Вступ
Одним із завдань сучасної науки кримінального процесу України єпідвищення ефективності регулювання кримінально-процесуальних відносинміжнародними джерелами права. Міжнародні договори України, відповідно до ст. 9Конституції України, нарівні із загальновизнаними принципами і нормамиміжнародного права є частиною її правової системи. З урахуванням цієїконституційної норми й сформульоване правило, що закріплене в ст. 31Кримінально – процесуального кодексу України. В Україні зазначені договори єджерелами права, у тому числі і кримінально-процесуального. На сьогодні єпідстави стверджувати, що на теренах української державності сформовано власну,унікальну систему міжнародних договорів України.
Обранатема контрольної роботи є актуальною і має практичне значення.
Тому Генеральною прокуратурою України, з метою забезпеченняналежної організації роботи органів прокуратури у галузі міжнародногоспівробітництва та правової допомоги, підвищення ефективності роботи,додержання прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб при проведеннідізнання та досудового слідства приділяється постійна увага.
Так,у 2010 році Генеральною прокуратурою України розглянуто 2 204запити про правову допомогу у кримінальних справах, з яких 1 186 зверненьукраїнських органів слідства, а 1018 – клопотань іноземнихкомпетентних органів.
Ізвказаної кількості запитів 1 370 – щодо організації виконанняпроцесуальних дій у кримінальних справах, 164 звернення пропередачу кримінального переслідування та 670 клопотань провидачу правопорушників.
Неоціненнезначення в питаннях урегулювання процедури видачі правопорушників має прийнятий21 травня 2010 року Верховною Радою УкраїниЗакон України №2286-VI «Про внесення змін доКримінально-процесуального кодексу України щодо видачі особи (екстрадиції)».
Ініціаторомта основним розробником цього законопроекту виступило міжнародно-правовеуправління Генеральної прокуратури України, за активної участі якого проектнеодноразово допрацьовувався і після прийняття у першому читанні. В ньомувраховано пропозиції Верховного Суду України, Інституту законодавства ВерховноїРади України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з правлюдини, а також інших державних установ.
Закон,який набув чинності 17 червня 2010 року, регламентує порядок підготовкиорганами досудового слідства і судами, у провадженні яких перебуваютькримінальні справи, документів про видачу осіб, що підлягають екстрадиції вУкраїну, а також встановлює порядок проведення екстрадиційної перевірки таприйняття рішень за запитами компетентних органів інших держав. Важливу роль упроцесі екстрадиції Закон відводить органам прокуратури, наділяючи їхдодатковими кримінально-процесуальними повноваженнями щодо нагляду задодержанням і виконанням законів органами дізнання і досудового слідства у ційсфері, а також з проведення екстрадиційних перевірок.
1.Правові підстави діяльності прокуратури Україниу галузі міжнародного співробітництва під час проведення дізнання та досудовогослідства
Передумови для міжнародного співробітництва прокуратури України звідповідними установами іноземних держав відображенні у Конституції України таЗаконі України «Про прокуратуру». Згідно статті 9 Конституції України, чинніміжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни, є частиною національного законодавства України. Отже, наконституційному рівні визначається пріоритет міжнародного договору Україниперед законами та іншими законодавчими актами, крім Конституції України. Якщоміжнародним договором України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбаченізаконодавством України, то застосовуються правила міжнародного договоруУкраїни.
Стаття 26 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, щоГенеральний прокурор України відповідно до міждержавних угод про надання правовоїдопомоги вирішує питання про порушення і розслідування кримінальних справ,проведення дізнання, видачу злочинців або осіб, які підозрюються у вчиненнізлочинів, направлення повідомлень про наслідки кримінального переслідування, атакож інші передбачені такими угодами питання.
Згідно Постанови Верховної Ради України від 17 листопада 1993 р.№3611-ХІІ, до ратифікації відповідних міжнародних угод, Генеральному прокуроруУкраїни надані повноваження на підписання від імені України договорів (угод)про прийом громадян України, засуджених судами інших держав, для відбуванняпокарання на території України та про передачу громадян іноземних держав,засуджених судами України, для відбування покарання на території цих держав.Таким чином, законодавець визначає Генеральну прокуратуру України якцентральний орган, на який покладаються повноваження щодо здійсненняміжнародного співробітництва в міжнародних справах на стадії досудовогослідства. Такий підхід законодавця цілком відповідає функції нагляду за додержаннямзаконів при провадженні дізнання та досудового слідства. Крім названихзаконодавчих актів, які стосуються діяльності Генеральної прокуратури України,міжнародне її співробітництво здійснюється також на підставі міжнароднихдоговорів і угод, учасницею яких є Україна, законів України та нормативнихвідомчих актів Генеральної прокуратури України.
Одниміз основних документів, що регламентує організацію роботи органів прокуратуриУкраїни у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги та прокурорськогонагляду за дотриманням міжнародних договорів органами дізнання та досудовогослідства є наказ Генеральної прокуратури України №8 гн від 26.12.2005 р.«Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародногоспівробітництва і правової допомоги» відповідно до якого прокурорам усіх рівнівнеобхідно забезпечити вимоги міжнародних договорів, ратифікованих Україною,належну організацію нагляду за додержанням законів та виконанням положеньміжнародних договорів органами дізнання та досудового слідства, підвищувати тазміцнювати авторитет органів прокуратури України на міжнародній арені.
Міжнароднимиугодами України встановлюється, що результати виконання міжнародного запиту,виконані на основі кримінально-процесуальних нормативних актів іноземнихдержав, застосовуються на території України, що дає можливість стверджувати провикористання іноземного кримінально-процесуального законодавства в процесіпорушення кримінального переслідування, розслідування злочинів і судовогопровадження в Україні.
ВУкраїні при здійсненні міжнародної взаємодії у сфері кримінального судочинстваправоохоронні органи компетентних відомств України засновують свою діяльністьна положеннях понад 50 міжнародних договорів в Україні, і при цьомузастосовують кримінально-процесуальне право більше ніж 65 різних країн. Їхкількість поповнює іноземне законодавство держав, що виконують дорученняУкраїни поза рамками договорів.
Подальше дослідження міжнародно-правових актів переконує погодитися ізнаведеними даними та показує, що в кримінально-процесуальному праві Україниміжнародні договори України повинні займати особливе місце. Однак вони належнимчином і повною мірою не закріплені в кримінально-процесуальному законодавстві.Міжнародні правила не збігаються за походженням, правовим значенням і юридичноюсилою із національними процесуальними нормами, проте ті з них, якіінкорпоровані в кримінально-процесуальні норми або ратифіковані законом, єджерелом кримінально-процесуального права України та мають пріоритетнийхарактер.
2.Повноваженняпрокурора при виконанні міжнародних положень під час проведення дізнання тадосудового слідства
Виконуючизначний обсяг робіт щодо міжнародного співробітництва, прокуратура здійснює інаглядові функції. Значні повноваження мають органи прокуратури по нагляду задотриманням положень міжнародних договорів України при роботі органів дізнаннята досудового слідства. Прокуратура здійснює нагляд за дотриманням законів привиконанні доручень про проведення розшуку осіб або майна, слідчих дій, особливотих, що потребують санкції прокурора, затримання і взяття під варту осіб, яківидаються іншій державі, їх звільнення з-під варти, якщо вимогу про їх видачуне отримано впродовж передбаченого законодавством строку.
Так,прокурори повинні здійснювати нагляд за додержанням правоохоронними органамиУкраїни вимог ст. 106 КПК України при затриманні розшукуваної особи заумови наявності звернення компетентного органу іноземної держави, яке повинномістити відповідну інформацію, передбачену міжнародним договором. У разі, якщозвернення компетентного органу іноземної держави не містить зазначених даних,невідкладно доручати органу дізнання їх отримати. Організовувати підготовку танаправлення міжнародно-правовому управлінню Генеральної прокуратури України непізніше ніж через 10 діб з дня надходження повідомлення про затриманняіноземними компетентними установами осіб, які підлягають видачі правоохоронниморганам України, клопотання про їх екстрадицію.
За кожним фактом затримання іноземця або особи без громадянства, розшукуванихкомпетентними органами іноземних держав, проводити ретельну перевірку наявностізаконних підстав для затримання; відповідності процесуального оформленнязатримання чинному законодавству України; своєчасності і повноти виконанняорганом, що здійснив затримання, вимог ст. 106 КПК України.
Занаявності клопотання компетентного органу іноземної держави про тимчасовийарешт затриманої особи до надходження запиту про її видачу (відповідно доположень ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957року, або інших міжнародних договорів) звертатися до суду з поданням абопогоджувати подання органу, що здійснив затримання розшукуваної особи, протимчасовий арешт такої особи на термін, визначений відповідним міжнароднимдоговором, до надходження запиту про її видачу. Упродовж тимчасового арештуособи забезпечувати проведення перевірок обставин, наявність яких за чиннимзаконодавством України унеможливлює її видачу. За необхідності витребовуватидодаткові документи.
Прокурори не повинні допускати порушення передбачених відповіднимиміжнародними договорами строків тимчасового арешту осіб, затриманих дляподальшої видачі компетентним установам іноземних держав, до надходження запитупро видачу. У разі неотримання таких запитів у визначені строки, вживатизаходів до звільнення затриманих з-під варти, про що невідкладно інформуватиміжнародно-правове управління Генеральної прокуратури України або Міністерствоюстиції України.
За кримінальними справами, що розслідуються українськимиправоохоронними органами стосовно виданих в Україну осіб, необхідно обов’язкововраховувати застереження компетентних органів іноземних держав щодо межікримінального переслідування таких осіб.
Не допускати випадків притягнення виданої особи до кримінальноївідповідальності за інший злочин, вчинений до її видачі, без згодикомпетентного органу іноземної держави, отриманої у порядку, передбаченомуміжнародними договорами.
3 Основні принципи організації прокурорського нагляду задодержанням законів та виконання положень міжнародних договорів органамидізнання та досудового слідства
Діяльність органів прокуратури України при здійсненні нагляду задодержанням законів та виконання положень міжнародних договорів органамидізнання та досудового слідстваздійснюється на принципах взаємноїповаги до національного суверенітету і прав людини, добросовісного виконаннязобов’язань та невтручання у внутрішні справи іноземних держав.
Відповіднодо ст. 55 Конституції України права і свободи людини та громадяниназахищаються судом, тому й рішення, прийняті Генеральним прокурором України,заінтересовані особи можуть оскаржити до суду. Аналіз практики застосуванняУкраїною чинних міжнародних договорів про надання правової допомоги дозволяєстверджувати, що наша держава виконує в повному обсязі всі міжнародні угоди, щосвідчить про позитивну діяльність органів прокуратури з цих питань. Напрямкомпрокурорської діяльності є співробітництво з правоохоронними органами іншихдержав у галузі надання правової допомоги, що ґрунтується на загальновизнанихнормах міжнародного права й укладених Україною міждержавних договорах.
Такимчином, діяльність законодавчих органів України зі здійснення міжнародногонормотворення необхідно спрямовувати на забезпечення реалізації положеньміжнародних договорів у системі галузевого законодавства України. Міжнароднеправо створює підстави, умови й порядок виконання державами взятих на себезобов'язань, але визначення необхідних для цього виконавчих дій надаєтьсядоговірній стороні як суверенній державі. Перетворення міжнародно-правовихзобов'язань відбувається шляхом відповідної зміни норм українського права,зокрема у сфері кримінального судочинства. До того ж необхідно, щоб зміненіправові положення набували чинності й застосовувалися в кримінальному процесіУкраїни.
4.Головні напрямки діяльності взаємодії органів прокуратури України зкомпетентними установами іноземних держав та міжнародними організаціями,критерії оцінки діяльності прокурорів у цій сфері
прокурор повноваження іноземнийспівробітництво
Підголовними напрямками діяльності органів прокуратури України з компетентнимиустановами іноземних держав та міжнародними організаціями слід розумітинаступне:
– виконанняу межах компетенції прокуратури зобов’язань України за міжнародними договорамипро надання правової допомоги у кримінальних справах, зокрема щодо виконанняпроцесуальних дій при розслідуванні кримінальних справ, видачі осіб, передачікримінального переслідування та з інших передбачених такими договорами питань;
– проведеннязаходів міжнародного співробітництва – зустрічей, переговорів, конференцій тасемінарів, реалізацію проектів і програм співпраці з метою удосконаленнямеханізмів та процедур надання правової допомоги й обміну досвідом,встановлення та розвиток контактів з компетентними установами іноземних державі міжнародними організаціями;
– удосконаленнядоговірної бази співробітництва шляхом укладення міжвідомчих угод з питань, якістосуються компетенції прокуратури, та участі у підготовці міжнароднихдоговорів України у галузі правової допомоги;
Доосновних критеріїв оцінки ефективностіпрокурорського нагляду за додержанням законів у міжнародно-правовій сферівідповідно до наказу Генерального прокурора України №8 гн від 26.12.2005 р.«Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародногоспівробітництва і правової допомоги» встановлено:
– дотриманнявстановлених процедур, термінів та належної якості при підготовці та виконаннізвернень про надання правової допомоги у кримінальних справах;
– забезпеченняправ громадян та юридичних осіб, інтереси яких зачіпаються при наданні таотриманні міжнародної правової допомоги у кримінальних справах. Своєчасністьвжиття заходів до усунення порушень закону та притягнення винних осіб довідповідальності;
– повнотата достовірність відображення статистичних показників роботи за зверненнями проправову допомогу у кримінальних справах.
5.Недоліки, які зустрічаються у організації роботи прокурорів за дотриманнямміжнародних договорів органами дізнання та досудового слідства
Аналізстану прокурорського нагляду за додержанням вимог закону та міжнароднихдоговорів при розслідуванні кримінальних справ і розгляді повідомлень прозлочини, що надійшли від іноземних компетентних установ, свідчить про те, що ворганізації роботи деяких прокурорів з цього питання є суттєві недоліки.
Питання,які пов'язані з роботою щодо надання правової допомоги, як правоохоронниморганам області, так і іноземним державам розпорошені, тому в цих прокуратурахвідсутній належний облік матеріалів та кримінальних справ. Відповідніспівробітники апарату не володіють достатньо інформацією про стан справ наданій ділянці роботи.
Цепризводить до неповноти обліку матеріалів та справ, що надійшли в порядкупередачі кримінального переслідування від іноземних компетентних органів, що, усвою чергу, істотно знижає ефективність прокурорського нагляду за додержаннямвимог закону та відповідного міжнародного договору при розслідуваннікримінальних справ і розгляді повідомлень про злочини, які надійшли з-закордону.
Значначастина кримінальних справ, які надходять з-за кордону, через відсутністьперекладу тривалий час перебувають без руху в правоохоронних органах. Це певноюмірою стає можливим внаслідок невжиття заходів на забезпечення коштами длясвоєчасного перекладу кримінальних справ, що надійшли із-за кордону.
Поширенимиє факти тяганини, у зв'язку з чим рішення відповідно до вимог ст. 97 КПКУкраїни за такими справами та матеріалами приймаються, як правило, черезтривалий час після їх надходження до України.
Маютьмісце факти неналежного виконання органами слідства вимог ст. 22 КПКУкраїни при проведенні перевірок за матеріалами кримінальних справ, що надійшлив порядку передачі кримінального переслідування, чого є прийняттянеобґрунтованих рішень, які своєчасно міськрайпрокурорами не перевіряються, анезаконні рішення про відмову в порушенні кримінальної справи скасовуються лишепісля запитів Генеральної прокуратури України.
Вивченняпорядку виконання міжнародних запитів про проведення певних процесуальних дійпо кримінальних справах практичними працівниками показує, що різні за статусомміжнародні договори України мають дещо відмінний один від одного зміст(наприклад, Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р.,Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 р.та Мінська конвенція 1993 р.; більшість співробітників активновикористовують положення Мінської конвенції 1993 р., відомчих угод МВСУкраїни і Генеральної прокуратури України, мало застосовуються нормиєвропейських конвенцій, а додаткові протоколи про застосування правовоїдопомоги та інші двосторонні угоди ще менше) і не забезпечують належноговиконання всіх, передбачених міжнародних зобов'язань, їх норми не достатньоюмірою реалізовані в кримінально-процесуальному законодавстві України.
Висновок
Підчас написання контрольної роботи досліджено діяльність прокурора по нагляду задодержанням законів та виконання положень міжнародних договорів органамидізнання та досудового слідства.
Томувивчення та застосування міжнародних договорів при прокурорському наглядувідіграють значну роль у роботі прокуратур та мають практичне значення.
Вказанепитання є досить актуальним у зв’язку з тим, що Україна уклала багатоміжнародних договорів у сфері співробітництва у кримінальному судочинству таокремі міжнародні норми імплементовані у національне законодавство.
Тому,ефективна робота та належна організація прокурорського нагляду за додержаннямзаконів при проведенні дізнання та досудового слідства та виконанням положеньміжнародних договорів органами дізнання та досудового слідства буде не тількизміцнювати, а й підвищувати зміцнювати авторитет органів прокуратури України наміжнародній арені.
Списоквикористаних джерел
1. Конституція України. К.: Велес, 1996. – 48 с.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Тютюкін, 2010. –304 с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України: науково-практичнийкоментар / за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – 3-тє вид.,перероб. та допов. К.: Юрисконсульт, КНТ, 2006. – С. 92.
4. Наказ Генерального прокурора України №8 гн від 26.12.2005 р.«Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародногоспівробітництва і правової допомоги».
5. Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального праваУкраїни: монографія / О.М. Дроздов. – Х.: Видавець Вапнярчук Н.М.,2008. – 208 с.
6. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р.№1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №50. – Ст. 540.
7. Блищенко И.П. Дипломатическое право/ И.П. Блищенко.– М., 1990.–284 с.
8. Тихомиров Ю.А. Международные договоры РоссийскойФедерации и российское законодательство / Ю.А. Тихомиров //Законодательство и экономика. – 1998. – №12. – С. 37–44.
9. Конвенція про надання правової допомоги та правові відносини уцивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р.[Електронний ресурс].–Режим доступу: zakon1.rada.gov.
ua/cgibin/laws/main.
10. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальнихсправах від 15 травня 1972 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon1.rada.gov.ua/
cgibin/laws/main.
11. Зеленецький В. Прокурорський нагляд за виконанням законів приреєстрації джерел інформації про злочини /В. Зеленецький, Л. Лобойко //Вісник прокуратури. – 2002. – №6. – С. 35–46.