ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
Авраменко Олексій Володимирович
УДК343(477):159.942
СТАН СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Львів – 2008
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми.Протягом тривалого часу законодавець надає вагомого кримінально-правового значення емоційним станам, в яких перебуває особа, яка вчиняє злочин, що впливають на її здатність усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Зниження здатності особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними враховуються як на рівні диференціації кримінальної відповідальності, так і на рівні її індивідуалізації.
Безумовно, що до таких станів належить сильне душевне хвилювання. Це поняття не нове ні для кримінального законодавства України, ні для кримінально-правової науки. Проте висвітлювалася ця проблема в основному у наукових статтях або ж розглядалася при аналізі питань кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в такому стані. Цьому присвячені праці М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, С.В. Бородіна, В.М. Бурдіна, О.В. Бурка, В.К. Грищука, Н.О. Гуторової, М.І. Загородникова, Т.В. Кондрашової, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, М.В. Костицького, І.М. Крутова, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, М.І. Панова, О.М. Попова, І.П. Портнова, О.І. Рарога, Л.А. Рогачевського, Б.В. Сідорова, О.Д. Сітковської, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.І. Ткаченка, Т.Г. Шавгулідзе, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценка та інших.
Проблеми кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, стали предметом дисертаційних досліджень А.В. Байлова, М.І. Дубініної, Л.А. Остапенко, Л.І. Шеховцової.
Незважаючи на значний науковий інтерес до вказаної проблеми, є підстави вважати, що учені поки що не запропонували прийнятну дефініцію поняття «стан сильного душевного хвилювання», не визначили обсяг та зміст цього поняття. Окрім цього, враховуючи низку чинників, зокрема, (прийняття нового Кримінального кодексу України (КК), значні досягнення у психологічній науці, сучасні тенденції у судовій практиці тощо), ряд викладених у юридичній літературі теоретичних положень стали спірними або такими, що потребують додаткового поглибленого аналізу.
Неоднозначність трактування цих положень у науці позначилося і на правозастосовній практиці. Так, у судах по-різному вирішують питання, чи має місце стан сильного душевного хвилювання, якщо у висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи констатується, що особа на час вчинення діяння перебувала, наприклад, у стані стресу чи фрустрації. Така практика є неприпустимою.
Зважаючи на цю та чимало інших важливих обставин, вважаємо, що комплексне дослідження кримінально-правового та психологічного аспектів стану сильного душевного хвилювання дозволить з’ясувати його обсяг та зміст, а відтак забезпечити правильне застосування норм кримінального законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ у межах комплексної теми наукових досліджень «Актуальні проблеми вдосконалення українського законодавства та практики протидії злочинності» (Державний реєстраційний номер 0106U003641).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження – формулювання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення кримінально-правової науки, кримінального законодавства та практики його застосування на основі проведення комплексного дослідження поняття, змісту та кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:
визначити стан розробки питання про стан сильного душевного хвилювання в юридичній літературі;
провести поглиблений аналіз обсягу та змісту поняття «стан сильного душевного хвилювання» з позицій психології;
з’ясувати еволюцію використання цього поняття у різні історичні періоди в законодавстві та наукових джерелах;
проаналізувати врахування стану сильного душевного хвилювання або аналогічного за змістом поняття у кримінальному законодавстві зарубіжних держав;
дослідити кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання за кримінальним правом України;
проаналізувати врахування стану сильного душевного хвилювання у правозастосовній діяльності при вирішенні конкретних справ про злочини, вчинені в такому стані;
обґрунтувати теоретичні положення та практичні рекомендації, спрямовані на подальший розвиток науки кримінального права, вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.
Об’єктом дослідження є стан сильного душевного хвилювання.
Предметом дослідження є кримінально-правові та психологічні аспекти стану сильного душевного хвилювання.
Методи дослідження обрано, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи. В основу дисертаційного дослідження покладено метод ідеалістичної діалектики як фундаментальний (філософський) метод пізнання. Історико-правовий метод застосовано для аналізу тенденцій розвитку поняття стану сильного душевного хвилювання. Порівняльно-правовий метод використано при вивченні кримінального законодавства ряду зарубіжних держав щодо врахування цього поняття чи інших аналогічних за змістом понять, для визначення можливостей використання зарубіжного досвіду у вітчизняному законодавстві. Застосування методу міждисциплінарного аналізу полягає у зверненні до психологічної науки, для визначення психологічних аспектів змісту стану сильного душевного хвилювання. Метод абстрагування застосовувався під час аналізу конститутивних ознак складів злочину. При проведенні дослідження під час вивчення кримінальних справ, узагальнення судової практики використано також статистичний метод.
Науково-теоретичною базою дисертації є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з філософії, психології, юридичної науки, а також енциклопедично-довідкова література. Нормативною основою дослідження стали Конституція України, чинне кримінальне законодавство нашої країни і деяких іноземних держав, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Емпіричну основу дослідження становлять матеріали судової практики. Вивчено понад 200 кримінальних справ про злочини проти життя та здоров’я особи, розглянуті судами України у 2002–2007 рр., з яких 62 стосувалися злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним монографічним дослідженням, в якому на основі сучасних підходів у психологічній та юридичній науці досліджується обсяг та зміст поняття стану сильного душевного хвилювання, його кримінально-правове значення та врахування у правозастосовній діяльності при вирішенні конкретних справ. На основі проведеного дослідження обґрунтовано та сформульовано положення і висновки, які є новими для науки кримінального права або наділені істотними ознаками наукової новизни і виносяться на захист. Зокрема:
вперше:
окреслено, розмежовано й охарактеризовано кримінально-правовий та психологічні аспекти змісту стану сильного душевного хвилювання. Зміст кожного з них детальніше розкрито у висновках;
на відміну від раніше існуючих суто правових дефініцій стану сильного душевного хвилювання, у яких він ототожнювався лише з афектом чи фізіологічним афектом, сформульовано визначення такого стану як юридико-психологічного поняття. Під цим поняттям у кримінальному праві України пропонується розуміти емоційний стан особи у вигляді афекту, стресу чи фрустрації, котрий значною мірою обмежує її здатність усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними під час вчинення нею передбаченого КК суспільно небезпечного діяння;
запропоновано доповнити КК ст. 251 під назвою «Стан сильного душевного хвилювання», у ч. 1 якої закріпити визначення поняття стану сильного душевного хвилювання, у ч. 2 вичерпно окреслити випадки можливості застосування кримінальної відповідальності за вчинення у такому стані передбачених КК суспільно небезпечних діянь, у ч. 3 вказати умови, за яких стан сильного душевного хвилювання враховується як обставина, що пом’якшує покарання. Повний текст статті наведено у висновках;--PAGE_BREAK--
удосконалено:
визначення поняття кожної з обставин, що можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання;
правила кваліфікації діянь, вчинених у стані сильного душевного хвилювання;
правила побудови санкцій статей, що передбачають відповідальність за умисне вбивство і умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинені у стані сильного душевного хвилювання;
дістали подальший розвиток:
положення про те, що розрив у часі між обставинами, що обумовлюють виникнення стану сильного душевного хвилювання й реалізацією наміру вчинити вбивство або заподіяти тяжкі тілесні ушкодження може мати місце, коли це зумовлене накопиченням негативних емоцій винного;
твердження, що діяння, котрі зумовлюють виникнення стану сильного душевного хвилювання, можуть бути спрямовані як проти самого винного, так і проти його близьких, рідних, друзів і навіть проти сторонніх осіб;
положення, згідно якого заподіяння легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень або іншої шкоди особі, яка зумовила виникнення стану сильного душевного хвилювання, злочином не вважається, і тому кримінальної відповідальності за собою не тягне;
позиція, що стан сильного душевного хвилювання є ознакою саме суб’єктивної сторони складу злочину, а у складах злочинів, передбачених ст.ст. 116, 123 КК, є її конститутивною ознакою;
пропозиції щодо доцільності вдосконалення санкцій ст.ст. 116 і 123 КК.
Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані: а) у науці кримінального права–як матеріал для подальшого дослідження проблем відповідальності за діяння, вчинені особою в емоційному стані, який впливає на її здатність усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними, і, зокрема, у стані сильного душевного хвилювання; б) у навчальному процесі –при викладанні навчальної дисципліни «Кримінальне право України» та для підготовки відповідних методичних матеріалів, підручників, навчальних посібників тощо; в) у законотворчій діяльності – для подальшого вдосконалення чинного КК в частині регламентації кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання; г) у правозастосовній діяльності – для вдосконалення постанов Пленуму Верховного Суду України в цій частині та при розгляді судами України кримінальних справ про злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання.
Окремі результати цього дослідження безпосередньо впроваджено у навчальний процес Львівського державного університету внутрішніх справ; пропозиції щодо внесення змін та доповнень до КК прийнято Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України; пропозиції щодо внесення відповідних змін та доповнень до постанов Пленуму Верховного Суду України прийнято Верховним Судом України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на п’яти міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми коментування кримінального закону» (Львів, 2004), «Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ» (Львів, 2004), «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (Львів, 2006; 2007); «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2006); п’яти всеукраїнських чи регіональних науково-практичних конференціях: «Кримінальний кодекс України 2001 року. (Проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)» (Львів, 2003), «Проблеми державотворення, захисту прав людини в Україні» (Острог, 2004), «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2005), «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 2007), «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (Київ, 2008); одному науково-теоретичному семінарі: «Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності» (Івано-Франківськ, 2004).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у наукових виданнях, включених ВАК України до переліку фахових, та в одинадцяти опублікованих тезах доповідей.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують десять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 222 сторінки, з них основного тексту 194 сторінки, додатків на 4 сторінках та списку використаних джерел (286 найменувань) викладених на 23 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, зазначено зв’язок роботи з науковими планами, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, його наукову новизну та положення, що виносяться на захист, практичне значення отриманих результатів, відомості про апробацію результатів дисертаційного дослідження.
Розділ1 «Загальні засади дослідження поняття стану сильного душевного хвилювання у науці кримінального права» складається з чотирьох підрозділів. Підрозділ 1.1.«Стан дослідження проблеми поняття та кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання в юридичній літературі»присвячений аналізу висловлених в юридичній літературі позицій щодо поняття та кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання. Констатовано, що питання: сутності стану сильного душевного хвилювання; виділення та розмежування кримінально-правових та психологічних аспектів цього поняття; чіткого розмежування випадків врахування стану сильного душевного хвилювання на рівні диференціації та індивідуалізації відповідальності тощо, залишилися не вирішені науковцями.
У підрозділі 1.2.«Становлення та історична обумовленість врахування стану сильного душевного хвилювання в українському кримінальному праві»проаналізовано нормативне регулювання цього поняття, починаючи з Руської Правди до КК 1960 р. Доведено, що прототип поняття стану сильного душевного хвилювання існував в праві ще на початку ХI ст., вперше безпосередньо використано це поняття в Кримінальному Уложенні 1903 р., проте визначальний вплив на його сучасне розуміння мало кримінальне право радянського періоду, зокрема його нормативне закріплення в КК 1960 р.
У підрозділі 1.3. «Психологічні аспекти встановлення обсягу та змісту поняття стану сильного душевного хвилювання»розмежовуються та аналізуються поняття «емоції», «емоційний стан» тощо. Досліджуються поняття афекту, фрустрації, стресу, гніву, страху та ін. Доводиться, що визначальним, з психологічної точки зору, для наявності стану сильного душевного хвилювання є встановлення деструктивного впливу емоційного стану, в якому перебуває особа, на її свідомість, а отже, і на поведінку. Таким впливом безумовно характеризується афект. Проте глибина часткового звуження свідомості та порушення регуляції поведінки досягає того ж рівня, що і при афекті, якщо особа перебуває у таких емоційних станах, як стрес та фрустрація. Відтак за наявності лише станів, що характеризуються з психологічної точки зору, може мати місце стан сильного душевного хвилювання.
У підрозділі 1.4.«Кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання за кримінальним законодавством зарубіжних держав» розглядається вирішення цього питання у законодавстві окремих європейських держав. Зроблено висновок, що емоційні стани, які зменшують здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними, використовуються законодавцями цих держав як для диференціації, так і для індивідуалізації кримінальної відповідальності. Для позначення таких емоційних станів у КК зарубіжних держав використовується різна термінологія. Проте здебільшого все ж таки вказується або на «стан сильного душевного хвилювання», або ж використовується психологічний термін – «афект», що, як обґрунтовано у дисертації, істотно звужує поняття «стан сильного душевного хвилювання».
Розділ 2 «Регламентація стану сильного душевного хвилювання у Кримінальному кодексі України» містить чотири підрозділи. У підрозділі 2.1.«Стан сильного душевного хвилювання як ознака суб’єктивної сторони складу злочину» досліджуєтьсямісце стану сильного душевного хвилювання у системі ознак складу злочину. Аргументується теза, що найбільш обґрунтованою є позиція визнання емоційного стану самостійною ознакою саме суб’єктивної сторони складу злочину, а не ознакою суб’єкта складу злочину чи елементом змісту вини. Доводиться, що за чинним КК емоційний стан, як обов’язкова (конститутивна) ознака суб’єктивної сторони складу конкретного злочину (ст.ст. 116, 123 КК), яка впливає на кримінально-правову кваліфікацію, знаходить вияв лише у стані сильного душевного хвилювання. При вчиненні інших злочинів цей стан може враховуватися судом лише при індивідуалізації відповідальності, тобто бути так званою «факультативною» ознакою суб’єктивної сторони складу злочину. Такого ж значення можуть набувати й інші, окрім сильного душевного хвилювання, емоційні стани особи.
Для закріплення цього питання на нормативному рівні пропонується доповнити розділ V Загальної частини КК статтею 251, у ч. 1 якої визначалося б поняття «стан сильного душевного хвилювання».
У підрозділі 2.2.«Стан сильного душевного хвилювання як обставина, яка пом’якшує покарання»аналізується п. 7 ч. 1 ст. 66 КК. Досліджуються обставини, що можуть обумовити виникнення цього стану та питання про спрямованість суспільно небезпечних діянь винного в такому випадку. Доводиться, що для наявності аналізованої обставини, яка пом’якшує покарання, визначальним є перебування винного в стані сильного душевного хвилювання незалежно проти кого були спрямовані неправомірні або аморальні діяння, які обумовили виникнення такого стану (проти винного чи його близьких) і правоохоронюваним інтересам якої особи винний заподіяв шкоду (особи, поведінка якої обумовила виникнення такого стану, чи третьої особи). Обґрунтовується доцільність закріплення у ч. 3 пропонованої ст. 251умов, за яких стан сильного душевного хвилювання враховується як обставина, що пом’якшує покарання. продолжение
--PAGE_BREAK--
У підрозділі 2.3.«Стан сильного душевного хвилювання як конститутивна ознака складів злочинів, передбачених ст.ст. 116 та 123 КК України» доводиться, що на відміну від випадків, коли стан сильного душевного хвилювання набуває кримінально-правового значення обставини, що пом’якшує покарання, конститутивною ознакою складів аналізованих злочинів він вважається лише за умови, що такий стан обумовлений визначеними в цих статтях обставинами та якщо діяння винного спрямовані проти особи, поведінка якої обумовила виникнення такого стану. Аналізуються передбачені в цих статтях обставини, які можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання. Пропонуються власне їх розуміння. Зокрема, під поняттям насильства у ст.ст. 116, 123 КК пропонується розуміти як фізичне, так і психічне насильство, причому основна його риса – спроможність викликати у особи стан сильного душевного хвилювання; тяжкість образи повинна визначатись з урахуванням її характеру і обставин, за яких вона була нанесена, виходячи з об’єктивних та суб’єктивних критеріїв. Аргументується недоцільність закріплення у диспозиціях ст.ст. 116, 123 КК таких ознак, як «раптовість» та «систематичність».
У підрозділі 2.4.«Врахування стану сильного душевного хвилювання при конструюванні санкції ст.ст. 116, 123 КК України» підтримується позиція, за якої ступінь зміни тяжкості встановленого покарання з урахуванням кваліфікуючої ознаки може бути виміряний в одиницях, одержаних від поділу медіани (середнього значення) покарання, передбаченого за злочин з кваліфікованим складом, на медіану покарання, визначеного за злочин з основним складом. Доводиться, що ступінь пом’якшення покарання за вчинення вбивства та заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання порівняно з санкцією ч. 1 ст. 115 та ч. 1. ст. 121 КК є різним, що, як видається, є неприпустимим. На основі цього обґрунтовуються пропозиції щодо вдосконалення санкцій ст.ст. 116, 123 КК.
Розділ 3 «Врахування стану сильного душевного хвилювання у правозастосовній діяльності» має два підрозділи. У підрозділі 3.1.«Врахування стану сильного душевного хвилювання у кримінально-правовій кваліфікації» розглядаються питання кримінально-правової кваліфікації в таких випадках, як вчинення вбивства чи тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони і одночасно у стані сильного душевного хвилювання; заподіяння у стані сильного душевного хвилювання тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть; заподіяння у стані сильного душевного хвилювання шкоди іншої, окрім смерті чи тяжкого тілесного ушкодження; заподіяння в такому стані шкоди правоохоронюваним інтересам третіх осіб, а також, якщо такий стан був обумовлений іншими обставинами. За результатами такого аналізу висловлюються конкретні пропозиції як стосовно подальшого вдосконалення висловлених у кримінально-правовій літературі правил кваліфікації вчинених у стані сильного душевного хвилювання діянь, так і стосовно вдосконалення КК та зміни постанов Пленуму Верховного Суду України в цій частині.
У підрозділі 3.2.«Врахування стану сильного душевного хвилювання при призначенні покарання» простежено тенденції судової практики щодо розгляду справ аналізованої категорії. Не виявлено жодного випадку, коли судом до особи, винної у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ст.ст. 116, 123 КК, застосовувався б інститут звільнення від кримінальної відповідальності, хоча юридичних перешкод у цьому не було. Зроблено висновок, що суди України за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання, з - поміж інших, найчастіше застосовують кримінальну відповідальність у формі осуду з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання (приблизно 47%). У більш як половині випадків за злочини, відповідальність за вчинення яких передбачено ст.ст. 116, 123 КК, особа звільняється від відбування покарання умовно (на підставі ст.ст. 75, 79 КК – 42%) чи безумовно (лише на підставі Закону України «Про амністію» – 11%). У справах про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачено ст.ст. 116, 123 КК, суди, як правило, призначають покарання у межах санкцій цих статей. Не зафіксовано жодного випадку застосування ст. 69 КК. За вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, за підрахунками, приблизно у 83% випадків застосовується покарання у виді позбавлення волі на певний строк, і лише у 17% – у виді обмеження волі. Приблизно у двох третинах випадків покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначається на строк менше трьох років, а найчастіше – двох років позбавлення волі, що додатково підтверджує доцільність перегляду санкції ст. 116 КК.
ВИСНОВКИ
У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми сутності та кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання, що виявляється у виділенні кримінально-правового та психологічних аспектів досліджуваного поняття, встановленні їх змісту, розмежуванні значення цього стану як конститутивної ознаки складу злочину та обставини, що пом’якшує покарання, а також встановленні кола суспільно небезпечних діянь, за вчинення яких у такому стані повинна застосовуватися кримінальна відповідальність. Для досягнення визначеної мети та вирішення поставлених завдань досліджено, з врахуванням сучасних підходів у психологічній науці, обсяг та зміст поняття стану сильного душевного хвилювання, а на основі опрацювання юридичної літератури та вивчення судової практики встановлено його кримінально-правове значення, що дало можливість отримати низку теоретичних та практичних результатів, які спрямовані на розвиток теорії кримінального права, відкривають шляхи для подальших досліджень, мають практично-прикладне значення для юридичної освіти, подальшого вдосконалення законодавства та практики його застосування.
Для розвитку теорії кримінального права, подальших наукових досліджень та для навчального процесу, зокрема, при вивченні кримінального права України, мають практично-прикладне значення такі, отримані в дисертації результати:
Виділено кримінально-правовий та психологічний аспекти стану сильного душевного хвилювання. Кримінально-правовими ознаками аналізованого поняття є те, що: станом сильного душевного хвилювання може вважатися лише емоційний стан, який обумовлений визначеними законом умовами; цей стан має місце, якщо внаслідок перебування в ньому значною мірою обмежується здатність особи усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними; такий стан може мати місце тільки під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння. З позицій психології стан сильного душевного хвилювання – це не будь-який емоційний стан особи, а лише такі його різновиди, як афект, стрес і фрустрація.
Запропоновано авторське визначення стану сильного душевного хвилювання як юридико-психологічного поняття, під яким у кримінальному праві пропонується розуміти емоційний стан особи у виді афекту, стресу чи фрустрації, котрий значною мірою обмежує її здатність усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними під час вчинення нею передбаченого КК суспільно небезпечного діяння.
Додатково обґрунтовано, що з - поміж інших висловлених в літературі позицій найбільш правильною є визнання емоційного стану (емоцій) ознакою саме суб’єктивної сторони складу злочину. Окрім цього, аналізом положень КК встановлено, що як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу конкретного злочину, яка впливає на кримінально-правову кваліфікацію поведінки особи, емоції проявляються лише у стані сильного душевного хвилювання. Тобто, лише у злочинах, відповідальність за вчинення яких передбачено у ст.ст. 116, 123 КК, ця ознака є конститутивною. Інші, окрім сильного душевного хвилювання, емоційні стани особи, які можуть характеризувати суб’єктивну сторону злочину, як конкретного факту поведінки конкретної особи, можуть враховуватися судом лише при призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності та покарання тощо.
Проаналізовано кожну з обставин, що можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання, які визначені у п. 7 ч. 1 ст. 66 КК та у ст.ст. 116, 123 КК, запропоновано власні визначення цих понять.
Запропоновано обґрунтовані варіанти вирішення найбільш дискусійних у теорії та судовій практиці питань щодо кримінально-правової кваліфікації вчинених в стані сильного душевного хвилювання діянь, а саме:
дії особи, яка вчинила вбивство чи тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони і одночасно перебувала у стані сильного душевного хвилювання, якщо такий стан не виключав здатність особи оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання та обстановці захисту, належить кваліфікувати відповідно за ст.ст. 118, 124 КК;
у випадку заподіяння, за наявності інших ознак, у стані сильного душевного хвилювання тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, діяння повинно бути кваліфіковане лише за ст. 123 КК;
заподіяння у стані сильного душевного хвилювання шкоди правоохоронюваним інтересам потерпілого, якщо такий стан був обумовлений протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою з його боку, настає лише у випадках, передбачених у Особливій частині КК, тобто за ст.ст. 116, 123 КК; в інших випадках такої відповідальності не повинно бути;
вчинення у стані сильного душевного хвилювання, обумовленого протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою, діянь проти правоохоронюваних інтересів третіх осіб, а також, якщо такий стан був обумовлений іншими обставинами, кримінальна відповідальність настає на загальних підставах, а цей стан враховується як обставина, яка пом’якшує покарання.
Констатовано на підставі узагальнення практики розгляду судами України кримінальних справ про злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання, що суди загалом правильно застосовують положення кримінального закону при розгляді таких справ. Виявлені в процесі дослідження випадки неточного застосування кримінального закону певною мірою спонукали обґрунтувати конкретні пропозиції.
Для підвищення якості нормативного регулювання кримінально-правових відносин, пов’язаних з вчиненням особою, яка перебуває у стані сильного душевного хвилювання кримінально-протиправних діянь, пропонується внести до КК такі зміни та доповнення:
1. Доцільно доповнити КК статтею 251 у такій редакції:
«Стаття 251.Стан сильного душевного хвилювання
1. Станом сильного душевного хвилювання визнається емоційний стан особи у виді афекту, стресу чи фрустрації, котрий значною мірою обмежує її здатність усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними під час вчинення нею передбаченого КК суспільно небезпечного діяння.
2. Кримінальна відповідальність за заподіяння в стані сильного душевного хвилювання шкоди правоохоронюваним інтересам потерпілого, якщо такий стан був обумовлений протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою з його боку, настає лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу. продолжение
--PAGE_BREAK--
3. При вчиненні в стані сильного душевного хвилювання, обумовленого протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою діянь, проти правоохоронюваних інтересів третіх осіб, а також, якщо такий стан був обумовлений іншими обставинами, кримінальна відповідальність настає на загальних підставах, а цей стан враховується як обставина, яка пом’якшує покарання».
2. Доцільно уточнити п. 7 ч. 1 ст. 66 КК, який, слід викласти у такій редакції: «вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними чи аморальними діяннями потерпілого або третіх осіб»;
3. Слід викласти санкції ст. ст. 116, 123 КК наступним чином: «карається арештом, обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років» та відповідно «карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років».
Врахування у правозастосовній практиці наведених пропозицій сприятиме підвищенню її ефективності при вирішенні справ цієї категорії. Водночас доцільно також уточнити певні положення чинних Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
1. Абзац 1 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» доповнити після слова «хвилювання» таким реченням: «У випадках, якщо особа, яка захищається, перебувала в стані сильного душевного хвилювання, суди зобов’язані встановити здатність особи оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання та обстановці захисту»;
2. П. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я» доповнити абзацом 2 такого змісту: «Дії особи, яка вчинила вбивство чи тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони і одночасно перебувала у стані сильного душевного хвилювання, якщо такий стан не виключав здатність особи оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання та обстановці захисту, належить кваліфікувати відповідно за статтями 118 або 124 КК».
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Авраменко О.В. Питання кваліфікації умисного вбивства, вчиненого одночасно при перевищенні меж необхідної оборони та у стані сильного душевного хвилювання // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. –2003. –№ 3–4 (7–8). –С. 226–230.
Авраменко О.В.Види емоційних станів людини та їх кримінально-правове значення // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип. 31. – С. 128–136.
Авраменко О.В.Стан сильного душевного хвилювання як обставина, що пом’якшує покарання // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. –2006. – Вип. 1. – С. 250–261.
Авраменко О.В.Стан сильного душевного хвилювання як ознака суб’єктивної сторони складу злочину // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична – 2006. – Вип. 2.– С. 191–202.
Авраменко О.В.Врахування стану сильного душевного хвилювання у кримінально-правовій кваліфікації // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2007. – Вип. 1. – С. 218–230.
Авраменко О.В. Поняття та значення стану сильного душевного хвилювання в Кримінальному праві України //Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства): Матер. наук.-практич. конфер., 4–5 квітня 2003 р. – Львів, 2003. – С. 57–60.
Авраменко О.В.Особливості кваліфікації злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання // Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності: Матер. наук.-практ. семінару, 20 лютого 2004 р. – Івано-Франківськ, 2004. – С. 16–20.
Авраменко О.В.Стан сильного душевного хвилювання: психологічне тлумачення // Проблеми коментування кримінального закону: Матер. міжнар. наук. конфер., 2–3 квітня 2004 р. – Львів, 2004. – С. 178–182.
Авраменко О.В.Психологічна характеристика окремих емоційних станів особи та їх кримінально-правове значення // Наукові записки університету «Острозька академія». Серія «Право». – Острог, 2004. –С. 281–287.
Авраменко О.В.Кримінальна відповідальність за умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання //Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ: Матер. міжнар. наук.-практ. конфер., 30 вересня 2004 р. – Львів, 2005. – С. 73–79.
Авраменко О.В.Нормативний аспект становлення стану сильного душевного хвилювання // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. статей за матеріалами 1 Міжвуз. наук.-практ. конфер., 27–28 травня 2005 р. – Луцьк, 2005. – С. 249–253.
Авраменко О.В. Стан сильного душевного хвилювання як конститутивна ознака складів злочинів, передбачених ст.ст. 116 та 123 КК України // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матер. міжнар. наук.-практ. конфер., 7–8 квітня 2006 р.: У 2-х ч. – Львів, 2006. – Ч. 2. – С. 3–6.
Авраменко О.В.Кримінально-правове значення емоційних станів людини // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. статей за матеріалами ІІІ Міжнар. наук.-практ. конфер., 2–3 червня 2006 р.: У 2-х т. / Уклад. Т.Д. Климчук, І.М. Якушев. – Луцьк: РВВ «Вежа», 2006. – Т. 2. – С. 120–123.
Авраменко О. Конструкція санкції норми про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. XIII регіон. наук.-практ. конфер., 8–9 лютого 2007 р.– Львів, 2007. – С. 429–431.
Авраменко О.В. Врахування стану сильного душевного хвилювання при конструюванні санкції кримінально-правових норм // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матер. міжнар. наук.-практ. конфер., 13–15 квітня 2007 р. У 2-х ч. – Львів, 2007. – Ч. 2 – С. 3–6.
Авраменко О.В.Психологічні аспекти встановлення обсягу поняття стану сильного душевного хвилювання // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [Текст]: Тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / редкол.: Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, М.В. Костицький [та ін.]; передмова О.М. Джужі. – К., 2008. – С. 10–11.