ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Поняттядоговору банківського рахунку
Розділ 2. Сторонидоговору банківського рахунка
Розділ 3. Предметі форма договору банківського рахунка
Розділ 4. Змістдоговору банківського рахунка
Розділ 5. Порядок розірвання договорубанківського рахунка
Висновки
Література
ВСТУП
В Україніпродовжується процес становлення вітчизняної банківської системи, яка відіграєважливу роль у формуванні ринкових відносин, створенні відповідноїінфраструктури, посиленні стабілізаційних процесів та здійсненні структурнихперетворень у державі.
Для подальшогорозвитку та розбудови банківської системи України необхідно реалізуватикомплекс заходів з боку законодавчої та виконавчої влади, Національного банкуУкраїни, банківських установ, інших зацікавлених осіб з метою формування такогобанківського сектора, який відповідає загальноприйнятому світовому уявленню просучасний банківський бізнес.
Перехід до новогоетапу розвитку країни передбачає підвищення рівня життя населення на основівисокоефективної соціально орієнтованої ринкової системи господарювання, якадозволяє більш повно використати економічний потенціал держави. Здійсненнятакого переходу можливо за умови створення та подальшого розвитку в країнінадійної банківської системи та більш досконалої технології здійсненнябанківськими установами операцій з грошовими коштами. Від рівня правовоїурегульованості банківських відносин багато в чому залежить успіх ринковихреформ в Україні.
На сьогодні існуєчимало прогалин у регулюванні відносин у банківській сфері взагалі та врегулюванні відносин, які виникають при укладанні договорів банківськихрахунків зокрема. Конструктивну роль у підвищенні ефективності механізміврегулювання відносин, які виникають при укладанні договорів банківськихрахунків, має відіграти юридична цивілістична наука.
Актуальністьдослідження даної теми обумовлена потребами здійснення банками операцій збанківськими рахунками, необхідністю створення науково обґрунтованої системицивільно-правових договорів та необхідністю приведення чинної нормативної базиу відповідність зі світовою практикою розвитку договірних відносин у цій сфері.
Метою дослідженняє виявлення правовідносин, що виникають між банками та їх клієнтами з приводудоговору банківського рахунка, сутності та правової природи останнього,визначення предмету, форми та змісту договору банківського рахунка, порядкуйого розірвання та відповідальності за його невиконання, прогалин та недоліківу нормативному регулюванні цих відносин.
Об’єктомдослідження є суспільні відносини, які виникають між банківськими установами таїх клієнтами у процесі здійснення правовідносин, що виникають при укладанні тавиконанні договорів банківського рахунку.
Зазначимо, щодослідження вказаної проблематики містяться в працях відомих цивілістів,фахівців у галузі загальної теорії права, господарського, цивільно-процесуального,фінансового, банківського та інших галузей права, зокрема, Алексєєва С.С.,Брамінського М.І., Братуся С.М., Васильєва Є.А., Довгерта А.С., Кирилюка Д., ОрлюкаО.П., Підопригори О.А., Сібільова М.М., Спасібо-Фатєєвої І.В., ТульчевськоїН.В., Халфіної Р.О., Шершеневича Г.Ф., Щербини В.С., Яроцького В.Л. та ін.
Відповідно домети та завдань дослідження структура роботи включає вступ, чотири розділи,загальні висновки, список використаної літератури.
Розділ І.Поняття договору банківського рахунку
Приступаючи додослідження правової природи договору банківського рахунку слід, на нашу думку,перш за все зазначити, що елементи, притаманні договору банківського рахунка якінституту цивільного права, існували й раніше.
Так, договірдепозиту (збереження) був відомий ще римському праву. У дореволюційнійлітературі та роботах з права перших років радянської влади договірбанківського рахунка, що іменувався тоді поточним рахунком, розглядався урамках банківського вкладу. Простий поточний рахунок був найбільшрозповсюдженим видом вкладної операції. Пізніше договір банківського рахунку розглядавсяяк договір змішаного типу, що поєднує елементи позики, доручення й комісії. [1]
На сьогоднішнійдень, згідно положень Цивільного кодексу України, договір банківського рахункувиділено в окремий самостійний вид, чи було вирішено тривалий спір щодонаявності чи відсутності змішаного характеру договору банківського рахунка,який включає в себе елементи договорів позики, комісії, доручення, зберігання.
Регулюютьсябанківські рахунки загальними нормативними актами держави — КонституцієюУкраїни, Цивільним кодексом і спеціальними актами банківського законодавства.
Правоверегламентування банківського рахунку здійснюється на основі значної кількостінормативно-правових актів, які належать до різних галузей законодавстваУкраїни. Так, правовому регулюванню банківських рахунків присвячено главу 72Цивільного кодексу України. На рівні норм спеціальних банківських законів слідвказати статті 47, 51 і 55 Закону України «Про банки і банківськудіяльність», Постанову Правління Національного Банку України Прозатвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунківу національній та іноземних валютах № 492 від 12.11.2003 р. та низку іншихнормативних актів.
За своєю природоювищевказаний інститут є комплексним, оскільки поєднує в собі публічно-правовіта приватноправові аспекти. Публічно-правовий аспект банківського рахункаполягає в регулюванні відносин щодо формування банками системних підходів довступу та здійснення правовідносин по веденню операцій з рахунками клієнтів. Ціпідходи відпрацьовуються системно із врахуванням численних чинників,передбачених банківським законодавством та ролі в цьому процесі Національногобанку України. Банківський рахунок слід розуміти як один із факторівпідприємницької діяльності, реалізація якого вимагає своїх нормативів і правилздійснення. У цьому розумінні банківський рахунок розглядається законодавствомяк один із компонентів виключної банківської діяльності, що означаєнеприпустимість ведення банківських рахунків іншими суб'єктами. Належністьрахунку до банківської діяльності визначає публічний характер самого договорубанківського рахунку, який для банку є обов'язковим. Згідно з чиннимзаконодавством коло осіб — потенціальних клієнтів банку — не обмежене. Одна іта ж особа звертається в банк з проханням відкрити не один, а декілька рахунків,крім того, вона має право відкривати рахунки і в інших банках. Належністьбанківського рахунку до підприємницької діяльності означає стандартизацію умовбанківських рахунків, які розробляються на рівні банку в межах діючихнормативних вимог. Ці правила є обов'язковими при умові їх договірноговизнання. У цьому розумінні банки зобов'язані відкривати рахунки фізичним іюридичним особам за визначеними правилами, з дотриманням встановленихНаціональним банком України вимог. Ці вимоги відображають режим рахунку ідиференціюються в залежності від виду рахунку. Не контролюючи операціїклієнтів, банк здійснює по рахунках операції. Крім того, щодо банківськихрахунків у комерційних банках існує публічно-правовий обов'язок повідомлятиподатковим органам про відкриття рахунку клієнта, а також відсилатиповідомлення про відкриття (закриття) рахунку Національного банку України длявключення в зведений електронний реєстр власників рахунків.
Банківськийрахунок можна розглядати як юридичний факт, що породжує правовідносини звеликою кількістю учасників з приводу зберігання і руху грошей. У цій їхмножині виділяються публічно-правові суб'єкти в особі податкових органівдержави і НБУ, після — приватноправові суб'єкти в особі конкретного банку іклієнтів, що укладають договір. При відкритті банківського рахунку, перш завсе, виникають правовідносини між комерційним банком і НБУ, між комерційнимбанком і податковими органами. Потім другий ряд правовідносин — між клієнтамибанку і правовими органами.
Приватноправовийаспект банківського рахунка полягає в регулюванні відносин Цивільним кодексом,укладенні і виконанні договорів між банком та клієнтом. Так, обов'язоксуб'єктів господарської діяльності зберігати грошові кошти в банку має складнуправову природу. Складність полягає в тому, що, з одного боку, цей обов'язок єпублічно-правовий і його встановлення обумовлене необхідністю забезпеченняєдності руху грошових потоків у державі і контролю за цим процесом. З іншогобоку, цей обов'язок реалізується через приватно правову інструкцію — договірбанківського рахунку, який в цьому розумінні визначається публічно-правовимрегулюванням. Банк — сторона в договорі банківського рахунку. Він виконує своїобов'язки по договору, являє клієнта і реалізує його інтереси у відношеннях з іншимикредитними організаціями і навіть з їх клієнтами.
Цивільно-правоверегулювання відносин з приводу банківського рахунка характеризується тим, щовоно являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини, щовиникають у зв’язку з банківським рахунком, у тому числі особливостісуб’єктного складу, прав та обов’язки сторін договору, регламентують йогоправову природу.
Інститутбанківського рахунку включає:
— сукупністьправових норм, які регламентують зміст, мету банківського рахунку, пов'язані зним права і обов'язки різних осіб, систему відносин, що виникають у зв'язку збанківським рахунком;
— договірбанківського рахунку, що укладається відповідно до норм цивільного права якугода про встановлення цивільних прав і обов'язків клієнта і банку;
— реальніправовідносини між сторонами договору банківського рахунку, а також здійснюваніпо рахунку операції.[2]
Зазначимо, щоюридична наука розмежовує поняття банківського вкладу та банківського рахунку,хоч останній є по суті вкладом, що оформлений банківською установою увідповідний вид банківського рахунку. Критерії вказаного розмежування базуютьсяна підставах добровільності чи обов'язковості відкриття, мети та порядкуфункціонування, режиму використання коштів.
Для розуміннясутності банківського рахунка та договору банківського рахунка звернемося донормативного визначення даного правового інституту:
- згідноЗакону України «Про банки і банківську діяльність» під банківським рахункомрозуміють рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язаннябанку стосовно клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснюватипереказ коштів за допомогою платіжних інструментів;
- відповіднодо положень Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»рахунком визнається поточний рахунок, що відкривається банком клієнту надоговірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касовихоперацій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору тавимог законодавства;
- ч. 1 статті1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахункабанк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові(володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконуватирозпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка тапроведення інших операцій за рахунком.
Відповідно доЗакону України «Про банки і банківську діяльність», якщо інше не встановленозаконодавством, клієнту надано право відкривати необмежену кількість рахунків.Відповідно до Інструкції НБУ про порядок відкриття, використання і закриттярахунків у національній та іноземних валютах № 492 від 12.11.2003 р банкивідкривають такі види рахунків:
1. Поточнийрахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основідля зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогоюплатіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавстваУкраїни.
Допоточних рахунків належать:
- рахункиза спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках,передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;
- поточнірахунки типу “Н”, що відкриваються в національній валюті офіційнимпредставництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які незаймаються підприємницькою діяльністю на території України;
- поточнірахунки типу “П”, що відкриваються в національній валюті постійнимпредставництвам;
- картковірахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповіднодо вимог Iнструкції. Операції за цими рахунками здійснюються з урахуваннямособливостей, визначених Iнструкцією та відповідними нормативно-правовимиактами Національного банку, що регулюють здійснення операцій із застосуваннямплатіжних карток;
- поточні(накопичувальні) рахунки виборчих фондів;
- інвестиційнірахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банкахУкраїни відповідно до вимог Iнструкції для здійснення інвестиційної діяльностів Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів,інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності вУкраїні.
2. Вкладний(депозитний) рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту надоговірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управлінняна встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент(дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України таумов договору.
Залежно від колаоперацій із грошовими коштами у науці цивільного права розрізняються такі видирахунків:
1. кореспондентськийрахунок — рахунок, який відкривається банку (філії) для обліку коштів тапроведення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншогобанку на підставі укладеного договору і відкриваються згідно з Інструкцією проміжбанківські розрахунки в Україні, затвердженою Правлінням Національного банкуУкраїни від 27.12.1999 року №621;
2. строковий(депозитний) рахунок;
3. безстроковий(поточний) рахунок, який у свою чергу поділяється на: бюджетний поточнийрахунок; на поточний рахунок фізичних та юридичних осіб; рахунки ізспеціальними режимами їх використання, які відкриваються у випадках,передбачених законодавством України; карткові рахунки.
Договірбанківського рахунку характеризується наступними рисами:
— по-перше, хочацивільним законодавством даний договір і не відноситься до категорії публічнихдоговорів, Цивільний кодекс України у ст.1067 зобов’язує банк укласти договір банківськогорахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошенихбанком умовах, що відповідають законам та банківським правилам. Банк не маєправо відмовити у відкритті рахунка, вчиненні відповідних операцій за якимпередбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією,крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківськеобслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськимиправилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договорубанківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до норм цивільногозаконодавства;
— по-друге,договір банківського рахунка є консенсуальним, оскільки він вважаєтьсяукладеним в момент, коли сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умовдоговору, а не в момент внесення грошових коштів на рахунок. «Таким чином,клієнту банківський рахунок відкривається незалежно від того, чи вносить вінкошти у момент його відкриття»[3];
— по-третє, данийдоговір є оплатним, адже плату сплачує як клієнт за користування комплексомпослуг банку з розрахунково-касового обслуговування, так і банк за користуваннякоштами клієнта, які знаходяться на банківському рахунку. Розмір відсотків, якісплачує банк клієнту, передбачається договором банківського рахунка або законом(для певного виду рахунків);
— по-четверте,договір банківського рахунка є двостороннім, оскільки його сторони маєдвосторонні взаємні права та обов’язки;
— по-п’яте,відносини за банківським рахунком вважаються безстроковими;
— по-шосте, договір банківського рахунку укладається в письмовій формі.
Отже, договірбанківського рахунку – договір за яким одна сторона (банк) зобов’язуєтьсяприймати і зараховувати на рахунок, відкритий іншій стороні (клієнтові,володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконуватирозпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка тапроведення інших операцій за рахунком та має право використовувати грошовікошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатисяцими коштами.
Розділ 2.Сторони договору банківського рахунка
Як зазначалосянами вище, договір банківського рахунку є двостороннім, сторони якого наділенівзаємними правами та обов’язками. Відповідно до норм чинного цивільногозаконодавства, сторонами даного договору є:
— Банк чи іншафінансова установа, яка має ліцензію на право здійснення банківських операцій.
Згідно положень ЗаконуУкраїни «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р., банк — юридичнаособа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку Україниздійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштівфізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, навласних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунківфізичних та юридичних осіб.
Згідно ст. 19 вищевказаного Закону, бнк має право здійснювати банківськудіяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отриманнябанківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність позалученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданнюкредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльностібез банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративнувідповідальність згідно із законами України. Банківська ліцензія надаєтьсяНаціональним банком України на підставі клопотання банку за наявностіпередбачених законодавством документів.
Що стосуєтьсяінших фінансових установ, то відповідно до приписів Закону України «Профінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12. 07.2001 р. фінансоваустанова — юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декількафінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку,встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки,ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установинакопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та іншіюридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
Отже, доособливостей договору банківського рахунку можне віднести те, що стороною вданому договорі виступає спеціальний суб’єкт.
Зіншого боку в договорі в якості клієнта можуть виступати як фізичні, так іюридичні особи. Інструкцією № 492 розтлумачено, що до фізичними осібамиклієнтами можуть бути: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, якіне займаються підприємницькою діяльністю. При цьому відокремлюються фізичніособи-нерезиденти — іноземці, особи без громадянства, громадяни України, якімають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, щотимчасово перебувають на території України та фізичні особи-резиденти —громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які мають постійне місцепроживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають закордоном. Стосовно юридичних осіб, приписами вищевказаної Інструкції визначеноюридичних осіб-нерезидентів тобто юридичних осіб з місцезнаходженням за межамиУкраїни, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави таюридичних осіб-резидентів — юридичних осіб з місцезнаходженням на територіїУкраїни, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України.
ІнструкцієюНаціонального банку України № 492 передбачено, що банкам забороняєтьсявідкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов’язаніідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноваженихдіяти від їх імені, у порядку, установленому законодавством України, у томучислі нормативно-правовими актами Національного банку. Рахунок клієнтувідкривається лише після його ідентифікації банком.
Підставоюдля ідентифікації клієнта — фізичної особи, його довіреної особи, а такожособи, яка уповноважена діяти від імені клієнта — юридичної особи, є такідокументи:
а)для громадян України, які:
- постійнопроживають в Україні, — паспорт громадянина України або тимчасове посвідченняособи громадянина України, для малолітніх та неповнолітніх осіб, яким невиповнилося 16 років, — свідоцтво про народження;
- виїжджаютьна постійне місце проживання за кордон, — паспорт громадянина України длявиїзду за кордон з відміткою про виїзд на постійне місце проживання за кордон;
- постійнопроживають за кордоном, — паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
б)для іноземних громадян, які:
- постійнопроживають в Україні, — паспортний документ з відміткою про наявність дозволуна постійне проживання;
- тимчасовоперебувають в Україні, — паспортний документ;
в)для осіб без громадянства, які:
- постійнопроживають в Україні, — посвідка на постійне проживання;
- тимчасовоперебувають в Україні, — паспортний документ;
г)для біженців — посвідчення біженця.
Паспортнимдокументом іноземця та особи без громадянства є документ, що підтверджуєгромадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства, виданийуповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, даєправо виїзду за кордон і визнаний Україною.
Якщодокументи, зазначені вище, не дають змоги банку визначити місце проживання аботимчасового перебування фізичної особи, то банк має право витребувати відклієнта інший документ, який містить таку інформацію.
Фізичніособи-резиденти, крім паспорта або документа, що його замінює, додатково маютьпред’явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчуєприсвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків.
Банкмає право відкрити рахунок фізичній особі-резиденту без подання документа, щозасвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків, якщо впаспорті цієї особи зроблено відмітку про право здійснювати будь-які платежібез ідентифікаційного номера. Уповноважений працівник банку в присутностіфізичної особи, яка відкриває рахунок, робить копію сторінки її паспорта зтакою відміткою. Ця копія засвідчується підписами уповноваженого працівникабанку та фізичної особи, яка відкриває рахунок, як така, що відповідаєоригіналу, і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.
Уповноваженийпрацівник банку здійснює ідентифікацію фізичної особи, яка відкриває поточнийабо вкладний (депозитний) рахунок, і робить у присутності цієї особи копіїсторінок паспорта або документа, що його замінює, які містять прізвище, ім’я,по батькові (у разі його наявності), дату народження, серію і номер паспортаабо документа, що його замінює, дату видачі та найменування органу, що видавдокумент, місце проживання або тимчасового перебування, інформацію про громадянство(якщо особа, яка відкриває рахунок, є нерезидентом), а також копію документа,виданого органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичнійособі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків. Копії документів,зазначених у цьому пункті, засвідчуються підписами уповноваженого працівникабанку та фізичної особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідаютьоригіналу, і зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.
Уразі надання власником рахунку права розпорядження рахунком іншим особамуповноважений працівник банку ідентифікує цих осіб і підтверджує здійсненняідентифікації копіюванням відповідних документів у порядку, установленому цимпунктом.
Особи,які мають право першого та другого підписів, особисто подають до банкудокументи, які передбачені Iнструкцією для відкриття поточних і вкладних(депозитних) рахунків юридичних осіб і відокремлених підрозділів. Ці особимають пред’явити уповноваженому працівнику банку паспорт або документ, що йогозамінює, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резидентидодатково мають пред’явити документ, виданий органом державної податковоїслужби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків.
Уповноваженийпрацівник банку ідентифікує цих осіб та підтверджує здійснення ідентифікаціїкопіюванням відповідних документів у порядку, установленому законодавством.
Уразі змін у складі осіб, які мають право розпоряджатися рахунком юридичноїособи або відокремленого підрозділу, новопризначена особа (особи) має особистоподати картку із зразками підписів і відбитком печатки, пред’явити паспорт абодокумент, що його замінює, і документи, що підтверджують її повноваження.Фізична особа-резидент додатково має пред’явити документ, виданий органом державноїподаткової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платникаподатків. Уповноважений працівник банку ідентифікує цю особу (осіб) іпідтверджує здійснення ідентифікації копіюванням відповідних документів.
Фізичніособи мають право укласт договір на користь третьої особи, і у разі укладання такогодоговору банківського рахунку, банк ідентифікує особу, що відкриває рахунок, аособу, на користь якої укладено договір і відкрито рахунок, — під часпред’явлення цією особою до банку першої вимоги або вираження нею іншимспособом наміру скористатися цим рахунком.
Банкмає право витребувати від клієнта інші документи і відомості, потрібні дляз’ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану.
Уразі неподання клієнтом необхідних документів або відомостей, які витребує банкз метою виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобіганнялегалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або умисногонадання клієнтом неправдивих відомостей про себе рахунок йому не відкривається.
Уразі наявності під час здійснення ідентифікації клієнта мотивованої підозрищодо надання ним недостовірної інформації про себе або навмисного наданняінформації з метою введення в оману інформація про відкриття рахунку такійособі надається банком до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади зпитань фінансового моніторингу.
Iдентифікаціяклієнта банку, що відкриває рахунок, не є обов’язковою, якщо клієнт вже маєрахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимогзаконодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Привідкритті рахунків юридичним особам подаються такі документи:
- заяву провідкриття поточного рахунку, яку підписує керівник юридичної особи або іншауповноважена на це особа;
- копіюсвідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади,іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідченунотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. У разівідкриття поточних рахунків юридичним особам, які утримуються за рахунокбюджетів, цей документ не вимагається;
- копіюналежним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/ засновницькогодоговору/ установчого акта/ положення), засвідчену органом, який здійснивреєстрацію, або нотаріально. Положення юридичних осіб публічного права, якізатверджуються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади,органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування,засвідчення не потребують. Юридичні особи публічного права, які діють напідставі законів, установчий документ не подають;
- копіюдовідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємствта організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріальночи підписом уповноваженого працівника банку;
- копіюдокумента, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державноїподаткової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чипідписом уповноваженого працівника банку;
- картку іззразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією,якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До карткивключаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України абоустановчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком тапідписання розрахункових документів.
Юридичніособи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України єплатниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документівмають подати такі документи:
- копіюдокумента, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органіПенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чипідписом уповноваженого працівника банку;
- копіюстрахового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фондісоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійнихзахворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що йоговидав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.
Для відкриттярахунку фізичній особі-підприємцю їй потрібно подати до банку такі документи:
- заяву провідкриття поточного рахунку, що підписана фізичною особою-підприємцем;
- копіюсвідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця органом виконавчоївлади, іншим органом, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію, засвідченунотаріально або органом, що його видав;
- копіюдокумента, що підтверджує взяття фізичної особи-підприємця на облік в органідержавної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, абонотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
- копіюдокумента, що підтверджує реєстрацію фізичної особи-підприємця у відповідномуоргані Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, абонотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
- картку іззразками підписів. Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженогопрацівника банку або нотаріально.
Якщофізична особа-підприємець використовує найману працю, то ця особа під часвідкриття поточного рахунку додатково має подати копію документа, щопідтверджує реєстрацію фізичної особи-підприємця у відповідному органі Фондусоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійнихзахворювань України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чипідписом уповноваженого працівника банку. В іншому разі фізичнаособа-підприємець обов’язково має зазначити про те, що вона не використовуєнайману працю, у заяві про відкриття поточного рахунку в рядку “Додатковаінформація”.
Втому випадку, коли суб’єкт господарювання вже має в цьому банку поточнийрахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичногооформлення рахунку, то відкриття нового поточного рахунку (зокрема, поточногорахунку за спеціальним режимом використання, поточного рахунку в іноземнійвалюті) здійснюється за умови подання цим клієнтом заяви про відкриттяпоточного рахунку та засвідченої в установленому порядку картки із зразкамипідписів і відбитка печатки (картки із зразками підписів).
Розділ 3.Предмет та форма договору банківського рахунка
Предмет договорубанківського рахунка у сучасній науці цивільного права визначається по-різному.Так, Я.М.Шевченко зазначає, що предметом даного договору є грошові кошти, щознаходяться на банківському рахунку клієнта та з якими здійснюються обумовленідоговром операції;[4] Л.Г.Єфімова зауважує, що предметомє надання послуг по відкриттю рахунка, здійснення розрахунково-касовогообслуговування та інших, пов’язаних з цим операцій; [5]Н.В.Тульчевська притримується тої думки, що предметом договору банківськогодепозитного рахунка є грошові знаки, наділені властивістю законного платіжногозасобу, або не наділені такою властивістю, але не заборонені до використання врозрахунках на території держави.[6] Як зазначаютьВ.І.Борисова, Л.М.Баранова, протиріч у цих підходах можна уникнути, якщовраховувати ту обставину, що об’єкти зобов’язання поділяються в цивілістичнійнауці на юридичні (тобто визначену поведінку зобов’язальної особи, тобтопозитивні дії) та матеріальні (якими можуть бути матеріальні блага). Такимчином, юридичним об’єктом договору банківського рахунка як зобов’язання будутьдії, а матеріальним – грошові кошти. Обґрунтовуючи свою позицію авторинаголошують на тому, що цей договір передбачає зобов’язання банку передклієнтом по зарахуванню, перерахуванню й отриманню з рахунка клієнта грошовихкоштів згідно з його розпорядженням та проведення інших операцій за рахунком.При цьому об’єктом дій є безготівкові грошові кошти. Автори справедливозазначають, що банк не зберігає ці кошти у прямому розумінні слова, оскількиспецифіка грошей як речей, обумовлених родовими ознаками, виключає можливістьповернення клієнту тих самих грошових купюр. Отже, в договорі банківськогорахунку об’єктом є право вимоги, а не речі. Тобто володілець рахунка не євласником грошових коштів, які знаходяться на рахунку в банку, а управомоченоюособою – суб’єктом права вимоги (вимога висувається до банку).[7]
Якзазначалося вище, договір банківського рахунку укладається в письмовій формі.
Характеризуючиданий договір, ми наводили таку ознаку як консенсуальний характер договору, заякою договір вважається укладеним в момент коли сторони досягли згоди з усіхістотних умов, а не в момент внесення чи зарахування грошових коштів нарахунок. В даному питанні цікавою є думка Н.В.Тульчевської, яка зазначає, що договір банківськогодепозитного рахунка повинен бути оформлений письмово і тому він не вважаєтьсяукладеним у той момент, коли оферта була акцептована. Депозитний рахунок відкриваєтьсяз перерахуванням на рахунок певної грошової суми, тому за умови відсутностікоштів на депозитному рахунку він підлягає закриттю, оскільки він має місцетільки лише при наявності на ньому грошей. Тому, на думку автора, банк вправі удоговорі банківського рахунка зробити застереження якщо не про момент вступудоговору в силу після внесення клієнтом на рахунок певної суми, то хоча б простроки надання клієнтом банку коштів.[8] Хочемо зауважити, що улітературі виділяється три основні відмінності між депозитним і поточнимрахунками: 1. депозитні рахунки приносять доход своїм власникам. Навіть зараз,коли деякі банки нараховують проценти на залишок коштів на поточному рахунку,ця відмінність не втратила своє значення; 2. щодо коштів, які знаходяться надепозитному рахунку, не можуть виставлятися платіжні документи для здійсненняоплати за ними; 3. поточний рахунок може мати як кредитний, так і дебетовийзалишок, відповідно банк і клієнт можуть змінювати свої ролі як боржника ікредитора, а депозитний рахунок не може мати дебетовий залишок.[9]
Розділ 4.Зміст договору банківського рахунку.
Зміст договорубанківського рахунку складають права та обов’язки сторін даного договору.
Насампередзазначимо, що відповідно до положень Закону України «Про банки і банківськудіяльність» відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України,нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами)між клієнтом та банком. Банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль дляуникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфліктуінтересів клієнтів банку.
Банкамзабороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг відбанку або від спорідненої чи пов’язаної особи банку як обов’язкову умовунадання банківських послуг.
Клієнтмає право доступу до інформації щодо діяльності банку.
Банки зобов’язаніна вимогу клієнта надати таку інформацію:
1)відомості, які підлягають обов’язковій публікації, про фінансові показникидіяльності банку та його економічний стан;
2)перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних таюридичних осіб, які мають істотну участь у банку;
3)перелік послуг, що надаються банком;
4)ціну банківських послуг;
5)іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.
Дообов’язків банку входить надання клієнту можливості безперешкодногорозпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку. Відповідно доч. 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, банк не має права визначати таконтролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлюватиінші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатисягрошовими коштами на власний розсуд. Єдиним випадком, коли банк не виконуєрозпоряджень клієнта, є арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках,тобто неможливість проведення витратних операцій на рахунку. Так. Згідно статті59 Закону «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку,що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних абофізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням судупро стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленомузаконом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановоюдержавного виконавця або за рішенням суду.
Зупинення власнихвидаткових операцій банку за його рахунками, а так само зупинення видатковихоперацій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разінакладення арешту. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, наяку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такоїсуми.
Рішення суду простягнення на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних чи фізичних осіб,підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введеннямораторію відповідно до вимог вищевказаного Закону.
Операції порахунках можуть бути відновлені органом, який прийняв рішення про їх зупинення,або за рішенням суду.
Банківськаоперація є, як правило, певною дією або комплексом послідовних арифметичних,механічних, технічних та інших дій персоналу банку щодо грошових коштів, ціннихпаперів та інших активів. При цьому здійснення банківських операційвідбувається за правилами, встановленими нормативними актами Національногобанку України. Економіко-правовий результат, що виникає під час здійснення абозавершення банківської операції, є певною реалізацією потреб клієнта у процесінадання йому банківської послуги.[10]
При здійсненнібанківських операцій виникають складні за своїм характером і суб’єктним складомсуспільні відносини. Комерційний банк, який є суб’єктом здійснення банківськихоперацій, одночасно знаходиться у фінансово-правових відносинах із Національнимбанком та у цивільно-правових відносинах із клієнтами, за дорученням та вінтересах яких він проводить банківські операції.
Національний банкпокладає на комерційні банки певні фінансово-правові обов’язки (наприклад,здійснення валютного контролю) а також на нормативному рівні встановлює порядокта умови проведення банківських операцій. Даний владний вплив Національногобанку на комерційні банки обумовлює характер цивільно-правових відносиностанніх із клієнтами.
На відміну відугоди (правочину), підставою для проведення банківських операцій є не тількивольова дія юридичної або фізичної особи, але й інші юридичні факти, наприклад,рішення суду про примусове списання коштів з рахунку тощо.
Іншими словами,підстави здійснення банківських операцій можна поділити на два види:
- здійсненнябанківських операцій на підставі волевиявлення юридичної або фізичної особи,яка є клієнтом банку;
- примусовездійснення банківських операцій на підставі владних приписів уповноваженихдержавних органів (наприклад, списання грошових коштів із рахунка клієнта банкуна підставі рішення суду).[11]
Банківськаоперація, яка здійснюється на підставі особистого волевиявлення клієнта банка,задовольняє потреби останнього і створює для нього певні блага: наприклад,задовольняє потреби клієнта у здійсненні безготівкових розрахунків. У такомувипадку можна говорити, про наявність між банком та клієнтом відносин ізнадання послуг.
Необхіднозвернути особливу увагу на те, що здійснення банківських операцій фактичноутворює зміст банківської діяльності у контексті ст.2 Закону України „Про банкиі банківську діяльність”, відповідно до положень якої банківська діяльність єзалученням у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщеннямзазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик,відкриттям і веденням банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Списання коштів зрахунку клієнта та зарахування на нього коштів охоплюються вищерозглянутим поняттямоперацій за рахунком. З юридичної точки зору всі ці дії є формою виконаннядоговору банківського рахунку. Закон визначає обов’язок банку здійснювати дляклієнта всі види банківських операцій, що передбачені для тих чи інших рахунківположеннями нормативних актів, встановленими відповідно до них банківськимиправилами та звичаями ділового обороту, які застосовуються в банківськійпрактиці, а також умовами договору. Банк не може відмовити клієнту в здійсненнібудь-яких операцій за рахунком, якщо тільки така умова не зафіксована вдоговорі. Такий випадок стосується тих ситуацій, коли у певного банку відсутнікореспондентські відносини з іншими банками, що виключає можливість здійснюватиті чи інші операції. Тому банк при укладанні договору банківського рахункувраховувати цю умову, повідомляти про неї клієнтові, оскільки в противномувипадку клієнт буде мати право вимагати від банку відшкодування всіх збитків,які сталися у зв’язку з відмовою у здійсненні певної операції.
Згідно положеньстатті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов’язаний зарахувати грошовікошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідногорозрахункового документа, якщо інше не визначено умовами договору.
Банк зобов’язанийзараховувати на рахунок клієнта платіж, що надійшов на кореспондентськийрахунок банку в електронній формі, на підставі розрахункових документів,представлених клієнтом паперових носіях.
У контекстіданого питання доречним буде звернутися до Закону України «Про платіжні системита переказ грошей в Україні», згідно з яким спосіб розрахунків залежить відстатусу суб’єктів розрахункових відносин та підстав, згідно з якимиздійснюється платіж. Розрахунки за участю фізичних осіб, що не пов’язані ізздійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитись у готівковійабо безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронномуабо паперовому вигляді. При цьому під електронним документом розуміютьдокумент, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючивідповідні реквізити документа, в тому числі і електронний цифровий підпис,який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений електроннимизасобами у візуальну форму чи на папері. Електронний документ має однаковуюридичну силу з паперовим документом.
Більше того, яксправедливо зазначає Д.Кирилюк, у світі наразі спостерігається тенденція до усебільш широкого використання в усіх сферах суспільної діяльності сучаснихінформаційних технологій, і, перш за все, глобальної інформаційної мережіІнтернет. Історично склалося так, що банківська сфера є найбільш чутливою до їхрозвитку. Це можна пояснити різними причинами, однією із яких є необхідністьобслуговування клієнтів у широких географічних масштабах (від регіонального доміжнародного) із мінімальними витратами, але із максимальним ступенем зручностіта універсальності пропонованих послуг. Надання електронних банківських послуг(починаючи із середини 80-х років ХХ століття) поступово перетворюється на одиніз пріоритетних напрямів діяльності кредитних організацій (банків) тафінансових компаній індустріально розвинених країн. Аналогічна тенденціяспостерігається і серед українських банків. Сьогодні більшість із нихприділяють значну увагу розширенню спектру послуг, пов’язаних із обігомбанківських карток, надають клієнтам можливість дистанційного керуваннярахунком за допомогою систем „клієнт-банк” та „Інтернет-банкінг”. [12]
Згідно ч. 3 ст.1068 Цивільного кодексу України, банк зобов’язаний за розпорядженням клієнтавидати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження добанку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбаченийдоговором банківського рахунка або законом. Таким чином, видача і перерахуваннякоштів, на відміну від їх зарахування, можуть мати місце як5 у більшскорочений, так і у більш тривалий термін, якщо це передбачено законом, а такожвиданими відповідно до нього банківськими правилами чи договором банківськогорахунку. У випадку прострочення виконання банком платіжного доручення клієнтадо моменту писання коштів з кореспондентського рахунка банку платника клієнтунадане право відмовитися від виконання доручення та вимагати поновленнявідповідної суми на його рахунку.
Крім вищевказанихобов’язків банку, у договорі банківського рахунку може бути передбаченийобов’язок банку робити у встановлених межах платежі за розпорядженням клієнта йу тих випадках, коли відсутні кошти на його рахунку. У цьому випадку оплатарахунків клієнта здійснюється за рахунок коштів банку, тобто відбуваєтьсяпередбачена статтею 1069 Цивільного кодексу України процедура кредитуваннярахунка. При цьому законодавець зазначає, що права та обов’язки сторін, пов’язаніз кредитуванням рахунка, визначаються положенням про позику та кредит,передбачену параграфами 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше невстановлено законом або договором.
Такий різновидкредитування в діловому обороті має назву овердрафт.[13]Нимможе бути як окремий договір, так і договір банківського рахунка може міститиумови кредитування, тобто бути змішаним договором. За умовами договоруовердрафту банк зобов’язується надавати клієнту грошові кошти в кредит шляхомоплати з поточного рахунка клієнта розрахункових документів на суму, якаперевищує залишок власних коштів на рахунку клієнта, але у межах, встановленихкредитним договором. До договору банківського рахунку мають бути включені умовипро розмір процентної ставки за користування клієнтом коштами банку, зазначенотермін кредитування і кількість разів, коли банк зобов’язаний оплачувати боргиклієнта зі своїх грошей за визначений період часу.
Як зазначалосянами раніше, договір банківського рахунку належить до категорії оплатнихдоговорів, саме тому обов’язком клієнта, згідно ст… 1068 Цивільного кодексуУкраїни, є оплата банку за розрахунково-касове обслуговування, а обов’язкомбанку – сплата клієнтові відсотків за користування залишком коштів на йогорахунку. Відповідно до приписів статті 1070 Цивільного кодексу України, закористування грошовими коштами, що знаходять на рахунку клієнта, банк сплачуєпроценти, сума яких зараховується на рахунок. За загальним правилом сумапроцентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, аякщо такі строки не встановлені – зі спливом кожного кварталу. Розмір процентіввизначається договором, а якщо відповідні умови не визначені договором – урозмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.Одним із обов’язків банку є обов’язокзберігати банківську таємницю. Згідно статті 60 Закону України «Про банки ібанківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності тафінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговуванняклієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку ірозголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, єбанківською таємницею.
Банківськоютаємницею, зокрема, є:
1)відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентськірахунки банків у Національному банку України;
2)операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені нимугоди;
3)фінансово-економічний стан клієнтів;
4)системи охорони банку та клієнтів;
5)інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи — клієнта, їїкерівників, напрями діяльності;
6)відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці,будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
7)інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягаєопублікуванню;
8)коди, що використовуються банками для захисту інформації.
Iнформаціяпро банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду,становить банківську таємницю.
Вимогиданої статті не поширюються на узагальнену по банках інформацію, яка підлягаєопублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов’язковому опублікуванню,встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на йогорозсуд.
Національнийбанк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту,використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, танадає роз’яснення щодо застосування таких актів.
Банкизобов’язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:
1)обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківськутаємницю;
2)організації спеціального діловодства з документами, що містять банківськутаємницю;
3)застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу доелектронних та інших носіїв інформації;
4)застосування застережень щодо збереження банківської таємниці тавідповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Службовцібанку при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження банківськоїтаємниці. Керівники та службовці банків зобов’язані не розголошувати та невикористовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію,яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов’язків.
Приватніособи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банкубезпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов’язаніне розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи накористь третіх осіб.
Уразі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації пробанки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківськийнагляд, збитки відшкодовуються винними органами.
Статтею62 вищевказаного Закону передбачено випадки розкриття банківської таємниці.Так, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківськутаємницю, розкривається банками:
1) написьмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;
2) написьмову вимогу суду або за рішенням суду;
3)органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніхсправ України, Антимонопольного комітету України — на їх письмову вимогустосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи —суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;
4)органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питаньоподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретноїюридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльностіза конкретний проміжок часу;
5)спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансовогомоніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації профінансову операцію, що стала об’єктом фінансового моніторингу;
6)органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконаннярішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичноїособи — суб’єкта підприємницької діяльності.
Вимогавідповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківськутаємницю, повинна:
1)бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;
2)бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника),скріпленого гербовою печаткою;
3)містити передбачені законодавством підстави для отримання цієї інформації;
4)містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має правона отримання такої інформації.
Довідкипо рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам,зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку,державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземнимконсульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлихвласників рахунків (вкладів).
Банкузабороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їхімена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.
Банкмає право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншимбанкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.
Обмеженнястосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені законодавством,не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених нимиосіб, які в межах повноважень, наданих Законом України “Про Національний банкУкраїни”, здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.
Національнийбанк України відповідно до міжнародного договору України або за принципомвзаємності має право надати інформацію, отриману при здійсненні нагляду задіяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, якщо є гарантіїтого, що надана інформація буде використана виключно з метою банківськогонагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочиннимшляхом, чи фінансуванню тероризму.
Вищевказаніположення не поширюються на випадки надання спеціально уповноваженому органувиконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансовіоперації у випадках, передбачених законом.
Особи,винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці,несуть відповідальність згідно із законами України і будуть зобов’язанівідшкодувати шкоду клієнту, чиї інтереси порушені, заподіяні збитки.
Списаннякоштів з рахунка клієнта за загальним правилом здійснюється за його прямимрозпорядженням, як передбачено статтею 1071 Цивільного кодексу України.Розрахункові документи про перерахування і видачу коштів з рахука юридичноїхособи мають бути підписані керівником і головним бухгалтером, зразки підписівяких мають місце на банківських картках. В інших випадках права осіб, якіздійснюють від імені клієнта розпорядження за його рахунком, повинні бутипосвідчені безпосередньо клієнтом, який несе пов’язаний з цим ризик. Банк, всвою чергу, зобов’язаний перевірити правильність оформлення вказаних прав.
Відповіднодо умов договору банківського рахунка розпорядження коштами, що знаходяться нарахунку клієнта, може здійснюватися шляхом надання розрахункових документів велектронній формі з використанням в них аналогів власноручного підпису, якіпідтверджують, що розпорядження надане банку уповнвоаженою особою. Посвідченняправа розпорядження рахунком можливо за допомогою електронного підпису – тобтоданих в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічноз ними пов’язаних та призначених для ідентифікації підписуача цих даних. В цихцілях використовується електронний цифровий підпис, правове регулюваннявикористання якого визначено Законом України «Про електронний цифровий підпис»від 22.05.2003 р. Згідно вказаного Закону, ЕЦП – вид електронного підпису,отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електроннихданих, яикй додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогупідтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Даний підпис даєзмогу встановити справжність, авторство та цілісність документа й одночасно єаналогом фізичног опідпису уповнвоаженої особи. Аналогічні результатидосягаються також при використанні персонального ідентифікаційного номера прирозрахунках за допомогою кредитових і дебетових карток.
Згідностатті 1072 Цивільного кодексу України, банк виконує розрахункові документиідповідно до їх черговості надходження та виключно в межах залишку грошовихкоштів на рахунку клієнта, якщо інше не визначено у договорі між банком таклієнтом.
Увипадку надходження до банку одночасно кількох розрахункових документів, напідставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти зрахунку клієнта у такій черговості:
1.списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог провідшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю,а також вимог про стягнення аліментів;
2. списуютьсягрошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідноїдопомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором(контрактом), а також виплати за авторським договором;
3.списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;
4.списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежідо бюджету;
5.списуються грошові кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їхпослідовного надходження.
Уразі відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунку клієнта банк неведе обліку розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором міжбанком і клієнтом, тобто зазначений порядок списання коштів не застосовується увипадку визнання клієнта неплатоспроможним (банкрутом). У разі ліквідації банкупередусім повинні бути задоволені вимоги громадян, які є кредиторами даногобанку.
Слід зазначити,що підставою для притягнення сторін до цивільно-правової відповідальності запорушення договору банківського рахунка, може бути лише поєднання такихосновних умов як протиправність дії, якою заподіяно шкоду; наявність шкоди;причинний зв’язок між протиправною дією і шкодою; вина особи, яка заподіялашкоду. Сукупність зазначених умов утворює склад цивільного правопорушення, якийє підставою цивільно-правової відповідальності за порушення договорубанківського рахунка.
За визначеннямН.В.Тульчевської цивільно-правова відповідальність за порушення договорубанківського рахунка – це закріплений нормами цивільного права обов’язоквідповідних правозобов’язаних суб’єктів (банка та клієнта) зазнавати позбавленьі обмежень у моральних і матеріальних благах, які направлені на забезпеченнянормального розвитку банківських операцій.[14]
Уразі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшликлієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушеннябанком розпорячдження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахункабанк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму нарахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодуватизавдані збитки, якщо інше не встнаовлено законом.
Такимчином, вищевказані проценти, нараховані за неналежне здійснення операцій порахунку, являють собою цивільно-правову відповідальність. Стосовно належноговиконання депозитних банківських рахунків, то цивільно-правова відповідальність затаким договором настає для боржника у наступних випадках: за невиконання абоненалежне виконання зобов’язань щодо забезпечення повернення депозиту; запогіршення умов забезпеченості; за прийняття депозиту не уповноваженою особоюабо з порушенням нормативно-правових актів про депозити; за неповерненнядепозиту, його неправомірне утримання або невиплату процентів.
Розділ 5. Порядок розірвання договорубанківського рахунка Обидві сторони договору банкіськогорахунка мають право на його розірвання при чому застосовуються не загальніправила про одностороннє розірвання договору, передбачені ст. 615 Цивільногокодексу України, а спеціалі правила з урахуванням специфіки договорубанківського рахунка.
Відповіднодо Інструкції Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р., поточнірахунки клієнтів банків закриваються:
- напідставі заяви клієнта;
- напідставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладенофункції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницькоїдіяльності фізичної особи-підприємця (за заявою ліквідатора, голови або членаліквідаційної комісії, управителя майна тощо);
- у разісмерті власника рахунку — фізичної особи та фізичної особи-підприємця (зазаявою третьої особи, зокрема спадкоємця);
- на іншихпідставах, передбачених законодавством України або договором між банком іклієнтом.
Банкзакриває поточний рахунок юридичної особи на підставі документа, виданогодержавним реєстратором в порядку, установленому законодавством України, якийпідтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Занаявності рішення уповноваженого державного органу про скасування державноїреєстрації юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи-підприємця,визнання в установленому порядку юридичної особи фіктивною або оголошенняфізичної особи померлою чи визнання безвісно відсутньою банк закриває рахункитаких осіб і протягом трьох робочих днів надає інформацію спеціальноуповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу щодотаких рахунків. Залишки коштів за такими рахунками перераховуються на окреміаналітичні рахунки, що відкриті за балансовим рахунком, визначеним Національнимбанком для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.У разі ненадходження протягом семи робочих днів розпоряджень від спеціальноуповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу аборішення суду стосовно вжиття чи невжиття заходів щодо цих коштів банк зараховуєці кошти на балансовий рахунок, визначений Національним банком для облікукоштів за недіючими рахунками клієнтів.
У разі припиненняюридичної особи (унаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення), зміни їїнайменування або зміни імені фізичної особи (прізвища/імені/по батькові)поточний рахунок закривається.
Уразі припинення юридичної особи внаслідок злиття, приєднання, поділу,перетворення поточний рахунок може бути закритий юридичноюособою-правонаступником.
Уразі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації для проведенняліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи,що ліквідовується, визначений комісією з припинення (ліквідатором,ліквідаційною комісією тощо).
Закриттяінших рахунків, які не використовуються для проведення ліквідаційної процедури,здійснюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) на підставі заяви прозакриття рахунку, підписаної особою, яка згідно з рішенням учасників юридичноїособи, суду або органу, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи,призначена ліквідатором (за умови проведення ідентифікації), та копії рішенняучасників, суду або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчимидокументами про ліквідацію юридичної особи, засвідченої нотаріально абоорганом, який прийняв таке рішення. Додатково подається картка із зразкамипідписів і відбитка печатки, засвідчена нотаріально, якщо на рахунку є залишоккоштів.
Поточнийрахунок, який використовувався для проведення ліквідаційної процедури,закривається ліквідатором на підставі його заяви про закриття поточногорахунку.
Закриттяпоточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви прозакриття рахунку.
Занаявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (звиконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплатикоштів готівкою, перерахування залишку коштів на підставі платіжного дорученняна інший рахунок клієнта, зазначений у заяві, тощо). Датою закриття рахункувважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день.
Якщона рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний часбанку, то датою закриття рахунку є день отримання банком цієї заяви.
Удень закриття рахунку банк зобов’язаний видати клієнту довідку про закриттярахунку.
Вкладні(депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закриваютьсяпісля закінчення строку дії договору банківського вкладу та повернення коштіввкладнику. У разі залучення вкладу на умовах його видачі на першу вимогувкладний (депозитний) рахунок закривається після повернення коштів вкладнику.
Длядострокового розірвання дії договору банківського вкладу або повернення частинивкладу за бажанням вкладника — фізичної особи вкладник зобов’язаний повідомитипро це банк шляхом подання заяви, яка складається за довільною формою, і в якійвкладник — фізична особа, зокрема, має зазначити номер і дату укладаннядоговору банківського вкладу, суму вкладу або його частину, а також зазначитидату, коли банк зобов’язаний повернути кошти вкладнику. Таку заяву вкладник —фізична особа подає до банку у двох примірниках не пізніше ніж за два робочихдні до дати отримання коштів, зазначеної в заяві. Один примірник заяви звідміткою банку про отримання повертається вкладнику — фізичній особі.
У разі закриттяпоточного або вкладного (депозитного) рахунку суб’єкта господарювання банкпротягом трьох робочих днів з дня закриття рахунку (включаючи день закриттярахунку) повідомляє про це відповідний орган державної податкової служби.
Післяприйняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківськоїліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначенняліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваютьсяліквідатором банку. Повідомлення про закриття рахунків клієнтів ліквідаторбанку надсилає до відповідних органів державної податкової служби у порядку,установленому Державною податковою адміністрацією України.
Доможливості для банку за його вимогою розірвати договір банківського рахунказаконодавець ставить більш вимогливо. Так, відповідно до ч.2 статті 1075Цивільного кодексу України, це ожливо здійснити в наступних випадках:
- якщопротягом місяця після попередження клієнта сума грошових коштів, щозберігається на рахунку, виявиться меншою від мінімального розміру,передбаченого банківськими правилами або договром;
- привідусутності операцій за рахунком протягом року, якщо інший строк нестановлений договором;
- в іншихвипадках, встановлених договром або законом.
Окрімвищевказаних підстав, Інструкцією НБУ № 492 передбачено право банка відмовитисявід договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщооперації за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьомурахунку немає залишку коштів.
Увипадку розірвання договору банк зобов’язаний видати залишок грошових коштівклієнту або перевести їх на інших рахунок за його вказівкою. Ці операції банкробить в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
ВИСНОВКИ
Проведенедослідження дозволило сформулювати низку висновків та пропозицій, основні зяких наступні:
1. Договір банківськогорахунку – договір за яким одна сторона (банк) зобов’язується приймати ізараховувати на рахунок, відкритий іншій стороні (клієнтові, володільцевірахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнтапро перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення іншихоперацій за рахунком та має право використовувати грошові кошти на рахункуклієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
2. Договірбанківського рахунка виступає самостійним договором, для якого характерні певніособливості правового регулювання, що відрізняють його від інших.
3. Договірбанківського рахунка має публічний характер і обов'язковий для укладеннябанківською установою при оферті з боку клієнта.
4. Як окремийінститут цивільного законодавства, договір банківського рахунка являє собоюсукупність правових норм, що регулюють різні галузі права, але в ціліснійсукупності банківський рахунок стає новим об'єктом, набуваючи самостійногозмісту.
5. Договірбанківського рахунка є правовою категорією, що розкриває свою сутність задопомогою цивільно-правових характеристик.
6. За своєююридичною природою дії сторін щодо зміни чи розірвання договору банківського рахункає не одностороннім правочином, а договором, оскільки являють собою угоду осіб,спрямовану на зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Списоквикористаної літератури
1. КонституціяУкраїни. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. — № 7. – Ст..8.
2. Цивільнийкодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40-44, ст. 356.
3. ЗаконУкраїни «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р.
4. ЗаконУкраїни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовихпослуг» від 12. 07. 2001 р.
5. ЗаконУкраїни «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5.04.2001 р.
6. ЗаконУкраїни «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 р.
7. ПостановаПравління Національного Банку України Про затвердження Інструкції про порядоквідкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах№ 492 від 12.11.2003 р.
8. БезклубийІ. Співвідношення понять „банківська послуга”, „банківський правочин” і„банківська операція” // Право України — 2004. — № 8.
9. БрагинскийМ.И., Витрянкий В.В. Договорное право. Кн. 3: Договоры о выполнении работ иоказании услуг. – М., 2003.
10. ЗаверухаІ.Б. Банківське право: Посібник для студентів. Львів: Астролябія, 2002.
11. КирилюкД. Поняття та юридична природа електронних банківських послуг.// Юстиніан. –2005. — №10.
12. Кирилюк Д.Поняття, правова природа та види банківських пластикових карток. // Юстиніан. — 2005. — №11.
13. КирилюкД. Правові засади використання електронних розрахункових документів таелектронних підписів в банківській діяльності. // Юстиніан. -2005. — № 12.
14. Орлюк О.П.Фінансове право України. – К.: Юрінком Інтер, 2004.
15. СвітличнаГ.О. Правові аспекти розкриття інформації, яка містить банківську таємницю,щодо юридичних та фізичних осіб // Вісник Верховного суду України.- 2007.- №11.
16. СуржинськийМ. Поняття і сутність банківського регулювання та нагляду в Україні //Юридичний журнал. — 2004. — № 8.
17. ТульчевськаН.В. Договір банківського депозитного рахунка як банківська операція // Державаі право. – 2001. – № 14.
18. ТульчевськаН.В. Договір банківського депозитного рахунка як угода // Вісник Запорізькогоюридичного інституту. – 2001. – № 4.
19. ТульчевськаН.В. Предмет договору банківського депозитного рахунка // Вісник Національногоуніверситету внутрішніх справ. – 2002. – Випуск 15.
20. ТульчевськаН.В. Припинення договору депозитного рахунка // Підприємництво, господарство іправо. – 2002. – № 10.
21. Цивільнеправо України: Підручник / За заг.ред. В.І.Борисової. – К.: Хрінком Інтер,2004.
22. ШаповаловаА. Правові проблеми банківської таємниці // Право України (укр.).- 2007.- № 2.