Процесуальні строки в господарському процесі

Міністерство освіти і науки України
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
Юридичний факультет
Кафедра цивільного та господарськогоправа
Курсоваробота
на тему: “Процесуальні строки вгосподарському процесі”
Виконала:
СтуденткаІІІ курсу
ГрупиПМ- 004
ШилоО.В.
Перевірив:
ШереметО.С.
Чернігів
2002 р.
 

Зміст
 
Вступ.............................................................................................................................3
 
Розділ 1. Процесуальні строки в різних галузях поцесуального права............................................................................................................................5
 
Розділ 2. Процесуальні строки ................................................................................13
 
2.1.Обчислення процесуальних строків..................................................................13
2.2. Закінчення процесуальних строків...................................................................15
2.3. Зупинення, відновлення та продовження процесуальних строків................17
Розділ 3. Процесуальністроки за трьохланковою судовою системою господарськогосудочинства....................................................................................19
3.1. Процесуальні строки при вирішенні справи посуті......................................19
3.2. Процесуальні строки при вирішенні справи в апеляційномупорядку.........21
3.3. Процесуальні строки при вирішенні справи у касаційномупорядку...........25
Висновки....................................................................................................................28
Списоклітератури.....................................................................................................30
 
 
 
 
 
 
Вступ
 
Наукове пізнання будь-якого процесуального моменту з метоюз’ясування основ здійснення господарського судочинства  передбачає  розглядпроцесуальних строків, що представляють собою найважливіші якісніхарактеристики й орієнтири не своєчасне вирішеннягосподарського спору.          Формування процесуальнихстроків відбулось враховуючи практику судового розгляду та розвитокгосподарського судочинства на Україні. Ефективність захисту порушених  прав тазаконних інтересів підприємств, організацій, установ та громадян-підприємців усфері економічної, підприємницької діяльності в порядку господарськогосудочинства істотно залежить від часового фактора, тобто швидкості розглядуспору.  Значення фактора часу усе більш зростає в умовах ринковоїекономіки, коли важливого значення набуває швидкість оборотності коштів. У ційситуації господарські суди зобов'язані забезпечити не тільки правильне, але ісвоєчасне вирішення господарських спорів, що надходять до них. 
Встановлення в законодавчому порядку строківдля процесуальної діяльності господарського суду та здійснення процесуальнихдій сторонами й іншими учасниками господарського процесу є гарантієюзабезпечення швидшого відновлення порушених прав або охоронюваних закономінтересів підприємств, установ, організацій. Швидке вирішення спорів вноситьвизначеність у господарські відносини, сприяє ліквідації заборгованості,прискорює оборотність коштів.
Саме тому дослідження  процесуальних строків вдіяльності господарського суду є актуальним напрямком сучасноїправової науки. Сукупність зазначених чинників й зумовила вибір темидослідження.
Основна мета курсової роботи полягає у створенні теоретичної моделі визначення процесуальних строківв залежності від суті господарського спору .
Визначена мета дослідження зумовила постановкуі розв’язання таких завдань:
1) узагальнити види процесуальних строків угосподарському процесі;
2)провести аналіз процесуальних строків;
3)визначити критерії їх визначення;
4)проаналізувати роль держави у вирішеннігосподарських спорів;
5)проаналізувати специфіку механізмуреалізації функцій держави на сучасному етапі;
7) проаналізувати законодавство України, рольгосподарських судів при здійсненні господарського судочинства, історію їхрозвитку.
Об’єктом дослідження є процесуальні строки, їх характерні риси.
Предмет курсової роботи складає система видів процесуальних строків.
Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об’єктивного та всебічногоаналізу суспільних явищ політико-правового характеру. В основу методологіїдослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначенняпроцесуальних строків в господарському судочинстві.
З цією метою використовується рядзагальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу,індукції і дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування тощо.
Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, трирозділи, висновок та список літератури.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Розділ 1. Процесуальні строки в різних галузях процесуального права
        
         Розпочнеморозгляд даного розділу з процесуальних строків, що існують в науцікримінально-процесуального права. Ст.106 КПК регламентує строки затримання. Про кожний випадокзатримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов‘язанийскласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, години, року,місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу пророз‘яснення підозрюваному в порядку, передбаченому ч.2 ст.21 КПК, права матипобачення із захисником до першого допиту і протягом 24 годин зробити письмовеповідомлення прокурору, а також на вимогу прокурора подати матеріали, що сталипідставою для затримання. Протокол затримання підписується особою, яка йогосклала, і затриманим. Протягом 48 годин з моменту одержання повідомлення проздійснене затримання прокурор зобов‘язаний дати санкцію на взяття під варту абозвільнити затриманого. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину,орган дізнання сповіщає її сім‘ю, якщо місце її проживання відоме.
         Протоколзатримання є підставою для поміщення підозрюваного в місця тримання затриманих.Строк затримання підозрюваного обчислюється з моменту доставлення його в органдізнання чи до слідчого, а якщо затримання провадиться на підставі постановипро затримання. Винесеної органом дізнання або слідчим, то з моменту фактичногозатримання. Якщо протягом 48 годин прокурором не надано санкцію на взяття підварту або на підписку про невиїзд, або якщо при застосуванні запобіжного заходуобвинувачення не було пред‘явлено протягом 10 діб, особа перестає бутипідозрюваною як процесуальною фігурою і може допитуватися в разі необхідностілише як свідок. Якщо у встановлений строк затримання постанова про звільненнязатриманої особи або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяттяпід вартою не надійшла, начальник місця тримання затриманих звільняє цю особу інаправляє повідомлення про її звільнення прокуророві, слідчому чи особі, якапровадить дізнання, про що складає протокол.
         Принаявності  достатніх  підстав вважати,  що обвинувачений, перебуваючи на волі,скриється від слідства і суду або перешкодить встановленню  істини  в кримінальній  справі,  або  займатиметься злочинною діяльністю, а також для забезпечення  виконання  вироку слідчий, прокурор вправі застосувати щодообвинуваченого  один  із запобіжних заходів, передбачених законодавством. Прозастосування запобіжного заходу складається  постанова.  В  постановізазначається прізвище,  ім'я та по батькові, вік, місце народженняобвинуваченого,  вчинений ним злочин, стаття кримінального закону, якоюпередбачено даний злочин, обраний запобіжний захід і підстави його   обрання.  Постанова   про   обрання   запобіжного   заходу оголошується обвинуваченомупід  розписку.  В  разі  його  відмови розписатися слідчий відмічає про це напостанові. Якщо немає підстав для застосування запобіжного  заходу,  відобвинуваченого  відбирається  письмове зобов'язання про те, що він повідомитьпро зміну свого місця перебування,  а також про те,  що він з'явиться дослідчого і суду за їх викликом. У виняткових випадках запобіжний захід можебути застосований щодо особи,  підозрюваної у вчиненні злочину, і допред'явлення їй обвинувачення. В цьому разі обвинувачення повинно бутипред'явлене не  пізніше  десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу.
         Якщо в цейстрок обвинувачення  не  буде  пред'явлене,  запобіжний захід скасовується. Застосовувати запобіжний захід до обвинуваченого мають право слідчий, прокурор,суддя і суд – у справах, які знаходиться в їх провадження, а прокурор також усправах, що знаходяться в провадженні слідчого, за розслідуванням яких вінздійснює нагляд. Із змісту ч.1 ст148 КПК випливає, що навіть за наявності дляцього підстав зазначені особи і органи вправі, але не зобов’язані застосовуватизапобіжний захід. Визнавши за непотрібне обирати запобіжний захід, а також привідсутності підстав для його застосування, вони обмежуються відібранням відобвинуваченого письмового зобов’язання про явку, передбаченого ч.3 ст. 148 КПК.Воно не є запобіжним заходом і постанови про його відібрання виносити непотрібно. При порушення такого зобов’язання до обвинуваченого можуть бутизастосовані привід або запобіжний захід. У виняткових випадках при наявностіпідстав, передбачених ч.1 ст.148 КПК, запобіжний захід може бути застосовано іщодо підозрюваного.
         Тримання підвартою при розслідуванні злочинів у кримінальних справах  не може триватибільше двох місяців.  Цей строк може бути продовжено районним,  міським прокурором,  військовим  прокурором армії,  флотилії,  з'єднання,  гарнізону та  прирівняним  до  них прокурором у разі  неможливості  закінчити  розслідування та  при відсутності  підстав  для  зміни  запобіжного  заходу  —  до трьохмісяців.
          Дальшепродовження строку може бути здійснено лише через особливу  складність  справипрокурором Республіки Крим,  області, прокурором міста Києва,  військовим  прокурором округу,  флоту  і прирівняним  до них прокурором — до шести місяців з днявзяття під варту. Строк тримання під  вартою  понад  шість  місяців  може  бутипродовжений заступником Генерального прокурора України  до  одного року іГенеральним прокурором України — до півтора року. Дальше продовження  строку не  допускається,  обвинувачений, якого тримають під вартою, підлягає негайномузвільненню. У разі неможливості закінчити розслідування в повному  обсязі у наданий  законом  строк  тримання  під вартою і при відсутності підстав длязміни запобіжного заходу Генеральний прокурор  України або  його  заступник дають згоду про направлення справи до суду в частині   доказаного  обвинувачення.   Відносно   нерозслідуваних злочинів  справа  виділяється  вокреме провадження і закінчується загальним порядком. Матеріали закінченої  розслідуванням   кримінальної   справи повинні бути пред'явлені дляознайомлення обвинуваченому  та  його захиснику  не  пізніш  як за місяць доскінчення граничного строку тримання під вартою, встановленого частиною 2 цієїстатті. Час ознайомлення   обвинуваченого   та   його   захисника   зматеріалами кримінальної справи при обчисленні строку тримання під вартою якзапобіжного заходу не враховується. При поверненні судом на нове розслідування справи,  по  якій строк   тримання   обвинуваченого   під  вартою  скінчився, а  за обставинами справи запобіжний захід у вигляді тримання під  вартоюзмінено  бути  не  може,  продовження  строку  тримання під вартою провадитьсяпрокурором, який здійснює нагляд за слідством, у межах одного  місяця  з моменту  надходження  до  нього справи.  Дальше продовження зазначеного строку  провадиться  з  урахуванням  часу перебування  обвинуваченого  під вартою  до направлення справи до суду.
         У відповідності зі ст.156 КПК максимальний строк триманняобвинуваченого під вартою у стадії попереднього розслідування кримінальноїсправи – 18 місяців, при цьому основним строком вважаються 2 місяці. Оскількицей запобіжний захід пов’язаний з позбавленням волі, він повинен бути поможливості короткотерміновим і скасовуватись зразу ж, як тільки в ньому відпаденеобхідність. Клопотання про продовження строку тримання під вартою повиннопорушуватись з таким розрахунком, щоб питання було вирішено до закінченнянаявного строку тримання під вартою. Це клопотання оформляється мотивованоюпостановою слідчого, де, зокрема, викладаються обставини, що зумовлюютьнеобхідність продовження строку тримання під вартою, зазначаються основніпроцесуальні і розшукові дії, які ще треба виконати в справі.  При поверненнісудом першої, касаційної або наглядової інстанції на нове розслідування справи,в якій обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту,питання про необхідність залишення цього заходу і продовження строку триманняпід вартою вирішує прокурор, котрий здійснює нагляд за розслідуванням даноїсправи. Своє рішення про скасування чи зміну запобіжного заходу або пропродовження строку тримання під вартою в межах одного місяця від днянадходження до нього справи прокурор оформляє постановою. Закінчення строкутримання під вартою, якщо його не продовження у встановленому законом порядку,є підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти. Начальник місцяпопереднього ув’язнення повинен не пізніш як за 7 діб до закінчення строкуписьмово повідомити про це слідчого, в провадженні якого знаходиться справа, атакож прокурора, котрий здійснює нагляд за її провадженням, а в день закінченнястроку – прокурора, який здійснює нагляд за додержанням кримінально-виконавчогозаконодавства, за постановою котрого обвинувачений звільняється з-під варти.Обвинувачений, який під час попереднього слідства перебував під вартоюпротягом  максимального строку,  підлягає негайному звільнення адміністрацієюустанови в перший день після закінчення цього строку, якщо не отриманоповідомлення слідчого або прокурора про закінчення попереднього слідства іпред’явлення його матеріалів обвинуваченому для ознайомлення.
         Заява або повідомлення про злочин повинні бути розглянуті протягом3 діб з дня їх надходження, протягом цього строку прокурор, слідчий, органдізнання або суддя зобов‘язані прийняти рішення про порушення чи відмову впорушенні кримінальної справи або направлення заяви за належністю.
         Постанову слідчого та органу дізнання про відмову в порушеннікримінальної справи може бути оскаржено особою. Інтересів якої вона стосується,або її представником відповідному прокурору, а постанову прокурора –вищестоящому прокурору протягом 7 днів з дня одержання її копії. У разі відмовипрокурора скасувати постанову скарга на цю постанову подається до районного(міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, якавинесла постанову, протягом 7 днів з дня отримання повідомлення прокурора провідмову в скасуванні постанови.
          Скарга розглядається суддею одноособово не пізніше 10 днів здня її надходження до суду. Суддя витребує матеріали, на підставі яких буловідмовлено в порушенні кримінальної справи, повідомляє прокурора і особу, якаподала скаргу, про час її розгляду Копія постанови судді надсилається особі,яка винесла оскаржену постанову, прокурору та особі, яка подавала скаргу.Постанова судді про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскарженав касаційному порядку особою, інтересів якої вона стосується, або їїпредставником протягом 7 днів з дня одержання її копії. На органи дізнанняпокладається вжиття необхідних опертивно-розшукових заходів з метою виявленняознак злочину і осіб, що його вчинили. Про виявлений злочин і почате дізнанняорган дізнання негайно повідомляє прокурора У разі порушення органом дізнаннясправи про тяжкий злочин він зобов‘язаний передати її слідчому через прокурорапісля виконання невідкладних слідчих дій у межах строків, передбачених ч.2ст.108 (дізнання провадиться не більше 10 днів з моменту порушення справи).
Попереднє слідство якимось остаточним, крайнім строком не обмежене. Вонамає провадитись доти, доки не будуть належним чином дослідженні обставини, щовходять до предмета доказування в даній справі водночас розслідування маєпровадитись швидко, щоб своєчасно виявити й закріпити докази, необхідні дляправильного вирішення кримінальної справи. Згідно зі ст.120 КПК попереднєслідство у кримінальній справі повинно бути закінчено протягом 2 місяців.
Касаційна скарга і подання на вирок суду першої інстанції можуть бутиподані протягом 7 діб з моменту проголошення вироку.
         Підготовка цивільної справи до судовогорозглядує обов‘язковою стадією. Суд зазначає про час і день розгляду справи всудовому засіданні. Ця ухвала означає про закінчення підготовчої стадії. Стадіяпідготовки повинна бути виконана в ті строки, які зазначені в ст.148 ЦПК(трудові спори – 7 днів, про стягнення аліментів – 10 днів, інші справи – 15днів).
         При розглядісправи по суті суд зобов‘язаний протягом 5 днів надіслати копії судовогорішення особам, які були відсутні.
         Суд не вправісамостійно змінити або скасувати рішення, які вже проголошені. Якщо в рішеннісуду є помилки, це є підставою для скасування рішення в касаційному порядку,порядку нагляду або за нововиявленими обставинами. Якщо суд не вирішив питанняпро судові витрати, таке питання може розглядатися на протязі 10 днів з дняпроголошення рішення – за заявою осіб або з власної ініціативи суду, питаннярозглядаються в судовому засіданні, сторони повідомляються про час, місце, такерішення підлягає оскарженню, при відмові в задоволенні заяви сторони пропостановлення додаткового рішення суд виносить відповідну ухвалу.
         Постановапро  накладення  адміністративного стягнення,  інша постанова органу (крімсуду)  чи  службової  особи  у  справі  про адміністративне   правопорушення    у    випадках,   передбачених законодавством  про адміністративні  правопорушення,  може   бути оскаржена  до  суду  особою, щодо  якої  винесено постанову,  або потерпілим. Скарга   подається   до  районного   (міського)   суду    за місцезнаходженням органу чи місцем роботислужбової особи. На постанову може бути подано скаргу протягом десяти  днів  здня  винесення постанови,  а у разі,  якщо постанова про даний видадміністративного стягнення підлягала попередньому  оскарженню  довищестоящого  органу  (вищестоящої  службової  особи)  -  протягом десяти днівз дня прийняття рішення по скарзі  останніми.  У  разі пропуску  цього  строкуз поважних причин він може бути поновлений судом за заявою особи, щодо якоївинесено постанову. Скарга розглядається судом з  викликом  заявника  і,  в разі необхідності,  представника  органу  чи  службової  особи,   якимивинесено постанову. Неявка їх в судове  засідання  не  перешкоджає розглядовісправи. Суд повинен розглянути скаргу не  пізніш  як  у  десятиденний строк здня її надходження.
         Громадянинмає право звернутися до суду  (військовослужбовець — до військового суду) зіскаргою, якщо вважає, що рішенням,  дією або бездіяльністю державного органу,юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функційпорушено його  права чи свободи.        Скаргу може бути подано в суд: удвомісячний строк,  обчислюваний  з  дня,  коли  громадянин дізнався абоповинен був дізнатися  про  порушення  його  прав  чи свобод; у місячний строк  з  дня  одержання  громадянином  письмової відповіді про відмову  у задоволенні  скарги  органом,  службовою особою вищого рівня по відношенню дотого органу, службової особи, що  постановили  рішення  чи  здійснили    дії   або    допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку післяподання скарги, якщо  громадянином  не  було  одержано  на  неї  письмовоївідповіді. Пропущений строк  для  подання  скарги  може  бути  поновлено судом,якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин. Скарга розглядається  у  десятиденний  строк  у   відкритому судовому засіданні з участю  заявника  (громадянина,  який  подав скаргу) і  службової  особи, представника  державного  органу  чи юридичної особи, рішення, дії абобездіяльність яких оскаржуються. Рішення суду по скарзі надсилається не пізніше  десяти  днів після набрання  ним  законної сили відповідномудержавному органу, юридичній чи службовій особі для виконання, а такожзаявнику. Про виконання рішення державний орган, юридична  чи  службова особаповідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк  з дня одержаннярішення суду.
         Прокурор маєправо звернутися до суду із заявою про  визнання незаконними правового актаоргану, рішення чи дії службової особи, крім акта, перевірку законності  якого віднесено  до  компетенції Конституційного Суду України. Заява  подається  в разі  відхилення  протесту  прокурора  в порядку загального нагляду або якщо протест  не  був  розглянутий службовою особою  чи  органом  у  десятиденний строк  після  його надходження Заяву  до  суду  може   бути   подано  прокурором   протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення  про відхилення протесту  або  якщо  він  не  був   розглянутий   у   встановленийдесятиденний строк.
Розділ 2. Процесуальні строки
 
2.1.Обчислення процесуальних строків
 
Відповідно до ст.50ГПК України, процесуальні дії вчиняються в строки, встановлені статтями ГПК. Утих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаютьсягосподарським судом. Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точноюкалендарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодомчасу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду.
Перебіг процесуального строку,обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня післякалендарної дати або настання події, якими визначено його початок. [2]
         Процесуальнимстроком називається період часу, протягом якого повинна бути вчинена визначенапроцесуальна дія господарським судом, особами, що беруть участь у справі,іншими учасниками  процесу, органами, що виконують рішення  суду, або точнадата здійснення такої дії. Процесуальні строки гарантують якнайшвидшевідновлення порушених прав та законних інтересів організацій і громадян — підприємців.   Процесуальні дії відбуваються в строки, установлені ГПК, алеможуть визначатися й іншими  законами. Якщо процесуальні терміни не встановленіГПК або іншими законами України, їх призначає господарський суд. Наприклад, приухваленні рішення, що зобов'язує відповідача вчинити визначені дії, не зв'язаніз передачею майна або стягненням грошових сум,  суд у резолютивній частинірішення вказує, зокрема, протягом якого періоду часу відповідач зобов'язаний цідії зробити.         Коли справа не може бути розглянута в даному засіданні,арбітражний суд відкладає її розгляд, й учасники процесу сповіщаються про часпроведення наступного засідання.  Встановлюваний судом строк повинний бути, зурахуванням конкретних обставин справи, достатнім для здійснення процесуальноїдії і разом з тим не створювати умов для затримки остаточного вирішення спору. [4]
         Строки, щозобов'язують осіб, що не беруть участь в господарському процесі, зробитивизначені в Кодексі дії, можуть визначатися ГПК або  судом. Наприклад,обов'язок таких осіб представити письмовий або речовий доказ у строки,встановлені господарським судом. Там же передбачений п'ятиденний термін,протягом якого особи повинні повідомити про неможливість представитивитребувані судом докази взагалі або у встановлений їм термін.  Час здійсненняпроцесуальної дії може визначатися точною календарною датою. Наприклад, вухвалі судді про підготовку справи до судового розгляду вказується час проведеннязасідання господарського суду.  У ряді випадків строк визначається  вказівкоюна подію, до настання якої можна вчинити визначену процесуальну дію. Так, доухвалення рішення господарським судом: позивач вправі змінити підставу абопредмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитисявід позову.  Незалежно від того, як процесуальні терміни обчислюються в ГПК — роками, місяцями або днями, перебіг їх завжди починається наступного дня післякалендарної дати або після настання події, якою визначено його початок. Діяможе здійснюватися в будь-який день строку, включаючи останній.
2.2. Закінчення процесуальних строків
 
Відповідно до ст.51ГПК України, строк, обчислюваний роками, закінчується увідповідний місяць і число останнього року строку.
Строк, обчислюваниймісяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінецьстроку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не маєвідповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. [2]
У випадках, колиостанній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строкувважається перший наступний за ним робочий день.
Процесуальна дія,для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього днястроку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішеннята інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього днястроку, строк не вважається пропущеним.
          Процесуальністроки, обчислювальні як роками, так і місяцями, минають в останній деньвідповідного терміну. Оскільки кінець терміну може приходитися на місяць, що немає відповідного числа, передбачається, що в такому випадку строк минає востанній день цього місяця.  Процесуальний строк тече безупинно. Це значить, щонеробочі дні, якщо вони приходяться на початок перебігу строку абозустрічаються на  протязі його, включаються в строк і його не подовжують. Так,якщо останній день терміну для провадження визначеної процесуальної дії попадаєна 1 травня, останнім днем строку вважається 3 травня, оскільки 1 і 2 травня єсвятковими днями, а якщо цей день є вихідним, — 4 травня.   Процесуальна дія,для здійснення якої встановлений строк, може бути виконана до 24 годиностаннього дня терміну. Не вважається пропущеним строк, якщо відповіднідокументи здані на пошту або телеграф до 24 годин останнього дня процесуальногостроку. Таким чином, здача документа в орган зв'язку прирівнюється доздійснення процесуальної дії в суді.
         День здачідокументів в орган зв'язку підтверджується датою поштового штемпеля наконверті, поштовою квитанцією, описом коштовного листа, випискою з реєструпоштових відправлень і т.п., оскільки вони дозволяють встановити фактздійснення процесуальної дії у встановлений термін. У тих випадках, колипроцесуальна дія відбувається в господарському суді (наприклад, безпосередняздача документів у канцелярію), вона повинна бути виконана до кінця робочогодня, встановленого в цьому суді.  [11]
          Пропущенняпроцесуальних строків спричиняє визначені правові наслідки. Наприклад, припропущенні 3-місячного терміну, встановленого для пред'явлення до виконаннявиконавчого листа господарського суду, особа не може одержати стягнення на їїкористь.  У деяких статтях ГПК прямо передбачені наслідки пропущенняпроцесуальних термінів. Так, апеляційна скарга на рішення господарськоо суду,подана після закінчення встановленого строку до розгляду не приймається іповертається скаржникові (заявникові). Таким чином, у цих випадках особи, щопорушили строк, встановлений для провадження процесуальних дій, втрачають правона їхнє здійснення.  Право на здійснення визначених процесуальних дій може бутипогашене з витіканням встановлених термінів.  Порушення господарським судомвстановлених термінів не звільняє його від обов'язку вчинити визначені дії
2.3. Зупинення, відновлення та продовження процесуальних строків
Відповідно дост.52-53 ГПК України, перебіг усіх незакінчених процесуальних строківзупиняється із зупиненням провадження у справі.
З дня поновленняпровадження перебіг процесуальних строків продовжується.
За заявою сторони,прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропускувстановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущенийстрок.
Про відновленняпропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарськогосуду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала. [2]
Ухвалу про відмову увідновленні пропущеного строку може бути оскаржено. Призначені господарськимсудом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєїініціативи.
         З дня поновлення провадженняв справі перебіг процесуальних строків продовжується. Таким чином, перебігпроцесуального строку припиняється на весь період зазначеної процесуальної дії;при цьому час, що минув до призупинення, повинне враховуватися.  Перебіг строкупродовжується з дати ухвали суду про поновлення провадження по справі, а не здня, коли фактично усунуті обставини, що послужили підставою для йогопризупинення. Так, господарський суд припиняє провадження до ухвалення рішенняпо іншій справі або питанню, розглянутому в порядку конституційного,цивільного, карного або адміністративного судочинства. Перебіг процесуальнихстроків буде продовжуватися лише з дня поновлення провадження у справі, а не здати ухвалення рішення по зазначеній справі або питанню.  Господарський судкасаційної інстанції вправі по клопотанню осіб, що беруть участь у справі,призупинити виконання судового акту, прийнятого в першій і апеляційнійінстанціях.
         Пропущенийпроцесуальний строк може бути відновлений  судом, якщо причини пропущеннястроку визнаються їм поважними. Заява з проханням відновити пропущений строкподається в той  суд, у якому належало вчинити процесуальну дію. Пропущенийпроцесуальний строк може бути відновлений за заявою осіб, що беруть участь усправі. Разом з тим таким правом володіють і особи, що, наприклад, оскаржатьстягнення штрафу. Варто мати на увазі, що відновлення процесуального строку зініціативи  суду не передбачено. У заяві про відновлення пропущеного строкуварто пояснити причини його пропущення та вказати підстави, по яких заявниквважає ці причини поважними, привести докази, що вчинити відповіднупроцесуальну дію в термін заявник можливості не мав. Одночасно з подачею заявиповинне бути вчинена необхідна процесуальна дія, наприклад подана апеляційнаабо касаційна скарга. [11]
Розділ 3. Процесуальністроки за трьохланковою судовою системою господарського судочинства
3.1.    Процесуальні строки при вирішенні справи по суті
          Відповідно до статті 116 ГПКвиконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого нимнаказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві абонадсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Отже, датавидачі наказу має співпадати з датою набрання рішенням господарського судузаконної сили. Видавати накази мають право виключномісцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. Уразі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатамийого перегляду в апеляційному або у касаційному порядку, апеляційна чикасаційна інстанція у резолютивній частині своєї постанови має зобов'язатигосподарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокрема проповорот виконання рішення, постанови.Згідно із статтями 66 та 67 ГПК господарський суд вживає заходів дозабезпечення позову шляхом винесення відповідної ухвали. У статті 3 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно доцього Закону підлягають виконанню, зокрема, ухвали суду (пункт 6 частинипершої). Отже, ухвала господарського суду (у тому числі апеляційної такасаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову,включаючи накладання арешту на майно або грошові кошти, підлягає виконаннюорганами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судовихрішень відповідно до вимог статей 2, 3, і 9 Закону України «Про виконавчепровадження», а наказ при цьому не видається.   Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавчепровадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належитьїй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права намайно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами у справах за цимипозовами є стягувач і боржник.  Питання про відстрочку або розстрочку виконанняпостанови або ухвали апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин,передбачених частиною першою статті 121 ГПК, вирішує сама апеляційна чикасаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до винесення ухвали абопостанови за результатами перегляду рішення господарського суду першоїінстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способута порядку виконання ухвали або постанови має міститись у резолютивній частинізазначеної ухвали або постанови.  В інших випадках, тобто коли відповідну заяву поданостороною, державним виконавцем після винесення ухвали або постанови апеляційноючи касаційною інстанцією, питання про відстрочку або розстрочку, зміну способута порядку виконання цієї ухвали чи постанови вирішує господарський суд першоїінстанції. Мирова угода,укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, затверджуєтьсявиключно господарським судом першої інстанції шляхом винесення відповідноїухвали. Цю ухвалу не може бути оскаржено у встановленому для інших ухвалпорядку.      Згідно з вимогами статті 1211 ГПКзупиняти виконання судового рішення має право виключно суд касаційноїінстанції. Тому суд апеляційної інстанції за будь-яких обставин не вправізупиняти виконання судового рішення суду першої інстанції. Виконання рішення,ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу,тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на діїчи бездіяльність органів державної виконавчої служби. Встановлений у частиніпершій статті 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги єпроцесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений занаявності поважних причин його пропуску.  В ухвалі про час і місце розгляду скарги на діїорганів державної виконавчої служби господарському суду слід зобов'язуватизаявника надіслати копію скарги цьому органові, іншій стороні виконавчогопровадження або прокурору. Невиконання цього припису ухвали не є перешкодою для розгляду скарги, однакможе бути підставою для його відкладення.  Відповідно до вимог статті 28 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена увиконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державнийвиконавець має право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, іззаявою про роз'яснення такого рішення чи змісту документа.  Господарський суд першоїінстанції, який видав наказ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавцяу 10-денний строк з дня її надходження і за необхідності дати відповіднероз'яснення рішення чи змісту наказу. [6]
3.2.    Процесуальні строки при вирішенні справи вапеляційному порядку
         Відповідно до статті92 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) перегляд заапеляційною скаргою або апеляційним поданням прокурора рішення місцевогогосподарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якогопоширюються на територію знаходження відповідного місцевого господарськогосуду.  Право назвернення з апеляційною скаргою або апеляційним поданням мають відповідно сторони зі справи і прокурор.   Питання про прийняття або повернення апеляційної скаргивирішується колегією суддів без повідомлення сторін та прокурора, що берутьучасть у справі. За результатами вирішення відповідного питання виноситьсяухвала.  Якщо рішення місцевого господарськогосуду оскаржено в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК декількомаособами, апеляційний господарський суд приймає до провадження апеляційнускаргу, подану першою, а інші приєднує до справи. [3]
         Апеляційну скаргу може бути повернутовиключно з підстав, визначених частиною першою статті 97 ГПК. Отже, апеляційнийгосподарський суд не вправі повернути апеляційну скаргу, якщо її подано нечерез місцевий господарський суд, який розглянув справу.  Ухвалу про повернення апеляційної скарги може бути оскарженоу касаційному порядку.
         Подання апеляційноїскарги після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 93 ГПК (асаме в місячний термін), або особою, яка не має права на її подання, внесенняпрокурором апеляційного подання з порушенням його компетенції, визначеноїстаттею 37 ЗаконуУкраїни «Про прокуратуру», подання апеляційної скарги на ухвалумісцевого господарського суду, яка не підлягає оскарженню, виключають переглядсудових актів місцевого господарського суду в апеляційному порядку. У такихвипадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийняттіапеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу.      
         Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги можливе протягом трьох місяців здня прийняття рішення місцевим господарським судом. Отже, якщо апеляційну скаргуповернуто через пропуск строку на подання такої скарги за відсутностіклопотання про його відновлення, її може бути подано вдруге з клопотанням провідновлення строку тільки протягом трьох місяців з дня прийняття рішеннямісцевим господарським судом.
Клопотання про відновлення строкуподання апеляційної скарги розглядається колегією суддів без повідомлення осіб,що беруть участь у справі, до вирішення питання про прийняття апеляційноїскарги до провадження.  За результатами розгляду клопотанняпро відновлення пропущеного строку виноситься ухвала, зміст якої може бутивикладено в ухвалі про прийняття апеляційної скарги. Відповідно до статті 53ГПК відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом занаявності поважної причини його пропуску. До кола поважних причин слідвідносити, зокрема, отримання заявником рішення місцевого господарського судупісля закінчення зазначеного процесуального строку.  Зміст ухвали про відмову у відновленні пропущеного строкуможе бути викладено в ухвалі про повернення апеляційної скарги.  Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку поданняапеляційної скарги може бути оскаржено у касаційному порядку на підставі статті53 ГПК.  Якщопісля прийняття апеляційної скарги виявлено обставини, що перешкоджаютьрозгляду справи, апеляційний господарський суд припиняє перегляд судовогорішення в апеляційному порядку.   Отже, правила, які встановлено тільки длярозгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом непідлягають. Норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певнихпроцесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках,коли відповідною нормою ГПКпрямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішеннясудом першої інстанції. Отже, суд апеляційної інстанції має право за своєюініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо суд першоїінстанції прийняв рішення, що стосується його прав і обов'язків. Додатковідокази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їхподання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційнийгосподарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряєзаконність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повномуобсязі.  Порушенняпроцесуальних строків є в будь-якому випадку підставою для скасування рішеннямісцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанціїповно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Питання про відстрочку або розстрочкувиконання постанови апеляційного суду та порядку її виконання вирішуєтьсяапеляційним судом одночасно з прийняттям постанови за результатами переглядусудового рішення, про що зазначається у постанові.  В інших випадках, тобто коливідповідну заяву подано після прийняття постанови апеляційним судом, зазначеніпитання вирішуються господарським судом, який розглянув справу у першійінстанції. Повноваження на зупинення виконання судового рішення має виключносуд касаційної інстанції. Тому апеляційний господарський суд за будь-яких обставин не має права натаке зупинення.

3.2.    Процесуальні строки при вирішенні справи укасаційному порядку
         Касаційною інстанцією є Вищийгосподарський суд України, який переглядає за касаційними скаргами (поданнями)рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постановиапеляційного суду.  Право на подання касаційної скарги або касаційного подання (далі — касаційна скарга) мають відповідно сторони зі справи і прокурор.Таке ж правомають особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішеннячи постанову, що стосується їх прав і обов'язків, у тому числі громадяни, що неє суб'єктами підприємницької діяльності.   Питання про прийняття або повернення касаційної скаргивирішується колегією суддів без повідомлення сторін та прокурора, що берутьучасть у справі. За результатами вирішення відповідного питання виноситьсяухвала.  Касаційна інстанція не вправіповернути касаційну скаргу (подання) супровідним листом або в інший, непередбачений законом спосіб.  Вищий господарський суд України відмовляє уприйнятті касаційної скарги (подання) і виносить з цього приводу відповіднуухвалу у випадках, якщо касаційну скаргу подано особою, яка відповідно до вимогГПК не має права на її подання, або якщо касаційне подання внесено прокурором зпорушенням його компетенції, визначеної у статті 37 Закону України «Пропрокуратуру», або касаційну скаргу (подання) подано на ухвалу суду першоїабо апеляційної інстанції, яку не може бути оскаржено. Наведені обставинивиключають перегляд судових рішень у касаційному порядку.  [4]
          ГПК не встановлено строк длязвернення до господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеногостроку подання касаційної скарги. Якщо скаргу повернуто через пропуск строку завідсутності клопотання про його відновлення, скаргу може бути подано вдруге зклопотанням про відновлення строку.
         З відповідним клопотанням можутьзвертатися лише особи, що мають право на подання касаційної скарги. Такеклопотання може бути викладено у скарзі чи в окремій заяві і має бути поданоодночасно з поданням касаційної скарги. Клопотання розглядається, якщо вононадійшло до винесення ухвали про повернення касаційної скарги.
         Клопотання про відновлення строкуподання касаційної скарги розглядається колегією суддів без повідомлення осіб,що беруть участь у справі, до вирішення питання про прийняття касаційної скаргидо провадження. Відповідно до статті 53 ГПК відновлення пропущеногопроцесуального строку здійснюється господарським судом за наявності поважноїпричини його пропуску.  За результатами розгляду клопотанняпро відновлення пропущеного строку виноситься ухвала, яка не підлягаєоскарженню. Про відновлення пропущеного строку з викладом відповідних мотивівможе бути зазначено в ухвалі про прийняття касаційної скарги.  Про відмову у відновленні пропущеного строку може бутизазначено в ухвалі про повернення касаційної скарги.   В ухвалі про прийняття касаційної скарги зазначається час імісце розгляду скарги. Ухвала надсилається особам, що беруть участь у справі, атакож особі, яка не була залучена до участі у справі і подала касаційну скаргу.        Суд касаційної інстанції за заявоюсторони чи поданням прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконанняоскарженого судового рішення до закінчення його перегляду в касаційномупорядку. Питання про поновлення виконання судового рішення розглядається судом касаційноїінстанції під час прийняття постанови, про що зазначається у постановікасаційної інстанції. Ухвалу про поновлення виконання судового рішення можебути винесено після закінчення перегляду оскарженого судового рішення іухвалення судом касаційної інстанції постанови.  Якщо касаційна скарга надійшла до господарського суду після надходженнязаяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у першучергу розглядається ця заява. Після прийняття судового акта за результатамирозгляду такої заяви касаційна скарга надсилається до суду касаційноїінстанції. Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови касаційноїінстанції, зміну способу та порядку її виконання вирішується господарськимсудом касаційної інстанції одночасно з прийняттям постанови за результатамиперегляду судового рішення, про що зазначається у постанові. [2]  В інших випадках, тобто коливідповідну заяву подано після прийняття постанови судом касаційної інстанції,зазначені питання вирішуються господарським судом, який розглянув справу упершій інстанції, з винесенням ухвали.  Висновок
         Процесуальнимстрокомназивається період часу, протягом якого повинна бути вчинена визначенапроцесуальна дія господарським судом, сторонами й іншими учасникамигосподарського процесу, органами, що виконують рішення господарського суду.
            Зрозуміло, мова не йде про механічнескорочення строків вирішення супкречок. Господарський суд у кожному конкретномувипадку повинний об'єктивно вирішувати питання про призначення дати засідання зурахуванням місця перебування сторін, засобів повідомлення, час доставки пошти,обсягу надання необхідних доказів. Скорочення строків вирішення господарськихспорів не повинний порушувати процесуальних прав сторін, знижувати вимоги,пропоновані до якості рішень. Тому правове регулювання строків розгляду тавирішення справ в господарському суді, виконання рішень суду, здійсненняокремих процесуальних дій здобуває досить важливе значення.  Процесуальні діївідбуваються в строки, встановлені законодавством. У тих же випадках, колипроцесуальні строки не встановлені законодавством, вони визначаютьсягосподарським судом.  Строки для здійснення процесуальних дій визначаютьсяточною календарною датою, вказівкою на подію, що обов'язково повинна наступити,або періодом часу, протягом якого дія може бути вчинено. Процесуальні строки внауці господарсько-процесуального процесу мають неабияке значення, адже вонисприяють своєчасному вирішенню господарських спорів, як наслідок- належнезабезпечення та охорона законних прав та інтересів суб’єктів господарськоїдіяльності.
         Встановлюючи строк, протягом якогоповинна бути вчинена визначена процесуальна дія,  суд зобов'язаний виходити зконкретних обставин справи, цей строк повинний бути достатнім для здійсненняпроцесуальної дії і разом з тим не зайво тривалим, щоб не створювати умов длязатримки остаточного вирішення спору.  Призначені господарським судом  можутьбути продовжені, тобто їм можуть бути призначені нові, більш тривалі термінидля провадження відповідних процесуальних дій. Необхідність у цьому можевиникнути в зв'язку з неможливістю вчинити визначену процесуальна дія впризначений господарським судом термін, наприклад представити документи, що уданий момент відсутні в сторони.
Здійснення та дотримання процесуальних строківпід час провадження господарського судочинства може як стабілізувати розвитоксуспільства, а недотримання-   посилити його кризовий стан.
З урахуванням сказаного, процесуальні строки вгосподарському судочинстві можна визначити як особливий механізм державноговпливу на суспільні відносини і процеси, що визначають головні напрямкисвоєчасного вирішення спорів .
Список літератури
1.  Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.-Київ.-1996.
2.  Господарський процесуальний кодексУкраїни, прийнятий Верховною Радою України 6 листопада 1991 року. ВВР, 1992, №6. ст. 56. із змінами від 21.06.2001, ВВР, 2001, № 36, ст.188
3.    Указ Президента України від 11.07.2001 N 511/2001 «Про утворенняапеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судівУкраїни».
4.  Законодавство України про господарськесудочинство (збірник нормативних актів), Київ, Атіка, 2002 р.-867 с.
5.  Концепція судово-правової реформи вУкраїні. Схвалена Верховною Радою України 28 квітня 1992 року. Голос України,1992, 12 серпня.
6.  Угода про порядок вирішення спорів,пов' язаних із здійсненням господарської діяльності. Ратифікована ВР України 19грудня 1992 року. Голос України, 1993, 14 січня.
7.  Абова Т. Е. Арбитражный процесс в СССР(понятие, основные принципы)— М., «Наука». 1985, 142 с.
8.  «Арбитражный процесс в СССР»под ред. А. А. Добровольского — 2 изд. —М. Изд-во МГУ, 1983, 325 с.
9.  Арбітражний процесуальний кодексУкраїни. Науково-практичний коментар. Харків. 1995. 271 с.
10.           Побирченко И. Г. Советский арбитражныйпроцесс —К. Вища школа, 1988. ст. 272.
11.           Притика Д. М. «Правові питанняорганізації та концепції юрисдикційних органів по вирішенню господарськихспорів (на матеріалах арбітражної практики).
12.            Карпеев О.ВХозяйственное производство на Украине // „Юрист“ №8 2002, 64с.
13.            Савин Г.П. Становление и перспективы развитияарбитражного законодательства в СССР // „Вестник МГУ“ серия 11.»Право" 1993 №2.