--PAGE_BREAK--Суб’єктивна підсистема управління зайнятістю складається із внутрішніх характеристик населення, що є рушійною силою його соціально-економічної поведінки на ринку праці. У першу чергу, йдеться про трудовий потенціал громадян, тобто сукупність наявних ресурсів, можливостей та якостей, що безперервно формуються у процесі життя людини та визначають межі її участі у трудовій діяльності.
Результати аналізу свідчать, що на сучасному етапі розвитку економіки України спостерігаються в цілому позитивні тенденції забезпечення зайнятості. Однак для формування ефективного управління зайнятістю населення потрібно вирішити суперечності законодавчо-правового, економічного, організаційного та соціального характеру засобом „збудження” органів державного управління зайнятістю в їх єдності з громадськістю та реалізації активної політики зайнятості.
Визначено, що об’єктом управління зайнятістю виступають відносини зайнятості, які складаються з приводу трудового потенціалу між його носієм-індивідом та суспільством. Суб’єктом управління у даному випадку є держава, а саме органи державної влади та управління, які здійснюють заходи, спрямовані на забезпечення співпадіння бажань індивіда реалізувати власний трудовий потенціал в конкретній сфері трудової діяльності з наявністю реальних умов для їх здійснення та потреб суспільства. У зв’язку з цим визначено категорію „зайнятість” як об’єкт державного управління, який знаходить відображення у поєднанні двох сторін: соціальної, що визначає соціальний стан людей, та економічної – купівля-продаж робочої сили як одного з факторів виробництва, і має складну багаторівневу структуру. Об’єкту притаманна властивість мінливості, обумовлена часом, простором, впливом зовнішніх та внутрішніх процесів, а також активною реакцією на управлінський вплив.
Це визначення, сформульоване на основі методу системного аналізу, включає всі параметри відносин зайнятості в умовах ринкової економіки, а саме: вказує на соціальну та економічну сторони відносин зайнятості; підкреслює ринковий характер відносин зайнятості; виявляє головну метаморфозу постіндустріальної епохи – із засобу для задоволення потреби праця сама перетворюється на потребу.
Обґрунтовано, що в умовах стабілізації економіки та її зростання найбільш перспективним напрямком дій держави у сфері зайнятості вважається перехід від політики стримування безробіття до державної політики сприяння зайнятості. Доведено, що, ґрунтуючись на основних принципах державної політики зайнятості, державне управління зайнятістю населення передбачає здійснення управляючого впливу у трьох основних підсистемах: проведення економічної політики в інтересах зайнятості – передбачає розробку і реалізацію економічної політики, спрямованої на розвиток нових та збереження ефективних робочих місць; активне сприяння працевлаштуванню – здійснення комплексу заходів сприяння громадянам, які шукають роботу (у тому числі тим, хто працює), у швидкому підборі підходящої роботи; активізація власних зусиль безробітних – реалізується переважно органами державної служби зайнятості і полягає у використанні активних методів впливу (організація перенавчання, громадських робіт, надання допомоги з організації самозайнятості).
Розділ 2. Методологічні і методичні засади дослідження механізму державного управління працевлаштуванням незайнятих громадян.Здійснено оцінкустану та тенденцій розвитку механізму регулювання ринку праці на засадах його структурування за ознаками географічного та економічного простору, кон’юнктурною та сегментаційною ознаками. У результаті вдосконалено основні показники стану та тенденцій розвитку ринку праці на основі побудови наукового передбачення, яке полягає у розрахунку майбутньої чисельності економічно активного населення.
Проаналізовано роль державної служби зайнятості у реалізації державної політики зайнятості населення, що дозволило встановити пріоритетність послуг центрів зайнятості (первинних ланок державної служби зайнятості), пов’язаних із пошуком і підбором роботи, а також із працевлаштуванням, перед іншими видами послуг.
Удосконалення механізму управління потребує виконання певної послідовності дій щодо синтезу механізму, його аналізу і визначення недоліків, розробки рекомендацій з поліпшення функціонування механізму управління. Визначено, що структурно-функціональний підхід до розуміння сутності та змісту механізму управління є найбільш прийнятним для розгляду механізму державного управління як об’єкта удосконалення (рис. 1).
ref SHAPE \* MERGEFORMAT Рис. 1. Послідовність дослідження механізму управління з метою його
удосконалення на основі структурно-функціонального підходу
Через адекватний опис сутності єдності структурної та функціональної сторін механізму управління можливо обґрунтувати особливості окремих форм виявлення цієї сутності на різних рівнях управління, в його конкретних підсистемах, ланках і на цій основі запропонувати практичні заходи щодо вдосконалення механізму управління кожного окремого суб’єкта державного управління.
У контексті даних методологічних підходів визначено, що механізм управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості є сукупністю законодавчо-правових, економічних і адміністративно-організаційних методів впливу на фактори, від стану яких залежить результат діяльності управлінського об’єкта. Функціонування механізму управління працевлаштуванням забезпечується за допомогою законодавчо-правових методів впливу на базі Конституції України, Закону України „Про зайнятість населення”, Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Положення про державну службу зайнятості. До економічних методів впливу належать методи економічного стимулювання працевлаштування, а саме: бронювання робочих місць, податкові пільги роботодавцям при працевлаштуванні окремих категорій громадян, надання одноразової матеріальної допомоги при організації безробітним підприємницької діяльності тощо. Адміністративно-організаційні методи управління полягають у: створенні раціональної організаційної структури управління працевлаштуванням; нормативному і методичному забезпеченні функціонування державних центрів зайнятості шляхом упровадження відповідних методичних рекомендацій, інструкцій тощо; забезпеченні органів управління працевлаштуванням і клієнтів державної служби зайнятості своєчасною і достовірною інформацією про стан ринку праці, вільні робочі місця та відомості про претендентів за допомогою Єдиної інформаційно-аналітичної системи.
Визначено принципи та вимоги до організації управління працевлаштуванням незайнятого населення в державній службі зайнятості, такі як: відповідність діяльності управлінських підрозділів цілям, функціям, принципам, методам управління; достатній мінімум ланок управлінської ієрархії, що виключає дублювання функцій; якомога коротша тривалість проходження інформації, рішень та розпоряджень від суб’єкта до об’єкта управління та узгодження взаємодії „по горизонталі” між різноманітними підрозділами організаційної структури; відносна рівномірність середнього завантаження кожної з ланок апарату управління; взаємообумовленість діяльності управлінських підрозділів, пов’язаних між собою, їх орієнтованість на досягнення загальних цілей, на спільне виконання завдань. Запропоновано при організації управління працевлаштуванням дотримуватися також принципів, що враховують особливості діяльності працівників соціальної служби, які пов’язані із специфікою послуг, що надаються, і спрямовані на працевлаштування незайнятих громадян у мінімальний термін: принципу відкритості – здатності швидко та адекватно реагувати на зміни соціально-економічних, організаційно-технічних (зовнішніх і внутрішніх) умов діяльності, готовності до вдосконалення і принципу законності – відповідальності кожного органу управління за виконання регламентованих функцій.
Розділ 3. Основні напрямки удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості.
У дослідженні визначено, що для забезпечення повної і продуктивної зайнятості державна політика зайнятості має здійснюватися за такими напрямками: удосконалення трудового законодавства; збалансування зайнятості; розвиток системи соціального партнерства; розвиток підприємництва; сприяння зростанню рівня реальних доходів населення.
Встановлено, що запропоновані напрямки удосконалення державної політики зайнятості мають бути використані і на регіональному рівні. Причому так вони набудуть найбільш повної реалізації з ряду причин.
По-перше, регіональні органи управління безпосередньо впливають на ринок праці, що прискорює формування зворотного зв’язку між суб’єктами та об’єктами управління.
По-друге, регіональна політика має комплексний характер і охоплює своїм регулюючим впливом усі сфери, що забезпечують життєдіяльність людини і розвиток суспільного виробництва.
У результаті аналізу законодавчо-нормативної бази встановлено особливості побудови організації управління працевлаштуванням у центрі зайнятості відповідно до вимог та принципів, напрацьованих управлінською наукою, з урахуванням особливостей діяльності працівників соціальної служби, які пов’язані із специфікою послуг, що надаються для сприяння досягненню головної мети – працевлаштуванню незайнятих громадян у мінімальний термін. У зв’язку з цим запропоновано порядок удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості, який базується на врахуванні впливу змісту інформаційних потоків, що надходять із зовнішнього середовища, на встановлення критеріїв оцінювання процесу та результатів (рис. 2).
Визначено, що механізм управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості може бути вдосконалений через змінювання змісту інформаційних потоків щодо організації діяльності державної служби зайнятості з надання послуг з працевлаштування незайнятим громадянам, організації взаємодії з роботодавцями, а також стимулювання зацікавленості роботодавців у працевлаштуванні громадян, які шукають роботу.
На основі цих інформаційних потоків базові центри зайнятості мають можливість самостійно ініціювати зміни у механізмі управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості і розробляти рекомендації Державному центру зайнятості щодо коригування управлінських цілей. У той же час за Державним центром зайнятості зберігається право встановлювати критерії оцінювання процесу і результатів, які доводяться до базових центрів зайнятості у вигляді управлінських впливів щодо вдосконалення методів управління.
ref SHAPE \* MERGEFORMAT Рис. 2. Порядок удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості
Запропонований порядок удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості щодо організації діяльності державної служби зайнятості за рахунок змінювання змісту інформаційних потоків може бути використаний на практиці шляхом прийняття рішень про підходящу роботу на основі оцінки рівня якості трудового потенціалу осіб, які шукають роботу. Інформаційною базою для цього виступатимуть відомості про клієнта, які отримує спеціаліст з працевлаштування під час співбесіди, а також вимоги роботодавців до рівня якості трудового потенціалу, необхідного для певного робочого місця. Оцінювання рівня якості трудового потенціалу незайнятих громадян, які звернулися до служби зайнятості з приводу пошуку роботи, також доцільно проводити при визначенні підстав для надання статусу безробітного, застосування форм активної підтримки безробітних тощо.
Доведено, що на державному рівні не приділяється належної уваги розвитку індустрії інформаційно-комунікаційних технологій в Україні, її також не розглядають як таку, що формує надзвичайно динамічний та наукомісткий сектор у національному господарстві, який сприяє розвитку „нової економіки” і виступає одним із головних чинників забезпечення зростання конкурентоспроможності вітчизняної економіки на глобальному ринку та поліпшення національної структури зайнятості.
До основних причин, що мають спонукати винесення питання розвитку індустрії інформаційно-комунікаційних технологій в Україні на державний рівень, віднесено такі: індустрія інформаційно-комунікаційних технологій належить до п’ятого технологічного укладу і є фундаментом для розвитку наступних технологічних укладів; вона (індустрія) має високий ступінь рентабельності і характеризується в кілька разів більшим значенням валового внутрішнього продукту на одну особу, ніж у середньому в економіці країни; характеризується надзвичайно високою екологічністю, низьким енергоспоживанням і споживанням невідновлюваних природних ресурсів, тобто вона має фактично нульовий негативний вплив на навколишнє природне середовище, що є важливим для України; значною особливістю індустрії інформаційно-комунікаційних технологій є те, що вона не потребує значних капітальних вкладень і має низькі капітальні витрати на створення одного робочого місця порівняно з класичними галузями індустріальної епохи, а також прямо та опосередковано сприяє створенню нових робочих місць у суміжних і підтримуючих галузях; додана вартість у цій індустрії створюється не за рахунок фізичного або фінансового капіталів, а за рахунок ефективного використання людського капіталу, тобто інтелекту, вмінь і здібностей працюючих; дуже динамічно розвивається і має надзвичайно високий експортний потенціал, що відповідає нагальним потребам національної економіки.
продолжение
--PAGE_BREAK--