МІНІСТЕРСТВООСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ СИСТЕМТА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇКУРСОВЕЗАВДАННЯ
з дисципліниСВІТОВЕГОСПОДАРСТВО
Порівняльнахарактеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії
Студента групиЗЖ-98-1
Довженка Отара
Викладач
Доцент ТараненкоІ. В.
Дніпропетровськ2001
1. ВСТУП
Мета цьогокурсового завдання – порівнюючи рівень соціально-економічного розвитку двохкраїн, з'ясувати спільні та відмінні риси між країнами різних груп. Допорівняльної характеристики входить аналіз за наступними критеріями: ВНП надушу населення, галузева структура національної економіки, динамікаекономічного росту, рівень та якість життя населення, енергоспоживання, атакож ряд інших.
На нашій планетіна даний момент існує понад 190 держав. Вони перебувають на різних щабляхсуспільного розвитку. Більшість функціонує на рівні докапіталістичнихформацій, поєднуючи елементи первісного, рабовласницького та феодальногоспособів виробництва. Капіталістичний спосіб виробництва також частковопоширений у цих країнах, але він ще не став визначним. За загальноприйнятоюкласифікацією більшість людства мешкає у слаборозвинутих країнах, кількістьяких – близько 140. За економічним потенціалом роль лідерів відіграютьрозвинуті капіталістичні країни: США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада, що створюють близько 50% ВНП.
Отже, усвітовому господарстві наявне велике розмаїття країн за рівнем їхньогополітичного розвитку, приналежності до певних соціальних, політичних систем, різних регіональних організації. У багатьох країнах відбуваютьсясоціально-етичні, міжнаціональні конфлікти. Водночас країни, щорозвиваються, поділяються на різні групи, економіка яких також належить дорізних типів.
В даній роботіпорівнюватимуться Щвеція – країна, що за всіма показниками належить донайрозвинутіших країн, та Нігерія, що посідає місце в останній десятці країнз найнижчим рівнем соціально-економічного розвитку.
2. ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА ПОРІВНЮВАНИХ КРАЇН
2.1. ШВЕЦІЯ
Королівство Швеція – держава вПівнічній Європі, розташоване у східній частині Скандинавського півострову. Територія (включаючи острови Готланд та Етланд) – 449, 9 тис. кв. км. ,населення – 8, 8 млн. чоловік, близько 95% — шведи, решта – переважноемігранти з країн, що розвиваються. Столиця – Стокгольм (близько 700 тис. мешканців). Державна мова – шведська, державна релігія – лютеранська.
Після утворенняНАТО Швеція проголосила і проводить політику неприєднання до військових союзівз метою збереження нейтралітету у разі війни. Швеція – член Європейськоїради, Північної ради, в 1972 році підписала угоду про вільну торгівлю з ЄЕС.Швеція – конституційна монархія.
Швеція євисокорозвиненою індустріальною країною з інтенсивним сільським господарством. Частка Швеції у світовому виробництві становить близько 1% (1987), а всвітовій торгівлі перевищує 2% (1987) (тим часом як населення країни становитьменше 0, 2% земної кулі). Основні природні багатства: ліс (за запасами деревинипосідає 1-е місце в Західній Європі), залізна руда, гідроенергія (2-е місце вЗахідній Європі), є поклади уранової руди, достатні для забезпечення ядерноїенергетики. />
1998
1999 ВНП (в млн. дол. США). 226 454 221 764 ВВП (в млн. дол. США). 226 492 226 388 ВНП на душу населення (в дол. США) 25 580 25 040
Шведськаекономіка відзначається високою мірою концентрації виробництва та капіталу(вищою, ніж у США та найбільших розвинених країнах Європи). Олігархія, щоскладається з 15 фінансових кланів, має величезний вплив на економіку країни.У 1980-90 роки шведські монополії швидко збільшували експорт капіталу. Пряміінвестиції Швеції за кордоном зросли, наприклад, з 11, 9 млрд крон в 1983році до 20 млрд в 1985. Іноземні вкладення в Швеції становлять не більше 10млрд крон.
Світоваекономічна криза кінця 70-х років суттєво зачепила шведську економіку. Спадання виробництва, особливо значне в 1977-79 роках, тривало до 1982 року,коли ВНП зменшився на 0, 6%, а обсяг виробництва – на 7%. Після певногопідйому на початку 80-х економічне зростання знову уповільнилося. У 1985 роціВНП збільшився на 2, 2%, промислове виробництво – на 3%. Одначе в ряді ключовихгалузей промисловості, насамперед у суднобудуванні, скорочення виробництватривало до середини 90-х років.
Основні галузіпромисловості: машинобудування (електротехніка, суднобудування),целюлозно-паперова промисловість, деревообробна, металургійна, гірничовидобувна промисловість. Швеція посідає третє місце в світі завиробництвом целюлози, п'яте – за видобуванням залізної руди. Розвинені такожхімічна, харчова та текстильна промисловості.
Високорозвинене,механізоване сільське господарство Швеції забезпечує потреби країни в харчах на90%. В сільському та лісовому господарстві зайнято 4% працездатного населення, частка сільського господарства у ВНП – менше 3%. Переважають фермерськігосподарства (близько 35 Га). Головна галузь – м'ясо-молочне тваринництво. Широко розвинена збутова кооперація. У внутрішньому вантажообігу приблизнорівні частки перепадають на залізницю та автотранспорт, у зовнішньому основнуроль відіграє морський транспорт. Близько 90% перевезення пасажирів перепадаєна автотранспорт. Залізниці – близько 12 тис. км, з них 7, 6 тис кмелектрифіковано, шосе – 102 км (1985).
Близько половини промислової продукції та значначастина продукції сільського господарства експортується. В експорті (завартістю) переважає продукція машинобудування (40%), целюлозно-паперовоїпромисловості, деревообробної промисловості. Швеція посідає перше місце всвіті за експортом паперу та картону, друге – целюлози та залізної руди, четверте – за експортом деревини та пиломатеріалів. Імпорт: машини, устаткування, мінеральне паливо, метали, харчі тощо. Близько ¾зовнішньоторгівельного обігу перепадає на країни Західної Європи.
Склад експорту: верстати та устаткування 35%, машини, целюлозно-паперова продукція, ліс, залізо, сталь, хімікати. Географія експорту: ЄС 57%, Норвегія 9%, США 9%. Основні імпортери – ЄС 68%, Норвегія 8%, США 6%. Зовнішній борг Швеції в 1994 році складав 66, 5 млрддоларів США.
Характеризуючи сферу послуг Швеції, слідзазначити, що багато соціальних послуг, такі як охорона здоров'я та освіта, майже цілком забезпечуються державою. Традиційно розвинені фінансова сфера татуризм. Швеція посідаю сильну кредитно-грошову систему. Великими та відомимибанками є «Svenska Handelsbanken», «Nordbanken Holding», «Foereningssparbanken»і «Skandinaviska Enskilda Banken».
За розміром ВНП на душу населення Швеція посідаєодне з найперших місць у світі. Існує дуже розвинута система соціальногозабезпечення.
Під впливомазійської економічної кризи темпи зростання ВНП в 1998-99 році у Швеціїскоротилися з 3, 1% на рік до близько 2%. Причина цього не у втраті ринків укризових країнах, а в швидкому зростанні імпорту дешевої продукції з цихкраїн.
Новим моментом урозвитку економіки Швеції в останні роки стало зростання значення внутрішньогоспоживання. У 1993-97 роках темпи щорічного зростання внутрішнього попитузростали на 2 — 3,2 %. При цьому темпи зростання шведського експорту в 1997році скоротилися від 12, 2% у 1997 до 6% у 1999-му. Найбільш активним є попит наавтомобілі, сантехніку тощо.
Економічна криза1991-93 років призвів до вимивання з виробництва застарілих технологій таустаткування, до оновлення виробничих фондів у шведській промисловості. Впіслякризовий період зростання виробництва пояснюється значною мірою зростаннямпродуктивності праці. Промислове виробництво на оновленій технічній основі єдодатковим фактором стійкості шведської економіки, її здатності до адаптаціїдля роботи на світових ринках в умовах посилення конкуренції.
Головною рисою економічноїполітики сучасного керівництва Швеції є активне вживання заходів зпріоритетного розвитку промисловості в експортних галузях. Це здійснюєтьсяшляхом розширення спектра промислових постачальників, зближення і Західної, іПівденної Швеції з регіонами інших країн Євросоюзу. Район Південно-ЗахідноїШвеції складає основну економіки та торгівлі країни. На нього перепадає більшеполовини (270 тисяч) усіх промислових підприємств, близько 40% (300 тис. чоловік) від усіх зайнятих у промисловості. Тут розташовано більше 60% (1100)усіх компаній Швеції, що динамічно розвиваються, з них більшість – на півднікраїни. На території регіону виробляється близько половини національноїпродукції машинобудування, більше 60% виробництва текстильної та фармацевтичноїгалузей та більше 70% харчової промисловості. Західна Швеція дає найбільшучастину продукції нафтохімічної промисловості. Тут – один з найбільших в Європіцентрів космічних технологій, сучасної електроніки такомп'ютерно-обчислювальної техніки. Рівень інфляції в регіоні становить більше2% (що збігається з рівнем по країні), відкрите безробіття – 8% (що вище зазагальношведський рівень — 7,4%). Експорт продукції компаній Південно-ЗахідноїШвеції невпинно зростає. Три чверті його перепадає на Данію, Норвегію,Німеччину та Великобританію. Регіон постачає на експорт більше 50% всієї своєїпромислової продукції та близько 65% сільськогосподарської. Імпорт тутпереважає з таких країн, як Данія, Норвегія, Німеччина, США, Португалія таКитай, основні статті його – нафта, вугілля, деревина, продукціямашинобудування, харчі, текстильні вироби. Південно-Західна Швеція граєзначну роль у формуванні морського торгівельно-вантажного та пасажирськогоринку.
Національнаекономічна модель отримала назву “шведського соціалізму”. Це пов'язано великоюмірою зі скандинавською виключністю: більше 200 років країна стояла остороньвід війн, тут зародився капіталізм принципово іншого типу, аніж в решті країнЄвропи, оскільки економічний розвиток країни ішов шляхом консолідаціїсуспільства, компромісу. Соціальні зсуви не супроводжувалися насильством, владі завжди вдавалося підтримати баланс у суспільстві. “Шведський соціалізм”– це ринкова економіка змішаного типу з пануванням приватної власності, парламентаризму політиці, зрілість соціальної інфраструктури. Ця модель сполучає найкращіриси соціалістичного та капіталістичного шляхів розвитку. Основа шведськоїекономіки – приватне підприємництво. Частка приватного сектора в економіцістановить близько 85%, державного – менше 15%. Основний сенс шведськоїекономічної моделі – збереження різних і рівноправних форм власності забсолютним переважанням приватної Держава в такій системі не володіє, апорядкує засобами виробництва, перерозподіляє через податкову системуприбутки, отримані в приватному секторі економіки. Держава також здійснюєдуже суворий нагляд за діяльністю приватного бізнесу, дотриманням законів.Основними економічними функціями держави є розробка довготривалої стратегіїрозвитку економіки та законодавче регулювання підприємництва.
Вступ країни доЄвросоюзу справив позитивний вплив на активізацію ринкових механізмів:економічна політика країни була приведена до відповідності з вимогами єдиноїЄвропи. Позиції держсектора були змінені, проведена приватизація, запроваджений режим жорсткої економії, що передбачає скорочення держанихвитрат.
Отже, Швеція –одна з найбільш високорозвинених країн у світі, і незважаючи на несприятливігеографічні та демографічні умови, що затруднюють її подальший розвиток, рівень її розвитку є незмінно високим. Проте, подібно до інших країн ЗахідноїЄвропи, Швеція переживає стагнацію в певних галузях промисловості, в країнівідбувається депопуляція, населення зростає лише за рахунок іммігрантів зіслаборозвинених країн.
2. 2. НІГЕРІЯ
Федеративна Республіка Нігерія – держава в ЗахіднійАфриці. Територія – 923, 8 тис. кв. км. Населення – 111, 3 млн чоловік. Вкраїні мешкає понад 250 народностей та етнічних груп. Столиця – Абуджа(історичною столицею, головним і найбільшим містом – до 10 млн мешканців – бувЛагос). Державна мова – англійська, половина населення – мусульмани, 20% — християни, решта сповідують традиційні місцеві вірування. До 1960 рокуНігерія була колонією Великої Британії. Політично ця країна надзвичайнонестабільна, декілька разів внаслідок військових переворотів змінюваласявлада.
Нігерія – членЕкономічного співтовариства країн Західної Африки, входить до БританськоїСпівдружності націй.
Нігерія –аграрна країна з великим промисловим потенціалом. Надра країни багаті нанафту, природний газ, вугілля, олово, боксити, залізну руду, уран, цинк, свинець, колумбіт, марганець, азбест.
ЕкономікаНігерії базується на нафтовидобувній промисловості та сільському господарству. Швидке економічне зростання країни було перерване на початку 1980-х років, коли відбувся спад цін на нафту на світових ринках. Уряд вжив різкихекономічних заходів, почав стимулювати ріст ненафтохімічного експорту. Напочатку 1990-х років було проведено приватизацію державних підприємств. ВНПпочав рости з середини 1980-х років, але досі лишається одним з найнижчихсеред країн Західної Африки. />
1998
1999 ВНП (в млн. дол. США). 36 373 37 882 ВВП (в млн. дол. США). 41 353 43 286 ВНП на душу населення (в дол. США) 300 310
Сільськегосподарство становить до 2/5 ВВП і в ньому зайнято до 50% економічно активногонаселення. Починаючи з 1960-х років виробництво сільського господарства почалорізко зменшуватися, причин для цього є декілька: посуха, зниження цін нахарчі, урядові реквізиції, відплив робітників до інших галузей економіки. Раніше Нігерія була великою мірою самостійно у забезпеченні себе харчами, алеіз стрімким зростанням чисельності населення вимушена великою мірою покладатисяна імпорт. Какао та каучук – єдині експортні культури. Приблизно 1/8території країни вкрита лісами, і країна посідає необхідний потенціал длярозвитку лісової промисловості, але вирубка лісів перешкоджає становленню цієїгалузі.
Гірничовидобувната обробна промисловість становлять близько половини ВВП, в них зайнятоблизько 6% економічно активного населення. Безперечним лідером в даномусекторі є нафтовидобувна промисловість. В південному районі країни таГвінейській затоці розвідані та експлуатуються основні родовища нафти.Нігерійська Національна нафтова корпорація є співвласником всіх нафтовидобувнихкомпаній, що діють у країні. Видобування нафти коливається залежно від рівняцін на світових ринках. В значних кількостях видобуваються олово, вапняк таприродний газ. Незважаючи на зростання виробництва, обробна промисловістьлишається в значній мірі дрібносерійною. Основна галузь – легка промисловість, але контрабанда імпорту підриває її. Попит на електроенергію поки що перевищуєвиробництво. Бюджет Нігерії прямо залежить від нафтового експорту: в роки, колитримаються високі ціни на нафту, торгівельний баланс позитивний, зі зниженнямпопиту на нафту знижується і рівень усього експорту.
В економіціНігерії, що сильно залежить від кон'юнктури світового ринку, панує іноземнийкапітал (Велика Британія, США, ФРН). У 1980-90-х роках рівень промисловоговиробництва постійно падає. У зв'язку із браком валютних коштів на закупівлюсировини, напівфабрикатів та запасних частин багато підприємств закривалися, сотні тисяч робітників звільнено. Спостерігається тенденція до приватизаціїдержавних підприємств.
Склад експорту:нафта та нафтопродукти – 95%, решта – переважно какао та каучук. Географіяекспорту: США 35%, Італія 6%, Франція 6%. Склад імпорту: машини, транспортнеобладнання, промислові товари, харчі, продукція хімічної промисловості. Географія імпорту: США 14%, Велика Британія 11%, Німеччина 10%, Франція 8%, Нідерланди 5%. Зовнішній борг у 1999 році становив 29 млрд доларів США.
Залізниці – 3504км (1987), автомобільні дороги – 108 тис км, головні морські порти – Лагос таПорт-Харкорт.
Незважаючи наприбутки, які Нігерія отримує від експорту нафти, рівень життя населення єнадзвичайно низьким, постійно зростає безробіття.
Туризм не набуву Нігерії великого розвитку, незважаючи на всі намагання уряду зробити цюгалузь економіки прибутковішою. Про причини цього можна судити з наступногоуривка з туристичного путівника:
q Нігерія –найбільша за чисельністю населення (більше 100 млн чоловік) країна Африки іодна з найблагополучніших (за африканськими стандартами) в економічномувідношенні. Це не туристична держава, хоча тут, як у Кенії і Танзанії, єчудові національні парки. Проте, якщо європеєць вирушає до Нігерії, майжезавжди це бізнесмен, що має за мету врегулювання ділових справ. Нігерійськагрошова одиниця називається найра, ділиться на 100 кобо. Вивозити з країни таввозити національну валюту дозволяється на суму не більше 50 найр (тобто менше1 долара США за поточним ринковим курсом). Іноземну валюту ввозити можна безобмеження. При в'їзді належить заповнити валютну декларацію, яка маєзавірятися при виїзді і свідчити, що людина не вивозить. Ставленнянігерійських митників до цього документу періодично міняється: то вони майже незвертають на нього уваги, то по прикордонних пунктах проходить кампаніяборотьби за посилення валютного контролю. В Нігерії діють два курси найри, офіційний та паралельний. Офіційний був зафіксований на початку 1994 року нарівні 22 найри за долар і з тих пір не мінявся. Паралельний курс за той самийчас знизився з 47 до теперішніх 81 найри за долар. Комерційні банки та обмінніпункти в крупних готелях працюють за паралельним курсом, а офіційнийпризначений для розрахунків у зовнішньоторгівельних операціях. Нігерія – країнасуворого валютного контролю. Розрахунки у вільно конвертованій валюті тут недозволені, неофіційний обмін грошей вважається карним злочином. Міняти грошіслід у банках або крупних готелях, вигідніше за все – американські долари тафунти стерлінгів.
Нігерія –типовий представник слаборозвинених країн Африки, з усіма характерним ознакамицієї групи: багатоукладний характер економіки, низький рівень розвиткувиробничих сил, відсталість промисловості, сільського господарства, соціальної інфраструктури; залежне положення в системі світового господарства, периферійний характер капіталізму. Наявні основні риси більшості країн, щорозвиваються: бідність, перенаселення, величезний рівень безробіття, величезна заборгованість розвиненим країнам.
2. 3.ПІДСУМОК
Зіставляючи загальні характеристики обох країн, атакож аналізуючи деякі інші показники, можемо виділити ряд радикальнихвідмінностей між ними за цілим рядом аспектів
1. Географічний. Швеція розташована у Північній Європі, частина країни заходить за полярнеколо, що обумовлює надзвичайно суворий клімат. Нігерія розташована усубекваторіальному поясі.
2. Територіальний.Територія Нігерії приблизно вдвічі перевищує територію Швеції.
3. Демографічний.В Нігерії, подібно до більшості слаборозвинених країн, відбувається швидкезростання населення, за останні 10 років воно зросло більш ніж на 15 млн чоловік. Тим часом у Швеції відбувається характерна для країн Західної Європидепопуляція. Кількість населення Нігерії більш ніж у 12 разів перевищуєкількість населення Швеції.
4. Національний.Шведи – майже монолітна, однорідна нація, частка інших національностей внаселенні країни становить близько 5%. Нігерійська нація складається з понад250 етнічних груп, що є причиною міжнаціональних конфліктів, громадянськихвійн та перешкоджає національній єдності.
5. Урбанізація.Рівень урбанізації у Швеції надзвичайно високий – понад 80%, сільськенаселення розселене нерівномірно, що пояснюється несприятливими для сільськогогосподарства ландшафтними та кліматичними умовами. Нігерія відзначаєтьсянадзвичайно низьким рівнем урбанізації – 25%, і густина населення, незважаючина несприятливі для сільського господарства кліматичні умови у великій частинітериторії країни, є доволі рівномірною.
6. Спеціалізаціяекономіки. Швеція – індустріальна країна з часткою сільського господарства уВНП близько 4%, тим часом як Нігерія – сільськогосподарська країна. Сільськегосподарство Швеції є інтенсивним, Нігерії – екстенсивним. Крім того, векономіці Нігерії присутні елементи традиційної економіки.
7. Співвідношенняекспорту та імпорту. Основна частина імпорту Швеції – сировина, а експорту –готова продукція; тим часом для Нігерії співвідношення протилежне, основнучастину експорту становить нафта. Проте через перенаселення та міжнаціональніпроблеми, а також нестійкість політичного режиму рівень життя нігерійців неможе бути суттєво покращений за рахунок прибутків від експорту нафти.
Рештавідмінностей між двома досліджуваними країнами буде з'ясована у наступнихрозділах.
ПОКАЗНИКИ
рік
ШВЕЦІЯ НІГЕРІЯ Кількість населення 1995 8, 8 млн 111, 3 млн Територія, тис. кв. км. - 450000 924000 1. ВНП на душу населення 1987 77, 7 4, 4 1995 68, 7 4, 5 2. Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення. 1965-1989 1, 8 0, 2 1985-1995 -0, 1 1, 2 3. Середньорічний рівень зростання ВВП 1965-1980 - 6, 1 1980-1990 1, 8 -0, 4 1990-1995 -0, 1 1, 6 4. Середньорічний рівень зростання продукції сільського господарства. 1965-1980 - 1, 2 1980-1990 0, 9 2, 2 1990-1995 -1, 9 2, 3 5. Середньоічний рівень зростання продукції промисловості. 1965-1980 - 13, 1 1980-1990 3, 1 — 2, 1 1990-1995 -0, 7 -1, 2 6. Середньорічний рівень зростання продукції обробної промисловості. 1965-1980 - 14, 6 7. Середньорічний рівень зростання виробництва послуг. 1965-1980 - 7, 6 1980-1990 1, 0 -0, 4 1990-1995 -0, 1 4, 5 8. Частка продукції сільського господарства у ВВП. 1965 - 54 1980 4 61 1995 2 46 9. Частка продукції промисловості в ВВП. 1965 - 13 1980 37 40 1995 32 53 10. Частка продукції обробної промисловості в ВВП. 1965 - 6 1980 25 8 1995 23 9 11. Частка виробництва послуг у ВВП. 1965 - 33 1980 59 32 1995 66 18 12. Значення індексу людського розвитку. 1993 0, 933 0, 400 13. Тривалість життя. 1985 77 51 1995 79 53 14. Коефіцієнт смертності немовлят. 1980 7 99 1995 4 80 15. Неписьменність серед дорослих. 1985 >5 58 1995 >6 69 16. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (початкова освіта). 1980 ж. 97 14 1980 ч. 96 34 1993 ж. 100 82 1993 ч. 100 38 17. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (середня освіта). 1980 ж. 93 5 1980 ч. 83 12 1993 ж. 100 6 1993 ч. 99 12 18. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (вища освіта). 1980 31 1 1993 38 - 19. Енергоспоживання на душу населення. 1980 4933 139 1994 5723 162 20. Промислові викиди вуглекислого газу на душу населення. 1980 8, 6 1, 0 1992 6, 6 0, 9
3. АНАЛІЗРІВНЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
Розгляньмодетальніше дані, наведені в таблиці.
3.1. ВНПНА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ
1. ВНП надушу населення. Валовий національний продукт (ВНП) – один зузагальнюючих статистичних показників, що використовується в системінаціональних обрахунків. Виражає кінцеві результати економічної діяльностіпредставників даної країни незалежно від місця їхнього перебування (натериторії країни або поза її межами). У 1987 році індекс ВНП для Швеціїдорівнював 77,7 , а для Нігерії 4, 4. Такий величезний розрив є зрозумілим,якщо врахувати кількість населення та рівень економічного розвитку обох країн.У 1995 році для Швеції цей показник 68, 7 , тобто є значно нижчим за рівень1987 року, а для Нігерії становить 4, 5, тобто незначно вищим. Проте цесвідчить про позитивні зрушення в економіці Нігерії, позаяк населення її за цейчас зросло більш ніж на 20 млн чоловік, і якби рівень виробництва лишавсянезмінним, ВНП на душу населення повинен був бути істотно меншим. І водночаспростежується падіння рівня ВНП на душу населення у Швеції.
2. Середньорічнийрівень зростання ВНП на душу населення. У 1965-89 рокахіндекс становив для Швеції 1, 8%, а для Нігерії 0, 2%. Це цілком відображаєтемпи розвитку шведської високорозвиненої економіки, тим часом як у Нігерії, що пережила в цей період цілу низку політичних криз та громадянську війну,рівень зростання є надзвичайно низьким. Проте для періоду 1985-1995 роківспіввідношення зовсім інше: індекс для Швеції становить – 0, 1% – свідченнястагнації в економіці, для Нігерії, уряду якої вдалося частково стабілізуватиситуацію в країні , 1, 2%.
3. 2.ДИНАМІКА ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ
3. Середньорічнийрівень зростання ВВП. Валовий внутрішній продукт (ВВП) являєсобою сукупну ринкову вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів тапослуг як у матеріальному, так і в нематеріальному виробництві за певнийстатистичний період (в нашому випадку за рік). За 1965-80 роки для Нігерії цейпоказник становить 6, 1% , даних про Швецію немає. У 1980-1990 роках дляШвеції 1, 8%, а для Нігерії, де економіка була паралізована політичниминегараздами, — 0, 4%. Проте в період 1990-95 років ситуація знову змінюється:середньорічний рівень зростання ВВП Швеції становить – 0,1% , а Нігерії, девідбуваються конструктивні зрушення, 1, 6%.
4. Середньорічнийрівень зростання продукції сільського господарства. Сільське господарствоШвеції – інтенсивного типу, максимально використовує техніку та науковітехнології і працює переважно на внутрішній ринок. Його продукція на 90%задовольняє потреби країни. Тим часом у перенаселеній Нігерії, де більшеполовини населення страждає від голоду, сільське господарство екстенсивноготипу, використовує найпримітивніші технології і потребує постійної розбудови. Для періоду 1965-80 рр рівень зростання продукції сільського господарстваНігерії становить 1, 2 %, даних для Швеції немає. У 1980-90 роках у Швеції вінстановить 0, 9%, у Нігерії 2, 2%. У 1990-95 роках у Швеції цей показник маєзначення – 1,9% , а в Нігерії 2,3%. Сільське господарство Нігерії спроможнехоча б частково забезпечувати потреби населення, кількість якого постійнозростає, лише за рахунок іноземної допомоги у вигляді фінансів, техніки татехнологій.
5. Середньорічнийрівень зростання продукції промисловості. Швеція є країноюз високим рівнем індустріалізації, а в Нігерії рівень розвитку промисловостінадзвичайно низький. У 1965-80 роках, коли промисловість у країні, яка щойнопозбулася статусу колонії, тільки виникала, рівень зростання продукціїпромисловості Нігерії дорівнював 13,1%. Для Швеції даних немає. У 1980-90роках для Швеції він становить 3,1% , а для Нігерії, -2,1% (причини цьогострімкого падіння перелічені вище). Для 1990-95 років показники: для Швеції –0,7% , для Нігерії –1,2%. Якщо Нігерія втрачає свій промисловий потенціалвнаслідок розладу у політичному, соціальному та економічному житті країни, тоШвеція планомірно трансформує його, спеціалізуючи свою економіку у рамкахєдиного європейського економічного співтовариства.
6. Середньорічнийрівень зростання продукції обробної промисловості. На жаль, мимаємо дані тільки для Нігерії за період 1965-80 років: рівень становить 14, 6%.Це, знов-таки, пояснюється бурхливим розвитком промисловості в країні зекономікою “колоніального типу”, який вже в наступний період (1980-90)припинився.
7. Середньорічнийрівень зростання виробництва послуг. Сфера послуг посідає великезначення в структурі економіки розвинених країн. Водночас вона є важливоюстаттею прибутку країн, що розвиваються, якщо вони мають необхідні природніабо рекреаційні ресурси, щоб розвивати індустрію туризму. В період 1965-80років в Нігерії рівень зростання виробництва послуг становив 7,6% (створюєтьсятуристична галузь економіки), для Швеції даних немає. В 1980-90 роках дляШвеції рівень 1,0%, для Нігерії –0, 4%. Нарешті, в 1990-95 роках для Швеціїрівень зростання виробництва послуг становить –0, 1% , а для Нігерії, яказнову намагається зробити туризм прибутковою галуззю економіки, 4, 5%.
3.3.СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА
8. Часткапродукції сільського господарства у ВВП. Сільськегосподарство Швеції працює переважно на забезпечення потреб власно8,8-мільйонного населення, тому частка його продукції у ВВП порівняноневелика. Тим часом Нігерія є яскраво вираженою сільськогосподарською країною.У 1965 році для Нігерії ця частка становила 54% (період бурхливого розвиткупромисловості), для Швеції даних немає. У 1980 році для Швеції 4%, дляНігерії, де практично зруйнована промисловість, 61%. У 1995 році часткапродукції сільського господарства у ВВП Швеції сягає 2%, а в Нігерії, девідбудовується промисловість, становить 46%.
9. Часткапродукції промисловості в ВВП. У 1965 році для Нігерії частка становить13%, даних для Швеції немає. У 1980 році для Швеції 37%, для Нігерії 40% — ці дві країни майже зрівнюються. У 1995 році Нігерія порівняно сильнопереганяє Швецію: для Швеції частка становить 32%, для Нігерії 53. Проте, якщопорівнювати за кількісними показниками, перевага Швеції буде очевидною. До тогож, як ми побачимо далі, структура промисловості Швеції та Нігерії сильновідрізняються
10. Частка продукціїобробної промисловості в ВВП. Високий рівень розвитку обробноїпромисловості характерний для розвинених країн, тим часом як основну частинупромисловості слаборозвинених країн становить, як правило, гірничовидобувна.Протягом 30 років частка продукції обробної промисловості в ВВП Нігерії залишаласянизькою: в 1965 році 6%, даних для Швеції немає. В 1980 році 8%, тим часомяк для Швеції 25%. У 1995 році для Нігерії 9%, для Швеції 23%.
11. Часткавиробництва послуг у ВВП. Як уже було зазначено вище, сферапослуг у Швеції є високорозвиненою і становить вагому частку народногогосподарства, тим часом як Нігерія тільки прагне до розбудови туризму. Туризм ітранспортні перевезення є основними галузями сфери послуг у Нігерії черезвідсталість основної маси населення. У 1965 році частка виробництва послуг уВВП Нігерії становила 33% , для Швеції даних немає. У 1980 році у Швеції 59%, у Нігерії 32% — рівень залишається майже незмінним, проте це пояснюється нестабільністю, а навпаки – величезними темпами падіння промисловості порівнянозі зменшенням виробництва послуг. У 1995 році частка виробництва послуг у ВВПШвеції досягає 66%, а в Нігерії 18%.
3. 4. РІВЕНЬ ТАЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ
12. Значення індексулюдського розвитку. Індекс людського розвитку – цекомплексний показник, що публікується у Звіті про Людський Розвиток Програмоюрозвитку ООН. Розраховується цей індекс з урахуванням багатьох соціальних,демографічних, культурних показників. На прикладі індексу людського розвиткуочевидна відмінність між Швецією та Нігерією. Для Швеції у 1993 році значенняіндексу 0, 933 (одне з найвищих у світі), для Нігерії в 0,400 . Це ненайнижчий показник, проте перевага Швеції більш ніж у 2 рази є доволіпромовистою. Далі ми розглянемо поодинці основні показники, що є складовимичастинами індексу людського розвитку.
13. Тривалістьжиття. Тривалістьжиття в країні не можна вважати пропорційною рівневі її розвитку, проте певнізакономірності все-таки існують. В розвинених країнах середня тривалість життяв приблизно в півтора рази більша, аніж у слаборозвинених. Що ж до країнАфрики, то величезна дитяча смертність, епідемії (в тому числі епідеміяСНІДу), військові конфлікти та надзвичайно низький рівень розвитку охорониздоров'я зумовлює тут найменші в світі показники тривалості життя. У 1985 роціочікувана тривалість життя при народженні в Швеції становила 77 років, а вНігерії 51 рік. У 1995 – відповідно 79 і 53 роки.
14. Коефіцієнтсмертності немовлят. В 1980 році для Швеції цей коефіцієнт становив 7, дляНігерії 99. Катастрофічний рівень смертності немовлят у Нігерії пояснюєтьсявідсталістю медицини, її абсолютною неінтегрованістю до сільської місцевості, де мешкає 80% населення країни, жорстокими звичаями тощо. Міжнародніорганізації охорони здоров'я, місії Червоного Хреста та постійна гуманітарнадопомога від розвинених країн не є достатньо ефективними у боротьбі з цимявищем. В 1995 році коефіцієнт у Швеції дорівнює 4, а в Нігерії 80.
15. Неписьменністьсеред дорослих. В розвинених країнах, як правило, частка неписьменних середдорослого населення є надзвичайно низькою – не більше 5%. У слаборозвиненихкраїнах вона буває набагато більшою, проте це не є абсолютним показником, позаяк у деяких країнах, що розвиваються, освітня система охоплює майже всенаселення. В Нігерії, втім, частка неписьменних серед дорослих надзвичайновисока. Якщо у Швеції вона постійно є нижчою за 5%, то в Нігерії збільшилася з58% у 1985 році до 69% у 1995-му. Слабка освітня система країни не в стані датиосвіту величезній кількості сільського населення, що мешкає подекуди уважкодоступних районах, говорить 250 різними мовами та діалектами і живе затрадиційними звичаями.
16. Питома вагаучнів у відповідній віковій групі (початкова освіта). Початкову освітуотримують практично всі діти у розвинених країнах і переважна більшість дітей українах, що розвиваються. Проте у слаборозвинених країнах Африки длябільшості з них на трьох класах початкової школи освіта закінчується. Крімтого, порівнюючи цей показник для жінок та чоловіків, можна судити простановище жінки в суспільстві. У 1980 році питома вага учнів у віковій групі, що відповідає початковій освіті, у Швеції була: для жінок 96, для чоловіків97. У Нігерії відповідно 140 та 34. У 1993 році у Швеції питома вага учнів уцій віковій групі досягає 100 як для жінок, так і для чоловіків. В Нігерії жспіввідношення міняється: 84 жінок і 34 чоловіків.
17. Питома вагаучнів у відповідній віковій групі (середня освіта). Середня освіта єобов'язковою для дітей в розвинених країнах, а в слаборозвинених, до якихналежить Нігерія, охоплює відносно невелику кількість людей відповідної віковоїгрупи. Так, у 1980 році у Швеції питома вага учнів у віковій групі, щовідповідає середній освіті, була 93 для жінок і 83 для чоловіків. У Нігеріївідповідно 5 і 12. Це пояснюється ранніми шлюбами нігерійських дівчат, їхньою залученістю до сільськогосподарських робіт, небажанням сільських жителівотримувати середню освіту. У 1993 році питома вага для Швеції становить 100жінок і 99 чоловіків, тобто середню освіту здобувають практично всі діти, щоналежать до відповідної вікової групи. Тим часом у Нігерії змін майже немає: 6для жінок і 12 для чоловіків.
18. Питома вагаучнів у відповідній віковій групі (вища освіта). Різниця міждвома країнами, які ми аналізуємо, є особливо відчутною в показниках, щостосуються вищої освіти. В 1980 році питома вага учнів у віковій групі, щовідповідає вищій освіті, у Швеції становила 31, у Нігерії 1. У 1995 роціпоказник для Швеції підвищується до 38, а в Нігерії наближається до нуля.Невелика кількість майбутніх спеціалістів, чиє навчання може бути реальнооплачене державою або спеціальними фондами, отримує освіту за кордоном.
3. 5.СПОЖИВАННЯ ЕНЕРГІЇ
19. Енергоспоживанняна душу населення. Цей показник є для Швеції напорядок (приблизно в 35-40 разів) вищим, ніж для Нігерії. Це можна пояснитиумовами і способом життя переважної більшості населення Нігерії, яка практичноне потребує використання енергоносіїв, відсталістю транспортної системи,промисловості тощо. У 1980 році для Швеції кількість спожитої енергії на душу населення становила 4933, а для Нігерії 139. У 1994 відповідно 5723 та 162.
3. 6.ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
20. Промисловівикиди вуглекислого газу на душу населення. ПромисловістьШвеції є набагато більш розвиненою за промисловість Нігерії. Можна сказати, щодля Нігерії, враховуючи її територію, рівень розвитку економіки, клімат таприродні умови, проблема забруднення навколишнього середовища промисловимивикидами вуглекислого газу не є такою, що загрожує добробуту нації. ТомуНігерія практично не вживає заходів для боротьби з забрудненням: йогоскорочення пояснюється зменшенням кількості підприємств-забруднювачів. Тимчасом Швеція витрачає на програми екологічної безпеки величезні кошти. Тому уШвеції кількість промислових викидів вуглекислого газу на душу населеннязменшилася від 8, 6 тон у 1980 році до 6, 6 у 1992. В Нігерії за цей самий період ця кількість зменшилася від 1,0 тони до 0, 9 тони.
4. ВИСНОВОК
Порівняльний аналіз соціально-економічного розвиткуШвеції та Нігерії, здійснений у цій роботі, допоміг з'ясувати цілий рядспільних та відмінних рис, що характеризують економіку цих двох країн. Стаєцілком очевидно, що обидві країни стоять на різних щабляхсоціально-економічного розвитку і належать до різних груп країн: Швеція – дорозвинених країн, Нігерія – до слаборозвинених. Проте ряд специфічнихфакторів, що ними Швеція та Нігерія вирізняються з-поміж країн своїх груп, даєпідставу стверджувати, що вони не можуть об'єктивно репрезентувати відповіднігрупи країн. Ані Швеція з її специфічною моделлю економічного розвитку, щоотримав назву “шведського соціалізму”, ані Нігерія – найбільш густонаселена, одна з найбагатших на природні ресурси і водночас одна з найбідніших країн ЗахідноїАфрики не є типовими країнами для своїх груп.
Футурологипрогнозують настання в другій половині 21 століття “епохи країн третьогосвіту”, коли слаборозвинені країни за кількістю населення, промисловимпотенціалом та участю у міжнародній торгівлі займуть панівне положення у світі.Водночас попри всі консолідаційні, демократичні та соціально орієнтованізаходи західноєвропейських держав неможливо не помітити ознаки стагнації,кризи, що потроху охоплює цей регіон. Депопуляція, зростання залежностіекономіки кожної з країн від загальноєвропейського ринку, приплив дешевоїробочої сили з “країн третього світу” – усе це, можливо, призведе до скороїзміни у співвідношенні розвинених країн та країн, що розвиваються у світовомугосподарстві.
Для більшгрунтовного та вичерпного аналізу економіки двох країн необхідно було бурахувати набагато більше соціальних, економічних, політичних аспектів.Експортна спеціалізація, структура експорту та імпорту, соціальна, вікова, територіальна та професійна структура населення, рівень безробіття та багатоінших показників необхідні для відтворення повної картинисоціально-економічного розвитку. Проте тих показників, які були враховані уцій роботі, цілком достатньо для порівняння економіки двох країн в загальнихрисах.
5. СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Основиекономічної теорії. За редакцією проф. Мочерного С. В. Тернопіль, 1993.
2. Страны мира. Краткийполитико-экономический справочник. Москва, 1987.
3. Экономикс. Макконнелл, Брю. Москва, 1997.
4. www.worldstat.ru – повні економіко-географічніхарактеристики всіх країн світу.
5. www.travel.ru – характеристика економіки Нігеріїз погляду туриста.
6. www.Geo2000.da.ru
– економіка Нігерії та Швеції.
7. economics.ru – російський економічний сервер.
8. http://www.nigeria.com – центральний інтернет-серверНігерії.