Міністерствонауки та освіти України
НаціональнаЮридична академія України ім. Я.Мудрого
НАУКОВАРОБОТА
з аграрногоправа
Натему
«Правоверегулювання відносин у соціальній сфері сільськогосподарського виробництва»
Виконала
студентка 2 групи
5 курсу,10 факультету
Колесник В.В
Науковий керівник
доцент, кандидат юридичних наук
Корнієнко Г.С
Харків– 2010р.
План
Вступ
1. Поняття соціального розвитку села
2. Правовий режим об'єктів соціальноїсфери села
3. Правове регулювання житловогобудівництва на селі
4. Правове регулювання шляховогобудівництва в сільській місцевості
5. Правове забезпечення культурно-побутовогоі спортивно-оздоровчого обслуговування сільських мешканців
6. Медичне обслуговування мешканцівсела
Висновок
Література
Вступ
Необхідністьсучасних аграрних перетворень в Україні, соціального відродження селаобумовлена переходом до ринкових відносин. Аграрні перетворення неодноразовопроводилися в країні і раніше, але, по суті, вони не давали позитивнихрезультатів. В окремі періоди відбувався певний підйом сільськогосподарськоговиробництва, але в цілому економіка аграрного сектора занепадала.
За час, що минуввід 1991 року, обсяги валової аграрної продукції в Україні скоротилися більше,ніж на половину, триває процес зменшення сільського населення, не вирішена проблематак званих «неперспективних» сіл, різко погіршилася екологічна ситуація всільській місцевості у зв'язку з забрудненням земель і водойм ядохімікатами,радіонуклідами тощо, спостерігаються інші негативні явища.
Стратегієюекономічної та соціальної політики на 2005роки, Указом Президента України від15 липня 2002 року «Про першочергові заходи щодо підтримки розвитку соціальноїсфери села» визначені і офіційно затверджені основні засади і пріоритетирозвитку соціальної сфери села, серед яких важливе місце посідаютьорганізаційно-економічні і правові заходи, спрямовані на поліпшенняжиттєзабезпечення сільського населення в умовах становлення приватного секторав аграрній сфері. Зокрема, це допомога відсталим селам і регіонам; наданнядержавних кредитів на житлове та інше будівництво працівникам агропромисловогокомплексу; матеріальне та інше стимулювання переселенців у сільську місцевість;поліпшення обслуговування сільського населення та розвиток матеріальної базизакладів соціально-культурного призначення; поліпшення планування й забудовинаселених пунктів у сільській місцевості тощо.
Ці заходи єпершочерговими, пріоритетними як життєво важливі для села. Для їх здійсненнянеобхідно усунути недоліки:
а) політичногохарактеру (протистояння в парламенті, неузгодженість у діях між гілками влади іуправління);
б) правові(обмеженість і суперечливість чинного законодавства);
в) економічні(криза в економіці країни в цілому та її аграрному секторі зокрема);
г) соціальні(передусім споживацьке ставлення частини суспільства до потреб та інтересівсела).
Вище викладене,аналіз чинного законодавства дозволяють сформулювати загальне поняття основнихзасад розвитку соціальної сфери села.
Основні засадирозвитку соціальної сфери села являють собою комплекс пріоритетних економічних,правових, політичних і соціальних заходів, спрямованих на відродження села,поліпшення організації життєзабезпечення сільського населення як структурноїскладової стратегії здійснення аграрної і земельної реформ.
Важливістьздійснення соціально-економічного реформування на селі обумовило необхідністьрозробки і прийняття спеціального законодавства по врегулюванню цих відносин.Першим законом, в якому були викладені правові завдання соціальних перетвореньна селі, став Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села таагропромислового комплексу в народному господарстві» (в редакції від 15 травня1992 року).
19 вересня 2007року була прийнятта Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердженняДержавної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року»N 1158, цей документ розроблений з метою реалізацію основних напрямів державноїаграрної політики, спрямованої на створення сприятливих умов для розвиткувисокоефективного конкурентноспроможного аграрного сектори економіки нашоїдержави.[1]
1. Поняттясоціального розвитку села
В сучасних селахУкраїни проживають її громадяни — працівники колективно-кооперативних іакціонерних державних сільськогосподарських підприємств, кооперативнихтовариств; колишні їхні трудівники, а нині — люди похилого віку, представникисільської інтелігенції та інші громадяни. Все їхнє життя — це благороднатрудова діяльність.
Аграрне право яксамостійна галузь права регулює суспільні відносини, що виникають міжсуб'єктами права у процесі здійснення державної соціальної політики,спрямованої на формування повноцінного життєвого середовища, забезпеченняекономічних і соціальних інтересів сільського населення, комплексний розвитоксільських територій, збереження сільської поселенської мережі, розвитокоб'єктів соціальної Інфраструктури, сучасних систем зв'язку та інформатики, транспорту,житлово-комунального та водного господарства, шляхового будівництва.
Розвитоксоціальної сфери села є одним з основних напрямів соціальної політики держави ізалежить від наслідків здійснення аграрної і земельної реформи в Україні.
Реформування аграрнихі земельних відносин на ринкових засадах, приватизація підприємств АПК, реструктуризаціянедержавних сільськогосподарських підприємств на основі паювання земель,погіршення фінансового стану та зниження платоспроможностісільськогосподарських і агропромислових товаровиробників, недосконалістькредитно-фінансової системи, демографічна криза здійснення соціальнихперетворень на селі в нових умовах, суттєво змінюють зміст і характерсуспільних відносин у соціальній сфері села, які потребують правової регламентації.
У ПостановіКабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. N 1158 «Про затвердженняДержавної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року»проголошується:
— створенняорганізаційно-правових та соціально-економічних умов для комплексного розвиткусільських територій, наближення та вирівнювання умов життєдіяльності міського тасільського населення;
— підвищеннярівня ефективної зайнятості, посилення мотивації сільського населення до розвиткупідприємництва у сільській місцевості як основної умови підвищення рівня життянаселення;
— підтримкаконкурентоспроможності аграрного сектору в умовах інтеграції України у світовийекономічний простір;
— подоланнястихійності та тінізації аграрного ринку;
— створенняекологічно безпечних умов для життєдіяльності населення, збереження навколишньогоприродного середовища та раціонального використання природних ресурсів, особливоземель сільськогосподарського призначення.
Аналіз нормчинного законодавства України дозволяє визначити основні засади, на якихздійснюється правове забезпечення розвитку соціальної сфери села, а саме:
— гарантованістьреалізації суб'єктами аграрного підприємництва і громадянами конституційнихправ на формування повноцінного життєвого середовища у сільській місцевості;
— пріоритетністьсоціального розвитку села і агропромислового комплексу;
— державнапідтримка пріоритетного розвитку соціальної сфери села через системуорганізаційних, фінансових, матеріальних, правових та інших заходів;
— недопустимістьзміни профілю діяльності і цільового призначення об'єктів соціальної сфери селау процесі приватизації;
— законність.
КонституціяУкраїни закріплює широке коло соціально-економічних прав, які можуть бутиреалізовані суб'єктами аграрного права з метою створення належних умовсоціального розвитку села. Відповідно до ст. 13 Конституції України, державазабезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання,соціальну спрямованість економіки.
Чиннезаконодавство України вживає такі поняття, як «соціальний розвитоксела», «соціальна сфера села», «об'єкти соціальної сферисела», однак не визначає цих понять як самостійних правових категорій. Зправової точки зору ці поняття необхідно розуміти як коло суспільних відносин,що виникають у процесі реалізації юридичними та фізичними особамисоціально-економічних прав, державної підтримки пріоритету соціальнихперетворень у сільській місцевості і врегульовані нормами права.
Правоверегулювання соціального розвитку села необхідно розмежовувати з поняттям«правове забезпечення соціального захисту», оскільки право насоціальний захист включає в себе право на забезпечення громадян у разі повної,часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттяз незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках,передбачених законом. Право на соціальний захист є складовою частиноюгарантованого Конституцією України права на соціальний розвиток села.
Аналіз нормчинного законодавства України дозволяє зробити висновок про те, що соціальнасфера села є самостійним об'єктом правового регулювання і її слід розглядатичерез призму правового режиму об'єктів, за наявності яких і створюються належнісоціальні умови на селі.
2. Правовий режимоб'єктів соціальної сфери села
1. Розглядправового режиму об'єктів соціальної сфери села передбачає з'ясування питаннящодо визначення поняття таких об'єктів, проведення їх класифікації, аналізуправа власності і права користування об'єктами соціальної сфери, правовіпідстави зміни їх функціонального використання тощо. Визначення поняттяпереліку об'єктів соціальної сфери є важливим для державного регулюванняосновних напрямів економіки шляхом прийняття бюджету та фінансування соціальноїсфери, встановлення фінансових і матеріальних пільг і переваг для тихсуб'єктів, які спрямовують свої кошти на реалізацію програм пріоритетногорозвитку соціальної сфери села.
Чиннезаконодавство України не визначає єдиного поняття «об'єкти соціальноїсфери». У законах про пріоритетність соціального розвитку села і агропромисловогокомплексу, про охорону здоров'я, про освіту, про культуру та інших законах іпідзаконних актах вживаються різні терміни щодо визначення об'єктів соціальноїсфери, зокрема, «об'єкти соціально-культурного призначення»,«об'єкти соціальної інфраструктури», «об'єкти охорони здоров'я,фізкультури і спорту», «об'єкти інженерної інфраструктури»,«об'єкти житлового фонду» тощо.
Об'єктисоціальної сфери поділені на такі групи:
—житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення (житлові будинки,гуртожитки для робітників і службовців, студентів вищих і середніх спеціальнихта загальноосвітніх навчальних закладів, школи-інтернати, водогони, об'єктигазопостачання і теплозабезпечення тощо);
— охороназдоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення (лікарні, станції швидкоїдопомоги, лікувально-фізкультурні заклади, протитуберкульозні, наркологічнідиспансери, поліклініки, пункти охорони здоров'я, фельдшерсько-акушерськіпункти, санаторії-профілакторії, пансіонати, спеціалізовані санаторії,піонерські табори, будинки відпочинку, пансіонати, стадіони, спортивні зали,водні басейни, дитячі спортивні школи, спортивні клуби тощо).
— народна освіта(академії, університети, інститути, технікуми, професійні училища, курси,учбові комбінати, курси підвищення кваліфікації, методичні кабінети, навчальнішколи, школи-інтернати, дитячі садки, дитячі садки-ясла (комбінати), дитячімайданчики, ясла, дитячі будинки тощо);
— культура імистецтво ( бібліотеки, фільмотеки, будинки культури, клуби, будинки художньоговиховання дітей, кінотеатри тощо). Крім названих груп об'єктів соціальноїсфери, вказаний Перелік визначає також і види робіт, виконання яких вважається«будівництвом об'єктів соціальної сфери села» за умови їх бюджетногофінансування.
За своїм правовимрежимом об'єкти соціальної сфери по кожній з названих груп можна класифікуватина:
— матеріальніоб'єкти, які відносяться до основних фондів юридичних осіб — суб'єктівпідприємництва, рахуються на їх балансі і є власністю цих підприємств;
— об'єкти соціальноїсфери, які перебувають на балансі місцевих рад і є комунальною власністю,утримання яких фінансується з відповідного бюджету;
— об'єктисоціальної сфери як самостійні юридичні особи, засновані на державній,комунальній або недержавній власності (організації, підприємства, установи).
3. Правоверегулювання житлового будівництва на селі
Одним з головнихнапрямів відродження сіл України, поліпшення демографічної ситуації у державічинне законодавство визначає будівництво житла для працівників сільськогогосподарства, підприємств агропромислового комплексу, освіти, культури,побутового обслуговування тощо. Національною програмою розвиткусільськогосподарського виробництва ставиться завдання досягти введення в діющорічно до 2000 року 4,2 млн кв. метрів житла зі збільшенням до 5,6 млн кв.метрів у наступні роки; при цьому будуть створені умови, при яких переважнабільшість житла споруджуватиметься індивідуальними сільськими забудовниками,яким будуть надаватись довгострокові пільгові державні кредити залежно віддемографічної ситуації населених пунктів та регіонів.
Регулюваннясуспільних відносин, які виникають у процесі будівництва житла у сільськіймісцевості здійснюється нині Законом України Про пріоритетність соціальногорозвитку села та агропромислового комплексу", нормами земельного,цивільного законодавства і спеціальних нормативних актів. При цьому слід матина увазі, що правове регулювання житлового будівництва на селі залежить відвиду відносин, суб'єктного складу останніх та ряду інших обставин. Нинібудівництво житла у сільській місцевості може проводитись підрядним способомпідприємствами системи Украгробуду як за кошти державного бюджету, так іокремих товаровиробників; господарським способом за рахунок коштівсільськогосподарських товаровиробників; а також шляхом індивідуальногожитлового будівництва.[2] Тому при регулюваннівідносин, які виникають при реалізації перших двох способів будівництва житласлід застосовувати норми цивільного законодавства про договори на капітальнебудівництво та містобудівельні законодавчі акти, пов'язані з проектуванням ізабудовою сільських населених пунктів
Чинним законодавствомУкраїни передбачається, що селу має надаватись перевага над містом (зрозрахунку на душу населення) у спорудженні житла та інших об'єктівсоціально-культурного і побутового забезпечення. Ці переваги полягають уматеріально-технічному і ресурсному забезпеченні, оподаткуванні, кредитуваннііндивідуальних забудовників тощо. Відповідно до ст. 11 Закону України «Пропріоритетність соціального розвитку села і АПК», Уряд України та місцевіради народних депутатів покликані сприяти розвиткові індивідуального житловогобудівництва на селі, створювати забудовникам, в тому числі працівникамсоціальної сфери і сфери обслуговування сільського населення, які проживають уселі, пільгові умови по забезпеченню будівельними матеріалами й обладнанням,надавати їм послуги і пільгові довгострокові кредити. При цьому названий Законпередбачає компенсацію за рахунок республіканського чи місцевого бюджетівполовини одержаних кредитів через 5 років після введення будівлі вексплуатацію. Така пільга надається, якщо власник будинку бере участь усільськогосподарському виробництві або у переробній промисловості та соціальнійсфері села.
Сім'ям, які маютьдітей і працюють у зазначених галузях у сільській місцевості, половинапільгових банківських кредитів компенсується після введення будівель вексплуатацію. Молодим сім'ям, які мають двох дітей віком понад один рік,погашається половина залишку кредиту, а при наявності у сім'ї трьох і більшедітей віком понад один рік — весь залишок кредиту. Ці пільги надаються зарахунок державного і місцевого бюджетів. Порядок надання пільговихдовгострокових банківських кредитів для індивідуальних сільських забудовниківвизначаються Урядом України.
При спорудженніжитла в сільській місцевості підрядним способом за рахунок власних коштівіндивідуального забудовника йому компенсується з державного бюджету частинакошторисної вартості житлового будинку і господарських будівель, що не належатьдо прямих витрат підрядних будівельних, організацій і включається до кошторисівбудівництва згідно з чинними нормативними актами.
Індивідуальнізабудовники, які споруджують житлові будинки і господарські споруди, некористуються кредитами і працюють у сільському господарстві, переробній галузіабо соціальній сфері села, отримують компенсацію за рахунок держави у розмірі35 відсотків їх кошторисної вартості. Зазначені пільги зберігаються також завказаними особами у разі спорудження житла та господарських будівель накооперативних засадах.
Надання селупереваг у житловому та іншому будівництві передбачає створення необхідноїмережі цехів і дільниць на селі по виготовленню дерев'яних і металевих виробівза замовленням населення, забезпечення цих виробництв механізмами йінструментами, а також спеціалізованих торговельних баз, магазинів-складів,майданчиків по торгівлі будівельними матеріалами й обладнанням. Для доставкиматеріалів сільському населенню планується додатково залучати на договірнихумовах, в тому числі у вихідні дні, вантажно-розвантажувальні механізми йавтотранспорт сторонніх підприємств і організацій, перелік яких визначаєтьсямісцевими радами народних депутатів.
Чиннезаконодавство України нині не регламентує розміри індивідуальних житловихбудинків і господарських споруд, що зводяться у сільській місцевості. Томугромадяни та юридичні особи вправі замовляти для себе нові проектиіндивідуальних житлових будинків і надвірних будівель для всіхприродно-кліматичних зон республіки, які забезпечують ведення різних формгосподарювання, підвищення якості архітектурного вирішення і добротностіспоруд, створення необхідного інженерного обладнання, широке застосуваннямісцевих будівельних матеріалів, ефективних конструкцій, виробів та інженерногообладнання, відображення національно-побутових особливостей і реалізаціїпобажань забудовників.[3]
Законом України«Про пріоритетність соціального розвитку села і АПК» передбачається,що особи, які переселяються у трудонедостатні населені пункти, і місцевенаселення віком до 40 років, зайняте в сільському господарстві, переробних іобслуговуючих галузях агропромислового комплексу або соціальній сфері цих сіл,забезпечуються житлом і господарськими будівлями за рахунок державного бюджету.Житло, збудоване в сільській місцевості за рахунок бюджетних коштів, через 10років передається в особисту власність цим громадянам за умови їх постійноїроботи в зазначених галузях.
Критеріїтрудонедостатніх населених пунктів з урахуванням чисельності працездатнихжителів та інших факторів, а також види пільг визначаються Урядом України, аперелік цих населених пунктів —місцевими радами народних депутатів.
Крім того,названим переселенцям може надаватись одноразова грошова допомога наобзаведення господарством у встановлених розмірах з розрахунку на голову сім'їта окремо на кожного члена сім'ї. Вказані суми допомоги погашаються уполовинному розмірі за рахунок підприємств і організацій, куди працевлаштовуютьсяособи, які переселяються, а друга половина — за рахунок республіканськогобюджету (при міжобласному переселенні) та місцевого (при внутріобласномупереселенні) бюджетів.
Для заохоченнямолоді до 30-річного віку, яка залишається працювати у сільському господарствіабо переїхала у сільську місцевість на постійне місце проживання і побудувалажитло, рекомендується сільськогосподарським та іншим товаровиробникам АПКвиплачувати грошову допомогу на обзаведення господарством. Банкам рекомендовановидавати господарствам, які не мають власних коштів, довгострокові кредити зпогашенням їх протягом 5 років, починаючи з наступного року після одержанняпозики.
Чиннимзаконодавством України передбачається захист прав сільськогосподарськихпідприємств щодо збудованого ними житла та інших об'єктів соціально-культурногота побутового призначення. Сільськогосподарські підприємства вправі зарішенням своїх органів управління проводити реалізацію чи безкоштовну передачузбудованих житлових будинків та інших споруд своїм працівникам. Зокрема,дозволено радгоспам та іншим державним товаровиробникам і рекомендованоколективним сільськогосподарським підприємствам, кооперативам продавати своїмпрацівникам житлові будинки присадибного типу з надвірними будівлями, зведенимиза рахунок коштів господарства і кредитів банку, з оплатою цим працівникамзалежно від їх ставлення до праці, стажу роботи на підприємстві та на підставірішення трудового колективу не менше 40 відсотків вартості житлового будинку знадвірними будівлями щомісячно рівними частинами протягом 50 років від дняпродажу. При цьому вартість будівництва обчислюється в порядку, за цінами інормами, встановленими для визначення кошторисної вартості державного житловогобудівництва.
У сфері житловогобудівництва та комунального господарства відповідно до Постанови КабінетуМіністрів України від 19 вересня 2007 р. N 1158 «Про затвердження Державноїцільової програми розвитку українського села на період до 2015 року» передбачається:
забезпечитизбереження та упорядкування державного, комунального та приватного житлового фонду,реконструкцію та будівництво нового, більш комфортабельного житла;
збільшити обсягбудівництва житла в сільській місцевості, надання довгострокових пільговихкредитів індивідуальним сільським забудовникам;
забезпечитиупорядження сільських садиб з урахуванням нових стандартів забудови сільськихтериторій, поліпшити їх забезпечення засобами зв'язку, електро-, газо-, тепло- тацентралізованого водопостачання і водовідведення;
створити на місцевомурівні належну базу для експлуатації переданих у комунальну власність житлових будинківз її фінансовим, кадровим та матеріально-технічним забезпеченням;
здійснитипобудову необхідної інфраструктури для надання сільському населеннюжитлово-комунальних послуг, поліпшення якості таких послуг.
4. Правоверегулювання шляхового будівництва в сільській місцевості
Розвитоксоціальної інфраструктури сільських населених пунктів передбачає такожбудівництво і реконструкцію, розширення мереж шляхів з твердим покриттям. ТомуНаціональна програма розвитку сільськогосподарського виробництва спрямована наприскорення темпів спорудження в сільській місцевості шляхів, перегляд порядкуїх фінансування і утримання, уточнення раціональної мережі і програмибудівництва. Вже в 2007 році передбачається побудувати під'їзди з твердимпокриттям до 540—600 сіл і ввести в дію понад 3000 км доріг, а в наступні роки збільшити ці обсяги до 1,2— 1,3 рази..
Чиннимзаконодавством України встановлено порядок, строки та форми залученнясільськогосподарських та інших підприємств АПК до будівництва та ремонтуавтомобільних шляхів.
Відповідно до ч.6 ст.6 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та АПКв народному господарстві» усі шляхи, які зв'язують сільські населеніпункти (у т. ч. у межах цих населених пунктів) з мережею шляхів загальногокористування і разом з усіма під'їзними шляхами до сільських населених пунктівпередаються Українському державному концерну по будівництву, ремонту йутриманню автомобільних шляхів (Укравтодор). Останній до 1997 року завершивприймання на баланс усіх шляхів, що з'єднують села з мережею шляхів загальногокористування.
Фінансуванняшляхового будівництва у сільській місцевості має здійснюватись у пріоритетномупорядку за рахунок централізованих капіталовкладень та місцевого бюджету. Разомз тим, чинне законодавство передбачає можливості фінансування дорожньогобудівництва за рахунок інших джерел. Так, наприклад, Законом України «Промісцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування організуютьблагоустрій населених пунктів, залучаючи для цього кошти, трудові й матеріальніресурси підприємств (об'єднань, організацій і установ), а також населення.Названі місцеві органи самоврядування забезпечують також розвиток навідповідній території мережі автомобільних шляхів загального користування та їхутримання, обладнання технічними засобами регулювання дорожнього руху ізасобами зв'язку, спорудження будинків і приміщень для служби ремонту іутримання шляхів, а також підприємств громадського харчування, автосервісу івідпочинку пасажирів.
Стабільні джерелафінансування визначаються за рахунок бюджетних, а також спеціальнихпозабюджетних коштів для реалізації програм розвитку шляхового господарства зметою підвищення соціального рівня життя населення, особливо в сільськіймісцевості, оздоровлення екологічної обстановки, створення на шляхах належнихумов безпеки руху та сучасних елементів шляхового сервісу, зменшення збитківчерез незадовільні шляхові умови.
Промислові, транспортні,будівельні та інші підприємства, колективні сільськогосподарські підприємства,радгоспи, кооперативи і господарські товариства, незалежно від відомчоїпідпорядкованості та форм власності відраховують кошти на шляхові роботи увідсотковому відношенні до обсягу виробництва (виконаних робіт чи наданихпослуг) з віднесенням нарахованих і сплачених сум на витрати виробництва.
Відповідно дочинного законодавства України, функції розпорядника цільових державнихцентралізованих капіталовкладень у соціальну сферу села покладаються на органимісцевого і регіонального самоврядування і місцеву державну адміністрацію, якінесуть однакову відповідальність з іншими учасниками інвестиційного процесу зацільове й ефективне їх використання.
Заходи щодо розвиткутранспортного сполучення та зв'язку здійснюються шляхом:
будівництва та реконструкціїавтомобільних доріг загального користування у сільській місцевості, завершення будівництвапід'їзних доріг з твердим покриттям до сільських населених пунктів, збільшенняобсягів робіт з облаштування сільських вулиць;
забезпеченняналежного транспортного сполучення населених пунктів з автомобільними дорогами загальногокористування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
забезпеченняналежного транспортного сполучення населених пунктів з дорогами республіканськогота загальнодержавного значення за рахунок коштів місцевих бюджетів;
оптимізаціїавтобусної маршрутної мережі з метою забезпечення регулярного зв'язку населенихпунктів з районними та обласними центрами;
сприяннярозвиткові підприємницьких структур в організації маршрутних пасажирських та вантажнихперевезень у сільській місцевості.
5. Правовезабезпечення культурно-побутового і спортивно оздоровчого обслуговуваннясільських мешканців
Чільне місце вкомплексі заходів, спрямованих на розвиток соціальної сфери села і йоговідродження, належить створенню для жителів сільської місцевостікультурно-побутових, спортивно-оздоровчих та інших умов
Найгострішимипроблемами соціально-культурного обслуговування сільського населення є:
нерозвинутістьмережі відповідних закладів, що не дає можливості частині населеннязадовольняти найнагальніші потреби в навчанні і вихованні дітей, догляді залюдьми похилого віку та інвалідами, отриманні послуг у сфері охорони здоров'я, культури,фізичної культури і спорту;
неспроможністьмісцевих бюджетів фінансувати діяльність закладів, що надають найнеобхіднішіпослуги населенню;
низький рівень забезпеченнязакладів соціально-культурної сфери, особливо у невеликих селах, кваліфікованимиспеціалістами.
Майже половина сільськихнаселених пунктів не мають шкіл (серед них 1,8 тис. сіл, у кожному з яких проживаютьбільш як 50 дітей шкільного віку), 315 сіл з населенням понад 500 чоловік немають закладів охорони здоров'я. При цьому через відсутність належногофінансування в 1996-2001 роках кількість шкіл зменшилася на 316 одиниць, дошкільнихнавчальних закладів — на
2 тис. одиниць,дільничних лікарень — на 475, клубів та будинків культури — на 2 тис. одиниць. Більшяк 300 тис. учнів та 32,6 тис. педагогічних працівників проживають за межею пішохідноїдоступності до навчальних закладів. Лише близько 20 відсотків дітей дошкільноговіку відвідують дитячі садки. У середньому по Україні на 42 сільські радиприпадає один стадіон, навантаження на один спортивний зал становить 2,2 тис. осіб,а на спортивний майданчик — 2,7 тис. осіб. Половина спеціалістів закладівкультури на селі працюють на умовах неповного робочого часу.
Складні умови проживання,несвоєчасна виплата заробітної плати, професійна та культурна ізольованістьзумовлюють плинність кадрів і неукомплектованість багатьох закладівсоціально-культурної сфери спеціалістами необхідних професій.
Згідно з УказомПрезидента України від 15 липня 2002 року «Про першочергові заходи щодо підтримкирозвитку соціальної сфери села» у сфері фізичної культури і спорту:
реконструкціяіснуючих та будівництво нових сільських фізкультурно-оздоровчих закладів, споруд,дитячих оздоровчих таборів, баз відпочинку, пансіонатів для оздоровлення дітейта підлітків;
реформуванняорганізаційних основ фізкультурно-спортивного руху на селі, створення територіальних(при органах місцевого самоврядування) фізкультурно-спортивних клубів та відділеньдитячо-юнацьких спортивних шкіл;
впровадженняефективних форм, методів і засобів фізкультурно-оздоровчої діяльності та видівспорту з урахуванням місцевих особливостей, традицій, умов праці та відпочинкужителів села;
спорудження та обладнанняігрових майданчиків, спортивних залів, плавальних басейнів при школах, дошкільнихнавчальних, культурно-освітніх закладах;
поліпшення матеріально-технічногооснащення навчально-спортивних баз підготовки кандидатів до збірних командУкраїни.
Спорудженняоб'єктів культурно-побутового та спортивно-оздоровчого призначення відповіднодо ч. 1, ст. 6 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села таагропромислового комплексу» здійснюється місцевими радами і місцевимидержавними адміністраціями за рахунок державного і місцевого бюджетів.
Господарства(підприємства, сільськогосподарські кооперативи, акціонерні товариства,товариства з обмеженою відповідальністю та інші суб'єкти господарськоїдіяльності незалежно від форм власності не позбавлені права також за рахуноквласних коштів і накопичень здійснювати будівництво вищевказаних об'єктів.Спорудження будинків культури, бібліотек, спортзалів, спортивних шкіл,профілакторіїв, будинків відпочинку, дитячих ясел і садків та інших об'єктівкультурно-побутового та спортивно-оздоровчого призначення суб'єктипідприємницької діяльності можуть здійснювати і шляхом об'єднання на договірнійоснові коштів з місцевими радами та місцевими державними адміністраціями.
Забезпеченнясільського населення об'єктами культурно-побутового та спортивно-оздоровчогопризначення може здійснюватись і благодійними фондами та організаціями іустановами ( в тому числі і міжнародними), а також промисловими підприємствами,які безпосередньо не пов'язані з сільськогосподарським та агропромисловимкомплексом. Промислові підприємства, відповідно до ст. 7 Закону «Про пріоритетністьсоціального розвитку села та агропромислового комплексу», в цих випадкахзабезпечуються матеріалами централізовано і не оподатковуються. Також неоподатковуються прибутки будівельних, монтажних, проектних та інших підприємстві організацій, одержані в результаті спорудження в сільській місцевості житла,об'єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здоров'я, фізкультури і спорту,освіти, зв'язку, енергетичних, газових і водорозподільчих систем, тваринницькихприміщень інженерно-технічних комплексів машинно-тракторного парку і іншихоб'єктів, які впливають на поліпшення соціального стану села. Ці заходипередбачаються чинним законодавством з метою заохочення і залучення цихпідприємств до участі в розбудові села та його відродженні.
Життєво необхіднимє вирішення питань у сфері медичного обслуговування сільських жителів, а такожторгівлі, зокрема забезпечення рівних з містом умов постачання населенняпромисловими і продовольчими товарами, побутового обслуговування, забезпеченняелектроенергією на пільгових умовах, що передбачено ст.12 Закону України «Пропріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу». Протепрактика свідчить, що виконання цього закону здійснюється не належним чином.
6. Медичнеобслуговування мешканців села
З метою забезпеченнярозвитку сфери охорони здоров'я та поліпшення демографічної ситуації уПостанові Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. N 1158 «Прозатвердження Державної цільової програми розвитку українського села на періоддо 2015 року» першочергова увага приділяється:
реалізаціїдержавної політики щодо поліпшення демографічної ситуації в сільськіймісцевості, наданню оздоровчо-профілактичної та медичної допомоги населенню, створеннюналежних виробничих і побутових умов, забезпеченню дотримання вимог технікибезпеки та виробничої санітарії;
формуванню та забезпеченнюфункціонування на селі системи надання медичної допомоги населенню на основі пріоритетногорозвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини;
реструктуризаціїмережі закладів первинної медико-санітарної допомоги із введеннямфельдшерсько-акушерських пунктів до складу сільських лікарських амбулаторій якструктурних підрозділів;
забезпеченнюрівного доступу до надання первинної медико-санітарної допомоги сільським жителямшляхом створення фельдшерсько-акушерських пунктів у селах з населенням понад500 осіб; реорганізації фельдшерсько-акушерських пунктів, які здійснюютьобслуговування понад 1000 осіб, в амбулаторії загальної практики сімейноїмедицини та їх належному оснащенню;
поліпшеннюспеціалізованої, швидкої та невідкладної медичної допомоги, що надається сільськомунаселенню, шляхом оснащення лікувально-профілактичних закладів сучаснимлікувально-діагностичним обладнанням та спеціальними автотранспортнимизасобами;
підвищенню якостінеобхідних реабілітаційних послуг, що надаються інвалідам та дітям-інвалідам з числасільського населення, а також послуг, пов'язаних з їх транспортуванням дореабілітаційних закладів.
У сфері охорониздоров'я необхідно реалізувати:
відкриттязакладів охорони здоров'я з надання первинної медико-санітарної допомоги в селахіз чисельністю жителів понад 500 чоловік;
створення у сільськихнаселених пунктах із чисельністю жителів понад 1000 чоловік амбулаторій загальноїпрактики — сімейної медицини та реорганізація сільських лікарських амбулаторій,фельдшерсько-акушерських пунктів в амбулаторії загальної практики — сімейноїмедицини;
розширення мережіаптек та аптечних кіосків;
створення на базісільських закладів охорони здоров'я денних стаціонарів, а також стаціонарівудома;
оснащеннясільських закладів охорони здоров'я сучасною ультразвуковою, ендоскопічною, рентгенологічною,наркозною апаратурою, пересувними стоматологічними кабінетами, іншим сучаснимобладнанням, а також спеціальними автомобілями;
надання лікувально-консультаційноїта організаційно-методичної допомоги і здійснення санітарно-протиепідемічних заходівсилами спеціальних бригад обласних та районних закладів охорони здоров'я;
зміцненнялікувально-оздоровчої бази санаторіїв та інших закладів, призначених для лікуванняі оздоровлення працівників агропромислового комплексу та їх дітей.
У міжрайоннихлікувальних центрах буде зосереджена найбільш сучасна медична техніка і будутьприймати провідні фахівці Харкова і області. Про це повідомив в ефірі програмиобласного телебачення «Час влади» голова Харківської облдержадміністраціїМихайло Добкін. Він зазначив, що як і раніше, у всіх районах будуть працюватицентральні районні лікарні, але вузькоспеціалізована допомога, складні плановіоперації і специфічне лікування буде відбуватися саме в міжрайонних центрах.
«У рамках єдиногомедичного простору ми проводимо дуже багато революційних дій, які сьогодністають предметом пильної уваги Міністерства охорони здоров'я, і наш досвід вжепропонують в якості позитивного іншим областям. Ми першими вирішили, щофельдшерсько-акушерські пункти та амбулаторії сімейного типу неможливо далізалишати на фінансуванні місцевих рад, сіл, селищ, тому що фінансування немає.У нас 27 районів, і вивчивши детально ситуацію, ми прийняли рішення створити 10міжрайонних лікувальних центрів, які будуть працювати не на один район, а набільше, зосередити там максимальну кількість медичної техніки, зобов'язатипровідних професійних лікарів Харкова та області за визначеним графіком веститам прийом, консультацію, а якщо треба — і оперувати, і таким чином вирівнятиту диспропорцію, яка сьогодні є в якості обслуговування пацієнтів у місті таобласті. Люди, що живуть у селі, повинні мати можливість отримувати як мінімумтаке ж медичне обслуговування, як жителі міста», — заявив Михайло Добкін.[4]
Висновок
Визначенняполітики сільського розвитку стає в останні роки одним із актуальнішихдосліджень. Існують чотири причини, які все більш наполегливо заставляютьзайматися сільським розвитком:
1) втома людей убагатьох країнах від «привабливості» високоурбаніхзованої цивілізації, рістпрестижу сільського способу життя;
2) розуміннятого, що без стійкого розвитку села неможливий прогрес і гармонійний розвитоксуспільства в цілому;
3) посилюючакриза сільського життя, перетворення сільських регіонів у зони бідності і соціальногонеблагополуччя;
4)неефективність, а то й неможливість використання на селі механізмів розвитку, придатнихдля міських спільнот.[5]
У сільськіймісцевості в найближчій перспективі проживатиме близько третини населенняУкраїни, основна частина якого зайнята в аграрній сфері виробництва. Село нетільки виконує функцію продовольчого забезпечення держави, а й лишається носіємсамобутніх матеріальних, культурних, моральних надбань і традицій минулихпоколінь. У селі сконцентровано значну частину соціально – економічногопотенціалу суспільства. З огляду на це, важливим фактором визначенняцивілізованості будь – якого суспільства є ставлення його до селянина.
Соціальневідродження села та підвищення ефективності аграрного виробництва — процесиорганічно пов’язані. Реформи аграрного сектора матимуть позитивні результатилише за умови їх соціального спрямування та підвищення життєвого рівнясільського населення.
Регулюваннярозвитку соціальної сфери села здійснюється на державному та регіональномурівнях.
На державномурівні розробляються основні положення державної політики відродження села тазасоби її реалізації; демографічна політика; визначаються основи соціальногозахисту, засади розвитку освіти, охорони здоров’я, культури та інших галузейсоціальної інфраструктури з викладом стратегії, нормативів та основнихпринципів організації обслуговування сільського населення; готуються відповідніакти законодавства з питань, що вимагають правового забезпечення.
На регіональномурівні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядуваннявідповідно до законодавства та в межах своїх повноважень розробляють власніпрограми та забезпечують створення належних умов для розвитку соціальної сферисела.
Література
Про пріоритетність соціальногорозвитку села та АПК в народному господарстві: Закон України від 15.05.1999 р.//Відом. Верхов. Ради України. 1992 р.
Постанова Кабінету Міністрів України«Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села наперіод до 2015 року» від 19 вересня 2007 р. N 1158
Указом Президента України від 15липня 2002 року «Про першочергові заходи щодо підтримки розвитку соціальноїсфери села»
Про забезпечення економічнихінтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішенняокремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи: УказПрезидента України від. 12.04.2000 р., № 584/2000
Концепція загальнодержавної програмисоціального розвитку села на період до 2011 року: Схвалено розпорядженнямКабінету Міністрів України від 10.08.2004 р.
Аграрне право України: Підручник/ Заред. О.О. Погрібного. – К.: Істина, 2006.
Аграрне право України: Підручник /Заред. В.З. Янчук. – 2-е вид., переробл. та доп. – К.: Юрінком Інтер, 2000.
Дмитренко И.А. Правовое обеспечениесоциально-экономического развития колхозов. – К.: Изд-во Украинскойсельскохозяйственной академии, 1991.
Джерела фінансування розвиткусоціальної інфраструктури села\ yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/agrar-pravo/29.php
Жителі села повинні отримувати неменш якісне медичне обслуговування, ніж городяни. Михайло Добкін. kharkivoda.gov.ua/uk/news/view/id/3437
Лузан Ю.Я. Тези виступу напрезентації державної програми розвитку українського села за період до 2015року\ who-is-who.com.ua/bookmaket/indagrim2007/6/145.html
Решитько ТВ. Проблема розвиткусільських територій та зайнятості населення – 12.05.09\ www.nbuv.gov.ua/portal/natural/npkntu_e/2009_15/stat_09/19.pdf
Срібнюк М.С. Сільський розвиток вУкраїні: проблеми і перспективи \http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vkhnau_ekon/2009_14/pdf/14_23.pdf
Томич І. Докорінно змінитистановлення до фінансування аграрного комплексу та його соціальної сфери //Віче. – 2004.
Фаршатов И.А. Правовые основысоциального развития села. – М., 1991.