МіжрегіональнаАкадемія управління персоналом
Павлоградськевідділення
Кафедра правознавства
Трудове право України
„Охорона працінеповнолітніх за трудовим законодавством України”
Курсова робота студента
ІV курсу
денної форми навчання
В12 10-00-Б1П (3, 10д), комерційне та трудове право
Яцкова ЄвгенаФедоровича
Науковий керівник
Шлєга Юрій Георгійович,
викладач
м. Павлоград
2003 р.
Зміст.
Вступ....................................................................................................................3
Розділ 1. Загальна характеристика охорони праці..........................................5
Розділ 2. Охорона праці неповнолітніх: права, нормивиробітку, відпустки.............................................................................................................8
2.1.Права неповнолітніх у трудових відносинах........................................8 2.2.Роботи,на яких забороняється застосування праці неповнолітніх..10
2.3.Норми виробітку для неповнолітніх……………...……………........13
2.4.Відпустки неповнолітніх працівників……………………….....…....14
2.5.Робочий час неповнолітніхпрацівників.............................................15
Розділ 3. Забезпечення зайнятостімолоді....................…………………......17
Розділ 4. Органи, які здійснюють контроль за охороною працінеповнолітніх....................................................................................................22
Висновки...........................................................................................................25
Список використаної літератури....................................................................28
Вступ.
Важливою умовою життєдіяльності людей є праця, тобтодіяльність, спрямована на створення матеріальних цінностей. Праця становитьєдність двох функцій: засобу до життя і сферу ствердження особи. Перша з цихфункцій знаходить своє відображення в орієнтуванні працівника на зміст праці,її відповідність його внутрішнім запитам, моральне задоволення роботою.
Загальновідомо, що економічне зростання автоматично ще неведе до збалансованого економічного і соціального розвитку. Зміни, щовідбуваються у структурі зайнятості й попиту на робочу силу, як і до становищапрацівника на робочому місці, умов його праці, ставлять підвищені вимоги добезпеки праці. Особливо потерпають від цього ті групи працюючих, що вжеперебувають у невигідному становищі: жінки, працівники похилого віку,неповнолітні.
Мова в роботі йтиме про охорону праці неповнолітніх.Актуальність цієї теми в тому, що на ринку праці молодь – категоріябагаточисельна. Її готовність до виробничої праці є життєво важливою складовоюуспішного економічного розвитку суспільства в майбутньому.
Значущість цього ресурсу невпинно зростає. В той же час, ті,кому крім молодості та амбіційності, здебільшого, немає, що запропонуватироботодавцю, відчувають гостру потребу в особливій увазі з боку суспільних тадержавних структур.
Виходячи з цього, метою даної курсової роботи є дослідженнята аналіз стану виконання державної політики по охороні праці неповнолітніх.
Для написання роботи використані як нормативні (КЗпП, закониі т.д.), так і наукові джерела.
Розділ1.
Загальнахарактеристика охорони праці.
Проведення соціально-економічних реформ в нашій країніпривело до активного розвитку різних форм власності господарських суб’єктів, що, в свою чергу, відбилося натрудових відносинах між робітником та працедавцем.
Відомо, що охорона праці тісно пов’язана із станом економіки,технічним станом виробництва та сферою соціальної підтримки в державі. На цьомунесприятливому фоні проблеми, пов’язані з охороною праці, вирішуються повільно.Охорона праці молоді потребує належної уваги з боку держави.
Взагалі, охорона праці – це система забезпечення безпекижиття і здоров’я працівників в процесі трудової діяльності, що включає правові,соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні,лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи, що формуютьорганізаційно-правовий механізм реалізації конституційного права громадян напрацю [1; ст.43] в умовах, що відповідають вимогам безпеки та гігієни.
Система охорони праці робітника включає права:
а) на робочемісце, захищене від впливу шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, якіможуть викликати виробничу травму, професійне захворювання або зниженняпрацездатності;
б) навідшкодування шкоди, завданої йому травмою, професійним захворюванням або іншимпошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків;
в) наотримання достовірної інформації від роботодавця чи державних або суспільнихорганів про стан умов і охорони праці на робочому місці працівника, проіснуючий ризик пошкодження здоров’я, а також про прийняття міри по його захистувід впливу шкідливих або небезпечних виробничих факторів;
г) навідмову без будь-яких наслідків для нього від виконання робіт у випадкувиникнення безпосередньої небезпеки для його життя і здоров’я до усунення цієїнебезпеки;
д) назабезпечення засобами колективного та індивідуального захисту у відповідності звимогами законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці за рахуноккоштів роботодавця;
е) напрофесійну перепідготовку у випадку призупинення діяльності або закриттяпідприємства, цеху, участку або ліквідації робочого місця внаслідокнезадовільних умов праці, а також у випадку втрати працездатності у зв’язку знещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням;
ж) назвернення із скаргою у відповідні органи державної влади, а також в профспілкита інші представницькі органи у зв’язку з незадовільними умовами охорони праці;
з) на участьв перевірці і розгляді питань, пов’язаних з покращенням умов охорони праці;
и) напроведення інспектування органами державного нагляду та контролю абосуспільного контролю умов охорони праці, в тому числі за запитом працівника найого робочому місці;
к) на йогонавчання щодо безпечних методів і засобів праці за рахунок коштів роботодавця,та інші.
Розділ 2.
Охорона праці неповнолітніх:права, норми виробітку, відпустки.
2.1.Права неповнолітніх утрудових відносинах.
Згідно ст. 187 КЗпП, неповнолітні, тобто особи, що не досягливісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах доповнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких іншихумов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. Умовипраці неповнолітніх на виробництві повинні відрізнятися від умов праці дорослихпрацюючих. Це пояснюється як фізіологічними особливостями організму підлітків,який тільки формується, так і відсутністю у більшості з них відповідноїпрофесії і спеціальності. Саме ці обставини і визначили відмінність правовогорегулювання їх праці, хоч за загальним правилом на неповнолітніх повністюпоширюється законодавство про працю, а їх права щодо трудового договоруприрівнюються до прав повнолітніх працюючих. У той же час в галузі охоронипраці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці їм надаються пільги.
З метою охорони здоров’я неповнолітніх ст.188 КЗпП недопускає прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Як виняток, можутьприйматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років при письмовій згодіодного з батьків або особи, що їх замінює. Усі особи молодше вісімнадцяти роківприймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому,до досягнення ними двадцяти одного року, щороку підлягають обов’язковомумедичному оглядові. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за своїкошти організовувати проведення попереднього (при прийнятті на роботунеповнолітніх) та щорічного обов’язкового медичного огляду до досягнення ними21 року.
Для прийняття на роботу молоді місцеві органи державноївиконавчої влади визначають в межах Закону України „Про зайнятість населення”квоту робочих місць[3; ст.5]. Ці місця використовуються для направлення навиробництво осіб, які закінчили загальноосвітні школи, професійнінавчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше 18 років.
Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання особам,направленим в рахунок броні, забороняється. Така відмова може бути оскаржена усудовому порядку.
Праця молоді віком до 18 років на важких роботах і на роботахз шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботахзаборонена.
На кожному підприємстві, в установі, організації має вестисяспеціальний облік працівників, які не досягли віку 18 років, із зазначенням їхдати народження. Це робиться з метою дотримання наданих їм прав та контролю заумовами праці молоді на підприємствах, в організаціях, установах з боку органівнагляду та контролю.
Ст. 199 КЗпП встановлює, що батьки, усиновителі іпіклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи,на яких покладено контроль за додержаннямзаконодавства про працю, мають право вимагати розірваннятрудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, колипродовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушуєйого законні інтереси. Такі особи, державні органи і посадові особи зобов’язаніподати докази про неможливість продовження трудового договору неповнолітнього узв’язку з загрозою здоров’ю неповнолітнього або порушенням законних інтересівнеповнолітнього на даному підприємстві, в установі, організації.
2.2.Роботи, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.
Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцятироків на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовамипраці, а також на підземних роботах. Список таких робіт затверджено НаказомМіністерства охорони здоров’я України №46 від 31 березня 1994 р. (Перелікважких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на якихзабороняється застосування праці неповнолітніх).
В ст.190 КЗпП передбачена заборона залучення неповнолітніх допідіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для нихграничні норми. Такі норми містяться в Наказі Міністерства охорони здоров’яУкраїни №59 від 22 березня 1996 р., яким, зокрема, передбачається, що:
- дотривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 роківне допускаються;
- роботанеповнолітніх з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу;
- вагаокремого вантажу, який можуть підіймати та переміщувати неповнолітні, неповинна перевищувати наведені нижче граничні норми.Календарний вік, роки Граничні норми ваги вантажу (кг) Короткочасна робота Тривала робота Юнаки Дівчата Юнаки Дівчата 14 5 2,5 – – 15 12 6 8,4 4,2 16 14 7 11,2 5,6 17 16 8 12,6 6,3
Під короткочасною роботою визнається 1-2 підняття тапереміщення вантажу протягом однієї години роботи. Якщо здійснюється більшедвох піднять та переміщень протягом однієї години робочого часу, то цевважається тривалою роботою по підняттю та переміщенню вантажів.
Докладене м’язове зусилля при утриманні або переміщеннівантажу з використанням засобів малої механізації не повинно перевищуватиграничної норми ваги більш як на 3 хвилини, подальший відпочинок – не менше 2хвилин.
Згідно з нижченаведеною схемою визначено сумарну вагувантажу, що означає суму ваги вантажу за певну кількість його підйомів(переміщень).
Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень стола,верстата, конвеєра тощо.
Відстань переміщення вантажу вручну не повинна перевищувати 1м.Календарний вік, роки Сумарна вага вантажів (кг), що підіймаються (переміщуються) при виконанні роботи З рівня робочої поверхні З підлоги Юнаки Дівчата Юнаки Дівчата 14 10 5 7 3,5 15 48 12 24 6 16 160 40 80 20 17 272 72 130 32
Крім того, ст.192 КЗпП закріплює гарантію дотриманнявстановленої законом тривалості робочого часу для неповнолітніх. Вона забороняєвикористовувати працю осіб, що не досягли вісімнадцяти років на надурочних інічних роботах, а також на роботах у вихідні дні навіть при згодінеповнолітнього або за надзвичайних умов. Оскільки для неповнолітніх осібпередбачено встановлення скороченої тривалості робочого часу, вбачаєтьсянедопустимим залучати цих осіб до чергування та режиму роботи з ненормованимробочим днем.
2.3.Норми виробітку для неповнолітніх.
Часові норми виробітку для неповнолітніх є загальними, щозастосовуються для дорослих робітників. Але скорочена тривалість робочого часудля неповнолітніх залежно від віку не тягне за собою зменшення розміру оплатипраці. Тому заробітна плата неповнолітнім виплачується в такому самому розмірі,як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Якщо неповнолітні допущені до відрядних робіт, їх працяоплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, здоплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботискорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.
Але при цьому слід враховувати, що для робітників віком довісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку длядорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, які недосягли віку вісімнадцяти років.
Для неповнолітніх і для молодих робітників після 18 років,якщо вони поступають на підприємство, в організацію після закінченнязагальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів чи курсів, атакож для тих, які пройшли навчання безпосередньо на виробництві,затверджуються знижені норми виробітку[10; ч.2 ст.193 ].
2.4.Відпустки неповнолітніх працівників.
Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти роківнадаються у зручний для них час (ст.195 КЗпП). Тривалість такої відпусткистановить 31 календарний день. У перший рік роботи щорічна основна відпустканеповнолітнім надається за їх заявою до настання шестимісячного строкубезперервної роботи на даному підприємстві, в організації, установі.
Робочий рік, на відміну від календарного, відраховується зпершого робочого дня фактичної роботи. Наприклад, якщо працівник приступив довиконання своїх трудових обов’язків 10 червня 2002 року, то його робочий рікстановить період з 10 червня 2002 року до 10 червня 2003 року.
Наступні відпустки надаються неповнолітньому згідно зграфіками, складеними на підприємстві, в організації, установі, погодженими зпрофспілковим комітетом, і з урахуванням бажання неповнолітнього. Проконкретний період надання щорічних відпусток повідомляється працівникові непізніше, ніж за два тижні до встановленого графіком строку, а заробітна платаза час відпустки повинна бути виплачена працівникові за три дні до початкувідпустки.
Забороняється ненадання щорічної відпустки протягом робочогороку, а також заміна відпустки грошовою компенсацією особам до 18 років.
2.5.Робочий час неповнолітніх працівників.
Робочий час – це обов’язкова міра праці, тривалість якоїрегламентована законом та виданими на його основі іншими нормативними актами.Згідно ст. 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється дляпрацівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на
тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до
15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень. Тривалістьробочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільнийвід навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалостіробочого часу, передбаченої в абзаці першому пункту 1 ст.51 для осібвідповідного віку.
Що стосується заробітної плати неповнолітніх, то прискороченій тривалості робочого часу виплачується в такому ж розмірі, як іпрацівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Праця працівників, допущених до відрядних робіт, оплачуєтьсяза відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою затарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочуєтьсяпорівняно з тривалістю роботи дорослих працівників.
Оплата учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних ісередніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчаннячас, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.
Розділ3.
Забезпеченнязайнятості молоді.
Одним із напрямків реалізації державної молодіжної політики єзабезпечення зайнятості молоді.
Молодь має право на перше робоче місце протягом двох років заумови, що громадянин України віком від 15 до 28 років закінчив чи припинивнавчання в загальноосвітній школі, професійному навчально-виховному та вищомунавчальному закладі, завершив професійну підготовку та перепідготовку; післязвільнення зі строкової чи альтернативної служби. Дворічний строк першогоробочого місця починає обчислюватись з часу роботи до призову.
Гарантія молоді на перше робоче місце полягає у праві молодізвернутись в пошуку роботи до державної служби зайнятості, яка інформує проробочі місця і здійснює вибір першого робочого місця.
Державна служба зайнятості надає місцевим органам виконавчоївлади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці, соціальнимслужбам для молоді інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантнихпосад).
Молоді громадяни, які звернулися до державної службизайнятості в пошуках роботи, одержують безплатну інформацію та професійнуконсультацію з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, а також, уразі необхідності, проходять професійну підготовку і перепідготовку.
Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а такожмолодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро та інші) для забезпеченняпрацевлаштування молоді, реалізації програм професійного навчання молоді тавдосконалення її професійної майстерності. Діяльність молодіжних центрів праціможе фінансуватися за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятостінаселення, передбачених на ці цілі.
Крім того, передбачено створення соціальних служб для молоді,де вони безкоштовно одержують інформаційну, правову, психолого-педагогічну,медичну та іншу соціальну допомогу, в тому числі з питань працевлаштування наперше робоче місце строком не менше двох років [8; ст.107].
Згідно Закону України „Про зайнятість населення” дляпрацевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніхзагальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зістрокової військової або альтернативної служби і якій надається перше робочемісце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам,яким виповнилося п’ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи,яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу, місцеві державніадміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятостібронюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від формивласності, з чисельністю понад 20 чоловік, до 5 процентів загальної кількостіробочих місць за робітничими професіями, у тому числі з гнучкими формамизайнятості.[3; ст.15]
У разі відмови у прийомі на роботу цих громадян у межахвстановленої броні з підприємств, установ і організацій державна службазайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у п’ятидесятикратному розмірінеоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються домісцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення і можутьвикористовуватися для фінансування витрат підприємств, установ і організацій,які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.
Держава забезпечує умови для вторинної зайнятостімолоді. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповіднодо законодавства можуть встановлювати додаткові пільги щодо прибутковогоподатку з громадян студентам та учням, що працюють у складі студентських таучнівських трудових загонів на сільськогосподарських роботах чи на інших видахробіт, на підприємствах державної або комунальної форми власності.
Молодіжні центри праці, що діють відповідно до Типовогоположення, а також громадські молодіжні організації (агентства, біржі, бюро таінші) за наявності в них відповідного дозволу, виданого державною службоюзайнятості, сприяють працевлаштуванню молоді, у тому числі учнів, студентів,аспірантів у позанавчальний час, надають послуги, пов'язані з профорієнтацієюта підготовкою до роботи за новою професією.
Державна служба зайнятості надає місцевим органам виконавчоївлади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці, соціальнимслужбам для молоді інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантнихпосад).
Держава гарантує надання роботи за фахом на період не меншетрьох років молодим спеціалістам – випускникам державних професійно-технічнихта вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державнимзамовленням.
Для додаткового захисту трудових прав неповнолітніхзаконодавством передбачаються обмеження звільнення таких працівників. Так,стаття 198 КЗпП передбачає, що звільнення працівників молодше вісімнадцятироків з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крімдодержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської)комісії в справах неповнолітніх. При цьому звільнення з підстав, зазначених впунктах 1, 2 і 6 статті 40 Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках і недопускається без працевлаштування.
Цими підставами є:
- зміни ворганізації виробництва і праці, в тому числі ліквідації,реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи,організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст.40);
- виявленої невідповідності працівниказайманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації абостану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи (п.2 ст.40);
- поновленняна роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п.6 ст.40).
Порушення передбаченого порядку звільнення неповнолітніхпрацівників є підставою для визнання звільнення незаконним і поновлення такогопрацівника на роботі в порядку ст. 235 КЗпП.
Розділ4.
Органи,які здійснюють контроль за охороною праці неповнолітніх.
Законом України „Про органи і служби у справах неповнолітніхта спеціальні установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 р. передбачено, щоздійснення соціального захисту серед неповнолітніх покладається на Державнийкомітет України у справах сім’ї та молоді, Республіканський комітет у справахсім’ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніхобласних, Київської та Севастопольської міських, районних державнихадміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад [7; ст.1].
Служби у справах неповнолітніх створюються відповіднимиорганами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Їх головними завданнями є розроблення і здійснення самостійноабо разом з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевогосамоврядування, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від формивласності, громадськими організаціями заходів щодо забезпечення прав, свобод,законних інтересів неповнолітніх, контроль за виконанням цих заходів;координація зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності у вирішенніпитань соціального захисту неповнолітніх; здійснення контролю за дотриманнямзаконодавства про працю неповнолітніх на підприємствах, в установах таорганізаціях тощо.
Служби у справах неповнолітніх мають право: приймати зпитань, віднесених до їх компетенції, рішення, які є обов’язковими длявиконання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування,підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.
Постановою Кабінету Міністрів України №2136 від 25 листопада1999р. були затверджені типові положення про служби у справах неповнолітніх.Саме ці комісії, згідно ст.198 КЗпП, уповноважені надавати згоду на звільненнянеповнолітніх працівників.
Крім того, відповідно до Закону України „Про місцевесамоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. передбачено створення комісій усправах неповнолітніх при виконкомах міських рад (крім міст районногозначення), які також виступають суб’єктами надання згоди на звільненняпрацівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника [5; ст.38].
Контроль за додержанням законодавства про охорону працінеповнолітніх здійснюють також ті державні органи та службові особи, на яких цепокладено законодавством: органи прокуратури, комітети неповнолітніх привиконкомах міських рад, місцеві державні адміністрації, комітет по нагляду заохороною праці, державні інспекції праці тощо.[10; ст.199]
Крім того, законодавством встановлюється, що молодіжніорганізації через своїх представників беруть участь у вирішенні питань прозаохочення молодих працівників; розподіл для них житла і місць у гуртожитках,охорону праці і звільнення, використання коштів на розвиток культурно-масовоїроботи.
Умови участі молодіжних організацій при вирішенні зазначенихпитань повинні бути конкретно визначені в колективному договорі.
Правом участі у вирішенні зазначених питань користуютьсямолодіжні організації, що належним чином легалізовані згідно з Законом України„Про об’єднання громадян”. Відповідноповноваження представника такої організації доцільно оформляти рішенням їїстатутних органів.
Висновки.
Отже, в останній частині роботи буде підбито підсумки тазроблено висновки з проблеми, що була вивчена.
Охорона праці – це діюча на підставі відповідних законодавчихта інших нормативних актів система соціально-економічних,організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичнихзаходів та засобів, що забезпечують збереження здоров’я і працездатність людинив процесі праці. Виходячи з того, що молодь – це майбутнє держави, життєвоважлива складова успішного економічного розвитку суспільства в майбутньому,охорона праці неповнолітніх потребує значної уваги з боку влади.
У сучасний період молодь займає проміжне становище міждитинством і зрілістю, починає своє трудове життя у важких умовах: відсутністьроботи, а при її наявності – низька заробітна плата, немає власного житла тадеякі інші негаразди. При цьому виникає невдоволеність через помилки, допущеніпри виборі професії, спеціальності, роботи.
Соціальне становище молоді дає можливість передбачитимайбутнє суспільства. Тому проблемам молоді держава має приділяти значну увагу,в тому числі й засобам регулювання її правового статусу.
Перехід до ринкових відносин в сфері праці та зайнятості вумовах структурної перебудови економіки призвів до виникнення принципово новоїситуації в соціально-трудових відносинах. Особливо важкою дана ситуаціявиявилася для молоді, яку в силу специфіки соціально-психологічниххарактеристик виявилася недостатньо підготовленою до сучасних реалій ринкупраці. Це потребує від держави розробки та реалізації особливої системизаходів, що забезпечуватимуть не тільки надання тих чи інших гарантійзайнятості для молоді, але і здійснення підтримки в адаптації даної групинаселення до сучасної економічної системи суспільства. Так, існуюче трудовезаконодавство є морально застарілим і потребує реформації: необхідно,насамперед, створити зацікавленість роботодавця у прийнятті до себе на роботунеповнолітнього працівника, а не примушувати його це зробити. За діючимзаконодавством, зробивши це, роботодавець отримує купу проблем у видіобов’язків перед таким працівником, який ще й нерідко не має відповідноїкваліфікації, що з економічної точки зору є невигідним. Необхідна розробка тареалізація загальнодержавних програм, які будуть направлені не на утриманняорганів, які ніби-то сприяють працевлаштуванню молоді, а на створеннізацікавленості роботодавця у прийомі на роботу таких працівників (наприклад,шляхом надання податкових пільг). Звісно, одразу ж виникають дві проблеми.Перша з них – кошти, на які проводити ці заходи, програми. Я вважаю, що їхможна виділити шляхом перерозподілу, перенаправлення з інших напрямківмолодіжної політики, використовувати ті кошти, які виділяються державою службампо справам неповнолітніх. Другою проблемою є створення відповідної законодавчоїбази. Кодекс законів про працю був прийнятий ще за радянських часів і, незважаючи на низку змін та доповнень, не відповідає сучасним реаліям і потребуєзаміни. Але це, на мою думку, справа найближчого часу.
Держава та суспільство не повинні пасивно очікуватисамостійного налагодження ринку праці молоді: потрібна науково обґрунтованаполітика регулювання зайнятості молоді та досягнення її ефективного рівня.
Список використаноїлітератури.
1. КонституціяУкраїни – К., 1996.
2. ЗаконУкраїни “Про відпустки” від 15 листопада 1996р. //ВВР. – 1997.– №2
3. ЗаконУкраїни „Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р. //ВВР. –1991. – №14.
4. ЗаконУкраїни “Про колективні договори та угоди” від 1 липня 1993 р. //ВВР. – 1993. –№36.
5. ЗаконУкраїни „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97. //ВВР. – 1997. –№18.
6. ЗаконУкраїни “Про оплату праці” від 1 травня 1995 р. // ВВР. – 1995. – №17.
7. ЗаконУкраїни „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи длянеповнолітніх” від 24.01.95. //ВВР. – 1995. – №1.
8. ЗаконУкраїни „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від05.02.93. //ВВР. – 1993. – №5.
9. Кодексзаконів про працю України з постатейними матеріалами / відп. ред.О.П.Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 2000.
10. Кодексзаконів про працю України: Науково-практичний коментар. – Х.: Консум, 2003.
11. Нормативніакти України про працю // Збірник законодавчих актів. – К., 1996.
12. НаказМіністерства охорони здоров’я України „Про затвердження Переліку важких робіт іробіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняєтьсязастосування праці неповнолітніх” за №46 від 31.03.94.
13. НаказМіністерства охорони здоров’я України „Про затвердження граничних нормпідіймання і переміщення важких речей неповнолітніми” за №59 від 22.03.96.
14. ПостановаКабінету Міністрів України „Про порядок працевлаштування випускників вищихнавчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням”від 22.08.96.
15. ПостановаКабінету Міністрів України „Про затвердження Типових положень про службу усправах неповнолітніх” від 25.11.99.
16. БойкоМ.Д. Трудове право України: Навч. посіб.: Курс лекцій. – К.: Олан, 2002.
17. Зуб І.В.,Стичинський Б.С., Грицяк І.А. Трудове право. – К., 1996.
18. КарпенкоД.О. Трудове право України (Основні положення). – К., 1997.
19. КарпенкоД.О. Трудове право.: Програма учбової дисципліни. – К.: МАУП, 1998.
20. ПрокопенкоВ.І. Трудове право України. Курс лекцій. – К., 1996.
21. ПрокопенкоВ.І. Трудове право України: Підручник. Видання друге –Х.: Консум, 2000.
22. СтичинськийБ.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю.2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2001.