--PAGE_BREAK--
3.
Правові аспекти створення, функціонування і ліквідації
господарськ
их
об’єднань.
Спостерігаючи за темпами розвитку підприємницької діяльності в Україні можна зробити висновок, що розвиток законодавства значно відстає від вимог сучасного економічного життя країни. Саме тому при державній реєстрації господарських об'єднань дуже часто виникають спірні питання міжпідприємцями і чиновниками. Також чимало непорозумінь виникає вже після державної реєстрації об'єднань підприємств між самими їх членами.
Така ситуація перш за все викликана тим, що закон недостатньо регламентує порядок створення і функціонування господарських об'єднань, а тривале панування у нашій країні адміністративно-командної системи регулювання економічних відносин призвело до відсутності практичного досвіду в створенні і діяльності недержавних суб'єктів підприємницької діяльності.
Щодо створення і функціонування господарських товариств, то, на відміну від господарських об'єднань, тут ситуація значно краща. Ми маємо, Закон “Про господарські товариства”, який детально регламентує порядок створення і діяльності цих товариств. Що стосується господарських об'єднань, то законодавець лише в загальних рисах в ст. 3 Закону “Про підприємства в Україні” визначає поняття господарського об'єднання та його основні ознаки.
В Україні функціонує багато господарськиї об’єднань. Крім того, почався процес створення холдінгових компаній та промислово-фінансових груп. Збільшення кількості господарських об’єднань в різних галузях економіки обумовлено законодавчим закріпленням права на їх створення. Так, Законом України “Про підприємства в Україні” обумовлена можливістьоб’єднання підприємств в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інщі об’єднання, Закон України “Про власність” визначає правовий режим майна, переданого учасниками об’єднанню, а самі господарські об’єднання віднесені до числа суб’єктів колективної власності.
Однак аналіз нормативно-правової бази України показує, що створене на протязі останніх років законодавство, яке регламентує підприємницьку діяльність, направлено на врегулювання питань функціонування окремого підприємства як основної ланки економіки. Разом з тим, недостатньо уваги приділяється регламентації діяльності об’єднань підприємств. Так, ст.3 Закону України “Про підприємства в Україні” закріплюєтільки право підприємств об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, а механізм регулювання їх функціонування відсутній. В зв’язку з цим доцільно в законодавчому порядку визначити норми, які регулюють такі питання:
1. Умови створення об’єднань підприємств.
2. Правовий статус і порядок створення окремих підрозділів.
3. Порядок формування і використання майна, його правовий режим.
4. Загальні принципи управління об’єднанням.
5. Принципи розподілення фінансових результатів діяльності.
6.Правові і економічні аспекти здійснення господарської діяльності.
7. Права і обов’язки учасників об’єднання.
8. Порядок обліку і надання звітності групи підприємств, які входять до складу об’єднання та інше.
Відповідно,створення відокремлених підрозділів на практиці веде до виникненняпроблем із-за відсутності їх чіткої регламентації в законодавчих актах України. Так, в нині діючому Цивільному кодексі України, а також в Законах України “Про господарські товариства” (ст.9), “Про підприємства в Україні” (ст.7) міститься лише положення про право підприємства створювати дочірні підприємства, а також філіали, представництва при відсутності визначення цих господарських суб’єктів, їх правового статусу, порядку створення і функціонування. Досвід інших країн показує, що подібні питання закріплені в спеціальних законодавчих актах, в Німеччині — в Акціонерному законі, у Франції — в Законі про торгові товариства, в Великобританії — в Законі про компанії, в Росії — в Цивільному кодексі і Законі “Про акціонерні товариства”. В Україні ці положення доцільно закріпити в спеціальному законодавчому акті, який буде регулювати діяльність об’єднань.
Процеси акціоннування державних підприємств і розвиток фондового ринку сформували економічну базу для створення в нашій країні холдінгових компаній. Основною метою їх створення в Україні є прагнення зберегти великі підприємства в умовах економічної кризи. Вони сприяютьзміцненню коопераційних зв’язків, залученню нових інвестицій, збільшенню конкурентноспроможності багатьох видів вітчизняної продукції.
Сутність холдінга і його цілі створення пов’язані з формуванням відносин майнової підлеглості між самостійними економічними одиницями способом дроблення їх власності. Це дозволяє холдінговій компанії здійснювати контроль за ефективністю функціонування акціонерного капіталу дочірнього підприємства.
Розвиток такої форми об’єднання в Україні стримується недосконалістю нормативно-правової бази, кризовими явищами в економіці, недостатністю досвіду холдінгових компаній в процесі приватизації, тим що не розроблені принципи функціонування господарськиї суб’єктів, які входять до складу об’єднання.
На сьогоднішній день єдиним документом, безпосередньо регулюючим холдінгові відношення, є Положення про холдінгові компанії, які створюються в процесі корпоратизації і приватизації. Ним визначено, що холдінгова компанія — це господарюючий суб’єкт, який володіє контрольними пакетами акцій інших (одного чи більше) господарюючих суб’єктів. Суб’єкт, контрольним пакетом якого володіє холдінгова компанія, є дочірнім підприємством. Засновниками холдінгової компанії можуть виступати підприємство чи орган, якому доручено здійснювати управління державним майном.
Холдінгові компанії створюються шляхом поглинання одного господарюючого суб’єкта іншим в процесі приватизації. З метою запобігання монополізму Антимонопольним комітетомУкраїни був прийнятий ряд нормативних актів, які зазначають основні вимоги до створення холдінгових компанійі об’єднань взагалі.
Чинне законодавство України, зокрема частина 2 ст. 8 Закону України “Про підприємництво” , пункт 1. ст.3. і пункт 1 ст.5 Закону України “ Про підприємства в Україні” та частина 2 ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” передбачають необхідність погодження у ряді випадків рішення про створення, реорганізацію суб’єктів підприємницької діяльності з Антимонопольним комітетом України. Такі випадки передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.94 р. За № 765 “Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків”, а щодо господарських товариств — Положенням про холдінгові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затвердженим Указом Президента України від 11.05.94 р. За № 224.
Рішення про створення об’єднання потребує згоди Антимонопольного комітету України в усіх випадках.
Порядок розгляду заяв на одержання згоди визначається нормативними актами Антимонопольного комітету України.
У разі відмови Антимонопольного комітету України у наданні згоди на створення, реорганізацію суб’єкта підприємницької діяльності засновники останнього, які є юридичною особою, вправі звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання недійсним відповідного рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України.
В Положенні про холдінгові компанії, які створюються в процесі приватизації і корпоратизації, розглядаються питання, які пов’язані з обмеженнями на створення і діяльність холдінгової компанії. Створення холдінгової компанії не допускається, якщо це призводить до монополізації тих чи інших видів продукції(робіт, послуг) чи її частина на відповідному загальнодержавному чи регіональному ринку перевищує 35 %.
Так, в п. 19 Положення вказується, що створення холдінгової компанії в процесі приватизації і корпоратизації не допускається в таких галузях:
n торгівля товарами широкого вжитку іпродукцією виробничо-технічного призначення;
n виробництві і переробці сільськогосподарської продукції;
n громадському харчуванні і побутовому обслуговуванні населення;
n автомобільному транспорті (крім товариств, які виконують переважно міжнародні перевезення).
Ці обмеження повинні бути переглянуті. Відомо, що холдінгові компаніїє стійкими ринковими утвореннями і володіють більшою інвестиційною можливістю. В зв’язку з цим доцільно створювати такі компанії в сфері переробки сільськогосподарської продукції, тому що підприємства цієї галузі потребують значних інвестицій.
Крім того, в законодавстві про холдінгові компанії потрібно деталізувати права і обов’язки власників і органів управління, зокреманеобхідно виділити такі аспекти:
n як підпорядковується власнику директорпідприємства, а також ступіньвідповідальності за невиконання накладених на нього обов’язків;
n в яких випадках настає право контролю над дочірніми підприємствами і чим воно обумовлено;
n необхідність і правомірність вчинення головним підприємством внутрішнього аудиту в дочірніх підприємствах та інші питання.
Порядок ліквідіції об’єднання заснований на загальних вимогах цивільного законодавства відповідно до ліквідації юридичних осіб — підприємств. Правовий режим майна об’єднання, що ліквідується, визначається статутом об’єднання. Якщо в установчих документах це питання не врегульоване, то діє загальний порядок задоволення майнових прав та інтересів суб’єктів загальної долевої (спільної) власності.
Ліквідація об’єднання здійснюється:
n по спільному рішенню засновників при втраті його учасниками зацікавленості в продовженні спільної діяльності та іншим підставам, які передбачені в установчих документах;
n при зменшенні кількості учасників до одного;
n по рішенню суду, який визнав недійсність установчих актів про створення об’єднання.
n при банкрутстві об’єднання;
n по іншим підставам, які обумовленні в чинному законодавстві України.
Ліквідація ПФГздійснюється шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України у випадках:
n у зв’язку з закінченням затвердженого терміну її діяльності;
n у зв’язку з неможливістю реорганізації ПФГ;
n за ініціативою учасників ПФГ.
В таблиці 1 зведені нормативно-правові акти регулювання діяльності об’єднаннь підприємств в Україні.
Таким чином, в Україні існує система багатосуб’єктних об’єднань. Сьогодні ці структури взагалі вирішують проблеми, які виникають в наслідок недосконалого законодавства. В перспективі при формуванні досконалого і стабільного законодавства створення об’єднань повинно забезпечити рішення проблеми інтеграції не тільки управління, але і капіталу, що внутрішне припритаманне таким структурам і є головною складовою їх ефективної і стабільної діяльності на ринку.
Таблиця1
Законодавче регулювання діяльності об’єднань
підприємств в Україні
Нормативно-правовий акт
Правовий статус
Порядок створення (функціо-нування)
Діяль-ність
Об’єкти права власності, правовий режим
Реоргані-зація
Умови виходу з об’єднан-ня
Облік і звітність
Цивільний кодекс України
+
–
–
–
–
–
–
Закони України:
про власність
–
–
–
+
–
–
–
про підпрємництво
–
+
–
–
–
–
–
про підприємства в Україні
+
+
+
–
+
+
+
про господарські товариства
–
+
–
–
–
–
–
про промислово-фінансові групи
+
+
+
–
+
+
+
Положення про холдінгові компанії, що створюються в процесі корпоратизації і приватизації
–
+
+
–
+
–
–
4.
Органи у
правління об’єднання.
Пошук ефективних форм організації управління об’єднанням підприємств націлений на ствоерння цілістної, ефективної і гнучкої системи управління, що дозволяє найповніше реалізувати переваги об’єднання. Важливим моментом при цьому є виявлення кола питань, які повинні вирішуватися на рівні об’єднання. Залежно від організаційно-технічних і виробничо-господарських факторів можливі різні варіанти структур управління з різнем ступенем центраізації і виконання управлінських функцій (або відсутністю центарлізації управління діяльністю учасників об’єднання), різним числом ступенів та ланцюгів управління. Визначну роль в їх виборі грають цілі і стратегія об’єднання. В результаті створюється організаційна структура об’єднання, яка може бути представлена у вигляді ієрархічної піраміди управління, основу якої сладають органи управління об’єднання. Забезпечення ефективності управлінського процесу в значній мірі визначається раціональністю їх структури і компетенції.
Створючи об’єднання, підприємства самостійно визначають структуру його управління і згодом реалізують свої права по управлінню об’єднанням через уповноважені ними органи. Органи управління здійснюють свою діяльність на основі і у відповідності з установчими документами об’єднання.
Стаття 3 Закону України “Про підприємства в Україні” визначає правовий статус об’єднання підприємств. Питання структури і компетенції органів управління об’єднання в цій статті не зазначені. Не обмежена законодавчою регламентацією свобода діяльності підприємств, що об’єднуються, по організації і здійсненню управління об’єднанням обумовлює різний підхід до визначення структури, органів і їх компетенції.
Так, органами управління об’єднань можуть бути загальні збори членів, рада, дирекція, конференція, правління, виконавча або генеральна дирекція. Прийом в об’єднання нових членів і вирішення питань про зупинення членства, затвердження кошторису об’єднання, створення філіалів, представництв і фірм, наприклад в асоціації, можна віднести до компетенції дирекції, а в багатогалузевій регіональній господарчій корпорації — до компетенції правління.
При існуючому на практиці різноманітті найменувань органів об’єднання і їх компетенції легко виявити загальні для всіх видів доровільних об’єднань підприємств принципи:
n колегіальність управління в об’єднанні;
n створення представницьких органів і незалежних контрольних органів;
n розподілення нормотворчої, виконавчої і контрольної компетенції між різними органами об’єднання.
Таким чином, в зв’язку з необхідністю узгодження інтересів учасників об’єднання структура органів об’єднання виявляється в значній мірі запозиченою із практики організації органів суб’єктів колективного піприємництва, а в об’єднаннях, організованих у формі господарських товариств, органи управління формуються з урахуванням вимог Закону України “Про господарські товариства”,
До таких органів можна віднести:
n вищий (представницький) орган — загальні збори, конференція, збори представників, рада членів і т.і. (в подальшому — загальні збори);
n спеціальний виборний орган, діючий в проміжках між загальними зборами — правління, рада, рада директорів (в подальшому правління);
n виконавчий орган — дирекція, виконавча дирекція, генеральна дирекція, правління (в подальшому дирекція);
n контрольний орган — ревізійна комісія.
В результаті такого ділення структура управління об’єднання стає багатоступінчастою, загальна політика визначається на вищому рівні (загальними зборами, правлінням), виконавчі функції здійснюює дирекція через відділи і служби цільового призначення, структура яких переорієнтована в залежності від поточного моменту. Координація діяльності може реалізовуватись через президентів і віце-президентів.
Інші права, що не входять до виключної компетенції, уповноважені органи можуть делегувати іншому органу, що передбачений статутом об’єднання і представляє інтереси учасників об’єднання.
Виключна компетенція загальних зборів господарського товариства — це:
n внесення змін і доповнень в установчі документи об’єднання або їх затвердження у випадку повного обновлення;
n прийняття нових учасників і виключення з об’єднання;
n розгляд фінансових питань, обумовлених в установчих документах;
n створення, обрання і відклик складу виконавчих і контрольних органів;
n прийняття рішень про припинення діяльності об’єднання;
n організаційні питання, зазначені в статуті.
Крім того, в компетенцію загальних зборів може входити прийняття рішень з інших принципово важливих питань з управління діяльністю об’єднання і його учасників:
n затвердження стратегії та програми діяльності об’єднання:
n затвердження балансу і бюджету об’єднання;
n визначення розміру членських внесків;
n створення і змінення розмірів спеціальних та інших фондів об’єднання, а також розмірів внесків, скидок та надбавок по внесках дя окремих учасників об’єднання;
n створення банку об’єднання, аудиторських, фінансових, страхових компаній і їх підпорядкування безпосередньо загальним зборам або правлінню;
n створення нових підприємств, в тому числі дочірніх, їх реорганізація і ліквідіція, затвердження статутів та положень;
n затвердження правил, процедур і других внутрішніх документів по визначенню організаційної структури об’єднання;
n визначення умов оплати праці посадових осіб об’єднання.
Наприклад, в компетенцію загальних зборів акціонерного товариства можуть включатися такі питання: придбання об’єднанням акцій, що випускає об’єднання або його учасники; створення чіткого правового режиму з питань страхування; затвердження договорів, укладених на суму, визначену установчими документами і др.
На розгляд вищогооргану об’єднання з ініціативи виконавчих органів можуть вноситися інші питання, що входять в компетенцію останніх.
Для ефективності управління об’єднанням велике значення має раціональне вирішення процедурних аспектів діяльності його органів. В установчих документах, як правило, визначається періодичність скликання загальних зборів, порядок скликання чергових та позачергових загальних зборів, кворум, порядок прийняття рішення по результатам голосування і др.
Так, в статуті виробничо-кооперативної асоціації “Експро” (м.Донецьк) закріплене положення про те, що чергові загальні збори членів асоціації скликаються не рідше одного разу на рік; члени асоціації письмово повідомяються про скликання загальних зборів не менше ніж за один місяць, позачергові збори скликаються радою, дирекцією або ревізійною комісією або з вимоги не менше 1/4 всіх членів асоціації для рішення термінових питань, що виникають в процесі діяльності асоціації і виходять за межі компетенції ради і дирекції; дата позачергових загальних зборів призначається з урахуванням часу, необхідного для їх підготовки. Загальні збори правомочні вирішувати винесені на їх розгляд питання, якщо на них присутні е менше 2/3 членів асоціації. Рішення загальних зборів приймається простою більшістю голосів, а з питань внесення змін і доповнень до статуту, а також припинення діяльності асоціації потрібно не менше 3/4 голосів представлених членів.
На чолі вищого органу об’єднання стоїть голова загальних зборів (президент), головною функцією якого є визначення стратегії об’єднання, яка потім затверджується зборами учасників.
Для постійного керівництва діяльністю об’єднання, а також для нагляду і контролю за роботою його виконавчої дирекції (в період між загальними зборами) в об’єднанні може бути створений спеціальний представницький орган — правління. Воно обирається загальними зборами з числа представників учасників об’єднання. До складу правління можуть входити також так названі зовнішні члени: крупні спеціалісти, вчені, представники інвестиційних компаній, громадських організацій, зацікавлених фірм. Наявність зовнішніх членів робить правління більш незалежним і об’єктивним, що сприяє налогодженню і закріпленню зв’язків об’єднання з іншими фірмами, організаціямиі установами, допомагає краще враховувати вплив зовнішніх факторів кон’юнктури, позиції урядових установ, громадськості та ін.
Правління обирається, як правило, кількістю 11-15 чоловік на визначений термін (до 5 років). Члени правління виконують свої функції в об’єднанні без звільнення від основної роботи. До складу правління за посадою входять президент об’єднання, віце-президент, голова та заступники голови правління, генеральний (виконавчий) директор.
Члени правління можуть бути відкликані в порядку, обумовленому статутом (наприклад, з пропозиції не менше 1/3 членів асоціації). У випадку вибуття члена правління до закінчення терміну його повноважень правління обирає нового члена на термін повноважень правління, що залишився, з наступним затвердженням загальними зборами об’єднання.
Правління скликається головою правління, президентом об’єднаня або дирекцією за необхідністю.
До компетенції правління, передбаченої установчими документами об’єднання, відносяться:
n розробка і керівництво реалізацією стратегії і програм діяльності об’єднання, що прийняті його загальними зборами;
n затвердження структури і кошторису на утримання штатного апарату дирекції;
n розгляд питань про прийом до складу об’єднання нових членів і укладення з ними договорів;
n встановлення загального порядку використання фондів, а також інших матеріальних і грошових засобів об’єднання;
n прийняття рішень про створення, а також реорганізації створених об’єднанням підприємств, організацій і установ (їх філіалів);
n прийняття рішеннь про фінансову допомогу членам об’єднання;
n створення при необхідності робочих груп із представників учасників об’єднання для опрацювання окремих питань, пов’язаних з діяльністю об’єднання;
n заслуховування звітів про діяльність дирекції;
n прийняття актів (розпоряджень), регулюючих діяльність всередені об’єднання, з наступним затвердженням загальними зборами;
n попередній розгляд питань, які виносяться на загальні збори;
n рішення інших питань, які виносяться на обговорення правління з ініціативи дирекції.
Рішення правління визнаються правомочними, якщо в процесі їх прийняття були дотримані процедурні вимоги, що передбачені установчими документами (кворум не менше 2/3 членів правління, прийняття рішення простою більшістю голосів, голос голови правління є вирішанльним і т.і.).
Голова правління (або у випадку його відсутності — його заступник) веде засідання правління. Рішення правління заноситься в протокол що підприсується головою правління. Підготовку, облік і зберіганя протоколів здійснює дирекція. Копії протоколів розсилаються членам правління і членам об’єднання.
Не всі об’єднання створюють такий орган, як правління. Наприклад, органами концерну “Ост” (м.Донецьк) є рада, генеральна дирекція і ревізійна комісія. Склад і компетенція ради характеризують її як вищий орган концерну — загальні збори. Рада скликається один раз на рік. Відсутність правління в цьому випадку пояснюється невиликою кількістю членів об’єднання і їх географічною близькістю (концерн об’єднує 4-х учасників, всі вони розташовані на території м.Донецьк).
Виконавчим і розпорядним органом об’єднання є дирекція (виконавча дирекція, генеральна дирекція). Вона здійснює щоденну на професійній основі діяльність з керівництва поточною роботою об’єднання, реалізації програм, затверджених загальними зборами, виконанню рішень правління.
Персональний склад дирекції затверджує вищий орган — загальні збори, правління або президент об’єднання залежно від того, як це питання вирішено в статуті. В своїй діяльності дирекція підзвітна і підконтрольна загальним зборам і правлінню.
В компетенцію дирекції, як правило, включаються:
n публікація для загального зведенняданих про склад органів об’єднання;
n затвердження штатів апарату об’єднання, його філіалів, представництв, дочірніх підприємств і др.;
n встановлення порядку діловодства і контролю в апараті об’єднання, його філіалах і представництвах;
n визначення порядку і розмірів оплати праці фахівців позаштатного складу.
Дирекцією може бути розглянене будь-яке питання, що стосується діяльності об’єднання (якщо згідно установчим документвам рішення цього питання не входить в компетенцію іншого органу). Рішення дирекції впроваджується в життя наказами і розпорядженнями директора і його заступників згідно розподвленню обов’язків між ними.
Директор об’єднання забезпечує проведння розробленої комерційної і фінансової політики об’єднання, керує роботою дирекції на основі принципів одноголосності і единовластя (у разі незгоди з рішенням члени дирекції мають право повідомити про свою особисту думку загальним зборам або правлінню), використовуючи право:
n вирішувати питання, пов’язані з укладанням об’єднанням контрактів, угод і договорів;
n без довіреності діяти від імені об’єднання;
n представляти об’єднання перед місцевими і центральними органами влади і управління, у стосунках з юридичними і фізичними особами, в тому числі за кордоном;
n розпоряджатися майном об’єднання;
n укладати угоди та здійснювати інші юридичні акти, видавати доручення, відкривати в банках розрахункові та інші рахунки об’єднання;
n видавати накази, розпорядження, інструкції та інші акти;
n приймати на роботу і звільнювати з роботи співробітників апарату об’єднання, а також його філіалів, представництв, встановлювати їм посадові оклади, застосовувати міри заохочуванняробітників об’єднання і накладати стягення на них;
n розподіляти обов’язки між своїми заступниками та іншими робітниками об’єднання, визначати їх повноваження;
n приймати рішення про пред’явлення від імені об’єднання претензій та позовів до юридичних осіб і громадян.
Частину повноважень директор делегує своїм заступникам. Останні в рамках своєї компетенції виконують обов’язки з керівництва діяльністю об’єднання на доручених ділянках робіт.
Оперативна діяльність об’днання, включаючи організаційну, валютно-фінансову, договірно-правову, маркетингову, адміністартивну, забезпечується апаратом об’єднання, що складається з кваліфікованих фахівців, а принаявності передумов для спеціалізації управління - спеціальних відділів (центральних служб).
Керівники основних структурних підрозділів штатного апарату об’єднання входять до складу дирекції.
продолжение
--PAGE_BREAK--