Міністерствовнутрішніх справ
Харківськийнаціональний університет внутрішніх справ
Навчально-науковийінститут права, економіки та соціології
Заочнаформа навчання
Кафедрацивільно-правових дисциплін
Курсоваробота
знавчальної дисципліни: «Право інтелектуальної власності»
натему: «Право промислової власності»
Виконала;
Студентка групи
ПЗзб-09
Перевірив:
Євпаторія-2009
План
Вступ
1. Поняття промислової власності, її сутність та юридична природа
2. Об'єкти правової охорони
3. Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки та їхправа
4. Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Патент
5. Захист прав патентовласника. Правове становище патентних повірених
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Згідно зі ст.54 Конституції Українигромадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічноїтворчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних іматеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальноїдіяльності.
Поняття (термін) «інтелектуальна власність»не є новим. Його походження пов'язано із середньовіччям, з Францією, де їїзаконодавство кінця ХVIII сторіччя дало правове тлумачення цього феномена,виходячи з теорії природного права, яка одержала свій подальший і послідовнийрозвиток у працях видатних французьких філософів-просвітителів (Вольтера,Дідро, Гельвеція, Гольбаха, Руссо). Згідно з цією теорією право автора — власника будь-якого творчого результату є невід'ємним природним правом, якевиникає з природи творчої діяльності и існує незалежно від визнання цього правадержавною владою. Французький патентний закон від 7 січня 1791 р. наголошував,що будь-яка нова ідея, виголошена і здійснення якої може бути кориснимсуспільству, належить тому, хто її створив. Було б обмеженням прав людини не визнаватипромислового винаходу власністю його творця.1 В науковий обіг цей термінувійшов у середині 50-х років XX століття.
У загальновживаному розумінніінтелектуальна власність — це право особи на результати розумової діяльностілюдини у науковій, художній, виробничій та інших сферах діяльності2.
Правові основи регулювання і захисту праваінтелектуальної діяльності в Україні встановлені в Книзі четвертій «Правоінтелектуальної власності» ЦК України, у Книзі п'ятій ЦК (глави 75, 76), в якійврегульовуються договірні відносини з приводу розпорядження майновими правамиінтелектуальної власності, численних законах і підзаконних нормативно-правовихактах та міжнародних правових угодах.
Згідно зі ст.420 ЦК України, до об'єктівправа інтелектуальної власності належать:
літературні та художні твори;
комп'ютерні програми;
компіляції даних (бази даних);
виконання;
фонограми, відеограми, передачі (програми)організацій мовлення;
наукові відкриття;
винаходи, корисні моделі, промисловізразки;
компонування (топографії) інтегральнихмікросхем;
раціоналізаторські пропозиції;
сорти рослин, породи тварин;
•комерційні (фірмові) найменування,торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
•комерційні таємниці.
Зазначена стаття містить чіткий перелік об'єктівправа інтелектуальної власності, який, до речі, не співпадає з таким заГосподарським кодексом України. Стаття 154 ГК не містить серед них науковихвідкриттів та раціоналізаторських пропозицій, бази даних. На мою думку,відсутність у переліку об'єктів права інтелектуальної власності застереження,що даний перелік не є вичерпним, непередбачливо, адже можуть з'являтися і іншірезультати інтелектуальної, творчої діяльності, які будуть визнаватисяоб'єктами вказаного права.
1. Поняття промислової власності, їїсутність та юридична природа
Право інтелектуальної власності слідрозглядати у двох значеннях: об'єктивному та суб'єктивному. У суб'єктивномузначенні право інтелектуальної власності являє собою суб'єктивне право (майновіабо немайнові права) на інтелектуальний продукт, тобто певні правомочностітворця або іншої особи стосовно інтелектуального продукту.
В об'єктивному значенні правоінтелектуальної власності — це система правових норм, які регулюють суспільнівідносини у сфері створення та використання інтелектуального продукту. Цясукупність правових норм становить підгалузь цивільного права і складається здекількох правових інститутів: авторське право та суміжні права, правопромислової власності (патентне право), інститут засобів індивідуалізаціїучасників цивільного обігу та їх продукції і послуг. Кожний з названихінститутів регулює суспільні відносини у певній сфері інтелектуальноївласності, яка відрізняється як специфікою самого інтелектуального продукту,так і пов'язаними з нею особливостями його використання3.
Так, інститут авторського права та суміжнихправ призначений для охорони результатів художньої творчості — творів науки,літератури та мистецтва (об'єктів авторського права) а також групи об'єктів,які з'являються з метою їх розповсюдження — виконання творів, фонограм тавідеограм, програм теле- та радіомовлення (об'єктів суміжних прав).
Інститут засобів індивідуалізації учасниківцивільного обігу, їх продукції та послуг містить норми, які охороняють такіоб'єкти, як комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, географічнезазначення. Ці об'єкти поєднує те, що вони мають за мету індивідуалізуватисуб'єктів відповідних прав, позначити різницю між ними, дають змогу відрізнититовари та послуги одного суб'єкта від однорідних товарів та послуг іншого, атакож рекламують як самого суб'єкта, так і якість та властивості його продукції(послуг).
Право промислової власності регулюєвідносини щодо створення, використання та оформлення прав на результатинауково-технічної творчості людини, до яких відносяться: винаходи, кориснімоделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, селекційні досягненняу рослинництві та тваринництві, топографії інтегральних мікросхем. Вониохороняються після спеціального оформлення прав і одержання охоронногодокументу — патенту або свідоцтва. За назвою документа, що обумовлює охоронубільшості об'єктів, -патент — цей інститут також називають патентним правом.
Крім зазначених об'єктів, ЦК регулюєвідносини з права інтелектуальної власності на наукове відкриття та комерційнутаємницю. Останні також створюються інтелектуальною працею людини, маютьнауково-технічну та економічну цінність, що і зумовило необхідність їх охорони.
Промислова власність є невід'ємнимелементом господарської діяльності підприємств усіх форм власності, вонаорганічно пов'язана з економічним и процесами, що відбуваються у будь-якійкраїні.
На відміну від авторського права, де правана твори науки, літератури та мистецтва виникають без виконання будь-якихформальних дій, про об'єкти патентного права — винаходи, корисні моделі тапромислові зразки — можна говорити лише з моменту одержання патенту. Такийпідхід законодавця пояснюється можливістю паралельного винахідництва, а томуіснує потреба кваліфікації творчого досягнення і закріплення права на нього законкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.
Отже, на підставі наведеного можнавизначити, що промисловою власністю визнаються результати науково-технічноїтворчості, які відповідають вимогам законодавства. Право промислової власностів об'єктивному значенні — це сукупність правових норм, які регулюють суспільнівідносини, що складаються в процесі створення, оформлення та використаннярезультатів науково-технічної творчості.
В суб'єктивному значенні право промисловоївласності є право, яким наділяється відповідно до законодавства авторбудь-якого результату науково-технічної діяльності. Отже, об'єктомсуб'єктивного права промислової власності може бути будь-який результатнауково-технічної діяльності незалежно від того, чи відповідає цей результатвстановленим вимогам. Наприклад, винахідник подав пропозицію до ДержпатентуУкраїни. Пропозиція відзначається високою ефективністю, але її новизнавтрачена. Пропозиція ознакам винаходу не відповідає і тому ним не може бути визнана.Незважаючи на це, ця пропозиція не перестала бути об'єктом права власності їїавтора-винахідника. Інша справа, що держава не зможе забезпечити надійнуправову охорону цієї пропозиції. Вона може одержати захист лише якраціоналізаторська пропозиція.
Іноземні особи та особи без громадянствамають рівні з громадянами України права, що передбачені законодавством Українипро промислову власність, відповідно до міжнародних договорів України чи наоснові принципу взаємності.
Іноземні та інші особи, що проживають чимають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах зДержпатентом України реалізують свої права через представників, зареєстрованихзгідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, якезатверджується Кабінетом Міністрів України.
2. Об'єкти правової охорони
Наявність схожих рис винаходів, кориснихмоделей та промислових зразків послугувала підставою їх спільного правовогорегулювання. Об'єкти патентного права регламентуються положеннями ЦК, ЗаконамиУкраїни «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав напромислові зразки».
Винахід та корисна модель — це результатиінтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології, а промисловийзразок — у галузі художнього конструювання.4
Кожна держава встановлює критерії длявизнання результату творчої діяльності саме об'єктом патентного права. Так, вУкраїні правова охорона надається винаходу, корисній моделі та промисловомузразку, які не суперечать публічному порядку, принципам гуманності та моралі івідповідають умовам патентоздатності.
Умови патентоздатності — це вимоги, щопред'являються законодавством до результатів творчої діяльності та кваліфікаціїїх як об'єктів патентного права: новизна, винахідницький рівень і промисловапридатність (у тому чи іншому їх поєднанні).
Винахід — це технологічне (технічне)вирішення у будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, що відповідаєвимогам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатнедля використання.
Отже, законодавство не обмежує полевинахідницької діяльності певною технологічною галуззю.5
Винахід є новим, якщо його сутність невідома з рівня техніки. Такий рівень щодо заявленої пропозиції визнається завсіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до датипріоритету винаходу. Бувають випадки, коли новатор самостійно вирішує певнізадачі. Інколи виявляється, що така задача вже вирішена, але відомості про цеще не надійшли до винахідника. Винахід повинен давати нове технічне рішення, невідоме сучасному рівню техніки. Тому не може бути визнана винаходом пропозиція,описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво вУкраїні чи за її межами.
Корисна модель — це результатінтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології, що є новим іпромислово-придатним.
Порівнюючи наведені поняття, можна дійтивисновку, що законодавство України пред'являє різні за обсягом вимоги довказаних результатів інтелектуальної діяльності у сфері технологій для того,щоб визнати їх об'єктами патентного права.6
Промисловий зразок — результат творчоїдіяльності людини у галузі художнього конструювання, якщо він є новим.Закріплення стосовно промислового зразка лише одного критерію патентоздатності,на відміну від винаходу та корисної моделі, можна пояснити особливістю самогооб'єкта, бо у даному випадку правовій охороні підлягає зовнішній виглядпромислового виробу. Зокрема, в автомобілі міститься велика кількість винаходіві корисних моделей, а зовнішній вигляд останнього і окремих його складових — цепромислові зразки.7
Новизна об'єкта встановлюється на певниймомент — на дату подачі заявки або, якщо заявлено пріоритет, на датуостаннього. Таким чином, відомості, що стали загальнодоступними після цієїдати, не можуть враховуватися при оцінці новизни.
Заявник може скористатися пріоритетом,тобто першістю у поданні заявки. Пріоритет об'єкта може бути встановлений задатою надходження до Державного департаменту інтелектуальної власності (далі — держдепартамент) чи відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенціїз охорони промислової власності протягом 12 місяців від дати подачі попередньоїзаявки стосовно такого ж винаходу (корисної моделі) чи протягом шести місяцівтакого ж промислового зразка, якщо на попередню заявку не заявлений пріоритет.Якщо деякі ознаки винаходу (корисної моделі) відсутні у формулі, викладеній упопередній заявці, то для надання права пріоритету достатньо, щоб в описіпопередньої заявки були точно вказані ці ознаки. Що стосується промисловогозразка, то пріоритет поширюється лише на ті ознаки, які зазначені у попереднійзаявці, пріоритет якої заявлено.
Винахід і корисна модель визнаються новими,якщо вони не є частиною рівня техніки, який включає: всі відомості, що стализагальнодоступними у світі, а також зміст будь-якої заявки на видачу в Україніпатенту (у тому числі, міжнародної заявки, у якій зазначена Україна) у тійредакції, в якій цю заявку було подано спочатку.
Промисловий зразок визнається новим якщосукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі і незазначена у раніше одержаних Держдепартаментом заявках, за винятком тих, що назазначену дату вважаються відкликаними, відкликані, або за ними прийнятірішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.
Загальнодоступними є відомості, якімістяться у джерелах інформації, з якими може ознайомитися невизначене колоосіб. При цьому не має значення, чи ознайомився фактично будь-хто зі змістомцих відомостей, достатньо лише потенційної можливості для цього.
За загальним правилом, розголошення сутіоб'єкта до моменту подання заявки на видачу патенту є підставою для відмови вправовій охороні і його вільного використання будь-якою особою. Враховуючи такінаслідки, законодавство надає пільгу по новизну. Суть її полягає у тому, що навизнання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка патентоздатними невпливає розкриття інформації про них винахідником (автором) або особою, якаодержала від винахідника (автора) прямо чи опосередковано таку інформацію:
стосовно винаходу чи корисної моделі — протягом дванадцяти місяців;
стосовно промислового зразка — шестимісяців до дати подання заявки, або, якщо заявлено пріоритет, до дати їїпріоритету. При цьому, обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладаєтьсяна особу, заінтересовану у застосуванні цієї пільги.
Усі країни, залежно від того, у яких межахнаявні відомості порочать новизну, поділяються на:
країни з абсолютною світовою новизною, уяких на визнання об'єкта новим впливає розкриття його суті будь-яким способомна території цієї
країни або за її межами. Вимогу абсолютної світовоїновизни закріплює більшість країн світу, у тому числі і Україна;
країни з обмеженою світовою новизною, уяких на визнання об'єкта новим впливає розкриття його суті будь-яким способом,за виключенням того, що відкрите застосування враховується при визнанні новизнилише тоді, коли воно мало місце та території країни патентування (наприклад,Індія);
країни з місцевою (локальною, національною)новизною, у яких для визнання об'єкта новим враховують лише ті факти розкриттяінформації, які мали місце на території їх країни (наприклад, Панама).
Винахідницький рівень свідчить про творчийхарактер і є якісною оцінкою винаходу. Винахід має винахідницький рівень, якщодля фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.
Винахід — це винайдення, відшуканнярішення, якого фахівець не знає. Це рішення істотно відрізняється від подібнихвідомих рішень (прототипів) таким ознаками чи перевагами, що роблять доцільнимйого використання. Винахідництво — це творчий пошук, створення нового пристрою,технології, матеріалу тощо. Саме про це йдеться в Законі «Про охорону правна винаходи і корисні моделі: право авторства на винахід належить громадянину,який створив винахід. Тому не вважається винаходом запозичення відомогорішення, перенесення і використання позитивного досвіду, хоч ці заходи можутьбути досить ефективними. У них немає творчого процесу самого винахідництва.Проте лише творчого характеру для визнання за пропозицією винахідницького рівняще недостатньо. Може бути творчість, а її результати визнати винаходом немаєпідстав. Пропозиція має творчий характер, але не відповідає вимогампатентоспроможності. Вона визнається такою, що має винахідницький рівень, якщопорівняно з рішеннями, відомими у науці й техніці на дату пріоритету,пропозиція характеризується новою якістю, перевагами, які позитивновідрізняються від відомих рішень. Винахідницьким рівнем відзначаються, зокрема,пропозиції, які відкривають нові галузі техніки, нові напрями у суспільномувиробництві, медицині, сільському господарстві або створюють нові види ціннихматеріалів, машин, виробів, які істотно поліпшують умови і безпеку праці, атакож самої продукції, виробленої на основі пропозиції.
Промислова придатність. У Законі „Проохорону прав на винаходи і корисні моделі“ йдеться про промисловевикористання, але з подальшого тексту випливає, що використання може мати місцене тільки в промисловості, а й у сільському господарстві, системі охорони здоров'я,оборони, транспорту та інших галузях народного господарства. У цій нормі Закону(п. 7 ст. 6) йдеться про два аспекти поняття „промисловапридатність“:
а)галузі застосовування винаходу;
б)технічна можливість використаннявинаходу.
Іноді надходять пропозиції, які за своїмипараметрами відповідають вимогам патентоспроможності, але вони за сучаснихумов, наприклад, ще не можуть бути використані в суспільному виробництві —немає відповідного устаткування, матеріалів тощо.
Із Закону випливає, що пропозиція може бутивикористана у будь-якій галузі практичної діяльності людини, суспільства,держави, не забороненій чинним законодавством. Це може бути наукова ігосподарська діяльність, культосвітня і лікувальна тощо. Не обмежуєтьсявикористання винаходу формами власності і господарювання. Винахід може бутивикористаний як державними, кооперативними, акціонерними, так і іншимипідприємствами, організаціями й установами. Може використовуватись для власнихпотреб, а також за кордоном шляхом продажу ліцензій тощо.
У Законі підкреслюється й така ознакавинаходу, як технічна можливість його застосування на практиці, тобтопропозиція має бути придатною для відтворення, повторення і тиражування у данийчас і в майбутньому. Отже, винаходом визнається і пропозиція, яка може бути використаналише за умови появи технічної можливості у майбутньому.
Ця вимога до винаходу вказує на те, щорозв'язання практичного завдання здійснюється технічними засобами. Такийвисновок випливає з двох попередніх вимог, які визначаються рівнем техніки. Крімтого, ця вимога передбачає ще одну якісну ознаку винаходу — його позитивнийефект. Отже, здатність до промислового використання означає і корисністьвинаходу. Корисність пропозиції може виявлятися у різноманітних формах іспособах. Вона може приносити певний економічний ефект, поліпшувати умови ібезпеку праці, поліпшувати якість продукції, зменшувати витрати енергії іматеріалів, а також негативний вплив на навколишнє середовище тощо.
Об'єктом винаходу чи корисної моделі можебути продукт (пристрій, речовина тощо), спосіб або застосування раніше відомогопродукту чи способу за новим призначенням9. Закон України «Про охорону прав навинаходи і корисні моделі» (п.2 ст.6), конкретизуючи поняття продукту, якоб'єкта винаходу, називає штам мікроорганізму та культуру клітин рослини ітварини, а також передбачає як об'єкт винаходу нове застосування відомогопродукту чи процесу.
При визначенні об'єкта слід мати на увазінаступні визначення:
продукт — це будь-який штучно створенийпредмет;
пристрій — це сукупність розташованих упросторі елементів, певним чином взаємодіючих один з одним;
речовина — штучно створене матеріальнеутворення, що є сукупністю взаємозалежних елементів;
штам мікроорганізмів — це чиста культурамікроорганізмів, виділена з природних місць мешкання, якими може бутинавколишнє середовище (грунт, вода тощо), а також з організму тварини чилюдини;
процес (спосіб) — сукупність прийомів,виконаних у визначеній послідовності чи з дотриманням визначених правил.
Законодавець прирівняв коло об'єктів винаходуі корисної моделі.
Не можуть бути визнані винаходом чикорисною моделлю, оскільки вони охороняються іншими нормами праваінтелектуальної власності, такі об'єкти технології:
сорти рослин та породи тварин;
біологічні у своїй основі процесивідтворення рослин та тварин, що не належать до небіологічних тамікробіологічних процесів;
умовні позначення, розклади, правила;
комп'ютерні програми;
топографії інтегральних мікросистем;
наукові теорії та математичні методи;
методи виконання розумових операцій;
результати художнього конструювання.
Об'єктом промислового зразка може бутиформа, малюнок, розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній виглядпромислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічнихпотреб.
Не можуть отримати правову охорону якпромислові зразки об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм),промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друкована продукція яктака, об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних доних речовин тощо.
3. Суб'єкти права на винаходи, кориснімоделі і промислові зразки та їх права
У відносинах, пов'язаних зі створенням,реєстрацією та використанням винаходів, корисних моделей та промисловихзразків, приймає участь велика кількість суб'єктів, як фізичних, так іюридичних осіб.
Патентовласниками винаходів, кориснихмоделей та промислових зразків можуть бути:
•винахідники винаходів і корисних моделейта автори промислових зразків;
•роботодавці — стосовно службових об'єктіву випадках і на умовах, передбачених законодавством;
•правонаступники — особи, яким винахідники,автори промислових зразків чи роботодавці, передали свої майнові права;
•спадкоємці патентовласників.
Первинним суб'єктом є винахідник та авторпромислового зразка, тобто фізичні особи, творчою працею яких створено об'єктінтелектуальної власності. Саме вони, за загальним правилом, мають право наодержання патенту, якщо інше не встановлено законодавством.
Автором будь-якого результату творчої праціможе бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави або особа безгромадянства, тобто це завжди буде фізична особа. Юридичні особи ні при якихумовах не набувають права авторства і можуть бути лише власниками прав навинахід, корисну модель, промисловий зразок.11
Громадяни можуть бути авторами винаходу,корисної моделі чи промислового зразка незалежно від віку. Поняття суб'єктаправа на винахід, корисну модель чи промисловий зразок стосується як авторарезультату, так і його правонаступників — будь-яких фізичних і юридичних осіб,яким автор передав своє суб'єктивне майнове право на результати творчої праці.Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи.
Суб'єктами зазначених прав можуть бутибудь-які фізичні чи юридичні особи, до яких суб'єктивне право авторівпереходить за договором або заповітом. Держава може стати суб'єктом зазначенихправ у чітко визначених законом випадках. Так, право на винаходи, кориснімоделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбаннямсуспільства. Але хто ж може здійснювати право власності на такі об'єкти, якістали надбанням суспільства, крім держави. Проте варто мати на увазі, що припереході суб'єктивних прав автора до інших осіб в усіх випадках за авторомзалишаються його особисті немайнові права.
Досить часто винахід, корисна модель чипромисловий зразок можуть бути створені не одним автором, а спільною творчоюпрацею кількох співавторів. У такому разі складаються відносини, які прийнятоназивати співавторством. Але співавторство має місце лише тоді, коли воно маєтворчий характер. Надання технічної допомоги автору іншими особами не єспівавторством, наприклад консультації, здійснення розрахунків, виготовленнямоделей, креслярські роботи тощо.
Цивільно-правова теорія визнає два видиспівавторства:
Коли неможливо виділити працю кожногоспівавтора — нероздільне співавторство.
Коли складові частки чітко визначені івідомо, хто із співавторів створив ту чи іншу частину — роздільнеспівавторство.12
За законодавством про промислову власністьвідносини між співавторами визначаються угодою між ними. Склад співавторів можебути змінений Держпатентом України на підставі заяви, поданої співавторами.
При видачі охоронних документівзастосовується принцип першого заявника. Суть його полягає у тому, що державане ставить мети з'ясування, яка особа дійсно першою досягла такого результату.Наділяється правами і захищаються права тієї особи, яка перша вчинила діїстосовно встановленого повідомлення про досягнення, тобто розкрила суспільствуневідомі раніше знання.
Таким чином, у випадку паралельноговинахідництва, коли дві чи більше особи незалежно одна від одної створилиоб'єкт, який може бути визнано винаходом, корисною моделлю чи промисловимзразком, право на одержання охоронного документа належить тій з них, заявкаякої має більш ранню дату подання до Держдепартаменту, або, якщо заявленопріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка невважається відкликаною, не відкликана, або за якою не прийнято рішенні провідмову у видачі патенту.
Якщо об'єкт інтелектуальної власностістворено працівником, найнятим за трудовим договором, то виникає дилемастосовно розподілу прав між цією особою та її роботодавцем. У світі вонавирішується не однозначно: в одних країнах перевага надається працівникові, вінших -роботодавцеві.
Відповідно до ст.429 ЦК України особистінемайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку звиконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт.Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку звиконанням трудового договору, належить працівникові і роботодавцеві (юридичнійабо фізичній особі, де винахідник чи автор промислового зразка працює) спільно,якщо інше не встановлено договором. При визначенні часток у спільному правіслід враховувати певні чинники — внесок сторін у створення цього об'єкта, обсягматеріальних витрат роботодавця, творчий внесок творця, передбачуваний дохідвід використання даного об'єкта тощо.
З урахуванням того, що норма про розподілправ стосовно службового об'єкта інтелектуальної власності є диспозитивною(тобто, застосовується у випадках, коли сторони інакше не вирішили це питання удоговорі), учасники правовідносин можуть усунути можливі протиріччя,передбачивши той механізм розподілу прав на створений результат творчоїдіяльності, який би повністю відповідав їх інтересам.
Стаття 9 Закону України «Про охорону правна винаходи і корисні моделі» надає право роботодавцеві прийняти щодоствореного службового винаходу рішення про збереження його як конфіденційноїінформації протягом чотирьох років. Отже, роботодавець має право протягомзазначеного строку не подавати заявку на цей винахід і не використовувати йогопротягом цього самого строку.
При будь-якому використанні об'єктаінтелектуальної власності, створеного за договором найму, роботодавець маєправо зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.
Суб'єктами права промислової власностіможуть бути також спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких правоінтелектуальної власності переходить згідно із законом чи договором.
Спадкоємці можуть стати суб'єктамипатентного права у разі смерті винахідника або патентовласника згідно іззаконом або заповітом. Коло спадкоємців, до яких переходять майнові прававласника патентів, визначаються чинним цивільним законодавством.
Особисті немайнові права автора — правоавторства — у спадщину не переходять.
Пункт 6 статті 28 Закону України «Проохорону прав на винаходи і корисні моделі» проголошує, що власник патенту можепередавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель)будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Такі норми містять й іншіпатентні закони України.
Суб'єктом права на винаходи, корисні моделіможе бути Фонд винаходів України. Це — юридична особа, яка має правокористуватись і розпоряджатись переданими їй об'єктами на свій розсуд накомерційних засадах.
Суб'єктом патентного права може стати особаза рішенням суду. Відповідно до ст.30 Закону України «Про охорону прав навинаходи і корисні моделі» суд може у передбачених Законом випадках примуситивласника патенту укласти із заінтересованою особою договір невиключноїліцензії.
Права, які надаються суб'єктам права навинаходи, корисні моделі та промислові зразки, поділяють на дві групи: особистінемайнові і майнові права.
До особистих немайнових прав належать правоавторства, право на ім, я (спеціальну назву), право на подання заявки наодержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Слід матина увазі, що коло і характер особистих немайнових і майнових прав визначаєтьсятими результатами технічної творчості, які підлягають правовій охороні.
Як уже зазначалось, право авторства полягаєв тому, що тільки справжній творець може називати себе автором винаходу,корисної моделі чи промислового зразка.
Усі інші особи, які використовуютьзазначені об'єкти, зобов'язані зазначати ім'я автора.
Право авторства закріплює факт створеннятого чи іншого творчого результату конкретною особою, а це має значення длясуспільної оцінки як самого результату, так і особи автора.
Зазначення імені автора в разі використаннявинаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов'язкове.
Чинне законодавство України про промисловувласність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої спеціальної назвивинаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом з тим воно не міститьпрямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам імені автора чи спеціальноїназви. Більше того, згадувані Правила складання і подання заявки на видачупатенту України на винахід і корисну модель передбачають зазначення назвивинаходу. Пункт 6.2.1 цих Правил проголошує: „Назва винаходу (корисноїмоделі) характеризує його (її) призначення, відповідає суті винаходу (корисноїмоделі) і, як правило, близька до назви відповідної рубрики Міжнародноїпатентної класифікації (МІЖ)“.
Слід звернути увагу на те, що особистінемайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва та авторівнауково-технічних досягнень не збігаються. Закон не закріплює за винахідникамита авторами промислових зразків права на недоторканність та права наобнародування чи опублікування. Право на недоторканність твору не властиве і нестосується результатів технічної творчості, винахід можна вдосконалюватибудь-кому.
Майновими правами на винахід, кориснумодель, промисловий зразок є:
Право на використання винаходу, корисноїмоделі, промислового зразка.
Виключне право дозволяти використаннязапатентованого об'єкта (видавати ліцензії) іншим особам.
3.Виключне право перешкоджатинеправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, утому числі забороняти таке використання іншим особам.
4.Інші майнові права інтелектуальноївласності, встановлені законом.16
Майнові права інтелектуальної власності навинахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідногопатенту, якщо інше не встановлено договором чи законом. Патент надає йоговласнику виключне право використовувати винахід, корисну модель чи промисловийзразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав іншихвласників патентів.
Взаємовідносини при використанні об'єкта,патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разівідсутності такої угоди кожен з патентовласників може використовувати його засвоїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл на використання та передаватиправо власності на об'єкт іншій особі без згоди інших власників патенту.
Зокрема, відповідно до ст.28 Закону «Проохорону прав на винаходи і корисні моделі» використанням винаходу чи корисноїмоделі визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованогооб'єкта, застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числічерез Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його у цивільнийоборот (навіть пропонування для продажу, тобто демонстрація продукту навиставках, ярмарках, вітринах тощо) або зберігання такого продукту в зазначенихцілях; а також застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонуванняйого для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає проте, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячиз обставин, це й так є очевидним.
Продукт визнається виготовленим іззастосуванням запатентованого винаходу чи корисної моделі, якщо при цьомувикористану кожну ознаку, включено до незалежного пункту формули, або ознаку,еквівалентну їй. Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим,якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу,або ознаку, еквівалентну їй. Будь-який продукт, процес виготовлення якогоохороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного, вважаєтьсявиготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієїіз двох вимог:
продукт, виготовлений із застосуваннямпроцесу, що охороняється патентом, є новим;
існують підстави вважати, що зазначенийпродукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не взмозі шляхом ужитих зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленніцього продукту.17
Згідно зі ст.20 Закону України «Про охоронуправ на промислові зразки» виріб визнається виготовленим із застосуваннямзапатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєвіознаки промислового зразка.
Виключні права власника патенту насекретний винахід і патенту на секретну корисну модель обмежуються ЗакономУкраїни «Про державну таємницю» і відповідним рішенням Державного експерта зпитань таємниць.
Власник патенту має виключне праводозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, тобторозпорядитися належними йому правами шляхом передачі на підставі договорумайнових прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок будь-якій особі,яка стає його правонаступником, або видати дозвіл на використаннязапатентованого об'єкта на підставі ліцензійного договору, а щодо секретноговинаходу (корисної моделі) вчиняти зазначені дії тільки за погодженням ізДержавним експертом з питань таємниць.
Власник патенту, крім патенту на секретнийвинахід чи патенту на секретну корисну модель, має право подати доДерждепартаменту для офіційної публікації заявку про готовність наданнябудь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу, корисноїмоделі, чи промислового зразка.
Охоронний документ надає його власникувиключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисноїмоделі, промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання завинятком передбачених законодавством випадків обмеження прав патентовласника.
Зокрема, ст.30 Закону України «Про охоронуправ на винаходи і корисні моделі» і ст.23 Закону України «Про охорону прав напромислові зразки» передбачено підстави видачі примусових ліцензій на винахід,корисну модель чи промисловий зразок стосовно:
Об'єкту патентного права, що невикористовується, або недостатньо використовується в Україні протягом трьохроків без поважних причин.
У випадку наявності залежного об'єкта, узв'язку з чим власник патенту зобов'язаний надати дозвіл на використаннявинаходу, корисної моделі чи промислового зразка власнику пізніше виданогопатенту, якщо об'єкт останнього призначений для досягнення іншої мети або маєзначні техніко-економічні переваги і не може використовуватись без порушенняправ власника раніше виданого патенту.
З метою забезпечення здоров'я населення,екологічної безпеки та інших інтересів суспільства.
При цьому, вирішення питання про наданнязаінтересованій особі дозволу на використання об'єкта без згоди патентовласникавіднесено до компетенції різних органів. У перших двох випадках — це суд, а утретьому — Кабінет Міністрів України. Ці ж органи визначають в своєму рішенніобсяг такого застосування, термін дії дозволу, розмір і порядок виплативинагороди патентовласнику. До того ж, перші два випадки застосовуються до усіхоб'єктів патентного права, а третій — лише до винаходів і корисних моделей.
Відповідно до ст.430 ЦК України, особистінемайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням,належать творцеві цього об'єкта. У деяких випадках, передбачених законом,окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єктможуть належати замовникові. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт,створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовниковіспільно, якщо інше не встановлено договором. Майнові права інтелектуальноївласності на об'єкт, створений за замовленням, що належать автору цьогооб'єкту, не можуть бути відчужені, переходити у спадщину. Вони належать лишеавтору об'єкта, створеного на замовлення.
Права, що надаються патентом, набуваютьчинності від дати публікації відомостей про його видачу, але за умови сплатирічного збору за підтримання чинності патенту.
Малолітні і неповнолітні фізичні особи, якистворили об'єкти інтелектуальної власності, визнаються не тільки авторами своїхтворінь, у них виникає і право на результати інтелектуальної діяльності. Утаких осіб виникає комплекс авторських або патентних прав на будь-якірезультати
інтелектуальної, творчої діяльності,починаючи від оформлення прав на ці результати. Цим особам належить правоодержувати належну їм винагороду за використання свої творінь і розпоряджатисяцією винагородою. Проте, слід мати на увазі, що зазначені майнові прававиникають лише у осіб віком від 14 до 18 років. Діти віком до 14 років маютьлише право авторства. Майновими правами цих осіб розпоряджаються їх законніпредставники.
4. Оформлення прав на винаходи, кориснімоделі і промислові зразки. Патент
Автор пропозиції, що має ознаки винаходу,корисної моделі чи промислового зразка, може стати суб'єктом патентних правлише за умови відповідної кваліфікації заявленої пропозиції компетентнимдержавним органом, яким в Україні є Держпатент. Для цього автор пропозиціїповинен надати їй об'єктивної форми, яка б робила останню можливою длясприйняття іншими особами і була здатна до відтворювання. Пропозиція має бути втіленав креслення, дослідний зразок чи описана таким чином, щоб її сутність булазрозумілою і доступною іншим особам та придатна для користування.
Право кваліфікації творчої пропозиції яквинаходу, корисної моделі чи промислового зразка належить Держпатенту України.Лише після того як Держпатент України визнає заявлену пропозицію винаходом,корисною моделлю чи промисловим зразком, прийме рішення про внесення їх довідповідного Державного реєстру і видачу патенту автору, останній офіційновизнається автором свого творіння, і для нього виникають певні права та пільги,встановлені чинним законодавством України. Тільки після цього акту, автор, атакож інші особи можуть розголошувати сутність пропозиції шляхом публікації,усних доповідей та іншими способами.
Право на винахід, корисну модель іпромисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.
Патент — це техніко-юридичний документ,який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чипромисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначеніоб'єкти.
Подання заявки
Оформлення прав на винаходи, корисні моделіта промислові зразки потребує виконання ряду формальностей. Це передусім —подання належним чином оформленої заявки до Держпатенту України. Заявка на видачупатенту України на винахід і корисну модель має відповідати вимогам,встановленим Правилами складання і подання заявки на видачу патенту України навинахід (корисну модель), затвердженими наказом Держпатенту України від 27грудня 1994 р. Заявка на промисловий зразок має відповідати вимогам Правилскладання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок,затверджених наказом Держпатенту України від 15 січня 1995 р.
Право на одержання заявки на винахід,корисну модель чи промисловий зразок передусім має автор. Він може (але незобов'язаний) подавати заявки до Держпатенту України через представника усправах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довіренуособу. Іноземні громадяни і юридичні особи, які мають постійне місцезнаходженняза межами України, подають заявки тільки через представника у справахінтелектуальної власності.
Право на подання заявки має роботодавець,якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок створено у зв'язку звиконанням службового обов'язку чи доручення роботодавця. Право на поданнязаявки мають також правонаступники як авторів, так і роботодавців.
Заявка складається українською мовою іповинна містити:
заяву про видачу патенту;
опис винаходу (корисної моделі),промислового зразка;
формулу винаходу (корисної моделі) абокомплект зображень виробу (власне виробу чи у вигляді його макета, абомалюнка), що дають повне уявлення про його зовнішній вигляд;
креслення, схему, карту (якщо на них єпосилання в описі);
реферат (складається лише для інформаційнихцілей);
відомості про заявника та його адресу.
Опис винаходу, корисної моделі,промислового зразка викладається у визначеному порядку і має розкривати їхсутність настільки ясно і повно, щоб його міг здійснити фахівець у зазначенійгалузі. Він має підтверджувати обсяг правової охорони, визначений формулоювинаходу чи корисної моделі. В описі мають бути зазначені індекс рубрикиМіжнародної патентної класифікації; галузь техніки, до якої належить винахід чикорисна модель; рівень техніки; суть винаходу чи корисної моделі; перелікфігур, креслень, якщо на них є посилання в описі; відомості, які підтверджуютьможливість здійснення винаходу чи корисної моделі.
Формула винаходу, корисної моделі повиннавиражати його сутність, базуватись на описі і викладатись у визначеному порядкуясно і стисло. Формула винаходу чи корисної моделі — це стисла словеснахарактеристика технічної суті винаходу чи корисної моделі, що міститьсукупність ознак, які достатні для досягнення зазначеного заявником технічногорезультату. У разі визнання пропозиції винаходом лише формула набуває правовогозначення і є єдиним критерієм визначення обсягу винаходу. Саме за формулоювстановлюється факт використання чи невикористання винаходу. Формула винаходучи корисної моделі повинна характеризувати винахід чи корисну модель тимисамими поняттями, що містить опис винаходу чи корисної моделі.
Датою подання заявки є дата поданнянеобхідних документів.
За подання заявки сплачується збір.Документ про сплату збору повинен надійти разом з заявкою або протягом двохмісяців після дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніжна шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання тасплачено збір за його подання.
Проведення експертизи
Наступним після подання заявки етапом єпроведення експертизи, яку здійснює Державне підприємство «Український інститутпромислової власності» Держдепартаменту інтелектуальної власності.
Після надходження заявки до ДержпатентуУкраїни вона підлягає спеціальній експертизі. Усі заявки перевіряють заформальними ознаками (формальна експертиза). Крім того, заявка на винахідпідлягає експертизі по суті. Мета формальної експертизи заявки визначити, чиналежить пропозиція, що заявляється, до об'єктів винаходу, чи відповідає заявкавимогам закону, чи є в матеріалах заявки документ про сплату збору за поданнязаявки, чи відповідає він встановленим вимогам.
Якщо в результаті формальної експертизибуде виявлено, що в заявці наявні всі передбачені законом документи і вонивідповідають встановленим вимогам, Держпатент має прийняти рішення або провидачу патенту, або про проведення експертизи заявки по суті. В разі бажаннязаявника, виявленого ним у заяві про видачу патенту, видати йому патент безпроведення експертизи по суті, під відповідальність самого заявника безгарантії його достовірності, то йому видається деклараційний патент.
Заявки на корисні моделі і промисловізразки експертизі по суті не підлягають і патент на зазначені об'єкти видаєтьсяпід відповідальність заявника і без гарантії його чинності.
У разі виявлення на момент одержанняматеріалів заявки, що її матеріали не відповідають вимогам закону, Держпатентповідомляє про це заявника. Виявлені види мають бути усунуті протягом двохмісяців від дати одержання заявником повідомлення про це. Якщо протягомзазначеного строку виявлені недоліки не будуть усунуті, то датою подання заявкибуде дата одержання Держпатентом виправлених матеріалів. Якщо заявка взагалі небуде виправлена, вона вважається неподаною, про що повідомляється заявник.
Кваліфікаційна експертиза (експертиза посуті) заявки на видачу патенту проводиться лише щодо винаходів на вимогузаявника або будь-якої іншої особи. Заявник має право брати участь у розглядіпитань, що обумовлені проведенням експертизи. Він з власної ініціативи можевносити до заявки виправлення й уточнення, але до прийняття рішення за заявкою.На підставі позитивних результатів кваліфікаційної експертизи приймаєтьсярішення про видачу патенту на винахід.
З метою ознайомлення заінтересованих осіб ззаявкою на винахід через 18 місяців від дати надходження або дати пріоритетуДержпатент публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості прозаявку. За клопотанням заявника зазначена публікація може бути здійснена ранішевстановленого строку. Після публікації заявки будь-яка особа має правоознайомитись з матеріалами заявки.
Після публікації відповідно до п. 8 ст. 15Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» відомостей про заявку навинахід, заявнику надається тимчасова охорона заявленої пропозиції в обсязіформули винаходу, з урахуванням якої опубліковані відомості про заявку. Діятимчасової охорони припиняється з дати публікації в офіційному бюлетенівідомостей про видачу патенту чи повідомлення про припинення діловодства щодозаявки. Дія тимчасової охорони за міжнародною заявкою починається з дати їїтимчасової публікації.
Під час дії тимчасової охорони заявленоїпропозиції заявник має право на одержання компенсації за завдані йому збиткиособами, що використали винахід без дозволу заявника. Проте право заявника накомпенсацію виникає лише за умови, що особа, яка використала пропозиціюзаявника, дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою іззазначенням номера заявки, що відомості про заявку на винахід, який нею використовуєтьсябез дозволу заявника, опубліковані.
Експертиза заявки по суті проводиться зарахунок коштів заявника лише за наявності документа про сплату збору запроведення експертизи заявки на винахід. Мета цієї експертизи встановитивідповідність заявленої пропозиції умовам патентоспроможності. Клопотання пропроведення експертизи заявки по суті заявник може подати протягом трьох роківвід дати подання заявки. Інші особи можуть подати зазначене клопотання післяпублікації відомостей про заявку на винахід, але не пізніше трьох років віддати подання заявки. Якщо клопотання про проведення експертизи заявки ненадійшло у встановлені строки, заявка вважається відкликаною.
Держпатент на будь-якому етапі проведенняекспертизи заявки по суті може просити від заявника додаткові матеріали, якщоїх необхідність зумовлена проведенням експертизи, а також запропонувати,змінити формулу. Якщо заявник у визначені строки не представив затребуваніДержпатентом матеріали, заявка вважається відкликаною.
На підставі рішення Держпатенту на винахід,корисну модель чи промисловий зразок Держпатент публікує у своєму офіційномубюлетені визначені ним відомості про видачу патенту. Одночасно з публікацієювідомостей про видачу патенту Держпатент публікує опис до патенту на винахід,корисну модель, що містить формулу, та опис винаходу і корисної моделі, а такожкреслення, на яке є посилання в описі винаходу чи корисної моделі.
Реєстрація патенту.
Наступним етапом у процесі розгляду заявкина об'єкт промислової власності є реєстрація патенту, що здійснюєтьсявідповідно до Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентівУкраїни на винаходи від 25 липня 2000р., Положення про Державний реєстрпатентів України на корисні моделі від 20 червня 2001р., Положення проДержавний реєстр патентів України на промислові зразки від 12 квітня 2001р.20 Умісячний строк після державної реєстрації патенту його видають особі, яка маєправо на його одержання. Якщо право на одержання патенту мають кілька осіб(співавторів), їм видається один патент.
Чинне законодавство України проінтелектуальну власність передбачає кілька різновидів патентів:
-патент на винахід — видається строком на20 років;
-деклараційний патент на винахід — видається за результатами формальної експертизи строком на 6 років;
деклараційний патент на корисну модель — видається за результатами
формальної експертизи строком на 10 років;
патент (деклараційний патент) на секретнийвинахід — якщо винахід віднесено в установленому порядку до державної таємниці;деклараційний патент на секретну корисну модель — якщо корисну модель віднесенов установленому порядку до державної таємниці; патент на промисловий зразок-видається за результатами формальної експертизи строком на 15 років.
Припинення дії патенту і визнання йогонедійсним.
На відміну від спеціального законодавства,яке передбачає підстави припинення дії патенту та визнання його недійсним, ЦКвстановлює випадки та правові наслідки дострокового припинення та відновленнячинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель,промисловий зразок, а також прав інтелектуальної власності недійсними. Оскількимайнові права випливають з патенту, то ці норми підлягають спільномузастосуванню.
Підстави припинення дії патенту передбаченіст.32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст.24Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»;
1. За заявою власника патенту. Відмованабирає чинності від дати публікації відомостей про це у офіційному бюлетеніцентрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальноївласності. Не допускається повна або часткова відмова від патенту на винахідбез попередження особи, якій надано право на використання винаходу заліцензійним договором, а також у разі накладення арешту на майно, описане заборги, якщо до його складу входять права, що засвідчуються патентом.
2. За несвоєчасну сплату встановленогорічного збору за підтримання чинності патенту. Дія патенту припиняється зпершого дня року, за який збір не сплачено. Збір за підтримку чинності патенту(деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту насекретну корисну модель не сплачується.
Підстави визнання патенту повністю чичастково недійсним передбачені ст.ЗЗ Закону України «Про охорону прав навинаходи і корисні моделі» і ст.25 Закону України «Про охорону прав напромислові зразки». Патент може бути визнано у судовому порядку недійснимповністю чи частково у разі:
A)невідповідності запатентованого винаходу,корисної моделі чи промислового зразка умовам патентоздатності;
Б) наявності у формулі винаходу (корисноїмоделі) ознак, яких не було у поданій заявці;
B)порушення порядку патентування винаходучи корисної моделі в іноземних державах;
Г) видачі патенту внаслідок подання заявкиз порушенням прав інших осіб.
З метою визнання патенту на корисну модельнедійсним будь-яка особа за умови сплати збору може подати до Держдепартаментуклопотання про проведення експертизи запатентованої корисної моделі навідповідність умовам патентоздатності. Патент або його частина, визнанінедійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікаціївідомостей про видачу патенту, про що Держдепартамент повідомляє у своємуофіційному бюлетені «Промислова власність».
5. Захист прав патентовласника. Правовестановище патентних повірених
У чинному законодавстві України проінтелектуальну власність більш вдалою склалася система захисту авторських ісуміжних прав. Щодо захисту прав промислової власності, то її не можна визнатизадовільною.
У світовій практиці захист права інтелектуальноївласності прийнято поділяти на два види:
юрисдикційний (цивільно-правовий,кримінально-правовий і адміністративно-правовий). Спори розглядаються судамизагальної юрисдикції, господарським судом, третейським судом (за згодоюсторін). Позивач на свій розсуд може звернутися за захистом свого порушеногоправа не тільки до суду, а й до відповідного державного органу управління абогромадської організації. Він може звернутися до вищої організації відповідача,до антимонопольного органу. Такі спори частіше розв'язуються вадміністративному порядку.
— неюрисдикційний спосіб захисту праваінтелектуальної власності характеризується тим, що це позасудовий захист, якийздійснюється особою, право якої порушено, самостійно, але в межах закону. Такіспособи захисту застосовуються досить рідко. Особа, право якої порушено, можевідмовитися від виконання певних дій.
Особливістю захисту промислової власності єте, що зазначена система передбачає процедури опротестування видачі патентів чиінших неправомірних дій. Помилкова видача патенту може зачіпати інтереси іншихпатентоволодільців, які й подають протести на видані патенти.
Відповідно до ст.432 ЦК України кожна особамає право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.Суди розглядають також усі спори, пов'язані з охороною прав патентовласників,що надаються законодавством про промислову власність: про авторство на винахід,корисну модель чи промисловий зразок; встановлення власника патенту; порушеннямайнових прав власника патенту; укладення та виконання ліцензійних договорів;право попереднього користування; винагороду винахідникам і авторам промисловихзразків а також патентовласникам; компенсації.
Суд у випадках та в порядку, встановленихзаконом, може постановити рішення, зокрема, про:
застосування негайних заходів щодозапобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповіднихдоказів;
зупинення пропуску через митний кордонУкраїни товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням праваінтелектуальної власності;
вилучення з цивільного обороту товарів,виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальноївласності;
4)вилучення з цивільного обороту матеріалівта знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушеннямправа інтелектуальної власності;
5)застосування разового грошового стягненнязамість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта праваінтелектуальної власності.
Розмір стягнення визначається відповідно дозакону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
6) опублікування в засобах масовоїінформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судовогорішення щодо такого порушення.
При порушенні патентних прав власник патентумає право вимагати:
припинення дій, що порушують або створюютьзагрозу порушення його права, і відновлення становища, що існувало допорушення;
стягнення завданих збитків, включаючинедоодержані доходи;
відшкодування моральної шкоди;
вжиття інших передбачених законодавчимиактами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.
Вимагати поновлення порушених прав власникапатенту може також особа, яка має право на використання винаходу (корисноїмоделі) за ліцензійним договором, якщо інше не передбачено цим договором.
Такі самі норми містить Закон України «Проохорону прав на промислові зразки», за винятком права на відшкодуванняморальної шкоди.
Стаття 177 КК України «Порушення права наоб'єкти промислової власності» має своїм призначенням кримінально-правовийзахист патентних прав. Будь-яке використання об'єкта промислової власності бездозволу патентовласника вважається незаконним (крім випадків, передбаченихзаконом). Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промисловогозразка, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караютьсяштрафом від 100 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян абовиправними роботами на строк до 2-х років з конфіскацією незаконно виготовленоїпродукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення. Ті самідії, вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великомурозмірі, караються штрафом від 200 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян або виправними роботами на строк до 2-х років, або позбавленням волі настрок до 2-х років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції таобладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.
Адміністративно-правовий захист усіхоб'єктів права інтелектуальної власності поширюється лише на сорти рослин(ст.51-2 КпАП України).
Дії, які не визнаються порушенням правпатентовласника, передбачені ст.470 ЦК України, ст.31 Закону України «Проохорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст.22 Закону України «Про охоронуправ на промислові зразки».
Зокрема, право попереднього користувача навинахід, корисну модель, промисловий зразок виникає у будь-якої особи, яка додати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, — до дати пріоритетузаявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала зазначений об'єктв Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, іполягає у тому, що ця особа має право на безоплатне продовження такоговикористання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою.
Право попереднього користування належитьлише особі, яка незалежно від винахідника чи автора промислового зразкасамостійно розробила і почала використовувати винахід, корисну модель чипромисловий зразок, тобто це право не відчужуване. Проте воно може передаватисяіншими особами лише разом з підприємством чи діловою практикою або тієючастиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявленийвинахід, корисну модель чи промисловий зразок або здійснено значну і серйознупідготовку для такого використання.
Не визнається порушенням прав, щовипливають з патенту:
1)Використання запатентованого винаходу,корисної моделі чи промислового зразка:
-у конструкції або при експлуатаціїтранспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуваєу водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що об'єктпатентного права використовується виключно для потреб зазначеного засобу;
без комерційної мети;
з науковою метою або у порядкуексперименту;
за надзвичайних обставин (стихійне лихо,катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, як це станепрактично можливим, та виплатою йому в цьому випадку відповідної компенсації.
Введення в цивільний оборот виробу,виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чипромислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власникомпатенту чи з його спеціального дозволу (принцип вичерпання прав).
Використання з комерційною метою винаходубудь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений із застосуваннямзапатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт був виготовлений чивведений в обіг з порушенням прав, що надаються патентом. Проте після одержаннявідповідного повідомлення власника прав зазначена особа повинна припинитивикористання продукту або виплатити власнику права відповідні кошти, розміряких встановлюється сторонами чи судом.24
Патентний повірений
Безпосередню участь у захисті правпатентовласників приймає патентний повірений. Правовий статус патентнихповірених визначено
Положенням про представників у справахінтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженим постановоюКабінету Міністрів України від 27.08.1997 року №938.
Патентний повірений — особа, яка надаєфізичним та юридичним особам допомогу і послуги, пов'язані з охороною прав на об'єктиінтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у Держпатентіта установах, що належать до сфери його управління, а також судових органах,кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.
Патентний повірений повинен бутигромадянином України, який:
постійно проживає в Україні;
має повну вищу освіту, а також повну вищуосвіту в сфері охорони інтелектуальної власності;
-має не менш як п'ятирічний досвід практичноїроботи у сфері охорони інтелектуальної власності;
-склав кваліфікаційні екзамени, пройшоватестацію і одержав свідоцтво на право займатися діяльністю патентногоповіреного.
Не можуть бути патентними повіренимипрацівники Держпатенту та установ, що належать до сфери його управління, атакож особи, яким це заборонено відповідно до законодавства.
Держпатент веде Державний реєстрпредставників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених).Патентному повіреному, внесеному до Державного реєстру, присвоюєтьсяреєстраційний номер. Особи, не зареєстровані в Державному реєстрі, не можутьіменувати себе патентними повіреними.
Держпатент забезпечує публікацію відомостейпро патентних повірених, внесених до Державного реєстру, в офіційному бюлетені»Промислова власність". Зазначені відомості щодо патентногоповіреного, який працює за наймом, зобов'язана подавати особа, яка уклала з нимтрудовий договір.
Патентний повірений має особисту печатку іззазначенням свого прізвища та реєстраційного номера, а також розрахунковий таінші рахунки в установах банків на території України.
Патентний повірений діє за дорученнямособи, яку він представляє. Це доручення засвідчується договором, довіреністюабо іншим документом, що підтверджує його повноваження відповідно дозаконодавства. Повноваження патентного повіреного можуть бути засвідчені такожшляхом зазначення його прізвища та реєстраційного номера в заявці на видачуохоронного документа на об'єкт промислової власності, якщо заявка підписаназаявником. Держпатент не відповідає за зобов'язаннями патентних повірених.
Згідно з п.п.10-14 зазначеного Положенняпатентний повірений має право згідно із законодавством, у межах дорученняособи, яку він представляє, виконувати всі пов'язані з цим дії у відносинах зДержпатентом та установами, що належать до сфери його управління, а такожсудовими органами, кредитними установами, іншими фізичними та юридичнимиособами, зокрема: підписувати заяви, клопотання, описи, формули винаходів тощо;подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів;виконувати платіжні операції; вносити зміни до опису винаходів і креслень;відкликати заявки на видачу охоронних документів на об'єкти промисловоївласності; подавати доповнення, заперечення, скарги; вживати заходів дляпідтримання чинності охоронних документів; проводити науково-дослідні роботи,частиною яких є патентні дослідження; представляти інтереси власників прав наоб'єкти інтелектуальної власності в державних і судових органах тощо.
Патентний повірений має право запогодженням з особою, яку він представляє, передавати свої повноваження іншомупатентному повіреному, якщо інше не передбачено дорученням. Про це він повиненсповістити Держпатент. Він також має право займатися своєю діяльністюіндивідуально або разом з іншими патентними повіреними, створювати патентні агентства,фірми, бюро, контори тощо з правами юридичної особи, а також працювати занаймом.
Патентний повірений зобов'язаний зберігати втаємниці відомості, одержані ним під час здійснення своїх професійнихобов'язків, зокрема суть порушених особою, яку він представляє, питань, змістконсультацій, порад, роз'яснень тощо, сумлінно виконувати свої обов'язки ідодержуватися вимог законодавства, захищати інтереси особи, яку вінпредставляє.
Патентний повірений зобов'язанийвідмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можутьбути використані у справі, в якій він вже представляв або консультував іншуособу з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений.
Висновки
Захист прав промислової власності в Україніне відповідає сучасним вимогам. Він не забезпечує надійного і ефективногозахисту прав патентовласників. З одного боку, патентні закони України доситьчітко визначають дії, які не визнаються порушенням патентних прав, а, здругого, не містять зазначення про дії, що визнаються таким порушенням.
Патентні закони України містять перелікспорів щодо порушення прав на об'єкти промислової власності, що розглядаються всудовому порядку. Цей перелік, як правило, закінчується нормою, за якою такомурозгляду підлягають будь-які спори, що випливають із застосування патентнихзаконів. Тому доцільність існування зазначеного переліку викликає певнийсумнів. Адже всі майнові спори розглядаються в судовому порядку.
Проте істотним недоліком чинногозаконодавства України про промислову власність є відсутність у ньому конкретнихсанкцій за ті чи інші порушення. Як правило, патентні закони містять норми провідповідальність, які мають надто загальний характер. Так, Закон України «Проохорону прав на винаходи і корисні моделі» містить лише декілька норм загальногоцивільно-правового характеру: про припинення правопорушення, про стягненнязаподіяних останнім збитків, відшкодування моральної шкоди, а також вжиттяінших, передбачених законодавчими актами, заходів, пов'язаних із захистом праввласника патенту.
Передусім, постає питання: що це за заходи,пов'язані із захистом прав власника патенту, передбачені законодавством. Всісанкції, які стосуються захисту патентних прав, мають бути у законі про той чиінший об'єкт промислової власності. Зазначені санкції не можуть бути в іншихзаконодавчих актах. Взагалі ст. 34 Закону України «Про охорону прав на винаходиі корисні моделі» має декларативний характер. Вона не передбачає конкретноїцивільно-правової відповідальності за те чи інше порушення патентних прав. Посиланняна ст. 28 цього Закону також не вичерпує всіх можливих порушень названих прав,оскільки у ній йдеться лише про майнові права. Але ж власник патенту має йособисті немайнові права, встановлені пп. 4 і 5 ст. 8 даного Закону. Провідповідальність за їх порушення у Законі не згадується. Є тільки норма про те,що спори з приводу авторства розглядаються в судовому порядку. Які діївизнаються порушенням права авторства на винахід чи корисну модель, протягомякого строку надається захист праву авторства та інші питання, у Законі незнайшли належного закріплення.
Закон України «Про охорону прав напромислові зразки» містить такі ж формулювання зазначених норм. Є лише однавідмінність — цей Закон не має норми про відшкодування моральної шкоди.Очевидно, автори промислових зразків, на думку законодавців, не зазнаютьморальної шкоди.
На підставі наведеного короткого оглядупатентних законів України про промислову власність можна зробити певнівисновки. Розмаїття норм про захист прав на об'єкти вказаної власності свідчить,що єдиної системи захисту прав на такі об'єкти немає. Немає й системи длязахисту прав на об'єкти
інтелектуальної власності в цілому. Отже,необхідно розробити єдину систему захисту права інтелектуальної власності. Вцьому плані всі об'єкти останньої як об'єкти захисту є однаковими. Звичайно,окремі з них мають особливості, які й можуть бути враховані при розробленнієдиної системи захисту інтелектуальної власності. Існуюча система захиступромислової власності не відповідає сучасним вимогам.
Отже, з огляду на викладене, з метоюподальшого вдосконалення існуючого законодавства, що забезпечує регулюванняправа інтелектуальної власності, було б доцільно:
Розробити і прийняти єдину систему захиступрава інтелектуальної власності — підготувати Основи законодавства України проінтелектуальну власність, де б чітко вказувалось, які дії визнаються порушеннямпатентних прав і якого виду відповідальність за них настає.
Встановити конкретні санкції за ті чи іншіпорушення та привести їх у відповідність з нормами Кримінального кодексуУкраїни, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У цій єдиній системі захисту праваінтелектуальної власності повинен бути детально визначений механізм компенсаціїморальної шкоди, а також відшкодування упущеної вигоди. Порядок стягненняматеріальної шкоди може бути таким як, наприклад, при порушенні авторських прав- тобто звернення до суду з позовом про відшкодування моральної (немайнової)шкоди. А упущена вигода може відшкодовуватись за правилами п.2 ч.3 ст.22 ЦКУкраїни, де йдеться, що коли особа, яка порушила право, одержала у зв'язку зцим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватись, не може бутименшим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Список використаної літератури
1. Конституція України від 28.06.1996 року №254к/96-ВР
2. Цивільний Кодекс України. Закон України від 16січня 2003 року №435-IV
3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексуУкраїни / За ред. В.М.Коссака. — К., 2004.
4. Господарський кодекс України. Закон України від 16січня 2003 року №436-1У.
5. Господарський кодекс України: Коментар/ За заг.ред. Саніахметової Н.О. -Х.,2004.
6. Закон України від 15.12.1993 року №3687-ХП «Проохорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції Закону № 850-IV від22.05.2003)
7. Закон України від 15.12.1993 року №1576-ХП «Проохорону прав на промислові зразки» (із змінами, внесеними згідно із Законами №850-IV від 22.05.2003)
8. Положення про представників у справахінтелектуальної власності (патентних повірених), затверджене постановоюКабінету Міністрів України від 27.08.1997року №938.
9. Цивільне право України: Підручн. В 2-х томах. Том1/ За ред. Борисової В.І., Спасибо-Фатєєвої І.В., Яроцького В.Л. -К., 2004.
10. Право інтелектуальної власності/ За ред. ОА.Підопригори, О.Д.Святоцького.-К.,2004.
11. Андрощук Г.А., Работягова Л.И. Патентное право:правовая охрана изобретений. -К., 2001.
12. Паламарчук В. Інтелектуальна власність у правовомувимірі / Право України. — 2000. — №10. — С61-66.
13. Шишка Р.Право інтелектуальної власності: погляд напроблему/ Право України. — 1999. — №1. — С.57-59.
14. Мельник О. Цивільно-правовий захист патентних прав:проблемні питання / Право України. — 2003. — №2. — С.74-78.