1. Повноваження місцевого самоврядування
Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окреміповноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольнимивідповідним органам виконавчої влади.
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських радстосуються наступних сфер діяльності:
· соціально-економічного і культурного розвитку, планування таобліку;
· в галузі бюджету, фінансів і цін;
· щодо управління комунальною власністю;
· в галузі житлово-комунального господарства, побутового,торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку;
· у галузі будівництва;
· освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту;
· з регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природногосередовища;
· соціального захисту населення;
· в галузі зовнішньоекономічної діяльності;
· в галузі оборонної роботи;
· щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою;
· щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод ізаконних інтересів громадян тощо.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської радивирішуються такі питання:
· утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності,затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітетута його розпуск;
· прийняття рішення про проведення місцевого референдуму;
· прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населенняокремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також пропередачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їхздійснення;
· прийняття рішень про об'єднання в асоціації або вступ доасоціацій, інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядуваннята про вихід з них;
· затвердження програм соціально-економічного та культурногорозвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм зінших питань місцевого самоврядування;
· затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;
· затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;
· встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок умежах, визначених законом;
· прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;
· прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавствапільг по місцевих податках і зборах;
· прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунальногомайна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктівкомунальної власності, які не підлягають приватизації;
· вирішення відповідно до закону питань регулювання земельнихвідносин;
· надання відповідно до законодавства згоди на розміщення натериторії села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливудіяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію;
· прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою вмежах і порядку, визначених цим та іншими законами;
· встановлення відповідно до законодавства правил з питаньблагоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти іпорядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушенняяких передбачено адміністративну відповідальність;
· прийняття рішень, пов'язаних із створенням спеціальних вільних таінших зон, змінами в статусі цих зон, внесення до відповідних органівпропозицій з цих питань; надання згоди на створення таких зон за ініціативоюПрезидента України або Кабінету Міністрів України;
· затвердження статуту територіальної громади;
· визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні умістах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересахтериторіальних громад районів у містах.
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських радподіляються на власні (самоврядні) і делеговані. До делегованих повноваженьвідноситься:
· здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронногозаконодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсівзагальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;
· реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація правакористування землею і договорів на оренду землі; видача документів, щопосвідчують право власності і право користування землею;
· вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайнихситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення вустановленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій,а також населення;
· визначення території для складування, зберігання або розміщеннявиробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства;
· організація і здійснення землеустрою, погодження проектівземлеустрою;
· підготовка і подання на затвердження ради цільових місцевихпрограм поліпшення стану безпеки і умов праці та виробничого середовища,територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різнихгруп населення від безробіття, організація їх виконання; участь у розробленніцільових регіональних програм поліпшення стану безпеки і умов праці тавиробничого середовища, зайнятості населення, що затверджуються відповіднорайонними, обласними радами;
· забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодополіпшення житлових і матеріально-побутових умов інвалідів, ветеранів війни тапраці, громадян, реабілітованих як жертви політичних репресій,військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас абовідставку, сімей, які втратили годувальника, багатодітних сімей, громадянпохилого віку, які потребують обслуговування вдома, до влаштування в будинкиінвалідів і громадян похилого віку, які мають потребу в цьому, дітей, щозалишилися без піклування батьків, на виховання в сім'ї громадян;
· вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг ідопомоги, пов'язаних з охороною материнства і дитинства;
· вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки іпіклування;
· подання відповідно до законодавства одноразової допомогигромадянам, які постраждали від стихійного лиха;
· вирішення відповідно до законодавства питань про наданнякомпенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи, в інших випадках, передбачених законодавством;
· здійснення контролю за охороною праці, забезпеченням соціальногозахисту працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, утому числі зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, заякістю проведення атестаціїробочих місць щодо їхвідповідності нормативно-правовим актам про охорону праці, за наданнямпрацівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу вшкідливих умовах;
· забезпечення у межах наданих повноважень доступності ібезоплатності освіти та медичного обслуговування на відповідній території,можливості навчання в школах державною та рідною мовою, вивчення рідної мови удержавних і комунальних навчальних закладах або через національно-культурнітовариства;
· забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти імедичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх ілікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту,визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладеннядоговорів на підготовку спеціалістів, – забезпечення відповідно дозаконодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробамимедичного призначення;
· організація роботи щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх;
· вирішення відповідно до законодавства питань про повне державнеутримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, ушколах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу,професійно-технічних закладах освіти та утримання за рахунок держави осіб, якімають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масовихнавчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянампільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а такожщодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем);
· забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження тавикористання культурного надбання;
· сприяння організації призову громадян на строкову військову таальтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молодідо служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) таспеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установта організацій незалежно від форм власності, а також населення наказувійськового комісара про оголошення мобілізації;
· організація та участь у здійсненні заходів, пов'язаних змобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, на відповідній території;
· забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян,здійснення контролю за станом цієї роботи на підприємствах, в установах таорганізаціях незалежно від форм власності;
· вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів,мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масовихзаходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадськогопорядку;
· розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесенізаконом до їх відання; утворення адміністративних комісій та комісій з питаньборотьби зі злочинністю, спрямування їх діяльності;
· вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їхвідання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органівміських (крім міст обласного значення) рад).
2. Система місцевого самоврядування
Системамісцевого самоврядування включає:
· територіальну громаду;
· сільську, селищну, міську раду;
· сільського, селищного, міського голову;
· виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
· районні та обласні ради, що представляють спільні інтереситериторіальних громад сіл, селищ, міст;
· органи самоорганізації населення.
У містах з районним поділом за рішенням територіальної громадиміста або міської ради відповідно можуть утворюватися районні в місті ради.Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради,який одночасно є і головою її виконавчого комітету.
Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм йогофункцій і повноважень є територіальнагромада села, селища, міста.
Ради – представницькі органи місцевого самоврядування. Сільські,селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляютьвідповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересахфункції і повноваження місцевого самоврядування, визначені КонституцієюУкраїни, законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних умістах (у разі їх створення) рад є їх виконавчікомітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад єпідконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійсненняделегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольнимивідповідним органам виконавчої влади.
Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особоютериторіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в однутериторіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, обираєтьсявідповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямоговиборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в порядку,визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі.Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідноїсільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
3. Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування
місцевий повноваженнясамоврядування орган
Матеріальною і фінансовою основоюмісцевого самоврядування є рухоме і нерухомемайно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є увласності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а такожоб'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних іобласних рад.
Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати надоговірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів длявиконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання)комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідніоргани і служби.
Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевогосамоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органівмісцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади,компенсуються державою.
Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окреміповноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цихповноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України абошляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремихзагальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідніоб'єкти державної власності.
Діяльність органів місцевої влади спрямована на задоволеннясуспільних потреб громадян і, у першу чергу, пов'язаних з отриманням життєвонеобхідних послуг.
Місцеві бюджети є фінансовою базою місцевого самоврядування і відобсягу ресурсів, що акумулюються в цих бюджетах, залежить наскількирезультативно місцеві органи влади будуть виконувати покладені на нихповноваження.
4. Гарантії місцевого самоврядування
Необхідною умовою для повного й ефективного здійснення завдань тафункцій місцевого самоврядування є система гарантій. Під гарантіями місцевогосамоврядування розуміють сукупність умов та заходів, що забезпечують повну таефективну реалізацію територіальними громадами, їх органами та посадовимиособами права вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції ізаконів України. Система гарантій місцевого самоврядування включає загальні таспеціальні (власне юридичні) гарантії.
Загальні гарантії місцевого самоврядування обумовленіособливостями суспільно-політичного ладу ступенем розвитку економіки, духовноїсфери, а тому вони підрозділяються відповідно на економічні, політичні тадуховні.
До економічних гарантій належать існуюча економічна системаукраїнського суспільства, засади якої закріплені на конституційному рівні, асаме: єдність економічного простору, свободи переміщення товарів, послуг тафінансових коштів, свобода економічної діяльності; визнання та рівний захистрізних форм власності, у тому числі комунальної власності. Політичні гарантіїпов'язані з демократичною, правовою, соціальною сутністю української держави, здемократичним характером політичного режиму, відносно децентралізованоюсистемою територіальної організації влади. До духовних гарантій слід віднестиіснуючу в країні систему культурних та ідеологічних цінностей, загальний рівеньсуспільної думки щодо перспектив розвитку місцевого самоврядування.
Важливу роль у розвитку місцевого самоврядування відіграютьюридичні гарантії, тобто правові засоби забезпечення і захисту його як одного зосновних інститутів громадянського суспільства. За способом закріплення вониподіляються на конституційні, міжнародно-правові та законодавчі (гарантії,закріплені в законах та підзаконних нормативних актах).
Конституція України визначає принципи організації місцевогосамоврядування, основні форми безпосереднього волевиявлення територіальнихгромад і унеможливлює необгрунтоване втручання держави у сферу компетенції місцевогосамоврядування.
Особливу роль у системі гарантій місцевого самоврядуваннявідіга-рють міжнародні стандарти управління на місцях. У Європейській хартіїмісцевого самоврядування, яка ратифікована Верховною Радою України 15 липня1997 року, закріплено правові, інституційні, адміністративні і фінансовігарантії автономності територіальних громад і їх органів.
Суттєвою гарантією місцевого самоврядування є його організаційнасамостійність, яка полягає в тому, що призначення посадових осіб, формуванняорганів місцевого самоврядування здійснюється територіальними громадами,причому це право є виключним. Конституція України не надає органам державноївлади права створювати органи місцевого самоврядування і призначати йогопосадових осіб. Інституційна автономія місцевого самоврядування проявляється втому, що територіальні громади не можуть бути примусово об'єднані; радисамостійно визначають свою структуру, систему і структуру своїх виконавчихорганів, без затвердження чи узгодження з державними інстанціями. Відповідно дост. 6 Європейської Хартії місцевого самоврядування, місцеві органи владиповинні мати можливість, не порушуючи більш загальних законодавчих положень,самостійно визначати свої внутрішні адміністративні структури, з тим щоб вонивідповідали місцевим потребам і забезпечували ефективне управління.
Ефективність місцевого самоврядування значною мірою обумовлюєтьсяправовою автономією, суть якої полягає в конституційному визначенні компетенціїмісцевого самоврядування (ст. 143). Відповідно до положень ст. 4Європейської хартії місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування вмежах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке невилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодномуіншому органу. Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування,як правило, мають бути повними і виключними, вони не можуть скасовуватися чиобмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це непередбачено законом. Навіть при реалізації делегованих повноважень органимісцевого самоврядування повинні, наскільки це можливо, мати свободупристосовувати їх здійснення до місцевих умов.
Вагомою гарантією місцевого самоврядування є закріплення наконституційному рівні обов'язковості рішень органів місцевого самоврядування навідповідній території (ст. 144). Зокрема, акти органів і посадових осібмісцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, єобов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній територіїорганами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами таорганізаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно аботимчасово проживають на відповідній території.
До фінансово-економічних гарантій місцевого самоврядуванняналежать: 1) наявність власної матеріально-фінансової основи (ст. 142Конституції України); 2) обов'язок держави фінансувати здійснення окремихповноважень органів виконавчої влади, наданих органам місцевого самоврядування(ст. 143 Конституції України); 3) заборона втручання державних органів упроцес складання, затвердження та виконання місцевих бюджетів, за виняткомвипадків, передбачених Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 61);4) право органів місцевого самоврядування встановлювати місцеві податки і збори,випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери тощо (статті 68–70 Закону«Про місцеве самоврядування в Україні»).
Важливою гарантією місцевого самоврядування є його право насудовий захист, яке має принципове значення в плані забезпечення правової,організаційної і фінансової самостійності місцевого самоврядування. Органи тапосадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодовизнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевогосамоврядування, підприємств, установ та організацій, які порушують праватериторіальних громад, повноваження їх органів та посадових осіб.
Списоквикористаної літератури
1. Баймуратов М.О., Батанов О.В.,Кампо В.М., Музина О.А. Муніципальнеправо зарубіжних країн: Навч. посіб.: У 2 ч. / [За заг. ред. проф. П.Ф. Мартиненка].– К.: Знання України, 2005–2006. – (Серія «Інновац. освіт, технології умуні-ципал. праві»). – 120 с
2. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевогосамоврядування в Україні. – К., 2001
3. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування вУкраїні (муніципальне право).Навчальний посібник-К.: Атіка, 2000–304 с
4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»
5. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Актуальні проблеми виконанняЗаконів України: «Про місцеве самоврядування в України», «Про місцеві державніадміністрації». – К., 2002
6. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Місцеве самоврядування вУкраїні: історія, сучасність, перспективи розвитку – К., 2001
7. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Муніципальне правоУкраїни. – К., 2003
8. Лазор О.Д., Лазор О.Я.,Лазар І.Г… Основи державного управління та місцевого самоврядування:навчально-методичний посібник. – К.: Дакор, 2007. – 312 C
9. Розвиток міської громади: запровадження нових технологій муніципальногоуправління: Практичний посібник/ за ред. В. Кравченка та В.Д. Полтавець,науковий консультант М. Пітцик.-К., 2006
10. Смирнова Т.С. Правове регулювання місцевогосамоврядування в Україні: Навчальний посібник. – К., 2001
11. Ткачук А. Місцеве самоврядування: світовий та українськийдосвід. – К., 1997