виконавчий влада управління фінанси
Повноваженняорганів державної влади загальної компетенції у сфері фінансової діяльності
Фінансову діяльність здійснюють усі безвинятку органи державної влади та місцевого самоврядування, оскільки виконатипокладені на них функції не можна без використання фінансів. Залежно відповноважень таких органів та їхнього правового статусу визначається й обсягучасті безпосередньо у фінансовій діяльності.
Органи державноївиконавчої влади забезпечують регулювання та управління державними фінансами вмежах, визначених чинним законодавством, в першу чергу Конституцією України. Усферу безпосередньо державного управління входять лише відносини у сферідержавних фінансів, тобто відносини у сфері мобілізації, розподілу й витрачанняфондів коштів, виключно якими можуть оперувати органи державної влади.
Однак зменшуватизначення державного регулювання фінансовими потоками не можна. В сучаснихрозвинутих країнах держава міцно посіла місце одного з чинників процесусуспільного відтворення та суспільно-економічного прогресу загалом [1].
Важливою умовоюдля формування ринкової економіки є легітимність державної політики, яка невикликає серед учасників активної або прихованої протидії. У сучасній економіцітака система підтримується в ринковому середовищі, на яке впливає чималочинників, пов'язаних з проведенням державної політики. До чинників, що маютьвизначальний вплив на формування завдань і функцій держави у сфері моделюванняринкових відносин, належать:
1) грошовасистема, яка забезпечує інформацією ринкові суб'єкти, є носієм суспільноїоцінки індивідуальних зусиль, опосередковує рух ресурсів, сприяє мотиваційнійвпевненості і використовується як важіль державного регулювання;
2) фінансовасистема, що спирається на грошову, забезпечує перерозподіл коштів в економічнійсистемі, нагромадження інвестиційних ресурсів і розширене відтворення;
3)бюджетно-податкова система, яка є складовою фінансової системи і доповнює їїдію, вилучаючи частину коштів і перерозподіляючи їх на потреби, що незабезпечуються дією ринкових механізмів, встановлює міру участі окремихекономічних суб'єктів у фінансуванні суспільних потреб;
4) економічнаструктура, яку можна розглядати як технологічну й інституційну структуру;
5) соціальнаполітика, що тісно пов'язана з бюджетною, створює умови для нормального життянаселення, забезпечує суспільну впевненість і стабільність, формує довірунаселення до урядової політики і безпосередньо створює стимули до збереженнядержавного ладу;
6)зовнішньоекономічні відносини, що діють через валютно-грошові відносини,зовнішню торгівлю і міжнародний рух капіталів.
Щоб гарантуватиреальну національну безпеку, державна економічна (у тому числі фінансова)політика повинна забезпечувати збалансований розвиток усіх названих підсистем.Оскільки національна безпека кожної країни є складовою міжнародної безпеки, тоадекватна та виважена державна економічна політика виступає чинникомміжнародної безпеки.
Додатково досвоєї ролі законодавця та регулятора фінансового ринку держава водночас діє наринку як кредитор та позичальник, як акціонер та емітент акцій. Держава єнайбільшим позичальником на фінансовому ринку, власником найбільшої кількостіцінних паперів українських підприємств та найбільшим продавцем корпоративнихцінних паперів. Відповідно, аналіз перспектив розвитку фінансового ринку вУкраїні потребує розуміння ролі держави як учасника ринку.
Виходячи зпринципу балансу функцій гілок влади, Конституція України наділяєпредставницьку владу правом формувати бюджет та контролювати його виконання, авиконавчу — правом проводити бюджет у життя.
Оскількивиконання завдань держави вимагає від кожного її органу виконання певнихповноважень та здійснення конкретної роботи, пов'язаної з мобілізацією,розподілом та використанням коштів, у фінансовій діяльності беруть участь усіяк представницькі, так і виконавчі державні органи. Проте масштаби їхфінансової діяльності і міра участі неоднакові внаслідок відмінностей узавданнях та правовому статусі кожного з цих органів.
Наукаконституційного права виділяє наступні види органів державної влади України захарактером компетенції: органи державної влади загальної (наприклад, КабінетМіністрів України) та спеціальної (міністерства, державні комітети)компетенції. До органів загальної компетенції можемо віднести і Верховну РадуУкраїни [4].
До повноваженьВерховної Ради України згідно зі ст. 85 Конституції України належать:
· затвердженняДержавного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
· затвердженнязагальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального,національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
· призначенняза поданням Президента України Прем'єр-міністра України, призначення за поданнямПрем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольногокомітету України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осібз посад, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, членівКабінету Міністрів України;
· затвердженнярішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам таміжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав,банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених.
Державнимбюджетом України, здійснення контролю за їх використанням. Вище вже зазначалисявиключні повноваження парламенту щодо регулювання відносин на рівні законів усфері фінансової діяльності, встановлені ст. 95 Конституції. Бюджетний кодексУкраїни конкретизує повноваження парламенту у сфері бюджетних відносин.
Верховна Радавідповідно до ст. 9 Конституції надає згоду на обов'язковість чиннихміжнародних договорів, які після ратифікації стають частиною національногозаконодавства. Особливо важливого значення такі договори набули у сферірегулювання податкових і банківських відносин та державного кредиту. Доповноважень Верховної Ради України належить також призначення посадових осібдержавних органів, що мають компетенцію у сфері фінансової діяльності. Зокрема,виключною компетенцією парламенту є призначення та звільнення з посади Головита членів Рахункової палати України, Голови НБУ та половини складу Ради НБУ.Верховна Рада затверджує кошторис парламенту та структуру його апарату.
Президент Україниє главою держави згідно зі ст. 102 Конституції України. Внаслідок свогоособливого правового статусу Президент України здійснює керівництво фінансовоюдіяльністю, зокрема, шляхом:
· підписаннязаконів або застосування процедури вето;
· призначенняголів місцевих державних адміністрацій і припинення їхні повноваження на цихпосадах;
· призначенняна посади та звільнення з посад половину складу Ради Національного банкуУкраїни.
Президент такожпризначає Голову Державної податкової адміністрації України.
У межах коштів,передбачених у Державному бюджеті України, Президент може створювати дляздійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи іслужби. На основі та на виконання Конституції і законів України Президент видаєукази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Значнимиповноваженнями у сфері фінансової діяльності наділений Кабінет МіністрівУкраїни, який виступає вищим органом у системі органів виконавчої влади. Упитаннях фінансової діяльності уряд відповідальний перед Президентом України тапідконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбаченихстаттями 85 і 87 Конституції України [5].
Згідно зі ст. 116Конституції Кабінет Міністрів:
· забезпечуєдержавний суверенітет та економічну самостійність України, здійсненнявнутрішньої і зовнішньої політики держави (у тому числі у фінансовій сфері);
· забезпечуєпроведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політикиу сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки ікультури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
· розробляєпроект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженогоВерховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховні Раді Українизвіт про його виконання.
Відповідно до ст.33 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України подає до Верховної РадиУкраїни проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетнийперіод. Уряд України здійснює також багато інших функцій, безпосередньо чиопосередковано пов'язаних з управлінням державними фінансами та регулюваннямвідносин у сфері обігу фінансів.
Водночасфінансова діяльність держави здійснюється через особливі органи, які реалізуютьі скеровують її відповідно до наданих повноважень. На відміну від вищих органівзаконодавчої і виконавчої влади, що забезпечують стратегічне, загальнекерівництво фінансами, вони забезпечують організацію оперативного управлінняфінансами. Насамперед ідеться про спеціалізовані державні органи виконавчоївлади, склад і структура яких зумовлені рівнем розвитку та потребаминаціональної економіки, її державним устроєм та історичним розвитком країни.
Окреме місце уцій системі посідає Рахункова палата України — вищий контрольний орган,фінансовою базою будь-якої держави є її бюджет, через який перерозподіляєтьсяосновна частина фінансових ресурсів. За ст. 98 Конституції України контроль завикористанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради Україниздійснює Рахункова палата, що діє на основі відповідного закону.
Рахункова палатаУкраїни повинна регулярно інформувати Верховну Раду України, її комітети прохід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього ізовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій,а також організовувати і проводити оперативний контроль за використанням коштівДержавного бюджету України за звітний період. Рахункова палата здійснює своюдіяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.
Особливимнапрямком фінансової діяльності органів державної влади загальної компетенції єрозробка, прийняття та реалізація Державного бюджету України. Бюджетний кодексУкраїни визначає бюджет як план формування та використання фінансових ресурсівдля забезпечення завдань і функції які здійснюються органами державної влади,органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядуванняпротягом бюджетного періоду. Відповідно, закон про Державний бюджет — це закон,який затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконанняДержавного бюджету України протягом бюджетного періоду [4].
Політичнезначення бюджету полягає в тому, що законодавчий орган своїм волевиявленнямзатверджує обсяг видатків та доходів бюджету на планований рік і цим ставитьуряд під свій контроль. Бюджет є документом, що обмежує і розподіляє фінансовіресурси, які уряд використовуватиме для надання допомоги і послуг з метоюполіпшити добробут народу. Бюджет є результатом компромісу між альтернативнимипоглядами на бажані масштаби і характер діяльності уряду. Такі самі рисихарактерні і для муніципальних фінансів. Державному бюджету належить центральнемісце в системі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економічної діяльностідержави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави.Головне призначення державних фінансів — через різноманітні фінансовіінституції сприяти успішному економічному і соціальному розвиткові держави,забезпеченню прав і свобод людини. Досягають цього через методи і формимобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх націлі розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населенню, утриманняармії, органів усіх ланок влади.
Сукупністьзазначених форм і методів дістала назву фінансового механізму системиуправління в державі. Від того, наскільки він досконалий, залежать темпиекономічного і соціального розвитку, добробут громадян. Важливе значення маєте, скільки фінансових ресурсів від загальної їх кількості, створюваних удержаві, вона акумулює у своєму розпорядженні і на які цілі використовує. Протеці загальні показники ще не забезпечують повної характеристики ефективностіфінансового механізму.
У сферімобілізації, розподілу й використання централізованих фондів коштів дістаєвідображення бюджетна політика. Бюджетна політика — це діяльність органівдержавної влади щодо формування бюджету держави, його збалансування, розподілуй перерозподілу бюджетних ресурсів та забезпечення всеохоплюючого контролю заїх використанням. Залежно від структури бюджетних видатків така політика маєсоціальне, економічне або військове спрямування. В Україні згідно зКонституцією бюджетна політика повинна мати соціально-економічне спрямування.Базуючись на нормах чинного законодавства, в першу чергу Основного Закону таБюджетного кодексу, державна влада, втілюючи бюджетну політику, визначає засадибюджетного устрою країни та побудову її бюджетної системи, а також організаціюміжбюджетних відносин.
Відповідно доКонституції України бюджетний період для Державного бюджету України заособливих обставин може бути іншим, ніж календарний рік. До особливих обставинналежать: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану вУкраїні або в окремих її місцевостях; 3) оголошення окремих місцевостей зонаминадзвичайної економічної ситуації, необхідність усунення природних читехногенних катастроф. У такому разі Бюджетний кодекс залишає за органамимісцевої влади право встановлювати бюджетні періоди по місцевих бюджетах на такийсамий період.
Як свідчитьпрактика, не всі бюджетні рахунки можуть бути зведені за час бюджетного періоду(в першу чергу за капіталовкладеннями), і тому законодавство багатьох країндозволяє використовувати бюджетні асигнування минулого року протягом певногоперіоду, який має назву пільгового строку (як правило, 1-2 місяці). Час, щоскладається з бюджетного періоду та пільгових строків, має назву рахунковогоперіоду [7].
Отже, призначеннябюджету в державі виявляється через систему економічних відносин, зокрема міждержавою і підприємницькими структурами у процесі мобілізації доходів,нагромаджень і фінансування з бюджету; між державою і населенням у процесірозподілу і перерозподілу валового національного продукту; між ланкамибюджетної системи при бюджетному регулюванні. Дослідження та аналіз структуризазначених відносин дає можливість зрозуміти економічний зміст бюджету, йогоправове значення, глибше виявити його роль у розподільчих процесах і економіцідержави в цілому. На цих засадах формується і проводиться цілеспрямованабюджетна політика.
Правові засадибюджетної системи становлять Конституція України, виданий на її основіБюджетний Кодекс України, інші законодавчі акти. Економічною основою бюджетноїсистеми України є народногосподарський комплекс.
Складовимибюджетної системи є її структура, принципи побудови та організаціяфункціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм,який ґрунтується на адміністративно-державному устрої України. Зрозуміло, що уфедеративній, конфедеративній та унітарній державах бюджетний устрій є різним.Так, у Федеративній Республіці Німеччини бюджетне законодавство побудоване заголовним принципом, викладеним у ст. 109 Основного Закону. Він полягає у тому,що федерація та землі є незалежними і автономними у розв'язанні фінансовихпитань. Хоч така незалежність, можливо, дещо суперечить потребам в уніфікації йузгодженості бюджетного права, цей принцип розглядають як такий, що повністювідповідає конституційному захистові земельного самоврядування. До бюджетноїсистеми України входять дві групи видів бюджетів: Державний бюджет та місцевібюджети адміністративно-територіальних одиниць України.
Кожна групавключає самостійні ланки бюджетної системи у цілому.
Бюджетний устрійУкраїни – це визначена правовими нормами система бюджетів України, розмежуваннядоходів і видатків між ними, повноваження органів законодавчої та виконавчоївлади у сфері бюджету.
/>
Тести
1. Хто призначаєголову Рахункової палати України:
А) ПрезидентУкраїни;
Б)Прем’єр-міністр;
В) Верховна РадаУкраїни;
Г) Міністрфінансів України.
2. Який чинник немає визначального впливу на формування завдань і функцій держави у сферімоделювання ринкових відносин:
А) грошова система;
Б) культурнаполітика
В) фінансовасистема;
Г) соціальнаполітика;
3. Що невідноситься до повноважень Верховної Ради України у сфері фінансової діяльностізгідно зі ст. 85 Конституції України належать:
А) затвердженняДержавного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
Б) затвердження загальнодержавнихпрограм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурногорозвитку, охорони довкілля;
В) забезпеченнядержавного суверенітету та економічної самостійності України;
Г) забезпеченняпроведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політикиу сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту;
Д) затвердженнярішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам таміжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав,банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених.
4. Кого з цихпосадових осіб призначає Президент України:
А) Міністрафінансів України;
Б) половину складуРади Національного банку України;
В ГоловуАнтимонопольного комітету;
Г) членівРахункової палати України.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Воронова Л.К.,Кучерявенко Н.П. Фінансове право — X.: Легас, 2003. — 360с
2. ЗюнькінА.Г. Фінансове право: Опорний конспект лекцій. – К.: МАУП, 2007. – 112 с.
3. ІвановВ.М. Гроші та кредит: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2007. – 230 с.
4. Фінансовеправо. Орлюк О. П. – К.: Кондор, 2008.
5. Фінансове право:Підручник / (Алісов CO., Воронова Л.К,Кадькаленко С.Т. та ін.); Керівник авт. колективу Л.К.Воронова. — X.: «Консум», 1999. — 496с.
6. Фінансове право:Підручник. – К.Либідь. – 2007.
7. Фінансове право:Підручник. – Х.:Еспада. – 2008.