ВСТУП
Насьогоднішній день в Україні як у відносно молодій державі гостро постає питанняпро спосіб організації державної влади, поняття, структуру і функції їїорганів. Багатьма науковцями проводилися ґрунтовні дослідження на дану тему, щов процесі становлення України як держави дало свої результати, адже теоретичнірозробки і рекомендації були враховані законодавцем при формуваннінормативно-правової бази держави. Але хотілося б розглянути питання формуванняорганів державної влади, обрання посадових осіб і зосередити увагу на процесіобрання Президента України, оскільки з юридичної точки зору саме ця посадаявляється найвищою в ієрархії органів державної влади, і правовому статусіоструктур, діяльність яких безпосередньо з ним пов’язана. Це насампередЦентральна виборча комісія та її структурні підрозділи: територіальні таокружні виборчі комісії. Дане питання є актуальним в зв’язку з проведенням вцьому році чергових президентських виборів і з огляду на труднощі, що виниклипри організації, проведенні та підбитті результатів на минулих виборах 2004року.
Правовийстатус виборчих комісій регламентується низкою законодавчих актів, серед якихКонституція України, закон «Про Центральну виборчу комісію», «Про вибориПрезидента України», «Про територіальні виборчі комісії» і т.д. Не дивлячись надосить велику за обсягом законодавчу базу для вивчення цього питання, придослідженні і аналізі стало цілком ясно, що законодавство про вибори і зокремапро формування і функціонування виборчих комісій всіх рівнів далеко недосконале, що проявляється в першу чергу у відсутності реальних механізмівреалізації декларованих положень, тобто наявності колізій та прогалин.
Метоюкурсової роботи є узагальнення поняття про систему виборчих комісій в Україні,аналіз процедури їх формування, проведення виборів Президента, підрахункуголосів, формулювання основних проблем діяльності виборчих комісій та розробкашляхів їх подолання, посилаючись на нормативну базу України та розробкинауковців у даній галузі.
Длядосягнення мети було поставлено наступні завдання:
- розкриття поняття системи виборчих комісій;
- дослідити процес формування законодавчої бази, необхідної длядієвого функціонування системи виборчих комісій при виборах Президента України;
- визначити принципи діяльності виборчих комісій;
- проаналізувати особливості діяльності виборчих комісій різнихрівнів та їх співвідношення;
- дати характеристику процедурі проведення виборів ПрезидентаУкраїни стосовно аспекту організаційних питань як складової частинилегітимності голови держави;
- визначити предмет подальших розробок науковців, пов’язаних ізусуненням наявних недоліків у процедурі діяльності виборчих комісій.
Предметомдослідження безпосередньо виступає правовий статус виборчих комісій.
Об'єктдослідження можна визначити як нормативно-правову базу, на основі якоїздійснюється діяльність виборчих комісій всіх рівнів.
Науковабаза: при виконанні роботи використано безпосередньо витяги із законів, зокремазакон України «Про вибори президента України», «Про Центральну виборчукомісію», «Про порядок утворення та формування окружних виборчих комісій»,багато інших нормативно-правових актів, дослідження то розробки провіднихнауковців у сфері розробки питання правового статусу виборчих комісій всіхрівнів.
РОЗДІЛ 1
Загальніположення про порядок проведення виборів Президента України
Істотнимважелем у інституті державного управління суспільством є інститут глави держави[1].Він начебто вивершує всю систему органів влади й управління, і юридично йому вцій системі належить першорядне місце. Стосовно України, то тут повноваженняглави держави належать одноособовому органу, а саме – президенту. Інститутпрезидента України як глави держави є порівняно новим явищем у політичномужитті України. З’явився він в процесі реформування державної влади в Україні,який почався з ухвалення Декларації про державний суверенітет України. В нійпроголошувалося, що державна влада в республіці має здійснюватися за принципомїї поділу на три гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. Саме це ізумовило введення інституту президентства і 25 червня 1991 року ВР ухвалилапостанову «Про вибори Президента Української РСР», якою визнала за доцільнезаснувати посаду Президента до прийняття нової конституції і провести вибори у1991 році.
Основноюметою нових виборів було перетворити інститут Президента України ізсимволічного колективного внутрішньо парламентського інституту в реальнийодноособовий позапарламентський інститут, а тому Президент вже мав обиратися непарламентом, а громадянами України. В принципі для того, щоб дана ідея сталаоб'єктивною реальністю, необхідно було надати їй відповідну конституційно-правовуоснову. Саме в зв’язку з цим 5 липня 1991 року було прийнято закон України «Прозаснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень доКонституції (Основного Закону) Української РСР», «Про Президента УкраїнськоїРСР», «Про вибори президента Української РСР».
Прийняттюданих законів передувало внесення відповідних змін та доповнень до чинної натой час Конституції.
Останнівибори Президента України (а саме – 2004 року) проводилися за законом України«Про вибори президента України», в редакції 18 березня 2004 року. Згідно з цимнормативним актом Президент України обирається громадянами України на основізагального, рівного і прямого виборчого прав шляхом таємного голосуваннястроком на 5 років[2].
Виборчийпроцес здійсняється на засадах[3]:
1) багатопартійності, вільного і рівноправного висування кандидатів уПрезиденти України;
2) гласності і відкритості, свободи агітації; рівності можливостейдля всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії;
3) неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади,органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
ПрезидентУкраїни обирається безпосередньо виборцями, а голосування на виборах ПрезидентаУкраїни є таємним: контроль за волевиявленням виборців забороняється.
ВибориПрезидента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатномувиборчому округу, який включає в себе всю територію України. Проте дляпроведення виборів територія єдиного загальнодержавного одномандатноговиборчого округу поділяється на 225 територіальних виборчих округів.
Організаціюі проведення виборів Президента України здійснюють виборчі комісії:
1) Центральнавиборча комісія;
2) територіальнівиборчі комісії;
3) дільничні виборчікомісії.
Правовисування претендента на пост Президента України належить громадянам України,які мають право голосу. Дане конституційне право здійснюється через:
1) політичні партії та їх виборчі блоки;
2) самовисування.
Зметою забезпечення реальності кандидатур, які претендують на посаду ПрезидентаУкраїни законодавцем розроблений специфічний механізм, яким являється збірпідписів на підтримку того чи іншого кандидата. Саме завдяки йому фактичнодопускаються до виборчих перегонів лише ті особи, які реально зможуть боротисяза найвищу посаду в Україні. Реєстрація претендента як кандидата у ПрезидентиУкраїни здійснюється Центральною виборчою комісією, яка видає уповноваженомупредставнику партії (блоку) або кандидата не пізніше наступного дня копіюпостанови про реєстрацію.
Передвиборчаагітація розпочинається після реєстрації претендента кандидатом в ПрезидентиУкраїни Центральною виборчою комісією і закінчується за один день до днявиборів.
Голосуванняпроводиться в день виборів з 8 години ранку до 12 години ночі. Головадільничної виборчої комісії виборчої комісії перед початком голосування надаєдля огляду членам дільничної виборчої комісії, уповноваженим особам, офіційнимспостерігачам, представникам ЗМІ всі наявні виборчі скриньки, після чого вонипломбуються або опечатуються печаткою дільничної виборчої комісії. У кожнувиборчу скриньку, що використовується для голосування на виборчій дільниці,опускається контрольний лист, у якому зазначається номер одномандатного округу,номер виборчої дільниці та інші дані.
Члендільничної виборчої комісії на підставі списку виборців по відповідній виборчійдільниці за умови пред’явлення виборцем документа, що посвідчує особу, видаєвиборцю один виборчий бюлетень для голосування в одномандатному окрузі.Виборець розписується за отримання вказаних виборчих бюлетенів у визначенихмісцях на контрольних талонах кожного виборчого бюлетеня та у списку виборців[4].
Позакінченні голосування здійснюється підрахунок голосів та оголошуютьсярезультати виборів Президента України. Підрахунок голосів на виборчій дільниціздійснюється виключно членами дільничної виборчої комісії на її засіданні втому ж приміщенні, де проходило голосування. На підставі списку виборцівдільнична виборча комісія визначає загальну кількість виборців на виборчій дільниці,яка оголошується і заноситься до протоколу. Перед самим початком підрахункуголосів вона встановлює за кількістю контрольних талонів з підписами виборцівта членів комісії, які видавали виборчі бюлетені, а також відповідних підписіву списку виборців кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені. Цякількість також заноситься до протоколу.
Колибуде перевірено цілісність печаток, пломб на виборчих скриньках головадільничної виборчої комісії відкриває їх і таким чином проводиться підрахунокголосів, результати підрахунку заносяться до протоколу. Перший і другийпримірники протоколу разом із пакетами виборчих бюлетенів та контрольнихталонів негайно надсилаються до територіальної виборчої комісії, третій –зберігається у справах дільничної виборчої комісії, четвертий – відразу післяйого оформлення обов’язково вивішується для загального ознайомлення вприміщенні дільничної виборчої комісії, інші примірники протоколу відразуодержують голова, заступник голови, секретар та всі інші члени комісії, які бралиучасть у засіданні.
Протоколита інші документи дільничних виборчих комісій передаються на засіданнявідповідної територіальної виборчої комісії, яка визначає результатиголосування по територіальному округу. Дана комісія складає власний протоколпро результати виборів і направляє його до ЦВК.
Центральнавиборча комісія вже на підставі протоколів територіальних виборчих комісій тапротоколів дільничних виборчих комісій, утворених при представництвах Україниза кордоном, не пізніше, як у десятиденний строк після дня виборів встановлюєрезультати виборів по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчомуокругу по виборах Президента України, про що складається відповідний протокол.
РОЗДІЛ 2
Правовий статусвиборчих комісій при виборах Президента України
Правовийстатус Центральної виборчої комісії визначається Законом України “ПроЦентральну виборчу комісію”. Комісія є постійно діючим державним органом таюридичною особою. До Центральної виборчої комісії входять 15 членів комісії,які призначаються на посади та припиняють свої повноваження Верховною РадоюУкраїни за поданням Президента України. Члени Центральної виборчої комісії зісвого складу обирають голову, заступника голови та секретаря комісії. Голова,заступник голови, секретар комісії, а також не менше третини інших членівкомісії повинні мати вищу юридичну освіту. Після сформування Центральноївиборчої комісії її персональний склад протягом року не можна змінювати більшяк на одну третину. На період виборчої кампанії до Центральної виборчої комісіїдля участі в її засіданнях політичні партії, виборчі блоки партій, списки якихзареєстровані для участі у виборах, можуть направляти своїх представників зправом дорадчого голосу.
Окружнівиборчі комісії є юридичними особами. У ході виборів народних депутатів вониутворюються за рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних,Київської І Севастопольської міських рад у передбачений законодавством терміндо дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря і членів комісіїза поданням відповідно голів цих рад або міських голів.
Доокружних комісій обов'язково включаються по одному представникові відполітичних партій, виборчих блоків партій, списки кандидатів яких зареєстрованідля участі у виборах у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі заподанням статутних органів цих політичних партій, керівних органів виборчихблоків партій. Загальна кількість членів окружних комісій визначаєтьсякількістю поданих кандидатур, але не може бути меншою восьми. Голова, заступникголови та секретар окружної виборчої комісії не можуть бути членами однієїполітичної партії чи виборчого блоку партій.
Уразі, коли відповідна рада у встановлений цим Законом строк не утворить окружнувиборчу комісію, окружна виборча комісія утворюється Центральною виборчоюкомісією не пізніше як за 80 днів до дня виборів за поданням місцевих осередківполітичних партій, які діють на території відповідного виборчого округу.
2.1 Ценральнавиборча комісія
Центральнавиборча комісія (далі — Комісія) є постійно діючим колегіальним державним органом,який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділенийповноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів ПрезидентаУкраїни, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів,всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цимта іншими законами України. Дані зміни були затверджені у законі України «ПроЦентральну виборчу комісію» від 30.06.2004 року. Згідно закону 1997 рокуповноваження ЦВК обмежувалися проведенням виборів Президента України, народнихдепутатів України та всеукраїнського і місцевих референдумів. Стосовно виборівдепутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських,селищних, міських голів, то за законом 1997 року участь ЦВК у цих виборах маласуто консультативний характер, а за новою редакцією 2004 року — обов'язковий.
Комісіяочолює систему виборчих комісій та комісій з референдуму, які утворюються для організаціїпідготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатівУкраїни, всеукраїнського референдуму. Комісія здійснює контроль за діяльністю таконсультативно-методичне забезпечення виборчих комісій, які утворюються дляорганізації підготовки та проведення виборів депутатів Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, та комісійз місцевих референдумів./> Комісія є юридичною особою, має печаткуіз своїм найменуванням.
Основніпринципи діяльності Комісії[5]: 1) Комісія відповіднодо своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України тазаконами України принципів і засад виборчого і референдумного процесів, реалізаціювиборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однаковезастосування законодавства України про вибори і референдуми на всій територіїУкраїни.
2)Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності,об'єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішенняпитань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності. 3)Комісія є колегіальним державним органом, який здійснює свої повноваження самостійно,незалежно від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування,їх посадових та службових осіб.
4)Комісія та її члени зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та успосіб, що передбачені Конституцією України цим та іншими законами України.
5)Порядок утворення, склад, повноваження та організація діяльності Комісії визначаютьсяКонституцією України цим та іншими законами України.
6)Члени Комісії відповідно до цього Закону є посадовими особами.
7)Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднаньу вирішення питань, що належать до повноважень Комісії, не допускається, крімвипадків, передбачених законами України.
8)Центральна виборча комісія в установленому порядку забезпечується законодавчимита іншими нормативно-правовими актами, прийнятими Верховною Радою України, ПрезидентомУкраїни, Кабінетом Міністрів України, а також офіційними матеріалами, щорозповсюджуються центральними органами виконавчої та судової влади.
9)Гарантії незалежності Комісії у здійсненні своїх повноважень встановлюються КонституцієюУкраїни цим та іншими законами України[6]. ДіяльністьКомісії здійснюється відкрито і публічно. На засіданні Комісії мають право бутиприсутніми без дозволу чи запрошення Комісії кандидати на пост ПрезидентаУкраїни та їх довірені особи в загальнодержавному виборчому окрузі, кандидати внародні депутати України, уповноважені представники кандидатів на постПрезидентаУкраїни, уповноважені особи партій (блоків) — суб'єктів виборчогопроцесу, уповноважені представники ініціативних груп всеукраїнськогореферендуму, а також офіційні спостерігачі від іноземних держав, міжнародних організаційта представники засобів масової інформації. На засіданні Комісії при розглядізаяви чи скарги мають право бути присутніми представники заявника, скаржника, суб'єктаоскарження та інших заінтересованих сторін. Інші особи, крім зазначених участинах другій та третій цієї статті, мають право бути присутніми на засіданніКомісії на запрошення або з дозволу Комісії, про що Комісією приймаєтьсявідповідне рішення. Рішення Комісії публікуються в центральних і місцевихзасобах масової інформації у випадках, в порядку та в строки, встановленізаконом. Комісія має друкований орган — «Вісник Центральної виборчоїкомісії».
МісцезнаходженнямКомісії є столиця України — місто Київ.
Стосовноскладу Комісії та порядку її формування, то призначає на посаду та припиняєповноваження членів Комісії ВРУ за поданням Президента України. У поданніПрезидента України про призначення на посаду членів Комісії враховуються пропозиціїдепутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні Верховної РадиУкраїни. До складу Комісії входять 15 членів Комісії. Кандидатури осіб на посадичленів Комісії попередньо обговорюються в депутатських фракціях і групах, а їхпризначення проводиться за наявності висновків відповідного профільногокомітету Верховної Ради України. Із числа членів Комісії в порядку, передбаченомуцим Законом, обираються Голова Комісії, два заступники Голови Комісії тасекретар Комісії. Голова Комісії, заступники Голови Комісії, секретар Комісії, атакож не менше п'яти інших членів Комісії повинні мати вищу юридичну освіту.Лише у 2004 році було внесено до закону положення щодо законодавчогозакріплення процедури обрання голови ЦВК.
Комісія працює на постійнійоснові. Член Комісії є посадовою особою (зміни 2004 року). Строк повноваженьчлена Комісії згідно нового закону 2004 року становить 7 років (до цього зазаконом 1997 року строк повноважень становив 6 років). Голова Комісії, заступникиГолови Комісії, секретар Комісії, а також не менше п'яти інших членів Комісіїповинні мати вищу юридичну освіту.
Основноюорганізаційною формою діяльності Комісії є її засідання. На засіданні Комісії можебути розглянуто будь-яке питання, яке відповідно до цього та інших законівУкраїни належить до повноважень Комісії. />Засідання Комісії скликаютьсяїї Головою, а в разі його відсутності — одним із заступників Голови Комісії. У разівідсутності Голови або заступників Голови Комісії чи їх відмови скликатизасідання Комісії воно може бути скликане не менш як третиною членів Комісії зобов'язковим повідомленням усіх членів Комісії про час і місце засідання. />Засідання Комісії веде її Голова або, за дорученням Голови чи запогодженням між його заступниками, один із його заступників. У разі відсутностіГолови та його заступників або невиконання ними з будь-яких причин своїх функційКомісія обирає головуючого на засіданні із свого складу більшістю голосів відскладу Комісії./> Засідання Комісії є повноважним за умови присутностіне менш як двох третин передбаченого цим Законом складу Комісії./>Порядок денний засідання Комісії пропонує її Голова, а в разі його відсутності- головуючий на засіданні. Порядок денний засідання затверджується рішеннямКомісії./> У засіданні Комісії можуть брати участь особи,зазначені у частинах другій, третій, четвертій статті 4 цього Закону. Комісіяможе прийняти мотивоване рішення про позбавлення цих осіб права участі в засіданніКомісії, якщо вони перешкоджають його проведенню.
Щодоосіб, зазначених у частині другій статті 4, таке рішення приймається двоматретинами голосів від складу Комісії./> Комісія веде протоколзасідання, який підписується Головою Комісії, а у випадках, передбачених частиноютретьою цієї статті, — головуючим на засіданні Комісії, а також секретаремКомісії. За результатами розгляду на засіданні Комісії питання порядку денногоКомісія ухвалює рішення у формі постанови./> З питань поточної внутрішньоїдіяльності Комісія може ухвалювати протокольне рішення.
ПостановаКомісії повинна містити[7]:
1)найменування Комісії;
2)найменування рішення Комісії;
3)дату та місце ухвалення рішення Комісії, порядковий номер постанови;
4)встановлені факти та підстави для ухвалення рішення Комісії, а також акти законодавстваУкраїни, за наявності — рішення судових органів, якими керувалася Комісія приприйнятті рішення; />/>/>/> Виборці,виборчі комісії, комісії з референдумів, інші суб'єкти виборчого і референдумногопроцесів, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян,підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, іноземці таособи без громадянства, а також органи влади іноземних держав, міжнародніорганізації мають право звернутися до Комісії із зверненнями з питань, щоналежать до повноважень Комісії, в порядку, встановленому цим Законом, ЗакономУкраїни «Про звернення громадян» та іншими законами України.Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб(колективне)./> Звернення, подані до Комісії, підлягають реєстраціїв порядку, встановленому Комісією./> Під зверненням за цимЗаконом слід розуміти:
1)заяву, в якій міститься прохання сприяти реалізації виборчих прав, права на участьу референдумі, надати консультативно-методичну допомогу чи рекомендації щодопідготовки та проведення виборів і референдумів, роз'яснення з питаньзастосування законодавства України про вибори і референдуми або в якійвисловлюються думки, рекомендації, поради щодо вдосконалення законодавстваУкраїни з питань виборів і референдумів та правового регулювання виборів іреферендумів в Україні, стосовно покращання діяльності виборчих комісій,комісій з референдумів тощо;
2)скаргу, в якій міститься інформація про порушення законодавства України про вибориі референдуми та вимога забезпечити реалізацію і захист виборчих прав, права научасть у референдумі, законних інтересів суб'єктів виборчого і референдумногопроцесів, поновити порушені виборчі права та право на участь у референдумі.
Скаргиподаються і розглядаються в порядку та строки, встановлені відповідним законом Українипро вибори або референдуми./> Заява може бути подана до Комісії вписьмовій або усній формі. В усній формі заяви подаються під час особистогоприйому членами Комісії і фіксуються в порядку, встановленому Комісією./>
Письмовазаява, подана до Комісії, повинна містити:
1)назву Комісії або прізвище члена Комісії, до якого звертається особа;
2)прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання фізичної особи або точну назву тамісцезнаходження юридичної особи — заявника;
3)суть порушеного питання, виклад обставин і фактичних даних, що мають значеннядля вирішення заяви;
4)зміст прохання або рекомендації;
5)підпис заявника або його представника, якщо заявник — юридична особа;
6)дату подання заяви.
Заяви,оформлені без дотримання вимог, встановлених частиною шостою цієї статті, повертаютьсязаявникові з відповідними роз'ясненнями в строки, встановлені Законом України«Про звернення громадян» якщо інший строк не встановлено відповідним закономУкраїни про вибори або референдуми[8]. Якщо вирішенняпитання, порушеного у заяві, не належить до повноважень Комісії, заява пересилаєтьсяза належністю відповідному органу державної влади, органу місцевогосамоврядування, підприємству, установі, організації, політичній партії, іншомуоб'єднанню громадян, посадовій чи службовій особі в строки, встановлені ЗакономУкраїни «Про звернення громадян»
Якщозаява не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення щодовирішення по суті питання, порушеного у заяві, або надіслання заяви за належністю,така заява повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями в строк,встановлений Законом України «Про звернення громадян» якщо іншийстрок не встановлено відповідним законом України про вибори або референдуми. />/>/>/>/> Загальніповноваження Комісії
1)забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України та права научасть у референдумах;
2)забезпечує дотримання передбачених Конституцією та законами України принципів ізасад виборчого процесу та процесу референдуму;
3)здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України про вибори іреферендуми;
4)забезпечує однакове застосування законодавства України про вибори і референдумина всій території України;
5)здійснює консультативно-методичне забезпечення діяльності виборчих комісій такомісій з референдумів, приймає обов'язкові для використання в роботі виборчих комісійта комісій з референдумів роз'яснення і рекомендації з питань застосуваннязаконодавства України про вибори і референдуми;
6)готує пропозиції щодо вдосконалення законів з питань проведення виборів тареферендумів;
7)звертається в разі необхідності до Конституційного Суду України щодо офіційноготлумачення Конституції України законів України або окремих їх положень зпитань, що стосуються організації підготовки та проведення виборів іреферендумів в Україні;
8) є розпорядникомДержавного реєстру виборців, забезпечує його ведення та функціонування відповіднодо закону;
9)здійснює контроль за дотриманням політичними партіями (виборчими блокамиполітичних партій), іншими суб'єктами виборчого процесу та процесу референдумувимог законодавства про вибори і референдуми;
10)забезпечує на виборах і референдумах акредитацію офіційних спостерігачів від іноземнихдержав та міжнародних організацій відповідно до закону, видає їм посвідчення;
11)здійснює заходи щодо підвищення правової культури учасників виборчого процесута референдумів;
12)публікує інформацію про підготовку та проведення виборів і референдумів вУкраїні, матеріали про свою діяльність, а також інші матеріали, що стосуються виборчогота референдумного процесів;
13)здійснює інші повноваження, передбачені законами України.
/>Міжнародне співробітництво Комісії /> Комісія та її члениможуть обмінюватися досвідом з відповідними державними органами інших країн,міжнародними організаціями. />Комісія може вступати до міжнароднихорганізацій (асоціацій) виборчих органів. />Члени Комісії можуть братиучасть у спостереженні за підготовкою та проведенням виборів в інших країнах якміжнародні спостерігачі з ініціативи Комісії, Кабінету Міністрів України, атакож міжнародних організацій, членами яких є Україна або Комісія.
2.2 Територіальнівиборчої комісії
З метою організаційного та фінансового забезпечення проведення кандидатами на пост Президента України передвиборної агітації за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку та проведення виборів Президента України 31 жовтня 2004 року, керуючись частинами першою, сьомою статті 28, частинами шостою, восьмою статті 61, частиною другою статті 63 Закону України «Про вибори Президента України», частинами другою, третьою статті 11, статтями 12, 13, частиною другою статті 27 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», Центральна виборча комісія постановляе:
«Визначити територіальні виборчі комісії, які здійснюватимуть в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі організаційне та фінансове забезпечення проведення кандидатами на пост Президента України передвиборної агітації з використанням регіональних електронних(аудіовізуальних) та місцевих друкованих державних чи комунальних засобів масової інформації за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку та проведення виборів Президента України 31 жовтня 2004 року. »
Територіальні виборчі комісії зобов'язані:
1) провести жеребкування за участю кандидатів на пост
Президента України або їх довірених осіб чи уповноважених представників у Центральній виборчій комісії щодо надання ефірного часу на державних чи комунальних регіональних теле-, радіоканалах кандидатам на пост Президента України для проведення передвиборної агітації, а також жеребкування за участю кандидатів на пост Президента України або їх довірених осіб щодо черговості друкування в місцевих друкованих засобах масової інформації передвиборних програм кандидатів на пост Президента України;
- укласти угоди з державними чи комунальними регіональними теле- та радіоорганізаціями щодо надання ефірного часу кандидатам на пост Президента України для проведення передвиборної агітації та з державними чи комунальними місцевими друкованими засобами масової інформації щодо друкування передвиборних програм кандидатів на пост Президента України.
У 2007 році були внесені зміни, що регламентували наступні питання:
1.Повноваження всього складу Комісії можуть бути достроково припинені Верховною РадоюУкраїни за вмотивованим поданням Президента України.
2.Рішення про дострокове припинення повноважень всього складу Комісії приймаєтьсяВерховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу.
3.Депутатські фракції у Верховній Раді України не пізніше наступного дня після достроковогоприпинення повноважень всього складу Комісії подають Президенту України пропозиціїщодоперсональногоскладу Комісії, на підставі яких Президент України протягом трьох дніввносить до Верховної Ради України подання щодо персонального складуКомісії".
2.3Окружні ідільничні виборчі комісії
Окружні ідільничні виборчі комісії маютьтимчасовий статус, їх утворення віднесено до відання Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим та органів місцевого самоврядування — обласних, районних,міських, районних у містах, селищних та сільських рад, або виконавчих комітетіввідповідних місцевих рад. Строки утворення комісій: окружні по виборах народнихдепутатів України — не пізніше як за 90, окружні по місцевих виборах- непізніше як за 65, а дільничні — не пізніше як за 45 днів до дня проведеннявиборів. Встановлений законом термін щодо утворення дільничних виборчих комісійможе бути не дотриманий при формуванні дільничних виборчих комісій виборчихдільниць, утворених у місцях тимчасового перебування виборців та на суднах, якіперебувають у день виборів у плаванні. У виняткових випадках такі комісіїутворюються не пізніше, як за 5 днів до дня виборів.
Рішення проутворення окружних виборчих комісій приймається на сесії обласної ради(Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Київської і Севастопольськоїміських рад), а про утворення дільничних виборчих комісій — на сесії сільської,селищної, міської, районної в місті рад.
Слід зазначити, щона практиці може скластися така ситуація, коли рада не має можливості абонеспроможна утворити певну окружну чи дільничну виборчу комісію (наприклад, уразі дострокового припинення повноважень ради). З метою запобігання такимвипадкам законодавець передбачає можливість утворення окружних і дільничнихвиборчих комісій вищими виборчими комісіями (окружних — Центральною виборчоюкомісією, а дільничних — окружними). При виборах Президента України подібнаситуація може скластися під час формування територіальних комісій. Тому ЗаконУкраїни “Про вибори Президента України” (ст. 14) передбачає, що територіальнівиборчі комісії утворюються не пізніш як за 65 днів до дня виборів Центральноювиборчою комісією.
Окружні виборчікомісії здійснюють контроль за виконанням виборчого законодавства на своїйтериторії; реєструють кандидатів; забезпечують виготовлення виборчих бюлетеніві доставку їх дільничним виборчим комісіям; встановлюють результати виборів увиборчому окрузі; організовують проведення повторного голосування тощо.
Дільнична виборчакомісія перевіряє точність списку виборців на виборчій дільниці; інформуєвиборців про час і місце проведення виборів; організовує голосування навиборчій дільниці, тощо.
Всі виборчікомісії організовують свою роботу гласно і відкрито. Їх діяльність будується надемократичних засадах.
Засідання виборчоїкомісії є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу, арішення приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів осіб, що входятьдо складу комісії. Рішення виборчих комісій, прийняті в межах їх компетенції, єобов'язковими.
Виборчі комісіїінформують виборців про свої засідання та прийняті на них рішення.
РОЗДІЛ 3
Проблеми та шляхивдосконалення діяльності виборчих комісій
Принципформування складу виборчих комісій на парламентських виборах 2006 року заподанням кандидатур політичними партіями (блоками) чи офіційними представникамикандидатів на пост Президента України не виправдовує себе черезнепідготовленість і недостатній кваліфікаційний рівень відповіднихпредставників у виборчих комісіях, відсутність у них належного досвіду роботи увиборчих комісіях та їхню неспроможність виконувати обов’язки членів комісії наналежному професійному рівні, що призводить до значних порушень виборчогозаконодавства, численних скарг як учасників виборчого процесу, так і самихвиборців. Крім того, значна частина кандидатів у випадку суто технічної участіу передвиборчих перегонах при формуванні дільничних виборчих комісій не подаютьпропозицій до їх складу, тим самим фактично блокуючи можливість подальшогоздійснення виборчого процесу[9].
Отже,з огляду на зазначене, основною проблемою виборчого законодавства була ізалишається неготовність учасників політичного процесу до якісного виконанняповноважень щодо формування виборчих комісій. Вдосконалення виборчогозаконодавства в частині регламентації організаційно-правових засад, де чільнемісце відводитиметься впровадженню нових механізмів формування виборчихкомісій, залежить певною мірою від ступеня наукової розробки проблеми. В цьомусенсі слід зазначити, що різні аспекти вдосконалення виборчого законодавства, атакож зміни в організації виборчого процесу в Україні є об’єктом науковогодослідження передусім юристів та політологів, серед яких слід назвати Р.Балана, М. Бойчука, М. Бучина, В. Гончарука, О. Радченка, С. Топалову, І.Шкурата, М. Паламарчука та інших. Проте, незважаючи на значну увагу до питаньвдосконалення виборчого законодавства щодо створення та діяльності виборчихкомісій, багатогранність проблеми вимагає продовження наукових досліджень.
Успіхорганізації і проведення виборів Президента Україні залежить від належноїдіяльності виборчих комісій, на які виборчим законодавством покладаєтьсязабезпечення відкритості і об’єктивності виборчого процесу, дотримання принципурівності для всіх кандидатів та неупередженого ставлення до них з боку органіввиконавчої влади.
Основув організації та проведенні президентських виборів в Україні становитьтрирівнева система виборчих комісій, до якої, разом із Центральною виборчоюкомісією, входять окружні та дільничні виборчі комісії.
Чималогострих питань виникало і під час утворення дільничних виборчих комісій,кандидатури для яких також повинні були подати офіційні представникикандидатів. Проте, необхідної кількості активістів, готових працювати вкомісіях і хоча б трохи обізнаних у питаннях організації виборчого процесу, упередвиборчих командах претендентів на пост Президента України просто невиявилося. Практично в усіх територіальних виборчих округах значна частинадільничних виборчих комісій не могли розпочати свою роботу через відсутністьлегітимного складу комісій. Крім того, на цей час понад 80 дільничних виборчихкомісій взагалі не було сформовано. У значній кількості комісій не булопризначено керівного складу – голів комісій, заступників голів та секретарів.При цьому мали місце випадки масового виходу із складу комісій за особистимизаявами про припинення повноважень членів комісій. Така тенденція зумовленанизкою факторів, у тому числі включенням осіб до складу виборчих комісій без їхзгоди, незнанням ними обсягу прав та обов’язків членів дільничних виборчих комісій[10].
Отже,основною причиною зазначеного є неготовність кандидатів на пост ПрезидентаУкраїни до належного виконання своїх повноважень відповідно до виборчогозаконодавства щодо формування виборчих комісій. І не зовсім правильним, на моюдумку, є положення законодавства, за яким склад виборчих комісій формують тіполітичні суб'єкти, які безпосередньо зацікавлені у результатах. Значноефективнішим було б формування їхнього складу з числа незацікавлених осіб, щона порядок зменшило б кількість фальсифікацій.
Питаннязміцнення організаційної структури органів та установ, покликаних забезпечитиреалізацію вимог виборчого законодавства – одне з найголовніших питаньсьогодення. Вибори як інститут політичної демократії мають розкриватись яксистема засобів, створених державою і використаних нею для організації своєївлади, що потребує діяльнішої участі держави (в особі її органів) в організаціїта проведенні виборів. Українська держава дедалі відсторонюється відорганізації та проведення виборів, віддаючи цю справу в руки політичних партій.Вона не повинна бути осторонь, коли йдеться про її участь у формуванні її жвласних установ та органів. Держава є та, мабуть, залишиться на найближчуперспективу центральним елементом політичної системи суспільства.
Зметою оптимізації діяльності виборчих комісій, підвищення їх ефективності, внашій державі виникла необхідність реорганізації виборчих комісій із внесеннямзмін у чинне виборче законодавство, визначивши при цьому систему виборчихкомісій як державних органів управління виборчим процесом.
Однак,проблема вирішення цього питання полягає в тому, що для зміни механізмуформування виборчих комісій та вдосконалення їх правового статусу потрібнаполітична воля парламенту, значна частина якого є прихильниками формуваннявиборчих комісій саме за принципом участі кандидатів.
Недосконалістьправового статусу територіальних і дільничних виборчих комісій, їх тимчасовийхарактер обумовлюють проблеми у взаємовідносинах з органами місцевогосамоврядування. Саме цим значною мірою пояснюється їх нерівне становище увідносинах з іншими органами публічної влади, залежність від чиновницькогорозсуду і необхідність постійно виступати в ролі прохача. В очах більшостіпосадових осіб виборчі комісії не є органами влади, а їх рішення всуперечзакону далеко не завжди розглядаються як обов’язкові для виконання. І це цілкомзрозуміло: важко очікувати поваги до органів, позбавлених власноїматеріально-фінансової й організаційно-технічної бази, які не мають постійногоперсоналу і постійних помешкань, змушених майже з кожного питання звертатися домісцевої державної адміністрації або виконкому місцевої ради.
Отже,одна з найбільш актуальних проблем, що потребує вирішення у виборчомузаконодавстві – подальше реформування системи виборчих комісій, підвищеннярівня їх правового статусу та порядку їх утворення. Найбільш оптимальноюмоделлю створення системи виборчих комісій в Україні, виходячи задміністративно-територіального устрою України, є чотирирівнева система, а нетрирівнева, яка функціонує тепер.
Запровадженнячотирьохрівневої системи виборчих комісій дозволить більш повно забезпечитиреалізацію та захист конституційних виборчих прав громадян України, підвищитирівень реального контролю з боку Центральної виборчої комісії за належнимвиконанням та однаковим застосуванням законодавства про вибори на територіївсієї держави. Очолювати цю систему комісій має Центральна виборча комісія.Другий рівень повинні становити працюючі територіальні (регіональні) виборчікомісії Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міськівиборчі комісії, комісії з референдуму, які працюватимуть на постійній основі.Третій рівень у цій системі – це територіальні районні, міські (у містахобласного значення), районні в містах виборчі комісії, комісії з референдумудля організації і проведення виборів Президента України, всеукраїнськогореферендуму, місцевих виборів і референдумів та окружні (в межах відповідногорегіону) – для проведення виборів народних депутатів України. Четвертим рівнему системі виборчих комісій, комісій з референдуму мають залишатися дільничнівиборчі комісії, комісії з референдуму, для підготовки і проведення будь-якихвиборів та референдумів. Така чотирьохрівнева система виборчих комісій є доситьпоширеною у світовій виборчій практиці й ефективно функціонує в багатьох країнахсвіту. Наприклад, у Російській Федерації, Словацькій Республіці, Словенії,Хорватії та інших країнах.
Територіальні(регіональні) Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольськаміські виборчі комісії слід утворювати як постійно діючі органи, які маютьпрацювати на засадах, наближених до Центральної виборчої комісії. На постійнійоснові у складі комісій мають працювати голова, заступник голови, секретаркомісії, а також ряд працівників комісії – системний адміністратор, оператори,бухгалтер та інші. Крім того, як пропозиція, формування складу цих комісійповинно проводитися Центральною виборчою комісією за поданням Верховної РадиАвтономної Республіки Крим, обласних рад, Київської та Севастопольської міськихрад, а також за поданням політичних партій (блоків). Такі виборчі комісії вмежах своїх повноважень не повинні бути залежними від місцевої виконавчої владита органів місцевого самоврядування. У них повинно бути власне постійнеприміщення, оргтехніка, транспорт і засоби зв’язку, що значно підвищитьефективність діяльності виборчих комісій і державну дисципліну на всіх етапахвиборчого процесу. Відповідно, за правовим статусом такі комісії ворганізаційно-методичному плані повинні бути підпорядковані Центральнійвиборчій комісії.
Черезтериторіальні (регіональні) виборчі комісії Центральна виборча комісія мала бзмогу реалізувати у повному обсязі на регіональному рівні покладені на неїзаконодавством України повноваження. Зокрема, вирішувати питання фінансуваннята матеріально-технічного забезпечення виборів та референдумів, контролювати задотриманням встановленого порядку проведення передвиборної агітації таздійснювати інші організаційні функції щодо організації та проведення натериторії відповідного регіону виборів та референдумів. Крім того, дляоперативного вирішення питань, пов’язаних з виконанням повноважень Комісії, ст.35 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» передбачено утвореннярегіональних представництв Комісії як структурних підрозділів СекретаріатуКомісії, які необхідно створити з розширеними повноваженнями щодо забезпеченняорганізації не тільки народних депутатів України та Президента України, а йдепутатів місцевих рад, всеукраїнського та місцевих референдумів.
Доскладу виборчих комісій з урахуванням повноважень, якими вони наділені, маютьвходити досвідчені та висококваліфіковані спеціалісти. Професійним членомвиборчої комісії не можна стати за короткий час, який відведено для проведеннявиборчої кампанії.
Виборчимзаконодавством України до членів окружних та дільничних виборчих комісійвстановлені певні вимоги. Проте, серед них відсутні вимоги професійногохарактеру, які забезпечували б високий рівень правової культури членів виборчихкомісій та сприяли б підготовці й проведенню виборів на належному організаційномурівні.
Вимогавиборчого законодавства щодо зазначення відповідної освіти чи підготовки членівокружних виборчих комісій не передбачає обов’язковості її набуття. Чиннимзаконодавством не передбачено встановлення певних критеріїв до наявності такоїосвіти і відповідної підготовки у осіб для включення до складу окружних тадільничних виборчих комісій[11].
Відповіднодо статті 17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», до повноваженьКомісії відноситься підвищення правової культури учасників виборчого процесу тареферендумів[12]. Саме томунеобхідно вивчити доцільність і можливість створення за рахунок Державногобюджету Центру підготовки та підвищення кваліфікації членів виборчих комісій,наприклад, на базі Національної академії державного управління при ПрезидентовіУкраїни (та її регіональних інститутів) із запровадженням видачі свідоцтвособам, які пройшли відповідну підготовку. При цьому до обов’язків Центральноївиборчої комісії мають входити ведення обліку і реєстру осіб, які закінчиликурси та виконали відповідні програми навчання. А у виборчому законодавстві, нанаше переконання, доцільно передбачити такі положення, за якими кандидати напосади голів, заступників та секретарів виборчих комісій повинні або матиюридичну освіту, або ж пройти відповідне навчання за програмою, визначеноюЦентральною виборчою комісією.
Запропонованізміни до виборчого законодавства дадуть можливість підвищити ефективністьроботи виборчих комісій, зміцнити законність на всіх стадіях виборчого процесу,а в підсумку – більш надійно гарантувати виборчі права громадян України.Доцільність, сутність і характер таких змін і становитимуть перспективуподальших наших наукових досліджень.
Висновок
Оцінюючистан досліджуваного у курсовій роботі питання можна зазначити, що проблемністьінституту виборчих комісій займає вагоме місце у сфері організаційно–правовогорегулювання життя держави.
Вданій курсовій роботі ми розглядали характеристику правового статусу виборчихкомісій при виборах Президента України. В першому розділі даної курсової роботибуло проаналізовано поняття інституту президентства, повноважень виборчихкомісій, загальних положень про процедуру проведення виборів. В другому розділіпроводиться аналіз законодавства про ЦВК, зокрема, зроблена порівняльнахарактеристика Законів «Про Центральну виборчу комісію» від 1997 та 2004 року.Сучасні вимоги до організації підготовки та проведення виборів і референдумів вУкраїні зумовлюють актуальність дослідження проблем оптимізації управлінняпроцесами виборів і референдумів. Вирішення цих проблем передусім пов’язано звстановленням у чинному законодавстві України про вибори і референдуми належнихпроцедур формування та функціонування системи виборчих комісій та комісій зреферендуму.
Особливемісце в цій системі займає Центральна виборча комісія як постійно діючийконституційний державний орган. Пріоритетним завданням цього органу єзабезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадянУкраїни, здійснення контролю за додержанням конституційних норм виборчого правата забезпечення однакового їх застосування на всій території України в порядку,встановленому національним законодавством. З огляду на це, в ході здійснення вУкраїні конституційної реформи, основною метою якої було проведення системногоудосконалення механізму функціонування державної влади, постали питання,пов’язані з удосконаленням Закону України «Про Центральну виборчу комісію»,прийнятого 17 грудня 1997 року. Реалізація цього Закону на практиці протягомбільш як шести років та практика організації підготовки і проведення виборівПрезидента України, виборів народних депутатів України, місцевих виборів івсеукраїнського референдуму вимагали суттєвого оновлення положень ЗаконуУкраїни «Про Центральну виборчу комісію», утвердження правового статусуЦентральної виборчої комісії та її членів, розширення обсягу повноважень,зміцнення принципів та засад організації діяльності Комісії із значним підсиленнямколективної відповідальності Комісії за прийняття нею рішень по забезпеченнюпостійного та всебічного захисту прав громадян України під час організації тапроведення виборів Президента України. Саме цими аспектами було викликаневнесення змін до Закону України «Про Центральну виборчу комісію» і разомодночасно з удосконаленням всіх інших законодавчих актів у сфері народовладдя,що вперше в Україні передбачало застосування системного, комплексного,уніфікованого підходу до формування відповідної системи законодавства України.Нова редакція Закону України «Про Центральну виборчу комісію», як і редакція1997 року Закону, структурно містить 8 розділів, однак у тексті нової редакціїзакону збільшено кількість статей до 39 передусім за рахунок розширенняправового регулювання сфери повноважень Центральної виборчої комісії, більшдетальної регламентації порядку формування складу Комісії, організації їїдіяльності.
Центральнавиборча є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставіКонституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнямищодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, в порядкута в межах, встановлених цим та іншими законами України.
Правоваприрода, якою відповідно до нового українського виборчого законодавства,наділена Центральна виборча комісія, визначила її нелегкий поступ упродовжвсього часу її існування крізь складні перипетії суспільно-політичного життя,що випали на долю нашої держави. Але сьогодні, оглядаючись на пройдений шлях,можна впевнено констатувати, що Центральній виборчій комісії вдалося виконатипокладені на неї державою важливі завдання із створення відповідних умов дляутвердження в Україні міцних засад демократії і прогресу у виборчому тареферентному процесах. Підтвердженням цьому є організація та проведення навідносно високому організаційно-правовому рівні виборів Президента України(1999, 2004 роки), якщо брати в порівняння роботу виборчих комісій іншихпострадянських держав, народних депутатів України (1998, 2002, 2006 роки),кількох турів повторних виборів народних депутатів України та виборів депутатівзамість тих, які вибули в 1998-2002 роках, а також позачергових виборівнародних депутатів України (2007 рік). У новій редакції закону про ЦВК суттєвимє розширення обсягу повноважень Центральної виборчої комісії України. З оглядуна це, в тексті закону повноваження Центральної виборчої комісії України умовноподілені на дві групи, виділені в окремих статтях закону:
1)загальні повноваження Центральної виборчої комісії України;
2)спеціальні повноваження при проведені виборів Президента України.
Отже,після проведення відповідних досліджень і опрацювання матеріалу, можна зробитивисновок, що правовий статус виборчих комісій загалом і при проведенні виборівПрезидента України зокрема далеко не повністю розроблений, проте усуненняпрогалин законодавства в подальшому сприятиме становленню системи виборчихкомісій як цілком самостійної і функціональної структури.
Списоквикористаної літератури
1. Закон України «Про Центральну виборчу комісію» // ГолосУкраїни. – 2004.
2. Закон України «Про вибориПрезидента України» // Голос України. – 2004.
3. Закон України «Про місцевесамоврядування» ;
4. Закон України «Прооб’єднання громадян»// Голос України. – 2002.
5. Науково-практичний коментар доЗакону України «Про вибори народних депутатів України»/ За редакцієюГолови Центральної виборчої комісії України, Рябця М.М. — К.: Українськийінформаційно-правовий центр, 2002.
6. “Конституційне право України”/За редакцією В.Ф.Погорілка – К.: Наукова Думка, 2000.
7. Кравченко В.В.«Конституційне право України», Київ: Атіка, 2000.
8. Лінецький С.В., Мельник М.І.,Ришелюк А.М. «Конституційне законодавство України». – К.: Атіка, 2000.
9. «Основи конституційногоправа України»/ За редакцією академіка АПрН України, професора КопейчиковаВ.В. – К.: Юрінком, 1997.
10. Виборчі комісії – організатори підготовки та проведення виборів народнихдепутатів України // Вибори до Верховної Ради України 2006 року:інформ.-аналіт. зб.-к. – Книга 1. – К., 2006. – С. 253–292.
11. Мельник М.І. Проблеми організації підготовки та проведенняпарламентських і місцевих виборів 2006 року // Вісник ЦВК. – № 3 (5). К., 2006.– С. 24–29.
12. Татарнікова Л.А. Виборчий процес і виборчі комісії: досвід парламентськихвиборів 2006 року // Вибори-2006. Досвід. Проблеми. Перспективи. Матер. Міжнар.наук.-практ. конф. 31 жовт.–1 лист. 2007 р. – К., 2007. – С. 413–417.
13. Георгіца А.З. Деякі теоретко-методологічні проблеми вдосконаленнявиборчого процесу в Україні у контексті світового досвіду // Там само. – С.114–123.
14. Конституція України // Вид.-торг. фірма «Велес». – К., 2005. – 46с.
15. Давидович Я. В. Досвід застосування пропорційної виборчої системив Україні // Вибори та демократія: наук. просвіт.-правничий журн. – К., 2007 –№ 2 (12). – С. 121–124.
16. Співак В. І. Правова культура виборів в Україні: теорія і практика/ Інст. держ. і права ім. В.М. Корецького НАНУ. – К.: «Юрид. думка», 2006. –156 с.
17. Стешенко Т. Взаємовідносини виборчих комісій з органами місцевогосамоврядування // Теорія та практика державного управління: III Матер. Міжнар.наук. конгресу, 26 лют. 2003 р. – Х., 2003. Вип. 2. – С. – 57–60.
18. Рябець М. М. Центральна виборча комісія: віхи становлення тфрозвитку. Статті, доповіді, виступи, інтерв’ю // Практика реалізаціїзаконодавства про вибори та референдуми в Україні та шляхи його подальшоговдосконалення. – К., 2003. – C. 537–556.
19. Закон України «Про Центральну виборчу комісію». № 1932 – IV. – К.,2004.
20. Конституційнеправо України. Підручник. – К., 2000.
21. Конституційнеправо України. За ред. Тодики Ю.М., Журавський В.С., К., вид. «Ін Юре» 2001. –210 с.
22. Копейчикова В.В.Основи конституційного права України // К. вид. «Юрінком Інтер». – 2001. – 120с.
23. Основи конституційногоправа. Підручник. – Харків, 2001.