ПОЛТАВСЬКИЙ ІНСТИТУТЕКОНОМІКИ І ПРАВА
ВНЗ „ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙУНІВЕРСИТЕТ
РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ „УКРАЇНА“
Кафедра правознавства
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни ГОСПОДАРСЬКИЙПРОЦЕС
студента заочної форми навчання
Красія Артура Вячеславовича
V курсу, 4112 ПР 08/згрупи
юридичного факультету
спеціальності „Правознавство“
ПОЛТАВА 2010
Учасники судового процесу
До складуучасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи,які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК.
Сторонами всудовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства таорганізації, зазначені у статті 1 ГПК.
Позивачами єпідприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позовпро захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами єпідприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Стороникористуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися зматеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь вгосподарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів,заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду,наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судовогопроцесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судовогопроцесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому ГПК порядку,а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм ГПК.
Позов може бутиподано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів абовідповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.
Треті особи, якізаявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу доприйняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.
Про прийняттяпозовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виноситьухвалу.
Треті особи, якізаявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами інесуть усі обов'язки позивача.
Треті особи, якіне заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу настороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщорішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодооднієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотаннямсторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
У заявах прозалучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороніпозивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належитьзалучити або допустити до участі у справі.
Питання продопущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішуєтьсягосподарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Треті особи, якіне заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несутьпроцесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову,збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позовуабо визнання позову.
Справи юридичнихосіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень,наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівникипідприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначенізаконодавством або установчими документами, подають господарському суду документи,що посвідчують їх посадове становище.
Представникамиюридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуютьсядовіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається запідписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткоюпідприємства, організації.
Повноваженнясторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати їївідособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншимидокументами.
Громадяни можутьвести свої справи в господарському суді особисто або через представників,повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Прокурор береучасть у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєюініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії їїрозгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу усправу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про переглядрішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь урозгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
У разі прийняттягосподарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави вособі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірнихправовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Про свою участь увже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а всудовому засіданні – також і усно.
Прокурор, якийбере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім правана укладення мирової угоди.
Відмова прокуроравід поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору посуті.
Відмова позивачавід позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурораправа підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
В судовомупроцесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств,установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачіпояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають правознайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, братиучасть в огляді та дослідженні доказів.
Зазначені особизобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити прознані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського судупояснення в письмовій формі.
В судовомупроцесі може брати участь судовий експерт.
Права, обов'язкита відповідальність судового експерта визначаються ГПК та Законом України«Про судову експертизу».
Судовий експертзобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і датимотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться уписьмовій формі.
Судовий експерт,оскільки це необхідно для дачі висновку, має право знайомитися з матеріаламисправи, брати участь в огляді та дослідженні доказів, просити господарський судпро надання йому додаткових матеріалів. Судовий експерт має право відмовитисьвід дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не маєнеобхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку.
Сторони іпрокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право заявити відвідсудовому експерту, якщо він особисто, прямо чи побічно заінтересований врезультаті розгляду справи, якщо він є родичем осіб, які беруть участь всудовому процесі, а також з мотивів його некомпетентності.
Відвід повиненбути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору.Заявляти відвід після цього можна лише у випадку, коли про підставу відводусторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.
Питання провідвід вирішується суддею, який виносить з цього приводу ухвалу.
Порядокрозгляду касаційної скарги
Ухвали місцевогоабо апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційномупорядку у випадках, передбаченихГПК та Законом України «Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, їх можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені ГПК та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
У випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство, справа передається на розгляд суду першої інстанції.
Ухвали Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Провадження у касаційній інстанції є самостійною стадію господарського процесу, призначеною для перевірки законності судових рішень господарського суду, які набрали законної сили. Це нова стадія господарського процесу.
Вищий господарський суд України є касаційною інстанцією у системі спеціалізованих господарських судів. Він переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів і постанов апеляційних господарських судів.
Судовий контроль касаційної інстанції за діяльністю судів та керівництво ними має здійснюватися у процесуальній формі – шляхом винесення касаційною інстанцією постанов з кожної розглянутої справи. Законодавством також передбачена можливість перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України Верховним Судом України – найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.
Провадження у касаційній інстанції як самостійній стадії господарського процесу це – сукупність процесуальних дій, які починаються і розвиваються між господарським судом касаційної інстанції та особами, які беруть участь у справі, з метою перевірки судових рішень місцевих та апеляційних господарських судів, що набрали законної сили, а у визначених господарським процесуальним законодавством випадках – перевірки постанов Вищого господарського суду України.
Право касаційного оскарження рішень і постанов господарських судів першої та апеляційної інстанцій, які набрали законної сили, є правом на порушення діяльності суду касаційної інстанції з перевірки зазначених судових актів.
Право на касаційне оскарження виникає із дня набрання законної сили рішень і постанов, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій, за наявності передбачених законом передумов. Такими передумовами є наявність рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного суду, що набрали законної сили; суб’єктів оскарження, віднесених до кола осіб, які мають право на касаційне оскарження.
Згідно зі ст. 107 ГПК сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор – касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Право подати касаційну скаргу мають позивач, відповідач, треті особи, а також їхні правонаступники. Судовий представник, який діє на підставі довіреності, має право подати касаційну скаргу, якщо це обумовлено у довіреності.
Господарське процесуальне законодавство передбачає право на подання касаційної скарги для осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав і обов’язків.
У передбачених законодавством випадках сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право оскаржити у касаційному порядку постанову Вищого господарського суду України, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду до Верховного Суду України.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Вона не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 1117 ГПК).
Касаційна скарга (подання) подається (вноситься) до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову протягом одного місяця з дня набрання ними законної сили (ст. 110 ГПК). Місячний строк подання касаційної скарги (подання) встановлений законом, тому він не може бути продовжений чи змінений. За клопотанням особи, яка подає скаргу (подання), Вищий господарський суд України може відновити пропущений строк касаційного оскарження, визнавши причину пропуску поважною.
Місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов’язаний надіслати скаргу (подання) разом зі справою до Вищого господарського суду України у п’ятиденний строк з дня її надходження (ст. 109 ГПК).
Касаційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі (ст. 111 ГПК) і повинна містити:
— найменування касаційної інстанції;
— найменування місцевого або апеляційного господарського суду, судове рішення якого оскаржується, номер справи та дату прийняття рішення або постанови;
— найменування особи, що подає скаргу (подання), та іншої сторони (сторін) у справі;
— вимоги особи, що подала скаргу (подання), із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права;
— перелік доданих до скарги (подання) документів.
Не допускаються посилання у касаційній скарзі (поданні) на недоведеність обставин справи.
Касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником.
До скарги додаються докази сплати державного мита.
Особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні. Прокурор, який вносить касаційне подання, надсилає сторонам у справі його копію і копії доданих до нього документів, які відсутні у справі. До скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні (сторонам) у справі.
Сторона у справі, отримавши касаційну скаргу (подання), має право надіслати відклик на неї касаційній інстанції та особі, що подала скаргу (подання) (ст. 1112 ГПК). Відсутність відклику на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується. Надсилання відклику є правом, а не обов’язком сторони.
Невиконання вимог законодавства щодо змісту касаційної скарги та порядку її подання тягне повернення касаційної скарги. Відповідно до (ст. 1113 ГПК) касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо:
— касаційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
— скаргу (подання) надіслано інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову;
— до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у справі;
— до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку й розмірі;
— скаргу (подання) подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання про відновлення цього строку відхилено;
— у скарзі (поданні) не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права;
— до надсилання ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження від особи, що подала скаргу (подання), надійшла заява про її відкликання.
Про повернення касаційної скарги (подання) виноситься ухвала.
Після усунення зазначених обставин, крім випадку подання скарги (подання) після закінчення строку, встановленого для їх подання, і його не поновлено, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор – внести касаційне подання в загальному порядку.
Про прийняття касаційної скарги (подання) до провадження суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги (подання). Ухвала надсилається усім учасникам судового процесу (ст. 1114 ГПК).
Касаційна скарга (подання) розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом із касаційною скаргою (поданням) до Вищого господарського суду України (ст. 1118 ГПК).
Особа, що подала касаційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією (ст. 1116 ГПК). Касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, якщо це суперечить законодавству або порушує чим-небудь права й охоронювані законом інтереси. Про прийняття відмови від скарги (подання) касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення або постанову господарського суду не оскаржено іншою стороною.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Відповідно до статті 1119 ГПК касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право:
— залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) – без задоволення;
— скасувати рішення першої інстанції чи постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;
— скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд при пустився порушень норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 11110 ГПК;
— скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;
— змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;
— залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
Підстави для скасування або зміни рішення чи постанови передбачені статтею 11110 ГПК. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду чи постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо:
— справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів;
— справу розглянуто судом за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду;
— господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав та обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі;
— рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові;
— рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу;
— рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 4 ст. 17 ГПК.
За наслідками розгляду касаційної скарги (подання) суд приймає постанову (ст. 11111 ГПК). У постанові мають бути зазначені:
— найменування касаційної інстанції, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;
— найменування сторін і найменування особи, яка подала касаційну скаргу (подання);
— найменування місцевого господарського суду або апеляційного господарського суду, рішення, постанова якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, постанови, прізвище судді (суддів);
— стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду;
— підстави, з яких оскаржено рішення, постанову;
— доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (подання);
— мотиви, за якими касаційна інстанція не застосовує закони та інші нормативні правові акти, на котрі посилалися сторони, а також закони та інші нормативно-правові акти, якими керувався суд, приймаючи рішення;
— у разі скасування або зміни рішення чи постанови – мотиви, за якими касаційна інстанція не погодилася з висновками суду першої або апеляційної інстанції;
— висновки за результатами розгляду касаційної скарги (подання);
— дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення чи постанови і передачі справи на новий розгляд;
— новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі у п’ятиденний строк з дня її прийняття.
Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Верховний Суд України (ст. 11115 ГПК) переглядає у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України у випадках, коли вони оскаржені:
— з мотивів застосування Вищим господарським Судом України закону чи іншого нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України;
— у разі їх невідповідності рішенням Верховного Суду України чи Вищого суду іншої спеціалізації з питань застосування норм матеріального права;
— у зв’язку з виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того самого положення закону чи іншого нормативно-правового акта в аналогічних справах;
— на підставі визнання їх міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язання України.
Підставами для скасування постанов Вищого господарського суду України є їх невідповідність Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, чи інше неправильне застосування норм матеріального права (ст. 11119 ГПК).
Касаційна скарга, касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України можуть бути подані не пізніше одного місяця з дня їхнього прийняття.
У разі виникнення підстав для оскарження постанови Вищого господарського суду України після закінчення зазначеного строку Верховний Суд України зобов’язаний прийняти касаційну скаргу (подання) до свого провадження.
Касаційна скарга, касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України подаються до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України. Вищий господарський суд України надсилає касаційну скаргу (подання) разом зі справою до Верховного Суду України у десятиденний строк з дня надходження скарги (подання) (ст. 11116 ГПК).
Провадження з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України порушується за згодою не менше п’яти суддів Верховного Суду України і розглядається протягом місяця з дня надходження касаційної скарги чи касаційного подання. Постанова Вищого господарського суду України переглядається на спільному засіданні відповідних колегій суддів Верховного Суду України. Постанови Вищого господарського суду України переглядаються у касаційному порядку за правилами розгляду справи у господарському суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи та їхнім доказуванням (ст. 1117 ГПК).
Верховний Суд України за результатами розгляду касаційної скарги, касаційного подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України має право:
— залишити постанову без змін, а скаргу (подання) — без задоволення;
— скасувати постанову й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції;
— скасувати постанову і припинити провадження у справі (ст. 11118 ГПК).
За результатами касаційного розгляду більшістю голосів суддів, які брали участь у перегляді постанови Вищого господарського суду України, ухвалюється постанова Верховного Суду України (ст. 11120 ГПК). Судді, які не погоджуються з рішенням, можуть висловити окрему думку, яка додається до постанови.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, надсилається сторонам у справі в п’ятиденний строк з дня її ухвалення. Вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Постанова Верховного Суду України за результатами перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яку норму матеріального права слід застосувати і яке рішення має бути ухвалено при новому розгляді справи.
Процесуальна форма позовної заяви, її реквізити
Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином – суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позовна заява повинна містити:
1) найменуваннягосподарського суду, до якого подається заява;
2) найменування(для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявностідля фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місцепроживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарськоїдіяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальніідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб – платниківподатків);
21) документи, щопідтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;
3) зазначенняціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, щовиникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);
4) зміст позовнихвимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, –зміст позовних вимог щодокожного з них;
5) викладобставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, щопідтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чиоспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;
6) відомості провжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;
61) відомості провжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V1 ГПК;
7) перелікдокументів та інших доказів, що додаються до заяви.
У позовній заявіможуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильноговирішення спору.
До позовної заявидодаються документи, які підтверджують:
1) вжиття заходівдосудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5ГПК з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні чирозірванні договорів, – відповідно договір, проект договору, лист, який міститьвимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиціїоднієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони,якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорівта з інших підстав, – копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копіявідповіді на претензію, якщо відповідь одержано);
2) відправленнявідповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
3) сплатудержавного мита у встановлених порядку і розмірі;
31) сплату витратна інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу;
4) обставини, наяких грунтуються позовні вимоги.
До заяви провизнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідченийвитяг з нього.
До позовноїзаяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи іншийдокумент, що підтверджує повноваження представника позивача.
Використані джерела
Конституція України / ВідомостіВерховної Ради України, 1996, № 30.
Цивільний кодекс України // ВідомостіВерховної Ради України, 2003, №№ 4044.
Господарський процесуальний кодексУкраїни від 6 листопада 1991 р. –К., Атіка, 2003.
Про судоустрій України. Закон України// Відомості ВРУ, № 2728, 2002.
Зеленін В.О. Місія господарськихсудів як у системі загальних судів, так і в цілому в правовій системі держави// Вісник господарського судочинства, № 3, 2006.
Ніколенко Л. Експертний висновок якзасіб доказування в господарському процесі // Юридичний журнал, № 7, 2003.
Притика Д. 15річчя утвореннягосподарських судів України // Право України, № 7, 2006.