Державний вищий навчальний заклад
«Запорізький національний технічний університет»
Міністерства освіти і науки України
Факультет гуманітарно-правовий
Кафедра журналістики
КУРСОВА РОБОТА
ГАЗЕТА ЯК ТИП ВИДАННЯ
Студентки групи ГП-429
Плішак Інни Олександрівни
Науковий керівник
к. ф. н., доцент ПанченкоС.А.
Запоріжжя
2010
Зміст
Вступ
Розділ 1. Історія виникнення газети
1.1 Етапи зародження газети
1.2 Газета в системі засобів масової комунікації
Розділ 2. Типологічні особливості газети
2.1 Типологічніознаки газети
2.2 Проблеми типологізації та мета видання газети
Розділ 3. Структура номера газети
3.1 Система текстових публікацій та дизайн газетного номера
3.2 Види заголовків у газеті
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Вступ
Газета — періодичне, що виходить від кількох разівна день до кількох разів на тиждень, друковане видання з систематичними матеріаламипро події і явища суспільно-політичного, економічного і культурного життя. Спочаткугазети виконували лише інформативну функцію, але в процесі розвитку стали вміщуватианалітичні матеріали, перетворилися на спосіб формування громадської думки, урізноманітнилисяза тематикою й напрямками [15].
Останнім часом в Україні спостерігається бурхливийрозвиток періодичної преси. Ледь не щотижня на світ з’являються нові газети і журнали,фундаментаторами яких є найрізноманітніші установи [3].
Актуальність теми полягає у неможливості існування життя сучасного суспільства без газет,і незважаючи на те, що численні дослідження у цілому світі показують, що коли йдетьсяпро широкий загал, то з усіх засобів масової інформації перевагу віддають телебаченню,воно є доступним далеко не кожній людині. Для отримання, передачі та зберіганняінформації через телебачення потрібне спеціальне технічне обладнання, котре інодіне доступне пересічному громадянину, особливо у часи сьогоднішньої кризи, коли друкованівиди ЗМІ завжди радують нас переважно доступними цінами, незважаючи на деякі журнальніпримірники («Classic Rock», «Cosmopolitan», «In Rock»та ін.), ціна одного номеру яких перебільшує 25 грн. Сучасна газета може нараховувативід 2 до 100 сторінок, мати вишукане оформлення, кольорові фотографії, що робитьпроблематичним встановлення чіткої межі між газетою і журналом. Преса сприймаєтьсябез додаткових технічних засобів; надає читачеві можливість вибірковості. ДрукованіЗМІ забезпечують можливість різних ступенів сприйняття матеріалу: перегляд, вибірковеознайомлення, збереження та ін.; дають можливість реципієнту максимальну психологічнузручність: порядок сприйняття матеріалу встановлює він сам у зручних для себе умовах.
Головна функція газети − подавати через певніневеликі проміжки часу оперативну, актуальну, загально цікаву, різноманітну інформацію[16]. І до цих пір газета не змінювала її, адже найновішу інформацію, не маючи нірадіо, ні телебачення, можна отримати лише з газет. У дослідженні німецького науковцяЕміля Довіфата «Учення про газету» (1955) міститься така кваліфікація:«Газета повідомляє широку громадськість через найкоротші відрізки часу проновітні події сучасності у відповідності із злобою дня, але з усвідомленням відповідальностіі громадського обов’язку».
Метою роботиє аналіз газети, як типу видання, її ознак та типологічних особливостей. Реалізаціямети передбачає розв’язання таких завдань:
− визначити поняття «газета»;
− розглянути її історію зародження та етапирозвитку;
− вивчити типологію газетних видань;
− проаналізувати структуру газетного номера.
Об'єктомдослідження є газета як тип видання.
Предметомєдослідження національних та регіональних(запорізьких) газет.
У процесі дослідження застосовувалися такі методи:аналізу й синтезу під час вироблення наукової концепції, порівняльно-історичний,структурно-типологічний при дослідженні історію зародження та етапи розвитку газети,її типології та структури.
Методологічна і теоретична основа роботи.До розгляду газети як типу видання зверталися таківчені, як В. Ворошилов [8], І. Михайлин [15], С. Гурєвич [2], А. Гребньов [16],В. Іванов [3], А. Москаленко [4], С. Корконосенко [17], Е. Прохоров [7] −вони дослідили історичні, теоретичні та практичні аспекти друкованої журналістики.Методикою дослідження видань та розробці проблем їх класифікації та типології присвяченіроботи: А. Акопова [1; 5; 6], Є. Ахмадуліна [11], А. Бочарова [12], І. Засурского,Є. Корнілова [9], А. Станько, І. Лисакової [13], В. Тулупова і багатьох інших дослідників.
Наукова новизнадослідження полягає в тому, що у роботі була зробленаспроба детально проаналізувати історію газети від її народження до сучасності іпорівняти різні наукові твердження щодо типологічних особливостей видання.
Практичне значення одержаних результатів.Матеріали курсової роботи можуть бути використані підчас подальших наукових розробок, а також при підготовці лекційних та практичнихзавдань з курсу «Вступ до спеціальності».
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використанихджерел. Обсяг основної роботи − 28 сторінок. Список використаної літературивключає 30 найменувань (викладених на 2 сторінках).
Розділ 1. Історія виникнення газети
Історія газети, її виникнення та розвиток тіснопов'язані з історією світових цивілізацій. Перш за все − європейської цивілізації.Шлях, пройдений газетою від її зародження до наших днів, можна умовно розділитина кілька етапів.
1.1 Етапи зародження газети
Перший з них охоплює період так званої пражурналістики− з I в. до н. е.: виникнення первинних способів, засобів, методів, а потімі систем передачі та розповсюдження інформації.
Виникнення державності − перша умова появипервинних форм і методів передачі інформації. Правителі потребували передачі підлеглимуправлінської інформації − у формі указів, наказів, постанов і тому подібнихпослань. Спочатку ця інформація передавалася у фіксованій усній формі, її заучувалигінці й посли, глашатаї проголошували її на міських площах і в зборах громадян.Потім цю інформацію стали фіксувати у письмовій формі. Виникнення писемності булодругою умовою зародження первинних форм передачі інформації.
З розширенням географічних відкриттів, винаходомі поширенням нових технічних засобів виробництва різних товарів, виникненням міжнародногоринку, з зародженням у розвинених європейських країнах буржуазії посилилася і потребав більш надійних засобах доставки та отримання регулярної інформації, пов'язаноїз усіма сторонами життя суспільства. Приблизно в XIV ст., з початку Відродженняв Європі, розпочався і другий етап появи передумов − появи перших газет, якийтривав до XVII ст. [2].
Найважливішою з цих передумов було поширення грамотності.Неписьменна людина могла отримувати інформацію тільки в усній формі − оповідань,чуток, переказів змісту документів тощо. Зростання кількості університетів, кудипрагнули вступити молоді люди, відкриття безлічі шкіл приводили до появи грамотноїаудиторії, здатної отримувати письмову інформацію. Проте цьому протягом тривалогочасу перешкоджала відсутність матеріалу, на якому можна було б фіксувати, розмножуватиі зберігати цю інформацію. Правда, у стародавньому Єгипті знайшли спосіб обробкипапірусу. Єгипетські фараони і жерці направляли свої написані ієрогліфами посланняна папірусі, але розмножувати їх було неможливо. У Стародавньому Римі з I в. дон. е. для загального прочитання виставляли Akta Senatus і Akta diurna populi −зведення новин на дошках, вкритих гіпсом. Їх копії на папірусі направляли чиновникам,який відповідав за управління римськими провінціями. В середні віки в монастиряхписали та переписували книги, в тому числі літопису, на пергаменті − обробленійшкірі тварин, але це було дуже дорого та не годилося для розповсюдження новин. УКитаї у VII ст. відкрили спосіб приготування бавовняного паперу, але до Європи віндійшов лише в IX ст. — до Італії і в XIII ст. — до Франції. Лише в XIII-XIV ст.тут почали виготовляти папір, переробляючи ганчір'я. Нарешті був отриманий дешевийматеріал для фіксації та розповсюдження письмової інформації. Не вистачало лишетехнічного засобу її розмноження [2]. Технічний процесу газетній справі почався з винаходом М. Гуттенберга, який створив друковану формуз рухомих літер, які після друку можна було розбирати та використовувати при новомунаборі. До цього книги друкувалися з цілих дерев'яних і металевих дощечок, на якихвирізалися літери. Застосування з 1814 парового преса дозволило в 4 рази збільшитикількість випущених за годину примірників. У 1884 році О. Мергенталер винайшов Лінотип,в якому були з'єднані набір, виключка (зміна пробілів) рядків, їх виливок і розбірматриць. У 1897 р. Т. Ленстон сконструював монотипію − набірну скоро відливнумашину, керовану від перфострічки. У 1906 р.А. Корн вперше передав по фототелеграфуфотографію. У 1922 році була розроблена фотоскладальна машинка, патент на цей винахідкупила лінотипна корпорація «Лайнотайп» [8, 117-118]. Виникли умовидля появи перших газет. Проте цьому заважала відсутність організації їх швидкогота регулярного розповсюдження з місця, де знаходилися редакції та друкарні, в іншінаселені пункти. Ця перешкода була усунена лише з появою в Європі пошти −як державної, так і приватної, комерційної. Споживачі газетної інформації придбалиможливість отримувати її швидко і систематично.
Поява на початку XVII ст. в Європі перших справжніхгазет знаменує собою початок третього етапу історії цього друкованого періодичноговидання. До цих пір в різних країнах сперечаються, де з'явилася перша друкованагазета. Але відомо, що в 1609 р. в Німеччині стали видавати «Avisso Relation,oder Zeitung», у 1622 р. в Англії з'явилася щотижнева газета «Weekly News»,а ще через десяток років − в 1631 р. у Франції − «La Gasette».
У Росії вже у XVII ст. при царському дворі регулярновипускали паперові рукописні «Куранти», іноді носили інші назви −«вістові листи», «Стовпці» − своєрідна прагазета, з якоюзнайомилися цар і його придворні. У грудні 1702 Петро I підписав указ про виданняв Росії типографським способом першої цієї друкованої газети. Наприкінці 1702 р.− початку 1703 вийшли в світ її перші номери під назвою «Ведомости».Через три століття, у 2003 р. в Росії широко відзначили створення першої вітчизняноїгазети [2].
Перші газети в Україні з'явилися польською мовою(«Кур'єр Львівський», 1749), французькою («Газетт де Леополь»,1776)та російською («Харьковский еженедельник», 1812; «Харьковские известия»,1817-1823) мовами. Перша газета українською мовою − «Зоря Галицька»− видавалася у Львові в 1848-1857 роках [15].
З посиленням буржуазії та формуванням капіталістичногосуспільства газета й інформація, що міститься в ній, стала товаром. Виникає та розвиваєтьсяринок друкованих періодичних видань, важливу частину якого складають газети. Прискоренийпроцес розділення праці призводить до виникнення нових професій, пов'язаних з підготовкою,випуском та розповсюдженням газети. З'являються професійні журналісти, що спеціалізуютьсяна керівництві редакціями і на підготовці текстів та ілюстрацій на різних тематичнихнапрямках. Ще до випуску друкованих газет в середньовічній Європі з'явилися фахівці,які заробляли написанням і продажем бажаючим різноманітної інформації. У Венеціїнавіть виник цех scrittori d'avviso − письменників новин. Вважають, що і саманазва друкованого видання − газета − пов'язане з назвою дрібної монети− gazzetta, яку сплачували у Венеції за прочитання зведення новин, підготовленоїтаким спеціалістом.
Четвертий етап історії газети пов'язаний з розквітомжурналістики в капіталістичному суспільстві, з охопленням у XIX і XX ст. всьогосвіту масовими друкованими періодичними виданнями. Для цього етапу характерні диференціаціягазет: за ідеологічними, політичними, соціальними, національними, професійними таіншими підставами, все більш високий рівень професіоналізації роботи редакції, підготовкита випуску видання. І комерціалізація газети, її націленість на отримання доходіві прибутку.
Останній, п'ятий етап розвитку газети почаласяв другій половині XX ст. Його визначають виникнення нових засобів масової інформації,поява нових технологій (комп'ютерів, Інтернету та інших), перспектива народженнямультимедіа, що поєднують ознаки і можливості різних ЗМІ. Це знаменує завершенняери Гутенберга і початок нового напрямку розвитку газети [2].
Газета пройшла п’ять складних етапів свого розвитку,її удосконалення тривають і сьогодні, що дозволяє їй радувати нас щоразу чимосьновим.
1.2 Газета в системі засобів масової комунікації
Газета − перший, найстаріший засіб масовоїінформації. Протягом більше чотирьох століть її історії вона, поряд з журналом,залишалася незамінним джерелом інформації для багатьох мільйонів людей. З прискореннямтехнічного прогресу сама вона та її положення в суспільстві серйозно змінилися.Двадцяте століття принесло людству кілька нових засобів масової інформації. На початкустоліття, з винаходом Поповим і Марконі радіо, монополія газети була порушена. Радіостанціїрозносили інформацію по всьому світу з оперативністю, яка була недосяжна навітьдля щоденної газети. А з винаходом наприкінці століття телебачення люди отрималиможливість не лише оперативно дізнаватися про подію, але й побачити його на телеекрані.Досягнення газетою ефекту хвилини − передачі інформації про подію в моментйого звершення − було неможливо. Спочатку радіо, а потім телебачення по черзістали найважливішими засобами масової інформації. Нарешті, наприкінці століття,з приходом нових технологій, електроніки та Інтернету, з'явилися мережеві періодичнівидання, які розкрили невідомі раніше можливості виробництва і отримання інформації.Виникла система засобів масової інформації.
Із розвитком цієї системи почастішали пророкуваннянеминучості зникнення старих − друкованих періодичних видань. Фахівці, великівчені − канадський дослідник телебачення Маклюен та інші — заявили, що газетаприречена, і їй не вижити. Пророцтва ці, однак, не виправдалися. Газета не померла,вона зуміла пристосуватися до нової ситуації. Зі зміною умов її існування вона самазмінилася, показавши гнучкість і здатність пристосовуватися. Посилився процес спеціалізаціїгазети: крім видання для всіх, з'явилося безліч газет для різних соціальних групта інститутів, для спеціальної аудиторії. Це призвело до зміни концепції газетияк друкованого засобу масової інформації та моделі кожного видання. Удосконаленнятехнічної бази, прискорення збору та передачі інформації, використання нових методіврозповсюдження дозволило пришвидшити доставку газети її читачам. Вона знайшла своєнове місце в системі ЗМІ, успішно заповнюючи те, що не могли надати читачам іншізасоби масової інформації [2].
Не будучи в змозі конкурувати з телебаченням ірадіо в повідомленні оперативних новин, газета зосередилася на їх коментуванні,на первинному аналізі ситуацій і проблем та прогнозуванні їх розвитку. До безперервногопотоку оперативної інформації, що поставляється телебаченням, радіо і мережевимивиданнями, газета приєднує порціонну інформацію, одержувану читачами через певніпроміжки часу, і супроводжує її аналітичним коментарем. Вона завжди існує у потоцічасу, розставляючи в ньому своїми номерами пам'ятні стовпи. Газета − дзеркалосвого часу, з яким рухається і розвивається. Не випадково, вивчаючи будь-який періодісторії, дослідники звертаються до комплектів газет у пошуках на їх сторінках інформаціїпро факти, події, виступи, що характеризують час, який їх приваблює. Газета зберігаєаромат часу, який вона відображає.
Це пов'язано з керівною її перевагою в порівнянніз іншими ЗМІ − з матеріальним паперовим аркушем. Папір, на якому надрукованагазетна інформація, а в майбутньому інші матеріальні замінники паперу, забезпечуєдовготривалу збереженість змісту номера друкованого періодичного видання. Газетуможна прочитати повністю або частково, скласти її, сховати в стіл або в портфельі принести додому і там дочитати її до кінця. Номер газети можна передати для читаннярідним або сусідові, покласти його в архів і перечитати через будь-який час, покивін зберігається. Його можна переслати поштою товаришеві і потім отримати його тимже шляхом назад. Подібного ефекту «відкладеного читання» поки що неможливодобитися ні на телебаченні, ні на радіо. Можна, звичайно, зберігати плівки з теле- або радіозаписом, але для їх відтворення потрібна відповідна апаратура. Те ж відноситьсяі до мережевих видань. З цим же пов'язана і інша перевага газети: для отриманняінформації, що в ній міститься, не потрібно ніяких додаткових приладів або іншихпристроїв: радіоприймача, телевізора або комп'ютера. Вона зручна у використанні,сприймається «сама по собі» − повністю або частково, в результатіперегляду заголовків публікацій, а також подальшого читання текстів. До того ж газетамістить всю інформацію, яка може бути сприйнята читачем: він сам визначає характері темп читання газети. Це можливо також при зверненні до мережевого видання, алевиключено при зверненні до телебачення чи радіо, де темп передачі інформації задаєтьсядиктором або редактором.
У кожного засобу масової інформації зараз зберігаєтьсясвоє місце в їхній системі, своє призначення. Разом вони виробляють комплексний,об'єднаний вплив на людину й масову аудиторію. У перспективі, з подальшим розвиткомнових технологій, можливе виникнення мультимедіа − засоби масової інформації,що об'єднують можливості нинішніх елементів системи ЗМІ, в тому числі й газети[2].
Щорічний огляд глобальнихтенденцій преси був представлений Тімоті Болдінгом 1 грудня 2009 на об'єднаній сесіїВсесвітнього газетного конгресу та Міжнародного форуму редакторів в Хайдарабад(Індія). Опитування WAN-IFRA показав, що глобальний тираж газет виріс в 2008 роціна 1,3%, а за п'ять років — майже на 9%. Деякі з основних моментів виступу:
· По всьому світу газети щоднячитають 1,9 млрд. людей, або 34% усього населення; Інтернетом користуються 24%.
· Найбільшим газетним ринкому світі є Індія, де щодня продається 107 млн. примірників газет. На Індію, Китайі Японію проходиться більше 60% газетних продажів у світі, в той час як на США −14%. «Хоча в деяких регіонах тиражі не показують зростання, газети продовжуютьзалишатися глобальним мас-медіа з охопленням 34%, з яким треба рахуватися»,− говорить Болдінг.
· З продажу на 1000 дорослогонаселення лідирує Японія з показником 612 екземплярів; за нею йдуть Норвегія (576)і Фінляндія (482).91% японців продовжують щодня читати газети − приголомшливацифра для такого технологічно просунутого суспільства [18; 19].
Таким чином, газета пройшлавеличезний шлях, щоб з'явитися перед нами у такому вигляді, у якому ми її знаємо.За цей час вона багато змінювалась, зростала, удосконалювалася, завдяки чому і зайняласвоє місце у системі ЗМІ, яке до цих пір є, як для мене, найнадійнішім.
Отже, газета пройшла п’ять складних етапів свого розвитку:
1) період пражурналістики − виникнення первиннихспособів, засобів, методів, а потім і систем передачі та розповсюдження інформації:спочатку інформація передавалася у фіксованій усній формі, її заучували гінці йпосли, глашатаї;
2) поширення грамотності (зростання кількості університетів,відкриття шкіл приводили до появи грамотної аудиторії, здатної отримувати письмовуінформацію) та початок виготовлення паперу (його робили, переробляючи ганчір'я);
3) поява в Європі перших справжніх газет: посиленнябуржуазії та формування капіталістичного суспільства − виникає ринок друкованихперіодичних видань;
4) розквіт журналістики в капіталістичному суспільствіта охоплення у всього світу масовими друкованими періодичними виданням;
5) виникнення нових засобів масової інформації,поява нових технологій (комп'ютерів, Інтернету). Газета − перший, найстарішийзасіб масової інформації. Протягом більше чотирьох століть її історії вона, порядз журналом, залишалася незамінним джерелом інформації для багатьох мільйонів людей.З прискоренням технічного прогресу їй вже треба було конкурувати з радіо, телебаченнямта Інтернетом − усі вони разом утворюють систему засобів інформації. Положеннягазети в суспільстві серйозно змінилися. Із розвитком цієї системи почастішали пророкуваннянеминучості зникнення старих − друкованих періодичних видань. Газета не померла,вона зуміла пристосуватися до нової ситуації: зі зміною умов її існування вона самазмінилася, показавши гнучкість і здатність пристосовуватися. До безперервного потокуоперативної інформації, що поставляється телебаченням, радіо і мережевими виданнями,газета приєднує порціонну інформацію, одержувану читачами через певні проміжки часу,і супроводжує її аналітичним коментарем. Вона завжди існує у потоці часу, розставляючив ньому своїми номерами пам'ятні стовпи. Газета зберігає аромат часу, який вонавідображає. Щорічний огляд глобальних тенденцій пресибув представлений Тімоті Болдінгом на об'єднаній сесії Всесвітнього газетного конгресута Міжнародного форуму редакторів в Хайдарабад (Індія). Він зазначив, що".по всьому світу газети щодня читають 1,9 млрд. людей, або 34% усього населення;Інтернетом користуються 24%".
Розділ 2. Типологічні особливостігазети
Успіх діяльності газетної редакції залежить нетільки від її правових та економічних засад. На неї впливають й інші фактори. Утому числі типологічні особливості газети.
Під типом друкованого періодичного видання звичайнорозуміють сукупність його характеристик, якими воно відрізняється від інших видань.Цей тип включає характеристики як змісту видання, тематики його публікацій, такі його дизайну, зовнішньої особи. Дослідники типології ЗМІ згодні з тим, що найважливішимичинниками, що визначають типологічні особливості газети, є, по-перше, мета виданнята її концепція і, по-друге, її читацька аудиторія [2].
Відомий німецький журналістиколог Отто Ґрот, авторсемитомного дослідження «Непізнана культурна сила. Основи газетної науки (періодики)»,виділив такі чотири конститутивні ознаки газети:
1) періодичність виходу в світ;
2) універсальність змісту;
3) актуальність інформаційних повідомлень;
4) гласність у подачі новин [15].
2.1 Типологічніознаки газети
Типологічні ознаки −це властивості, показники, складові внутрішні структури типу як моделі.
Типоформуючі ознаки −це ознаки соціального об'єкта, на основі яких їх можна вважати носіями різних типівдосліджуваного явища [5].
Не менш широкий і різноманітний спектр газетнихвидань, типологічні ознаки яких формуються під впливом різних інтересів і відповіднихзапитів їх аудиторії. Це спортивні газети − для любителів спорту і спортсменів,періодика для любителів літератури і різних видів мистецтва, видання для туристівта ін. Зростаючу типологічну групу становлять видання, орієнтовані на малі соціальніспільності всередині нашого суспільства. Це сімейні газети, для батьків тощо.
Значно більш широку читацьку аудиторію охоплюєконфесійна періодика. Пов'язані з нею газети представляють різні конфесії і церквиі відповідають інтересам їх читачів-віруючих.
Широке поширення в нашій країні отримала і екологічнапреса. Видання, що входять до цієї групи, відіграють чималу роль в організації захиступрироди нашої країни від згубної дії на неї промислових і енергетичних підприємств[2].
На типологічний вигляд газети впливають соціальніхарактеристики її читацької аудиторії. До них відноситься її спеціалізація за професієючитачів, родом їх занять. Відповідно до цього визначаються типологічні ознаки спеціалізованоїаграрної періодики − загальноукраїнських і регіональних газет для працівниківсільського господарства.
Спеціалізація газетної періодики охоплює широкеколо різних професій і спеціальностей, які представляють весь спектр діяльностігромадян нашої країни. У систему українських газет входять видання для інженеріві робітників різних галузей промисловості, для вчителів, медиків, працівників торгівлі,транспорту та ін. Важливим елементом цієї системи є військова періодика −газети для представників різних видів збройних сил. Так само як економічні і діловігазети, до яких звертаються бізнесмени, підприємці, керівники підприємств у різнихгалузях економіки [2].
Усе вищесказане говорить про те, що газета прекрасноадаптується до навколишньої її дійсності, намагається знайти спільну мову з будь-якоюаудиторією, що робить її «найкомпроміснішим» з усіх видів ЗМІ.
На думку Е. Корнілова,існують різні підходи до визначення типоформуючих факторів. Він вже зробив спробувиявити загальні позиції дослідників історії журналістики, встановити обсяг основоположнихпонять, уніфікувати деякі категорії, що увійшли в науку про друк у зв'язку із застосуваннямтипологічного методу [9].
Дослідники відзначають,що важливо виділити як мінімум три складові частини в сукупності типоформуючих ознаквідповідно до приписування цим частинам трьох функціональних ролей. Перша частина відіграє роль прямих безпосередніх характеристик досліджуваногоявища. Друга частина описує всілякі умови його існування. І нарешті, третя частинапокликана пояснювати існування різних типів цього явища в певних умовах соціальноїдійсності [6].
Серед дослідників типологіїдруку існувало два основних підходи при виділенні головної типоформуючої ознаки.Одні вважали цією ознакою характер аудиторії видання, інші− його цільове призначення [6].
А. Бачаров визначає5 «типологозначимих елементів»: цільове (функціональне) призначення видання;предмет або відображення середовища діяльності; родова приналежність; характер аудиторії;характер викладу [12].
А. Акопов на підставідослідження російської та радянської науково-технічної журналістики виводить 10«основних типоформуючих ознак»:
1) видавний орган;
2) читацька група;
3) завдання і програма;
4) авторський склад;
5) внутрішня структура;
6) жанри;
7) оформлення;
8) періодичність;
9) обсяг (одного номера);
10) тираж (разовий одного примірника). При цьому кожен з названих ознак у свою чергу розбиваєтьсяна кілька складових. Жодні з перерахованих ознак, узяті ізольовано від інших, найого думку, не можуть претендувати на роль «достатнього», тобто повністю створювати тип періодичного видання, але сукупністьдесяти ознак дає повне уявлення про тип журналу, структури цього типу, всіх компонентів,що характеризують тип видання. На думку дослідника, одні ознаки безпосередньо впливаютьна тип видання, зумовлюють його, а інші залежать від нього, треті є видавничої характеристикою[6]. Крім того, А. Акопов виділяє наступні ознаки:
· Типоформуючі: видавничий орган;цілі і завдання; читацька аудиторія.
· Вторинні: авторський склад;внутрішня структура; жанри; оформлення.
· Формальні: періодичність; обсяг;тираж [5].
Згідно з А. Акоповим,на думку ростовських дослідників, навіть знання такої ознаки, як періодичність видання,має істотне значення, бо вона допомагає визначити, наскільки повно матеріали тогочи іншого типу можуть охопити й осмислити швидкоплинні події. Московські дослідникипо аудиторному типологічному ознакою виділяють різні типи видань, тобто до національних належать:
· Масові видання, програми, універсальні або спеціалізованіза функцією; їхня аудиторія включає в себе значну частину населення, що проживаєна всій території країни.
· «Якісні» видання, універсальні або спеціалізованіза функцією; вони адресовані представникам еліти. У їхньому числі також і ділові,що забезпечують комунікації між представниками бізнесу.
· Видання, спеціалізовані заокремими аудиторними групами у промисловості, сільському господарстві, на транспорті,в інших галузях виробництва, освіти, культури, побуту, адресовані представникамрізних професій та ін. Вони можуть бути універсальними за функціями або спеціалізованіз цими показниками. У їх числі є й ті, які активно розвиваються в сучасних умовах корпоративнідруковані ЗМІ;
газета номер заголовокпублікація
· Видання бульварного типу. Вони орієнтуються значною мірою на психологію натовпу, її потреби, інтереси,на більш низькі рівні масової психіки;
· Для вікових груп: дітей, підлітків, молоді, людей середньоговіку, літніх;
· Для жінок і/або чоловіків;
· Для батьків;
· Для малих груп (землеробство, клуб);
· Для різних груп віруючих (православні, католики, мусульмани);
· Для членів та активу різнихпартій, профспілкових, молодіжних та інших організацій.
Згідно з Е. Ахмадуліним,московські дослідники відзначають, що «на типологічнудиференціацію впливає не тільки різноманітність − різні інформаційні, аналітичні,організаційні − та інші функції друку як творчої діяльності. Сюди ж входятьтакож і комунікативні функції політики, економіки, науки, мистецтва, сфер освіти,виховання, практичної діяльності. На основі цілей різних видів духовного виробництва(наука, література, мистецтво, публіцистика, журналістика та ін.) в масових комунікаціяхформуються видання та програми:
1) Масово-публіцистичні,що відображають публічну сферу, поточну дійсність у творах жанрів журналістики,публіцистики;
2) Літературні;
3) Художні;
4) Художньо-публіцистичні;
5) Літературно-художні;
6) Культурно-просвітницькі;
7) Для розваги, ігор, проведення дозвілля;
8) Навчальні та методичні;
9) Наукові;
10) Науково-популярні;
11) Науково-практичні;
12) Науково-виробничі; 13) Виробничо-практичні;14) Офіційно-документальні; 15) Релігійні; 16) Рекламні; 17) Інформаційно-довідкові;та інше.
У сучасних умовах багато функцій ЗМІ актуалізуються,і ця тенденція буде продовжена у майбутньому». Видоформуючою ознакою преси є обсяг її тематики. За обсягом тематики можнавиділити п'ять видів преси: універсальну, спеціалізовану, вузькоспеціалізовану,професійну і «точкову» [1, 36].
На мою думку, з усіх вищезгаданихдумок, щодо типологічних ознак газети, найкращою є типологізація, яка запропонованаА. Акоповим, тому що саме вона найбільше підходить до сучасної преси.
2.2 Проблеми типологізації та мета виданнягазети
Прагнучи систематизуватидосить строкате різноманіття типологічних принципів, дослідники розмежовують поняття«типоформуючий фактор» і «типологічна ознака». Так, наприклад, Е. Корнілов визначає типвидання як "історично сформовану сукупність газет або журналів, єдине, стійкеутворення, яке формується трьома основними факторами, що відображає і головні родовіелементи журналістики: видавець − призначення видання − аудиторія".Сукупність трьох типоформуючих факторів створює типологічні характеристики видання,серед яких найважливішими є: зміст, сфера відображуваної дійсності, програма видання,авторський склад, відділи та рубрики (внутрішня структура), жанри, періодичність,обсяг, тираж, оформлення [9].
І. Лисакова вважає,що кордони типофомуючих і типологічних категорій рухливі: типологічні характеристикизовнішньої структури видання можуть виступати як типоформуючі фактори для внутрішньоїструктури. Наприклад, обсяг і періодичність впливає на вибір жанру, нерідковизначає тематику, мову та стиль видання. Мабуть,мають рацію ті дослідники, які вважають, що потрібно виділяти декілька рівнів типоформуючихчинників, складових для кожного типу системи взаємопов'язаних властивостей. Притакому підході ми будемо мати ієрархію ознак, з'єднаних причинно-наслідковими видаминосіння, ступінь жорсткості яких різна в різних виданнях [13, 25].
Є. Ахмадулін, проводячидослідження типології газет, виділяє в кожній газеті 10 тематичних напрямків проблематики,що займає найбільший обсяг матеріалів газети (виключаючи рекламу). Це питання ідеологіїі пропаганди; діяльність різних соціальних інститутів; питання технічного і науковогопрогресу; проблеми економіки, промисловості та сільського господарства; робота сферипослуг; питання міжнародного життя; висвітлення питань культури, літератури і мистецтва,тісно пов'язаних із завданнями естетичного виховання; фізкультури і спортуі деякі інші теми [11, 26].
Про причини, що ускладнюютьпобудову єдиної класифікації, яка відображала б усі типологічні нюанси друку, доситьясно сказав А. Бочаров, що працює над проблемами типології журнальної періодики:«Тип видання виступає у діалектичному взаємозв'язку стабільного та динамічного,консервативного і новаторського. В одних випадках журнал прагне зберегти сформованийстатус за всіма параметрами, в іншому − здійснювати новаторську роботу підвпливом змін у суспільній свідомості. Тому кожен журнал (як і газета) − внутрішньосуперечливий організм, що існує в тісній залежності від цього протиборства»[10].
Прикладом комплексногоемпірико-типологічного дослідження сучасної газетної періодики служать роботи О.Алексеева. Наприклад, у роботі«Масова комунікація як об'єкт соціологічного дослідження (питання розвиткутеорії)» автор вибудовує перелік типоформуючих ознак для друкованого ЗМІ танамагається побудувати емпірично-верифіковану типологію сучасної російської преси[14].
Така різниця у підходахдо типологічної класифікації періодичних видань свідчить про недостатню розробленістьцієї проблеми. Але життя не стоїть на місці, і я впевнена, що у недалекому майбутньомувчені все ж таки знайдуть спільне вирішення цього питання.
Мету видання газети встановлює її засновник. Надаліїї конкретизує головний редактор газети, який визначає редакційну політику, та їїгенеральний менеджер, який відповідає за економічний менеджмент редакції. Цією головноюметою може стати інформаційне обслуговування громадян − читачів газети в межахрегіону її розповсюдження. Тоді на перший план серед типологічних особливостей газетивиходять її ознаки як інформаційного видання. Така газета грає роль засобу підтримкибезперервних контактів між громадянами, формування їх особистої і громадської думкита одночасно їх контактів з владою, державними органами.
Мету видання газети можуть видозмінити, перетворившиїї перш за все в орган управління суспільством або якоїсь його частиною, його інститутом,визначеною організацією, установою. Це негайно позначається на програмі діяльностіредакції і типологічної характеристики видання − його системі публікацій,жанровій системі та ін.
Інший типологічний вигляд у газетних видань, створенихїхніми засновниками з головною метою отримання прибутку. У них інша система типівпублікацій, тематика матеріалів, їх ілюстрування та подача. Масові газети, бульварні,розважальні і тим більше рекламні та еротичні видання з їхнім специфічним змістомі оформленням матеріалів.
Рекламна періодика складає особливу групу такихвидань. До її складу входять як столичні, так і невеликі регіональні − обласніта міські видання. Їхні типологічні особливості принципово відрізняються за всімапараметрами від особливостей звичайних інформаційних газет.
Мета видання газети втілюється в її концепції.Під концепцією розуміють вираз задуму засновника газети, ідеї, яку він прагне реалізувати,приймаючи рішення про заснування нового видання. Концепція газети відповідає назапитання: «якою вона має бути?». Це впливає не тільки на визначення типугазети, всіх її особливостей, а й на програму діяльності її редакції, на вибір читацькоїаудиторії видання. Концепція газети є основою розробки її моделі − як змістовно-тематичної,так і композиційної та графічної.
Мета видання газети, її концепція та особливостіїї аудиторії взаємопов'язані, впливають один на одного. Відповідно з цим частинагазет набуває універсального характеру, вони орієнтуються на всю аудиторію, всіїї частини. Газета при цьому займає так звану вертикальну інформаційну нішу певногосегмента ринку періодичних видань. Так, «Субота Плюс» або «МІГ»читають тисячі людей, які представляють майже всі соціальні групи суспільства. Алеще більше газетних видань, кожне з яких займає так звану горизонтальну інформаційнунішу, орієнтовано на спеціальну аудиторію − вікову, статеву чи професійну[2].
Дослідник Вальтер Гагеманн залежно від мети виданнявиділяє в сучасній журналістиці такі головні типи газет: газета думок; інформаційнагазета; газета як засіб здобування максимальних прибутків [15].
У науковій типології сучасноїпреси розроблено три типологічні моделі. Перша модель має чотири ознаки типізаціївидань: загальнозначущі; соціальні; професійно-галузеві; національно-територіальні.Друга модель має п'ять: цільове призначення, відображає сферу діяльності; родоваприналежність; характер аудиторії; характер викладу. Третя − шість це: адміністративно-територіальнийподіл; цільове призначення; вік читачів; національно-мовні особливості; періодичністьта час виходу. Як бачимо, в представлених наборах немає єдиних підстав типізації.
Отже, на успіх діяльності газетної редакції впливають не тільки економічно-правовізасади, а й типологічні особливості газети. Дослідники типології ЗМІ вважають, щонайважливішими чинниками, що визначають типологічні особливості газети, є, по-перше,мета видання та її концепція і, по-друге, її читацька аудиторія. Типологічні ознаки − це властивості, показники, складовівнутрішні структури типу як моделі. На типологічний вигляд газети впливаютьсоціальні характеристики її читацької аудиторії. Спеціалізація газетної періодикиохоплює широке коло різних професій і спеціальностей, які представляють весь спектрдіяльності громадян − газета прекрасно адаптується до навколишньої її дійсності,намагається знайти спільну мову з будь-якою аудиторією, що робить її «найкомпроміснішим»з усіх видів ЗМІ. Серед дослідників типології друкуіснувало два основних підходи при виділенні головної типоформуючої ознаки: характераудиторії видання, його цільове призначення. Різні твердження, зокрема А. Бачарова, А. Акопова, щодо типологічних ознак газетидетально розглянулися у цьому розділі.
Прагнучи систематизуватидосить строкате різноманіття типологічних принципів, дослідники розмежовують поняття«типоформуючий фактор» і «типологічна ознака».Е. Корнілов визначаєтип видання як "історично сформовану сукупність газет або журналів, єдине,стійке утворення, яке формується трьома основними факторами, що відображає і головніродові елементи журналістики: видавець − призначення видання − аудиторія".І.Лисакова вважає, що типологічні характеристики зовнішньої структури видання можутьвиступати як типоформуючі фактори для внутрішньої структури. Є. Ахмадулін виділяє в кожній газеті 10 тематичнихнапрямків проблематики, що займає найбільший обсяг матеріалів газети (виключаючирекламу). Про причини, що ускладнюють побудову єдиної класифікації, яка відображалаб усі типологічні нюанси друку, досить ясно сказав А. Бочаров: "…Тому коженжурнал (як і газета) − внутрішньо суперечливий організм, що існує в тіснійзалежності від цього протиборства". Така різниця у підходах до типологічноїкласифікації періодичних видань свідчить про недостатню розробленість цієї проблеми.Існує три типологічні моделі:
1) загальнозначущі; соціальні;професійно-галузеві; національно-територіальні ознаки видання;
2) цільове призначення,відображає сферу діяльності; родова приналежність; характер аудиторії; характервикладу;
3) адміністративно-територіальнийподіл; цільове призначення; вік читачів; національно-мовні особливості; періодичністьта час виходу.
Мету видання газети встановлює її засновник. Їїможуть видозмінювати ти Мета видання газети втілюється в її концепції − вираззадуму засновника газети, ідеї, яку він прагне реалізувати, приймаючи рішення прозаснування нового видання. Концепція газети є основою розробки її моделі −як змістовно-тематичної, так і композиційної та графічної. Мета видання газети,її концепція та особливості її аудиторії взаємопов'язані, впливають один на одного− з цим пов’язана універсалізація газети.
Розділ 3. Структура номера газети
Найсильніший вплив на процес підготовки і випускуномера має імідж видання − стійке уявлення про газету, яке формується у читача.Імідж складається протягом тривалого часу під впливом постійних особливостей утриманнявидання, тематики і характеру його публікацій, його позиції та поглядів. На іміджвидання впливають також особливості його форми − дизайну, верстки та ілюстрування,те, що часто називають зовнішньою «особою» газети. Імідж видання тіснопов'язаний з його аудиторією. Більш того, його формують, враховуючи особливостіцільової аудиторії газети. Потенційні читачі шукають газету з певним іміджем, відповіднимїх інтересам, смакам, культурному та освітньому рівню. Цільова аудиторія кожногоперіодичного видання також має свій певний імідж.
Майбутній імідж видання закладають вже в його модель,визначаючи систему його публікацій, тематичні рубрики та жанрові особливості залежновід особливостей та іміджу його потенційної читацької аудиторії. Відповідно до іміджувидання вибирають і його назву, яка має дати читачеві уявлення про характер інформації,що міститься в його публікаціях, для якої аудиторії вона призначена.
Імідж газети найсильнішим чином впливає на її бренд− торгову марку видання. Спотворення цього іміджу можуть призвести до зменшенняпопулярності і привабливості бренду газети, до її витіснення з інформаційної ніші,яку вона займає, і ослаблення її фінансової бази.
Важливою складовою іміджу періодичного виданняє склад його редакційного колективу. Про газету судять не тільки за особливостямизмісту, тематики та форми її публікацій, а й по тому, хто нею керує і виступає наїї сторінках. І, перш за все, за виступами провідних авторів видання. У кожногоштатного і постійного позаштатного журналіста газети формується його особистий імідж,що впливає на загальний імідж видання [2].
Кожен номер газети повинен підтримувати і закріплюватиїї імідж. Але кожен номер є лише ланкою в ланцюзі номерів, складових комплекту видання.Повне уявлення про імідж видання можна отримати, лише ознайомившись із його комплектомза досить тривалий період. Проте, хоча кожен номер має бути пов'язаний з попереднімвипуском, і так само органічно передувати подальший випуск, у нього завжди є особливість− у змісті, тематиці, формі та подачі матеріалів. Це обумовлюється вже відмінностямиміж номерами щоденної газети, що виходять в робочі та вихідні або передвихідні днітижня. Це призводить до необхідності розробки на основі загальної змістовно-тематичноїмоделі видання моделей кожного з номерів, що виходять у різні дні тижня.
Залежно від завдань періодичного видання, особливостеййого цільової аудиторії, змістовно-тематичної моделі і для його іміджу визначаєтьсяструктура − склад і будова його номера.
Цілі і завдання видання обумовлюють основні йогохарактеристики, головні тематичні напрямки виступів, формування найважливіших розділіві співвідношення між ними, жанрову систему публікацій, систему рубрик та ін.
Чимале значення мають особливості аудиторії видання,її склад, інтереси, інформаційні запити. Вони впливають не тільки на тематику матеріалівномера, але і на його дизайн, специфіку форм подачі інформації на друкованих сторінках.Важливий чинник, що визначає структуру номера, − змістовно-тематична модельвидання. Його загальна довготривала модель, яка фіксує постійні характеристики,конкретизується в моделях окремих номерів, пов'язаних з певним періодом −днем тижня, порою року, сезоном, кампанією.
Формуючи структуру номеру, відповідають на чотириголовні питання: «Що включити в номер?», «У якому співвідношенніповинні знаходитися різні частини його змісту?», «Як їх розташувати?»,«Як подати матеріал, які форми для цього використовувати?» У пошуках відповідіна перше питання Гурєвич приходить до висновку, що, по-перше, кожен номер газетиповинен складатися з матеріалів, присвячених найважливішим питанням сучасності,піднімати найактуальніші проблеми, що хвилюють широку громадськість. І, по-друге,− у кожному номері для цього повинні бути присутнім найрізноманіші матеріали.Вони утворюють систему публікацій номера. Під публікацією ми розуміємо опублікований− надрукований в газеті для сприйняття її читачами текст або ілюстрацію [2].
3.1 Система текстових публікацій та дизайнгазетного номера
Публікації номера періодичного видання утворюютьсистему, всі елементи якої взаємопов'язані та доповнюють один одного. Вони розрізняютьсяза їх основними ознаками. Одна з таких ознак − джерело інформації, місце,де вона підготовлена. Залежно від цього вся інформація, яку включено в номер, ділитьсяна дві частини. Більша її частина створюється у самій редакції, її журналістами− редакційна журналістська інформація. Інша частина − позаредакційнаінформація − створюється державними та громадськими органами та організаціями,інформаційними агентствами, а також позаредакційними авторами: позаштатними журналістами,авторами листів до редакції та ін. Вона також піддається в редакції обробці, перетворюючисьна журналістську інформацію.
Публікації, що входять у номер, розрізняються щеза наступною ознакою − засобу відображення дійсності. У газеті − ценадруковане слово − вербальна інформація і ілюстрації − візуальна інформація.Залежно від цього всі публікації тут розділяються на текстові й ілюстраційні.
Третя ознака поділу публікацій номера − цеметод відображення дійсності. Найчастіше − публіцистичним методом, створюючизамітку, репортаж, статтю або тексти в інших жанрах газетної публіцистики. А якщожурналістові потрібно написати фейлетон або сатиричну замітку, він звертається досатиричного методу відображення дійсності. При необхідності він може звернутисяі до художнього методу, написавши вірш або розповідь.
Але, мабуть, найважливіше − четверта ознакаподілу публікацій у номері − їх призначення, функція. Це визначає місце тароль публікації в номері періодичного видання.
Можна ввести й інші ознаки публікацій, що визначаютьоснову структури номера, наприклад «географію» матеріалів або склад авторівта ін. Але вирішальну роль відіграють вищевказані чотири ознаки.
Нам відомо, що визначає систему публікацій різнихтипів у газеті, їх питома вага і значення. У номері ділової газети на перший план,поряд із публіцистикою, висуваються статистичні дані та офіційно-документальні матеріали.У дитячій газеті найважливіше значення отримують літературно-мистецькі та розважальніпублікації, значення публіцистики тут знижується. У фабрично-заводській газеті крімпубліцистичних матеріалів ми нерідко знайдемо й технічні. У кожного видання своясистема публікацій різних типів. Відповідно до цього будується система його рубрикі формується структура номеру.
Однією з важливих характеристик газетного номерає його дизайн. Поняття дизайну ширше поняття зовнішнього «обличчя» газети.У нього увійшов ряд характеристик, сукупність яких багато в чому визначає рівеньвідносин, що виникають між газетою і її читачами, можливості впливу газети на їїаудиторію, конкурентоспроможність газети на інформаційному ринку. Як помітили дослідникиособливості газетного дизайну, він складається під впливом низки формоутворюючихчинників. Один з них − естетичний фактор, який визначається зовнішньою привабливістюгазети, відповідністю її зовнішнього вигляду утримання її номерів.
Дизайн газети представляє собою органічне поєднанняряду постійних і обов'язкових компонентів − це: розмірні характеристики газети,постійні елементи її номера, шрифтове оформлення газети, її ілюстрування, заголовкипублікацій, кольоровість газети. До розмірних характеристик газети відносяться форматгазети, обсяг номера, кількість і розмір текстових колонок на смузі номера, розмірпробілів між текстовими колонками смуги, площа смуги номера і його ємність. Підформатом газети розуміють розмір паперового листа − сторінки номера, на якійміститься смуга − відбиток розміщених на ній текстів, ілюстрацій та іншихдрукованих символів. У сучасній вітчизняній пресі прийняті три основні формати газети:великий формат − А2, малий − A3 і надмалий − А4. Вони розрізняютьсясвоїми розмірами, показаними в міліметрах: А2 = 420 х 594 мм, A3 = 297 х 420 мм, А4 = 210 х 297 мм. Перше число означає ширину сторінки, друге − її висоту.Газетні формати кратні один одному, кожен подальший в два рази менше попереднього.Це дозволяє газетному дизайнерові при необхідності змінювати формати смуг номери,поєднуючи дві його внутрішні вертикальні смуги в одну велику горизонтальну.
Дизайн газети багато в чому залежить від виборушрифтів, якими набирають тексти і заголовки. Перехід до комп'ютерного набору таверстки газети надав її дизайнерам нові вельми широкі можливості «гри шрифтами»,звернення до нових, раніше у нас невідомим шрифтових гарнітур, зміни величини літертощо [2].
У кожної газети − свій дизайн. Залежно відтипу видання його дизайн має свої особливості. Для дизайну якісної суспільно-політичноїгазети характерні ясність, строгість, звичайно тут використовують просту пряму верстку.Дизайн масових бульварних видань відрізняється строкатістю, невиправданим виділеннямдругорядних деталей і подробиць, які подаються як сенсації. Тут охоче застосовуютьприйоми ламаної верстки. Оскільки вечірні газети публікують в основному оперативнуновинну інформацію, в них мало великих аналітичних публікацій, це отримує відображенняв особливостях їх дизайну − у розсипи дрібних текстів і заголовків, які об'єднуютьсяу великі подієві блоки.
Редакції багатьох газет стали випускати в Інтернетіїх електронні варіанти. (наприклад, газета «МИГ»). Зазвичай вони повторюютьдизайн паперового друкованого видання. Нерідко електронний варіант збагачуєтьсяновими елементами та характеристиками, зокрема, така газета може виходити з використаннямдекількох кольорів [3]. У цьому є «плюси» та «мінуси». Плюсиполягають у тому, що якщо людина не встигла купити якійсь номер газети або він йомувкрай потрібний, то інтернет-варіант видання «врятує» його. Мінуси ж можутьторкнутися лише видавців газети, тому що люди будуть знати, що існує безкоштовнийваріант видання в Інтернеті і перестане купляти друкований варіант [2].
3.2 Види заголовків у газеті
Заголовки публікацій у газеті − невід'ємнийелемент її дизайну. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить«обличчя» періодичного видання. Найважливіша їхня функція − залученняуваги читача. Заголовки допомагають йому швидко ознайомитися зі змістом номера,зрозуміти, про що повідомляють його публікації, що важливо в інформації, яку йомупропонують, що становить для нього особливий інтерес.
На початку XIX ст. тексти в газетах друкувалисябез заголовків. На початку кожного повідомлення зазвичай вказували лише географічнийпункт − назва міста, звідки воно прийшло, і дату його направлення до редакції.Вперше заголовки стали позначати на першій сторінці номера у своєрідній афішці-покажчику,де повідомляли про його матеріали. Поступово деякі з цих заголовків переходили іна інші сторінки номера, де ставилися над найважливішими повідомленнями і статтями.
Зараз майже всі тексти та ілюстрації публікуютьз заголовками. Виняток становлять невеликі інформаційні повідомлення і замітки,згруповані у добірку. Тоді над нею ставлять загальний заголовок − рубрику,що позначає головну тему цих публікацій або іншої загальної для них ознаки.
Таким чином, заголовок являє собою органічний першийелемент текстової публікації, нерозривно з нею пов'язаний. В. Короленка в одномузі своїх листів підкреслював: «Заголовок має до певної міри попереджати прозміст». Тому заголовок вимагає до себе постійної уваги − як авторів публікацій,так і особливо співробітників газетного секретаріату та інших журналістів, зайнятихпідготовкою чергових номерів газети. І не випадково в процесі підготовки номеранастільки часто змінюють заголовки деяких матеріалів, які дали їм їхні автори, −керівники редакції прагнуть знайти самі вдалі варіанти заголовків, які повинні привернутиувагу читачів [2].
Професійна майстерність роботи із заголовками включаєі вибір різних їх видів при розміщенні та оформленні текстових та ілюстративнихматеріалів на шпальтах номери. До цих видів відносяться звичайний заголовок і підзаголовок,шапка і рубрика. Кожен з них відіграє певну роль у номері. Звичайний заголовок даєпервинне уявлення про тему і зміст публікації. Підзаголовок − найчастіше тематичний− уточнює, пояснює, іноді розвиває заголовок, який знаходиться над ним. Вінможе вказувати і характер газетного виступу, джерело отримання інформації (наприклад,«Від нашого власного кореспондента») та ін. Внутрішній підзаголовок −назва розділу, частини великого тексту.
Важливу роль відіграє рубрика, яку зазвичай розміщуютьнад основним заголовком (тоді її іноді називають «надзаголовком») абозбоку від нього. Зазвичай вона вказує на розділ або тематичний блок газети, де розміщуютьтекст або ілюстрацію (тематична рубрика). Але рубрику використовують і для уточненняжанру публікації [27].
Іноді для об'єднання матеріалів, що займають цілусмугу або більшу її частину і присвячених загальній темі, використовують шапку,як би накриваючи зверху всі публікації, що стоять під нею.
Заголовки застосовують окремо або в поєднанні одинз одним. Нерідко вони утворюють заголовний комплекс, до якого входять заголовкирізних типів. Головний, звичайний заголовок дає уявлення про зміст публікації. Підзаголовокконкретизує зміст заголовка. Рубрика визначає тематичне спрямування чи характертексту. Нерідко до них приєднується так званий лід − перший вступний абзацпублікації, що містить опорний факт повідомлення. Такий заголовний комплекс даєчитачеві достатнє уявлення про тему і зміст тексту [2].
В. Іванов вважає, що кращі газетні заголовки повиннімати такі властивості:
· максимальну інформативність;
· об’єктивне відображення тематичного змісту тексту;
· самобутність і оригінальність;
· структурну завершеність та інтонаційну виразність;
· публіцистичну гостроту і експресивність, виразністьпочуттів, думок;
· точність термінів.
Також він зазначає, що призначенням газетного заголовка:
1) зацікавити читача, бо найперше, що впадає воко читачеві, це заголовки;
2) стисло й виразно донести до читача головну ідею(зміст) публікації;
3) привернути увагу читача до газетного матеріалу.
Гарний газетний заголовок виражає єдність формиі змісту матеріалу; забезпечує актуальність і конкретність публікації; передає ставленняавтора і редакції до описуваних подій; підкреслює значення повідомлюваного фактуі активно впливає на читача.
Існують такі види газетних заголовків: основні(головні): привітальні («З Новим роком!»), закличні («Більше світла!»),узагальнюючі («Досвід − наше багатство»), інформаційні («Солодкийподарунок»); підзаголовки; внутрішні підзаголовки; рубрики; шапки [3].
Я вважаю, що вплив заголовка на читача значноюмірою залежить і від його технічного оформлення − розміщення на газетній шпальтіі постановки над текстом, збоку від нього або навіть у його центрі, від можливогойого поділу на рядки, величини і яскравості заголовка − вибору гарнітури титульногошрифту, його кегля, насиченості та інших характеристик.
У процесі редакційної практики виникли своєрідністереотипи використання заголовків різних жанрових публікацій різних типів. Такдля новинних інформаційних заміток характерно винесення в заголовок опорних фактів,цифрових даних і тому подібних даних. Наприклад: «Зіткнення автобуса з поїздом»,«Два кандидати на один пост» тощо. Заголовки інтерв'ю часто являють собоюцитату з відповіді інтерв'юється на запитання журналіста. Наприклад: «Економічніміфи не вічні» (з інтерв'ю з економічним радником президента). Для репортажів,замальовок, нарисових публікацій характерні образні заголовки, використання в нихприслів'їв, приказок і тому подібних оборотів. Наприклад: «Зірки і Чумацькийшлях» − заголовок нарису про ветерана Великої Вітчизняної війни,"Ігри з плаваючим Кашпіровським" − заголовок репортажу про зустрічжурналіста з мешканцями дельфінарію [2].
Однак, обираючи занадто образні, ускладнені заголовки,газетні оформлювачі нерідко роблять помилку: змагаючись в оригінальності заголовків,вони досягають зворотного ефекту. Переглядаючи свіжий номер газети, читач може відмовитисярозгадувати незрозумілі йому заголовки і пройти повз важливих публікацій. Газетнийзаголовок повинен бути зрозумілий будь-якому читачеві − про цю вимогу не можназабувати ні журналістові, зайнятого пошуком назви для свого твору, ні співробітникуредакційного секретаріату, що готує цей текст до публікації [2].
Стиль заголовків у газеті − одна з її відмінностейвід інших періодичних видань. Цей стиль не слід змінювати протягом досить тривалогочасу. За стилем заголовків публікацій, як і за іншими особливостей дизайну видання,постійний читач може впізнавати свою газету, навіть не дивлячись на її назву [28].
Отже, імідж видання − стійке уявлення прогазету, яке формується у читача та має найсильніший вплив на процес підготовки тавипуску номера. Він складається з таких особливостей: утримання видання, тематикиі характеру його публікацій. На імідж видання впливає дизайн, верстки та ілюстрування.Імідж видання тісно пов'язаний з його аудиторією. Відповідно іміджу видання вибираютьі його назву, яка має дати читачеві уявлення про характер інформації, що міститьсяв його публікаціях, для якої аудиторії вона призначена. Важливою складовою іміджуперіодичного видання є склад його редакційного колективу. Повне уявлення про іміджвидання можна отримати, лише ознайомившись із його комплектом за досить тривалийперіод. Формуючи структуру номеру, відповідають на чотири головні питання:«Що включити в номер?», «У якому співвідношенні повинні знаходитисярізні частини його змісту?», «Як їх розташувати?», «Як податиматеріал, які форми для цього використовувати?».
Публікації номера періодичного видання утворюютьсистему, всі елементи якої взаємопов'язані та доповнюють один одного. Вони розрізняютьсяза джерелом інформації, засобом відображення дійсності, методом відображення дійсностіта за їх призначенням, функцією.
Однією з важливих характеристик газетного номерає його дизайн. Він газети представляє собою органічне поєднання розмірних характеристикгазети (формат газети, обсяг номера, кількість і розмір текстових колонок на смузіномера, розмір пробілів між текстовими колонками смуги, площа смуги номера і йогоємність: великий А2, малий − A3 і надмалий − А4.), постійних елементівїї номера, шрифтового оформлення газети («гра шрифтами») та її ілюстрування,заголовків публікацій, кольоровість газети.
Заголовки публікацій у газеті є невід'ємним елементомїї дизайну, хоча і на початку XIX ст. тексти в газетах друкувалися без заголовків− на початку кожного повідомлення зазвичай вказували лише географічний пункт− назва міста, звідки воно прийшло, і дату його направлення до редакції. Заголовокявляє собою органічний перший елемент текстової публікації, нерозривно з нею пов'язаний.Існують різні види заголовків: основні (привітальні, закличні, узагальнюючі, інформаційні);підзаголовки; внутрішні підзаголовки; рубрики; шапки.В. Іванов вважає, що газетнізаголовки повинні мати такі властивості: максимальну інформативність; об’єктивневідображення тематичного змісту тексту; самобутність і оригінальність; структурнузавершеність та інтонаційну виразність; публіцистичну гостроту і експресивність,виразність почуттів, думок; точність термінів. Призначення газетного заголовка:
1) зацікавити читача, бо найперше, що впадає воко читачеві, це заголовки;
2) стисло й виразно донести до читача головну ідею(зміст) публікації;
3) привернути увагу читача до газетного матеріалу.Вплив заголовка на читача значною мірою залежить і від його технічного оформлення− розміщення на газетній шпальті і постановки над текстом, збоку від ньогоабо навіть у його центрі, від можливого його поділу на рядки, величини і яскравостізаголовка − вибору гарнітури титульного шрифту, його кегля, насиченості таінших характеристик. Стиль заголовків у газеті − одна з її відмінностей відінших періодичних видань. Цей стиль не слід змінювати протягом досить тривалогочасу. За стилем заголовків публікацій постійний читач може впізнавати свою газету,навіть не дивлячись на її назву.
Висновки
Таким чином, газета − це періодичне, що виходитьвід кількох разів на день до кількох разів на тиждень, друковане видання з систематичнимиматеріалами про події і явища суспільно-політичного, економічного і культурногожиття. Спочатку газети виконували лише інформативну функцію, але в процесі розвиткустали вміщувати аналітичні матеріали, перетворилися на спосіб формування громадськоїдумки, урізноманітнилися за тематикою й напрямками.
Було розглянуто етапи розвитку газети та її положення в суспільстві серйозно та серед засобівмасової інформації. Також був застосований матеріал з щорічний огляду глобальних тенденцій преси, який був представлений ТімотіБолдінгом на об'єднаній сесії Всесвітнього газетного конгресу та Міжнародного форумуредакторів в Хайдарабад (Індія), у якому йшлося про сучасне положення газети у світі.
Типологічні ознаки −це властивості, показники, складові внутрішні структури типу як моделі. На типологічний вигляд газети впливають соціальні характеристики її читацькоїаудиторії. Різні твердження, зокрема А. Бачарова,А. Акопова, щодо типологічних ознак газети детально розглянулися у цьомурозділі. Мета видання газети втілюється в її концепції − вираз задуму засновникагазети, ідеї, яку він прагне реалізувати, приймаючи рішення про заснування новоговидання. Мета видання газети, її концепція та особливості її аудиторії взаємопов'язані,впливають один на одного, завдяки чому газета універсалізується.
Також розглядалася структура газетного номеру:імідж видання, система текстових публікацій та дизайн газетного номера, види заголовківв газеті. Важливою складовою іміджу періодичного видання є склад його редакційногоколективу. Публікації розрізняються за джерелом інформації, засобом відображеннядійсності, методом відображення дійсності та за їх призначенням, функцією. Дизайнгазети представляє собою органічне поєднання розмірних характеристик газети, постійнихелементів її номера, шрифтового оформлення газети та її ілюстрування, кольоровістьгазети. Заголовки публікацій у газеті є невід'ємним елементом її дизайну. Існуютьдекілька їх видів: основні; підзаголовки; внутрішні підзаголовки; рубрики; шапки.Стиль заголовків у газеті є однією з її відмінностей від інших періодичних видань.
Преса − один з найдинамічніших громадськихінститутів, її концепції та досвід перебувають у прямій залежності від мінливоїсоціальної реальності. Крім того, вона надзвичайнорізноманітна за формами індивідуальної творчої діяльності, а це тягне за собою відмінностів поглядах на її завдання, принципи, ефективність. Преса має унікальну здатністьнакопичувати інформацію, служити свого роду пам'яттю людства. Так, газетні підшивкиживлять безцінною інформацією істориків, дають матеріал для узагальнень філософамі економістам, дослідникам масової психології тощо.
Список використаних джерел талітератури
Акопов А.І. Методика типологічногодослідження періодичних видань. −
Іркутськ: ЦК ВЛКСМ Молода гвардія, 1985. − 262c.
Гуревич С.М. Газета: вчера, сегодня, завтра. − М.:Аспект Пресс, 2004. − 288 с.
Іванов В.Ф. Техніка оформлення газети: Курс лекцій. — К.: Т-во «Знання», КОО, 200. — 222 с.
Москаленко А. Теорія журналістики. Навчальний посібник.- К.: «Експрес об’ява», 2002. — 336 с.
Акопов А.И. Некоторые вопросы журналистики: История, теория,практика. − Ростов Н/Д: ЦК ВЛКСМ Молодая гвардия, 2002. — 367 с.
Акопов А. И, Методика исследования типологического исследованияпериодических изданий: (На примере специализированных журналов) Отв. ред.М.Т. Мезенцев.− Иркутск: ЦК ВЛКСМ Молодая гвардия, 1985. − 395 с.
Прохоров Е.П. Введение в журналистику: Уч. − М.:Высшая школа, 1988. − 236 с.
Ворошилов В.В. Журналистика. Учебник.4-е издание. −СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2002. − 656 с.
Корнилов Е.А. Типология периодической печати: основныепонятия и категории // Типология периодических изданий / Отв. ред. Е.А. Корнилов.− Ростов Н/Д., 1984. − С.12-14.
Проблемы информации в печати. / Отв. ред. С.М. Гуревич.− М., 1971. − 138 c.
Ахмадулин Е.В. Моделирование содержательно-типологическойструктуры периодических изданий // Методы исследования журналистики / Отв. ред.Я.Р. Симкин. − Изд-во Рост. ун-та, 1987. − 320 c.
Бочаров А.Г. Основные принципы типологии современных советскихжурналов // Вестник Моск. ун-та. Сер. ХI. Журналистика. − 1973. − №3. − С.32.
Лысакова И.П. Тип газеты и стиль публикации. − Л.:Изд-во ЛГУ, 1989. − 327 c.
Алексеев А.Н. Массовая коммуникация как объект социологическогоисследования // Массовая коммуникация в социалистическом обществе: Сб. ст. / АНСССР. Ин-т социально-экономических проблем и др.; Под ред. А.В. Дмитриева и др.- Л.: Наука, 1979. — С.43-57.
Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підручник. Вид.3-едоп. і поліпш. − К.: ЦУЛ, 2002. — 284 с.
Гребньов А.В. Газета. Организация работы редакции. М.:Политиздат 1974 г. − 215 с.
Корконосенко С.Г. Основы журналистики: Учебник для вузов.- М.: Аспект Пресс, 2002 — 287 с.
Інформація − WAN-IFRA: Тенденції світової преси:цифрові доходи не замінять друкованих − [Цит. 2010, 3 травня]. − Доступнийз .
Тенденции мировой прессы: цифровые доходы не заменят печатных// Журналист Украины. − 2010. − №2. − С.30
Оргранізаційно-економічні засади діяльності друкованихЗМІ // Журналист Украины. − 2007. − №4. − С.14-19
23. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості:Підручн. — 2-ге вид., перероб. і допов. — Львів: ПАІС, 2004. — 268 с.
24. Рэндалл Д. Универсальный журналист М.:, 2000. −83 c.
25. Дэвид Рэндалл, Как писать для газеты. − [Цит.2009, 15 жовтня]. − Доступний з .
26. Дэвид Рэндалл, Справочник в газете − [Цит.2009, 15 жовтня]. − Доступний з .
27. Дэвид Рэндалл, Постоянные рубрики − [Цит.2009, 15 жовтня]. − Доступний з .
28. Дэвид Рэндалл, Как создавать газеты − [Цит.2009, 16 жовтня]. − Доступний з .
29. Типология печати: Характер информации и ее интерпретация− [Цит. 2009, 23 грудня]. − Доступний з
30. Типологические особенности периодических изданий −[Цит. 2010, 3 березня]. − Доступний з .