--PAGE_BREAK--1.1 Концептуальні підходи до визначення поняття модальності у лінгвістиці
Явище модальності надзвичайно складне та багатоаспектне. Як зазначає Я.І. Рецкер, “немає в англійській мові іншої лексико-граматичної категорії, котра представляла би більше складностей в процесі перекладу, ніж категорія модальності" [Рецкер 2006: 170]. Саме тому ця проблема є предметом суперечок у лінгвістиці, а отже належить до “вічних" питань мовознавчих студій, адже ще й досі не існує єдиного погляду на природу цієї категорії.
Так, за визначенням В.Н. Ярцевої, “модальність (від сер. -лат. modalis — модальний; лат. Modus — міра, спосіб) — функціонально-семантична категорія, що виражає різноманітні види відносин ставлення до дійсності, а також різні види суб'єктивної кваліфікації того, що повідомляється” [Ярцева 1990: 303].О. О. Селіванова визначає категорію модальності як “репрезентацію різних емотивно-оцінних сигналів, змодельованих авторською свідомістю; реальністю/ірреальністю імітованої референції, яка відіграє суттєву роль в актуалізації змістовно-континуальної організації тексту” [Селіванова 2000: 10].
За визначенням Поутсма, “модальність — це особова форма дієслова, дієслівне словосполучення або модальний прислівник, за допомогою котрих той, що говорить виражає свою точку зору на степінь виконання дії чи стану, позначеного присудком" [Рецкер 2006: 170]. З іншого боку, Шарль Баллі стверджує: “Модальність — це душа речення. Немає висловлювань без модальності" [Баллі 1955: 44]. Цю думку розділяє також видатний академік В.В. Виноградов [Виноградов, 1950] та О.А. Бунь [Бунь, 2000].
Отже, не дивлячись на різноманіття визначень категорії модальності лінгвістами, можна прийти до загального висновку: модальність — це відношення автора слів до навколишнього середовища, як негативне, так і позитивне.
1.2 Емотивність як підкатегорія модальності
Займаючись вивченням текстової модальності як категорії, дослідник-лінгвіст О.О. Селіванова вважає, що дана категорія включає підкатегорію емотивності — одну з базових властивостей художнього тексту, яка співвідноситься з предметованими в ньому емоціогенними знаннями і актуалізуються за допомогою активованих текстових компонентів, що втілюють авторські емоційні інтенції, та моделюючи можливі емоції адресата зв’язані з сприйняттям та інтерпретацією текстової модальності [Селіванова 1997: 56].
Категорію емотивності в художньому тексті потрібно розглядати з трьох антропоцентричних позицій: автора, читача та персонажів. Емотивність знаходиться у взаємозв’язку з вибором номінативних засобів у тексті. Ім’я персонажу актуалізує і авторську модальність, і прагматичну направленість тексту на читацьку співучасть [Селіванова 2000: 200].
Лінгвіст-дослідник O.H. Журавльова розглядає текстову модальність як екстралінгвістичну категорію, що може не мати прямої експлікації у поверхневі структури тексту, але завжди присутня в глибинній і сприяє розкриттю суті тексту [Гладьо 2000: 81]. Вона виявляє себе в таких основних аспектах:
відображення реальності/ірреальності створюваного текстового світу;
емотивно-оцінне відношення автора до персонажів;
емотивно-оцінне відношення персонажів один до одного.
Емотивність є різновидом суб’єктивної модальності й має пряме відношення до створенні експресивності. Експресивна одиниця мови не завжди несе емотивне навантаження, мовна експресія передає дещо інше. Проте емотивно маркована одиниця невіддільна від експресивності.
1.3 Класифікації видів модальності
Ставлення того, хто говорить чи пише, до дійсності постає як основна ознака модальності, властивої будь-якому висловлюванню. Оскільки воно може бути виражене різними засобами (формально-граматичними, лексичними, фразеологічними, синтаксичними, інтонаційними, композиційними, стилістичними), модальність виявляється категорією, властивою мові у дії, тобто мовленню, і тому є самою суттю комунікативного процесу. Проте сучасні англійські лінгвісти взагалі не дають визначення цієї категорії, розглядаючи її як дане, і обмежуються вказівкою на її різновиди: умовна, дійсна, алетична, деонтична, епістемічна [Тураєва 1999: 40].
“Дослідження категорії модальності ускладнюється багатозначністю або навіть омонімічністю терміну”, — вважає О.П. Воробйова [Воробйова, 1989]. Модальність — явище багатоаспектне, і тому в лінгвістичній літературі висловлюються різноманітні думки з приводу сутності даного феномена. Проте Є.І. Бєляєва зазначає, що різноманітні визначення модальності не виключають, а доповнюють один одного, відображаючи складність, багатоплановість самого поняття “модальність” [Бєляєва 1988: 13].
Як відомо, вже став традиційним поділ модальності на два типи: об'єктивну та суб'єктивну. Перша розуміється як відношення висловлення до позамовної дійсності, оформлене граматично, друга — як вираження відношення того, хто говорить (пише) до того, що він повідомляє. Дослідники відзначають, що об'єктивна модальність є обов'язкова для будь-якого висловлення, суб'єктивна — факультативна. Це цілком справедливе твердження. Більш того, два типи модальності, що описуються, настільки відрізняються, що нам рекомендується раціонально диференціювати ці два терміни.
За визначенням В.Н. Ярцевої, об'єктивна модальність — “обов'язкова ознака будь-якого вислову, одна з категорій, що формує предикативну одиницю — речення”. Вона виражає ставлення того, що повідомляється до дійсності в плані реальності та ірреальності [Ярцева 1990: 303]. Ляпон Л.В. зазначає, що об'єктивна модальність “виражає відношення повідомлюваного до дійсності в категоріях відмінку, часу за допомогою синтаксичних форм дієслів та часток” [Ляпон 1997: 240]. За об’єктивною модальністю судження поділяються на судження необхідності, дійсності та можливості. [http://www.refine.org.ua/pageid-2737-1.html].
Суб'єктивна модальність виражає відношення мовця до того, що повідомляється. Вона базується на розумінні оцінки у широкому значенні слова, включаючи не тільки логічну кваліфікацію, але й різні види емоційної реакції. Введення субмодального значення в загальну категорію модальності є містком від речення до висловлювання та тексту і створює передумови до її розподілу на фразову та текстову [Кресан 1999: 79]. На відміну від об'єктивної модальності, суб'єктивна модальність є факультативною ознакою вислову. Змістову основу суб'єктивної модальності створює поняття оцінки у широкому понятті, включаючи не лише логічну (інтелектуальну, раціональну) кваліфікацію того, що повідомляється, але й також різні види емоціональної (ірраціональної) реакції.
Мещеряков В.Н., дослідник-лінгвіст, виділяє також сегментну модальність, яка за його визначенням “характеризує процес розгортання тексту на окремих його ділянках” [Мещеряков 2001: 100]. Тому не слід забувати не лише про можливість фіксації модальної енергії на “окремих ділянках”, а й про вираження присутності автора — коментатора власного тексту, його відношення до тексту. В розумінні Н.А. Ніколіної, “авторська модальність — це авторська позиція, авторське відношення до повідомлення”, тому таке відношення, а відповідно і модальність, зазвичай знаходять своє вираження не в “прямих оцінках”, а в таких рівневих виявленнях системи тексту, як його заголовок, ключові слова (семантичні домінанти), власні назви, ремарки [Ніколіна 2003: 167]. В той же час Н.С. Валгіна зазначає, що авторська модальність — “це вираження в тексті відношення автора до того, що повідомляється, його точки зору, позиції, сформульованого заради повідомлення їх читачу” [Валгіна 2003: 96].
Також існує логічна модальність, “яка полягає в ступені встановленої достовірності думок завдяки тому чи іншому різновиду судження” [www.refine.org.ua/print.php? rid=2737&page=1].
Отже, лінгвісти-дослідники виділяють логічну, авторську, сегментну модальність, проте слід зазначити, що поділ модальності на об’єктивну та суб’єктивну є більш традиційним.
продолжение
--PAGE_BREAK--1.4 Класифікації засобів вираження модальності
Існують різноманітні класифікації засобів вираження модальності, які залежать від приналежності лінгвіста до тієї чи іншої наукової школи. Так наприклад, І.В. Корунець зауважив, що “модальність, будучи екстралінгвістичною категорією, що виражає відношення мовця до реальності, має загальні в англійській та українській мові засоби реалізації, які в себе включають:
фонетичні засоби (наголос та інтонація);
лексико-граматичні засоби (модальні дієслова);
лексичні засоби (модальні слова та модальні вирази), що виражають суб'єктивну модальність;
граматичні засоби, що виражають граматичну модальність" [Корунець 2001: 308].
Такий поділ також проводить Я.І. Рецкер, який вважає, що “в теорії практики та перекладу задача, головним чином, полягає у передачі суб'єктивної модальності”, як фонетичними, так і лексико-граматичними, лексичними та граматичними засобами [Рецкер 2006: 170].
Що стосується перекладу науково-технічної літератури, то В.І. Карабан зазначає, що така література перекладається лексико-граматичними засобами вираження модальності, за допомогою складних модальних присудків з must, have to, should, may, might, can, could, will, would, need, ought to, to be to [Карабан 1997: 49].
У своїй роботі про етикет англомовного наукового дискурсу лінгвіст О.М. Ільченко виділив епістемічну модальність. За визначенням Н.В. Скибицької, епістемічна модальність — “складник суб’єктивної модальності, зорієнтована на вираження значень вірогідності/достовірності, істинності повідомлюваного, ступеня повноти та характеру знань мовця про повідомлюване" [Скибицька 2004: 3]. І за класифікацією О.М. Ільченка епістемічну модальність при перекладі з англійської мови на українську можна виразити такими засобами, як модальні дієслова та їх еквіваленти (may, might, be going to та ін.), прислівники (типу eventually, possibly), іменники (feeling, guess тощо), прикметники (possible, probable, tentative тощо), числівник one, неозначений артикль a та нульовий артикль [Ільченко 2002: 159].
Усі засоби вираження модальних значень (модальності) можна розділити на два види: універсальні і неуніверсальні. Перші характерні для всіх без винятку висловлювань — це інтонація. Другі присутні лише в деяких висловлюваннях. Призначення засобів вираження модальності — зв’язувати форми і значення її вираження. Неуніверсальні засоби вираження модальності використовуються з метою створення для тієї або іншої форми умов, щоб вона стала формою вираження модальності.
До цих засобів відносяться: наявність двоскладної конструкції з прямим порядком слів, наявність односкладної конструкції, наявність структури складної пропозиції. Якщо дієслівний нахил використовується для вираження невластивого йому модального значення, то в якості засобу вираження цього значення вживаються частки. Засоби і форми вираження модальності об'єднуються у своєрідний блок. Засоби вираження модальності ніби з'єднують форми вираження модальності з засобами її вираження. У цьому і полягає їхня роль при формуванні висловлювань.
Отже, модальність — це 1) категорія, що характеризує спосіб дії або відношення до дії,
2) функціонально семантична категорія, яка виражає відношення змісту висловлювання до дійсності і мовця до змісту висловлювання. Модальність буває різних видів, проте поділ на суб’єктивну та об’єктивну є більш загальним. Існує декілька класифікацій засобів вираження модальності, проте в даній роботі ми будемо розглядати детальніше класифікацію І.В. Корунця.
Розділ 2. Стилі мовлення та їхні жанри
В найрізноманітніших сферах мова використовується по-різному. Для науково-технічного тексту необхідний один стиль написання, для газетно-журнально інформаційного — інший, для художнього — свій естетичний підхід. Всі вони мають ряд відмінних рис на всіх мовних рівнях — лексичному, морфологічному, синтаксичному та текстовому. Як зазначає С.Я. Єрмоленко, кількість-жанрово-стильових різновидів мови залежить як від зовнішньо мовних (історичні умови функціонування літературної мови, соціально-психологічні основи відтворення мовних типів спілкування), так і внутрішньомовних чинників (порядок слів, флективність, наявність варіантних форм тощо) у взаємозв'язках [Українська мова. Енциклопедія 2000: 602].
Основи функціональної стилістики були закладені Ш. Баллі (1961), Б. Гавранеком (1932), В. Матезіусом (1942), Й. Вахеком (1964) та іншими представниками Празького лінгвістичного гуртка. У російському мовознавстві проблемами функціональних стилів займалися Л.В. Щерба (1957), В.В. Виноградов (1941), а також М.М. Кожина (1983), О.Б. Сиротініна (1999) та багато інших. Українська стилістична думка сформувалася завдяки значним теоретичним та практичним досягненням у цій галузі Л.А. Булаховського (1975), М.М. Пилипинського (1976), С.Я. Єрмоленко (1987), Л.Я. Мацько (2003), В.С. Ващенка (1958), І.П. Чередниченка (1962), Н.В. Ботвіної (1999) та інших.
У результаті цих досліджень встановлено, що провідні функціональні стилі виникають відповідно до найважливіших суспільних функцій мови, тому виділяють основні та периферійні стилі. До того ж функціональним стилям властива змінність у межах однієї національної мови, що залежить знов таки від суспільно-політичних умов життя народу.
2.1 Визначення поняття «функціональний стиль» та функціонально-стильові типи текстів
Сьогодні функціональний стиль визначається як:
різновид мови (функціональний стиль), закріплений традицією за однією із найбільш вагомих сфер суспільного життя, що віддзеркалюється в фонетиці, граматиці, лексиці;
загальновизнана манера, спосіб виконання конкретного мовленнєвого акту;
індивідуальна манера, у тому числі й літературно-художня;
мовна парадигма епохи, під якою розуміють стан мови в стильовому відношенні в конкретну епоху [Лингвистический энциклопедический словарь 1990: 494].
Видатний мовознавець І.П. Ющук визначає функціональний стиль так: «Функціональний стиль — це сукупність мовних засобів та прийомів, вибір яких зумовлюється змістом, характером і метою висловлювання, а також обставинами, у яких воно відбувається» [Ющук 2004: 49].
Виходячи із розуміння стилів та функцій мови, виділяють шість функціонально-стильових типів текстів:
розмовні (розмовно-побутові та розмовно-ділові);
офіційно-ділові (державні, політичні, юридичні тощо);
суспільно-інформативні (публіцистичні);
наукові (спеціальні, науково-популярні);
художні (вся жанрова різноманітність художньої літератури, критики);
релігійні (книги Священного писання, апокрифи, проповіді тощо) [http://www.refine.org.ua/pageid-1119-1.html].
продолжение
--PAGE_BREAK--2.2 Визначення функціонально-стильових типів текстів
Як було зазначено у пункті 2.1, існує 6 функціонально-стильових типів текстів. У повсякденному житті ми використовуємо розмовний стиль, тобто такий стиль, сферою використання якого є усне спілкування в побуті, у сім’ї, на виробництві. Всі інші стилі використовуються в основному в письмових текстах. І оскільки вони сформувались на книжній основі, їх називають книжними.
Мовою художньої літератури є художній стиль — це переважно стиль художньої літератури, де слово не тільки щось називає, а ще й часто, будучи художнім засобом, є знаряддям естетичного впливу на читача чи слухача [Гнатюк 2002: 248].
Офіційно-діловий стиль— функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, тобто у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.
До публіцистичного стилю відносять такі тексти, які відносяться до громадсько-політичної, суспільно-виробничої сфер використання, а також до культурно-освітньої діяльності та навчання.
Сферою використання наукового стилю є наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта. Його основне призначення — викладення наслідків дослідження про людину, суспільство, явище природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизації знань, роз'яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення. І найменш розповсюдженим в обох мовах є конфесійний стиль — це функціональний різновид мови, призначенням якого є обслуговування релігійних потреб всього суспільства. Він утілюється в проповідях, молитвах (усна форма), у “Біблії" та інших церковних книгах, молитовниках тощо (писемна форма) [revolution.allbest.ru/languages/010540_0.html].
2.3 Особливості перекладу різноманітних функціонально-стильових типів текстів
З лінгвістичної точки зору мовленнєві жанри мають багато спільних ознак у різних мовах, бо в основі їх виділення лежать однакові критерії. А перекладач повинен добре знати особливості жанрів мовлення в англійській і українській мовах і бути ознайомленим із принципами передачі цих особливостей під час перекладу.
Питання виділення ознак, за якими розрізняються мовленнєві жанри, порушувало багато лінгвістів, і в науковій літературі є багато суджень щодо цієї проблеми. Вивчення й систематизація їх дозволить скласти досить повне уявлення про те, що це за ознаки, який їхній характер.
У розмовному стилі спостерігається велика кількість колоквіалізмів та не завжди правильні граматичні структури. Проте при перекладі усний перекладач має більшу свободу творчості, ніж в інших стилях мовлення.
Художній стиль також має багато образних порівнянь, які перекладач має правильно зрозуміти і передати ці значення відповідно до очікування цільової аудиторії.
Юридичні тексти офіційно-ділового стилю слід передавати з точністю до оригіналу, а також звертати увагу на терміни, які мають багато значень.
Тексти публіцистичного стилю рідко перекладаються до друку повністю, при цьому переклад замінюється більш коротким реферативним викладом. Так як в таких текстах багато назв, скорочень та жаргонізмів, перекладач має мати попередні знання для адекватного перекладу. Також необхідно замінювати теперішній час на минулий при перекладі газетно-інформаційного стилю.
Технічні тексти та тексти наукової літератури складають особливий інтерес для перекладача. У граматичному відношенні проблем немає, проте у науковому стилі спостерігається величезна кількість термінів, які у різних галузях мають різні значення. Тому обов’язково необхідно мати фонові знання в різних галузях.
Так як конфесійний стиль відрізняє небуденна урочистість та піднесеність, твори цього стилю містять велику кількість алегорій, метафор, символів. Перекладач має їх розуміти і адекватно перекладати.
Отже, жанр виступає як стійка структура тексту оригіналу, яка організує всі його компоненти в єдину систему. У зв’язку з цим специфічні мовні проблеми, що виникають при перекладі текстів різних жанрів, повинні вирішуватись разом зі специфічними питаннями перекладу кожного конкретного жанру. При жанровому підході до перекладу дотримання / недотримання норми жанру в обох текстах (оригіналу і перекладу) може бути критерієм оцінки відповідності / невідповідності тексту оригіналу та тексту перекладу, його адекватності, еквівалентності.
Саме в цьому напрямку ведуться дослідження в галузі жанрово-стилістичної теорії перекладу, яка через вивчення комунікативно-прагматичних особливостей текстів різних стилів та жанрів виявляє їх жанрово-стилістичні домінанти, тобто сукупності мовних, композиційних і прагматичних ознак даних текстів. Підходячи до перекладу з позиції жанрово-стилістичного аналізу, перекладач мимоволі стикається з проблемою зіставного аналізу мовних одиниць цих жанрів, а також із компаративним вивченням тематично аналогічних текстів двох мов. Проте не дивлячись на все різноманіття творів різних стилів та жанрів, перекладач має орієнтуватися у всіх сферах життя для того, щоб переклад можна було вважати прямим відповідником твору оригіналу, але на іншій мові.
Розділ 3. Засоби вираження модальності при перекладі текстів різних жанрів з англійської мови на українську
Модальність, будучи екстралінгвістичною категорією вираження відношення мовця до реальності, в англійській та українській мовах має загальні засоби вираження. Проте не завжди в українській мові можна знайти еквівалент при перекладі речень, в яких є модальні вираження. Якщо перекладач буде знати, якими засобами перекладати будь-який текст того чи іншого стилю, він зможе досягти найбільшої адекватності при перекладі.
Існують різноманітні способи перекладу засобів вираження модальності при перекладі з англійської на українську. Для того, щоб досягти максимальної еквівалентності, перекладач повинен враховувати особливості того чи іншого тексту, адже еквівалентність та способи її досягнення залежать від приналежності тексту до певного стилю мовлення. Так як ми розглядаємо тексти різних стилів та різних жанрів, слід звернути увагу на те, в якому жанрі можна зустріти найбільше засобів вираження модальності, а в якому найменше.
Нижче розглянемо фонетичні, лексичні та лексико-граматичні (модальні дієслова, котрі мають еквіваленти в українській мові, і котрі не мають українських відповідників) засоби вираження модальності.
продолжение
--PAGE_BREAK--3.1 Фонетичні засоби вираження модальності
Вираження модального значення за допомогою фонетичних засобів завжди мають ідентичну реалізацію в обох мовах, хоча в українській мові часто виражаються за допомогою лексичних засобів (модальні частки та модальні прислівники). Ці засоби також можуть виражати відтінки значення передбачення, застереження, припущення, сумніву, впевненості та ін. Найбільш часто вживаними частками, котрі створюють такі чи подібні значення, є аж, ж, хоч, б, би, і, й, — но, — то, саме, таки та ін., а також прислівники авжеж, адже, надто, певне, напевне, все ж, все ж таки, немов, ніби та деякі інші. Вибір модальних часток чи модальних прислівників залежить від контексту, хоча в більшості випадків він залежить від перекладача та його власного бажання забарвити текст перекладу. Наприклад, можна при перекладі створити більш слабке чи більш сильне значення слів у реченні:
“How fastidious is the human memory! ”(The Ukrainian, p.10). — “Дивовижна таки людська пам’ять / Дивовижна все ж таки людська пам’ять" (The Ukrainian, p.10).
При перекладі перекладач часто застосовує фонетичні засоби вираження модальності, адже він суб'єктивно відноситься до реальності, зображеної у тексті оригіналу. Це можна побачити за деяких можливих інтерпретацій модального значення у реченні, де модальність виражається за допомогою емфатичного та логічного наголосу, що падає на підмет чи займенник you (ти, ви): “I do really wish it hadn't been you (Sir Arthur Conan Doyle, p.46) — “Мені й справді хотілося, щоб це був не ти” (Дмитренко, с.120).
Коли під емфатичний чи логічний наголос попадає англійське модальне дієслово, вираження модальності може збігатися в обох реченнях:
“Vitrenko is unlikely to be willing to dissolve her mighty charisma in any “bloc type” alliance” (The Ukrainian, p.18). — “Вітренко навряд чи буде “розчиняти” свою досить могутню політичну харизму в якомусь об’єднанні “блокового типу” (The Ukrainian, p.18).
Це саме модальне значення впевненості може виражатися в українській мові за допомогою модального прислівника певне/напевне та часток ж, таки:
“This is sure to be the basis of her electoral campaign” (The Ukrainian, p.18). — “Напевне на цій основі будуватиметься її кампанія” (The Ukrainian, p.18).
Значення здивування чи припущення, що виражається в англійській мові за допомогою просодичних засобів, передаються в українській мові за допомогою часток та передачі інтонації та ноголосу:
“How has the nation or its people changed during this period? ”(The Ukrainian, p.10). — “Як все ж таки запам’ятали той час люди, що змінилося для них за часи незалежності? ” (The Ukrainian, p.10).
Зазначимо, що інтонація як засіб вираження модальності з чисто фонетичного феномена перетворюється у феномен фонетико-граматичний, тому що він виконує і граматичну функцію.
3.2 Лексичні засоби вираження модальності
Текстова модальність, відображаючи найбільш загальні та суттєві ознаки тексту, а саме ставлення того, хто говорить чи пише до дійсності, може проявлятись на поверхню лексичними засобами. Композити, займаючи проміжне місце між простими словами, похідними одиницями, абревіатурами та ідіомами, вважаються одним із найбільш перспективних способів експлікації.
Композити є одним із засобів вираження модальності у тексті, яка існує у таких аспектах [Кресан Е.Я. 1999: 76]:
1. Реальність/ірреальність текстового світу. Категорія модальності поділяється на два види:
а) атрибутивно-модальне значення;
б) суб’єктивно-модальне значення.
Лінгвіст Н.Ю. Шведова вважає, що модальність не може обмежуватись лише вказівкою на відношення того, хто говорить з точки зору реальності / ірреальності. У значній мірі в цій категорії виявляє себе суб’єктивно-оцінне відношення. Крім закладеного в системі форм пропозиції об’єктивно-модального значення, що відносить повідомлення в план реальності / ірреальності, — пише Шведова, — кожне висловлювання, побудоване на основі тієї чи іншої схеми пропозиції, включає суб’єктивно-модальне значення і виражає ставлення мовця до сказаного" (власне ставлення автора чи ставлення автора до ситуації, котре виражається за допомогою вираження думок героїв твору) [Кресан 1999: 80]:
“In that case we had better discuss it in a cosy room rather than in this wind-swept market-place”(Sir Arthur Conan Doyle, p.167). — “У такому разі нам краще поговорити в затишній кімнаті, а не на цьому ринковому майдані, де віють усі вітри" (Дмитренко, с.128).
Композит wind-swept виражає ставлення героя до місця негативно, бо воно не є зручним для обговорення їхньої важливої справи. Таким чином, цей композит сприяє цілісному відтворенню реальності у творі — ситуація потребує особливої уваги.
2. Оцінно-емотивне відношення автора до персонажів, змальованих ситуацій, тексту в цілому, покликане сформулювати у читача уявлення схожого емоційно-оцінного характеру, спрямувати дії з результатом (ілокутивна діюча сила) [Кухаренко 1979: 202]. Наприклад у реченні:
“Turning around we saw a little rat-faced fellow standing in the centre of the circle of yellow light…” (Sir Arthur Conan Doyle, p.166). — “Обернувшись, ми побачили, що в колі жовтого світла від ліхтаря догідливо схилився чоловічок з розпашілим обличчям” (Дмитренко, с.126).
Композит ret-faced покликаний передати негативне ставлення автора до персонажу, яке розкривається на фоні всього тексту. Зовнішні риси чоловіка розкривають сутність його внутрішнього світу.
У прикладі: “The little man stood glancing from one to the other of us with half-frightened, half-hopeful eyes…" (Sir Arthur Conan Doyle, p.167). — “Чоловічок стояв, не рухаючись із місця, і переводив погляд, в якому світилися страх і надія, з мене на Холмса й назад…” (Дмитренко, с.126).
Композити half-frightened, half-hopeful змальовують персонаж як чоловіка боязливого та жалюгідного.
“He curled himself up in his chair, with his thin knees drawn up to his hawl-like nose” (Sir Arthur Conan Doyle, p.43). — “Він скоцюрбився в кріслі, підтягши коліна аж до свого орлиного носа” (Дмитренко, с.57).
Автор використовує композит hawl-like для зображення носу Холмса, щоб за допомогою зовнішніх рис показати сутність характеру Шерлока Холмса — його спостережливість та хитрість.
3. Передбачувана оцінка читача. Оцінка читача є результат співпереживання, що формується у його уяві та завдяки замаскованим шляхам впливу збігається у більшості випадків з оцінкою автора. За допомогою підбору номінатем, автор може впливати на читача, враховуючи набір його очікувань, переконань, смаків, вікових особливостей, тобто передбачуючи його оцінку.
У прикладі “It allows to see a sample surface topology, to perform high-precision distance measurements on it (up to micrometer parts) etc.” (32, p.1), — композит high-precision є певною установкою читачеві, якому автор радить “проводити дуже точні виміри” (32, p.1). За допомогою такого прийому автор апелює до пасивної частини читацької аудиторії з упевненістю, що дістане підтримку та позитивну оцінку своєї позиції.
Також до лексичних засобів вираження модальності відносять модальні слова, що виражають суб’єктивне ставлення мовця до висловлювання у реченні. Модальні слова мають значення сумніву, вірогідності, впевненості, передбачення та ін. До модальних слів відносять такі слова: perhaps (можливо), maybe (можливо), definitely (без сумніву), certainly (звісно), probably (можливо), of course (звичайно), surely (звісно), without a doubt (без сумніву), in fact (фактично), in truth (правду кажучи), possibly (можливо), naturally (звісно), obviously (очевидно), happily (на щастя), fortunately (на щастя), unfortunately (на жаль), undoubtedly (без сумніву) та інші [linguistic.ru/index.php? id=69&op=content].
Виражаючи сумнів, припущення автор англійського тексту-оригіналу використовує такі модальні слова як perhaps, maybe, probably, possibly, які перекладаються словами можливо, ймовірно, мабуть:
“Well maybe one way for the rest of the world to protect itself is to stop buying American products”(The Ukrainian, p.6). — “Ймовірно, одним із шляхів для решти країн світу — щоб захистити себе — стане відмова з їхнього блоку від американських товарів" (The Ukrainian, p.6).
Для вираження впевненості зазвичай вживаються такі модальні слова: definitely, certainly, of course, surely, without a doubt, no doubt, naturally, undoubtedly. На українську мову вони перекладаються такими словами як без сумніву, звісно, звичайно, безперечно:
“We are at present, Doctor — as no doubt you have divined — in the cellar of the City branch of one of the principal London banks" (Sir Arthur Conan Doyle, p.49). — “Зараз ми, докторе, перебуваємо, як ви вже, безперечно, вгадали, в підвалі міського відділення одного з найбільших лондонських банків” (Дмитренко, с.65).
Модальні слова in fact, in truth, truly також виражають впевненість, яка базується на певних достовірних даних і перекладаються на українську мову словами правду кажучи, фактично, по-справжньому:
“…before Ukraine truly becomes an independent and worthy nation”(The Ukrainian, p.10). — “…щоб стати по-справжньому незалежною та гідною державою” (The Ukrainian, p.10).
Виражаючи позитивне чи негативне ставлення до ситуації, автор англійського тексту-оригіналу використовує модальні слова: happily, fortunately, unfortunately. Відповідними еквівалентами цих слів будуть на жаль (для вираження негативного ставлення) та на щастя (для вираження позитивного ставлення):
“Fortunately, we could save our collection of microorganisms”(The Ukrainian, p.11). — “На щастя, нам вдалося зберегти колекцію мікроорганізмів" (The Ukrainian, p.11).
Для вираження припущення вживаються такі модальні слова як evidently, obviously, що перекладаються на українську мову модальним словом очевидно:
“This Godfrey Norton was evidently an important factor in the matter” (Sir Arthur Conan Doyle, p.16). — “Годфрі Нортон, очевидно, відіграє важливу роль в усій цій справі” (Дмитренко, с.22).
Отже, в англійських текстах лексичними засобами вираження модальності можуть бути композити та модальні слова. За допомогою лексичних засобів вираження модальності можна сформувати думку читача та вплинути на його оцінку твору, що і є одними з основних завдань автора, та перекладача відповідно.
продолжение
--PAGE_BREAK--3.3 Лексико-граматичне вираження модальності за допомогою модальних дієслів
Цей вид модальності в обох мовах реалізується модальними дієсловами або їхніми лексичними еквівалентами.
1. Так, модальне дієслово can/could, що виражає фізичну чи ментальну спроможність зазвичай перекладається на українську за допомогою модальних дієслів “могти, вміти" чи за допомогою їхніх еквівалентів “мати змогу/можливість, бути в змозі/мати силу”:
“Avoid places where corrosive gas can be generated" (33, p.2) — “Не встановлюйте у місцях, де може виділятися корозійний газ" (Саксонов, с.2)
Виражаючи сумнів, підозру, невпевненість (в основному в запитальних та заперечних реченнях), значення can/could реалізується в українській мові за допомогою часток “невже, хіба” або прислівника “навряд”:
“There are not too many people who can afford this kind of accommodation" (The Ukrainian, p.34). — “Навряд таке житло буде всім по кишені” (The Ukrainian, p.33).
Коли ми виражаємо докір, здивування чи дозвіл, лексичним еквівалентом модального дієслова can в українській мові буде модальне дієслово “можна”:
“Payment can be made in stages until the property is complete” (The Ukrainian, p.34). — “Можна оплатити вартість квартири частинами, але обов’язково вкластися у термін будівництва" (The Ukrainian, p.33).
Деякі значення модального дієслова can не мають відповідних еквівалентів в українській мові:
“A more important event in the nation’s history can hardly be imagined” (The Ukrainian, p.10). — “Важко знайти більш значиму подію в історії України" (The Ukrainian, p.10).
2. Модальні дієслова may/might та їх еквіваленти to be permitted to/ to be allowed мають деякі особливості використання та вираження значення.
Коли модальні дієслова may/might виражають дозвіл, вони зазвичай перекладаються на українську мову словом “можна” або “дозволяти, не заперечувати”:
“May I speak now? ” (Sir Arthur Conan Doyle, p.89) — “Тепер дозволяєте мені говорити? ” (Дмитренко, с.123).
Виражаючи суворе попередження, часто may перекладається на українську мову словами може, може бути:
“Electric shocks may result” (33, p.1). — “Це може призвести до ураження електричним струмом (Саксонов, с.1).
Модальні дієслова may/might виражають припущення, бажання, невпевненість, можливість виконання якоїсь дії і можуть перекладатися різними способами, в залежності від творчості перекладача:
“During an interview a consular officer may concentrate on items that might indicate to him that you true intent is to emigrate” (The Ukrainian, p.38). — “При співбесіді зусилля консула спрямовані на те, щоб виявити — чи не приховуєте ви бажання емігрувати” (The Ukrainian, p.36).
3. Модальне дієслово must має особливі риси. Воно має значення повинності й сильного припущення [Карабан 1997: 49]. У цьому значенні must має в український мові прямий відповідник — модальне дієслово мусити/повинен/має:
“The installation position must be able to support a loud four times the indoor unit weight” (33, с.1) — “Місце монтажу внутрішнього блоку має витримувати навантаження в чотири рази більше, ніж вага самого блоку" (Саксонов, с.1).
Часто в українській мові дієслово must має більш м'яке значення при перекладі:
“Were the people looking at her? They must be” (Sir Arthur Conan Doyle, p.33). — “Чи люди дивились на неї? Напевне, що так" (Дмитренко, с.38).
Іноді це модальне дієслово не має чіткого вираження і перекладається на українську мову стверджувальним реченням:
“It must be in her own house" (Sir Arthur Conan Doyle, p.21). — “Фотографія в неї вдома" (Дмитренко, с.29).
4. Модальне дієслово have to в українській та англійській мовах мають одне й те саме значення і перекладається словами “треба, потрібно, необхідно, належить”:
“The electoral field has been divided into strips that have to be ploughed up in the autumn” (The Ukrainian, p.8). — “Майбутні парламентські вибори стають головним фактором у політиці. Виборне поле вже розмежоване на сегменти, які належить “орати” восени” (The Ukrainian, p.8).
В.І. Карабан зазначає, що have to можна назвати синонімом модального дієслова must, що позначає зумовлену обставинами повинність [Карабан 1997: 50].
Часто це модальне дієслово, виражаючи сильну повинність перекладається на українську мову словами:
“And we will have to invite workers from other countries" (The Ukrainian, p.38). — “Нам доведеться запрошувати іммігрантів з інших країн" (The Ukrainian, p.37).
Отже, перекладаючи модальне дієслово have to необхідно звертати увагу на різні фактори, що впливають на переклад.
5. В англійській мові є синонім модального дієслова have to — to be to, яке має декілька значень, що реалізуються в залежності від форми та лексичного значення інфінітива, який за ним слідує. Це модальне дієслово може виражати обов'язок чи необхідність виконання якоїсь дії за планом, або за розкладом. Українські еквіваленти цих значень модального дієслова to be to — модальні дієслова мати, повинен, мусити, збиратися:
“I am about to be married" (Sir Arthur Conan Doyle, p.12). — “Я збираюся одружитись” (Дмитренко, с.18).
Часто можна зустріти це дієслово у риторичних питаннях, що часто перекладається фразою питання в тому, що або питанням:
“Where are we to find the photograph? ” (Sir Arthur Conan Doyle, p.21). — “Питання в тому, де нам шукати фотографію” (Дмитренко, с.28).
6. Модальне дієслово need виражає необхідність виконання чогось і перекладається в основному на українську мову модальними словами треба, потрібно, необхідно, належить:
“And a great deal needs to be done” (The Ukrainian, p.10). — “І нам ще належить багато чого досягти" (The Ukrainian, p.10).
Якщо це дієслово виражає негативне ставлення до якоїсь дії або докір, воно перекладається за допомогою семантичної трансформації:
Who needs an office? (The Ukrainian, p.26). — Навіщо сидіти в офісі? (The Ukrainian, p.28).
7. У розмовній англійській мові дієслово dare часто вживається разом з дієсловом say — daresay і виражає сильне припущення. Воно може перекладатися такими словами як насмілюватися, наважуватися, відважуватися, сміти; вважаю, допускаю, цілком імовірно, смію сказати, упевнений, не без того, щоб; наважуватися сказати/стверджувати:
“I dare say that if I had put a hundred pounds down in front of him that man would not have given me such complete information" (Sir Arthur Conan Doyle, p.165). — “Упевнений, що навіть за сотню фунтів не міг би почути від нього стільки відомостей, скількі дістав, запропонувавши парі” (Дмитренко, с.126).
В залежності від характеру інфінітива, який може бути активним чи пасивним, конструкції з модальними дієсловами не завжди співвідносяться як синонімічні з одними й тими модальними конструкціями і мають деякі відмінності у відтінках значень та вживанні. Тому для перекладача є дуже важливим своєчасно розпізнати ці конструкції і надати при перекладі їм такого ж відтінку, що в оригіналі.
Отже, більшість модальних дієслів в англійській мові мають прямі відповідники в українській. І якщо знати правила перекладу модальних дієслів, мати гарне розуміння тексту, а також власний творчий підхід — труднощів з такими словами не може виникати.
продолжение
--PAGE_BREAK--3.4 Лексико-граматичне вираження модальності за допомогою модальних дієслів, що не завжди мають еквіваленти в українській мові
Крім вище зазначених у розділі 2.3., існують чотири модальних дієслова в англійській мові, у яких майже немає лексичних еквівалентів в українській мові: shall, will, would і частково should (форма минулого часу від shall). Така особливість цих модальних дієслів пояснюється їхньою складністю вживання, адже вони виражають не лише модальне значення, а й також є допоміжними дієсловами.
1. Модальне дієслово shall у своєму модальному значенні в основному вживається з другою та третьою особою множини та іноді (в запитальних реченнях) з першою особою однини та множини. В залежності від того, що бажає висловити автор, модальне дієслово shall має різноманітні значення.
Це модальне дієслово може виражати обов’язок чи повинність, яке в українській мові не має чіткого вираження:
“Possibility to carry out simultaneous microanalysis of elemental composition and texture shall be provided” (32, p.3). — “Можливість проведення одночасного мікроаналізу елементного складу і текстури” (32, p.3).
Модальне дієслово shall з інфінітивом також може виражати в простих чи складних речення інші значення.
Часто модальне дієслово shall використовується в текстах різноманітних регламентів, декларацій, документів, договорів, контрактів та ін. і виражає примушування та обов'язок:
“All legislative Powers shall be vested in a Congress of the United States, which shall consist of a Senate and House of Representatives" (35, c.1). — “Вся законодавча влада належить Конгресу Сполучених Штатів, який має складатися з Сенату і Палати представників" (34, с.1)
2. Модальне дієслово will разом із інфінітивом може також виражати різні значення, найголовніші серед яких воління (бажання), наполегливу вимогу, рішучість, намір. Це модальне дієслово вживається з усіма особами в однині та множині, ніколи не втрачаючи своєї функції допоміжного дієслова (для вираження майбутнього часу). У певних випадках модальні значення will можуть співставлятися зі значеннями, що має модальне дієслово would. В результаті їхні лексичні еквіваленти в українській мові можуть мати схожі, або навіть ідентичні значення. У різних контекстах це дієслово має різноманітні значення. Кількість модальних значень, що виражає це дієслово — дуже велика.
Виражаючи водночас форму майбутнього часу будь-якої дії та впевненість у її виконанні, will може перекладатися на українську мову певними дієсловами, в залежності від контексту, а також за допомогою дієслів буду, буде, будеш, будуть, будете:
“In the process of joint scientific investigations theinstrument will be used for studies of morphology, element content and crystal structure" (32, p.5). — “В процесі спільних наукових досліджень приладбуде застосований для вивчення морфології, елементного складу та кристалічної структури" (32, p.5).
Іноді впевненість у виконанні якоїсь дії у майбутньому можна передати за допомогою відповідного дієслова у теперішньому часі:
“A lot of women joke that men are not necessary anymore and soon will be redundant" (The Ukrainian, p.8). — “Жінки часто глузують з чоловіків, ніби на цьому світі вони нічого не варті і без них можна обійтися” (The Ukrainian, p.8).
3. Модальне дієслово would вживається в багатьох ідіоматичних виразах і має як пряме, так і непряме значення.
За допомогою цього модального дієслова можна виразити в англійській мові припущення і передати його в українській мові за допомогою модальних слів чи умовного способу присудка:
“It would be better to quietly start the election campaign in a provincial district” (The Ukrainian, p.18). — “Напевне, краще спокійно балотуватися у провінційному окрузі” (The Ukrainian, p.18).
За допомогою would можна виразити ввічливість, а в українській мові це значення можна виразити за допомогою дієслів у формі минулого часу та частки би, б:
“I would like to address you on behalf of the EBA Board of Directors" (The Ukrainian, p.29). — “Я хотів би звернутися до Вас, шановні читачі, від імені ради директорів ЄБА" (The Ukrainian, p.29).
Умову в теперішньому або минулому часі при перекладі англійських речень можна виразити українською мовою за допомогою логічного наголосу на присудок або за допомогою умовного способу:
“You would certainly have been burned had you lived a few centuries ago" (Sir Arthur Conan Doyle, p.5). — “Якби ви жили кілька століть тому, вас напевно спалили б на вогнищі" (Дмитренко, с.8).
4. Should як модальне дієслово часто вживається для вираження значень як у теперішньому, так і майбутньому часі (і також для вираження умовності). Воно виражає різноманітні значення і є близьким за значенням до таких модальних дієслів як ought to, have to, to be to, must.
Найзагальніше пряме значення цього модального дієслова в українській мові співвідноситься зі стативом слід, треба, повинно чи модальним словом або фразою потрібно/є потреба.
Так, модальне дієслово should виражає обов'язок, повинність, моральний обов'язок та певну необхідність:
“Oil steam should not flow into the suction of the air conditioner" (33, p.2). — “Пара не повинна всмоктуватись в кондиціонери” (Саксонов, с.2).
За допомогою модального дієслова should можна виразити пораду/рекомендацію, застереження (іноді наказовим способом):
“You shouldn't worry, Watson” (Sir Arthur Conan Doyle, p.45) — “Не хвилюйтесь, Ватсоне" (Дмитренко, с.48).
Виражаючи пораду чи рекомендацію, автор англійського тексту-оригіналу вживає модальне слово should, яке в українській мові перекладається словами повинен, повинна та ін., а також наказовим способом:
“You shouldn't worry, Watson” (Sir Arthur Conan Doyle, p.45). — “Не хвилюйтесь, Ватсоне" (Дмитренко, с.48).
Отже, модальність, будучи особливою мовною категорією, без якої неможливо передати ставлення автора до зображуваної дійсності, в перекладі може передаватися тими же засобами, якими вона виражена у тексті-оригіналі, або іншими засобами, або зовсім не знаходити формального вираження.
продолжение
--PAGE_BREAK--Висновки
Дана робота присвячена дослідженню явища, без якого перекладацький процес не зміг би відбуватись взагалі, а саме дослідженню такого поняття як категорія модальності та засоби вираження модальності при перекладі з англійської мови на українську.
У ході роботи було опрацьовано 205 завершених граматичних конструкцій (речень), які містять в собі засоби вираження модальності. Серед них було виявлено 2 % фонетичних засобів (5 граматичних конструкцій), 25 % лексичних засобів (50 одиниць) та 73 % лексико-граматичних засобів (150 одиниць). На основі опрацьованого матеріалу було встановлено, що найпоширенішими засобами вираження модальності в англійській мові в усіх жанрах є модальні дієслова. На масиві опрацьованого матеріалу були визначені способи перекладу засобів вираження модальності в сучасній англійській мові на українську мову. Вони можуть перекладатись за допомогою фонетичних засобів (логічного та фонетичного наголосу), лексичних засобів (модальні слова та композити) та лексико-граматичних засобів вираження модальності (модальні слова) або взагалі не мати чіткого вираження.
Також вияснилося, що часто модальність передається за допомогою інтонації та наголосу, проте на письмі модальність частіше за все передається модальними дієсловами. Але це не означає, що ця мовна категорія проста і з нею не виникає ніяких труднощів, адже модальність — поняття багатоаспектне та має низку своїх особливостей. Для перекладача головним є вміння знайти в тексті оригіналу саме те, що прагне передати автор, і вже певними засобами відтворити це.
Специфіка кожного із літературних жанрів із характерними для них мовними стилями відображається, безумовно, на умовах перекладу. При перекладі художніх творів в основному звертають увагу на лексику (адже такі твори впливають не лише на розум, а й на почуття), тому саме такі тексти містять в собі більше модальності, яку треба відповідним чином виразити. Відповідно перекладач має бути дуже уважним при перекладі художньої літератури. У діловому та публіцистичному стилях модальність має свої межі, тому з текстами цих стилів виникають свої труднощі. У розмовному стилі перекладач має більшу свободу творчості і може різноманітними засобами зобразити дійсність.
Отже, перекладаючи будь-які твори, перекладач повинен бути обережним та уважним щодо формулювання речень та створення текстів. Адже лише зрозумілі для нас твори зможуть нам показати те, що хотів донести до читача іноземний письменник.
Список використаної літератури
1. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка.М., Издательство иностранной литературы, 1955. — 416c.
2. Беляева Е.И. Модальность и прагматические аспекты директивных речевых актов в современном английском языке. Автореф. дис. докт. филол. наук. — М., 1988. — 32с.
3. Бунь О.А. Художній текст крізь призму можливих світів: модально-референційний аспект // Вісник київського лінгвістичного університету. — Серія Філологія: наукове видання. т.6, № 1/за ред. М.П. Кочергана. — К.: КНЛУ, 2000. — с.141-148
4. Валгина Н.С. Теория текста. — М.: Логос, 2003. — 280с.
5. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке // Труды Ин-та русского языка АН СССР, т.2 — М., 1950. — с.38-89.
6. Воробйова О.П. О коммуникативно-функциональной гомогенности выска-зыаваний в монологическом тексте // Высказывание и дискурс в прагмалингвистическом аспекте / Под ред.Г. Г. Почепцова. — Сб.науч.тр. — К: КГПИИЯ, 1989. — с.22-30.
7. Гнатюк Л.П., Бас-Кононенко О.В. Українська мова: Навч. Посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002. — 255с.
8. Ільченко О.М. Етикет англомовного наукового дискурсу: Монографія. — К.: ІВЦ «Політехніка», 2002. — 288с.
9. Карабан В.І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової та технічної літератури на українську мову — І частина, К.: «Політична думка», 1997. — 299с.
10. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. — Вінниця: «Нова книга», 2001. — 448с.
11. Кресан Е.Я. Концепт в тексте: номинативные ракурсы в свете функционализма // Вісник Черкаського університету. — Серія Філол.науки. — Черкаси, 1999. — с.76-82.
12. Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту. — Ленінград, 1979. — 321с.
13. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред.В.Н. Ярцева, — М.: Сов. энциклопедия, 1990. — 685с.
14. Ляпон М.В. Модальность // Русский язык: Энциклопедия / Ред.Ю. Н.Караулов. — М., 1997. — с.239-240.
15. Мещеряков В.Н. К вопросу о модальности текста // Филологические
науки. 2001. №4. — с.99-105.
16. Николина Н.А. Филологический анализ текста. — М.: Академия, 2003. — 256с.
17. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода / Дополнения и комментарии Д.И. Ермоловича. — 2-е изд., стереотип. — М.: «Р. Валент», 2006. — 240с.
18. Селиванова Е.А. Матасова Я.Р. Композитная эквивалентность и проблема ономасиологической импликации // Вісник Черкаського університету. — Серія Філас. науки. — Черкаси, 1997. — Вип.З — с.74-80
19. Селіванова О.О. Когнітивна ономасіологія. — К.: Фотоцентр, 2000. — 200 с.
20. Селіванова О.О. Принципи сучасних лінгвістичних досліджень // Лінгвогеографія Черкащини. — К.: Знання, 2000. — с.39-41.
21. Скибицька Н.В. Епістемічна модальність в англійській мові (діахронічний аспект) / Автореф. дис. канд. філол. Наук. — К., 2004. — 21с.
22. Соціокультурні та етнолінгвістичні проблеми галузевого перекладу в парадигмі євроінтеграції: матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції 3 квітня 2008 р. / за заг. ред.А.Г. Гудманяна, С.І. Сидоренка. — К.: НАУ, 2008. — 220с.
23. Ткачук В.М. Категорія суб’єктивної модальності / Автореф. дис. канд. філол. наук. — Донецьк, 2002. — 24 с.
24. Тураєва З.Я. Лингвистика текста на исходе второго тысячелетия // Вісник Київського лінгвістичного ун-ту — Сер.Філологія — Т.2., 1999. — с.17-25
25. Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. — 757с.
26. Ющук І.П. Українська мова. — К.: Либідь, 2004. — 640с. Електронні джерела:
27. Логіка. Модальність суджень. — с.1 www.refine.org.ua/print.php? rid=2737&page=1
29. Стилі мовлення. — с.12
revolution.allbest.ru/languages/00010540_0.html
30. Стилі сучасної української літературної мови. — 3с.
www.refine.org.ua/pageid-1119-1.html
31. Модальные слова. — 2004. — с.1
linguistic.ru/index.php? id=69&op=content
32. Технічний опис та технічна анотація Обладнання / Technical Description and Technical Annotation for the Equipment. — 5с.
nauka.lp.edu.ua/files/Elektonnuj%20Mikroskop.doc
33. Саксонов А.А. Перевод с английского на украинский инструкции по установке кондиционера Samsung. — 2c.
www.saks.vinnitsa.com/russian/translation_samples/samsung2_ru.htm
34. Конституція Сполучених Штатів Америки. — 18с.
www.rada.gov.ua/LIBRARY/catalog/law/usa_const.htm#ст1
35. The United States Constitution. — 2004. — 13c.
www.house.gov/house/Constitution/Constitution.html
Першоджерела:
36. Дойль Артур Конан. Пригоди Шерлока Холмса: [Для серед. та ст. шк. віку] / З англ. пер. М.А. Дмитренко. — К.: Школа, 2006. — 349с.
37. Sir Arthur Conan Doyle. The Adventures of Sherlock Holmes. Penguin Popular Classics. Penguin Books Ltd, London wc2r orl, England, 1994. — 302p.
38. The Ukrainian. ISSN #1464-0910. Видання 3/2001 Volume. — 84с.
продолжение
--PAGE_BREAK--Summary
This paper is devoted to linguistic category of modality and ways (means) of expressing modality in English and Ukrainian. This issue is of great importance in linguistics nowadays, because English grammar and lexicology are under influence of American language.
The purpose of this paper is to examine, analyse and determine the regularity of use of the ways of translation when translating different texts of different styles and genres from English into Ukrainian, containing means of expressing modality.
The paper presents the notion of modality, the kinds of modality, specific features of different styles, the classifications of ways (means) of expressing modality in English and the ways of their translation into Ukrainian.
The material of this study includes different selections from texts (juridical texts, technical texts, publicistic texts and literary texts) and works of the well-known linguists.
The results of the investigation lead to such conclusions:
- phonological means are the least presented in English language;
- modal words are widely used in both languages, especially in publicistic and literary texts;
- modal verbs are the most widely used among all the investigated units in both contrasted languages in the texts of all genres.
Appendixes presented demonstrate specific feautures of all styles and genres, vivid examples of ways and means of expressing modality in English and the ways of their translating into Ukrainian, namely modal words and modal verbs.
Додатки
Додаток 1
Основні ознаки стилів та їх жанрів
Додаток 2
Модальні слова як лексичні засоби вираження модальності
продолжение
--PAGE_BREAK--