Зміст
1. Методи міжнародного приватного права
2.У чому відмінність і зв’язок між приватним і цивільним правом
3.Яке місце Посідає МПрП в Україні? Чи є підстави вважатиМПП самостійною галуззю права
4.Як співвідносяться визначення МПрП, колізійне, конфліктнеправо
5.Чи регулюють норми МПрП податкові відносини
6. Задача
Список використаної літератури
1. Методи міжнародного приватного права
Правовийметод регулювання — сукупність погодженихміж собою способів впливу на певну групу відносин. У МПрП це питання найменшвивчено. Для нього характерним є цивільно-правовий метод, який відображаєприроду цієї галузі. Проте цей метод надто загальний. Конкретнішим єпорівняльно-правовий метод. Крім того, для регулювання відносин з іноземнимелементом застосовуються два юридично-технічних методи — колізійний та матеріально-правовий.
Порівняльно-правовийметод. Для вирішення спірного питання в МПрП використовують зіставлення і вибірнорм права. Тому порівняльне правознавство (компаративістика), що застосовуєтаке зіставлення і вибір норм, та міжнародне приватне право мають багатоспільних рис, оскільки вони не обмежені однією національно-правовою системою, авикористовують і право іноземних держав.
Об'єктипорівняння у МПрП. Порівняльно-правовий метод застосовується до певних об'єктівправа. Ними можуть бути системи і «родини» права, його галузі,інститути, норми. Порівняльне право передбачає зіставлення об'єктів іноземнихгетерогенних (різних за природою) правових систем. У разі зіставлення двохоб'єктів однієї правової системи може йтися про порівняльне дослідження, а непро порівняльне право.
Юридично-технічніметоди регулювання відносин у МПрП.
Колізійнийметод регулювання. Є необхідним для регулювання цивільно-правових відносин,регламентація яких не погоджена, а також у разі необхідності вибору між нормамиправа. Для МПрП значення мають не всі колізії, а тільки ті, що виникають міжіноземними правовими системами (міжнародні колізії).
Колізійнінорми. Передумовами виникнення колізійної норми є посилення процесів міграціїнаселення за кордон, розширення господарських зв'язків між державами тощо.Сутність колізійної норми полягає у відсиланні до компетентного законодавства,визначенні умов і меж його застосування до певних правовідносин.
УМПрП утвердилася позиція, згідно з якою кожна колізійна норма складається здвох частин — обсягу і прив'язки. У першійчастині норми (в обсязі) вказуються правовідносини, які вимагають правовоговрегулювання (наприклад, здатність до укладення цивільно-правових угод; визначенняправа власності на річ). У другій частині (прив'язці, колізійному принципі,формулі прикріплення) міститься відсилання до законодавства держави, якеповинне регулювати певні правовідносини (згідно із законодавством держави, дестворено підприємство; за законом країни, де перебуває майно). За змістомприв'язки вони поділяються на односторонні та двосторонні.
Матеріально-правовийметод і матеріально-правові норми. Колізійна норма, відсилаючи до законодавствапевної держави, самостійно не регулює правовідносини з іноземним елементом. їїіснування має сенс за умови використання і матеріально-правової норми, тобтотакої, яка, по суті, регулює правовідносини в МПрП. Наявністьматеріально-правових норм свідчить про існування разом з колізійнимматеріально-правового методу регулювання зазначених відносин. Сутність цьогометоду полягає в тому, що правовідносини регулюються безпосередньо юридичниминормами, без відсилання до іноземної правової системи.
Укнизі «Международное частное право» за редакцією Г. К. Дмитрієвоїзапропоновано так званий загальний метод МПрП. Під ним розуміють сукупністьконкретних прийомів, способів і засобів юридичного впливу, спрямованого наподолання колізії права різних держав. Цей метод передусім поєднує способирегулювання, тобто шляхи юридичного впливу, виражені в юридичних нормах. Їх два— колізійно-правовий та матеріально-правовий. Обидва вони спрямовані наподолання колізії права. Сюди ж належать конкретні юридичні прийоми:застосування застереження про публічний порядок, вирішення інтерлокальних таінтертемпоральних колізій, зворотного відсилання і відсилання до права третьоїдержави тощо.
2. У чому відмінність і зв’язок міжприватним і цивільним правом
Кожна галузь права регулює суспільні відносини певного виду. Саме коло визначених відносин і складає предмет регулювання тієї чи іншої галузі права.
Предметомміжнародного приватного права є правовідносини двох груп. По перше, це такзвані колізійні відносини, а по друге — приватноправові відносини в широкомурозумінні слова, тобто власне цивільно-правові відносини — особисті немайновіта майнові, «обтяжені» іноземним елементом. Ці відносини випливають зправа власності, права на підприємницьку діяльність, торговельних та іншихвідносин, відповідно до зовнішньоекономічних контрактів. При цьому головнуувагу слід приділити саме останнім, оскільки традиційні сімейні, спадкові,трудові відносини достатньо повно відображені у наявній літературі з МПрП.
Предметправового регулювання цивільного права становлять відносини майнового танемайнового характеру. Майновими відносинами є правові відносини, що пов’язаніз належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном(речами). Наприклад, майновими відносинами є відносини права власності наземлю, будинок, меблі, гроші. Відносини немайнового характеру поділяються надві групи:
1. відносини, пов’язані з майновими(наприклад, права автора на результати інтелектуальної праці в царині науки,літератури, мистецтва тощо);
2. відносини, не пов’язані з майновими(приміром, право особи на честь, гідність, ім’я, листування тощо).
Отже,предметами як МПрП так і цивільного права становлять власне цивільно-правовівідносини — особисті немайнові та майнові, різниця між предметами правовогорегулювання цих двох галузей права є те, що відносини МПрП «обтяжені»іноземним елементом.
Взагалі,цивільне право серед цих галузей виконує інтегруючу міжгалузеву функцію. Багатойого норм та інститутів субсидіарно застосовують для регулювання різноманітних відносин.
3. Яке місце Посідає МПрП в Україні? Чи єпідстави вважати МПП самостійною галуззю права
В нашчас, коли Україна 19 років тому здобула незалежність, підвищилась активністьгромадян у всіх сферах суспільного життя, зросла міграція населення, розширюютьсязовнішньоекономічні зв’язки, зростає і необхідність всебічної регламентаціївідносин з “іноземним елементом”. Розвиток економіки, культури, засобівкомунікації, транспорту тощо вимагають правового оформлення такого типувідносин як міжнародних. В літературі, навчальних посібниках їх умовноподіляють на дві великі групи: міждержавні та неміждержавні. Перша становитьсферу міжнародного публічного права, друга – міжнародного приватного права.
Публічнеміжнародне право регулює відносини між державами і міжнародними організаціями.Міжнародне приватне право – цивілістичні відносини громадян та організацій –юридичних осіб за участю “іноземного елементу”. Ці галузі взаємопов’язані.Обидві регулюють міжнародні відносини. За чинною доктриною приватне міжнароднеправо не повинно суперечити принципам публічного міжнародного права.
Яквідомо, поділ правових норм на норми публічного і норми приватного права єтрадиційним. Ще юрист стародавнього Риму Доміцій Ульпіан зазначав, що публічнеправо належить до статусу держави, а приватне – до статусу окремих осіб. Цейподіл був сприйнятий правниками країн континентальної Європи і традиціязберігається до цього часу. До публічного права відносять галузі права, якірегулюють відносини органів державної влади і громадян та взаємовідносинидержавних органів між собою, а до приватного – галузі, що регулюють відносиниміж фізичними особами та організаціями – юридичними особами.
Отже,міжнародне приватне право можна визначити як сукупність національних таміжнаціональних норм, що регулюють різноманітні майнові, особисті, трудові,сімейні і процесуальні відносини, які виникають у сфері міжнародногоспілкування між фізичними і юридичними особами, а також їх відносинизазначеного характеру з державними і міжнародними організаціями.
Якзазначається в літературі, нині на розвиток міжнародного приватного прававпливають процеси, пов’язані з міжнародним господарським оборотом. Вонидістають вияв, по-перше, у прагненні розвинутих держав до зближення і,по-друге, у формуванні єдиного європейського економічного простору. А це ведедо появи уніфікованих правових норм. Загального визнання набуває поява управовому просторі відокремленої від національних систем права сукупностіюридичних норм, що регулюють міжнародні господарські зв’язки.
Чи єміжнародне приватне право самостійною галуззю права? Щодо природи нормміжнародного приватного права в літературі висловлювалися різні думки. Заоднією з них міжнародне приватне права є частиною міжнародного публічногоправа, за іншою – цього права не існує, а є внутрішнє законодавство, щостосується іноземців. Дехто з правників вважає, що міжнародне приватне правослід розуміти як поєднання внутрішнього законодавства і міжнародного публічногоправа. Але переважним, мабуть, є погляд, який зводиться до того, що оскількиміжнародне приватне право має свій предмет та методи регулювання, воно є самостійноюгалуззю права. Крім того, це, насамперед, внутрішнє право держави. Тому можназробити висновок: у нашій державі функціонує така галузь права як міжнароднеприватне право України.
4.Як співвідносяться визначення МПрП, колізійне, конфліктне право
Всучасній пострадянській науці міжнародного приватного права виділяють зазвичайдві основні групи відносин: а) господарські, зокрема, науково-технічні зв’язкиміж суб’єктами господарювання різних країн; б) майнові, сімейні, трудові таінші відносини за участю іноземних громадян.
Длярегулювання цих відносин застосовуються норми національного права таміжнародного публічного права, які у взаємодії утворюють певний комплекс нормміжнародного приватного права. Останній поділяється на матеріально-правові(такі, що регулюють конкретні відносини) та колізійні норми (такі, щовідсилають при потребі до законодавства іншої держави).
Наявністьколізійних норм обумовлює особливість міжнародного приватного права. Іноді йоготак і називають – колізійне право.
Такимчином, відносинами, які підпадають під сферу дії норм міжнародного приватногоправа, є, перш за все, відносини так званого приватного характеру – відносини,суб’єкти яких автономні та юридично рівноправні. В сукупність приватноправовихвідносин традиційно включаються цивільні, шлюбно-сімейні та трудові відносини.
ВУкраїні міжнародне приватне право покликано розв’язувати колізії, які виникаютьміж правовими системами різних держав. Таким чином, колізія в міжнародномуприватному праві – це така правова ситуація, в якій приватноправове відношеннявнаслідок наявності в ньому іноземного елемента підпадає під чинність двох чибільше національних правових систем. Тобто в ситуаціях (конфліктах), коливідношення характеризується проявом юридичного зв’язку з двома чи декількомаправопорядками, кожний з яких може бути застосованим для врегулювання даногосуспільного відношення. При чому у приписах відповідних систем права можутьміститися такі значні розбіжності, що юридичні наслідки застосування того чиіншого правопорядку можуть виявитися протилежними.
Потребазастосування колізійного методу може виникати як у випадку неідентичностізаконодавства різних правових систем з одного і того ж питання, так і у випадкуїх схожості. Для винесення рішення на основі законодавства певної держави судповинен, насамперед, зробити вибір між законодавством цих держав, тобтозвернутися до колізійної норми. Колізійний метод застосовується також завідсутності міжнародної уніфікації матеріально-правових норм із певногопитання.
Цейметод покликаний розв’язувати проблеми, які виникають у Міжнародному приватномуправі. Їх вирішення здійснюється різними способами. Наприклад, череззастосування уніфікованих матеріально-правових норм міжнародних договорів чизвичаїв; “переборення” колізії, тобто тимчасове її подолання стосовноконкретних випадків правозастосовчої діяльності, яка може виявлятися вофіційному чи неофіційному тлумаченні права. Але найчастіше для вирішенняколізійної проблеми застосовують саме колізійні норми, тобто норми права(національного чи міжнародного), що визначають законодавство тієї правовоїсистеми, яке необхідно застосувати до певного відношення. Тому метод, задопомогою якого врегульовуються колізії через застосування колізійних норм, іотримав назву колізійного.
Вирішенняпитання про те, яку правову систему обрати, коли системи кількох державколізують одна з одною, в багатьох випадках являє собою доволі складнезавдання. При його розв’язанні нерідко виникає необхідність враховувати потребиміжнародної співпраці, розвитку господарських зв’язків між державами таінтереси сторін – учасників відношення.
Для міжнародногоприватного права мають значення не будь-які колізії, а тільки такі, щовиникають між іноземними системами (міжнародні колізії). Внутрішні колізії,наприклад, такі, що виникають в одній правовій системі між різними її правовимиформами чи галузями, не входять до сфери міжнародного приватного права.
До речі, вислів«міжнародне приватне право» можна розглядати як компромісний для обохсистем. З точки зору континентального права «міжнародне приватне право»можна було б назвати «міжнародним цивільним правом». Але англосаксине використовують поняття «цивільне право». Як відомо, у них воно замінюєтьсязагальним правом (common lоw), судовим прецедентом, звичаєм і статутнимзаконодавством. Отже, назва «міжнародне приватне право»вписується укомпромісний принцип «ні вашим, ні нашим». До речі, назву «конфліктзаконів» (conflict of laws) англійські правники теж вважають невдалою дляміжнародного приватного права хоч би з огляду на те, що це право спрямовуєтьсясаме на усунення конфлікту між законодавств ми різних державами. Термін«конфлікт законів» запровадив англійський юрист А. Дайсі (A. Dicey).У 1896 р. саме він уперше опублікував фундаментальне дослідження міжнародногоприватного права Англії — трактат «Конфлікт законів».
Отже, можназробити висновок, що колізія права як явище породжується двома чинниками: наявністюіноземного елемента у цивільно-правових відносинах і різним змістом цивільногоправа у різних державах, з якими пов'язані відповідні правові відносини.Колізійні норми — це правила вибору права.
Подолання колізії-- основне завдання міжнародного приватного права.
Щей нині у ряді країн світу міжнародне приватне право за традицією називають«колізійним правом» або «міжнародним колізійним правом».
Очевидно,така назва занадто вузька, бо не враховує другої опори міжнародногоприватного права — матеріально-правових норм.
Колізійне право– складова міжнародного приватного права, тобто перше поняття вужче за друге.
4.Чи регулюють норми МПрП податкові відносини
Матеріально-правовінорми міжнародних угод є уніфікованими правилами, створеними кількомасуб'єктами права для безпосереднього регулювання правовідносин, що частовиникають у практиці міжнародного приватного права. Міжнародні угоди можутьповністю або частково містити такі норми. Здебільшого матеріально-правовий методзастосовується за укладення угод із питань авторського права, регулюванняпраці, відшкодування шкоди, зовнішньоекономічних відносин, деяких інших. 53
Норминаціонального законодавства, які регулюють правовідносини з "іноземнимелементом", можуть міститися в конституціях держав та іншомузаконодавстві, прийнятому на основі конституцій.
Убагатьох державах приймаються нормативно-правові акти, присвячені питаннямзовнішньоекономічної діяльності, скажімо, законодавство з питань іноземногоінвестування.
Порядіз вказаними існують матеріально-правові норми, які не створюютьсяспеціально для врегулювання правовідносин з "іноземним елементом".Проте вони застосовуються внаслідок відсилання до них створених для регулюваннявідносин у міжнародному приватному праві матеріально-правових норм-відсилань.Так, наприклад, у податковому законодавстві держав (як це є у ДекретіКабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від26 грудня 1992 р.) може зазначатися, що пільги в оподаткуванні громадян певноїдержави поширюються і на оподаткування іноземних громадян. Питання про те,чи вважати ці норми такими, що входять до складу міжнародного приватного права,не отримало однозначного вирішення у доктрині правових систем, в т. ч. й увітчизняній.
Міжнародна фінансоваполітика — це сукупність заходів і рекомендацій держави у сферіміжнародних фінансів. Реалізація міжнародної фінансової політики відбуваєтьсячерез укладення міжнародних угод, видання нормативних актів, усі формидержавного регулювання фінансової сфери. Міжнародна фінансова політика можебути довгостроковою та поточною. Довгострокова політика передбачає структурнізміни в галузі міжнародних фінансів. Поточна політика — це оперативнерегулювання фінансових ринків.
Зфункціонального погляду в структурі міжнародної фінансової політики можнавиділити валютну, податкову, кредитну політики.
Податковаполітика — інструмент державногорегулювання експорту та імпорту товарів, послуг та капіталу. Вона діє черезреалізацію норм податкового механізму, що застосовується до резидентів, якідіють за кордоном, та до іноземних платників податків. Звичайно, міжнароднісистеми оподаткування різних країн відрізняються одна від одної, але є певніподібності і взаємні домовленості. Податкова політика може застосовуватись дляобмеження чи сприяння надходжень у країну імпортних товарів, послуг такапіталу.
6.Задача
Суднохіднакомпанія, яка має місце знаходження і зареєстрована в Україні уклала ізгромадянкою України Ковтун трудовий договір, що передбачає її обов’язокпрацювати лікарем на лайнері, що курсує між Україною, Італією, Францією,Іспанією, Єгиптом.
Договір бувукладений на українській мові, підписаний сторонами у м.Одеса і передбачаввиплату винагороди у гривнях. Судно експлуатується товариством – юридичноюособою грецького права, ходить під прапором Греції і зареєстровано у м. Неаполь(Італія).
Згодом вказанийдоговір із громадянкою Ковтун було розірвано достроково.
У самомудоговорі про порядок розірвання та про право, яке має застосовуватися допорядку і наслідків достроково розірвання зазначеної угоди, нічого не вказано.Пані Ковтун подала позов до компанії у м. Неаполь.
Питання
Визначтекількість та види іноземних елементів у даних правовідносинах.
Право якоїдержави має застосовуватися до порядку розірвання трудової угоди?
Прийміть доуваги те, що переважно до трудових угод застосовується принцип країни місцяроботи (lex loci laboris). Що може вважатися місцем роботи відносно морськогосудна?
Розв’язання:
Загальновизнанимє положення, за яким іноземний елемент у відповідних відносинах може мативигляд:
• іноземногосуб'єкта;
• іноземногооб'єкта або
• іноземногоюридичного факту.
Іноземнимсуб'єктом відносин, як у наведеному прикладі, може виступати іноземна фізичнаабо іноземна юридична особа; іноземним об'єктом — певне благо, яке знаходитьсяза кордоном (це може бути річ, право, обов'язок і т. ін.); що стосуєтьсяюридичного факту, то це, у загальному вигляді, та чи інша дія або подія, щомали місце в межах іноземного правопорядку, на підставі яких чи з приводу якихв межах іншого правопорядку відповідні відносини виникають, змінюються абоприпиняються.
Окремо сліднаголосити, що у реальному житті можуть мати місце ситуації, коли «іноземнийелемент» присутній не окремо у якомусь із зазначених видів, а у тому чи іншомупоєднанні вказаних елементів..
Вданій задачі іноземний елемент: товариство – юридичнаособа грецького права, яка ходить під прапором Греції і зареєстрована у м.Неаполь (Італія).
У системіколізійних норм, які використовуються для регулювання трудових відносин з"іноземним елементом", переважними є ті, що призначені саме для цихвідносин: закон держави місця роботи (lex loci laboris); закон держави,з якої відряджено працівника (lex loci delegationis) та ін. Але оскільки трудовівідносини у деяких правових системах регулюють ще й норми цивільного права, тозастосовуються прив'язки, притаманні регулюванню цивільно-правових угод,зокрема закон автономної волі. Колізійні прив'язки можуть вказувати на право,яке підлягає застосуванню до певних трудових відносин; форми контракту;суб'єктів трудового правовідношення.
Як основні управових системах переважно використовуються відсилання до закону місцяукладення трудового контракту, місця виконання роботи, спільного місцязнаходження сторін, спільного громадянства.
Для регулюванняспеціальних трудових правовідносин, таких як виконання робіт у відрядженні чина територіях кількох держав, переведення на роботу в іншу країну тощозастосовують додаткові колізійні прив'язки. Ними є, наприклад, відсилання дозакону держави, в яку направлено працівника у відрядження, на території якоївостаннє виконувалася робота.
Прив'язка —закон автономії волі використовується багатьма державами «сім'їконтинентального права». Вона означає, що сторони, укладаючи трудовийконтракт, можуть самостійно обрати правопорядок, якому підпорядкують своїтрудові відносини. На законодавство, обране сторонами для регулювання трудовихвідносин, може бути чітко вказано у контракті, або ж випливати з його змісту чипроформи (зразка, типової форми), чи з указівки, суд якої держави можерозглядати спір. Це властиво правовій системі України. Більшість європейськихдержав (у т. ч. й Україна) не застерігають про обрання конкретного правопорядкудля регулювання умов контракту. В них дозволяється обирати чи змінювати обранезаконодавство у будь-який час до укладення чи після укладення контракту тапідпорядковувати різні умови контракту законодавству різних правових систем.
Закон державимісця роботи (lex loci laboris)
“Трудові відносинигромадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносиниіноземних громадян, які працюють на підприє-мствах, в установах, організаціяхУкраїни, регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнароднимидоговорами України” (ст. 8 “Регулювання трудових відносин громадян, якіпрацюють за межами своїх держав” Кодексу законів про працю України).
Міжнародномуприватному праву відомі інтерлокальні (інтерперсо-нальні) та інтертемпоральніколізії. Перші стосуються держав, що мають автономні одиниці з самостійнимипідсистемами права. Другі породжу-ються правовими нормами держави, прийнятими урізний час.
Усі цивільнісправи, в тому числі й ті, в яких беруть участь іноземці, особи безгромадянства, іноземні підприємства та організації, суди нашої державивирішують на підставі Конституції, інших актів законодавства України, укладенихнею міжнародних договорів у порядку, передбаченому ЦПК. А у випадках,передбачених законом, суд застосовує норми права інших держав (ст. 11 ЦПК).Отже, іноземне законодавство у справах з іноземним елементом судами Українизастосовується тоді, коли про це є конкретна вказівка закону
Дорегламентації трудових відносин на транспорті, скажімо, на морському, типовою єколізійна прив'язка — закон прапора; нарічковому, повітряному — місця реєстрації судна; на автомобільному — особистийзакон перевізника.
Колізійнаформула — закон прапора (lex flagi) регулює вибір законодавства доправовідносин, що виникають у сфері торговельного мореплавства.
Отже,в даній задачі до порядку розірвання трудової угоди повинно застосовуватисьправо держави, під чиїм прапором ходило морське судно, тобто правом Греції, такяк судно експлуатується товариством – юридичною особою грецького права, ходитьпід прапором Греції.
Списоквикористаної літератури
1.ЗУ «Про міжнародне приватне право», 23.06. 2005 р. із змін. і доп.
2. Богуславский М. М. Международное частное право: Практикум. — М.: Юристъ, 2009.
3. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 2-ге вид., перероб. й допов. — К.: Знання: КОО, 2009.
4. Данилькевич Н. И., Федоров О. Н. Международное частное право. — Днепропетровск: Арт-Пресс, 2007.
5. Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. — К.: Україна, 2006.
6. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти — Юлдашев О. Х., Київ, 2004.
7. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник 2-ге, видання, стереотипне — Дахно І. І., Київ, 2004.
8. Фединяк Г. С.,Фединяк Л. С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком-інтер, 2008.
9. Цивільне правоУкраїни / За ред. О. В. Дзери, Н. С Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2009. —Кн. 1.