УКРАЇНСЬКААКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
НАЦІОНАЛЬНОГОБАНКУ УКРАЇНИ
КАФЕДРА кримінально-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
Контрольна робота
з дисципліни
«Судові та правоохоронні органи України»
Характеристикаспеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю
Зміст
Завдання 1. Сидоренко М.М. і Хабарів І.В. з корисливихмотивів вбили громадянина Лгеєва М.П., тобто скоїли злочин передбачений ч.2 ст.115 КК України. Визначте коло оперативно-розшукових і слідчих підрозділів докомпетенції котрих належить попередження, розкриття, розслідування справ даноїкатегорії. Окрім цього визначте суд до якого кримінальна справа буде направленадо розгляду. В якому складі суду буде розглянуто дану кримінальну справу
Завдання 2. Дайте характеристику спеціальним державниморганам по боротьбі з організованою злочинністю, їх права, обов'язки,повноваження
Завдання 3. Посадові особи Сумської філії ПІБ напротязі 1999-2002 року скоїли розкрадання грошових коштів на суму 500 тис. грн.(злочин передбачений ч.5 ст.191 КК України). Визначте колооперативно-розшукових і слідчих підрозділів до компетенції яких належитьрозкриття і розслідування злочинів передбачених ст 191 КК України(Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовимстановищем). Яким судом і в якому складі буде розглянута дана кримінальнасправа
Завдання 4. Слідчим відділом УПМ в місті Суми в ходірозслідування кримінальної справи №11233 по обвинуваченню Зощенко М.І. у скоєнізлочинів передбачених ч.3 ст.212 (Ухилення від сплати податків, зборів, іншихобов'язкових платежів) були встановлені факти привласнення ним майна скоєногошляхом зловживання службовим становищем (злочин передбачений ст.191 ККУкраїни). Що потрібно робити в даній ситуації слідчим податкової міліції.Відповідь обґрунтуйте
Завдання 5. Нотаріат в Україні. Права і обов'язкинотаріуса
Список використаних джерел
Завдання 1
Сидоренко М.М.і Хабарів І.В. з корисливих мотивів вбили громадянина Лгеєва М.П., тобто скоїлизлочин передбачений ч.2 ст. 115 КК України. Визначте коло оперативно-розшуковихі слідчих підрозділів до компетенції котрих належить попередження, розкриття,розслідування справ даної категорії. Окрім цього визначте суд до якогокримінальна справа буде направлена до розгляду. В якому складі суду будерозглянуто дану кримінальну справу
Відповідь:
Згідно з Типовоюструктурою органів внутрішніх справ і структурою центрального апарату МВСУкраїни до кримінальної міліції входять такі основні підрозділи: карногорозшуку, служба по боротьбі з економічною злочинністю, підрозділи по боротьбі знезаконним обігом наркотиків, служба кримінальної міліції у справахнеповнолітніх.
Підрозділикарного розшуку запобігають, припиняють і розкривають злочини, а також вживаютьоперативно-розшукових заходів у випадках, передбачених чинним законодавством.Зокрема, вони ведуть боротьбу з груповою та організованою злочинністю; зізлочинністю проти особи; з майновими злочинами; з проституцією, поширеннямСНІДу та правопорушеннями, пов'язаними з іноземними громадянами; розшукуютьзлочинців і осіб, які безвісти зникли, а також проводять іншу оперативнуроботу. Особливу увагу в межах своїх повноважень ці підрозділи зосереджують наорганізації запобігання та розкритті резонансних і серійних злочинів, а такожна боротьбі з наркобізнесом, який набув міжрегіонального та міждержавногохарактеру.
Згідно зкримінально-процесуальним законодавством досудове слідство проводять слідчіпрокуратури в справах про злочини проти життя та здоров'я особи, злочини протидовкілля, злочини проти громадської безпеки, злочини проти безпеки виробництва,злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, злочини в сферізабезпечення призову та мобілізації, злочини проти авторитету органів державноївлади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, злочини в сферіслужбової діяльності, злочини проти правосуддя, злочини проти встановленогопорядку несення військової служби та інші.
Слочин бувскоєний передбачений ч.2 ст. 115 „Умисне вбивство” КК України:
2. Умисневбивство:
6) зкорисливих мотивів
караєтьсяпозбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічнимпозбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6частини другої цієї статті.
Відповідно доКримінально-процесуального Кодексу України та Закону України „Про міліцію” справу буде порушено відділом внутрішніх справміліції. Справу будуть вести слідчі уголовного розшуку і слідчі прокуратури.
По першійінстанції, згідно Закону України „Про судоустрій” справа має розглядатисяапеляційним судом у колегіальному складі: 5 осіб – 3 судді і 2 народнихзасідателі.
Завдання 2
Дайтехарактеристику спеціальним державним органам по боротьбі з організованоюзлочинністю, їх права, обов'язки, повноваження
Відповідь
Закон України„Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від30.06.1993р. № 3341-XII зі змінами та доповненнямивизначає головні напрями загальнодержавної політики та організаційно-правовіоснови боротьби з організованою злочинністю.
Під організованоюзлочинністю в цьому Законі розуміється сукупність злочинів, що вчиняються узв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.
Види та ознаки цихзлочинів, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такізлочини, встановлюються Кримінальним кодексом України.
Метою боротьби зорганізованою злочинністю є:
- встановленняконтролю над організованою злочинністю, її локалізація, нейтралізація таліквідація;
- усунення причин іумов існування організованої злочинності.
Систему державнихорганів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять:
а) спеціально створенідля боротьби з організованою злочинністю державні органи;
б) державні органи, якіберуть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконанняпокладених на них інших основних функцій.
До державних органів,спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать:
а) Координаційний комітетпо боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України;
б) спеціальні підрозділипо боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;
в) спеціальні підрозділипо боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.
В разі необхідностіВерховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створеній інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю.
До державних органів, якіберуть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать:
а) органи внутрішніхсправ України і Служби безпеки України, крім зазначених у пункті 2 цієї статті;
б) органи прокуратуриУкраїни;
в) митні органи іпідрозділи Прикордонних військ України;
г) органи державноїподаткової служби та державної контрольно-ревізійної служби;
д) органи і установивиконання покарань.
Координаційний комітетпо боротьбі з корупцією і організованою злочинністю здійснює координацію діяльності всіхдержавних органів, на які цим Законом покладено обов'язки здійснювати цюборотьбу. Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією іорганізованою злочинністю затверджується Верховною Радою України.
Координаційний комітет поборотьбі з корупцією і організованою злочинністю створюється у складі ГоловиСлужби безпеки України, заступника Голови Служби безпеки України — керівникаГоловного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністюСлужби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України, першого заступникаМіністра внутрішніх справ України — керівника Головного управління по боротьбіз організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Голови ПравлінняНаціонального банку України, Голови Державного комітету у справах охоронидержавного кордону України, Голови Державного митного комітету України,начальника Головного управління державної податкової служби України. До складуКоординаційного комітету можуть входити керівники інших міністерств тавідомств, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю.
У засіданняхКоординаційного комітету беруть участь Голова Комітету Верховної Ради України зпитань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Генеральний прокурорУкраїни, начальник управління Генеральної прокуратури України по нагляду завиконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованоюзлочинністю.
До компетенціїКоординаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністюналежить:
а) координація і сприяннядіяльності органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю;
б) розробка стратегії ірекомендацій щодо тактики боротьби з організованою злочинністю;
в) організація співробітництваз питань боротьби з організованою злочинністю з відповідними органами іншихдержав та міжнародними установами;
г) підготовка щорічних іспеціальних доповідей (інформацій) про стан організованої злочинності вУкраїні, основні напрями та результати боротьби з нею і внесення їх на розглядПрезидента України та Верховної Ради України;
д) вирішення питань щодорозпорядження фондом сприяння боротьбі з організованою злочинністю.
Рішення Координаційногокомітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, прийняті в межахйого компетенції та відповідно до законодавства України, є обов'язковими длявиконання державними органами і посадовими особами, до яких вони звернені.
Для науково-дослідногозабезпечення боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комітетістворюється міжвідомчий центр з проблем боротьби з організованою злочинністю.
Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю органіввнутрішніх справ України.
Спеціальними підрозділамипо боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ є Головнеуправління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніхсправ України, управління, відділи і відділення по боротьбі з організованоюзлочинністю Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим, головного управліннявнутрішніх справ міста Києва, головних управлінь і управлінь внутрішніх справобластей, міста Севастополя та інших міст, відповідних органів на транспорті,які підпорядковуються відповідно Міністру внутрішніх справ Республіки Крим,начальникам головних управлінь, управлінь внутрішніх справ.
Відділи і відділення поборотьбі з організованою злочинністю у містах (крім Севастополя) створюються вміру необхідності і підпорядковуються управлінням по боротьбі з організованоюзлочинністю Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим, головних управлінь іуправлінь внутрішніх справ областей.
У структуру спеціальнихпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю входятьінформаційно-аналітичні відділи, оперативно-розшукові, а такожоперативно-технічні служби, підрозділи швидкого реагування, внутрішньоїбезпеки, кадрові та інші служби.
Спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією і організованою злочинністюСлужби безпеки України
Спеціальними підрозділамипо боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України єГоловне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністюЦентрального управління Служби безпеки України і відділи по боротьбі зкорупцією та організованою злочинністю органів Служби безпеки України вРеспубліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відділи, відділення абогрупи по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю у містах (крім Києвата Севастополя) створюються в міру необхідності і підпорядковуються відділам поборотьбі з корупцією і організованою злочинністю.
Межі компетенціїспеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органіввнутрішніх справ України і Служби безпеки України визначаються на основі законівУкраїни «Про міліцію», «Про Службубезпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», „Про організаційно-правовіоснови боротьби з організованою злочинністю”,Кримінально-процесуального кодексу та інших законів України.
Статтею 12 ЗУ „Про організаційно-правові основи боротьби зорганізованою злочинністю” встановлені рава спеціальних підрозділів по боротьбі з організованоюзлочинністю органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та їхспівробітників.
При здійсненнізаходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам поборотьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпекиУкраїни надаються повноваження:
а) заводитиоперативно-розшукові справи. Постанова про заведення справи затверджується начальникомспеціального підрозділу;
б) на письмову вимогукерівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованоюзлочинністю одержувати від банків, а також кредитних, митних, фінансових таінших установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності)інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішніекономічні угоди фізичних і юридичних осіб. Документи та інформація повиннібути подані негайно, а якщо це неможливо — не пізніш як протягом 10 діб;
в) залучати до проведенняперевірок, ревізій та експертиз кваліфікованих спеціалістів установ,організацій контрольних і фінансових органів;
г) одержувати інформаціюз автоматизованих інформаційних і довідкових систем та банків даних,створюваних Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України,Антимонопольним комітетом України, Фондом державного майна України,міністерствами, відомствами, іншими державними органами України;
д) в разі одержанняфактичних даних про організовану злочинну діяльність для їх перевіркивитребувати та одержувати від державних органів, об'єднань громадян,підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) інформацію ідокументи. Витребовувані документи та інформація повинні бути подані негайноабо не пізніш як протягом 10 діб.
За матеріаламиоперативно-розшукової діяльності та кримінальних справ спеціальні підрозділи поборотьбі з організованою злочинністю мають право подавати до суду заяви проскасування реєстрації і припинення діяльності суб'єктів підприємництва, а такожза наявності підстав, передбачених Законом, подавати до суду позови провизнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.
При здійсненні боротьби зорганізованою злочинністю співробітники спеціальних підрозділів органів внутрішніхсправ і Служби безпеки України мають право:
а) за письмовимрозпорядженням керівника відповідного спеціального підрозділу входити заслужбовими посвідченнями на територію, у приміщення, склади та сховищапідприємств, організацій і установ (крім іноземних, дипломатичнихпредставництв), незалежно від їх відомчої належності та форм власності, наконтрольно-пропускні пункти прикордонних військ та митниць, а також у виробничіприміщення громадян, які займаються підприємницькою діяльністю;
б) за постановою та зсанкції відповідного прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальнимипідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, а у невідкладних випадках- з наступним повідомленням прокурора протягом доби в разі загрози знищення,приховування або втрати предметів чи документів, які можуть бути використані урозкритті та розслідуванні злочинної діяльності, на строк до 10 діб опечатуватиархіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх підохорону, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних таюридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта.Копії акта вручаються громадянину чи представнику підприємства, установи,організації.
Оперативні управління,відділи та відділення спеціальних підрозділів мають повноваження органудізнання. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю можутьпорушувати і розслідувати, передавати через відповідного прокурора по наглядуза виконанням законів спеціальними підрозділами за підслідністю в інші органивнутрішніх справ і Служби безпеки України кримінальні справи про виявлені нимизлочини, у такому ж порядку витребувати і приймати від них до свого провадженнякримінальні справи про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями.Питання вирішення спорів про підслідність зазначених кримінальних справрегулюються цим Законом і Кримінально-процесуальним кодексом України.
Статтею 18 ЗУ „Про організаційно-правові основи боротьби зорганізованою злочинністю” визначені обов'язки державних органів, що мають контрольні повноваження.
Національний банкУкраїни, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна, Державна податковаслужба, Державна контрольно-ревізійна служба, митні органи України, а такожінші державні органи, що мають право контролю за дотриманням організаціями ігромадянами законодавства України, з метою боротьби з організованою злочинністюзобов'язані:
а) під час здійснення умежах своєї компетенції контрольних функцій з'ясовувати неправомірні діїорганізацій і громадян, що можуть свідчити про злочинну діяльність абостворювати умови для такої діяльності;
б) передавати відповіднимспеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю одержувані приздійсненні контрольних функцій і аналізі інформації, що надходить, відомості,що можуть свідчити про організовану злочинну діяльність та використовуватисядля виявлення, припинення і попередження такої діяльності;
в) за дорученнямспеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю проводити у межахсвоєї компетенції ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманнямзаконодавства України організаціями і громадянами;
г) розробляти пропозиціїщодо вдосконалення законодавства, спрямовані на усунення умов, що сприяютьзлочинній діяльності;
д) здійснювати іншізаходи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.
Органи Державноїподаткової служби України зобов'язані:
а) забезпечувативиявлення порушень законодавства про податки і платежі в бюджет та негайноповідомляти про це відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з організованоюзлочинністю;
б) за дорученнямспеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводитиперевірку своєчасності надання і вірогідності документів, пов'язаних зобчисленням платежів у бюджет, одержувати документи про платежі, що підлягаютьоплаті, та тих, що фактично надійшли в бюджет, здійснювати з цією метоювходження в інформаційну систему, зв'язану з підприємництвом;
в) негайно повідомлятивідповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю провсі випадки перереєстрації підприємства у зв'язку із зміною його власника.
Митні органи Українизобов'язані:
а) подавати необхіднудопомогу при проведенні оперативно-розшукових заходів у зоні митного контролю;
б) за дорученнямспеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю проводити перевіркузаконності дій організацій і громадян, пов'язаних з переміщенням предметів іречовин через митний кордон, і комплексний контроль разом з Національним банкомУкраїни за їх валютними операціями;
в) за дорученнямспеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю забезпечуватиконтрольовані поставки наркотичних і психотропних засобів, а також зброї таінших предметів, що використовуються організованими злочинними групами іугрупованнями з метою контрабанди.
Національний банк Україниз метою реалізації державної політики в сфері боротьби з організованоюзлочинністю зобов'язаний:
а) забезпечувативиявлення порушень законодавства з боку комерційних банків та іншихпідконтрольних Національному банку України підприємств, установ, організацій,які створюють умови для організованої злочинної діяльності, і притягненнявинних до відповідальності;
б) встановлювати обсяги іформи звітності, яка подається Національному банку України, необхідні длявиявлення організованої злочинної діяльності та умов, що їй сприяють;
в) при одержанніклопотання про видачу ліцензій на здійснення операцій в іноземній валютіповідомляти про це спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністюі враховувати одержувані щодо них висновки;
г) попередньо інформуватиспеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю провеликомасштабні операції фізичних осіб (у розмірі понад сто мінімальнихзаробітних плат) чи юридичних осіб (у розмірі понад п'ять тисяч мінімальнихзаробітних плат), здійснені одноразово або протягом 30 діб;
д) за рішенням слідчогоабо суду припиняти фінансування та операції з рахунків клієнтів.
Прикордонні військаУкраїни сприяють спеціальним підрозділам Міністерства внутрішніх справ і Службибезпеки України у виявленні, припиненні та попередженні організованої злочинноїдіяльності, затриманні та притягненні до відповідальності її учасників. З цієюметою Прикордонні війська України за дорученням спеціальних підрозділів поборотьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ та Служби безпекиУкраїни, за наявності підстав, передбачених законами України, зобов'язані:
а) проводити перевірку ітимчасове вилучення документів у конкретних осіб, які прямують через державнийкордон України;
б) не пропускати окремихосіб через державний кордон, здійснювати їх адміністративне затримання;
в) оглядати конкретнітранспортні засоби і майно, що прямують через державний кордон України, івилучати виявлені при цьому предмети та речовини, заборонені до вивезення іввезення в Україну, та предмети контрабанди;
г) здійснювати дії щодоконтролю і затримання українських та іноземних невійськових суден.
Завдання 3
Посадові особиСумської філії ПІБ на протязі 1999-2002 року скоїли розкрадання грошових коштівна суму 500 тис. грн. (злочин передбачений ч.5 ст.191 КК України). Визначтеколо оперативно-розшукових і слідчих підрозділів до компетенції яких належитьрозкриття і розслідування злочинів передбачених ст 191 КК України(Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовимстановищем). Яким судом і в якому складі буде розглянута дана кримінальнасправа
Відповідь:
Злочин бувскоєний відповідно до Кримінального Кодексу України ч.5 ст.191 „Привласнення, розтрата майна абозаволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем”:
1.Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало вїї віданні, -
караєтьсяштрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян абовиправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк дочотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, зпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю настрок до трьох років або без такого.
2.Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживанняслужбовою особою своїм службовим становищем -
караєтьсяобмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самийстрок, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певноюдіяльністю на строк до трьох років.
3. Дії,передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або запопередньою змовою групою осіб, -
караютьсяобмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі настрок від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чизайматися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Дії,передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчиненіу великих розмірах, -
караютьсяпозбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням праваобіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
5. Дії,передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщовони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -
караютьсяпозбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням праваобіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років таз конфіскацією майна.
Відповідно доКримінально-процесуального Кодексу України та Закону України „Про міліцію” справу буде порушено відділом внутрішніх справміліції. Справу будуть вести слідчі відділу по боротьбі з економічноюзлочинністю.
По першійінстанції, згідно Закону України „Про судоустрій” справа має розглядатися судомзагальної юрисдикції, а саме районним судом (Зарічним, чи Ковпаківським) м.Сум.
Завдання 4
Слідчимвідділом УПМ в місті Суми в ході розслідування кримінальної справи №11233 пообвинуваченню Зощенко М.І. у скоєні злочинів передбачених ч.3 ст.212 (Ухиленнявід сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) були встановленіфакти привласнення ним майна скоєного шляхом зловживання службовим становищем(злочин передбачений ст.191 КК України). Що потрібно робити в даній ситуаціїслідчим податкової міліції. Відповідь обґрунтуйте
Відповідь:
Злочин бувскоєний відповідно до Кримінального Кодексу України ч.3 ст.212 „Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язковихплатежів”
1. Умиснеухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять всистему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненеслужбовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від формивласності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створенняюридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщоці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державнихцільових фондів коштів у значних розмірах, -
караєтьсяштрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадянабо позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю настрок до трьох років.
2. Ті самідіяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели дофактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів увеликих розмірах, -
караютьсяштрафом від п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадянабо виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк доп’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певноюдіяльністю на строк до трьох років.
3. Діяння,передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, ранішесудимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів,або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державнихцільових фондів коштів в особливо великих розмірах, -
караютьсяпозбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням праваобіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років зконфіскацією майна.
4. Особа, якавперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті,звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення докримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), атакож відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансовісанкції, пеня).
П р и м і т ка. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і іншихобов’язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установленийзаконодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміромкоштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які втри тисячі і більше разів перевищують установлений законодавствомнеоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміромкоштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов’язкових платежів, які вп’ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавствомнеоподатковуваний мінімум доходів громадян.
А також відповідно до КримінальногоКодексу України ст.191 „Привласнення,розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем”:
1.Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало вїї віданні, -
караєтьсяштрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян абовиправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк дочотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, зпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю настрок до трьох років або без такого.
2.Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживанняслужбовою особою своїм службовим становищем -
караєтьсяобмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самийстрок, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певноюдіяльністю на строк до трьох років.
3. Дії,передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або запопередньою змовою групою осіб, -
караютьсяобмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі настрок від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чизайматися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Дії,передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчиненіу великих розмірах, -
караютьсяпозбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням праваобіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
5. Дії,передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщовони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -
караютьсяпозбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням праваобіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років таз конфіскацією майна.
Справа порушена вподатковій міліції має буде поділена на дві справи:
1.По ст.212 ККУ –слідство мають вести слідчі податкової міліції
2.По ст. 191 ККУ– слідство передається в відділ по боротьбі з організованою економічноюзлочинністю Районного відділу міліції м.Сум.
По першійінстанції, згідно Закону України „Про судоустрій” справа має розглядатися судомзагальної юрисдикції, а саме районним судом (Зарічним, чи Ковпаківським) м.Сум.
Завдання 5. Нотаріатв Україні. Права і обов'язки нотаріуса
Відповідь
Загальнахарактеристика та основні завдання нотаріату
У системіправозахисних органів важливе місце належить нотаріату. Нотаріат в Україні — це системаорганів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок засвідчувати права, атакож факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії,передбачені Законом України «Про нотаріат», для надання їм юридичноївірогідності (ст. 1 Закону).
Діяльністьнотаріату спрямовано на охорону й захист прав і законних інтересів фізичних таюридичних осіб, на запобігання правопорушенням шляхом правильного й своєчасноговчинення нотаріальних дій.
Предметомнотаріальної діяльності є засвідчення безперечних прав, безперечних фактів івчинення інших дій, що випливає з повноважень нотаріальних органів і посадовихосіб, закріплених у Законі України «Про нотаріат». У разі виникненняспору про цивільне право нотаріус зобов'язаний зупинити вчинення нотаріальноїдії до розв'язання спірного питання судом. Під час здійснення нотаріальної діївиділяють такі стадії нотаріального провадження:
— подання заяви,її прийняття посадовою особою, перевірка передумов права на виконаннянотаріальних дій і умов їхнього здійснення;
— розгляд заявипо суті;
— здійсненнянотаріальної дії;
— оскарження діїнотаріального органу;
— виконаннянотаріального акта.
У функціонуваннінотаріату умовно можна виділити загальну частину, в якій розглядають такіположення, як правова основа діяльності нотаріату, права й обов'язки нотаріусатощо, та спеціальну, де основним є повноваження з вчинення окремих нотаріальнихдій. Джерелами нотаріального права є система нормативних актів, що регулюють ціправовідносини. Джерелом є також Конституція України, де закріплено теоретичніположення, які обумовлюють діяльність нотаріату.
2 вересня 1993року прийнято Закон України «Про нотаріат». Цим Законом врегульованодіяльність нотаріату в Україні, визначено, хто може бути нотаріусом,установлено коло прав і обов'язків нотаріусів. Законом вперше було передбаченозапровадження приватного нотаріату.
Крім цих основнихнормативних актів, нотаріуси в своїй діяльності керуються постановами йрозпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціямиМіністерства юстиції.
Норми, щорегулюють організацію й діяльність нотаріату, становлять самостійну галузьзаконодавства. Разом з тим законодавство про нотаріат тісно пов'язано з такимигалузями законодавства, як цивільне, цивільне процесуальне, шлюбно-сімейне татрудове. Під час здійснення будь-яких нотаріальних дій нотаріусам доводитьсявикористовувати не лише правила нотаріального провадження, а й звертатися донорм зазначених галузей законодавства. Наприклад, засвідчуючи договорикупівлі-продажу, заповіт, видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріускерується нормами цивільного законодавства, роз'яснює їхній зміст громадянам,які до нього звернулися. Здійснення нотаріальних дій за кордоном визначеноконсульськими конвенціями, міжнародними угодами та договорами, а в певнихвипадках можуть бути застосовані норми іноземного законодавства.
Серед загальнихположень про нотаріат, закріплених законодавством, можна виділити ті, що єосновою діяльності нотаріусів та інших посадових осіб нотаріату. Одним із найважливішихє принцип законності. Він виявляється насамперед у тому, що нотаріуси йслужбові особи, які виконують ці функції, діють згідно з чинним законодавством(ст. 7 Закону).
Разом з тимнотаріуси повинні вимагати додержання законності всіма громадянами таюридичними особами, які звертаються до них із проханням виконати певнунотаріальну дію; відмовляти у виконанні дій, що суперечать закону; не прийматидокументи, які оформлено з порушеннями закону або містять відомості, щоганьблять честь і гідність громадян.
Не менш важливимпринципом діяльності нотаріату є додержання таємниці виконуваних нотаріальнихдій. Так, у ст. 5 зазначеного Закону прямо вказано на те, що одним з обов'язківнотаріуса є зберігання в таємниці відомостей, одержаних ним у зв'язку звчиненням нотаріальних дій. Дія цього принципу має поширюватися не лише нанотаріусів, а й на тих осіб, які виконують будь-які допоміжні функції і якимстало відомо про суть вчинюваних нотаріальних дій (наприклад, друкарки,перекладачі). Саме тому довідки й документи нотаріальні контори та приватнінотаріуси видають лише тим громадянам, державним установам і організаціям, дляяких або за дорученням яких виконували нотаріальні дії. Довідки стосовнозаповітів можуть бути видані тільки після смерті спадкодавця й тільки в разіпред'явлення свідоцтва про його смерть. Довідки й документи про виконуванінотаріальні дії видають також на вимогу (оформлену належним чином) судовихорганів, органів прокуратури, слідства, пов'язаних із кримінальними абоцивільними справами, що є в їхньому провадженні.
Останнім часомзростає тенденція до зняття з суду обов'язку сприяти сторонам у цивільнійсправі в збиранні доказів. Водночас законодавець передбачив, що відповідно дост. 6 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право збиративідомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільній справі,а також запитувати й отримувати документи або їх копії, необхідні для виконаннядоручення клієнта. Отже, враховуючи зазначене, доцільно було б до ст. 8 ЗаконуУкраїни «Про нотаріат» внести відповідні зміни щодо розширення колаосіб, які можуть одержувати інформацію стосовно вчинюваних нотаріальних дій відорганів нотаріату.
Важливе значенняв діяльності нотаріату має також принцип об'єктивної істини, тобтообґрунтованості дій нотаріусів та інших посадових осіб, які виконуютьнотаріальні дії. Цей принцип передбачає, що підставою для виконаннянотаріальних дій є дійсні обставини, підтверджені необхідними й достатнімиписьмовими доказами (документами). Подані матеріали нотаріус оцінює з поглядуїх належності, допустимості та достовірності (ст. 4 Закону).
Значну рольвідіграє принцип національної мови нотаріального діловодства (ст. 15 Закону).Мову нотаріального діловодства визначено Конституцією України, законами України«Про нотаріат» та «Про мови» (ст. 20). Якщо особа, яказвернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведутьділоводство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їйнотаріусом або перекладачем.
Структура таповноваження нотаріальних органів
Міністерствоюстиції України наділено правом відкривати й ліквідовувати нотаріальні контори(ст. 17 Закону).
Штати державнихнотаріальних контор затверджують управління юстиції Ради міністрів РеспублікиКрим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій умежах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності тафонду заробітної плати (ч. 2 ст, 17 Закону).
Державнанотаріальна контора є юридичною особою, її очолює завідуючий. Призначення тазвільнення з посади нотаріуса здійснює відповідне управління юстиції.
За вчиненнянотаріальних дій нотаріуси справляють державне мито в розмірах, установленихДекретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року з наступними змінамита доповненнями.
Державний нотаріусмає печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державноїнотаріальної контори та відповідним номером (ст. 22 Закону).
Приватнунотаріальну діяльність реєструють відповідні управління юстиції за заявоюособи, яка має свідоцтво про право на нотаріальну діяльність.
Правилареєстрації приватної нотаріальної діяльності регламентовано Законом України«Про нотаріат» та Положенням про порядок реєстрації приватноїнотаріальної діяльності, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від4 березня 1994 року № 10/5. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону реєстраційнепосвідчення видає управління юстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви.Відмову в реєстрації приватної нотаріальної діяльності заборонено. Про виданереєстраційне посвідчення управління юстиції повідомляє податкову інспекцію.
Закон зобов'язуєприватного нотаріуса розпочати свою діяльність у тримісячний термін післяотримання реєстраційного посвідчення. Ігнорування цієї вимоги Закону можезумовити анулювання реєстраційного посвідчення (ч. 5 ст. 24 Закону).
Анулюванняреєстраційного посвідчення та, як наслідок, припинення приватної нотаріальноїдіяльності може відбутися також у випадках, передбачених ст. 30 Закону, а саме:
- поданняприватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;
- анулюваннясвідоцтва про право на нотаріальну діяльність;
- колиприватний нотаріус не уклав договір службового страхування, не вніс заставу длязабезпечення відшкодування шкоди або не поповнив страхову заставу до встановленогорозміру (шкоду, заподіяну особі внаслідок незаконних дій або недбалостіприватного нотаріуса, відшкодовують у повному розмірі — ст. 27 Закону);
- длязабезпечення відшкодування заподіяної шкоди протягом трьох місяців приватнийнотаріус зобов'язаний укласти з органом страхування договір службовогострахування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страховузаставу;
- страховузаставу або страхову суму встановлюють у розмірі стократної мінімальноїзаробітної плати (ст. 28 Закону);
- якщоприватний нотаріус без поважних причин не виконував своїх обов'язків протягомтрьох місяців і не повідомив про це управління юстиції;
- якщо станздоров'я тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.
За вчиненнянотаріальних дій приватні нотаріуси справляють плату, розмір якої встановлюютьза домовленістю сторін (ст. 31 Закону). З доходу приватного нотаріусасправляють прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством(ст. 32 Закону). Відповідно до ст. 37 Закону України «Про нотаріат»та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особамивиконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатівУкраїни від 25 серпня 1994 року № 22/5 у населених пунктах, де немає державнихнотаріусів, посадові особи можуть вчиняти певні нотаріальні дії.
Згідно з п. 2Інструкції нотаріальні дії можуть здійснювати лише ті посадові особи, на якихрішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладеновчинення цих дій. Посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальнідії, зобов'язані додержуватися таємниці цих дій.
Посадові особизобов'язані сприяти громадянам, підприємствам і організаціям у здійсненні їхніхправ і захисті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджатипро наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридичну необізнаністьне могли використовувати їм на шкоду (п. 5 Інструкції).
Організацію йпорядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами Українирегламентовано Законом України «Про нотаріат», Консульським статутомУкраїни та ін.
Організаціюроботи державних нотаріальних архівів регулює Закон України «Пронотаріат» і Положення про державний нотаріальний архів, затверджененаказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 1994 року № 8/5.
Відповідно дозгаданих Закону (ст. 23) та Положення (п. 1.1) державні нотаріальні архівизасновують у обласних центрах, містах Києві, Севастополі та Сімферополі длятимчасового (до 75 років) централізованого зберігання та використаннянотаріальних документів, передачі їх у відповідний державний архів, наданняметодичної та практичної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи здокументами.
Фондоутворювачамиє державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, посадові особи виконавчихкомітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, які вчиняютьнотаріальні дії, та посадові особи, що посвідчують заповіти й доручення,прирівняні до нотаріально засвідчених.
Архів створює таліквідує Міністерство юстиції України. Він є юридичною особою, має свою печаткута найменування.
Сукупністьнотаріальних дій, які згідно з чинним законодавством мають виконуватинотаріальні органи, становить компетенцію нотаріату. Нотаріальні дії,відповідно до їхньої спрямованості, класифікують таким чином:
- дії ззасвідчення безспірного факту;
- дії ззасвідчення безспірного права;
- дії знадання виконавчої сили борговим і платіжним документам;
- захиснінотаріальні дії.
Наявне загальнеправило, відповідно до якого нотаріальні дії може вчиняти будь-який нотаріус навсій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55,60, 70-73, 85,93 та 103 Закону України «Про нотаріат». Наприклад,нотаріус і посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міськоїради народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не можуть вчинятинотаріальні дії на своє ім'я й від свого імені, на ім'я та від імені свогочоловіка чи своєї дружини, їхніх і своїх родичів (батька, дітей, онуків, діда,баби, братів, сестер), а також на ім'я й від імені працівників даної нотаріальноїконтори, працівників, які перебувають у трудових відносинах із приватнимнотаріусом, або працівників цього виконавчого комітету.
Посадові особивиконавчих комітетів не мають права вчиняти нотаріальні дії також на ім'я й відімені виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняють убудь-якій іншій державній нотаріальній конторі, в приватного нотаріуса.Посадові особи не можуть засвідчувати заповіти й доручення на своє ім'я та відсвого імені, на ім'я та від імені свого чоловіка або своєї дружини, її і своїхблизьких родичів. Нотаріальні та прирівняні до них дії, вчинені з порушеннямустановлених ст. Закону правил, є нечинними.
Закон України«Про нотаріат» визначає компетенцію державних нотаріальних контор.
У державнихнотаріальних конторах вчиняють такі нотаріальні дії (ст. 34 Закону):
- засвідчуютьугоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);
- вживаютьзаходів щодо охорони спадкового майна;
- видаютьсвідоцтва про право на спадщину;
- видаютьсвідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;
- видаютьсвідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів;
- видаютьдублікати документів, що зберігаються в справах нотаріальної контори;
- накладаютьзаборону відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку,гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
- засвідчуютьвірність копій документів і виписок з них тощо.
Разом з тим слідвраховувати, що Указом Президента України «Про врегулювання діяльностінотаріату в Україні» від 23 серпня 1998 року було фактично розширенокомпетенцію приватних нотаріусів, при цьому не змінюючи відповідних норм ЗаконуУкраїни «Про нотаріат». Відтепер із компетенції приватних нотаріусіввиключено лише такі нотаріальні дії:
- видачасвідоцтва про право на спадщину;
- вжиттязаходів щодо охорони спадщини майна.
Слід погодитися завторами, які вважають, що неоднозначне розв'язано питання про право приватногонотаріуса засвідчувати справжність підпису батьків, опікунів (піклувальників)на заявах про згоду на усиновлення. Закон України «Про нотаріат» (ст.37) передбачає, що в населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадовіособи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатіввчиняють такі нотаріальні дії:
1) засвідчують заповіти;
2) засвідчують доручення;
3) засвідчують вірність копійдокументів і виписок з них;
4) засвідчують справжністьпідпису на документах.
Посадові особи немають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном. Відповідно дост. 38 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії за кордономвиконують консульські установи України. Безпосередньо нотаріальні дії виконуютьконсули та консульські агенти.
Консульськийстатут України, затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 року,встановлює, що основним завданням консульських установ України є захистекономічних і правових інтересів держави, громадян України та юридичних осіб.
Консульськийстатут передбачає низку уточнень щодо деяких дій. Наприклад, відповідно до ст.44 Статуту консул повинен вживати заходів щодо спадкового майна, реалізувати цемайно, якщо воно не підлягає тривалому зберіганню; приймати спадкове майно дляпередачі спадкоємцям, що перебувають на території України, приймати назберігання гроші, цінності, цінні папери, документи громадян України.
Згідно зі ст. 44Консульського статуту консули, одержавши повідомлення від капітанів морськихторговельних суден про загибель або пошкодження вантажів, повинні скласти актпро морський протест, а в разі аварії, вимушеної посадки або іншої пригоди зцивільним повітряним судном України вони вживають заходів щодо зберіганнядоказів; таких самих заходів вживають, коли йдеться про засоби автомобільного,залізничного транспорту та суден річкового флоту.
За консуломзакріплено право без спеціальної довіреності представляти в установах, у томучислі й нотаріальних, держави перебування громадян України, які відсутні або немають можливості особисто захищати свої інтереси з будь-яких причин. Захистправ відбувається до моменту призначення особою представника або до початкуведення справ особисто.
У ст. 51Консульського статуту закріплено правило, яке зобов'язує консула, якщо йомустане відомо про відкриття спадщини на користь громадян, що проживають вУкраїні, повідомити про це МЗС України.
Слід зазначити,що вчиняючи нотаріальні дії, передбачені ст. 38 Закону України «Пронотаріат», консули додержуються тих самих принципів і правил вчиненнянотаріальних дій, які встановлено законодавством для нотаріальних органів, щодіють на території України.
Крімперерахованих вище, згідно зі ст. 40 Закону України «Про нотаріат» донотаріально засвідчених прирівнюють заповіти та доручення, засвідченіпосадовими особами певних організацій за обставин, коли поблизу немає нотаріусай разом з тим виникає потреба у вчиненні таких дій.
Заповітигромадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, санаторіях або проживають убудинках для престарілих та інвалідів, прирівнюють до нотаріально засвідчених,якщо їх засвідчено головними лікарями, їхніми заступниками по медичній частиніабо черговими лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів.
Правозасвідчувати заповіти надано капітанам морських суден або суден внутрішньогоплавання, що плавають під прапором України, а також начальникам експедицій стосовнозаповітів громадян, які перебувають у плаванні або експедиції.
Засвідчуватизаповіти та доручення мають право начальники військово-лікувальних закладів,шпиталів, санаторіїв, їхні заступники по медичній частині, старші й черговілікарі стосовно громадян, які перебувають на лікуванні в цих закладах.
Заповіти тадоручення військовослужбовців, а також робітників і службовців, членів їхніхсімей і членів сімей військовослужбовців у пунктах дислокації військовихчастин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державнихнотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб і органів, щовчиняють нотаріальні дії, можуть засвідчувати командири (начальники) цихчастин, з'єднань, установ і закладів.
Начальники місцьпозбавлення волі мають право засвідчувати заповіти та доручення осіб, яківідбувають покарання в місцях позбавлення волі.
Статус, правовийі соціальний захист нотаріусів
Нотаріус (відлат. писар, секретар) — посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії.
Хто має право нанотаріальну діяльність? Відповідно до ст. 3 Закону України «Пронотаріат» нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичнуосвіту, пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальнійконторі або в приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит і одержавсвідоцтво про право займатися нотаріальною діяльністю.
Не може бутинотаріусом особа, яка має судимість. Нотаріус не може перебувати в штаті іншихдержавних, приватних і громадських підприємств та організацій, займатисяпідприємницькою й посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувануроботу, за винятком викладацької і наукової.
За ЗакономУкраїни «Про нотаріат» (ст. 4) нотаріус має право:
- вимагативід підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні длявчинення нотаріальних дій;
- складатипроекти угод і заяв, виготовляти копії документів і виписки з них, а такождавати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правовогохарактеру.
Чиннимзаконодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права. Обов'язки нотаріуса:
- здійснюватисвої професійні обов'язки відповідно до закону й даної ним присяги;
- сприятигромадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їхніх прав,захищати їхні законні інтереси, роз'яснювати права та обов'язки, попереджатипро наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаністьне могла бути використана їм на шкоду;
- зберігатив таємниці відомості, одержані під час вчинення нотаріальних дій;
- відмовлятиу вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України абоміжнародним договорам.
Для визначеннярівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальноюдіяльністю, при управліннях юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій утворюютькваліфікаційну комісію нотаріату, Положення про яку затверджує Міністерствоюстиції (ст. 10 Закону України «Про нотаріат»). Положення прокваліфікаційну комісію нотаріату затверджено наказом Міністерства юстиціїУкраїни від 28 грудня 1993 року № 22/5 зі змінами, внесеними згідно з наказомМін'юсту від 25 грудня 1997 року № 89/5. Це Положення регламентує статус,завдання та функції кваліфікаційної комісії нотаріату.
Повноваженнякваліфікаційної комісії (п. 12 Положення):
- розглядаєзаяви осіб і проводить конкурсний відбір для визначення професійного рівняосіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю;
- зараховуєдо резерву на заміщення посади стажиста;
- визначаєкерівника стажування;
- допускаєосіб або відмовляє їм у допуску до складання кваліфікаційного іспиту;
- приймаєкваліфікаційний іспит;
- приймаєрішення про можливість чи неможливість допуску особи до нотаріальноїдіяльності.
При Міністерствіюстиції України створено Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, її діяльністьрегламентовано Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 року №114 з наступними змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від16 жовтня 1998 року № 1640.
Основнимзавданням комісії є розгляд скарг на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату,тому комісія:
- розглядаєскарги на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату про відмову в допуску особидо нотаріальної діяльності;
- розв'язуєпитання про можливість складання повторного кваліфікаційного іспиту комісіїособою, яка подала скаргу;
- розробляєй затверджує програму та порядок складання кваліфікаційних іспитів особами, яківиявили намір займатися нотаріальною діяльністю (п. 10 Положення).
На підставірішення кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерство юстиції України видаєсвідоцтво про право на здійснення нотаріальної діяльності (ст. 11 ЗаконуУкраїни «Про нотаріат»).
Відмову у видачісвідоцтва може бути оскаржено до суду в місячний термін з дня її одержання (ч.2 ст. 11 Закону).
Кабінет МіністрівУкраїни встановлює розмір плати, яку вносять за видачу свідоцтва про право наздійснення нотаріальної діяльності.
Міністерствоюстиції може анулювати свідоцтво про право на здійснення нотаріальноїдіяльності (ст. 12 Закону):
1) з власноїініціативи нотаріуса;
2) за поданнямМіністерства юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київської таСевастопольської міських державних адміністрацій у випадках:
а) втратигромадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;
б) винесення щодонотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;
в) винесенняухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, щонабрала законної сили;
г) винесенняпостанови про припинення щодо нотаріуса кримінальної справи з нереабілітуючихпідстав;
д) винесеннярішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, якавиконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою,оголошення її померлою;
е) неодноразовогопорушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій абогрубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств,установ, організацій, громадян;
є)невідповідності нотаріуса посаді, яку він обіймає, внаслідок стану здоров'я, щоперешкоджає нотаріальній діяльності.
Рішення проанулювання свідоцтва про право на здійснення нотаріальної діяльності може бутиоскаржено до суду в місячний термін з дня його одержання.
Для захистусоціальних і професійних прав нотаріуси можуть об'єднуватися взагальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації. В Україні існує Нотаріальнапалата, яка захищає професійні інтереси нотаріусів. Об'єднання нотаріусів здійснюютьметодичну та видавничу роботу, можуть створювати спеціальні фонди й діютьвідповідно до своїх статутів.
Списоквикористаних джерел
1. ЗаконУкраїни „Про міліцію” (від 20 грудня 1990 р.N 565-XII, остаточні зміни ЗУ N 3537-IV від 15.03.2006.)
2. ЗаконУкраїни „Про судоустрій України” (від 7 лютого 2002 року N 3018-III), Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180
3. Законодавство пропрокуратуру, адвокатуру та інші правоохоронні органи // Основи держави і права: Навч. посіб.- К., 2003.
4. Законодавство просудочинство і нотаріат // Основи держави і права: Навч. посіб.- К., 2001.
5. Клименко Н.Правоохоронні органи України: Навч. посіб. — К.: Вид.-во Європейськогоуніверситету, 2002.
6. Кримінально-процесуальний Кодекс України
7. Нотаріат в Україні// Все для вчителя.- 2004.- №10.- С.89-109
8. Поздняков В.Судові і правоохоронні органи України // Світ сучасної людини.- К., 2004.
9. Правоохоронніоргани та адвокатура // Основи правознавства: Навч. посіб.- К., 2003.
10. Правоохоронніоргани України // Правознавство: Підруч.- К., 2003.
11. Судова влада вУкраїні // Основи правознавства: Навч. посіб.- К., 2003.
12. Судова діяльність// Правознавство: Підруч.- К., 2003.
13. Фрицький О.Конституційні основи судової влади в Україні // Фрицький О. Конституційне право України: Підруч.- К., 2002.