Предмет, система та основні поняття курсу “Організаціясудових та правоохоронних органів"
План
1. Правоохоронна діяльність: поняття, сутність та основніознаки
1.1 Органи, що здійснюють правоохоронну діяльність, їхзагальна характеристика
1.2 Предмет дисципліни“Організація судових та правоохоронних органів”, її місце серед інших юридичнихдисциплін
1.3 Законодавство про діяльність суду, правоохоронних таправозахисних органів
Висновки
2. Судова влада та органи, що її здійснюють
2.1 Поняття судової влади і співвідношення з іншими гілкамивлади
2.2 Основні ознаки судової влади
2.3 Суд як орган судової влади
2.4 Поняття та ознаки правосуддя
Висновки
Література
1. Правоохоронна діяльність: поняття,сутність та основні ознаки
Поняттяправоохоронної діяльності широко використовується в правовій літературі. Але щей досі не чітко визначені ознаки правоохоронної діяльності, не розмежованіпоняття правоохоронної діяльності та спеціальної правоохоронної діяльності,іноді правоохоронну діяльність не відрізняють від судової та правозахисної.
Правоохороннадіяльність — багатоаспектна. Політичними, управлінськими та правовими засобамиїї спрямовано на блокування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напругиабо правових конфліктів.
Структурно досистеми правоохоронної діяльності належать такі напрямки:
діяльність іззабезпечення охорони учасників кримінального судочинства;
діяльність органівпрокуратури;
діяльність ізвиявлення, запобігання та розслідування злочинів;
діяльність іззахисту державної (національної) безпеки, державного кордону та правопорядку.
Кожен напрямправоохоронної діяльності має суттєві особливості і ознаки.
Основна ознакаправоохоронної діяльності полягає в її властивості охороняти права фізичної абоюридичної особи публічно встановленими процедурами. Вона впливає на поведінкулюдей за допомогою використання дозволів, приписів, заборон або реалізаціїюридичної відповідальності. Вона виступає своєрідним охоронним інструментомдержави.
Протидіяправоохоронній діяльності є небажаною, а в певних випадках, не допустимою. Осіб,які перешкоджають правоохоронній діяльності, може бути притягнуто до юридичноївідповідальності.
Другою ознакоюправоохоронної діяльності є процедурний характер діяльності. Способи здійсненняправоохоронної діяльності складаються із спеціально встановлених юридичнихпроцедур, таких як подання позову, звернення, опитування, допит та ін. Порушенняпосадовими особами правоохоронних органів встановлених процедур визнають істотнимпорушення процесуального законодавства. Усі процедури правоохоронногопризначення є формально визначеними і мають протокольну форму. Це означає, щобудь — яка процесуальна дія (порушення кримінальної справи, затриманняпідозрілого, допит, обшук) має протоколюватися з дотриманням вимог закону.
Третьою ознакоюправоохоронної діяльності визнають професійну ознаку особи, яка є суб'єктомтакої діяльності. Здійснювати таку діяльність має лише компетентна, фаховопідготовлена, вповноважена державою посадова особа. За характером виконуванихповноважень слід розмежовувати прокурорські, слідчі, оперативні, дізнавально,нотаріальні, виконавчі та контрольно — перевірочні правоохоронні дії. Правоздійснювати такі дії не можуть делегуватись іншій посадовій особі. Обсягповноважень залежить від посади, яку обіймає особа, її професійного рангу абоспеціального звання. Повноваження керівника органу завжди ширші, ніж упідлеглої особи. Відповідно до меж своєї компетенції посадові особи видаютьвідповідні акти, які діють у певній галузі. Кадри правоохоронних органівформують переважно з юристів або осіб, які мають спеціальну підготовку. Такимчином, правоохоронна діяльність — це державна правомірна діяльність, що полягаєу впливі на поведінку людини або групи людей з боку вповноваженої державоюпосадової особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припиненняабо розгляду порушеного права, його виявлення або розслідування з обов'язковимдодержанням встановлених у законі процедур для цієї діяльності.
1.1 Органи, що здійснюютьправоохоронну діяльність, їх загальна характеристика
Під правоохоронниморганом розуміють державну установу, яка діє в системі органів влади й виконуєна основі закону державні функції (владні, організаційно — розпорядчі,контрольні тощо) в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності держави.
В Законі України“Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" (ст.2) поданоперелік правоохоронних органів, до яких належать:
органи прокуратури;
органи внутрішніхсправ;
органи службибезпеки,
військової службиправопорядку у Збройних Силах України;
митні органи;
органи охоронидержавного кордону:
органи й установивиконання покарань;
органи державноїподаткової служби;
органи державноїконтрольно — ревізійної служби;
органи рибоохорони;
органи державноїлісової охорони;
інші органи, якіздійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
До складуюрисдикції правоохоронних органів входять взаємопов’язані елементи: охорона тазахист прав, відновлення порушеного права, виявлення або розслідування злочинів.
Правопорядок — об'єктивна потреба розвитку держави й суспільства. Його забезпечення маєвідбуватися в межах законності. Підтримання правопорядку та припиненняправопорушень покладено на компетентні державні органи (прокуратуру, органивнутрішніх справ, податкову міліцію, органи Служби безпеки України), для якихдіяльність із підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням, дізнаннята розслідування злочинів є обов'язковою і полягає в невідкладному йадекватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання вимогправових норм з боку юридичних або фізичних осіб.
Відновленняпорушеного права — пріоритетне завдання у діях правоохоронних органів. Цесистема правомірних дій, до яких примушують фізичну або юридичну особу, щосвоїми діями зумовила збитки або інші негативні наслідки, щодо їх відшкодування.Для цього передбачено порядок відшкодування моральної або матеріальної шкоди,закріплено компенсаційні виплати за неправомірні дії правоохоронних органів. Діяльністьправоохоронних органів є публічною та багатоплановою.
Отже,правоохоронний орган — це юрисдикційний орган, уповноважений державоювиконувати в установленому законом порядку функції або завдання з охорониправа, охорони правопорядку, розслідування або запобігання правопорушень,захист національної безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення станузаконності.1.2 Предмет дисципліни “Організаціясудових та правоохоронних органів”, її місце серед інших юридичних дисциплін
Предмет даноїдисципліни складається із знань про компетенцію та діяльність уповноваженихдержавних органів, а також про діяльність недержавних структур, якіспівпрацюють у системі правового захисту та правової охорони.
Зазначена дисциплінавідноситься до загальнотеоретичних спеціальних навчальних дисциплін, таких яктеорія держави та права, конституційне право, цивільний процес, кримінальнийпроцес тощо.
Предмет навчальноїдисципліни “Організація судових та правоохоронних органів — це система знаньпро компетенцію та засади судової, правоохоронної та правозахисної діяльності,про напрями й завдання державних органів і служб у сфері охорони та захиступрав і свобод людини і громадянина, а також про взаємодію між ними й державнимиорганами різних гілок влади.
Ранішеправоохоронну діяльність вивчали в межах академічних курсів “Правосуддя", “Організаціясуду і прокуратури", “Правоохоронні органи” і в курсах цивільного такримінального процесів, адміністративного права.
Місце дисципліни“Організація судових та правоохоронних органів" серед інших юридичнихдисциплін обумовлено тим, що вона межує з такими правовими дисциплінами, якконституційне право, теорія держави і права, кримінологія, адміністративнеправо, кримінальне право, кримінально — процесуальне право та з іншими.
У курсіконституційного права висвітлено питання місця та значення правоохороннихорганів у загальнодержавному механізмі, конституційні засади їх діяльності. Важливезначення мають конституційні норми, що визначають права, свободи та обов'язкилюдини й громадянина (розділ 2 Конституції), основні конституційні засадидіяльності прокуратури (розділ 7), правосуддя (розділ 8), Конституційного Суду(розділ 12).
Теорія держави іправа є методологічною серед правових дисциплін. Для навчальної дисципліни просуд, правоохоронні та правозахисні органи актуальним є вчення про функціїдержави й права, про реалізацію норм права, правову та протиправну поведінку,вчення про юридичний процес.
Кримінологіявивчає закономірності, стан, динаміку злочинності, її причини й умови, а такожособу злочинця. Кримінологія дає поштовхи правоохоронним органам для пошукушляхів запобігання злочинності, розкриття і попередження злочинів. Самекримінологія є джерелом знань про негативні соціальні тенденції, зародженняконфліктних ситуацій.
Адміністративнеправо вивчає функції та завдання органів виконавчої влади. Правоохороннадіяльність — це один з напрямків державного управління, оскільки уся державнадіяльність потребує організації й впорядкування. За допомогою адміністративно — правового регулювання встановлюють правові засади функціонування правоохороннихорганів, наприклад, органів юстиції та органів внутрішніх справ.
Кримінальне правовиконує охоронну функцію всіх правовідносин у випадку суспільно небезпечногопосягання на них. Воно вивчає норми кримінального закону, практику застосуванняцих норм правоохоронними органами та судом. Для правоохоронної діяльностікримінальне право має виключно важливе значення як система правових охороннихнорм, що є предметом спрямування правоохоронної діяльності, і як вчення прозастосування кримінально — правових норм, які за змістом є переважно охоронними.
Кримінальнийпроцес вивчає процесуальні аспекти діяльності судових, правоохоронних,правозахисних органів з провадження у справах про злочини. В процесіпровадження у кожній конкретній справі суб'єкт правоохоронної діяльностівиступає як процесуальна особа. Кримінальний процес регламентує послідовністьпроведення посадовими особами судових та правоохоронних органів процесуальнихдій у конкретній справі в напрямку обвинувачення або виправдання тарозв'язанням інших питань за суттю.
Цивільно — процесуальне право регламентує порядок судочинства в цивільних справах. Ційкатегорій справ притаманні майнові та деякі немайнові спори. Це дуже широкеколо справ, наприклад, про розірвання шлюбу, про виселення, по відновленню нароботі та інші.1.3 Законодавство про діяльністьсуду, правоохоронних та правозахисних органів
Судові таправоохоронні органи виконують дуже важливу діяльність, яка потребує ретельноїправової регламентації.
Особливе місцесеред законодавчих та інших правових актів займає Конституція України. В нійвирішені найбільш принципові питання державного та суспільного життя. Значенняконституційних приписів полягає у тому, що вони мають по відношенню до усіхправових актів України вищу юридичну силу, є обов'язковими те тільки длягромадян та державних органів, але й для тих, хто видає їх.
В останні роки всебільше уваги приділяється міжнародним угодам. Серед них особливе місцепосідають Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН10 грудня 1948 року та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права,схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року. Він ратифікований і єобов'язковим для виконання на всій території України всіма державними органами.
Закон України “Просудоустрій в Україні" від 07.02.2002 року регулює питання судовоїорганізації, встановлює систему судів загальної юрисдикції, закріплює основнізасади здійснення правосуддя.
Закон України “ПроКонституційний Суд України" від 16.10.1996 року закріплює статус,завдання, склад Конституційного Суду, порядок призначення суддів, їхповноваження.
Закон України “Простатус суддів” від 15.12.1992 року закріплює права та обов'язки суддів,гарантії їх незалежності, матеріальне та соціальне забезпечення суддів.
Закон України “Пропрокуратуру України" від 5.11.1991 року розкриває поняття та змістпрокурорського нагляду, інших напрямків діяльності прокуратури.
В цьому курсубудуть вивчатися положення Законів “Про міліцію", “Про правові засадицивільного захисту”, “Про нотаріат", “Про службу безпеки України”, “Продержавну податкову службу України", “Про адвокатуру", “Про оперативно- розшукову діяльність” та ін.
Висновки
Діяльністьдержавних та громадських органів охоплює різні сфери життя. Держава виконуєбагато внутрішніх і зовнішніх функцій: забезпечення розвитку економіки вцілому, окремих її сфер, здійснення зовнішньої політики, створення умов длярозвитку науки, культури, освіти, підтримання обороноздатності країни та багатоінших.
Але одне зцентральних місць посідає виконання завдань по захисту прав і свобод людини тагромадянина, забезпеченню правопорядку і законності, захисту прав і законнихінтересів державних та недержавних організацій, боротьбі зі злочинністю таіншими правопорушеннями.
Така діяльністьздійснюється спеціальними органами, які мають певні юрисдикційні таорганізаційні відмінності від інших органів держави. У вивченні особливостейправового статусу цих органів і полягає основне завдання цього курсу. Будутьрозглянуті загальнотеоретичні питання про зміст і призначення судової,правозахисної та правоохоронної діяльності, а також конкретні питання прокомпетенцію вповноважених державних органів, їх структуру, підпорядкованість,взаємодію, статус службових осіб цих органів.
Правоохороннадіяльність — це державна правомірна діяльність, що полягає у впливі наповедінку людини або групи людей з боку вповноваженої державою посадової особишляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розглядупорушеного права, його виявлення або розслідування з обов'язковим додержаннямвстановлених у законі процедур для цієї діяльності.
Правоохороннадіяльність здійснюється спеціальними органами, які мають певні юрисдикційні таорганізаційні відмінності від інших органів держави. Основні завдання цієїдіяльності полягають у захисті прав і свобод людини та громадянина,забезпеченню правопорядку і законності, захисті прав і законних інтересівдержавних та недержавних організацій, боротьбі зі злочинністю та іншимиправопорушеннями.
До правоохороннихорганів належать: органи прокуратури; органи внутрішніх справ; органи службибезпеки, військової служби правопорядку у Збройних Силах України; митні органи;органи охорони державного кордону; органи й установи виконання покарань; органидержавної податкової служби; органи державної контрольно — ревізійної служби;органи рибоохорони та ін.
Предмет дисципліни“Організація судових та правоохоронних органів" складається із знань прокомпетенцію та діяльність уповноважених державних органів, а також продіяльність недержавних структур, які співпрацюють у системі правового захистута правової охорони. Ця дисципліна відноситься до загальнотеоретичнихспеціальних навчальних дисциплін, таких як теорія держави та права,конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес та ін.
2. Судова влада та органи, що їїздійснюють
Ідея розподілувлади та виділення судової влади як самостійної гілки влади, знайшла своєвідображення в законодавстві України лише в кінці ХХ століття, хоча виниклавона вже досить давно.
Ще в працяхАристотеля, Платона, Полібія, Епікура та ін. була закріплена думка про те, щоіснують елементи держави, які виконують окремі функції. Ці елементи тіснопов’язані між собою, всі вони здійснюють свої функції на основі закону.
Деякі вченівисувають ідею про божествену сутність судової влади і доводять, що доктриніпро розподіл влади вже три тисячі років.
Разом з тим, уджерел класичної теорії розподілу влад стояли Дж. Локк, Ш.Л. Монтеск’є та Ж. — Ж. Руссо. Дж. Локк ще не виділяв судову владу в самостійну, незалежну гілкувлади. Він лише зупинився на характері взаємовідносин законодавчої влади з судами,вважав, що законодавець не може брати на себе право керувати за допомогоюдеспотичних указів. На сторожі закону повинен стояти суд.
Ш. Монтеск’є усвоєму творі „О духе законов" (1848) робить висновок: „В каждомгосударстве есть три рода власти: власть законодательная, власть исполнительнаяи ведающая вопросами гражданского права". Ця влада карає за злочини, їїназивають судовою владою.
На відміну відШ.Л. Монтеск’є, який розглядав судову владу як засіб стримання законодавчої тавиконавчої влади, Ж. — Ж Руссо більш глибоко розглянув аспекти „третьої” влади,хоча і не використовував цього терміна в своїй праці „Об общественном договоре”(1762). Руссо одним з перших виділив роль суду як гаранта недоторканостісвободи людини. Він писав про право затриманого на оскарження в суді арешту.
Сьогодні цюконцепцію називають класичною. І до теперішнього часу вона є предметомвивчення, оскільки співвідношення економічних, політичних сил у суспільствіпостійно змінюється, ускладнюється процес управління державою.2.1 Поняття судової влади іспіввідношення з іншими гілками влади
Відповідно доКонституції України (ст.126) судові органи виконують свою функцію незалежно відзаконодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно ззаконами України.
Судова влада єсамостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупністьповноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповіднимиконтрольними повноваженнями спеціальних органів — судів.
Поняття судовоївлади містить два основні компоненти:
цю владу можутьреалізувати тільки спеціально вповноважені органи (суди);
ці органи наділенітільки їм притаманними повноваженнями.
Судову владуреалізують через:
здійсненняправосуддя;
конституційнийконтроль;
контроль задодержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів іпосадових осіб;
формування органівсуддівського самоврядування;
роз’яснення судамзагальної юрисдикції актів застосування законодавства;
утвореннядержавної судової адміністрації.
Здійснення судовоївлади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владуреалізують у діях суду, які не пов’язані з розглядом справ. Це організаційні таінформаційно — аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судовоїстатистики, вирішення скарг позивачів, відповідачів, обвинувачених, адвокатів,направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації).
Судову владу можнавизначити як самостійну на незалежну гілку державної влади, яка створена длявирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами,самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захиступрав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовимиособами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів тапроведенні оперативно — розшукової діяльності, встановленням найбільш значущихюридичних фактів.
Судова влада вУкраїні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського,адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинствоздійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикціясудів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.2.2 Основні ознаки судової влади
Судова влада, яксамостійна й незалежна гілка державної влади, має свої ознаки, які розкриваютьїї поняття, допомагають відокремити її від інших гілок державної влади. До цихознак належать:
1. Судова владаздійснюється виключно спеціальними державними органами — судами. Делегуванняфункцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовимиособами не допускається (ст.124 Конституції України). Для здійснення судовоївлади закон наділяє суди усіма необхідними повноваженнями. Судові рішення єобов’язковими на всій території України.
2. Судова влада вУкраїні належить судам, які складають єдину судову систему. Судова система,згідно з положеннями Конституції України та Закону України „Про судоустрій”представлена судами загальної юрисдикції та Конституційним Судом України. Судовувладу можуть здійснювати тільки суди, що входять в судову систему України. Згіднозі ст.2 Закону України „Про судоустрій” головними задачами усіх судів є захистгарантованих Конституцією України і законами прав та свобод людини ігромадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства тадержави. Згідно зі ст.18 Закону України „Про судоустрій", єдність системисудів загальної юрисдикції забезпечується єдиними засадами організації та діяльностісудів, єдиним статусом суддів, обов’язковими для всіх судів правиламисудочинства, забезпечення Верховним Судом України однакового застосуваннязаконів судами загальної юрисдикції, єдиним порядком організаційногозабезпечення діяльності суддів, фінансуванням судів виключно з Державногобюджету України, вирішенням питань внутрішньої діяльності суддів органамисудійського самоврядування.
3. Суди єправозастосовчими органами. Вирішення судом справи означає, що суд застосовуєнорми матеріального права (кримінального, цивільного, адміністративного та ін) доконкретного правовідношення, яке було предметом розгляду в судовому засіданніта виносить на їх основі мотивоване рішення (вирок).
4. Судова владаздійснюється на основі та в чіткій відповідності з вимогами процесуальногозакону. Саме процесуальний закон детально регламентує порядок розгляду справ всуді, гарантує дотримання прав та законних інтересів усіх учасників судовогозасідання.
5. Участьпредставників народу в здійсненні правосуддя — важлива риса судової влади. Увідповідності з положеннями, закріпленими в ст.124 Конституції України та ст.5Закону України „Про судоустрій в Україні" народ безпосередньо приймаєучасть в здійсненні правосуддя через народних засідателів та присяжних.
6. Владний характерповноважень суду — одна з обов’язкових ознак судової влади. Вимоги тарозпорядження суддів при здійсненні ними своїх повноважень обов’язкові для усіхбез винятку державних органів, організацій, інших юридичних осіб, громадян. Вироки,рішення, постанови суду є актами застосування норм права і повинні виконуватисяна всій території України, є обов’язковими для усіх осіб, що приймають участь усудовому процесі.
7. Виконання вимогсуду і виконання його рішень забезпечується силою держави. В разі необхідностівідповідні органи та посадові особи можуть застосовувати відповідні заходи дляреалізації рішень та вимог суду. В державному механізмі функціонують спеціальніоргани та посадові особи, в обов’язок яких входить виконання судових рішень: державнівиконавці, кримінально — виконавчі інспекції Управління державного департаментуУкраїни з питань виконання покарань, органи міліції, адміністрація державнихорганів та установ, адміністрація підприємств, установ організацій.
8. Самостійністьта незалежність судової влади. Під незалежністю судової влади слід розуміти те,що суди здійснюють свої функції без втручання кого — не будь у свою діяльність.При здійсненні правосуддя вони не залежать від органів законодавчої тавиконавчої влади; від інших органів, організацій, партій та рухів, посадовихосіб; від позицій сторін в судовому процесі; від висновків органів досудовогослідства і прокурора; від будь — яких інших осіб. Рішення суду не потребуютьякого — не будь подальшого ухвалення.2.3 Суд як орган судової влади
КонституціяУкраїни (ст.125) закріпила, що система судів загальної юрисдикції в Українибудується за принципами територіальності та спеціалізації. Аналогічне положеннязакріплене і в Законі України „Про судоустрій". Умовами для створення чиліквідації суду є зміни в адміністративно — територіальному устрої,передислокація військ чи реорганізація Збройних Сил України.
Особливостівиконання судом функцій вимагають, щоб суди формувались і працювали здотриманням спеціальних правил — правил, які б гарантували якісне, компетентневиконання повноважень згідно з вимогами закону. У зв’язку з цим закон закріплюєдосить жорсткі вимоги, що стосуються кандидатів на заміщення посади судді іпорядку створення судів.
Згідно зКонституцією та Законом України „Про судоустрій”, суди загальної юрисдикціїстворюються та ліквідуються Президентом України по представленню Міністраюстиції України, по узгодженню з Головою Верховного Суду України чи головоювідповідного вищого спеціалізованого суду.
Кількість суддів всудах встановлюється Президентом України по представленню Голови Державноїсудової адміністрації України, яке узгоджується з Головою Верховного СудуУкраїни чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуваннямкоштів, затверджених в Державному бюджеті України на утримання судів.
Специфіка суду якоргану судової влади полягає також у тому, що для його діяльності встановленіособливі правила, процедури, що жорстко регламентують діяльність усіх учасниківсудового засідання. Основна ціль цих процедур — забезпечити об’єктивний,повний, всебічний розгляд усіх обставин, які мають юридичне значення дляконкретної справи, і забезпечити винесення законного, справедливого рішення. Щостосується встановлених для органів законодавчої чи виконавчої влади процедур,то вони не мають тієї детальності, всебічності, яка встановлена для судовихпроцедур.
Кожна з формсудочинства регламентована досить детально самостійними законодавчими актами — Законом “Про Конституційний Суд України", Цивільно — процесуальнимкодексом України, Кримінально — процесуальним кодексом України, Господарськимпроцесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративніправопорушення.
2.4 Поняття та ознаки правосуддя
Правосуддя — цедержавна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судовихзасіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних,кримінальних, господарських і адміністративних справ.
Правосуддювідводиться головне місце у здійсненні правоохоронної діяльності, що пов’язаноз тими завданнями, які покладає на правосуддя як основну форму реалізаціїсудової влади держава.
Правосуддюпритаманна низка ознак, що відрізняють діяльність суду від правоохоронноїдіяльності.
По — перше, йогоздійснюють шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях цивільних справщодо захисту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави; розглядуу судових засіданнях кримінальних справ і встановлення покарання до осіб,винних у вчиненні злочину, або виправдовування невинних; розв’язаннягосподарських спорів, що виникають між учасниками господарських правовідносин.
По — друге,розгляд і вирішення у судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справґрунтуються на конституційних засадах.
По — третє, правосуддяздійснюють відповідно до законодавства України, на основі кодифікованих актів (ЦПК,КПК, ГПК), які докладно регламентують порядок, процесуальну форму судовогорозгляду й рішень, які виносить суд.
По — четверте,судові рішення ухвалюють суди іменем України, вони обов’язкові до виконання повсій території України. Рішення, що набрали законної сили у кожній конкретнійсправі є обов’язковими для всіх фізичних та юридичних осіб.
Завданнямикримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних таюридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке й повне розкриттязлочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону з тим,щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності й жоденневинний не був покараний (ст.2 КПК України).
Завданнямицивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд івирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав,свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересівдержави.
Відповідно до ст.1ЦПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в томчислі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, маютьправо звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених абооспорюваних прав і інтересів згідно зі встановленою підвідомчістю господарськихсправ.
Угода про відмовувід права звернення за судовим захистом, як відомо, є не чинною.Висновки
Правоохороннадіяльність — це державна правомірна діяльність, що полягає у впливі наповедінку людини або групи людей з боку вповноваженої державою посадової особишляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розглядупорушеного права, його виявлення або розслідування з обов'язковим додержаннямвстановлених у законі процедур для цієї діяльності.
Правоохороннадіяльність здійснюється спеціальними органами, які мають певні юрисдикційні таорганізаційні відмінності від інших органів держави. Основні завдання цієїдіяльності полягають у захисті прав і свобод людини та громадянина,забезпеченню правопорядку і законності, захисті прав і законних інтересівдержавних та недержавних організацій, боротьбі зі злочинністю та іншимиправопорушеннями.
До правоохороннихорганів належать: органи прокуратури; органи внутрішніх справ; органи службибезпеки, військової служби правопорядку у Збройних Силах України; митні органи;органи охорони державного кордону; органи й установи виконання покарань; органидержавної податкової служби; органи державної контрольно — ревізійної служби;органи рибоохорони та ін.
Предмет дисципліни“Організація судових та правоохоронних органів" складається із знань прокомпетенцію та діяльність уповноважених державних органів, а також продіяльність недержавних структур, які співпрацюють у системі правового захистута правової охорони. Ця дисципліна відноситься до загальнотеоретичнихспеціальних навчальних дисциплін, таких як теорія держави та права,конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес та ін.
Література
1. Конституція України.
2. Закон України “ Продержавний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23.12.1993р.
3. Закон України “Проправові засади цивільного захисту “ від 24.06.04 р.
4. Бандурка А.М., БессмертныйА.К. и др. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. проф.А.М. Бандурки. — Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999.
5. Гуценко К.Ф., КовалевМ.А. Правоохранительные органы. Учебник для юридических вузов и факультетов. Издание5-е, переработанное и дополненное / Под ред. К.Ф. Гуценко. — М.: Издательство«Зерцало», 2000.
6. Маляренко В. Суд,правоохоронні та правозахисні органи України. — Київ. Юрінком Інтер. — 2004. — с.7- 69.
7. Мельнік М.І., ХавронюкМ.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони ікоментарі: Друге видання, виправлене і доповнене. Навчальний посібник. — К.: Атіка,2001.
8. Мельник М.І., ХавронюкМ.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. — К.:Атіка, 2002.
9. Молдован В.В. Правоохоронніоргани: опорні конспекти. — К., 1998.
10. Організаціясудових та правоохоронних органів. Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностейвищих навч. закладів освіти / І. Є Марочкін, В.В. Афанасьєв, В.С. Бабкова та ін.,За ред. І.Є Марочкіна, Н.В. Сібільової, О.М. Толочка. — Харків: Право, 2000.
11. Суд, правоохоронніта правозахисні органи України: Навч. посіб. / В.С. Ковальський, В.Т. Білоус, С.Е.Демський та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2002.
12. Закон України “Просудоустрій в Україні" від 7.02.2002р.
13. Закон України “Проправові засади цивільного захисту" від 24.06.2004р.
14. Грошевой Ю.М., МарочкінІ.Є. Органи судової влади України. — К. — 1997.
15. Єршов В.В. Статуссуду в правовій державі. — К. — 1992.
16. Організаціясудових та правоохоронних органів. — Навч. посібник. — І. Є. Марочкін, В.В. Афанасьєв.,В.С. Бабкова. — Х. — Право. — 2000.
17. Маляренко В. Суд,правоохоронні та правозахисні органи. — Київ. — Юрінком Інтер. — 2004.
18. Ковальский В.С. Суд,правоохоронні, правозахисні органи України. — К. 2002