План
Вступ
Розділ I. Поняття і види звільненнявід кримінальної відповідальності
1.1 Поняття звільнення відкримінальної відповідальності
1.2 Класифікація звільнення відкримінальної відповідальності
Розділ II. Види звільнення відкримінальної відповідальності
2.1 Звільнення від кримінальноївідповідальності у зв’язку із дійовим каяттям
2.2 Звільнення від кримінальноївідповідальності у зв’язку із примиренням винного з потерпілим
2.3 Звільнення від кримінальноївідповідальності у зв’язку із передачею особи на поруки
2.4 Звільнення від кримінальноївідповідальності у зв’язку зі зміною обстановки
2.5 Звільнення від кримінальноївідповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
2.6 Звільнення від кримінальноївідповідальності за актом амністії та помилування
Розділ III. Особливі питання звільненнявід кримінальної відповідальності
3.1 Звільнення неповнолітніх відкримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховногохарактеру
3.2 Звільнення неповнолітніх відкримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
3.3 Звільнення від кримінальноївідповідальності за добровільної відмови
Висновки
Використана література
Вступ
Розглянута темадуже важлива для розуміння призначення кримінального права, державно-правовихявищ, підвищення рівня розвитку правової культури і правосвідомості,підтримання високого ступеня законності.
У 2001 році бувприйнятий новий Кримінальний Кодекс України, необхідність підготовки, якогобула обумовлена перш за все тим, що правова демократична держава не моженормально розвиватися без існування відповідної законодавчої бази.
Загальна Частина новогоКК України порівняно із Загальною Частиною КК 1960 р. за кількістю статейзбільшена майже вдвічі. Таке збільшення пояснюється тим, що за більш ніж 35 — річнийтермін дії КК 1960 р. досягнення науки, а також тенденції судової практикипоказали, що необхідна подальша деталізація положень Загальної Частини длятого, щоб заповнити прогалини, які в ній мають місце. В новому документі з'явилисьінститути, які потребують спеціального врегулювання (наприклад, інститут множинностізлочинів), виникла необхідність формулювання зовсім нових норм (наприклад, проуявну оборону, виправданий ризик, добровільну відмову співучасників та ін.). ЗагальнаЧастина нового КК відрізняється від Загальної Частини КК 1960 р. своєюсистемою: якщо в останньому всього 5 розділів, то новий КК України містить 16розділів.
Кримінальнезаконодавство 2001 р., яке загалом характеризується, як новий крок у напрямкудемократизації, гуманізації, звуження меж кримінальної репресії, виділилоінститут звільнення від кримінального покарання в окремий розділ Загальноїчастини Кримінального кодексу, розмістивши його перед розділами, які визначаютьпоняття, систему, види покарання та порядок його призначення.
Звільнення відкримінальної відповідальності, як інститут кримінального права регулюєтьсяположеннями Загальної Частини Кримінального Кодексу України, а саме — ІХрозділом.
Цейінститут сьогодні набирає динамічного розвитку, адже він базується на принципахгуманності і справедливості. Україна ще з років здобуття незалежностіпроголосила людину найвищою цінністю в суспільстві. Саме для захисту прав таінтересів людини покликані діяти всі галузі права України, в тому числі ікримінальне право – для правового забезпечення охорони прав і свобод людини ігромадянина, конституційного устрою України від злочинних посягань,забезпечення миру і безпеки людства.
Підзвільненням від кримінальної відповідальності розуміється врегульованакримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відмова держави в особікомпетентних органів від засудження того, хто вчинив злочин, і від застосуваннящодо нього кримінально-правових заходів примусового характеру. Існує багатоверсій і думок, щодо самого визначення поняття „звільнення від кримінальноївідповідальності. Одні криміналісти вважають, що цеодна з форм звільнення від покарання, інші – що звільнення від кримінальноївідповідальності рівнозначно звільненню від покарання, треті розглядають цюінституцію, як реакцію держави на посткримінальну поведінку особи, яка непотребує винесення обвинувачувального вироку, оскільки мета покарання може бутидосягнута і без реалізації кримінальної відповідальності.
Звільненняосіб від кримінальної відповідальності є одним із найбільш дієвих механізміввирішення кримінально-правових конфліктів, санкціонованих державою. Хочаіснують певні серйозні перешкоди для реалізації норм Кримінального Кодексу щодозвільнення особи від кримінальної відповідальності: відсутність детальногопроцесуального механізму їх застосування.
Розглядаючицю тему, є можливість дати відповідь на безліч питань, що стосуютьсязастосування цього інституту, його розвитку; з допомогою розгляду постановпленумів Верховного Суду України, за наявності великої кількості наукових думокможна встановити детальний механізм застосування положень ІХ розділу ККУ вкожній конкретній ситуації.
Длятого, щоб цей інститут повністю виконував, призначену йому роль, необхіднорозвивати, вивчати і досліджувати його механізм, розробляти щодо цьогопрактичні рекомендації і настанови, необхідно повністю вивчити всі видизвільнення від кримінальної відповідальності, висвітлити усі переваги танедоліки цієї інституції, вивчити певні, необхідні для застосування цієїгалузі, умови, проаналізувати можливості звільнення від кримінальноївідповідальності неповнолітніх, дослідити шляхи застосування інституту занаявності незакінченого злочину, злочину, вчиненого у співучасті і т.д.
Розділ I.Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності
1.1 Поняттязвільнення від кримінальної відповідальності
Почати слід здослідження і розкриття змісту поняття «звільнення від кримінальноївідповідальності».
Існує багатодумок і припущень з приводу визначення цього поняття. Так, Єгоров В. вважає,що це незастосування по відношенню до особи, винної у вчиненні суспільнонебезпечного діяння, негативних правових наслідків, передбачених законом зайого вчинення, в силу відпадання чи суттєвого зниження суспільної небезпечностізлочинного діяння чи особи, яка його вчинила [ 13; c.50 ]. На думкуКеліної С. Г, звільнення винної особи від кримінальної відповідальності завчинений злочин полягає в звільненні її від винесення негативної оцінки їїповедінки у формі обвинувального вироку[ 11; c.31]. Баулін Ю.В підзвільненням від кримінальної відповідальності розуміє передбачену закономвідмову держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, обмежень їїпевних прав і свобод, визначених Кримінальним кодексом України[ 12; с.79 ].Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови „Про практикузастосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальноївідповідальності“ від 23.12.2005 року № 12 — зазначає, щозвільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави відзастосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмеженьпевних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд увипадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленомуКримінально-процесуальним кодексом України. Таким чином, Верховний Суд України,в цілому визнаючи правильність точки зору Бауліна Ю., акцентує увагу накримінально-процесуальному аспекті даної проблеми: зазначена відмова державивід застосування щодо особи обмежень прав і свобод здійснюється шляхом закриттякримінальної справи судом. І це є правильним, оскільки відповідно до вимогміжнародних договорів України в сфері регулювання основних прав і свобод людинилише суд, забезпечуючи право на доступ до правосуддя, має право поставитивирішальну крапку в припиненні кримінального переслідування особи.
Застосування судом цього інститутувизначає припинення існування кримінально-правових правовідносин, які виниклиміж особою, яка вчинила передбачене Особливою частиною КК України злочиннедіяння, та компетентними органами держави, вповноваженими вирішувати питаннякримінальної відповідальності.
Однак застосування інститутузвільнення від кримінальної відповідальності не є визнанням факту невинностіособи у вчиненні злочину. Всі види звільнення від кримінальної відповідальностіє проявом гуманності держави до особи, а не реабілітуючими обставинами, якісвідчать про невинність особи.
Звільненнявід кримінальної відповідальності характеризується трьома основними ознаками:
1.Не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин, обвинувачувальнийвирок суду, яким особа офіційно визнається винною у конкретному злочині і якийвиражає негативну оцінку з боку держави- не постановляється.
2.До обвинуваченого не застосовується покарання, тобто особа звільняється від покладанняна неї втрат і обмежень особистого і майнового характеру.
3. Через відсутністьобвинувачувального вироку суду, звільнена від кримінальної відповідальностіособа, вважається такою, що не має судимості.
1.2 Класифікація звільнення відкримінальної відповідальності
Звільнення від кримінальноївідповідальності можна класифікувати за такими критеріями:
Залежно від обсягу поширення:
• загальні — передбачені Загальною частиною ККУкраїни, дія яких поширюється, за наявності відповідних правових підстав, навсі випадки вчинення злочинів;
• спеціальні — передбачені в окремих нормахОсобливої частини КК, дія яких обумовлена наявністю відповідних підстав,пов'язаних з поведінкою винного після вчинення конкретного злочину (спеціальнівиди звільнення від кримінальної відповідальності).
Залежно від ступеня обов'язковостізастосування:
• обов'язкові види — за наявності обставин,вказаних у нормі КК, звільнення від кримінальної відповідальності повинно бутизастосовано в обов'язковому порядку
• необов'язкові види — їх застосування єпрерогативою суду, однак ні в якому разі його обов'язком.
Залежно від наявності умов звільненнявід відповідальності:
• умовні (ст.47 КК — умовою є виправданняпротягом року з дня передачі на поруки довіри колективу, прийняття заходіввиховного характеру та правомірна поведінка, ст. 49 КК — умовою є незупинення інепереривання давності);
•безумовні (всі інші види).
КримінальнимКодексом України передбачені такі види звільнення від кримінальноївідповідальності:
а)у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 ККУ);
б)у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 ККУ);
в)у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 ККУ);
г)у зв’язку із зміною обстановки (ст. 48 ККУ);
д)у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 ККУ);
е)за актом амністії (ч. 1 ст. 44 ККУ; ч. 2 ст. 86 ККУ).
Коженз цих видів має певні специфічні відмінності та ознаки. Кожен з них можезастосовуватись за наявності певних умов, наприклад, за ст. 46 ККУ –необхідними умовами для застосування інституту звільнення від кримінальноївідповідальності є:
1) примирення винного з потерпілим;
2) відшкодування завданих збитків таусунення заподіяної шкоди;
3) вчинення злочину вперше;
4) вчинення злочину невеликої тяжкості.
Щобправильно зрозуміти суть галузі кримінального права — звільнення відкримінальної відповідальності, дослідити усі його недоліки та переваги, необхіднодетально розглянути кожен з його видів, дати визначення великій кількостіпонять, проаналізувати кожну з умов, передбачених у статтях ІХ розділу ККУ„Звільнення від кримінальної відповідальності”.
РозділII. Види звільнення від кримінальної відповідальності
2.1Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
Особа,яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальноївідповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активносприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки абоусунула заподіяну шкоду.
Дананорма передбачає новий, невідомий попередньому КК, вид звільнення відкримінальної відповідальності. Раніше дійове каяття розглядалось як обставина,що пом'якшувала відповідальність і враховувалась судом при призначенніпокарання.
Сутністьдійового каяття як підстави обов'язкового звільнення від кримінальноївідповідальності полягає в тому, що особа, яка вчинила злочин, не лишевнутрішньо переживає і словесно розкаюється у вчиненому, але й підтверджує цесвоїми соціально корисними й активними діями. Вчинити їх вона може з власноїініціативи, проте застосування ст. 45 КК не виключається й у тому разі, колидійовому каяттю передувала роз'яснювальна робота компетентних органів.
Якщозлочин вчинено у співучасті, питання про звільнення від відповідальності узв'язку з дійовим каяттям вирішується лише щодо того співучасника, який виконаввсі вимоги, зазначені у ст. 45 КК.
Звільненнявід кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям допускається,якщо: 1) особа вчинила злочин уперше; 2) діяння належить до злочинів невеликоїтяжкості; 3) встановлено позитивну посткримінальну поведінку винного, якавиражається у щирому каятті особи, активному сприянні розкриттю злочину,повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.
Підвчиненням злочину вперше у ст. 45 КК потрібно розуміти те, що: 1) у особи немаєнепогашеної або не знятої судимості за раніше вчинений злочин будь-якоїтяжкості; 2) відсутня кримінальна справа, порушена у зв'язку із вчиненнямособою злочину будь-якої тяжкості. Особою, яка вперше вчинила злочин, зюридичної точки зору слід також визнавати того, кого за раніше пред'явленимобвинуваченням судом було виправдано, а також того, хто раніше, хоч і вчинивкримінально каране діяння, проте у встановленому законом порядку був звільненийвід кримінальної відповідальності.
Щирекаяття означає, що особа визнає свою вину,щиро шкодує про вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому,демонструє готовність понести заслужене покарання
Активнесприяння розкриттю злочину може полягати, наприклад, у повідомленні про всівідомі епізоди й обставини злочинної діяльності, викритті інших співучасників,визначенні ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги увстановленні їх місцезнаходження та затриманні, в активній особистій участі услідчих та оперативно-розшукових заходах, у видачі знарядь і засобів вчиненнязлочину, майна, здобутого злочинним шляхом, або повідомленні промісцезнаходження таких предметів тощо.
Відшкодуваннязавданих збитків та усунення заподіяної шкоди — це дії, які фактично усуваютьнегативні наслідки вчиненого злочину. Зокрема, це може бути повернення майна,або надання потерпілому рівноцінного майна, компенсація у грошовій формі йоговартості, надання допомоги у лікуванні потерпілої особи, у тому числі оплатуйого вартості, внесення належної суми аліментів особою, яка обвинувачується взлісному ухиленні від їх сплати, усунення моральної шкоди у тій формі, яказадовольняє потерпілого (вибачення у публічній формі, грошова компенсаціятощо).
Отже,якщо особа вчинила злочин невеликої тяжкості, щиро покаялась у скоєному,активно сприяла розкриттю злочину та повністю усунула, завдану нею шкоду, вонаможе бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 ККУ.
2.2Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із примиренням винного зпотерпілим
Особа,яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальноївідповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завданінею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Цейвид звільнення від кримінальної відповідальності є новим для вітчизняногокримінального законодавства.
Ст.46 КК України певною мірою нагадує відомий зарубіжному законодавству інститутмедіації як альтернативного способу врегулювання кримінально-правовихконфліктів, в основу якого покладено посередництво у примиренні сторін.
Підставамизвільнення за ст. 46 є дві умови:
а)особа вперше вчинила злочин невеликої тяжкості і примирилась з потерпілим;
б)особа відшкодувала завдані нею збитки, тобто усунула негативні наслідки свогодіяння.
Відшкодуваннязавданих збитків та усунення, завданої шкоди за ст. 46 ККУ має бути повним і,на думку потерпілого, достатнім, тобто таким, яке б його задовольнило.
Поняттязлочин невеликої тяжкості і відшкодування збитків у ст. 46 ККУ мають те самезначення, як і в ст. 45 ККУ.
Підпримиренням потрібно розуміти відмову потерпілого від поданої ним заяви пропритягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, абопрохання закрити, вже порушену щодо винного, кримінальну справу. У разінаявності декількох потерпілих винний у злочині, який претендує на звільненнявід кримінальної відповідальності за ст. 46 КК, повинен досягти примирення зкожним із них і кожному з потерпілих відшкодувати завдані збитки або усунутизаподіяну шкоду. Для застосування ст. 46 КК не мають значення мотиви, якимикерується потерпілий, погоджуючись на примирення (жалість, релігійніпереконання, сподівання на дружбу, бажання поліпшити своє майнове становищетощо), а також те, хто виступив ініціатором примирення (винний, потерпілий, їхзнайомі, родичі, працівники правоохоронних органів).
Занаявності декількох потерпілих винний у злочині, який претендує на звільненнявід кримінальної відповідальності за ст. 46 КК, повинен примиритися з кожним ізних і кожному з потерпілих відшкодувати завдані збитки або усунути заподіянушкоду, в достатній, для кожного з них, мірі.
Важливимє те, що за ст. 46 ККУ, на відміну від ст. 45, не вимагається, щоб винний узлочині покаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
Отже,цей вид звільнення є умовним, тобто його можна застосувати лише при наявностіконкретних, передбачених у ст. 46 ККУ, умов.
2.3Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи напоруки
Особа,що вперше вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості та щиро покаялась,може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективупідприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням.
Щирекаяття означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого протинеї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро шкодує про вчинене, негативнооцінює злочин, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслуженепокарання. Питання про те, наскільки покаяння є щирим, а не вимушеним,вирішується у кожному конкретному випадку. Без щирого каяття, без справжньогобажання особи відмовитись у подальшому від вчинення злочинів успіх заходіввиховного характеру з боку колективу-поручителя є проблематичним, а доцільністьзвільнення особи від кримінальної відповідальності — сумнівною.
Необхідноюумовою є наявність клопотання. За своїм змістом дане клопотання повинно містити:
1)мотивоване прохання відповідного колективу звільнити від кримінальноївідповідальності особу, яка вчинила заборонене ККУ діяння, і передати її йомуна поруки;
2)зобов'язання колективу здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані нанедопущення вчинення особою, взятою на поруки, нових злочинів.
Клопотаннямає виходити саме від колективу підприємства, установи чи організації івідображати волевиявлення його більшості. Клопотання про передачу особи напоруки приймається на загальних зборах колективу. Клопотання, порушене неколективом, а керівними органами підприємства, установи чи організації, невизнається матеріально-правовою і процесуальною передумовою звільнення особивід кримінальної відповідальності за ст. 47 КК. Не має жодного значення, колективякого саме підприємства, установи чи організації має право звернутись ізклопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності і передачу особийому на поруки.
Такийвид звільнення від кримінальної відповідальності є умовним. Особа звільняєтьсявід відповідальності на підставі ст. 47 ККУ за умови, що вона протягом року здня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься відзаходів виховного характеру, не порушуватиме умов передачі на поруки (порушеннятрудової дисципліни, усталених правил співжиття на роботі, в побуті і сім'ї,ігнорування заходів виховного характеру) та громадського порядку. Порушеннямигромадського порядку необхідно визнавати, зокрема, адміністративніправопорушення, які посягають на громадський порядок, громадську безпеку тавстановлений порядок управління (дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїву громадських місцях і поява у громадських місцях у нетверезому стані,порушення тиші у громадських місцях тощо). Остаточне відпадання загрози бутипритягненим до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочинвідбувається лише після того, як сплив однорічний строк поручительстваколективу підприємства, установи чи організації.
Уразі порушення умов передачі на поруки особа, згідно з ч. 2 ст. 47 КК,притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
КК2001 р., на відміну від ст. 51 попереднього КК, прямо не забороняє передаватина поруки особу, щодо якої раніше вже застосовувався даний вид звільнення відкримінальної відповідальності. На відміну від КК 1960 p., звільнення відкримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки у новомуККУ прямо не ставиться у залежність від визнання того, що виправлення іперевиховання особи можливе без застосування кримінальногопокарання.
2.4Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки
Особа,яка вперше вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості може бути звільненовід кримінальної відповідальності за ст. 48, у зв’язку із зміною обстановки,внаслідок чого, вчинене нею діяння, втратило суспільну небезпечність або якщоця особа перестала бути суспільно небезпечною. Тут потрібно зауважити дві,необхідні для звільнення від кримінальної відповідальності, умови:
1)сфера можливого застосування ст. 48 КК обмежується лише злочинами невеликої абосередньої тяжкості;
2)по-друге, особа повинна вчинити злочин вперше.
Уцьому значенні зміна обстановки означає передусім істотну змінусоціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльностісуспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок чоговтрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібнихйому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни відвоєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої). Змінаобстановки може стосуватись як всієї країни, так і окремих територій, населенихпунктів
Щодовтрати особою суспільної небезпечності, то це-об'єктивні зміни умов життєдіяльності конкретного суб'єкта, які позитивно іефективно впливають на нього і свідчать про те, що він не вчинятиме суспільнонебезпечних діянь у майбутньому.
Цейвид звільнення від кримінальної відповідальності потрібно відрізняти віддекриміналізації, коли на час розслідування або розгляду справи у суді те чиінше кримінально каране діяння вже виключено законодавцем із кола злочинів. Утаких випадках підлягає застосуванню правило про зворотну дію в часі закону прокримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння (ч. 1 ст. 5 КК).Ст. 48 КК, не заперечуючи типову законодавчу оцінку діяння як злочинного,виходить з того, що кримінальна протиправність повинна бути наявною на моментне лише вчинення діяння, а й розслідування і розгляду справи у суді. Під часвчинення діяння воно містило склад конкретного злочину, і ця підставакримінальної відповідальності на момент вирішення питання про звільнення особивід відповідальності за ст. 48 КК не усувається, оскільки кримінальний законзалишається незмінним.
Уст. 48 КК йдеться про зміну обстановки — про об'єктивні та суб'єктивні умови,під впливом, яких особа, що вчинила злочин, перестала бути суспільнонебезпечною, або, вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність.
Цейвид звільнення не є винятком, так як він також є умовним: лише та особа, якавчинила злочин вперше і цей злочин відноситься до категорії злочинів невеликоїта середньої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності заст. 48 ККУ.
2.5Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строківдавності
Особаможе бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченнямстроків давності, за ст. 49 ККУ.
Правовоюпідставою застосування інституту давності в кримінальному праві вважаєтьсяістотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок того, щосплив значний період часу. Враховується також презумпція про втрату суспільноїнебезпечності особи, яка тривалою законослухняною поведінкою після вчиненнязлочину демонструє своє виправлення. З точки зору багатьох науковців,кримінальна відповідальність може бути ефективною лише у тому разі, колипритягнення до неї відбувається невдовзі після вчинення злочину. Покарання,призначене після того, як сплив тривалий строк, є актом, що суперечить принципугуманізму та набуває якостей необґрунтованої помсти з боку держави.
Існуваннятакої галузі звільнення від кримінальної відповідальності, як закінченнястроків давності пояснюється непотрібністю й безцільністю призначення у такихвипадках покарання, а також процесуальними труднощами відновлення подійминулого.
Ст.49 ККУ передбачає три, необхідних для звільнення, умови: а) закінчення,зазначених у законі, строків; б) невчинення протягом цих строків новогозлочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; в)неухилення особи від слідства або суду.
Згідноіз ч. 1 ст. 49 ККУ особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо здня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такістроки:
1) два роки – у разі вчинення злочинуневеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеженняволі;
2) три роки – у разі вчинення злочинуневеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження чипозбавлення волі;
3) п’ять років – у разі вчинення злочинусередньої тяжкості;
4) десять років – у разі вчинення тяжкогозлочину;
5) п’ятнадцять років – у разі вчиненняособливо тяжкого злочину.
Початковиммоментом перебігу строку давності є день вчинення особою злочину. Застосовуючист. 49 КК щодо злочинів з матеріальним складом, в яких настання суспільнонебезпечних наслідків може бути віддалене від вчинення протиправного діяння,слід враховувати те, що ч. З ст. 4 КК часом вчинення злочину визнає часвчинення передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії абобездіяльності. Наприклад, строк давності у разі вчинення вбивства починаєспливати не з дня настання біологічної смерті людини, а з часу заподіяння їйсмертельного поранення.
Длянезакінченого злочину закон не встановлює особливих правил, пов'язаних ізрегулюванням строків давності. При вчиненні готування або замаху строк давностіпочинає спливати з дня припинення злочинного діяння з причин, що не залежаливід волі винного. Початковим моментом обчислення строку давності щодоспівучасника є день вчинення ним діяння, яке він виконав відповідно до своєїролі в умисному злочині, а не день вчинення кримінально караного діяннявиконавцем.
Враховуючиправила, встановлені кримінально-процесуальним законодавством (ст. 89 КПК), приобчисленні строків не береться до уваги той день і та година, від якихпочинається строк. У зв'язку з цим строки давності починають спливати з 0 годинтієї доби, яка настає після доби вчинення злочину; строк давності закінчуєтьсяпісля того, як сплила передбачена ст. 49 КК кількість повних років, о 24 годиніостанньої доби відповідного строку.
Згідноз ч. 2 ст. 49 КК, перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила злочин,ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюєтьсяз дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. Ухилення від слідства абосуду це будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути кримінальноївідповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживатизаходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення безповажних причин за викликом до правоохоронних органів, недотримання умовзапобіжного заходу, зміна місця проживання, зміна документів, які посвідчуютьособу, перехід на нелегальне становище тощо). Якщо ухилення від слідства абосуду набуває форми вчинення злочину середньої тяжкості або більш тяжкогозлочину (наприклад, втеча з-під варти — ст. 393 КК), застосовується положенняне про зупинення строку давності (ч. 2 ст. 49 КК), а про переривання цьогостроку (ч. З ст. 49 КК).
Давністьне може розглядатись як вибачення злочинцеві за вчинене незалежно від йогоподальшої поведінки. Вчинення нового злочину протягом строку давності свідчитьпро збереження суспільної небезпечності особи. Тому КК 2001 р. не відмовивсявід положення про переривання перебігу строку давності. Згідно із ч. З ст. 49КК, таке переривання відбувається тоді, коли до закінчення вказаних у законістроків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливотяжкий злочин. У такому разі частина строку давності, яка мала місце довчинення нового злочину, втрачає своє значення, і обчислення строку давності заперший злочин починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строкидавності обчислюються окремо за кожний злочин і поглиненню та складанню непідлягають.
Якщодо закінчення строку давності особа вчинила новий злочин невеликої тяжкості,перебіг строку давності за попередній злочин продовжується, а строк давностіпритягнення до кримінальної відповідальності за новий злочин спливає назагальних підставах.
Перебігзазначених у законі строків давності, як правило, є підставою обов'язковогозвільнення від кримінальної відповідальності, яке має здійснюватися незалежновід розсуду суду. Ч. 4 ст. 49 ККУ встановлює особливий порядок звільнення відкримінальної відповідальності для осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, заякі згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі. У такихвипадках питання про застосування інституту давності вирішується судом укожному конкретному випадку з урахуванням характеру й ступеня суспільноїнебезпечності вчиненого злочину, особи винного, інших обставин. Тобто,закінчення 15-річного строку давності, передбаченого для зазначених особливотяжких злочинів, є підставою не обов'язкового, а факультативного звільнення відкримінальної відповідальності. У тому разі, коли суд дійде висновку продоцільність застосування давності, він звільняє особу від кримінальноївідповідальності. Якщо судом не визнано за можливе застосувати давність,постановляється обвинувальний вирок і винній особі призначається покарання. Прицьому довічне позбавлення волі в обов'язковому порядку замінюється позбавленнямволі на певний строк.
Ч.5 ст. 49 ККУ передбачає, що особи, які вчинили злочини проти миру та безпекилюдства, передбачені у статтях 437-439, повинні бути притягнені до кримінальноївідповідальності і засуджені, у тому числі до довічного позбавлення волі,незалежно від того, скільки часу минуло з моменту вчинення ними цих особливонебезпечних злочинів міжнародного характеру.
2.6Звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії тапомилування
Звільненняособи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності на підставі законуУкраїни про амністію передбачено ч. 1 ст. 44 і ч. 2 ст. 86 КК. Існування даногоінституту відповідає принципам гуманізму, демократії та ліквідаціїкримінально-правової репресії.
Амністієюслід визнавати правовий акт, який, не скасовуючи і не змінюючи відповідногокримінального закону, передбачає звільнення індивідуально невизначеної категоріїосіб, винних у вчиненні певних злочинів, від кримінальної відповідальності тапокарання або заміну покарання чи його не відбутої частини більш м'якимпокаранням.
Амністіяоголошується законом України у відношенні певних категорій осіб, як правило, нечастіше одного разу протягом календарного року.
Навідмінувід амністії акт помилування не розрахований на невизначену кількість випадківвикористання і є персоніфікованим актом одноразового застосування права щодоконкретної особи або групи індивідуально зазначених в Указі Президента Україниосіб.
Згіднозі ст. 2 Закону України від 1 жовтня 1996 р. «Про застосування амністії вУкраїні», законом про амністію може бути передбачене: 1) повне звільненнязазначених у ньому осіб від кримінальної відповідальності чи від покарання(повна амністія); 2) часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбуванняпризначеного судом покарання (часткова амністія). Закон також передбачаєможливість оголошення умовної амністії. Йдеться про те, що у винятковихвипадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів, чинністьамністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошенняамністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених узаконі про амністію.
Ст.3 цього закону встановлює перелік осіб, щодо яких забороняється застосуванняамністії. До них віднесені: 1) особи, яким смертну кару в порядку помилуваннязамінено на позбавлення волі, і особи, яких засуджено до довічного позбавленняволі; 2) особи, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; 3)особи, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм,умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; 4) особи, яких засуджено за вчиненнятяжкого злочину, крім зазначених у попередньому пункті, і які відбули меншеполовини призначеного вироком суду основного покарання.
Конкретнимзаконом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, щодо якихамністія не застосовується.
Амністія,будучи підставою звільнення від кримінальної відповідальності, не можепорушувати врегульованих цивільним законодавством майнових інтересів громадян,юридичних осіб, держави. Тому ч. 2 ст. 5 цього ж закону визначає, що амністіяне звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного навинну особу вироком чи рішенням суду.
Звільненняна підставі закону про амністію не допускається, якщо обвинувачений чипідсудний заперечує проти цього.
РозділIII. Особливі питання звільнення від кримінальної відповідальності
3.1Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуваннямпримусових заходів виховного характеру
Усіпитання щодо кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніхзафіксовано у ХV розділі ККУ. Закон передбачає звільнення неповнолітніх за ст.97 та ст. 106 ККУ.
Згідноч. 1 ст. 97 неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, можебути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливебез застосування покарання. У цих випадках суд застосовує примусові заходивиховного характеру. Перелік цих заходів зафіксовано у ч. 2 ст. 105 ККУ:застереження, обмеження дозвілля (обмеження перебуванняпоза домівкою в певний час доби; заборона відвідувати певні місця),передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи піднагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремихгромадян на їх прохання, покладення на неповнолітнього обов’язку відшкодуваннязаподіяних майнових збитків, направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховноїустанови для дітей і підлітків до його виправлення. За своєю юридичною природоюці заходи є заходами виховання, переконання і спрямовані на правильнеформування особистості неповнолітніх.
Слідзауважити, що передача неповнолітнього під наглядбатьків або осіб, які їх заміняють, допускається лише за наявності даних про їхздатність забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контрольза його поведінкою. Передача неповнолітнього під нагляд педагогічного читрудового колективу можлива тільки за згодою цього колективу і тільки за місцемнавчання чи за місцем роботи за наявності даних про те, що цей колективспроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього.Покладенняобов’язку відшкодувати заподіяні майнові збитки, як примусовий захід виховногохарактеру може застосовуватись лише до неповнолітнього, який досяг 15 років імає власне майно, кошти або заробіток. До спеціальних навчально-виховнихустанов направляються неповнолітні, котрі вийшли з-під контролю батьків чиосіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу і не можуть бутивиправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. Дотаких установ належать загальноосвітні школи соціальної реабілітації тапрофесійні училища соціальної реабілітації. Учні тримаються в зазначенихустановах у межах установленого судом строку, але не більше трьох років: узагальноосвітніх школах соціальної реабілітації — до досягнення ними 14, упрофесійних училищах соціальної реабілітації — 18 років, а у винятковихвипадках (якщо це необхідно для завершення навчального року або професійноїпідготовки) за рішенням суду відповідно 15 і 19 років. Відповідно до ч. 3 ст.97 ККУ у разі ухилення неповнолітнього від застосування до нього примусовихзаходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується докримінальної відповідальності.
3.2Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв’язку іззакінченням строків давності
Щеодним видом звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності єзакінчення строків давності притягнення до такої відповідальності. Порівняно ззастосуванням цього виду до повнолітніх, строки дещо зменшені:
· 2 роки – у разі вчинення злочинуневеликої тяжкості;
· 5 років – у разі вчинення злочину середньоїтяжкості;
· 7 років – у разі вчинення тяжкогозлочину;
· 10 років – у разі вчинення особливотяжкого злочину.
Умовамизастосування цього виду є закінчення зазначених строків, а також невчиненняпротягом цих строків нового злочину, відсутність ухилення від слідства і суду.
Отже,питання звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх має певнівідмінності, що пов’язано з урахування психофізичних особливостейнеповнолітнього, недостатнім його фізичним і психічним розвитком.
3.3Звільнення від кримінальної відповідальності за добровільної відмови
Відповіднодо ч. 2 ст. 17 ККУ особа, що добрровільно відмовилася від доведення злочину докінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактичновчинене нею діяння містить склад іншого злочину. Так, особа, що добровільновідмовилася від доведення злочину до кінця не підлягає кримінальнійвідповідальності за вчинені нею готування до злочину готування до злочину абозамах на злочин. Якщо в діянні, яке вчинене особою до добровільної відмови вжеміститься склад іншого закінченого злочину, кримінальна відповідальність настаєза це посягання, а за добровільно припинене готування або замахвідповідальність виключається.
Ч.2 ст. 17 ККУ має велике значення в попередженні закінчення злочинів, так яксприяє відмові від продовження і закінчення розпочатого злочину.
Висновки
Аналіз питаннязвільнення від кримінальної відповідальності допомагає закріпити набуті знанняв галузі кримінального права, суттєво розширити погляди на вітчизнянезаконодавство, зрозуміти всі його переваги та виявити певні прогалини у ньому; з’ясування усіх особливостейі умовностей допомагає ширше трактувати зміст поняття звільнення відкримінальної відповідальності. Дослідження цієї теми дає відповідь на цілу низкуважливих питань щодо застосування цієї інституції, а саме: які підставизастосування положень Розділу ІХ ККУ, які умови необхідно для цього виконати,яка категорія осіб підлягає такому звільненню, які особливості закон передбачаєдля неповнолітніх.
Специфікарозгляду цього питання полягає у тому, що інститут звільнення від кримінальноївідповідальності у новому Кримінальному Кодексі зазнав значних змін, зокрема,новий КК виділив його в окремий розділ, змінено багато умов та положень.
Новий КримінальнийКодекс України відображає досягнення сучасної науки кримінального права,ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормахміжнародного права, стверджує принцип гуманізму та законності.
Звільнення відкримінальної відповідальності — ІХ розділ ККУ передбачає шість видів такогозвільнення: звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовимкаяттям особи, з примиренням особи з потерпілим, у зв’язку із зміноюобстановки, з передачею особи на поруки, у зв’язку з закінченням строківдавності та за актом амністії та помилування. Закон передбачає також звільненнявід кримінальної відповідальності неповнолітніх. Кожен з цих видів має своїспецифічні особливості, умови та потребує детального вивчення, кожен видпотрібно конкретизувати та деталізувати під ситуацію, що вимагає кримінально –правового регулювання.
Звільнення відкримінальної відповідальності – врегульована кримінальним і кримінально –процесуальним законодавством, відмова держави в особі компетентних органів відзасудження того, хто вчинив злочин і від застосування щодо нього кримінально –правових заходів примусового характеру. Але не слід вважати цю відмовувибаченням зі сторони держави, так як в деяких випадках, зокрема передбачених уІХ розділі Кримінального кодексу, притягнення особи до кримінальноївідповідальності та призначення покарання не виконує основної цілі покарання, аявляє собою прояв антигуманності, не відповідає сучасним засадам суспільства.Тому необхідно якомога ширше розкривати суть цього інституту і вдосконалюватимеханізм його практичного застосування.
Втілення положеньінституту звільнення від кримінальної відповідальності в життя, широке йогозастосування має загалом поліпшити ситуацію в суспільстві, створити умови длянормального здійснення правосуддя та розвитку України на шляху до соціальноїправової держави.
Використаналітература
1. КримінальнийКодекс України від 5.04.2001 р. зі змінами і доповненнями станом на 8.08.2006р.
2. КонституціяУкраїни.
3. ЗаконУкраїни „ Про застосування амністії в Україні” від 1. 10. 1996 р.
4. ПостановаПленуму Верховного Суду України № 12 „ Про практику застосування судами Українизаконодавства про звільнення від кримінальної відповідальності”.
5. Науково –практичний коментар до ККУ. – 4-те вид., / За редакцією С. С. Яценко. – К.:2005 р.
6. МатишевськийП. С. Кримінальне право України (Загальна частина). — Юрінком Інтер, 2001 р.
7. Кримінальнеправо України (Загальна частина). Бажанов М.І., Сташис В.Я. -К.,-Х.,2001 р.
8. Фріс П.Л.„Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посібник”.– Київ:„Центр навчальної літератури”, 2004 р.
9. ПостановаПленуму Верховного Суду України № 6 від 31.05.2002р. „ Про практику розглядусудами справ про застосування примусових заходів виховного характеру”.
10. Келіна С.Г. Теоретичні питаннязвільнення від кримінальної відповідальності. М., 1974.
11. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальноївідповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004.
12. Егоров В.С. Теоретичні питаннязвільнення від кримінальної відповідальності. – М., 2002.