МІНІСТЕРСТВОВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГОДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСІТЕТУ
ВНУТРІШНІХСПРАВ
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
натему:
„Юридична природапроцесуальних строків та їх види в адміністративному процесі”
Студента юридичногофакультету
гр.4-932з:
Горголи В.А.
Запоріжжя
2011
ЗМІСТ
Вступ
1. Юридичнаприрода процесуальних строків в адміністративному процесі
2. Види процесуальнихстроків в адміністративному процесі
Висновки
Перелік посилань
ВСТУП
Право — як система правових норм і суспільних відносин — являєсобою об'єктивну реальність, яка існує в часі. Сам процес правотворчості,створення правових норм здійснюється в часі, має певну тривалість і проходитьпевні стадії. Правотворчість і застосування права покликані виконувати функціїдержавного управління, відмінність яких передбачено не лише за об'єктамиуправління, а й за часом управлінського процесу. Якщо управління за допомогоюправотворчості здійснюється протягом усього часу дії правових норм, то рішення,які приймаються при застосуванні права, мають одноразове значення.
Правотворчість і дія правових норм за часом не збігаються.Навпаки, їх дія відбувається в певній послідовності. Тому строкив адміністративному процесі мають суттєве значення в правовому регулюваннісуспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової нормиматеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків,визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії.Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить віддотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав таінтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням іпереглядом постанов, інших актів у адміністративних справах.
Недотримання встановлених законом строків тягне певні юридичнінаслідки, наприклад, відмова у задоволенні адміністративного позову (ст. 100КАСУ) або визнання рішення в адміністративній справі не чинним у зв'язку зпорушенням норм процесуального чи матеріального права. Тому не можна вказати наважливість строків у праві, з настанням або закінченням яких пов'язані певнідії, що мають юридичне значення для реалізації і захисту прав і законнихінтересів учасників правовідносин.
1. Юридичнаприрода процесуальних строків в адміністративному процесі
Значення процесуальних строків у адміністративному судочинстві складнопереоцінити, зважаючи на закріплення в чинному законодавстві позовного провадженняяк процесуальної форми вирішення спорів у публічно-правовій сфері суспільнихвідносин за участі суб’єктів владних повноважень. Установлення та дотриманняпроцесуальних строків є однією з умов здійснення ефективного судовогоадміністративного процесу, вирішення спору по суті, уникнення фактівзатягування розгляду справи адміністративної юрисдикції та зрештою підвищеннядовіри до судової гілки влади, її спроможності здійснювати захист прав і свободгромадян, прав та законних інтересів юридичних осіб.
Слід зазначити, що недотримання процесуальних строків є одним з найбільшпоширених порушень при розгляді справи адміністративної юрисдикції. На цезвертав увагу Верховний Суд України в постанові “Про стан здійсненнясудочинства адміністративними судами” [1]. Порушення стосувались таких строків:відкриття провадження у справі; розгляду адміністративних справ; надходженняпозовних заяв, апеляційних та касаційних скарг до судді доповідача; відкриттякасаційних проваджень тощо.
Однією з причин таких порушень є відсутність чіткості і однозначностіформулювання норм Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУкраїни), якими встановлено певні процесуальні строки, внаслідок чого має місценеоднозначність їх сприйняття суддями при вирішенні справи адміністративноїюрисдикції. Зокрема, Вищий адміністративний суд України звертав увагу наособливості врегулювання процесуальних строків при вирішенні спорів у сферіпублічної служби, які належать до компетенції адміністративних судів,відповідно до пункту другого частини першої статті 17 КАС України [2], вАналітичній довідці про вивчення та узагальнення практики розглядуадміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічнуслужбу, її проходження, звільнення з публічної служби від 01.02.2009 р.
Разом з тим, така довідка не може бути віднесена до нормативно-правовихактів, а тому її приписи слід сприймати як рекомендації, спрямовані навдосконалення правозастосування. Першим кроком щодо вирішення зазначеноїпроблеми постає визначення поняття “процесуальний строк” в адміністративномусудочинстві, виходячи з його сутності і змісту. Наукові здобутки вчених, якідосліджували проблему становлення і розвитку адміністративної юстиції, вдосконаленняпроцесуального порядку розгляду справи адміністративної юрисдикції, правовогостатусу учасників судового адміністративного процесу (О. Анпілогов [4], О.Пасенюк [3] та ін.) свідчать про вкрай недостатній ступінь опрацювання питанняпро процесуальні строки в адміністративному судочинстві.
Питання про процесуальні строки висвітлювалось і в навчальних посібниках,підручниках з основ адміністративного судочинства [17; 18], адміністративногопроцесу [13], адміністративно-процесуального права [14]. Аналіз наукових та методичнихнапрацювань у галузі адміністративної юстиції свідчить про існування розмаїттянаукових підходів щодо визначення сутності і змісту загальної категоріїсудового адміністративного процесу. Зрозуміло, що окремі інститути адміністративногопроцесуального права, за таких умов, ще не були вивчені достатньою мірою. Слідзауважити, що роботи попередників, підготовлені ще до набуття чинності Кодексомадміністративного судочинства України, не наведені, оскільки в них було сформованопідхід щодо розробки самого Кодексу, включаючи і положення про процесуальністроки. У цьому контексті слід окремо відзначити монографію В. Стефанюка“Судовий адміністративний процес” [20], в якій було доктринально обґрунтованомодель законодавчого акта, що закріплює процесуальний порядок вирішення споріву сфері публічно-правових відносин у формі позовного провадження. Проблема сутностіі змісту поняття “процесуальний строк” була вивчена, в основному, російськими вченими– представниками науки цивільного права та процесу Л. Востріковою [10], О.Ісаєвою [12], К. Лєбєдєвою [15]. Проблему адміністративно-процесуальних строківвивчали Д. Бахрах [7], А. Баб’як [6], В. Перепелюк [19] та ін.
Вчені приділяли увагу вивченню процесуальних строків, в основному, у провадженніу справах про адміністративні правопорушення. Крім цих строків, А. Баб’яквивчав процесуальні строки у процедурних провадженнях. В. Перепелюк формулювавзагальне визначення процесуальних строків, однак не зазначав про їх зв’язок ізнастанням юридичних наслідків. Частиною першою ст. 101 КАС України процесуальністроки визначені як установлені законом або судом строки, у межах якихвчиняються процесуальні дії. У зазначеній нормі процесуальні строки визначені черезтермін “строки”, що не може бути визнано достатнім, а тому потребує уточнення.
Таке уточнення може бути здійснене на підставі аналізу співвідношеннякатегорій “строк”, “час”, адже дослідження сутності часу дозволяє з’ясуватиправову природу строку в судовому адміністративному процесі, його соціальне і юридичнезначення. Як вірно зазначає К. Лєбєдєва щодо строків у цивільному процесі, самесоціально-правова природа та юридичне значення строків у кінцевому випадкувизначають правила їх установлення та визначення, які, у свою чергу, впливаютьна порядок застосування положень закону про строки та створюють умови длянаповнення механізму впливу на суспільні відносини конкретним змістом [15, с.11]. Цей підхід вченої щодо ролі соціально-правової природи і юридичногозначення строків може бути повною мірою застосований і щодо аналізу проблемисутності і змісту терміну “процесуальний строк” в адміністративномусудочинстві.
К. Лєбєдєва узагальнює наукові дослідження щодо визначення змістукатегорії “час” і зазначає про те, що вони здійснюються у трьох основнихнапрямках: природно-науковому, соціальному і з позицій сінергетики. Вченазазначає, що природно-наукове уявлення спирається на вивчення категорій часу і просторуодночасно. Розмежування цих категорій здійснювалось лише в період античності.Дослідники спирались на знання, отримані в галузі фізики, математики, біології,хімії та інших наук. Час було визначено як одну зі структур фізичного світу, щосприймається і існує згідно фізичним законам незалежно від свідомості людини.За таким підходом було сформульовано дві пари концепцій часу – субстанціальна ірелятивна, а також статична та динамічна [15, с. 11-12].
Субстанціальна концепція походить від розуміння категорії “субстанція” –суще. Доводилося, що час існує незалежно від об’єктів світу (Фалес, Епікур, Анаксімандрта ін.). Згодом Ньютон обґрунтував категорію “абсолютного, істинного,математичного часу”. Релятивна концепція відображала відносну сторону діалектики,часу і простору. При цьому час презюмовано як особливу систему відносин міжоб’єктами і процесами і поза них не існує (Платон, Т. Гоббс, Дж. Локк та ін.)[15, с. 13-14]. З позицій динамічного підходу було звернено увагу на зв’язок сутностікатегорії часу із процесом руху матерії (Я. Аскін [5, с. 3]). Динамічний характерчасу, пов’язаний зі зміною явищ, проміжком доби відмічали Ф. Константінова, В.Марахова. А. Баб’як, що підкреслює підхід цих учених щодо основних елементівчасу, якими було визначено тривалість і момент. При цьому момент – це “коли”позбавлене тривалості.
Тривалість – це певний період існування об’єкта або його елементів,збереження їх існування. Зазначалось про наявність часових відносин одночасностіабо послідовності між тривалістю різних явищ або різних елементів явищ [6, с.11; 16, с. 189]. Соціальний напрямок досліджень часу передбачав вивчення цієїкатегорії з позицій її значення в діяльності суспільства та індивіда. Якрезультат – сформульовано поняття “соціальний час” і розкрито його зміст [15,с.12].
Соціальний час у онтологічному значенні визначався як необхідна формасуспільного буття, що характеризує реальні процеси життєдіяльності людей,фіксуючи їх тривалість [6, с.12]. У соціальному напрямку досліджень К. Лєбєдєвавиділяє психоаналітичний підхід, який передбачав уявлення про час як найважливішускладову свідомості людини. Вчена характеризує сутність психоаналітичногопідходу щодо сприйняття часу таким чином. Час виведений з кола об’єктівоб’єктивної реальності та його існування сприймається як суб’єктивне переживаннялюдини. Третій напрямок дослідження категорії часу заснований на постулатахсінергетики. З таких позицій час сприймався як категорія, пов’язана зіскладністю системи, і доведено, що поза системою вона не існує.
Було доведено іманентний зв’язок простору і часу, на підставі якогостверджувалось про наявність такої характеристики часу, як об’єктивність [15,с.12-13]. Як висновок, що узагальнює здобутки всіх трьох напрямків науковихдосліджень, К. Лєбєдєва зазначає таке. Час визначається в якості первинноприсутнього в зовнішньому середовищі явища або у свідомості людини [15, с. 13].
Середнаведених філософських підходів щодо визначення сутності категорії “час” можебути виділено підхід, за яким доведено належність до елементів часу тривалостіі моменту. З правової точки зору такий підхід дозволяє зазначити про такімоменти, як початок спливання певного часу і закінчення спливання, а також протривалість спливання часу. У зв’язку із зазначеним можна навести точку зору С.Вишновецької, яка вказувала про відсутність жодної галузі права, норми якої небули би пов’язані зі спливанням часу та не обмежували б існування суб’єктивнихявищ і обов’язків певною тривалістю часу [9, с. 226]. Таким чином, категорію“час” з юридичної точки зору можна сприймати як об’єктивно існуюче явище, доелементів якого належать момент і тривалість. Співвідношення категорій “час” і“строк” характеризують з позицій філософії як “загальне” і “окреме” (А. Баб’як,К. Лєбєдєва).
А.Баб’як зазначає про сприйняття строку як відрізку часу або його певного моменту,що характеризується основними якостями часу. З іншого боку, строкустановлюється людиною і слугує способом урегулювання суспільних відносин наоснові виміру об’єктивного часу, який спливає. Вчений погоджується ізнауковцями, які оцінюють співвідношення часу і строку як об’єктивне ісуб’єктивне [6, с.16]. К. Лєбєдєва доводить протилежну точку зору про те, щострок не може розглядатись у відриві від загального потоку часу. Як аргумент,вчена зазначає, що потік часу характеризується об’єктивністю і безперервністю,а тому не може бути розділений з волі людини [15, с. 24].
А.Баб’як, аналізуючи надбання вчених, які вивчали проблему розвитку процесуальнихвідносин та їх правового регулювання, зазначав таке. У кримінальному процесістрок сприймався як різновид правових засобів (А. Гуляєв), час для виконанняпевних процесуальних дій (С. Фомін). При цьому підкреслюється обов’язковість дотриманнякримінально-процесуальних строків як їх іманентна властивість [6, с. 17; 11, с.7-8; 21, с. 26]. У цивільно-правовій літературі строк розглядався як юридичнийфакт або як один з елементів фактичного складу, з яким закон пов’язує настанняпевних юридичних наслідків (А. Жгунова, Б. Черпахін, В. Луць). Аналогічний підхідвідзначається і у трудовому праві (П. Жигалкін), де строк сприймається якпевний проміжок часу, визначений законом або відповідно до вимог законувольовими діями людей, із закінченням або настанням якого норми правапов’язують визначені юридичні наслідки [6, с. 18-19]. Статтею 251 Цивільногокодексу України [22] надано зміст дефініцій “строк” і “термін”.
Строкомвизначено певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, якамає юридичне значення. Термін – певний момент у часі, з настанням якогопов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Однак розмежування строку ітерміну навряд постає доцільним, зважаючи на їх синонімічне значення, колистрок є одним із значень слова “термін” [8, с.1241]. На підставі проведеноговище аналізу різних наукових підходів щодо сутності категорій “час”, “строк”, можназазначити, що поняття процесуального строку в адміністративному судочинствіможна сформулювати, враховуючи три положення: а) категорію “час”; б) наявністьтаких елементів часу як момент, тривалість; в) наявність зв’язку факту настаннячи спливання із юридичними наслідками. Таким чином, процесуальний строк можнавизначити як установлений законом або судом проміжок часу початок чи закінченняспливання якого або настання якого тягне юридичні наслідки та в межах якого вчиняютьсяпроцесуальні дії. Це визначення доцільно закріпити в нормі ч.1 ст. 101 КАСУкраїни, замінивши чинну редакцію.
2. Види процесуальних строків в адміністративному процесі
процесуальний строк адміністративний судочинство
Одним із перших адміністративістів [23, 181], який зробив спробукласифікувати строки провадження в справах про адміністративні правопорушення,був Д.М. Бахрах, який вважав, що серед великої різноманітності строків необхіднорозрізняти загальні і спеціальні. Найважливішим є поділ строків за їх юридичнимзначенням на: процесуальні, строки давності, примусового діяння [24, с. 315].
Досить цікаву класифікацію строків запропонував О. С. Дугенець,який досліджував процесуальні строки провадження у справах про адміністративніправопорушення. Автор виділяє такі види строків [25, с. 36]:
1.За характером спрямованості: а) спрямовані на забезпечення оперативностіпровадження у справах про адміністративні право порушення; б) спрямовані назахист прав і законних інтересів учасників провадження.
2.За змістом здійснюваних юридичних дій: а) строки реалізації суб'єктивногоправа; б) строки реалізації юридичного обов'язку.
3.За характером юридичних наслідків, що настають у разі не виконаннявизначених процесуальних дій: а) що тягнуть нові юридичні дії; б) що тягнутьприпинення юридичних дій; в) що не тягнуть юридичних наслідків.
4.За характером обов'язковості: а) основні; б) додаткові.
5.За способом застосування: а) загальні; б) спеціальні.
6.За суб'єктом встановлення: а) встановлені чинним законодавством;б) встановлені правозастосовним органом на основі і в межах чинного законодавства.
7.За можливістю змінення: а) незмінні; б) змінні.
8.У свою чергу, змінні строки можна поділити на: а) об'єктив нозмінні; б) суб'єктивно змінні.
9.За характером визначення тривалості: а) визначені; б) невизначені.
10. За характером обчисленнявизначені строки, у свою чергу, можна поділити залежно від одиниці виміручасової тривалості процесуальних дій.
11. Залежно від тривалості:а) строки-періоди; б) строки-моменти.
12. За особливостями додержаннятривалості: а) тривалість яких у встановлених законом рамках самостійновизначає орган (посадова особа) без будь-яких погоджень і повідомлень; б) тривалістьяких в установлених законом рамках визначає орган (посадова особа), але зобов'язковим повідомленням третьої сторони; в) тривалість яких в установленихзаконом рамках може бути визначена на основі санкції прокурора.
На думку Л. В. Коваля, строки бувають двох видів: строкипроцесуальних дій і строки давності.
Перший вид — це періоди часу, точно визначені законом, з плиномяких учасники адміністративно-деліктних відносин вправі або зобов'язані вчинитипроцесуальні дії щодо розгляду справи, виконання постанови на подання скарги.До другого виду, на думку автора, належать встановлені законом строки, післязакінчення яких унеможливлюється притягнення винної особи до відповідальностіабо застосування до неї призначеного покарання [26, с. 175].
З точки зору Л. В. Коваля, строки можна класифікувати, грунтуючисьна змісті конкретної процесуальної дії, завершеної в їх межах, а саме: а)строки підготовки адміністративних матеріалів для розгляду; б) строкинаправлення матеріалів справи правозастосовному органу; в) строки розглядусправи; г) строки вручення копії постанови; г) строки виконання постанови; д)строки подання скарг; е) строки для накладення адміністративних стягнень усправах, які перебувають у провадженні прокурорсько-слідчих та судових установі придатні до вирішення в адміністративному порядку. Автор намагається, крімкласифікації строків залежно від утримування конкретної процесуальної дії,поділити строки за характером обчислення [26, с. 176-178].
Класифікацію строків провадження у справах про адміністративніправопорушення здійснила І. В. Панова.
За юридичним значенням: 1) процесуальні; 2) строки давності; 3)примусової дії.
Процесуальні строки поділяються на такі види: а) для юрисдикційнихорганів; б) для інших учасників адміністративно-юрисдикційного провадження; в)для осіб, які не беруть участі у провадженні.
Строки давності включають такі види: а) строки притягнення доадміністративної відповідальності; б) строк погашення накладення стягнення; в)виконання постанови.
Достатня кількість заходів адміністративного примусу дозволилакласифікувати строки примусової дії на такі провадження, як: а)контрольно-превентивне; б) адміністративно-припиняюче; в)процедурно-забезпечувальне; г) відновлюване; д) провадження щодо застосуванняадміністративних санкцій. Автор класифікує строки на: загальні і спеціальні.Передбачено загальний строк та спеціальні строки давності притягнення доадміністративної відповідальності.
Законодавством передбачено багато видів строків розгляду справ проадміністративну відповідальність:
1) чотири види скорочених строків,встановлених КпАП РРФСР:
2)а) одна доба; б) три доби; в) п'ять діб; г) сімдіб.
3) місячний строк;
4) до двох місяців;
4) розгляд справ про стягнення податкових санкцій за позовом податковихорганів.
Для надання реальної можливості зацікавленим особам оскаржитинезаконні постанови державних органів і посадових осіб законодавець встановлюєрізні строки подачі скарги, а саме: а) десять днів; б) двадцять днів; в) тримісяці.
Строки розгляду скарги або протесту на постанову у справі пропритягнення до адміністративної відповідальності слугують гарантією швидкості,оперативності й динамічності стадії оскарження. Загальний строк розгляду скарги(протесту) на постанову — десять днів.
Спеціальні строки розгляду скарг встановлені митним і податковимзаконодавством: а) невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів; б) одинмісяць; в) до трьох місяців.
Строки адміністративного затримання фізичних осіб класифікуютьсяна:
1.Загальні — три години.
2.Спеціальні: а) одна доба;б) сорок вісім годин; в) три доби; г) десять діб; д) тридцять діб [27, с.353-412].
І. В. Панова досить детально класифікувала строки провадження усправах про адміністративні правопорушення, але така громіздка класифікаціяприводить до ускладнення правової теорії.
Більш спрощену класифікацію запропонував В. Г. Перепелюк [28, с.193]:
1.За масштабом на: а)загальні; б) спеціальні.
2.Залежно від стадіїпровадження: а) строки розгляду справи в цілому; б) строки стадії порушеннясправи; в) адміністративного розслідування; г) підготовки справи до вирішення;д) вирішення; е) виконання.
А. Н. Сапогін зазначає, що строки за своїм характером іпризначенням можуть бути поділені на декілька видів:
1) строки дії законодавства про відповідальність за адміністративні правопорушення;
2) строки повторного вчинення порушень як кваліфікуючі ознаки складуадміністративних правопорушень;
3) строки адміністративних стягнень, їх обчислення й накладення;
4) строки, після закінчення яких особа вважається такою, що не булапіддана адміністративному стягненню;
5)строки розслідування справ про адміністративні правопорушення;
6) строки розгляду справ про адміністративні правопорушення;
7)строки виконання постанов про накладення адміністративних
стягнень;
8)строки оскарження й опротестування постанов у справі проадміністративне правопорушення [29, с. 6].
На думку автора, не мають юридичного значення для кваліфікаціїадміністративних правопорушень періоди часу його вчинення: зима, весна, літо,осінь; ніч, ранок, вечір; святкові або робочі дні.
А. В. Баб'як пропонує таку класифікацію строків:
1.Залежно від виду процесуальних дій: а) в управлінському процесі;б)'в адміністративному судочинстві; в) у деліктному процесі.
2.За способом визначення тривалості: а) визначені; б) невизначені.
3. Залежно від тривалості: а) строки-моменти; б) строки-періоди.
4.Залежно від окремихелементів, які складають у цілому адміністративний процес: а) строки здійсненняокремих процесуальних дій; б) строки розгляду й вирішення адміністративнихсправ; в) строки, що визначають можливість зацікавлених осіб подати скаргу абопротест на рішення; г) строки виконання рішень.
5.Залежно від суб'єктавстановлення: а) встановлені; б) призначені судом (суддею).
6.Залежно від суб'єктівпроцесуальних правовідносин, які повинні їх дотримуватися: а) строки, що їхповинен дотримуватися суд (суддя); б) строки, що їх повинні дотримуватисьособи, які беруть участь у справі; в) строки, що їх повинні дотримуватися суб'єктипроцесуальних відносин; г) строки, що їх повинні дотримуватися особи і органи,які не беруть участі у справі.
7.Залежно від категоріїсправи: а) загальні; б) спеціальні.
8.За характером настання:а) строки, які спливають; б) строки, які настають.
9.Залежно від адміністративно-правовогорежиму, який вони
регламентують: а) режим забезпечення законності; б) прикордонний режим; в)митний режим; г) податковий режим [30, с. 40-43].
Зазначена класифікація враховує різні сторони процесуальнихстроків, але має суттєві недоліки:
по-перше, автор в своєму дослідженні розмежовує поняття строку тапоняття терміну, разом з тим залежно від періоду часу об'єднує ці два поняття;
по-друге, поділяючи адміністративний процес на управлінський таделіктний, залишається незрозуміле, чому залежно від процесуальних дій авторвиділяє строк у адміністративному судочинстві.
Відокремлення управлінського та деліктного процесу іде віднаявності суперечки про право, а строки у адміністративному судівідокремлюються за ознакою органу, в якому здійснюється правосудця;
по-третє, виділення строків залежно від суб'єкта встановлення неможе мати право на існування, оскільки такі строки нормативне визначені іздійснюються у межах передбаченої компетенції;
по-четверте, розмежування строків залежно від суб'єктів процесуальнихправовідносин, які повинні їх дотримуватися, можна піддати сумніву, оскільки нормативневизначені строки обов'язкові для всіх суб'єктів процесуальних правовідносин безвинятку.
Всі зазначені класифікації дуже громіздкі та досить уразливі.
Аналіз усього масиву процесуальних строків дає змогу відокремититри групи, а саме:
а) нормотворчі строки; б) правозастосовні строки; в) правоохоронністроки.
Нормотворчі строки — це періоди часу, які регламентуютьпроцесуальну діяльність по створенню, зміні, призупиненню, відміні підзаконнихнормативних актів публічної адміністрації, які виконують покладені на нихзавдання та функції у сфері державного управління, з метою створення правовоїбази для реалізації законів.
Правозастосовні строки — це періоди часу, які регламентуютьпроцесуальну діяльність регулятивного характеру широкого кола суб'єктівпублічної адміністрації по реалізації прав і обов'язків індивідуальних таколективних суб'єктів у сфері надання сервісних послуг.
Правоохоронні строки — це періоди часу, які регламентуютьпроцесуальну діяльність охоронного, примусового характеру широкого коласуб'єктів публічної адміністрації по вирішенню правових суперечок, реалізаціїсанкцій та захисту регулятивних правовідносин із застосуванням заходів примусу.
В адміністративному процесі більшість процесуальних дій і рішеньобмежена строковими рамками, що призначені для забезпечення своєчасноговиконання органами та посадовими особами повноважень, які на них покладенівідповідно до відомчих нормативно-правових актів. Поняття «строкові рамки»включає в себе характерний елемент обчислення строків, під якими розуміютьцифрові розрахунки [31, с. 603].
В адміністративному праві питання обчислення строків розгля далиД. М. Бахрах, О. С. Дугенець, Л. В. Коваль, І. В. Панова, В. Г. Перепелюк.
Однак низка питань, поставлених цими та іншими авторами,залишилася нерозв'язаною, деякі з них мають дискусійний характер, а щодоокремих в останні роки сформувалися нові підходи до їх вирішення.
У зв'язку з цим виникає необхідність у подальшій розробціправового регулювання строків у адміністративному праві для усунення ускладненьу правильному визначенні, обчисленні й застосуванні тих чи інших строків,оскільки невизначення цих правових категорій неминуче тягне за собою порушенняадміністративного законодавства.
Слушну пропозицію щодо обчислення процесуальних строківзапропонував Д. М. Бахрах, який зазначає, що час не залежить від волі людей.Він відзначає особливу роль законодавця щодо строкових рамок та зауважує, щозаконодавець не тільки встановлює розміри строків, а й правила їх підрахунку,ставить їх обчислення в залежність від тих або інших фактів. На думку автора,щоб юридичне грамотно вирішити питання про строки, необхідно врахувати чотириюридичне важливі обставини: по-перше, встановлений законом розмір строку;по-друге, коли і з якого юридичного факту він починає обчислюватися; по-третє,коли, який юридичний факт припиняє його обчислення або перериває його;по-четверте, який час закон не включає (включає) в обчислюваний строк [32, с.509].
Здебільшого норми права визначають відрізки часу, протягом якихдії мають бути виконані (3 години, 10 днів, 2 місяці). Існують також іневизначені строки. Час затримання обчислюється годинами або добами, в іншихвипадках — днями або місяцями.
Як правило, законодавець пов'язує його початок з будь-якимюридичним фактом (здійснення процесуальних дій уповноваженими посадовимиособами, складання протоколу, винесення постанови). Іноді початок строкупов'язують з будь-якими технічними діями (вручення постанови порушнику,надходження скарги). Датою початку обчислення строку є день, наступний за днем,в який було скоєно правопорушення.
Розрізняють призупинення і пропущення сплину строку. Юридичнимднем закінчення строку є день, коли було винесено постанову про накладеннястягнення, а фактично — фактичне закінчення строку.
Зупинити час неможливо. Призупинення означає, що цей або іншийвідрізок часу за певних обставин, визначених законодавцем, у строк незараховується. Жодних винятків у плині розглянутого строку давностізаконодавець не встановлює.
Послідовники, які досліджували проблему обчислення процесуальнихстроків у адміністративному процесі, підтримали позицію Д. М. Бахраха і вподальшому дослідженні намагалися її вдосконалювати.
На мою думку, законодавець визначає правила обчислення строків відпевних фактів [33, с. 265]. Учасникам провадження необхідно знати, з якого часупочинається плин процесуального строку.
Особливої уваги заслуговує поняття «початковий строк». Початок(момент) плину строку має особливе значення для правильного його обчислення івстановлення залежно від того або іншого юридичного факту. Помилкове визначенняпочаткового моменту призводить до штучного продовження або, навпаки, скороченнястроків.
Процесуальні строки обов'язково пов'язані зі вчиненням певноїпроцесуальної дії, тобто строки є засобами регулювання процесуальних відносинсуб'єктів, що беруть участь у певному провадженні. Тому здебільшого вимога прододержання строків формулюється одночасно з вимогою про вчинення певної процесуальноїдії.
В адміністративному законодавстві початок плину строкувстановлюється залежно від того чи іншого юридичного факту:
а) визначеною дією; б) технічною обставиною; в) подією.
Термін «визначена дія» активно використовується при регламентаціїправових дій, а саме:
1) визначеною дією є доставлення правопорушника для складанняпротоколу й слугує моментом для обчислення строку адміністративного затримання;
2) момент виявлення порушення, з якого починає спливати строкдавності притягнення до відповідальності для так званих триваючихправопорушень. Триваюче правопорушення здійснюється безперервно протягомтривалого часу. Наприклад, проживання без паспорта (ст. 197 КУпАП) [34];
3) день винесення постанови входить у строк позбавлення спеціальногоправа. Наприклад, водії транспортних засобів, судноводії і особи, які порушилиправила полювання, вважаються позбавленими спеціального права з дня винесенняпостанови про позбавлення цього права. Якщо зазначені особи, які позбавлені спеціальногоправа, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строкпозбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такогодокумента (ч. 1 ст. 321 КУпАП);
4) набрання рішення суду законної сили. Момент плину процесуальнихстроків може залежати від дій громадян, притягнутих до відповідальності, атакож потерпілих. Наприклад, постанову у справі про адміністративнеправопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а такожпотерпілим (ч. 1 ст. 287КУпАП). У разі несплати правопорушником штрафу в строк,установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилаєтьсядля примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцемпроживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленомузаконом (ст. 308 КУпАП);
5) іноді строк визначається встановленням обов'язку негайно здійснитипроцесуальну дію. Так, ст. 326 КУпАП: «Виконання постанови про застосування адміністративногоарешту». Постанова районного (міського) суду (судді) про застосуванняадміністративного арешту виконується негайно після її винесення [35, с. 194];
6) законодавець застосовує строкове визначення «час надання», щотакож входить до поняття «визначена дія». Наприклад: «Перебіг строкузасекречування матеріальних носіїв інформації починається з часу надання їмгрифа секретності» [36].
Ще однією складовою юридичного факту є технічна обставина якрезультат матеріальної забезпечувальної дії, без якої неможливе жодне юридичнепровадження.
Так, прикладом технічної обставини є визначення «отримання», якемає технічну характеристику. Наприклад, отримання протоколу (постанови) проадміністративне правопорушення органом (посадовою особою) для розгляду його посуті (ст. 279 КУпАП).
Крім цього, технічна обставина характеризується календарною датою.
До технічної обставини можна віднести вручення постанови (копії).Так, копія рішення за скаргою або протестом на постанову у справі проадміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодоякої її винесено. У той же строк копія постанови надсилається потерпілому найого прохання (ст. 295 КУпАП).
Елементом технічної обставини є також надходження документа досуб'єкта, який розглядає справу. Так, скаргу на постанову у справі проадміністративне правопорушення може бути подано протягомдесяти днів з дня винесення постанови. У разі пропущення зазначеного строку зповажних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, можебути поновлено органом (посадовою особою), який правомочний розглядати скаргу(ст. 289 КУпАП).
Третьою складовою юридичного факту є вказівка на подію. Так, строкможе визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Події — явища, життєві факти, які не залежать від волі суб'єктів,наприклад, строк адміністративного затримання обчислюється з моментудоставлення порушника для складення протоколу, а особи, яка була в станісп'яніння — з часу її витвереження. Але реалізація даної норми є складною і напрактиці. Щодо визначення тверезості особи, виникають певні дискусії, тому данепитання потребує детального процесуального обґрунтування в нормативно-правовихактах. Момент витвереження — це категорія не правова, а медична і дужевідносна. Є медичне поняття витвереження, коли алкоголь цілком відсутній укрові, а залишкові явища сп'яніння в деяких суб'єктів присутні тривалий час(невиразна мова, запах спиртного, легке хитання, недостатня орієнтація впросторі та ін.). Тому термін «витвереження» є невизначеним з правової,фактичної точок зору і потребує розробки, тому що ч. 5 ст. 263 КУпАП дозволяєобчислювати суб'єктивно строк адміністративного затримання осіб, якіперебувають у стані сп'яніння, а саме з моменту витвереження (один можепротверезіти через добу, інший — через три, а медики стверджують, що остаточневитвереження настає на 30-ту добу).
Характерним елементом поняття події є «кінцеві строки», яківизначають час, до якого мають бути здійснені дії, тобто моменти їх закінчення.
Кінцеві строки можуть завершити свою дію плину шляхом призупинення(здійснення) і пропущення (збігу). Також кінцеві строки можуть завершувати своюдію шляхом пропущення (збігу), якщо у встановленний законом період не були вчиненідії, що вимагаються.
Кінцеві строки можуть обчислюватися, по-перше, днями, місяцями,роками і дія може бути вчинена в будь-який день встановленого законом строку,але не пізніше його останнього дня. Виконання постанови про накладенняадміністративного стягнення можливе протягом трьох місяців з дня її винесення(ст. 303 КУпАП). По-друге, законодавець може встановити точно визначений часкінцевого строку. Так, якщо особа, піддана адміністративному стягненню,протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчиниланового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що небула піддана адміністративному стягненню (ст. 39 КУпАП). Цей строк давності дляпогашення адміністративного стягнення становить один рік з дня фактичногозакінчення виконання призначеного стягнення.
Актуальним при обчисленні строків є поняття розміру строку, підяким розуміється відрізок часу, протягом якого мають бути здійснені ті або іншідії.
Тривалість строків встановлюється законом із таким розрахунком,щоб максимально забезпечити умови для правильного своєчасного притягнення,розгляду, виконання справи.
Встановлені законом строки для застосування заходів примусовоїдії, що обчислюються днями, місяцями, роками, є визначеними, алеадміністративне законодавство містить і зовсім невизначені відрізки часу, тобтоневизначені строки. Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткийстрок (ст. 259 КУпАП). Дана невизначеність є недопустимою в сучасномузаконодавстві тому, що максимальний строк доставлення повинен чітко визначатисязаконодавцем.
Процесуальні строки, як зазначає Л. В. Коваль, обчислюютьсящодобово, щотижневе і погодинно на підставі нормативно-правових актів.Процесуальні строки точно визначені законом і не підлягають жодній зміні. Вонимають певні закономірності: після реалізації в установлений періодпроцесуальних прав і обов'язків строки самі собою припиняють існування.Обчислюються строки таким чином. Якщо початком строку, обчислюваного днями, євизначена подія, то при обчисленні цього строку не береться до уваги день, вякий подія відбулася. Плин останнього, з визначеного числа днів, вважаєтьсязакінченням строку [21, с. 176].
Плин строку обчислюється роками, місяцями і днями, починається, зазагальним правилом, наступного дня після календарної дати дії, технічноїобставини або настання події, якою визначено його початок, тобто початкомстроку вважається 24 година того дня, в який здійснена дія.
Обчислення строків має певні рамки, тобто початок і кінець. Так,на відміну від загального правила, початковим моментом строку застосуваннятаких засобів впливу, як адміністративний арешт, затримання є не 24 годинадоби, а, наприклад, для адміністративного затримання — момент доставленняпорушника для складання протоколу, для особи, яка була в стані сп'яніння — часїї витвереження; для адміністративного арешту — момент взяття під варту (тобточас адміністративного затримання).
Якщо суб'єкти вправі або зобов'язані здійснити визначену дію доконкретного строку (подати декларацію, зареєструватися), але його останній деньзбігається з неробочим днем, то кінець строку автоматично переноситься наперший робочий день. Якщо строк обчисляється роками, то він закінчуєтьсявідповідного місяця і числа останнього року строку.
Сучасне українське законодавство у Кодексі адміністративногосудочинства України регламентує обчислення, поновлення чи продовженняпроцесуальних строків, наслідки пропущення процесуальних строків, строкизвернення до суду.
Так, норма ст. 101 гл. 8 Кодексу України про адміністративнесудочинство [37] регламентує обчислення процесуальних строків.
«Перебіг процесуального строку починається з наступного дня післявідповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць ічисло останнього року цього строку.
Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне числоостаннього місяця цього строку.
Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає натакий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останнійдень цього місяця.
Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день,вважається цей день.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи іншийнеробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повиннанеминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщов цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий часзакінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовназаява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чипередані іншими відповідними засобами зв'язку.
Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебігусіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальнихстроків продовжується з дня поновлення провадження Строк не вважається пропущеним,якщо до його закінчення документи подано до суду та зареєстровано вустановленому порядку».
Обчислення строків регламентується нормами Законів України, асаме: ст. 4 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту вУкраїну» [38], ст. 6 Закону України «Про захист національного товаровиробникавід демпінгового імпорту» [39], ст. 62 Закону України «Про захист економічноїконкуренції» [40]. Строкам притаманний принцип безперервності, тобто плинстроку з початку обчислення відбувається безперервно, із нього не вираховуютьсянеробочі дні, за винятком, коли неробочий день є останнім днем строку, а днемзакінчення строку є перший за ним робочий день. Обґрунтованою, на нашу думку, єпозиція В.Г. Перепелюка, який зазначає, що процесуальні строки такожвизначаються періодичністю засідань колегіального органу, який може виконуватифункції на певній стадії провадження [28, с. 188]. Засідання Кваліфікаційноїкомісії Національного банку України з питань сертифікації аудиторів, тимчасовихадміністраторів та ліквідаторів банківських установ проводяться згідно іззатвердженим планом один раз на місяць. Водночас за рішенням голови Комісіїдозволяється проводити позачергові засідання [41].
Періодичність засідань, а отже, строки вчинення процесуальних дійможуть визначатися станом матеріалів справи. Засідання колегіального органупроводяться в міру накопичення матеріалів, що є предметом розгляду [42].
Отже, правильне обчислення й застосуванняадміністративно-процесуальних строків усуває порушення адміністративногозаконодавства та уможливлює оперативне, своєчасне, швидке прийняття рішення посправі та отримання — процесуального результату.
ВИСНОВКИ
Процесуальнийстрок — це установлений законом або судом проміжок часу початок чи закінченняспливання якого або настання якого тягне юридичні наслідки та в межах якоговчиняються процесуальні дії.
Процесуальні строки дає поділяються на три групи, а саме:
а) нормотворчі строки; б) правозастосовні строки; в) правоохоронністроки. Вони обчислюються щодобово, щотижневе і погодинно на підставінормативно-правових актів, точно визначені законом і не підлягають жодній зміні,мають певні закономірності: після реалізації в установлений періодпроцесуальних прав і обов'язків строки самі собою припиняють існування. Крімтого строкам притаманний принцип безперервності, тобто плин строку з початкуобчислення відбувається безперервно, із нього не вираховуються неробочі дні, завинятком, коли неробочий день є останнім днем строку, а днем закінчення строкує перший за ним робочий день.
Правильне обчислення й застосування адміністративно-процесуальнихстроків усуває порушення адміністративного законодавства та уможливлює оперативне,своєчасне, швидке прийняття рішення по справі та отримання — процесуальногорезультату.
ПЕРЕЛІКПОСИЛАНЬ
1. Про станздійснення судочинства адміністративними судами: постанова Верховного СудуУкраїни від 3 квітня 2009 р. № 7 // Вісник Верховного суду України. – 2009. – №4. – С. 15
2. Кодексадміністративного судочинства України: Кодекс, Закон від 06.07.2005 № 2747-IV// ВВР України. – 2005. – № 35. – № 37. – Ст. 446.
3.Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики. Настільна книгасудді / [за заг. ред. Пасенюка О. М.]. – К.: Істина, 2007. – 608 с.
4. Анпілогов О. В. Захист прав та свободгромадянина прокурором в адміністративному судочинстві:[монографія] / О. В.Анпілогов. – К.: ВД “Ін Юре”, 2008. – 168с.
5. Аскин Я. Ф. Проблема времени. Еёфилософское истолкование / Я. Ф. Аскин. – М.: Мысль, 1966. – 200 с.
6. Баб’як А. В. Адміністративно-процесуальністроки: дис.… канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 “Теорія управління;адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право”. – К.,2005. – 209 с.
7. Бахрах Д. Н. Административное право России: [учебник для вузов]. – М.: ИГ НОРМА-ИНФРА М., 2000. – 623 с.
8. Великийтлумачний словник сучасної української мови / укл. і голов. ред. В. Т. Бусел. –К. – Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
9. Вишновецька С. В. Поняття строку як юридичногофакту у трудовому праві С. В. Вишновецька //Правознавство. – 1996. – №4-5. – С.226–232.
10. Вострикова Л. Г. Сроки осуществления и защитыгражданских прав: дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 – “Гражданское право;гражданский процесс; семейное право; международное частное право”. – М., 2000.– 159 с.
11. Гуляев А. П. Процессуальные сроки встадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования / А. П.Гуляев. – М.: Юрид. лит., 1976. – 114 с.
12. Исаева Е. В. Процессуальные сроки вгражданском процессуальном и арбитражном процессуальном праве: дис. … канд.юрид. наук: спец. 12.00.15 – “Гражданский процесс; арбитражный процесс”. – М.,2004. – 217 с.
13. Комзюк А. Т. Адміністративний процесУкраїни: [навч. посіб.] / А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко, Р. С. Мельник. – К.:Прецедент, 2007. – 531 с.
14. Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальнеправо України: [підручник] / О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій; за ред. О. В.Кузьменко. – К.: Атіка, 2007. – 416 с.
15. Лебедева К. Ю. Исковая давность в системегражданско-правовых сроков: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.03“Гражданское право; гражданский процесс; семейное право; международное частноеправо”. – Томск, 2003. – 243 с.
16.Материалистическая діалектика: в 5 т. / Ф. Константинова, В. Марахова. – М.:Мысль, 1981. Т. 1: Объективная діалектика. – 374 с.
17. Основиадміністративного судочинства в Україні / [О. П. Рябченко, В. І. Бутенко, М. М.Ясинок та ін.]. – Суми: МакДен, 2008. – 200 с.
18. Основиадміністративного судочинства в Україні: [навч. посіб.] / за заг. ред. Н. В.Александрової, Р. О.Куйбіди. – К.: Конус-Ю, 2006. – 256 с.
19. Перепелюк В. Г. Адміністративний процес.Загальна частина: [навч. посіб.] / В. Г. Перепелюк. – Чернівці: Рута, 2003. –367 с.
20. Стефанюк В. С. Судовий адміністративнийпроцес: [монографія] / В. С. Стефанюк. – Х.: Консум, 2003. – 464с.
21. Фомін С. Б. Строки у кримінальномусудочинстві: поняття, класифікація та функціональне призначення: дис.… канд.юрид. наук: спец. 12.00.09. – Х., 2003. – 207 с.
22. Цивільнийкодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV // ВВР України. – 2003. – № 40. – Ст.356.
23. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія.-К.: Атіка, 2005.- 352 с.
24. Якуба О.М.Административная ответственность.-М.: Юрид.лит.,1972.-152с.
25. Дугенец А.С.Процессуальные сроки в в производстве по делам об административныхправонарушениях: Дис.… канд.юрид.наук:12.00.02-М.,1995.-202с.
26. Коваль Л.В.Административно-деликтное отношение.К.: Выща шк.., 1979.-229с.
27. Панова И.В. Актуальнепроблемы административного процесса в Российской федерации: Дис… докт.юрид.наук:12.00.02.-Екатиринбург: Уральская государственная юридическая академия, 2000.-450с.
28. Перепелюк В. Г. Адміністративний процес.Загальна частина: Навчальний посібник. — Чернівці: Рута, 2003. — 367 с.
29. Сапогин А.Н.Административно-процессуальные сроки и порядок их применения ОВД.-Минск: МВШ МВДСССР, 1987.-62с.
30. Баб’як А. В. Строки в адміністративномупроцесі.Дис… канд.юрид.наук 12.00.07.-К.,2005.-201с.
31. Словникукраїнської мови/Ред.кол. І.К. Білодід, А.А. Бурячок, В.О. Винник.-К.: Наук.думка,1974.Т.5: Н-О.-840с.
32. БахрахД.Н. Административноеправо России: Учебник для вузов.-М.: Изд.группа НОРМА-ИНФРА-М., 2000.-623с.
33. Кузьменко О.В.Строкиадміністративного провадження//Держава і право: Зб.наук.праць Вип..19.-К.:Ін-тдержави і права.ім В.М. Корецького НАН України, 2003.-С.265-270с.
34. КодексУкраїни про адміністративні правопорушення: Введений в дію Постановою ВерховноїРади Української РСР від 07.12.1984// Відомості Верховної РадиУРСР.-1984.-Додаток до №51.-Ст.1122.
35. ЗаконодавствоУкраїни про адміністративну відповідальність фізичних осіб (залфавітно-предметним показником)/Упоряд. М.І. Хавронюк.-К.: Атака,2002.-288с.
36. Про державнутаємницю: Закон України від 21.01.94 №3855-ХІІ//Відомості Верховної радиУкраїни.-1994.-№16.-Ст.1122.
37. Кодексадміністративного судочинства України//Internet-www.rada.kiev.ua
38. Про застосування спеціальних заходівщодо імпорту в Україну: Закон України від 22.12.98 № 332-ХІУ // ВідомостіВерховної Ради України.-1999.-№П.-Ст. 78.
39. Про захист національноготоваровиробника від демпінгового імпорту: Закон України від 22.12.98 № 330-ХІУ// Відомості Верховної Ради України.- 1999.- № 9-Ю.- Ст. 65.
40. Про захист економічної конкуренції:Закон України від 11.01.01 № 2210-ІП // Відомості Верховної Ради України.-2001- № 12- Ст. 64.
41. Положення про Кваліфікаційнукомісію НБУ з питань сертифікації
аудиторів, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банківських установ:
Затв. постановою правління Національного банку України від 16.07.01
№271 //Офіц. вісн. України.-200!.-№ 32.-Ст. 1501.
42. Положення про тимчасову комісіюдля перевірки правильності ви
дачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС»: Затв. розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації
від 04.03.97. № 126. // Internet-www.rada.kiev.ua