Обов'язки і права підрозділів, що здійснюють ОРД
План
1. Обов’язки підрозділів, щоздійснюють ОРД
2. Права підрозділів, щоздійснюють ОРД
1.Обов'язкипідрозділів, що здійснюють ОРД
Обов'язки підрозділів, що здійснюють ОРД — це коло покладених на них дій зметою рішення завдань ОРД, які є безумовними для виконання.
Звернувшисьдо структурної побудови ЗУ «Про ОРД» і окремих законодавчих актів, щовизначають нормативно-правовий статус підрозділів, що здійснюють ОРД можнапобачити, що:
по-перше, останні покликані вирішувати певні завдання. Це означає, що будь-які дії оперативно-розшукового підрозділубудуть законні винятково за умови їхньої спрямованості на рішення завдань,чітко позначених законодавцем (ст. 2 ЗУ «Про ОРД», ст. 2 ЗУ «ПРО СБУ», ст. 4 ЗУ«Про розвідувальні органи України та ін.).
по-друге, ці завдання відтворюються й конкретизуються в обов'язках, якіпокладаються на правоохоронні органи й спецслужби. При цьому вони закріплені увідповідних статтях зазначених законодавчих актів.
по-третє, обов'язки підрозділів, що здійснюють ОРД, розділяються на ті, якібезпосередньо стосуються здійснюваної ними оперативної роботи й на ті, якістосуються інших служб цих відомств.
Так,у ст. 10 ЗУ «Про міліцію» вказується, що міліція відповідно до поставленихперед нею завдань зобов'язана:
ü забезпечувати безпеку громадян ігромадський порядок;
ü виявляти, попереджати, припиняти йрозкривати злочини, здійснювати з цією метою оперативно-розшукові йпрофілактичні заходи, передбачені чинним законодавством;
ü проводити профілактичну роботу середосіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд заособами, у відношенні яких він установлений, а також контроль за засудженими докримінального покарання, не пов'язаному з позбавленням волі;
ü розшукувати осіб, що зникли віддізнання, слідства й суду, ухиляються від відбуття покарання, що безвіснозникли й інших осіб у випадках, передбачених законодавством;
ü проводити криміналістичні дослідженняз матеріалів ОРД, забезпечувати у встановленому порядку участь фахівцівкриміналістичної служби в слідчих діях;
ü забезпечувати виконання увстановленому законом порядку й у межах своєї компетенції рішення прокурора,слідчого, суду та ін.
Цеж передбачають законодавчі акти, що регулюють діяльність інших відомств,перерахованих у ст. 5 ЗУ «Про ОРД».
Законодавецьвизначив найбільш загальні групи обов'язків органів, що здійснюють ОРД. Їхняконкретизація й деталізація дана в перерахованих вище законах, що визначаютьнормативно-правовий статус кожного правоохоронного відомства й спецслужби, уяких є відповідні розділи й окремі статті.
Виходячи з наданого оперативним підрозділам правоохоронних відомствстатусу суб'єктів ОРД, ст. 7 ЗУ «Про ОРД» поклала на них наступні обов'язки:
ü у межах своїх повноважень йвідповідно до законів, що становлять правову основу ОРД, приймати необхідніоперативно-розшукові заходи щодо попередження, своєчасного виявлення,припинення й розкриття злочинів, виявлення причин і умов, що сприяють вчиненнюзлочинів, здійснювати профілактику правопорушень. Як ми бачимо, законодавецьпозначив стратегічну мету — захист життя, прав і свобод людини й громадянина,власності, забезпечення безпеки суспільства, держави від злочинних зазіхань;
ü виконувати письмові дорученняслідчого, вказівки прокурора, постанови суду, запити вповноважених державнихорганів, установ і організацій про проведення оперативно-розшукових заходів;
ü виконувати запити відповіднихміжнародних правоохоронних організацій і правоохоронних органів інших держав напідставі договорів і угод;
ü інформувати відповідні державніоргани про відомі їм факти і дані, які свідчать про загрозу безпеки суспільствуй держави, а також про порушення законодавства, пов'язаного зі службовоюдіяльністю посадових осіб;
ü здійснювати взаємодію між собою йіншими правоохоронними органами з метою швидкого й повного розкриття злочинів івикриття винних;
ü забезпечувати із залученням іншихпідрозділів безпеку працівників суду й правоохоронних органів, осіб, які берутьучасть у кримінальному судочинстві, членів їхніх родин і близьких родичів цихосіб;
ü брати участь у проведенні заходівщодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивнихвідходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенніспеціальної перевірки у випадку одержання допуску до особливих робіт.
Пріоритетний напрямок ОРД включає заходи, що забезпечують попередження,своєчасне виявлення, припинення й розкриття злочинів, виявлення причин і умов,що сприяють вчиненню злочинів, здійснення профілактики правопорушень (п. 1 ст.7 ЗУ «Про ОРД»).
Боротьба зі злочинністю має на увазі діяльність правоохоронних органів утрьох напрямках:
Ø попередження злочинів;
Ø розкриття злочинів;
Ø розшук осіб, що переховуються відорганів слідства, суду або ухиляються від відбуття кримінального покарання, атакож безвісно відсутніх громадян.
Попередження злочинів містить у собі комплекс оперативно-розшукових заходів, щозабезпечують профілактику, запобігання, замислюємих й підготовлюваних злочинів,а також припинення злочинів на стадії замаху.
Крімпрофілактичної роботи, яка полягає у виявленні причин і умов, що сприяютьвчиненню злочинів і вживанні заходів з їх усунення, індивідуальноїпрофілактичної роботи з особами, схильними до вчинення протиправних дій, наоперативні підрозділи покладаються обов'язки запобігання замислюємих іпідготовлюваних злочинів.
Запобігання злочинів містить у собі комплекс оперативно-розшукових заходів,здійснюваних оперативними підрозділами, з виявлення осіб, що замишляють абопідготовляють вчинення злочинів, і прийняття до них мір з метою недопущенняпереростання наміру в підготовчі дії, а підготовчих дій у злочин.
Розкриття злочинів містить у собі комплексні оперативно-розшукові заходи йпроцесуальні дії з метою виявлення фактів злочинів, установлення обставинїхнього вчинення, виявлення осіб, що їх вчинили, виявлення й вилученнявикраденого, а також предметів, які можуть служити судовими доказами.
Прямим обов'язком оперативного підрозділу є виконання письмових дорученьслідчого, вказівок прокурора й постанов суду, запитів повноважних державнихорганів, установ і організацій про проведення ОРД (п. 2 ст. 7 ЗУ «Про ОРД»).Звернувшись до КПК України, можна побачити, що окремі органи, що здійснюютьОРД, мають статус органів дізнання. Тому окремі керівники суб'єктів ОРД маютьодночасно правове положення як керівників оперативної служби (підрозділу), такі повноваження кримінально-процесуального характеру. Це дозволяє їм даватипідлеглим співробітникам вказівки не тільки про проведенняоперативно-розшукових заходів, але й доручення на здійсненнякримінально-процесуальних дій.
Безумовно,основна процесуальна робота з кримінальної справи повинна бути виконана самимслідчим. Доручення оперативному підрозділу слідчий може давати з таких питань,які він самостійно, чисто процесуальним шляхом вирішити не може. Слідчий невправі доручити оперативному підрозділу проведення таких дій, як: перевірка йоцінка доказів, прийняття процесуальних рішень, залучення особи в якостіобвинувачуваного, визнання окремих осіб учасниками процесу, призначення експертизи,ухвалення рішення про напрямок справи в суд і інші.
Однакслідчий може опиратися на допомогу оперативного підрозділу при проведенні такихслідчих дій як: проведення обшуків, виїмка, огляд місця події або злочину,пред'явлення особи для впізнання й інших.
Особливослід зазначити, що слідчий вправі доручити оперативному підрозділу, щоодночасно є й органом дізнання, здійснення або сприяння в здійсненнікримінально-процесуальних дій (наприклад, у застосуванні заходів припинення).
Спільнаробота підрозділу, що здійснює ОРД, і слідчого з погодженого здійсненняоперативно-розшукових заходів і слідчих дій охоплюється такоюорганізаційно-тактичною формою ОРД, як оперативно-розшуковий супровіддосудового слідства.
Оперативно-розшукова практика виробила два варіанти комплексногоздійснення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій у рамках даноїорганізаційно-тактичної форми:
Ø по-перше, цей оперативний супровід досудовогослідства з кримінальних справ, порушуваним за матеріалами оперативно-розшуковихсправ відносно встановлених осіб;
Ø по-друге, цей супровід досудового слідства узв'язку з необхідністю розкриття тяжкого злочину, коли винний, що вчинивдіяння, що стало загальновідомим, залишається невстановленим.
Взаємодіяслідчого й оперативного підрозділу в процесі провадження з кримінальної справиобумовлене тим, що вони покликані вирішувати ті самі завдання, однак різнимизасобами й методами, адекватними відповідним функціям кримінальної юстиції — ОРД і кримінального процесу. Причому, якщо оперативний працівник наділенийповноваженнями здійснювати окремі процесуальні дії, то проведенняоперативно-розшукових заходів слідчим неодмінно спричиняє порушення законності.
Зогляду на цю об'єктивну реальність, законодавець, насамперед створює сприятливіумови для взаємодії слідчого й суб'єкта ОРД. Так, у складі правоохоронногооргану або спецслужби створюються як оперативні, так і слідчі підрозділи. Порядіз цим зазначені структури керуються відомчими нормативними актами, щовизначають організацію й тактику взаємодії слідчих і співробітників оперативнихпідрозділів з урахуванням різних варіантів оперативно-розшукового супроводу.Однак при цьому дотримуються спеціальних правил:
ü слідчий визначає перед оперативнимпідрозділом у письмовій формі проблему, що, на його думку, може бути вирішенатільки оперативно-розшуковим шляхом. При цьому він уводить оперативнихпрацівників у курс проблеми, додає до свого доручення різного роду документи,використання яких може сприяти вирішенню поставленої слідчим проблеми;
ü підрозділ, що здійснює ОРД,самостійно визначає види, організацію й тактику оперативно-розшукових заходів,за допомогою здійснення яких забезпечується рішення проблеми, сформульованої вдорученні слідчого, Однак це не виключає оформлення ухваленого рішення планом,що затверджується спільно слідчим і оперативним працівником.
Дорученняадресуються підрозділу, уповноваженому на проведення оперативно-розшуковихзаходів, але не конкретному працівникові. Керівник підрозділу призначаєспівробітника, відповідального за проведення оперативно-розшукового заходу.Виключення становлять ситуації, коли слідчий і оперативний працівник працюють ускладі однієї слідчо-оперативної групи.
Підрозділ,що здійснює ОРД, зобов'язаний виконати в межах своїх повноважень доручення вписьмовій формі, вказівки прокурора й рішення суду про проведенняоперативно-розшукових заходів щодо кримінальних справ, прийнятим допровадження.
Відомо,що провадження з кримінальної справи охоплює цілий ряд стадій, у тому числіпорушення кримінальної справи, досудове слідство, направлення обвинувачуваногодо суду, судовий розгляд і ін. При цьому істина з кримінальної справивстановлюється зусиллями різних процесуальних фігур, серед яких слідчий,прокурор, суддя, а також суд. У частині 4 ст. 6 ЗУ «Про ОРД» вказується, щопідстави для здійснення ОРД можуть міститися в письмових дорученнях слідчого,вказівках прокурора, постановах суду з кримінальних справ, що перебувають вйого провадженні. Ст. 14 ЗУ «Про ОРД» делегуючи органам прокуратури здійсненнянагляду за дотриманням законів під час проведення ОРД, крім інших повноважень,у п. 4 надає право прокуророві давати письмові вказівки про проведенняоперативно-розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, про розшукосіб безвісно зниклих. Виконання цих документів суб'єктами ОРД здійснюєтьсявідповідно до вище наведених правил.
Відповіднодо ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про ОРД» виконання оперативно-розшуковим підрозділом запитівповноважних державних органів, установ і організацій пов'язано з необхідністюперевірки осіб у зв'язку з їхнім допуском до державної таємниці й до роботи зядерними матеріалами й на ядерних установках.
Українає країною-учасником міжнародних договорів з питань боротьби зі злочинністю.Крім того, Україна уклала ряд обопільних умов з іншими державами проспівробітництво в сфері попередження й розкриття злочинів. Зобов'язання, щовипливають із цих договорів, підлягають виконанню (п. З ст.7 ЗУ «Про ОРД»).
Згідноп. 3 ст.6 Закону «Про ОРД», органи, що здійснюють ОРД, зобов'язані виконувати впорядку, передбаченому міжнародними договорами України запити відповіднихміжнародних правоохоронних організацій і правоохоронних органів інших держав напідставі договорів і угод. Міжнародне право допускає можливість і регулюєдвосторонні й багатобічні відносини правоохоронних органів і спецслужб різнихдержав. Упорядковані взаємини подібного роду, передбачають рішення питань пронадання допомоги один одному, характері цієї допомоги, сферах спільноїдіяльності тощо.
Усучасних умовах сферою спільної діяльності є виявлення, попередження,припинення й розкриття злочинів, що зачіпають інтереси різних країн. Мова йдепро так звані міжрегіональну, транснаціональну й міжнародну форми проявузлочинності. Крім того, існують проблеми, пов'язані з потребою забезпечитипритягнення до кримінальної відповідальності громадян, підозрюваних у вчиненнізлочинів на території України, а потім зникли на території іншої країни.
Формоювзаємодії у рішенні цих проблем є заключення між країнами угоди правовогохарактеру. Це, наприклад, Конвенція про правову допомогу й правові відносини зцивільних, сімейних і кримінальних справ країн СНД, підписана в Мінську 22січня 1993 р. і вступила в дію 10 грудня 1994 року. Взаємодія можездійснюватися безпосередньо між оперативно-розшуковими відомствами різнихкраїн. Так, 24 квітня 1992 року в Алма-Аті була підписана угода про взаємодіюМВС незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю. Цей документ визначаєосновні напрямки співробітництва, його форми, у тому числі обміноперативно-розшуковою, оперативно-довідковою й криміналістичною інформацією прозлочини, що готуються або вчинених і причетних до них осіб, сприяння впроведенні оперативно-розшукових заходів. Крім того, він установлює видидокументів, призначених для організаційного забезпечення співробітництва, йогореквізити й окремі особливості документообігу: його умови, наприклад,конфіденційність; підстави відмови в задоволенні запитів, допустимість уснихзапитів і ін.
Традиційнавзаємодія практично між всіма країнами світу оптимізується зусиллями такоїорганізації, як Інтерпол, зокрема в Україні його Національним бюро, щофункціонує в складі МВС. Ця структура виконує запити, спрямовані як Генеральнимсекретарем Інтерполу, так і органами кримінальної поліції закордонних країн.При цьому вона опирається на сприяння оперативних служб ОВС, у компетенцію якихвходить рішення відповідного завдання ОРД, про яке мова йде в конкретномузапиті. При цьому безумовному виконанню підлягають запити, які стосуютьсязагально кримінальних злочинів, що не зачіпають протиправних діянь політичного,військового, релігійного, національного (расового) характеру.
ЗУ«Про ОРД» зобов'язує оперативні підрозділи вчасно інформувати відповідні органидержавної влади України про відомі їм факти і дані, які свідчать про загрозу безпекисуспільства й держави, а також про порушення законодавства, пов'язаного зіслужбовою діяльністю посадових осіб (п. 4 ст. 7 ЗУ «Про ОРД»).
Оперативніпідрозділи, що здійснюють ОРД, збирають інформацію про протиправну діяльністьокремих осіб і груп, розвідувально-підривної діяльності іноземних держав іорганізацій з метою попередження правопорушень і в інтересах кримінальногосудочинства, а також одержують інформацію в інтересах безпеки громадян,суспільства й держави й інформують зацікавлені органи державної влади, якимдано право використовувати оперативно-розшукову інформацію, або тих, якізобов'язані вжити необхідних заходів по такій інформації.
ЗУ «Про організаційно-правові основи боротьби з організованоюзлочинністю» деталізує основні напрямки боротьби з організованою злочинністю, асаме це:
ü створення правової основи,організаційних, матеріально-технічних умов для ефективної боротьби зорганізованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва в ційсфері;
ü виявлення й усунення або нейтралізаціянегативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинністьабо сприяють їй;
ü виявлення, розслідування, запобіганняй припинення правопорушень, вчинених учасниками організованих злочиннихугруповань, притягнення винних до відповідальності;
ü припинення встановлення корумпованихзв'язків з державними службовцями і іншими посадовими особами;
ü протидія використанню учасникамизлочинних угруповань у своїх інтересах об'єднань громадян і засобів масовоїінформації;
ü припинення легалізації грошей,здобутих злочинним шляхом, використання суб'єктів підприємницької діяльностідля реалізації злочинних намірів.
Безумовно,що перераховані основні напрямки боротьби з організованою злочинністю не можутьбути реалізовані без взаємодії з органами державної влади. Такими органамдержавної влади в першу чергу є Президент України, ВР України, КабінетМіністрів України. Інформація про результати ОРД може направлятися в Радунаціональної безпеки й оборони України, Координаційний комітет з боротьбі з корупцієюй організованою злочинністю при Президенті України, адміністрацію Президента,Національний банк України, Фонд державного майна, Антимонопольний комітет,Державну контрольно-ревізійну службу, а також в інші державні органи, які маютьправо здійснювати контроль за дотриманням організаціями й громадянамизаконодавства України з метою боротьби зі злочинністю, усунення її причин таумов.
Кримінально-процесуальнезаконодавство України ставить за обов'язок органам дізнання, слідства,прокурора й суд виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню злочину. Увідповідності зі ст. 23 КПК причини злочину й умови, які сприяли його вчиненню,входять у предмет доказування в кожній кримінальній справі, Такими умовамиможуть бути несприятливі умови формування особистості підозрюваного,обвинувачуваного, підсудного, які привели до формування в нього антигромадськихпоглядів, навичок, звичок; обставини його життя перед вчиненням злочину, якіспонукали його до протиправного поводження; конкретні недоліки в діяльності підприємств,організацій, посадових осіб, інших фізичних і юридичних осіб, які полегшиливчинення злочину. Подання про встановлені причини й умови вносяться увідповідний орган державної влади, громадську організацію або конкретнійпосадовій особі для вживання заходів з усунення цих умов і причин.
Оскількиоперативні підрозділи наділені процесуальними правами органу дізнання, то наїхню діяльність повністю поширюються вимоги кримінально-процесуальногозаконодавства, у тому числі ст.ст. 23 і 23-1 КПК.
Готовлячиподання про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину й інформаціюпро ситуацію при якій може бути вчинений злочин, оперативні підрозділи нерозкривають прийоми, методи й тактику своєї діяльності й не зобов'язанівказувати з яких джерел надійшли до них повідомлення, яким чином буливстановлені факти про які направляється інформація. Якщо подання готується заматеріалами кримінальної справи, то інформація може бути підготовлена заматеріалами оперативно-розшукових заходів, не пов'язаних з розкриттямконкретного злочину. Подання ґрунтуються на кримінально-процесуальному законі,а інформація як обов'язок оперативних підрозділів — на оперативно-розшуковомузаконі.
Відповіднодо п. 5 ст. 7 ЗУ «Про ОРД» оперативні підрозділи зобов'язані здійснювати взаємодіюміж собою й іншими правоохоронними органами з метою швидкого й повногорозкриття злочинів і викриття винних.
ВОРД під взаємодією розуміється комплекс спільних або погоджених за часом імісцем дій декількох оперативних підрозділів за рішенням завдань у боротьбі зізлочинністю спільними зусиллями.
Оперативніпідрозділи діють не самі по собі, а в системі органів, які здійснюють ОРД. Вониздатні вирішувати завдання не ізольовано, а у взаємодії з іншими підрозділамиправоохоронних органів, використовуючи їх можливості. Питання координаціїдіяльності оперативних підрозділів особливо актуальні, тому що злочинністьносить різнобічний характер, глибоко законспірована, а їй протистоїтьдіяльність розгалуженої мережі підрозділів, правоохоронних органів, що вимагаєвпорядкування, взаємозв'язку, погодженості їхніх спільних дій, що відповідаєпідпорядкованості й спільного маневру силами й засобами.
Взаємодіязалежить від розв'язуваних оперативним підрозділом завдань і відомчоїприналежності. Так, наприклад, оперативні підрозділи ОВС можуть взаємодіяти:
ü між собою в межах органу внутрішніхсправ (КР, ДСБЕЗ, БНОН і ін.);
ü с іншими неоперативними службамисвого органу внутрішніх справ (СУ, АСМ і ін.);
ü с оперативними підрозділами іншогооргану внутрішніх справ;
ü с оперативними підрозділами іншогоправоохоронного відомства;
ü с неоперативними підрозділами іншогоправоохоронного відомства.
Взаємодіяв інтересах рішення оперативно-розшукових завдань здійснюється між оперативнимипідрозділами кожного відомства, що здійснює ОРД.
Так,у процесі розкриття злочинів силами ОВС взаємодія здійснюється:
ü підрозділамикарного розшуку, іншими оперативнимипідрозділами й службами — при розкритті злочинів, по справах, з якихпровадження досудового слідства обов'язково: здійснюєтьсяоперативно-розшуковими заходами: розшуку осіб, що вчинили злочин, що зникли відслідства або суду, безвісно зниклих громадян;
ü підрозділами по боротьбі зорганізованою злочинністю з іншими оперативними службами — при проведенні спільнихоперацій і провадження з оперативно-розшукових справ з виявлення й викриттяорганізованих злочинних груп і злочинних організацій; виявлення й припиненняфактів корупції; виявлення причин і умов розвитку організованої злочинності йусунення її негативного впливу на життєдіяльність суспільства й держави;
ü підрозділами по боротьбі з незаконнимобігом наркотиків з іншими оперативними підрозділами й службами — при припиненні йрозкритті злочинів, пов'язаних з незаконним виготовленням, придбанням,зберіганням, пересиланням, збутом, викраданням, контрабандою наркотичнихзасобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів; організацієюнаркотрафиків, утримуванням припонів для споживання наркотиків, а також зкультивуванням заборонених наркотико утримуючих рослин;
ü підрозділами по боротьбі зекономічною злочинністю з оперативними підрозділами й службами — при одержанні йобміні оперативною інформацією, спрямованої на припинення й розкриття злочинів,вчинених на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються.
Яквідзначалося раніше, оперативні підрозділи при рішенні завдань боротьби зізлочинністю тісно взаємодіють і з неоперативними службами, такими як слідчими ікриміналістичними підрозділами, підрозділами охорони громадського порядку,дільничними інспекторами і ін.
Форми взаємодії можуть бути різними, але загальним для них є наявність: по-перше, єдиної мети;по-друге, чітко певної компетенції; відомчих нормативних актів, щорегламентують взаємодію, а у співробітників — функціональних обов'язків;по-третє, взаємне інформування оперативних підрозділів.
ОРД,являючи собою діяльність з пошуку й фіксації інформації кримінального характеруза рахунок здійснення оперативно-розшукових заходів, безумовно, має специфікузалежно від суб'єкту, що її здійснює. Однак в останніх можуть збігатися об'єктиоперативного обслуговування. Територія, на якій здійснюється ОРД, нерідкопідлягає відпрацьовуванню зусиллями оперативних підрозділів, що мають різнувідомчу приналежність, але одночасно здійснюючих на ній пошук відомостей, щопредставляють оперативний інтерес. Тому кожний суб'єкт ОРД| неминуче стаєвласником відомостей, оперативно-розшукове провадження з перевірки йвикористання яких повинне здійснювати інше оперативно-розшукове відомство.Виходячи із цього, підрозділи, що здійснюють ОРД проводятьінформаційно-аналітичну роботу, у ході якої ці відомості підлягаютьсистематизації, аналізу й оцінці. На основі цього готується об'єктивна ймаксимально повна інформація для того відомства, компетенція якого припускає їїнаступну оперативну перевірку й реалізацію. Характерним прикладом може служитиподіл повноважень між ДСБЕЗ МВС і податковою міліцією ДПА, підрозділами БОЗ МВСі СБУ, об'єкти оперативного обслуговування й оперативного впливу якихзбігаються.
Разомз тим, взаємодія між органами, що здійснюють ОРД, не повинне обмежуватисятільки обміном інформацією, а охоплювати й сприяння один одному в рішеннізавдань, потребуючих спільних зусиль. Для впорядкування процесу такої взаємодіїпідрозділи, що здійснюють ОРД, традиційно видають відомчі нормативні акти, щовизначають організацію й тактику спільної діяльності. У таких документахузгоджуються питання, що стосуються форм взаємодії, наприклад, спільнепланування типових дій у надзвичайних ситуаціях, порядок підготовки, іпроведення різного роду заходів відносно об'єктів оперативно-розшуковоїзацікавленості, розроблювальних різними відомствами. Широко застосовуєтьсярозробка міжвідомчих типових планів. Крім того, практикуються періодичнізустрічі відповідних представників різних оперативно-розшукових відомств дляобговорення проблемних питань, обміну досвідом, визначення необхідності вміжвідомчих нормативних актах або обговорення вже підготовлених їхніх проектів.
Оперативніпідрозділи зобов'язані забезпечувати із залученням інших служб, безпеку працівниківсуду й правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють ОРД, осібякі беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх родин і близькихродичів цих осіб (п. 6 ст.7 ЗУ «Про ОРД»). ЗУ «Про державний захист працівниківсуду й правоохоронних органів» передбачає систему спеціальних заходів, щозабезпечують безпеку посадових осіб правоохоронних органів, а також членівїхніх родин і родичів.
Длязабезпечення безпеки зазначених осіб, недоторканності житла, а такожсхоронності їхнього майна залежно від конкретних обставин, оперативніпідрозділи із залученням інших служб можуть вживати наступних заходів:
Ø особиста охорона, охорона житла ймайна;
Ø видача зброї, засобів індивідуальногозахисту й інформування про небезпеку;
Ø установлення телефону за місцемпроживання;
Ø застосування технічних засобівконтролю й прослуховування телефонних і інших переговорів, візуальнеспостереження;
Ø тимчасове розміщення в місцях, якізабезпечують безпеку;
Ø забезпечення конфіденційності данихпро об'єкт захисту;
Ø перевід на іншу роботу, направленняна навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переселення в інше місцепроживання.
ЗУ«Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві»передбачає забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальномупровадженні, тобто у виявленні, попередженні, припиненні й розкритті аборозслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ, щопередбачає здійснення правоохоронними органами правових, тактичних і іншихзаходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я й майна цих осіб відзлочинних зазіхань з метою створення необхідних умов для належного відправленняправосуддя.
Узазначених законах вказаний перелік категорій осіб, що підлягають державномузахисту й припустимим заходам для її забезпечення, а також права оперативнихпідрозділів.
оперативний розшуковий правовий обов'язок
2. Права підрозділів, що здійснюють ОРД
Постановказаконодавцем завдань перед органами, що здійснюють ОРД, і покладання на нихвідповідних обов'язків є необхідністю надання суб'єктам ОРД ефективногоінструментарію. Тому оперативно-розшуковий закон повинен об'єктивно зафіксуватизасоби й методи, що забезпечують досягнення тієї стратегічної мети відповідноданого законодавчого акту для ОРД.
Законодавчоподібний інструментарій закріплений у ст. 8 ЗУ «Про ОРД», яка визначила правапідрозділів, що здійснюють ОРД. Разом з тим ці права не слід розуміти тільки якузаконені державою можливості здійснювати ті або інші оперативно-розшуковізаходи.
Уцьому випадку права — це повноваження, якими наділяються відповідні служби зметою рішення завдань ОРД. В оперативно-розшуковій практиці під повноваженнямиварто розуміти елемент компетенції й одночасно правового статусу оперативногопідрозділу (його посадових осіб), передбаченого ЗУ «Про ОРД» і відповідно донього іншими законодавчими актами.
Повноваженняозначає надання оперативно-розшуковому відомству (оперативному підрозділувідомства) право здійснювати оперативно-розшукові заходи й приймати іншіюридично значимі рішення, установлювати заборони, дозволяти або заохочувати туабо іншу діяльність, видавати обов'язкові для виконання в сфері ОРД нормативніприписи.
Закріпленняповноважень підрозділів, що здійснюють ОРД, є в різних законах України,зокрема, «Про організаційно-правові основи боротьби з організованоюзлочинністю», «Про державний захист працівників суду й правоохоронних органів»,«Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві»,«Про розвідувальну діяльність» і в ряді інших. Однак найбільш повно, детально йбезпосередньо права оперативних підрозділів, гарантії дотримання прав і свободлюдини при проведенні оперативно-розшукових заходів містяться в ЗУ «Про ОРД».Разом з тим компетенцію кожного правоохоронного органу або спецслужбивизначають базові правові акти, такі як ЗУ «Про міліцію», аналогічні йому «ПроСБУ», «Про державну податкову адміністрацію», «Про державний кордон України» іінші правові акти.
Невикликає сумнівів те, що ст. 8 ЗУ «Про ОРД», яка закріплює права підрозділів,що здійснюють ОРД, займає ключове місце. Завдяки їхньої фіксації забезпечуєтьсялегітимність оперативно-розшукових процедур, призначених для пошуку й фіксаціїфактичних даних у сфері й інфраструктурі злочинності.
Уцій статті законодавець не обмежився лише перерахуванням у лаконічній формітермінів, що визначають оперативно-розшукові заходи, але й пояснює певніаспекти їхнього застосування. Наприклад, надаючи право оперативним підрозділамопитувати осіб, законодавець указав, що вони вправі використовувати йдобровільну допомогу громадян, У свою чергу, надаючи можливість оперативнимпідрозділам проникати в злочинну групу, законодавець гарантує негласнимпрацівникам оперативних підрозділів або особам, що співробітничають з ним,збереження в таємниці достовірних даних їхніх особистостей, а також правовийзахист у випадках, якщо вони діяли в стані необхідної оборони або крайньоїнеобхідності. Надаючи оперативно-розшуковим підрозділам для рішення завдань ОРДзазначені права, законодавець попереджає, що їх можна використовувати тількипри наявності підстав, передбачених у ст. 6 ЗУ «Про ОРД».
Оперативно-розшуковізаходи, перераховані в ст. 8 ЗУ «Про ОРД» можуть проводитися як гласно, так інегласно, причому деякі з них, наприклад, проникнення негласного працівника взлочинну групу й зняття інформації з каналів зв'язку, проводяться тількинегласно. Під гласними оперативно-розшуковими заходами розуміються ті, якіпроводяться оперативними підрозділами відкрито, без приховування від сторонніхосіб їхнього характеру й цілей, а оперативний працівник, не приховуючи своюприналежність до ОВС, виступає офіційно як представник підрозділу. Негласніоперативно-розшукові заходи здійснюються конфіденційно, а оперативніпрацівники, що виконують їх, приховують свою приналежність до оперативногопідрозділу, а завдання й мети, які їм необхідно досягти зашифровуються іншиминамірами. Негласність, будучи способом конспірації, дозволяє більш ефективновирішувати завдання, що стоять перед ОРД.
Конспіраціявідображає специфічний розвідувальний характер ОРД і означає необхідністьвикористання при її здійсненні правил і прийомів, що дозволяють зберегти втаємниці від злочинців дії правоохоронних органів з їхньому викриття. При цьомуОРД здійснюється в таємниці не тільки від осіб, причетних до вчинення злочинів,але й від навколишніх громадян.
Ст. 8 ЗУ «Про ОРД» говорить, що оперативним підрозділам для рішеннязавдань ОРД при наявності передбачених ст. 6 ЗУ «Про ОРД» підстав надаєтьсяправо:
1. опитуватиосіб за їхньою згодою, використовувати їхню добровільну допомогу;
2. проводитиконтрольну, оперативну закупівлю й поставку товарів, предметів і речовин, утому числі заборонених для обігу, у фізичних і юридичних осіб незалежно відформ власності з метою виявлення й документування фактів протиправних діянь.Порядок проведення оперативної закупівлі й контрольованої поставки визначаєтьсянормативними актами МВС України, податкової міліції, Служби безпеки України,погодженими з Генеральною прокуратурою України й зареєстрованими в Міністерствіюстиції України;
3. порушуватиу встановленому законом порядку питання про проведення перевірокфінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежновід форм власності й осіб, що займаються підприємницькою діяльністю й іншимивидами господарської діяльності індивідуально, і брати участь у їхньомупроведенні;
4. ознайомлюватися,збирати й вивчати документи й дані, що характеризують діяльність підприємств,установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних упідготовці або вчиненні злочинів, джерело й розміри їхніх доходів;
5. проводитиоперації по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально-підривноїдіяльності спецслужб іноземних держав і окремих осіб;
6.відвідувати жилі й інші приміщення зазгодою їхніх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого абопідготовлюваного злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльністьпідозрюваних або осіб, у відношенні яких здійснюється перевірка;
7. негласновиявляти й фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи йінші предмети, які можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину,чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникненняоперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки;
8. здійснюватипроникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу абоособи, що співробітничає з останнім, при збереженні в таємниці достовірнихданих про їхню особистість. Про необхідність такого проникнення виноситьсяпостанова, що затверджується начальником відповідного органа;
9.зніматиінформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби одержанняінформації;
10. контролюватишляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштові відправлення;
11. здійснювативізуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- івідеозапису, оптичних і радіоприладів, інших технічних засобів;
12. матигласних і негласних штатних і позаштатних працівників;
13. установлюватиконфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності;
14. одержувативід юридичних і фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію прозлочини, які підготовляються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства йдержаві;
15. використовуватиза згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби й інше майнопідприємств, установ, організацій, а також за згодою громадян — житло, іншіприміщення, транспортні засоби й майно, що їм належить;
16. створюватиз метою конспірації підприємства, організацій, використовувати документи, якізашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортнихзасобів оперативних підрозділів;
17. створюватий застосовувати автоматизовані інформаційні системи;
18. застосовуватизасоби фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю на підставі йпорядку, установлених законами про міліцію, Службу безпеки, ДержавнуПрикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України йпосадових осіб.
Розглядаючипозначений законодавцем системний характер оперативно-розшукових заходів, задопомогою яких реалізуються права оперативних підрозділів, можна виділити:
Ø перший блок — це заходи, що чітко вказують назавдання й мету ОРД, які зводяться головним чином, до пошуку й фіксаціїфактичних даних про злочинні діяння окремих осіб і груп з метою припиненнязлочинів і в інтересах кримінального судочинства, включаючи виявлення,розкриття злочинів, розшук злочинців, що зникли. До них можна віднести:проведення контрольних закупівель товарів, предметів і речовин з метоювиявлення фактів протиправної діяльності; витребування, збір і вивченнядокументів і даних, що характеризують діяльність підприємств, установ,організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці абовчинені злочину; проведення операцій із захоплення збройних злочинців іприпинення тяжких злочинів; відвідування житлових і інших приміщень за згодоюїхніх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого абопідготовлюваного злочину, а також збору відомостей про протиправну діяльністьпідозрюваних осіб; здійснення негласного виявлення й фіксації слідів тяжкогозлочину, документів і інших предметів, які можуть служити доказами підготовкиабо вчинення такого злочину, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівникав приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки (ч. 1 пп. 2, 4-8 ст. 8Закону «Про ОРД»).
Ø другий блок — це оперативно-розшукові заходи,мета яких прямо не виражена, але самі вони мають чітку спрямованість наодержання оперативно-розшукової інформації — це: проведення опитування осіб зїхньої згоди й використання їхньої добровільної допомоги; прийняття участі вперевірці фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій і окремихосіб; зняття інформації з каналів зв'язку, застосування інших технічних засобіводержання інформації; здійснення контролю шляхом відбору за окремими ознакамителеграфно-поштових відправлень, здійснення візуального спостереження вгромадських місцях с застосуванням фото-, кіно- і відеозапису; одержання від юридичнихабо фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформації про підготавлюєміабо вчинені злочини (ч. 1 пп. 1, 3, 9-11, 14 ст. 8 ЗУ «Про ОРД»).
Ø третій блок оперативно-розшукових заходів, щовключає ці заходи, які за своїм характером, змістом й специфічною спрямованістювідносяться до особливих (головним чином конфіденційним) формам і способамодержання оперативно-розшукової інформації, тобто до заходів, що визначаютьосновний зміст розвідувальної роботи — це: здійснення проникнення в злочиннугрупу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, щоспівробітничає з ним; придбання негласних працівників і встановленняконфіденційного співробітництва з особами на основах добровільності;використання за згодою адміністрації службових приміщень, транспортних засобіві іншого майна підприємств: організацій, а також за згодою осіб, — належні їмжитла й інші приміщення; створення з метою конспірації підприємств, щозашифровують особу або відомчу належність працівників, приміщень, транспортнихзасобів оперативних підрозділів; створення й застосування автоматизованихінформаційних систем (ч. 1 пп. 8, 12-13, 15-17 ст. 8 ЗУ «Про ОРД»).
Якбачимо, перед нами не механічний набір, а органічна сукупність заходів ОРД, якіносить системний характер.
Література:
1.Долженков О.Ф., Думко А, Ф., Козаченко І.П. Оперативно-розшукова діяльність якправоохоронна функція кримінальної міліції.- Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000.- 134 с.;
2.Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Ч.1: Підручник-Харків: Вид-воНац. ун.-ту внутр. справ, 2002.-336 с.;
3.Вишня В.Б., Захаров В.П., Шинкаренко І.Р. Правове регулювання ОРД ОВС(структурно-логічні схеми): Навч. посіб. –Д.: Юрид. акад. МВС, 2003.- 180 с.;
4.Оперативно-розшукова діяльність: правові основи (структурно-логічні схеми).Навчальний посібник / за ред. проф. Ю.М. Грошевого.- Харків: РВФ Арсіс, ЛТД,2003.- 192 с.;
5.Основы оперативно-розыскной деятельности в Украине (понятие, принципы, правовоеобеспечение). Учебное пособие.- К.: Центр учебной литературы, 2007.- 264 с.;
6.Антонов К.В. Проблемні питання окремих положень Закону України «Прооперативно-розшукову діяльність» // Науковий вісник Дніпропетровськогодержавного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.-2007.- Спец.Випуск № 1 (№ 36) «Актуальні питання протидії злочинності».- С.298-303.;
7.Використання в кримінальному процесі матеріалів оперативно-розшукової діяльностіта гарантії захисту прав і свобод людини: Монографія / В.М. Тертишник, О.В.Негодченко, І.П. Козаченко, К.В. Антонов. — Дніпропетровськ: Юрид. акад. МВС,2004. — 184 с.;
8. Антонов К.В., ТертишникВ.М. Допустимість використання при доказуванні даних, здобутих органамиоперативно-розшукової юрисдикції // Права людини та інформація: Збірникнаукових праць. — К.: НАВСУ, 2001. — С. 115-127;
9.Антонов К.В.Проблеми використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності вкримінальному судочинстві // Проблеми оперативно-розшукової діяльності йзабезпечення прокурорського нагляду за іі законністю: Збірник матеріалівміжнародної науково-практичної конференції. — Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000. — С.194-208;
10. Антонов К.В. Проблеми зв’язку іспіввідношення оперативно-розшукової і кримінально-процесуальної діяльності //Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ:Збірник наукових праць.- С. 314-322.- 2007.- № 3(34).- 368с.;
11. Антонов К.В. Загальнотеоретичніпоняття оперативно-розшукового забезпечення досудового слідства // ВісникЛуганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.- С.41-50.- Спеціальний випуск. Ч.1.- 2008.-№ 1.- 207с.;
12. Антонов К.В. Теоретичні аспективизначення співвідношення понять «оперативно-розшукова міра» і«оперативно-розшуковий захід» // Науковий вісник Дніпропетровського державногоуніверситету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.- С. 16-21.- 2007.- №4(35).- 328с.;
13. Антонов К.В. Проблемні питанняокремих положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» //Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ:Збірник наукових праць.- 2007.- Спеціальний випуск № 1 (36) «Актуальні питанняпротидії злочинності».- С. 298-303.- 364 с.;
14.Антонов К.В. Оперативно-розшуковапрофілактика в системі запобіжного впливу на злочинність // Науковий вісникОдеського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.- С.109-111.- 2007.- № 4.- 328 с.;
15. В. Ченців, К. Антонов, В. Варава.Перебудова правоохоронної діяльності митних органів України в контекстієвропейських стандартів: оперативно-розшукові аспекти // Право України. — 2008.-№ 7.- С. 141-146.
16. Ронин Р. Своя разведка: способы вербовкиагентуры, методы проникновения в психику, форсированное воздействие наличность, технические средства скрытого наблюдения и сьема информации:Практическое пособие.- Мн.: «Харвест», 1998.-368 с.;
17. Антология сыска: от полиции квнешней разведке [В 14 т.] / Отв. Ред.: Ю.И. Римаренко, В.И. Кушерец.- К.:Знания Украины, 2006. Т. 1: Уголовный сыск: документы и материалы (ХІ – нач. ХХ ст.) / Сост.: Ю.И.Римаренко, Е.М. Моисеев, В.Н. Чисников.- 612 с.; Т. 2: Сыск, сыщики и преступный мир / Сост.: Ю.И. Римаренко, Е.М.Моисеев, В.Н. Чисников.(Предисл. В.Н. Чисникова).- 504 с.;
18. Ивахин А.Е., Прыгунов П.Я.Оперативная деятельность и вопросы конспирации в работе спецслужб (Поматериалам открытой печати и литературы). Т. 1.- К.: КНТ, 2006.-408 с.; Т.2.-К.: КНТ, 2006.-224 с.; Т. 3.-К.: КНТ, 2006.-960 с.; Т. 4.-К.: КНТ, 2007.-432с.; Т. 5.-К.: КНТ, 2007.-484 с.; Т. 6.-К.: КНТ, 2008.-608 с.;
19. Погорецький М.А. Функціональнепризначення ОРД у кримінальному процесі: Монографія.- Х.: Арсіс, ЛТД, 2007.-576с.