Організація роботи суду в Україні

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КУРСОВА РОБОТА
на тему «ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СУДУ В УКРАЇНІ »
з дисципліни “Статус судів в Україні ”
 
Харків 2011

ЗМІСТ
 
Вступ
1. Об’єктивна реальність у судочинстві України
1.1 Організація підбору, розстановки,підготовки і підвищення кваліфікації суддів та інших працівників судів
1.2 Розподіл форм праці
1.3 Нормування праці в суді
1.4 Раціональна організація використанняробочого часу і досягнень сучасної техніки
1.5 Покращення умов праці і підвищеннякультури організації праці
1.6 Вивчення стану організації праці якметод підготовки і введення НОП
2. Основні тенденцій наукової організаціїроботи суду
3. Концепціявдосконалення судівництва
Список літератури
 

ВСТУП
Визначенняпитань організації роботи суду вимагає насамперед з’ясування первинногопонятійного апарату. Що являє собою судова влада як окрема гілка влади управовій демократичній державі? Досягненню яких завдань вона має сприяти?Актуальним також є окреслення основних напрямків правового регулювання науковоїорганізації праці в органах судової влади.
Судовавлада – це система утворених відповідно до закону органів, які наділенівиключними владними повноваженнями по розгляду юридично значущих справ іззастосуванням спеціальної визначеної законом процесуальної форми, яка міститьгарантії законності й справедливості рішень, що приймаються.
Основнимзавданням судової влади у правовій державі є захист гарантованих Конституцією,законами України, Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини(1950 р.) та іншими міжнародними договорами України прав і свобод людини ігромадянина, а також прав юридичних осіб і держави на засадах верховенстваправа. Це витікає із положень Основного Закону України щодо пріоритету людини,спрямованості усіх дій держави на захист її від усіляких протиправних посягань.Крім того, Конституцією України встановлено, що кожному гарантується право наоскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органівмісцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55), а юрисдикціясудів поширюється на усі правовідносини, які виникають у державі (ст. 124).

1. Об’єктивна реальність у судочинстві України
Основні засади організації та діяльності судової владирегламентовано Конституцією України (Розділ VІІІ) та Законом “Про судоустрійУкраїни” (далі – Закон). Згідно з ч. 3 ст. 124 КУ судочинство здійснюєтьсяКонституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Статтею 18 Закону“Про судоустрій України” чітко визначена структура судів загальної юрисдикціїУкраїни, яку складають:
(1) місцеві суди;
(2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;
(3) вищі спеціалізовані суди;
(4) Верховний Суд України.
Статтею 21 Закону визначено, що місцевими загальними судами єрайонні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові судигарнізонів; місцевими господарськими судами є господарські суди АвтономноїРеспубліки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевимиадміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно доуказу Президента України.
Апеляційними загальними судами згідно із Законом є: апеляційнісуди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний судАвтономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційнийсуд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України. У разінеобхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційнізагальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на декілька районівобласті. Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди таапеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округахвідповідно до указу Президента України (ст. 25). Створення Апеляційного СудуУкраїни передбачено Законом і відповідним Указом Президента України, однак досьогодні цей суд не створено. Вищими судовими органами спеціалізованих судів єВищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, а такожінші відповідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України впорядку, встановленому цим Законом (ст. 38). Очолює судову систему ВерховнийСуд України.
Згідно зі статтею 125 Конституції України система судівзагальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності йспеціалізації. У цій статті визначено інші засадові положення організаціїсистеми судів загальної юрисдикції України: єдність, внутрішньо системна ітериторіальна розгалуженість, певна автономність спеціалізованих підсистем,очолюваних вищими судами; моноцентризм судової системи, який реалізований черезнадання Верховному Суду України статусу найвищого судового органу;запровадження апеляційної форми як основного первісного порядку переглядусудових справ; заборона створення судів, порядок формування і компетенція якихне збігаються з порядком утворення і компетенцією судів загальної юрисдикції;забезпечення доступності правосуддя у його організаційному аспекті завдякипобудові судової системи (на місцевому рівні) відповідно доадміністративно-територіального устрою України та утворенню підсистемиспеціалізованих судів.
КонституцієюУкраїни встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (ст.124). В Основному Законі також містяться вимоги про недопущення делегуванняфункцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовимиособами (частина 1 ст. 124 КУ) та про недопущення створення надзвичайних чиособливих судів (частина 5 ст. 125 КУ).
Об’єктивнареальність у судочинстві України є такою. Навантаження на судову влади заминуле десятиліття збільшилося і ця тенденція у найближчі роки не зміниться.Велика кількість і складність справ, що надходять до судів, потребує від суддівбільше часу на підготовку до їх розгляду і на сам розгляд, а також вищогозагального рівня кваліфікації суддівського корпусу. Кількість справ,розглянутих судами, згідно даних судової статистики, постійно зростає, щосвідчить про зростання ролі суду в суспільстві. За таких обставин неможливо (увідповідності з вимогами чинного законодавства) організувати своєчасний таоб’єктивний розгляд справ тільки за рахунок збільшення кількості суддів у судахвсіх рівнів.
Реформуваннясудової влади, введення у штатний розпис судів посад помічників суддів таутворення нових спеціалізованих судів (зокрема, адміністративних) істотноситуації не змінюють, оскільки лише суддя є незамінною основою ефективноїдіяльності судочинства. Тому постає завдання створення умов для плідної,творчої роботи існуючого суддівського корпусу України (за короткий проміжокчасу неможливо підготувати велику кількість суддів необхідної кваліфікації).
УКонцепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду вУкраїні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом ПрезидентаУкраїни від 10.05.2006 р. проаналізовано головні причини повільного просуваннясудової реформи, серед них суто організаційні, а саме: перевантаженість судівта недостатня прозорість їх діяльності, недостатнє фінансування судової влади,неефективність виконання судових рішень. Завданням подальшого розвиткуправосуддя в Україні визначено реальне утвердження верховенства права усуспільстві та забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд унезалежному та неупередженому суді. Сутність верховенства права полягає у тому,що права людини та основоположні свободи є тими цінностями, що формують зміст іспрямованість діяльності держави. Подальший розвиток правосуддя в Україні маєбути спрямований на утвердження верховенства права через забезпечення:доступності правосуддя; справедливої судової процедури; незалежності,безсторонності та професіоналізму суддів; юридичної визначеності, однаковостісудової практики і відкритості судових рішень; ефективності судового захисту.
Процесвирішення юридично значущих справ суддею пов'язаний із здійсненнямпроцесуальних та не процесуальних (підготовчих, організаційних) дій як судді,так працівників апарату суду (помічників суддів, секретарів судового засідання,судових розпорядників, консультантів суду тощо). Слід розподілити обов’язкисуддів і працівників апарату суду з тим, щоб судді виконували в основномупроцесуальні дії, а на апарат суду мають бути покладені не процесуальні функціїорганізаційного характеру, а також максимальне сприяння судді при виконанні нимфункцій із підготовки і виконанню процесуальних дій. Такий підхід втілено учинному законодавств і закладено у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи№ R (86) 12від 16.09.1986 г.Про заходи щодо недопущення іскорочення надмірного робочого навантаження на суддів. У принципі ІІІзапропоновано поступово зменшувати кількість завдань, покладених на суддів, щоне стосуються судового розгляду, передаючи ці завдання іншим особам або органам.
Досягненнюозначеної мети мають сприяти напрацювання у галузі наукової організації праці. Проблемиорганізації роботи суду знайшли відображення у роботах ряду російських тавітчизняних авторів, зокремаА. Лікаса, В. Алексєєва, Г.П. Батурова, Т.Г.Морщакової, В. Кашепова, І.Клєандрова, В. Бринцева, С. Штогуна тощо.
Під науковоюорганізацією праці в судових органах (далі – НОП) традиційно розуміютьраціонально зорганізований труд, спрямований на максимальне підвищенняефективності правосуддя при мінімальних витратах труда і при неухильномудотриманні матеріального і процесуального закону з урахуванням рекомендаційнауки і узагальнення передового досвіду.
Метоюнаукової організації праці в суді є максимальне забезпечення діяльність судів зтим, щоб:
(а)відправлення правосуддя не вимагало надмірного, не пов’язаного з йогохарактером перенапруження в роботі суддів;
(б)уникнути невиправдано значних соціальних витрат і витрат часу усіх осіб, якіберуть участь у судочинстві;
(в)знання і досвід роботи працівників були б оптимально і ефективно використані;
(г)забезпечити збереження в судах висококваліфікованих кадрів.
Характерпраці різних категорій юридичних фахівців є неоднорідним. Саме зміст вирізняєпрацю одного працівника від іншого. Основною і єдиною фігурою, уповноваженоювирішувати справу по суті є суддя як носій судової влади. Праця судді суттєвовідрізняється від природи і змісту дій судового розпорядника, секретарясудового засідання, консультанта суду, хоча дії усіх цих осіб спрямовані назабезпечення відправлення правосуддя. Зміст виконуваних дій кожної названихосіб, їх правові наслідки зумовлюється їх статусом, який регламентованопроцесуальним законодавством. Займаючись організацією роботи апарату суду,необхідно враховувати її специфіку стосовно кожного посадовця апарату, якапроявляється у особливостях прийомів і методів збору і обробки інформації,видах рішень, які приймаються на основі отриманої інформації.
Вузагальненому вигляді завдання НОП у діяльності апарату суду полягає у:
(1)розробці більш раціональних форм розподілу праці між їх працівниками і йогокооперація, а також об’єднання у тих випадках, коли йдеться про необхідністьзагальних умов;
(2) умаксимальному використанні досягнень сучасної науки і техніки; (3) вудосконаленні й розробці нормативів праці, зокрема праці суддів із розглядусудових справ;
(4) увивченні і впровадженні найбільш раціональних форм стимулювання праці;
(5) ворганізації робочих місць, створенні найкращих умов праці, полегшення іоздоровлення умов праці;
(6) упостійному вивченні і проведенні ефективної виховальної роботи у трудовомуколективі, розвитку у працівників належного і відповідального відношення допраці.
НОПпокликана оптимізувати різні напрямки судової діяльності.
 
1.1 Організація підбору, розстановки, підготовки і підвищеннякваліфікації суддів та інших працівників судів
Збереженняв судах досвідчених кадрів, підвищення їх зацікавленості в роботі пов’язано звирішенням таких кадрових проблем, як знання і чітке уявлення про те, де, коли,на якій ділянці роботи, який саме працівник може бути використаний з найбільшоюефективністю; хто і в який момент має бути зарахований в резерв для висуненняна нову посаду, коли і як переміщений по службі.
Удосконаленняроботи з кадрами вимагає наукового підходу до висунення вимог щодо них. Окрімзагальної оцінки ділових якостей працівників при укомплектуванні судів кадрамимають бути враховані фактори, які встановлюють їх придатність до конкретної професійноїпраці та кваліфікації працівників. Оцінка складності праці при вивченніпрофесійної придатності кандидатів на відповідні судові посади проводиться зурахуванням таких обставин:
(а)змісту роботи, обсягу і складності завдань обробки управлінської інформації;
(б)ступнею самостійності виконанню робіт і характеру додаткової відповідальності;
(в)масштабів і складності організаційних і управлінських функцій.
Дофакторів, які визначають кваліфікацію працівників судів, належать відомості:про рівень знань (спеціальної освіти); про стаж роботи по спеціальності (длякерівників – також стаж роботи на керівних посадах); про наявність і рівеньорганізаційних якостей і навичок (для керівників).
 

1.2 Розподіл форм праці
Вимагаєвирізнення різних видів діяльності, у якому кожний із працівників виконує певнувизначену частину від загального обсягу праці. Під розподілом праці враціонально зорганізованому апараті, у тому числі в судах, розуміється чіткерозмежування завдань і функцій між його структурними підрозділами і посадовихобов’язків між працівниками. Функціональний розподіл праці знаходить своєвідображення у структурі судів (президія, палати (колегії), відділи апаратусуду). При цьому кожний підрозділ апарату має виконувати певне завдання.
Розподілформ праці здійснюється на основі чинного законодавства, норм праці, посадовихінструкцій працівників апарату суду, наказів голови суду. Цей розподіл маєвідповідати такій меті: з одного боку – навантаження на усіх працівників судуна протязі робочого дня (місяця, року) за умови нормальної напруженості праці,а з іншого – максимально відповідати кваліфікації виконавця.
Працівникиапарату судів в залежності від їх місця в процесі підготовки, ухвалення іреалізації рішень поділяються на:
(а)керівників (голови судів, їх заступники, голови судових колегій, палат,президій, пленумів судів, керівник апарату суду);
(б)суддів;
(в)спеціалістів (консультанти, помічники, секретарі судового засідання, судовірозпорядники);
(г)технічні працівники (діловоди, друкарки, оператори комп’ютерного набору,експедитори, архіваріуси, бібліотекарі);
(д)обслуговуючий персонал (завідувач господарством, прибиральниці, водій,двірники, робітники з обслуговування будівлі, чергові, комендант).
Основоположнийпринцип наукового розподілу праці полягає у недопущенні завантаженняпрацівників роботами або операціями, які за складністю можуть бути виконані меншкваліфікованими працівниками (тобто суддя на повинен підміняти технічногопрацівника, а голова суду – суддю).
Привирішенні розподілу праці в судах слід мати на увазі, що застосування НОП іудосконалення розподілу праці службовців суду по-перше, має засновуватися навимогах закону про судоустрій і процесуального закону і по-друге, вимагає, щоб суддібути зайняті лише питаннями, які дійсно належать до їх компетенції.
1.3 Нормування праці в суді
Нормуванняпраці – це спосіб регламентації трудових процесів за часом і засіб вивчення зцією метою витрат робочого часу на виконання певних операцій; встановленняпоказників, які дозволяють визначити обсяг роботи і необхідну кількістькатегорій працівників. Спробу виробити розрахунки норм часу, необхідного длярозгляду справ загальними судами першої інстанції, було зроблено робочою групоюз розробки норм навантаження в Державній судовій адміністрації України напідставі звітів місцевих судів. Результати дослідження було погоджено рішеннямРади суддів України на виконання ст. 126 Закону “Про судоустрій України” № 30(серпень 2005 р.). Так, нормативами встановлено, що судді для розглядусередньої справи про крадіжку необхідно 10,3, хуліганство – 9,8, злочину всфері службової діяльності, у тому числі одержання, давання, провокація хабара– 16,5, справи із сімейних правовідносин – 3,0, справи з житлових правовідносин– 13,9, спори про право власності – 9,2, оскарження дій слідчих органів – 3,3години.
 

1.4 Раціональна організація використання робочого часу і досягненьсучасної техніки
Ефективністьпраці значною мірою залежить від системи і методів праці службовців апаратусуду при виконанні ними покладених на них функцій, робіт, операцій.
Відомо,що різні виконавці навіть одного підрозділу апарату суду по-різному здійснюютьаналогічні функції. Неоднаковою може бути послідовність виконання окремихелементів цієї виробничої операції, трудові прийоми, дії можуть бути більш меншраціональними, мати різну тривалість. Найбільш раціональним є метод праці, якийзабезпечує мінімальні витрати часу на виконання завданої роботи і водночас невизиває передчасну стомленість виконавців.
Раціоналізаціяприйомів і методів праці можлива на основі ретельного вивчення методіввиконання окремих елементів роботи різними працівниками, відбір найкращихспособів і формування на цій основі нового прогресивного метода з метою йогопоширення серед працівників, зайнятих виконанням цього виду праці. Відповіднозавданням НОП є вироблення найбільш раціональних прийомів праці апарату суду,які забезпечують його ефективне функціонування з мінімальними витратамиробочого часу і зусиль обслуговуючого персоналу.
Раціональнівитрати робочого часу досягається завдяки науково обґрунтованій розробціпослідовності трудових операцій, введенням типових прийомів їх здійснення івикористання типової документації, усуненням відволікаючих виконавців факторів,забезпечення засобами оргтехніки, утворенням умов для економії трудових витрат.
Незалежновід змісту і складності того чи іншого завдання, які отримують працівники,порядок його виконання складається із таких етапів:
(1)формулювання завдання і доведення його до виконавців;
(2)вивчення питання, яке складає предмет завдання шляхом збору, обробки і аналізунеобхідної для цього інформації;
(3)підготовки проекту документу у відповідності зі змістом завдання; (4)погодження і затвердження документу.
1.5 Покращення умов праці і підвищення культури організації праці
Умовипраці пов’язані з факторами соціально-економічного, техніко-організаційного іприродно-правового характеру. Організаційні заходи з покращення праці повиннібути спрямовані на підвищення працездатності працівників і збереження їхздоров’я шляхом утворення належних соціально-побутових умов, встановленняправильного режиму праці і відпочинку, підвищення загальної культури праці.Рівень праці в роботі апарату – показник зрілості колективу та його членів.
Поняттякультури праці складається із сукупності ознак, які характеризують умови, вякій здійснюється трудовий процес і поведінка людини в процесі трудовоїдіяльності, його здатність працювати. Ці фактори є взаємопов’язаними, аджеумови праці впливає на поведінку людей, а поведінка – на стан роботи. Умовипраці визначаються: рівнем організації; методами техніки управління; стилемкерівництва.
Культурапраці кожного працівника суду при виконанні ним посадових обов’язків вимагає:компетентність; організованість, здатність працювати по раніше затвердженомуграфіку в межах розпорядку дня без перенапруження; здатність раціональновикористовувати робочий час, науково-технічні засоби; творчу активність,відповідальність за справу; ділові якості, здатність зосередитися на вирішеннінайбільш важливих, позачергових завдань; дотримання морально-етичних і правовихнорм у взаємовідносинах працівників.
 

1.6 Вивчення стану організації праці як метод підготовки івведення НОП
Аналізособливостей змісту праці і структури витрат робочого часу спрямовано на:
(1) виявленнянедоліків в організації праці;
(2)з’ясування резервів підвищення його ефективності.
Відомості,отримані в результаті досліджень змісту і структури витрат робочого часу,дозволяє аналізувати існуючу організацію праці і на підставі цього розроблятипропозиції щодо удосконалення її стану.
Наведенізавдання НОП мають втілюватися як на локальному (кожного окремого суду), так іна загальнодержавному рівні (шляхом розробки і впровадження відповіднихпрограм). На локальному рівні відповідно до постанову спільного засіданняПрезидії Верховного Суду України, президії Ради суддів України і колегіїДержавної судової адміністрації України від 12.03.2003 р. № 17 персональнувідповідальність за належну організацію роботи суду і своєчасний розгляд справнесуть голови судів. На державному рівні цими питаннями мають опікуватися вищіоргани суддівського самоврядування, вищі судові органи, Державна судоваадміністрація України як орган виконавчої влади, покликаний здійснюватиорганізаційне забезпечення суддів. При чому як головам судів, так і іншимпосадовцям слід чітко дотримуватися принципу незалежності суддів і невтручанняу процес вирішення юридично значущих справ під приводом організаційних питань.Слід мати на увазі, що відносно голови судів і судді не знаходяться увідносинах адміністративного підпорядкування, голова суду є першим серед рівниху суддівському колективі. Щодо посадовців і працівників апарату суду, то головасуду в даному випадку наділений усіма владно-розпорядчими повноваженнями, йогонакази і розпорядження є обов’язковими для виконання.

2. Основні тенденцій наукової організації роботи суду
Середосновних тенденцій наукової організації роботи суду на даному етапі розвиткусудової влади можна відзначити:
1). Модернізаціясудової влади. Державна судова адміністрація України з метою поширенняпередового досвіду із застосування набутих знань на практиці, формуваннявисокої правосвідомості, відповідальності та запровадження вдосконаленихорганізаційних форм здійснення судочинства 12.12.2003 р. затвердила перелікмісцевих судів України, на базі яких утворюються модельні суди. Згодом такісуди було утворено в усіх регіонах України (у м. Харків – це Комінтернівськийрайонний суд).
Основними завданнями для перетворення цих судів у модельністали: (1) часткова перебудова та реконструкція приміщень судів;
(2) запровадження спеціалізації суддів;
(3) удосконалення організаційної структури суду з тим, щобизвільнити голову суду й суддів від виконання невластивих для них функцій;
(4) створення належних умов для роботи суддів і службовцівапарату суду; (5) забезпечення судів комп’ютерною та іншою технікою, проведеннязмін в організації діловодства.
Майже в усіх модельних судах запроваджено такі принципи:розподіл функцій між структурними підрозділами та посадовцями за сферамидіяльності; розподіл справ за категоріями (спеціалізація) між суддями івивільнення їх від не процесуальної діяльності; застосування сучаснихінформаційних технологій.
Так, у структурі Івано-Франківського міського судузапроваджено два відокремлені підрозділи: судовий відділ (судді) і апарат суду,які розміщені в різних приміщеннях. Це дало можливість уникнути спілкуваннясуддів із учасниками процесу поза судовими засіданнями. Функції з прийманнягромадян і розподілу судових справ перекладено на працівників апарату.Запровадження спеціалізації суддів і нової системи планування й розподілу справдало можливість повідомляти особам, які звертаються із заявами, дату і чассудового засідання у справі відразу після прийняття заяви. технологій.
Окрім цього, чинне законодавство дозволяє модельним судамзапроваджувати власні форми діловодства (п. 1.5 Інструкції з діловодства імісцевому загальному суді від 27.06.2006 р.). Так, у Петровському районномусуді м. Донецька голова суду О.А. Фунджий на основі інструкції з діловодства вмісцевому загальному суді розробив і запровадив комп’ютерну програму“SUDOBLIK”, призначену для реєстрації судових справ та матеріалів, наданнявідповідної інформації у суді запроваджено комп’ютерну програму “SUDOBLIK”.Програма дозволяє вести облік всіх судових справ та матеріалів від надходженнядо суду до передачі в архів, здійснювати оперативний контроль за проходженнямсправ, строками їх розгляду та звернення до виконання, якісно та своєчасновиготовляти статистичні звіти. Використання цієї програми на практиці виявилосядосить ефективним, а досвід цього суду був запозичений низкою інших місцевихсудів України.
На нашу думку, в ідеалі модельний суд повинен існувати дляапробації новел законодавства. Так, у разі існування намірів змінити певнийінститут процесуального права або законодавства про судоустрій (наприклад,повна фіксація процесу технічними засобами), можна проводити відповідніексперименти в модельних судах. У разі успішного запровадження такого інститутудоцільно ставити питання про подальше запровадження його у законодавстві.
2).Комп’ютеризація судів та використання новітніх технологій у судочинстві. КонституціяУкраїни 1996 р. закріпила норму щодо повного фіксування судових процесів задопомогою технічних засобів (підпункт 7 частини 2 статті 129). У Концепціївдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Українівідповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента Українивід 10.05.2006 р. підкреслюється, що одним із пріоритетів діяльності зорганізаційного забезпечення судової влади державної судової адміністрації єздійснення комп’ютеризації в судах, що забезпечить поступовий відхід відпаперового до електронного діловодства. Останнє передбачає утворення цілісноїелектронної системи роботи з документами, починаючи з реєстрації документів,які надходять до суду, контролю за їх проходженням на різних етапах судовогопровадження, видачі копій рішень суду, контролю за додержанням процесуальнихстроків тощо. У Концепції окремо наголошується на необхідності завершити процесобладнання судів технічними засобами фіксації процесу, а також створити єдинусудову інформаційну мережу, яка міститиме, зокрема, правову базу даних, бланкисудової документації, базу даних судової практики (державний реєстр судовихрішень), електронну бібліотеку.
РішеннямРади суддів України № 22 від 02.04.2004 р. було затверджено Програмуінформатизації судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судовоїсистеми на 2004-2006 рр. Серед основних заходів Програми у сфері створення ірозвитку інформаційної інфраструктури та інформаційних ресурсів судів загальноїюрисдикції, інших органів та установ судової системи передбачено:
(1)забезпечення суддів та працівників апарату судів комп’ютерною технікою вкількості, визначеній єдиними нормативами фінансового забезпечення судівзагальної юрисдикції;
(2)створення нових та модернізація існуючих локальних комп’ютерних мереж судівзагальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи; (3)забезпечення підключення до мережі Інтернет в режимі електронної поштизазначених установ;
(4)розробка плану підключення виділених каналів зв’язку для судів загальноїюрисдикції, інших органів та установ судової системи і забезпечити йогореалізацію;
(5)розробка, впровадження та забезпечення супроводження програмного забезпечення”Діловодство суду” та комп’ютерних програм формування звітності (кадрової,фінансової, статистичної тощо) в судах загальної юрисдикції;
(6)розробка плану оптимізації діючої мережі магістралей передачі даних судівзагальної юрисдикції;
(7)забезпечення процесу переведення судів загальної юрисдикції, інших органів таустанов судової системи на використання ліцензійного програмного забезпечення;
(8)утворення мережі регіональних центрів технічної підтримки. Окремо у Програмізаплановано комплекс заходів із фіксації судового процесу технічними засобами,а саме упровадження для цього відповідного програмно-апаратного обладнання,розробка нормативно-методичних матеріалів щодо порядку застосування системтехнічного фіксування судового процесу, навчання відповідальних працівниківапарату суду щодо порядку застосування цих систем.
Слідзазначити, що на сьогодні стан забезпечення судів оргтехнікою є більш-меншзадовільним. Нині вже не залишилося судів, в яких немає комп’ютерної техніки;усі суди забезпечено електронною поштою та обладнано комп’ютерними системамизаконодавства та баз даних (“Ліга-закон”, “Аверс”, “Законодавство України”,“Стат-карта”, “ZVIT” та ін). З метою розробки і упровадження спеціальногопрограмного забезпечення у судах при Державній судовій адміністрації Українистворено державне підприємство “Судовий інформаційний центр”. Підприємствомрозроблено електронне забезпечення розгляду цивільних справ, яке поширюється усудах загальної юрисдикції.
УВерховному Суді України в якості експерименту розроблено і упроваджується“Система забезпечення умов для ефективного використання робочого часу суддямиВерховного Суду України”, яка спрямована на максимальну автоматизацію іполегшення роботи судді. Ця система є багатофункціональною і дає змогу суддіз’єднуватися зі свого робочого місця в режимі аудіо- та відео-зв’язку збудь-яким робочим місцем у Верховному Суді України, з помічниками, іншимипрацівниками, швидко знаходити необхідні для вирішення справи нормативні акти, здійснюватипервинну обробку документів, одержувати фотокопії документів, реєструвати їх,утворювати звукові документи з подальшим перетворенням їх у форму електронноготекстового документу, здійснювати інші операції.
Процес комп’ютеризації судів дасть можливість забезпечитипоступовий перехід від паперового до електронного діловодства. Потрібностворити єдину судову інформаційну мережу. Позаяк укомплектування необхідноюлітературою бібліотек усіх судів вимагає багато часу і затрат, доцільно створитиєдину електронну бібліотеку з доступом до її ресурсів із кожного суду, а вперспективі – з кожного обладнаного комп’ютером робочого місця в суді. Єдинасудова інформаційна мережа має містити, зокрема, правову базу даних, бланкисудової документації, базу даних судової практики (державний електронний архівсудових рішень). Згодом у судах повинні бути створені також електронні архівисудових справ, де зберігалися би документація у справі, результати фіксаціїсудового процесу технічними засобами. У подальшому ці архіви могли би бутиоб’єднані в єдину мережу із наданням доступу учасникам процесу до матеріалівїхніх справ через Інтернет.
 

3. Концепція вдосконалення судівництва
УКонцепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Українівідповідно до європейських стандартів від 10.05.2006 р. пропонується налагодитивідеоконференцзв’язок між судами та установами системи виконання покарань(замість доставляння до суду засуджених) з метою економії бюджетних коштів.Інвестиції в цю сферу з часом виправдають себе, адже витрати на конвоюванняздійснюються регулярно і досягають великих розмірів. Почати можна було б ізсуду касаційної інстанції, який звичайно найбільш віддалений відкримінально-виконавчих установ. До того ж у суді касаційної інстанції недосліджуються докази, тому фізична присутність засудженого в залі судовогозасідання не є необхідною. Як приклад практичного застосуваннявідеоконференцзв’язку в судочинстві можна навести досвід Росії. Перший розглядсправи з використанням відеоконференцзв’язку відбувся в листопаді 1999 р. вЧелябінському обласному суді. З 2001 р. він застосовується і Верховним СудомРосійської Федерації.
3).Забезпечення відкритості та прозорості судової влади. Прозорість судовоїсистеми, тобто відкритість до доступність судових рішень для громадськості, єоднією з характерних ознак і цінностей демократичного суспільства. В аспектівідкритості судового процесу надзвичайно важливим завданням є створенняінформаційно-пошукових систем щодо матеріалів судової практики. Це питаннянеодноразово висвітлювалося в документах Ради Європи, адже є однією знайважливіших умов справедливого застосування закону. Враховуючи, щокомп’ютерні та телекомунікаційні системи все частіше використовуються дляправових досліджень і що все ширше коло громадян вдома та на роботі має доступдо інформаційних мереж, слід подбати, щоб автоматизовані системи накопичення тапошуку матеріалів судової практики характеризувалися повнотою, об’єктивністю тарепрезентативністю. В додатку І до рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи Провідбір, обробку, надання і архівацію судових рішень і правовихінформаційно-пошукових системах № R (95) 11 від 11.09.1995 р. сформульованіосновні завдання при розробці та функціонуванні автоматизованих систем судовоїпрактики:
(1)полегшити роботу юристів шляхом швидкого їх забезпечення повною та сучасноюінформацією;
(2)надати інформацію всім особам, які мають пряме чи опосередковане відношення досудової практик;
(3)якомога швидше розповсюджувати інформацію про нові судові рішення, особливо внових галузях права;
(4)сприяти єдності судової практики без привнесення в неї елементів відсталості тазашкарублості;
(5)надати можливість законодавцям аналізувати практику застосування законів;
(6)полегшити наукові дослідження в галузі судової практики;
(7) упевних випадках надати інформацію для статистичного аналізу.
Цізавдання частково втілені у чинному законодавстві. З 1 червня 2006 р. буловведено в дію Закон України “Про доступ до судових рішень”, згідно з якимстворюється Єдиний державний реєстр судових рішень, до котрого мають вноситисяусі судові рішення окрім тих, доступ до яких обмежено законом. Світовий досвідсвідчить, що публікація рішень судів різних рівнів є усталеною практикою урозвинених країнах (Франція, США, ФРН та ін.). Однак у ряді країн акти судупублікуються вибірково або лише рішення вищих судових інстанцій (Іспанія,Швейцарія). Український законодавець сприйняв широкий підхід до цього питання,утім, цікаво, як це сприйняли судді.
Учервні 2006 р. відбулося офіційне відкриття Єдиного держаного реєстру судовихрішень, метою якого є досягнення відкритості діяльності судів та прозоростісудового процесу, сприяння однаковому застосуванню законодавства, підвищеннюоб’єктивності, неупередженості, незалежності та ефективності судочинства, атакож ініціювання публічного обговорення резонансних справ. Забезпеченняведення Єдиного держаного реєстру судових рішень доручено Держаній судовійадміністрації України.
Порядокведення Єдиного держаного реєстру судових рішень врегульовано відповідноюпостановою Кабінету міністрів України № 740 від 25.05.2006 р. Згідно з вимогамиЗакону України “Про доступ до судових рішень”, не пізніше 01.06. 2006 р.забезпечується постійне внесення до реєстру електронних копій судових рішеньВерховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевихадміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів,апеляційних загальних судів (загалом 125 судів), а внесення судових рішеньмісцевих судів – не пізніше 01.01.2007 р.
Загальнийдоступ до судових рішень через Інтернет та офіційний веб-портал судової влади вУкраїні має кожна фізична або юридична особа – без обмежень. Доступ цейцілодобовий та безоплатний. Окрім того, інформація, внесена до Єдиногодержаного реєстру судових рішень, має захист від знищення, викрадення тавнесення несанкціонованих змін. Вилучення відомостей з нього також недопускається.
4).Забезпечення судів належними приміщеннями. Надання судам службовихприміщень, придатних для здійснення судочинства, є нагальною проблемоюсудово-правової реформи. До цього питання неодноразово зверталися на державномурівні. Варто відзначити розпорядження Президента України від 27.07.1996 р. №208-96-п “Про забезпечення судів приміщеннями”; Програму забезпечення судівналежними приміщеннями на 2002-2006 рр., затверджену постановою КабінетуМіністрів України № 692 від 21.06.2001 р.; Концепцію Державної програмизабезпечення судів належними приміщеннями на 2006-2010 роки, ухваленурозпорядженням Кабінету Міністрів України № 459-р від 16.11.2005 р.
Вимоги,які пред’являються до приміщень районних (міських) судів, вироблено Державноюсудовою адміністрацією України, погоджено із головою Ради суддів України ізатверджено наказом голови ДСА від 15.05.2003 р. Так, забороняється розміщеннясудів у житлових приміщеннях; встановлюються нормативи щодо кількості йрозмірів залів судових засідань при кількості суддів, технічні характеристикиприміщень, обов’язкової наявності при них нарадчих кімнат; рекомендуєтьсявідводити одну-дві кімнати для прокурорів і адвокатів; робочі кабінети суддівмають містити кабінет голови суду з приймальнею, кабінети суддів (один кабінетдля одного судді) і кімнати секретарів судових засідань, суміжні кабінетамсудів.
Результатиповеденого Державною судовою адміністрацією України моніторингу приміщень 766судів загальної юрисдикції свідчить, що на 1 січня 2005 р. лише 49 (6%) судіврозташовані у приміщеннях, які повністю відповідають встановленим вимогам.Решта приміщень судів потребують реконструкції чи реконструкції з добудовою абож нового будівництва. Непоодинокі випадки, коли новоутворені (у зв’язку зпроведенням судово-правової реформи) суди взагалі не мають службових приміщень,що унеможливлює вжиття подальших заходів, пов’язаних із реформуванням. Навирішення цих проблем спрямовуються зусилля Державною судовою адміністрацієюУкраїни. Так, станом на 1 січня 2005 р. 79 % приміщень судів знаходяться узадовільному стані (порівняно із 41 % станом на 1 січня 2003 р.), 20 % — унезадовільному (53% у 2003 р.) і лише 1 % — в аварійному стані (6% у 2003 р.)[1].Таким чином, намітилася позитивна тенденція в цій галузі, яку необхіднопродовжувати.

СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
1.Організація судових та правоохороннихорганів: Навч. Посібник/ за ред. І.Є. Марочкіна, Н.В. Сибільової, О.М.Толочка.- Харків, 2009.
2. Організація судочинства в Україні(під заг. ред. Лавріновича)- К., вид. МЮ, 2008.
3.Халдеев Л.С. судья в уголовномпроцессе.- М., 2008.
4. Жилин Г.А. Судья в гражданскомпроцессе.-М., 2009.
5.Бринцев В.Д. Організаційнезабезпечення діяльності судів на регіональному рівні.- Київ., 2007.
5. Тимчасова Інструкція з діловодства вмісцевому загальному суді // Офіційний Вісник України — 2005.- № 13, ст… 694.