Контрольна робота з дисципліни «Кримінальне право»
Кримінально-правова характеристика невиплати заробітної плати,стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат
Зміст
Вступ
1.Предмет злочину передбаченого ст. 175 КК України
2.Об'єкт та об'єктивна сторона злочину
3.Суб'єкт та суб'єктивна сторона злочину
4.Кваліфіковані види складу злочину передбаченого ст. 175 КК України
5.Удосконалення кримінальної відповідальності невиплати заробітної плати,стипендії пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175 КК України)
Висновки
Задача
Списоквикористаної літератури
Вступ
Правокожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальнихвиплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України. Реалізація зазначенихконституційних прав громадян врегульована Законом від 24 березня 1995 р. №108/95-ВР «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП),іншими законодавчими та нормативними актами. Зокрема, ст. 1 названого Законувизначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, угрошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним органвиплачує працівникові за виконану ним роботу; ч. 3 ст. 15 (у редакції Законувід 21 жовтня 2004 р. № 2103-IV) передбачено, що оплата праці працівниківпідприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежіпідприємство здійснює після виконання зобов’язань щодо оплати праці (упопередній редакції оплата праці провадилася в першочерговому порядку післясплати обов’язкових платежів); у ч. 5 ст. 24 (у тій же редакції) зазначено, щосвоєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бутипоставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Уст. 115 КЗпП передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярнов робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двохразів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.Відповідно до ст. 116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіхналежних йому сум провадиться в день звільнення.
Кримінальнувідповідальність за невиплату заробітної плати встановлено ст. 175Кримінального кодексу України (далі — КК), згідно з якою за умисну безпідставнуневиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої соціальної виплатигромадянам більше ніж за один місяць керівник підприємства, установи абоорганізації незалежно від форми власності може бути притягнутий до такоївідповідальності.
1. Предмет злочину передбаченого ст. 175 КК України
Предметомзлочину є грошові кошти, які повинні виплачуватись громадянам як заробітнаплата, стипендії, пенсії чи інші встановлені законом виплати, на які вони маютьправо. За певних умов предметом злочину можуть бути і матеріальні цінності, щомають бути передані громадянам при здійсненні зазначених виплат, зокрема, привиплаті заробітної плати на сільськогосподарських чи переробних підприємствах унатуральній формі.
Підзаробітною платою розуміється винагорода, обчислена, як правило, у грошовомувиразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачуєпрацівникові за виконану роботу. Видами заробітної плати є основна та додатковазаробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основназаробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановленихнорм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вонавстановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок дляробітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата — цевинагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи тавинахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки,гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії,пов’язані із виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні такомпенсаційні виплати — це виплати у формі винагород за підсумками роботи зарік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та іншігрошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавстваабо які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Законодавчовстановлений розмір плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не можепроводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці(обсяг робіт), іменується мінімальною заробітною платою (див. ст.1, 2, 3 ЗаконуУкраїни «Про оплату праці» від 23 березня 1995 р.) [5].
Різновидомкомпенсаційних виплат є нарахована громадянам компенсація втрати ними частинидоходів у зв’язку з порушенням термінів її виплати, право на яку вони маютьвідповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходіву зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 р., який набравчинності з 1 січня 2001 р. і яким передбачено, що підприємства, установи іорганізації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсаціюгромадянам втрати частини доходів (пенсії, соціальні виплати, стипендії,заробітна плата (грошове забезпечення) та інші передбачені законом виплати) увипадку порушення встановлених строків їх виплати — затримки їх виплати на одині більше календарних місяців. Сума компенсації обчислюється шляхом множеннясуми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць(після утримання податків і обов’язкових платежів) на індекс інфляції в періодневиплати доходу. Постановою КМУ від 21 лютого 2001 р. № 159 затвердженоПорядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів узв’язку з порушенням термінів їх виплати, згідно з п.4 якого сума компенсаціїобчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу завідповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) іприросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначеннясуми компенсації, поділений на 100. При цьому п.2 названої постановипередбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати узв’язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за періодроботи з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2000 р. проводиться відповідно до Положенняпро порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку зпорушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997р. № 1427 до ліквідації заборгованості із заробітної плати за зазначений період[7]. Згідно з ч.2 ст.7 Закону України «Про компенсацію громадянам втратичастини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» відповідальністьвласника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходіввизначаються відповідно до законодавства, тобто притягнення до кримінальноївідповідальності за ст.175 КК можливе як за несвоєчасну виплату передбаченихзаконом виплат громадянам, так і за несвоєчасну виплату їм компенсації завтрату їх частини у зв’язку з порушенням строків їх виплати. У разі відмовивласника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації,громадянину надано право її оскарження у судовому порядку (ч.1 ст.7 Закону «Прокомпенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їхвиплати»).
Пенсіїі грошові допомоги, що нараховуються органами соціального захисту населення чиорганами Пенсійного фонду України, фінансуються органами цього фонду, а такожорганами соціального захисту населення за рахунок інших джерел, передбаченихзаконодавством України, доставляються та виплачуються одержувачампідприємствами поштового зв’язку згідно з Законом України «Про зв’язок».
Підпенсіями слід розуміти види державного соціального забезпечення громадян, наяке вони мають право з підстав, визначених законодавством. До державних пенсійвідносяться трудові (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, завислугу років) та соціальні пенсії. Право на трудові пенсії мають особи, щозаймались суспільно корисною працею, а на соціальні — усі непрацездатні громадянина умовах, визначених ст.93-95 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 6грудня 1991 р. Підстави, порядок призначення, нарахування та перерахуванняпенсій визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та законами,які регулюють пенсійне забезпечення окремих категорій громадян (наприклад,Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осібначальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992р.).
Стипендії- це виплати за рахунок державних коштів (вид соціальної допомоги), яківиплачуються учням, студентам, курсантам, аспірантам, докторантам згідно іззаконодавством про освіту, а також виплачуються згідно з іншими законодавчимиактами окремим категоріям громадян [11, 471].
Доінших установлених законом виплат громадянам відносяться будь-які види грошовихвиплат, право на які мають окремі (певні) категорії громадян чи право наодержання яких виникає за наявності підстав, передбачених законодавством:компенсаційні виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи; виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондівзагальнообов’язкового державного соціального страхування (допомога побезробіттю, допомога в разі тимчасової втрати працездатності, матеріальнезабезпечення у разі нещасного випадку на виробництві чи професійногозахворювання тощо); інші передбачені законом соціальні виплати, наприклад,допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомогамалозабезпеченим сім’ям з дітьми тощо.
Предметомзлочину можуть бути не лише виплати, що здійснюються регулярно у визначенізаконодавством терміни, а і разові виплати. Види соціальних виплат, які немають разового характеру, несвоєчасна виплата яких підлягає компенсації,визначені у абз.3 п.3 Порядку проведення компенсації громадянам частинигрошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою КМУ від 21 лютого 2001 р. № 159.
2.Об’єкт та об’єктивна сторона злочину
Об'єктомзлочину є конституційне право на заробітну плату, не нижчу від визначеноїзаконом, і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист, ут.ч. право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.
Ізоб’єктивної сторони злочин характеризується безпідставною невиплатою зазначениху ч.1 ст.175 виплат громадянам більше ніж за один місяць.
Згідноіз ч.5 ст.97 КЗпП та ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 23 березня1995 р., якими вони доповнені Законом України «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітноїплати» від 21 жовтня 2004 р., оплата праці працівників здійснюється впершочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником абоуповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці. Прицьому ч.5 ст.24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасністьта обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені взалежність від здійснення інших платежів та їх черговості [5].
Безпідставноюмає вважатись така невиплата, яка вчинена за наявності об’єктивної можливостіїї здійснення, тобто вчинена при наявності коштів на її виплату і відсутностіповажних причин для невиплати. Безпідставною є як взагалі невиплата зазначениху ст.175 виплат, так і виплата їх у неповному обсязі, тобто при наявності їхчасткової виплати.
Кількістьгромадян, яким безпідставно не виплачені повністю чи виплачені не у повномуобсязі зазначені у ч.1 ст.175 виплати, для кваліфікації дій за ст.175 значенняне має. На практиці може мати місце, наприклад, безпідставна невиплата взагалізаробітної плати частині працівників підприємства, її виплата не у повномуобсязі іншій їх частині при виплаті у повному обсязі решті працівників.
Сума(розмір) безпідставно не виплачених виплат для кваліфікації дій керівникапідприємства, установи, організації за ст.175 значення не має [8].
3.Суб’єкт та суб’єктивна сторона злочину
Ізсуб’єктивної сторони злочин є умисним, вид умислу прямий.
Суб’єктзлочину спеціальний — керівник підприємства, установи, організації незалежновід форми власності та громадянин — суб'єкт підприємницької діяльності, вобов’язки якого входить нарахування та виплата чи лише виплата зазначених у ч.1ст.175 виплат. Суб’єктами злочину можуть бути керівники будь-якогопідприємства, органів державної влади, працівники органів Пенсійного фонду,соціального захисту населення, а також підприємств поштового зв’язку, якимибезпосередньо виплачуються громадянам пенсії та інші виплати.
Суб’єктамизлочину можуть бути і керівники банківських установ та їх відділень, якимиздійснюється безпосередня виплата заробітної плати та інших виплат працівникамокремих підприємств, установ, організацій за укладеними з ними договорами, втому числі з використанням платіжних карток [10, 8].
Безпідставнаневиплата заробітної плати громадянином-підприємцем особам, найману працю якихвін використовує, а також громадянином, який уклав з працівником угоду провиконання певної роботи, є грубим порушенням ними угоди про працю, проте занаявності підстав, має кваліфікуватися за ст.175 КК України.
4.Кваліфіковані види складу злочину передбаченого ст. 175 КК України
Кваліфікованимвидом складу злочину є безпідставна невиплата зазначених у ч.1 ст.175 виплатвнаслідок нецільового використання коштів, призначених для їх виплати.Нецільове використання призначених для виплати коштів — це їх використання наінші цілі, пов’язані із забезпеченням діяльності підприємства, установи,організації: оплата зобов’язань за укладеними договорами, виконання податковихзобов’язань, придбання сировини, обладнання, транспортних засобів, меблів,іншого майна, оплата виконаних робіт (наприклад, за ремонт приміщення) чинаданих послуг тощо.
Нецільовевикористання бюджетних коштів, призначених для виплати зазначених у ч.1 ст.175виплат, якщо їх сума в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваниймінімум доходів громадян, але є меншою від трьох тисяч неоподатковуванихмінімумів доходів громадян, вчинене керівником підприємства, установи, організації,фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, не потребуєдодаткової кваліфікації за ч.1 ст.210, оскільки склади злочинів, передбаченіч.1 ст.210 та ч.2 ст.175, якщо їх предметом є бюджетні кошти, співвідносятьсяміж собою як загальний і спеціальний, а при такому виді конкуренціїкримінально-правових норм має застосовуватись спеціальна норма (ч.2 ст.175).Якщо ж сума використаних не за цільовим призначенням бюджетних коштів, які малибути використані на виплату зазначених у ст.175 виплат громадянам, в три тисячіі більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то діїкерівника підприємства, установи, організації повинні кваліфікуватися засукупністю злочинів — за ч.2 ст.175 та ч.2 ст.210.
Частиною3 ст.175 передбачено звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка допритягнення її до кримінальної відповідальності за безпідставну невиплатуустановленої законом виплати громадянам здійснила її виплату. При цьомузаконодавцем не обумовлюються мотиви і мета, якими керувалась особа, якпідстави звільнення від відповідальності, тобто не має значення, за власноюініціативою (добровільно) чи внаслідок «тиску» (примусу) зі сторони інших осіб(звернення осіб, яким не виплачена заробітна плата чи інші виплати, з позовомдо суду, вимога працівників контролюючих чи правозастосовчих органів тощо)здійснена виплата своєчасно безпідставно не виплачених встановлених закономвиплат громадянам. Єдина підстава такого звільнення, передбачена ч.3 ст.175 — здійснення своєчасно безпідставно не виплачених встановлених законом виплат домоменту притягнення такої особи до кримінальної відповідальності, якимвважається момент пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину (див.Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням МВСщодо офіційного тлумачення положень ч.3 ст.80 Конституції України (справа продепутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 р. № 9-рп/99) [8].
5.Удосконалення кримінальної відповідальності невиплати заробітної плати,стипендії пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175 КК України)
Чиннаредакція частини першої статті 175 КК України щодо притягнення до кримінальноївідповідальності за несвоєчасну виплату або безпідставну невиплату заробітноїплати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат іноземцям абоособам без громадянства (з урахуванням змін від 19.02.2009 р.) має певнінедоліки. Так, з редакції цієї статті випливає, що під охорону кримінальногозакону підпадають лише громадяни України.
Крімтого, чинна редакція диспозиції частини першої статті 175 КК України передбачаєкримінальну відповідальність, зокрема, за безпідставну невиплату заробітноїплати. Пропонуємо конкретизувати цю частину статті та зазначити, щовідповідальність наставатиме за повну безпідставну невиплату заробітної плати,оскільки на практиці до кримінальної відповідальності за злочин, передбаченийчастиною першою статті 175 КК України, притягуються і особи, визнані винними уневиплаті заробітної плати в повному обсязі, тобто у разі її часткової виплати.Натомість статтею 41 КУпАП за порушення встановлених термінів виплатизаробітної плати, виплати заробітної плати не в повному обсязі передбаченоадміністративну відповідальність. Невизначеність диспозиції кримінальногозакону, який встановлює відповідальність за безпідставну невиплату заробітноїплати, у цій частині сприяє формуванню практики неоднакового його застосуваннята безпідставної криміналізації діянь осіб, винних у неповній (частковій)виплаті заробітної плати [9].
Потребуєудосконалення редакція санкції частини першої статті 175 КК України у питаннізастосування судами передбаченого в ній додаткового покарання. Перш за все слідвиключити кому, яка розділяє основне покарання у виді позбавлення волі на строкдо двох років і таке, що має застосовуватися разом із ним, обов’язковедодаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади абозайматися певною діяльністю. Така зміна обумовлюється тим, що за змістом чинноїредакції абзацу другого частини першої статті 175 КК України передбачене уньому обов’язкове додаткове покарання має застосовуватися у разі призначеннябудь-якого з передбачених у ньому основних покарань. Натомість альтернативнасанкція частини першої статті 175 КК України передбачає можливість призначенняабо основного покарання у виді штрафу, або основного покарання у видіпозбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Затаких обставин позбавлення права обіймати певні посади або займатися певноюдіяльністю не може бути застосоване як додаткове покарання у разі призначенняосновного покарання у виді штрафу. Призначення покарання у виді позбавленняправа обіймати певні посади або займатися певною діяльністю одночасно якосновного і додаткового виключається. У випадку ж призначення основногопокарання у виді виправних робіт, відповідно до вимог статті 57 КК України,воно має відбуватися за місцем роботи засудженого, якого в цьому випадку неможна позбавляти права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю[9].
Усанкції частини другої статті 175 КК України, оскільки це є кваліфікованимскладом злочину, необхідно передбачити як обов’язкове додаткове покаранняпозбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, так якце передбачено у частині першій вказаної статті.
Висновки
Підневиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої закономвиплати слід розуміти неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначенихвиплат. Така невиплата утворює склад злочину, передбаченого ст. 175, якщо вона:1) є безпідстаною; 2) має місце протягом певного строку (більше ніж за одинмісяць).
Предметомзлочину є грошові кошти, які повинні виплачуватись громадянам як заробітнаплата, стипендії, пенсії чи інші встановлені законом виплати, на які вони маютьправо. Предметом злочину можуть бути і матеріальні цінності, що мають бутипередані громадянам при здійсненні зазначених виплат. Предметом злочину можутьбути не лише виплати, що здійснюються регулярно у визначені законодавствомтерміни, а і разові виплати.
Об'єктивністорона складу цього злочину виражається у безпідставній невиплаті заробітноїплати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянамбільше ніж за один місяць.
Суб'єктзлочину спеціальний. Ним може бути лише керівник підприємства, установи абоорганізації незалежно від форми власності, а також громадяни – суб’єктипідприємницької діяльності. Інші службові особи підприємств, установ,організацій, а так само приватні особи можуть нести кримінальнувідповідальність за цією статтею лише як співучасники (організатори,підбурювачі, пособники).
Суб'єктивнасторона характеризується лише умисною формою вини.
Кваліфікуючоюознакою злочину є вчинення описаного у ч.1 ст. 175 діяння внаслідок нецільовоговикористання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії,пенсії та інших установлених законом виплат. Ч 3 ст. 175 передбачає можливістьзвільнення від кримінальної відповідальності за спеціальних обставин особи, якавчинила злочин, передбачений цією статтею.
Задача
Заполювання без дозволу Громова було притягнуто до адміністративноївідповідальності. Через якийсь час він проник на територію заповідника змисливськими собаками. У заповіднику Громов натрапив на лисицю, яка спіймаласьу пастку, поставленою науковим співробітником заповідника і забрав тваринусобі. Як кваліфікувати дії гр. Громова?
Відповідь.
Полювання- це сукупність дій людини, спрямованих на пошук, вистежування, переслідуванняз метою добування і саме добування диких звірів і птахів, що перебувають устані природної волі у межах мисливських угідь. До полювання прирівнюється:перебування осіб у межах мисливських угідь з собаками мисливських порід (ст.12Закону України «Про мисливське господарство та полювання»). Отже, Громов, якийпроник на територію заповідника з мисливськими собаками здійснював полювання.
ДіїГромова слід кваліфікувати як незаконне полювання на території заповідника,відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 248 КК України. Крім того, Громовздійснив повторне порушення правил полювання, адміністративна відповідальністьза яке передбачено ч. 2 ст.85 КУпАП.
Отже,дії Громова потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 248 КК України, як незаконнеполювання на території заповідника та за ч.2 ст.85 КУпАП, як повторне порушенняправил полювання. При цьому немає значення, що Громов натрапив на лисицю, якаспіймалась у пастку, поставленою науковим співробітником заповідника, забравтварину собі.
Списоквикористаної літератури
1. Конституція України. Прийнятана п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР. Зі зм.від 8.12.2004 р.
2. Кримінальний кодекс України від5.04.2001 р. №2341-III. З зм. від 19.03.2009 р.
3. Кодекс законів про працюУкраїни від 10.12.1971 № 322-VIII. Зі зм. від 23.09.2008 р.
4. Кодекс України проадміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. №8073-X. Зі зм. від 19.03.2009р.
5. Закон України вiд 24.03.1995 р.№ 108/95-ВР «Про оплату праці». Зі зм. від 28.12.2007 р.
6. Закон України вiд 19.10.2000 р.№ 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку зпорушенням строків їх виплати». Зі зм. від 16.01.2003 р.
7. Постанова КМУ від 21.02.2001 р.№159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частинигрошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати». Зі зм. від31.03.2003 р.
8. Практика розгляду судамикримінальних справ про невиплату заробітної плати, стипендій, пенсій чи іншихустановлених законом виплат / Інформаційний сервер ВСУ // www.scourt.gov.ua.
9. Висновок ВСУ на проект ЗаконуУкраїни «Про посилення відповідальності за несвоєчасну виплату або безпідставнуневиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених закономвиплат» / Інформаційний сервер ВСУ // www.scourt.gov.ua.
10. Костенко О. Банкіри, які не віддають зарплатнігроші клієнтам, мають сидіти у тюрмі // День. – 2009. -№1. – С. 8.
11. Науково-практичний коментар до Кримінальногокодексу України (2-е вид., перероб. та доп.) /За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г.Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К., 2008. – 1428 с.