Вступ
Словапро те, що наша країна зараз переживає економічну, соціальну та політичну кризиуже давно не нові. Однак саме ці кризи і визначають уданий час умови розвитку різних форм підприємницької діяльності. У даній роботіпіде мова про одній з «найменш помітних» форм – виробничихкооперативах. Масове поширення АТ і ТОВ якоюсь мірою сприяли тому, що данаформа була відсунута на задній план, як наслідок – недоліки правовогорегулювання, протиріччя в розумінні самої сутності і цілях даного видуорганізації. У чому ж причини цього?
Справа в тому, що створеннябагатьох сильних і слабких кооперативів не сприймається як корисна і потрібнаформа виробничої діяльності, навіть тими, хто прихильний ідеям соціальногопартнерства й участі працівників у керуванні підприємством. Необхідністьрозвитку кооперативного руху краще усвідомлюється теоретиками і практиками наЗаході, ніж у нас. Кооперативна форма власності міцнозатвердилася в економіці розвинутих країн. Воназнаходиться в стані постійного розвитку.
У багатьох країнах Західної Європи уряди дуже серйозно відносяться дорозвитку кооперативного руху, вбачаючи в ньому ефективний засіб пом'якшеннясоціальних і економічних проблем у суспільстві, надаючи йому істотну фінансовудопомогу. В цих країнах накопичений значний практичний досвід у розвиткукооперативного руху. Велике поширення кооперативи одержали в сільськомугосподарстві і торгівлі. Вони функціонують також у будівництві, рибальстві,страхуванні, банківській справі, інших секторах економіки.
Велику підтримку кооперативам надають органи місцевого самоврядування.У ряді країн кооперативи включені в механізм державного регулювання економіки,використовуваного, у тому числі, з метою ослаблення економічних і соціальнихпротиріч.
Так що ж таке виробничий кооператив і чи потрібний він Україні?
Отже, зміст даної курсової роботи складають питання, що стосуютьсядіяльності виробничих кооперативів.
Актуальність вивчення правового положення виробничих кооперативівявляється особливо важливим в умовах нестабільної економіки, що розвивається.Численні факти свідчать про те, що громадяни, які створюють кооперативи абовже їх створили, не володіють, як правило, знаннями, необхідними дляправильної, відповідно до законодавства, організації їхньої роботи. Цеприводить до різного роду порушень, у тому числі і до обмеження прав членівкооперативів.
Практичне значення вивчення даної теми дуже високе, тому що вонодозволить не тільки освоїти теоретичні основи правового положення виробничихкооперативів, але і використовувати в практиці.
Метою даної роботи є вивчення цивільно-правового положення виробничихкооперативів. Зазначена мета визначає постановку наступних задач:
теоретичний аналіз поняття і змісту виробничих кооперативів, розвиткуінституту виробничого кооперативу;
вивчення організаційних основ діяльності виробничого кооперативу:членства, правового режиму майна, трудових відносин, керування, відповідальностічленів виробничого кооперативу;
описприпинення діяльності виробничого кооперативу.
Розділ 1. Історія розвиткуінституту виробничого кооперативу
1.1 Історія розвиткувиробничих кооперативів
Кооперативний рух одержав широкий розвиток більш 150 років тому вдержавах з різними економічними, політичними і соціальними системами,релігійними поглядами й ідеологією таких, як Швеція, Італія, Франція, Канада,Великобританія. Основу кооперативів в усьому світі складали і складають, якправило, ідентичні принципи і кооперативні цінності: взаємодопомога,демократія, рівність (особливо принцип: одна людина — один голос при прийняттірішень загальними зборами), соціальна відповідальність, добровільність,співробітництво між кооперативними організаціями, автономія, незалежність і ін.
Родоначальником кооперативної філософії в Європі був Роберт Оуэн.Одиничні кооперативи як альтернатива приватним капіталістичним підприємствампочали виникати ще наприкінці XVIII століття. Із середини XIX в. починаєтьсяріст кооперативів у країнах Європи й інших континентів. У 1895 р. національніоб'єднання кооперативів з різних країн світу об'єдналися в Міжнароднийкооперативний альянс (МКА). В даний час МКА поєднує 200 міжнародних інаціональних кооперативних організацій із загальною чисельністю, що перевищує750 млн. кооператорів більш, ніж у 210 країнах усіх континентів.
Відношення комуністичної ідеології до кооперативу як до способу організації господарської діяльності не завжди булооднозначним. Так, у другій половині 19 століття в соціал-демократії виниклатеорія «кооперативного соціалізму», що розглядає кооперацію як одиніз засобів мирної і поступової «трансформації» капіталізму всоціалізм. Лівим крилом соціал-демократії, у тому числі російської, ця теоріябула оголошена реформаторською і суперечною марксизмові. Після Жовтневих подій1917 року відношення влади до кооперації, кооперативам перетерпіло глибокутрансформацію: від повного заперечення будь-якої форми кооперації, якприватнокапіталістичну форму виробництва, і до визнання її в якості однієї зосновних економічної моделі розвитку радянського суспільства. У 1917-1918 р. кооперативнавласність, була експропрійована, і кооперативи були ліквідовані.
У період НЭПу (1922-1927р.м.) були відновлені усі форми кооперації(споживчої, промислової, виробничої, сільськогосподарської й ін.). Але НЕП бувпоступово згорнутий і, в остаточному підсумку, у виробничій сфері дозволяласятільки діяльність колгоспів, а також діяльність кооперативів (артілей) упромисловій і видобувній сферах економіки. Хоча колгоспи й артілі вважалисякооперативами, але вони фактично по правовому положенню були напівдержавнимипідприємствами, оскільки в них були відсутні головні ознаки кооперативу:можливість викупу своєї частки з кооперативного майна і розпорядження нею;установлення цін на свою продукцію і її вільну реалізацію і т.д. Таким чином, у1960 році кооперативи перестали існувати, а приналежне їм майно було передано домісцевої промисловості. Згідно ст.7 Конституції СРСР 1936 року підприємства в колгоспахі кооперативних організаціях з їхнім живим інвентарем, вироблена колгоспами ікооперативними організаціями продукція, як і суспільні будівлі складалисуспільну, соціалістичну власність, тобто не підлягали розподілові серед членівкооперативу. Крім того, у відповідності зі ст. 23 Основ цивільногозаконодавства Союзу РСР і союзних республік 1961 року не допускалося звертатистягнення по претензіях кредиторів на приналежні колгоспам, їх об'єднанням,підприємствам, культурно-побутові установам, будинки, спорудження, трактори,комбайни, інші машини, транспортні засоби і т.п., що різко обмежувало їхнюучасть у цивільному обороті.
Наприкінці 1990 р. кооперативам у сферах виробництва і послуг бувнанесений сильний удар. У Законі України «Про підприємства іпідприємницьку діяльність» кооперативи як самостійна організаційно-правоваформа юридичних осіб не були передбачені, а тому новим кооперативам відмовлялив реєстрації, а старі примушували до перетворення в акціонерні товариства аботовариства з обмеженою відповідальністю, що по меті, задачах, принципахдіяльності істотно відрізняються від кооперативів. Тому кооперативи припинилисвоє існування. Багато з них перейшли в тіньову економіку. Там же продовжуваловиникати безліч самодіяльних підприємницьких структур, що в інших умовах моглистати легальними кооперативами.
1.2 Поняття, ознаки і правове положення виробничого кооперативу
Організаційно-правова форма виробничого кооперативу право на існуванняодержала з вступом у силу частини першої Цивільного кодексу України. Такимчином, поняттям «виробничий» у даному випадку охоплений широкийспектр видів діяльності, а не тільки промислове і ремісниче виробництво, що, доречі сказати, було характерно для розуміння виробничого кооперативу взаконодавстві багатьох закордонних країн. У ряді країн і в міжнароднихкооперативних організаціях зараз також визнають, що сфера діяльності виробничоїкооперації значно ширше її традиційного розуміння. Наприклад, у ряді країнкооперативи створюються в соціальній сфері (дитячі садки, догляд за старими іт.п.).
Цивільний кодекс України визначив виробничий кооператив як добровільнеоб'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншоїгосподарської діяльності, яка базується на їх особистій трудовій участі йоб'єднанні його членами майнових пайових внесків.
Виробничий кооператив є однією з організаційно-правових формпідприємницьких товариств, які здійснюють діяльність з метою одержання прибуткута наступного його розподілу між учасниками.на відміну від господарськихтовариств – іншого виду підприємницьких товариств, виробничі кооперативи — цеоб'єднання осіб, а не лише капіталів, адже обов'язковою є особиста трудова участьчленів кооперативу в його діяльності. Обов'язковість особистої трудової участічленів у діяльності кооперативу виключає можливість членства у такомукооперативі всіх інших суб'єктів цивільного права, крім фізичних осіб, а саме:юридичних осіб, держави, територіальних громад, АРК та ін..
Виробничі кооперативиможуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку,сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.
За ознакою сфери тахарактеру діяльності, а також за спеціальним законодавчим і організаційнимзабезпеченням серед виробничих кооперативів слід виокремитисільськогосподарські виробничі кооперативи. Їх особливостями є те, щосільськогосподарські виробничі кооперативи, по-перше, розміщуються, як правило,у сільській місцевості, по-друге, здійснюють виробництво продукції сільського,а також рибного і лісового господарства, по-третє, використовують землю якосновний засіб виробничої діяльності, по-четверте, мають сезонний характервиробництва, і, по-п'яте, результати їх роботи залежать відприродно-кліматичних умов. Спеціальне регулювання правових, економічних,організаційних та соціальних умов діяльності у сільському господарствікооперативів здійснюється Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію»,який є комплексним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.
Ознаки виробничихкооперативів:
1.створення на добровільних засадах;
2.безпосереднє здійснення виробничо-господарської діяльності, а саме:виробництво товарів, продукції, робіт, а також надання платних послуг іншиморганізаціям та громадянам;
3.наявність статусу юридичної особи, який набувається з моментудержавної реєстрації кооперативу, що здійснюється в загальному для всіхсуб'єктів підприємницької діяльності порядку;
4.наявність статуту як обов'язкового установчого документа, що маємістити такі відомості: найменування кооперативу, його місцезнаходження,предмет і цілі діяльності, порядок вступу до кооперативу і виходу з нього,права та обов'язки членів кооперативу, його органи управління й контролю, їхнякомпетенція, порядок утворення майна кооперативу, формування фондів і розподілудоходів (прибутку), підстави й порядок виключення з кооперативу, умовиреорганізації та припинення діяльності кооперативу. В сільськогосподарському кооперативідодатково ще визначаються: форми трудової участі та оплати праці членів кооперативу;співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї, а також іншіположення, пов'язані зі специфікою діяльності кооперативу, якщо вони несуперечать чинному законодавству;
5.функціонування з метою отримання прибутку;
6.корпоративний устрій: мінімальна кількість засновників (членів) — 3;як правило, фізичні особи, які досягли 16-річного віку (в сільськогосподарськихкооперативах можлива участь юридичних осіб, здебільшого, у статусі асоційованихчленів) і наявність статутного (основного) капіталу, поділеного на паї;
7.обов'язкова наявність резервного фонду, розмір якого маєстановити не менше 5% від доходу/прибутку, що залишається у розпорядженнікооперативу після розрахунків з бюджетом та банками;
8.здійснення виробничо-господарської діяльності на засадахсамофінансування й самоокупності, тобто основним джерелом поповнення коштіввиробничого кооперативу є прибуток, отриманий від реалізації його продукції,робіт, послуг);
9.корпоративний характер управління справами кооперативу;
10.участь членів кооперативу в управлінні його справамиздійснюється на засадах членства;
11.обов'язкова безпосередня участь членів кооперативу в йоговиробничо-господарській діяльності (за винятком асоційованих членів усільськогосподарських виробничих кооперативах);
12.розподіл чистого прибутку між членами кооперативу залежно відїхньої трудової участі;
13.наявність у членів кооперативу права вільного виходу зкооперативу і права на отримання свого паю в натурі, цінних паперах або вгрошовій формі, а також майна (в натуральній формі), переданого кооперативу направі користування;
14.наявність у виробничого кооперативу майна, що належить йомуна праві власності;
Виробничі кооперативи створюються та здійснюютьсвою діяльність за такими принципами:
добровільність членства фізичних і юридичних осіб в кооперативіта безперешкодний вихід з нього;
обов'язкова трудова участь членів у діяльностівиробничого кооперативу;
обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючогокооперативу;
відкритість і доступність членства для тих, хто визнаєстатут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та у разіпотреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановленихстатутом кооперативу;
демократичний характер управління, рівні права уприйнятті рішень за правилом «один член кооперативу — один голос»;
обмеження виплат часток доходу на паї;
розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу;
контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, передбаченому статутом цього кооперативу.
Ці принципи діяльності виробничихкооперативів, зазначає професор В.В.Носік, забезпечують високий ступіньгнучкості та адаптивності даного виду підприємницьких товариств до економічних,правових, організаційних та соціальних умов, а також їх стабільність тастійкість проти недружніх і недобросовісних дій керівництва кооперативу татретіх осіб.
Помилка Цивільного кодексу складається у віднесенні виробничихкооперативів до комерційних організацій, для яких головною, основною метоюдіяльності є витяг прибутку. Тим часом у кооперативу як співтоваристванасамперед людей, а не капіталів (незалежно від їхнього виду: виробничі,споживчі) основна мета зовсім інша. Вона складається в задоволенні матеріальнихі інших потреб його членів. Досягається дана мета безумовно за допомогоюприбутку, без якої неможливий розвиток виробничого кооперативу. Прибуток,одержуваний будь-яким кооперативом від його діяльності, використовується найого розвиток, винагороду членів відповідно їхній участі в справах, на житловебудівництво, підвищення освітнього, культурного рівня членів, їхнє соціальнезабезпечення й іншим, передбаченим статутом кооперативу мети. Таким чином, длякооперативу основна мета — задоволення матеріальних і інших потреб членів, априбуток — засіб її досягнення.
Незалежно від виду і форми кооператив — однохарактерне соціальне явище,а тому його поняття єдине для всіх різновидів. Ця ідея чітко виражена в заявіпро кооперативну ідентичність, прийнятій у 1995 р. у Манчестері на Міжнародномуконгресі, присвяченому сторіччю Міжнародного кооперативного альянсу. У заявіговориться, що кооперативи (будь-які) — це автономна асоціація людей, що об'єдналисядобровільно для задоволення своїх суспільно-економічних, соціальних ікультурних потреб за допомогою демократично керованого підприємства, щознаходиться в спільному володінні його членів. При цьому під асоціацією людей(об'єднанням) маються на увазі не тільки окремі люди, але і їхньої групи — юридичні особи, що наділяються тими ж правами, що й індивідуальні члени. Такерозуміння кооперативів дає можливість виділити їх із усієї маси юридичних осіб(господарчих товариств, товариств), організованих на інших началах і з іншимиекономічними і соціальними орієнтирами. У заяві МКА через визначення основноїмети кооперативу (задоволення потреб його членів) підкреслено, що в кооперативісоціально значимою є насамперед людина, а не капітал.
Цивільний кодекс України такому розумінню кооперативної ідентичності невідповідає, що не дозволило належним чином визначити місце кооперативів усамому Цивільному кодексі України. А звідси — і в економіці і соціальному життікраїни.
У закордонній теорії кооперативного руху кооперативи характеризуютьсяяк структурний елемент соціальної економіки. Кооперативи, члени яких керуютьними і володіють власністю, а у виробничих кооперативах ще і трудяться в них, — найбільш характерна частина соціальної економіки. Кооперативи тісно зв'язані зтериторією, на якій вони базуються. Не переслідуючи витяг прибутку як основнумету, вони не зацікавлені у вивозі капіталу за кордон. Їхня діяльністьорієнтована на використання місцевих кадрових, сировинних, виробничих ресурсів,розширення вітчизняного виробництва, забезпечення товарами і послугами нетільки своїх членів, але і населення території, на якій діє кооператив.
Тому, на мою думку, необхідно внести зміни в Цивільний кодекс України,виділивши кооперативи з розділів про комерційні і некомерційні організації й об'єднавшиїх у самостійну групу юридичних осіб — кооперативи, дати єдине поняттякооперативу, закріпити загальні начала і принципи їхньої діяльності, а потім вказатина специфічні особливості відповідного різновиду, яких, до речі сказати,повинно бути значно більше, ніж у Цивільному кодексі України.
Цивільним кодексом України передбачено, щоправове положення виробничих кооперативів, права й обов'язки їхніх членіввизначаються відповідно до Цивільного кодексу України та законами. В даний часв Україні діє один такий закон: Закон від 10 липня 2003 року «Прокооперацію».
Виробничий кооператив є юридичною особою, маєсамостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печаткуіз своїм найменуванням. Кооператив має право відкривати свої філії, відділення,представництва без створення юридичної особи. Кооперативи можуть надобровільних засадах утворювати об'єднання, які, у свою чергу, можутьутворювати об'єднання вищого рівня за галузевими чи територіальними ознаками.
Розділ 2. Організаційні основи діяльності виробничого кооперативу
2.1 Порядок створення виробничого кооперативу
Виробничий кооператив створюється його засновниками на добровільнихзасадах. Засновниками (членами) кооперативу можуть бути фізичні особи –громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Чисельність членівкооперативу не може бути меншою ніж 3 особи. При створенні кооперативускладається список членів кооперативу, який затверджується загальними(установчими) зборами.
Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючийта секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь вустановчих зборах, та наводяться такі дані про них: прізвище, ім'я та побатькові, паспортні дані (для осіб без громадянства, які постійно проживають вУкраїні – дані документа, який його замінює). Дані про фізичну особузасвідчуються її особистим підписом.
Статут затверджується загальними зборами членів кооперативу.Відповіждно до ст. 8 Закону „Про кооперацію" у ньому повинні утримуватисянаступні зведення:
Ø найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;
метастворення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності;
склад йогозасновників;
Ø умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення знього;
Ø права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу;
Ø порядок внесення змін до статуту кооперативу;
Ø порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членамикооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати;
Ø форми участі членів кооперативу в його діяльності;
Ø порядок формування, склад і компетенція органів управління та органівконтролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань,рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членівкооперативу, які беруть участь у загальних зборах;
Ø порядок формування, використання та розпорядження майномкооперативу;
Ø порядок розподілу його доходу та покриття збитків;
Ø порядок обліку і звітності у кооперативі;
Ø порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язанихз цим майнових питань;
Ø порядок скликання загальних зборів;
Ø умови і порядок повернення паю.
Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.
Статут виробничого кооперативу затверджується на загальних зборахчленів кооперативу голосами не менше 75% членів кооперативу, присутніх назагальних зборах.
Виробничий кооператив вважається створеним з дня його державноїреєстрації, яка здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Продержавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
2.2 Членство у виробничому кооперативі
Кооператив здійснює свою виробничу, господарську, комерційну й іншівиди діяльності відповідно до закону і свого статуту, положення якогорозробляються на основі Закону про виробничі кооперативи, інших правовихнормативних актів України. Вимоги статуту кооперативу обов'язкові для виконаннявсіма його органами керування і його членів (учасниками).
Членами виробничого кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли16-річного віку, визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, берутьтрудову та майнову участь у діяльності кооперативу, зокрема, внесли вступний тапайовий внески у розмірах та порядку, визначеному статутом кооперативу. Закон «Прокооперацію»допускає можливість існування асоційованого членства вкооператив для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Такі членикористуються дорадчим голосом у кооперативі, а при ліквідації кооперативу маютьпереважне право порівняно з членами кооперативу на одержання паю. Такаконструкція була перенесена із Закону «Про сільськогосподарську кооперацію».Існуванняасоційованого членства деякі вчені розцінюють як спробу нав'язуваннякооперативу певних акціонерних принципів організації і діяльності, оскількиасоційований член дуже наближений за своїм правовим статусом до акціонера вакціонерному товаристві.
Я.З. Гаєцька-Колотилопропонує в законодавчому порядку визначити максимальну квоту участіасоційованих членів. Адже неприпустимо, щоб кількість асоційованих членівперевищувала кількість «звичайних» членів.
Виникнення інституту асоційованого членства могло бути пов'язане з тим,що Закон «Про кооперацію» щодо виробничих кооперативів закріплює обов'язковуучасть членів кооперативу у виробничій діяльності і не допускає можливостічленства юридичних чи фізичних осіб, які беруть тільки майнову участь у йогодіяльності.
Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в йогогосподарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розмірипаїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.
Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з нихпосвідчення про членство.
Статути виробничих кооперативів можуть містити додаткові вимоги дочленів кооперативу, у зв'язку з якими участь фізичних осіб у діяльностікооперативу буде можливою лише за умови дотримання критеріїв фаху (професії),місця проживання та ін. Громадяни можуть бути одночасно членами кількохвиробничих кооперативів, а також членами кооперативів інших типів.
Волевиявлення фізичної особи на вступ до виробничого кооперативу маєбути оформлене письмово у вигляді заяви. Член кооперативу робить вступний тапайовий внески в порядку, визначеному статутом виробничого кооперативу.Вступний внесок – це грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, якийзобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативу для організаційногозабезпечення його діяльності. Вступний внесок зараховується в неподільний фонді у разі виходу з кооперативу не повертається. Пайовий внесок – це майновийповоротний внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, якийздійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майновихправ, а також земельної ділянки. Члени кооперативу можуть передавати як пайовийвнесок право користування належною їм земельною ділянкою у порядку, визначеномуземельним законодавством. За земельну ділянку, передану виробничому кооперативув користування, з кооперативу може справлятися плата у розмірах, визначенихзагальними зборами членів кооперативу.
Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинахта/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарськійдіяльності. Порядок внесення пайових внесків членами виробничого кооперативувстановлюється статутом кооперативу і законом. Член виробничого кооперативузобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше 10%пайового внеску, а частину, що залишилася, — протягом року з дня його державноїреєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу. Строквнесення пайового внеску новими
Членами виробничого кооперативу, які приймаються після його реєстрації,має бути визначений в статуті кооперативу.
Зі сторони виробничого кооперативу прийняття нового члена відбуваєтьсяу 2 стадії:
1.рішення правління (голови) кооперативу про прийняття у членикооперативу;
2.затвердження такого рішення загальними зборами членів виробничогокооперативу.
Основними правами членів кооперативу є:
— участь в управлінні справами кооперативу, право голосуна загальних зборах кооперативу, право обирати і бути обраним в органиуправління кооперативом.;
— користування послугами кооперативу;
— одержання кооперативних виплат — частини доходукооперативу, що підлягає розподілу між його членами;
— одержання частки доходу на пай (додатковий пай);
— одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядкуі термін, визначені статутом кооперативу.
Члени кооперативу також мають право вноситипропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі йогоорганів управляння та посадових осіб та ін… Основними обов'язками членівкооперативу є дотримання статуту та виконання рішень органів управліннякооперативу, а також сплата визначених статутом кооперативу внесків. Законами,що регулюють діяльність окремих типів кооперативів та статутом виробничогокооперативу можуть бути передбачені інші права та обов'язки його членів. Членство у виробничомукооперативі припиняється у разі:
добровільного виходу з кооперативу ;
припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу;
виключення у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу;
передачі членом виробничого кооперативу свогопаю іншому члену кооперативу або третій особі (якщо інше не встановленостатутом кооперативу і законом);
несхвалення загальними зборами рішення правління(голови) про прийняття до кооперативу;
смерті члена кооперативу;
втрати членом кооперативу — юридичною особою свогостатусу.
Припинення членства у виробничому кооперативівідбувається у певному порядку та тягне за собою майнові наслідки, передбаченізаконом та статутом кооперативу. Так, у разі добровільного виходу члена звиробничого кооперативу йому виплачується вартість паю або видається майно,пропорційне розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановленістатутом кооперативу. Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членовікооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленомустатутом кооперативу і законом. При цьому строк одержання зазначеної частки неможе перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, щонастає після моменту виходу або виключення з кооперативу. У разівиключення з виробничого кооперативу особа, яку виключили із кооперативу, маєправо на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом кооперативу,аналогічно випадку виходу із кооперативу. У разі смерті членакооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо іншене встановлено статутом кооперативу. За відмови прийняти спадкоємців у членикооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого членакооперативу.
2.3 Майно виробничого кооперативу
Свою статутну діяльністькооператив здійснює, використовуючи різне майно, що знаходиться в йоговласності, або на інших правових підставах, наприклад, на основі договоруоренди. Відповідно до Цивільного кодексу України до терміна «майно»відносяться його наступні види: речі, цінні папери, а також інші види майна, утому числі майнові права. Майно є основним об'єктом права власностікооперативу. Утворення майна кооперативу, у тому числі, за рахунок пайовихвнесків членів кооперативу не означає, що ця частина майна належить членамкооперативу.
Таким чином, пай, внесений членом кооперативу, належить кооперативові на праві власності. Якщо ж особа, яка внесла пай, припиняє своє членство в кооперативі, видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом.
Кооператив є власникомбудівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленоїпродукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої передбаченоїстатутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, незаборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативуздійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції,визначеної статутом кооперативу.
Фінансові ресурсивиробничого кооперативу формуються за рахунок доходу від реалізації продукції(робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та іншихнадходжень, не заборонених законодавством. Дохід виробничого кооперативуформується з надходжень від господарської діяльності після покриттяматеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці найманогоперсоналу. Дохід спрямовується на сплату податків та інших обов'язковихплатежів, на погашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахувань уфонди кооперативу, кооперативні виплати, виплату часток доходу на паї тощо.Порядок використання доходу виробничого кооперативу визначається статутомкооперативу відповідно до закону.
Кооператив в праві за своїм розсудом робити увідношенні приналежного йому майна будь-які дії, що не суперечать законові йіншим правовим актам і не порушують права й охоронювані законом права йінтереси інших осіб, у тому числі відчужувати своє майно у власність іншимособам, передавати їм, залишаючись власником, права володіння, користування ірозпорядження майном, віддавати майно в заставу й обтяжувати його іншимиспособами, розпоряджатися їм іншим способом.
Кооператив реалізує свої права по володінню,користуванню і розпорядженню своїм майном через його органи керуваннявідповідно до їх повноважень у цій частині, установленими законодавством істатутом кооперативу. Право власності на майно виникає в кооперативу з моментуйого державної реєстрації і припиняється з моменту його ліквідації або (у рядівипадків) його реорганізації.
Для здійсненнягосподарської та іншої діяльності виробничий кооператив за рахунок власногомайна формує пайовий, резервний, неподільний і спеціальний фонди.
Пайовий фонд – майно кооперативу, щоформується за рахунок паїв членів та асоційованих членів кооперативу.
Пай складається з пайового внеску члена кооперативу і відповідноїчастини чистих активів кооперативу (за винятком неподільного фонду). Склад іпорядок визначення паю члена кооперативу визначаються статутом кооперативу.
Активи кооперативу підрозділяються на матеріальні, фінансові інематеріальні. До матеріальних активів відносяться:
— право на користування землею;
— будинки і спорудження виробничого і невиробничого призначення;
— адміністративні, житлові, дитячі, навчальні, лікувальні, оздоровчі йінші будинки, що знаходяться на балансі кооперативу;
— встановлене і не установлене виробниче устаткування;
— рухоме майно невиробничого призначення;
— запаси сировини, палива і напівфабрикатів (на складах, у цехах і вдорозі), готової продукції;
— майно, основні засоби, будинки і спорудження, земельні ділянки, зданів оренду;
— приналежному кооперативові філії, дочірні компанії, якщо вони немають статусу юридичної особи, а їхні баланси не розділені з балансомкооперативу.
Фінансові активи кооперативу включають: касову готівку, депозити вбанках, внески, чеки, страхові поліси, вкладення в цінні папери; зобов'язанняінших організацій по виплаті засобів за поставлену продукцію (комерційнийкредит), надання послуг по державних програмах; споживчий кредит; портфельнівкладення в акції, пакети акцій акціонерних товариств, що дають право контролю;паї або пайова участь у діяльності інших підприємств.
Нематеріальні активи — це частина майна кооперативу, представленоголіцензіями й іншими правами на інтелектуальну власність; права користуванняземлею, водою й іншими природними ресурсами, будинками, спорудженнями йустаткуванням.
Для того, щоб визначити величину паю — частина майна кооперативу, наяку членові кооперативу нараховуються визначені виплати, і яка виплачуєтьсяйому при припиненні членства в кооперативі — необхідно знати величину чистихактивів кооперативу. Що ж стосується пайового внеску члена кооперативу, то цевідома усім постійна величина, зафіксована в статуті кооперативу.
Складніше визначити величину чистих активівкооперативу Чисті активи змінна величина, яку можназафіксувати в балансі кооперативу лише на визначений момент, дату, — запідсумками звітного кварталу, півріччя, року. Це означає, що і пай членакооперативу теж змінна величина. Він може не тільки збільшуватися, але ізменшуватися на визначену дату в залежності від підсумків підприємницькоїдіяльності кооперативах. Тому в статуті кооперативу не слід фіксувати величинупаю. У ньому можна записати, що величина чистих активів кооперативу длявизначення величини паю фіксується, наприклад, за підсумками звітного року.Тепер, помітимо, стає зрозумілим чому особі, що припинила членство вкооперативі, виплачується вартість паю або видається майно, що відповідаєпаєві, по закінченні фінансового року і твердження бухгалтерського балансукооперативу, якщо інше не передбачено статутом кооперативу.
Величина частини чистих активів кооперативу, що входить у пай йогочлена, визначається шляхом розподілу чистих активів, що виражаються у вартіснійформі (за винятком неподільного фонду), на кількість членів кооперативу.Підсумовуючи отримане значення з пайовим внеском, одержуємо величину паю.
Відповідно до п. 2 ст.165 Цивільного кодексу член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, — протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу.
Що стосується громадян, що не беруть участь у діяльності кооперативуособистою працею, то при їхньому вступі в члени кооперативу доцільноустановити, що первісний пайовий внесок вони вносять у повному обсязі. Іншачастина пайового внеску працюючих членів кооперативу повинна бути внесенапротягом року після державної реєстрації кооперативу в порядку і терміни,передбачені статутом кооперативу.
Порушення терміну формування пайового фонду через затримки внесенняокремими членами кооперативу своїх пайових внесків має для кооперативу,принаймні, два негативних наслідки. По-перше, він не зможе через недостачузасобів почати в повному обсязі свою виробничу діяльність.
По-друге, якщо протягом першого року діяльності кооперативу, вважаючи здня його державної реєстрації, не буде цілком сформований пайовий фонд,кооператив може бути ліквідований за рішенням суду. Ліквідація кооперативу можебути відвернена лише у випадку, якщо рішенням загальних зборів членівкооперативу особи, вчасно не внесшие пайові внески, будуть з нього виключені.
Це дозволить вважати пайовий фонд цілком сформованим, оскільки привизначенні його розміру буде враховуватися менша кількість членів кооперативу.Якщо, наприклад, спочатку в кооперативі було двадцять членів і пайовий внесокбув визначений статутом у розмірі одна тисяча карбованців, то до кінця першогороку діяльності кооперативу в пайовий фонд повинне бути внесено двадцять тисячкарбованців. Якщо ж два члени кооперативу будуть з нього виключені черезпорушення порядку внесення пайових внесків, то розмір пайового фонду повиннийскладати вже не двадцять, а вісімнадцять тисяч карбованців.
На відміну від інших організацій кооперативи можуть створювати з визначеної частини свого майна неподільнийфонд, тобто не підлягаючому розділові між членами, крім випадків, передбаченихзаконом. На неподільне майно не може бути звернене стягнення по особистихборгах члена кооперативу.
Неподільний фонд утворюється за рахуноквступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Пайові внески членівкооперативу та земельні ділянки до нього не включаються. Порядок формування ірозміри неподільного фонду встановлюються статутом. Цей фонд не може бутирозподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом.
Неподільний фонд звичайно використовується зметою виробничого, науково-технічного й іншого розвитку кооперативу, здійсненняїм будівництва (у тому числі житлового для членів і працівників кооперативу),забезпечення безпечних умов праці, рішення соціальних і інших задач, щовимагають капітальних витрат. Частина коштів неподільного фонду кооперативуможе скласти його резервний фонд.
Резервний фонд створюється за рахунок цільовихвнесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень длязабезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органівуправління кооперативу.
Спеціальний фонд створюється за рахунокцільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходженьдля забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенняморганів управління кооперативу. У статуті кооперативу аборішенні загальних зборів його членів можуть бути передбачені й інші фонди,необхідні кооперативові для нормальної виробничої діяльності, а також рішеннясоціальних і інших задач. До таких фондів можна віднести фонд відшкодуванняшкоди, заподіяного каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я членові абопрацівникові кооперативу, а також смертю в зв'язку з виконанням членомкооперативу або працівником своїх трудових обов'язків, фонд, призначений наосвітні й інші мети, пенсійний, інші фонди. Отримання прибутку реалізується, основним чином, уформі кооперативних виплат членам кооперативу. Кооперативні виплати – частинадоходу виробничого кооперативу, що розподіляється між членами кооперативу зурахуванням їх трудової та іншої участі в діяльності кооперативу, якщо іншийпорядок не встановлений статутом кооперативу. Нарахування і виплата частокдоходу на паї здійснюються за підсумками фінансового року з доходу, щозалишається у розпорядженні кооперативу, з урахуванням необхідності формуванняйого фондів. За рішенням загальних зборів членів кооперативу виплата частокдоходу на паї може здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами,а також у формі збільшення паю тощо. Кооперативні виплати включають виплати напаї. Виплати на паї – виплати частини доходу кооперативу на паї члена таасоційованого члена кооперативу. Загальна сума виплат на паї не можеперевищувати 20% доходу, визначеного до розподілу. Кооперативні виплати тавиплати на паї до оплати праці не належать.
2.4 Управління виробничимкооперативом
Управління виробничим кооперативом здійснюється на основісамоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльностікооперативу. Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні зборичленів кооперативу. До органів управління кооперативу належать також правління(голова) кооперативу та ревізійна комісія кооперативу. Статутом виробничогокооперативу може бути передбачено спостережну раду кооперативу. Члениревізійної комісії (ревізор) кооперативу не можуть бути членами його правління(головою кооперативу) чи спостережної ради.
До компетенції загальних зборівчленів кооперативу належить:
Ø затвердженнястатуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, щостосуються діяльності кооперативу;
Ø утворення органівуправління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органівкооперативу;
Ø заслуховуваннязвітів його органів управління і органів контролю;
Ø затвердженняпорядку розподілу доходу кооперативу;
визначення розміріввступного і членського внесків та паїв;
Ø визначеннярозмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу;
Ø визначеннярозмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), атакож кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністюкооперативу;
Ø затвердженнярічного звіту і балансу кооперативу;
Ø затвердженнярішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припиненнячленства;
Ø прийняття рішень щодоволодіння, користування та розпорядження майном;
Ø утворення спеціальнихкомісій із залученням як консультантів найманих працівників;
Ø прийняття рішень провступ кооперативу до кооперативних об'єднань;
Ø прийняття рішень прореорганізацію або ліквідацію кооперативу.
Статутом кооперативу до виняткової компетенції зборів можуть бутивіднесені й інші питання його діяльності.
Збори також в праві розглядати і приймати рішення по будь-якому питаннюутворення і діяльності кооперативу.
У кооперативі проводиться два види зборів. По-перше, кооперативзобов'язаний щорічно проводити, так звані, чергові загальні збори членівкооперативу. Основна мета проведення чергових зборів — твердження річногозвіту, рахунка прибутків і збитків, бухгалтерського балансу, висновкуревізійної комісії (ревізора) кооперативу, аудитора, розподіл прибутку ізбитків кооперативу. На чергових зборах можуть також розглядатися й іншіпитання. Чергові збори скликаються правлінням, а якщо його немає — головоюкооперативу за власною ініціативою.
Інший вид зборів — позачергові загальні збори членів кооперативу. Проведеннятаких зборів не зв'язано з якими-небудь визначеними термінами і питаннямипорядку денного. Такі збори скликаються правлінням (головою) кооперативу в зв’язку з :
— рішенням наглядацької ради кооперативу;
— вимозі ревізійної комісії (ревізора) кооперативу;
— вимозі не менш чим десяти відсотків загального числа членів кооперативу.
Скликання позачергових зборів за рішенням наглядацької ради, вимозі ревізійної комісії (ревізора) або за вимогою членів кооперативу повинний бути здійснений правлінням (головою) кооперативу протягом двадцяти днів із дня, коли така вимога була заявлена, або з дня надходження рішення наглядацької ради. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.
Прийнявши рішення про проведення зборів, правління (голова)кооперативу, інші органи або члени кооперативу, що скликають збори, визначають:
— дату, місце і час проведення збори;
— порядок денний збори;
— порядок повідомлення членам кооперативу про проведення зборів;
— перелік інформації (матеріалів), наданої учасникам зборів передзборами;
— форму і текст бюлетеня, якщо передбачається таємне голосування.
Одночасно ініціаторами проведення зборів проводиться підготовча робота:організація і розробка проектів документів, що виносяться на збори, підготовкапропозицій по складу секретаріату збори, лічильної комісії, складання тексту ірозмноження бюлетенів для голосування і т.п. Що стосується президії зборів, товін, як правило, не обирається, а збори ведуть голова кооперативу, якщо зборискликані їм або правлінням. Якщо ж збори скликані за рішенням наглядацької ради- його веде голова ради.
Не можна залишити без уваги і таке важливе питання — як реєстраціяучасників збори. Вона проводиться з двоякою метою:
— підрахувати кількість членів кооперативу, щоб визначити, чи маєтьсякворум, достатній для проведення зборів. Як відомо, збори правомочні прийматирішення, якщо в ньому бере участь більш 50% загального числа членівкооперативу;
— виключити можливість участі в зборах осіб, що не є на день йогопроведення членами кооперативу.
Прийнявши рішення про скликання зборів, його організатори повинніподбати про те, щоб сповістити про це всім членам кооперативу. Повідомлення пропроведення зборів повинне містити:
— дату, час і місце проведення збори;
— питання, включені до порядку денного збори;
-порядок ознайомлення членів кооперативу з інформацією (матеріалами),що підлягає представленню членам кооперативу перед зборами (якщо такаінформація маються).
Загальні збори членів кооперативу в праві приймати рішення, якщо наньому є присутнім більш п'ятдесятьох відсотків загального числа членівкооперативу.
Рішення про перетворення кооперативу в господарське товариство приймаєтьсяпо одноголосному рішенню членів кооперативу. Рішення про виключення членакооперативу приймається двома третинами голосів присутніх. Кожен членкооперативу незалежно від розміру його паю при прийнятті загальними зборамирішень має один голос.
У кооперативах, у яких збори проводяться порівняно часто (це восновному невеликі по чисельності учасників організації), можливе створенняпостійне діючих лічильних комісій. До компетенції таких комісій буде віднесенаі реєстрація учасників збори, що дозволить проводити неї з більшоювідповідальністю і знанням справи.
Комісія створюється в кількості не менш 3-х людина: голова, секретар ічлени комісії. Чисельний і персональний склад комісії визначається зборамишляхом відкритого голосування по представленню наглядацької ради або запропозицією учасників збори. Голова і секретар комісії затверджуються зборамитакож шляхом відкритого голосування.
До складу лічильної комісії не повинні обиратися члени наглядацькоїради, правління, ревізійної комісії (ревізор), голова кооперативу, а такожособи, висунуті відповідно до повістки дня збори на ці посади.
Комісія веде облік учасників збори, визначає його кворум. У багатьохорганізаціях голова комісії повідомляє зборам про те, що кворум мається, післячого приймається рішення про початок роботи збори.
Комісія дає роз'яснення учасникам збори з питань, що виникають узв'язку з проведенням голосування; забезпечують дотримання порядку веденняголосування, підраховує голосу і підводить підсумки голосування.
Лічильна комісія є робочим органом зборів, що приймають остаточнірішення з питань, віднесеним до її компетенції. Учасники зборів, також як іособи, що ведуть його, зобов'язані приймати до зведення і виконувати рішеннякомісії.
Відповідно до статті 17 Закону " Про кооперацію" укооперативі з числом членів більш п'ятдесятьох може бути створений наглядацькарада, що здійснює контроль за діяльністю виконавчих органів кооперативу івирішує інші питання, віднесені статутом кооперативу до компетенції йогонаглядацької ради.
Наглядацька рада кооперативу створюється з членів кооперативу. Числочленів наглядацької ради і термін їхніх повноважень визначаються загальнимизборами членів кооперативу. Наглядацька рада обирає зі свого складу йогоголови. Член наглядацької ради одночасно не може бути членом правління абоголовою кооперативу.
Рішення наглядацької ради приймаються на його засіданнях, що скликаютьсяв міру необхідності, але не рідше чим один раз у півроку. Засідання радискликаються його головою або особою, його що заміняє. Він скликає засідання завласною ініціативою, за вимогою члена (членів) ради, виконавчого органасуспільства — правління або голови кооперативу, ревізійної комісії (ревізора),не менш чим п'яти відсотків загального числа членів кооперативу, його аудитора.
Готує порядок денний засідання голова ради або особа, його що заміняє.У неї в обов'язковому порядку включаються питання, запропоновані органами йособами, за вимогою яких скликається засідання.
Повідомлення про засідання ради направляється кожному його членові в писемнійформі. Засідання правомочне в присутності більш половини обраних членів ради.
Рішення на засіданнях ради приймаються простою більшістю голосівприсутніх членів ради, за винятком випадків, коли потрібна одноголосність абокваліфікована більшість голосів (указуються ці випадки). При голосуванні зпитань, що вимагають одноголосного рішення або кваліфікованої більшостіголосів, не враховуються голоси вибулих членів ради.
При голосуванні кожен член ради володіє одним голосом (у випадкурівності голосів може бути передбачене право вирішального голосу голови радиабо особи, його що заміщає). Передача права голосу одним членом ради іншомузабороняється. Член ради, що проголосував проти прийнятого більшістю членівради рішення, або що відмовився взяти участь у голосуванні, вправі подати вписьмовому виді свою особливу думку для прилучення до протоколу засідання.
Діловодство ради веде його секретар, призначуваний радою. На засіданніради в обов'язковому порядку ведеться його протокол. У ньому вказуються:
— місце і дата проведення засідання;
— члени ради й інші особи, що є присутнім на засіданні;
— порядок денний засідання;
— питання, поставлені на голосування, і підсумки голосування по них;
— прийняті рішення.
Протокол підписується головуючим і секретарем ради. Протоколи засіданнянаглядацької ради зберігаються поряд з документами строгої звітності.
У разі потреби, будь-яке засідання ради може бути відкладене на певнийстрок за згодою всіх присутніх на засіданні членів ради.
Питання, віднесені до виняткової компетенції наглядацької ради, неможуть бути передані на рішення виконавчих органів кооперативу.
Таким чином, до виняткової компетенції наглядацької ради відносятьсянаступні питання:
1. Здійснення контролю за дотриманням повноважень іфінансово-господарською діяльністю виконавчого органа кооперативу.
2. Твердження внутрішніх нормативних документів кооперативу, щовизначають порядок діяльності його виконавчих органів.
3. Здійснення контролю за скликанням виконавчим органом кооперативузагальних зборів членів кооперативу, виконанням рішень, прийнятих зборами.Здійснення контролю за виконанням цим органом рішень наглядацької ради,ревізійної комісії (ревізора) кооперативу, висновків аудиторської фірми(аудитора).
4. Забезпечення прав членів кооперативу. Контроль за дотриманням нимистатутних обов'язків.
5. Ухвалення рішення про здійснення кооперативом великих угод і угод, уздійсненні яких мається зацікавленість.
6. Утворення і припинення повноважень виконавчих органів кооперативу,якщо це право за статутом кооперативу передано наглядацькій раді.
7. Представлення інтересів кооперативу в органах державної влади імісцевого самоврядування при рішенні питань, визначених статтею 23 Закону.
8. Представлення інтересів кооперативу в союзах (асоціаціях)кооперативів при рішенні питань, визначених статтею 25 Закону.
9. Твердження порядку денного і ведення загальних зборів членівкооперативу.
10. Винесення на рішення загальних зборів членів кооперативу наступнихпитань:
— розміщення і придбання кооперативом цінних паперів;
— рекомендації з розмірів виплачуваних членам наглядацької ради,правління, ревізійної комісії (ревізорові) винагород і компенсацій і визначеннюрозміру оплати послуг аудиторської фірми (аудитора);
— рекомендації з розподілу прибутку кооперативу;
— рекомендації зі зменшення пайового фонду кооперативу;
— рекомендації з прийому до кооперативу нових членів і припиненнючленства в кооперативі;
— рекомендації з реорганізації і ліквідації кооперативу;
— представлення кандидатури на посаду голови кооперативу;
— рекомендації з реорганізації і ліквідації кооперативу.
11. Прийняття рішень і здійснення дій з інших питань, віднесенихстатутом кооперативу до компетенції наглядацької ради.
Склад повноважень наглядацької ради на вибір членів кооперативу можебути різним. Чим більше чисельний склад членів кооперативу, чим складнішерозв'язувані їм задачі, тим більше може бути кількість членів наглядацькоїради, а виходить, він може бути наділений більш широкими повноваженнями.
До виконавчих органів кооперативу відносяться голова кооперативу іправління.
Якщо число членів кооперативу більш десяти, він зобов'язаний створитиправління. Кількісний склад правління визначається зборами. Персональний складправління обирається зборами з числа членів кооперативу на термін, передбачениййого статутом. Правління очолює голова кооперативу.
Голова кооперативу обирається незалежно від членів правління зборами зчисла членів кооперативу на термін, визначений статутом кооперативу. Якщо вкооперативі створений наглядацька рада, голова кооперативу затверджуєтьсязборами по представленню наглядацької ради. Статутом кооперативу передбачаютьсяправо голови розпоряджатися майном кооперативу, умови оплати його праці,відповідальність за заподіяні збитки, а також підстави для звільнення його відпосади.
Правління кооперативу керує діяльністю кооперативу в період міжзагальними збори членів кооперативу. У компетенцію правління входять питання,не віднесені до виняткової компетенції загальних зборів і наглядацької радикооперативу.
У межах повноважень, наданих йому статутом, голова кооперативу діє відімені кооперативу без доручення, представляє кооператив в органах державноївлади і місцевого самоврядування й організаціях, розпоряджається майномкооперативу, укладає договори і видає доручення, у тому числі з правомпередоручення, відкриває рахунка кооперативу в банках і інших кредитнихорганізаціях, здійснює прийом і звільнення найманих робітників, видає накази ірозпорядження, обов'язкові для виконання членами кооперативу і найманихробітників кооперативу.
Голова несе персональну відповідальність за прийняті їм одноосібнорішення, результати роботи кооперативу, усілякі порушення правових актів і т.д.і т.п. Члени правління, колегіального органа, такої відповідальності практичноне несуть. Оскільки небезпека виникнення особистої відповідальностімалоймовірна, багато хто з членів правління по різних розуміннях особистогохарактеру, можуть голосувати при прийнятті правлінням рішення не просто зогляду на, але і підкоряючи думці голови, усвідомлюючи в той же час, що вононеправильно.
Відповідно до ст. 18 Закону «Про кооперацію» для здійсненняконтролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу загальні збори йогочленів обирає склад ревізійної комісії. Члени ревізійної комісії (ревізор)кооперативу не можуть одночасно бути членами наглядацької ради і правліннясуспільства. Природно, що голова кооперативу не може бути членом комісії аборевізором, і навпаки.
Ревізійна комісія (ревізор) кооперативу:
— здійснює перевірку фінансового стану кооперативу за підсумками роботиза фінансовий рік;
— проводить перевірку фінансово-господарської діяльності кооперативу здоручення загальних зборів членів кооперативу; наглядацької ради кооперативу;за вимогою не менш чим десяти відсотків членів кооперативу; за власною ініціативою.
Комісія представляє результати своєї перевірки загальним зборам членівкооперативу, його наглядацькій раді. Члени комісії (ревізор) вправі жадати відпосадових осіб кооперативу надання необхідних для перевірки документів.
За підсумками перевірок комісія складає висновок.
Компетенція комісії з питань, не передбаченим Законом, визначаєтьсястатутом кооперативу, тобто кооператив вправі неї розширити, поставивши переднею додаткові задачі. Для перевіркифінансово-господарської діяльності і підтвердження фінансової звітностікооперативу виконавчі органи кооперативу можуть залучати зовнішніх аудиторів зчисла осіб, що володіють правом на здійснення такої діяльності. Перевіркафінансово-господарської діяльності кооперативу аудиторами здійснюється також зарішенням наглядацької ради кооперативу або за вимогою не менш чим десятивідсотків членів кооперативу. В останньому випадку послуги аудитора оплачуютьсячленами кооперативу, що зажадали такої перевірки.
2.5 Відповідальністьчленів виробничого кооперативу
Кооператив відповідає за своїми обов'язками всім майном, власникомякого він є. Кооператив не несе відповідальності за зобов'язаннями членівкооперативу. Відповідальність члена виробничого кооперативу регулюєГосподарський Кодекс, ст..108 якого визначає, що члени виробничого кооперативунесуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну (додаткову) відповідальністьсвоїм майном у розмірі, не меншому їх пайового внеску, якщо більший розмірвідповідальності не передбачено законом або статутом кооперативу. Тобто вонипокривають борги кооперативу при відсутності в ньому коштів і майна. У цьомувипадку члени кооперативу зобов'язані компенсувати відсутню частину боргу (абовесь борг) за рахунок своїх власних засобів. Наявність субсидіарної відповідальностінасторожує людей при виборі організаційної форми своєї майбутньої діяльності.
Відповідно до статті 8 Закону «Про кооперацію» та ч.2 ст.164ЦК у статуті повинні бути визначені розмір і умови субсидіарноївідповідальності членів кооперативу по його боргах. Що стосується розмірувідповідальності, то такий запис означає, що самі загальні збори членівкооперативу, повинні вирішити, яку суму в нього внести. Закон відносить рішенняцього питання до компетенції зборів, що затверджує статут або зміни, що вносятьу його.
У свою чергу, Закон «Про кооперацію» взагалі не зробивніякого застереження у відношенні величини субсидіарної відповідальності членівкооперативів, не позначив її нижньої границі. У той же час, це питання дужеважливе. У визначеній ситуації членам кооперативу, може бути, прийдетьсявирішувати: або поступитися частиною власних засобів, або ж кооператив будеоголошений банкрутом, а його майно буде розпродане для того, щоб погасити йогоборги. У цьому випадку членикооперативу втратять усе майно, що належить кооперативові на праві власності,кооператив буде ліквідований. Виходячи з цього, не слід мінімізувати в статутікооперативу величину субсидіарної відповідальність його членів. Вона повиннабути такий, яку в стані заплатити члени кооперативу при виникненні небезпекиліквідації кооперативу через його нездатність заплатити свої борги. Звертання стягнення на пай члена кооперативу пойого особистих боргах допускається лише при недоліку іншого майна для покриттятаких боргів у порядку, передбаченому статутом кооперативу. Стягнення поособистих боргах члена кооперативу не може бути звернене на неподільний фондкооперативу. Після вилучення паю абойого частини кооперативові варто визначити своє відношення до свого члена, щоне має паю, або якщо має лише частина його. У цьому випадку можуть бутиприйняті різні рішення. Можливо, член кооперативу візьме зобов'язання увизначений термін відновити пай або пайовий внесок, і кооператив — наглядацькарада або правління, якщо немає наглядацької ради, з ним погодиться, прийнявшивідповідне рішення. У противному випадку він повинний бути виключений із членівкооперативу рішенням загальних зборів членів кооперативу. Така підстава длявиключення члена кооперативу повинне бути передбачено статутом кооперативу.
Розділ 3. Припиненнядіяльності виробничого кооперативу
3.1 Реорганізація виробничогокооперативу
Відповідно до статті 28 Закону «Про кооперацію» реорганізаціякооперативу у формі злиття, приєднання, поділу, виділення або перетворення можебути здійснена добровільно за рішенням загальних зборів членів кооперативу.Рішення про реорганізацію (за винятком перетворення в господарське товариство),приймаються трьома чвертями голосів присутніх на загальних зборах членівкооперативу. Рішення про перетворення кооперативу в господарське товариство абосуспільство приймається по одноголосному рішенню членів кооперативу.
При реорганізації кооперативу складаються передатний акт або розділовийбаланс, що повинні містити положення про правонаступництво по всіхзобов'язаннях реорганізованої юридичної особи у відношенні всіх його кредиторіві боржників, включаючи і зобов'язання, що заперечуються сторонами. Передатнийакт і розділовий баланс затверджуються засновниками юридичної особи абоорганом, що прийняв рішення про реорганізації юридичних осіб, і представляютьсяразом з установчими документами для державної реєстрації знову виниклихюридичних осіб або внесення змін в установчі документи існуючих юридичних осіб.He надання разом з установчими документами відповідно передатного акта аборозділового балансу, а також відсутність у них положень про правонаступництвопо зобов'язаннях реорганізованої юридичної особи, тягнуть за собою відмовленняв державній реєстрації знову виниклих юридичних осіб.
При складанні розділового балансу можливі різного роду зловживання накористь однієї або декількох сторін.
Передатний акт або розділовий баланс затверджуються загальними зборамичленів кооперативу, що прийняли рішення про реорганізацію кооперативу, іпредставляються разом з установчими документами для державної реєстрації зновувиниклого кооперативу (кооперативів) або для внесення змін в установчийдокумент існуючого кооперативу
Кооператив вважається реорганізованим, за винятком реорганізації уформі приєднання, з моменту державної реєстрації знову виниклих кооперативів.
3.2 Порядок здійснення ліквідації кооперативу
Ліквідація юридичної особи означає її припинення без переходу прав іобов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб. Ліквідація кооперативуздійснюється згідно Закону «Про кооперацію».
Підстави ліквідації виробничого кооперативу:
1. Кооператив може бути ліквідований за рішенням загальних зборівчленів кооперативу, у тому числі в зв'язку із закінченням терміну, на який вінбув створений, досягненням мети, заради якої він був створений, або в зв'язку звизнанням судом недійсної державної реєстрації кооперативу внаслідок допущенихпри його створенні порушень закону або інших правових актів, якщо ці порушенняносять непереборний характер. Рішення про ліквідацію кооперативу приймаєтьсятрьома чвертями голосів присутніх на зборах членів кооперативу.
2. Кооператив може бути ліквідований за рішенням суду у випадкуздійснення діяльності без належного дозволу (ліцензії), або у випадкуздійснення діяльності, забороненої законом, або у випадку інших кількаразовихабо грубих порушень закону, а також інших правових актів. Відповідно до статті29 Закону «Про кооперацію» загальні збори членів кооперативу абоорган, що прийняв рішення про ліквідацію кооперативу, призначають заузгодженням з органом, що здійснює державну реєстрацію кооперативу,ліквідаційну комісію. З моменту призначення ліквідаційної комісії до неїпереходять повноваження по керуванню справами кооперативу. Ліквідаційна комісіявід його імені виступає в суді.
Комісія поміщає в органах печатки, у яких публікуються дані прореєстрації юридичних осіб, повідомлення про ліквідацію кооперативу, порядку ітермінах для пред'явлення вимог його кредиторами. Термін для пред'явлення вимогне може бути менш двох місяців з дати опублікування повідомлення.
У випадку, якщо на момент ухвалення рішення про ліквідацію кооперативувін не мав зобов'язань перед кредиторами, майно кооперативу підлягаєрозподілові між його членами в порядку, передбаченому статутом кооперативу абоугодою між членами кооперативу.
Ліквідаційна комісія вживає заходів до виявлення кредиторів і одержаннюдебіторської заборгованості, а також у писемній формі повідомляє кредиторів проліквідацію суспільства. По закінченні терміну для пред'явлення вимогкредиторами ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс, щомістить зведення про склад майна ліквідованого кооперативу, пред'явленихкредиторами вимогах, а також результати їхнього розгляду. Проміжний ліквідаційнийбаланс затверджується загальними зборами членів кооперативу за узгодженням зорганом, що здійснив державну реєстрацію ліквідованого кооперативу.
Якщо наявних у ліквідованого кооперативу коштів недостатньо длязадоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія здійснює продаж іншого майназ публічних торгів у порядку, установленому для виконання судових рішень.
У випадку відмовлення ліквідаційної комісії в задоволенні вимогкредитора або відхилення від їхнього розгляду, кредитор в праві до твердженняліквідаційного балансу юридичної особи звернутися в суд з позовом доліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволеніза рахунок майна кооперативу, що залишилося.
Вимоги кредитора, заявлені після витікання терміну, установленоголіквідаційною комісією для їхнього пред'явлення, задовольняються з майна кооперативу,що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених у термін.
Вимоги кредиторів, не вдоволені через недостатність майна кооперативу,вважаються погашеними. Погашеними вважаються також вимоги кредиторів, невизнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався з позовом у суд, атакож вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено.
Після завершення розрахунків із кредиторами ліквідаційна комісіяскладає ліквідаційний баланс, що затверджується загальними зборами членівкооперативу за узгодженням з органом, що здійснює державну реєстрацію юридичнихосіб. Що залишилося після задоволення вимог кредиторів майно кооперативупідлягає розподілові між його членами в порядку, передбаченому статутомкооперативу або угодою між членами кооперативу.
Висновок
Виробничі кооперативи займають самостійнемісце у системі юридичних осіб приватного права.
Законодавчу базу по функціонуванню виробничихкооперативів складають Цивільний та Господарський кодекси України, а такожЗакони України «Про кооперацію» і «Про сільськогосподарськукооперацію», в яких визначено правові, організаційні, економічні тасоціальні основи функціонування кооперації в Україні. Правовий статусвиробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів можуть встановлюватися йіншими законами.
Специфічні особливості правового статусукооперативу, у якому його член є одночасно працівником кооперативу і йогохазяїном, дозволяють затверджувати, що виробничий кооператив більш здатнийзабезпечити соціальну рівність (саме рівність, а не зрівнялівку) йогоучасників.
Кооперативи тісно зв'язані з територією, на якій вони базуються. Непереслідуючи витяг прибутку як основну мету, вони не зацікавлені у вивозікапіталу за кордон. Їхня діяльність орієнтована на використання місцевихкадрових, сировинних, виробничих ресурсів, розширення вітчизняного виробництва,забезпечення товарами і послугами не тільки своїх членів, але і населеннятериторії, на якій діє кооператив.
Можна сказати, щовиробничі кооперативи є одними з найбільш адекватних ринковим формам господарюванняорганізаційно-правових форм суб'єктів підприємницької діяльності. Цезабезпечується завдяки наявності в них усіх ознак і вимог до суб'єктів підприємницькоїдіяльності, а саме:
а) права власності на складкове майно(кошти), вироблену продукцію, отримані доходи, набуте за рахунок останніх та наінших законних підставах майно;
б) наявності статусу юридичної особи;
в) підприємницького характеру діяльності,тобто орієнтування її на отримання прибутку;
г) можливості широкого вибору для засновників того виду кооперативу, якийнайбільше відповідає їхнім інтересам і вимогам законодавства (щодо обсягувідповідальності, порядку управління справами, можливості акумулювання коштівтощо).
Але станправового регулювання виробничих кооперативів в Україні невідповідає потребам розвитку господарських відносин на сучасному етапіекономічних перетворень.
Тому, на мою думку, необхідно внести зміни в Цивільний кодекс України,виділивши кооперативи з розділів про комерційні і некомерційні організації йоб'єднавши їх у самостійну групу юридичних осіб — кооперативи, дати єдинепоняття кооперативу, закріпити загальні начала і принципи їхньої діяльності, апотім вказати на специфічні особливості відповідного різновиду, яких, до речісказати, повинно бути значно більше, ніж у Цивільному кодексі України.
Переліквикористаних нормативно-правових актів та літератури
1. Конституція України 1996р.
2. Цивільний кодекс України: чиннезаконодавство зі змінами та доповн.станом на 10 верес.2010р.-К.: ПАЛИВОДАА.В.,2010.
3. Господарський кодексУкраїни.-К.: Юрінком Інтер,2010.
4. Закон України «Прокооперацію» від 10.07.2003 р.
5. 10.ЗаконУкраїни «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.2004р.
6. 11.ЗаконУкраїни «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичнихосіб-підприємців» від 20.08.2010р.
7. Конституція СРСР 1936р.
8. Цивільне право України. Загальначастина: підручник/за ред.О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, Р.А.Майданика.-3-тє вид., перероб.і допов.-К.: Юрінком
9. Вінник О.М. Господарські товариства івиробничі кооперативи: правове становище.- К.: Знання,1998.
10. КучеренкоІ.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Монографія.–К.:Інститут держави і права ім… В.М.Корецьког
11. Мілаш В.С. Господарське право. Курслекцій: У 2 ч.- Ч.1- Х.: Право,2008.
12. Конституція СРСР 1936р.
13. Цивільне право України: Академічнийкурс: Підруч.: У двох томах/За заг.ред.Я.М, Шевченко.-Т.1.Загальна частина.-К.: Концерн «Видавничий Дім „Ін Юре“,2004.
14. Науково-практичний коментарЦивільного кодексу України: у 2 т.- 4-те вид., перероб. і допов./заред… О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця.-К.: Юрінком Інтер,2011.
15. ЗаікаЮ.О.Українське цивільне право.Навч.посібник.-К.:Істина,2005.
16. Цивільне право: навчальний посібник /За заг. ред. Р.О. Стефанчука. – К.: Наукова думка, 2004.
17.Ромовська З. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічнийкурс. Підручник,- К.: Атіка, 2005.