УКРАЇНСЬКААКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ Президентові УкраїниАвтореферат
дисертаціїна здобуття наукового ступеня
кандидатанаук з державного управління
Стратегічнепланування економічного розвитку
великогоміста як інструмент підвищення
ефективностійого управління
Загальна характеристика роботи
Актуальністьтеми. В сучаснихумовах, коли в Україні після проголошення незалежності відбуваються докорінніреформи і трансформації, набула актуальності проблема нової концепції розвиткувеликих міст, які завжди були i є центрами соцiально-економiчної, політичної такультурної системи держави і одночасно являють собою сконцентроване виявленнявсіх протиріч i проблем економіки та суспільного розвитку в цілому. Особливогозначення останнім часом набувають питання управління столичним містом, в якомувиконуються загальнодержавні та самоврядні функції і формується реальнарегіональна політика.
Уявити собі веськомплекс проблем, пов’язаних з управлінням таким складним утворенням, як місто,а особливо столичне, в умовах становлення та розвитку ринкових відносинможливо, якщо розглядати його як систему. При цьому слід визначити склад,функції міста, загальні та специфічні завдання, що вирішуються на рівнітериторіальної громади в умовах трансформації економіки і розвитку місцевогосамоврядування.
Незважаючи на те,що розробці цієї проблеми приділялася значна увага, невирішених питаньзалишається ще багато, зокрема: не сформованість муніципальної економіки,існування певних протиріч щодо функціонування місцевої влади, необхідністьудосконалення та приведення у відповідність з Конституцією України деякихположень законодавчих актів, що регулюють розвиток міста, формуваннякомунальної власності та місцевих фінансів, недостатнє використання новітніхметодів планування та прогнозування місцевого розвитку.
Планування єосновним елементом державного регулювання розвитку суспільства, йоготериторіальних утворень, у тому числі міських. Як система впливу держави на їїрозвиток планування виникло на початку ХХ століття. В колишньому СРСРпланування застосовувалось у різних формах: довгострокових планів-програм,прогнозів, середньострокових планів на п’ять років, річних короткостроковихпланів, а також використовувались загальнодержавні, галузеві, регіональні,продуктові та інші програмно-цільові методи планування. Але ускладненняекономічної, соціальної, екологічної ситуації, погіршення побуту населеннявимагало застосування інших методів планування, які б змогли забезпечитипропорційне і погоджене функціонування всіх секторів та сфер економіки,збереження і поліпшення довкілля, перетворювали б процес планування зфрагментарного на комплексний, який би сприяв досягненню поставленихсуспільством мета-цілей. Такий вид планування дістав назву стратегічного.
На сьогодністратегічне планування в Україні лише починає застосовуватись на практиці. Томуіснує багато невирішених теоретико-методологічних, правових, організаційнихпитань та практичних проблем використання методів стратегічного планування.
Стратегічнепланування є відносно новою сферою наукових досліджень в Україні. Різні аспектистратегічного планування та окремі підходи до нього широко висвітлені в працяхвітчизняних та зарубіжних науковців та фахівців, зокрема О. Анісимова, Д. Брайсона,О. Виханського, Ю. Гладкого, В. Дорофієнка, Б. Жихаревича, В. Іванова, Б. Крозбі,М. Круглова, Л. Лімонова, В. Мамонової, О. Невелєва, С. Оборської, В. Пархоменка,А. Стрикленда, А. Томпсона, Е. Уткіна, З. Шершньової, Р. Фатхутдинова.
Вагомий внесок удослідження цієї наукової проблеми зробили такі відомі українські вчені, як Б. Данилишин,М. Долішній, Л. Зайцева, О. Ігнатенко, В. Князєв, Ю.Лебединський, В. Мамутов,Н.Нижник, В. Поповкін, І. Розпутенко, А Степаненко, Д. Стеченко, В. Тронь, В. Фінагін,Ю. Шаров та інші. Проте окремі її найсуттєвіші аспекти залишаються щенедостатньо розробленими. Це викликає суперечки та дискусії, навітьнеоднозначне тлумачення термінів і дефініцій. Недостатність практичного досвідустратегічного планування та теоретико-методологічних розробок у цій галузі знаньі діяльності зумовила вибір теми дисертаційної роботи й окреслила основнінапрями наукових досліджень.
Зв’язок роботи знауковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі управліннямістом Української Академії державного управління при Президентові України вмежах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцевесамоврядування” (номер державної реєстрації РК 0199U002827 — тема дослідження“Основні напрямки вдосконалення територіальної організації влади та управлінняв контексті проведення Адміністративної реформи в Україні”, з якої автордисертації був відповідальним виконавцем). Тема дослідження тісно пов'язана знауково-дослідними роботами, що проводяться в Науково-дослідному інститутісоціально-економічних проблем міста: “розробкапроекту Державної програми соціально-економічного розвитку м. Києва до 2010року” (РК 0196U013766), “Моніторинг виконання Державної програмисоціально-економічного розвитку м. Києва до 2010 року у 2002 році” (РК0102U002796), “Розробка варіанта Концепції пріоритетної стратегії розвитку м. Києвау ХХІ сторіччі” (РК 0101U004929), в яких автор був виконавцем розробки окремихрозділів та підпрограм.
Мета і завданнядослідження. Метоюдисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засадстратегічного планування економічного розвитку великого міста як інструментапідвищення ефективності його управління.
Для досягненняцієї мети були поставлені наступні завдання:
- уточнитипоняття “стратегічне планування” і його сутність;
- оцінитивідповідність законодавчо-нормативної бази України потребам розробки тареалізації стратегічних планів;
- розкрититеоретико-методологічні основи економічного розвитку великих міст;
- узагальнитизарубіжний досвід стратегічного планування розвитку міст у контексті йоготворчого застосування в умовах України;
- визначитиособливості стратегічного планування економічного розвитку великого міста яксистеми та її складових;
- обґрунтуватинапрями і пріоритети стратегічного розвитку великих міст у системі державногоуправління;
- сформулюватиконцептуальні підходи до розробки стратегій економічного розвитку м. Києва;
- запропонуватимеханізми реалізації стратегічних планів економічного розвитку великого містаорганами державної влади та місцевого самоврядування.
Гіпотезадослідженнябазується на припущенні, що в умовах багатоукладної економіки у системідержавного управління стратегічне планування є основним інструментомрегулювання соціально-економічного розвитку міських поселень та раціональноговикористання ресурсів як на загальнодержавному рівні, так і на рівнітериторіальних громад. Воно має значний потенціал щодо підвищення ефективностіуправління адміністративно-територіальними одиницями з боку державних органіввиконавчої влади та органів місцевого самоврядування за умови застосуваннякомплексу науково обґрунтованих напрямів, методів та прийомів, визначеннястратегічних цілей та послідовної їх реалізації.
Об'єктдослідження — соціально-економічний комплекс столиці України – міста Києва.
Предметдослідження — теоретико-методологічніта прикладні аспекти стратегічного планування економічного розвитку великогоміста як важливого чинника підвищення ефективності його управління.
Методидослідження.Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження слугувалифундаментальні положення сучасних теорій державного управління та місцевогосамоврядування, основоположні законодавчі й нормативні акти України, зокремаКонституція України, закони України, укази Президента України, нормативнідокументи Кабінету Міністрів України, а також наукові праці вітчизняних ізарубіжних вчених з питань соціально-економічного планування та розвитку міст ітериторій, особливості розвитку столичних міст та формування державноїрегіональної політики в умовах трансформації економіки. Для досягненняпоставленої в роботі мети було використано сучасні методи дослідження, зокремана основі системно-аналітичного методу зроблене теоретичне узагальненнянаукових концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжнихвчених, присвячених стратегічному плануванню розвитку і функціонуванню міськихпоселень. Для вирішення окремих завдань використовувались також наступніметоди: статистичного аналізу – для дослідження динаміки, структури іефективності розвитку великих міст; проблемно-орієнтовний – для науковогообґрунтування стратегічних напрямів вирішення проблем економічного розвиткувеликих міст; економіко-математичний – для розрахунків кількісних параметрівресурсного потенціалу міста і обґрунтування перспектив його розвитку;порівняльний аналіз (СВОТ — аналіз) – для визначення слабких та сильних сторін,зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на розвиток міста Києва,розробки стратегій та визначення місії міста; компаративний – для зіставленнярозвитку великих міст у різних регіонах та країнах. Застосовувались такожметоди комплексного системного аналізу економічних та управлінських явищ іпроцесів. Сукупність згаданих методів і прийомів становить методикудисертаційного дослідження. Інформаційну базу дослідження становили аналітичніта статистичні матеріали центральних органів державної виконавчої влади,Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Київськогоміського комітету статистики, Науково-дослідного інституту соціально-економічнихпроблем міста, Української Академії державного управління при ПрезидентовіУкраїни, інші інструктивні та нормативно-правові документи, особисті обстеженняавтора. Наукова новизна одержаних дисертантом результатів полягає в тому, що: впершеу вітчизняній науці обґрунтовано, що при стратегічному плануванні великих містнеобхідно їх розглядати як міста–підприємці, що являють собою територіальніутворення, які об’єднують місцеві соціальні, політичні і економічні ресурси вєдиний взаємопов’язаний організаційно-виробничий комплекс, а модель управлінняпроцесом формування, реалізації та моніторингу стратегічних планів розвиткувеликих міст має базуватись на засадах партнерства;
- уточнено сутність і поняття“стратегічне планування” як найважливішого інструменту впливу держави татериторіальної громади на розвиток багатоукладної економіки;
- дісталиподальшого розвитку методичні підходи щодо вдосконалення практики стратегічного плануваннявеликих міст на основі застосування інноваційних моделей, які базуються наінформаційній економіці, високих технологіях, технопарках, інноваційних портахта Інно-террах;
- виявленомісце стратегічного планування в системі управління містами, яке дає змогуформувати загальне бачення перспектив їх розвитку і досягти узгодженості дійвсіх сторін, зацікавлених у реалізації плану (органів влади, громадськості тапідприємницьких структур);
- доведенодоцільність використання інструментів маркетингу для визначення стратегій(пріоритетів) економічного розвитку міста;
- визначеніосновні параметри стратегічного плану економічного розвитку Києва з урахуваннямособливостей столичного міста та формування на його базі і приміської зони“столичного округу”;
- обґрунтованонеобхідність виконання Києвом поряд із столичними функцій світового міста, щовимагає розвитку в ньому високих технологій, економіки знань, інформаційнихтехнологій, диверсифікованих і діючих у глобальному масштабі промислових,фінансових і обслуговуючих структур.
Практичнезначення одержаних результатів. Отримані автором результати дослідження використані припідготовці наукових звітів з проблем управління містом, регіональногоуправління, розробці проекту Державної програми соціально-економічного розвиткум. Києва на період до 2010 року(підпрограма “Формування та управління комунальною власністю. Конкурентнаполітика”)”, проекту Генерального плану розвитку м. Києва на період до 2020року, варіанта Концепції пріоритетної стратегії розвитку м. Києва у ХХІсторіччі” (довідка про впровадження № 11/219-1018 від 5 грудня 2002 року),пропозицій центральним та місцевим органам влади, методичних рекомендацій танавчальних програм спеціалізацій “регіональне управління” та “управліннямістом” (довідка про впровадження № 389 від 6 грудня 2002 року), викладаннінавчальних модулів “Територіальна організація влади в Україні”, “Регіональна таміська економіка”, “управліннямісцевими фінансами та бюджетом” (довідка про впровадження № 390 від 6 грудня2002 року) в Українській Академії державного управління при ПрезидентовіУкраїни, навчальних посібників і монографій, підготовці навчальних програм длякерівних кадрів тощо.
Рекомендації іпропозиції, сформульовані автором на підставі проведеного аналізу стану йможливостей використання ресурсного потенціалу міста, можуть застосовуватисьдержавними та місцевими органами виконавчої влади і органами місцевогосамоврядування при розробці стратегічних планів економічного розвитку міст тарегіонів, програм і прогнозів соціально-економічного та культурного розвиткуадміністративно-територіальних одиниць України. Виявлені в процесі дослідженнятеоретичні підходи і запропоновані методичні розробки також можуть бутивикористані на державному і місцевому рівнях при розробці нормативно-правовихдокументів, а також в спеціальних закладах освіти при розробці курсів лекцій таспецкурсів “Стратегічне планування”, “Регіональне управління”, “Регіональнаекономіка”, “Місцеве самоврядування”.
Особистий внесокздобувача.Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції йрекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержаніавтором особисто. У процесі одержання наукових результатів не використані ідеїабо розробки інших дослідників (Ю.Дехтяренка, О.Драпіковського, О.Ігнатенка,О.Лебединської, В.Макухи, М.Орлатого та інших), з якими опубліковано дванавчальні посібники у співавторстві.
Апробаціярезультатів дисертації. Основні ідеї і положення дисертаційного дослідження доповідались ідістали позитивну оцінку на 23 міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференціях,симпозіумах, методологічних семінарах, серед них основними є: науково-практичнаконференція “Роль столиці у процесі державотворення: історичний та сучаснийаспекти” (Київ, 1996); мiжнародний семінар “Перспективи муніципальної реформи вУкраїні” (Київ, 1997); мiжнародний семiнар «Потенцiал регiональної iмунiципальної влади з вирiшення економiчних проблем в умовахтрансформацiї» (Москва, 1997), науково-практична конференцiя “Актуальніпроблеми реформування державного управління” (Київ, 1997), науковий семінар“Статус м.Києва — столиці України” (Київ, 1997), міжнародний семінар“Управління містом: інституційно-організаційний аспект реформування” (Київ,1998), міжнародний науково-практичний семінар: “Менеджмент в місцевомусамоврядуванні: напрямки вдосконалення системи управління міськимгосподарством” (Львів, 1999), науково-практична конференція за міжнародноюучастю “Проблеми наукового забезпечення адміністративної реформи в Україні”(Київ, 1999), науково-практична конференція “Розвиток партнерських зв’язків міжмісцевою владою, неурядовими організаціями, населенням як засіб розв’язаннямісцевих і регіональних проблем” (Київ, 2000), науково-практична конференція“Київ у ХХІ столітті: стратегія розвитку”(Київ, 2001), науково-практичнаконференція за міжнародною участю “Суспільні реформи і становленнягромадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), міжнароднийнауково-практичний семінар “Основи міського управління” (Будапешт, 2001),міжнародний науково-практичний семінар “Міське відновлення і економічнийрозвиток” (Одеса, 2001), міжнародна науково-практична конференція “Реформуваннядержавного управління в контексті Євроінтеграції України” (Київ, 2002),науково-практична конференція “Сталий розвиток міст” (Харків, 2002).
Результатидослідження обговорювались на методологічних семінарах Української Академіїдержавного управління при Президентові України й на засіданнях кафедриуправління містом.
Публікації. Основні положення дисертаціївідображені в десяти друкованих роботах обсягом 5,2 друкованих аркуша, з них 2навчальних посібники в співавторстві, 4 – у фахових виданнях, 4 – у матеріалахконференцій.
Структура й обсягдисертації.Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використанихджерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 216 сторінок (основначастина — 179 сторінок), в тому числі 12 таблиць, 3 рисунки, списоквикористаних літературних джерел (242 найменування), розміщений на 21 сторінці,додатків (13 таблиць і 6 рисунків) на 16 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ роботи
У вступі обґрунтовується актуальністьтеми, визначаються мета, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження,оцінюється ступінь розробленості проблеми застосування методологіїстратегічного планування на практиці в сучасних умовах, у тому числі розробкистратегій економічного розвитку великих міст, висвітлюється наукова новизна йпрактичне значення отриманих результатів, наводяться дані про їх впровадження йапробацію.
У першому розділі – “Теоретико-методологічніоснови розробки стратегічних планів економічного розвитку великих міст” — досліджується поняття та сутність стратегічного планування економічногорозвитку територій, аналізується сучасний стан досліджень у сфері розробкистратегічних планів економічного розвитку та їх впровадження в практику, уточненопоняття “стратегічне планування” щодо планування розвитку міста, визначаєтьсямісце і роль великих міст у структурній перебудові соціально-економічногокомплексу країни, визначаються особливості стратегічного плануванняекономічного розвитку великого міста.
Поглибленняпроцесів глобалізації та ринкової трансформації економіки, загостреннясоціальних та екологічних проблем вимагає від органів влади швидко реагувати назміни, що відбуваються, здійснювати пошук адекватних інструментів, механізмівта методів забезпечення сталого розвитку регіонів та міст. Особливо цестосується великих міст, які є центрами регіонального розвитку і суттєвовпливають на подальший розвиток країни в цілому. Одним з найефективнішихінструментів реагування на зміни та регулювання економічного розвиткуадміністративно-територіальних одиниць є стратегічне планування.
Аналізлітературних джерел та дослідження автора показали, що теорія стратегічногопланування і управління розвитком міста в Україні перебуває на стадіїформування. Базові поняття, моделі, схеми та етапи планування, щовикористовуються в сучасній практиці, запозичені з теорії планування розвиткуорганізацій, основи якої було закладено ще у 60-х роках минулого століття.Найбільш потужними зарубіжними школами дослідження стратегічного планування єамериканська та канадська. В Україні дослідження проводяться в напрямкупобудови теоретичних моделей організаційної структури міст як складних системта їх оптимізації через пошук шляхів досягнення стратегічних цілей розвитку.
Виділеноперспективні напрями проведення подальших досліджень. Це, насамперед, виявленняособливостей використання стратегічного планування економічного розвиткутериторіальних громад та регіонів в умовах частих змін макроекономічноїситуації в країні. Крім того, є необхідність розробки теорії організаціїуправління розвитком міста, оскільки запровадження стратегічного плануванняпотребує значних змін як у структурі управління, так і у змісті управлінськоїдіяльності та мислення. Стимулом для подальших наукових досліджень станутьрезультати реалізації перших стратегічних планів розвитку міст.
Обґрунтовано, щостратегічне планування є закономірним етапом еволюції системи планування, а вумовах багатоукладної економіки — основним інструментом державного регулюваннясоціально-економічного розвитку міських поселень та раціонального використанняресурсів як на загальнодержавному рівні, так і на рівні територіальних громад.Воно являє собою сукупність науково обґрунтованих напрямів, методів таприйомів, які становлять методологію управління адміністративно-територіальнимиодиницями в умовах підвищеної нестабільності та невизначеності зовнішньогосередовища та містить значний потенціал щодо підвищення ефективності прийняттяуправлінських рішень з боку державних органів виконавчої влади і органівмісцевого самоврядування. Крім того, доведено, що стратегічне планування – цеадаптивний процес, за допомогою якого здійснюються регулярна розробка такорекція системи досить формалізованих планів, перегляд змісту заходів щодо їхвиконання на основі безперервного контролю та оцінки змін, що відбуваютьсязовні та всередині системи.
Стратегічнепланування дає змогу органам місцевого самоврядування поєднувати аналізпоточних подій, прогнози соціально-економічного розвитку і сценарії можливогомайбутнього з виробленням стратегії, а також формувати загальне баченняперспектив, розробляти плани розвитку, прийнятні для територіальної громади тасуспільства в цілому, тобто стимулює їх до стратегічного мислення та дій.Найбільш помітною перевагою запровадження стратегічного планування є досягненняпевного консенсусу, узгодженості інтересів та дій всіх сторін, зацікавлених уреалізації плану (органів влади, громадськості та підприємницьких структур).Дослідженням визначено, що міста взагалі, і особливо великі, в кінці ХХстоліття стали зосередженням основного творчого і економічного потенціалурозвинутих країн і “генераторами” їх швидкого зростання. Для них характернаактивізація науково-технічного прогресу, збільшення частки науковців тощо. Якправило, великі міста мають складну галузеву структуру економіки, більш високийтехнічний рівень промисловості, ніж у середньому по країні, що стимулюєпідвищення продуктивності праці та інтенсифікацію виробництва, створює умовидля гармонійного розвитку особи. Вони є провідними науковими центрами танесуть, як правило, досить важливе адміністративне навантаження.
Тому в дисертаціївказано на те, що при стратегічному плануванні економічного розвитку великихміст необхідно враховувати, що вони формуються як міста-підприємці, які являютьсобою територіальні утворення, що об’єднують місцеві соціальні, політичні іекономічні ресурси в єдиний взаємопов’язаний організаційний комплекс з метоюрозробки чіткої стратегії перспективного розвитку. Формування міст-підприємцівв Україні є важливою проблемою регіональної політики держави і зумовлюється,передусім, впливом структурних зрушень в економіці та переміщенням центрівекономічної ініціативи на рівень місцевого самоврядування.
У процесідослідження встановлено, що до особливостей стратегічного плануванняекономічного розвитку великого міста належать:
- підхід донього як до відносно автономної територіально-економічної системи і частинигосподарського комплексу країни, тісно взаємопов’язаної з територією, що йогооточує;
- системність,ієрархічність, стохастичність і багатофункціональність;
- різноваріантністьшляхів вирішення поставлених проблем і способів досягнення окремих цілей. Такаструктура забезпечує гнучкість плану за умов невизначеності майбутнього іймовірності настання ризиків різного походження.
У дослідженнінаголошується на тому, що особливістю стратегічного планування економічногорозвитку великих міст є використання маркетингу міста, який передбачає, якзробити місто найбільш привабливим для життєдіяльності, виробництва таінвесторів, і засоби реалізації цієї привабливості, забезпечуючи тим самимприплив інвестицій і економічне зростання. Серед факторів маркетингу міставажливу роль відіграє архітектура, соціально-виробнича інфраструктура, розвитокінноваційних підприємств тощо.
Аналіз науковоїлітератури також дав змогу дійти висновку, що більш широке впровадження впрактику ідей стратегічного планування має передбачати тісну співпрацю всіхзацікавлених сторін, створення в органах управління спеціальних підрозділівщодо координації роботи зі стратегічного планування та встановлення зв’язків івідносин підрозділів стратегічного управління розвитку міст з внутрішнімипідрозділами державних адміністрацій та виконкомів, які беруть участь у цьому процесі.Напрямки вдосконалення роботи в цій сфері визначаються необхідністю подальшоїадаптації теорії стратегічного планування розвитку організацій, якавикористовується в сучасному муніципальному менеджменті, до рівнятериторіальних громад. З метою усунення певних недоліків стратегічногопланування необхідно також поглибити теорію і систематизувати методологіюуправління розвитком міста та забезпечити своєчасне і регулярне надходженняінформаційних, фінансових, матеріальних та інших ресурсів для активізаціїдіяльності органів місцевого самоврядування з розробки стратегій розвитку міст.
У другому розділі – “стратегічне планування як інструмент ефективного використанняресурсного потенціалу великого міста” – на прикладі столиці України –міста-героя Києва аналізуються внутрішній економічний потенціал великого містата зовнішні фактори, що впливають на його розвиток, визначаються проблемисоціально-економічного комплексу і пріоритети ефективного використанняекономічного потенціалу на основі визначення стратегій перспективного розвитку.
У дисертаційномудослідженні доводиться, що при стратегічному плануванні вирішуються завдання,які визначають характер економічних перетворень, стійкість економіки, рівеньжиття населення тощо. При цьому кінцевий результат не є строго фіксованим, арозміщений у певній зоні із заданими за величиною і часом граничними межами.Враховуючи відносно тривалий час, складність об’єкта, що розглядається, і взв’язку із цим невизначеність багатьох показників, стратегічне плануваннязначною мірою виконує функції активного прогнозу із застосуванням відповіднихметодів прогнозування при його розробці.
Наведений удисертації аналіз демографічного розвитку міста показує, що демографічна криза,яка проявляється у погіршенні якісних і кількісних характеристик населення,охопила всі регіони України, в тому числі м. Київ, де вона набула гостроїформи. До позитивних факторів демографічної ситуації в місті слід віднести:високий порівняно з іншими регіонами рівень життя, найкращі в Україні умовипроживання, найбільший попит на робочу силу; до негативних – скороченняприродного приросту населення, перевищення смертності над народжуваністю,старіння населення і скорочення його кількості у працездатному віці, наявністьнебажаної, в тому числі неконтрольованої міграції. Подолання негативнихтенденцій в демографічному розвитку має передбачати такі стратегічні напрями всоціально-демографічній політиці: стимулювання народжуваності, охорона тазбереження здоров’я дітей, сприяння підвищенню добробуту сімей та молоді,нейтралізація факторів, що зумовлюють підвищення смертності; регулюванняміграційних процесів.
У процесі аналізуекономічного потенціалу міста необхідно значну увагу приділяти оцінці людськогофактора, а саме трудового потенціалу. В роботі доводиться, що трудовийпотенціал на сучасному етапі розвитку технологій визначається далеко не лишечисельністю економічно активного населення, а передусім, йогопрофесійно-кваліфікаційним рівнем, розподілом за галузевою структуроюзайнятості, рівнем мобільності робочої сили, статевовіковим складом упрацездатному віці тощо.
Встановлено, щонакопичений трудовий потенціал міста забезпечує додаткові можливості дляінтенсифікації структурної перебудови його економіки, реалізація яких можлива вразі виконання таких пріоритетних завдань: забезпечення раціональної йефективної зайнятості населення; вдосконалення нормативно-правової бази таподальшого реформування ринку праці; вживання заходів щодо покращеннядемографічної ситуації, зокрема зниження надсмертності населення впрацездатному віці як фактора підвищення трудового потенціалу; стимулюванняпозитивних зрушень у галузевій структурі зайнятості населення; мінімізаціярівня безробіття й повна ліквідація довготривалого безробіття. Особливу увагуслід звернути на раціональне використання трудового потенціалу жінок зурахуванням гендерного фактора.
Доведено виходячиз аналізу ресурсного потенціалу, що інноваційний шлях трансформації економікиміста виступає концептуальною основою перспективних перетворень, на якій маютьреалізовуватись планові заходи. Таким чином, в стратегічному плануванніекономічного розвитку міста необхідно враховувати інноваційний фактор розвитку.Воно має спрямовуватись на визначення майбутньої структури виробництва в місті,внесок кожного елемента економічної системи в економічний потенціал таінтенсифікацію дій у забезпеченні подібних змін інноваційного характеру.Очікуваним результатом при цьому має бути формування конкурентоспроможноїекономіки інноваційного типу, що на початковому етапі означає сучаснумодернізацію, спрямовану не на нарощування обсягів виробництва, а назапровадження гнучких технологій з великою часткою програмно-інформаційнихелементів.
Зазначається, щобюджетно-фінансове забезпечення стратегічного планування розвитку міста Києва передбачаєпідвищення фінансової спроможності міста до рівня, достатнього для йогоефективного функціонування, включаючи високий рівень соціального забезпеченнянаселення та виконання містом столичних функцій. Для цього міським органамвлади в умовах обмеженості фінансових ресурсів необхідно зосередити увагу нарозв’язанні наступних стратегічних завдань: забезпеченні середньострокового тадовгострокового фінансово-бюджетного планування, розширенні бази оподаткуваннята забезпеченні збалансованості коштів Державного бюджету України і місцевихбюджетів з урахуванням необхідності виконання містом столичних функцій;підвищенні ефективності використання бюджетних коштів; досягненнізбалансованості бюджету міста Києва на підставі реально визначених показників здоходів і видатків та підвищенні ролі районних бюджетів у консолідованомубюджеті міста; залученні вітчизняних та іноземних інвесторів до розширеноговідтворення економічного потенціалу; розвитку фондового ринку на міському рівнішляхом випуску місцевих позик та забезпечення привабливого для потенційнихінвесторів механізму розміщення, обігу і погашення боргових зобов’язань;розвитку ринкової інфраструктури міста.
У дисертаційномудослідженні підкреслюється, що на етапі трансформації економічного розвитку містаКиєва інвестиційний комплекс є визначальним фактором рейтингової динамікиконкурентоспроможності міста. Тому оцінка інвестиційної привабливості та потребміста має відігравати значну роль у виробленні стратегій розвитку. Плануватирозвиток інвестиційного потенціалу міста можна, розглядаючи його в такихплощинах: по-перше, як функціонування галузей, які створюють інвестиційніресурси, тобто засоби виробництва, по-друге, як інвестиційний процес,інвестиційну діяльність, потоки матеріальних, фінансових та інвестиційнихресурсів у галузі економіки, по-третє, як інвестиційне середовище, що єкомплексом загальних умов інвестування. При цьому стратегія розвиткуінвестиційного потенціалу великого міста має охоплювати аспекти, результативпливу яких спрямовані на нагромадження капіталу і забезпечення розширеноговідтворення виробництва на інноваційній основі та розвиток соціальної сфери умайбутні періоди. Підвищенню ефективності використання ресурсного потенціалуміста має сприяти вдосконалення системи управління комунальною власністю, яка єнайважливішим комплексним ресурсом територіальної громади міста. З огляду на цепотрібно вжити комплекс заходiв з бiльш рацiонального розподiлу функцiйуправлiння мiж мiським та районними рiвнями влади, активного залучення недержавнихта громадських організацій до надання найважливіших громадських послугнаселенню міста, розвитку договірних та контрактних відносин.
У третьомурозділі – “стратегічне планування економічногорозвитку столичного міста в умовах трансформації економіки” – на основіпроведеного аналізу ресурсного потенціалу Києва визначено концептуальні засадийого стратегічного розвитку з урахуванням виконання функцій столиці України,місію, цілі та пріоритети, можливості міста щодо перспективного розвитку,запропоновані механізми реалізації стратегічних цілей та завдань, у тому числішляхом розширення партнерських зв’язків.
Аналіз світовогодосвіду показує, що розвиток столичного міста має свої особливості, пов’язані зроллю, яке воно відіграє в системі державного управління, впливом на іншірегіони та територіальні громади. Тому, розробляючи стратегію розвитку Києва,потрібно враховувати ознаки столичності: у функціональному аспекті – лідерствоабо панування над суспільними системами; у територіальному аспекті – центральнегеографічне положення; в соціальному і екологічному аспектах – формуваннятакого столичного середовища, яке породжує тип столичного жителя, життєвіустановки якого відмінні від провінційних. При цьому збалансованийгармонійний багатофакторний розвиток Києва як столичного міста, яке відіграєроль адміністративного, культурного, наукового, освітнього, індустріального татуристичного центру, має відбуватися у складі господарського комплексу Україниі в межах розселення київської агломерації. Для цього на базі м. Києва таКиївської області доцільно заснувати Київський столичний регіон (Великий Київ)з об’єднанням в його межах територій і населених пунктів, що можуть бутивіднесені до київської агломерації і розвиватимуться на основі єдиноїскоординованої програми стійкого розвитку у ХХІ столітті.
З урахуваннямстоличного статусу та багатофункціональності міста стратегічна мета розвиткуКиєва полягає у забезпеченні високої якості життя населення і створенніадекватного міського середовища на основі сталості та ефективного виконання нимстоличних функцій і функцій світового міста.
Визначається, щов основу вибору стратегії економічного розвитку великих міст, у тому числі йстолиці, необхідно покласти такі принципи: комплексність, що вимагає вирішеннявсієї сукупності взаємопов’язаних і взаємозумовлених проблем, а не окремих, утому числі пріоритетних; інноваційність, яка передбачає перехід на інноваційнумодель економічного розвитку; економічність, який має на меті створеннявідкритої для конкуренції ринкової економіки і сприятливого інвестиційногосередовища; гуманітарність, що передбачає вирішення комплексу гуманітарнихпроблем; екологічність, що передбачає поліпшення стану навколишньогосередовища; сталість, тобто підтримка програм розвитку, результати яких неускладнюють нинішній і майбутній економічний і соціальний розвиток,відповідають критеріям екологічної безпеки і стійкості економічного розвитку.
Поряд ізстоличними Київ має виконувати функції світового міста, в якому концентруєтьсявиробництво не стільки товарів, скільки інформації і послуг, які поширюються вглобальному масштабі. Функціонування Києва як світового міста зумовлюєнеобхідність виконання в ньому специфічних столичних функцій, спрямованих нате, щоб місто стало дійсно діловим, науковим та інформаційним центром,осередком суспільного і культурного життя, місцем проведення акцій міжнародногозначення, що надасть новий імпульс розвитку економіки країни в цілому. РозвитокКиєва в ХХІ столітті має визначатися процесами інформатизації та інтелектуалізаціїекономіки. При цьому економічна структура міста повинна змінюватися не наоснові закриття тих чи інших необхідних суспільству та територіальній громадівиробництв, а шляхом поступової її трансформації.
Реалізаціястратегій розвитку міста неможлива без задіяння інституту партнерства здержавними і недержавними структурами, населенням, що знаходитиме вияв упродуктивній співпраці в різних сферах життєдіяльності міста, результатами якоїмають бути збільшення обсягів виробництва, посилення конкурентних стимулів,покращання соціально-економічного і екологічного стану в Києві. Протепідвищення ефективності співпраці пов'язане з низкою проблем, які встратегічному плані мають вирішуватись у наступних напрямах: підвищенні рівнянезалежності органів місцевого самоврядування від центральної влади щодовиконання покладених на них повноважень, що розширить можливості територіальноїгромади у прийнятті рішень стосовно співробітництва; покращанні фінансовогостану міського самоврядування, що визначатиме його спроможність довзаємовигідної співпраці; вдосконаленні законодавчих, нормативно-правових,організаційних умов співпраці; всебічній підтримці розвитку підприємницькихструктур, які виробляють імпортозамінюючу продукцію та надають необхідніпослуги мешканцям та гостям столиці. Перспективними напрямами співпраці маютьстати торги на здійснення таких видів діяльності, як прибирання вулиць,приміщень, утримання територій та автомобілів, доставляння обідів у школи ілікарні, організація вуличного освітлення, електропостачання, надання юридичнихпослуг тощо. Основною формою залучення приватної ініціативи буде “зацікавленеуправління”, яке здійснюється на договірній основі між комунальним і приватнимпідприємством (особою). Велике значення також матимуть договори орендикомунального майна, партнерство в оподаткуванні (податкові пільги), участь вреалізації місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку,цільових програмах, виконанні міських замовлень в тих видах діяльності,розвиток яких відповідає інтересам територіальної громади міста.
Досягненнястратегічних економічних цілей розвитку міста залежатиме від ефективності діївідповідних механізмів, найважливішими з яких виступають бюджетно-фінансова,інвестиційна та інноваційна політики, механізми формування конкурентногосередовища та підтримки внутрішніх виробників товарів і послуг. Проведений удисертаційній роботі аналіз показав, що на сучасному етапі міською владоюзгадані механізми майже повністю задіяні, але існують аспекти і ніші, яківимагають вдосконалення і заповнення. У бюджетно-фінансовому механізмі – цештучне зменшення бази бюджетних надходжень, нецільове використання коштів танеоптимальний вибір напрямів їх вкладання, необхідність удосконаленнянормативної бази фінансово-кредитної підтримки підприємств державної ікомунальної власності, відсутність міського фондового ринку тощо; вінвестиційному механізмі простежується недостатність умов для інвестиційноїдіяльності підприємств, у тому числі із залученням кредитів банків,нерозвиненість інституціональної інфраструктури інвестиційного ринку, неповневикористання потенціалу зовнішнього інвестування та внутрішніх приватнихінвесторів. Головними напрямами створення конкурентного середовища має бутиподальше реформування відносин власності, розвиток концесійної діяльності,проведення активної антимонопольної та цінової політики. З урахуваннямінноваційного вектора розвитку економіки міста важливим є використання міськоювладою інструментів сприяння інноваційній активності на основі розробки механізмукластерного оновлення всіх сфер життєдіяльності міста.
Основоюефективного використання визначених механізмів є розвиток нормативно-правовихзасад їх функціонування, що означає внесення змін до чинних та прийняття низкинових законів, які б розширювали можливості їх застосування для досягненнястратегічних економічних цілей розвитку населених пунктів та регіонів. Томупропонується розробити та прийняти Закон України “Про стратегічне планування”,який би надав легітимності стратегічним планам, що активно розробляютьсятериторіальними громадами.
ВИСНОВКИ
Проведенедисертаційне дослідження стратегічного планування економічного розвитку містаяк інструмента підвищення ефективності його управління дало можливість зробититакі висновки, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Одним знайважливіших наукових результатів є обґрунтування того, що стратегічнепланування — закономірний етап еволюції системи планування, і в умовахбагатоукладної економіки це основний інструмент державного регулюваннясоціально-економічного розвитку міських поселень та раціонального використанняресурсів як на загальнодержавному рівні, так і на рівні територіальних громад.Воно являє собою сукупність науково обґрунтованих напрямів, методів таприйомів, які становлять методологію управління адміністративно-територіальнимиодиницями в умовах підвищеної нестабільності та невизначеності зовнішньогосередовища і містить значний потенціал щодо підвищення ефективності прийняттяуправлінських рішень з боку державних органів виконавчої влади та органівмісцевого самоврядування. Стратегічне планування дає змогу органаммуніципального управління поєднувати аналіз поточних подій, прогнозисоціально-економічного розвитку і сценарії можливого майбутнього з виробленнямстратегії, а також формувати загальне бачення перспектив, розробляти планирозвитку, прийнятні для територіальної громади та суспільства в цілому. Прицьому стратегічний план розвитку міста має стати основою для розробкигенерального плану та програм соціально-економічного та культурного розвитку.Найбільш помітною перевагою запровадження стратегічного планування є досягненняпевного консенсусу, узгодженості дій всіх сторін, зацікавлених у реалізаціїплану.
2. Аналізлітературних джерел та проведені дослідження свідчать, що теорія стратегічногопланування і управління розвитком великого міста в Україні перебуває на стадіїформування. І хоча зароджувалась вона на теренах колишнього СРСР зусиллямипереважно вітчизняних науковців та фахівців, але, як і в багатьох іншихвипадках, подальший розвиток цієї теорії та імперативний досвід її практичногозастосування привносяться сьогодні в Україну із-за кордону, наприклад із США.Базові поняття, моделі, схеми та етапи планування, що використовуються всучасній практиці, запозичені з теорії планування розвитку організацій, основиякої було закладено ще у 60-х роках минулого століття.
3. Пропонується,розробляючи стратегії економічного розвитку великих міст, враховувати той факт,що вони формуються як міста-підприємці, які являють собою територіальніутворення, що об’єднують місцеві соціальні, політичні і економічні ресурси вєдиний взаємопов’язаний організаційний комплекс. Теоретичне обґрунтуванняміста-підприємця полягає в новому підході до розуміння економічної організаціїсуспільства: акценти переносяться з проблеми обмеженості ресурсів на проблемунедостатності мотивів. Формування міст-підприємців в Україні має стати важливимаспектом регіональної політики держави. Для її реалізації необхідно: підвищитирівень самостійності міст у системі державного управління; сформувати стратегіїміського розвитку; посилити увагу до зміцнення економічного потенціалу міст, щозумовлено підвищенням значення економічної конкуренції між країнами і містамита прискорення цього процесу в період глобалізації світогосподарських систем;більш широко застосовувати новий управлінський підхід – маркетинг міста, якийявляє собою процес створення методами ринкового регулювання сприятливогоміського середовища для виробництва товарів і надання послуг та забезпеченняжиттєдіяльності населення на основі виявлення, створення і реалізації факторівекологічно і соціально орієнтованої місцевої політики розвитку іфункціонування.
4. В основувибору стратегії економічного розвитку великих міст необхідно покласти такіпринципи: комплексність, що вимагає вирішення всієї сукупності взаємопов’язанихі взаємозумовлених проблем, а не окремих, у тому числі пріоритетних завдань; інноваційність,яка передбачає перехід на інноваційну модель економічного розвитку; економічність,яка має на меті створення відкритої для конкуренції ринкової економіки ісприятливого інвестиційного середовища; гуманітарність, що передбачає вирішеннякомплексу гуманітарних проблем; екологічність, що передбачає поліпшення станунавколишнього середовища; сталість, тобто підтримка програм розвитку,результати яких не ускладнюють нинішній і майбутній економічний і соціальнийрозвиток, відповідають критеріям екологічної безпеки і стійкості економічногорозвитку.
5. Формування тареалізація стратегій мають супроводжуватися розвитком партнерських відносин міжміською владою, державними і недержавними структурами, громадськимиорганізаціями та населенням, що дасть змогу більш ефективно реалізовуватипоставлені цілі на основі продуктивної співпраці в різних сферах життєдіяльностіміста. Її результатами мають бути збільшення обсягів виробництва, надходжень добюджету міста, посилення конкурентних стимулів, покращаннясоціально-економічного і екологічного стану в місті.
6. Стратегічнамісія розвитку Києва полягає в забезпеченні високої якості життя населення істворенні адекватного міського середовища на основі сталого розвитку міста, якепередбачає постійне збалансоване функціонування територіальної громади,спрямоване на створення повноцінного життєвого середовища для сучасного танаступних поколінь шляхом раціонального використання ресурсів, технологічногопереоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної,виробничої, транспортної, інженерної інфраструктури міста, поліпшення умовпроживання, відпочинку і оздоровлення громадян, збереження та збагаченнякультурної спадщини, а також ефективного виконання столичних функцій і функційсвітового міста.
7. Результатианалізу ресурсної бази столиці України – міста-героя Києва переконують, щостратегії економічного розвитку мають розроблятися на інноваційній основі, якапередбачає формування нових і найновіших галузей і виробництв, інформатизаціюпроцесів життєдіяльності. Інноваційна модель розвитку економіки міста Києва маєґрунтуватися на розробці механізму кластерного оновлення всіх сфержиттєдіяльності міста. Остання полягає в підтримці міською владою існуючихкластерів і формуванні нових мереж підприємств і організацій.
8. Визначено, що“столичність” як атрибут державності, з одного боку, і урбаністичного розвитку- з другого, набуває надміського просторового масштабу, тому регіон, що оточуєстолицю, має бути її різноманітним доповненням, активно з нею взаємодіяти,тобто бути засобом посилення і розширення можливостей столиці щодо виконаннянею відповідних функцій. Принципова єдність Києва і Київської області зумовлюєнеобхідність розробки пропозицій щодо взаємопов’язаного містобудівного розвиткустолиці та області, формування раціональної системи розселення, створенняєдиних регіональних систем інженерної та транспортної інфраструктур,рекреаційної системи, а також системи історико-культурних заказників,заповідників, національних парків та інших територій, що охороняються. Тому встратегії розвитку Києва потрібно передбачити створення на базі столиці таприміської зони “столичного округу”.
9. Доведено, щопоряд із столичними функціями Київ має виконувати функції світового міста, якематиме глобальне значення і в якому концентруватиметься виробництво не стількитоварів, скільки інформації і послуг, насамперед фінансово-управлінських таділових.
Список опублікованих автором праць за темою дисертації
1. ВакуленкоВ.М. Концептуальні напрями стратегічного планування економічного розвитку міста// Упр. сучасним містом. — 2001. — № 1-3. — С. 83-86.
2. ВакуленкоВ.М. міський маркетинг якінструмент стратегічного планування економічного розвитку міста // Упр.сучасним містом. — 2002. — № 4-6. — С. 92-95.
3. ВакуленкоВ.М. Проблеми управління комунальною власністю великих міст у сучасних умовах// Вісн. УАДУ. — 1996. — № 1. — С. 172-185.
4. ВакуленкоВ.М. Методологічні аспекти стратегічного планування економічного розвиткувеликого міста // Упр. сучасним містом. — 2002. — № 10-12 (8).- С. 7-13.
5. ВакуленкоВ.М., Ігнатенко О.С., Лебединська О.Ю. та ін. Державне регулювання розвиткусоціальної інфраструктури населених пунктів України: Навч. посіб. — К.: Вид-воУАДУ, 2002. — 112 с. — авторських46 с.
6. ВакуленкоВ.М., Дехтяренко Ю.Ф., Драпіковський О.І. та ін. Економіка міст: Україна тасвітовий досвід. Навч. посіб. / За заг. ред. В.Макухи. — К.: Основи, 1997. — 243 с. — Авторських 25 с.
7. ВакуленкоВ.М. Актуальні проблеми управління великими містами в Україні // Проблемитеорії і практики державного управління і місцевого самоврядування: Матерiалищоріч. наук.-практ. конф. проф.-виклад. складу та слухачів УАДУ. Київ, 31 трав.1996 р. — К.: Вид-во УАДУ, 1996. — С. 162-164.
8. ВакуленкоВ.М. Проведення муніципальної реформи в Україні // Актуальні проблемиреформування державного управлiння: Матерiали щоріч. наук.-практ. конф.проф.-виклад. складу та слухачів УАДУ. Київ, 29 трав. 1997 р. — К.: Вид-воУАДУ, 1997. — С. 210-212.
9. ВакуленкоВ.М. Концептуальні напрями стратегічного планування економічного розвитку міста// Київ у ХХІ столітті: стратегія розвитку: Доп. наук.-практ. конф. / За ред.Б.М.Данилишина, О.М.Невелєва. – К.: Обереги, 2001. — С. 186-190.
10. ВакуленкоВ.М. “Шляхи зміцнення матеріальної та фінансової основи місцевогосамоврядування” // Актуальні проблеми державної служби в Україні: Матерiалищоріч. наук.-практ. конф. проф.-виклад. складу та слухачів УАДУ (за міжнарод.участю). Київ, 28 трав. 1998 р. — К.: Вид-во УАДУ, 1998. — С. 336-339.
АНОТАЦІЇ
Вакуленко В.М.Стратегічне планування економічного розвитку великого міста як інструментпідвищення ефективності його управління. – Рукопис.
Дисертація наздобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління заспеціальністю 25.00.04 – місцеве самоврядування. – Українська Академіядержавного управління при Президентові України. — Київ, 2003.
У дисертаціївисвітлені теоретико-методологічні та прикладні основи державного регулюваннярозвитку великих міст через методи, механізми, підходи стратегічногопланування. Визначено, що в умовах багатоукладної економіки стратегічнепланування є основним інструментом регулювання соціально-економічного розвиткуміських поселень та раціонального використання ресурсів як назагальнодержавному рівні, так і на рівні територіальних громад. Воно маєзначний потенціал щодо підвищення ефективності управління адміністративно-територіальнимиодиницями з боку державних органів влади та органів місцевого самоврядування заумови застосування комплексу науково обґрунтованих напрямів, методів таприйомів, визначення стратегічних цілей та послідовної їх реалізації.
У роботіузагальнено існуючі підходи та результати досліджень із даної проблематики;вперше у вітчизняній науці обґрунтовано, що при стратегічному плануваннівеликих міст необхідно їх розглядати як міста-підприємці; дістали подальшогорозвитку методичні підходи щодо вдосконалення практики стратегічного плануваннявеликих міст на основі застосування інноваційних моделей; доведено доцільністьвикористання інструментів маркетингу для визначення стратегій економічногорозвитку міста; обґрунтовано необхідність виконання Києвом поряд із столичнимифункцій світового міста, проаналізовано ресурсний потенціал столиці тавизначено основні параметри стратегічного плану економічного розвитку Києва зурахуванням особливостей столичного міста та формування на його базі приміськоїзони “столичного округу”.
Ключові слова:стратегічне планування, стратегія, велике місто, державне регулювання,управління, економічний розвиток, ресурсний потенціал, місцеве самоврядування,інструмент, столичний округ, партнерство, концепція.