Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальні засади спадкування
1.1 Поняття та значення спадкування
1.2 Підстави відкриття спадщини
1.3 Особливості здійснення права спадкування на окреміоб'єкти
Розділ 2. Реалізація спадкових прав
2.1 Час та місце відкриття спадщини
2.2 Прийняття та відмова від спадщини
2.3 Охорона спадкового майна
2.4 Поділ спадщини
2.5 Зміна черговості при спадкуванні за законом
2.6 Оформлення права на спадщину
Висновки
Перелік посилань
Додатки
Вступ
Актуальністьроботи: знання основ реалізації спадкових прав дозволяє розширити рамкиюридичних знань, а це особливо важливо в наш час, коли формується демократичнеі логічне законодавство. Вибір теми дослідження зумовлюється зростаючою роллю праваприватної власності громадян та порядку її спадкування в умовах становленняринкової економіки, необхідністю реформування чинного законодавства з питаньспадкування як складової частини цивільного законодавства, розробки правовогомеханізму, який належним чином міг би захистити права та законні інтересигромадян, що практично неможливо здійснити без всебічного розгляду правовоїприроди та особливостей спадкових правовідносин. Незважаючи на наявність цілоїнизки нормативних актів, що регулюють відносини реалізаціїспадкових прав, законодавство з цього питання і його теоретична базазалишаються недостатніми для комплексного та ефективного регулювання зазначенихвідносин і потребують подальшого вдосконалення.
Об’єктдослідження: загальні засади спадкування та особливості реалізації спадковихправ за цивільним законодавством України.
Предметдослідження: специфічні риси реального здійснення права на спадщину.
Мета роботи: поглибленнязнань в галузі спадкового права, визначення засад та комплексний аналіз здійсненняправа на спадщину, правильне застосування норм цивільного права при реалізаціїспадкових прав в Україні
Завдання роботи:систематизація теоретичних знань про засади спадкування та реалізацію спадковихправ, дослідження цікавих питань, правовий аналіз законодавства, щорегулює спадкові відносини
Ступінь науковоїрозробки: теоретичну базу в галузі спадкування становлять праці російськихвчених: Д. І. Мейєра, К. П. Побєдоносцева, І. А. Покровського, В. І.Сінайського, Т. Ф. Шершеневича, радянських вчених – Б. С. Антімонова, М. М.Богуславського, А. М. Нємкова, Л. С. Нікітюка, М. М. Гордона, В. К. Дронікова,О. С. Іоффе, В. А. Рясенцева, В. І. Серебровського, Є. А. Суханова, Ю. К.Толстого, Т. Д. Черіги, Е. Б. Ейдінової, К. Б. Ярошенко, українських сучаснихфахівців – І. В. Жилінкової, О. В. Дзери, Н. О. Саніахметової, З. В.Романовської, С. Я. Фурси, О. Є. Харитонова, В. В. Васильченко, Т. П. Коваленко,Є. О. Рябоконя, Є. І. Фурси, В. Ю. Чуйкової, Л. В. Шевчук та ін.
Розділ 1 Загальні засади спадкування
1.1 Поняття та значення спадкування
Інститутспадкування в системі цивільного права будь-якої правової системи, в тому числіправової системи України, тісно пов'язаний з усіма іншими видами майнових прав.Після смерті певної особи найчастіше залишається майно, основу якого становлятьправо власності та інші речові права. Вони є об'єктом переходу за спадщиноюпісля смерті їх власника. Сподкування є одним зі способів набуття майновихправ, що зближує його із зобов'язальним правом. Інститут спадкового права всучасних правових ситемах та в системі цивільного права нашої країни – це одиніз найважливіших, оскільки об'єктом спадкування переважно є право власності.Питання про те, що залишається після смерті померлого власника, кому воно маєперейти, в якому порядку й обсязі, з найдавніших часів до наших днівзалишається в центрі уваги суспільства і держави. [16, с.518 ]
Стаття 1216 Цивільногокодексу України дає визначення поняття спадкування. Спадкування – це перехідправ та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), доінших осіб (спадкоємців).
Суб'єктамиспадкування є спадкодавець та спадкоємець. Спадкодавцями можуть бути тількифізичні особи – громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Неможуть бути спадкодавцями юридичні особи, оскільки у випадку припинення їхдіяльності, порядок передачі майна юридичної особи іншим особам або державірегулюється не нормами про спадкування, а спеціальними правилами про ліквідаціючи реорганізацію юридичних осіб.
Спадкоємці – цеособи, до яких переходять цивільні права й обов'язки спадкодавця у разі йогосмерті. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також інші суб'єктицивільного права (держава, територіальні громади тощо). [12, с.408-409]Фізичніособи можуть спадкувати і за заповітом, і за законом, у той час як інші суб'єктицивільного права спадкують лише за наявності вказівки про це в заповіті. Щоббути спадкоємцем, фізична особа має бути живою на час відкриття спадчини. Алезакон захищає права дітей, які були зачаті за життя спадкодавця і народилисяпісля його смерті («постум»). Якщо дитина народилася мертвою, тоспадкові правовідносини за її участю не виникають. Всі інші суб'єкти цивільногоправа можуть бути спадкоємцями лише за заповітом: юридичні особи, державаУкраїна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави іінші суб'єкти публічного права (ст. 2 ЦК України).
Спадкуваннянастає в разі смерті фізичної особи або оголошення її померлою у встановленомузаконом порядку. Права й обов'язки спадкодавця, що входять до складу спадчини,переходять до спадкоємця як єдине ціле. Такий перехід прав і обов'язків називаєтьсяуніверсальним правонаступництвом. Від універсального правонаступництвавідрізняють правонаступництво сингулярне, при якому до спадкоємця переходить невся сукупність прав і обов'язків спадкодавця, а лише певні його права абообов'язки.
Розрізняютьспадкування трьох видів: 1) за заповітом, в якому виражається воля спадкодавця.Якщо стосовно майна укладений заповіт, то пріорітет надається саме цьому видуспадкування; 2) за законом – відбувається тоді, коли заповіту немає або йоговизнано недійсним або якщо всі спадкоємці за заповітом відмовилися від спадщиничи померли до відкриття спадщини. Спадкове майно переходить до тих осіб, колояких вичерпно визначено в законі; 3) за рішенням суду – застосовується в разі «відумерлостіспадщини», тобто існування спадщини, яка не була успадкована протягомвстановленого законом строку жодною особою. У таких випадках згідно ст. 1277 ЦКсуд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевогосамоврядування за місцем відкриття спадщини, і вона переходить у власністьтериторіальної громади за місцем відкриття спадщини. При цьому дотериторіальної громади переходять як майно, так і борги спадкодавця.
Об'єктомспадкових правовідносин є спадкова маса (спадкове майно), тобто цивільні праваі обов'язки спадкодавця, що не припиняються смертю певної фізичної особи іздатні переходити в спадщину. Це можуть бути майно чи майнові права (житловібудинки, квартири, дачі, садові будинки, предмети домащного господарства,предмети особистого користування, земельні ділянки, засоби виробництва,вироблена продукція, транспортні засоби, грошові суми, цінні папери, пайовийвнесок, інше майно споживчого й виробничого призначення), а також немайновіправа (авторське право, виключне право на винахід, промисловий зразок, якеґрунтується на патенті, тощо).[12, с. 410]
Стаття 1219 ЦКУкраїни встановлює винятки з принципу загальності переходу спадщини,передбачає, які права та обов'язки не входять до складу спадщини, що нерозривнопов'язані з особою спадкодавця.
Це, зокрема:
1) особистінемайнові права (право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечнедля життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканість,право на донорство, право на недоторканість особистого і сімейного життя, правона повагу гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов,телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканість житла, право навільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободулітературної, художної, наукової і технічної творчості, право на інформацію,право на зміну ім'я тощо, передбачені книгою 2 ЦК України);
2) право научасть у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше невстановлено законом або їхніми установчими документами (глава 7 ЦК України);
3) право навідшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ст.1195-1208 ЦК України);
4) право нааліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права таобов'язки особи як кредитора або боржника, що передбачені ст.608 ЦК України.[8, с. 270-272 ]
Норми, щорегламентують умови та порядок спадкування, містяться в Цивільному кодексіУкраїни (книга 6, ст.1216-1308), а також у нормативних актах, які регулюютьдіяльність нотаріальних контор.
КонституціяУкраїни передбачає право спадкування власності громадян. Спадкове правозабезпечує родині померлого можливість зберегти та використати його майно,заощадження, чим сприяє підвищенню матеріального добробуту родини померлого,зміцненню власності громадян.
Спадкове правонадає можливість кожному громадянинові розпорядитися своїм майном на випадоксмерті, визначивши в заповіті його долю. Отже, воно безпосередньо спрямоване назахист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже, до кого перейденалежне їм майно після їх смерті. «Хоча ж статистика демократичних країн зрозвинутою ринковою економікою беззастережно свідчить про небажання більшостігромадян скористатися своїм правом на складання заповіту, позбавляючиможливості окремих осіб реалізувати свої спадкові права» [22]
Водночас спадковеправо всіляко захищає інтереси членів сім'ї померлого (особливо неповнолітніхта непрацездатних членів), сприяючи цим зміцненню сім'ї. [17]
1.2 Підставивідкриття спадщини
Підставамивідкриття спадщини є смерть фізичної особи або оголошення її такою, що померла(ст. 1220 ЦК України).[18, с. 391]
У ЦК України визначаєтьсядва різних види юридичних фактів: 1) смерть – це подія, тобто обставина, яка незалежить від волі суб'ектів права; 2) оголошення фізичної особи такою, щопомерла, рішенням суду, яке ґрунтується на припущенні, що фізична особа (спадкодавець)померла або якщо у місці її постійного проживання немає відомостій про місце їїперебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, щозагрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певногонещасного випадку (ст. 46 ЦК України).
Часом відкриттяспадщини визнається день смерті спадкодавця. Факт сметрі спадкодавцяпідтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органом РАЦС. Якщо ж підставоювиникнення спадкових правовідносин є оголошення фізичної особи такою, щопомерла ч. 3 ст 46 ЦК України, яка передбачає, що фізична особо оголошуєтьсяпомерлою від дня набрання чинності рішення суду про це. Таке рішення єпідставою для реєстрації органами РАЦС факту смерті та видачі ними свідоцтвапро смерть. Якщо ж фізична особа пропала безвісти за обставин, що загрожувалиїй сметрю або дають підстави припустити її загибель від конкретного нещасноговипадку або у зв'язку з воєнними діями, то вона може бути оголошена судом померлоювід дня її вірогідної смерті.
Коли у свідоцтвіпро смерть спадкодавця вказаний тільки місяць або рік смерті, то часомвідкриття спадщини слід вважати останній день вказаного місяця або року.
Стосовно осіб,які померли в один день, але в різні години доби, час відкриття спадщини єоднаковим. Оскільки спадкування після кожної з таких осіб відкриваєтьсяодночасно, то вони не успадковують одна після однієї, а натомість є окремимиспадкодавцями. Сказане стосується також осіб, які померли під час спільної небезпеки(стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо). Спадщина відкривається одночасно йокремо щодо кожної з цих осіб.[8, с. 273-274]
1.3 Особливостіздійснення права спадкування на окремі об'єкти
Право власностіна земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, іззбереженням її цільового призначення (ст. 1225 ЦК).[18, с.393]
Земельний кодексУкраїни визначає право громадян України на одержання у власність земельнихділянок для чітко визначених цілей: для ведення особистого селянськогогосподарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби,ведення товарного сільськогосподарського виробництва, будів-ництва таобслуговування житлового будинку і господарських будівель (при-садибнаділянка), дачне та гаражне будівництво.[14, с.16]
Цільовепризначення землі зазначається в Державному акті на землю. Відповідно вказане вДержавному акті на землю цільове призначення земельної ділянки зберігається ідля спадкоємців.
«Доспадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить правовласності або право користування земельною ділянкою, на якій вони роз-міщені.Отже, спадкування житлового будинку, інших будівель та споруд незалежно відспеціальної згадки про це в заповіті тягне виникнення для спадкоємцівзазначеної нерухомості права на земельну ділянку, на якій ця нерухомістьзнаходиться.
Згідно з ч. 3 ст.1225 ЦК до спадкоємців житлового будинку, інших бу-дівель та споруд переходитьправо власності або право користування земель-ною ділянкою, яка необхідна дляїх обслуговування. А якщо розмір ділянки визнач-ений заповітом, то перевагумають положення заповіту.
Частка у правіспільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ст.1226 ЦКУкраїни). [18, с. 393-394]
Стаття 368 ЦКзазначає, що спільною сумісною власністю вважається спільна власність двох абобільше осіб без визначення часток кожної з них у праві власності. До спільноїсумісної власності належить: 1) майно, набуте подружжям під час шлюбу, якщоінше не встановлене договором або законом; 2) майно, набуте в результатіспільної праці та за спільні грошові кошти членів родини, якщо інше невстановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Хоча частки вправі спільної сумісної власності припускаються рівними, проте угодою сторін,законом або рішенням суду може бути передбачене інше. Тому при спадкуваннітакої частки істотне значення має встановлення її розміру, що може бутизроблене як за життя спадкодавця, так і після відкриття спадщини.
Суб'єкт праваспільної сумісної власності має право заповідати свою частку до її визначеннята виділу в натурі (ч. 2 ст. 1226 ЦК). Отже, можливе розпорядження не тількивже відомою часткою в праві спільної сумісної власності, а й тією часткою, якабуде визначена в майбутньому після смерті спадкодавця. Після смерті спадкодавцяможе бути проведене і визначення конкретної частки в праві спільної сумісноївласності, і виділ її в натурі. При цьому припускається, що частки кожного ізспіввласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Проте домовленістюміж співвласниками, законом або рішенням суду може бути встановлений іншийпорядок поділу майна в натурі. Отже, розмір часток, визначених при поділі,можуть бути і неоднаковими.
Можлива ситуація,коли не відразу після сметрі спадкодавця, а тільки після визначення розміру часткив праві спільної власності спадкоємець дізнається про розмір цивільних прав іобов'язків, які він може отримати після смерті спадкодавця. Про складконкретного спадкового майна спадкоємець може дізнатися лише після виділучастки в натурі.
Суми заробітноїплати, пенсій, стипендій, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовоюнепрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженнямздоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але він неодержав за життя, за загальним правилом, не включаються до складу спадковоїмаси, а передаються членам сім'ї спадкодавця. Проте в деяких випадках такі сумиможуть бути успадковані в загальному порядку (ст.1227 ЦК).Умовами спадкуваннясум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку зтимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каціцтвом або іншимушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, є: 1) спадкодавець за життя мавправо на їх одержання; 2) він за життя не реалізував це право; 3) після смертіспадкодавця відсутні члени його сім'ї або їх неможливо встановити. [18, с. 394]
Право на вклад убанку чи фінансовій установі може передаватися за запо-вітом або спеціальнимрозпорядженням. При цьому надається прірітет заповіт над розпорядженнямвкладника, що він зробив банку (фінансовій установі), повністю абочастковоскасовує його, якщо в заповіті змінено особу, до якої має перейти правона вклад, або якщо заповіт стосуюється всього майна спадко-давця. Скасування(повне або часткове) розпорядження щодо вкладу можливе двома способами: 1) узаповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад; 2) новий заповітстосується всього майна спадкодавця. Разом з тим заповіт, складений після того,як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), не обов'язково маєскасовувати таке розпорядження.
Стаття 1229 ЦКУкраїни регулює спадкування права на одержання страхо-вих виплат (страховоговідшкодування). Звичайно страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуютьсяна загальних підставах (ст. 1215–1224 ЦК), але ч. 2 ст. 1229 ЦК Українипередбачає виняток, встоновлюючи, що в разі, коли страхувальник у договоріособистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержаннястрахової суми в разі його смерті, тоді це право не входить до складу спадщини.Це можливо за наявності двох умов: 1) особисте страхування; 2) страхувальник удоговорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право наодержання страхової суми в разі його смерті.
Спадкування праваспадкодавця на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки –спадкоємець успадковує саме право на відшкодування збитків, але не має прававибору способу відшкодування. Право на стягнення неустойки (штрафу, пені) узв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язківпереходить у спадщину за умови, що спадкодавець звернувся з відповідним позовомі сплата неустойки (штрафу, пені) була присуджена судом спадкодавцеві за йогожиття. До спадкоємся переходить також право на відшкодування моральної шкоди,яке було присуджене судом спадкодавцеві за його життя.
До сподкоємця переходить обов'язоквідшкодувати майнову шкоду (збитки), яку завдав спадкодавець. Ст. 1231 ЦКУкраїни не містить спеціальних застережень щодо виду шкоди (збитків), щопідлягає відшкодуванню спадкоємцями, то можна дійти висновку, що йдеться проспадкування обов'язку відшкодування будь-якої шкоди (збитків): і тієї, щовиникла внаслідок неналежного виконання спадкоємцем договірних зобов'язань, ітієї, яку він завдав іншим особам унаслідок пошкодження їхньго майна, каліцтваабо заподіяння смерті.
Крім того доспадкоємців переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданоїспадкоємцем, який був присуджено судом зі спадкодавця за його життя, а такожобов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судомкредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця (ч. 2, 3 ст. 1231 ЦК). Протеспадкування цих обов'язків можливе лише за наявності двох додаткових умов: 1)наявності присуду суду про стягнення зі спадкодавця ним моральної шкоди абонесплаченої неустойки, що він завдав, винесеного за його життя; 2) невиконанняспадкодавцем (не має значення з яких причин) за життя присуду суду провідшкодування моральної шкоди або сплату неустойки.
Моральна тамайнова шкода, яку завдав спадкодавець, спадкоємцеві відшкодовують у межахвартості майна, яке вони одержали в спадщину. При цьому вартість майна,отриманого в спадщину, може бути підтверджена за допомогою опису такого майна,що провів нотаріус (ст. 1281-1282 ЦК України).[18, с. 410]
За позовом спадкоємцясуд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодуваннямайнової шкоди (збитків) та моральної шкоди тощо.
Для зменшеннярозміру відповідальності спадкоємця за борги спадкодавця необхідними є такіумови: 1)звернення спадкоємця до суду з позовом; 2) доведення ним того, щорозмір сум, які має сплатити спадкоємець, є дуже великими прівняно з вартістюрухомого чи нерухомого майна, що він одержав у спадщину Разом з тим хоча судможе зменшити розмір платежів, але не може повністю звільнити спадкоємця відобов'язку їх сплати.
Обов'язоквідшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавцяпереходить у спадок за умови: 1) фактичного понесення таких витрат; 2)розумності цих витрат, тобто їх виправданості обставинами, за яких витрати буливчинені. Розумні витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можутьбути стягнені на користь тих осіб, що їх фактично понесли, у повному обсязі йза весь час, коли вони відбувалися, але не більше ніж за три роки до смерті спадкодавця(ст 256-267, 261, 267 ЦК України)».[8, с. 276-279]
Розділ 2 Реалізація спадкових прав
2.1 Час та місцевідкриття спадщини
«Спадкоємціяк за законом, так і за заповітом набувають право на спадщину незалежно відсвого бажання, в силу однієї події – факту смерті спадкодавця.
Реальнездійснення суб'єктивних прав можливо лише за умови існування передбаченихзаконом правових гарантій їх реалізації. Здійснення права на спадкування тіснопов'язано із такими юридичними фактами: 1) відкриття спадщини; 2) здатністюособи виступати спадкоємцем; 3) наявність спадкового майна; 4) прийняттяспадщини особою, яка є спадкоємцем за законом чи за заповітом.
Відкриттяспадщини – це наявність підстав, з якими законодавець пов'язує виникнення праваспадкування. Спадкові правовідносини виникають зі сметрю громадянини абооголошенням його у встановленому порядку померлим.
Саме з часом тамісцем відкриття спадщини пов'язане встановлення таких істотних обставин, як:1) коло спадкоємців; 2) строк для прийняття спадщини чи відмова від спадщини;3) склад спадкового майна; 4) закон, яким потрібно керуватися; 5) можливістьспадкоємців здійснити надане їм право на спадщини; 6) можливість вжити заходівдля охорони спадкового майна; 7) звернення спадкоємців за свідоцтвом про правона спадщину.
Спадщинавідкривається з того моменту, коли припиняються всі належні фізичній особіправа та обов'язки майнового характеру.
Час відкриттяспадщини відіграє важливе значення для визначення складу спадкового майна.
В ст. 1220 ЦКзазначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення їїпомерлою. Відкриття спадщини пов'язане перш за все із днем смерті спадкодавця,факт і дата смерті якого підтверджуються свідоцтвом органів РАЦС чи іншимдокументом, який видається у встановлених законом випадках (наприкладповідомлення Міністерства оборони про загибель військовослужбовця тощо). Самфакт зникнення громадянини безвісти (на фронті чи під час техногенноїкатастрофи) або визнання його безвісно відсутнім у судовому порядку не тягене засобою відкриття спадщини.
Коли спадкодавецьоголошується померлим за рішення суду, днем смерті вважається день набраннязаконної сили рішенням суду про оголошення такого громадянини померлим. Якщо жгромадянин пропав безвісти за обставин, які загрожували йому смертю або давалипідстави припускати, що він загинув від певного нещасного випадку, або узв'язку з воєнними діями, суд може оголосити його померлим від дня ймовірноїсмерті (ст. 46 ЦК).
У ЦК законодавецьне дає прямої відповіді на питання, коли ж відкривається спадщина після смертіособи, яку було посмертно реабілітовано. Наприклад, якщо особу було засудженодо смертної кари, а як додаткову міру покарання було застосовано конфіскаціюмайна, то, звичайно, спадщина не відкривалася, оскільки об'єкта спадкування яктакого не було. Якщо ж після посмертної реабілітації часом відкриття спадщинивважати день смерті реабілітованого, то спадкоємці пропускають строк наприйняття спадщини.
В Законі України „Прореабілітацію жертв політичних репресій на Україні“ говориться, що часомвідкриття спадщини посмертно реабілітованого у встановленому порядку є деньприйняття рішення районною Комісією з питань поновлення прав реабілітованих проповернення майна спадкоємцям першої черги. Факт смерті такого спадкодавця визначаєтьсяна підставі відповідного рішення Комісії з питань поновлення правреабілітованих, яке повинно містити перелік документів, що підтверджуютьвідповідні факти. [25]
За умов, коливнаслідок стихійного лиха, нещасних випадків на виробництві, на транспорті, впобуті гинуть щорічно десятки тисяч громадян, в тому числі й ті, які б моглиспадкувати одні після одних, законодавець вперше закріпив правило, за якимособи, що померли протягом однієї доби, вважаються такими, що померли одночасно,тому, відповідно, спадщина відкривається окремо щодо кожної з них (ст. 1220ЦК).
Законодавець недає правового значення годинам та хвилинам настання смерті. Правові наслідкипов'язані лише з днем смерті. Якщо особи померли в один і той самий день(незалежно від часу смерті), вони не спадкують одна після одної, про це прямозазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983р. „Про практику розгляду судами справ про спадкування“. Якщовнаслідок автотранспортної події чоловік загинів на місті події, скажімо, о 1-йгодині ночі, а його дружина померла в лікарні через 20 годин, спадщина післячоловіка для жінки не відкривається, оскільки подружжя померло в один день.Якщо ж чоловік помер об 11-й вечора, а його дружина – через півтори години, тов цьому випадку дружина, яка була жива на день відкриття спадщини післячоловіка, закликається до прийняття спадщини як спадкоємець першої черги, апісля смерті дружини її спадщину спадкують відповідно її спадкоємці.[24]
До комморієнтів,тобто осіб, які померли одночасно, не відносять тих, смерть яких настала приобрахуванні часу в різних часових поясах. Скажімо, внаслідок авіакатастрофибатько загинув, а сина для надання медичної допомоги було вивезено у район іншогочасового поясу, де він і помер, але вже в іншу добу. Аналогічно, якщо особипомерли в сусідніх державах одночасно, але в різні дні, внаслідок введення такзваного, літнього часу».[5, с. 147-149]
Місцем відкриттяспадщини визнається останнє постійне місце проживан-ня спадкодавця – місто,село тощо (ст. 1221 ЦК України).[8, с. 392]
«Місцевідкриття спадщини може не збігатися з місцем смерті спадкодавця. Наприклад,якщо він помер не в місці свого постійного проживання: під час перебування увідрядженні, санаторіях, місцях позбавлення волі. У цих випадках місцемвідкриття спадщини вважається той населений, де громадянин постійно проживав.Так, місцем проживання (і відповідно, місцем відкриття спадщини) студентів,військовослужбовців строкової служби, осіб, засуджених до відбуван-ня покаранняу вигляді позбавлення волі, вважається місто, село, селище тощо, в якому вонипостійно проживали до вступу у відповідний навчальний заклад, або до призову навійськову службу чи альтернативну службу, або до призначення покарання увигляді позбавлення волі. Проте в разі смерті громадянина, що постійно проживаву будинку для осіб похилого віку та інвалідів, місцем відкриття спадщинивважається місце, де знаходиться ця установа.
Місцем проживаннянеповнолітніх або осіб, що перебувають під опікою, визнається місце проживанняїхніх батіків, усиновителів, опікунів.
Щодо громадянУкраїни, які постійно проживали за кордоном, місцем відкриття спадщини будекраїна, де вони постійно проживали. Свідоцтво про право на спадщину в такомуразі видається консульською установою або дипло-матичним представництвомУкраїни (крім випадків, коли держава, де постійно проживав померлий, має на цевиключну компетенцію). Для громадян України, які тимчасово проживали закордоном і померли там, місцем відкриття спадщини буде їхнє останнє місце проживанняв Україні до їх виїзду за кордон. Якщо у спадкодавця є нерухоме майно натериторії декількох держав, то згідно з Конвенцією „Про правову допомогута правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах“ міжкраїнами СНД, підписана в м. Кишиневі 07.10.2002 року у тих країнах, щоприєдналися до цієї Конвенції, свідоцтво про право на спадщину видається вкожній країні згідно з чинним законодавством країни, але з урахуванням коласпадкоємців, що подали заяви про прийняття спадщини за основним місцемвідкриття спадщини.[23]
Якщо місцепроживання спадкодавця встановити неможливо (наприклад, через те що він частозмінював місця проживання, ніде не затримуючись надовго), місцем відкриттяспадщини вважається місце, де знаходиться нерухоме майно або основна йогочастина. Таким місцем може бути місто, де громадянин мав квартиру; село, вякому знаходиться земельна ділянка, що належить спадко-давцеві на правіприватної власності, тощо. Якщо ж спадкодавець мав одночасно кілька квартир,будинків, земельних ділянок тощо, що знаходилися в різних населених пунктах, томісце відкриття спадщини визначається з урахуванням вартості цього нерухомогомайна. Де знаходиться майно більшої вартості, там і відкривається спадщина.Якщо ж той, хто помер, не мав нерухомості, то місцем відкриття спадщинивважається те місце, де знаходиться основна частина рухомого майна.
Місце відкриттяспадщини підтверджується відповідними документами: свідоцтвом органів РАЦС просмерть спадкодавця, якщо його останнє постійне місце проживання і місце смертізбігаються; довідками житлово-експлуатаційної організації, витягом з трудовоїкнижки покійного тощо. Якщо місце проживання спадкодавця встановити неможливо,місце відкриття спадщини підтверджується довідкою виконкому місцевої ради промісцезнаходження спадкового майна чи його частини».[8, с. 274-275]
2.2 Прийняття тавідмова від спадщини
Відкриттяспадщини недостатньо для того, щоб той чи інший потенційний спадкоємець ставправонаступником прав та обов'язків померлого і здійснив своє право наспадкування. Спадщина не переходить до спадкоємців автоматично, вони повинні їїприйняти.[16, с.539]
Спадкоємцем можебути будь-яка правоздатна особа. Спадкова право-здатність не залежить від віку,статі, національності, громадянства. Відкриття спадщини і закликання до неїнедостатньо, щоб той чи інший потенційний спадкоємець став правонаступникомправ та обов'язків померлого.[5. с. 182]
Право наприйняття спадщини є суб'єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому,що спадкоємцю надається альтернатива: прийняти спадщину або відмовитися віднеї.
Для того, щоб статиправонаступником померлого, спадкоємці повинні прийняти спадщину, тобто, наданезаконодавцем право на спадщину спадкоємець повинен реалізувати. Спадщину можебути прийнято як формальним (з поданням відповідної заяви і отримання свідоцтвапро право на спадщину), так і неформальним способом, коли в силу законуспадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину. При закликанні спадкоємця доспадкування водночас за декількома підставами (за законом, за заповітом, впорядку спадкової трансмісії) спадкоємець може прийняти спадщину за однієї ізпідстав. Прийняття спадщини одним спадкоємцем не означає прийняття спадщинивсіма спадкоємцями, кожен із них повинен самостійно заявити про свій намір прийнятиспадщину.[5, с. 151-152]
Прийняттяспадщини – засвідчення згоди спадкоємця вступити у всі правовідносиниспадкодавця, які в сукупності становлять спадщину. Таку згоду має бути вираженовстановленим законом способом, тобто шляхом вчинення певних передбаченихзаконом правових дій (ст. ст. 1268, 1269 ЦК).
ЦК передбачаєтакі способи прийняття спадщини: 1) фактичне прийняття спадщини спадкоємцем,який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини іпротягом 6 місяців не заявив про відмову від спадщини; 2) подання заяви донотаріальної контори про прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно непроживав із спадкодавцем; 3) малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, атакож особа, яка обмежена в цивільній дієздатності за рішенням суду, вважаєтьсятакою, що прийняла спадщину в силу прямого припису закону, за винятком випадку,коли вони (їх опікуни) за дозволу органів опіки та піклування відмовилися відприйняття спадщини. [11, с.405-406]
В одному тількивипадку не вимагається вчинення дій, які б свідчили про прийняття спадщини –якщо спадкоємцем є територіальна громада. Це може мати місце, якщо: 1) успадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом (таке майноназивають виморочною спадщиною); 2) усі спадкоємці позбавлені права спадкування,тобто, якщо спадщини їх позбавив заповідач безпосередньо у заповіті або вонивиявились «негідними»; 3) спадкоємець заповів все своє майно або йогочастину територіальній громаді; 4) усі спадкоємці відмовилися від спадщини абоне прийняли її у встановленому порядку; 5) заповіт визнано недійсним, аспадкоємців за законом немає; 6) заповідано лише частину майна, а спадкоємцівза законом немає; 7) юридична особа, якій було заповідано спадщину,ліквідована; 8) спадкоємці за заповітом не виконали умов заповіту за яким їмналежала спадщина, а спадкоємців за законом немає. Якщо у спадкодавця немаєспадкоємців ні за законом, ні за заповітом, то за рішенням суду спадщинавизнається відмерлою і переходить до територіальної громади, яка набуваєспадщину як звичайний спадкоємець в порядку універсального правонаступництва.
Фактичнеприйняття спадщини за своєю правовою природою являє собою одностороннійконклюдентний правочин, оскільки дії спадкоємця свідчать про його відношення домайна, як до свого (ремонт будинку, сплата за нього податків, страховихвнесків). Вважається такою, що прийняла спадщину, особа, яка проживала разом ізспадкодавцем, вжила заходів до охорони спадкового майна, сплачувала податки,захищала майно від посягань інших осіб, вчиняла дії, спрямовані на підтриманняйого в належному стані тощо. Факт спільного проживання може посвідчуватисядовідкою відповідного житлового органу, міської адміністрації, а також зарішенням суду.[5, с. 153-155]
Свідченнямфактичного вступу в управління чи володіння спадковим майном може бутинаявність у спадкоємця ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції проздачу в ломбард речі, технічного паспорту на автотранс-портний засіб,державного акта на право приватної власності на землю тощо. Хоча не завждифактичні дії можуть відображати дійсну волю спадкоємця на прийняття спадщини. [5,с. 152-153]
В пп. «в»п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 р. «Просудову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їхвчиненні», фактичний вступ в управління чи володіння спадком майном, якеспадкодавець заповів іншій особі, або одержання за заповідальним розпорядженнямвкладу в банківській установі не може розглядатися як вчинення дій з прийняттяспадщини.[27]
Спадкоємець можеособисто звернутися з заявою про відкриття спадщини до нотаріальної контори замісцем відкриття спадщини або ж надіслати заяву про прийняття спадщини,засвідчивши свій підпис нотаріально.[Додаток А]
«Неповнолітняособа має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. У заявіпро прийняття спадщини зазначається: 1) найменування нотаріальної контори, вякій заведено або має бути заведено спадкову справу; 2) прізвище, ім'я та побатькові заявника, його адреса; 3) підстави спадкування (родинні чи сімейнізв'язки, заповіт, спадковий договір); 4) спадкове майно (а якщо воно підлягаєдержавній реєстрації, то можна зазначити і місце знаходження такого майна); 5)іншихможливих спадкоємців; 6) частку майна, яку заявник просить йому виділити, якщоспадкоємців декілька. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а такожособа, дієздатність якої обмежено, вважаються такими, що прийняли спадщину».[5,с.155]
«Спадкоємці,які закликаються до спадщини, повинні її прийняти протягом певного терміну.Строк встановлюється з метою визначення правового статусу спадкового майна,оскільки, якщо спадщину не приймають спадкоємці черги, яка закликається доспадщини, то право на спадщину переходить до спадкоємців наступної черги, а завідсутності таких взагалі майно набувається територі-альною громадою за місцемвідкриття спадщини.
Заяву проприйняття спадщини подає спадкоємець особисто.[Додаток А] Нотаріус перевіряєособу спадкоємця і приймає заяву про прийняття спадщини. Якщо заявапересилається, підпис спадкоємця про прийняття спадщини має бути посвідчено. Якщозаява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчено, надійшла поштою,її приймає нотаріус, заводить спадкову справу, а спадкоємцю пропонує надіслатизаяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної конториза місцем відкриття спадщини.
Якщо спадкоємецьз поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини (наприклад, віндоведе, що не знав і не міг знати про відкриття спадщини або звернутися іззаявою про прийняття спадщини і йому перешкоджали надзвичайні обставини), судможе визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняттяспадщини».[5, с. 156]
З метоюреалізації спадкових прав, ст. 63 Закону України «Про нотаріат»передбачає обов'язок державного нотаріуса повідомити про відкриття спадщини тихспадкоємців, місце роботи або проживання яких йому відоме.[26]
«Спадкоємець,який не бажає прийняти спадщину і реалізувати свої права, може відмовитися відналежної йому частки на користь інших спадкоємців. Спадкоємець за заповітом –на користь спадкоємців за заповітом, спадкоємець за законом – на користьспадкоємців за законом. На користь інших спадкоємців не може відмовитисяобов'язковий спадкоємець, оскільки його право на обов'язкову частку є суто особистимправом, яке обумовлене його неповноліттям, непрацездатністю, утриманням за коштпомерлого. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляєйого права на спадкування за законом. Якщо спадкоємець не скористався своїмправом на відмову від спадщини на користь інших спадкоємців протягом 6 місяців,то після закінчення цього строку він може передати належне йому спадкове майноіншим спадкоємцям вже на підставі цивільних договорів: купівлі – продажу,дарування, міни. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягомстроку, встановленого для її прийняття». [5, с. 158-159]
Цивільнезаконодавство України передбачає випадки, коли право громадянини статиспадкоємцем обмежується. Керуючись нормами загальнолюдської моралі, законодавецьвизначає і коло осіб, які усуваються від отримання спадщини, незважаючи на їхродинні чи сімейні зв'язки з померлим, а в певних випадках, і на ранішевисловлену волю спадкодавця в заповіті. Відповідно до ст. 1224 ЦК усуваютьсявід права на спадкування: 1) за закононом, і за заповітом – особи, які навмиснопозбавили життя спадкодавця чи будь-кого із можливих спадкоємців або вчинилизамах на їхнє життя. Якщо, незважаючи на вчинений замах, спадкодавець складе накористь такої особи заповіт, вона спадкує на загальних підставах; 2) за законом– батьки після дітей, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав і не булипоновлені і цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки іповнолітні діти, які злісно ухилялися від виконання покладених на них в силузакону обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ці обставини підтверждено всудовому порядку; 3) особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скластизаповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненнюправа спадкування в них чи в інших осіб, або сприяли збільшенню їх частки успадщині. Від спадщини усуваються і особи, шлюб між якими визнано недійсним.[18,с.392-393]
2.3 Охоронаспадкового майна
«З моментувідкриття спадщини і до моменту її прийняття спадкоємцями проходить певнийвідрізок часу, протягом якого спадкове майно перебуває в невизначеному стані.Якщо спадкоємці проживають окремо від спадкодавця, то речі, які становлятьспадщину, без нагляду чи догляду можуть зіпсуватися, їх можуть знищити чивкрасти. Державний нотаріус, який отримав повідомлення про відкриття спадщини,повинен повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи якихйому відоме, а також вжити заходів до охорони спадкового майна, тобтонотаріальну дію, передбачену Законом України „Про нотаріат“ таІнструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. [26, 28]
Під охороноюспадкового майна розуміється сукупність заходів із забезпечення збереженостімайна, мета яких – запобігти псуванню, пошкодженню чи втрату спадкового майна.Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах: 1) спадкоємців; 2)відказоодержувачів; 3) кредиторів; 4) територіальної громади (держави). Охоронаспадкового майна полягає в: а) з'ясуванні складу спадкового майна; б) описі таоцінці спадкового майна; в) передачі спадкового майна на зберіганняспадкоємцями чи третім особам; ґ) перевірці та контролі належного виконанняобов'язків зі збереження спадкового майна відповідними особами.
До складуспадщини можуть входити працююче підприємство, земельна ділянка, цінні папери,домашня ходоба та домашні тварини, швидкопсувна продукція, мисливська зброятощо, що і зумовлює необхідність обрання спеціальних заходів з охорониспадкового майна. Охорона спадкового майна здійснюється протягом часу, який надається спадкоємцям для прийняттяспадщини. Основна дія, яку повинен вчинити нотаріус, — це скласти описспадкового майна, який проводиться негайно після вчинення необідних дій щодозабезпечення охорони і збереження спадкового майна. В акті опису зазначається:дата надходження заяви (повідомлення) або доручення про вжиття заходів доохорони спадкового майна; дата проведення опису; відомості про осіб, які берутьучасть в описі; відомості про особу спадкодавця, час його смерті і місцезнаходження майна, що описується; чи було оечатано приміщення до прибуттядержавного нотаріуса і ким; стан пломби чи печатки; докладна характеристикакожної із перерахованих у ньому речей: назва, розмір, номер і рік випуску,фабрично-заводська марка, колір, сорт та ін.), що виключало чи утруднювало б їхзаміну, і оцінка цих речей з урахуванням зносу.
Якщо спадкоємціне згодні з оцінкою, вони мають право запросити фахівця, сплативши за йогопослуги».[5, с. 161-163]
«Квартири,жилі будинки, будівлі, споруди та інщі об'єкти нерухомості, які належали надень смерті спадкодавцеві, оцінюються за інвентаризаційною оцінкою, амісцевостях, де інвентаризацію не проведено – за їх страховою оцінкою. Грошовісуми та цінні папери, які залишилися після померлого, за окремим описомздаються на депозит нотаріусу, де вони перевувають до видачі їх спадкоємцю читериторіальній громаді, якщо спадщину буде визнано відумерлою».[5, с. 163]Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини, боєприпаси, зброя,спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами слоьзоточивої тадратівливої дії (газові пістолети, револьвери і патрони до них) передаютьсяоргану внутрішніх справ за окремим описом (п. 193 Інструкції про порядоквчинення нотаріальних дій нотаріусами України).[28] «Харчові продукти, яківиявляють серед спадкового майна, державний нотаріус передає спадкомцям, а заїх відсутності продукти довгострокового терміму зберігання – відповідниморганізаціям для реалізації за окремим актом. Срібло і монетарні метали (золотота метали іридієво-платинової групи) в будь-якому вигляді та стані, іноземнавалюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документита цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі, боргові розписки,акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати тощо), вироби зісрібла і монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне камінняі перли на прохання спадкоємців чи інших заціякавлених осіб здаються не пізнішенаступного після проведення опису дня на зберігання до відповідної банківськоїустанови». [5, с. 164]
«Зберіганняспадкового майна на депозиті державної нотаріальної контори чи у банкуздійснюється за рахунок спадкоємців або інших зацікавлених осіб.
Якщо в складіописаного майна виявляють цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичнеабо наукове значення, ці документи за окремим описом здають на зберіганняспадкоємцям, відповідним установам (інституту, музею тощо) чи іншим особам. Занеможливості передати їх на відповідне зберігання нотаріус опечатує документиабо сховище з документами. В акті опису зазначають все майно, яке є в квартирі(будинку) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремихречей заносять до акта опису, а зацікавленим особам роз'яснюють порядокзвернення до суду з позовом про вилучення цього майна з опису. На кожнійсторінці акта опису підсумковують кількість речей (предметів) та їх вартість, апісля закінчення опису наводять загальний підсумок кількості речей (предметів)та їх вартості. Якщо проведення опису переривається або триває декілька днів, приміщеннякожний раз опечатується нотаріусом, а в акті опису робиься запис про причини ічас припинення опису і його відновлення, а також про стан пломб і печаток принаступному розпечатуванні приміщення».[5, с. 165]
Якщо у складіспадщини є майно, що потребує утримання, догляду чи вчинення інших фактичних чиюридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населенихпунктах, де немає нотаріуса, відповідний орган місцевого самоврядування, у разівідсутності спадкоємців або виконавця заповіту, на підставі заявизаінтересованої особи після пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавцяукладає договір на управління спадщиною відповідно до ст. 1285 ЦК.
«Для охорониправ спадкоємця, який має народитися, запрошують представника органів опіки тапіклування. Якщо ж дитина не народиться або народиться мертвою, часткаспадщини, що їй призначалася, розподіляється між спадкоємцями на загальнихпідставах».[5, с. 166]
«Охоронцемспадкового майна може бути призначено одного із спадкоємців, опікунів надмайном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце знаходження яких невідоме,а бо інших осіб, визначених спадкоємцями. За бажанням спадкоємців охоронцеммайна може бути призначено будь-яку особу.
Збереження майнає заходом охорони спадщини, який може складатися із: 1) прийняття претензій відкредиторів спадкодавця у письмовій формі незалежно від строку настання прававимоги; 2) повідомлення спадкоємців, які прийняли спадщину, про претензіюкредиторів; 3) видачі із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладнихвитрат; 4) відчуження майна, що було описане, за рішенням суду; 5) відчуженнямайна, що належить іншому із подружжя, що пережив спадкодавця; 6) повідомленняспадкоємців або фінансовий орган про припинення охорони спадкового майна.
Охоронаспадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняттяспадщини. Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємцічи інщі особи, які проживали із спадкодавцем, заперечують проти проведенняопису, не пред'являють иайно чи приховують його тощо), державний нотаріусскладає акт про неможливість вжиття заходів до охорони спадкового майна іповідомляє про це зацікавлених осіб, а в необхідних випадках – фінансовий органабо прокурора. Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцямивідповідно до їхньої частки у спадщині».[5, с. 167-168]
2.4 Поділспадщини
«Питаннящодо поділу спадщини виникає, якщо спадкодавець призначив декілька спадкоємціву заповіті або за відсутності заповіту у спадкодавця виявилося декількаспадкоємців за законом. Спадкове майно, яке переходить до спадкоємців померлогоза законом, являє собою майновий комплекс і належить спадкоємцям на правіспільної часткової власності. Правовий режим майна при спадкуванні за заповітомзалежить від того, чи визначив спадкодавець кожному спадкоємцю конкретне майно,чи зазначив їм частку належного майна, чи визначивїм частку належного майна, чивизначив спадкоємців, але не зазначив їх часток.
Відмінності вподілі спадщини залежить від низки обставин: 1) від підстав спадкування (зазаповітом чи за законом); 2) подільності чи неподільності речі, якауспадковується; 3) належності речі, яка успадковується не лише спадкодавцеві, аі спадкоємцям чи декільком спадкоємцям або третій особі; 4) факту користуванняспадкоємцем річчю за життя спадкодавця; 5) оборотоздатності речей, якіспадкуються, та їх правового режиму». [5, с. 168]
Права спадкоємціві правила поділу спадкового майна регулюються ст. 1278 та ст. 1279 ЦК,положення яких ґрунтуються на нормах глави 26 ЦК «Право спільної власності»,а саме:
- майно, що належить на правівласності декільком особам, належить їм на праві спільної власності;
- якщо частки учасників у правіспільної часткової власності не визначені законом чи домовленістю міжучасниками, то вони вважаються рівними;
- порядок визначення та зміничасток учасників права спільної часткової власності може бути змінено за їхспільною згодою;
- співвласник відповідно досвоєї частки в праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь увитратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплатіподатків, обов'язкових платежів, а також нести відповідальність перед третімиособами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном;
- плоди, продукція та доходивід використання майна, що є у суспільній власності, надходять до складуспільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх частоку праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю міжними;
- співвласник має правосамостійно розпорядлжатися своєю часткою у праві спільної часткової власності;
- у разі продажу частки у правіспільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншимиособами на її купівлю за ціною оголошеною для продажу, та інших рівних умовах.[18,с.409]
Спадщину можебути поділено як самими спадкоємцями, так і з участю представників нотаріальнихорганів або судом. Спадкоємці за домовленістю можуть поділити майно такимчином, що хтось з них отримає частку більшу, ніж йому належить, але відповіднона нього буде покладено і більшу частину борга спадкодавця. Спори щодо поділуспадкового майна розглядає суд у порядку загального позовного провадження. Врішенні суду визначаються або ідеальні частки, які належать кожному ізспадкоємців, або здійснюється реальний поділ майна в натурі. Грошовакомпенсація при поділі спадкового майна сплачується спадкоємцю, якщо суму, якоїбракує, не можна покрити за рахунок іншого спадкового майна. [5, с.169]
Спадкомці, якіпротягом не менше ніж одного року до часу відкриття спадщини проживали разом ізспадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями навиділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірічастки у спадщині, яка їм належить. До предметів звичайної домашньої обстановкиі вжитку відносяться: килими, холодильники, телевізори, меблеві гарнітури,шафи, буфети, сервізи (крім коштовних) та інше майно. До них не можна віднестиунікальні предмети або виготовлені із використанням коштовних матеріалів, і ті,що мають професійне при значення (рояль піаніста, інструменти майстра), а такожантикварні речі, колекції картин тощо.
Одночасно зподілом спадкового майна спадкоємці вирішують питання і щодо розподілу боргівспадкодавця. Спадкоємці відповідають за борги спадкодавця незалежно від того,чи є вони спадкоємцями за законом, чи за заповітом, пропорційно до одержанихними спадкових часток у межах дійсної вартості успадкованого ними майна. Вимогикредиторів спадкодавця задовольняються раніше претензій осіб, на користь якихспадкоємці повинні виконати зобов'язання, які поклав на них спадкодавець.Кредитори, які бажають отримати виконання своїх вимог, протягом 6 місяців з днявідкриття спадщини повинні заявити їх спадкоємцям, виконавцеві заповіту чинотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини або звернутися з позовом досуду. У разі недієздатності спадкоємця його інтереси охороняє законнийпредставник, якому також може бути адресовано претензію.[5, с. 170-172]
«Незалежновід змісту заповіту право на обов'язкову частку спадщини в розмірі половини відтієї, яка б належала їм за законом, мають: 1) неповнолітні діти спадкодавця; 2)непрацездатні діти спадкодавця; 3) непрацездатна вдова (вдівець) спадкодавця;4) непрацездатні батьки спадкодавця. Наведений законодавцем перелік осіб, якімають право на обов'язкову частку спадщини, є вичерпним і розширенномутлумаченню не підлягає. Інші непрацездатні родичі померлого – брати, сестри,дід, баба – не є обов'язковими спадкоємцями. Спадкоємець, який, пори змістузаповіту, претендує на обов'язкову частку, повинен довести: а) наявністьблизьких родинних зв'язків зі спадкодавцем; б) свою непрацездатність саме на час відкриття спадщини».[5, с. 176]
«Умовоюодержання обов'язкової частки не є злиденність спадкоємця. Тобто, якщо особа,яка має право на обов'язкову частку спадщини, матеріально забезпечена, отримуєпристойну пенсію, має рахунок у банку, нерухомість і не потребує допомоги, цене позбавляє її права на обов'язкову частку, навіть якщо спадкодавець намагавсяце зробити. За позовом зацікавленої особи, її законних представників, прокуроразаповіт у судовому порядку може бути визнано недійсним у певній частині.Причини, які спонукають спадкодавця позбавити законнних спадкоємців спадщини,можуть бути різними – від правового невігластва до бажання захистити майновіправа найближчих до спадкоємця осіб. До позбавлення спадщини спадкоємців зазаконом заповідача можуть примусити такі негідні вчинки спадкоємців, які неможуть бути підставою для усунення їх від спадщини, але, водночас, за своїм характеромє аморальними, а в певних випадках і протиправними. Наприклад, подружня зрада,негідна поведінка в шлюбі, ігнорування батьківськими чи сімейними обов'язкамитощо».[5, с. 177]
2.5 Зміначерговості при спадкуванні за законом
Стаття 1259 ЦКпередбачає можливість зміни черговості одержання права на спадкування. «Черговістьспадкування за законом може бути змінено: 1) спадкоємцями, які закликані доспадщини; 2) за рішенням суду. Черговість може бути змінено нотаріальнопосвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриттяспадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере в ньомуучасті, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішеннямсуду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка маєправо на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася,матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилийвік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
При спадкуванніза законом є мета визначити гіпотетичну волю спадкодавця, і, враховуючиймовірність його близьких відносин саме з найближчими родичами, відповіднобудує абстрактну модель черговості без врахування особливостей стосунків, якіскладаються між спадкодавцем і спадкоємцями за законом у конкретній сім'ї.
Якщо через різніобставини спадкодавець не зміг належним чином чи способом оформити заповіт,спадкоємці за законом можуть реалізувати дійсну волю спадкодавця, відійти відформальної черговості, яка передбачена законодавством, і розподілити спадщинутаким чином, як це бажав би спадкодавець». [5, с. 173]
«Договір прозміну черговості може бути укладено заінтересованими спадкоємцями після відкриттяспадщини, але не пізніше закінчення строку, встановленого для її прийняття.Особа, яка за договором закликається до спадщини, повинна належати до коласпадкоємців за законом та погодитися на прийняття спадщини. Законодавецьвимагає обов'язкової нотаріальної форми такого договору. Головна вимога до йогозмісту – він не повинен порушувати прав спадкоємців, які не беруть участі вньому, а також спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку. Внаслідоктакого договору не повинна бути, наприклад, зменьшена частка спадщиниспадкоємця, який не бере в ньму участі, або збільшено обсяг обов'язків, які вінуспадковує, він не повинен бути усунутий від одержання в натурі речі, на якунабував право при спадкуванні за звичайних обставин.
Черговість можебути змінена і за рішенням суду. Цю норму застосовують, наприклад, у разі, якщонайближчсі родичі спадкодавця (син, дочка) ухиляються від виконання своїхюридичних і моральних обов'язків, і догляд за спадкодавцем здійснюють іншіделекі родичі (двоюрідна тітка, троюрідна сестра). Спадкодавець же позбавленийможливості висловити свою волю в заповіті через те, що він, наприклад, визнанийнедієздатним, або через похилий вік, психічний розлад не має можливостіадекватно сприймати дійсність. Наприклад, фізична особа, яка протягом тривалогочасу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогуспадкодацеві, який черех похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був убезпорадному стані, може вимагати в судовому порядку визнання за нею права наспадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Судможе надати право на спадкування особі, яка належить до кола спадкоємців зазаконом, але до спадщини не закликається, за умови, що вона протягом тривалогочасу: 1) опікувалася – надавала звичайні фактичні послуги особі, яка перебувалав безпорадному стані і потребувала сторонньої допомоги (приготування їжі,придбання квартири, прання білизни тощо); 2) матеріально забезпечувала –надавала таку матеріальну допомогу, яка була основним засобом до існування,оплата комунальних послуг, ліків, набуття необхідних особистих речей хворомутощо; 3) надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який був у безпорадному станівнаслідок похилого віку, тяжкої хвороби чи інших поважних причин».[5, с.174]
2.6 Оформлення права на спадщину
«Правовеоформлнення спадкових прав становить собою сукупність правових дій, післявчинення яких встановлюється частка кожного спадкоємця в спадковому майні іспадкоємці набувають права розпоряджатися цим майном. Право спадкоємців на певнемайно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (за законом чи зазаповітом). Свідоцтво про право на спадщину не створює ніяких нових прав успадкоємців на майно, а тільки підтверджує вже існуюче право на нього, бо правона спадкування в них виникає з моменту відкриття спадщини. [Додаток Б] Видачасвідоцтва про право на спадщину є нотаріальною дією, порядок вчинення якоїдетально регламентовано законом.» [8, с. 322]
«Законодавецьвизначає місце видачі свідоцтва про право на спадщину, умови, порядок, строкийого видачі тощо: 1) за місцем видачі свідоцтва про право на спадщину, якправило, є місце відкриття спадщини; 2) суб'єктами, які уповноважені сьогоднівидавати свідоцтва про право на спадщину, виступають державні нотаріуси; 3)підставою видачі свідоцтва про право на спадщину є прийняття спадкоємцемспадкового майна (за вийнятків випадку успадкування відумерлої спадщини); 4) умовамивидачі свідоцтва про спадщину є отримання у встановлений строк відповідноїзаяви про прийняття спадщини від спадкоємця та сплата державного мита за видачусвідоцтва про право на спадщину; 5) строк видачі свідоцтва про право наспадщину – 6 місяців з дня відкриття спадщини. Цей строк може бути призупиненорішенням суду в тих випадках, коли заповіт складено на користь зачатої, але щене народженої дитини, або при спадкуванні за законом, коли дитина зачата зажиття спадкодавця, але яка має народитися після його смерті». [5, с.190]
«Для видачісвідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює такі обставини: 1) фактсмерті й час відкриття спадщини. Ці обставини підтверджуються свідоцтвом органуРАЦС про смерть спадкодавця; повідомлення чи іншими документами про загибельспадкодавця під час воєнних дій; рішенням суду про оголошення особи померлою,яке є підставою для видачі органами РАЦС свідоцтва про смерть; 2) колоспадкоємцїв – наявність заповіту, наявність між спадкодавцем і спадкоємцямиродинних, подружніх відносин, факту перебування на утримання спадкодавця; 3)факт прийняття спадщини (ст. 1267, 1268 ЦК); 4) встановлення спадкової маси,тобто майна, яке належало спадкодавцеві та є на день відкриття спадщини». [8,с. 323]
«Свідоцтвопро право на спадщину – це спеціальний документ, що видається на ім'я всіхспадкоємців разом або, за їхнім бажанням, кожному окремо. В останньому разі вкожному свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спадклємціта визначається частка спадщини спадкоємця, якому видане свідоцтво про право наспадщину. Крім того, за бажанням спадкоємців, їм можуть бути видані окремісвідоцтва на визначений вид спадщини. [Додаток Б]
Одержаннясвідоцтва про право на спадину є загальним порядком оформлення спадкових прав.Разом з тим спадкоємці не обов'язково подають заяви про прийняття спадщини, амають право прийняти спадщину в інший спосіб – за допомогою фактичного вступу вуправліня або володіння спадковим майном (ст. 1268 ЦК). У цьму разі від них невимагається спеціального отримання свідоцтва про спадщину. Враховуючи цюобставину, ст 1296 ЦК прямо зазначає, що відсутність свідоцтва про право наспадщину не позбавляє спадкоємців права на спадщину.
Зміна власникамайна, що підлягає обов'язковій державній реєстрації, неможлива безперереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину єобов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягаєобов'язковій державній реєстрації (ст. 1297 ЦК). [18, с. 414]
Для підтвержденнянаявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації, та місця йогознаходження нотаріус вимагає подання відповідних документів. Так, для видачісвідоцтва про право на спадщину на квартиру, житловий будинок потрібнідокументи, які підтверджують право власності спадкодавця на майно,довідка-характеристика міського бюро технічної інвентаризації та реєстраціїоб'єктів нерухомості (МБТІ та РОН), довідка про відсутність заборон чи арештівна цю нерухомість. Якщо заборону накладено у зв'язку з одержанням позики,нотаріус зобов'язаний повідомити відповідну організацію про те, що спадкоємціодержали свідоцтво про право на спадщину на це майно. Якщо на квартиру чибудинок накладено арешт, видача свідоцтва затримується до зняття арешту».[8,с. 323-324]
«Для видачісвідоцтва про право на спадщину на автотранспортні засоби, моторні човни, яхти,катери необхідно подати технічний паспорт, судове свідоцтво, судовий квиток абоінший документ., який підтверджує право власності спадкодавця на це майно. Намайно, яке не підлягає державній реєстрації, нотаріальне оформлення спадковихне є обов'язковим. Це, наприклад, предмети домашньої обстановки та вжитку. Дляздійснення повноважень щодо цього майна, у тому числі й права розпорядженняним, досить простої передачі цього майна.
Якщо спадокприйняли кілька осіб, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному зних. Це необхідне для того, щоб кожний спадкоємець міг розпорядитися своєючасткою успадкованого майна, не розшукуючи, у кого саме з інших спадкоємцівзнаходяться правовстановлюючі документи. У такому свідоцтві зазначається такожчастка та ім'я інших спадкоємців, що дає змогу визначити співвласників майна.Це спрощує процедуру управління та розпорядження майном.
Видача свідоцтвапро право на спадщину спадкоємцям, що прийняли спадщину, строком не обмежена.Спадкоємці можуть його отримати в будь-який час, але, як правило, після спливушести місяців від дня відкриття спадщини (ст.1298 ЦК). Цей строк встановл.єтьсядля того, щоб забезпечити можливість спадкоємцям прийняти спадщину, забезпечитиінтереси кредиторів.
У деяких випадкахсвідоцтво про право на спадщину може видати нотаріус до спливу шести місяців зчасу відкриття спадщини. Умовою дострокової видачі є відсутність даних проінших спадкоємців, крім тих осіб, що заявили про видачу свідоцтва. У цихвипадках нотаріусу подаються документи, що підтверджують цю обставину.
Особистаприсутність спадкоємців для отримання свідоцтва не обов'язкова. Воно може бутиотримане представником спадкоємця за дорученням або на прохання спадкоємцявислане поштою». [8, с. 324]
«Дозакінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати дозвіл наодержання частини вкладу спадкодавцеві в банку (фінансовій установі), якщо цевикликане обставинами, які мають істотне значення. Такими обставинами, зокрема,можуть бути: 1) витрати на догляд за спадкодавцем під час хвороби, а також найого поховання. Розпорядження про видачу грошей на поховання нотаріус можезробити до поховання спадкодавця на підставі свідоцтва про смерть і заявизацікавленої особи. Після поховання таке рохпорядження видає нотаріус напідставі заяви зацікавленої особи та подання нею відповідних документів(рахунки кладовищ, крематоріїв, рішення суду, довідки лікувальних закладівтощо); 2) витрати на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця.Ці виплати зараховуються в ту частку спадщини, яка належить цьому утриманцеві;3) витрати на задоволення претензій осіб, які працювали на спадкоємця, чивідшкодування заподіяної спадкодавцем шкоди; 4) витрати на охорону спадковогомайна й управління ним, а такоєж витрати, пов'язані з повідомленням спадкоємцівпро відкриття спадщини.
За заявоюгромадської організації за місцем останньої роботи чи проживання спадкодавця, атакож родичів або інших близьктх померлого, в якого не залишилося спадкоємців,про встановлення йому надгробка нотаріус у разі наявності грошового вкладу наім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємствучи організації, що встановлює надгробок, вартості цього надгробка». [8, с.324-325]
«Якщо упомерлого спадкодавця немає грошових сум, державний нотаріус має право датирозпорядження про видачу із спадкового майна речей, вартість якіх би покриваласуми фактично зроблених витрат.
За видачусвідоцтва про право на спадщину, відповідно до декрету Кабінету МіністрівУкраїни від 21 січня 1993 р. „Про державне мито“, із спадкоємцівстягується державне мито.
Від сплати митаза видачу свідоцтва про право на спадщину звільняються: неповнолітні; особи,які спадкують майно осіб, які загинули при захисті СРСР та України у зв'язку звиконанням державних чи громадських обов'язків або у випадках виконанняобов'язку громадянина при рятуванні життя людей, охороні громадського порядку іборотьбі зі злочинністю, охороні власності громадян, колективної чи державноївласності, а також осіб, які загинули чи померли внаслідок захворювання,пов'язаного з Чорнобильською катастрофою; майно осіб, реабілітованих увстановленому порядку; жилий будинок, пай у житлово – будівельному кооперативі,квартиру, яка належала на праві приватної власності, якщо вони проживали вцьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смертія спадкодавця;внески в установах Ощадбанку та інших кредитних установах; страхові суми здоговором особистого та майнового страхування, облігації державних позик таінші цінні папери, суми заробітної плати, суми авторського гонорару та в деякихінших випадках.
Відповідно до ст.13 Закону України від 22 травня 2003 р. „Про податок з доходів фізичнихосіб“ спадкоємці, які прийняли спадщину у вигляді нерухомого майна,рухомого майна, зокрема предметів антикваріату або витворів мистецтва,природного дорогоцінного каміння чи дорогоцінних металів, прикрас звикористанням дорогоцінних металів або природного дорогоцінного каміння, абобудьякий транспортний засіб або приладдя до нього, інші види рухомого майна,цінних паперів, корпоративних прав, інтелектуальну власність, суми страховихвиплат, кошти, що зберіглися на рахунках спадкодавця, зобов'язані сплатитиподаток. Ставка податку залежить від того, чи належить спадкоємець до членівсім'ї спадкодавця, і від черги, в яку спадкоємець закликається до спадкування».[5,с. 194-195]
«Стосовноуспадкованих будинків та квартир документом, який підтверджує право власностіспадкоємця, буде свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом звідміткою БТІ та РОН про реєстрцію зазначеного нерухомого майна.
Державнареєстрація право власності на об'єкти нерухомого майна покладається на державнікомунальні підприємства – БТІ та РОН (Бюро технічної інвентаризації тареєстрації об'єктів нерухомості). Така реєстрація права власності на об'єктинерухомого майна є обов'язковою для всіх власників нехалежно від формивласності. Засобом забезпечення дотримання цієї вимоги, зокрема, є правило ч.2ст. 1299 ЦК, згідно з ким право власності на нерухоме майно виникає вспадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна.
Якщо спадкоємецьз якихось причин пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, можевиникнути необхідність включення його до числа спадкоємців, а отже, і внесеннязмін до свідоцтва про право на спадщину. Це можливо за згодою всіх спадкоємців,які прийняли спадщину. Така згода має бути викладена в письмовій формі таподана нотаріусу. Справжність підписів спадкоємців, які дали згоду на включенняу свідоцтво спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини, має бутинотаріально засвідчена. Якщо такої згоди інші спадкоємці не дають, то спадкоємець,який пропустив строк для прийняття спадщини, може звернутися до суду із заявоюпро внесення змін до свідоцтва про право на спадщину».[8, с. 325-326]
«Судрозглядає не тільки питання про причини пропуску строку для прийняття спадщини,а й вимогу позивача щодо розміру його частки в спадщині. Якщо суд знайдепричини пропуску строку поважними і задовольнить позов, а спадкове майно вжебуде прийняте іншими спадкоємцями, то спадкоємець, який пропустив строк,одержить лише з належного йому майна, що збереглося в натурі, а також кошти,виручені від реалізації решти належного йому майна.
У деяких випадкахможлива видача додаткового свідоцтва про право на спадщину. Така необхідністьвиникає, коли спадкоємці одержали свідоцтво на визначену частину мйна. Тодівони мають прво одержати свідоцтво на інше майно, не зазначене у виданомусвідоцтві. Наприклад, було видане свідоцтво на автомобіль, а після цьогонадійшло повідомлення про наявність вкладу. У такому разі спадкоємці можутьодержати додаткове свідоцтво. Якщо ж з'являються спадкоємці, які не буливказані у виданому раніше свідоцтві, то вони можуть одержати свідоцтво проправо на спадщину на додаткове майно. Але якщо такі спадкоємці не прийнялиспадщини своєчасно, то на внесення їх у додаткове свідоцтво має бути згода всіхспадкоємців, які прийняли спадщину.
Свідоцтво проправо на спадщину може бути визнано недійсним за рішенням суду в певнихвипадках, встановлених ст.1301 та іншими статтями ЦК. Наприклад, суд маєвстановити, що особа не має права на спадкування, оскільки була усунена відспадкування.
Крім того, принедотриманні вимог до складення заповіту, його змісту тощо, навіть якщосвідоцтво про право на спадщину було вже видане, а обставини стали відоміпізніше, воно визнається недійсним».[8, с. 326]
Висновки
У нових умовах української державності певна роль уперетворенні економічної бази нашого суспільства належить інституту спадкуванняі результатом якого є здійсненяи права на спадщину. Стабільність цивільногообігу і свобода розпорядження майном органічно пов'язані з демократичними ілогічними принципами законодавства, яке регулює рєалізацію спадкових прав. Яксвідчить історія спадкового права, не можуть існувати правові норми, якісуперечать природі людини. У це право в Україні внесені істотні зміни йдоповнення, деталізований механізм переходу, розподілу і перерозподілуспадщини, внаслідок чого вітчизняне законодавство не лише стало відповідатиреаліям дня, а й правовим нормам сучасних економічно розвинутих країн. Глибоке,системне реформування спадкового права України сприяло його гуманізації,відходу від тоталітарного законодавчого мислення, утвердженню засадсправедливості, добросовісності й розумності.
Розкрита вище тема дуже актуальна і цікава тим, що в спадковеправо, зокрема в питання реалізації спадкових прав, було внесено істотні зміниіз прийняттям і введенням у дію з січня 2004 року нового Цивільного кодексу. Кожнаконцепція та окрема думка науковця може позитивно впливати на майбутнє новезаконодавство, так і моя праця спрямована на поглиблення дослідження спадковогоправа, вдосконалення певних моментів в законодавстві, які регламентуютьспадкові правовідносини, а також які визначають процедуру реалізації спадковихправ.
Реалізаціяспадкових прав є певною рушійною силою суспільного розвитку, оскільки розуміннялюдиною того, що все зароблене перейде до її близьких родичів, спонукає її доефективної праці. Реалізація спадкових прав забезпечує стабільність усуспільстві, сприяє збереженню сімейних устоїв, ділової активності.
Поява нових за змістом новел вимагає не лише їх вивчення таосмислення, а й зумовлює необхідність подальшого прогнозування необхідних зміну законодавстві, що істотно підвищить ефективність правових гарантій здійсненняправа на спадщину.
Логічним завершенням нового Цивільного кодексу України, деврегульовані питання переходу прав та обов'язків від фізичної особи, якапомерла, до інших осіб, є реалізація спадкових прав. Людина працює не тількидля себе і суспільства, а й для міцної матеріальної бази близьких їй людей.Отже, наявність і подальший розвиток інституту спадкування тісно пов'язаний зутворенням одного з потужніх стимулів для продуктивної праці.
У спадковому праві нашої країни по – новому вирішуєтьсяпроблема усунення від спадкування, питання щодо спадкування окремих прав іобов'язків спадкодавця. Право на вклад у банках в усіх випадках має включатисядо спадщини. Чимала кількість нових положень стосується реалізації спадковихправ за заповітом. За новим законом передбачено шість черг спадкоємців. Зміненоподхід до порядку прийняття спадщини.
Реалізаціяспадкових прав є певною рушійною силою суспільного розвитку, оскільки розуміннялюдиною того, що все зароблене перейде до її близьких родичів, спонукає її доефективної праці. Реалізація спадкових прав забезпечує стабільність усуспільстві, сприяє збереженню сімейних устоїв, ділової активності.
Перелік посилань
1. Гордон М. В. Наследование по закону и по завещанию.– М.: Юрид. лит., 1967. – 120 с.
2. Драгневич Е. В. Наследование: по закону и позавещанию. – К.: Изд-во Фурсы С.Я., – 2005. – 60 с.
3. Дроников В. К. Наследсв. Право Укр. ССР. – К.: Вищашкола, 1974. – 160 с.
4. Заіка Ю. О. Становлення і розвиток спадкового правав Україні: Монографія. – К.: НАВСУ, 2004. – 288 с.
5. Заіка Ю. О. Спадкове право України: Навч. Посіб. К.:Істина, 2006. – 216 с.
6. Рябоконь Є. О. Спадкове правовідношення в цив.праві: Монографія. – К.: Віпол, 2002. – 266 с.
7. Никитюк П. С. Наследственное право и наследственный процесс. – Кишинев:Штиица, 1973. – 255 с.
8. Харитонов Э. О., Дрішлюк А. І. Цивільне право України. Елементаринийкурс: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006.– 352 с.
9. Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право Украины. Х.:Одиссей, 2004. – 402 с.
10. Фурса С. Я. Нотаріальний процес: теоретичні основи– К.: Істина, 2002. – 320 с.
11. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Спадкове право. Теорія іпрактика. Навч. посібник.– К.: Атика. – 2002. – 496 с.
12. Ю. В. Білоусов, С. В. Лозінська, С. Д. Русу та ін.– За ред. Р. О. Стефанчука Цивільне право України: Навч. посіб. – К.:Прецедент, 2005. – 448 с.
13. Наук – практ. Коментар ЦКУ: у 2-х т./ за відп. РедО. В. Джери (керів. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: ЮринкомІнтер, 2005, — Т. 2 – 1088 с.
14. Цивільне право України: Підруч.: у 2-х кн./ ОВДзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довчерт та ін.; За ред. О. В.Дзери, Н. С. Кузнєцової. – 2-е вид. доп. і перероб. – К.: Юринком Інтер, 2004.– Кн. 2. – 640 с.
15. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.:у 2 т./За заг. ред. Я. М. Шевченко. – К: Концерн «Видавничий Дім „ІнЮре“.–2003. Т. 1 Загальна частина. – 520 с.
16. Панченко М. І. Цивільне право України: Навч.посіб. – К.: Знання, 2005. – 583 с. – (Вища освіта XXI століття).
17. Інтернет-сторінка www.justinian.com.ua/article.php?id=1966
18. Цивільний кодекс України. – Х.: ТОВ „Одіссей“,2006. – 424 с.
19. Конституція України. – Х.: ТОВ „Одіссей“, 2007. – 48 с.
20. Сімейний кодекс України. – Х..: ТОВ „Одіссей“,2007. – 112 с.
21. Земельний кодекс України. – Х.: ТОВ „Одіссей“,2007. – 112 с.
22. Вісник Верховного суду України №3 (67), 2006 року (http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/(visCategor)?OpenView&ExpandView&RestrictToCategory=2006%2C%203%20(67)&Start=1&Count=300&)
23. Проправову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальнихсправах: Конвенція між країнами СНД від 07.10.2002, чинна з 27.04.2004 р. (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_619)
24. Про практику розгляду судами України справ про спадкування: Постанова Верховного Суду України від 24. 06. 1983№4 (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0008700-85)
25. Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні: Закон України від 17.04.1991 №22//ВВР. 1991 (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=962-12)
26. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII // ВВР. 1993 №39 (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3425-12)
27. Про судову практику в справах за скаргами нанотаріальні дії або відмову в їх вчиненні: Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни від 31.01.92 № 2 (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0002700-92)
28. Про затверджння Інструкції про порядок вчиненнянотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства Юстиції України від03.03.2004 № 20/5(http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0283-04)
29. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон Українивід 22.05.2003 № 889-IV //ВВР. 2003(http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=889-15)
30. Про державне мито: Декрет кабінету Міністрів вiд 21.01.1993 № 7-93 //ВВР. 1993 (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=7-93)
Додаток А
Зразок заявиспадкодавця до нотаріальної контори про прийняття спадщини
/>
Додаток Б
Зразок свідоцтвапро право спадкування за заповітом
/>