МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ УНІВЕРСІТЕТ
Кафедра правознавства
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: Теорія державиі права України
на тему: Законодавчийпроцес та процедура, їх основні стадії і етапи
Запоріжжя
2010
ВСТУП
закон проект розгляд конституція
КонституціяУкраїни закріпила здійснення державної влади на засадах її поділу назаконодавчу, виконавчу i судову (ст. 6). Це загальне положення, що втілюєтьсянормою-принципом, враховується i віддзеркалюється у нормативному визначенніКонституцією Верховної Ради України, яка конституюється єдиним органом законодавчоївлади в Україні – парламентом (ст. 75). [1]
Головнимифункціями Верховної Ради є: законодавча; установча (державотворча,організаційна); функція парламентського контролю. [1]
Пріоритетноюфункцією Верховної Ради є законодавча. У загальних рисах вона полягає уприйнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратилиюридичну силу, скасуванні або у призупиненні їх дії. Складовою частиною цієїфункції є також законопроектна робота, внесення законопроектів на розглядВерховної Ради та їх обговорення, а також видання законів, проведеннявідповідних наукових досліджень, зокрема, з проблем ефективності і розвиткузаконодавства, наукової експертизи законопроектів тощо. [1]
Основнимзмістом законодавчої функції Верховної Ради є, звичайно, прийняття законів.Виключно законами визначаються основи політичної системи, організація ідіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема; засадиутворення й діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобівінформації; організація і порядок проведення виборів та референдумів;організація й порядок діяльності Верховної Ради, статус народних депутатів;організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби,організації державної статистики та інформатики; судоустрій, судочинство,статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури,органів дізнання й слідства, органів та установ виконання покарань; основиорганізації і діяльності адвокатури. [2]
ВерховнаРада України функціонує на підставі Конституції України та нещодавно притятогоЗакону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010р.
Актуальністьтеми «Законодавчий процес та його стадії» полягає в тому, що прийняття законів– це створення власної правової системи, побудованої на національному іміжнародному досвіді становлення і розвитку державності. Кожен закон маєвідповідати об’єктивним потребам суспільного життя і можливостям для їхзадоволення, враховувати пріоритети загально людських цінностей, максимальновикористовувати досягнення юридичної науки та законодавчої техніки.
Створеннярозвинутого і дійового законодавства в Україні є можливим лише за умовирозробки і прийняття законодавчих актів на належній науково-аналітичній основі.
Метоюдослідження даної теми – є дослідження пов’язаних між собою і взаємообумовленихетапів законодавчої діяльності, які є стадіями законодавчого процесу,визначення основних учасників законодавчого процесу.
Завданнямтеми є дослідження основних стадій законодавчого процесу, передбаченихКонституцією та законами України, а саме: законодавча ініціатива, розглядзаконопроекту в декількох читаннях «обговорення законопроекту», прийняттязакону, опублікування та набрання ним чинності.
Об’єктомдослідження є законодавчий процес – шлях який проходить закон від розробкизаконопроекту до набрання ним чинності.
Предметомтеми є участь органів влади в розробці та обговоренні законопроектів таприйнятті законів.
1.ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС І ЙОГО СТАДІЇ
1. Основузаконодавчої діяльності становить законодавчий процес. Законодавчий процес — цедіяльність державних органів та їх посадових осіб, пов`язана з поданням дозаконодавчого органу проекту закону, розглядом, прийняттям (зміною, припиненнямчинності) і введенням в дію законів, а також з формуванням єдиної системизаконодавства України, яка здійснюється за процедурою, визначеною КонституцієюУкраїни і законами України. [3]
Стадіямизаконодавчого процесу є: а) законодавча ініціатива; б) підготовка проектузакону до розгляду його Верховною Радою України; в) розгляд проекту законуВерховною Радою України; г) прийняття та введення в дію закону; д) підписанняприйнятого Верховною Радою України закону Президентом України; є) набраннячинності законом. [4]
Особливоюформою здійснення законодавчої діяльності є прийняття закону за народноюініціативою всеукраїнським референдумом. [4]
Суб’єктівзаконодавчої ініціативи визначає Конституція України та Закон України «ПроРегламент Верховної Ради України».
Згідност. 89 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» право законодавчоїініціативи у Верховній Раді належить Президенту України, народним депутатам таКабінету Міністрів України./> Кабінет Міністрів України маєвиключне право на внесення проекту закону про Державний бюджет України./> Проект закону про надання згоди на обов'язковість міжнароднихдоговорів України вносить Президент України або Кабінет Міністрів України./> [5]
Правозаконодавчої ініціативи також належить Конституційному Судові України,Верховному Судові України і Вищому Арбітражному Судові України із питаньїхнього ведення. [6] Перша стадія законодавчого процесу — законодавчаініціатива, зводиться до внесення на розгляд Верховної Ради законопроекту. [6]
КонституціяУкраїни розрізняє дві групи суб'єктів права законодавчої ініціативи. У першу зних входять суб'єкти, чиє право законодавчої ініціативи не зв'язаноякими-небудь компетенційними рамками. В другу ж групу цих суб'єктів входять тіз них, що користуються правом законодавчої ініціативи лише з питань їхньоговедення. [6]
Правозаконодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради:/> 1) проектів законів, Регламенту Верховної Ради, постанов; />2) проектів інших актів Верховної Ради;/> 3)пропозицій до законопроектів; />4) поправок до законопроектів.[7]
Згідно до Закону«Про Регламент Верховної Ради України» законопроект, проект іншого акта маєбути оформлений відповідно вимог закону про Регламент./> Законопроект,проект іншого акта подається до Верховної Ради за підписом особи, яка має правозаконодавчої ініціативи або представляє орган, наділений таким правом./> [8]
Якщозаконопроект, проект іншого акта ініційовано кількома народними депутатами, ініціатором його внесення вважаєтьсянародний депутат,прізвище(підпис) якого на ньому зазначено першим./> Ініціатор внесеннячи представник суб'єкта права законодавчої ініціативи має право на доповідьзаконопроекту, проекту іншого акта на пленарному засіданні Верховної Ради та назасіданні головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії з цього питання./> Законопроект, щодо якого Верховною Радою приймалося рішення стосовно вимог до йогоосновних положень, принципів чи критеріїв, повинен відповідати цим вимогам./> [8]
Законопроект, уякому пропонується внести зміни до закону (законів), не може поєднуватися зізмінами до Конституції України. Законопроект може передбачати внесення змінлише до тексту первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавстватощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта./> Кожен законопроект повинен містити положення щодо порядкунабрання ним чинності./> Якщо для реалізації положень поданогозаконопроекту після його прийняття необхідні зміни до інших законів, такі змінимають викладатися в розділі «Перехідні положення» цього законопроектуабо в одночасно внесеному його ініціатором окремому законопроекті. До законопроектудодається перелік законів та інших нормативних актів, прийняття або перегляд якихнеобхідно здійснити для реалізації положень законопроекту в разі йогоприйняття.[8]/>/>/>
Статтею 91 Законупро Регламент передбачено: законопроект, проект іншого акти вноситься нареєстрацію разом з проектом постанови, яку пропонується Верховній Раді прийнятиза результатами його розгляду, списком авторів законопроекту, пропозицією щодокандидатури доповідача на пленарному засіданні та пояснювальною запискою, якамає містити: />1) обґрунтування необхідності прийняттязаконопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системізаконодавства; />2) обґрунтування очікуванихсоціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону післяйого прийняття;/> 3) інші відомості, необхідні для розглядузаконопроекту./>/> [8]
У разі внесеннязаконопроекту, проекту іншого акта, реалізація якого впливає на видатковута/або доходну частину державного чи місцевих бюджетів, до нього додаютьсяфінансово-економічне обґрунтування (розрахунок розміру витрат) та пропозиціящодо покриття цих витрат./>/>/>До законопроекту про внесення змін до законів додається порівняльна таблиця, якамістить редакцію відповідних положень (статей, частин, пунктів, абзаців тощо)чинного закону та нову його редакцію з урахуванням запропонованих змін. [8]/>
Якщозаконопроект, проект іншого акта вноситься за погодженням з відповіднимиорганами виконавчої чи судової влади, до нього додається таке погодження./> [8]
Що стосуєтьсяреєстрація законопроектів, проектів інших актів />внесених доВерховної Ради, вони реєструється в Апараті Верховної Ради. Законопроект,внесений з дотриманням всіх вимог закону про Регламент, реєструється в АпаратіВерховної Ради в день його внесення./>
У прийнятті нареєстрацію законопроекту, проекту іншого акта відмовляється у разі, якщо він поданий з порушенням вимогзакону, а також якщо законопроект є альтернативним і вноситься з порушеннямстроків, визначених Регламентом./> [8]
Пропозиції,поправки, висновки до законопроектів подаються до Апарату Верховної Ради абобезпосередньо до комітету чи до тимчасової спеціальної комісії, які визначені головнимиз відповідних законопроектів./> [8]
Усі зареєстрованізаконопроекти, проекти інших актів та супровідні документи вводяться АпаратомВерховної Ради до бази даних законопроектів електронної комп'ютерної мережівеб-сайту Верховної Ради. [8]
Кожензаконопроект, проект іншого акта після його реєстрації не пізніш як уп'ятиденний строк направляється Головою Верховної Ради України або відповіднодо розподілу обов'язків Першим заступником, заступником Голови Верховної РадиУкраїни в комітет, який відповідно до предметів відання комітетів визначаєтьсяголовним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту, проекту іншого акта, а також у комітет, допредмета відання якого належать питання бюджету, для проведення експертизи щодойого впливу на доходну та/або видаткову частини бюджету і виконання законуУкраїни про Державний бюджет України в поточному бюджетному періоді та вкомітет, до предмета відання якого належать питання регламенту, для підготовкиекспертного висновку на відповідність оформлення та реєстрації законопроекту,проекту іншого акта вимогам закону, цього Регламенту та прийнятих відповідно доних нормативно-правових актів./> У разі якщо для підготовки і попередньогорозгляду, доопрацювання законопроектів Верховна Рада приймає рішення проутворення тимчасової спеціальної комісії (стаття 85 Регламенту)./>[8]
Головний комітет непізніш як у тридцятиденний строк попередньо розглядає законопроект, проектіншого акта і ухвалює висновок щодо доцільності включення його до порядкуденного сесії Верховної Ради. До висновку головного комітету додаються висновкикомітетів, до предметів відання яких належать питання відповідно бюджету ірегламенту, які мають бути подані до головного комітету не пізніш як у14-денний строк з дня отримання законопроекту, проекту іншого акта для наданнявисновку. У разі якщо законопроект, проект іншого акта оформлено та/або зареєстрованобез дотримання вимог закону, цього Регламенту та прийнятих відповідно до них нормативно-правовихактів, висновок комітету, до предмета відання якого належать питаннярегламенту, направляється головному комітету та Голові Верховної Ради Українидля повернення законопроекту, проекту іншого акта суб'єкту права законодавчої ініціативи без йоговключення до порядку денного сесії та розгляду на пленарному засіданніВерховної Ради. [8]
Діяльність комітетівВерховної Ради України регулює також закон України «Про комітети ВерховноїРади» та визначає їх основні функції. Однією з них є законопроектна робота, якавключає організацію розробки за дорученням Верховної Ради України чи з власноїініціативи проектів законів та інших актів, що розглядаються Верховною Радою,попередній розгляд та підготовку висновків і пропозицій щодо законопроектів,внесених іншими суб’єктами законодавчої ініціативи, доопрацювання таредагування за дорученням Верховної Ради чи з власної ініціативи окремихзаконопроектів за наслідками розгляду їх у першому та наступних читаннях,визначення завдань щодо розробки законопроектів чи їх структурних частин,узагальнення зауважень і пропозицій, що надійшли внаслідок їх всенародногообговорення. [9]
При розглядізаконопроектів комітети вправі надсилати проекти на наукову абонауково-технічну експертизу для наукового пошуку або наукового дослідження. [9]
Науковаі науково-технічна експертиза – це діяльність, метою якої є дослідження,перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об’єктів експертизи іпідготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об’єктів .
Експертизімають піддаватися усі найважливіші об’єкти законів та інші правові акти. Всіподані проекти не можуть розглядатися відповідними органами без висновкунаукової експертизи .
Голова ВерховноїРади України або відповідно до розподілу обов'язків Перший заступник, заступникГолови Верховної Ради України за наявності передбачених цією статтею підстав запропозицією головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії абоПогоджувальної ради повертає внесений законопроект, проект іншого акта суб'єктуправа законодавчої ініціативи без його включення до порядку денного сесії тарозгляду на пленарному засіданні Верховної Ради. Підстави для повернення законопроекту,проекту іншого акта без його включення до порядку денного та розгляду напленарному засіданні передбачені частиною 2 статті 94 закону про Регламент. [10]
Щодо кожногозаконопроекту, включеного до порядку денного сесії Верховної Ради, АпаратВерховної Ради та головний комітет ведуть справу законопроекту. Справа законопроектумістить документи, внесені в порядку законодавчої ініціативи, документи,підготовлені в процесі розробки, розгляду, доопрацювання, прийняттявідповідного законопроекту Верховною Радою, а також документи, які підготовленіорганами Верховної Ради, державними органами, установами і організаціями зазверненням Верховної Ради. [10]
Усі внесені доВерховної Ради законопроекти після їх реєстрації не пізніш як у п'ятиденний строк надаються народнимдепутатам. Після попереднього розгляду законопроекту у головному комітеті народним депутатам надаютьсявисновки головного комітету, висновки інших комітетів та інші зазначені в цьому Регламенті документи. [10]
Альтернативнийзаконопроект може бути внесений не пізніш як у 14-денний строк після днянадання народним депутатам першого законопроекту з відповідного питання. />Альтернативні законопроекти до повторного першого читання можутьбути внесені в 10-денний строк з дня направлення на повторне перше читаннязаконопроекту, щодо якого він є альтернативним./> Післяприйняття законопроекту в першому читанні внесення альтернативнихзаконопроектів щодо нього не допускається. [10]
Закон про Регламентвизначає особливості розгляду законопроектів, визначених як невідкладні. Післявключення законопроекту до порядку денного сесії Верховної Ради або в ході йогонаступного розгляду Верховна Рада може прийняти рішення про визначення законопроектуневідкладним. Верховна Рада може прийняти рішення щодо законопроектів,визначених як невідкладні, про одноразове відхилення від процедури розгляду,передбаченої цим Регламентом, і скоротити строки внесення альтернативнихзаконопроектів, внесення пропозицій і поправок, а також строки наданнязаконопроекту народним депутатам до його розгляду в тому чи іншому читанні./> [10]
Законопроект,визначений як невідкладний, після завершення його попереднього розгляду чидоопрацювання включається до порядку денного найближчого пленарного засідання ВерховноїРади і розглядається позачергово.[10]
2 РОЗГЛЯДПРОЕКТУ ЗАКОНУ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ
Законопроектирозглядаються Верховною Радою, як правило, за процедурою трьох читань зурахуванням особливостей, встановлених статтею 102 Закону про Регламент./> Розгляд і прийняття законопроекту за процедурою трьох читаньвключає:/> 1) перше читання – обговорення основних принципів,положень, критеріїв, структури законопроекту та прийняття його за основу;/> 2) друге читання – постатейне обговорення і прийняттязаконопроекту в другому читанні;/> 3) третє читання – прийняттязаконопроекту, який потребує доопрацювання та узгодження, в цілому. [11]
Рішення про проведенняповторних перших, других читань законопроектів Верховна Рада може приймати небільше двох разів. [11]
/>Зарішенням Верховної Ради допускається остаточне прийняття законопроекту (крімпроектів кодексів і законопроектів, які містять понад 100 статей, пунктів)відразу після першого чи другого читання, якщо законопроект визнано таким, щоне потребує доопрацювання, та якщо не надійшло зауважень щодо його змісту віднародних депутатів, інших суб'єктів права законодавчої ініціативи, юридичногочи експертного підрозділів Апарату Верховної Ради./> [11]
Під час другого ітретього читань розглядаються порівняльні таблиці законопроектів, а щодо законопроектівпро внесення змін до законів порівняльні таблиці розглядаються і в першомучитанні./> [11]
Стаття 103 законупро Регламент встановлює порядок проведення експертизи законопроектів />За дорученням Голови Верховної Ради України або відповідно дорозподілу обов'язків – Першого заступника Голови Верховної Ради України, заступникаГолови Верховної Ради України або за рішенням головного комітету законопроектнаправляється на наукову, юридичну чи іншу експертизу, проведення інформаційногочи наукового дослідження; при цьому предмет і мета експертизи, пошуку, дослідженняповинні бути чітко визначені./> [11]
Зареєстрований тавключений до порядку денного сесії законопроект при підготовці до першогочитання в обов'язковому порядку направляється для проведення науковоїекспертизи, а при підготовці до всіх наступних читань – для проведенняюридичної експертизи та редакційного опрацювання у відповідні структурніпідрозділи Апарату Верховної Ради. Остаточна юридична експертиза і редакційнеопрацювання здійснюються після прийняття акта Верховної Ради в цілому./> [11]
Окремізаконопроекти можуть направлятися для одержання експертних висновків доКабінету Міністрів України, відповідних міністерств, інших державних органів, установі організацій, а також окремих фахівців./> [11]
Експертнівисновки повинні бути подані до Верховної Ради не пізніше 14 днів з дня надходженнятакого звернення від посадових осіб та органів Верховної Ради. Якщо вустановлені строки висновки не одержано, вважається, що зауваження відсутні./> [11]
Висновки,підготовлені за результатами експертизи, направляються головному комітету дляврахування при розгляді законопроекту та прийняття рішення стосовно подальшоїроботи над ним./> [12]
Законом проРегламент також передбачено відкликання законопроектів/>.Законопроект може бути відкликаний суб'єктом права законодавчої ініціативи,який його вніс, до включення такого законопроекту до порядку денного сесіїВерховної Ради./> Законопроект, включений до порядку денногосесії Верховної Ради, до йогоприйняття Верховною Радою в першому читанні за основу може бути відкликаний зарішенням Верховної Ради і знятий з розгляду./> [13]
Порушення питанняпро відкликання законопроекту здійснюється шляхом подання письмової заявиініціатором внесення – суб'єктом права законодавчої ініціативи на ім'я ГоловиВерховної Ради України./> [13]
Відкликаний законопроектзнімається з розгляду із відповідним зазначенням про це в базі данихзаконопроектів електронної комп'ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради. />[13]
/>Законопроекти,внесені та не прийняті до закінчення строку повноважень Верховної Радивідповідного скликання в першому читанні, вважаються відкликаними./> [13]
Законопроект вважаєтьсявідкликаним, якщо до його прийняття в першомучитанні повноваження народного депутата – ініціатора його внесення достроковоприпинено./> [13]
Законопроект, внесенийПрезидентом України або Кабінетом Міністрів України, вважається відкликаним,якщо до його прийняття в першому читанні за основу повноваження ПрезидентаУкраїни або Кабінету Міністрів України були припинені. Такий законопроектзнімається з розгляду із відповідним зазначенням про це в базі даних законопроектівелектронної комп'ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради. [13]
/>Щож стосується розгляду законопроектів, прийнятих Верховною Радою попередньогоскликання в першому і наступних читаннях/>, то Голова ВерховноїРади України попереднього скликання подає новообраній Верховній Раді перелікзаконопроектів, законів, повернутих з пропозиціями Президента України, розглядяких не було завершено прийняттям остаточного рішення щодо них Верховною Радоюпопереднього скликання. До переліку додаються звіт про виконану роботу щодопідготовки та розгляду цих питань, а також справи незавершених законопроектів./> [13]
ПрийнятіВерховною Радою попереднього скликання в першому чи наступних читанняхзаконопроекти, але не прийняті в цілому, готуються і розглядаються ВерховноюРадою нового скликання за процедурою підготовки до другого читання,встановленою Регламентом./> [13]
/>Відхиленимвважається законопроект, якщо запропоновані рішення на його підтримку неотримали необхідної кількості голосів народних депутатів. Таке відхиленнязаконопроекту заноситься до протоколу пленарного засідання Верховної Ради./> [13]
ВідхиленийВерховною Радою законопроект або законопроект, що повторює його за суттю, неможе бути внесений на поточній та наступній за нею позачерговій сесіяхВерховної Ради відповідного скликання. Відхилений законопроект знімається зрозгляду із відповідним зазначенням про цев базі даних законопроектів електронної комп'ютерної мережі веб-сайту ВерховноїРади (ст.107 Закону)./> [13]
Глава 19 ЗаконуУкраїни «Про Регламент Верховної Ради України» визначає порядок розглядузаконопроектів у першому читанні. [13]
Після включеннязаконопроекту до порядку денного сесії Верховної Ради підготовка його допершого читання здійснюється головним комітетом./> [13]
Розглядзаконопроекту при підготовці його до першого читання здійснюється в порядку,передбаченому для попереднього розгляду законопроектів. (стаття 93 Регламенту).[13]
/>Доповторного першого читання законопроекту пропозиції до законопроекту вносятьсяв 10-денний строк після дня попереднього першого читання цього законопроекту(ст./>109 Закону) [13]
Верховна Радасвоїм рішенням про одноразове відхилення від процедури, визначеної цимРегламентом, може перенести розгляд законопроекту, продовжити встановлені у ційстатті строки або скоротити їх не більш як наполовину. Скорочення строку не допускається при розгляді проекту кодексу чи іншогозаконопроекту, кількість статей, пунктів якого понад 100./>[13]
До повторногопершого читання законопроекту вносяться пропозиції лише щодо його основнихположень, принципів, критеріїв./> [13]
Стаття 110 Законувстановлює особливості розгляду альтернативних законопроектів/>.При розгляді альтернативних законопроектів головний комітет може рекомендуватиВерховній Раді взяти за основу один із них або підготувати інший законопроект, якийвноситься на розгляд Верховної Ради народними депутатами — членами цьогокомітету./> [13]
При підготовцізаконопроекту до першого читання головний комітет може викласти в ньомуальтернативні варіанти спірних положень./> [13]
Верховна Рада розглядаєальтернативні законопроекти на пленарному засіданні одночасно з основнимзаконопроектом./>
/>Занаслідками підготовки законопроекту до розгляду в першому читанні головнийкомітет ухвалює висновок, який має містити:/> 1) пропозицію проприйняття Верховною Радою щодо відповідного законопроекту (кожного зальтернативних законопроектів у разі їх внесення) одного з рішень, передбаченихстаттею 114 цього Регламенту, та обґрунтування такої пропозиції;/>2) пропозицію щодо перенесення розгляду законопроекту (в разі необхідності)./> [13]
У разі розглядуальтернативних законопроектів головний комітет може внести пропозицію пропопереднє визначення Верховною Радою основних положень, принципів, критеріїв таструктурних частин законопроекту, на яких має ґрунтуватися відповідний законопроект./> [13]
У разі якщозаконопроект потребує фінансово-економічного обґрунтування, до висновкуголовного комітету обов'язковододається висновок комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, щодо повноти та достовірностітакого обґрунтування. Головний комітет може також долучити одержані висновкиКабінету Міністрів України та інших комітетів з цього питання./>[13]
Якщо у висновкахкомітетів, яким Верховною Радою було доручено попередній розгляд законопроекту,є розбіжності, головний комітет вживає заходів щодо їх врегулювання. Питання,стосовно яких комітетами не досягнуто згоди, вносяться на розгляд ВерховноїРади./> [13]
Висновок,підготовлений головним комітетом до першого читання законопроекту, висновкивідповідних комітетів та інші супровідні документи до нього надаються народнимдепутатам не пізніш як за сім днів до дня розгляду цього законопроекту напленарному засіданні Верховної Ради./> [13]
Розглядзаконопроекту в першому читанні, як правило, проводиться за процедурою повного обговореннязаконопроектів (стаття 30 Регламенту)./> [13]
При розглядізаконопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти процедурне рішенняпро обговорення проекту за скороченою процедурою./> ОднакОбговорення за скороченою процедурою не опускається при розгляді проектівкодексів та інших законопроектів, у яких кількість статей, пунктів понад 100./> [13]
Після завершенняобговорення законопроекту в першому читанні проводиться голосування щодоприйняття одного з рішень, передбачених статтею 114 Регламенту./>[13]
Згідно ст. 114Закону «Про Регламент» рішення за наслідками розгляду законопроекту в першомучитанні./> За наслідками розгляду законопроекту в першомучитанні Верховна Рада може прийняти рішення про:/> 1) прийняттязаконопроекту за основу з дорученням головному комітету підготувати його додругого читання; 2) відхилення законопроекту;/> 3) повернення законопроектусуб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання або направлення його доголовного комітету для підготовки на повторне перше читання, визначивши прицьому основні положення, принципи, критерії, яким повинен відповідати доопрацьованийзаконопроект чи його структурні частини;/>4) опублікування законопроектуу визначеному Верховною Радою друкованому засобі масової інформації для всенародногообговорення, доопрацювання його головним комітетом з урахуванням наслідків обговоренняі подання на повторне перше читання./>
Верховна Радапісля прийняття законопроекту за основу може прийняти рішення про прийняттязаконопроекту в цілому, за умови дотримання вимог Регламенту (частина четвертастатті 102)./>
Законопроектвважається відхиленим, якщо жодне з рішень, зазначених у пунктах 1, 3, 4частини першої статті 114, не підтримано необхідною кількістю голосів народнихдепутатів. Здійснення таким чином відхилення законопроекту заноситься допротоколу пленарного засідання як рішення Верховної Ради і має наслідки,передбачені Регламентом (частина друга статті 107)./> [13]
Законопроект наповторне перше читання подається у визначений Верховною Радою строк, але непізніше 30 днів після дня його попереднього розгляду, у новій редакції,підготовленій головним комітетом та/або суб'єктом права законодавчоїініціативи, з висновками головного та інших комітетів і розглядається впорядку, передбаченому Регламентом (статті 112, 113)./> [13]
Строки подання наповторне перше читання законопроекту, щодо якого прийнято рішення провсенародне обговорення, визначаються окремою постановою Верховної Ради./>
Головний комітет та/абосуб'єкт права законодавчої ініціативи, які відповідно до рішення Верховної Радипідготували законопроект на повторне перше читання, мають право на доповідь./> [13]
Перейдемо дорозгляду порядку законопроектів у другому читанні. Пропозиції та поправки дозаконопроекту, який готується до другого читання, можуть вноситися лише до тоготексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), який прийнятийВерховною Радою за основу. Такі пропозиції та поправки вносяться в 14-денний строкпісля дня прийняття законопроекту за основу. До повторного другого читаннязаконопроекту пропозиції та поправки вносяться в 10-денний строк після дняпопереднього другого читання і лише до тих статей, їх частин, пунктів, реченьзаконопроекту, що не були прийняті в другому читанні. Пропозиції та поправки дозаконопроектів, розгляд яких не було завершено Верховною Радою попередньогоскликання (частина друга статті 106 цього Регламенту), вносяться в 14-деннийстрок після дня включення їх до порядку денного першої сесії новообраноїВерховної Ради./> [13]
Верховна Радасвоїм рішенням про одноразове відхилення від закріплених у цьому Регламентіположень може продовжити встановлені у цій статті строки або скоротити їх небільш як наполовину. Скорочення не допускається при розгляді проекту кодексу чиіншого законопроекту, кількість статей, пунктів якого понад 100./>[13]
Законопроект, підготовленийдо другого чи повторного другого читання, висновок головного комітету та іншісупровідні документи до нього надаються народним депутатам не пізніш як задесять днів до дня розгляду цього законопроекту на пленарному засіданніВерховної Ради./> [13]
Законопроект,підготовлений до другого чи повторного другого читання, має бути завізованийголовою головного комітету, керівником секретаріату цього комітету, керівникамиюридичного і редакційного підрозділів Апарату Верховної Ради. Якщо законопроектзавізований із зауваженнями, вони додаються до супровідних документів, які надаютьсянародним депутатам разом із законопроектом./> [13]
Законопроект, підготовленийдо другого читання, подається у вигляді порівняльної таблиці, яка має містити:/> 1) текст законопроекту, прийнятого за основу; />2)усі внесені та не відкликані пропозиції (можливо, із стислим обґрунтуванням), поправки,що мають суцільну нумерацію і розміщуються на рівні з відповідними статтямизаконопроекту, із зазначенням ініціаторів їх внесення – суб'єктів правазаконодавчої ініціативи;/> 3) висновок головного комітету щодовнесених пропозицій, поправок;/> 4) остаточну редакцію статейзаконопроекту, що пропонується головним комітетом для прийняття у другомучитанні./> [13]
Якщо з тих чиінших причин не всі пропозиції, поправки включені до порівняльної таблиці,головним комітетом готується і подається додаткова порівняльна таблиця./> [13]
Якщо головнийкомітет не прийняв рішення щодо тієї чи іншої пропозиції чи поправки дозаконопроекту, то остаточна редакція тексту законопроекту в цій частинізалишається комітетом в редакції першого читання./> [13]
Пропозиція,внесена у встановленому порядку до другого читання, залишається без розгляду ідо порівняльної таблиці, передбаченої частиною першою цієї статті, невключається на підставі висновку комітету, до предмета відання якого належатьпитання конституційного права, про те, що внесена пропозиція суперечить вимогамКонституції України. Такий висновок надається комітетом, до предмета відання якого належать питання конституційного права, зазверненням головного комітету у 14-денний строк з дня отримання звернення./> [13]
У разі якщо до законопроекту,підготовленого до другого читання чи повторного другого читання, не надійшлопропозицій та поправок, такий законопроект подається без порівняльної таблиці./> [13]
Під час розглядузаконопроекту в другому читанні Верховна Рада проводить його постатейнеобговорення та голосування. У разі необхідності можуть обговорюватися іставитися на голосування окремі частини, пункти, підпункти, речення або статті./> [13]
Верховна Радаможе прийняти процедурне рішення про розгляд законопроекту розділами, частинамиз проведенням щодо них самостійного обговорення і голосування. Таке процедурнерішення може прийматися після обговорення за скороченою процедурою./> [13]
До початку чи уході обговорення законопроекту в другому читанні може бути внесена пропозиціяпро обговорення і голосування спочатку тих структурних частин законопроекту, якімістять основні, вирішальні або зумовлюючі положення щодо його інших відповіднихструктурних частин. Така пропозиція обговорюється за скороченою процедурою,після чого приймається процедурне рішення. У разі внесення Погоджувальною радоюпропозицій щодо послідовності розгляду структурних частин законопроекту така пропозиціяставиться на голосування без обговорення до початку розгляду законопроекту./> [13]
Під час розгляду законопроекту в другому читанніпроводиться обговорення кожної статті в порядку її нумерації в запропонованій головнимкомітетом редакції, якщо не прийнято рішення про розгляд законопроекту в іншомупорядку відповідно до статті 119 Регламенту./> [13]
За наполяганнямініціатора внесення – суб'єкта права законодавчоїініціативи може бути проведено обговорення відхилених головним комітетомпропозицій, поправок, що стосуються цих статей./>
За наполяганнямнародних депутатів може бути проведено обговорення врахованої головнимкомітетом пропозиції, поправки з наступним голосуванням щодо її прийняття, виключенняв цілому чи її частини. У такому ж порядку може бути порушено питання про розглядпропозиції, поправки до відповідного тексту статті законопроекту, прийнятого в першомучитанні, але відсутньої у запропонованій головним комітетом редакції./> [13]
Право нароз'яснення пропозицій і поправок мають ініціатори їх внесення – суб'єкти правазаконодавчої ініціативи. Якщо до однієї статті або її частини є декількапропозицій, які виключають одна одну, їх обговорення проводиться одночасно зпослідовним, у порядку черговості їх внесення, наданням слова ініціаторам їхвнесення./> Додаткова порівняльна таблиця до законопроекту розглядається одночасноз основною порівняльною таблицею./>
Якщо своєчасновнесену пропозицію, поправку не було надано народним депутатам, це неперешкоджає її обговоренню і голосуванню на цьому ж пленарному засіданніВерховної Ради. Зміст пропозиції чи поправки оголошується головуючим напленарному засіданні або ініціатором її внесення – суб'єктом права законодавчоїініціативи./> [13]
Стаття 121 Законупро Регламент визначає особливості голосування при розгляді законопроектів у другомучитанні./> Верховна Рада проводить голосування по кожнійпропозиції, поправці, відхиленій головним комітетом, якщо на цьому наполягаєініціатор внесення – суб'єкт права законодавчої ініціативи./>[13]
Після завершеннярозгляду пропозицій, поправок, що надійшли до відповідної статті законопроекту, Верховна Радапроводить голосування щодо статті в цілому./> [13]
У разі якщо ненадійшло пропозицій і поправок до статей або немає зауважень до запропонованогоголовним комітетом тексту законопроекту і народні депутати, пропозиції чипоправки яких відхилені головним комітетом, не наполягають на їх голосуванні,головуючий на пленарному засіданні може об'єднати голосування в цілому щододекількох таких послідовно розміщених статей. Їх текст підлягає оголошенню, якщона цьому наполягає хоча б один народний депутат./> У разі якщожоден із внесених на друге читання варіантів статті голосуванням не підтримано,стаття вважається відхиленою./> [13]
Після завершенняпостатейного розгляду законопроектуВерховна Рада проводить голосування щодо прийняття законопроекту в другому читанні.Якщо до законопроекту немає зауважень народних депутатів, головуючий напленарному засіданні може поставити його на голосування в цілому як акт ВерховноїРади./> [13]
Голосування законопроектув цілому не проводиться, якщо внаслідок неприйняття Верховною Радою тих чиінших статей законопроекту або суттєвої зміни запропонованої головним комітетомредакції окремих структурних частин законопроекту в тексті виникають суперечності чи прогалини, яківиключають можливість застосування норм законопроекту після його остаточногоприйняття та набрання ним чинності./> [13]
Якщо законопроектне поділяється на статті, пункти, то на голосування ставляться окремо назвазаконопроекту, його текст та законопроект у цілому./> [13]
До проведенняголосування щодо прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому ВерховнаРада може доручити головному комітету чи утвореній Верховною Радою редакційнійгрупі внести редакційні уточнення з урахуванням поправок, внесених безпосередньона пленарному засіданні Верховної Ради під час розгляду законопроекту./> [13]
Згідно ст. 123 зарезультатами розгляду законопроекту в другому читанні Верховна Рада приймаєрішення про:
/>1)прийняття законопроекту в другому читанні та доручення головному комітетупідготувати його до третього читання;
/>2)відхилення законопроекту;/>
3) прийняттязаконопроекту в другому читанні та в цілому;
/>4)прийняття законопроекту в другому читанні, за винятком окремих розділів, глав,статей, частин статей, та направлення їх головному комітету на доопрацювання з наступним поданнямзаконопроекту на повторне друге читання;
/>5)повернення законопроекту головному комітету на доопрацювання з наступнимподанням на повторне друге читання./>
У разі прийняттярішення, передбаченого пунктом 4частини першої статті 123, Верховна Рада визначає частини, розділи, глави,статті, частини статей, що підлягають доопрацюванню./> [13]
Законопроект вважаєтьсявідхиленим, якщо жодне із запропонованиху пунктах 1, 3 – 5 частини першої цієї статті рішень не отримає на підтримку необхідноїкількості голосів народних депутатів./> [13]
Якщо запропонованийголовним комітетом текст законопроекту прийнято без внесення змін до нього,якщо до нього немає зауважень відповідних структурних підрозділів Апарату Верховної Ради, Верховна Радаможе прийняти рішення про прийняття законопроекту в другому читанні та вцілому./> [13]
Розглядзаконопроектів у повторному другому читанні/> передбаченийст.124 Закону про Регламент.
На повторне другечитання законопроект подається головним комітетом у вигляді порівняльноїтаблиці. [13]
/>Наповторне друге читання головний комітет подає лише пропозиції, поправки,внесені після другого читання, до статей чи їх частин, що не були прийняті удругому читанні. При цьому включаються всі пропозиції, поправки, у тому числі йті, що були внесені до цих статей чи їх частин на попереднє друге читання./> [13]
Якщо на повторнедруге читання повернено лише окремі структурні частини законопроекту,порівняльна таблиця готується лише щодо цих структурних частин./>[13]
Повторне друге читаннязаконопроекту здійснюється за процедурою другого читання (статті 119-123 Регламенту)./> [13]
Глава 21 Законупро Регламент передбачає розгляд законопроектів у третьому читанні. Дозаконопроекту, який готується до третього читання, поправки вносяться у 5-деннийстрок після дня попереднього читання./> [13]
До третьогочитання законопроекту, який готується головним комітетом, вносяться лишепоправки щодо внесення виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей утексті законопроекту, а також поправки, внесені з метою узгодження між собоюструктурних частин прийнятого у другому читанні законопроекту без зміни його змісту.Будь-які інші поправки відхиляються головним комітетом без розгляду їх по суті./> [13]
Законопроект,підготовлений до третього читання, разом із висновком головного комітету таіншими супровідними документами щодо нього надається народним депутатам непізніш як за п'ять днів до дня його розгляду./> [13]
Законопроект,підготовлений до третього читання, має бути завізований головою головногокомітету, керівником секретаріату цього комітету та керівниками юридичного іредакційного підрозділів Апарату Верховної Ради. Якщо законопроект завізованийіз зауваженнями, вони додаються до супровідних документів, які надаються народнимдепутатам разом із законопроектом./> [13]
Для розглядузаконопроекту в третьому читанні головним комітетом подається порівняльнатаблиця, яка містить остаточну редакцію законопроекту і складається відповідно довимог Регламенту (стаття 118)./> [13]
Одночасно іззаконопроектом, підготовленим до третього читання, головним комітетомподаються:/> 1) перелік законів, до яких у зв'язку з прийняттямцього закону необхідно внести зміни (за їх наявності);/> 2)одержаний головним комітетом, у разі необхідності, від Кабінету Міністрів Україниплан організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційнихзаходів для введення в дію закону після прийняття законопроекту;/>3) проекти актів Кабінету Міністрів України, інших центральних органіввиконавчої влади, прийняття яких передбачено в законопроекті, що розглядається,або є необхідним для введення відповідного закону в дію, якщо Верховною Радоюприймалося рішення про необхідність розробки таких проектів актів./> [13]
Стаття 128.встановлює порядок розгляду законопроектів у третьому читанні./>
У третьомучитанні розглядаються і приймаються рішення щодо поправок (внесення виправлень,уточнень, усунення помилок, суперечностей в тексті законопроекту), поданих післяприйняття законопроекту в другому читанні./>
Розглядзаконопроекту у третьому читанні включає:/>
1) голосуваннящодо статей законопроекту, текст яких зазнав змін після їх прийняття у другомучитанні;/>
2) голосуваннящодо проекту постанови, внесеного народними депутатами – членами головногокомітету, про схвалення підготовленого Кабінетом Міністрів України плануорганізаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційнихзаходів щодо введення в дію закону після прийняття законопроекту;
/>3)голосування законопроекту в цілому./>
Після прийняттязакону в цілому внесення до його тексту будь-яких змін (за винятком виправленняграматичних чи технічних помилок) допускається лише за пропозицією Голови ВерховноїРади України в порядку, визначеному Регламентом (стаття 131)./>[13]
/>Зарезультатами розгляду законопроекту у третьому читанні Верховна Рада можеприйняти рішення про:
/>1)прийняття закону в цілому і направлення його на підпис Президенту України;
/>2)перенесення голосування щодо законопроекту в цілому у зв'язку із прийняттямрішення про перенесення розгляду законопроекту або до подання КабінетомМіністрів України проектів актів, прийняття яких передбачено в законопроекті,що розглядається;
/>3)схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнськийреферендум;
/>4)відхилення законопроекту./>
У разі прийняттярішення, зазначеного в пункті 3 частини першої цієї статті, винесеннязаконопроекту на всеукраїнський референдум та визначення його результатівздійснюються відповідно до положень Конституції України та законів, що регулюютьпитання проведення всеукраїнського референдуму./> [13]
У разі якщо ВерховноюРадою не прийнято жодного з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статтірішень, законопроект вважається відхиленим. [13]
Закон продержавний бюджет підлягає голосуванню в цілому, якщо внаслідок внесених донього змін чи доповнень зменшується сума надходжень до державного бюджету абозростає сума видатків з нього. Закон або постанова Верховної Ради про порядоквведення в дію закону про внесення змін чи доповнень до закону або про йогоскасування повинні містити положення про правові наслідки для суб'єктівправовідносин, які настануть у зв'язку з внесенням до чинного закону змін,доповнень або його скасуванням. Верховна Рада здійснює тлумачення чиннихзаконів, їх окремих положень, яке має нормативний характер. Про тлумаченнязакону чи його окремих положень Верховна Рада приймає постанову. Тлумаченнязакону не повинно суперечити самому закону, іншим чинним законам і не повинностворювати нові правовідносини. Тлумачення договорів між державами здійснюєтьсязгідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів від 23 травня1969 року. Пріоритетним напрямом законодавчої функції Верховної Ради є внесеннязмін до Конституції у межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції,та прийняття законів.
Законопроект провнесення змін до Конституції може бути поданий до Верховної Ради Президентомабо не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складуВерховної Ради (ст. 154 Конституції). Законопроект про внесення змін доКонституції України, крім розділу І «Загальні засади», розділу III«Вибори. Референдуми» і розділу XIII «Внесення змін доКонституції України», попередньо схвалений більшістю від конституційногоскладу Верховної Ради, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесіїВерховної Ради за нього проголосувало не менш як дві третини відконституційного складу Верховної Ради. [14]
Порядоквнесення змін до розділів І, III і XIII Конституції значно складніший, оскількиці розділи стосуються основ конституційного ладу і стабільності самоїКонституції. Відповідно до ст. 156 Конституції, законопроект про внесення зміндо розділів І, III і XIII подається до Верховної Ради Президентом або не меншяк двома третинами від конституційного складу Верховної Ради і, за умови йогоприйняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради,затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом.[14]
Законопроектпро внесення змін до Конституції, який розглядався Верховною Радою і не бувприйнятий, може бути поданий до Верховної Ради не менш як через рік від дняприйняття такого рішення щодо даного законопроекту. [14]
3.ПРИЙНЯТТЯ ТА ВВЕДЕННЯ В ДІЮ ЗАКОНУ
Опублікуванняі введення в дію законів «промульгація» – це завершальна стадія право творенняв законодавчому процесі. Під нею розуміють санкціонування Президентомприйнятого Верховною Радою закону шляхом власноручного підписання і йогоофіційного обнародування. Промульгація містить такі основні моменти:
а)підписання закону Президентом;
б)прийняття його до виконання;
в)офіційне оприлюднення (обнародування, оприлюднення);
г)набрання законом чинності.
Тількипісля процедури промульгації закон, як правило, набуває обов’язкової сили длявсіх суб’єктів правовідносин, які він регулює. [15]
Стаття94 Конституції визначає, що закон підписує Голова Верховної ради і невідкладнонаправляє його Президентові України. Відповідно до пунктів 29 і 30 ст. 106Конституції глава держави підписує закони, прийняті Верховною Радою України,або має право відкладального вето щодо прийнятих Верховною Радою законів знаступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради. [16]
Післяодержання закону Президент протягом 15 днів може вивчати його, залучати доцього вчених, спеціалістів, експертів, проводити консультації с компетентнимиособами і органами. Уразі згоди з текстом Закону Президент підписує цей закон,що є фактом прийняття його до виконання, офіційного та організаційногооприлюднення. Вважається схваленим Президентом і має бути підписаний таофіційно оприлюднений також закон який Президент протягом 15 днів не повернувна повторний розгляд Верховної Ради. [17]
Офіційнимоприлюдненням вважається публікація закону у «Відомостях Верховної РадиУкраїни» протягом 30 днів, а також у газеті «голос України» протягом 5 днів здня його підписання Президентом. Закон набирає чинності через 10 днів з дняйого офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачене самим законом але нераніше з дня його опублікування. Закони та постанови Верховної Ради можуть бутиопубліковані в інших органах друку, обнародувані по телебаченню, радіо,переданні телеграфом, розіслані відповідними засобами зв’язку державниморганам, установа та організаціям. Верховна Рада сприяє їх опублікуванню уперекладі на інші мови, якими користується більшість населення відповіднихмісцевостей. [17]
У тихвипадках, коли Президент як глава держави, гарант державного суверенітету,додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина, після вивченнязакону дійшов висновку про необхідність скористатися своїм конституційнимправом вето, такий закон разом з постановою Верховної Ради про порядок введенняйого в дію повертаються Президентом для повторного розгляду до Верховної Ради.Відхиляючи закон, Президент надсилає до Верховної Ради також сформульовані імотивовані пропозиції щодо закону в цілому і до окремих його статей. [17]
ВетоПрезидента скасовує результати голосування за закон в цілому. Повторний розглядзакону, повернутого Президентом, є невідкладним. Пропозиції Президентарозглядаються спочатку в профільних комітетах парламенту, а потім на йогопленарному засіданні. [17]
ВерховнаРада може погодитись з пропозиціями Президента. В такому разі для їх прийняттянеобхідна проста більшість голосів від конституційного складу парламенту. Якщоаргументи Президента не знайшли підтримки в парламенті, вони повинні бутиподолані шляхом голосування не менше як двома третинами голосів. В такому разіПрезидент зобов’язаний промульгувати цей закон, тобто підписати та офіційнооприлюднити його протягом десяти днів. [17]
Якщопісля доопрацювання в головному комітеті на пленарному засіданні Верховної Радипри наступному повторному розгляді закон не отримав необхідної кількостіголосів народних депутатів на підтримку, він вважається відхиленим. [17]
Тлумаченнязаконів є однією із стадій законодавчого процесу, яке фактично започатковуєвтілення правової норми в життя. Стаття 147 Конституції України визначає, щопитання відповідність законів та інших правових актів Конституції України таофіційного тлумачення Конституції і законів України вирішує Конституційний СудУкраїни, який є єдиним органом конституційної юрисдикції в державі. ЗаконУкраїни «Про Конституційний Суд України» визначає коло суб’єктів, формизвернень та підстави для відкриття стосовно офіційного тлумачення Конституціїта законів України. Формами звернень до Конституційного Суду є конституційнеподання та конституційне звернення .
Втому разі, що Конституційний Суд дійде висновку, що є потреба в офіційномутлумаченні, в резолютивній частині свого рішення по справі він офіційнотлумачить положення Конституції чи законів, щодо яких було подано конституційнеподання чи конституційне звернення. [18]
Конституційнийсуд України може також з власної ініціативи розглянути й вирішити питання щодонеконституційності того чи іншого закону повністю або в окремій його частині.Якщо при його тлумаченні були виявлені ознаки невідповідності КонституціїУкраїни. В такому разі правові норми оголошуються не чинними і втрачаютьчинність від дня прийняття Конституційним Судом рішення про їхнеконституційність. [18]
Серцевинузаконодавчої діяльності будь-якої країни становить законодавчий процес. Вінпередбачений Конституцією та законами України і являє собою порядок здійсненнязаконодавчих функцій та реалізації законодавчих повноважень. [19]
Аналізуючичинне законодавство, законодавчий процес можна охарактеризувати як суворорегламентовану процедуру прийняття закону, починаючи із законодавчої ініціативиі завершуючи опублікуванням прийнятого закону. [19]
Упарламентах різних країн світу законодавчий процес здійснюється у найрізноманітнішихформах, що, насамперед, зумовлено політичною системою, правовою свідомістю,правовою культурою суспільства, політичною та економічною ситуацією в країні,складом парламенту та іншими факторами. Разом з тим, законодавчі процедуримають чимало спільного. Так, стадії законодавчого процесу можна назвати«аналогічними» майже в усіх сучасних державах, діяльність яких ґрунтується напринципах розподілу влад, верховенства права, демократизму тощо. [19]
Законодавчийпроцес включає в себе декілька пов’язаних між собою і взаємообумовлених етапівзаконодавчої діяльності, які є стадіями законодавчого процесу. Вониздійснюються послідовно, в установленому порядку, і діяльність по створеннюзаконів повинна пройти всі ці етапи. [19]
Законодавчийпроцес складається з таких основних стадій: законодавчої ініціативи; розглядузаконопроекту в декількох читаннях (обговорення законопроекту); прийняттязакону; опублікування та набрання ним чинності. [19]
Законодавчийпроцес в Україні повинен бути побудований таким чином, щоб сприяти найповнішомувираженню в законах волі народу, виробленню найбільш правильних і доцільнихформ законодавчого регулювання суспільних відносин. [19]
Основнимиучасниками законодавчого процесу є визначені Конституцією України суб’єктиправа законодавчої ініціативи та законодавчий орган влади. Крім того,учасниками законодавчого процесу на різних етапах можуть бути підрозділизаконодавчого органу влади (комітети, погоджувальні комісії, структурніпідрозділи апарату, які здійснюють правову та лінгвістичну експертизи), різнідержавні, наукові та громадські організації, які готують проекти законів чипіддають їх експертизі. [19]
Розроблятизаконопроекти, пропозиції щодо чинного законодавства в ініціативному порядкумають право всі громадяни України та юридичні особи. Однак вносяться вони нарозгляд Верховної Ради лише від імені осіб або органів, які мають правозаконодавчої ініціативи визначене в ст. 93 Конституції України – це ПрезидентУкраїни, народні депутати України, Кабінет Міністрів України, Національний банкУкраїни. [19]
Створеннярозвинутого і дійового законодавства в Україні можливе лише за умови розробки іприйняття законодавчих актів на належній науково-аналітичній основі. Аналізузагальнень дає можливість зробити відповідні висновки і сформулювати необхідніпропозиції. Саме цілеспрямоване застосування науки про державу та право, яказокрема покликана забезпечити плодотворну законотворчу діяльність в Україні,дозволити отримати систематизовану суму знань про державно-правові явища,процеси тенденції і закономірності, які характеризують нинішнє становлення ірозвиток нашого суспільства, правових основ його функціонування. [20]
Безвідповідного наукового досліду неможливо за короткі строки домогтисяефективності законотворчого процесу, високої юридичної якості законодавчихактів. Відсутність у ряді випадків такого підходу призводить до негативнихнаслідків. [20]
Післяпроголошення незалежності, за минулий період Верховною Радою було прийнятобезліч важливих законодавчих актів в галузі конституційного, адміністративного,цивільного, господарського, трудового, кримінального, цивільно-процесуальногота кримінально-процесуального законодавства. [20]
Однакна даний час існує велике коло питань, які потребують законодавчоговрегулювання. А отже потрібно на вищому рівні (а саме суб’єктам законодавчогопроцесу) проаналізувати дані питання та прийняти відповідні закони, які бусунули наявні прогалини в законодавстві. [20]
Саменалагоджена робота та тісний взаємозв’язок учасників законодавчого процесунадасть можливість вдосконалити національну правову систему, враховуючинаціональний та міжнародний досвід. [20]
Питаннястворення розвинутого власного законодавства особливо є актуальним для Українив обстановці посилення інтеграційних процесів в Європі. Постають й питання, іззближенням національного законодавства із законодавством пострадянських країн.Адже у специфіці правового регулювання суспільних відносин є чимало спільного.[20]
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. КосинськийВ. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії і етапи // ПравоУкраїни. – 1999. – № 6 – С. 26 – 27.
2. КравченкоВ.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – 4-те вид., перероб. ідоп. – К.: Атіка, 2007. – 568 с. – С. 289 – 290.
3. Касынюк Л.А. Основы конституционногоправа Украины. – Х.: «Одиссей», 2003. – 256 с. – С. 68 – 69.
4. ПогорілкоВ.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України: Підручник / за ред. В.Ф.Погорілко. – К: Наукова думка, Прецедент, 2006. – 344 с. – С. 191 – 192.
5. ЗаконУкраїни «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.02.2010 р. //ГолосУкраїни. – 17.02.2010. – N 28. – С. 10.
6. ФрицькийО.Ф. Конституційне право України: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.:Юрінком Інтер, 2000. – 512 с. – С. 308.
7. ПогорілкоВ.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України: Підручник / за ред. В.Ф.Погорілко. – К: Наукова думка, Прецедент, 2006. – 344 с. – С. 192.
8. ЗаконУкраїни «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.02.2010 р. /ГолосУкраїни. – 17.02.2010. – N 28. – С. 10 – 11.
9. Мудра О.Роль комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі // Право України.– 2000. – № 12. – С. 30.
10. Закон України «Про РегламентВерховної Ради України» від 10.02.2010 р. /Голос України. – 17.02.2010.– N 28. – С. 11 – 12.
11. Закон України «Про РегламентВерховної Ради України» від 10.02.2010 р. /Голос України. – 17.02.2010.– N 28. – С. 12.
12. Закон України «Про комітетиВерховної Ради України» Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст.134.
13. Закон України «Про Регламент ВерховноїРади України» від 10.02.2010 р. /Голос України. – 17.02.2010. – N 28. –Ст. 12.
14. Конституція України: Прийнятана V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної РадиУкраїни. 1996. – № 30. – Ст. 141.
15. Косинський В. Законодавчийпроцес та процедура, їх основні стадії і етапи// Право України. – 1999. – № 6.– С. 29.
16. Конституція України: Прийнятана V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної РадиУкраїни. 1996. – № 30. – Ст. 141.
17. Косинський В. Законодавчийпроцес та процедура, їх основні стадії і етапи // Право України. – 1999. – №6. – С. 29 – 30.
18. Закон України « ПроКонституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
19. Мудра О. Роль комітетівВерховної Ради України у законодавчому процесі // Право України. – 2000. – №12. – С. 29.
20. Опришко В. Законотворчомупроцесу – наукове забезпечення // Право України. – 1996. – № 5. – С. 52 – 53.
Додаток 1
Стадії законодавчогопроцесу
Розробка законопроекту
Обговорення законопроекту в Комітетах Верховної Ради України
Розгляд законопроекту Верховною Радою України на пленарному засіданні ( два-три читання)
Прийняття закону
Підписання закону Головою Верховної Ради України і передача його Президенту України
Розгляд і підписання закону Президентом України
Публікація закону
Закон набирає чинності
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Додаток 2
ВзаємодіяВерховної Ради і Президента під час прийняття законів
Закон прийнято Верховною Радою
Закон підписує Голова Верховної Ради
Закон передається на підпис Президенту
15 днів
Президент згодний
з Законом Президент не згодний з законом і повертає його у Верховну Раду зі своїми зауваженнями
Верховна Рада погоджується із зауваженнями, вносить зміни і приймає закон з цими змінами Верховна Рада відхиляє зауваження президента і підтверджує прийняття закону більшістю 2/3 голосів
10 днів
Президент підписує закон Президент зобов’язаний підписати закон, незалежно від свого ставлення до нього Підписаний Президентом закон передається для публікації /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />