Міністерствоосвіти і науки України
Львівськийнаціональний університет імені Івана Франка
Юридичнийфакультет
Кафедракримінального процесу та криміналістики
Курсоваробота
натему: «Тактика пред’явлення для впізнання живих осіб»
Виконала:
студентка групи ЮРД-52з
Кіт Олена Юріївна
Львів
2011
План
Вступ
1. Поняття,значення та види пред'явлення для впізнання
2. Підготовкадо пред'явлення для впізнання живих осіб
3. Тактикапред'явлення для впізнання окремих об'єктів
4. Пред'явленнядля впізнання у судовому слідстві
5. Фіксаціяходу і результатів пред'явлення для впізнання
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Виконання завданьсудочинства багато в чому залежить від вмілого проведення слідчих і судовихдій. Тому можна впевнено говорити про безпосередній і суттєвий вплив наефективність розслідування злочинів широкого і правильного застосуваннярозроблених криміналістикою тактичних прийомів і рекомендацій по проведеннюокремих слідчих і судових дій, а також необхідність використання в ході їхпроведення накопиченого практичного досвіду спеціалістів і сучасних досягненьнауки і техніки. Безпосередньо це стосується і тактики пред'явлення длявпізнання.
Розробцірекомендацій щодо тактики пред'явлення для впізнання присвячені праці вченихН.Н. Гапановича, А.Я. Гінзбурга, В.І. Коміссарова, Ю.Г. Корухова, Г.І.Кочарова, А.Є. Крикунова, А.Ф. Маєвського, І.І. Когутича, З.Г. Самошиної, П.П.Цвєткова, Є.Ю. Самолаєвої та ін.
Не дивлячись нате, що більшість основоположних праці були опубліковані в 60-70-ті роки ХХ ст.,вони не втратили своєї практичної і наукової цінності.
Слід зазначити,що більшість праць, котрі зачіпають питання тактики проведення пред'явлення длявпізнання, були написані до внесення змін 13 січня 2000 р. у ст.174 КПКУкраїни, що закріпили нові положення його проведення, а саме пред'явлення длявпізнання поза візуальним спостереженням.
Також необхідновраховувати стан науки і техніки, котрий дає можливість використання в практиціпроведення слідчих дій сучасних науково-технічних засобів, зокрема, прифіксації пред'явлення для впізнання і проведенні деяких його видів.
Тому об'єктивніпередумови для подальшого дослідження проблеми пред'явлення для впізнаннябудуть завжди існувати.
Метою курсовоїроботи є висвітлити питання, пов'язані із тактикою пред'явлення для впізнанняяк на досудовому, так і в судовому слідстві, розкрити поняття, класифікаціюцієї судово-слідчої дії, підготовку до її проведення, тактику пред'явлення длявпізнання певних об'єктів, зокрема, і у судовому слідстві, фіксацію ходу ірезультатів пред'явлення для впізнання.
1.Поняття, значення та види пред'явлення для впізнання
Сутністьпред'явлення для впізнання полягає в тому, що попередньо допитана особа(впізнаючий) при пред’явленні їй об'єкта порівнює його з уявним образом і даєпоказання про те, чи впізнає вона об'єкт, що сприймався раніше за певнихобставин, пов'язаних з розслідуваним злочином, а також пояснює, за якимиознаками або обставинами. Таким чином, впізнаючий здійснює ототожнення заідеальним відображенням, результати якого фіксуються в протоколі впізнання.Порядок його проведення регламентований діючим кримінально-процесуальнимзаконодавством.
ВКримінально-процесуальному кодексі України пред'явленню для впізнанняприсвячені 174, 175,176 і 309 статті. Статті 174-176 встановлюють порядок іумови пред'явлення для впізнання в рамках досудового слідства і містять нетільки відпрацьовані практикою правила його проведення, але і нові положення: зметою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання проводиться позавізуальним спостереженням того, кого впізнають. Стаття 309 регламентує проведенняпред'явлення для впізнання в судовому засіданні [1].
Істотне значеннямає правильне визначення поняття пред'явлення для впізнання, котре дозволитьз'ясувати його зміст і процесуальну природу, відрізнити його від інших слідчихдій. Єдиного загальновизнаного підходу до його розуміння (з погляду існуваннярізних його визначень, наведених в юридичній літературі) не сформувалося, авизначення поняття пред'явлення для впізнання відсутнє в КПК України.
Вкриміналістичній літературі існує багато визначень пред'явлення для впізнання.Так, Г.І. Кочаров вважав, що пред'явлення для впізнання є слідча дія, метакотрої встановити, чи є об’єкт, що пред'являється, тим самим, котрий особа, щовпізнає, спостерігала раніше у зв'язку з фактами, котрі мають відношення до розслідуваноїподії [9]. В своєму визначенні Г.І. Кочаров вказує тільки мету, одночаснопідкреслюючи значимість його результатів в розслідуванні.
П.П. Цветковзапропонував визначення, що розглядає пред'явлення для впізнання як«процесуальну слідчу дію, що полягає в пред’явленні свідку чи іншій особіякого-небудь об'єкта з метою його ідентифікації чи встановлення однаковоїродової приналежності (подібності) з об'єктом, що був раніше предметомспостереження при тих чи інших обставинах». Однак, вказуючи на суб'єктвпізнання, автор не конкретизує його, вказавши тільки «свідка» і нероз'яснюючи, хто є «інші особи». Також автор вносить невизначеність, називаючиобставини, при котрих об'єкт був предметом спостереження, «ті чи інші» [25, 34].
З.Г. Самотина даєнаступне визначення: «пред'явлення для впізнання – це складна слідча дія – регламентованийкримінально-процесуальним законом комплекс організаційних, пізнавальних іпосвідчувальних дій слідчого (і співробітника органу дізнання), що ґрунтуєтьсяна здатності людини впізнавати за ознаками матеріальні об'єкти, спрямована навстановлення наявності чи відсутності їх тотожності». В даному визначенні колоосіб, що мають право проводити пред'явлення для впізнання, обмежене слідчим іспівробітником органу дізнання. Також в ньому відсутня вказівка на суб'єкт, щовстановлює «відсутність чи наявність тотожності» пред'явленого «матеріальнооб'єкта» [21, 34].
На думку Н.Н.Гапановича, пред'явлення для впізнання – «це особлива форма процесуальногоототожнення, що полягає в пред'явленні особі не менше трьох подібних(однорідних) об'єктів з метою становлення тотожності об'єкта, що має відношеннядо розслідуваної в судочинстві події». Автор включає у визначення крімкількісних умов пред'явлення для пізнання (не менше трьох об'єктів) ще і якісніпоказники (подібність, однорідність), вказуючи на їх важливе процесуальнезначення [4, 23].
А.Я.Гінзбургвказує, що пред’явлення для впізнання – це «самостійна процесуальна дія,сутність котрої полягає в ототожненні, або встановленні групової приналежностіоб'єкта, що раніше спостерігався». Варто погодитися з думкою Є.Ю. Самолаєвої,що називати впізнання «процесуальною дією» не зовсім правильно, оскільки цедосить широке поняття крім того, дане визначення є дуже лаконічним для повноговідображення його сутності [5, 54].
Пред'явлення длявпізнання згідно ст.309 КПК може бути проведено і в суді, називати його тількислідчою дією, як це роблять багато авторів, на сьогодні недостатньо. Називатисявоно повинно – судово-слідчою дією (як це зробив, наприклад, в своїй роботіН.В. Терзієв).
Як пише Є.Ю.Самолаєвої: пред'явлення для впізнання – це судово-слідча дія, що полягає вототожненні або встановленні групової приналежності потерпілим, свідком,підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним об'єкта, що раніше сприймався цієюособою, за його розумовим відображенням на основі зорових, нюхових, слухових чиінших відчуттів і будь-якого їх поєднання. Проте пред'явлення для впізнанняполягає перш за все в пред'явленні певного об'єкта; ототожнення або встановленнягрупової приналежності з об'єктом, що раніше спостерігався, є метою даноїсудово-слідчої дії [20, 51].
Варто погодитисяз Когутичем І.І., на думку котрого, пред'явлення для впізнання – цесудово-слідча дія, яка полягає в пред'явленні особі будь-якого об'єкта з метоюйого ототожнення або встановлення групової спільності з об'єктом, котрий ранішеспостерігався цією особою у зв'язку з обставинами, що мають значення длякримінальної справи [8, 32].
Мета цієї діїполягає в тому, щоб встановити, чи є об'єкт тим самим, котрий сприймала ранішеособа, що впізнає, у зв’язку з подією, що має значення до розслідуваної справи,чи ні. Таким чином, шляхом пред'явлення для впізнання можуть бути одержанідокази по справі. Завдання пред'явлення для впізнання можуть трактуватисяширше. Так, шляхом пред'явлення для впізнання перевіряються показанняпотерпілих, свідків, обвинувачених, підозрюваних, перевіряється обґрунтованістьприпущення, підозри у вчиненні злочину тією чи іншою особою, результати огляду,обшуку, інших слідчих дій. Оскільки на початку розслідування походження різнихфактів і характер причинного зв’язку між ними пояснюється з припущенням,завданням пред'явлення для впізнання може бути і перевірка тих чи інших слідчихверсій. Результати пред'явлення для впізнання можуть бути використані длявстановлення деяких обставин вчиненого злочину, а також для викриттянеправдивих показань.
Деякі вченівбачають завдання впізнання лише у встановленні наявності тотожності об'єктів.Багатьма вченими висловлюються різні думки щодо цілі впізнання. Одні вважають,що ціль впізнання – встановлення тотожності, інші – групової приналежності. Надумку П.П. Цветкова, неможливість трактувати «встановлення подібності» як однуз цілей впізнання обумовлена тим, що висновок особи, що впізнає, про подібністьне може бути достовірним доказом того факту, що перед особою, знаходиться тойже об'єкт, котрий він бачив раніше, а не інший лише подібний на нього. Цяможлива недостовірність пояснюється тим, що при подібності об'єктів існуєспівпадіння лише декількох ознак різних об'єктів. При впізнанні мова повиннайти про встановлення співпадіння або неспівпадіння ознак, що стосується одногооб'єкта. Інакше кажучи, метою впізнання повинно бути встановлення тотожностіабо відмінності, але не подібності.
Автори, котрівважають, що завдання впізнання (крім ототожнення) – встановлення груповоїприналежності, стверджують, що встановлення тільки тотожності об'єкта неузгоджується з вимогами об'єктивності розслідування і звужує можливості цієїслідчої дії. Не можна не погодитися з думкою Є.Ю. Самолаєвої, що коли в ходіпред'явлення для впізнання впізнаючий порівнює мислений образ, що ранішеспостерігав і запам'ятав, з представленими об'єктами, він, як правило, робитьнаступні висновки: про їх тотожність, подібність чи відмінність. Оскількиступінь точності показань впізнаю чого може бути різною, вважається недостатнімобмежуватися тільки висновком про впізнання чи невпізнання пред'явленогооб'єкта.
Пред'явлення длявпізнання розуміють як один із способів ототожнення. Ототожнення, як відомо,може здійснюватися по матеріальним відображенням (сліди, копії і т.д.) і зачуттєво-конкретним образом, що зберігся в пам'яті людини. Впізнання відноситьсядо ототожнення другого типу, так як в основі його лежить запам'ятовування ознакоб'єкта, що спостерігався людиною у зв'язку з вчиненим злочином. Для визначеннясуті пред'явлення може бути вжитий термін, що використовується в психології – впізнавання.Впізнавання – це ототожнення того, що зараз сприймається, зі сприйнятим раніше.Ступінь впізнавання буде залежати від умов первісного сприйняття об'єкта, відстану і здібностей суб'єкта, що проводить впізнавання, від властивостей пам'ятіданої особи, від умов, в котрих проводиться впізнавання, від часу, що пройшов змоменту первинного сприйняття. Залежно від ступеня впізнавання в результатіпред'явлення для впізнання може бути здійснено або суб'єктивне ототожнення(впізнавання одиничного конкретного об'єкта), або тільки встановлення груповоїприналежності предмета чи подібності людини (віднесення об'єкта до загальноїгрупи), або невпізнавання. Звичайно, що доказове значення одержаних у цихвипадках результатів буде різним. Найбільш важливий висновок про індивідуальнутотожність. Встановлення групової приналежності зазвичай має лише орієнтуючезначення. В психології розрізняють два види впізнавання – симультанне ісукцесивне. Симультанне впізнавання – це впізнавання в результаті миттєвогоспівпадіння образу людини, що зберігся в пам'яті впізнаючого, і того, щосприймається ним в момент пред'явлення для впізнання. Сукцесивне впізнаваннявідбувається шляхом розумового порівняння, відбору, співставлення в пам'ятіознак людини, що збереглися в пам'яті і тих, що сприймаються при впізнанні [8,642].
Пред'явлення длявпізнання, в процесі котрого ототожнення чи становлення подібності відбуваєтьсяшляхом впізнавання, є різновидом (формою) криміналістичної ідентифікації. Данаідентифікація по мисленому образу відрізняється тим, що об'єкт може бутиідентифікований лише в тому випадку, якщо він раніше безпосередньо сприймавсявпізнаючим.
Пред'явлення длявпізнання можна поділити на певні види.
Залежно відоб'єктів, які пред'являються для впізнання розрізняють пред'явлення длявпізнання живих осіб; предметів; трупів; тварин; будівлі, ділянки місцевості.Що стосується будівель та унікальних предметів, то пред'явлення деякихунікальних предметів можливе, хоча для них нема однорідних; типові будівлі неможна пред'явити одночасно, хоча вимога однорідності могла би бути виконана. Цене означає, що предмети з подібними властивостями не можуть бути об'єктамивпізнання, але процесуальні форми регулювання його в цих випадках повиннівраховувати їх властивості. Окремі автори, крім того, в число об'єктів, щопред'являються для впізнання, включають і рукописні тексти. Слід зазначити, щовпізнання почерку шляхом його пред'явлення має лише орієнтуючий характер,оскільки для виявлення його загальних і окремих ознак необхідно проводитипочеркознавчу експертизу. Однак потреба в такій експертизі може відпасти, якщовпізнаючий впевнено заявляє, що пред'явлений йому текст написаний ним, і цетвердження впізнаючого підтверджується іншими доказами по справі. Впізнаннярукописного тексту в таких випадках здійснюється не тільки за ознаками почерку,але і за особливостями паперу, фарби і т.п. Не можуть розглядатися як об'єктидля впізнання фотознімки зі скульптурних портретів, виготовлених за методомМ.М. Герасимова, і зліпки з лиця і окремих частин тіла невпізнаних трупів,оскільки ідентифікувати можна той самий об'єкт, котрий безпосередньо сприймавсяраніше. Скульптурні портрети лиця (голови), одержувані шляхом пластичноїреконструкції черепа (метод Герасимова М.М.) несуть в собі елементисуб'єктивного сприйняття їх автора. Впізнавання за зліпками може привести лишедо встановлення подібності з раніше сприйнятим об'єктом. Як зазначають А.Є.Крикунов, А.Ф. Маєвський неправильним є включення в число об'єктів длявпізнання і зліпків зі слідів ніг і різних предметів. При необхідностіототожнення особи за слідами ніг і різних предметів доцільно призначатитрасологічну експертизу, а не проводити пред'явлення для впізнання [13, 42].
Залежно відхарактеру самого об'єкта, який пред'являється для впізнання, виділяютьпред'явлення для впізнання об'єкта в натурі або за фотознімками. Ю.М. Коруховвказує на дві умови, що роблять можливим впізнання за фотознімками. Перша – наявністьобставин, що виключають чи надзвичайно ускладнюють пред'явлення предмету внатурі, і друга – наявність достатньо чіткого зображення ознак об'єкта нафотознімках, за котрими може бути проведено влізання. Фотознімки відіграють вданому випадку допоміжну роль, об'єктом впізнання продовжує залишатися особа,зображена на фотознімку [12, 14].
Залежно відпроцесуального становища осіб, які впізнають – пред'явлення для впізнання заучастю свідків потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, підсудних.
Залежно відстадії кримінального процесу виділяють пред'явлення для впізнання на досудовомуслідстві і пред'явлення для впізнання в суді.
За послідовністюпроведення виділяють первинне і повторне пред'явлення для впізнання. Повторнепред'явлення для впізнання одного і того ж об'єкта тій самій особі, що впізнає,неприпустиме. А проте, є випадки, коли доцільно і не протизаконне проводитиповторне пред'явлення для впізнання, зокрема у суді. Це буде розглянуто нижче.
Оскількивпізнання може бути здійснено на основі окремих зорових, дотикових, слухових,чи інших відчуттів і їх поєднання, то його можна на цій підставі і розрізняти.Наприклад, впізнання сліпою людиною по голосу і ознаками мови. Крім впізнанняоб'єкта за зовнішнім виглядом впізнаючий може також пам'ятати його особливості,котрі можна відчувати за запахом.
За порядкомпроведення впізнання людей можна виділяти звичайне і зустрічне впізнання. Сутьзустрічного впізнання полягає в тому, що в цій дії передбачається участьодночасно двох осіб, що виступають одночасно в ролі впізнаючи і тих, хтопідлягає впізнанню. Для його проведення формуються дві групи тих, котріпідлягають впізнанню – впізнаючих. Потім ці дві групи запрошуються в однеприміщення, і після того, як вони подивляться один на одного, їх розводять урізні приміщення. Там основні учасники в присутності понятих пояснюють, кого іза якими ознаками вони впізнали.
В той же часвпізнання можна поділяти і за іншими критеріями, наприклад, місце проведеннявпізнання (службове приміщення, зал судового засідання, вулиця, квартира),умови проведення пред'явлення для впізнання (звичайне, впізнання особи позавізуальним спостереженням).
Можливі такожвпізнавальні акти в ході оперативно-розшукової діяльності, наприклад, впізнанняв ході розшукових заходів за участю потерпілого, підозрюваного в натовпі.Кримінально-процесуальним кодексом їх проведення не регламентується.Здійснюються вони без дотримання встановленої законом процесуальної форми.Доказове значення його результати можуть набути, якщо такий факт впізнання внаступному зафіксований в допиті. Не дивлячись на корисність такого впізнанняпри здійсненні оперативно-розшукових заходів, для того, щоб впізнання сталобезспірним доказом в суді, ситуацій непроцесуального впізнання та Інших актіввпізнання слід уникати.
Таким чином, якщоузагальнити норми кримінально-процесуального закону і рекомендаціїкриміналістичної тактики, можна виділити такі основні ознаки пред'явлення длявпізнання: його самостійний характер; встановлення в наявності чи відсутностітотожності або подібності (групової чи родової приналежності) об'єкта, щораніше спостерігався на основі зорових, нюхових, слухових та інших відчуттів;психологічна сутність цієї слідчої дії пов'язана зі сприйняттям, зберіганням таспівставленням зафіксованого розумового відображення об'єкта; участь самоївпізнаючої особи – свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;наявність об'єкта впізнання; пред'явлення для впізнання не менше трьоходнорідних об'єктів, серед котрих знаходиться і той, що раніше спостерігався.
2.Підготовка до пред'явлення для впізнання живих осіб
Пред'явленню длявпізнання передує цілий ряд процесуальних та допоміжних дій, виконання якихпокликано забезпечити правильність виконання впізнання та адекватність оцінкийого результатів. Згідно з розробленими рекомендаціями вчених і практиків впідготовку до пред'явлення для впізнання входять: попередній допит особи, якабуде впізнавати; оцінка слідчим ситуації з позиції можливості проведенняпред'явлення для впізнання; підбір, підготовка об'єктів, серед яких слідпровести пред'явлення для впізнання; створення необхідних умов і обстановки дляйого проведення; визначення необхідного комплексу науково-технічних засобів,які будуть використовуватися при пред'явленні для впізнання.
У ч. І ст. 174 тач. І ст. 175 КПК України вказано, що при необхідності пред'явлення якої-небудьособи чи предмета для впізнання слідчий спочатку допитує про зовнішній вигляд іприкмети цієї особи або предмета, а також про обставини, за яких впізнаючийбачив цю особу чи предмет. Таким чином, завданням допиту впізнаючого єз'ясування: обставин та фактів, які мали місце перед спостереженням; обставинта умов безпосереднього спостереження; сприйнятих ознак об'єкта та самоїможливості впізнання; обставин та фактів, що мали місце після спостереження тадо моменту допиту [1].
Попередній допитвпізнаючого не треба розуміти як спеціальний допит, що проводиться перед актомпред'явлення для влізання. Якщо впізнаючий раніше вже допитувався в справі проприкмети та обставини сприймання об'єкта, що підлягає пред'явленню, то допитуватийого вдруге не потрібно.
Показання надопиті, що передує впізнанню, потенційний впізнаючий дає, як правило, у формівільної розповіді. Якщо відомості, повідомленні допитуваним, неповні чинезрозумілі, слідчий може задати уточнюючі і контролюючі запитання.
При з'ясуванніобставин, при котрих спостерігався об'єкт, слідчий повинен становити: місце спостереження(точне місцезнаходження, розміщення по відношенню до інших об'єктів, в приміщенні.на вулиці, в лісі і т.п.): відстань, на якій знаходився впізнаючий від об'єкта;тривалість і час спостереження; умови погоди, освітлення; в якому стані бувдопитуваний перед початком події, в процесі спостереження і після того; якабула спрямованість уваги, тривалість сприйняття, ступінь знайомства з об'єктом.Важливо знати, чи нема дефектів зору, слуху впізнаючого. Доцільно з'ясувати, чидобре він запам'ятовує осіб і ознаки речей.
Черговістьпитань, що стосуються описання окремих прикмет частин тіла людини, повиннавідповідати прийнятій в криміналістиці системі описання за методом словесногопортрету. Спочатку ставляться питання, що стосуються загальних прикмет (ріст,будова тіла), потім окремих (описання голови, лиця, лобу і т.д.).для того, щобдопомогти допитуваному описати зовнішність людини, слідчий може використатималюнки, діапозитиви із зображенням окремих частин тіла людини, комп'ютерні ікомпозиційні портрети та інші засоби, за допомогою котрих можна активізуватизгадуванні допитуваним прикмет і особливостей обличчя і досягнути максимальноточного їх описання.
Вислови татерміни, що вживаються допитуваним під час характеристики тих чи інших прикмет,не можуть змінюватися слідчим відносно до криміналістичної термінології.Показання фіксуються в протоколі дослівно. Однак, якщо допитуваний, описуючиприкмети людини, використовує вислови, котрі не дають визначеного уявлення пронеї: «обличчя благородне», «обличчя красиве» чи «некрасиве», «фігураспортивна», слідчий шляхом постановки уточнюючих запитань повинен досягнути їхконкретизації.
Відомо, що у ходісприймання та запам'ятовування краще зберігається помітні, особливі прикметилюдей. Тому при допиті конче потрібно з'ясувати, чи не мала людина такихособливих прикмет (родимих плям, шрамів, бородавок та ін.), чи не було у неї яких-небудьфізичних недоліків (косоокість, кульгавість та ін.). Якщо допитуванийзапам'ятав лише ті прикмети та особливості, котрі знаходяться на закритійодягом частині тіла, пред'являти для впізнання не слід, оскільки такі прикметиі особливості повинні встановлюватися в ході освідування.
Якщо допитуванийчув розмову особи, то необхідно з'ясувати, швидка вона, чи повільна, довгими чикороткими фразами говорила особа, як були побудовані речення, чивикористовувалися професійні або жаргонні вислови, чи допускалися граматичніпомилки, чи правильно ставилися наголоси і т.п. В тих випадках, колидопитуваний спостерігав особу в русі, слід ретельно з'ясувати особливості йогоходьби: швидка, підстрибуючи, дріботлива, з різким помахом рук і т.п.
Під час допиту,що передує пред'явленню для впізнання трупа (коли допитуються особи, у якихзникли родичі чи близькі), необхідно з'ясувати такі дані: ім'я, прізвище, побатькові, вік, фах, зовнішні прикмети (зріст, стан і колір волосяного покривуна голові, колір очей, шкіри тощо), коли особу бачили востаннє, як вона булаодягнена, які речі були при ній, а також інші особливості зовнішності(татуювання, стан зубів – наявність пломб, коронок, протезів, відсутністьокремих зубів тощо, післяопераційні шрами) [8].
Якщо пред'явленнюдля впізнання підлягає тварина, то крім її загальних ознак (масть, порода)з'ясовуються особливі прикмети.
З'ясовуючи ознакипредмета, слід встановити: назву і призначення, розміри, форму і колір;матеріал з якого він виготовлений, ознаки, що утворилися у процесі експлуатації(тріщини, забруднення і т.п.).
Необхідністьз'ясування прикмет і особливостей особи або об'єкту може виникнути після того,як проведений допит передбачуваного впізнаючого. В такому випадку допустимопроведення повторного допиту. Проведення повторного допиту іноді буваєнеобхідним через короткочасну втрату допитуваним пам'яті. Однак слід мати наувазі, що якщо описання допитуваним ознак особи або об'єкту відрізняється відописання, котре він дав на першому допиті, то слідчий повинен з'ясувати причинизміни показань. Якщо розбіжності в показаннях в ході допиту не вдалося усунути,то впізнання проводити недоцільно, так як його результати не будуть матидоказового значення.
Досить частовиникає ситуація, коли допитуваному важко назвати ознаки особи, проте вінзаявляє, що може при пред'явленні впізнати її або при попередньому допитіназиває одні ознаки, а при пред'явленні об'єкта впізнає його за іншими. Щодоцього питання в літературі немає однозначної думки. Зокрема, А.Я. Гінзбургпише: «коли з попереднього допиту не зрозуміло, з яких підстав допитуваний неназвав прикмети особи, що підлягає впізнанню, або заявив, що не розглянувприкмети, а потім впізнав пред'явленого, цінність такого впізнання сумнівна інавряд чи можна говорити про винність впізнаваної особи». Як обґрунтовано, намою думку, зазначають деякі науковці, законодавче положення ст.174 (слідчийперед початком впізнання зобов'язаний провести допит особи, яка впізнає, щобз'ясувати конкретні ознаки об'єкта, що підлягає впізнанню) не відповідаєсучасним уявленням про психологічні механізми розпізнавання образів людини. Привпізнаванні, коли воно є підсвідомим, особа може не запам'ятати прикмети, незможе про них поінформувати на допиті, але варто їй пред'явити цю особу, і вонавпевнено впізнає її серед багатьох схожих. Трапляється і таке, що той, хтовпізнає, побачивши об'єкт, згадує та називає багато особливостей, про якіраніше на допиті не згадував.
Я приєднуюся додумки А.Є. Крикунова, А.Ф. Маєвського, котрі вважають, що процес впізнання слідрозглядати як складний психічний акт, що іноді здійснюється несвідомо, а не якмеханічне співставлення статичних образів сприйняття і уяви. Точне описаннязовнішніх ознак людини для свідків і потерпілих є складним навіть тоді, коливони ці ознаки добре запам'ятали. В акті впізнавання можуть брати участь і такіознаки, котрі не зафіксувалися на рівні свідомості і актуалізувалися вже в ходіпроцесу пред'явлення для впізнання [13].
Томузаконодавцеві слід поміркувати над тим, щоб навіть у випадку непригадування надопиті людиною прикмет особи, що підлягає впізнанню, дати слідчому можливістьпред'явити останню для впізнання.
Перед закінченнямдопиту слідчий обов'язково повинен запитати допитуваного про те, чи зможе вінвпізнати особу або об'єкт серед інших, що подібні між собою.
За результатамипроведеного допиту приймається рішення про доцільність проведення пред'явленнядля впізнання. Існують ситуації, коли пред'явлення для впізнання проводити нерекомендується: при можливості зриву особою, що впізнається, судово-слідчоїдії; коли впізнаючий в силу своїх фізичних вад або стану здоров'я не можевпізнати об'єкт; коли особа, котру впізнають, і впізнаючий знайомі між собою іфакт знайомства не викликає сумнівів; коли впізнаючий на допиті заявляє, що вінв силу об'єктивних причин не в стані впізнати той чи інший об'єкт; якщовпізнаючий пред'явив документи, котрі встановлюють тотожність об'єкта абопредмета, що передбачалося пред'явити для впізнання; якщо впізнаючий бравучасть в слідчих діях з участю впізнаваного, або йому пред'являлися в ходідопиту об'єкти, котрі слід пред'явити.
Кримінально-процесуальнийзакон вимагає, щоб особа, що підлягає впізнанню, пред'являлася впізнаючомуразом з іншими особами тієї ж статі у кількості не менше трьох, які не маютьрізких відмін у зовнішності та одягу, а предмет – в числі інших одноріднихпредметів. Виконання вказаної вимоги означає, що слідчий повинен пред'явити довпізнання не менше трьох осіб, котрі не мають різких відмін: щодо віку,національно-етнічних ознак, росту і будови тіла; форми і кольору обличчя;кольору волосся і зачіски; верхнього одягу і взуття; особливих прикмет.Труднощі виникають із добором однорідних об'єктів при пред'явленні об'єктів, щомають помітні ознаки, наприклад, у того, хто пред'являється для впізнання,відсутнє око, рука і т. ін. У цих випадках впізнання безпосередніх об'єктівможна замінити впізнанням фотознімків, які підібрати набагато простіше.Однорідними є предмети, що мають однакову назву, форму, розміри, колір, стан.Коли впізнаючий зазначив тільки родові ознаки у ході допиту, підбираютьсяоб'єкти, схожі за родовими ознаками, однак вирізняються за видовимиознаками(наприклад, мисливські рушниці різних моделей). Якщо попереднім допитомвказано ознаки, які дають можливість індивідуалізувати об'єкт, то підбираютьпредмети одного виду, але з різними окремими ознаками.
Труппред'являється без однорідних об'єктів. У підготовку до пред'явлення трупавходить його туалет, який слідчий доручає судовому медику.
Закон встановлюєтільки мінімальну кількість осіб, що пред'являються – не менше трьох. Верхнюмежу не встановлено. Вважається, що це повинно вирішуватися стосовно кожноговипадку залежно від індивідуальних психофізіологічних особливостей впізнаючогосприймати, відтворювати (на попередньому допиті) і співставляти образ зпред'явленим об'єктом, а також від умов і обставин, при котрих проходилосприйняття. Багато авторів не рекомендують пред'являти велику кількістьоб'єктів для впізнання, оскільки це може «розсіяти сприйняття впізнаючого іускладнити його діяльність по аналізу і синтезу криміналістичне значимихприкмет». Кількість може коливатися залежно від ступеня точності показань.Наприклад, коли впізнаючий на попередньому допиті називає конкретні ознакивпізнаваної особи, достатньо проводити впізнання 3–4 осіб. У випадкуневпевненого твердження про можливість впізнати особу або коли впізнаючий неможе повідомити якісь конкретні ознаки чи особливості особи, проте стверджує,що впізнає особу, якщо побачить, можна збільшити кількість осіб, щовпізнаються, до 5 (для зниження ймовірності випадкового впізнавання).
В групу осіб, щопред'являються впізнання, не можуть входити: особи, котрих впізнаючий знає абоміг неодноразово бачити. В зв'язку з цим до пред'явлення до впізнання слідчийповинен з'ясувати, чи знайомі особи, що пред'являються, з впізнаючим;співробітники (в тому числі і технічний персонал) правоохоронних органів іособи, що беруть участь у розслідуванні інших кримінальних справ в якостіпонятих, свідків і т.д. Щодо співробітників правоохоронних органів резюмуєтьсяїх зацікавленість, інші не можуть пред'являтися у зв'язку з тим, що ввпізнаючий міг з ними зустрічатися, відвідуючи правоохоронні органи.
Громадяни можутьзалучатися до участі в пред'явленні до впізнання тільки з їх згоди. Слідчийповинен попередити їх про те. Що в ході пред'явлення впізнання можливо будепроводитися фото-, кіно-, відеозйомка.
Слідчий повинензабезпечити участь понятих. При цьому слід мати на увазі, що понятий не можебути одночасно особою, що пред'являється для впізнання.
Вибираючи часпред'явлення для впізнання, слід враховувати, що впізнаючий з часом забуваєоб'єкт, котрий він спостерігав, при чому швидше всього забувається прикмети іособливості, на котрих головним чином ґрунтується процес ідентифікації. Томувпізнання слід провести, як тільки буде можливість. Місцем пред'явлення длявпізнання переважно є робочий кабінет слідчого. У випадку необхідностіпред'явлення для впізнання може проводитися в тому місці, де впізнаючийспостерігав об'єкт, або в іншому місці, що визначається слідчим з врахуваннямконкретних обставин справи (наприклад, на відкритій місцевості, якщо об'єкти пред’явленнязанадто громіздкі, зокрема, транспортні засоби [8, 621].
Якщо особою, щопідлягає впізнанню є обвинувачений (підозрюваний), що перебуває під вартою, допред'явлення для впізнання слід з'ясувати, чи не схильний він до втечі, длятого, щоб вжити заходи до посиленої охорони або організувати пред'явленнябезпосередньо в слідчому ізоляторі.
На мою думку,слід також провести психологічну підготовку впізнаючого (пояснити йому значенняоб'єктивно проведеного впізнання, налаштувати на дачу правдивих показань,допомогти подолати почуття страху від зустрічі з впізнаваними особами і т. п.).Однак при цьому не слід орієнтувати особу на впізнання конкретної особи.
Якщо відобвинуваченого (підозрюваного), що пред'являється для впізнання, або відзахисника надійшло клопотання про участь захисника в слідчих діях, щопроводяться з участю обвинуваченого (підозрюваного), слідчому слід повідомитипро майбутнє пред'явлення для впізнання захиснику. Також слідчому потрібнозабезпечити участь педагога, якщо в пред'явленні для впізнання бере участьнеповнолітній свідок (потерпілий) віком до 14 років або обвинувачений(підозрюваний) віком до 16 років; вирішити питання про участь законнихпредставників або близьких родичів неповнолітніх учасників пред'явлення длявпізнання.
У випадкунеобхідності потрібно забезпечити участь перекладача або особи, що розумієзнаки глухого або німого.
Щодо участіекспертів-криміналістів, то, наприклад, при впізнанні по голосу і за ознакамимови рекомендується залучати експерта-фоноскопіста. експерт-криміналіст моженадати допомогу слідчому при здійсненні фіксації результатів і самого процесувпізнання за допомогою фото-, аудіо чи відеозапису. Слідчий зобов'язаний такожпідготувати необхідні освітлювальні прилади і засоби фіксації ходу ірезультатів пред'явлення для впізнання.
Отже, основоюпідготовки до пред'явлення для впізнання є виконання процесуальних і деякихдопоміжних дій, що забезпечують правильність проведення впізнання, оскількивченими і практиками вже давно встановлена пряма залежність ефективностірезультатів проведення впізнання і його доказового значення від підготовки донього.
тактикапред’явлення впізнання слідство
3.Тактика пред'явлення для впізнання окремих об'єктів
Впізнання живихосібпроводиться у випадках, коли особа, яка підлягає пред’явленню, небула раніше відома впізнаючому, але спостерігалася ним у зв'язку із злочинноюподією, впізнаючий знав особу, але не може дати необхідних даних про неї.
Виклик навпізнання слід організувати так, щоб впізнаючий і особа, що упізнається, незустрілися один з одним. Для цього їх виклики планують в різний час.Приступаючи до пред'явлення для впізнання, впізнаючого необхідно розмістити віншій кімнаті і тільки після цього запросити в свій кабінет учасниківпред'явлення для впізнання. Слідчий пояснює їм права, обов'язки і відповідальністьзалежно від процесуального становища. Виконавши вказані дії, слідчий заповнюєвступну частину протоколу і фіксує в описовій частині відомості про впізнаючогоі осіб, що пред'являються для впізнання, з описанням їх зовнішності (при цьомуслід звернути увагу понятих на відсутність різких відмінностей у зовнішностіміж особами, що пред'являються для впізнання), а також відомості про поясненняправ, обов'язків і відповідальності учасників, засвідчені їх підписами. Потімслідчий пропонує особі, що упізнається, зайняти будь-яке місце середпред'явлених осіб і відзначає в протоколі, яке саме місце зайняла особа, що упізнається.
Після цьогослідчий запрошує впізнаючого в приміщення. Запрошення повинно бути організованотак, щоб ніхто з учасників слідчої дії не виходив з приміщення (наприклад, потелефону, умовним стуком). Це виключає можливість посилання особи, що упізнаєтьсяна те, що впізнаючому підказали те місце, котре зайняла особа, що упізнається.
Впізнаючомуслідчий пояснює його завдання, права та обов'язки. Зокрема, коли впізнаючий єсвідком чи потерпілим, він попереджається про кримінальну відповідальність зазавідомо неправдиві показання (ст. 384 КК), а свідок, крім того, і за відмовувід показань (ст. 385 КК), що відзначаються в протоколі. Проте свідок можевідмовитися з мотивів неможливості впізнання. Слідчий пропонує впізнаючомууважно оглянути пред'явлених громадян і задає питання: «Чи впізнаєте викого-небудь з пред'явлених громадян, і, якщо впізнаєте, вкажіть на цю особурукою».
Впізнаючому можназадати питання, спрямовані на активізацію процесу згадування. Однакнеприпустиме постановлення навідних запитань. Крім цього, навідний характерможуть мати і дії слідчого. Важливо уважно спостерігати за поведінкоювпізнаючого. Сама по собі така поведінка доказового значення немає, однак можебути підставою для побудови слідчих версій. Тому у випадку, якщо впізнаючий, недивлячись на очевидність впізнання, стверджує протилежне, то його необхіднодетально допитати після закінчення пред'явлення для впізнання, з'ясувавши прицьому причини його поведінки.
Якщо впізнаючийвказав на когось з пред'явлених, слідчий пропонує йому пояснити, за якимиознаками він впізнав дану особу. Впізнаному слідчий пропонує назвати прізвище,ім'я і по-батькові, а якщо він відмовляється, то це робить слідчий посилаючисьна матеріли кримінальної справи.
Якщо впізнаючийзаявляє, що нікого із пред'явлених осіб не впізнав, необхідно з'ясувати, чим цевикликано: або він не пам'ятає образ особи, що раніше ним спостерігався, абовін впевнений в тому, що цієї особи немає серед пред'явлених для впізнання.
Якщо впізнаючий,бажаючий зірвати впізнання, навмисно виділяє себе із числа пред'явлених длявпізнання (наприклад, демонстративно заявляє, що він і є той, кого слідвпізнати і т.п.), то його дії необхідно зафіксувати в протоколі і продовжитивпізнання, з'ясувавши у впізнаючого, чи впізнав він когось, і якщо впізнав, тоза якими ознаками. В подальшому слід винести постанову, в котрій вказати, щооскільки поведінка впізнаваного робить неможливим його пред'явлення в натурі,тому пред'явлення його іншим особам буде здійснюватися за фотознімками.
Впізнання особиможе бути проведене і за її функціональними ознаками: за голосом і за ходою.
Вкриміналістичній літературі зазначається, що ідентифікація людини за голосомможлива в силу індивідуальності голосу людини, його стійкості, ознаки голосу імови пов'язані з індивідуальною будовою гортані, дефектами голосового апарату, захворюваннямигорла.
Більшістькриміналістів виділяють в особливостях мови темп і недоліки вимови, в томучислі місцева говірка, картавість, шепелявість, заїкання, своєрідність акцентута ін. Голос є звуковим компонентом мови. Його характеризують тоновий діапазон,сила, забарвлення, темп. Проведення такого впізнання можливо, якщо впізнаючийдав показання про особливості мови, котрі можуть бути ідентифікуючими ознаками.
Для проведеннявпізнання слідчий виконує ті ж дії, що і у випадку пред'явлення для візуальноговпізнання. До особливостей відноситься: підбір осіб, разом з якими булепред'являтися особа, що підлягає впізнанню; створення умов для пред'явлення,щоб впізнаючий добре чув мову, але не бачив осіб, що пред'являються, підготовкаспеціального тексту, визначення тривалості розмови, включення спеціальних сліві фраз, котрі чув впізнаючий; повторення тексту кожною особою 2-3 рази, але врізній послідовності.
Використовуютьдві суміжні кімнати з відчиненими дверима чи тонкою перегородкою між кімнатами.Всі учасники мають бути поділені на дві групи: в одній – слідчий, впізнаючий, двоєпонятих, а також фахівці та інші учасники слідчої дії, в другій – особа, якадопомагає слідчому (наприклад, співробітник міліції), поняті, особа, якувпізнають, та особи, що ведуть з нею розмову.
Впізнаючомуслідчий пропонує уважно слухати розмову. Потім слідчий по черзі розмовляє зпред'явленими особами на вільну тему, а також пропонує їм прочитатипідготовлений текст [8, 544].
Після виконаннявказаних дій слідчий пропонує впізнаючому вказати, якому номеру в порядкучерговості відповідала людина, котру він впізнав. Одержавши відповідьвпізнаючого, слідчий запрошує його в кімнату, де знаходиться впізнавана особа,і пропонує пояснити, за якими ознаками мови він впізнав кого-небудь ізпред'явлених осіб. Хід впізнання бажано фіксувати не тільки в протоколі, але йз допомогою засобів аудіозапису для того, щоб в разі необхідності призначитифоноскопічну експертизу.
При проведеннівпізнання за голосом може бути використана демонстрація голосу за допомогоюзвукозапису. Приводами для його проведення в літературі вказуються наступніситуації: неможливість безпосереднього впізнання через смерть, хворобливий станособи, що підлягає впізнанню; відмова впізнаючого або особи, що підлягаєвпізнанню, від візуального впізнання; наявність відомостей про те, що особа, щопідлягає пізнанню, хоче перешкодити впізнанню зміною свого голосу.
Слідчий виконуєнаступні дії: з фонограми голосу особи, що підлягає впізнанню, виділяє окремучастину з декількома чітко вимовленими фразами і найменшою кількістю перешкод;підбирає двох осіб з голосами, подібними на голос особи, що підлягає впізнанню,і пропонує їм сказати довгі фрази перед мікрофоном для запису на магнітофоннустрічку. Після підготовки фонограми на касету слід наклеїти бирку з вказівкою,чий голос записаний на плівці в тій послідовності, в якій проводився запис. Впротоколі фіксується зміст фраз, записаних на магнітну стрічку, і ким вонисказані.
Впізнання особиза ходою відбувається наступному порядку. Слідчий підбирає двох осіб, ходакотрих подібна з ходою пред'явленої для впізнання особи. Впізнаючий і понятірозміщуються в тому ж місці, де впізнаючий знаходився в момент сприйняттявпізнаваної особи. Особам, котрі пред'являються для впізнання, слідчий пропонуєпройти 15–20 метрів в тому ж напрямку, в котрому йшла людина, що ранішеспостерігалася впізнаючим. Послідовність проходження осіб визначається забажанням особи, що підлягає впізнанню. На вимогу слідчого пред'явлені длявпізнання особи можуть пройти у вказаному напрямку 2–3 рази. Потім слідчийзапитує впізнаючого, чи впізнав він кого-небудь з пред'явлених осіб, якщо так,то за якими ознаками.
Успіх впізнаннялюдини по голосу, по ході обумовлений об'ємом інформації про особливостісприйнятих впізнаючим ознак. Якщо інформація про анатомічні ознаки буде повною,то ознаки ходи, голосу можна розглядати як додаткові ознаки зовнішності, тобтопроводити пред'явлення для впізнання за анатомічними ознаками, але в ходіпред'явлення для впізнання запропонувати особам, що пред'являються длявпізнання, пройтися, прочитати текст, зробити жест. Якщо інформація проанатомічні ознаки зовнішності за своїм обсягом менша, ніж інформація про ознакиходи, голосу, то необхідно провести пред'явлення для впізнання за ознакамиостанніх.
Деякі авторивважають, що проводити впізнання за однією динамічною ознакою (хода, голос), ане за сукупністю всіх ознак зовнішності, не можна, оскільки вони легкозмінюються не тільки в результаті хвороби, старості, але і за бажанням самоїособи. Проте слід погодитися з думкою З.Г. Самотиної, що в основу впізнанняможуть бути покладені будь-які ознаки (прикмети, особливості), якщо вони маютьособистий характер, тобто невіддільні від даної особи, і проявляються зовні,створюючи можливість сприйняття, запам'ятовування і відтворення в ходіототожнення [21, 66]. Є.Є. Подголін також говорить про те, що «не слід боятися,що особа, котра упізнається, змінить свій голос. Голос кожної людини маєфізіологічні (природні) властивості, пов'язані з будовою його мовного апарату ізмінити їх нелегко [17, 23].
У слідчійпрактиці пред'явлення особи для впізнання за фотознімками визнаєтьсяправомірним у випадках, коли: а) особа котра підлягає впізнанню, померла абоневідоме її місцезнаходження; б) впізнаючий знаходиться на значній відстані відособи, що підлягає впізнанню; в)особу, що підлягає впізнанню, необхіднопред'явити декільком особам, що знаходяться в різних місцевостях, і дляоперативності в ці місцевості направляються окремі доручення; г)досягнутиподібності пред'явлених для впізнання осіб (наприклад, у котрих відсутня рука,око і т.п.) вдається тільки за допомогою фотознімків; д)цього вимагає поведінкаособи, що упізнається, в ході попереднього впізнання; е)у особи, котра підлягаєвпізнанню, після того, як його бачив впізнаючий, сильно змінилася зовнішність,і неможливо відновити її попередній стан; ж) впізнаючий відмовляється братиучасть у пред'явленні для впізнання.
Особа, щопідлягає впізнанню, на фотознімку повинна бути зображена в такому плані, що йінші особи на фотознімках, тобто не вирізнятися різко чим-небудь від інших (всіфотознімки повинні бути однакового розміру, пронумеровані і т.п.). Пред'явленізнімки повинні бути оформлені у вигляді фототаблиці або вклеєні в протокол іскріплені печаткою органу розслідування. В матеріалах справи повинні бутивідомості про те, яким чином, де і при яких обставинах були виявлені фотознімкиособи, котрій необхідно пред'явити до впізнання (протокол обшуку або виїмки таін.). Впізнання особи за фотознімками відбувається в тому ж процесуальномупорядку, що і безпосереднє впізнання особи. Якщо особа впізнала кого-небудь нафотознімку, в протоколі вказується, під яким номером був розміщений фотознімокособи, що пред'являвся для впізнання, його прізвище, ім'я, по-батькові.
Проведенняпред'явлення для впізнання по відеозображенню можливе в тих же випадках, що іпо фотознімках. Використання цього способу навіть має переваги, враховуючибільш повну фіксацію ознак зовнішності об'єктів і зручність їх демонстрації(можливість сповільнювати темп кадрів, зупиняти зображення). На відеострічціповинно бути зафіксовано загальний план, де всі особи, що пред'являються длявпізнання, зображені на одному кадрі. Потім повинна бути зйомка кожної особиокремо різним планами з акцентуванням ознак або рис, що раніше називалисявпізнаючим. Закінчивши зйомку в статичному положенні, проводять запис вдинаміці, коли особи, що пред'являються, роблять певні рухи, говорять слова,повертаються.
У ч.4 ст.174 КПКв редакції Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни» передбачене проведення пред'явлення для впізнання поза візуальнимспостереженням того, кого впізнають. Цей крок законодавця продиктований тим, щонайбільш важливою проблемою сьогодні при проведенні зазначеної слідчої дії єзабезпечення безпеки особи, яка впізнає, захист від впливу осіб, зацікавлених унегативному результаті пред’явлення для впізнання. Наука криміналістика знаєнизку способів проведення такого пред'явлення для впізнання: використанняприміщень, обладнаних перегородкою зі скла із дзеркальним напиленням, щозабезпечує однобічне спостереження; використання приміщень, обладнанихтелевізійною технікою; пред'явлення через «вічко»; застосування завіси,використання приміщень з різним освітленням тощо. Схема приміщення надана уМетодичних рекомендаціях, підготовлених Інститутом Генеральної ПрокуратуриУкраїни, спільно з Національною Академією внутрішніх справ України, Головнимслідчим управлінням МВС України погоджених з Верховним Судом України. Понятихмає бути не менше чотирьох, оскільки вони повинні пересвідчитися у можливості впізнанняпоза візуальним спостереженням того, кого впізнають, і засвідчити таке впізнання,тобто бути одночасно в двох відокремлених місцях. Після виконання передуючихпред'явленню для впізнання дій, слідчий, двоє понятих, впізнаючий і, можливо,захисник збираються в суміжній або окремій кімнаті, проте радіофікованійкімнаті і через затемнене або дзеркальне скло, спостерігають за особами, що пред’являються.По телефону або іншим способом особам, що пред'являються може бутизапропоновано встати, повернутися, пройтися. Після закінчення пред'явлення длявпізнання повинен бути складений протокол з зазначенням умов, при котрих вонопроводилося. У зв'язку з тим, що при пред'явленні для впізнання через тонованескло або одностороннє дзеркало в кімнаті, де знаходиться впізнаючий, повиннобути темно, то складення протоколу повинно відбуватися в іншому приміщенні абоз увімкнутим світлом, але після того, як особи, що пред'являлися будутьвиведені з кімнати для впізнання.
Пред'явлення длявпізнання предметів проводиться тоді, коли є підстави вважати, що вониперебувають у зв'язку з розслідуваною подією і відомі свідкам, потерпілому,підозрюваному або обвинуваченому. Предмет, що підлягає впізнанню,пред'являється впізнаючому в числі інших однорідних предметів (ч.3 ст.175 КПКУкраїни). В ст.175 КПК України не міститься прямих вказівок щодо кількостіпредметів, що пред'являються для впізнання, а йдеться про пред'явлення «в числіінших однорідних предметів». Однак вказівка про пред'явлення в числі «не меншетрьох» може бути очевидно застосована не тільки до випадків впізнання людей,але й до впізнання предметів [1].
Недоцільнопред'являти предмети однієї моделі, марки, що не мають ніяких відміннихособливостей; впізнання при цьому неможливе або недостатньо достовірне.Унікальні, єдині у своєму роді предмети (наприклад, твори видатних художниківта ін.); об'єкти, які не можуть бути виділені серед інших (наприклад, зерно абоцукор без упаковки; продукція промисловості, яка виготовлена поточним методом іне має якихось відмінностей у партії аналогічних виробі, та ін.), а такожпредмети, які мають точні позначення, засвідчені допитуваною особою (наприклад,пістолет з конкретним заводським номером та ін.), для впізнання непред'являються.
Підібрані длявпізнання предмети розкладаються на рівній поверхні на добре освітленому місці.Біля кожного предмета ставиться бирка з позначенням номера, і в протоколіпред'явлення для впізнання відзначається, під яким номером пред'являєтьсяпредмет, що підлягає впізнанню. Ці дії слідчий виконує в присутності понятих, зкотрими узгоджує порядок розміщення об'єктів. Предмети, як правило,розкладаються так, щоб впізнаючий міг брати їх в руки і розглядати зі всіхсторін. Винятком є випадки пред'явлення для впізнання ножів, кастетів та іншихзнарядь злочину підозрюваним і обвинуваченим. В таких ситуаціях предметирозміщуються так, щоб впізнаючий міг їх добре бачити, проте не міг би до нихдотягнутися і вчинити напад на учасників слідчої дії.
В стадіїідентифікації виконуються ті ж дії, що і при впізнанні живих осіб. При цьомуособливу увагу слід звертати на те, за якими ознаками – родовими таіндивідуальними – впізнаний який-небудь з пред'явлених для впізнання предметів.При перерахуванні впізнаючим ознак впізнаного предмета, з'ясовується, чи невідбулися з даним предметом які-небудь зміни. Названі впізнаючим ознаки, закотрими впізнаний предмет, фіксується в протоколі пред'явлення для впізнання звказівкою номера, під котрим пред'являвся цей предмет.
У випадкувпізнання предмета всі пред'явлені предмети по можливості фотографуються іфотознімок долучається до протоколу пред'явлення предмету для впізнання. Назнімку повинні бути зображенні предмети і впізнаючий, який вказує на впізнанийоб'єкт. Впізнаний предмет слід окремо сфотографувати масштабним способом. Увипадку фізичної відсутності предмета, що підлягає впізнанню, або у зв'язку знеможливістю його пред'явлення через те, що він знаходиться на значній відстанівід впізнаючого, допускається пред'явлення для впізнання фотознімків предмета.Таке впізнання проводиться із впізнанням особи по фотознімку.
Пред'явлення длявпізнання тварин проводиться за такими ж правилами, як і пред'явлення длявпізнання предметів. Пред'явлення тварини проводиться в групі подібних з нимтварин. Можливо пред’явлення для впізнання тварини безпосередньо в стаді. Впред'явленні тварин для впізнання можуть брати участь спеціалісти (зоотехнік,ветеринар), котрі допоможуть виявити специфічні ознаки тварин і описати їх.Основними загальними ознаками тварини є: вид, порода, стать, приблизний вік,ріст, колір. До особливих ознак відносяться: особливі прикмети (рани,потертості, клеймо), наслідки хвороби (зруйновані зуби, сліпота), відхиленнявід норми в рості, кольорі, реагуванні на певну кличку та ін.
При впізнаннірекомендується звернути увагу на поведінку тварини по відношенню до хазяїна.Слід пам'ятати, що тварина може сама відреагувати на її хазяїна. Тоді слідчадія припиняється, а така поведінка тварини фіксується в протоколі. Об'єктамидля впізнання можуть бути трупи тварин, порубані необроблені частини тварин(голова, ноги, роги і необроблена шкіра), що мають індивідуально визначеніознаки. Після проведеного впізнання може бути проведена і призначенаветеринарна експертиза для підтвердження таких ознак, як порода, вік тварини.Якщо неможливо пред'явлення тварини в натурі, проводиться впізнання пофотознімку.
Пред'явлення длявпізнання трупа проводиться з метою встановлення особи загиблого (померлого). Всилу специфіки об'єкта впізнання на нього не поширюється правило пропред'явлення для впізнання серед подібних об'єктів. Якщо труп виявлений приогляді місця події, з метою встановлення його особи він пред'являється жителямнавколишньої місцевості, особам, що випадково перебували поблизу місцявиявлення трупа, а також посадовим особам, що за характером роботи спілкуютьсяз населенням цієї місцевості.
Якщо трупавпізнати неможливо через те, що його лице і тіло сильно забрудненні абоспотворені, виникає необхідність надати трупу вигляд близький до прижиттєвого,тобто провести туалет трупа, а в більш складних випадках – реставрацію. Втакому випадку впізнання може бути проведено тільки після судово-медичноїекспертизи або судово-медичного дослідження трупа, в ході котрих судмедекспертдосліджує пошкодження на лиці або тілі трупа з метою встановлення причинсмерті. Наявний на лиці, тілі, волоссі бруд, сторонні речовини можуть бутизасобом встановлення механізму і знарядь нанесення тілесних пошкоджень, а такожбути об'єктами біологічного, хімічного чи іншого експертного дослідження. Такимчином туалет або реставрація тупа можуть бути проведені тільки післясудово-медичного дослідження. Слід ретельно дослідити зубний апарат трупа,котрий рідко піддається змінам і може бути використаний для ідентифікації особизагиблого [8, 435].
Якщо в ходіогляду місця події або трупа впізнати труп не було можливим і труп доставленийв морг(анатомічну палату), слідчий особисто і з допомогою співробітниківорганів дізнання встановлює громадян, котрі могли б впізнати загиблого. Довпізнання залучають людей, котрі за родом своєї діяльності мають справу зшироким колом громадян (коменданти гуртожитків, працівник місцевих рад,паспортних столів, готелів та ін.). Слід вивчати заяви громадян про зникненняїх рідних і близьких. Якщо в якій-небудь з них містяться відомості, що даютьпідстави вважати, що мова йде про зникнення громадянина, труп котроговиявлений, заявника слід викликати і допитати про прикмети і особливостізниклого громадянина. У випадку співпадіння хоча б декількох ознак з прикметаминевпізнаного трупа цей труп повинен бути пред'явлений для впізнання.
Необхіднопсихологічно підготувати впізнаючого до того, що йому передбачається побачити вморзі. В деяких випадках слід докласти певних зусиль для того, щоб допомогтивпізнаючим подолати відчуття страху або відчаю. Можуть виникнути труднощі і впідборі понятих, тому найбільш доцільно залучати як таких технічний персоналморгів, працівників кладовищ.
Доцільнопред'являти труп без одягу. Для цього труп слід прикрити простирадлом івідкривати для впізнання ті частини тіла, котрі вказують впізнаючі1.Одяг і речі, виявлені поряд з трупом пред'являються окремо за правиламипред'явлення для впізнання предметів. Особам, що випадково бачили людину зажиття і в одязі, труп слід пред'являти в тому одязі, в котрому він виявлений.Це сприяє активізації пам'яті впізнаю чого і полегшує впізнання. Для впізнанняможуть бути пред'явлені частини трупа, що зберегли окремі ознаки. Якщовпізнання проведено за ознаками, що є на голові або лиці трупа, встановлюєтьсятотожність, а в інших випадках – подібність трупа і людини, котру ранішеспостерігав впізнаючий.
Необхідністьпред'явлення ділянок місцевості і приміщеньвиникає в слідчій практиці втих випадках, коли важливо переконатися у тому, що певна людина була вконкретному приміщенні або на ділянці місцевості2. Існуючі насьогодні рекомендації про порядок пред’явлення для впізнання таких об’єктівпогано узгоджуються з загально процесуальними вимогами даної слідчої дії. Прицьому виді пред'явлення для впізнання відсутня можливість одночасного пред’явленнядля сприйняття декількох однорідних об’єктів. Такі об’єкти пропонуєтьсяоглядати особі, котра впізнає, в певній послідовності. Інколи ці місця знаходятьсяна значній відстані і їх сприйняття відбувається зі значною перервою в часі.Крім того, необхідно враховувати, що серед об'єктів, які пред'являються длявпізнання, повинен знаходитися і той, який, на думку слідчого, може бутивпізнаним як такий, що сприймався особою раніше. Якщо йдеться про пред'явленняділянок місцевості та приміщень у натуральному вигляді, існує певнанеузгодженість з вимогами процесуального закону. Уникнути цього і дотримуватисязагально процесуальних вимог щодо пред'явлення для впізнання можливо, якщо вонобуде здійснене за фотознімками або відеозаписом. Провадження такого впізнаннявідбувається за загальними правилами. Після того, як особа, котра впізнає,визначить конкретну ділянку місцевості або приміщення, і це буде оформленовідповідним протоколом, можна провести таку слідчу дію як відтворенняобстановки та обставин події (ст. 194 КПК).
4.Пред'явлення для впізнання у судовому слідстві
Необхідність упред'явленні для впізнання може виникати не тільки на досудових стадіяхпровадження, але і під час судового слідства. Можливість пред'явлення длявпізнання в ході судового слідства встановлюється ст.309 КПК: « свідкові,потерпілому або підсудному під час судового слідства можуть бути пред'явленіособа або предмет». Необхідність проведення впізнання в суді може виникнути внаступних випадках: на момент судового провадження у кримінальній справівстановлено, що під час досудового розслідування у ній не було проведенопред'явлення для впізнання особи чи предметів, а така потреба існувала ізалишалася актуальною; у ході судового слідства виявляють нові обставинисправи, встановлення яких можливе лише після пред'явлення осіб або предметівдля впізнання; виникла потреба перевірки правильності результатів пред'явленнядля впізнання осіб або предметів, яке було виконано під час досудовогорозслідування; у випадках, коли на досудовому розслідуванні певні об'єкти булипред'явлені для впізнання за фотознімками; у ході судового розгляду приєднанідо справи нові речові докази або ж запрошені нові свідки, яких необхіднопред'явити для впізнання; за ситуацій появи нових версій внаслідок того, щопідсудний, потерпілий чи хто-небудь із свідків інакше, ніж на досудовомуслідстві, пояснюють розслідувану подію1. Проводити пред'явлення длявпізнання у судовому засіданні не рекомендується у тих випадках, що і надосудовому слідстві, про що йшлося вище.
Рішення пропроведення пред'явлення для впізнання в суді може бути прийнято як з ініціативисамого суду, так і на основі клопотання будь-кого з учасників процесу, про щовиноситься відповідна постанова (ухвала). Якщо впізнанню підлягає людина, товона наперед запрошується в судове засідання у відсутності впізнаючого, а длявпізнання предметів вони повинні бути також доставлені в суд до початкупроведення впізнання. Рішення про проведення впізнання повинно прийматися у відсутностітієї особи, котрій будуть пред'являти.
Регламентуючиможливість пред'явлення для впізнання в суді, діючий закон не бере до уваги рядособливостей судового слідства порівняно з досудовим слідством. Перш за все, цегласність судового розгляду, процесуальні дії учасників судового розгляду, самемісце його проведення та інші умови, котрі у ряді випадків можуть ускладнитипроведення пред'явлення для впізнання.
Якщо на досудовійстадії провадження у кримінальній справі пред'являються для впізнання не тількиживі люди, але також трупи людей або їхні частини, тварини, різноманітніпредмети тощо, то у суді здебільшого мова може йти про пред'явлення длявпізнання живих осіб і предметів (ч. І ст.309 КПК). У суді непридатними єпред'явлення для впізнання живих осіб за фотознімками, за голосом, ходою, як цедопускається на стадії досудового розслідування. Якщо під час досудовогослідства результати пред'явлень для впізнання за фотографіями можуть бутивикористані, принаймні, як орієнтуюча інформація, для конструювання таперевірки тих чи інших версій, для визначення стратегії й тактики досудовогослідства, то у суді результат такого пред'явлення, аж ніяк не розглядатиметьсяяк доказ, що може бути взятий за основу судового рішення [8, 655].
Як і під часдосудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінальної справищодо пред'явлення для впізнання однаково діє вимога про недопустимістьпред'явлення для впізнання об'єкта, який вже раніше спостерігався впізнаючоюособою у ході провадження у справі, однак із цього правила є винятки. Обґрунтованоює думка Корухова Ю.Г., котрий вказує, що доцільним є проведення повторноговпізнання в суді тоді, коли на досудовому слідстві впізнання проводилося задопомогою фотознімків, а суд може пред'явити самі об'єкти. Так як нафотознімках при всіх їх повноті і об'єктивності відтворені далеко не всі ознакиоб'єктів. До того ж за фотознімками можна одержати лише плоске, а не об'ємне уявленняпро предмет. Також доцільно проводити пред'явлення для впізнання, якщо припершому пред'явленні впізнання слідчий не виконав вимог КПК, рекомендаціїкриміналістики про порядок і умови проведення слідчої дії і коли впізнаючий давзавідомо неправдиві показання про те, що він нібито не впізнав об'єкт, колиперше впізнання було припинено передчасно через обставини об'єктивногохарактеру (наприклад, випадки припинення першого впізнання через хворобувпізнаючого – погіршення зору на момент проведення слідчої дії і т.п.), в такихвипадках після усунення вказаних факторів, необхідно другий раз провестивпізнання [12, 59].
Об'єм і змістпідготовки судового пред'явлення для впізнання майже аналогічний досудовому, завинятком підбору понятих, а також інший підхід до визначення часу, місця таоточення його виконання тощо. Так, слід зазначити, що участь понятих припред'явленні для впізнання в суді не обов'язкова у зв'язку з безпосередньоюучастю в проведенні впізнання судді, а також публічністю його проведення, вприсутності всіх учасників процесу.
Передуючийпред'явленню для впізнання допит впізнаючого повинен проводитися із з'ясуваннямтих обставин, що і на досудовому слідстві, однак з посиланням на статті, щовстановлюють правила допиту в судовому засіданні.
Результатипред'явлення для впізнання в суді фіксуються в протоколі судового засідання.Якщо проводиться пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням, цетакож зазначається в протоколі.
На етапібезпосереднього впізнання суд зобов'язаний роз'яснити всім присутнім завданняданої судово-слідчої дії, права і обов'язки осіб, що беруть участь, роз'яснитиособі, що підлягає впізнанню, її право зайняти серед осіб, що пред'являються,місце на свій розсуд. Потім впізнаючий запрошується в приміщення, депроводиться впізнання. Впізнаючому пояснюються завдання проведення даної дії,його права і обов'язки. Також йому потрібно дати можливість для достатньогоогляду всіх ознак особи або предмета, що пред'являються. Так само, як і припред'явленні для впізнання на стадії досудового слідства, доцільнозапропонувати особам встати, сісти, повернутися. Після огляду пред'явлених об'єктіввпізнаючий дає показання про те, чи впізнає він пред'явлений об'єкт, чи ні, і увипадку впізнання – називає, за якими саме ознаками. За результатами впізнанняучасники судового розгляду з дозволу головуючого задають впізнаючому уточнюючізапитання.
Результатипроведеного впізнання, як і будь-які докази по справі, повинні бути оцінені усукупності з іншими доказами і у випадку встановлення їх достовірності –покладені в основу рушення суду. Тому оцінюючи результати проведеноговпізнання, необхідно встановити, чи не помиляється впізнаючий, вказуючи наособу чи предмет, чи не дає він неправдивих показань. При цьому необхідновраховувати: ступінь відповідності даних допиту і результатіввпізнання; особливості особи впізнаючого і його стану на момент впізнання і т.д.
Отже, недивлячись на існуючі недоліки, що стосуються порядку і умов пред'явлення длявпізнання в суді (відсутність врахування специфіки умов його проведення,відсутність врегулювання прав учасників судового розгляду при його проведенні(зокрема, участь понятих), відсутність в законі необхідності видаленняпідсудного і потерпілого із залу судового засідання при вирішенні питання пропроведення впізнання та ін.), проведення пред'явлення для впізнання в судіповинно проводитися у відповідності з криміналістичними рекомендаціями івимогами чинного законодавства, до того ж дане питання, безумовно, потребуєдодаткової законодавчої регламентації.
5.Фіксація ходу і результатів пред'явлення для впізнання
Після завершеннявпізнання з додержанням правил, зазначених у ст.85, ст.176 КПК, складаєтьсявідповідний протокол про пред'явлення для впізнання. Вступна частина протоколуповинна містити такі відомості: місце і дата складення протоколу; посада,звання або класний чин і прізвище слідчого, що проводив пред'явлення длявпізнання; норми закону, на підставі котрих проводилася слідча дія і увідповідності з котрими складений протокол; прізвища, імена і по-батькові,адреси понятих та інших осіб, що брали участь або були присутніми припред'явленні для впізнання (перекладач, педагог, захисник, спеціаліст,працівник міліції), статті КПК, з дотриманням яких проводиться слідча дія;вказівка про роз'яснення понятим їх прав, обов'язків; а також місцебезпосереднього проведення цієї слідчої дії (в кабінеті слідчого, на вулиці іт.д.), які були умови освітлення, стан погоди, якщо впізнання проводилося позаприміщенням.
В описовійчастині протоколу фіксуються: відомості про особу впізнаючого (прізвище, ім'я,по-батькові і процесуальне становище); відомості про осіб або об'єкти, що пред'являютьсядля впізнання: прізвища, імена і по-батькові кожного з осіб, що пред'являється,їх вік, зріст, будова тіла, колір волосся, тип обличчя, форма зачісок, колірочей, одяг і взуття (фасон, колір, покрій тощо). Відсутність в протоколі відомостейпро зовнішність осіб, що пред'являються для впізнання, приводить до того, щорезультати впізнання визнаються такими, що не мають юридичної сили [8, 665].
У випадкупред'явлення для впізнання предметів в протоколі повинні бути вказані назва,форма, колір, матеріал, призначення і особливості пред'явлених предметів, атакож джерела їх появи у справі.
Якщо длявпізнання пред'являється труп, то в протоколі необхідно вказати стать,приблизний вік, в якому вигляді і де пред'являвся, а також перерахуватипред'явлені одяг і предмети, котрі були при ньому.
При пред'явленнідля впізнання тварин описується їх вид, порода, стать, приблизний вік, ріст,колір, особливі прикмети (рани, шрами і т.п.).
У випадкупізнання за голосом в протоколі необхідно вказувати, чия мова і в якійпослідовності записана на пред'явленій для впізнання фонограмі.
Якщо проводитьсявпізнання по фотографії, то в протоколі відзначається джерело одержанняфотографії, хто зображений на фотографіях, якщо відома особа, що зображена, іпід яким номером пред'являється для впізнання фотографія особи, котра ранішеспостерігалась впізнаючим.
Також в протоколінеобхідно вказати: факт роз'яснення особам, що беруть участь в пред'явленні длявпізнання, їх права робити зауваження, що підлягають занесенню в протокол; фактроз'яснення понятим їх обов'язку засвідчити факт, зміст і результатипред'явлення для впізнання і права робити зауваження з приводу проведених дій;пропозицію слідчого особі, що підлягає впізнанню, зайняти будь-яке місце середосіб, що пред'являються для впізнання, і місце, котре зайняла особа, щопідлягає впізнанню; запрошення впізнаючого з вказівкою способу запрошення іпопередження його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивіпоказання чи за відмову від давання показань (якщо впізнаючий свідок абопотерпілий досягли 16-річного віку); з якої відстані велося спостереження, якідії вчинилися в процесі спостереження (чи змінювалися пози пред'явлених осіб,освітлення тощо); пропозиція впізнаючому оглянути пред'явлених йому длявпізнання осіб або пред'явлені об'єкти і відповісти на запитання, чи бачив вінкого-небудь з пред'явлених об'єктів раніше, якщо так, то за яких обставин, атакож відповідь впізнаючого. Якщо впізнаючий відповів позитивно, наводятьсявказані ним ознаки і особливості особи або об'єкта, за котрими він впізнавкого-небудь з пред'явлених осіб або який-небудь з пред'явлених об'єктів.
П.П. Цветков всвоїй праці зазначає: «Фіксуючи показання впізнаючої особи, не можна записуватиїх в протоколі в такій категоричній формі, якою вони не наділені. Проте інодіможна спостерігати факти, коли слова впізнаючого «впізнаю» передаються впротоколі в такій, наприклад, формі: «впевнено впізнаю» або «категорично впізнаю».Справді, недопустимо внесення в протокол таких категоричних висловів від іменівпізнаючого, якщо такі не були сказані впізнаючим. Проте якщо мали місце таківідповіді, коли впізнаючий заявив, що він впевнено впізнає людину або річ, товони повинні бути підтверджені ознаками, за якими вони впізнані. Всі вони повиннібути детально і точно зафіксовані в протоколі. Якщо ж впізнаючий настоює насвоїй заяві, але назвати ознаки, за котрими він впізнав об'єкт, не може, то впротоколі слід пояснити, на чому ґрунтується його переконання. Потім впізнаючийпояснює де, коли і за яких обставин спостерігав впізнаний об'єкт.
Опис прикмет іособливостей, названих впізнаючим, повинен бути максимально детальним.Показання впізнаючого про ознаки, котрі можуть тлумачитися неоднозначно(«впізнаю по очах», «впізнаю по волоссю» і т.п.) повинні бути конкретизованішляхом постановки уточнюючих запитань (про колір і розріз очей, про колірволосся і т.п.).
Якщо впізнаючийназвав ознаки, про котрі він не давав показання, необхідно з'ясувати причину(згадав в ході впізнання, не знав, як описати в ході допиту).
Відсутність впротоколі опису прикмет і особливостей, за котрими впізнано особу або впізнанийоб'єкт, приводить до того, що результати впізнання не набувають юридичної сили.
Також в протоколіфіксується прізвище, ім'я, і по-батькові впізнаного, котрі він сам називає запропозицією слідчого.
В заключнійчастині протоколу зазначаються час початку і закінчення пред'явлення длявпізнання, про застосування технічних засобів фіксації ходу і результатіввпізнання; про прочитання слідчим протоколу всім присутнім; про заяви ізауваження, котрі надійшли.
Протоколпідписують всі учасники пред'явлення для впізнання і слідчий.
В якостідодаткового засобу фіксації ходу і результатів пред'явлення для впізнаннядоцільно застосовувати фото-, кіно- і відеозйомку, що дає наочне уявлення провиконання вимог закону пред'являти особу для впізнання разом з іншими особами,подібними за зовнішністю з особою, що підлягає впізнанню, а предмети – групіоднорідних.
В процесіпред'явлення для впізнання доцільно сфотографувати всю групу об'єктів,зафіксувавши їх зовнішній вигляд і розміщення, а потім окремо впізнаний об'єкт.
Перед зйомкоюгрупи предметів кожному з них необхідно прикріпити або прикласти бирку зпорядковим номером.
Впізнану особудоцільно сфотографувати у фас і профіль, а впізнаний предмет – за правиламимасштабної зйомки. Пред'явлений для впізнання труп фотографується за правиламивпізнавальної зйомки. Фотозйомка особливо необхідна, коли труп до похованняніким не був впізнаний і особа загиблого залишилась не встановленою. Одержаніфотознімки оформляються у вигляді фототаблиці (де містяться короткіпояснювальні надписи до кожного знімку), котра є додатком до протоколупред'явлення для впізнання. В протоколі вказується, хто проводив фотозйомку,які об'єкти сфотографовані, зазначаються умови зйомки, тип апарата, чутливістьплівки тощо.
Якщо під часпред'явлення для впізнання застосовувався звукозапис, слідчий повиненповідомити про це всіх учасників впізнання і зробити відповідну відмітку впротоколі. У ньому також повинні бути дані про марку магнітофона, тип стрічки,швидкість тощо. Фонограма в опечатаному вигляді зберігається при справі (ст. 85іКПК). При фіксації пред'явлення для впізнання за особливостями голосу має бутиточно зазначено, хто говорив першим, другим тощо, інакше звукозапис втратитьзв'язок з протоколом і свою ілюстративну цінність. Необхідність застосуваннязвукозапису при пред'явленні для впізнання визначається слідчим з урахуваннямконкретних обставин справи. В літературі наводять такі випадки, коливикористання звукозапису є доцільним: для фіксації процесу пред'явлення длявпізнання, коли впізнаючим є малолітній, коли стан здоров'я впізнаючоговикликає сумніви щодо його явки в суд; коли пред'явлення для впізнанняпроводиться за особливостями голосу; для фіксації показань особи, яка коментуєвідеофільм; для фіксації впізнання, коли впізнаючий на попередньому допитіназивав тільки загальні ознаки об'єкта.
Одним із способівфіксації при пред'явленні для впізнання є кіно-, відеозйомка. Відзначається доцільністьзастосування відеозйомки при пред'явленні особи для впізнання, особливо увипадках, коли воно проводиться за динамічними ознаками: особливістю ходи,жестикуляції, проявами хворобливих симптомів (тремтіння рук чи голови) тощо.Відеозйомка в цих випадках має важливе значення для оцінки результатіввпізнання, дозволяє перевірити, чи правильно підібрані предмети і особи, щопред'являються впізнаючому, наскільки «переконливі» ознаки, за котримипроведено впізнання, чи не порушені тактичні і процесуальні вимоги допроведення цієї слідчої дії. Використання кіно- або відеозйомки для фіксаціїведення і результатів пред'явлення для впізнання має бути належним чиномпідготовлено. У протоколі слід зазначити, за допомогою якої камери здійснюєтьсякінозйомка, яка частота кадрів і на яку плівку знято фільм (або відеозапис).Після зйомки, запису та виготовлення кінострічки (відеострічки) вонадемонструється всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол(ст.85 КПК).
Таким чином,однією з умов, що дають можливість одержати об'єктивні результати впізнання, єправильна фіксація цієї слідчої дії. Всі суттєві моменти процесу пред'явленнядля впізнання і одержаний результат з його обґрунтуванням зі сторонивпізнаючого повинні знайти процесуальне закріплення і бути послідовно викладенів протоколі пред'явлення для впізнання. Використання фото-, відеоапаратури абозвукозапису є корисним (для наочності впізнання, демонстрації відсутностірізких відмінностей у пред'явлених об'єктів та переконливості впізнання заописуваними ознаками), а іноді і необхідним.
Висновки
Таким чином,вирішення завдання підвищення якості кримінально-процесуальної діяльності вумовах зростання злочинності може бути забезпечена шляхом правильного іефективного проведення слідчих і судових дій, що стосується і пред'явлення длявпізнання.
Специфікапроведення цієї дії вимагає від слідчого і суду врахування всіх об'єктивних ісуб'єктивних факторів, що здійснюють суттєвий вплив на хід впізнання і оцінкуйого результатів. Слід зазначити, що велику увагу потрібно приділяти підготовцідо пред'явлення для впізнання, оскільки якість і повнота підготовчих заходівсуттєво впливають на результати впізнання. Порушення нормкримінально-процесуального і криміналістичного характеру в ході пред'явленнядля впізнання окремих об'єктів також негативно впливають на результати цієїсудово-слідчої дії. З ініціативи суду або будь-якої сторони судового розглядусправи пред'явлення для впізнання може бути проведено і під час судовогослідства. Проте незалежно від того, чи проводиться пред'явлення для впізнанняслідчим або судом, сутність пред'явлення для впізнання як способу одержання(збирання) доказів, з процесуальної і психологічної точки зору не міняється.Хід і результати пред'явлення для впізнання відображаються в протоколі здотриманням вимог статей 85, 176 КПК України, в іншому випадку він не буде матидоказового значення. Варто ствердити, що в ході удосконалення законодавства,зокрема, в новому Кримінально-процесуальному кодексі пред'явлення для впізнанняповинно одержати детальну регламентацію. В КПК потрібно ввести поняттяпред'явлення для впізнання для з'ясування його змісту і розмежування з іншимислідчими діями практичними працівниками. Це допоможе уникнути помилок привиборі слідчої дії, котру необхідно провести з метою встановлення доказів покримінальній справі. Недоліком є те, що законодавець звужує коло об'єктів, щопред'являються для впізнання, хоча людський досвід і практика підтверджують, щоце коло об'єктів повинно бути розширене.
Минуло багаточасу, поки вдалося втілити у життя заходи безпеки при проведенні цієї слідчоїдії, закріпивши у 2000 році у ч.4 ст. 174 КПК можливості проведення впізнання особипоза візуальним спостереженням того, кого впізнають. Разом з тим, процесуальнийпорядок проведення пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особиу КПК фактично не висвітлений. Залишилися не розв'язаними питання процесуального,технічного, організаційного характеру, які потребують наукового і практичногодослідження. Зазначені обставини зумовлюють необхідність подальшої розробкипроцесуального механізму пред'явлення для впізнання поза візуальнимспостереженням особи як складного і специфічного різновиду передбаченої ст.174КПК слідчої дії – пред'явлення для впізнання.
На завершенняможна констатувати, що впізнання в кримінальному процесі це не тільки психічнийакт впізнавання, а впізнавання, що здійснюється в рамках, встановленихпроцесуальним законом. Для встановлення істини в кримінальному процесі важливийне тільки результат психічної діяльності людини, але і форми, в котрій цядіяльність здійснювалася. Суду не байдуже, за яких умов відбувався данийпроцес, чи був він при цьому обмежений правилами закону, що підвищують гарантіїдостовірності, чи такі додержані не були. Неухильне дотримання вимог КПКУкраїни і розроблених криміналістикою тактичних рекомендацій, що допомагаютьнайбільш ефективно і з більшою об'єктивністю одержати результати цієїсудово-слідчої дії, є гарантією законності і правомірності діяльності слідчогоі суду. Тільки при виконанні всіх розглянутих вимог можна впевнено сказати, щопред'явлення для впізнання проведено на належному науковому, професійномурівні, і його результати відображають об'єктивні дані, що можуть позитивновплинути на весь хід вирішення справи.
Списоквикористаних джерел
1. Кримінально-процесуальнийкодекс України від // Відомості Верховної Ради України. – 1961. – №2. – ст. 15.
2. ЗаконУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 13 січня2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №10. – Ст.79.
3. БасистаІ.В. Організаційно-тактичні особливості проведення пред'явлення для впізнанняпоза візуальним спостереженням того, кого впізнають // Вісник Луганськоїакадемії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. Спец,випуск. Ч. 2. – 2005. – С. 113-119.
4. БасистаІ.В. Становлення пред'явлення для впізнання як самостійна слідча дія (історичніаспекти) // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003.– №5. – С. 123-127.
5. Борзов В.Опознание в суде // Советская юстиция. – 1993. – №14. – С.23-27.
6. ГапановичН.Н. Опознание в судопроизводстве (процессуальные и психологические проблеми).– М. – 1975. – С.113-145.
7. ГинзбургА.Я. Тактика предъявления для опознания. – М. –1971. – 64 с.
8. ВласенкоН., Иванов А… Опозание в условиях, исключающих визуальное наблюдение //Законность.–2003. – №6. – С.22-23.
9. Исаева Л.Предьявление лиц для опознания // Законность. – 2002. – №10. – С.20-24.
10. КогутичІ.І. Тактика підготовки пред'явлення для впізнання у судовому слідстві //Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Вип.40. – С.408-414.
11. КочаровГ.И. Опознание на предварительном следствии. – М., – 1955.
12. КомиссаровВ. Предьявление для опознания живьіх лиц // Законность. – 1994. – №9. – С.30-34.
13. КомиссаровВ. Спорное й бесспорное в тактике предьявления для опознания // Теория йпрактика криминалистики й судебной зкспертизьы. Вып. 3. – Саратов. – 1978. – С.71-79.
14. КоруховЮ.М. Предьявление для опознания на предварительном следствии й в суде. – М. – 1969.– 29 с.
15. КрикуновА.Е., Маевский А.Ф. – Тактика й психологические основи предьявления лица дляопознания на предварительном следствии. – К. – 1977 – 52с.
16. Криміналістика:Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. – Кол. авторів:Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.:Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – С. 314-325.
17. Лук'янчиковС.Д. Щодо видів пред'явлення для впізнання // Правничий часопис Донецькогоуніверситету. – 1997. — №1. – С.26-29.
18. Мельник О.В.Пред'явлення для впізнання: правовий та психолого-етичний аспекти // Науковийвісник Національної академії внутрішніх справ. – 2005. – №1. – С. 239-244.
19. ПодголинЕ.Е… Опознание по особенностям голоса й речи //Соц. Законность. – 1979. – №9.– С.33-37.
20. Руководстводля следователей /Под общ. ред. Мозякова В.В. – М.: Зкзамен. – 2005. – С.382-394.
21. СамолаеваЕ.Ю. Теория й практика предьявления для опознания людей. – М.: Издательство«Юрлитинформ». – 2004. – 160 с.
22. СамолаеваЕ.Ю., Самотина З.Г. Предьявление для опознания лица в условиях, исключающихнаблюдение опознающего опознаваемьім // Вестник криминалистики. – 2004. – №2/10.– С.51-57.
23. СамотинаЗ.Г. ВопросьІ. теории й практики предьявления для опознания на предварительномследствии. – М. – 1976. – 89 с.
24. Справочникследователя /практическая криминалистика: следственные действия / Вып. 1. – М.,1990. – Гл.5.
25. Тактическиеоснови следственньїх действий. Вып.У. – Алма-Ата. – 1977. – С.1-20.
26. УдаловаЛ. Специфіка допиту при пред'явленні для впізнання // Право України. – 2002. – №9.– С.93-95.
27. ЦветковП.П Опознание в стадии предварительного следствия. – Ленинград. – 1957. – 50с.
28. ЧеречукінаЛ. Впізнання особи поза візуальним спостереженням: кримінально-процесуальний ікриміналістичний аспекти // Право України. – 2003. – №10. – С.75-77.
29. Ясь А.А.Некоторые вопросн использования видеозаписи при производстве опознания.//Криминалистика й судебная зкспертиза. – К., 1989. – Вьш.39. – С. 50-52.