Курсова робота на тему:
«Юридичнийаналіз складу злочину: „Порушення правил безпеки дорожнього руху абоексплуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами“
ЗМІСТВступ
1. Соціальна обумовленість виділення злочину передбаченогостаттею 286 Кримінального кодексу України
2.Юридичний аналіз складу злочину «Порушення правил безпеки дорожнього руху абоексплуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами»
2.1 Об’єкт і об’єктивнасторона
2.2 Суб’єкт і суб’єктивнасторона
2.3 Кваліфікуючі ознакизлочину
3. Призначення покаранняза злочин
Висновки
Список використаноїлітератури
Вступ
Останні десятиріччя XX століття характеризуються бурхливим розвиткомтранспорту. В сучасних умовах транспорт виконує не тільки роль засобупересування пасажирів та вантажів. Транспортна система перетворилась наскладову частину загального прогресу людства, залучаючи народи і країни донайсучасніших досягнень цивілізації у найрізноманітніших галузях. Цей процеснабуває свого розвитку і в Україні, яка поряд з іншими європейськими державамимає досить велику і розвинуту транспортну систему, зв'язану з багатьма країнамисвіту. Цю систему складають повітряний, морський, річковий, залізничний,автомобільний, магістрально-трубопровідний транспорт, метрополітени, розвинутасітка міського та позаміського електричного та різноманітного відомчоготранспорту.
Від рівня безпеки функціонування транспортної системи значноюмірою залежить успішне вирішення соціально-економічних програм українськоїдержави. Але разом із розвитком транспортної системи та зростанням кількостітранспортних засобів зростають і рівень транспортних злочинів, і кількістьзагиблих і поранених на транспорті, вже не кажучи про величезні матеріальнізбитки.
За роки незалежності в Україні розпочато складну роботу,спрямовану на створення нормативно-правової бази, що має забезпечитибезпечність функціонування транспорту.
Серед правових заходів важливе значення у боротьбі зправопорушеннями на транспорті має правильне застосування кримінальногозаконодавства. У чинному кримінальному кодексі відповідальність за злочини протибезпеки руху та експлуатації транспорту передбачена статтями 276–292 (розділXI). Більшість із них існує в законі давно, але незважаючи на це, як свідчитьаналіз слідчої, судової та прокурорської практики при застосуванні цих норм,трапляються помилки, які порушують принципи і завдання кримінального закону.Для їх попередження важливе значення має узагальнення і вивчення практичногодосвіду правоохоронних органів, використання рекомендацій судової практикиВерховного Суду України, наукових досліджень фахівців з цієї проблеми.
Певне значення для юридичної практики має і судовий прецедент – тобторішення суду у конкретній кримінальній справі.
Однак вивчення і теоретичне осмислення судової практикиздійснюється поки що недостатньо. З одного боку цей важливий і ціннийпрактичний досвід використовується не повною мірою, а з іншого – практика неотримує необхідних наукових рекомендацій.
Таким чином викладене вище зумовлює актуальність теми дослідженнякурсової роботи.
Об’єктом дослідження курсової роботи є кримінальне законодавствоУкраїни.
Предмет дослідження – юридичний аналіз складу злочину «Порушенняправил безпеки дорожнього руху, або експлуатації транспорту особами, якікерують транспортними засобами».
Метою курсової роботи є дослідження кримінальної відповідальностіза злочин «Порушення правил безпеки дорожнього руху, або експлуатаціїтранспорту особами, які керують транспортними засобами» (ст. 286).
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
· Охарактеризувати загальні ознаки злочинів проти безпеки дорожньогоруху, або експлуатації транспорту (Розділ XI).
· Здійснити юридичний аналіз злочину «Порушення правил безпекидорожнього руху та експлуатації транспорту особами, які керують транспортнимизасобами.
Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані упідготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробкиматеріалів конференцій, спецкурсів.
Структура роботи. Курсове дослідження складається зі вступу, двохрозділів, висновків, списку використаної літератури.
1. Соціальна обумовленість виділення злочину, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України
Важко в сьогоднішніх умовах уявити своє повсякденне життя безтранспортного засобу пересування. Однак поруч з цим транспортні засоби завдаютьі негативні наслідки. Поява перших транспортних засобів була передумовоюформування нових суспільних відносин, пов’язаних з їх експлуатацією. Історіярозвитку цих суспільних відносин і еволюції транспортних засобів внесла своїкорективи, як позитивні і негативні зміни. Негативні зміни і сприяли виділеннюцих суспільних відносин у окремий вид правопорушень, які називаються злочинами.Однак забігаючи наперед слід дещо підкорегувати, що правопорушення у сфері цихвідносин можуть бути і адміністративними, що в подальшому ми і з’ясуємо чіткумежу їх розмежування.
Разом з очевидними економічними благами автомобілізація спричинюєчисленні витрати та створює проблеми негативного характеру, найбільш серйозноюз яких є проблема дорожньо-транспортних подій. Злочинні порушення правилбезпеки дорожнього руху характеризуються широкою розповсюдженістю і маютьпідвищену суспільну небезпеку
Причин та факторів, що впливають на вчинення дорожньо-транспортнихподій, чимало. Вони можуть бути пов’язані, як з водієм, так і з пішоходом чидорогою. Однак їх переважна більшість пов’язана з діями особи, яка керуєтранспортним засобом тобто водія. Як правило – це порушення правил дорожньогоруху в тій чи іншій формі, яке залежно від тяжкості наслідків кваліфікується,як злочин, а винуваті притягуються до кримінальної відповідальності. [16]
Злочин передбачений ст. 286 Кримінального кодексу України,тобто «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортуособами, які керують транспортними засобами» входить до злочинів проти безпекидорожнього руху, які є окремою групою суспільно небезпечних діянь, що посягаютьна суспільні відносини безпеки експлуатації механічних транспортних засобів усфері дорожнього руху та завдають суспільству передовсім шкоду, пов’язану із загибеллюта травмуванням людей.
Незважаючи на те, що в цілому ставлення до наслідківдорожньо-транспортних подій характеризується необережністю, щорічно у світі вних гине близько 1 млн. людей, на дорогах Європи – близько 45 тис. людей і ще1,6 млн. отримують травми. Простежується тенденція до зростання дорожньо – транспортнихподій і на території України, наслідки яких не йдуть у жодне порівняння знаслідками від аварій на інших видах транспорту разом взятих. [16]
Тому поряд із розвитком транспортної системи, розвивались івдосконалювались шляхи мінімалізації дорожньо-транспортних подій. Для цього назаконодавчому рівні була прийнята низка нормативних актів, які регулюютьвідносини пов’язані з безпекою руху та експлуатації транспорту. Зокрема ЗаконУкраїни «Про дорожній рух», «Про автомобільний транспорт», «Про транспорт», «Проавтомобільні дороги» та інші нормативні акти, основним з яких є « Правиладорожнього руху» затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001 року №1306.
У контексті статті 286 Кримінального кодексу України ключовимпоняттям є дорожньо-транспортна подія. Дорожньо-транспортна подія завизначенням – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу унаслідокякої загинули або поранені люди чи завдано матеріальних збитків.
Негативні наслідки порушень які є результатом діяння передбаченогост. 286 ККУ у рамках дорожнього руху у теорії та практиці визначаються задопомогою таких термінів, як «аварії», «аварійність», «автотранспортні злочини»,«автодорожні злочини», «дорожньо-транспортні пригоди», «дорожньо-транспортнізлочини», «злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту»тощо. Але вживаються всі вони в контексті дорожньо-транспортної події, що уподальшому дає змогу визначити їх приналежність до сфери безпеки дорожньогоруху та дати відповідну правову оцінку [16]
Як відзначає В.А. Мисливий: «Кримінально-правовий аналіздорожньо-транспортних подій свідчить про те, що злочинні порушення правилбезпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту відрізняються від іншихсуміжних деліктів ступенем суспільної небезпеки, яка знаходить свій прояв узаподіянні фізичної, матеріальної або іншої шкоди». [17]
Таким чином на підставі вище вказаного можна зробити висновок, щодіяння передбачене ст. 286 ККУ визначено, як злочин, тобтокриміналізовано, враховуючи поширеність і підвищену суспільну небезпеку такихдіянь. Очевидний висновок можна зробити на підставі диспозиції цієї статті, яказазначає що діяння буде тоді кримінально-караним, якщо порушення правил безпекидорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортнимизасобами спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження (ч. 1ст. 286 ККУ), тяжкі тілесні ушкодження або загибель людини (ч. 2 ст. 286ККУ) чи загибель кількох людей (ч. 3 ст. 286 ККУ).
Поряд з вище наведеним слід також провести чітку межу між цимзлочином і іншими транспортними правопорушеннями. Правопорушення на транспортімають загальні родові ознаки злочинів і проступків і класифікуються, як і вінших галузях суспільної діяльності. Вони поділяються
на:
— кримінальні злочини;
— адміністративні проступки;
— дисциплінарні проступки.
– цивільно-правові делікти;
Усі види правопорушень на транспорті мають деякі спільні ознаки:
Об’єктом цих правопорушень є суспільні відносини у сфері безпечної роботитранспорту або суспільна безпека. Суспільнабезпека в якості об’єкта цих правопорушень означає сукупністьвідносин, що забезпечують охорону життя і здоров’я людей, матеріальнихцінностей, навколишнього природного середовища, безаварійну роботу транспорту вцілому.
Наслідками таких правопорушень часто бувають аварії, катастрофи,нещасні випадки з людьми, що спричинюють шкідливі наслідки для здоров’я і майналюдей, навколишнього природного середовища або викликають загрозу для них.Часто в результаті транспортних правопорушень не витримується графік рухутранспортних засобів, затримка перевезення вантажів і пасажирів,дезорганізується робота транспортних підприємств.
Суспільна небезпека цих правопорушень має два аспекти:
по-перше – виникає небезпека життюта здоров’ю людей;
по-друге – спричиняєтьсяматеріальна шкода або виникає її загроза, і разом з цим, порушується безпечнефункціонування самого транспорту.
Особливістю транспортних правопорушень є те, що шкода особі абомайну завдається в основному при порушенні правил використання джерелпідвищеної небезпеки, а також шляхом порушення правил безпеки. Це дає підставивиділити транспортні правопорушення у відокремлену самостійну групу. Яксвідчить аналіз, всі транспортні правопорушення мають єдиний родовий об’єкт,багато загального в ознаках об’єктивної і суб’єктивної сторін, усі вонискоюються у певній сфері діяльності як результат взаємодії людини зтранспортним засобом.
Чинний кримінальний кодекс передбачає групу транспортних злочинів,яка закріплена в Розділі XI Кримінального кодексу України, куди і входить такождосліджуване нами злочинне діяння передбачене статтею 286 ККУ. Слід зазначитищо кримінальним кодексом України закріплено вичерпний перелік злочинних діянь.Тому діяння, які хоч і порушують певні правила, але не закріплені вКримінальному кодексі України, залежно від певних обставин слід визнаватиадміністративними проступками.
Адміністративні проступки на транспорті за кількістю протиправнихпроявів є найбільш розповсюдженими серед всіх інших адміністративнихправопорушень. Тільки за порушення правил дорожнього руху щорічно в Україніпритягається до відповідальності близько 9 млн. правопорушників.
Особливістю застосування інституту адміністративної відповідальності втранспортній сфері є те, що диспозиції багатьох правових норм, як і вкримінальному праві є бланкетними, тому при їх застосуванні необхіднозвертатися до різних положень та джерел технічного характеру, до змісту окремихтехнічних норм, які встановлюють правила експлуатації та користування тими чиіншими видами транспорту. Інколи в цій сфері діють і змішані, так званітехніко-юридичні норми.
На відміну від Кримінального кодексу України, в процесікодифікації адміністративного законодавства відпрацьована чітка систематранспортних проступків. Відповідальність за них передбачена у главі десятійКодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) «Адміністративніправопорушення на транспорті, у галузі дорожнього господарства і зв’язку».
Розмежувальною ознакою, яка відрізняє адміністративні проступкивід кримінальних злочинів є суспільна небезпечність.
Дисциплінарна відповідальність працівників транспортної галузі встановлюється за загальнимиположеннями трудового права України. Проте є деякі особливості, обумовленіспецифікою транспортної діяльності, яка висуває особливі вимоги щодопідтримання порядку на транспортному засобі особливо під час його руху.Наприклад, стаття 65 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня1995 року встановлює, що розпорядження капітана судна в межах його повноваженьповинні беззаперечно виконуватися всіма особами, які перебувають на судні. Уразі невиконання законних розпоряджень капітана ким-небудь з осіб, якіперебувають на судні, капітан вживає щодо цих осіб необхідних заходів. Так,капітан судна має право застосовувати заходи заохочення і накладатидисциплінарні стягнення на осіб суднового екіпажу аж до усунення від виконанняслужбових обов’язків у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавствомУкраїни про працю. Якщо дії особи, яка перебуває на судні, не містятькримінально караного діяння, але загрожують безпеці судна або людей і майна, щона ньому перебувають, капітан судна має право ізолювати цю особу в окремомуприміщенні. Поряд з цим передбачається, що за незаконне утримання в окремомуприміщенні або інше перевищення повноважень щодо підтримання порядку на суднікапітан несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Цивільно-правовіделікти на транспорті мають специфічний об’єкт посягання – майнові відносини івиражаються в порушенні або невиконанні транспортних зобов’язань.Цивільно-правова відповідальність, у тому числі і відповідальність за порушеннятранспортних зобов’язань, полягає в застосуванні до правопорушника (боржника) вінтересах іншої особи (кредитора) встановлених законом або договором санкціймайнового характеру: відшкодування збитків, виплати неустойки (штрафу, пені).Цивільно-правова відповідальність носить компенсаційний характер, оскільки їїмета – відновлення порушених майнових прав кредитора і тому розмірвідповідальності повинен відповідати розміру завданих збитків.
2. Юридичний аналіз складу злочину «Порушення правил безпекидорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортнимизасобами»
2.1 Об’єкт і об’єктивна сторона злочину
Дорожній рух в Україні регулюється Законом від 30 червня 1993 р.«Про дорожній рух» та Правилами дорожнього руху, затвердженими постановоюКабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
В статті Кримінального кодексу України, яка передбачаєвідповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатаціїтранспорту особами, які керують транспортними засобами чітко вказано, що можебути об’єктом цього злочину, тобто на що посягає те суспільно небезпечнедіяння, яке описане в даній статті. До таких об’єктів належать безпека руху йексплуатації автомобільного та деяких видів транспорту. Зокрема названі об’єктиє безпосередніми, тобто такими на які завжди посягає особа вчиняючи цей злочин.Окрім безпосередніх об’єктів дана стаття передбачає і додаткові обов’язковіоб’єкти, тобто такі шкода яким заподіюється поряд із безпосереднім об’єктом,але вони вже виступають як ознака, яка дає можливість застосувати більш суворусанкцію, яка передбачена статтею 286 КК, звичайно ж залежно від тяжкостізаподіяної шкоди. Зокрема дана стаття дає нам можливість визначити, щододатковим обов’язковим об’єктом тут виступають життя і здоровя особи.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України,полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто впорушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б)настанні суспільне небезпечних наслідків – заподіяння смерті чи тілеснихушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв'язку між порушеннямправил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.
Кримінальна відповідальність за ст. 286 КК настає лише в разінаявності сукупності в діях особи усіх цих ознак. Якщо у заподіянні потерпіломусмерті чи тілесних ушкоджень є вина чи груба необережність потерпілого, товодій транспортного засобу звільняється від кримінальної відповідальності лишеу тих випадках, коли він порушення правил безпеки руху не припустився [15, с. 16–17].
Порушення Правил безпеки дорожнього руху та експлуатаціїтранспорту кваліфікується як злочин, якщо це порушення спричинило потерпіломусередньої тяжкості тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 286 КК), тяжкетілесне ушкодження або смерть (ч. 2 ст. 286 КК) або призвело дозагибелі кількох осіб (ч. 3 ст. 286 КК).
Вчинення цього злочину можливе лише при керуванні транспортнимзасобом. Згідно з приміткою до ст. 286 КК під транспортними засобами,зазначеними у статтях 286, 287, 289 і 290 КК, визнаються усі види автомобілів,трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли таінші механічні транспортні засоби.
Загальне поняття механічного транспортного засобу визначено у п. 1.10Правил дорожнього руху: це транспортний засіб, що приводиться у рух задопомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини імеханізми (крім мопедів). У цьому ж пункті мопед визначено як двоколіснийтранспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см, а такожтролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Отжеоднією з важливих ознак механічного транспортного засобу є робочий об'ємдвигуна, який становить 50 куб. см і більше чи електродвигуна потужністю понад3 кВт [7, с. 511].
За ст. 286 КК кваліфікуються порушення правил безпеки руху таексплуатації всіх транспортних засобів, що підпадають під ознаки механічноготранспортного засобу, тобто пасажирські і вантажні автомобілі, трамваї ітролейбуси, автобуси, електромобілі, мотоколяски, мотонарти та ін.
Поняття «інші самохідні машини» охоплює дорожні, будівельні,сільськогосподарські та інші подібні спеціальні самохідні машини (автокрани,екскаватори, скрепери, грейдери, дорожні котки, асфальтоукладачі, авто-іелектрокари та навантажувачі, збиральні комбайни та ін.).
Порушення Правил безпеки руху або експлуатації фунікулера тежкваліфікується за ст. 286 КК. Винятком є засоби залізничного і повітряноготранспорту, морського та річкового флоту, відповідальність за порушення Правилбезпеки руху та експлуатації яких передбачена ст. 276 КК. Не підлягаютькримінальній відповідальності за ст. 286 КК водії велосипедів,веломобілів, моторних човнів, катерів, залізничних дрезин та поїздівметрополітену. Порушення Правил безпеки руху водіями велосипедів, моторнихчовнів та катерів, якщо воно спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,кваліфікується за ст. 291 КК, а якщо порушення призвело до інших наслідків– за відповідними статтями злочинів проти особи. Залізничні дрезини і поїздиметрополітену належать до залізничного транспорту, і тому порушення водіями цихтранспортних засобів Правил безпеки руху кваліфікуються за ст. 276 КК [14, с. 502].
Кримінальна відповідальність за ст. 286 КК настає тільки втих випадках, коли порушення Правил безпеки руху або експлуатації транспортнихзасобів зумовило заподіяння наслідків, які прямо передбачені в диспозиції цієїнорми.
В інших випадках такі дії утворюють склад адміністративногоправопорушення або належать до сфери цивільно-правових відносин. Останнє маємісце при заподіянні матеріальної шкоди.
Тяжкість тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому, та причинусмерті визначає судово-медична експертиза.
Діяння кваліфікується за ст. 286 КК лише в тому випадку, колифакт порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху встановленота доведено. З'ясувати наявність факту такого порушення – головне питання, якемає бути вирішене в кожній кримінальній справі. Якщо факт порушення невстановлений і не доведений, притягнути особу, яка керувала транспортнимзасобом, до кримінальної відповідальності неможливо.
При кваліфікації діяння за ст. 286 КК необхідно встановити ів процесуальних документах обов'язково зазначити, у порушенні яких Правилбезпеки руху чи експлуатації транспорту визнається винною особа, у чомуконкретно виявилося порушення. Без такої конкретизації обвинуваченнякримінальна справа за ст. 286 КК не може розслідуватися і підлягаєповерненню на нове розслідування. Але, незважаючи на цю цілком зрозумілувимогу, деякі працівники органів попереднього розслідування та суду її невиконують.
При кваліфікації діяння за ст. 286 КК завжди необхідновстановити причинний зв'язок між порушенням Правил безпеки руху чи експлуатаціїтранспорту і наслідками, що настали. Причинний зв'язок в автотранспортнихзлочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія танаслідками, що настали (такий зв'язок єу більшості цих злочинів), а міжпорушеннями Правил дорожнього руху та наслідками, що настали. Якщо такогозв'язку немає, водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки,що настали.
При кваліфікації діяння за ст. 286 КК за вину можутьставитися тільки ті наслідки порушення Правил безпеки руху та експлуатаціїтранспорту, які перебувають у причинному зв'язку з цим порушенням, а не всінаслідки, які фактично настали. Тому порушення Правил дорожнього руху, якепризвело до заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому,кваліфікується за ч. 1 ст. 286 КК, якщо немає причинного зв'язку міжзаподіяними ушкодженнями і смертю потерпілого [12, с. 256–257].
Важливе значення для кваліфікації транспортного злочину маютьпервинні документи, які складають слідчі з працівниками ДАІ на місці події:протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схема місця події,протоколи огляду транспортних засобів та інші документи, без яких немає змогивідтворити обстановку події та її обставини, провести судово-автотехнічну,судово-трасологічну та інші експертизи, встановити механізмдорожньо-транспортної пригоди. У багатьох випадках протоколи огляду місцяпригоди і схеми до них, як показує вивчення матеріалів практики, складаютьсянедбало, в них часто не зафіксовано розташування транспортних засобів, сліди їхгальмування, місце їх зіткнення, наявність світлофорів, дорожніх знаків, станпокриття дороги. Не завжди фотографуються місце пригоди, транспортні засоби.
При кваліфікації діяння за ст. 286 КК необхідно ретельноперевірити, встановити і довести, у чому саме полягає порушення водієм Правилбезпеки руху. Для цього потрібно максимально з'ясувати всі обставинидорожньо-транспортної пригоди. Тут не може бути якихось дрібниць, бо всі вонимають у багатьох випадках важливе значення для висновку про склад злочину тайого кваліфікацію. Як свідчить практика, частіше недостатньо визначаються іфіксуються розташування транспортних засобів при зіткненні чи наїзді, смугаруху транспортного засобу, місцезнаходження потерпілих, конкретнадорожньо-транспортна обстановка, що склалася перед пригодою. У свою чергу, це,як правило, тягне за собою кримінально-правові помилки в оцінці ситуації такваліфікації діяння.
Водій транспортного засобу може бути визнаний винним у порушенніПравил дорожнього руху тільки у тому випадку, якщо він не виконав якогосьпередбаченого цими правилами обов'язку. У тому разі, якщо такий обов'язок нанього не покладається, він не передбачає і не повинен передбачити виникненняаварійної обстановки, тобто не порушує Правил дорожнього руху.
Узагальнення слідчої та судової практики показує, що органислідства та суди ще часто припускаються помилок при кваліфікації діянь,передбачених ст. 286 КК, притягуючи до кримінальної відповідальностіводіїв, які не вчинили порушень Правил безпеки руху та експлуатаціїтранспортних засобів. Формула такого звинувачення виражається переважновказівкою на можливість запобігти аварії, зіткненню, наїзду тощо.
При цьому зовсім не вирішуються питання, чи був зобов'язаний водій уконкретній обстановці, що склалася, вжити певних заходів, чи були перешкодоюруху, наприклад, поява пішохода, наближення до перехрестя іншого транспортногозасобу, що не має права переваги проїзду через нього тощо.
Обвинувачення водія за ст. 286 КК у тому, що він мігзастосувати, але не застосував певні заходи, щоб запобігти наїзду, зіткненнютощо, без з'ясування питання про його обов'язок у конкретній ситуації цезробити, не є юридичним обвинуваченням. Відповідальність у такому разі невипливає із закону. Якщо обґрунтовувати обвинувачення і відповідальність тількиможливістю запобігти шкідливим наслідкам, то така можливість є завжди у кожноговодія: не виїжджати з гаража. Але транспорт має конкретне соціально-економічнепризначення – перевозити пасажирів і вантажі. Цільове призначення Правилдорожнього руху полягає саме в тому, що вони регулюють рух, надаючи однимводіям право проїзду і зобов'язуючи інших пропустити, дати дорогу [10, с. 278–279].
Треба підкреслити, що кілька водіїв можуть бути визнані винними водній дорожньо-транспортній пригоді лише за наявності в діях кожного з них усіхознак складу злочину, передбаченого ст. 286 КК.
Заподіяння передбаченої ст. 286 КК шкоди кваліфікується завідповідною частиною цієї статті тільки в тому разі, коли такі наслідки єрезультатом порушення Правил безпеки руху транспортних засобів, коли вонивикористовувались для виконання транспортних робіт. Якщо така шкода булазаподіяна при виконанні нетранспортних робіт (сільськогосподарських,вантажно-розвантажувальних та ін.), діяння кваліфікується за статтями прозлочин проти особи.
Треба зазначити, що для кваліфікації діяння за ст. 286 КК немає значення місце порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспортнихзасобів. Це може бути автомагістраль, інша дорога, вулиця, провулок, двір,територія підприємства, поле та інші місця, де можливий рух транспортнихзасобів. Але іноді сам факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди у певномумісці впливає на кваліфікацію дій винного.
Таким чином, місце вчинення автотранспортного злочину не можевпливати на юридичну оцінку скоєного, якщо транспортний засіб невикористовувався для проведення певних нетранспортних робіт. Але органипопереднього слідства та суди не завжди враховують це положення [8, с. 283].
Тому, при кваліфікації діяння за ст. 286 КК дуже важливоз'ясувати, які саме правила порушив водій транспортного засобу: Правилавиконання певних робіт, Правила техніки безпеки чи інші Правила охорони праці,Правила дорожнього руху тощо.
Якщо трактор або інша самохідна машина використовувались яктранспортний засіб, то вчинений водієм через неуважність наїзд на потерпілого єпорушенням Правил безпеки руху, а не правил охорони праці.
Дуже часто судові помилки з приводу відмежування транспортнихзлочинів від інших виникають при розгляді пригод, які трапляються в сільськомугосподарстві.
Якщо водій не допустив порушень Правил дорожнього руху, а аваріясталася через будь-які інші причини (наприклад, через дефекти ділянки дорогиабо через несправність транспортного засобу, що виникла раптово), то водій утакому випадку кримінальній відповідальності не підлягає.
Обов’язковою ознакою цього злочину кримінальний закон називаєобстановку вчинення злочину, яка характеризується тим, що діяння вчиняються,наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересуваннятранспортних засобів. Тому не охоплюється статтею 286 КК випадки, які сталисяпід час ремонту транспортних засобів чи в ході виконання ними певних спеціальних(не транспортних) операцій.
2.2 Суб’єкт і суб’єктивна сторона злочину
Суб'єктом злочину, що аналізується, може бути фізична осуднаособа, яка на момент його вчинення досягла 16-річного віку і фактично керувалатранспортним засобом, допустивши порушення Правил безпеки руху та експлуатаціїтранспорту. Особа є такою, що керує транспортним засобом незалежно від того, чивона професіонал, чи аматор, чи працює за наймом, є його власником чиорендарем, керує ним за дорученням чи самовільно захопивши або угнавши його. Немають значення обставини, пов'язані з відсутністю в особи прав на керуваннятранспортним засобом або факт позбавлення такого права в адміністративному чиіншому порядку.
Слід зазначити, що інколи у практиці трапляються неправильнірішення щодо суб'єкта цього злочину.
За порушення Правил безпеки руху під час практичної їзди наавтомашині з подвійним керуванням відповідальність несе майстер навчання, а неособа, яка навчається, якщо він не вжив своєчасних заходів до відверненнясуспільно небезпечних наслідків. Це положення узгоджується з п. 24.6Правил дорожнього руху, де сказано, що майстер навчання несе відповідальністьяк водій згідно з чинним законодавством.
Дії винного, які потягли за собою одночасно наслідки, передбаченірізними частинами ст. 286 КК, кваліфікуються за тією з них, яка передбачаєнайбільш тяжкі з наслідків, що настали. Дії особи, яка, керуючи транспортнимзасобом, двічі порушила в різний час Правила безпеки руху та експлуатаціїтранспорту і в кожному з цих випадків загинула одна людина, слід кваліфікуватиза ст. 2 ст. 286 КК, а в тому разі, коли смерть двох і більше осіб єнаслідком тієї самої транспортної події, тобто одного з пов'язаних між собоюкількох порушень Правил безпеки руху та експлуатації транспорту, – за ч. З ст. 286КК.Винний у порушенні Правил безпеки руху та експлуатаціїтранспорту водій, який заподіяв потерпілому тілесні ушкодження та завідомозалишив його без допомоги, якщо потерпілий перебував у небезпечному для життястані, повинен нести відповідальність за сукупністю злочинів (статті 286 і 135КК). При цьому відповідальність водія за ч. З ст. 135 КК настає незалежновід того, чи могли інші особи надати потерпілому допомогу.
Якщо в діях водія немає складу злочину, передбаченого ст. 286КК, але життя потерпілого було поставлено під загрозу внаслідокдорожньо-транспортної пригоди, яку вчинив водій, то залишення потерпілого бездопомоги за інших необхідних ознак кваліфікується за ст. 135 КК.Кримінальна відповідальність водіїв за ч. 3 ст. 135 КК виключається увипадку, якщо у наданні допомоги не було необхідності, тобто коли потерпілий непотребував допомоги і сам пішов з місця пригоди, або в разі миттєвої загибеліпотерпілого.
Суб'єктом цього злочину може бути тільки особа, яка своїми діямипоставила потерпілого у небезпечний для життя стан. Неврахування цьогоположення призводить до помилок у слідчій та судовій практиці [11, с. 196–197].
При кваліфікації дій водія, який порушив Правила дорожнього руху,внаслідок чого поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, слідвраховувати певні обставини, що впливають на його поведінку. Слідча і судовапрактика свідчать про те, що нерідко водій перебуває під впливом переляку відскоєного або побоюється насильства з боку осіб, які знаходяться на місцідорожньо-транспортної пригоди. Тому при розслідуванні цих злочинів необхідновстановити всі фактичні обставини, що мали місце в конкретному випадку, а такожїх можливий вплив на водія. Сам факт залишення ним місця дорожньо-транспортноїпригоди або відсутність його короткий проміжок часу після аварії і наданняпісля цього допомоги потерпілому не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 135КК.
Відповідальність за ст. 286 КК настає тільки за наявностівини, тобто в тому разі, коли водій транспортного засобу за відповіднихобставин передбачав або міг передбачити виникнення небезпечної ситуації.
При встановленні вини в діях особи, яка під час керуваннятранспортним засобом заподіяла передбачені ст. 286 КК наслідки, требавраховувати, по-перше, що даний злочин вчинюється тільки з необережності і,по-друге, що особа, яка керує транспортним засобом, в усіх випадкахзобов'язана, повинна передбачати можливість настання таких наслідків. Такийобов'язок покладається законом на кожного, хто береться за керуваннятранспортним засобом. Тому, щоб визнати наявність у діях такої особи вини,необхідно встановити, чи могла ця особа за конкретних обставин передбачитиможливість настання злочинних наслідків. Якщо, виходячи з конкретних обставинпригоди, не можна зробити висновок про те, що така можливість у неї була, то взаподіянні шкоди ця особа невинна.
Автотранспортні злочини можуть бути вчинені у сукупності і зіншими злочинами, зокрема зі злочинами проти порядку управління, протигромадського порядку та ін. У слідчій та судовій практиці трапляються випадкихуліганства, пов'язаного з грубим порушенням Правил безпеки руху транспортнихзасобів.
Якщо злісне хуліганство супроводилося порушенням Правил безпекируху транспорту, то ці дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів,передбачених статтями 296 і 286 КК.
Часто передбачені ст. 286 КК наслідки настають приодночасному порушенні Правил безпеки руху кількома учасниками дорожнього руху(водіями, пішоходами, пасажирами та іншими особами). У такому випадку всіособи, винні в порушенні Правил безпеки руху, підлягають кримінальнійвідповідальності за ст. 286 або ст. 291 КК. Вина потерпілого у такихвипадках не звільняє іншого порушника Правил безпеки руху від кримінальноївідповідальності.
При порушенні Правил безпеки іншими учасниками руху водійтранспортного засобу звільняється від кримінальної відповідальності лише в томувипадку, якщо сам він не порушив Правил безпеки руху та експлуатації або якщопорушення не перебувало у причинному зв'язку з наслідками. Водій не підлягаєвідповідальності, якщо шкідливі наслідки настали не через порушення ним Правилбезпеки руху, а через грубу необережність потерпілого.
Якщо внаслідок порушення Правил дорожнього руху потерпілим виниклааварійна обстановка, а водій не мав технічної можливості відвернути шкоду, товін не підлягає кримінальній відповідальності.
2.3 Кваліфікуючі ознаки злочину
Кваліфікуючіознаки цього злочину виписані в 2 і 3 частинах цієї статті. Законодавецьзокрема вказує на такі кваліфікуючі ознаки, як спричинення в результатіпорушень правил дорожнього руху або експлуатації транспорту: 1) смертіпотерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кількомпотерпілим (ч. 2 ст. 286). Бувають ситуації що під час дорожньоїподії особам заподіюються різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, то втакому випадку скоєне слід кваліфікувати за частиною статті яка передбачаєнайбільш тяжкий вид ушкоджень; 2) загибелі кількох осіб (ч. 3 ст. 286).За даною частиною статті порушення правил безпеки руху або експлуатаціїтранспорту кваліфікується лише тоді, коли смерть кількох осіб була результатомоднієї дорожньої події. Дві чи більше подій внаслідок яких настала смертьоднієї особи, не можна оцінювати, як наслідок – загибель кількох осіб. Дануситуацію слід розглядати окремо і кваліфікувати відповідно також окремо щодокожної події.
3.Призначення покаранняза злочин
Дана стаття передбачає такі види покарання за злочин який описаний в диспозиції цієї статті. Зокрема ч. 1 ст. 286 – штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 286 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого; за ч. 3 ст. 287 – позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. [6]
У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Додаткове покарання, передбачене як обов'язкове ч. 3 ст. 286 КК суд може відповідно до ст. 69 КК не призначати лише за наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного. [6]
Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.
У разі вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, суд повинен обговорювати питання про визнання цієї обставини відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК такою, яка обтяжує покарання винного. [6]
Крім цього в даному розділі я вважаю слід звернути увагу на судову практику щодо розгляду справ та призначення покарання за вчинення злочину передбаченого статтею 286 ККУ.
Так 26 січня 2009 року Роменськийміськрайонний суд Сумської області розглянув кримінальну справу по обвинуваченнюза ч. 2 ст. 286 ККУ, що виразилось у порушенні правила безпекидорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої та заподіяло тяжкі тілесніушкодження іншій потерпілій особі. Злочин скоєно було за таких обставин:
01 листопада 2008 рокублизько 22 год 40 хв, в темний час доби, водій, керуючи легковим автомобілемВАЗ-21011, н/з з увімкненими фарами головного світла рухався по освітленійділянці проїзної частини вул. Сумської в м. Ромни. В салоні автомобіля в якостіпасажира на передньому сидінні знаходилася його дружина, яка тримала на руках своюнеповнолітню дитину.
Під час руху водій,відволікшись у розмові з дружиною, втратив контроль за рухом керованого нимтранспортного засобу і поблизу 2-го пров. Сумської в м. Ромни допустив виїзд замежі проїзної частини на праве узбіччя та здійснив наїзд на залізобетонну опорулінії електропередач, внаслідок чого дитина загинула на місцідорожньо-транспортної пригоди, а пасажир дружина водія отримала тяжкі тілесніушкодження.
Судом було встановлено і чітко зазначено, якісаме порушення правил дорожнього руху були допущені винним, а також встановленопричинний зв’язок між діями і наслідками, що настали. Крім того винний своювину визнав і незаперечував проти встановлених фактів. Таким чином водія булозасуджено за ч. 2 ст. 286 ККУ строком на 5 років, з встановленняміспитового строку 2 роки враховуючи те що злочин було вчинено винним вперше,визнання власної вини, позитивно характеризується за місцемроботи і проживання. Також винному було застосоване додаткове покаранняу виді позбавлення керувати будь-якими видами транспорту терміном 1 рік 6місяців. Таке рішення було прийняте на підставі того, що суд вважав, що данедіяння мало місце внаслідок поверхневого знання винним правил дорожнього руху. [18]
24березня 2008 року Нетішинський міський суд Хмельницької області кримінальнусправу про уродженця с. Закриничне Ізяславського району Хмельницької області,українця, громадянина України, освіта середня – технічна, одруженого,приватного підприємця, не судимого, за ст. 286 ч. 2 КК України.
Судомбуло встановлено 30.07.2007 року, в період між 17 год. та 17 год. 30 хв.,винний керуючи автомобілем «Шевролет-авео», рухаючись в населеному пункті м.Нетішин, по вулиці Будівельників, в напрямку «Торгівельного центру», з швидкістю55–58 км/год., зі слів останнього, після проїзду пішохідного переходу,позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 – «Пішохіднийперехід» та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» – «Нерегульованийпішохідний перехід» ПДР України, скоїв наїзд на малолітнього пішохода, якийперетинав проїзну частину дороги поза пішохідним переходом, в напрямку зліва направо, відносно напрямку руху його автомобіля.
Підчас дорожньо-транспортної пригоди малолітній пішохід (далі-потерпілий) отримав тілесніушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться докатегорії тяжких тілесних ушкоджень і перебувають у прямому причинному зв'язкуз настанням смерті, оскільки, від отриманих травм, помер в Хмельницькій обласнійдитячій лікарні.
Судомчітко було встановлено, які саме порушення правил дорожнього руху були вчинені,та причинний зв’язок між наслідками, які настали. Факт порушення зазначенихправил і скоєння даного злочину винний не заперечував, крім того ним було часткововідшкодовано заявлений цивільний позов на суму 100 тис. грн. Зі свідченнясвідків і автотехнічних експертиз було встановлено, що злочин вчинений у місці7–10 метрів від пішохідного переходу про що і говорив потерпілий. Крім тогосудом було встановлено і порушення правил дорожнього руху і збоку потерпілого,а саме п. 4.14, відповідно до якого пішоходам забороняється виходити напроїзну частину дороги, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе таінших учасників руху, раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в томучислі на пішохідний перехід, переходити проїзну частину поза пішохіднимпереходом, якщо є розділювальна смуга, що, також, стало причиноюдорожньо-транспортної пригоди. Але, з врахуванням наведеного винний не можезвільнятись від кримінальної відповідальності, оскільки припустився порушеннявказаних вище правил безпеки руху і даний факт встановлено та доведено в суді.
Такимчином суд враховуючи те що злочин було вчинено вперше, зізнання винного, замісцем роботи характеризується позитивно, частково відшкодував моральну шкоду, засудиввинного за ч. 2 ст. 286 ККУ та призначив покарання у виді позбавленняволі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобамистроком на 3 роки. Враховуючи вище наведені обставини що позитивнохарактеризують винного звільнив від відбування основного покарання зпризначенням іспитового строку терміном 3 роки. [18]
29 січня 2009 рокуШосткинський міськрайонний суд Сумської області розглянув кримінальну справу пообвинуваченню: уродженця м. Курськ, РФ, українця,громадянина України, з вищою освітою, розлученого, працюючого викладачемдитячого протитуберкульозного диспансеру, раніше не судимого, прож. м. Шостка заст. 286 ч. 2 КК України.
Судом було встановлено що09.09.2008 р. близько 17 год. 00 хв. винний перебуваючи у станіалкогольного сп’яніння керував автомобілем «GEELY MR 7151 A» та рухався по вул.Чехова м. Шостки зі сторони вул. Піонерської.
В районі будинку 154 повул. Чехова, на закругленні дороги водій в даній дорожній обстановці проявивнеуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою і при роз’їзді із зустрічнимавтомобілем допустив перекидання автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортноїпригоди пасажир автомобіля, що знаходився на передньому сидіння, отримавтілесні ушкодження у вигляді синця на передній поверхні гомілки у середнійтреті, закритого перелому обох кісток правої гомілки, закритого переломуправого стегна, рани на верхній повіці правого ока, рани на правому крилі носу,повного перелому шийного відділу хребта на рівні 6-го шийного хребця. Розривуспинного мозку з крововиливом в оточуючі оболонки, перелому кісток носу, якікваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження та від яких настала смертьпотерпілого.
Судом чітко було встановлено, які порушеннядопустив винний, про що він не заперечував. Судом також було встановлено станалкогольного сп’яніння, що є обтяжуючою обставиною, про що винний також незаперечував. Крім того суд взяв до уваги, позитивну характеристику винного замісцем роботи, наявність у винного двох дітей, власне зізнання – засудиввинного за ч. 2 ст. 286 ККУ, як порушення правил безпеки дорожньогоабо експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, щоспричинило смерть потерпілого та керуючись ст. 69 ККУ призначивпокарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті 286 ч. 2КК України. А саме призначив йому покарання 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права керуватитранспортними засобами строком на 3 (три) роки. [18]
Таким чином на підставінаведених судових рішень можна зробити чіткий висновок, що завжди слідвстановлювати, які саме порушення правил дорожнього руху допустив винний тапідтвердження їх доказами. В кожному випадку суд встановлював обставини, якіобтяжують та пом’якшують відповідальність, що є важливою гарантією упризначенні і застосуванні правильної санкції, яка буде відповідати особівинного та характеру вчиненого діяння
Висновки
Зарезультатами роботи можна зробити такі висновки.
Криміналізація діяння, що виражалось в порушення правил безпекидорожнього руху та експлуатації транспорту відбулось на ґрунті збільшеннятранспортної мережі та високої суспільної небезпечності цього діяння. Суспільнанебезпечність цього діяння виражається в тому що воно вчиняється джереломпідвищеної небезпеки, а саме транспортним засобом та заподіює тілесніушкодження, матеріальну шкоду та загибель людей.
Порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає вдії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правилдорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху таексплуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом.Інструкції та інші нормативні акти, що стосуються особливостей перевезенняспеціальних вантажів, експлуатації окремих видів транспортних засобів, руху назакритих територіях, повинні ґрунтуватися на вимогах Закону України «Продорожній рух» та Правил дорожнього руху. Не можна розглядати як такі різніправила, що випливають з життєвого чи професійного досвіду водіїв, але не зафіксованіу відповідних нормативних актах.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 ККУкраїни, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатаціїтранспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретнимпунктом правил; б) настанні суспільне небезпечних наслідків – заподіяння смертічи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв'язку міжпорушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричинениминаслідками.
Суб'єктивнасторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначаєтьсяхарактером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенніправил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути якумисними, так і вчиненими з необережності.
Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК України, можебути фізична осудна особа, яка на момент його вчинення досягла 16-річного вікуі фактично керувала транспортним засобом, допустивши порушення Правил безпекируху та експлуатації транспорту. Особа є такою, що керує транспортним засобомнезалежно від того, чи вона професіонал, чи аматор, чи працює за наймом, є йоговласником чи орендарем, керує ним за дорученням чи самовільно захопивши абоугнавши його. Не мають значення обставини, пов'язані з відсутністю в особи правна керування транспортним засобом або факт позбавлення такого права вадміністративному чи іншому порядку.
Аналіз судової практики вказує що в кожному випадку дляправильного вирішення справи, для з’ясування істини у справі, слід встановлюватияких саме порушень правил дорожнього руху допустився винний. І як наголошуєпостанова Пленуму Верховного Суду України в кожному випадку також слідвстановлювати обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особувинного. Призначаючи додаткове покарання суду слід виходити також з обставин,які істотно зменшують ступінь суспільної тяжкості вчиненого злочину, і зурахуванням особи винного.
Списоквикористаної літератури
Нормативні акти
1. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К. Юрінком Інтер,2001.
2. Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 p. // ЗакониУкраїни. – Том 5. – К, 1996. – с. 128–136.
3. Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. //Відомості Верховної Ради. – 1993. – №31. – Ст. 338.
4. Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 p. // Закони України. –Том 7. – К., 1997. – с. 393–405.
5. Правила дорожнього руху України. – Харків: Світлофор, 2001.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті.»
Навчальналітература
7 Александров Ю.В.,Андрушко П.П., Антипов В.І., Клименко В.А., Матишевський П.С. Науково-практичнийкоментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постановПленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / С.С. Яценко(відп.ред.). – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
8 Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В,І., Гавриш С.Б., Дорош Л.В. Кримінальне правоУкраїни. Особлива частина: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / Національнаюридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.І. Бажанов (ред.). – К.:Юрінком Інтер, 2001. – 494 с.
9 Бойко А.М., Брич Л.П., Грищук В.К., Дудоров О.О.,Мельник М.І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від5 квітня 2001 року / М.І. Мельник (ред.), М.І. Хавронюк (ред.). – К.: Каннон,2001. – 1104 с.
10 Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України.Частина Особлива: Курс лекцій / М.Й. Коржанський (ред.). – К.: Атіка,2001. – 542 с.
11 Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексуУкраїни. – К.: Атіка, 2001. – 656 с.
12 Научно-практичний коментар Кримінального кодексу України. Особливачастина. / Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. –К.: Форум, 2001. – 942 с.
13 Уголовноеправо Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Под редакцией заслуженногодеятеля науки и техники Украины, доктора юридических наук, профессора Е.А. Стрельцова.– Х.: Одиссей, 2002. – 672 с.
14 Уголовныйкодекс Украины. Комментарий: Под редакцией Ю.А. Карамазина и Е.А. Стрельцова.– Х.: Одиссей, 2001. – 960 с.
Спеціальналітература
15 Коржанський М.Й., Мисливий В.А. Кваліфікаціяавтотранспортних злочинів. – К., 1996.
16 Климчук М.П. Розслідування злочинів про порушення правилбезпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів (криміналістичніта процесуальні аспекти): Монографія. – Львів: ЛьвДУВС видавництво «Край»,2008. – 216 с.
17 Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху таексплуатації транспорту: Монографія. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. Мін-вавнутр. Справ, 2004. – с. 105
Інтернет джерела
18 www.reyestr.court.gov.ua