Лихачев, Н. Фиртич, M. Dolitsky, G. Leech, S. Stewart) [9, c.102-107]. Так, П.Г. Грайс зокрема вважає, що унікальність нонсенсу проявляєтьсяв аспекті адресат-адресатної взаємодії. Письменник, який вводить в дискурс елементинонсенсу, від неконвенційних поєднань фонем чи морфем до зображення несумісних знавколишньою дійсністю ситуацій (impossiblehappenings) — тим самим порушує правила та закони (постулати)побудування успішної комунікації [13, c.220-223].
До нонсенсних поєднань письменники удаються цілеспрямованозаради створення комічного ефекту. Дослідник Дж. Колоннезе вважає, що особливу увагуслід звернути на використання нонсенсу як одного з засобів утворення комізму, якиймає давні літературні традиції [17]. За М.М. Бахтіним, гуморнонсенсних творів також базується на жартівливому перекрученні реальності, на прагненнівідобразити життя як «світ навиворіт» (topsy-turvyworld) [4]. Саме в творчості Л. Керролла бачимочисельні приклади героїв, чия поведінка виходить за межі визначеної суспільством[23, c.50-54].
Репрезентація нонсенсу в мові відбувається за допомогоютак званих м’яких форм (mildforms) — стилістичних прийомів, в основі яких прихована лінгвістичнадвозначність (linguisticambiguity): наприклад, каламбур, оксюморон чи зевгма, та«крайніх» форм (абсурд), які дуже важко співставити з навколишньою дійсністю[17].
Можна виділити наступні риси, характерні для нонсенсув літературі:
1. нонсенс у більшості випадків базується на ефекті невиправданогоочікування;
2. для нонсенсу є характерною структурність [38, p.119];
3. за допомогою нонсенсу письменник намагається вийти замежі повсякденної реальності через змалювання ситуацій, в яких порушені конвенційніправила сприйняття дійсності [12, c.85-92];
4. нонсенсу притаманне «креативне використання мовних ресурсів»[11, c.5-22];
5. нонсенс утворюється в різноманітних формах, що обумовленошироким спектром авторських інтенцій, не без урахування інтересів реципієнтів[34, c.245-252].
Таким чином, нонсенс — це мовний феномен, що порушуєсталі уявлення про закономірності функціонування мови та використовується в художнійлітературі з метою посилити естетичний вплив на читача. Варто мати на увазі, щодалеко не все, що являється абсурдом, викликає сміх. В деяких проявах нонсенсу мисміємося, тому що помічаємо, що мова відображає «недосконалість думки»мовця [27, c. 201]. В цьому випадкукомізм є комічним, коли не ставиться попереднє завдання насмішити. Нонсенс в творахЛ. Керролла — це гра заради гри, основне завдання якої — повеселити дітей за допомогоюсмішних образів світу, в якому все відбувається як завгодно, але не так, як заведено[23]. Отже, нонсенс в різних художніх творах збагачує літературу ідає можливість створити багато фантастичних образів, які розширюють свідомість інехтують реальністю, при цьому дозволяючи читачеві краще зрозуміти деякі речі. Подібнодо алогізму, створення нонсенсу теж спричинено порушенням постулату релевантностіП.Г. Грайса.
 2.4 Гра слів. Каламбур
Особливу глибину і емоційність комічного ефектуспостерігаємо саме
в результаті застосування письменником ефекту грислів. Розглянемо походження даного поняття.
Мова — найважливіший інструмент культури, який,як і всі найперші види діяльності людського суспільства, переплітається з грою.Вперше термін мовна гра вжив австрійський філософ Л. Вітгенштейн. Під мовноюгрою він розумів "…єдине ціле: мова та дії, з якими вона переплітається"[8]. Згідно з цією теорією, елементи мови мають смисл лише як частина певної гри.Цей зміст актуалізується в конкретних ситуаціях вживання мови [10, c.34]. Автор В.З. Санніков в своєму дослідженні,присвяченому даному питанню, називає мовною грою "…кожне навмисно незвичневикористання мови (наприклад, для створення художнього ефекту)" [28, c.45]. Він також визначає,що «мовна гра, як комічне в цілому, — це відступ від норми, щось незвичайне».Лінгвіст Т.О. Гридіна пропонує асоціативну концепцію мовної гри: ефект мовної гризумовлений включенням знака до нового асоціативного контексту, який забезпечує прогнозсприйняття мовних одиниць з розрахунком на певну реакцію (реального або уявного)адресата [14, c.145].В.С. Виноградоввважає, що «мовна гра створюється завдяки вмілому використанню з метою досягненнякомічного ефекту різноманітних співзвучень, певних або часткових омонімів, пароніміві таких мовних феноменів, як полісемія та зміна сталих лексичних зворотів»[7, c.98]. Серед різноманітних форммовної гри, які дослідники виділяють на сучасному етапі, нас цікавить каламбур.
Каламбур вважається одним з багатьох стилістичнихприйомів створення експресивно-оцінних мовних одиниць [16, c.53]. В підручнику І.В. Кузнєцової знаходимо наступневизначення каламбуру: "… (фр. "calembour" — гра слів) стилістична фігура, в якій дварізних значення одного слова або два схожі за звучанням слова використовуються длядосягнення гумористичного або пародійного ефекту" [19, c.74]. Українська дослідниця А.П. Коваль дає такетлумачення каламбуру: "…стилістична фігура, яка виділяється специфічністю своєїмовної форми: слово вживається в такому лексичному оточенні, яке примушує сприйматийого в двох планах, з двома значеннями, що надає думці несподіваного комічного напрямку.Каламбурне вживання слова надає особливої яскравості, емоційності всьому висловлюванню"[16, c.54-55]. Для порівняння наведемовизначення зі словника літературознавчих термінів: «Каламбур — стилістичнийприйом, за основу якого правлять омоніми, пароніми та будь-які форми полісемантичності;часто вживається в комічному та сатиричному контекстах» [29]. Деталлю, що забезпечує каламбуру успіх, так само як в випадку з нонсенсом,є ефект несподіванки [24].
З. Фрейд у своїй роботі «Остроумие и его отношениек бессознательному» відносить каламбури до найчисельнішої групи прийомів вираженнякомічного, так як до техніки виразу каламбуру висувається мінімум вимог порівнянозі справжньою грою слів [35, c.39].Надалі з’ясуємо, що ж відрізняє каламбур від власне гри слів. Так, К. Фішер чітковідмежовуючи каламбур від гри слів, стверджує, що каламбур — це невдала гра слів,тому що він грає словом не як словом, а як співзвуччям, а гра слів переходить відспівзвуччя слів саме в слово, яке являє собою звукову картину з якою пов’язуєтьсятой чи інший зміст [35, c.47]. Каламбурне претендує на багатозмістовне вживання одного й того ж самого мовного матеріалу,на противагу цьому каламбур швидше побудований на повторенні вже відомого, тобтона аналогії слів.
Отже, робимо висновок, що гра слів в нашій роботітлумачитиметься як стилістичний прийом, побудований на ідентичності мовних одиниць(сюди відносимо полісемію і розкладання фразеологічних зворотів).
Підсумовуючи вище наведені визначення каламбуруі гри слів, і порівнюючи дефініції різних дослідників, ми пропонуємо в нашому дослідженні,на противагу грі слів, тлумачити каламбур як стилістичний прийом, побудованийна різних формах подібності лексичних одиниць (омонімія, паронімія), використанняякого передбачає порушення нормативного вживання мовних одиниць з метою досягненняпевного естетичного ефекту (як правило комічного), і який за своїми функціональнимихарактеристиками вужчий, ніж гра слів.
Прослідкувати порушення максим кооперації, якіпризводять до створення ефекту гри слів та каламбуру в художньому тексті доситьлегко, адже обидва стилістичні прийоми вже власне своїм існуванням порушують вимогууникати двозначності (максима способу) та висловлюватися максимально ясно і зрозуміло.Каламбур завжди помітний в комунікативних ситуаціях завдяки своїй експресивностіта відхиленні від формальних правил мовного співробітництва, що надає мові особливуяскравість, емоційність і підсилює її виразні якості.
2.5 Іронія
Термін іронія походить з грецького"εἰρωνεία", що буквально означає —
лукавство, удавання. В сучасній стилістиці іронія- «художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предметазображення. Іронія — це насмішка, замаскована зовнішньою благопристойною формою»[19, c.77].
Іронія створює у співрозмовників враження, що предметобговорення не такий, яким він здається. За визначенням Арістотеля, іронія — цевисловлювання, яке містить насмішку над тим, хто дійсно так думає. Традиційне поняттяіронії зводить її до антифразу, тобто використання слів в негативному сенсі, прямопротилежному буквальному [32, c.85]. Цей вид комічного будується на порушенні постулату істинності. Іронія — це неприйняття і протиріччя під маскою схвалення і згоди; явищу навмисно приписуєтьсята властивість, яка йому не характерна [21, c.18]. Натяк на глузування, як правило, не завжди міститься власне у висловлюванні.Трапляється так, що сама ситуація змушує тлумачити слово, або словосполучення всенсі, прямо протилежному загальноприйнятому, тобто іронію потрібно шукати у контекстіабо розглядати ситуацію комунікації в цілому. Іронія часто читається між рядків,і може бути прихована в тексті досить великого розміру, тому деякі дослідники стверджують,що іронія виходить далеко за межі просто стилістичного прийому і існує на всіх мовнихрівнях: лексичному, синтаксичному, стилістичному [22].
Г.П. Грайс вже в першій своїй роботі (1975) причисливіронію до одного з видів інференційних моделей: будь-чиє висловлювання, якщо вономістить даний стилістичний прийом, очевидним чином порушує максиму якості, оскількивоно виражає не істинну думку співрозмовника [18].
Необхідно згадати статті Раймонда Гіббса, авторяких стверджує, що процес генеруванняіронічного значення за стандартною моделлю П.Г. Грайса і Дж. Серля експериментальноне підтверджується [18]. Так, якщо слідувати процедурі сприйняття висловлюванняза П.Г. Грайсом, то спочатку відбувається розуміння буквального смислу, потім усвідомленняневідповідності в конкретному контексті і згодом — на основі попередніх процедур- виведення того значення, яке є оптимальним у даному випадку. Відповідно до дослідженьР. Гіббса, іронічні висловлювання розуміються напряму, без попереднього декодуваннябуквального змісту [40, p.523-530].
Можна констатувати, що іронією вважаємо художнійприйом, який базується на глузливо-критичному ставленні до предмета зображення,будується на ситуативних очікуваннях, які в свою чергу будуються на фонових знанняхі носить оцінюючий характер. Як і попередні тропи, іронія підкреслює недосконалістьі відносність усіх аспектів життя.
 2.6 Допоміжні засоби утворення комічногоефекту
Особливий інтерес у процесі дослідження викликаєнавмисна деформація сталих виразів, завдяки якій Л. Керролл досягає неперевершеногокомічного ефекту [15, c.220].
Pозглядаючи деформаціюфразеологічних одиниць, потрібно відмітити, що в їх основі цього явища лежить лишеодин прийом — нехтування нормами мови, з метою досягнення конкретного художньо-естетичногоефекту.
Ідіома — фразеологізм, який має яскраво вираженістилістичні особливості, завдяки чому його використання у мовленні надає йому відтінкугри, жарту або умісності [19, c.76].Як лінгвістичний термін, фразеологізм означає вираз (мовний зворот), який вживаєтьсяяк одне ціле, те що не може бути розкладене на частини і з неприпустимою перестановкоюцих частин [32, c.398]. Практикарозкладання сталих виразів і утворення нових стилістико-семантичних новоутвореньне є новою для англійської літератури [6, c.39-56].
Окрім, вище зазначених засобів створення комічногоефекту в контексті даного дослідження необхідно відмітити використання автором гіперболита алюзій, які, проте, зустрічаються досить рідко.
Гіпербола — це "…різновид тропа, що полягаєв надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явищаабо дії задля особливого увиразнення художнього зображення чи виявлення емоційно-естетичногоставлення до нього" [19, c.74].
Алюзією називають художньо-стилістичний прийом,натяк, відсилання до певного літературного тексту, сюжету чи образу, а також історичніподії з розрахунку на фонові знання читача, покликаного розгадати закодований зміст;подекуди вживається як особливий різновид алегорії [21,c.5]. На важливу семантичну особливістьалюзій в реалізації іронічного значення звернув увагу І.Р. Гальперін: "…значенняслова (алюзія) повинне розглядатися як форма для нового значення. Іншими словами,первинне значення слова або фрази, яке вже відоме (тобто алюзія), слугує вмістилищемдля нового значення" [10, c.32].Висновки до розділу ІІ
Порушення конверсаційних максим П.Г. Грайса призводятьдо появи
різноманітних стилістичних засобів. Всі ці тропивикористовуються автором з метою досягнення комічного ефекту, надання особливоївиразності мовленню персонажів казки. Таким чином, Л. Керролл моделює особливу реальність,в якій несуттєві на перший погляд речі нерозривно пов’язані з нашою реальністю іфактично віддзеркалюють її.
Комічне означає перш за все ту категорію естетики,яка впливає на почуття абсолютно позитивним чином і супроводжується сміхом без почуттяпригнічення. В контексті даного дослідження ми можемо говорити про витончений комізм,адже комічний ефект частіше прихований, ніж явний. Результати дослідження дозволяютьвиділити наступні засоби утворення комічного ефекту:
· алогізми;
· нонсенс;
· гру слів, яка часто спричиняє утворення каламбуру;
· іронію;
· розкладання (деформація) фразеологічних одиниць;
· додаткові стилістичні засоби (гіперболу, алюзію).
Алогізм — це стилістичний прийом, для якого характернимє порушення законів та правил формальної логіки з метою досягнення комічного ефекту.Інакше кажучи, алогізм — це механізм думки, який переважає над її змістом. В казці«Alice in Wonderland» алогізми приховані під формальною правильністю. В результаті дослідженнявдалося виділити два підвиди алогізмів: алогічні відповіді, як наслідок порушеннямаксими релевантності, та алогічні пояснення, які є результатом порушення всьогоспектру постулатів комунікації.
Оскільки особливо активно нонсенс розвивався влітературі вікторіанської доби в Англії, то потрібно відзначити, що Л. Керролл вважаєтьсямайстром нонсенсу. Очевидно, що з метою досягнення комічного ефекту автор частооперує висловлюваннями, які протирічать самі собі або позбавлені сенсу. Таким чином,автор дає змогу читачеві декодувати як завгодно багато сенсів. Нонсенс характеризуєтьсяструктурністю, ефектом невиправданого очікування, відсутністю єдиної кодифікації,відмовою від загальноприйнятого сприйняття світу. Нонсенс може передавати абстрактні,філософські інтенції автора через смішні образи світу, перевернутого догори ногами(topsy-turvyworld). Можемо припустити, що в переважній більшостівипадків до утворення ситуації нонсенсу призводить порушення максими релевантності,адже саме ця максима вимагає, щоб внесок мовця був доречним на кожній стадії розмови.
Найпомітніший комічний ефект досягається авторомзавдяки грі слів та стилістичному прийому каламбуру. Кожна гра слів — це відступвід установленої мовної норми, включення мовного знаку до нового асоціативного контексту.Гра слів базується на ідентичності мовних одиниць (полісемія, розклад фразеологізмів).Каламбур, як вужче поняття, — один з аспектів мовної гри, стилістичний прийом побудованийна різних формах схожості лексичних одиниць (омонімія, паронімія), використанняякого передбачає порушення нормативного вживання мовних одиниць, з метою досягненнякомічного ефекту. В художньому тексті ці стилістичні прийоми призводять до порушеннямаксими способу, яка вимагає, щоб висловлювання було чітким і не двозначним.
Іронія Л. Керролла прихована на різноманітних мовнихрівнях його твору. Як художньому прийому, іронії притаманне глузливо-критичне ставленнядо предмета зображення, яке будується на ситуативних очікуваннях і носить оцінюючийхарактер. Іронічні висловлювання легкі для розуміння — вони розшифровуються співрозмовникомнавіть минуючи стадію декодування буквального змісту. Іронія — це завжди неприйняттяі протиріччя приховане під видимістю схвалення і згоди. Даний стилістичний прийомцілком очевидно пов’язаний з порушення постулату якості П.Г. Грайса, оскільки всентенції мовця іронія не виражає його істинної думки чи відношення до ситуації.
Нехтуючи мовними нормами, письменник вдається такождо розкладання сталих виразів та словосполучень. Виділяючи окремі компоненти фразеологізмівабо замінюючи в сталих виразах слова, автор досягає комічного ефекту. Рідше в казцізустрічаємо алюзії та гіперболи, які слугують лише допоміжними формами утвореннявище зазначених ситуацій нонсенсу, алогізмів і т.д.
Розділ ІІІ. Порушення принципів коопераціїна матеріалі казки Л. Керролла "Alice in Wonderland"
 3.1 Утворення алогізмів внаслідок порушенняпринципів кооперації
В процесі дослідження вдалося виділити приклади,які наочно ілюструють, як порушення максим кооперації через утворення алогізмівпризводять до комічного ефекту:
Alice: I’m sure I’m not Ada, for her hairgoes in such long ringlets, and mine does not go in ringlets at all; and I’m sureI can’t be Mabel, for I know all sorta of things and she, oh, she knows very little…Letme see: fourtimesfive is twelve, and four times six is thirteen, and four times seven is, oh dear[20, c.48]!
В монолозі Аліси спостерігаємо порушення максимиякості, так як вона стверджує речі, які ніяк не можуть виявитися правдою, а додаючичисла, робить неправильні математичні підрахунки, тобто за браком досвіду вона недостатньокомпетентна для надання такої інформації. Порушення максими якості в цьому випадкупризводить до створення комічного ефекту через алогізм, оскільки умовиводи Алісипобудовані на аналогії і не мають пізнавального значення [27].
Dodo: Theraceisover.
Crowd: Butwhohaswon?
Dodo: Everybodyhaswon [20, c.59].
Очевидно, що порушено максиму релевантності, аджепід час перегонів хтось виграє, а хтось програє, і ці перегони не виняток. РеплікаДодо не співвідноситься з заданим питанням, що призводить до алогізму.
Mouse: But she must have a prize herself,you know.
Dodo: Of course. What else have you got inyour pocket?
Alice: Onlya thimble.
Dodo: Hand it over here. We beg your acceptanceof this elegant
thimble [20,c.60].
Алогізм виступає результатом порушення максимиякості, оскільки Додо точно знає, що наперсток належить Алісі, і тим не менше вручаєїй його, неначе приз за перемогу у грі.
Caterpillar:Soyouthinkyou’rechanged, doyou?
Alice: I’m afraid, I am, sir. I can’t rememberthings as I used — and I don’t keep the same size for ten minutes together.
Caterpillar: Can’t remember what things?
Alice: Well,I’ve tried to say ‘How doth the little busy bee’, but it all came different[20, c.83].
В обох реактивних репліках Аліса порушує максимуспособу, оскільки її репліки характеризуються неточністю і двозначністю; тим більшеАліса робить невірне припущення про власні зміни, аргументуючи це тим, що вона нев змозі згадати правильні слова вірша. Хибний умовивід призводить до створення алогізму,який спричиняє комічний ефект.
Fish-footman: FortheDuchess. AninvitationfromtheQueentoplaycroquet.
Foot-footman: FromtheQueen. Aninvitation for the Duchess to play croquet[20, c.93].
Порушено максиму релевантності — згідно кооперативногопринципу, відповіддю на запрошення має бути або його прийняття, або відхилення.Результат — автор створює комічний ефект завдяки ситуації алогізму, адже відбуваєтьсяпорушення логічного зв’язку між різними частинами діалогу.
Alice: Howam I to get in?
Footman: Are you to get in at all?
That’s the first question, you know[20, c.95].
Так, розмова Аліси і лакея є наочним прикладомнизки послідовних порушень максими релевантності, оскільки відповідати питаннямна питання означає порушити дану максиму. Результат порушення максими релевантності- утворення алогізму (порушення логічного зв’язку між репліками).
Alice: Please,would you tell me why your cat grins like that?
Duchess: It’s a Cheshire cat and that’s why.Pig [20, c.97]!
Репліка Герцогині є неточною, оскільки її відповідьна запитання дівчини не пояснює, чому власне посміхається кіт, тому припускаємо,що в даному випадку відбувається порушення максими способу. Крім того, письменниквиділяє окремий компонент фразеологічної єдності — вираз ‘togrinlikeaCheshirecat’ — і перетворює його на одного з персонажів казки. Вважаємо, що цей приклад,утворений в результаті порушення максими способу «висловлюйся зрозуміло»і авторського стилістичного прийому, яким він «оживляє» вище зазначенийфразеологізм, сприяє створенню алогізму, що призводить до комічного ефекту.
Alice: CheshirePuss, wouldyoutellme, please, whichwayIoughttowalkfromhere?
Cheshire Cat: That depends a good deal onwhere you want to get to.
Alice: I don’tmuch care where…
Cheshire Cat: Then it doesn’t matter whichway you walk.
Alice: …solong as I get somewhere.
Cheshire Cat: Oh, you are sure to do it ifyou only walk long
enough [20,c.102].
В даному випадку очевидним є багаторазове порушеннямаксими релевантності Чеширським Котом, так як його реактивні репліки однозначноможуть бути інтерпретовані як невідповідні. У свою чергу, Аліса двічі порушує максимуспособу, оскільки ухиляється від простого і стислого пояснення своїх намірів. Ясно,що порушення максим релевантності і способу свідчать про нераціональний напрямокрозмови, внаслідок якого автор досягає гумористичного ефекту за допомогою ситуаціїалогізму, так як напрям розмови відбувається за випадковими асоціаціями.
The table was a large one, but the threewere all crowded together at the corner of it. ‘No room! No room! ’ they cried outwhen they saw Alice coming.
‘There’s plenty of room’, said Alice indignantly[20, c.107].
Звірі, присутні на чайній церемонії, свідомо обманюютьАлісу. Описувана ситуація алогізму — приклад ігнорування максими якості. Результатомє комічна ситуація, адже неправда вельми очевидна, і їм не вдається ввести Алісув оману.
Утворення гумористичного ефекту в нижче наведеномуприкладі досягається в результаті низки послідовних порушень співрозмовниками максимиспособу: адже репліки Березневого Зайця та Капелюшника характеризуються відсутністюоднозначності та будуються на принципі topsy-turvy rhymes, де все навмисно переплутано і переставлено, і кожен логічний умовивідпризводить до абсурдного висновку.
Hatter: Why is a raven like a writing desk?
Alice: I believeI can guess that.
March Hare: Do you mean that you think youcan find out the answer to it?
Alice: Exactlyso.
March Hare: Then you should say what youmean.
Alice: I do, at least — at least I mean whatI say — that’s the same thing, you know.
Hatter: Not the same thing a bit! Why, youmight just as well say that ‘I see what I eat’ is the same thing as ‘I eat whatI see’.
March Hare: You might as well say that ‘Ilike what I get’ is the same thing as ‘I get what I like’.
Dormouse: You might as well say that ‘I breathewhen I sleep’ is the same thing as‘I sleep when I breathe’!
Hatter: It is the same thing with you [20, c.108].
Заключна репліка Капелюшника, адресована Соні,є порушенням максими якості, як результат — утворення алогізму.
Alice: Whata funny watch! It tells the day of the month, and doesn’t tell what o’clock is it!
Hatter: Why should it. Does your watch tellyou what year is it?
Alice: Of course not, but that’s becauseit stays the same year for such a long time together.
Hatter: Which is just the case with mine.
Alice: I don’tquite understand you.
Hatter: The Dormouse is asleep again [20, c.110].
Аліса і жителі країни Чудес сприймають категоріючасу по-різному, саме тому під час розмови про особливості годинника Капелюшникараціональний обмін думками не відбувається. Навпаки, раз за разом мовці порушуютьмаксиму способу та кількості — їхні висловлювання не тільки не розкривають змістпонять, а й не надають необхідної кількості інформації для співрозмовника. Для успішноїкооперації необхідна детальна інформація про об’єкт обговорення, оскільки коженз учасників діалогу має власний, відмінний досвід щодо вирішення цього питання.Порушення максими способу та кількості свідчать про утворення алогізму.
Ремарка Капелюшника "TheDormouseisasleepagain." — суперечитьімплікатурі якості й інтерпретується як невідповідна; результат порушення імплікатуриякості — утворення нонсенсу.
У контексті вище зазначеного діалогу недотриманнямаксим способу, кількості, релевантності та утворення стилістичних прийомів алогізмута нонсенсу призводять до появи гумористичного ефекту.
Hatter: Well, I’d hardly finished the firstverse, when the Queen bawled out: ‘He’s murdering the time! Off with his head’[20, c.112]!
З розповіді Капелюшника про прийом у Королеви можначітко виділити порушення нею максими способу та релевантності.
По-перше, Королева вдається до трансформації сталоговиразу "tokillthetime", ігноруючи цим максиму способу та вимогу уникати двозначності — гра слівпобудована на синонімії "tokill— tomurder". Одночасно з цим вона порушує максиму релевантності,вимагаючи, щоб за невдалий з її погляду виступ її підданому відрубали голову — абсурднийумовивід. На нашу думку, таке порушення максим способу та релевантності сприяє утвореннюалогізму.
Alice: Wouldyou tell me, please, why you are paіnting those roses?
Two: Why, the fact is, you see, miss, thishere ought to have been a red-rose tree, and we put a white one in by mistake, andif the Queen was to find it out, we should all have our heads cut off, you know.So you see, miss, we’re doing our best, afore she comes, to… [20, c.120].
Очевидно, що Двійка порушує максиму кількості- її внесок до розмови містить багато зайвої інформації. Ігнорування максими кількостіпризводить до утворення алогізму (алогічне пояснення).
Alice: MynameisAlice, sopleaseyourmajesty.
Queen: And who are these?
Alice: Howshould I know? It’s not the business of mine.
Queen: Off with her head [20, c.122]!
Демонструючи ввічливість на початку розмови, Алісасвоєю наступною реплікою різко змінює тон діалогу, відповідаючи питанням на питання,вона порушує максиму релевантності, тому що на цій стадії розмови її внеском малаб бути чітка і зрозуміла відповідь на питання Королеви. Реакція Королеви на реплікудівчини — теж приклад порушення максими релевантності, оскільки наказувати зітнутилюдині голову лише через те, що вона не знає відповідь на поставлене питання — цеалогізм (хід думок Королеви порушує правила логіки).
Cheshire Cat: How are you getting on?
Alice: I don’t think they play at all fairly,and they all quarrel so dreadfully one can’t here one’s self speak — and they don’tseem to have any rules in particular; at least, if there are, nobody attends tothem — and you have no idea how confusing it is all the things being alive; forinstance, there’s the arch I’ve got to go through next walking about at the otherend of the ground — and I should have croqueted the Queen’s hedgehog just now, onlyit ran away when it saw mine coming [20, c.128]!
Реактивна репліка Аліси на запитання ЧеширськогоКота — демонстрація порушення максими кількості: Аліса ухиляється від точної відповідіна поставлене питання на користь багатослівної розповіді про правила гри в крикет.Одночасно, дівчина порушує максиму релевантності, так як навіть така розгорнутарепліка недоречна, тому що Чеширський Кіт не отримує відповіді на своє питання.Порушення максим кількості та релевантності призводить до появи алогізму, адже спостерігаємологічний розрив між реплікою стимуломЧеширського Кота та реактивною реплікою Аліси.
King: Well, it must be removed. My dear!I wish you would have this cat removed!
Queen: Off with his head [20, c.129]!
Звичний спосіб, у який Королева вирішує всі нагальніпроблеми, — "Offwithhishead!" — ілюструє порушення максими релевантності,оскільки є недоречним. Тим самим автор досягає ефекту комізму через алогізм.
Queen: HaveyouseentheMockTurtleyet?
Alice: No,I don’t even know what a Mock Turtle is.
Queen: It’s a thing Mock Turtle soup is madefrom [20, c.137].
Комічний ефект виступає результатом порушення максимирелевантності Королевою, яка не пояснює Алісі, що власне за істота ця Фальшива Черепаха,а просто зазначає, що з неї варять суп. Внаслідок цього вибудовується ситуація алогізму.Потрібно також додати, що автор вдається до трансформації кулінарного терміну, аджетака страва як "mockturtlesoup"немає нічого спільного з черепахами. Насправді, цей супготується з яловичини і лише приправляється таким чином, щоб його смак нагадувавсмак справжнього зеленого черепахового супу [46].
Gryphon: She can’t explain it. Go on withthe next verse.
Mock Turtle: But what about his toes? Howcould he turn them out with his nose, you know?
Alice: It’sthe first position in dancing [20, c.150].
Аліса порушує максиму релевантності — відповідьфактично відсутня. Її некомпетенція призводить до ситуації алогізму: висловлюванняАліси несуттєве і суперечить перебігу розмови.
Queen: CollarthatDormouse! BeheadthatDormouse! Turn that Dormouse out of court! Suppresshim! Pinch him! Off with his whiskers [20, c.164]!
Вигуки Королеви ілюструють порушення максими способу«висловлюйся ясно і послідовно». Королева вигукує, щоб Соні відтялиголову, потім вигнали з судової зали, закликали до порядку, общипалиі нарешті обірвали йому вусики. Інакше кажучи, її накази слідують один заодним не в природній логічній послідовності, а в порядку, який суперечить здоровомуглузду. Вважаємо, що в даному випадку порушення максими способу призводить до утворенняалогізму — відбувається логічний розрив між фразами, які вжито в одному контексті.
King: Rule Forty-two. All persons more thana mile high to leave this court.
Alice: I’mnot a mile high.
King: You are.
Queen: Nearly two miles high.
Alice: Well,I shan’t go, at any rate. Besides, that’s not a regular rule; you invented it justnow.
King: It’s the oldest rule in the book.
Alice: Thenit ought to be Number One [20, c.167].
Бажаючи якнайшвидше позбутися Аліси, Король спонтанноформулює гіперболізоване правило, згідно якого всі присутні, зростом вище милі повинніпокинути залу суду — очевидним є порушення максими якості «не кажи те, що вважаєшза неправду» — сумнівно, що в залі виявиться хтось настільки високий. Протягомрозмови Король продовжує обманювати дівчину, а отже продовжує порушувати постулатякості. Королева, яка втручається в діалог зі своїм неправдивим зауваженням, тежпорушує цю максиму. Послідовне порушення максими якості призводить до утворенняалогізму.
Knave: Please, your majesty, I didn’t writeit, and they can’t prove I did: there is no name signed at the end. King: If youdidn’t sign it, that only makes the matter worse. You must have meant some mischief,or else you’d have signed your name like an honest man. Queen: That proves his guilt[20, c.168].
Король робить безглузде припущення, що у тому разі,коли лист не підписано, це лише підкреслює вину підсудного — цим самим він порушуєпостулат якості «не кажи те, на що не маєш адекватних доказів». Наступнарепліка Королеви, висловлена на підтримку сентенції Короля, теж є порушенням цієїмаксими. Робимо висновок, що дворазове порушення максими якості призводить до ситуаціїалогізму.
King: Read them.
White Rabbit: Where shall I begin, pleaseyour majesty?
King: Begin at the beginning and go on tillyou come to the end: then
stop [20, c.169].
Спостерігаємо ситуацію алогізму, яка є результатомпорушення Королем максими кількості — його інструкція містить зайву інформацію,що ускладнює її розуміння і не відповідає логіці перебігу розмови в цілому. На запитанняКролика, звідки він має почати читати лист, Король повинен наказати, щоб він читавспочатку, а не давати детальні і безглузді інструкції щодо очевидних речей.
King: Let the jury consider their verdict.
Queen: No, no! Sentence first — verdict afterwards [20, c.172].
Реактивна репліка Королеви порушує максиму якості.Дана сентенція "Sentencefirst— verdictafterwards" — порушує принципи формальноїлогіки та суперечить дійсності. На відміну від усталеного порядку речей, коли присяжніспочатку виносять рішення про винуватість підсудного, а потім суддя оголошує вирок,Королева вимагає, щоб все відбувалося з точністю до навпаки. Таким чином, порушеннямаксими якості призводить до виникнення ситуації алогізму.
3.2 Cтворення ситуацій нонсенсу внаслідок порушення принципів кооперації
Для творчості Л. Керролла специфічним є утвореннярізноманітних ситуацій нонсенсу, які покликані ввести читача в оману і змусити задуматися,чи такий вже й нереальний світ, в якому діє логіка навпаки. Одні з найцікавішихприкладів грою із сенсом представлені в даному підрозділі роботи.
Caterpillar:Whoareyou?
Alice: I — I hardly know, sir, just at present- at least I know who I was when I got up this morning, but I think I must havechanged several times since then [20, c.82].
В даному випадку порушено максиму кількості, реплікаАліси перевантажена додатковою інформацією. У відповідь на питання «хто ти?»вона має дати чітку і конкретну відповідь — назвати своє ім’я або дати ще якусьправдиву інформацію. Як бачимо, насправді Аліса починає вголос роздумувати про те,ким вона є, і тому її співрозмовник не отримує потрібної йому інформації. Результатомпорушення максими кількості є нонсенс.
Caterpillar:Whatsizedoyouwanttobe?
Alice: Oh, I’m not particular as to size,only one doesn’t like changing so often, you know.
Caterpillar: I don’t know [20, c.85].
Внесок Аліси до розмови не надає Гусені необхідноїінформації для подальшого ефективного перебігу діалогу. Це приклад недотриманнямаксими кількості. З іншого боку, Гусінь розкладає сталий вираз "уouknow" — розумієте (в даному контексті) на окремікомпоненти і реагує буквально, що, знову ж таки, призводить до комічного ефекту,завдяки ситуації нонсенсу (як правило розмір свого тіла не обирають).
Alice: HowamItogetin?
Footman: Ishallsitheretilltomorrow[20, c.94]
Як і в попередньому випадку, тут спостерігаємодостатньо грубе порушення максими релевантності, яке знову ж може бути інтерпретованеяк відмова надати необхідну інформацію. Результат — утворення нонсенсу.
Alice: Please,then, how am I to get in?
Footman: There might be some sense in yourknocking… [20, c.93].
Друга репліка демонструє порушення максими релевантності:відповіддю на питання Аліси мала б бути або вербальна дія — пояснення, або невербальнадія — пропуск її до кімнати. Схоже на те, що співрозмовник Аліси просто прагне змінититему або заплутати її. Хоча, з іншого боку, у такий спосіб він відмовляється допомагатидівчині потрапити всередину. У результаті спостерігаємо ситуацію нонсенсу.
Alice: I didn’t know that Cheshire cats alwaysgrinned; in fact, I didn’t know that cats could grin.
Duchess: They all can and most of ‘em do.
Alice: I don’tknow of any that do.
Duchess: You don’t know much, and that’sa fact [20, c.98].
Замість конкретного і чіткого пояснення Герцогиня,натомість, апелює до неосвіченості Аліси, що являється грубим порушенням принципумовного співробітництва. Надаючи завідомо неправдиву інформацію, Герцогиня порушуємаксиму якості, оскільки твердження, що всі коти вміють посміхатися, не має жодногосенсу. Тим не менше, бачимо, що твердження Герцогині, яке начебто і суперечить здоровомуглузду, може не виявитися хибним — адже Чеширський Кіт насправді посміхається. Результатомпорушення максими якості є утворення нонсенсу.
Окрему увагу слід звернути на етимологію виразу"togrinlikeaCheshirecat". Різнідослідники висувають різні гіпотези походження даного виразу. За Джорданом Алмондом,цей вираз походить з Ірландії: сир, який вироблявся лише в Чеширському графстві,заливався в форми у вигляді котячих голів і ці "cheesecats" — малиширокі посмішки [45, c.58].ЧарльзФанк в своїй книзі "Ahogonice& othercuriousexpressions" стверджує, що даний вираз, популяризованийЛ. Керролом, насправді був вперше використаний Джоном Волькотом, який більш відомийпід своїм псевдонімом Пітер Піндар, і чиї численні історичні твори з’явилися в проміжокміж 1782 і 1819 роком [37, c.126].Сам по собі даний вираз з’явився задовго до Волькота, тому що в 1850 році, колипочалися дослідження, пов’язані з пошуком джерела алюзії, в живих вже не лишилосялюдей, які б могли з впевненістю вказати на його істинне походження. Ч. Фанк виділяєще одну версію походження виразу: «В одному з романів висловлювалася думка,що оскільки Чешир був головним чиновником графства, тобто мав офіційні привілеї,- одна лише думка про це змушувала котів посміхатися» [37, c.127]. Але найбільш правдоподібною є наступна гіпотеза:одна впливова сім’я з Чеширського графства, на чиєму гербі було зображено лева назадніх лапах, найняла художника, який повинен був зобразити цей герб на вивіскахбагатьох таверн. Схоже не те, що художник був сам не впевнений, як має виглядатилев, і результат для місцевого населення виглядав як спроба намалювати кота, щопосміхається.
Alice: Whatsort of people live about here?
Cheshire Cat: In that direction lives a Hatter;and in that direction lives a March Hare. Visit either you like; they are both mad.
Alice: ButI don’t want to go among mad people.
Cheshire Cat: Oh, you can’t help that, we’reall mad here. I’m mad. You’re mad.
Alice: Howdo you know I’m mad?
Cheshire Cat: You must be or you wouldn’thave come here [20, c.103].
На прикладі реплік Чеширського Кота спостерігаємопорушення максим якості, оскільки його внесок до розмови не має під собою видимихдоказів, та способу — «висловлюйся ясно, уникаючи двозначності». Насправдіж, Л. Керрол застосовує тонку гру слів, пов’язану з іменами персонажів Капелюшниката Березневого Зайця — це своєрідна алюзія на вирази "madas ahatter" і"madasamarchhare". Тобто, з іншого погляду, репліки Чеширського Кота мають лише їм притаманнийсенс. Комізм виникає як результат порушення максим якості та релевантності, що призводитьдо утворення багатьох потенційних сенсів, які втілюються в ситуації нонсенсу.
Як і попередньому випадку, звернемо увагу на походженняобох виразів. Спочатку розглянемо вислів "asmadasahatter", який вперше з’явився на сторінках Blackwood'sEdinburghMagazine у 1829 році.Вважають, що причиною‘MadHatter'sdisease’, якою хворіли капелюшники, були пари ртуті, аджев ХІХ ст. ртуть все ще використовували для виготовлення капелюхів. Токсичні париртуті вражали нервову систему капелюшників: спричиняли появу галюцинацій, тремтінняі, як результат, божевілля [47].
Використовуючи фразу "as mad as a march hare"Л. Керролл очевидноопирається на загальновідомий факт — зайці поводяться особливо збуджено в періодспарювання, тобто в березні. Але він не єдиний письменник, який широко використовуєцей вираз. Даний вислів використовується в англійській мові ще з ХVI ст. — він вперше офіційноукорінився завдяки Джону Хейвуду, який включив його до своєї колекції "Adialogueconteinyng thenomberineffectofalltheprouerbesintheEnglishetongue"[47].
Alice: Andhow do you know that you’re mad?
Cheshire Cat: To begin with, a dog is notmad. You grant that?
Alice: I supposeso.
Cheshire Cat: Well then, you see a dog growlswhen it’s angry, and wags its tail when it’s pleased. Now I growl when I’m pleased,and wag my tail when I’m angry. Therefore I’m mad.
Alice: I callit purring, not growling.
Cheshire Cat: Call it what you like [20, c.104].
Реактивні репліки Чеширського Кота, який в своїхвисловлюваннях неодноразово звертається до недоведених фактів, ілюструють порушеннямаксими якості. Причому, одночасно з максимою якості ним нехтується максима релевантності,що яскраво проявляється саме в перших репліках персонажів: "Alice: Andhowdoyouknowthatyou’remad?
Cheshire Cat: To begin with, a dog is notmad. You grant that?"Розмова набуває характеру силогізму, про що свідчать псевдологічні міркуванняКота і його, на перший погляд, недоречні порівняння себе з собакою. Проте на глибшомурівні дана суперечність має сенс, тому робимо висновок, що внаслідок порушення максимякості та релевантності вибудовується ситуація нонсенсу.
March Hare: Have some wine.
Alice: I don’tsee any wine.
March Hare: There isn’t any.
Alice: Thenit wasn’t very civil of you to offer it.
March Hare: It wasn’t very civil of you tosit down without being invited.
Alice: I didn’t know it was your table, it’slaid for a great many more than three.
Hatter: Your hair needs cutting.
Alice: Youshould learn not to make personal remarks [20, c.107].
Пропонуючи Алісі скуштувати вина і знаючи заздалегідь,що його немає, Березневий Заєць порушує максиму якості, свідомо роблячи неправдивийвнесок до розмови. Його реакція на зауваження дівчини про те, що така поведінканекультурна, — недоречна і тому порушує принцип релевантності. Наступним порушеннямаксими релевантності в цьому ж прикладі є втручання в діалог Капелюшника з абсолютнозайвою ремаркою, що стосується зачіски Аліси. Таким чином, він грубо порушує принципспівробітництва.
Послідовне ігнорування максим якості та релевантностіпризводить до комічного ефекту та ситуації нонсенсу.
Hatter: Have you guessed the riddle yet?
Alice: No,I give it up, what’s the answer?
Hatter: I haven’t the slightest idea.
March Hare: Nor I[20, c.111].
Капелюшник та Березневий Заєць порушують максимурелевантності, оскільки виявилося, що загадавши Алісі загадку, вони не мають нінайменшого уявлення про вірну відгадку. Це суперечить загально прийнятій логіці- той, хто загадує загадку, повинен знати відповідь, тому їх реактивні репліки визнаємоневідповідними. Вважаємо, що дане порушення максими релевантності призводить доутворення ситуації нонсенсу.
Dormouse: They were learning to draw andthey drew all manner of things — everything that begins with an M.
Alice: Whywith an M?
March Hare: Why not [20, c.115]?
Комічний ефект спричинено порушенням максими релевантності- у відповідь на питання Аліси доречно було б пояснити їй, чому сестри малюваливсе, що починається на літеру М, але Березневий Заєць порушує цю вимогу, відповідаючипитанням на питання, і виникає ситуація нонсенсу.
Duchess: When I’m a Duchess, I won’t haveany pepper in my kitchen at all. Soup does very well without. Maybe it’s alwayspepper that makes people hot-tempered, and vinegar that makes them sour — and chamomilethat makes them bitter — and — and barley-sugar and such things that make childrensweet-tempered. I only wish people knew that; then they wouldn’t be so stingy aboutit, you know…You’re thinking about something, my dear, and that makes you forgetto talk. I can tell you just now what the moral of that is, but I shall rememberit in a bit.
Alice: Perhapsit hasn’t one [20, c.133].
В своєму монолозі Герцогиня ігнорує наступні максими:максиму якості (розмовляє про те, на що не має адекватних доказів — "Maybe…"), максимукількості (її мовлення надзвичайно багатослівне) та максиму способу (її висловлюваннюбракує стислості та послідовності). Останнє речення її репліки містить логічну помилку(Герцогиня стверджує, що готова повідомити основну мораль своєї сентенції простозараз, але потім заперечує сама собі, кажучи що не може її згадати) — порушенняпостулату якості. Вважаємо, що порушення Герцогинею низки принципів мовного співробітництвапризводить до утворення нонсенсу.
Alice: Thegame’s going on rather better now.
Duchess: ‘Tis so, and the moral of this is- oh, ‘tis love, ‘tis love, that makes the world go round!
Alice: Somebodysaid that it’s done by everybody minding their own business!
Duchess: Ah, well it means much the samething, and the moral of that is — ‘Take care of the sense, and the sounds will takecare of themselves [20, c.134].
Герцогиня кожне своє абсурдне висловлювання закінчуєсловами "and themoral of this is", — тутпроявляється тонка гра з підтекстом, яка виражається в нелогічній, на перший погляд,послідовності слів. В цьому прикладі, Аліса і Герцогиня послідовно порушують максимурелевантності, оскільки друга репліка Аліси містить іронію, а реактивні реплікиГерцогині недоречні. Отже, послідовні порушення максими релевантності призводятьдо ситуації нонсенсу.
Duchess: Idaresayyou’rewonderingwhyIdon’tputmyarmroundyourwaist. The reason is that I’m doubtful about the temper of your flamingo. ShallI try the experiment?
Alice: Hemight bite.
Duchess: Very true, flamingoes and mustardboth bite. And the moral of that is — ‘Birds of feather flock together’ [20, c.134].
Знову спостерігаємо порушення максими релевантності.Ігнорування цього постулату призводить до гри слів, побудованій на багатозначностідієслова "to bite":
1. кусати;
2. пекти, щипати[39].
Прислів’я "Birdsoffeatherflocktogether" означає "Рибак рибака бачитьздалека". При всій незаперечності першого і другого твердження, вониабсолютно не пов’язані один з одним, тому можемо припустити, що маємо справу з черговимпорушенням максими релевантності, яке спричиняє утворення ситуації нонсенсу.
Duchess: Thinking again?
Alice: I’vea right to think.
Duchess: Just about as much right, as pigshave to fly; and the … [20, c.135].
Герцогиня порушує максиму релевантності, схожена те, що в останній фразі є натяк на відомий вираз "when pigs fly"= never [44],тобто таким чином вона прагне сказати Алісі, що думати в країні Чудесвона не має права. Таким чином, чергове авторське переосмислення усталеного виразуспричиняє порушення максими релевантності, і як результат — утворення ситуації нонсенсу.
Mock Turtle: Oh, as to the whiting, they- you’ve seen them, of course?
Alice: Yes,I’ve often seen them at dinn…
Mock Turtle: I don’t know where Dinn maybe, but if you’ve seen them so often, of course you know what they are like.
Alice: I believeso. They have their tails in their mouths; and they’re all over crumbs.
Mock Turtle: You’re wrong about the crumbs;crumbs would all wash off in the sea. But they have their tails in their mouths;and the reason is. Tell her about the reason.
Gryphon: The reason is, that they would gowith the lobsters to the dance. So they had to fall a long way. So they got thrownout to sea. So they had to fall a long way. So they got their tails in their mouths.So they couldn’t get them out again. That’s all [20,c.147].
На початку розмови ситуація непорозуміння виникаєчерез те, що Аліса, яка в своєму житті бачила мерланів тільки поданих до столу,не хоче ображати Черепаху і зупиняється на слові "dinner", аЧерепаха сприймає вимовлене нею "dinn" як власну назву місця, де живе риба. Цеприклад порушення максими способу. Продовжуючи діалог, Аліса розповідає про зовнішнійвигляд мерланів, які, за її словами, посипані крихтами і тримають хвости у роті(таким чином вони подаються до столу). Грифон заперечує їй, посилаючись на те, щомерлани тримають хвости у роті, тому що вони повинні танцювати кадриль з омарами.Грифон порушує максиму релевантності. Очевидно, що порушення постулату способу призводитьдо гри слів, а постулату релевантності — до утворення нонсенсу.
Gryphon: Come, let’s hear some of your adventures.
Alice: I couldtell you my adventures beginning from this morning, but it’s no use going back toyesterday, because I was a different person
then [20,c.149].
Ситуація нонсенсу виникає внаслідок порушення Алісоюмаксими способу і релевантності. На прохання розповісти про свої пригоди, дівчинаповинна або почати розповідь, або відмовити і пояснити причину. Насправді бачимо,що її реактивній репліці явно не вистачає стислості і, крім того, її сентенція недоречна.
Наступними розглянемо приклади, які стосуютьсясудового засідання, на якому присутні всі зазначені вище персонажі казки. Так, звернемоувагу на появу в залі суду першого свідка — Капелюшника.
He came in with a teacup in one hand, anda piece of bread-and-butter in the other.
Hatter: I beg pardon, your majesty, for bringingthis in: but I hadn’t quite finished my tea when I was sent for.
King: You ought to have finished. When didyou begin?
Hatter: Fourteen of March, I think it was.
March Hare: Fifteen.
Dormouse: Sixteen.
King: Write that down (to the jury) [20, c.159].
Король порушує максиму релевантності, оскількийого запитання направлені не на отримання достовірних свідчень від Капелюшника,а на дрібниці, які ніяк не стосуються справи, тому його ремарки можуть сміливо бутиінтерпретовані як невідповідні. Крім того, у даному випадку порушення максими релевантностіпризводить до гумористичного ефекту — виникає ситуація нонсенсу.
King: Take off your hat.
Hatter: It isn’t mine.
King: Stolen!
Hatter: I keep them to sell. I’ve none ofmy own. I’m a hatter [20, c.160].
Репліки обох персонажів порушують принцип кооперації,в першій реактивній репліці Капелюшник не виконує наказу Короля, натомість коментуючидругорядний елемент його висловлювання, і порушує максиму релевантності. Далі Король робить безпідставний висновок: якщо капелюхйому не належить, то він крадений. Звідси випливає, що порушення максим кількостіі релевантності призводять до утворення ситуації нонсенсу. Крім того, в останнійрепліці Капелюшника спостерігаємо алюзію на відоме прислів’я "Theshoemaker'ssonalwaysgoesbarefoot", тобто це природно для Капелюшника — не мати власного капелюха [1, c.287].
Dormouse: I wish you wouldn’t squeeze so.I can hardly breath.
Alice: I can’thelp it. I’m growing.
Dormouse: You have no right to grow here[20, c.160].
Ситуація нонсенсу побудована завдяки порушеннюмаксими релевантності Сонею. Її зауваження, що Аліса не має права рости в залі суду,суперечить законам логіки і не має сенсу в описаній ситуації комунікації.
King: If that’s all you know about it, youmay stand down.
Hatter: I can’t go no lower. I’m on the floor,as it is.
King: Then you may sit down [20, c.162].
Даний приклад показує, що порушення максими релевантностіі способу в черговий раз сприяє утворенню ситуації нонсенсу. Проаналізуємо кожнурепліку окремо. Так, Король, відпускаючи першого свідка, використовує формулу, якувикористовують під час судових процедур — "youmaystanddown". В англійському суді місце свідка має спеціальнуназву witness-stand або witness-box і представляє собою невелике підвищення: звідсиі виник вираз "tostanddown" [47]. Капелюшник розкладає цей сталий вираз і реагує на слова Короля буквально,чим порушує максиму релевантності. Цю ж тактику застосовано в наступній реактивнійрепліці Короля, де протиставляються вирази "tositdown" і"tostanddown".
Далі розглянемо свідчення Аліси, які також є прикладомситуації нонсенсу.
King: What do you know about this business?
Alice: Nothing.
King: Nothing whatever?
Alice: Nothingwhatever.
King: That’s very important.
White Rabbit: Unimportant, your majesty means,of course.
King: Unimportant, of course, I meant [20, c.167].
Король та Аліса порушують максиму кількості — втрьох репліках повторюється одна і та сама інформація (тавтологія).
Наступне висловлювання Короля "That’s very important" в цьому контексті є порушенням максими якості«не кажи те, в чому не впевнений», тому коли його виправляє Кролик, Корольлегко змінює свою думку на протилежну.
Отже, порушення максим кількості та якості в цьомуприкладі призводять до появи комічного ефекту і ситуації нонсенсу.
Queen: What’s in it?
White Rabbit: I haven’t opened it yet, butit seems to be a letter, written by the prisoner to, to somebody.
King: It must have been that, unless it waswritten to nobody, which isn’t usual, you know [20,c.168].
Фінальна сентенція Короля є порушенням максимирелевантності «внесок повинен бути доречним», оскільки на даній стадіїрозмови ремарка Короля зайва і нелогічна.
Результатом порушення постулату релевантності єнонсенс.3.3 Гра слів та каламбур як результатпорушення принципів кооперації
Спочатку розглянемо приклади, які ілюструють утвореннягри слів, оскільки значення цього поняття ширше за значення каламбуру, і, як і булосказано в другому розділі дослідження, ґрунтується на ідентичності лексичних одиниць(полісемії):
The first question of course was, how toget dry again: they had a consultation about this, and after a few minutes it seemedquite natural to Alice to find herself talking familiarly with them, as if she hadknown them all her life.
Mouse: Ahem! Are you all ready? This is thedriest thing I know. Silence all around, if you please. ’William the Conqueror,whose cause was favored by the pope, was soon submitted to by the English, who wantedleaders, and had been of late much accustomed to usurpation and conquest. Edwinand Morcar, the earls of Mercia and Northumbria…’ [20,c.57].
Порушено максиму релевантності, оскільки значення,в якому вжито "dry"в реактивній репліці, не відповідає значенню, в якому йоговжито в репліці-стимулі — перше значення цього слова в стимулюючій репліці"сухий", а в наступній — "нудний" [39].Результатом порушення максими релевантності у цьому випадку є граслів.
Звернемо увагу на уривок діалогу, в якому авторвдається до розкладання на компоненти ідіоматичного виразу:
Caterpillar: Explain yourself.
Alice: I cannot explain myself, I’m afraid,sir, because I’m not myself, you see[20, c.82].
Продовжуючи діалог з Гусінню, Аліса порушує максимуякості, оскільки її заплутана відповідь на таке просте питання ставить співрозмовникав глухий кут і викликає ситуацію непорозуміння. До того ж, Аліса, «розкладаючи»фразеологічний зворот "toexplainoneself", який є неподільною одиницею, порушує максиму релевантності. В результатіданого обміну репліками спостерігаємо утворення гри слів.
MarchHare: Tellusastory!
Alice: Yes,please do!
Hatter: And be quick about it or you’ll beasleep again before it’s done.
Dormouse: Once upon a time there were threelittle sisters, and their names were Elsie, Lacie, and Tillie; and they lived atthe bottom of the well.
Alice: Whatdid they live on?
Dormouse: They lived on treacle.
Alice: They couldn’t have done that, youknow, they’d have been ill.
Dormouse: So they were, very ill[20, c.113].
Гра слів простежується в наступних репліках: Alice: Whatdidtheyliveon?
Dormouse: They lived on treacle.
Вираз "to liveon something" має декільказначень, в даному контексті обіграються такі значення цього виразу:
1. "to exist onsome surface" — жити, існувати на поверхні чогось;
2. "to have somethingas one’s food" — харчуватися чим-небудь[39].
Нонсенс у цьому випадку виступає як результат порушенняммаксим якості та релевантності. Розглянемо порушення максими якості: Соня починаєрозповідати історію, і у стороннього спостерігача складається враження, що сюжетпридумується по ходу розповіді, тобто подана ним інформація є завідомо неправдивою.Важко адекватно сприймати інформацію, яка суперечить нашим уявленням про світ, алетут діє логіка навпаки, характерна для твору в цілому. Останню репліку Соні сприймаємояк порушення принципу відповідності.
MarchHare: Takesomemoretea.
Alice: I’ve had nothing yet, so I can’t takemore.
Hatter: You mean, you can’t take less, it’svery easy to take more than nothing.
Alice: Nobodyasked your opinion.
Hatter: Who’s making personal remarks now[20, c.114]?
В даному прикладі спостерігаємо порушення максимиспособу. Перша репліка Березневого Зайця ілюструє порушення максими якості — йомувідомо, що Аліса не пила чаю. Одночасно з цим, Березневий Заєць розкладає на компонентистійкий вираз "take some more". Виникає гра слів побудована на полісемії:перше значення слова "more" — ще, а друге значення "more" — більше[39]. Судження Капелюшника не порушують формальних законів логіки,але дратують Алісу, яка почуває себе ображеною і тому грубо реагує на його репліку- порушуючи максиму релевантності. Зазначений обмін думками побудовано на принципіtopsy-turvyrhymes, тому, як і в попередньому випадку, ігнорування максим релевантності, якостіта способу призводить до нонсенсу.
Alice: Whydid they live at the bottom of a well?
Dormouse: It was a treacle-well.
Alice: There’sno such thing.
March Hare: Sh! Sh!
Dormouse: If you can’t be civil you’d betterfinish the story for yourself.
Alice: No,please go on! I won’t interrupt you again. I dare say there may be one.
Dormouse: One, indeed! And so these threesisters — they were learning to draw, you know.
Alice: Whatdid they draw?
Dormouse: Treacle [20, c.115].
На питання Аліси, чому троє сестер жили на дніколодязя, Соня не дає адекватної відповіді — порушено максиму релевантності. Наступнепорушення цієї максими спостерігаємо в іншій репліці Соні, яка пропонує дівчинісамостійно закінчити історію — знову ж таки її внесок до розмови порушує принципкооперації і є невідповідним.
Далі спостерігаємо каламбур, який базується наомонімії: "One, indeed!" — Один, а як же! Аліса вживає "one" як займенник, слово-замінник іменника"treacle-well"; і вживає"one" в значенні один. Описувана ситуація — приклад порушення максими релевантності,оскільки значення, у якому вжито дане слово в репліці-стимулі, не відповідає значенню,в якому його вжито в реактивній репліці. Схожа ситуація відбувається в наступномуобміні репліками — чергове порушення принципу релевантності виводимо через гру слів:"Whatdidtheydraw?" — перше значення дієслова "todraw" — малювати, друге — черпати (воду, сироп)[39]. Отже, ігнорування максими релевантності в перших чотирьох репліках призводитьдо утворення ситуації нонсенсу, а в наступних — до комічного використання слів,які мають декілька значень або однакові за звучанням (полісемія та омонімія), тобтодо утворення гри слів.
Dormouse: That begins with an M, such asmousetraps, and the moon, and memory, and muchness — you know you say things are‘much of muchness’ — did you ever see such a thing as a drawing of muchness?
Alice: Really,now you ask me. I don’t think…
Hatter: Then you shouldn’t talk. [20,c.116].
Соня своєю реплікою порушує максими якості та кількості- його внесок перевантажений зайвою інформацією, і на сказане ним немає адекватнихдоказів, тобто його внесок до розмови неправдивий. Крім того, в цьому випадку зновуспостерігається розкладання сталого виразу: "muchness" — слово, яке не має самостійного значення, а може вживатися лишеяк компонент розмовного виразу "muchofmuchness" — одного поля ягода [39].Неправильне вживання цього слова свідчить про недотримання максими релевантності.Порушення вищезазначених максим є причиною утворення гри слів.
Наступна репліка розгубленої Аліса "Idon’tthink…" в даномуконтексті означає швидше за все початок фрази "Idon’tthinkIdid" — Мені здається, ні (не бачила), але Капелюшник в своїй реактивній репліці порушує максиму релевантності,оскільки реагує на слова дівчини буквально. Порушення максими релевантності спричиняєутворення комічного ефекту та ситуації нонсенсу.
‘You shan’t be beheaded! ’ — said Alice,and she put them (the cards) into a large flower-pot that stood near. The threesoldiers wandered about for a minute or two, looking for them, and then quietlymarched off after the others.
Queen: Are their heads off?
Soldiers: Their heads are gone, if it pleaseyour majesty [20, c.123]!
Фразу "Their headsare gone" можна зрозуміти двояко:
1. їм відрубали голови;
2. їх голови зникли (букв. пішли геть) [39].
Таким чином, солдати порушують максиму способу- «уникай двозначності», що призводить до комічного ефекту.
King: Who are you talking to?
Alice: It’sa friend of mine — a Cheshire Cat, allow me to introduce it.
King: I don’t like the look of it at all,it may kiss my hand if it likes.
Cheshire Cat: I’d rather not.
King: Don’t be impertinent, and don’t lookat me like that!
Alice: A catmay look at a king. I’ve read that in some book, but I don’t remember where [20, c.129].
Останньою реплікою Аліса порушує максиму якості(говорить про те, у чому невпевнена). Л. Керролл знову застосовує прийом розкладуфразеологічного словосполучення, адже існує приказка "Acatmaylookata king" — дивитисяні на кого не забороняється [47]. Аліса використовує слова "cat" і"king" буквально, в їх основному значенні. В результаті все словосполучення розпадаєтьсяі переосмислюється. Отже, перетворення приказки на вільне словосполучення завдякипорушенню максим релевантності та якості призводить до своєрідної гри слів, і, такимчином, до створення гумористичного ефекту.
Duchess: A fine day, your majesty!
Queen: Now, I give you fair warning. Eitheryou or your head must be off, and that in about half no time! Take your choice [20, c.136].
Внесок Королеви недоречний, порушення нею максимирелевантності у даному випадку призводить до гри слів, оскільки словосполучення"to be off" має двоякезначення, на що зверталася увага під час діалогу Королеви з Солдатами [20, c.123].
The King looked anxiously at the White Rabbit,who said in a low voice, ‘Your majesty must cross-examine this witness’.
‘Well, if I must, I must’, the King saidwith a melancholy air, and, after folding his arms and frowning at the cook tillhis eyes were nearly out of sight, he said in a deep voice, ‘What are tarts madeof? ’
‘Pepper, mostly.’ — said the cook. [20, c.164].
Наступні дії Короля свідчать, що він зрозумів реплікуКролика буквально ("cross" — сердитий,"examine" — оглядати) — розкладна компоненти складеного дієслова, і сприймає пораду піддати свідка перехресномудопиту неправильно — починає дивитися на кухарку з сердитим виразом обличчя. Такожспостерігаємо порушення максими якості кухаркою, оскільки її реактивна репліка міститьнеправдиву інформацію — домашній пиріг однозначно не може бути виготовлений з перцю.Порушення максим способу і якості призводить до гри слів і комічного ефекту.
Mock Turtle: We had the best of education- in fact, we went to school every day.
Alice: I’vebeen to a day-school too, you needn’t be so proud as all that.
Mock Turtle: With extras?
Alice: Yes,we learned French and Music.
Mock Turtle: And washing?
Alice: Certainlynot!
Mock Turtle: Ah! Then yours wasn’t reallya good school. Now at ours they had at the end of the bill, ‘French, Music, andwashing — extra [20, c.140].
Фальшива Черепаха порушує максиму способу«висловлюйся ясно, уникай двозначності», і результатом порушення нею цьогопостулату стає гра слів, основана на полісемії.
Розглянемо даний приклад детальніше. В контекстірозмови про шкільні предмети Аліса очевидно сприймає слово "extras", якезвучить в запитанні Черепахи в його основному значенні — "додаткові"(слід розуміти «додаткові шкільні дисципліни»), тоді як Черепахамає на увазі наступне значення цього слова — "послуги, надані за додатковуплату" [39]. Далі звернемо увагу на слово, яке заводить співрозмовниківв глухий кут, — "washing", тобто "прання".Аліса по інерціїпродовжує сприймати це слово як назву предмету, хоча насправді Черепаха говоритьпро прання шкільної форми, яке вноситься школою до загального рахунку в списку додатковихпослуг.
В наступному прикладі комічний ефект спричиненопорушенням максими якості: Аліса висловлює неправдиву інформацію, адже вона вживаєслово "refreshments" — «закуска» по відношенню до слова "trial" — «судовий процес», а ці слова не належать до одного семантичного ряду, що спричиняє гру слів:
…In the very middle of the court was a table,with a large dish of tarts upon it: they looked so good, that it made Alice quite hungry to look at them. ‘I wish they’d get the trial done,’ — she thought, ‘andhand round the refreshments’ [20, c.155].
Розглянемо наступний приклад:
Alice: I thinkyou might do some thing better with the time than wasting it in asking riddles thathave no answers.
Hatter: If you knew Time as well as I do,you wouldn’t talk about wasting it. It’s him.
Alice: I don’tknow what you mean.
Hatter: Of course you don’t. I dare say younever even spoke to Time!
Alice: Perhaps not, but I know I have tobeat time when I learn music.
Hatter: Ah! That accounts for it. He won’tstand beating… [20, c.111].
Персоніфікація абстрактного поняття часу Капелюшникомозначає порушення максими способу, яка наполягає на униканні двозначності та неточності.Аліса, заявивши про те, що вона не розуміє висловлювання Капелюшника, природно сподіваєтьсяна подальше пояснення, але не отримує його. Таким чином, Капелюшник порушує максимурелевантності — його внесок не відповідає напряму розмови.
Зауважимо що, автор досягає цікавого ефекту подвійноїгри слів в трьох останніх репліках учасників діалогу. Спочатку Аліса плутає таємничого«друга» Капелюшника з однойменним ритмом, який вона вчиться відбиватипід час уроків музики. Капелюшник, у свою чергу плутає різні значення одного й тогож самого дієслова "to beat — відбивати (час) і бити, лупцювати" [39]. Підсумовуючи данийаналіз, звертаємо увагу на те, що гра слів, основана на полісемії, виникає внаслідокігнорування максим способу та релевантності.
Alice: ButI don’t understand. Where did they draw the treacle from?
Hatter: You can draw water out of a water-well.So I think you could draw treacle out of a treacle-well — eh, stupid?
Alice: Butthey were in the well.
Dormouse: Of course they were, well in [20, c.115].
Продовжуючи аналіз діалогу, звертаємо увагу нату ж гру слів: перше значення "todraw" — малювати, друге — черпати (воду, сироп) [39].Очевидно, що співрозмовники так і не зрозуміли до кінця, про що йдеться.Таким чином, Капелюшник і Аліса порушують максиму релевантності, що призводить доутворення гри слів, основаної на полісемії.
Обмін репліками між Алісою і Сонею ілюструє такожпорушення максими релевантності, як результат, виникає каламбур, оснований на омонімії.Автор обіграє словосполучення "inthewell" і "wellin":
1. "well" (іменник) — колодязь; "well" (прислівник) — повністю.
2. "in" (прийменник) — в; "in" (прислівник) — всередині [39].
Gryphon: I wenttothe Classicalmaster,though.Hewasanold crab,
he was.
Mock Turtle: I never went to him. He taughtLaughing and Grief, they used to say [20, c.142].
Обидва учасники діалогу порушують максиму способу,оскільки їх внесок до розмови характеризується двозначністю. Щодо Черепахи, то вїї випадку порушення відбувається через вже звичну гру подібних слів — "LaughingandGrief" тут означають LatinandGreek— утвореннякаламбуру. В репліці-стимулі Грифона — гра слів, яка побудована на полісеміївиразу "old crab":
1. старий краб;
2. старий буркотун[39].
Комічний ефект спричинений порушеннями максимиспособу, які спричиняють утворення гри слів.
Alice: Thankyou,it’sveryinteresting.I neverknewsomuchabouta
whiting before.
Gryphon: I can tell you more than that, ifyou like. Do you know why it’s called a whiting?
Alice: I neverthought about it. Why?
Gryphon: It does the boots and shoes [20, c.148].
Співрозмовники порушують максиму релевантності- внесок Аліси і Грифона недоречний. Виявляється, що на морському дні замість blacking(чорна вакса для взуття) використовують whiting. Тобто, ігнорування максими якості призводитьдо появи гри слів:
1. "whiting" — мерлан;
2. "whiting" — білий крем для взуття [39].
Gryphon: Boots and shoes under the sea aredone with whiting. Now you know.
Alice: Andwhat are they made of?
Gryphon: Soles andeels, of course, any shrimp could havetold you
that [20,c.148].
Порушення максими релевантності призводить до грислів, яка утворюється полісемії "sole": перше значення — морський язик (риба),а друге — підошва[39]. Комічний ефект, крім зазначеної гри слів, також досягається завдяки схожійвимові слів "eel" — вугор і "heel" — каблук.
Hatter: I’m a poor man, your majesty.
King: You are a poor speaker [20, c.162].
Порушення максими релевантності призводить до грислів. Внесок Короля до розмови недоречний, тому що він апелює до двох різних значеньслова "poor" в словосполученнях:
1. "poor man" — бідняк;
2. "poor speaker" — поганий оратор[39].
Утворення каламбуру, основаного на омонімії тапарафонії, спостерігаємо в наступних прикладах:
Mouse: Mine is a long and a sad tale!
Alice: Itis a long tail certainly, but why do you call it sad [20, c.62]?
Порушено максиму релевантності, так як реактивнарепліка Аліси недоречна. Внаслідок такого порушення виникає гра слів, що призводитьдо каламбуру, основаного на омофонії, посилання на що знаходимо в «Словникулінгвістичних термінів» О.С. Ахманової [3, c.188].
Alice: I beg your pardon, you had got tothe fifth bend, I think.
Mouse: I had not!
Alice: A knot.Oh, do let me help to undo it! [3: 64]
Вище наведений приклад ілюструє порушення максимирелевантності (реактивна репліка Аліси не відподає напрямку розмови) і утвореннякаламбуру (омофонія слів — not і knot).
Duchess: Ifeverybodymindedtheirownbusiness, theworldwouldgoroundadealfasterthan it goes.
Alice: Whichwould not be an advantage. Just think what work it would make with the day and night!You see the earth takes twenty-four hours to turn round on its axis…
Duchess: Talking of axes, chop off her head [20, c.99]!
Аліса розуміє слова Герцогині буквально і, намагаючисьпідтримати розмову, тим самим порушує максиму релевантності, оскільки її внесокдо розмови недоречний. Аналогічну ситуацію спостерігаємо в реактивній репліці Герцогині.Цього разу гра слів заснована на парафонії слів "axis" — земна вісь, та форми множини від "axe— axes" — сокири [39].
Alice: Onlymustardisn’tabird.
Duchess: Right, asusual. Whataclearwayyouhaveofputtingthings!
Alice: It’s a mineral, I think.
Duchess: Of course it is. There’s a largemustard-mine near here. And the moral of that is — ‘The more there is of mine, theless there is of yours’ [20, c.134].
Реактивна репліка Герцогині є порушенням як максимиякості, так і максими релевантності — її внесок до розмови містить неправдиву інформаціюі одночасно є недоречним. Порушення цих постулатів призводить до утворення каламбуру:так, в висловлюванні Герцогині "There’salargemustard-minenearhere. And the moral of that is — ‘The more there is of mine, the less thereis of yours’" спостерігаємоомонімію слова:
1. "mine" (іменник) — шахта;
2. "mine" — абсолютна форма особового займенника my [39].
Mock Turtle: I only took the regular course.
Alice: Whatwas that?
Mock Turtle: Reeling and Writhing, of course,to begin with, and then the different branches of Arithmetic — Ambition, Distraction,Uglification, and Derision.
Alice: I neverheard of ‘Uglification’. What is it?
Gryphon: Never heard of uglifying! You knowwhat to beautify is, I suppose. Don’t you?
Alice: Yes,it means — to make anything prettier.
Gryphon: Well then, if you don’t know whatto uglify is, you are a simpleton [20, c.148].
Розповідаючи про предмети, які вивчала в школіФальшива Черепаха, вона порушує максиму способу, так як назви предметів побудованіна подібності слів: "ReelingandWrithing" — вертітися і корчитисязамість "ReadingandWriting". Натакому ж механізмі паронімії базуються й інші назви предметів:
· Ambition замістьAddition— честолюбство і додавання;
· Distraction замістьSubtraction— безлад і віднімання;
· UglificationзамістьMultiplication— спотворювання і множення;
· Derision замістьDivision— висміювання і ділення [39].
Продовжуючи аналіз, варто відмітити, що Грифоні Черепаха вигадують слово "uglifying", вжите Грифоном і Черепахою, і, відмовляючись надати Алісі пояснення,звірі порушують максиму релевантності. В даному прикладі порушення максим способута релевантності призводить до комічного ефекту, який будується на утворення каламбуру.
Hatter: I’m a poor man, your majesty, andI hadn’t but just begun my tea — not above a week or so; and what with the bread-and-buttergetting so thin; and the twinkling of the tea.
King: The twinkling of what?
Hatter: It began with the tea.
King: Of course twinkling begins with a T!Do you take me for the dunce?
Go on [20, c.162]!
Король і Капелюшник порушують максиму релевантності:з боку Капелюшника порушення відбувається, коли він згадує, що чаювання почалосяприблизно тиждень тому (він мислить іншими часовими категоріями). Репліка Короляпро миготіння, яке починається на літеру Т — несумісна з напрямком розмови.В цьому випадку спостерігаємо гру слів побудовану на співзвучності слова "tea" — чай і власне літери Т.Внаслідок порушення постулату релевантності автор досягає комічного ефекту завдякикаламбуру.
Нижче зазначений приклад теж ілюструє утвореннякаламбуру, основаного на подібності: "Mystery, ancientandmodern, withSeography …", замість таких дисциплін, як історія тагеографія. Так само і наступні предмети "…Drawling, Stretching,andFaintinginCoils" звучать майже так само, як Drawing, Sketchingand Painting in Oils.
Alice: Whatelse had you to learn?
Mock Turtle: Well, there was Mystery. Mystery,ancient and modern, with Seography: then Drawling — the Drawling-master was an oldconger-eel, that used to come once a week: he taught us Drawling, Stretching, andFainting in Coil [20, c.142].
Mock Turtle: When we were little, we wentto school in the sea. The master was an old Turtle — we used to call him Tortoise.
Alice: Whydid you call him Tortoise, if he wasn’t one?
Mock Turtle: We call him Tortoise becausehe taught us, really you are very dull [20, c.139]!
В даному випадку вважаємо, що порушено максимуспособу, тому що обидві репліки Черепахи не позбавлені двозначності. Тут є каламбур,основана на однаковій вимові слів "Tortoise" і "taughtus". Отже, ігнорування максими способу призводить до комічного ефекту — утвореннякаламбуру, основаного на омофонії.
Alice: Andhow many hours a day did you do lessons?
Mock Turtle: Ten hours the first day, ninethe next, and so soon.
Alice: Whata curious plan!
Mock Turtle: That’s the reason they’re calledlessons, because they lessen from day to day [20, c.142].
В результаті порушення максими способу виникаєкаламбур, оснований на однаковій вимові різних слів (омофонії):
1. "lesson" (іменник) — урок;
2. "lessen" (дієслово) — зменшуватися [39].
Alice: Іf I’d been the whiting, I’d have said tothe porpoise, ‘Keep back, please: we don’t want you with us! ’.
Mock Turtle: they were obliged to have himwith them, no wise fish would go anywhere without a porpoise.
Alice: Wouldn’tit really?
Mock Turtle: Of course not. Why, if a fishcame to me, and told mehe was going to journey, I should say ‘With what porpoise? ’.
Alice: Don’tyou mean ‘purpose’ [20, c.148]?
Ігнорування максими релевантності і порушення принципу«зроби свій внесок доречним» призводять до комічного ефекту завдяки каламбуру,який будується на схожій вимові слів "porpoise" — дельфін і "purpose" — намір[39].
King: Nothing can be clearer than that. Thenagain — ‘ before she had this fit’ — you never had fits my dear, I think?
Queen: Never!
King: Then the words don’t fit you.
King: It’s a pun [20, c.172].
Король навмисне намагається скаламбурити: йогокаламбур побудований на омонімах:
1. "fit" (іменник) — припадок;
2. "fit" (дієслово) — підходити[39].
Оскільки Король і не приховує свого бажання досягтикомічного ефекту через гру слів, можемо зазначити свідоме порушення принципу мовногоспівробітництва, а саме постулату способу «уникай двозначності». Коротшекажучи, порушення максими способу у цьому прикладі призводить до гумористичногоефекту, який акцентує нашу увагу на невдалій спробі Короля здатися дотепним.
3.4 Утворення іронії
Дослідники стилістичного прийому іронії, як вжезазначалося в другому розділі роботи, вважають, що іронія цілком може бути«розлита» по всьому тексту казки. Наразі, для нашого дослідження цікавимиє приклади, в яких іронія є результатом порушення максим кооперації, і спричиненийнею комічний ефект можна чітко виділити.
Dodo: In that case, I move that the meetingadjourn, for the immediate adoption of more energetic remedies.
Eaglet: Speak English [20, c.58]!
Даний приклад ілюструє двостороннє порушення принципуспівробітництва. Так, перший співрозмовник своєю реплікою, яка перевантажена інформацієюі виходить за рамки стилю їхньої розмови, порушує максиму кількості і максиму способу:уникай неточності, висловлюйся стисло. Другий мовець порушує максиму якості, вкладаючив свою репліку зовсім протилежний іронічний зміст. Закликаючи співрозмовника розмовлятианглійською, хоча в цей момент саме це вони роблять, він натякає на незрозумілістьпопереднього висловлювання.
CheshireCat: HowdoyouliketheQueen?
Alice: ‘Notat all, she is so extremely’…Just then she noticed that the Queen was close behindher, listening; so she went on, ‘… likely to win, that it’s hardly worth while finishingthe game.’
The Queen smiled and passed on [20, c.128].
Гумористичний ефект досягається порушенням максимиякості. Аліса завідомо надає неправдиву інформацію, тому що боїться розгнівати Королеву,яка стоїть у неї за спиною. В даному прикладі спостерігаємо утворення іронії, аджереактивна репліка Аліси на адресу Королеви містить негативну оцінку дій і характеруКоролеви, яка прихована під лестощами.
Alice: Oh, Iknow! It’savegetable. Itdoesn’tlooklikeone, butitis.
Duchess: Iquiteagreewithyou. Andthemoralofthat is — ‘Be what you would seem tobe’ — or, if you’d like to put it more simply — ‘Never imagine yourself not to beotherwise than what it might appear to others that what you were or might have beenwould have appeared to them to be otherwise’.
Alice: I thinkI should understand that better if I had it written down; but I can’t quite followit as you say it.
Duchess: That’s nothing to what I could sayif I chose.
Alice: Praydon’t trouble yourself to say it any longer than that [20, c.135].
Комічна ситуація нонсенсу виникає внаслідок ігноруванняобома співрозмовниками постулату релевантності Грайса, про що свідчить абсолютнозаплутана і недоречна репліка Герцогині. Аліса, з притаманною їй ввічливістю, каже,що краще зрозуміла б цю сентенцію, якби вона була написана на папері, але на гордузаяву Герцогині про те, що вона може сказати значно більше, іронізує у відповідь.Остання реактивна репліка Аліси демонструє лише формальне ввічливо-позитивне відношеннядо предмету обговорення, хоча, насправді, таким чином дівчина демонструє негативневідношення до чергової «моралі» Герцогині й небажання продовжувати розмову.Отже, іронія виникає як результат порушення максими якості.
Сцена з віршем, зачитаним Кроликом в якості доказу(який начебто написав Валет), і реакція на цей «доказ» персонажів, ілюструєутворення комічного ефекту за допомогою ситуації нонсенсу і іронії:
Alice: Ifany of them can explain it, I’ll give him sixpence. I don’t believe there’s an atomof meaning in it.
King: If there’s no meaning in it, that savesa world of trouble, you know, as we needn’t try to find any. And yet I don’t know.I seem to see some meaning in them, after all — ‘said I could not swim’ — you can’tswim, can you?
Knave: Do I look like it [20, c.170]?
Валет порушує максиму релевантності, адже відповідатипитанням на питання означає порушити принцип кооперації; крім того, в його відповідіслід розрізняти іронію — Валет всього лише паперова карта і цілком очевидно, щоплавати він не може. Вважаємо, що постулат релевантності також порушено Королем,оскільки його відповідь на зауваження Аліси про те, що лист не має жодного сенсу,нелогічна і недоречна, особливо під час розгляду судових справ. Так, порушення максимирелевантності Королем призводить до ситуації нонсенсу, а ігнорування цієї максимиВалетом — до появи іронії.
Під час дослідження ми виявили випадок, коли неможливобуло виділити якийсь конкретний стилістичний засіб, який так чи інакше сприяв биутворенню гумористичного ефекту.
Alice: Dinah’sour cat. And she is such a capital one for catching mice, you can’tthink.And oh, I wish you could see her afterthe birds! Why, she will eat a little bird as soon as she look at it.
Magpie: I really must be getting home; thenight air doesn’t suit for my throat [20, c.65].
Насправді, розповідь Аліси про свою кішку настількистривожила сороку, що та вирішила за краще змінити тему розмови і полетіти геть.Таким чином, автор досягає комічного ефекту, внаслідок порушення Сорокою максимирелевантності.
 Висновки до розділу ІІІ
Проаналізувавши порушення принципів коопераціїперсонажами казки
«Alice in Wonderland», можемо з упевненістю заявити,що навмисне порушення постулатів П.Г. Грайса застосовується автором з метою цілеспрямованогостворення стилістичних прийомів: алогізмів, нонсенсу, гри слів або каламбуру таіронії. Використання цих стилістичних прийомів допомагає досягнути неабиякого комічногоефекту.
Для художнього стилю Л. Керролла є характернимзастосування передусім стилістичного прийому гри слів та каламбуру, активно застосовуютьсятакож прийоми створення ситуацій нонсенсу та алогізмів і, нарешті, вираження комічногоефекту відбувається через іронію. Аналіз ускладнювало те, що в більшості випадківважко виділити порушення якоїсь окремої максими — як правило, автор активно використовуєрізноманітні комбінації максим для досягнення комічного ефекту. Те ж стосуєтьсяй утворених стилістичних прийомів, які подекуди тісно переплітаються один з одним:гра слів може співіснувати з ситуацією нонсенсу, нонсенс — з іронією.
Згідно результатів проведеного дослідження, авторсистематично порушує максиму релевантності, яка вимагає, щоб внесок до розмови бувдоречним. Це спричинено тим, що в Країні Чудес не діють правила загальноприйнятоїлогіки, тому персонажі часто відповідають питанням на питання, ігнорують реакціюспіврозмовника, вживають слова в реактивних і стимулюючих репліках у різних значенняхі т.д. Потрібно відзначити, що саме порушення постулату відповідності лежить в основістворення алогізмів (алогічні відповіді) і нонсенсу, крім цього, автор також порушуєцю максиму задля створення гри слів і іронії.
Крім того, Л. Керролл навмисно вдається до порушеннямаксими якості, яка особливо часто порушується разом з максимою релевантності — цей прийом призводить до утворення нонсенсу. Комбінація порушень максим релевантностіта способу призводить до появи гри слів або каламбуру.
Порушення четвертої максими, максими кількості,призводить до формування ситуації нонсенсу або до утворення алогізмів.
Щодо стилістичного прийому іронії, то, як доводятьрезультати дослідження, її утворення теж може бути спричинено порушенням максимирелевантності, хоча, безумовно, в деяких випадках механізм формування іронії базуєтьсяна порушенні максими кількості чи недотриманні максими способу.
Насамкінець необхідно відмітити, що простежуєтьсячіткий зв'язок між навмисним порушенням максим П.Г. Грайса і створенням комічногоефекту, адже на практиці було доведено, що в кожному окремому випадку порушенняпостулатів успішної комунікації реалізується у мові художнього твору у вигляді прийомівстворення комічного ефекту. Вибір стилістичного прийому залежить від інтенції автората відбувається не без урахування літературних тенденцій та інтересів реципієнта.
Загальні висновки
В даній роботі розглянуто детальний механізм свідомогопорушення принципів мовного співробітництва за П.Г. Грайсом. Теорію імплікатур,в межах якої було сформульовано відомі максими кооперативного спілкування, булорозроблено лінгвістом та філософом П.Г. Грайсом в 70-х роках ХХ ст.
У своїх роботах вчений стверджує, що існує низкаособливих намірів (імплікатур), які керують перебігом процесу розмови. Принцип коопераціїП.Г. Грайса спирається на припущенні, що учасник спілкування, який прагне досягтипевних цілей, зацікавлений в його продовженні, і що партнер спілкування намагаєтьсябудувати свої висловлювання таким чином, щоб підтримувати рух діалогу в потрібномунапрямку. Цей принцип об’єднує максими — кількості, якості, релевантностіта способу, які визначають внесок учасників переговорів в ситуацію, що склалася.
Постулат кількостіпередбачає, що повідомляється рівно стільки інформації, скільки потрібно для певноїмети спілкування і для подальшого успішного продовження розмови. Наступний постулатякості зводиться до того, що комуніканти виходять із презумпції достовірностіінформації, тобто інформація не повинна бути неправдивою. Постулат релевантностіінформації передбачає важливість повідомлення відповідно до певних умов спілкування.Наостанок, постулат способу передбачає ясність, логічність, послідовністьта виразність мовлення.
Умовою успішної комунікації є налаштованість обохспіврозмовників на співпрацю, проте в реальних ситуаціях спілкування неможливо уникнутипорушення даних постулатів. Так, порушення максим кооперації в мовленні призводитьдо комунікаційного збою, а у мові — до появи стилістичних засобів. Виявленню зв’язкуміж умисним порушенням максим і утворенням стилістичних прийомів було присвяченопрактичну частину дослідження.
Характерною рисою казки «Alice in Wonderland» є її стилістичнавиразність, що дозволяє стверджувати неповторну естетичну і художню цінність твору.Вагомим фактором, який впливає на створення такого стилістичного ефекту є комізм.Комічний ефект даного твору є прихованим і виражається через алогічність та ірраціональністьмовної поведінки персонажів, що динамізує почуття і емоційну напругу, яка виникаєв процесі читання. В другому розділі магістерського дослідження вдалося дослідитикатегорію комічного та окремі засоби її реалізації в художньому творі (алогізм,нонсенс, гра слів, каламбур іронія та ін.) а також зв'язок між порушенням конверсаційнихмаксим і появою стилістичних засобів.
Крім того, аналіз ілюстративного матеріалу дозволивнам виділити два підвиди алогізмів: алогічні відповіді, які є результатомпорушення суто максими релевантності та алогічні пояснення, які є результатомпорушення всього спектру максим. Аналогічним чином, розмежовуємо поняття граслів та каламбур. Так, перше тлумачимо як стилістичний прийом, основанийна ідентичності лексичних одиниць (полісемія, розкладання фразеологічних одиниць),тоді як каламбур вважаємо прийомом досягнення комічного ефекту, який оснований насхожості мовних одиниць (омонімія, парафонія).
На матеріалі казки-феєрії Л. Керролла «Alice in Wonderland» проаналізованорозмаїття форм порушення кооперативної поведінки персонажів казки, що дозволилоавтору створити безліч цікавих для прагматичного аналізу комунікативних ситуацій.
Практичний розділ дослідження присвячено лінгвостилістичномуаналізу взаємозв’язку між свідомим порушенням постулатів успішної комунікації авторомі утворенням комічного ефекту за допомогою застосування вище зазначених стилістичнихприйомів.
Проведене нами дослідження доводить, що в своємутворі «Alice in Wonderland» Л. Керролл досягає cтворення комічного ефекту в першу чергу за допомогою умисного порушеннямаксим кооперацій. Автор активно вдається до порушення максими релевантності, якості,кількості та способу. Від комбінації цих максим залежить формування автором конкретнихстилістичних прийомів.
Серед таких прийомів слід перш за все зазначитигру слів та каламбур (які базуються на комбінації порушення максим релевантностіта способу). Створення іншого стилістичного прийому — алогізму — досягається в більшостівипадків за рахунок порушення постулату релевантності, а створення ефекту нонсенсу- за рахунок одночасного нехтування максимами релевантності та якості.
З поміж виділених нами прийомів створення комічногоефекту, зустрічається іронія, яка часто прихована автором на глибшому стилістичномурівні твору.
Крім того, практичний розділ дипломної роботи міститьелементи етимологічного аналізу висловів, вжитих Л. Керроллом ("madasahatter", "togrinlikeaCheshirecat"), які письменник, застосовуючи алюзію, перетворює на імена персонажів казки.
Таким чином, результати дослідження дозволяютьстверджувати, що порушення постулатів мовного співробітництва П.Г. Грайса проявляєтьсяна рівні художнього тексту у вигляді стилістичних прийомів, спрямованих на досягненнякомічного ефекту. Свідоме порушення цих постулатів є основним фактором створеннякомізму в даному літературному творі.
Список використаної літератури
1. Английские пословицы и поговорки, их русские соответствия (более 3000 статей) / Сост. Модестов В.- М.: Худож. лит., 2000. — 415с.
2. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. — Л.: Просвещение,1973. — 304 с.
3. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.:Советская Энциклопедия, 1969. — 608 с.
4. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья иРенессанса / М.М. Бахтин. — М.: Художественная литература, 1965. — 528 с.
5. Борев Ю.Б. Комическое и художественные средства его отражения. — «Проблемы теории литературы» — М.: 1958. — С.298-353.
6. Бронский И.Ю. Об использовании фразеологических единиц английского языкадля создания комического эффекта // Вопросы филологии и истории преподавания иностранныхязыков. — Ставрополь, 1976. — С.39-56.
7. Виноградов В.С. Перевод. Общие и лексические вопросы.2-е изд., перераб.- М.: Книжный дом «Университет», 2004. — 240 с.
8. Витгенштейн Л. Философские исследования // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16. Лингвистическая прагматика. — М.: Прогресс, 1985. — С.79 — 128.
9. Вороніна К.В. Нонсенс в аспекті адресатно-адресатноївзаємодії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Карамзіна № 848,2009 — С.102-107.
10. Гальперин И.Р. Стилистика английского языка. — М.: Высшая школа, 1977. — 332 с.
11. Гениева Е. Перечитываем Джойса / Е. Гениева // Джойс Д. Дублинцы; [пер. сангл.; сост., предисл. и коммент. Е. Гениевой]. — М.: Известия,1982. — С.5-22.
12. Горбунова Н.Г. Гетерогенность текста Дж. Джойса: о механизмах связностив «бессвязном» тексте / Н.Г. Горбунова // Лингвистика текста и дискурсивныйанализ: традиции и перспективы: сб. научных статей. — СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2007.- С.85-92.
13. Грайс Г.П. Логика и речевое общение / Г.П. Грайс // Новое в зарубежнойлингвистике. — М.: Прогресс, 1985. — Вып.16. — С.220-223.
14. Гридина Т.А. Языковая игра: стереотипы и творчество / Т.А. Гридина. — Екатеринбург, 1996. — 214 с.
15. Демурова Н.М., Иванова Н.М. Хрестоматия по английскойи американской детской литературе: Пособие для студентов педагогическихинститутов // — М. -Л.: 1965. — 320 c.
16. Коваль А.П. Практична стилістика української мови.- К.: Вища школа, 1985. — 352 с.
17. Колоннезе Дж. Нонсенс как форма комизма / Дж. Коллонезе // Логическийана-лиз языка. Языковые механизмы комизма. — М.: Индрик, 2007. — С.254-262.
18. Котюрова И.А. Карельский Государственный Педагогический Университет.Концепции иронии в зарубежной лингвистике (обзор основных теоретических подходов).Режим доступу:
19. 
20. Кузнєцова І.В. Stylistic in Practice (Стилістика на практиці): Практикум. — 2-ге вид., випр. і доп. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2007. — 132 с.
21. Кэрролл Л. «Приключения Алисыв Стране Чудес» (на английском языке) — М.: издательство«Прогресс», 1979. — 235 с.
22. Лагута О.Н. Учебный словарь стилистических терминов. Практические задания.Часть 1. Учебно-методическое пособие / Отв. ред. Н.А. Лукьянова. — Новосибирск:Новосибирский госуниверситет, 1999. — 71 с.
23. Лингвистика. Словарь терминов. Режим доступу:
24. 
25. Оден У.Х. Сегодняшнему «миру чудес» нужна Алиса / У.Х. Оден //Знание-сила. — 1979. — Вып.7. — C.50-54
26. Патлач Г.В. Каламбур як різновид мовної гри в англійській,французькій, російській та українській стилістиці. Режим доступу:
27. 
28. Песков А.М. Алогизм // Литературный энциклопедический словарь. М.: 1987.- С. 20
29. Походня С.И. Языковые виды и средства реализации иронии. — Киев: Науковадумка, 1989. — 128 с.
30. Пропп В.Я. Проблемы комизма и смеха / Ритуальныйсмех в фольклоре (по поводу сказки о Несмеяне). (Собрание трудов В.Я. Проппа.) Научнаяредакция, комментарии Ю.С. Расскаэова. — Издательство «Лабиринт», М.: 1999. — 288 с.
31. Санников В.З. Русский язык в зеркале языковой игры.- М.: Языки русской культуры, 1999. — 544 с.
32. Словник літературознавчих термінів. Режим доступу:
33. 
34. Словник логіки: Режим доступу:
35. Учебный словарь стилистических терминов: Часть 1. Режимдоступу:
36. 
37. Философский словарь / Под ред.И.Т. Фролова. — 4-е изд. -М.: Политиздат, 1981.- 445 с.
38. «Философский энциклопедический словарь». Режимдоступу:
39. Фиртич Н. Льюис Кэрролл и русский алогизм / Н. Фиртич // Русский авангард1910-1920-х годов в европейском контексте. — М.: Наука, 2000. —
40. С.245-252.
41. Фрейд З. Остроумие и его отношение к бессознательному.- СПб., М., — 1997. — 319 с.
42. Чарская-Бойко В.Я. Нонсенс — искуcство викторианской Англии. Режим доступу:
43. Charles E.F. The origin and the development of thePungent Colourful Phrases we all use // A Hog on Ice and other Curious Expressions/ Litt. D. Harper Collins Publishers, 1985. — P.126-127
44. Dolitsky M. Under the tumtum tree: From nonsenseto sense, a study in nonautomatic comprehension / M. Dolitsky. — Amsterdam, 1984. — 119 p.
45. English Russian Dictionary.Режим доступу:
46. 
47. Gibbs, R.W. / O’Brien, J. Psychological Aspects ofIrony Understanding. // Journal of Pragmatics 16. — North Holland. 1991. — P.523-530.
48. Grice H.P. Logic and Conversation // Syntax and Semantics3:. Speech Acts (Cole P., Morgan J.L. — editors). — New York: Academic Press, 1975.- P.41-58.
49. Leech G. A Linguistic Guide to English Poetry / G.Leech. — 1969. — 192 p.
50. Levinson S.C. Pragmatics — Cambridge University Press, 1983. — 420 p.
51. Longman. Dictionary of Contemporary English. — Foreignlanguage teaching and research press.- China, 2001. — 1754 p.
52. Jordan A. Dictionary of word origins: // Historyof the word, expressions and clichés / Citadel Press, Kensington Publishing Corp. 1985. — P.58
53. The American Heritage Dictionary of the English Language,4th edition, published by Houghton Mifflin Company. Режим доступу:
54. 
55. The Phrase Finder. Режим доступу:
56.