Обставини, що виключають можливість участі в кримінальному судочинстві

«ОБСТАВИНИ,ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ УЧАСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ»/>ПЛАН: Вступ
1.   Обставини, що виключають участь судді абонародного засідателя в розгляді справи;
1.1.    Недопустимість повторноїучасті судді у розгляді справи;
2. Обставини, щовиключають участь у справі захисника;
3. Обставини, щовиключають участь у справі представника потерпілого, цивільного позивача іцивільного відповідача;
4. Обставини, що виключають участь усправі особи якгромадського обвинувача
5. Поняття відводу;
6. Порядок вирішеннязаявленого відводу.
Висновок
Списоквикористаної літератури
Рецензія

ВступУ наш час юристу якніколи потрібно мати силу, волю, мудрість, мужність та знання, щоб розумновідповідати добром на добро й справедливістю на зло. Необхідно постійнопрацювати над собою, оволодівати юридичним досвідом, вчитися мистецтву роботи здоказами для пізнання істини та захисту прав і свобод людини. Час визначаєнеобхідність постановки юридичної науки в першу чергу на захист прав і свободлюдини, честі, гідності і репутації добропорядних громадян без цього неможливозакласти духовну, моральну основу нашого майбутнього.Приступивши дорозгляду справи, слідчий, прокурор або суддя не мають змоги зупинитися,зачекати, перепочити, відійти і відступити. Взявши на себе відповідальність запошук правди та торжество справедливості, вони відповідають не тільки за своїпомилкові дії, а й за неповоротність, непередбачливість, за практичнунепридатність до високопрофесійної діяльності. Слід невтомно вдосконалюватисвою майстерність, наполегливо опановувати науку встановлення істини, вчитисямистецтво роботи з доказами, набувати досвіду, тренувати інтуїцію, розвиватипрозорливість. Саме ці якості дають можливість захистити честь та гідністьлюдини у складному загальному процесі.Якщо людина, їїжиття, здоров’я, честь гідність, недоторканість і безпека є найвищою цінністю,то захист цих цінностей повинен стати  головною метою юридичної науки йпрактики. Громадянину дозволено все, що не заборонено законом, владамає робити тільки те, що їй продиктовано, й тільки в такій формі, якапродиктована законом. Такий принцип обмеження влади правом – основа основправової держави, його потрібно неухильно й точно дотримуватися в кримінальномупроцесі.В своїй роботі яхотів би проаналізувати проблеми реалізації в кримінальному процесіконституційних гарантій забезпечення недоторканості встановлених чиннимиміжнародними та чинними законами України права на раціональне, всебічне,правове розслідування кримінальних справ. Обставини, що виключають можливістьучасті в кримінальному судочинстві займають одне з провідних місць в кримінально-процесуальномузаконодавстві. Можна привести такий приклад: якщо обвинувачений абопідозрюваний перебуває у близьких відносинах з суддею, слідчим, прокурором,експертом чи іншими учасниками кримінального процесу або зацікавлений в ходівирішення справи, правове вирішення справи не знайде свого відображення.Тобто в свої курсовійроботі я якнайширше намагатимусь відобразити усі аспекти обставин щоунеможливлюють участь осіб на всіх етапах розслідування кримінальної справи таїх відводи.            
1. Обставини, щовиключають участь судді або народного засідателя в розгляді справи
Суддя (суд) — суб'єкт кримінального процесу, який виконує функцію правосуддя. Згідно зі ст. 124—129Конституції України су­дочинство здійснюється Конституційним Судом та судамизагаль­ної юрисдикції.
Правосуддя здійснюютьпрофесійні судді, а у визначених зако­ном випадках — народні засідателі таприсяжні. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тількизакону. Вони маютьстатус недоторканності.  Згідно зі ст. 7 Закону України «Про статуссуддів» суддями мо­жуть бути громадяниУкраїни, які досягли  25 років,мають вищу юридичну освіту та необхідний стаж роботи за юридичним фахом.Судді незалежні, незмінювані, недоторканні.
Під час судового розгляду суд має владно-розпорядчіповнова­ження та керує процесом. Занепідкорення розпорядженню голо­вуючого в суді або порушення порядку підчас судового засідання громадяни несутьвідповідальність за ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд (суддя)зобов'язаний встановити об'єктивну істину та вирішити справу по суті, вживши заходів дозахисту прав та закон­них інтересів громадяні юридичних осіб та до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.
Незалежність суддів забезпечується:  
— встановленим законом порядком їх обрання, зупинення їх повноважень тазвільнення з посади;
—передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;
— таємницею прийняття судового рішення і забороною її роз­голошення;
— забороною  під   загрозою   відповідальності   втручання   у здійснення правосуддя; відповідальністю занеповагу до суду чи судді;
—недоторканністю суддів;
— створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційнихумов для діяльності суддів, матеріальним і соціаль­ним забезпеченнямсуддів відповідно до їх статусу;
— особливим порядком фінансування судів; системоюорганів судового самоврядування;
—діючою системою забезпечення безпеки судів.
Значною мірою незалежність суддівгарантується особливо сис­темою їх призначення на посаду і звільнення. Згідно зі ст. 7Закону України «Про статус суддів»та ст. 127 Конституції України право назайняття посади судді місцевого суду має громадянин України, який досягна день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володієдержавною мовою.
Суддею апеляційногосуду може бути громадянин України, який досяг на день обрання ЗО років, має вищу юридичну освіту,стаж роботи в галузі права не менш як п'ять років, у тому числі не менш як три роки на посаді судді.
Суддею вищогоспеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодшийЗО років, який має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузіправа не менш як сім років, приживає в Україні не менш як десять років таволодіє державною мовою.
Суддею Верховного Суду України може бутигромадянин України,який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як десять років, у тому числі не менш як п'ять років напосаді судді.
Необхідною умовою для зайняття посадисудді є складання кваліфікаційного екзамену.
Не може бути суддею особа, яка має судимість,обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
Кожен громадянин України,який відповідає вказаним вимогам, має право скласти кваліфікаційний екзамен тазвернутися до відповідноїкваліфікаційної комісії суддів із заявою про рекомен­дацію його на посаду судді. Результати складеного кваліфікаційного екзамену дійсні протягом трьох років.Кваліфікаційна комісія ре­комендує на посади суддів кандидатів, яківиявили найкращі знан­ня, у кількості,необхідній для заміщення вакантних посад.
Перше призначення напосаду судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі іншісудді, крім суддів Кон­ституційного Суду України, обираються безстроковоВерховною Радою України. Вперше обраний суддя складає присягу такого змісту:«Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя,підкоряючись тільки закону, бути об'єктивнимі справедливим».
Судді недоторканні.Судді не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності і взяті підварту без згоди Верховної Ради України. Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчи­неннізлочину, а також підданий приводу чи примусово доставле­ний у будь-який державний орган в порядку провадження у спра­вах проадміністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненнізлочину чи адміністративного правопорушен­ня,стягнення за яке накладається у судовому порядку, повинен бути негайнозвільнений після встановлення, його особи.
Недоторканність суддіпоширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку,кореспонденцію, належне йому майно і документи. Стаття 13 ЗаконуУкраїни «Про статус суддів» передбачає, що проникнення дожитла або в службове приміщеннясудді, в його особистий чи службовий транспорт, про­ведення там огляду, обшуку чи виїмки, особистий обшук судді, речей і документів можуть провадитись тільки засудовим рі­шенням за наявностіпорушеної кримінальної справи. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус суддів» суддя не повинен давати будь-які пояснення у справах, що нимрозглянуті або роз­глядаються.
Згідно зі ст. 126 Конституції України«вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути беззгоди Верхов­ної Ради України затриманий чизаарештований до винесення об­винувального вироку судом». Будь-яке непередбачене законом втручання в діяльність судді щодо здійсненняправосуддя заборо­няється і тягне за собою відповідальність згідно з діючимзаконодавством.
Прояв неповаги досуду або судді з боку осіб, які беруть участь у справі або присутніу судовому засіданні, а так само вчинення поза судовим засіданням будь-яких дій, щосвідчать про явну зне­вагу до суду чи суддіу зв'язку з їх службовою діяльністю, тягнуть за собою відповідальність згідно ззаконом.
Суддями та народними засідателями вконкретних кримінальних справах можуть виступати тільки особи, якіне підлягають відводу. Суддя не може брати участі у розгляді справи та підлягаєвідводу (ст. 54 КПК України), якщо він є упередженою особою і зацікав­лений врозгляді справи.
До складу суду, що розглядає кримінальнусправу, не можуть; входити особи, які є родичами між собою.
Суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої  інстанції,не може брати участі в розгляді цієї справи в апеляційному чикасаційному порядку, а так само брати участь у новому розгляді справи в суді першоїінстанції в разі скасування вироку абоухвали про закриття справи, постановлених з його участю.
Суддя, який бравучасть у розгляді справи в апеляційному чи касаційному порядку,не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першоїінстанції, а так само в новому розгляді справи в касаційному порядкупісля скасування ухвали, постановленої за його участі.
Таким чином, узаконодавстві знаходить відбиття турбота про те, щоб у всіх випадках булазабезпечена участь у вирішенні всіх кримінальних справ тільки таких суддів, повна неупередженість і незалежність яких не викликає жодних сумнівів.
Останніми роками докомпетенції суду входить розгляд скарг учасників процесу на рішення, щоприймаються слідчим та проку­рором, а саме: на постанову про відмову впорушенні справи; на постанову про закриття справи.
Скарги на незаконність вказаних рішеньрозглядаються суддею одноособово. За результатами розгляду скарги суддя приймаєодне з двох рішень: скасовує незаконнерішення слідчого або прокурора; залишаєвказані рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суддя, який розглядавзазначені скарги, не може пізніше роз­глядати відповідну справу по суті та підлягає відводу.
За наявностіобставин, передбачених статтями 54 і 55 КПК, суддя і народний засідательзобов'язані за­явитисамовідвід. На цих же підставах відвід судді або народному засідателю може бути заявлений прокурором, підсудним, захисником, а також потерпілим і йогопред­ставником, цивільним позивачем іцивільним відповідачем або їхпредставниками.
Заяви про відвід подаються до початку судовогослідства. Пізнішазаява про відвід допускається у випад­ках,коли підстава для відводу стала відома після початку судового слідства.
1.1Недопустимість повторної участі судді у розгляді справи
Суддя, який брав участь у розглядікримінальної справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розглядіцієї справи в касаційному порядку чи в порядку нагляду, а так само братиучасть в новому розгляді справи в суді першої Інстанції в разіскасування вироку або ухвали про закриття справи, постановленихз його участю.
Суддя, який бравучасть у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участі врозгляді цієї справи в суді першої інстанції або в порядку нагляду, а таксамо в новому розгляді справи в касаційній інстанції після скасуванняухва­ли, постановленої з його участю.
Суддя, який бравучасть у розгляді справи в порядку на­гляду, не може брати участі в розглядітієї ж справи в суді першої Інстанції і в касаційному порядку, а так само вповтор­ному розгляді справи в порядку нагляду, якщо постанову (ухвалу),винесену з його участю, скасовано.
Суддя, який брав участь у розгляді справив судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду України, що діяла яксуд першої, касаційної або наглядної інстанцій, не може брати участі в розгляді цієї справи на Пленумі ВерховногоСуду України. Участь у розгляді справина Пленумі не є перешкодою для участісудді у розгляді тієї ж справи у складі судової колегії в кримінальних справахВерховного Суду України.
Судця, який брав участь у розгляді даноїсправи, зв'язаний
думкою,що раніше у нього склалась. Тому його повторна участь у
розглядісправи може призвести до необ'єктивного рішення.
      Участь судді у винесенні рішення пропорушення кримі­нальної справи, віддання обвинуваченого до суду,зупинення про­вадження в справі, направлення справи за підсудністю абона
додатковерозслідування не перешкоджає його участі в розгляді тієї
жсправи, оскільки вказаними рішеннями справа по суті (зокрема,
питання про винністьчи невинність підсудного) не вирішується.
      Суддя, який брав участь в касаційномурозгляді справи, не
можебрати участь у розгляді тієї ж справи в порядку нагляду навіть
щодотих осіб, які не оскаржували вирок у касаційному порядку.
      Суддя, який брав участь у розглядісправи в порядку нагляду
як доповідач на президії суду, не може брати участь у розгляді тієї
ж справи в судіпершої чи другої інстанції.
      Як виняток із загального правила пронедопустимість повтор­ної участі в розгляді справи суддя, який брав участь урозгляді
справина Пленумі Верховного Суду України, може брати участь у
розглядітієї ж справи у складі судової колегії в кримінальних
справахі військової колегії цього суду.
         Попередній розглядсправи в касаційному порядку чи в
порядкунагляду не перешкоджає її розгляду в тій же судовій
інстанціїв порядку відновлення в зв'язку з ново виявленими обставинами (ч. 2 ст. 400КПК). Тому участь судді в розгляді справи в
порядкунагляду президією відповідного суду або Пленумом Верховного Суду Українине є перешкодою для участі його в перегляді
даної справи цими судовими інстанціями за ново виявленими обставинами, аджесклад цих інстанцій може залишитися таким же, як
і припопередньому розгляді справи в порядку нагляду.
При перегляді жсправи за ново виявленими обставинами судовою колегією вкримінальних справах або військовою колегією Верхов­ного Суду України,якщо вона раніше розглядала цю справу в касаційному порядку чи в порядкунагляду, має застосовуватись загальне правило про недопустимість повторної участі судді у розгляді справи.
2.Обставини, що виключають участь у справі захисника чи громадського захисника
Захисником чи громадським захисником не може бути осо­ба, яка брала участь у даній справі як слідчий,особа, що провадила дізнання,прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представ­ник потерпілого, цивільного позивача, цивільноговідповідача, особа, яка допитуваласяабо підлягає допиту як свідок. Захисникомчи громадським захисником не може бути також особа, яка є родичем кого-небудь із складу суду, обвинувача абопотерпілого.
Адвокат не може брати участі у справі якзахисник також і тоді, коли він у даній справі подає або раніше подавав юри­дичну допомогуособі, інтереси якої суперечать інтересам особи, що звернуласяз проханням про ведення справи, або коли він брав участь у справі як перекладаччи понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участьпосадова особа, зякою адвокат перебуває у родинних стосун­ках.
/>При наявностіцих обставин особа повинна відмовитися від виконання обов'язків захисника в справі.На цих же підставах вона може бути усунутавід участі в справі органом дізнання, слідчим,прокурором, суддею або судом.
      Захисник підлягає допиту як свідок і через те має відмовитись
від обов'язків захисника в даній справі або бути усунутим від участі
уній слідчим, прокурором, суддею чи судом у тому разі, коли
обставини,що відносяться до справи, стали відомі йому не в зв'язку
звиконанням обов'язків захисника чи представника потерпілого
абоподанням юридичної допомога (пп. 1 і 2 ч. 1 ст. 69 КПК, ч. 1
ст.10 Закону про адвокатуру).
         Незнання захисникомабо громадським захисником мови,
якоюведеться судочинство, не може бути підставою для усунення
йоговід участі в справі. В такому разі необхідно забезпечити участь
перекладачав процесі.
      Адвокат не може працювати в суді,прокуратурі, державному
нотаріаті,органах внутрішніх справ, Служби безпеки, державного
управління.Адвокатом не може бути особа, яка має судимість (ч. 2
ст.2 Закону про адвокатуру).
      Виключають участь особи як громадського захисника також
обставини,вказані в пп. 2 і 3 коментарю до ст. 59 КПК.
      Захисник і громадський захисникусуваються від участі в
справіслідчим, прокурором, суддею чи судом у зв'язку з відмовою
особи від виконанняобов'язків захисника чи громадського захис­ника за клопотанням учасниківпроцесу або з власної ініціативи.
Рішення про усуненняоформляється мотивованою постановою слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду,які можуть бути оскаржені відповідному прокурору або до вищестоящогосуду в порядку і строки, передбачені статтями 234—236, ч. З ст. 354 КПК.
3. Обставини, щовиключають участь у справі представника потерпілого, цивільного позива­ча і цивільного відповідача
Представником потерпілого, цивільного позивачаі ци­вільного відповідача не може бути особа, яка брала участь у цій справі якслідчий або особа, що провадила дізнання, про­курор, громадський обвинувач, суддя,секретар судового засі­дання, експерт,спеціаліст, захисник, особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідок, а також особа, що є родичем кого-небудь із складу суду або обвинувача.
Адвокат не може братиучасті у справі як представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача та­кож і за обставин, зазначених у частині 2 статті61 КПК.
При наявності цих обставин особа повиннавідмовитися від виконання обов'язків представника потерпілого, цивільногопозивачаабо цивільного відповідача в даній справі. На цих же підставах вона може бути усунута відучасті в справі слідчим, прокурором абосудом.
Крім обставин, передбачених ч. 1 ст. 63 КПК,за змістом закону обставиною, що виключає участь у справі представника потерпілого,цивільного позивача або цивільного відповідача, є їх участь у даній справі якгромадського захисника або потерпілого.
      Якщо особу необхідно усунути від участів справі як пред­ставника, наприклад, у зв'язку з тим, що вонадопитувалась або
підлягаєдопиту  як  свідок,  слідчий,   прокурор,  суддя  або  суд
(залежновід того, хто приймає рішення про усунення) повинні
роз'яснити  потерпілому,   цивільному   позивачу   або   цивільному
відповідачуправо мати представника з числа інших осіб, вказаних
уст. 52 КПК, а якщо ці учасники процесу є неповнолітніми або
недієздатними —забезпечити участь представника у справі.
      Питання про усунення особи від участі в справі як представ­никавирішується слідчим, прокурором, суддею чи судом з власної
ініціативи, за клопотанням учасників процесу або за самовідводом
цієїособи.
      Постанова слідчого, прокурора проусунення представника
можебути оскаржена потерпілим, цивільним позивачем, цивільним
відповідачемвідповідному прокурору, а постанова судді чи ухвала
СУДУ— до вищестоящого суду в порядку, передбаченому статтями
234—236,354 КПК.

4. Обставини, що виключають участь у справі особи якгромадськогообвинувача
Громадським обвинувачем не може бути особа,коли вона є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичемкого-небудь з них, коли вона брала участь у справі як свідок,експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий або особа, яка провадиладізнання, а також коли вона особисто або її родичі заінтересовані врезультатах справи.
При наявності цихобставин особа повинна відмовитися від виконання обов'язків громадськогообвинувача в справі. На цих же підставах вона може бути усунута судомвід участі в справі як з власної ініціативи, так і за клопотаннямучасників судового розгляду.
      За смислом закону особа не може бути громадським обвину­вачем нетільки за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 59, а
й тоді, коли вонабула підозрюваним або обвинуваченим у справі,
представником потерпілого, цивільногопозивача або цивільного
відповідача, захисником абогромадським захисником, понятим,
підлягає допиту як свідок, перебуваєв неприязних або дружніх
стосунках з підсудним чи іншимиособами, які беруть участь у
справі. З цих причин така особа можебути особисто заінтересована
в наслідках справи і виявити необ'єктивність.
      Особа, яка не є членом громадськоїорганізації або трудового
колективу,не може виступати в суді від їх імені.
Неприпустимою є такожучасть у справі як громадського обви­нувача особи, уповноваженоїадміністрацією підприємства, устано­ви або органом влади.
      Не допускається участь громадськогообвинувача і громадського захисника від однієї і тієї ж організації чиколективу щодо
одногоі того ж підсудного, оскільки в таких випадках не буде
відображенадійсна думка громадськості.
      За наявності хоча б однієї з обставин,що виключають участь
особияк громадського обвинувача, вона не може бути допущена до
участів справі, а якщо буде допущена, то підлягає усуненню від
участів справі як з ініціативи суду, так і внаслідок задоволення
відводу,заявленого громадському обвинувачеві учасниками судово­го розгляду, або йогосамовідводу.

5.Поняття відводу
Відвід судді
При наявності обставин, передбачених статтями54 і 55 КПК, суддя і народний засідатель зобов'язані за­явити самовідвід. Нацих же підставах відвід судді або на­родному засідателю може бути заявленийпрокурором, гро­мадськимобвинувачем, підсудним, захисником, громадським захисником, а також потерпілим і його представником, ци­вільнимпозивачем і цивільним відповідачем або їх представ­никами.
Заяви про відвід подаються до початкусудового слідства. Пізніша заява про відвід допускається у випадках, коли підстава длявідводу стала відома після початку судового слідства.
      Самовідвід і відвід судді чи народного засідателя можливі за
наявностіхоча б однієї з підстав, передбачених ст. 54 і ст. 55 КПК та
наведениху коментарях до них.
      Заявити самовідвід за наявності дотого підстав — це не право,
а обов'язок судді і народногозасідателя.
      Суддя, а при колегіальному розглядісправи — головуючий
зобов'язанів підготовчій частині судового засідання оголосити
склад суду і прізвищезапасного народного засідателя, якщо він є,
роз'яснити учасникам судового розглядуналежне їм право відводу
і запитати, чи заявляють вони його проти будь-кого із складу суду (статті 287, 360 КПК).
      Заяви про відвід і самовідвід мають бутиподані до початку
судовогослідства з тим, щоб не ускладнювати процес у даній справі.
Якщо відвід заявленопісля початку судового слідства, суддя або головуючий повинніз'ясувати, коли підстава для відводу стала відома учасникусудового розгляду і причини його заяви з відступом від загального правила.
Заява про відвід судді, який одноособоворозглядає справу, подається у письмовомувигляді не менш як за три дні до судового розгляду справи (ч. З ст. 57КПК).

Відвід прокурора
Правила, передбачені статтями 54 і 56 КПК, сто­суютьсяпрокурора. Проте коли прокурор брав участь у про­веденні попереднього слідствав справі, у розгляді справи в суді першої інстанції, в касаційному порядкучи в порядку нагляду, то ці обставини не можуть бути підставою для відводу.
Питання про відвід прокурора на попередньомуслідстві вирішує вищестоящий прокурор, а в суді — суд, який розглядає справу,відповідно до правил, передбачених частинами 1 і 2 статті 57 КПК. Якщо справарозглядається суддею одноособово, він одноособово вирішує питання про відвідпро­курора.
За змістом чинного законодавства прокурор,який бере участь у справі, має бути таким же об'єктивним, як і суддя.Тому правила провідвід судді, за деякими винятками, поширюються і на проку­рора.
      Крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 58КПК, прокурор неможе
бутивідведений і тоді, коли він брав участь у дізнанні, затверджу­
вав обвинувальнийвисновок, санкціонував арешт або інші заходи
процесуального примусу, брав участь урозпорядчому засіданні
суду, в розслідуванні ново виявленихобставин і перегляді судом
справи за таких обставин. Ці виняткипояснюються єдністю завдань
прокурорського нагляду в усіх стадіях кримінального процесу.
      Працівники прокуратури не можутьналежати до будь-яких
політичнихпартій чи рухів (ч. 2 ст. 6 Закону про прокуратуру).
      За наявності підстави для відводупрокурор має заявити
самовідвід, нечекаючи заяви про відвід.
      Відвід прокурору може бути заявленийучасниками процесу в
ході провадження попереднього розслідування, а також у судовому
засіданні.
      Прокурор вправі викласти вищестоящомупрокурору або суду
свої пояснення зприводу заявленого йому відводу.
      Вирішуючи питання про відвід чи самовідвід, вищестоящий
прокурор і суддя виносять постанову, а суд —ухвалу.
       До прийняття рішенняпро задоволення відводу чи самовідводу
прокурорпродовжує виконувати свої функції.

Відвід слідчого і особи, якапровадить дізнання
Слідчий і особа, яка провадить дізнання,підлягають від­воду:
1. коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, цивільними відповідачами абородичами кого-небудь з
них, а також родичами обвинуваченого;
2. коли вони брали участь у справі як експерти,спеціалісти,
перекладачі,захисники або представники інтересів потерпі­лого, цивільногопозивача або цивільного відповідача;
3. коли вони або їх родичі заінтересовані врезультатах
справи;
4. при наявності інших обставин, яківикликають сумнів у їх
об'єктивності.
При наявності зазначених підстав слідчий іособа, яка про­вадить дізнання, повиннізаявити самовідвід, не чекаючи за­явипро відвід. За цими підставами відвід слідчому і особі, яка провадить дізнання,може бути заявлений обвинуваченим, по­терпілим і його представником,цивільним позивачем, цивіль­ним відповідачемабо їх представниками, а слідчому — і захисником.
Заява про відвід або самовідвід слідчого іособи, яка про­вадить дізнання, подаєтьсяпрокуророві, який розглядає і вирі­шуєїї протягом двадцяти чотирьох годин.
      За смислом закону слідчий і особа, яка провадить дізнання,
підлягаютьвідводу або самовідводу також у тих випадках, коли
вони  є  родичами підозрюваного,   захисника,  представника  по­терпілого,цивільного позивача чи цивільного відповідача, експерта,
спеціаліста, перекладача або бралиучасть у справі як поняті,
підозрювані, обвинувачені. Наявністьцих обставин викликає сумнів
у їхній об'єктивності.
      Не є підставою для їх відводу,самовідводу або усунення проку­рором від подальшого ведення слідства чидізнання та обставина, що
ранішевони провадили розслідування даної справи. Однак слідчий,
якийпродовжує виконувати обов'язки за своєю посадою, не вправі підтримуватив суді обвинувачення у справі, яку він розслідував. Він має бути усунутий судомвід участі в справі за власною ініціативою або за клопотаннямучасників судового розгляду.
      Крім осіб, вказаних у ч. 2 ст. 60 КПК, відвід може бути заявлений
також підозрюваним і законним представникомобвинуваченого.
      Заява про відвід чи самовідвід можебути подана на будь-якому
етапіпровадження попереднього слідства чи дізнання. Вона має
бутимотивованою.
Слідчий і особа, якапровадить дізнання, вправі дати свої пояснення з приводу заявленого їмвідводу. До прийняття рішення прокурором відвід або самовідвід не усуває їх відвиконання процесуальних дій у справі і не зупиняє розслідування.
      Перед прийняттям рішення прокурорвправі зажадати пись­мових  або усних пояснень слідчого або особи,  яка провадить
дізнання,а також заслухати пояснення особи, яка заявила відвід.
Рішення прокурораоформляється мотивованою постановою, яка оголошується названим особам і можебути ними оскаржена вище­стоящому прокурору (ст. 235 КПК).
      Якщо самовідвід чи відвід слідчому абоособі, яка провадить
дізнання,не заявлений, але прокурору іншим чином стала відома
обставина,що виключає можливість їх участі у справі, він зобов’язав­
нийвідповідно до п. 10 ч. 1 ст. 227 КПК усунути їх від подальшого ведення
попередньогослідства чи дізнання, оскільки не заявлення самовідводу, за наявностідля цього підстав, має розглядатись як порушен­ня ними закону прирозслідуванні справи.
      Якщо начальник слідчого відділу бере участь у провадженні
попереднього слідства або провадить йогоособисто, користуючись
при цьому повноваженнями слідчого (ч.  2 ст.   1141   КПК), він
підлягає відводу, самовідводу таусуненню від подальшого ведення
слідства з тих же підстав і в тому жпорядку, що і слідчий.

Відвід   перекладача,   експерта,   спеціаліста і секретаря судовогозасідання
Експерт — це не зацікавлена в справі особа,що володіє спеціаль­ними пізнаннями й уміннями в окремій галузі науки,техніки, мистец­тва або ремесла і яка залучається у встановленому закономпорядку до участі в кримінальному процесі для провадження експертизи.
Правовий статусексперта, певні вимоги до нього встановлені ст. 62, 75, 77, 196,500-201, 310-311 КПКУкраїни, законом України «Про судовуекспертизу» та підзаконними нормативними актами (Інструкція пропризначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та проведен­ня судових експертиз, які затверджені наказомМіністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5; Настанова продіяльність експертно-криміналістичної службиМВС України — наказ МВС України від30.08.99 N2682 та інші).
Згідно зі ст. 10Закону України «Про судову експертизу» судо­вими експертами можутьбути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуванихпитань. Експертизи та інші дослідження в експертних установах провадяться співробітниками,якімають вишу освіту, пройшли відповідну підготовку та атестовані як експертипевної спеціальності.
Експертизи та іншідослідження в експертних установах можуть провадитись також позаштатнимипрацівниками цих установ, ком­плектування складу котрих та встановлення порядкуїхньої діяль­ності покладається на керівникаекспертної установи.
Статтею 11 Закону України «Про судову експертизу»визначені особи, які не можуть бутисудовими експертами. Так, до виконання обов'язківсудового експерта не можуть залучатися особи, визнані у встановленому закономпорядку недієздатними, а також ті, які маютьсудимість. Не може бути експертом особа, яка зацікавлена в справі і підлягає відводові. Згідно зі СТ. 75КПК України, не можуть бутиекспертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності відобвинуваченого, потерпілого або які раніше були,ревізорами в справі.
Згідно зі ст. 12 Закону «Про судовуекспертизу», ст. 54, 62, 75 КПК України в визначених випадках експертпідлягає відведенню і не може бути залучений до проведення експертизи.
Експерт підлягає відводові:
— якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачемабо родичем кого-небудь із них, а також родичем слідчого, особи, яка проваджувала  дізнання, обвинувачуваного; якщо він брав участьу даній справі як свідок,  соба, яка проваджувала дізнання, слідчий,захисник або представник інте­ресів потерпілого, цивільного позивача або відповідача;
—якщо він особисто або його родичі зацікавлені врезультаті справи;
—якщо він знаходиться в службовій або іншій залежності відобвинувачуваного,  потерпілого,   цивільного   позивача  або відповідача;
—якщо він проводив по даній справі ревізію, матеріали якої послужилипідставою порушення кримінальної справи;
—у випадку, коли виявиться його некомпетентність, та за на­явностіінших обставин, які викликають сумнів у його об'єктив­ності.
Слідчий, розглянувши заяву про відвід,складає постанову, в якій мотивує своє рішення.
Чинним законодавством визначено права таобов'язки експерта вкримінальному процесі.
На експерта при провадженні експертизи вкримінальному про­цесіпокладаються такі обов'язки:
—з'явитисяза викликом особи або органу, які призначили ек­спертизу;
—заявити самовідвід за наявності передбачених законом об­ставин;
—прийняти до виконання доручену йому експертизу;
—повідомитив письмовій формі особу або орган, які призна­чилиекспертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта(спеціаліста) або якщо надані йомуматеріали недостатні для вирішення поставлено­го питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані.
        Відмовитися від даваннявисновку з питань, що виходять за межі його компетенції, і письмовоповідомити про це орган, що призна­чивекспертизу;
—використовувати всі наявні в його розпорядженнінауково-технічні методи, засоби і свої пізнання для правильного і науковообґрунтованого рішення поставлених перед ним питань, одержан­ня достовірних висновків;
—провести повне і всебічне дослідження й дати обґрунтова­ний таоб'єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнан­ня, слідчого,прокурора, судді дати роз'яснення щодо даного ним висновку. Припровадженні експертизи експерт самостійний у виборі засобів іметодів дослідження. Експерт дає висновок від
свогоімені і несе за нього особисту відповідальність.
Експерт має право:
— ознайомитися з матеріалами справи, які стосуються експертизи;
—порушувати клопотання про надання додаткових та нових матеріалів,необхідних для вирішення поставлених питань;
— здозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих і судових дій,порушувати клопотання, що стосуютьсяпроведення експертизи, та задавати відповідні запитання особам, якихдопитують;
—вказувати у висновку експертизи на факти, які мають зна­чення длясправи, про які йому не були поставлені запитання;
—у випадку незгоди з іншими членами експертної комісії —
складатиокремий висновок експертизи;
—викладати письмово відповіді на запитання, які ставляться перед ним під час допиту;
—оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу,які призначили експертизу, що порушують права ек­сперта або порядокпроведення експертизи;
—отримувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконанняне є службовим завданням (ст.  13 Закону України «Про судову експертизу», ст. 77 КПК);
—вимагати вжиття визначених у законі заходів щодо забезпе­чення своєїбезпеки в передбачених законом випадках.
Експертузабороняється:
—самостійнозбирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені у наданих йому матеріалахнеоднозначно;
—зберігати речові та інші докази поза встановленимпорядком;.
—вирішувати питання, які не належать до його компетенції;
—розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, якапровадить дізнання,дані попереднього слідства чи дізнання;
—вирішуватиправові питання;
—використовуватидля обґрунтування своїх висновків зведен­ня оперативно-пошукового характеру абоінформацію, одержану з не процесуальних джерел;
—здійснювати дослідження, спроможні призвести до повного знищення речових доказів абоосновних їхніх властивостей, не по­годивши цепитання з особою, що призначила експертизу.
Експерт несе відповідальність за зліснеухилення або відмову без поважних причин від виконання своїх обов'язків абоза давання свідомо неправдивого висновку за ст. 178, 179 КК України, а також за розголошення без дозволуслідчого даних досудового слідства.
Спеціаліст. Спеціалістом у кримінальному процесівизнається будь-яка не заінтересована врезультаті справи особа, яка має необхідні спеціальні знання в науці,техніці, мистецтві чи ремеслі або володієвміннями, навиками у певній галузі діяльності і відповідно до ст. 128-1 КПК України залучається до участі у прове­денніслідчої дії для сприяння слідчому в збиранні та дослідженні доказів.
Як спеціалістом, так і експертом можуть бутиособи, які володіютьспеціальними знаннями. Але в процесуальному статусі між експертом іспеціалістом є різниця. Спеціаліст, використовую­чи свої спеціальні знання, надає допомогу слідчому в провадженні слідчих дій, а саме: в пошуку, виявленні, фіксації,вилученні та огляді доказовихматеріалів, застосуванню для цього необхідних технічних засобів, наприклад засобів так званої «польової криміналістики» при огляді місця події, тодіяк експерт досліджує направлені йомуна експертизу докази і формулює висновки за поставленимиперед ним запитаннями, які мають значення са­мостійних доказів. Якщо експерт досліджує вже одержанідокази і дає висновок,який має самостійне доказове значення, то спеціаліст покликаний надати допомогув збиранні доказів. Тому процесуаль­не становище спеціаліста й експерта різне.
До особи, якавикликається як спеціаліст, закон ставить дві ос­новні вимоги: бути не заінтересованим урезультаті справи та мати необхідні дляучасті в даній слідчій дії спеціальні знання.
Закон не обмежує коласлідчих дій, для участі в провадженні яких може бути залучений спеціаліст.Слідчий запрошує спеціалістау тих випадках, коли він визнає за необхідне викорис­тати спеціальні знання та навички при провадженні слідчої дії.
Обов'язковою є участьспеціаліста при проведенні:
а) зовнішньогоогляду трупа та судово-медичного огляду особи. Ці дії провадяться заучастю судово-медичного експерта або лікаря (ч. 1 ст. 192, ч. 2ст. 193 КПК України);
б) ексгумації трупа.Ця дія провадиться за присутності судово-медичного експерта (ч. 2 ст. 192 КПК України);
в) допиту неповнолітнього свідка віком до14 років, а за розсудом слідчого — до 16 років. Ця дія провадиться за при­сутності педагога, а в разі необхідності (ч. 1ст. 168 КПК України) — лікаря.
Спеціаліст укримінальному процесі має право: робити заяви, що піддягають занесенню допротоколу, пов'язані з виявленням, закріпленням та вилученням доказів;звертатися з дозволу слідчого або суду з запитаннями до осіб, які берутьучасть у провадженні слідчої дії; ознайомитися із змістом протоколу слідчоїдії, в провад­женні якої брав участь спеціаліст. Спеціаліст має такожправо на винагородуза виконання своїх обов'язків та на відшкодування вит­рат, пов'язаних зі з'явленням за викликом до правоохоронних органів (ст. 92 КПК України), а також право назабезпечення без­пеки. Відповідно дост. 128-1 КПК України спеціаліст зобов'язаний: своєчасно з'явитися за викликом; брати участь у провадженні слідчоїдії, використовуючи свої спеціальні знання та навички для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні тавилученні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленнямта закріпленням доказів; давати пояснення з приводу спеціальних пи­тань, що виникають під час провадження слідчоїдії.
Настановою про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України (наказ МВС України № 682 від ЗО серпня1999 року) наекспертів-криміналістів, які беруть участь у проведенні с цічіпс дій як спеціалісти, покладається також обов'язок мати кваліфіковано використовувати відповіднінауково-технічні засоби; проводитинеобхідні експрес-аналізи виявлених сидів та давати слідчому розгорнутівідомості про можливі прикмети злочинців. Спеціалістдіє за вказівкою слідчого та несе особисту відповідальність за повноту іправильність використання всіх на­уково-технічнихзасобів, що є в його розпорядженні і призначені для виявлення, фіксації тавилучення речових доказів.
Поняті. Залучення понятих у кримінальномупроцесі має на меті створення необхідних умов для об'єктивного та правильногопро­вадження слідчих дій, засвідчення та закріплення доказів.
Ст. 127 КПК Українипередбачає обов'язкову участь не менше двох понятих при провадженні обшуку,виїмки, огляду, пред'явленні осіб та предметів для впізнання,відтворенні обстанов­ки й обставин події, описі майна та огляді.
Як поняті можуть бутивикликані будь-які не заінтересовані у справі повнолітні громадяни. Не можутьбути понятими по­терпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого тапотерпілого, працівники органів дізнання та попереднього слідства.
Поняті зобов'язані:
— бутиприсутніми під час провадження слідчої дії;
—післязакінчення слідчої дії засвідчити своїм підписом у про­токолі факт, зміст та результати цієї дії;
—нерозголошувати без дозволу слідчого чи дізнавача дані, які стали відомі йому у зв'язку з виконанням своїхобов'язків (функції понятого).
Понятімають право:
—робити зауваження і заяви з приводу проваджуваних з їх участюслідчих дій, які підлягають занесенню до протоколу;
—ознайомитись з протоколом слідчої дії, проваджуваної з їхучастю;
—одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з участю в кримінальній справі;
—на забезпечення особистої безпеки.
Перекладач. Якперекладач (ст. 128 КПК України) до участі у кримінальному процесіможе бути залучена будь-яка не заінтере­сована у результаті справи особа, щоволодіє мовою, якою ведеться судочинство, а також мовою, якою володіють такористуються будь-якіучасники процесу.
Перекладач зобов'язаний:
— з'явитися за викликом слідчого, органу дізнання,прокурора або суду;
— здійснити  повно і точно доручений  йому переклад та засвідчити його правильність своїмпідписом у відповідних проце­суальнихдокументах;
— заявити самовідвід за наявності відповідних обставин, що
вказуютьна його заінтересованість у справі чи залежність від інших учасниківпроцесу;
— не розголошувати без дозволу слідчого дані попереднього слідства;
—додержуватисяпорядку судового розгляду.
За ухилення від з'явлення перекладач можебути оштрафований відповідно до ст. 1854Кодексу України про адміністративні право­порушення.
За відмову відвиконання обов'язків перекладача, а також за завідомо неправильнийпереклад він несе відповідальність згідно зі ст. 178 та 179 Кримінального кодексуУкраїни.
Слідчий, орган дізнання, прокурор або судзобов'язані пояснити перекладачеві його обов'язки та попередити під розпискупро кримінальну відповідальність за відмову від перекладу або за завідомонеправильний переклад.
Перекладач не має права втручатися вдіяльність слідчого або суду, давати будь-яку оцінку сказаномуокремими особами, чиї по­казання він перекладає.
Перекладач занаявності відповідних підстав має право на забез­печення безпеки шляхом застосуваннязаходів, передбачених зако­нами України.Закон не визначає інших прав перекладача. Проте як учасник слідчої дії він має ті самі права, що й усі при цьому при­сутні, зокрема поняті. За аналогією, як зазначаютьС.П. Щерба, А.Я, Марков та Т.І. Стеснова, перекладач під час участі вдопиті, очній ставці та інших слідчих діях має право робити зауваження та заяви, що підлягають занесенню до протоколу. Вінмає право також оскаржити діїслідчого та органу дізнання.
Беручи участь услідчій дії, перекладач засвідчує своїм підписом відповідність записів у протоколі тому, щомало місце в дійсності, може вносити допротоколу свої зауваження та поправки.
Секретар судового засідання — учасник кримінального проце­су, в процесуальні обов'язки якого входить веденнята засвідчення своїм підписом правильності протоколу судового засіданнята ро­зпорядчого засідання суду.
Він виконує за дорученням судді також необхідні організаційні функції: повідомляє учасників процесу про час і місцерозгляду справи, з'ясовує причининез'явлення та інформує про це суд, ви­конуєінші доручення головуючого із забезпечення судового про­цесу (вручаєкопію вироку, надає можливість ознайомлення з про­токолом судового засіданнятощо).
Секретар судового засіданняповинен бути не заінтересованим у результатах справи.
Правила відводу судді повною міроюстосуються і секретаря су­дового засідання, з тим лише обмеженням, щопопередня його участьу справі як спеціаліста, експерта, перекладача або секретаря судового засідання не може бути приводом длявідводу.

6. Порядоквирішення заявленого відводу
Відвід, заявлений судді або народномузасідателю, ви­рішується іншими суддями без судді, якого відводять.Суддя, якоговідводять, має право дати пояснення з приводу заявле­ного відводу. При рівності голосів суддя вважається відве­деним.
Відвід, заявлений двомсуддям або всьому складові суду, вирішується судом у повному складі простоюбільшістю го­лосів. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті.
Заява про відвідсудді, який одноособово розглядає справу, подається у письмовомувигляді не менш як за три дні до судового розгляду справи. Відвід, заявленийсудді, який од­ноособово розглядає справу, вирішується постановоюголови районного (міського) суду. Коли до складу районного (міського) судуобрано одного суддю або коли відвід заявле­но голові районного (міського) Суду,питання про відвід вирі­шується постановою голови міжрайонного(окружного) суду. Відвід,заявлений голові військового суду гарнізону, який од­ноособово розглядає справу, вирішується постановою голови чизаступника голови військового суду регіону, Військово-Морських Сил. В такому ж порядку вирішується питання про відвід,заявлений в судовому засіданні.
У випадках, коливідведено головуючого суду, а також при його самовідводі слухання справивідкладається для заміни його Іншим суддею або справа передається до вищестоящого суду для вирішення питання про її  підсудність.
В разі відводународного засідателя останній заміняється іншим народнимзасідателем.
      Пояснення судді і народного засідателя з приводу заявленого
їмвідводу сприяють з'ясуванню  питання  про те,  чи дійсно є
обставини,які виключають участь цих осіб у розгляді справи, і
прийняттюправильного рішення по заявленому відводу.
      У разі надходження письмової заяви провідвід судді, який
одноособоворозглядає справу, він має право подати на ім'я голови
районного (міського)  суду або міжрайонного  (окружного)  суду
пояснення у письмовому вигляді. Коли ж відвідзаявлено йому в
судовому засіданні, він може датиусні пояснення, які заносяться
до протоколу судового засідання, або письмові, які додаються до
справи і разом з нею направляються голові відповідного суду.
      З метою перевірки обґрунтованостімотивів відводу суддя, суд,
головавказаного вище суду вправі витребувати необхідні документи, заслухатипояснення відповідних осіб.
      По заявленому відводу, як і призаявленні будь-якого клопотання, суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду (ч. З ст. 296 КПК).
      При колегіальному розгляді справипитання про відвід у всіх
випадках маєвирішуватись тільки в нарадчій кімнаті. Це забезпечує вільне і ретельне обговорення питання без якогось стороннього
впливу на суддів. Ухвала в цьому питанні викладається у вигляді
окремого документа,  підписується суддями, які  вирішували це
питання (ч. 1 ст. 273 КПК), іоголошується в судовому засіданні.
Вона може бути оскаржена або на неї внесено подання прокурора
разом з вироком, ухвалою суду в даній справі.

Висновок
Отже, в даній курсовій роботі я досяг бажаного результату розкривши уповному обсязі такі питання, як обставини що виключають можливість участіучасників кримінального процесу їх відводи, порядок вирішення заявленоговідводу. Тепер можна сказати що майже всі учасники кримінального процесу підлягаютьвідводу якщо, він являється потерпілим, цивільним позивачем/ відповідачем, абородичем кого-небудь з учасників, якщо особа брала участь у справі в двох ібільше «ролях», наприклад: перебуваючи суддею він ще й по цій самій справіявляється потерпілим.
Ця курсова робота буде слушним помічником як для тих, хто пізнає азикримінально-процесуального права, так і для тих, хто має намір поглибленоговивчення кримінально-процесуальної науки.
Дана робота розрахована на фахівців права, що насамперед займаються абозбираються займатися слідчою чи адвокатською діяльністю, на суддів, прокурорів,дізнавачів, співробітників податкової міліції та працівників Служби безпекиУкраїни, тих, хто має або набуває спеціальність юриста, всіх, хто вирізняєтьсяпрагненням правди та торжества справедливості, допитливості розуму та творчиммисленням.
 
Списоквикористаної літератури
1.  Конституція України 28.06.1996
2.  Кримінально – процесуальний кодекс України від28.12. 1960 в редакції від 03.04.2003
3.  Науково-практичний коментар доКримінально-процесуального  кодексу України К., «АСК» 1999
4.  Науково-практичний коментар до Кримінальногокодексу К., 2003
5.  Закон України «Про судоустрій України» 07.02.2002
6.  Закон України «Про статус суддів» 15.12.1992
7.  Закон України «Про прокуратуру» 05.11.1991
8.  Закон України «Про органи суддівськогосамоврядування» 02.02.1994 
9.  Галаган В.І. Проблемивдосконалення кримінально – процесуальної діяльності органів внутрішніх справУкраїни: Монографія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002.
10.           Жеребкін В.С. Логіка:Підручник. Київ  – Харків. – 1993.