Особливості перекладу твору Д. Роулінґ "Гаррі Поттер і Таємна Кімната"

Дипломнаробота
Натему
«Особливостіперекладу твору Д. Роулінґ «Гаррі Поттер і Таємна Кімната»

Зміст
Вступ
РозділІ. Специфіка художнього перекладу
1.1Сутність перекладу та його характерні риси
1.2Проблема перекладу мовних реалій
1.3Стилістичні особливості перекладу художніх творів
РозділІІ. «Гаррі Поттер і Таємна кімната» Д.К. Роулінґ. Особливості українськогоперекладу
2.1Лексичні особливості роману
2.2Специфіка перекладу стилістичних засобів
2.2.1Особливості відтворення лексичних стилістичних засобів при перекладі
2.2.2Збереження індивідуальних рис мовлення персонажів при перекладі
2.2.3Переклад синтаксичних стилістичних засобів
Висновки
Summary
Література

Вступ
Одинз найпомітніших феноменів нашого часу – зростаюча потреба у спілкуванні міжнародами і окремими людьми і реалізація цієї потреби, яка в багато разівперевищує досвід минулого. Розвиток транспорту, засобів інформації ікомунікації, підвищення культурного і освітнього рівнів, усвідомленнянеобхідності взаєморозуміння і співпраці, пошуки шляхів і засобів вирішенняглобальних проблем сучасності – все це може бути досягнуто лише об'єднанимизусиллями всіх народів і всіх людей. Без сумніву, всі ці чинники є могутнімстимулом для розвитку перекладацької діяльності. Взагалі, сучасний мир такий,яким він постає перед нами сьогодні, дає можливість бачити, яке величезне місцезараз займає переклад в науковому, політичному і культурному житті кожноїкраїни і всього світу.
Зрозумілоне слід абсолютизувати роль і значення перекладу. Але поза сумнівом, переклад єактивним учасником сучасного культурно-історичного процесу і без ньогонеможливо уявити собі сучасний світ. Переклад може і повинен бути для всіхнародів носієм, провідником і відкривачем всього найціннішого.
Перекладне можна зрозуміти і дати йому наукове визначення без урахування йогосоціальної природи, соціальної суті. Переклад не може виникнути, існуватифункціонувати поза суспільством. Коло діяльності, що охоплюється поняттям«переклад», дуже широке. Переклад – невід’ємна частина духовної культури кожноїкраїни і її народу, духовної культури всього людства. Переклад не можназрозуміти, а тим більше науково визначити, якщо його не розглянути з поглядуйого мовної суті, якщо не розкрити його лінгвістичних основ, його лінгвістичноїприроди. Адже, безперечно, що переклад – це перш за все мовна діяльність.Переклад ґрунтується на мові, перекладач працює з мовою. Мова – фундамент іосновний засіб перекладу. Переклад не можна зрозуміти, якщо не буде розкритайого здатність відображати і ніби заново створювати оригінал. Переклад євіддзеркаленням оригіналу. Чим вірніше, чим цілісніше це віддзеркалення, тимвище якість перекладу. Переклад не можна зрозуміти, якщо не буде розкрита йогопсихологія. Переклад – це важкий, складний і продуктивний творчий процес, вякому беруть участь всі духовні сили людини: інтелект, інтуїція, емоції, уява,воля, пам'ять. Переклад – це творчий процес, в результаті якого створюєтьсяперекладний твір. І, нарешті, переклад не може бути науково осягнутий, якщорозглядати його позаісторично. Переклад з'являється історично на певному етапілюдського розвитку, існує історично, розвивається історично – разом з розвиткомсуспільних, культурних і інших процесів.
Художнійпереклад є особливим способом міжкультурної комунікації, в основі якого лежитьпевна система вербальних форм, що несуть в собі смисл та значення, вираженізасобами однієї мови (мови оригіналу) та перекодовані у іншу (мову перекладу)шляхом різноманітних трансформацій, які торкаються всіх рівнів контактуючих мовнихсистем.
Завдякихудожньому перекладу ми маємо можливість читати твори світової класичноїлітератури на рідній українській мові. Кожний художній твір, кожний художній напрям,література кожної історичної доби породжує специфічні проблеми для перекладача.Вирішувати ці проблеми можливо лише за умови засвоєння перекладачем здобутківтеорії та практики перекладу.
Тема даноїдипломної роботи – дослідження особливостей перекладу твору Д.К. Роулінґ «ГарріПоттер і Таємна Кімната».
Актуальністьдослідження визначається необхідністю дослідження специфіки включенняперекладів творів світової літератури у контекст україномовного літературногопростору. Оскільки цей твір є складовою частиною сучасного літературногопроцесу, переклад його українською мовою робить міцнішими зв’язки між сучасниминаціональними літературами.
Метаданої дипломної роботи – здійснення комплексного аналізу перекладу твору Д.К. Роулінґ«Гаррі Поттер і Таємна Кімната» українською мовою та встановленні йогоособливостей на лексичному та стилістичному рівнях.
Реалізаціяпоставленої мети передбачає розв’язаннянаступних завдань:
1)        розглянути сутність художньогоперекладу;
2)        розглянути проблему перекладу мовнихреалій;
3)        дослідити стилістичні особливостіхудожнього перекладу;
4)        розглянути лексико-семантичніособливості мови роману та дослідити рівень адекватності перекладу даного творуна лексичному рівні;
5)        проаналізувати особливості перекладулексичних та синтаксичних стилістичних засобів у творі.
Длярозв'язання поставлених завдань в роботі застосовано комплексну методикудослідження. Для лінгвістичного аналізу використовувались описовий,порівняльний, контекстуальний та структурно-семантичний методи. Порівняльно-перекладознавчий аналізпередбачає зіставлення оригінального тексту англійською мовою з текстомперекладу українською мовою. Таке зіставлення дозволило отримати дані проступінь близькості на рівні змісту оригіналу та перекладу, визначити прийомидосягнення еквівалентності та прийоми відтворення лексичних та стилістичнихособливостей при перекладі оригінального тексту.
Об’єктомдослідження є лексика та образні художні засоби мови твору Д.К. Роулінґ «ГарріПоттер і Таємна Кімната» та їх відповідники в українському перекладі.
Предметдослідження – лінгвістичні інтерпретації слів, характерні для мови текступерекладу, а також міжмовні трансформації як засоби виявлення лінгвокультурноїспецифіки художнього тексту, лексико-семантичних характеристик мови твору тайого перекладу.
Матеріалдослідження складали оригінальний текст твору Д.К. Роулінґ «Гаррі Поттер іТаємна Кімната» та текст однойменного українського перекладу, виконаногоВіктором Морозовим.
Науковановизна здобутих результатів полягає в узагальненні аспектів щодо адекватностіхудожнього перекладу прозових творів, а також у виявленні особливостей втіленняобразного простору твору в українському перекладі, у прагненні до осмисленняпроблеми адекватної передачі мови автора художнього тексту.
Назахист винесені такі твердження:
1.        Завданням перекладу є забезпечення такоготипу міжмовної комунікації, при якому створюваний текст на мові перекладу мігби виступати як повноцінна комунікативна заміна оригінала.
2.        Згідно вимоги адекватності змісту тавідтворення образної системи твору поряд із співставленням різних мовних системв процесі художнього перекладу відбувається співставлення також і різних культур,яке часто вимагає адаптації текста перекладу, що допомагає сприймати предметнийтекст та маркери даної культури.
3.        Дослідження образних художніх засобів у мові твору «ГарріПоттер і Таємна Кімната» Д.К. Роулінґ демонструє їх міцний взаємозв’язок та підпорядкованістьзагальному авторському задуму. Це диктує перекладачеві необхідність будуватимовну структуру перекладу з позиції, наближеної до авторської. Порівняльнийаналіз прикладів образних засобів, які використовує автор виявив, що ступіньадекватності перекладу в різних випадках різна.
Теоретичнезначення даного сутності художнього перекладу, у виявленні специфічних ознаксистеми художніх образів в текстах англійської та української мови. В роботіпроаналізовано адекватність перекладу художнього тексту, здійснено аналіз рівняекспресивності оригіналу та перекладу.
Практична цінність: результатидослідження можуть бути використані для розв’язання практичних проблемперекладу художніх творів, а також при розробці методичних посібників з проблемтеорії перекладу та теорії художнього тексту.

РозділІ. Специфіка художнього перекладу
1.1Сутність перекладу та його характерні риси
Літературазаймає особливе місце серед інших видів мистецтв. На відміну від музики таобразотворчого мистецтва, які впливають на людей різних національностейбезпосередньо, через зір і слух, що притаманні всім здоровим людям, літературасприймається завдяки засобам мови, що є специфічною для кожного народу. Томулітературний твір інколи стикається зі значними перешкодами на шляху до свогочитача, якщо цей читач є носієм іншої мовної системи, ніж автор твору. Аоскільки навіть полілінгвізм і білінгвізм не можуть вирішити цю проблему черезіснування великої кількості мов, то на допомогу приходить переклад, тобто такийвид творчості, в процесі якого твір, який існує в одній мові, відтворюється віншій.
Перекладпосідає особливе місце у літературному процесі. Кожен вид літературипослуговується певним видом перекладу. Зокрема, художня літературапослуговується художнім перекладом. Художній переклад – один з найбільшнаглядних проявів міжлітературної (і тому певним чином міжкультурної)взаємодії. Фактично він є важливою частиною національно-літературного процесу,оскільки виступає посередником між літературами, без нього неможливо було бговорити про міжлітературний процес у всій його повноті. Художній переклад –особливий вид перекладу, це переклад – відображення думок і почуттів авторапрозового або поетичного першотвору за допомогою іншої мови, перевтілення йогообразів у матеріал іншої мови.
Художнійпереклад має справу не лише з комунікативною функцією мови, але й з їїестетичною функцією, оскільки слово виступає як “першоелемент” літератури. Цевимагає від перекладача особливої ретельності та ерудованості. У художньомутворі відображаються не лише певні події, а й естетичні, філософські поглядийого автора, які або становлять струнку систему, або – суміш уламків різнихтеорій. Тому перекладач повинен мати якщо не ґрунтовні, то принаймні достатнідля перекладу знання в області філософії, естетики, етнографії (оскільки вдеяких творах змальовуються деталі побуту героїв), географії, ботаніки,мореплавства, астрономії, історії мистецтв та ін. Ідейно-образна структураоригіналу може стати в перекладі мертвою схемою, якщо перекладач не уявляє собітого суспільного середовища, в якому виник твір, тих причин, які покликали йогодо життя, і тих обставин, завдяки яким він продовжує жити в інших середовищах ів інші часи”.
Іншапроблема художнього перекладу – співвідношення контексту автора і контекступерекладача. У художньому перекладі контекст останнього дуже наближається доконтексту першого. Критерієм співпадіння, або, навпаки, розходження обохконтекстів є міра співвідношення даних дійсності і даних, взятих з літератури.Письменник іде від дійсності і свого її сприйняття до закріпленого словамиобразу. Іншими словами, якщо переважають дані дійсності, то ідеться проавторську діяльність. Перекладач іде від існуючого тексту і відтворюваної вуяві дійсності через її “вторинне”, “наведене” сприйняття до нового образноговтілення, закріпленого в тексті перекладу. Тобто, якщо переважають данілітературного походження, то йдеться про контекст перекладача. Таким чином,художній переклад обумовлений не лише об’єктивними факторами(конкретно-історичним літературним каноном, нормативним існуванням), але йсуб’єктивними (поетикою перекладача). Жоден переклад не може бути абсолютноточним, оскільки сама мовна система приймаючої літератури за своїмиоб’єктивними даними не може досконало передати зміст оригіналу, що неминучепризводить до втрати певного об’єму інформації. Тут також замішана особистістьперекладача, який при перекодуванні тексту обов’язково випустить щось іззмісту, а також його схильність продемонструвати чи не продемонструвати усіособливості оригіналу [11, 53]. У художньому перекладі до усіх цих факторівдомішується ще й особистість перекладача який, як уже зазначалося, у ційситуації є більшою чи меншою мірою й автором. Твір не можна вирвати із стихіїрідної мови і “пересадити” на новий ґрунт, він повинен народитися наново уновій мовній ситуації завдяки здібностям і талантові перекладача. Кожний мовнийелемент, послуговуючись найтоншими асоціативними зв’язками, впливає на образнемислення носія цієї мови і витворює конкретно-чуттєвий образ. Закономірно, щопри перекладі твору на іншу мову, в силу мовних розбіжностей, ці асоціативнізв’язки значною мірою руйнуються. Щоб твір продовжував жити як мистецькийвитвір в новому мовному середовищі, перекладач повинен перейняти на себефункції автора і певною мірою повторити творчий процес його створення інаповнити твір новими асоціативними зв’язками, які викликали б нові образи,властиві даній мові.
Наступна,співвідносна з попередньою, проблема художнього перекладу – проблема точності івірності. Що з цих двох критеріїв важливіше і чи можливо їх поєднати в одномуперекладі? Ще Максим Рильський з приводу поетичного перекладу писав: “Вважаюнеможливим, як дехто цього вимагає, щоб автор поетичного перекладу, отже й сампоет, цілком забув про себе, цілком підкорився індивідуальності іншого поета.Це навіть, здається мені, небажано: таким способом можна стерти пилок з крилецьтого метелика, що зветься поезією. Художній твір повинен перекладатися «не відзвуку до звуку, не від слова до слова, не від фрази до фрази, а від ланкиідейно-образної структури оригіналу до відповідної ланки перекладу». Упоетичному перекладі чіткіше відображається ця перекладацька концепція.Поетичний твір – єдність ідей, образів, слів, звукопису, ритму, інтонації,композиції. Не можна змінити один компонент, щоб це не вплинуло на загальнуструктуру твору. Зміна одного компоненту обов’язково спричинює зміну усієїсистеми. Спроба відтворити у поетичному творі усі конструктивні елементинеодмінно призведе до втрати гармонії твору, отже необхідно визначити якіелементи в даному творі є головними і відтворити їх з усією можливою точністю,не звертаючи, або звертаючи неістотно, увагу на інші. Свого часу В.Брюсовзапропонував “теорію істотного елемента” (назву запропонував Ю.Левін). Ця теоріяякраз і зводилася до виокремлення найважливішого елемента (чи елементів) впоетичному творі і свідомим принесенням в жертву інших її елементів. Жертва убудь-якому випадку неминуча, а якщо вона буде осмисленою, тоді вона будеменшою. «Прекрасне рідко переходить з однієї мови в іншу, зовсім не втрачаючисвоєї довершеності: що ж має робити перекладач? Знаходити у себе в уяві такікрасоти, які могли б служити заміною, отже виробляти власне, як і краще.»(В.Жуковський)
Мистецтвопоетичного перекладу знаходиться у владі двох суперечливих тенденцій: з одногобоку перекладні вірші повинні справляти на читача безпосереднє емоційневраження, а з іншого вони повинні вносити в літературу щось нове, збагачуватичитачів невідомими до того часу поетичними образами, ритмами, строфами. Упершому випадку вони покликані пристосувати чуже мистецтво до сприйняттявітчизняного читача, у другому – розкрити перед читачем різноманітністьмистецтва, показати йому красу відмінних національних форм, історичнихнашарувань, індивідуальних творчих систем. Як зазначає В.Левик, перекладповинен звучати як оригінальні вірші і це один з елементів точності чивірності. Але через призму приймаючої мови повинні чітко відчуватисьнаціональний дух та національна форма оригіналу, а також індивідуальний стильпоета. Він порівнює перекладача з талановитим актором. Яку б роль не гравактор, його завжди впізнають, і в той же час публіка захоплюватиметься тим, яквдало йому вдалося перевтілитися в образ. Залишаючись самим собою він повинен зкожною новою роллю пропонувати своїм глядачам щось нове, а подекуди й чуже длясебе особисто. Так само й у творчості перекладача: він повинен пропонуватисвоїм читачам з кожним новим перекладом нові образи, нові форми, нові стилі,але водночас в кожному перекладі повинен вгадуватися його особистий стиль. ЗаКоптіловим, перекладач має йти “вшир і вглиб” – залучати нові широкі верствичитачів до шедеврів світової літератури й заглиблюватись в поетичні просторисвітів їх авторів.
Художнійпереклад має двоїсту природу: з одного боку він є продуктом міжлітературноїкомунікації, але в той же час він багато в чому обумовлює і визначає її.Переклад виконує дві основні функції: інформативну (посередницьку) і творчу.
1.2Проблема перекладу мовних реалій
Свогочасу визначний митець слова Гете сказав: «при перекладі слід зачіпатинеперекладне, тільки тоді можна зрозуміти інший народ, іншу мову». Поняття «неперекладне»,якому Гете надавав такої великої значимості пов’язане із тим, що між словамидвох мов може траплятися повна відсутність відповідностей. Слова,словосполучення, які не мають ні повних, ні часткових відповідностей у словникуіншої мови утворюють безеквівалентну лексику цієї мови. Всю безеквівалентнулексику можна умовно розподілити на дві групи:
1)Власні імена (особові імена, географічні назви, назви установ, організацій,газет тощо).
2)Слова-реалії – словникові одиниці, які означають предмети, поняття та ситуації,що не існують у практиці іншомовного соціального колективу. У цю групу входятьслова, які означають різного роду предмети побуту, матеріальної та духовноїкультури, властивої тільки даному народові. Особливої уваги варті слова-реалії.Вони виникають у мові кожного народу мимоволі, і оскільки відображаютьнаціональну специфіку, часто завдають великих труднощів перекладачам.
Термін«реалія» уперше вжив А.Федоров (його діяльність склала цілу епоху в історіїрадянського перекладознавства) у праці «Про художній переклад» (1941), але длятого, щоб позначити не лексему, а національно-специфічний об’єкт. Характеризуючипрацю перекладача, автор зазначає: «Але водночас – це діяльність, що вимагаєпевних знань, не тільки практично-мовних, а й літературознавчих іісторико-лінгвістичних, не кажучи вже про необхідність широкого культурногосвітогляду, що дозволяє…усвідомити…історичні і географічні реалії і т. ін.,одним словом, уміти орієнтуватися в будь-якому тексті». У подальших працяхдослідник, що зробив чимало для вивчення реалій, для обґрунтування їхньоїкласифікації та способів відтворення їхніх функцій у перекладі, залишивсявірний такому розумінню терміну «реалія». В останньому виданні книжки «Основизагальної теорії перекладу: Лінгвістичні проблеми» (1983) А.Федоров дещоуточнює дефініцію «реалії»: ідеться не просто про «слова, що позначають реалії»,а про „слова, що позначають національно-специфічні реалії суспільного життя іматеріального побуту”. На думку вченого, можна встановити різні групи тапідгрупи реалій за ознакою належності їх до тієї чи іншої сфери матеріальногопобуту, духовного життя людини, суспільної діяльності, до світу природи і т.д.Але для А.Федорова реалія – завжди явище позалінгвальне, лише предметматеріального світу, а не слово, що його позначає. Надто широко розумівобговорюваний термін С.Толстой – перекладознавець, що опрацьовував проблемиперекладу з англійської мови російською. Для нього «реалії» – „конкретні умовижиття і побуту країни, з мови якої здійснюється переклад».
У1952 році Л.Соболєв дав таке визначення «реалії»: «Терміном «реалії» позначаютьпобутові і специфічно національні слова й звороти, що не мають еквівалентів упобуті, а отже, і мовах інших народів». Із сьогоднішнього погляду, вище поданадефініція не зовсім чітка і вимагає внесення певних корективів. По-перше,слова, що належать до сфери безпосередньої лексичної номінації, не можуть мати «еквівалентіву побуті», де їм відповідають певні співвідносні денотанти – предмети і явища.По-друге, реалія – це варіативна категорія, пов’язана з процесом переважнобінарного зіставлення мов на лексичному та фразеологічному рівнях. Л.Соболєвбез належних підстав збільшує обсяг реалій, включаючи до цієї категоріїприслів’я. Окремі компоненти прислів’я, без сумніву, можуть бути реаліями, алеприслів’я як цілісна одиниця через узагальнено-абстрактний характер не маєвідповідника, співвідносного денотанта у позамовній предметній дійсності, отже,його не можна зарахувати до реалій.
Вукраїнському перекладознавстві термін «реалія» вперше вжив О. Кундзіч у праці «Перекладацькамисль і перекладацький недомисел» (1954), підкреслюючи при цьомунеперекладність реалій: «Я схильний вважати народні пісні аналогічними реаліямиданого народу, що, як правило, не перекладаються». Значним поступом вопрацюванні реалій в українському перекладознавстві є праці В.Коптілова. Увизначенні реалій учений акцентує передусім чинник міжмовного зіставлення. Так,у праці «Актуальні питання українського художнього перекладу” В.Коптіловназиває реаліями „слова, що позначають предмети та явища, невідомі мовіперекладу». З цього твердження випливає й той факт, що слова можуть бутиреаліями в одній мові, але не бути такими в іншій. Наприклад, у Великобританії,як і у нас, є проїзні квитки, а у США – їх немає. Отже, стосовно американськоговаріанту англійської мови наш “проїзний квиток” – реалія, а стосовно британськоговаріанту – ні.
Зпогляду семантики реалії, завдяки наявності в їхньому семантичному континууміметамовної інформації про закріплення за «своїм» мовним колективом, збігаютьсячастково з діалектизмами. Як і діалектизми, вони надають мовленню певного колориту,формують мовленнєву характеристику літературних персонажів. Але принциповарозбіжність між ними і діалектизмами полягає у тому, що географічна інформаціяреалій зв’язана з позначуваним предметом, це інформація про специфічні предметита явища певного географічного ареалу. Місцева маркованість діалектизмів – цеінформація про специфічні мовні засоби позначення загальновідомих предметів.Певну близькість з семантичного та стилістичного боку мають реалії з термінами– мовними знаками, які репрезентують наукові поняття спеціальної професійноїгалузі знань. Їхня кореляція полягає в тому, що інколи термін збігається зреалією, тобто існують терміни-реалії. Наприклад, “рутин світ” – назва рослиниі, отже, термін. Водночас в українсько-англійському бінарному зіставленні це –реалія, бо такої рослини немає в англомовному світі. Як і реалії, терміниможуть набувати переносного значення, це – один із активних процесів у сучаснихмовах.
Запоходженням терміни і реалії різняться між собою. Реалії виникають переважно внародній гущі, а терміни створюють учені та спеціалісти-практики, часто наоснові елементів з латинської та грецької мов або шляхом свідомогопереосмислення звичайних «неспеціалізованих» слів. Сукупність термінів з певноїгалузі створює єдине ціле – терміносистему. Опис значення терміна тотожнийсамому його значенню, у реалії ж можна виділити при описі окремі аспекти.
Терміниі реалії по-різному стають широковідомими: терміни як назви певних предметівпочинають часто вживатися з поширенням цих предметів, в науці це зв’язано зпроцесом обміну науковою інформацією. Реалії проникають в інші мови завдякихудожньому перекладу і засобам масової комунікації. Головна розбіжність міжними – сфера їхнього вжитку, функціонально-стилістичний критерій: терміни найширшевживаються у мові науки, вони – основа всіх терміносистем. Реалії переважають ухудожніх текстах, усному мовленні.
Найчастішедослідники вдаються до предметної, зовнішньої, позамовної класифікації реалій,і найпослідовніше, найґрунтовніше провели її С. Влахов і С. Флорін. З поглядуперекладознавчого доречно провести поділ реалій в історико-семантичному таструктурному планах.
Зісторико-семантичного погляду виділяються:
1)власне реалії ( при існуючих референтах): укр. коломийка, трембітяр, постоли,яворівка, коливо, китайка, перебудова, гласність; англ. a baby-sitter, BoxingDay, the Central lobby, Poppy Day, Halloween, Harley Street doctor, a giftedchild („у США особливо здібна дитина, для якої, з дозволу батьків,опрацьовується спеціальна шкільна програма”) та ін.;
2)історичні реалії – семантичні архаїзми, які внаслідок зникнення референтіввходять до історично дистантної лексики, втративши життєздатність. Їм властивасема «минуле», пов’язана із старінням референта, виходом позначуваного нимслова з царини активної суспільної практики мовного колективу. Вони «вміщуютьфонові знання культурної спадщини». Крім національного, для них характернийхронологічний колорит: укр. щезник, смерд, копний майдан, свячений, згінні дні,медведиця (“група жінок, що, переодягнувшись, ходила по селу під часкосовиці”), зелені хлопці («опришки»), підбрехач («другий сват у давніхукраїнських весільних обрядах»), тарниця («дерев’яне седло гуцулів»); англ. theBlack and Tans («чорно-руді»- англійські каральні загони в Ірландії в1920-1923), a priest`s hole («іст. «нора», пристанище священника; таємнакімната, звичайно в церкві або в замку, де переховувалися католицькі священникив Англії під час переслідування католиків”) та ін.
Уструктурному плані виділяються:
1)реалії-одночлени: укр. вечорниці, криничар, денцівка, кобзарювати, валило;англ. a sheriff, a threepence, a maypole («травневе дерево»- «стовп,прикрашений квітами, різнобарвними прапорцями, довкруги якого танцюють в першунеділю травня у Великобританії») та ін.
2)реалії-полічлени номінативного характеру: укр. курна хата, разовий хліб,троїста музика, братська могила, дзвінкова криниця («назва спеціальноїрадіопередачі про народну пісню»); англ. a banana split, St. Valentine`s Day, aSussex pudding, a ticket day, a toffee apple, a soup- opera, garden seats, ameans test man та ін.
3)реалії-фразеологізми: укр. лоби забрити, коло печі поратися, дбати про скриню,стати під вінок, на панщині бути; англ. to reach the woolsack, to enter at theStationer`s hall та ін.
Зпогляду перекладацької практики можна виділити явні і скриті реалії. Останні –це слова типу укр. піч, сорочка (“вишиванка”), скриня в українсько-англійськомубінарному зіставленні. Вони начебто мають відповідники у мові сприймачі, алеспіввідносні денотати в позамовній дійсності дуже відрізняються між собою, такщо беззастережна субституція їх позначень, що мають різну художньо-стилістичнунаповненість, може спричинити ряд додаткових труднощів (лексичний збігвідповідних номінацій при культурологічній розбіжності). Вукраїнсько-англійському бінарному зіставленні до прихованих реалій належитьлексема рушник. У значенні «утиральник», для позначення необхідної в хатіужиткової речі, вона рівновартна рос. «полотенце», англ. towel. Але на Українілексемою «рушник» позначають і декоративні рушники, вишивані та ткані, що споконвікує суттєвим атрибутом повсякденних і урочистих народних звичаїв, обрядів. Зопорним компонентом «рушник» в українській мові виникло чималореалій-етнографізмів, з погляду лінгвістики, – фразеологічних одиниць: подаватирушники, вернутися з рушниками.
Зауважимо,що твердження, нібито реалії перекладаються, – неточне. Перекласти – це значить«віднайти відповідник у цільовій мові, а цього неможливо досягти, якщо ветнокультурі, матеріальній чи духовній, в історії носіїв цільової мови немаєспіввідносного об’єкта, поняття чи явища». Отже, у випадку реалій доречноговорити не про переклад у буквальному розумінні, а лише про віднайденнясемантико-стилістичного відповідника або про трансляційне перейменуванняреалій.
Відтвореннясемантико-стилістичних функцій реалій у перекладі – кардинальне питанняперекладознавства. Чимало дослідників розглядало це питання і часто доходилопри цьому не зовсім однакових висновків. Також при перекладах реалій слідвраховувати те, що в різних мовах визначаються різні способи перекладу реалій.
Наоснові зіставлення англомовних перекладів української прози з їхнімиоригіналами можна визначити такі способи трансляційного перейменування реалій:транскрипцію, гіперонімічне перейменування, дескриптивну перифразу, комбіновануреномінацію, калькування, міжмовну транспозицію на конотативному рівні, методуподібнення, контекстуальне розтлумачення реалій. Терміном «транскрипція»позначають віднайдення якомога точнішого відповідника через запис звучання слівмови-джерела графемами мови-переймача. Транскрипція зв’язана з точною(наскільки це можливо) передачею звучання іноземного слова (примат вимови), –не єдиний спосіб передачі. Можливий і примат графіки – транслітераційнапередача. Транскрипція і транслітерація – найлаконічніші способи. Завдяки нимстворюється певний експресивний потенціал: у контексті слів рідної мовитранскрибоване слово виділяється як чуже, надає предмету, який воно позначає,конотацій небуденності, оригінальності.
Колийдеться про нефонетичні (щодо правопису) мови, зокрема, таку, як англійська, тотранскрипція доречніша ніж транслітерація, що не відтворює справжнього звучанняслів вихідної мови, а часто навіть спотворює його. Проти транскрипції якмасового способу передачі реалій іншомовним звуковим матеріалом часто лунаютьголоси критиків. Головним аргументом проти використання транскрипції є те, щоіншомовне слово, передане графемами мови-приймача, є досить важким для вимови,часто повністю позбавлене змісту для читача, що не володіє мовою-джерелом.
Зовсімінший підхід до смислово значущих власних імен, прізвищ і географічних назв.Смислове ім’я – це своєрідний троп, рівновартний метафорі чи порівнянню івикористовуваний у стилістичних намірах для характеристики персонажа абосоціального середовища. Воно незамінне там, де є гротеск, гіпербола, певнийпідтекст. Коли власні імена семантично значущі, втрати при транскрипції буваютьнадзвичайно великі. Наприклад, перекладаючи повість «Fata Morgana» А.Бернгардперейменував вуличну кличку Олекси Безика – Півтора Лиха: «Коло Графійки сидівОлекса Безик, якого на селі звали Півтора Лиха» – «Next to Hafiyka sat OlexaBezik whom the villagers called Hard Luck». Отже, читач може зрозуміти, якезначення мало це прізвисько, а от що може зрозуміти читач з того, як Джон Вірпротранскрибував прізвище Прийдеволя при перекладі повісті «Борислав сміється»– Priydevolya. Тут повністю втрачено семантичну значущість прізвища.
Водночасбез транскрипції не обійтися. Е.Сепір писав, що жодна мова не спроможнавиражати кожну конкретну ідею самостійним словом чи кореневим елементом, боконкретність досвіду безмежна, а ресурси навіть найбагатшої мови – дужеобмежені. Термін «гіпонімія» впровадив у мовознавство Дж. Лайенз для позначеннявидо-родових відношень. В.С.Виноградов і А.Федоров застосували цей термін уперекладознавстві, назвавши «гіпонімічним» такий переклад, при якому видовепоняття мови-джерела передається родовим мови-сприймача. Отже, гіперонім невідтворює усього обсягу семантики гіпоніма, а лише наближає до неї. Виходячи ізсемантики відповідних грецьких слів (гіперонім – родове поняття стосовногіпоніма – видового поняття), є доречним назвати цей вид перекладугіперонімічним. Гіперонімічне перейменування – досить поширений вид перекладуреалій, пов’язаний із засадними поняттями лексичних трансформацій,категорізацією денотата, визнанням ізоморфізму частини й цілого,генералізацією. Усе це належить до мовних універсалій. Можливість такого видутрансляційного перейменування, такої деконкретизації зв’язана з наявністюміжмовних гіпонімів, які, в свою чергу, зумовлені гіпонімією як мовноюуніверсалією. Під міжмовною гіпонімією розуміють відношення слів однієї мови,що називають видові поняття, до слів іншої мови, що означають родові поняття.При гіперонімічному перейменуванні, по суті, відбувається дереалізація реалій,тому що часто конкретне поняття передається лексемою надзвичайно широкої,розпливчатої референції. При такому виду перекладу стилістична роль реалійнезначна. Гіперонімічний переклад передає семантику так званих денотативнихреалій з втратою семи “локальність” і окремих семантико-диференційних ознак.Ось як описує М.Коцюбинський головну героїню Маланку в повісті «Fata Morgana»: «Мала,суха, чорна, у чистій сорочці, в старенькій свитці». У перекладі А. Бернгардачитаємо: «There was Malanka, small and thin, in a clean blouse and an old coat».Гіперонімічне перейменування свитка – a coat не адекватне: a coat – нейтральнепозначення, а свитка, крім загального денотативного значення «верхній одяг»,означає «одяг з домотканого грубого сукна». Щодо конотативної семантики, тослово «свитка» має ще імпліцитне значення «одяг бідної людини»; вміщає воно ілокальну сему, що позначає етнічну віднесеність,- «одяг української селянки».Усі конотативні семи, локальна сема і частина денотативних сем пригіперонімічному перейменуванні не відтворюються.
Одночасногіперонімічне перейменування має певні позитивні риси. Якщо інші способивідтворення реалій часто надмірно актуалізують текст, бо вносять в нього щосьнове, що приковує до себе увагу, то гіперонімічне перейменування належить донейтральних методів. Оскільки перекладні тексти як поле різноманітної мовної талінгвокультурної інтерференції часто надзвичайно актуалізовані незалежно відсуб’єктивних намірів перекладача і, тим паче, автора, метод гіперонімічногоперейменування може виявитися корисним.
Колипотрібний високий ступінь експліцитності у процесі перекладу, частозастосовують дескриптивну перифразу, чому сприяють контекстно-ситуативнічинники. Коротко охарактеризувати перифразу можна як описовий зворот, задопомогою якого явище, предмет, особа, реалія називаються не прямо, аописово, через характерні їх риси. Ось деякі зразки вдалих перифраз: свячений –a consecrated dagger; постоли – ox-hide footwear; полонина – a mountain meadowна покуті – in the only corner by an icon; коровай – a wedding bread;оселедець- a long forelock. Оскільки дескриптивні перифрази майже ніколиповністю не відтворюють семантики оригіналу для іноземного читача, перекладач,застосовуючи дескриптивний метод, не повинен втрачати почуття міри, щоб упогоні за правдою деталі не розминутися із художньою правдою цілого.
Комбінованареномінація – найчастіше транскрипція з описовою перифразою – доситьефективний, хоча й багатослівний, спосіб максимальної передачі семантикиреалій, зв’язаний з лінійним розширенням тексту. Комбінований спосіброзтлумачення семантики реалій поширений у наукових і науково-популярнихтекстах.
Калькування– особливий вид запозичення, коли структурно-семантичні моделі мови-джерелавідтворюються поелементно матеріальними засобами мови-сприймача. Калькуваннясвоєрідно відображає суть перекладу як процесу біполярного: адже мета перекладу– перетворити цільовою мовою оригінальний текст. Така ж і суть калькування. Цейметод, що передбачає відтворення внутрішньої форми слова, а разом з нею –структури образного переносу значень, активізує словотворчі засоби, дає поштовхдо утворення семантично містких неологізмів. Розрізняють повне і частковекалькування. При повному калькуванні слова або словосполучення буквальноперекладаються. Точна калька в лексичному і семантичному відношеннях повністюзбігається з відповідником у мові-джерелі. При частковому калькуванні висловичастково перекладають, а частково будують з іншомовного матеріалу чи бодай заіншомовним зразком.
Сутьметоду уподібнення полягає у відтворенні семантико-стилістичних функцій реаліїмови-джерела іншомовним аналогом – реалією мови-переймача. І.Лєвий називає цейвид перекладу “субституцією” або “підстановкою”, стверджуючи, що його доречнозастосовувати тоді, коли концентрація спільного досить сильна. Іноді знаходимойого і в оригінальній англомовній літературі на іноземну, зокрема, українську,тематику, як у повісті «Найстрашніший злочин» англійської письменниці Д. Джерард:«Besides the national beetroot soup, there were pirohy (a sort of smalldumplings) which absolutely swam in butter, and the most artistic sour creamdumplings». При методі уподібнення виникає небезпека штучного перенесеннячитача в рідне середовище, а тому цей метод не завжди бажаний з поглядустилістичного й національно-культурного.
Існуєще один вид віднайдення семантико-стилістичних відповідників реалій –контекстуальне розтлумачення реалій. Такий вид відтвореннясемантико-стилістичних функцій реалій нерозривно пов’язаний з цілісністюхудожнього тексту і полягає у роз’ясненні суті реалії у найближчому контексті.
Наведенийсписок способів трансляційного перейменування реалій не є абсолютним. Переклад– це справа творча, індивідуальна. Кожен автор може за допомогою свого таланту,своєї майстерності слова виробляти інші шляхи донесення до читача змісту того,що більшість дослідників назвала неперекладним – реалії.
1.3Стилістичні особливості перекладу художніх творів
Приперекладі творів з англійської мови українською мовою виникають проблеми, пов’язанихіз відмінностями у граматичній структурі мов. Як відомо, англійська іукраїнська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов(перша – до германської, друга — до слов'янської), а й до різних структурнихтипів мов: перша – переважно аналітична мова, де граматичні відношення уреченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга – флективна мова,де граматичні значення й відношення передаються за допомогою зв'язанихграматичних морфем – флексій. Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніхграматичних категорій, форм та конструкцій і становлять труднощів приперекладі.
Практичнадіяльність перекладача пов’язана з проблемами, які можна назвати власнестилістичними. Йдеться про ті випадки, коли свідомо використовуються виражальнізасоби, щоб зробити текст образним і яскравим, домогтися значного емоційноговпливу на читача. Цієї мети можна досягти, вживаючи лексичні образні засоби істилістичні прийоми, а також шляхом особливого поєднання фраз чи речень.
Злінгвістичної точки зору мовленнєві жанри мають багато спільних ознак у різнихмовах, бо в основі їх виділення лежать однакові критерії. А перекладач повинендобре знати особливості жанрів мовлення в англійській і українській мовах ібути ознайомленим із принципами передачі цих особливостей під час перекладу.
Внаш час лінгвісти приділяють велику увагу ролі емоційно-оцінювальної лексики вструктурі художнього твору. Художній текст є поліфункціональним. У ньомуестетична функція нашаровується на цілий ряд інших — комунікативну,експресивну, прагматичну, емотивну, але не замінює їх, а навпаки, посилює. Мовахудожнього текста живе за своїми власними законами, відмінними від загальноїмови, «вона має особливі механізми породження художніх смислів». Про специфікуслова у художньому тексті писали А.А. Потебня, В.В. Виноградов, Г.О. Винокур таінші дослідники. Вони підкреслювали, що слово у художньому тексті, завдякиособливим умовам функціонування, семантично перетворюється, отже містить в собідодатковий смисл. Гра прямого та переносного значення породжує естетичний таекспресивний ефекти художнього тексти, робить цей текст образним та виразним.Взагалі вчені визнають, що неекспресивних текстів не існує, будь-який текстпотенційно здатний здійснювати певний вплив на свідомість та поведінку читача,тому що саме експресивність сприяє меті мовного повідомлення, забезпечуючивплив тексту на Реципієнта. Отже, кількість експресивних мовних засобів втексті ще не визначає експресивний ефект його сприйняття, а лише підвищуєймовірність його виникнення. Більш того, окрім спеціальних мовних засобів, асаме емотивних, образних, стилістично маркованих, експресивною може виявитисябудь-яка нейтральна мовна одиниця в залежності від авторської мети таконтекстуальної ситуації.
Емоційністю,експресивністю, естетичною вмотивованістю мовних засобів, образністюхарактеризуються всі жанрові різновиди художньої літератури – епос, лірика,драма. Специфіка художнього мовлення полягає в тому, що в мові художньоїлітератури використовуються елементи всіх стилів. Усі засоби взаємодіють длявираження естетичного змісту твору через систему художніх образів.
Длябагатьох контекстів існує достатня кількість нейтральних та емоційних слів, щодає можливість автору точно висловити всі відтінки і розставити акценти. Одналюдина може бути описана як «друг» (friend) або як «товариш» (comrade), «колега»(colleague), «приятель» (chum), «наперсник» (confidant). Людина залишаєтьсятією ж самою, а враження читачів змінюється залежно від слова, яким скориставсяавтор. Цей приклад підтверджує те, що головна мета використання письменникомемоційних слів полягає в тому, щоб дати вже готову інтерпретацію і, таким чиномпозбавити читачів можливості робити самостійні висновки. Деякі читачі навіть незрозуміють, що мала місце маніпуляція; інші розгадають намір автора і почнутьвнутрішнє опиратися не тільки особливостям емоційного стилю, а й всімтвердженням; треті ж побачать в цьому тільки забавну інтелектуальну гру. Такетвердження як „Вона все ще закохана” є не емоційним, а нейтральним, фактичним,денотативним. А коли кохання висловлюють таким чином: She is in love, thenaive, besotted fool. (Вона закохана, наївна, одурманена дурепа.), тоді можнавпевнено казати, що слова «naive», «besotted fool» – вживались для того, щобпробудити емоції.
Налексичному рівні стиль художньої літератури широко послуговується словами зпереносним значенням, що стають основою тропів, емоційно забарвленими словами,фразеологічними одиницями, фольклорними джерелами, прислів'ями і приказками.
Естетичніфункції здатні виконувати в художньому тексті фонетичні, словотвірні,морфологічні й синтаксичні засоби мови. Звукопис у поезії новотвори і суфіксиемоційної оцінки, проекція граматичних категорій на семантику тексту, введеннязвертань, обірваних речень, слів-речень – усе це створює не лише естетичнийсмисл, але й чималі труднощі під час перекладу.
Хорошийперекладач користується різними способами передачі деяких стилістичнихприйомів, використаних в оригіналі для того, щоб надати тексту більшуяскравість і виразність. У перекладача є наступний вибір: або спробуватископіювати прийом оригіналу, або, якщо це неможливо, створити в перекладівласний стилістичний засіб, що має аналогічний емоційний ефект. Це – принципстилістичної компенсації, про який К.І.Чуковський говорив, що не метафору требапередавати метафорою, порівняння порівнянням, а усмішку – усмішкою, сльозу –сльозою і так далі. Для перекладача важлива не стільки форма, скільки функціястилістичного прийому в тексті. Це означає певну свободу дій: граматичні засобивиразності можливо передавати лексичними і навпаки; опустивши непередаванеукраїнською мовою стилістичні явище, перекладач поверне «борг» тексту,створивши у іншому місці тексту – там, де це найзручніше — інший образ, алесхожої стилістичної спрямованості.
Зцим тісно зв'язано і прагнення перекладача (або, нерідко, редактора перекладу)“поліпшити” авторський текст, іноді свідомо, іноді несвідомо. Автор використавтри рази підряд один і той же прикметник: як це недобре виглядає в перекладі,тож перекладач приймає рішення – треба замінити на синоніми. Якщо спробуватирозібратися, така заміна іноді виявляється виправданою. Може, на мові оригіналусаме в цій області синонімічний ряд бідніший, і три однакових прикметниківпідряд виглядають цілком нормально; у перекладі треба розфарбувати. Але може, інавпаки – автор прагнув підкреслити це слово, або навмисно поскупитися насиноніми в цьому уривку. Або може, мовою оригіналу це повторення слів, якінеминуче часто зустрічаються з граматичних причин (наприклад, особовихзайменників в англійській мові); а в перекладі можна і потрібно обійтися безтакого повтору. Отже, перекладачеві треба розбиратися і ухвалювати якісьнеминуче суб'єктивні рішення.
Переклад стилістичних прийомів, що несуть образний зарядтвору, часто викликає утруднення у перекладачів через національні особливостістилістичних систем різних мов. Усі лінгвісти підкреслюють необхідністьзбереження образу оригіналу в перекладі, справедливо вважаючи, що, перш за всеперекладач повинен прагнути відтворити функцію прийому, а не сам прийом.
Отже,стилістичнийаспект перекладу необхідний перекладачеві, без нього не могло і не може бутивдалого перекладу. Саме стилістичний аспект мови відповідає не тільки запереклад з мови оригіналу мовою перекладу, але і за особливості і майстерністьперекладача. Адже від того, як перекладач здатний передати сенс стилістичниходиниць і залежить переклад оригіналу. У своєму розумінні перекладач прагне„поліпшити” авторський текст, удаючись до різних прийомів, і проте це не завждивиходить. Однією з багатьох причин є особливість початкового слововживання.Іншою причиною, що викликає утруднення у перекладача, є національні особливостістилістичних систем різних мов.

РозділІІ. «Гаррі Поттер і Таємна кімната» Д.К. Роулінґ. Особливості українськогоперекладу.
2.1Лексичні особливості роману
КнигаДж. К. Роулінґ «Гаррі Поттер і таємна кімната» є другою книгою з циклу проГаррі Поттера, що продовжує розкривати перед читачами магічний світ чарівників,створений письменницею. У цій літературній казці продовжується розповідь просповнене пригод та магії життя Гаррі Поттера – маленького чарівника.
Специфічнийпредмет зображення – життя чарівників – зумовлює використання автором мовниходиниць на позначення фантастичних та вигаданих явищ. Перед письменницею стоялозавдання створити цілий світ, який водночас був би і оригінальним, і легким длясприйняття. Тому в тексті ми можемо зустріти як лексеми на позначення магічнихреалій, що існували в англійській мові раніше і використовувалися зокрема уфольклорі або інших казкових і фантастичних творах: wand– паличка (чарівна), gnome– гном, goblin– ґоблін, ghoul– вампір. Ці лексеми мають традиційні відповідники в українській мові, томупроблем з їх перекладом не виникає. Проте інколи автор перекладач навмисне невикористовує існуючий переклад, оскільки він є культурно-маркованим. Так назвуістоти англійської міфології «банші» (banshee)він замінює на зрозумілу українському читачеві «Баба-Яга»:
—   «Break with a Banshee» by Gilderoy Lockhar.
—   «Балачки з Бабою‑Ягою» Ґільдероя Локарта.
Слідвідзначити, що таку заміну не можна вважати повноцінною, оскільки навантаженняцих лексем в англійській та українській культурах не є однаковим. Так, якщоБаба-Яга може виступати у фольклорі як негативним, так і позитивним персонажем,то банші в англійській міфології – виключно негативний образ, уособлення страшноїсили, що загрожує життю людини. Українська народна міфологія є досить багатою,тому в цьому випадку перекладач міг би дібрати більш досконалий відповідник.Лексема «break»у назві книжки також заміненана „балачки”, що має знижене стилістичне звучання порівняно з дослівнимперекладом – «перерва, обід». Тобто тут В.Морозов змінює стилістику окремогообразу порівняно із авторським задумом. Такі заміна зумовлені прагненнямзберегти авторську гру слів: зазначена назва книги Гільдероя Локарта містить слова,що починаються однаково. Цей принцип збережено і в перекладі інших назв книжок(подаються у порядку, поданому в текстах оригіналу та перекладу):
GaddingwithGhouls(Прогулянки з вампірами) – «Вакації з вампірами»; HolidayswithHags(Відпустка з відьмами) – «Перерви з перевертнями»; TravelswithTrolls(Мандрівки з тролями) – «Сніданок зі сніговою людиною»; VoyageswithVampires(Морські мандрівки з вампірами) – «Трапези з тролями»;
WanderingswithWerewolves(Мандри з перевертнями) – «Уперті упирі»;
YearwiththeYeti(Рік зі сніговою людиною) – «Феєрії з фуріями».
Тутми бачимо досить вільний переклад: В.Морозов повністю змінив деякі назви,зберігши загальну модель: „спільна діяльність або проводження часу із міфічнимиістотами” та гру слів, побудовану на анафорі.
Натомістьу перекладі В.Морозова наявні і вдалі заміни. Так, англомовна реаліяСанта-Клаус замінюється традиційним для нашої культури образом Діда Мороза:
—    «Yeah,I'veseen thosethings theythink aregnomes, «saidRon, bentdouble withhis headin apeony bush,«likefat littleSanta Clauseswith fishingrods».
—     Так,я бачив ті фігурки, які вони називають гномами, – відізвався Рон з ‑ надкуща півонії. – Якісь малі товсті діди морози з вудочками.
Длянайменування персонажів твору, що наділені магічними здібностями, авторвикористовує ряд синонімів, що відрізняються відтінками значень: wizard,sorcerer, magician,witch та ін. Ці назви доситьадекватно передані українськими відповідниками:
—    HarryPotter was a wizard — a wizard fresh from his first year at Hogwarts School ofWitchcraft and Wizardry.
—    ГарріПоттер був чарівник — чарівник, який щойно закінчив перший клас Гоґвортськоїшколи чарів і чаклунства.
Лексемаwizard у даному випадку виступаєяк загальна нейтральна назва всіх чарівників, не вказуючи на їх приналежністьдо темних чи світлих сил або на їх силу. називають і учнів, як це видно зприкладу, і дорослих чарівників:
—    Olderand wiser wizards than she have been hoodwinked by Lord Voldemort.
—    ЛордВолдеморт ошукував значно старших і мудріших за неї чарівників.
Лексемаsorcerer використовується утексті на позначення могутнього чарівника, переважно темного мага, про щосвідчить контекст:
—    Atthe age of one year old, Harry had somehow survived a curse from the greatestDark sorcerer of all time, Lord Voldemort, whose name most witches and wizardsstill feared to speak. Harry's parents had died in Voldemort's attack, butHarry had escaped with his lightning scar, and somehow — nobody understood whyVoldemort's powers had been destroyed the instant he had failed to kill Harry.
—    КолиГаррі виповнився усього один рік, він якимось дивом вижив, коли його заклявнаймогутніший у світі чорний чаклун — лорд Волдеморт. Це ім'я ще й досі майженіхто з чарівників і чарівниць не наважувався вимовляти вголос. Лорд Волдемортубив Гарріних батьків, а от на Гаррі злі чари не подіяли — він відбувся лишешрамом на чолі. Зразу після цього Волдеморт утратив свою могутність, а чому —ніхто й досі не знав.
Вукраїнському перекладі ця лексема передається за допомогою відповідника чаклун,який несе яскраво виражену негативну конотацію, свідчить про приналежністьчарівника до сил темряви.
Наявніу творі й поодинокі специфічні найменування представників чарівного світу,зокрема архаїзм warlock,який використовується для створення образу дуже старого чарівника:
—    Dadwas going frantic — it's only him and an old warlock called Perkins in theoffice -and they had to do Memory Charms and all sorts of stuff to cover it up.
—    Татомало не збожеволів: у відділі, крім нього, був тільки підстаркуватий маг наім'я Перкінс, і їм обом довелося насилати всілякі там чари забуття й таке інше,щоб тільки замести сліди.
Вукраїнському перекладі для передачі цього архаїзму використано лексему маг, якахоча й не несе аналогічного стилістичного забарвлення, проте відчутновідрізняється від інших найменувань (чарівник, чаклун тощо), а тому вирізняєцей образ на фоні інших.
Якщоу вищенаведених прикладах семантика оригінального слова та його еквіваленту вперекладі в основному співпадала, то відчутну відмінність у значенні ми маємопри перекладі лексеми witch.Хоча перекладач використовує традиційний відповідник відьма, при цьомусемантика образу дещо видозмінюється. Адже у творі цим словом позначаютьфактично всіх осіб жіночої статі, що мають магічні здібності, і лексема маєнейтральне стилістичне забарвлення. Натомість в українській мові лексема відьманабула виразної негативної конотації:
—    I,keep the name of a foul, common Muggle, who abandoned me even before I wasborn, just because he found out his wife was a witch?[37].
—    Щобя жив з гидким ім'ям простого маґла, який забув про мене швидше, ніж янародився, бо, бачите, виявив, що його дружина відьма?
Такенеспівпадіння обсягів семантики лексем англійської та української мовивикликане специфічністю мовної картини світу кожного народу та є значноюперешкодою для адекватного перекладу тексту. Негативно впливає на адекватністьперекладу неосвоєність українською мовою культури, зокрема міфологіїанглійського народу.
—    Thepixies were electric blue and about eight inches high, with pointed faces andvoices so shrill it was like listening to a lot of budgies arguing.
—    Ельфибули яскраво‑сині й завбільшки десять — дванадцять сантиметрів, ізгострими личками й такими пронизливими голосами, що аж у вухах закладало.
—    «Oh- really?»said Harry. «Er- I don't want to be rude or anything, but — this isn't a great time for me to havea house-elf in my bedroom».
—    —Ох!..Справді? — здивувався Гаррі. — Е ‑е…я б не хотів бути нечемним, але… зараз не найкращий час для того, щоб у моїй спальнібув ельф‑домовик.
Унаведених прикладах в тексті оригіналу згадуються два різних види міфічнихістот, запозичені повністю або частково з фольклору: pixyта elf (house-elf).Ці істоти мають принципові відмінності у зовнішності та поведінці. Проте в українськомуперекладі обидві ці лексеми передаються за допомогою відповідника ельф, тобтовідмінність між ними для україномовного читача стирається. Безумовно, це йде нашкоду цілісному сприйняттю образного світу книги, проте викликано не помилкоюперекладача, а відсутністю відповідників в українській мові.
Укнизі наявний ряд лексем, що є авторськими новотворами на рівні словотвору абослововживання. Вони переважно позначають специфічні реалії магічного світу: Quidditch– квідіч (спортивна гра чарівників), Muggle– маґл (звичайна людина, не-чарівник), Galleons,andKnuts– ґалеони, і кнати (грошові одиниці чарівників). При перекладі цих лексемВ.Морозов використовує переважно транскрипцію, але у випадку прозороїетимології слова – робить дослівний переклад (Sickles–серпики).
Слідсказати, що при перекладі назв різноманітних реалій магічного світу В.Морозовне досить послідовно застосовує переклад або транскрибування. Так, назви вулицьпередано виключно за допомогою транскрипції, без врахування того, чи є етимологіяданої назви прозорою:
—    Notfor the first time, an argument had broken out over breakfast at number four,Privet Drive. (від англ. privet– „бирючина”, drive – „алея,проїзд”). [37].
—    Ужене вперше в будинку номер 4 на вуличці Прівіт ‑драйвсніданок розпочинався зі сварки.
—    «Never?»said Mr.Weasley. «Buthow didyou getto DiagonAlley tobuy yourschool thingslast year?»
—    —Ніколи? — здивувався містер Візлі. — А як ти потрапив на алею Діаґон, декупував торік речі для школи?
Протепри перекладі власних назв – найменувань різноманітних об’єктів магічного світу(магазинів, помешкань, предметів) – перекладач використовує різні способипередачі слова:
—    Butit was a subdued group that headed back to the fireside in the Leaky Cauldron,where Harry, the Weasleys, and all their shopping would be traveling back tothe Burrow using Floo powder.
—    Але,підійшовши до каміна в „Дірявому Казані“, звідки Гаррі й родинаВізлів з усіма покупками мали з допомогою порошку флу повертатися у»Барліг", усі були в досить пригніченому настрої.
—    «We'llall meet at Flourish and Blotts in an hour to buy your schoolbooks,» saidMrs. Weasley, setting off with Ginny.
—    — Зустрінемосявсі за годину біля «Флоріш і Блотс» і купимо там підручники, — сказала місіс Візлі,відходячи разом із Джіні.
Порівняннядвох наведених прикладів свідчить про непослідовність підходу перекладача допередачі власних назв на позначення різноманітних закладів у творі. Так, назвубару LeakyCauldronбуло перекладено дослівно як «Дірявий Казан», проте назву книгарні FlourishandBlottsбуло передано за допомогою транскрипції, хоча значення цих слів є прозорим (flourish– «завиток, літературна прикраса, яскравий вислів», blotts– від blotter– «писака»).
Натомістьу деяких випадках власні назви отримують дослівний або близький за семантикоюпереклад:
—    Alopsided signstuck inthe groundnear theentrance read,The Burrow.
—    Біляворіт з землі випинався стовп із кривобокою табличкою з написом «Барліг».
Отже,частина назв, які несуть у собі певне семантичне навантаження для українськогочитача є розшифрованими, а інші навпаки – залишаються набором звуків. Такимчином, український читач, порівняно з тими, хто прочитає цей твір мовоюоригіналу, отримує меншу інформацію про змальовуваний автором магічний світ.Таке рішення перекладача можна пояснити намаганням зберегти національнузабарвленість тексту, шляхом включення лексем, що звучать виразно англійською,проте це досягається шляхом втрати певних значень, які, безумовно, є важливимидля розкриття окремих образів та картини світу книги в цілому.
Дж.К. Роулінґ досить часто використовує алітерації, асонанси, звукову гру длястворення яскравих образів. Все це робить завдання перекладача досить складним,адже необхідно зберегти авторський задум, відтворивши ці прийоми засобами іншоїмови. Так, наприклад, вдало була перекладена абревіатура OWL(Ordinary WizardingLevels)– С.О.В. (СередніОцінки Взірцевого учня), яка у тексті позначає бали, які отримують учні за їхдосягнення, а водночас обіграє один з ключових образів цього художнього твору — сову (OWL– дослівно „сова”):
—    «Could'vebeen anything," said Ron. «Maybe he got thirty Owls or saved ateacher from the giant squid. Maybe he murdered Myrtle; that would've doneeveryone a favour»
—     Усякемогло бути, — припустив Рон. — Може, він отримав тридцять С.О.В.або врятував якогось учителя від гігантського спрута[36,91].
Щодоперекладу так званих «заклять» – словесних формул, які використовуютьсячарівниками при здійсненні магічних дій, то перекладач вирішив передати їхтранскрибовано. Тексти цих заклять являють собою переважно латинські лексеми, аотже і англомовним читачем вони сприймаються певною мірою як іноземні(щоправда, кореневі морфеми цих лексем досить часто нагадують їх англійськівідповідники). Щодо сприйняття їх україномовним читачем, то для людини певноюмірою обізнаної із латинськими запозиченнями в українській мові вони такожбудуть нести певну інформацію про сутність того чи іншого закляття:
—    «Harryhung back, with a vague feeling it would be unsporting to bewitch Malfoy whilehe was on the floor, but this was a mistake; gasping for breath, Malfoy pointedhis wand at Harry's knees, choked, «Tarantallegra!»and the next second Harry's legs began to jerk around out of his control in akind of quickstep».
—    Набравшиповітря, Мелфой скерував свою паличку на його коліна і прошипів: «Таранталеґра!».Наступної миті Гарріні ноги почали безконтрольно смикатися, мовби він танцювавчарльстон.
—    «FiniteIncantatem!»he shouted;Harry'sfeet stoppeddancing, Malfoystopped laughing,and theywere ableto lookup.
—    ФінітеІнкантатем!— крикнуввін,іГарріпереставтанцювати,Мелфой— сміятися,йусінарештізмоглироззирнутисядовкола.
Специфічнітруднощі для перекладу становлять лексеми на позначення реалій, що не єпоширеними в українській культурі, а тому не мають слів-відповідників. Так, приперекладі слова dusterВ.Морозоввдається до описової характеристики: віничок з пір'їн длязмітання пилюки:
—    «Hesat downin theonly remainingchair butleapt upagain almostimmediately, pullingfrom underneathhim amoulting, grayfeather duster- at least,that waswhat Harrythought itwas, untilhe sawthat itwas breathing».
—     Вінсів на єдиний вільний стілець, але майже відразу підскочив, діставши з ‑ підсебе вилинялий сірий віничок з пір'їн для змітання пилюки, принаймні, такздавалося Гаррі, аж поки він побачив, що той віничок дихає.
Адля передачі поняття secondhand,яке хоча й достатньо прижилося в сучасному україномовному просторі, має прицьому специфічну конотацію «щось брудне, погане». Тому в цьому випадку дляадекватного перекладу було використано більше нейтральне у стилістичному планісловосполучення комісійна крамниця:
—    «Well,we'll manage," said Mrs. Weasley, but she looked worried. «Iexpect we'll be able to pick up a lot of Ginny's things secondhand.»
—    Нічого,купимо,— заспокоїлайогомісісВізлі,хочівиглядаластурбовано.— Думаю,щодляДжінімимайжевсезнайдемовкомісійнійкрамниці.
Більшачастина книги «Гаррі Поттер і таємна кімната» присвячена описові життя учнівшколи чарівників. Переважно ця школа відтворює реалії справжніх навчальнихзакладів Великобританії, а отже має яскраво виражену національну специфіку. Так,на чолі певної групи учнів стоїть старший учень, що слідкує за дисципліною. Найого позначення використовується лексема prefect,яку перекладено як „староста”. Слід зазначити, що це досить вдала заміна, аджехоча функції старости класу або групи в українській школі та функції prefectв англійській школі не повністю співпадають, цей варіант перекладу єобґрунтованим, адже контекст не дає можливості описового перекладу.
—    Особливезначення в цьому тексті має переклад топонімів та антропонімів. Переважна їхбільше просто транскрибується відповідно до правил українського правопису. Так,англійська літера hу власних назвах послідовно передається українською літерою г, аналогічно g– ґ: Harry– Гаррі, Hermione– Герміона, Hogwarеs– Гоґвартс, Hedwig – Гедвіґа. Слідзауважити, що, наприклад, у перекладі цієї ж книги російською мовою, виконаномуМ.Співак, передача англійських літер на письмі є дуже непослідовною.
Специфічноюрисою тексту перекладу В.Морозова є наявність значної кількості слів зізменшено-пестливими суфіксами, причому використання саме таких конотативномаркованих лексем не зумовлене текстом оригіналу. Можливо це данина українськійфольклорній традиції, адже, «Гаррі Поттер і таємна кімната» за своєю суттю –казка для дітей. Проте нам видається, що це певним чином деформує авторськеподання образів, надаючи їм певної несерйозності, іграшковості:
—    «Theeffect of this simple sentence on the rest of the family was incredible: Dudleygasped and fell off his chair with a crash that shook the whole kitchen; Mrs.Dursley gave a small scream and clapped her hands to her mouth; Mr. Dursleyjumped to his feet, veins throbbing in his temples».
—    Цікілька простеньких слів подіяли на решту родини просто приголомшливо: Дадлі ажпохлинувся й гепнувся зі стільця з таким гуркотом, що здригнулася вся кухня;місіс Дурслі зойкнула, затуливши руками рота; містер Дурслі зірвався на ноги, авени на його скронях запульсували.
—    «Sorry»said Harry quickly. «Iknow lots of people don't like it. My friend Ron...».
—    Перепрошую,–швиденько вибачився Гаррі. –Я знаю багатьох людей, які не люблять його називати: мій приятель Рон.
—    «That'svery sweet of you, dear, but it's dull work,»said Mrs. Weasley. «Now,let's see what Lockhart's got to say on the subject».
—    Цедуже мило з твого боку, дорогенький, але там немає нічого цікавого, —заперечила місіс Візлі. — Ану, гляньмо, що на цю тему каже Локарт.
—    «Glancingout of his window, Harry saw the smooth, black, glassy surface of the water, amile below».
—     Визирнувшиз вікна, Гаррі побачив десь за кілометр під собою гладеньку, мов скло, чорнуповерхню води.
Унаведених прикладах зокрема було б доцільніше використати прямі відповідникислів: simple– простий, quickly– швидко, dear–любий, дорогий, smooth– рівний, гладкий аби уникнути додаткової семантикиобразу, яка відсутня в тексті оригіналу.
Уцілому слід відзначити високий рівень перекладу на лексичному рівні,майстерність перекладача у передачі змісту художнього тексту зі збереженнямрізних художніх прийомів, зокрема, звукопису.
Таким чином, аби досягти приперекладі художнього тексту еквівалентності необхідно враховувати специфічнукультурну маркованість даного тексту, його співвіднесеність із певною нацією,реаліями її життя. Для адекватної передачі лексем на позначення культурномаркованих концептів можна використовувати як відповідники культури тогонароду, на мову якого перекладається твір, або давати читачеві додатковуінформацію щодо позначуваної реалії (наприклад, за допомогою, описовогоперекладу). Художній текст жанру літературна казка створює додаткові складнощідля перекладу. оскільки містить багато фантастичних реалій, взятих з народнихабо літературних джерел або створених уявою автора. Адекватний переклад лексемна позначення цих реалій – важлива задача перекладача.
2.2Специфіка перекладу стилістичних засобів
КнигаДж. К. Роулінґ «Гаррі Поттер і таємна кімната» призначена насамперед дитячійаудиторії. Як відомо, в дитячій літературі існують досить високі вимоги дохудожнього тексту. Так, мова твору має бути яскравою, насиченою засобамиобразності, проте не переобтяженою, динамічною для сприйняття. У зв’язку з цимвадливим завданням перекладача постає збереження авторської образності,стилістичної забарвленості тексту, передання індивідуальних рис мовленняперсонажів та авторського мовлення.
2.2.1Особливості відтворення лексичних стилістичних засобів при перекладі
Мовадосліджуваного твору є яскраво-метафоричною, багатою на художні засобиобразності, у тому числі створені за допомогою різноманітних лексичних засобів.Частково це викликано специфічним предметом зображення – магічний світ має бутияскравим, вражаючим. Проте слід відзначити і талант автора у створенні вдалихметафор, використанні епітетів, фразеологічних зворотів, що підкреслюютьіндивідуальність образу, надають йому специфічних рис. Однак необхідністьзобразити світ магії максимально предметним, наочним зумовлює той факт, щосеред засобів образності переважать епітети та порівняння, які є легшими длясприйняття дітьми та є більш предметними порівняно з іншими засобамиобразності.
Переклад художнього твору є повноцінним, якщо в ньомузбережено та адекватно передано як значення (денотат), так і стилістичнезабарвлення, художні особливості використання слів (конотат). При цьомуперекладач має залишатися у припустимих для даного жанру рамках мовної норми.Проаналізувавши художні засоби вираження оригіналу та перекладу, ми можемоконстатувати, що втрати окремих відтінків значення є неминучими, аджестилістичні системи англійської та української мов відрізняються. Тому передперекладачем стояла задача не перекласти той чи інший художній засіб, астворити ефект, враження адекватне тому, яке робить англомовний художній засібу своєму органічному середовищі.
Аналіз перекладу книги «Гаррі Поттер і таємна кімната»В.Морозова свідчить, що художні засоби вираження в українському перекладізбережені. У тих випадках, коли неможливо дати еквівалентний художній засібукраїнською мовою, перекладач вдається до різного виду трансформацій, введенняінших засобів образності взамін утрачених при перекладі.
У даній роботі ми проаналізуємо деякі зразки перекладупорівнянь, епітетів, фразеологічних зворотів В.Морозовим і оцінимо їх з точкизору збереження образної системи та еквівалентності використаних українськихзворотів.
Упереважній більшості випадків для передачі порівнянь українською мовоюперекладач використовує кальки, які зберігають образність та відтворюютьавторську думку, не втрачаючи експресивного забарвлення, «закладеного»письменницею:
—    «Hemissed Hogwartsso muchit waslike havinga constantstomachache».
—     Вінтак сумував за Гоґвортсом, що цей сум можна було порівняти хіба з постійнимболем у шлунку.
—    «Mrs.Weasley was marching across the yard, scattering chickens, and for a short,plump, kind-faced woman, it was remarkable how much she looked like asaber-toothed tiger».
—     Подвір'ям,розганяючи курей, до них прямувала місіс Візлі. То була низенька, огрядна, милажіночка, але тієї миті вона скидалася більше на шаблезубого тигра.
—    «AsRon walked, open-mouthed, toward it, it moved slowly toward him, exactly like alarge, turquoise dog greeting its owner».
—     Колиошелешений Рон наблизився до неї, вона поволі рушила йому назустріч, неначевеликий бірюзовий пес який зустрічає свого господаря.
У деяких випадках зберегти первинний вигляд порівняньнеможливо через внутрішньомовні чинники (невідповідність родової приналежностііменника у різних мовах), тоді заміна є необхідною:
—    «Theydropped their voices as they entered the muffled stillness of the library.Madam Pince, the librarian, was a thin, irritable woman who looked like anunderfed vulture».
—     Увійшовшидо бібліотеки, де панувала приглушена тиша, вони замовкли. Бібліотекаркамадам Пінс була високою, дратівливою жінкою, що скидалася на голодну гієну.
Дослівнийпереклад порівняння like an underfed vulture – як голодний гриф. Проте вукраїнській мові іменник гриф має граматичне значення чоловічого роду, томуперекладач замінює його близьким за семантичним полем «хижак, що харчуєтьсяпадаллю» іменником гієна, який є більш доречний при створенні жіночого образу.
При перекладі епітетів В.Морозов, як правило, зберігаєпервинну структуру стилістичного прийому, вдаючись до трансформацій тільки там,де цього вимагає специфіка мови. Так, збережено при перекладі частиномовнуприналежність ряду епітетів:
—   AuntPetunia was horse-faced and bony; Dudley was blond, pink, and porky. [37].
—    ТіткаПетунія була кощава й мала кобиляче обличчя; Дадлі був білявий, рожевощокий ітілистий.
—   «Harry, trying to say «Shh!» and look comforting at the same time, ushered Dobby back onto the bed where he sat hiccoughing, looking like a large and very ugly doll».
—    «Тсс!» —запанікував Гаррі і підштовхнув Добі назад на ліжко, де той почав гикати,нагадуючи якусь велику і потворну ляльку.
—   «Harry had taken up hisplace at wizard school, where he and his scar were famous… but now theschool year was over, and he was back with the Dursleys for the summer, back tobeing treated like a dog that had rolled in something smelly».
—    Але шкільний рік закінчився, і наліто Гаррі повернувся в родину Дурслів, які ставилися до нього, мов до цуцика,що викачався у чомусь смердючому».
У наведених прикладах епітети передані відповіднимиприкметниками окрім випадку, коли знайти відповідник в українській мовінеможливо: was horse-faced – мала кобиляче обличчя.
Проте у деяких випадках, очевидно, маючи на мету підсиленняобразу, перекладач розширює стилістичні фігури, додаючи власні компоненти,наприклад:
—   «Harry looked nothing likethe rest of the family. Uncle Vernon was large and neckless, with an enormousblack mustache».
—    Гаррі ну ніяк не був схожий ні накого з Дурслів. Дядько Вернон був такий огрядний, що, здається, навіть шиї немав, зате його обличчя прикрашали пишні чорні вуса.
Тут ми бачимо що епітет enormous black mustache (величезні / пишні чорні вуса) разомз іншими стилістичними засобами створює негативний образ Вернона Дурслея. Протев українському перекладі цей епітет замінено на вислів: зате його обличчяприкрашали пишні чорні вуса; ми вважаємо таку заміну не досить вдалою, аджелексема „прикрашали” несе у собі позитивне значення, яке підсилюєтьсяпротиставним сполучником зате. Тобто в цьому випадку переклад суперечитьстилістиці оригіналу, що є неприпустимим. Перекладач має зберігати стилістикуоригіналу попри зрозуміле бажання зробити текст перекладу яскравішим, більшнасиченим стилістичними засобами. Інколи розширення стилістичних засобів є досить вдалим, оскільки воно епорушує загальної стилістики твору та вписується до контексту:
—    «Butthere isn't much life left in her… Sheput too much into the diary, into me».
—     Алеїї життя уже дотліває: вона забагато вклала в цей щоденник, тобто в мене.
Український переклад у наведеному прикладі відзначаєтьсябільшою метафоричністю порівняно з оригіналом.
Переклад метафор В.Морозовим переважно здійснено за допомогоюкалькування:
—    «Hagrid was wading towardthem through the sea of books».
—    До них наближався Геґрід, долаючивбрід книжкове море [36, 16].
—    «Then,when the trees had become thicker than ever, so that the stars overhead were nolonger visible, and Harry's wand shone alone in the sea of dark, they saw theirspider guides leaving the path».
—     Згодом,коли ліс став такий густий, що вже не було видно зірок над головою, а чарівнапаличка жевріла самотнім промінчиком у суцільному морі темряви, вони побачили,що їхні павуки‑провідники звертають зі стежки кудись убік.
Переклад В.Морозова характеризується намаганням підсилитиобразність, художню насиченість тексту. Перекладач часто вдається до лексем ізбільшою стилістичною забарвленістю, аніж в тексті оригіналу, використовуєукраїнські фразеологізми як відповідники менш забарвленим англійським висловам:
—    «Harrydidn't know how to get rid of him. It was like having an extremely talkativeshadow».
—     Гарріне знав, як його спекатися. У нього мовби з'явилася страшенно балакуча тінь.
Тут менш забарвлений стилістично вислів to get rid of him перекладено як „йогоспекатися”, що має яскраве просторічне забарвлення. Аналогічна ситуаціяпростежується у наступних прикладах:
—    «Atthat moment, Uncle Vernon cleared his throat importantly and said, «Now,as we all know, today is a very important day.» Harry looked up, hardlydaring to believe it».
—     Раптомдядько Вернон урочисто прокашлявся і мовив:– Усі ми знаємо, що нині дужеважливий день. Гаррі глянувнанього,невірячисвоїм вухам.
Трапляютьсяі протилежні випадки, коли перекладач замінює слово із більшою стилістичноюзабарвленістю нейтральнішим відповідником, наприклад:
—    «Mrs.Weasley fussed over the state of his socks and tried to force him to eat fourthhelpings at every meal».
—     МісісВізлі дбала про його шкарпетки й щоразу примушувала його з'їдати по чотирипорції кожної страви.
Унаведеному реченні дієслово із чіткою стилістичною маркованістю fussover (дослівно –метушитися, турбуватися через дрібниці), яке має відтінок іронічності, заміненонейтральним відповідником дбала, що по суті знебарвлює авторський художнійзасіб. Аналогічним чином відбувається нівеляція авторського образу черезпереклад його мовною одиницею більш нейтральним відповідником у наступномуприкладі:
—    «Thepixies were electric blue and about eight inches high, with pointed faces andvoices so shrill it was like listening to a lot of budgies arguing».
—     Ельфибули яскраво‑сині й завбільшки десять — дванадцять сантиметрів, ізгострими личками й такими пронизливими голосами, що аж у вухах закладало.
Нанаш погляд тут було б доцільніше перекласти близько до тексту: Ельфи булияскраво-сині й завбільшки дванадцять сантиметрів, із гострими личками і такимипронизливими голосами, що здавалося ніби зграї папуг сваряться між собою.
Удеяких випадках заміна слова у складі метафори не змінює стилістичногозабарвлення контексту, проте створює відмінний від авторського образ,наприклад:
—    «Feetaway, toweringabove him,was asolid wallof spiders,clicking, theirmany eyesgleaming intheir uglyblack heads»
—     Десьза півметра над ним нависала ціла армія павуків — вони клацали клешнями йвиблискували сотнями очей на своїх бридких чорних головах.
Замінав даному контексті лексеми «wall»(стіна), що несе в собі значення «щільності, чогосьмонолітного та єдиного», на лексему «армія», «щось вороже, агресивне» не єрівноцінною і, на нашу думку. Не є обґрунтованою.
Перекладфразеологічних одиниць становить певні труднощі, адже не завжди у мові наявнівідповідники того чи іншого фразеологічного звороту. У такому випадкуперекладач змушений подавати значення фразеологізму описово, що призводить донеминучої втрати образності:
—    «Beein your bonnet, Harry Potter?».
—     Щосьтебе мучить, Гаррі Поттере?
Доситьпоширеним явищем у досліджуваному перекладі є заміна стилістично нейтральнихсловесних формул виразно маркованими фразеологізмами, які надають мовленнюперсонажу відтінку просторічності:
—    «Proud?»said Harry.«Are you crazy? All those times I could've died, andI didn't manage it? They'll be furious...».
—     Пишатися?— перепитав Гаррі. — Ти що, збожеволіла? Адже я стільки разів міг загинути, і —от маєш — лишився живий! Та вонилуснутьзі злості!
—    «ButI wasn't going to waste those long years Id spent searching for it».
—     Алея не збирався пустити котові під хвіст довгі роки пошуків.
Отже,при дослідженні перекладу стилістичних засобів В. Морозовим ми бачимо, що уряді випадків перекладач дотримується авторської форми, використовуєкалькування або добирає український відповідник, еквівалентний за стилістичнимта семантичним навантаженням. Проте досить часто використовуються нерівноціннізаміні, переважно слів із різною стилістичною маркованістю, що певною міроюдеформує авторський задум.
2.2.2Збереження індивідуальних рис мовлення персонажів при перекладі.
Важливимзасобам творення образу персонажу в прозовому творі є надання його мовленнюіндивідуальних рис. Досить часто це досягається за допомогою використанняжаргону, сленгу, діалектизмів, просторічних слів та інших стилістичномаркованих мовних одиниць. Перед перекладачем у цьому випадку постає складназадача: як адекватно перекласти, наприклад, діалектні або жаргонні явищаанглійської мови? У перекладі В.Морозова ця проблема розв’язується за допомогоюрізних засобів. Розглянемо їх на прикладі перекладу мовлення двох персонажівкниги: Геґрідата Драко Мелфоя.
ОбразГеґріда– незграбного, проте щирого та доброго велетня, якому, можливо, бракує знань,але серце його чесне та любляче – підкреслюється просторічним стилем йогомовлення. Для адекватного перекладу В.Морозов використав досить цікавий прийом:в його версії Геґрід розмовляє західноукраїнською діалектною говіркою. Цейприйом є досить суперечливим: з одного боку перекладач передає просторічнийхарактер мовлення персонажу, проте з іншого боку використаний діалект є дужезабарвленим стилістично для українського реципієнта і несе в собі гамудодаткових конотацій, окрім просторічності. Західноукраїнські діалектизми єдосить складними для сприйняття, вони мають архаїчні граматичні форми,специфічні лексеми. Тому для пересічного українського читача мовлення Геґрідаможе певною мірою складним для сприйняття через незвичні лексичні та граматичніформи:
—    «Yera mess!»said Hagrid gruffly, brushing soot off Harry so forcefully he nearly knockedhim into a barrel of dragon dung outside an apothecary. «Skulkin'around Knockturn Alley, I dunno dodgy place, Harry — don' want no one ter seeyeh down there».
—     Йой!Ти такий брудний! — буркнув Геґрід, так завзято обтрушуючи сажу, що Гаррі малоне впав у бочку з драконячими какульками, що стояла біля аптеки. — Чого ти силазив по тій алеї Ноктерн? Це, Гаррі, таке кляте місце… Я би не хтів, щоб тебетам хтось видів.
—    «LousyMuggles,»growled Hagrid. «If I'd've known
—    «Шлякби трафив тих маґлів, — обурювався Геґрід. — Якби я знав
—    «Ishould ruddy well think not,» growled Hagrid».
—     Ідуже файно робили, — пробурмотів Геґрід.
—    «Saidshe was jus' lookin' round the grounds, but I reckon she was hopin' she mightrun inter someone else at my house.»He winked at Harry. «Ifyeh ask me, she wouldn' say no ter a signed».
—     Казала,нібипростогуляє,алеменіздалосяінше:вонасисподіваланенарокомкогосьтутзустріти…— вінпідморгнувГаррі.— Менітаксиздає,щовонабневідмовиласьвідзнимкиз.
Якщов тексті оригіналу мовлення Геґрідахарактеризується просторічністю та неправильним порядком слів, то вукраїнському перекладі, по суті, єдина і головна його риса – належність дозахідноукраїнської говірки. На наш погляд це не дуже вдале рішення в цьомуконтексті.
Щодомовлення Драко Мелфоя, слід відзначити, що яскравої стилістичної забарвленостівоно набуває лише в тексті перекладу. В.Морозов намагається глибше розкритиобраз зневажливого та норовливого хлопця, додавши до його рис ще одну –зневажливе ставлення до мовлення як такого. Драко розмовляєросійсько-українським суржиком:
—    «Everyoneline up!»Malfoy roaredto thecrowd. «HarryPotter'sgiving outsigned photos!».
—     Карочє,усі в чергу! — загиготів на весь двір Мелфой. — Гаррі Поттер роздає фотки з автографами.
—    «Jealous?»said Malfoy,who didn't need to shout anymore: half the courtyard was listening in. «Ofwhat? I don't want a foul scar right across my head, thanks. I don't thinkgetting your head cut open makes you that special, myself.»
—    Заздрю?— перепитав Мелфой, якому вже не треба було кричати, бо до них прислухаласядобра половина шкільного подвір'я. — Чого б це? Навіщо мені здався тойпаскудний шрам на лобі? Дуже дякую! Не думаю, що з подряпаною башкоюстають якимись особливими.
—    «Becareful, Weasley, «sneeredMalfoy. «You don't want to start any trouble or your Mommy'll have to comeand take you away from school».
—    Фільтруйбазар, Візлі! — вишкірився Мелфой. — Тобі не варто встрявати в халепу, бо тодітвоя матуся буде змушена забрати тебе зі школи.
Унаведених прикладах чітко простежується заміна в основному нейтральнихсловесних формул виразно маркованими відповідниками. Загалом, ці зміни невступають у суперечність з образом персонажу, підкреслюючи його риси –презирство, брутальність – проте такий ступінь втручання перекладача увнутрішню структуру твору є небезпечним, оскільки у даному випадку ми маємосправу вже не з перекладом як таким, а із певною творчістю на основі іншоготвору.
2.2.3Переклад синтаксичних стилістичних засобів
Синтаксиствору Дж.К. Роулінґ «Гаррі Поттер і таємна кімната» характеризується переважнопростими структурами: простими або складносурядними реченнями. Ускладненнясинтаксичних структур відбувається переважно за допомогою дієприкметникових,дієприслівникових або порівняльних зворотів. Складнопідрядні речення з кількомапідрядними та складною підрядністю є мало поширеними в тексті. Це зумовлене,очевидно, призначенням книги для дитячої аудиторії. Переклад В.Морозоваадекватно відбиває цю специфіку авторського тексту, зберігаючи майже повністюавторське членування речень:
—    «Holdon – And they shot up through the clouds. A minute later, they burst out into ablaze of sunlight. It was a different world. The wheels of the car skimmed thesea of fluffy cloud, the sky a bright, endless blue under the blinding whitesun».
—     Тримайся!— і вони рвонули крізь хмари. За хвилину опинилися вже під яскравим сонечком.То був зовсім інший світ. Колеса машини ковзали поверхнею моря з пухнастиххмаринок. Ясну і безмежну блакить неба затопило сліпучо‑біле сонячне проміння.
Унаведеному прикладі прості речення послідовно передані простими реченнями, аскладносурядне речення розбито на два простих, що відповідає загальнійтенденції твору.
Середвикористаних у творі синтаксичних стилістичних засобів слід відзначити повтори:
—    «Harry»said Lockhart, his large white teeth gleaming in the sunlight as he shook hishead. «Harry, Harry, Harry».
—    Гаррі,— заговоривЛокарт,похитуючиголовою,айоговеликібілізубивиблискувалипідсонцем.— Гаррі,Гаррі,Гаррі!
Цікавимстилістичним прийомом, що допомагає розкриттю образу персонажу Коліна Кріві єнагромадження питальних речень в кожній репліці діалогу:
—    «Youwere the youngest House player in a hundred years, weren't you, Harry? Weren'tyou?» said Colin, trottingalongside him. „You must be brilliant. I've never flown. Is it easy? Isthat your own broom? Is that the best one there is?»
—    Тинаймолодший гравець за останні сто років, правда, Гаррі? Правда? — допитувавсяКолін, чимчикуючи поруч із ним. — Ти просто геній. Я ще ніколи не літав. Це неважко? А це твоя власна мітла? Вона найкраща з усіх?
—    “Whathappened, Harry? What happened? Is he ill? But you can cure him, can'tyou?» Colin had run down from his seat and was now dancing alongside themas they left the field”. [37].
—    Щосталося, Гаррі? Що сталося? Він захворів? Але його можна вилікувати, правда? —прибіг Колін з трибун і тепер витанцьовував навколо проводжаючи їх із поля.
Насиченістьтексту твору напруженими емоційними діалогами зумовлює велику кількістьокличних речень, нагромадження яких також виступає специфічним стилістичнимзасобом:
—    «Idon't believe it!»Wood hissed in outrage. «Ibooked the field for today! We'll see about this!»…«Flint!»Wood bellowed at the Slytherin Captain. «Thisis our practice time! We got up specially! You can clear off now!»
—    Неможе бути! — розлючено засичав Вуд. — Я ж замовив на сьогодні стадіон! Зараз усез'ясуємо… — Флінте!— гаркнув Вуд капітанові Слизерину. — Зараз наша година тренувань! Миспеціально домовились! Можете забиратися!
Окличніречення також використовуються для передачі піднесеного настрою, захоплення,здивування:
—    «Brilliant!»yelled Lee Jordan. «Inspired! What an entrance! Flying a car right intothe Whomping Willow, people'll be talking about that one for years.
—    Блискуче!— вигукнув Лі Джордан. — Вищий клас! Оце так прибуття! Влетіти машиною просто уВойовничу Вербу! Та про це будуть згадувати не один рік!
Особливуроль відіграли синтаксичні стилістичні засоби для створення образу таємногоголосу, який чує тільки Гаррі. Оскільки тут засобом змалювання образу виступалотільки мовлення, автор надала йому яскравих специфічних рис: анафоричністьречень, повтори, уривчастість, певна ритміка Усі ці риси були відтвореніперекладачем досить вдало:
—    «Come… come to me… Let me rip you… Let me tear you… Let me kill you ...».
—    Іди…йди до мене… я тебе розірву… пошматую… уб'ю!
—    «Ismell blood.… I SMELL BLOOD!»
—    Ячую запах крові! Я ЧУЮ ЗАПАХ КРОВІ!
Нагромадженнязаперечних конструкцій використовується авторкою для підкреслення безрадісногожиття Гаррі Поттера в родині Дурслеїв. Цей прийом адекватно передано вперекладі засобами української мови (заперечні частки ні, не, заперечнізайменники ніколи, ніхто):
—    «Nocards, no presents, and he would be spending the evening pretending not toexist. He gazed miserably into the hedge. He had never felt so lonely. Morethan anything else at Hogwarts, more even than playing Quidditch, Harry missedhis best friends, Ron Weasley and Hermione Granger. They, however, didn't seemto be missing him at all. Neither of them had written to him all summer, eventhough Ron had said he was going to ask Harry to come and stay».
—     Нівітальних карток, ні дарунків… і ще цілий вечір треба вдавати, що тебе неіснує… Гаррі сумно розглядав живопліт. Ще ніколи він не почувався такимсамотнім. Навіть найкращі друзі — Рон Візлі та Герміона Ґрейнджер, здається,забули про нього. Ніхто з них за ціле літо нічого йому не написав, хоча Рон іобіцяв запросити Гаррі в гості.
Ставленняродини Дурслеїв до Гаррі яскраво передане у манері розмовляти з ним задопомогою переважно коротких окличних речень:
—    «Getin here! And walk on the newspaper!»
—    Ходиїсти! І ступай по газетах!
—    «Eatquickly! The Masons will be here soon!»
—    Швиденькоїж! Скоро прийдуть Мейсони!
—    «Well,I've got news for you, boy… I'm locking you up… You're never going back tothat school… never… and if you try and magic yourself out — they'll expelyou!».
—    Нущо ж, маю, хлопче, для тебе новину. Я замкну тебе, і ти ніколи не повернешся дотої школи! Ніколи, а якщо спробуєш звільнитися з допомогою магії — тебевиженуть!
Якми бачимо з останнього прикладу у деяких випадках переклад є навіть емоційнішимза текст оригіналу, є більш насиченим окличними реченнями як одним із засобівпередачі напруженості розмови.

Висновки
Аналізукраїнського перекладу книги Дж. К. Роулінґ «Гаррі Поттер і таємна кімната» упорівняні з текстом оригіналу на лексичному та стилістичному рівням дозволяєзробити наступні висновки.
КнигаДж. К. Роулінґ «Гаррі Поттер і таємна кімната» зображує світ чарівників, томутекст насичений лексемами на позначення магічних та фантастичних реалій. Цілексеми передаються або за допомогою дослівного перекладу (wizard– чарівник), або замінюються контекстуальнимивідповідниками (Banshee– Баба-Яга). Досить часто спостерігається розбіжністьміж семантичним та стилістичним навантаженням окремих лексем оригіналу таперекладу, що пов’язане з відмінностями семантичного обсягу цих лексем в різнихмовах (witch– відьма) або відсутністю адекватних відповідників через неосвоєністьукраїнською мовою певних реалій англомовної картини світу ( змішування pixy,elf – в одній лексеміельф).
Додатковоюскладністю цього тексту для перекладу є наявність великої кількості власнихназв на позначення реалій магічного світу (назви вулиць, різних закладів тапредметів), які залежно від прозорості етимології, семантичної навантаженості тасуб’єктивного підходу перекладача або перекладаються, або транскрибуються. Причомувибір способу передачі є досить непослідовним, що є недоліком перекладу. Так,назви з досить прозорою етимологією, які можна було б передати за допомогоюеквівалентів або авторських новотворів з вже існуючих у мові елементів,передаються В.Морозовим за допомогою транскрипції (FlourishandBlotts– Флоріш і блотс). Для україномовного читача ця назва постає лише як набірзвуків, що має англійське забарвлення, але не несе ніякого змісту, томуобразність твору звичайно втрачає багато від такого способу передачі назв.
Требавідзначити вдалу передачу перекладачем співзвучностей та гри слів, на якійпобудовано чимало висловів та образів книги, переважно назв магічних книг таоб’єктів: WhompingWillow – Войовнича Верба, CharmYourOwnCheese– «Як виворожити власні вареники». У ряді випадків це призводить до докорінноїзміни змісту, проте перекладач вважає цю заміну необхідною заради збереженнястилістики оригіналу. До того ж він вводить в мовну картину світу книги реалії,властиві українській дійсності (наприклад, вареники, дід мороз, баба-яга),очевидно, з метою адаптації та полегшення сприйняття магічного світу дитячоюаудиторією. На наш погляд таке введення українських реалій не є виправданим,оскільки в книзі змальовується яскраво виражена англійська дійсність (якапроявляється зокрема в шкільній системі, зображенні магазинів та побуту), томувключення в цю картину чужорідних елементів спотворює авторський задум тапорушує цілісність зображення.
Яскравістьобразної системи твору досягається за рахунок використання стилістичнихзасобів, зокрема епітетів, порівнянь, метафор, фразеологічних зворотів. Якправило, В.Морозов передає їх за допомогою еквівалентних або близьких за формоюстилістичних засобів українською мовою. Проте на стилістичному рівні перекладачвдається до замін частіше, аніж на рівні власне лексики. Причина цього –намагання надати текстові яскравості, стилістичної забарвленості, хоча це інодіі не відповідає авторському задуму.
Важливезначення у творі має мовлення персонажів як засіб творення образу. Слідвідзначити досить вільну трактову перекладачем специфіки мовлення окремихгероїв, надання їхньому мовленні рис окремих шарів сучасної української мови(діалектні говірки, суржик і т. ін.)
Твірмає досить простий синтаксис, що викликано передусім орієнтацією на дитячуаудиторію. Найпоширенішими синтаксичними стилістичними засобами тут виступаютьповтори, анафори, нагромадження запитань, заперечних або окличних речень. Цізасоби не зазнали відчутної трансформації при перекладі, було в основномузбережено авторське синтаксичне членування мови твору та йогоінтонаційно-стилістичне забарвлення.

Summary
Translationis a specific communicative act. Its main task is to promote interlinguisticand intercultural communication. Translation is rather difficult andresponsible process as the translated text should transmit the same intentionsas the original. Translation demands not only linguistic knowledge but alsocompetence in numerous spheres of people’s life. So the basis of translation isnot only vocabulary and grammar rules but the whole culture.
Literarytranslation is a very specific kind of translation as it is connected withaesthetic and expressive functions of the literary text. Translator should notonly transmit the information given in the text but to produce the sameemotional and aesthetic impression to the reader as the original text. So themost important problem of literary translation is to find ways to translatestylistic means, to find or create equivalents in another language. That is whytranslator is often considered as co-author.
The Diploma work researches the peculiarities of theUkrainian translation of the work by J.K.Rowling “Harry Potter and the Chamberof Secrets”.
The specific subject of the book which is the world ofmagic sets additional tasks in translation of fantastic things and phenomena,author neologisms. Everyelement of this world of sorcerers is used in the original text as a means ofcharacterization of a personage and their world, thus becoming a significantpart of the whole aesthetic scheme of the author. In this case the most effectivemethods of translation are: intratextual explanations / additions,generalization, concretization and contextual correspondence.
The expressive means of the work aretranslated with the different degree of adequacy. This is caused by thedifference in semantic and structural systems of English and Ukrainianlanguage. It must be said that the translator did a lot of unjustifiedsubstitutions especially in case of expressive means and character’s speech.
Thedetailed comparison of the original text and translation text is carried out,in particular the semantic functions of separate elements, situational andcultural factors are analyzed.
Thefindings of the Diploma work can be contributory to the theory and history ofliterary translation, especially in the context of Ukraine’s culture, and tothe studies and further development and translation of modern English literaturein Ukraine.
Key words: literary translation, culturally-marked sign, contextual substitution, lingostylisticpeculiarities.

Література
1.      АнтоновН. Г. Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978.
2.      АрнольдИ. В. Стилистика современного английского языка. – М., 1960.
3.      БархударовЛ.С. Уровни языковой иерархии и перевод. – М., 1975.
4.      БерезинскийВ. Украинско-английские семантико-стилистические параллели на морфологическомуровне. – Львов, 1972.
5.      БрееваЛ. В., Бутенко А. А. Лексико-стилистические трансформации при переводе. – М.,1999.
6.      В.Коптілов.Першотвір і переклад. – К., 1972.
7.      ВиноградовВ. В. Стилистика. Теория поэтической речи. – М., 1963.
8.      ВлаховС., Флорин С. Непереводимое в переводе. – М., 1986.
9.      Вопросытеории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978.
10.    ДюришинД. Межлитературные формы художественного перевода // Проблемы особыхмежлитературных общностей. – М., 1993.
11.    ДюришинД. Посредническая функция художественного перевода // Перевод – средство взаимногосближения народов. – М., 1987.
12.    ДюришинД. Теория сравнительного изучения литературы. – М., 1989.
13.    ДюришинД. Художественный перевод в межлитературном процессе // Проблемы Особыхмежлитературных общностей. – М., 1993.
14.    ЗорівчакР.П. Реалія і переклад. – Львів, 1989.
15.    КазаковаТ. А. Практические основы перевода. – М., 2000.
16.    КомиссаровВ.Н. Общая теория перевода. – М., 1999.
17.    КоптиловВ. И вширь и вглубь // Мастерство перевода. – М., 1973.– Вип.9.
18.    КоптіловВ. Першотвір і переклад. – К., 1972.
19.    Краткаялитературная энциклопедия. – М., 1968. – Т.5.
20.    ЛевикВ.В. О точности и верности. // Перевод – средство взаимного сближения народов.– М., 1987.
21.    ЛильеваК. А. Введение в общую теорию перевода. – М., 1998.
22.    НиколаеваЕ. Несколько вступительных слов. Поэтика перевода: Сборник. – М., 1998.
23.    ПолюжинМ.М. Теорія і практика перекладу з англійської мови на українську. – К., 1991.
24.    РадчукВ. На жертовнику мистецтва // “Хай слово мовлено інакше…”. Проблеми художньогоперекладу. – К., 1982.
25.    РильськийМ. Зібрання творів: у 20-ти томах. – Т.16. – К., 1987.
26.    РоссельсВ. Перевод и национальное своеобразие подлинника/ Вопросы художественногоперевода. – М., 1955.
27.    СеменецР.В. История перевода. – М., 1989.
28.   Топер П. Переводи литература: творческая личность переводчика // Вопросы литературы. – 1998. –№6.
29.   Федоров А.В. Основыобщей теории перевода. – М., 2002.
30.    ЧужакинА.К. Мир перевода. – М., 2000.
31.   Чуковский К.,Федоров А. Искусство перевода. – Л., 1930.
32.    ЩербаЛ.В. Языковая система и речевая деятельность. – Л., 1974.
33.    ЭткиндЕ. Поэзия и перевод. – М.-Л., 1963.
34.    Мюллер В.К. Англо-русский словарь. – М., 1962.
35.    Русско-английский словарь /Под ред. Ахмановой О.С. – М.,1965.
36.    ДжоанК. Роулінґ. Гаррі Поттер і таємна кімната./ Пер.В.Морозова. – К.,2004.
37.    JoanK. Rowling. Harry Potter and the Chamber of Secrets // lib.aldebaran.ru/series/Harry_Potter