КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни: “Трудове право України”
на тему:
“ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
ЗА КОРДОН (РОСІЯ) ”
Студентки IV курсу, 4 групи
Науковий керівник:
Київ 2004 р.
Працевлаштування – це система організаційних, економічних і правовихзаходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення. У широкомузначенні воно об’єднує всі форми трудової діяльності, що не суперечатьзаконодавству, включаючи самостійне забезпечення себе роботою, в тому числііндивідуальну трудову діяльність, підприємництво, фермерство тощо. У вузькому жзначенні під працевлаштуванням розуміють такі форми трудової діяльності, яківстановлюються при сприянні органів держави або недержавних організацій.
Певні економічні проблеми, низька мотиваціялегальної зайнятості, значний рівень безробіття створили об'єктивні умови для пошуку громадянами України роботи за кордоном1. Крім недостатньої сфери пропозиції праці істотним фактором трудовихміграцій є і неадекватна оцінка вітчизняної робочої сили. Сьогодні середнязарплата в Україні ледь перевищує $100, а мінімальна заробітна плата складає$40. Сучасний ринок праці України – це 29 млн. громадян працездатного віку, зяких 2,1 млн. – безробітні. За межами України трудяться 3-4 млн. нашихспівгромадян. Приведена цифра є оціночною – розрахована на основі статистичнихі адміністративних даних про чисельність і економічну активність населення,даних консульських установ України і суб'єктів господарської діяльності, щозаймаються посередництвом по працевлаштуванню за кордоном.
Каналами трудової міграції є:
— самостійний пошук місця роботи (насамперед, у країнах, з якими вУкраїни немає візового режиму),
— використання туристичних агентств, через які українці легально, яктуристи, потрапляють у країну і, незаконно там залишившись, займаються трудовоюдіяльністю;
— використання послуг суб'єктів господарської діяльності попосередництву в працевлаштуванні за кордоном, коли надання таких послугздійснюється в рамках зовнішньоекономічних договорів іноземних роботодавців іпосередників тих країн, що зацікавлені у використанні праці наших громадян.
Громадяни України, які працевлаштувалися через посередницькі структури,є єдиною в країні категорією трудових мігрантів, які мають можливість легальноодержати роботу за межами нашої держави. Механізми надання посередницькихпослуг включають зовнішньоекономічний договір між іноземним роботодавцем таукраїнським посередником, а також трудовий договір (він підписується в Україні)між іноземним роботодавцем і українським працівником. У трудовому контрактізазначаються місце роботи, розмір заробітної плати, умови праці, питаннястрахування, права і обов’язки найманого працівника і роботодавця, форс мажорніобставини. Крім цього, для громадян України, яким надаються посередницькіпослуги для працевлаштування, скажімо, на судна під іноземним прапором,складовою частиною особистого трудового договору є договір між іноземнимроботодавцем і певною профспілковою організацією України (яка представляєінтереси моряка), де обговорені стандартні умови наймання.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про зайнятістьнаселення» інтереси українських громадян, що тимчасово працюють закордоном, захищаються міждержавними і міжурядовими угодами, що підписуютьсяУкраїною з іншими державами (проте дія цих угод, цілком природно, поширюєтьсяна лише на тих громадян, що знаходяться і працюють у країнах працевлаштуваннявинятково на законних підставах). Такі договори підписані, зокрема, і з Росією.Ними передбачено наступне:
1) порядок залучення працівників, кваліфікаційні, вікові й інші вимогивстановлюються країною працевлаштування (Росією), виходячи з діючого на їїтериторії законодавства;
2) кожна зі сторін визнає без легалізації дипломи, посвідчення проосвіту, відповідні документи про присвоєння звань, розрядів, кваліфікацій. Цідокументи мають бути переведені на державну мову країни працевлаштування ізавірені у встановленому законодавством порядку;
3) сторони взаємно визнають виробничий стаж, включаючи стаж запільговими підставами і за спеціальностями;
4) трудова діяльність працівника оформляється трудовим контрактом,укладеним роботодавцем;
5) працівники підлягають соціальному страхуванню і соціальномузабезпеченню (крім пенсійного). Їхнє медичне обслуговування забезпечується зарахунок роботодавця;
6) в'їзд і виїзд працівників здійснюються відповідно до діючого натериторії країни працевлаштування законодавства.
Необхідною передумовою легального влаштування закордоном на роботу є, зокрема, одержання до в'їзду в країну дозволу напрацевлаштування. Для одержання такого дозволу, як правило, потрібнепідтвердження від служби зайнятості Росії, наявність страхового забезпечення таінших необхідних документів від іноземного роботодавця.
Варто також нагадати, що правовий захист закордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установоюнашої держави тільки в межах законодавства країни перебування.
При зверненні до посередницьких структур з питаньпрацевлаштування за кордоном, у кожному випадку необхідно уважно ознайомитися зумовами, які ними пропонуються, і вимагати пред'явлення не тільки ліцензіїМіністерства праці та соціальної політики України, але і дозволу Державногоцентра зайнятості України на посередництво в працевлаштуванні у обраній країні(тобто в Росії). Варто усвідомлювати те, що внутрішнє законодавство іноземнихдержав насамперед захищає власний ринок праці.
Роботодавець не має права вимагати у бажаючоговлаштуватися на роботу паспорт громадянина України. Треба пам'ятати, що паспортє власністю України.
Вік особи, з якого допускається прийняття нароботу громадян, визначається законодавством сторони працевлаштування[1]. Трудова діяльність, як вже зазначалося,оформлюється трудовим договором (контрактом), який реєструється в установі, визначенійУповноваженим Органом. Проте якщо трудовий договір розірваний у зв'язку зліквідацією підприємства (установи, організації), скорочення чисельності абоштату працівників, Уповноважений Орган Росії вживає заходів щодо включенняПрацівника в інші, рівноцінні, трудові відносини на строк дії трудовогодоговору (контракту). При неможливості працевлаштування на Працівникапоширюються порядок і пільги, що передбачені законодавством Росії длявивільнюваних працівників. За місцем постійного проживання працівнику надаєтьсяправо на працевлаштування на загальних підставах.
Наявна інформація свідчить про те, що зазвичай вбільшості випадків відсутність знань про країну, умов перебування іпрацевлаштування в ній призводять до того, що громадяни України довіряють своюдолю сумнівним посередницьким структурам, що заробляють на«перепродажі» робочої сили закордонним замовникам.
У цьому зв'язку необхідно нагадати, що нелегальнепрацевлаштування за кордоном є правопорушенням, що карається відповідно дочинного законодавства і спричиняє адміністративну, а в деяких країнах навітькримінальну відповідальність, з подальшою депортацією з країни і забороноюв'їзду до неї на визначений період.
Одержання ж туристичних віз передбачає саметуристичний характер поїздки, а не виїзд за кордон з метою подальшогопрацевлаштування. Іноземці, що не одержали дозволу на роботу у встановленомузаконодавством країни перебування порядку, вважаються нелегальними мігрантами.
Питання працевлаштування в Російській Федераціїрегулюються указом Президента Росії 1993 року «Про залучення івикористання в Російській Федерації іноземної робочої сили». Статус іправа іноземних громадян, що працюють у Москві, регулює постанова уряду Москви«Про відповідальність роботодавців за порушення правил при використаннііноземної робочої сили» від 26 вересня 1999 року. Восени 2002 рокуросійський уряд видав постанову про квотування іноземних громадян на роботу вРосії.
Ці питання регулюються також міжнародними угодамив рамках СНД, двосторонніми домовленостями, а також національним законодавствомРосії (законами і підзаконними актами).
За інформацією Посольства України в Росії, умовиперебування офіційно залучених до роботи громадян України в цій країні часто невідповідають нормам і вимогам міжнародного права1. Українці одержують більш низьку заробітну плату,ніж росіяни, за одну й ту ж саму роботу. Надбавки за роботу не виплачуються,відсутнє медичне обслуговування, не існує безкоштовного медичного страхування,до того ж, російська сторона постійно вводить нові обмеження на перебуваннягромадян України в Росії.
Російська сторона часто порушує положеннядвосторонніх україно-російських угод, що виявляється у відмові в тимчасовійреєстрації по внутрішніх паспортах громадянина України тим особам, щоприбувають на роботу до Російської Федерації.
Невиконання російською стороною зобов'язань, щовипливають з міжнародних угод про трудову діяльність і соціальний захистгромадян України і Росії, що працюють за межами своїх держав (угода від 14січня 1993 р), фіксувалися в 1997-2002 р., в основному на підприємствахнафтогазового комплексу, розташованих у регіонах Західного Сибіру, московськихбудівельних організаціях тощо.
Вітчизняні експерти не дійшли єдиного висновку про те, що більшвідповідає інтересам України – збільшення трудової міграції в Росію чи їїобмеження. З одного боку, відтік працездатного населення створює дефіцитробочої сили в Україні, однак з іншого боку – можливість працювати за кордономвирішує проблему дефіциту робочих місць (на грудень 2003 року навантаження наодне робоче місце складало 7 осіб) і збільшує доходи населення. Проте, Україназацікавлена відстоювати право своїх громадян на вільне працевлаштування в Росіїі припиняти спроби дискримінації в цьому питанні стосовно українських трудовихмігрантів – на російському ринку праці працівники з України повинні мати такі жправа, як і громадяни Росії.
Так, Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України,,всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців тавсеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки від 19.04.04передбачено, зокрема, і посилення соціального захисту громадян України, якіпрацюють за кордоном, зокрема через:
— участь соціальних партнерів у розробці проектів міжнародних угод зпитань працевлаштування громадян України за кордоном та забезпеченнігромадського контролю за реалізацією цих угод;
— упорядкування видачі ліцензій на посередництво у працевлаштуванні закордоном.
У результаті здійснення заходів щодо поліпшення ситуації у сферізайнятості населення у 2004 році очікується, зокрема, посилення соціальногозахисту громадян, які працюють за кордоном[2].
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИТА ДЖЕРЕЛ ЗАКОНОДАВСТВА
1. План дій на 2004 рік щодо виконання Державноїпрограми зайнятості населення на 2001-2004 роки, затверджений розпорядженнямКабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. № 276-р
2. Угода між Урядом України і Урядом РосійськоїФедерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, якіпрацюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року
3. Болотіна Н.Б. Трудове право України – К., 2001
4. Еженедельник «Заграница», № 10 (219), март 2004 г.,статья «Гастарбайтер в законе»
5. www. russia. org. ua, Трудоустройство граждан Украины в России,2004