Курсоваробота на тему:
“Судова система Італії”
ПЛАН
ВСТУП
Розділ 1.Конституційні основи правосуддя
Розділ 2.Конституційний суд
Розділ 3.Система судів загальної юрисдикції
А)мирові судді
Б)трибунали
В)апеляційні судді
Г)суди присяжних
Д)верховний касаційний суд
Розділ 4.Магістратура
Розділ 5. ЕЦС(електроннецивільне судочинство) як принцип судочинства
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Актуальністьдослідження.Дана тема є досить актуальною з точки зору міжнародного становища Італії.Італія входить в десятку країн з найкращим рівнем життя суспільства. Немалуроль у цьому аспекті відіграє державне урегулювання, зокрема система розподілувлади та чікто виражена відокремленність судової системи від іншої частиниорганів державного управління. У загальному уявленні судова система Італіїієрархічно-багаторівнева і організована за функціональним принципом проходженнясудових справ у стадіях правового аналізу спірних правовідносин — перша,апеляційна та касаційна інстанції.
Об’єктомдослідженняє судова система Італії.
Предметомдослідженняє регулювання судовою системою правовідносин у середині держави, а також узносинах на міжнародній арені.
Метоюдослідження єкомплексний аналіз побудови та функціонування судової системи Італії.
Оглядлітератури. Уданій роботі використані матеріали таких дослідників та науковців: ВасильєваТ.А., СтрашунБ.А., Маклакова В.В. Козочкина,І.Д. та ін.
Логікадослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, 5 розділів,висновки, список використаних джерел. Загальний обсяг 25 сторінок.
Розділ1. Конституційні основи правосуддя
КонституціяІталії, яку ухвалено в 1947 р., встановлює конституційні основи організації ідіяльності судових установ. Італійська Конституція урочисто проголосила, щоправосуддя здійснюється від імені народу, суддя підкоряється лише закону, аформи й умови безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя регулюютьсяст. 101 Закону. Суддівські функції можуть бути доручені лише звичайним(ординарним) суддям і не можуть бути затверджені посади надзвичайних абоспеціальних суддів. У системі судів звичайної юрисдикції, або при них, можутьстворюватися спеціалізовані відділення (палати, сенати) за галузямиправовідносин (ст. 102)[1,c.122].
Юрисдикціявійськових трибуналів у військовий час встановлюється законом, а у мирний часстосується лише військових злочинів, що можуть скоїти особи, які за статусом чиза обов'язками належать до Збройних Сил країни.
Магістратураоголошується автономною й незалежною від будь-якої іншої влади. На чолімагістратури стоїть Вища Рада магістратури і Конституція вказує на порядокутворення і повноваження цього органу (статті 104, 105, 106 і 107). Судовавлада має у своєму підпорядкуванні судову поліцію (ст. 109).
На відміну відтексту положень Конституції Франції, італійці саме у цьому розділі, що здаєтьсяне зовсім логічним, конституювали Державну Раду Італії та інші органиадміністративної юстиції, обов'язок яких полягає у здійсненні юрисдикції щодоохорони законних інтересів, а в деяких випадках, й обумовлених вищесуб'єктивних прав їх носіїв, від дій органів державної влади. Проте ДержавнаРада хоча й здійснює адміністративну юстицію, але її головне функціональнеположення пов'язане з управлінською діяльністю[1,241].
На першому рівні адміністративноїюстиції утворено адміністративні трибунали у кожній з 20 областей Італії. Вониє органами адміністративної юстиції першої інстанції, що розглядають скаргистосовно постанов і дій різних органів виконавчої влади. На другому йостанньому рівні діє Державна Рада, яка є правомочною щодо законності актівУряду та міністерств і діє у цій сфері як суд першої інстанції, а такожрозглядає скарги на рішення обласних адміністративних трибуналів як судкасаційної інстанції.
У цьому рядузнаходиться й Рахункова палата, якій доручено здійснювати судову юрисдикцію упитаннях публічної звітності щодо використання бюджетних коштів або з іншихпитань, вказаних у законі.
Головнимиположеннями серед норм, які стосуються судочинства, необхідно вважати правогромадян на оскарження судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, втому числі й у сфері адміністративної юстиції (ст. 111). Судовий захистправ і законних інтересів громадян у судових установах загальної юрисдикції таадміністративної юстиції дозволяється щодо будь-якого акта державноїадміністрації. Крім того, такий захист не може бути заборонений або обмеженийособливим засобом оскарження чи окремими видами актів (ст. 113)[4,c.96].
Правосуддя вгалузі цивільної та кримінальної юрисдикції (звичайна юрисдикція) здійснюєтьсямировими суддями, преторами, трибуналами, апеляційними судами, Верховнимкасаційним судом. Юрисдикція органів адміністративної юстиції, спеціалізованихвідділень при судах звичайної юрисдикції регулюється окремими законами.Суддівський корпус складається з аудиторів, суддівських помічників, магістратівтрибуналів, апеляційних і касаційних магістратів, а також магістратівпрокуратури[9,c.437].
Розділ2. Конституційний суд
Конституційний суд був уперше в історії країни заснованийОсновним законом 1947 р. Закон про Конституційний суд був прийнятий тількичерез вісім років після прийняття Конституції 22 березня 1953 р.
Суд включає 15 суддів, що обираються на дев'ять років, і дієяк єдина колегія. Судді призначаються парламентом на спільному засіданні палат,Президентом республіки і Вищою магістратурою, загальною та адміністративною.
Судді обираються з числа членів вищих загальних іадміністративних судових органів, штатних професорів права університетів іадвокатів за умови, якщо вони мають стаж роботи не менший за 20 років. Вони неможуть призначатися повторно. Голова Суду обирається з числа його членів натрирічний термін. За традицією головою стає один із членів, чий термінповноважень минає за наступні три роки; у такий спосіб голова може тільки одинраз обіймати ту посаду[2,c.85].
Первісний термін повноважень суддів був 12 років, а з 1967 р.він скорочений до дев'яти. Мандат судді несумісний із зайняттям іще будь-якоїпосади. Судді мають імунітет, на зразок парламентського. Щодо суддів не існуєвікових обмежень. Суд — автономний орган в адміністративному й фінансовомувідношенні, має своє відособлене приміщення. Рішення схвалює кворум з 11 суддіві присутності принаймні одного судді від кожних трьох призначуваних категорій.Рішення приймаються більшістю голосів, у разі їхньої рівності голос голови дає перевагу[3,c.134].
Найважливіше повноваження Суду — контроль за конституційністюзаконів і актів, що мають силу закону. Такий контроль може бути попереднім інаступним.
Крім того, Конституційний суд розглядає суперечки прокомпетенцію (ст. 134), що можуть виникнути між парламентом і урядом, главоюдержави і парламентом, органами судової влади та урядом, а також між державою йобластями, або між областями. Суд має повноваження розглядати обвинуваченнящодо Президента Республіки. Якщо суд оголошує закон чи акт, що має силу закону,неконституційним, то він втрачає чинність із дня оприлюднення рішення.Повноваження Суду як органу, що розглядає обвинувачення щодо ПрезидентаРеспубліки, цілком реальні. У цьому разі склад Суду поповнюється 16 особами, щообираються зі списку, який складений парламентом і включає громадян, які маютьнеобхідну кваліфікацію, щоб бути обраними до Сенату. Ці особи не можуть бутипарламентаріями.
При проведенні голосування Суд має повноваження народноговето. Він вивчає вимогу про скасування закону чи акта, що має силу закону, зпогляду їхньої конституційності. Суд розглядає питання, які з вимог допустимі,а які суперечать колу законів, щодо яких народне вето не може провадитися[5,c.216].
Розділ 3. Система судів загальноїюрисдикції
А)мирові судді
Першою ланкою вусій судовій ієрархії звичайної юрисдикції є мирові суди, які створюються укожній комуні (найнижча ланка у системі адміністративно-територіального устроюІталії). Це єдиний випадок, коли межі судового округу збігаються з межамиадміністративно-територіальної одиниці в Італії. В комунах, що мають поділ населища, фракції або квартали, можуть бути створені місцеві суди, якимделегується компетенція ще менша, ніж у мирових судів. Така акція здійснюєтьсядекретом глави держави за пропозицією міністра юстиції. Кількість мировихсуддів у комунах встановлюється залежно від потреб. Вони можуть матизаступників.
Мирові судді(близько 10 тис.) мають обмежену компетенцію — вони розглядають лише цивільнісправи з невеликою сумою претензій, яка визначається нормативними актами.Судочинство здійснюється лише одноособово і у спрощеному порядку відповідно достатей 113 і 114 ЦПК Італії на основі права і справедливості. Головне завданняцих суддів — примирення сторін.
Якщо примиреннядосягнути не вдалося, то мировий суддя здійснює судову юрисдикцію у спірнихцивільних правовідносинах. У такому випадку його компетенція і обов'язки, атакож форма актів і судових рішень, які він повинен схвалити, визначаєтьсяпроцесуальним законом.
Ці суди непрофесійні й призначаються Вищою Радою магістратури на три роки, але можутьбути перепризначені. Вища Рада магістратури може делегувати право призначеннямирових суддів головам апеляційних судів.
Мирові суддівиконують свої обов'язки на громадських засадах без одержання за своюдіяльність платні. Посади цих суддів та їх заступників можуть займатиіталійські громадяни від 25 років, які мають постійне місце проживання натериторії цієї ж комуни. Вони повинні користуватися авторитетом і довірою унаселення і мати відповідні якості, що забезпечує їм повагу і незалежневиконання функцій почесного магістра[7,c.184].
Мирові судді таїхні заступники втрачають посади у випадках: а) втрати громадянства Італії; б)переїзду на постійне проживання до іншої комуни; в) несуміщення їх діяльності зпосадою мирового судді чи заступника судді.
Посада мировогосудді не суміщається з: 1) належністю до професійної магістратури чи взагалі дослужби в професійній судовій системі; 2) виконанням обов'язків посадової особив органах виконавчої влади або агентів державної безпеки чи поліції. Крім того,мирові судді можуть бути відкликані за негідні вчинки або за професійнунездатність, а також звільнені з посади за заявою у зв'язку з добровільноювідставкою чи за станом здоров'я.
Втрата посади суддеювідбувається лише за рішенням Вищої Ради магістратури, крім випадків, колиправо на його призначення було делеговане Президенту Апеляційного суду.
Нагляд зафункціональною діяльністю мирових суддів здійснюється магістратами претурії, вокругах яких перебувають дільниці мирових суддів[7,c.187].
Б)трибунали
Трибунали— ценаступна і найвища ланка в ієрархії судів першої інстанції. Вони діють увідповідних адміністративних центрах трибунального округу, яких нараховується вІталії десь до 160. У трибуналах розглядаються в першій інстанції всікримінальні, трудові, соціальні та цивільні справи, що не належать докомпетенції претурій. Усі справи розглядаються тільки колегіями складом з трьохпрофесійних суддів. Трибуналам підвідомчі апеляційні скарги на всі рішеннясуддів-преторів, що розглядаються колегіями у такому самому складі[8,c.46].
Виходячи знаведеного у трибуналах утворюються відповідно до положень ст. 46 Уложення і впорядку, який передбачено ст. 7 Уложення, певні відділи за галузевою таінституційною ознаками. В обов'язковому порядку утворюються кримінальне тацивільне відділення, може бути утворене відділення, до компетенції якогоналежатимуть індивідуальні трудові та соціальні конфлікти, а також можуть бутиутворені при необхідності окремо апеляційні відділення. Акти щодо утвореннявідділень, розподілу магістратів суду до конкретного відділення, замінах чизаміщеннях в них магістратів, приймаються у формі Декрету Глави Держави, якщоінше не передбачене законами. Такий акт обов'язково контрасигнується міністромюстиції і потребує обов'язкового попереднього рішення Вищої Ради магістратури.Цей порядок стосується також призначення наглядового судді. Відповідно додіючого законодавства Глава Держави може делегувати ці повноваження міністровіюстиції.
Трибунал можемати й інші повноваження, які для нього визначає законодавство. Порядокпризначення керівників відділень регулюється ст. 47 Уложення.
У кожномутрибуналі на одного із суддів строком на один рік покладаються функції слідчогосудді, а при необхідності — і на більшу кількість суддів. Слідчий суддя привиконанні обов'язків може на свій розсуд вимагати втручання поліції, а такождавати будь-які розпорядження, необхідні для точного та неухильного виконанняслідчих дій. Він розпоряджається судовою поліцією відповідно до норм КПК Італіїі спеціальних законів.
У трибуналах, а внеобхідних випадках і в інших судах, на одного з суддів строком на один рікпокладаються функції нагляду за виконанням кримінальних покарань, пов'язаних зпозбавленням волі та застосуванням адміністративних заходів безпеки. Цей суддясамостійно приймає рішення у межах зазначеної компетенції, а також можевиконувати інші функції, зафіксовані в законі.
Слідчий інаглядовий судді можуть бути до закінчення річного строку відкликані з цихпосад — у даному разі принцип незмінюваності не застосовується, оскільки суддязвільняється від функцій, а не від посади судді.
Трибуналпроводить слухання справ як у першій, так і в апеляційній інстанції усно івідкрито. Але у випадках, безпосередньо зазначених у ЦПК, може проводитизасідання в закритому режимі, на що вказано у ст. 43 Уложення[8,c.59].
В)апеляційнісуди
В апеляційнихсудах судової системи Італії розглядаються переважно скарги, що подаються впорядку апеляції на рішення трибуналів, схвалених у першій інстанції покримінальних і цивільних справах. На апеляційні суди віднесені також функціїконтролю за здійсненням слідчим відділенням покладених на них закономобов'язків, які передбачені нормами КПК. У цих судах на законних підставах вирішуютьсяй інші питання. Члени апеляційного суду мають звання «апеляційниймагістрат».
Ці судирозташовані в адміністративних центрах апеляційних судових округів (їх 23, аобластей в Італії 20). Можуть бути створені місцеві відділення апеляційногосуду в провінціях або комунах, які здійснюють свою юрисдикцію в межах їхтериторіальної компетенції.
В апеляційномусуді створюються відділення: за галузевою ознакою — кримінальне, трудове,цивільне; за суб'єктною ознакою — у справах неповнолітніх; за предметно-функціональноюознакою — слідче, а також відділення, що є обласним трибуналом у справахпублічного водокористування[6,c.218].
У порядку,встановленому ст. 7 Уложення, щорічно призначається голова і радники (членисуду) кожного відділення, а також голова і радники, у тому числі й на випадокзаміни, у слідчому відділенні. Відділення очолює суддя — касаційний магістрат.
Галузевівідділення діють тільки як апеляційні щодо перевірки питань факту та правасудових рішень, схвалених у першій інстанції.
Засідання в апеляційномусуді проводяться у складі трьох суддів, крім засідань за скаргами на рішеннятрибуналів у справах неповнолітніх, в якому засідання відбуваються у складітрьох магістратів і двох експертів, які виконують роль судді за аналогомтрибуналу у справах неповнолітніх. Цим особам присвоюються звання радників івони мають у судовому засіданні носити суддівську мантію відповідного суду.
Це відділенняутворюється на початку судового року Декретом Глави держави. Головою і членамивідділення, як правило, призначаються магістрати, які є суддями трибуналів усправах неповнолітніх. Функції радника відділу нагля ду відносно виконаннявироків щодо неповнолітніх виконує один із магістратів, які належать до складусуддів відділення[6,c.235].
У слідчомувідділенні працюють п'ять суддів і ще один або кілька на випадок заміни.Відділення очолює головуючий або один з радників відділення, який є старшим завіком. Воно засідає у складі трьох осіб, розглядає питання відносно правовоїобгрунтованості проведення слідчих дій, хід яких і акти, що були прийняті підчас їх проведення, піддані оскарженню, тобто фактично касаційні повноваження. Увипадках, коли таке відділення не можна утворити, воно замінюється відділенняму правах неповнолітніх.
При апеляційномусуді створюється обласний трибунал у справах публічноговодокористування,що діє як відділення цього суду. До цього трибуналу магістрати призначаються узвичайному порядку. До складу цього трибуналу включені три фахівці цивільноїінженерної служби, які призначаються декретом Глави держави за пропозицієюголови ради публічних робіт у порядку, передбаченому для призначеннямагістратів, що зафіксовано у ст. 6 Уложення, тому їхні повноваження адекватніповноваженням магістратів. Цей трибунал засідає у складі трьох осіб, одна з якихза законом обов'язково має бути технічним спеціалістом і приводиться до присягиу порядку, визначеному для магістратів. Члени вказаного трибуналу одержуютьматеріальну винагороду, встановлену законом[6,c.251].
Г)судиприсяжних
Система судівприсяжних в Італії існує автономно від викладеної ієрархії суддів загальноїюрисдикції, хоч за призначенням належить до цієї гілки судової влади. Докомпетенції цих судів належать справи, що стосуються найбільш серйознихкримінальних злочинів. Суд присяжних в Італії за методологією організації іфункціонування віддзеркалює французький погляд на цей вид судочинства.Відмінність лише у тому, що ці утворення діють як у першій, так й у другійінстанції.
Відповідно до ст.60 Уложення, в межах апеляційного округу окремо створюються судові округи длясудів присяжних, яких в Італії існує 94. До складу цього суду входять шістьнародних суддів, один магістрат трибуналу і один апе ляційний магістрат(головуючий). Усі вони становлять єдину колегію і ухвалюють рішення на спільнійнараді. Вироки цього суду оскаржуються в апеляційному порядку до апеляційногосуду присяжних .
В Італії, навідміну від інших країн, створені окремі апеляційні судові округи для судуприсяжних — їх існує 34. В апеляційному суді присяжних засідання також відбуваютьсяу складі восьми суддів, з яких: шість народних суддів, один апеляційниймагістрат і один касаційний магістрат (головуючий). Цей склад суду проведе новеслухання справи з дослідженням доказів, що не дослідив суд присяжних першоїінстанції, але у тому й є особливість, що докази передосліджує також судприсяжних.
Магістрати, якіповинні виконувати суддівські обов'язки у судах присяжних обох ієрархічнихрівнів, щорічно призначаються Декретом Глави держави при збереженні порядку,визначеного для заміщення посад в судах і для створення відділень у судах.Призначення вдруге не виключається.
Вимоги докандидатів на посади народних суддів, їхній правовий статус (права, обов'язки,гарантії), порядок їх обрання, формування і склад конкретної судової колегії, їхатрибути в судовому засіданні встановлює спеціальний закон, прийнятий 10 квітня1951 р., та деякі інші акти[8,c.116].
Виконання функційнародного судді є обов'язковим для обраних громадян і повністю прирівнюється довиконання громадянином іншої виборної державної посади. Під час виконання своїхфункцій народні судді судів присяжних і апеляційних судів присяжнихприрівнюються за протоколом відповідно до магістратів трибуналу і доапеляційних магістратів. За виконання функцій присяжних обрані особи одержуютьматеріальну винагороду та інші компенсаційні виплати, що встановлено законом.
Д)верховнийкасаційний суд
Верховнийкасаційний суд є верховним органом правосуддя у системі судів загальноїюрисдикції і забезпечує точне застосування і однакове тлумачення законів,єдність національного об'єктивного права, дотримання сфер компетенції судіврізних юрисдикцій, а також вирішує колізії компетенцій і функцій, виконує іншізавдання, покладені на нього законом. Юрисдикція цього суду поширюється на всютериторію Італії, а місцем його розташування є місто Рим.
Верховнийкасаційний суд має три відділення з кримінальних справ і три відділення зцивільних справ, які розглядають у касаційному порядку судові рішення, що булисхвалені судами першої та апеляційної інстанцій. До складу суду входять першийПрезидент, його заступник, президенти відділень і радники (члени суду). Складвідділень формується щорічно на початку судового року.
До їх складупризначається як мінімум один магістрат, якого наділено функціями Голови відділення.Перший Президент головує на спільних засіданнях відділень, на урочистих зборахі під час проведення урочистих актів, а крім того, інколи може головувати назасіданнях певних відділень.
Засіданняпроводяться у відділеннях складом з п'яти суддів. З метою вирішення складнихпитань може бути проведено спільне засідання галузевих відділень складомсудової колегії з дев'яти суддів. Для спільних засідань відділень у цивільнихсправах судова колегія утворюється із магістратів, які належать до відділень зцивільних справ, а під час спільних засідань відділень у кримінальних справахсудова колегія складається із магістратів, які належать до відділень зкримінальних справ.
У Касаційномусуді утворюються також управління з підготовки збірників постанов і судових рішень(максимаріїв) у питаннях штатів[2,c.213].
Розділ4. Магістратура
Магістрати — суддіта прокурори підпорядковані загальним правилам проходження суддівської кар'єрий розрізняються включно за функціями, які вони виконують.
Положення щодостатусу магістратів та питання їхньої діяльності записані в тому ж«Уложенні про судовий устрій» від 30 січня 1941 р., що регламентуєпорядок організації, структури і компетенцію судів Італії.
В Італіїмагістрати поділяються на три категорії: магістрати трибуналів, апеляційні такасаційні магістрати. Закон містить вказівки щодо посад у судовій системі, якіможуть займати магістрати вказаних категорій (статті 118—120)[4,c.311].
Судочинство угалузі цивільної і кримінальної юрисдикцій здійснюється мировим суддею, претором,магістрами трибуналів, апеляційних і Верховних судів. Юрисдикційна діяльністьорганів адміністративної юстиції і статус осіб, які її здійснюють, а такожюрисдикція та статус осіб, спеціалізованих відділень при судах звичайноїюрисдикції регулюються окремими законами.
До корпусуслужбовців суду належать також аудитори, судові секретарі, помічникимагістратів трибуналу, апеляційних і касаційних магістратів, магістратівпрокуратури[4,c.313].
Вимоги дозарахування до магістратури.
Вища Радамагістратури відповідно до вказаного «Уложення про судовий устрій»розглядає питання зарахування до штату магістратури. Вимоги щодо осіб, якікандидують на посаду магістрата, зазначені в ст. 8 вказаного Уложення: бутигромадянином Італії, мати громадянську правоздатність, бути бездоганним уморальній в громадянській поведінці та фізично здатним до такої посади,відповідати професійним вимогам, у тому числі рівню освіти.
Для допуску домагістратських посад необхідне стажування на посаді судового магістрата, крімвипадків, коли Вища рада магістратури призначає за видатні заслуги касацій нимимагістратами професорів права університетів, адвокатів, які мають не менш як 15років стажу й внесені до спеціальних адвокатських списків до вищих судів(статті 121 і 122).
На посаду судовогоаудитора певна особа призначається за конкурсом відповідно до підсумківсукупності іспитів, які складаються: а) письмово з цивільного і римського,адміністративного та кримінального права окремо; б) усних, також окремо — зримського, цивільного, кримінального, адміністративного, конституційного,трудового, міжнародного, соціального і церковного права, цивільного ікримінального процесу, основ статистики.
Законодавствовстановлює відповідні вимоги щодо нарахування балів (ст. 123), але до вказаногоконкурсу допускаються тільки ті особи, які мають дипломи випускника юридичногофакультету університету віком 21—30 років. В окремих випадках, які передбаченізаконом, можливе підвищення верхньої межі вікового ліміту. До конкурсу недопускаються особи, відносно яких є свідчення про невідповідність вимогам щодоморальності та бездоганної поведінки. Така думка, після її ухвалення ВищоюРадою магістратури, не може бути оскарженою[5,c.120].
Конкурсвідбувається в Римі, переважно один раз на рік. Екзаменаційна комісіяпризначається Вищою Радою магістратури і складається з касаційного магістрату,який є головуючим; 12 членів не нижче категорії апеляційних магістратів, які єчи були членами попередніх екзаменаційних комісій; шести викладачів юридичнихдисциплін в університетах. Засідання комісії є правомочним за умови присутностіне менше семи її членів, в тому числі головуючого та двох викладачів.
Особи, якікандидують на посади магістратів і успішно здали іспит, класифікуютьсявідповідно до отриманих балів за загальним списком і призначаються судовимиаудиторами Декретом глави держави на вакантні місця у порядку першості усписку. За пропозицією міністра юстиції Вища рада магістратури має право надативакансії наступним за класифікацією особам, але чисельністю не більше 1/10учасників конкурсу, якщо такі з'являться упродовж шести місяців з Дня складаннякласифікаційних списків.
Просування магістратів по службі таїх звільнення.
Апеляційний магістрат.
Кандидатурамагістрату трибуналу, який не менше 11 років перебуває у цій категорії, заумови, що він не менш як 5 років працював в судових органах, може бутипредставлена на обговорення до судової ради при апеляційному суді дляпризначення апеляційним магістратом. На підставі вмотивованого висновку цієїради щодо кваліфікаційної і професійної здатності магістрату впродовж останніх5 років Вища рада магістратури приймає рішення про призначення його апеляційниммагістратом (статті 145 і 146). Критерії оцінки його діяльності викладені у ст.149 вказаного Уложення. Магістрати, яких не було призначено апеляційнимимагістратами на підставі незадовільного висновку, можуть бути підтвердженіновій оцінці після 2 років. Вказане Уложення в статтях 152, 153 і 154 міститьвказівки про юридичні й економічні результати призначення, залишення напопередній посаді через відсутність вакансій, а також у випадках, колимагістрат сам відмовляється від нового призначення[4,c.267].
Касаційниймагістрат.
Умовою длярозгляду питання про підвищення особи до категорії касаційного магістрату євислуга в категорії апеляційного магістрату, що повинна нараховувати не менш як7 років. Звернення про таке підвищення надається апеляційним магістратом Вищоїради магістратури за місцем його служби. Таке звернення може бути прийняте дорозгляду за умови, що стаж роботи на посадах судді становить не менше 10 років.Довідку з оцінкою діяльності магістрату складає судова або адміністративна радаі сама надсилає до Вищої Ради магістратури, яка оцінює кандидатури за такимикритеріями: 1) професійна придатність і підготовленість; 2) добросовісність привиконанні службових обов'язків; 3) вміння кваліфіковано розглядати судовісправи. Вищою Радою магістратури можуть бути застосовані інші поглибленікритерії оцінки діяльності магістрата, про що повідомляється канди-дуюча особа(ст. 187-8).
Висновок вказаноїради приймається у формі вмотивованого рішення. Магістрати, які отрималипозитивну оцінку, призначаються касаційними магістратами за чергою зурахуванням вислуги років. Уже як касаційні магістрати вони залишаються напопередніх посадах до призначення їх на нові посади, що також здійснюєтьсяВищою Радою магістратури за проханням зацікавленої особи у порядку,передбаченому ст. 187-10. Вища Рада магістратури може відмовити особі упризначенні її касаційним магістратом. Кандидатура магістрата, який не отримавпозитивної оцінки висувається для повторного розгляду Вищій Раді магістратурине раніше як через 3 роки[4,c.272].
Заняття керівних посад в судах іпереміщення.
Призначення накерівні посади в судах здійснюється Вищою Радою магістратури, в порядку, якийпередбачено у главі 8 Уложення, за винятком керівної посади в претурії. Усіпризначення здійснюються за пропозицією комісії, яка складається з трьохчленів: два з них обрані магістратами, один — парламентом Італії. Ця пропозиціямає бути узгоджена з Міністерством юстиції.
Призначення напосаду в порядку переміщення регулюється главою 9 Уложення. Указані діївідбуваються за рішенням Вищої Ради магістратури, до якої подається проханняпро переміщення. Повідомлення про вакансії друкується в Офіційному бюлетеніМіністерства юстиції. Трапляються іноді переміщення з прокурорської насуддівську посаду та навпаки, але цей процес більш складний, ніж переміщення вмежах прокурорських або суддівських посад.
Компетенція ВищоїРади.
У попередніхпунктах глави щодо магістратів було викладено частково компетенцію Вищої Радимагістратури, тому можна стисло показати напрями компетенції і певні новікомпетенції, що визнані у главі II вказаного закону. Вища Рада магістратури компетентна щодо: 1) зарахуванняосіб до складу магістратури, призначення на суддівські посади, переміщення,підвищення та інших питань, пов'язаних зі статусом магістратів;
2) призначення та відкликупочесних віце-преторів, мирових суддів і заступників суддів, а також членівспеціалізованих відділень, які не є магістратами;
3) делегування ПрезидентамАпеляційних судів права призначати мирових суддів і заступників суддів;
4) притягнення до дисциплінарноївідповідальності магістратів;
5) поданняпро призначення касаційними магістрами професорів та адвокатів за особливізаслуги;
6) наданняособливих компенсацій та інших субсидій діючим суддям або їхнім сім'ям.
Вища Радамагістратури має права надавати пропозиції до міністра юстиції щодо змінитериторіальної юрисдикції судових округів або їх утворення, а також щодо всіхпитань, які стосуються організації та функціонування службових структур,пов'язаних зі здійсненням щодо законопроектів відносно судового устрою,управління в галузі юстиції та інших питань, що мають відношення до компетенціїсаме цього органу. Такі пропозиції надаються міністрові юстиції[2,c.166].
Норми вказаноїглави у статтях 11 і 12 встановлюють порядок діяльності щодо заміщення посад всудах за конкурсом і призначення на керівні посади в судах. Вища Рада, крімтого, на строк своїх повноважень призначає комісію стосовно виборів касаційнихмагістрів. Цю комісію очолює заступник Президента Верховного касаційного суду,а в разі його відсутності — голова відділення цього суду за призначенням ВищоїРади магістратури. Комісія здійснює вибори відповідно до встановлених правил,її рішення щодо виборів повідомляється зацікавленим особам і міністру юстиції,які мають право оскаржити це рішення до Ради у тридцятиденний строк від дня їхповідомлення.
Вища Рада приймаєрішення остаточно згідно з обставинами справи. У статтях 14 і 16 Законувикладено компетенцію міністра юстиції щодо його права звернення до Ради таучасті в її засіданнях[5,c.290].
Викладенокомпетенцію Вищої Ради щодо магістрів, які переміщаються на службу до міністерства,у тому числі й у випадках, коли переведення магістратів не пов'язано унаступному з належністю до магістратури. Рішення Вищої Ради, які стосуютьсямагістратів, оформлюються декретом Президента Республіки, контрасигнуютьсяміністром, а у випадках, передбачених у законі, вони можуть оформлюватисядекретом міністра юстиції. Рішення щодо застосування до магістратів будь-якоговиду дисциплінарного покарання можуть бути оскаржені до Верховного касаційногосуду, який розглядав це питання у загальному засіданні відділень. Скарга щодорішення тягне зупинення його виконання.
Крім цього, уВищої Ради є компетенція, пов'язана з діяльністю членів Вищої Ради (ст. 20)[5,c.298].
Рішення щодоказначейства погоджуються з міністерством казначейства. Указані рішення можутьбути оскаржені до Державної Ради Італії.
Правове положеннячлена Вищої Ради.
Закон встановлюєправовий статус члена Вищої Ради магістратури, в основному цьому присвяченоположення глави IV. ЧлениРади, яких обрано, перебувають на своїх посадах чотири роки і не можуть бутизнову обраними після закінчення вказаного строку повноважень до нового складуради, але це не позбавляє їх права бути обраними до наступних складів Ради.Обрані члени під час перебування у складі Ради не можуть бути зарахованими докадрових професійних списків, які забезпечують просування по службі і не можутьбути членами парламенту або обласної ради, Конституційного суду, абопризначатися на посаду міністра чи заступника міністра, очолювати комерційніпідприємства чи бути членами адміністративних рад торгових асоціацій.
Членами одногоскладу Ради не можуть бути родичі або свояки до четвертого ступеня включно. Уразі несуміщення посад двох магістратів — членів Ради, у цьому організалишається магістрат більш вищої категорії, а при однакових категоріях —старші за віком. У разі несуміщення магістрата і члена Ради, якого обраноПарламентом, на посаді члена Ради залишається особа, яку обрав Парламент. Уразі несуміщення двох членів Ради, яких обрано Парламентом, залишається в Радіособа, яка отримала більшість голосів при виборах, а при їх рівності — старшіза віком.
Не можуть бутичленами Ради ті магістрати, яких відряджено до міністерства юстиції. ЧлениВищої Ради, які обрані Парламентом, не можуть бути прийняті до магістратури завидатні заслуги, поки не закінчився строк повноважень складу Ради, до якоговони належать або належали[5,c.308].
Повноваженнячленів Вищої Ради, які є магістратами, зупиняються, якщо проти них відкритокримінальне переслідування у вчиненні ненавмисного злочину або розпочатодисциплінарне переслідування. Члени Вищої Ради, які є магістратами, втрачаютьповноваження члена Ради, якщо до них застосовано дисциплінарне покарання.
Повноваженнячленів Вищої Ради, які обрані Парламентом, також зупиняються, якщо проти нихвідкрито кримінальне переслідування за звинуваченням у вчиненні ненавмисногозлочину. Такі члени Ради втрачають повноваження, якщо їх засуджено допозбавлення волі.
В інших випадкахзасудження чи виправдування за тих чи інших підстав голова Вищої Ради магістратуриповідомляє про це Президентів Палат Парламенту, які приймають рішення щододоцільності заміни. У ст. 39 Закону ретельно унормовано порядок заміни членівРади, яких обрано магістратами. Усі дії щодо заміни, належать до компетенціїВищої Ради магістратури. Закон регулює питання виплати щомісячної посадовоївинагороди членам Вищої Ради, винагороди за участь у засіданнях, сплату витрат,пов'язаних з відрядженням[5,c.314].
Закон такожрегулює правове положення магістратів, залучених до роботи в секретаріаті ВищоїРади магістратури й керують організацією діяльності апарату цієї установи. Такімагістрати не можуть брати участь у конкурсах або виборах, за виключеннямвипадків, коли їхні повноваження припинено не менш як за рік до строку поданнязаяви щодо участі в конкурсі чи у виборах, або якщо повноваження Ради, дороботи в секретаріаті якої їх було залучено, припинено до вказаного строку.
Розділ5. ЕЦС(електроннецивільне судочинство) як принцип судочинства
У грудні 2005 р. в окремих судах Італії почався експеримент по тестуванню«електронної системи цивільного судочинства» (ЕЦС). Її перевірка була успішнозавершена в грудні 2008 р., і Арбітражний суд Верони став першою судовоюінстанцією, у якій була впроваджена нова технологія. Сьогодні ЕЦС розглядаєтьсяяк додаткова можливість для сторін у процесі, суддів, працівників апарату судувирішити ряд технічних проблем, використовуючи електронну передачу даних. Крімтого, запропоноване рішення виявляється ще й економічно вигідним[10,c.141].
В Італії «електронне цивільне судочинство» (ЕЦС) є не новоюцивільно-процесуальною процедурою, а додатковою можливістю для сторін, щоберуть участь в процесі, суддів, голів судів, працювати з процесуальнимидокументами, використовуючи електронну передачу даних. При цьому ЕЦС є самеправом, а не обов'язком сторін. Отже, ЕЦС є допоміжним електронним засобом надодаток до звичайної процедури документообігу в цивільному судочинстві. Основнітехнічні вимоги для ЕЦС — це цифровий підпис документів, переданих електроннимшляхом, і «сертифікований електронний адрес», який повинен мати коженкористувач ЕЦС.
Відповідно до положення італійського законодавства, електронний документ,підписаний електронним підписом, має таку ж юридичну силу, як і угода, виконана впростій письмовій формі («приватний документ»). Таким чином, електроннийдокументообіг може бути визнаний в Італії абсолютно законним.
Сертифікована система електронної пошти дає користувачам можливістьпосилати і приймати електронні документи. При цьому застосування ЕГС привзаємодії користувачів (юристів, органів державної влади) детально регулюєтьсявідповідними нормативно-правовими актами. Зовнішній користувач з'єднується з«Доменом Інтернет-судочинства» через «точку доступу», затверджену Міністерствомюстиції. Зареєструвавшись, зовнішній користувач може працювати з системоюуправління електронними файлами реєстру канцелярій. Згідно з «онлайн»консультації за документами, ЕЦС працює на 90% у судах першої інстанції таапеляційних судах, але щодо застосування заходів, передбачених нормамивиконавчого судочинства, ЕЦС працює на 30% у судах першої інстанції таапеляційних судах.
Цей сервіс працює за допомогою системи, яку називають PolisWeb. Вонадозволяє користувачам ЕЦС отримувати інформацію про цивільних позовах,арбітражних справах, заходи цивільного правозастосування. Таким чином, юристамне потрібно звертатися в канцелярію суду, щоб отримати необхідну інформацію[10,c.149].
Для більшого контролю за використанням інформації система управлінняданими щодня копіює дані кожного звернення в канцелярію і пересилає їх вцентральне сховище, розташоване в Неаполі. Юристи — приблизно 120 тис. осіб(загальна кількість юристів в Італії не перевищує 200 тис.) — можуть отриматидоступ до електронної інформації через 120 точок входу. При цьому доступнадається всім державним юристам.
Електронне заповнення документів та електронне повідомлення
ЕЦС може бути впроваджено шляхом обміну даними та електроннимидокументами, що мають юридичну силу, підписаними цифровим підписом ізаповненими за допомогою унікальних і зашифрованих каналів передачі даних длястворення електронної процедури, альтернативної традиційної «паперовою».
Ця система використовує «відкриті» електронні стандарти (SOAP, XML таін), які дозволяють взаємодіяти з програмним забезпеченням юридичних фірм абоорганів державної влади, за винятком Міністерства юстиції. Всі документи ЕЦС, вт.ч. судові рішення представлені в PDF форматі у супроводі XML файлу, щовідповідає всім вимогам для електронних консультацій та електронних оновлень[10,c.158].
Висновки
Проаналізувавши судовусистему Італії, можна зробити певні висновки.
Конституційніоснови організації і діяльності судових установ гарантуються Конституцією 1947року. Вона проголосила, що правосуддя здійснюється від імені народу, суддівськіфункції можуть бути доручені лише звичайним суддям і не можуть бути затвердженіпосади надзвичайних або спеціальних суддів.
Як і в більшостікраїн континентального типу правової системи, в Італії спостерігаєтьсярозмежування судів на суди загальної та спеціальної юрисдикції. Найнижчоюланкою судів загальної юрисдикції є мирові суди, головною цілью яких є примиреннясторін.
Важливе місце усудовій юрисдикції Італії відіграє магістратура. Магістрати — судді тапрокурори підпорядковані загальним правилам проходження суддівської кар'єри йрозрізняються включно за функціями, які вони виконують. В Італії магістратиподіляються на три категорії: магістрати трибуналів, апеляційні та касаційнімагістрати. Закон містить вказівки щодо посад у судовій системі, які можутьзаймати магістрати вказаних категорій.
Також слідзвернути увагу на електронне цивільне судочинство, якевперше в світі було експерементально започатковано у 2005 році. Ця системадозволяє значно зекономити час суддівського процесу та в економічному плані єдосить вигідною.
Списоквикористаних джерел
1. Конституционное (государственное)право зарубежных стран. Под редакцией проф. Б.А. Страшун.- М., 1998, Т.3.
2. Иностранное конституционное право.Под редакцией В.В. Маклакова. Издательство «Юристъ», 1996.
3. Страшун Б.А. «Конституционныеперемены в Восточной Европе 1989-1990 гг.» — М., 1991.
4. Италия. Конституция изаконодательные акты. — М., 1985.
5.Италия.Конституция и законодательньїе актьі / Пер. с итал. — М.: Прогресе, 1988. — 392с.
6.Конституционное(государственное) право зарубеж-ньіх стран: Учебник: В 4-х томах. — М.: Изд-воБЕК, 1998. — Том 3./ Отв. ред. Б.А. Страшун. — 764с.
7.Судебньїесистемьі западньїх государств. — М.: Наука, 1991. —240 с.
8.ВасильєваТ.А. Административное право Италии //Административное право зарубежньїх стран. Гл. 5. — М.: СПАРК, 1996.
9.Уголовное правозарубежньїх государств. Общая часть / Под ред. и с предисл. И.Д. Козочкина. —М.: Институт международного права и зкономики имени А.С. Грибоедова, 2001. —576 с.
10.Делла Марра Т. Гражданский кодекс Италии // Государство и право. — 1993. — №1.