ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.Загальна характеристика змішаних договорів
1.1 Поняття та класифікація договорів
1.2 Поняттязмішаного договору
РОЗДІЛ 2.Укладення та визначення змісту змішаних договорів
2.1 Укладення змішаних договорів. Формидоговорів
2.2 Умови змішаних договорів
2.3 Способи забезпечення зобов’язань зазмішаними договорами
РОЗДІЛ 3.Виконання і відповідальність сторін за змішаними
договорами
3.1 Особливості виконання змішанихдоговорів
3.2 Цивільно-правова відповідальність зазмішаними договорами
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Цивільне правозавжди відігравало і буде відігравати важливу роль у захисті інтересів громадяні суспільства. Недарма Цивільний кодекс називають другою (економічною)конституцією держави.
Цивільнимзаконодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини ( цивільнівідносини ), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновійсамостійності їх учасників.
Тенденція до підвищенняролі договору в сучасних умовах пов‘язана з корінним реформуванням економічноїсистеми країни. Ключове значення для такого реформування мало визнанняприватної власності і поступовий зріст її значення в ринковій економіці,звуження до необхідних меж державного регулювання господарських відносин,встановлення свободи вибору контрагентів тощо.
Новий Цивільний кодексУкраїни визнав підвищену роль договору. Це знайшло своє формальне відображенняв тому, що тільки у Книзі п’ятій із загальної кількості 710 статей, щорегулюють окремі види зобов’язань, 508 присвячено окремим видам договорів. Лишеодне це приблизно в два з половиною рази переважає кількість спеціальних“договірних” статей у Цивільному кодексі УРСР 1963 р.
Цивільний кодексзакріпив цілком нові для вітчизняного законодавства договірні конструкції.Тепер контрагентам не потрібно займатися винахідництвом, щоб, наприклад,оформити договір транспортної експедиції чи комерційної концесії, контракт науправління майном чи договір ренти – можливість укладення відповідних договорівбезпосередньо передбачена в кодексі. Крім того, у Цивільному кодексірозширено й перелік уже відомих договорів. Одним із найсуттєвіших нововведеньстало пряме закріплення можливості укладати змішані договори. За таких обставиннадзвичайно актуальною стає проблема аналізу норм нового цивільногозаконодавства, сутності правовідносин, що виникають при укладенні названихдоговорів. Згадані новели цивільного законодавства зумовили підвищення інтересудо проблем договірного права, що останнім часом стали предметом численних науковихдосліджень (О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць, М.В. Сібільов та ін.).
Метою курсовоїроботиє з’ясування змістузмішаного договору, виявлення ознак та правової природи цих договорів, а такожвизначення засобів удосконалення правового регулювання у цій сфері.
Для досягненняпоставленої мети основна увага у даній роботізосереджена на вирішенні таких завдань:
- уточнити поняттяцивільно-правового договору в контексті Цивільного кодексу України та провестикласифікацію договорів;
- виявити юридичнуприроду змішаного договору в цивільному праві України;
- дослідити порядокукладення змішаних договорів та визначення їх форми;
- встановити умовизмішаних договорів;
— дослідити способизабезпечення зобов’язань за змішаними договорами;
- з’ясувати особливостівиконання змішаних договорів;
- виявити особливостівідповідальності за змішаними договорами;
— сформулюватиконкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з дослідженихпитань.
Об’єктом роботиєправові відносини, що складаються при укладенні, виконанні та невиконаннізмішаних договорів.
Предметом єцивільно-правові положення та закономірності регулювання відносин, щоскладаються при укладенні, виконанні та невиконанні змішаних договорів.
1. Загальна характеристика змішаних договорів
1.1 Поняття та класифікація договорів
Чіткевизначення поняття договору необхідне для правильного розуміння суті змішаногодоговору. Чи є змішаний договір одним договором, чи це є два або більшедоговорів? Відповісти на це запитання без з’ясування поняття договорунеможливо.
Засвоєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином.Категорії «правочин» і «договір» співвідносяться між собою як загальне іокреме: кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором. Договорамиє лише дво – чи багатосторонні правочини, тоді як правочином можуть бути такождії однієї особи, спрямовані на встановлення, зміну, припинення тощо цивільнихправ і обов'язків (односторонні правочини). Отже, на договори поширюютьсязагальні положення щодо правочинів, встановлені гл. 16 ЦК.
Слідзазначити, що поняття «договір» використовується також в інших галузяхзаконодавства «(наприклад, трудовий договір, адміністративний договір тощо).Проте там договір виступає як категорія відповідної галузі права з відповіднимиособливостями визначення та правового регулювання. До деяких з таких договірнихвідносин цивільно-правові норми можуть застосовуватися за умови, що це прямопередбачено законодавством.
Отже,цивільно-правовий договір –домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну таприпинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).
Основнимиознаками договору є:
• домовленість,тобтодля його існування має бути компроміс, збіг волевиявлення учасників;
• домовленістьдвох чи більше осіб, тобто з волевиявлення лише однієї сторони не можевиникнути договір;
• спрямованістьна встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, щосвідчить про його правову природу юридичного факту.
Окрімцього, договір можна розглядати ще й як відповідні договірні правовідносини, щовиникли внаслідок укладення договору, а також як певний документ.
Аналізуючицивільно-правовий договір слід зауважити, що чинне законодавство визначає, щосторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умовдоговору з урахуванням вимог чинного законодавства, звичаїв ділового обороту,вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК). Це положення закріплюєодин з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин – принципсвободи договору. Свобода договору також є поняттям багатозначним і має такіскладові:
1)свобода в укладенні договору, тобто відсутність будь-яких />примусів,щодо того, вступати суб'єктам в договірні відносини, чи ні. Винятки з цьогоправила може бути встановлено тільки в законі, або з деяких зобов'язань,наприклад, примусово можуть укладатись публічні договори, якщо у підприємця єможливість надати споживачеві відповідні товари (роботи, послуги) (ч. 4ст. 633 ЦК), або договори, які має бути укладено внаслідок укладенняпопереднього договору (ст. 635 ЦК) тощо;
2) свободавибору характеру договору, що укладаються, а цеозначає, що сторони самі для себе вирішують, який саме договір їм укладати. Прицьому, вони можуть укладати як договір, що передбачений чинним законодавством,так і такий, що ним не передбачений, проте відповідає загальним засадамцивільного законодавства (ч. 1 ст. 6 ЦК). Однак і ця складова маєпевні застереження, наприклад, якщо сторони задля приховування договору купівлі-продажунерухомості сторони укладають договір дарування, то останній буде визнанонедійсним у порядку ст. 235 ЦК;
3) вільнийвибір контрагента за договором, тобто сторонишукатимуть того контрагента, який максимально підходить їм за тими чи іншимиознаками. Але й цю свободу може бути обмежено у випадках, що передбачено чиннимзаконодавством, наприклад, переважне право співвласника на купівлю частки управі спільної часткової власності (ст. 362 ЦК), або ж укладення договорівпро закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти здійснюється лише зсуб'єктами, які стали переможцями в процедурі закупівлі за результатамирозгляду тендерних пропозицій (ст. 34 Закону України «Про закупівлютоварів, робіт і послуг за державні кошти») тощо;
4) вільнийвибір умов договору, що означає, що сторони на власнийрозсуд визначають зміст цього договору, формують конкретні умови тощо.Обмеженість цієї свободи також може бути передбачено за прямою вказівкоюзаконодавства, або ж якщо це випливає зі змісту цього договору, або ж сутностівідносин між сторонами, наприклад, якщо сторони в договорі не визначилиістотних для цього договору умов, то його вважатимуть неукладеним, тобто таким,що взагалі не породжує правових наслідків. Іноді таке обмеження щодо вільноговибору умов договору може стосуватися визначення ціни за договором, у випадках,коли ціна регулюється державними органами, наприклад, щодо хліба, медикаментів,комунальних послуг тощо.
Розмаїттявідносин, врегульованих цивільним правом, а також існування в сучасному світі безлічіправових систем, а отже, існування в різних країнах неоднакових доктринальних ізаконодавчих підходів щодо визначення договорів зумовлює різноманітність їхкласифікацій. Більшість класифікацій правочинів поширюється надоговори як їх різновид.
Класифікаціядоговорів має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Так,виявлення спільних типових рис договорів і відмінностей між ними полегшує длясуб'єктів правильний вибір виду договору, забезпечує його відповідність змістурегульованої діяльності. Крім того, класифікація сприяє подальшомувдосконаленню і систематизації законодавства, слугує меті кращого дослідженнядоговорів. Класифікація договорів здійснюється за різними підставами, щообираються залежно від поставлених цілей.
Залежновід моменту виникнення прав і обов'язків у сторін договору розрізняють договориконсенсуальні і реальні.
Консенсуальнідоговори – це договори, які вважаються укладеними з моменту досягнення угоди зусіх істотних умов у формі, що вимагається законом. До них, зокрема належать:купівля-продаж, кайм, доручення, комісія, спільна діяльність та інші.
Реальнимиє договори, в яких для виникнення прав і обов'язків недостатньо угоди, анеобхідна ще й передача речі (речей). Наприклад, договір позики вважаєтьсяукладеним не з моменту, коли сторони домовилися про те, що гроші будутьпередані в борг, і моменту передачі їх позичальнику.
Практичнезначення такого поділу полягає в тому, що при консенсуальних договорах спір провиконання обов'язків і відповідальність за їх невиконання може вирішуватисясудовими органі ми вже після досягнення сторонами угоди, навіть якщо переданнямайна ще не відбулося.
Однак,як зазначалося вище, для деяких договорів потрібні тільки досягнення угоди, аще й оформлення належним чином, без чого договір не вважається укладеним.
Залежновід характеру розподілу прав і обов'язків між учасниками угоди договориподіляються на односторонні та взаємні – у ст. 626 ЦК вони іменуютьсядвосторонніми та багатосторонніми.
Уодносторонньому договорі одна із сторін має лише права, інша – лише обов'язки.Таким, наприклад, є договір позики, і позикодавця є лише право вимагатиповернення боргу, а у позичальника – лише обов'язок виконати вказану вимогу.
Взаємні(синалагматичні) договори завжди породжують права та обов'язки для кожного зучасників.
Зурахуванням наявності або відсутності еквівалентності відносин договориподіляються на оплатні і безвідплатні.
Якщообов'язку однієї особи щось зробити або передати, і виконати відповідаєобов'язок контрагента надати зустрічне задоволення у грошовій або іншійматеріальній формі, то це відплатний договір. Таких договорів, де діївиконуються на відплатних засадах, у цивільному праві більшість. Вонивстановлюються у вигляді загального правила (ч. 5 ст. 626 ЦК).
Якщож передача майна, надання послуг тощо не супроводжується відповідноюкомпенсацією з боку іншої сторони, то це договір безвідплатний. Таким є,наприклад, договір дарування, де дарувальник безвідплатно передає іншій особі увласність майно.
Заступенем юридичної завершеності можна виокремити договори остаточні тапопередні.
Остаточнідоговори безпосередньо породжують права та обов’язки сторін щодо виконанняробіт, надання послуг, передачі майна тощо. Переважна кількість договорів маєсаме такий характер.
Попереднійдоговір таких прав та обов'язків безпосередньо не породжує. Він лише створюєінший, досить своєрідний обов'язок: після закінчення певного строку (чи знастанням певного терміну) укласти передбачений ним новий договір (ст. 635ЦК). Іншими словами, попереднім договором є угода про укладення договору вмайбутньому.
Залежновід значення договору для задоволення певних інтересів розрізняють звичайні(приватноправові) договори і договори публічні.
Допублічних договорів належать договори, укладені комерційною організацією зметою встановити її обов'язки щодо продажу товарів, виконання робіт і паданняпослуг, що їх такі організації за характером своєї діяльності мають здійснюватистосовно кожного, і т до них звернеться (роздрібна торгівля, перевезеннятранспортом загального користування, послуги зв'язку, енергопостачання,готельне обслуговування тощо).
Режимпублічних договорів є винятком із загального правила, яке ґрунтується напринципі свободи договорів. Вказаний виняток є одним із випадків дії публічнихзасад у цивільному праві. Режим публічних договорів є прямо протилежним режимусвободи договорів, який найповніше виражає приватноправові засади, щостановлять основу цивільного права.
Зурахуванням значення договору для визначення кола повноправних учасниківрозрізняють основні договори і договори приєднання.
Основнийдоговір є первісною і головною підставою визначенні прав і обов'язків учасниківзобов'язання.
Значеннядоговору приєднання полягає в тому, що його умови визначені однією із сторін уформулярах або в інших стандартних формах можуть бути прийняті другою стороноюне інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Цеозначає: «або погоджуєшся з усім, що я пропоную, або договору не буде». Тому,можливо, більш точним, ніж «приєднання», може вважатися термін «продиктованийдоговір». Він дозволяє підкреслити обидві ознаки вказаних договорів: і те, щоособа приєдналася до основного договору, не маючи можливості обговорювати йогоумови, і те, що вона змушена була внаслідок якихось причин вчинити саме так.
Юридичнапрактика, особливо у сфері господарської діяльності, досить широко використовуєдоговори приєднання, що й зумовило введення такого виду договорів у новий ЦК.
Залежновід цілей укладення розрізняють такі групи цивільно-правових договорів:
–договори про передачу майна у власність, повне господарське відання абооперативне управління (купівля-продаж, постачання, контрактація, позика, міна,дарування, постачання енергоресурсів);
–договори про передачу майна у тимчасове користування (майновий найм, оренда,житловий найм, побутовий прокат, безоплатне користування майном, лізинг);
–договори про виконання робіт (побутовий підряд, підряд на капітальнебудівництво, договір на виконання проектних І розвідувальних робіт, договір навиконання аудиторських робіт);
–договори про передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійнідоговори, договори про передачу науково-технічної продукції);
–договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія,зберігання, договір про посередницькі послуги, довічне утримання, кредитнийдоговір);
–договори про спільну діяльність (установчий договір, угоди про науково-технічнуспівпрацю).
Найбільшдискусійною і в той же час найбільш значимою є класифікація договорів за типами(видами). Беручи за основу правову мету (спрямованість) договорів, усі види ітипи договорів, передбачені в ЦК України, можна згрупувати таким чином (типидоговорів є ширшими підрозділами класифікації (наприклад, купівля-продаж,дарування) і включають у себе більш дрібні – види, такіяк:
1. Договорипро передачу майна у власність, повне господарське відання або оперативнеуправління: купівля-продаж (роздрібна купівля-продаж, поставка, контрактаціяс/г продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу,міна); дарування; рента; довічне утримання (догляд).
2. Договорипро передачу майна у тимчасове користування: найм (оренда) (прокат, найм(оренда) земельної ділянки, найм будівлі або іншої капітальної споруди, найм(оренда) транспортного засобу, лізинг, найм (оренда) житла); позичка(безоплатне користування майном).
3. Договорипро виконання робіт: підряд (побутовий підряд, будівельний підряд, підряд напроектні та пошукові роботи); виконання науково-дослідних абодослідно-конструкторських та технологічних робіт.
4. Договорипро надання послуг: перевезення; транспортне експедирування; зберігання(зберігання на товарному складі, спеціальні види зберігання (9 видів);страхування; доручення; комісія; управління майном; позика (кредит, банківськийвклад); банківський рахунок; факторинг; комерційна концесія (франчайзинг).
5. Договорипро розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (4 види).
6. Договорипро спільну діяльність: просте товариство.
Запропонованакласифікація договорів дозволяє повною мірою відобразити внутрішню організаціюсистеми договорів, які ієрархічно поділяються на групи, типи та види, єдиференційовані, але водночас взаємопов’язані. В цілому, всі типи договоріввиділені в окремі глави, а види в параграфи. Єдиним винятком є найм (оренда)житла, який виділений окремою главою. Саме наведена класифікація має найбільшетеоретичне і практичне значення при розгляді питання про змішані договори,оскільки вони можуть формуватися із вказаних типів.
1.2. Поняття змішаного договору
Передумовою, завдякиякій стало можливим виникнення змішаного договору, є право сторін укладати якдоговори, передбачені законом, так і договори, які законом не передбачені, алейому не суперечать. Це право – один з елементів, що складають зміст свободи договору.З метою спрощення товарообороту, економії часу сторін при укладенні договору, атакож захисту інтересів слабшої сторони в договорі, держава, поряд із загальнимрегулюванням договірних відносин, створила різні моделі, що відображаютьспецифіку окремих різновидів договорів, які складаються в цивільному обороті.Отже, договір вважається таким, що передбачений законом, якщо Цивільний кодексабо інший нормативний акт виділяє його в окремий тип (вид) і надає йомувідповідну правову регламентацію. Однак набір поіменованих договорів будь-якоїкраїни завжди відстає від потреб обороту. Тому поява договорів, не передбаченихзаконом в цілому і змішаних зокрема, є об’єктивною необхідністю суспільногорозвитку. Для змішаного договору характерне поєднання елементів (умов),притаманних іншим типам або видам договорів. Виділення типів проводиться наоснові економічних і юридичних ознак, це так званий комбінований критерій. Уразі, коли договори подібні як за матеріальними відносинами, що лежать в їхоснові, так і за істотними умовами, об’єктивно необхідними для виникненнязобов’язання, вони співвідносяться один з одним не як тип, а як різновидиодного і того ж договірного типу. Коли укладений договір опосередковує два чидекілька різнорідних відносин та об’єднує умови, об’єктивно необхідні дляформування зобов’язань різних типів, він стає змішаним договором (концепціяО.С. Йоффе). Відтак, змішаним є договір, у якому поєднуються елементи договоріврізних типів, що передбачені законодавством, і, разом з тим, не можна вважатизмішаним договір, який поєднує різні види одного типу договору. Обов’язки,передбачені законом щодо різних типових договорів, можуть покладатися змішанимдоговором частково на одну сторону, частково – на іншу або поєднуватися наодній стороні. В юридичній літературі для позначення змішаного договорувикористовуються терміни “інтегрований”, “конгломерований”, “комплексний”.Конгломеровані та інтегровані договори є різновидами змішаних договорів івідрізняються тим, що конгломерований породжує два або декілька зобов’язань, аінтегрований – одне зобов’язання. Однак дослідження показало, що змішанийдоговір може породжувати лише одне зобов’язання, тому вживання згаданихтермінів для його позначення є невдалим. Комплексним є договір, умови якогобазуються на нормах та інститутах різних галузей права (наприклад, цивільного іадміністративного, трудового тощо). Комплексний договір породжує два і більшерізних зобов’язань, які мають єдину господарську мету і групуються навколоодного з них, яке є основним.
2. Укладення та визначення змісту змішаних договорів
2.1.Укладення змішаних договорів. Форма договорів
Самена цій стадії закладається фундамент майбутніх договірних відносин міжсторонами, визначаються “правила гри”, а також передбачаються засоби, щозабезпечують їх дотримання. Специфіка укладення змішаного договору можепроявлятися тоді, коли він оформляється не одним документом, а шляхом обмінулистами, телеграмами тощо, і тоді виникає питання, чи вважати такий договірзмішаним. Якщо істотні умови договору були передбачені сторонами в різнихдокументах і вони є елементами різних договорів, у разі, коли вони спричиняютьвиникнення єдиного зобов’язання, такий договір слід вважати змішаним. Привиборі форми змішаного договору необхідно враховувати вимоги цивільногозаконодавства як загальні, до всіх договорів, так і спеціальні, для окремих їхвидів. Однак, оскільки будь-який змішаний договір містить елементи різнихдоговорів, можлива ситуація, коли закон буде встановлювати різні вимоги щодоокремих елементів змішаного договору. Незважаючи на те, що змішаний договір єскладним за своїм змістом, він усе ж є одним договором і становить єдинезобов’язання, а тому враховуючи, що спеціальні норми щодо форми договорів, якправило, є імперативні, їх слід поширювати на договір в цілому. Виходячи зцього правила, визначаються правові наслідки недотримання вимог щодо формизмішаного договору. Сторони, поєднуючи в договорі умови різнихцивільно-правових договорів, пов'язують здійснення своїх прав та обов'язків,передбачених одним з цих договорів, зі здійсненням прав та обов'язків,передбачених іншим договором. Тому у разі визнання неукладеним однієї з частинзмішаного договору, через недотримання форми, неукладеним слід вважати увесьдоговір.
2.2Умови змішаних договорів
Ключовезначення мають істотні умови договору, які диференціюються на три групи умов, асаме: умови, що визначені законом як істотні (до них слід включити і умову пропредмет); умови, які хоча в законі і не визнані істотними, але є такими черезїх необхідність для договорів даного виду (типу); умови, стосовно яких згодаповинна бути досягнута через те, що одна зі сторін наполягає на їх включеннідо договору.Ці умови формують договори в цілому та їх окремі типи(види) зокрема, вони є необхідними і достатніми для того, щоб договір вважавсяздатним породжувати права та обов'язки його сторін. У контексті розгляду умовзмішаних договорів значення набуває з’ясування поняття “елементів різнихдоговорів”. Очевидно, що під елементами договорів маються на увазі умовидоговорів різних типів. Оскільки ці умови мають бути характерними для певнихдоговорів, то слід розуміти, що вони (умови) повинні бути такими, що визначенізаконом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Протевраховуючи те, що об’єднання в договорі цих умов відбувається виключно забажанням сторін, вони стають такими, щодо яких за заявою хоча б однієї ізсторін має бути досягнуто згоди. В цьому, на наш погляд, полягає особливістьзмішаних договорів – у них усі істотні умови є такими, щодо яких за заявоюсторін має бути досягнуто згоди, тобто є виключно ініціативні, хоча основою їхє умови, передбачені законом.
Основноюметою укладення змішаного договору є досягнення єдиної кінцевої мети безподрібнення правового регулювання шляхом укладення декількох договорів.Поєднання різних елементів у змішаному договорі не може мати механічнийхарактер, воно повинно бути органічним, взаємодоповнюючим, мати специфічну метудоговору. Умови, які взаємо виключають одна одну, не можуть бути присутніми узмішаному договорі.
Щеодним моментом, який слід враховувати при застосуванні правил про недійсністьправочинів до змішаних договорів, є ст. 217 ЦК України, яка вказує, щонедійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частині правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і безвключення до нього недійсної частини. Частини змішаного договору, що єелементами різних договорів, належать до істотних умов, і тому не можнаприпускати, що договір був би укладений і без включення до нього однієї з цихчастин. Таким чином, наведена норма в більшості випадків не може бутизастосована до змішаного договору. Якщо в такому договорі визнається недійснимякийсь із його елементів, що належить до істотних умов, то недійсним повиненвизнаватись договір у цілому.
Прирозгляді умов змішаних договорів постало також питання, чи вважати змішанимдоговір, який містить елементи одного і того самого типу договору, алеобов’язки за цими елементами розподіляються між обома договірними сторонами.Якщо виходити із буквального тлумачення ч. 2 ст. 628 ЦК, то змішаний договірможе містити елементи саме різних договорів, а не одного типу. Суть змішаногодоговору зводиться до того, що в ньому поєднуються елементи саме різних типів договорів,і це зумовлює відповідне правило про застосування до такого договору положеньактів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у ньому.
2.3Способи забезпечення зобов’язань за змішаними договорами
Оскільки,як правило, способи забезпечення зобов’язань мають похідний характер відосновного зобов’язання, їх прив’язка до нього має бути чіткою та однозначною.Особливо це актуально для змішаних договорів, які є досить складними.Наприклад, встановлюючи заставу як спосіб забезпечення зобов’язання за змішанимдоговором, сторони повинні чітко зафіксувати в договорі застави умови, яківідносяться до забезпеченого заставою зобов’язання. Від кола цих умов будезалежати, в якій частині порушення змішаного договору буде тягнути за собоюзвернення стягнення на предмет застави.
Порядіз способами забезпечення зобов’язань, що прямо закріплені в законі (неустойка,порука, гарантія, завдаток, застава, притримання), договором або законом можутьбути встановлені інші види забезпечення. Саме конструкція змішаного договорудозволяє використовувати деякі способи забезпечення виконання зобов’язань, непередбачені законом, такі як “зворотний” договір купівлі-продажу ікупівля-продаж із відкладальною умовою. Зміст “зворотного” договору купівлі-продажуполягає в тому, що банк купує у продавця (фактичного позичальника) якесь майной одночасно зобов’язується продати це ж майно через певний час за певну ціну.Юридично цей договір є сукупністю двох договорів купівлі-продажу, які, якправило, оформляються у вигляді єдиного документа. Різняться ці договори тількиціною (ціна договору зворотного продажу вища) і строками виконання (першийдоговір виконується безпосередньо після укладення, а другий – через визначенийтермін). Правова конструкція договору зворотного продажу майна з відкладальноюумовою передбачає одночасне укладення таких договорів:
1)кредитного договору;
2)договору купівлі-продажу майна;
3)договору (попереднього договору) “зворотного” продажу майна з відкладальноюумовою, а нею є факт повернення позичальником банківського кредиту з відсоткамиу встановлений строк. Використання купівлі-продажу з відкладальною умовою єнайбільш ефективним засобом захисту інтересів кредитора за грошовимизобов’язаннями порівняно з іншими способами, прямо передбаченими в ЦК.
3.Виконанняі відповідальність сторін за змішаними договорами
3.1Особливості виконання змішаних договорів
Виконаннядоговору полягає у вчиненні боржником на користь кредитора певних дій або вутриманні від певних дій, що становлять предмет зобов’язання. Договір можепередбачати декілька предметів зобов’язання, з яких виконане воно повинно бутилише одним. У такому випадку йдеться про альтернативне зобов’язання, тобтозобов’язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій.Альтернативні зобов’язання не можна ототожнювати із зобов’язаннями, щовиникають із змішаних договорів, оскільки в перших боржник має можливістьвибрати один з декількох обов’язків, а в других – він повинен виконати всіобов’язки, передбачені змішаним договором. Проте не слід виключати випадки,коли у змішаному договорі може бути також включене альтернативне зобов’язання.
Якпоказує практика, потреба у використанні конструкції змішаного договору можевиникати саме на стадії виконання договору. В одних випадках це зумовлюєтьсянеобхідністю нейтралізації наслідків неналежного виконання чи невиконаннядоговору. В інших випадках використання змішаного договору є вигідним з точкизору оптимізації оподаткування відповідних операцій. Як правило, длязапобігання невигідних наслідків невиконання чи неналежного виконання договорувін з самого початку оформляється як змішаний. При цьому початок дії одного зйого елементів ставиться в залежність від певної (відкладальної) обставини –неналежне виконання чи невиконання іншого елемента договору. Проте можливіситуації, коли вже на стадії виконання в договір з тих же мотивів вносятьсязміни, які перетворюють його на змішаний. Ще однією особливістю виконаннязмішаних договорів є те, що іноді окремі зобов’язання, передбачені змішанимдоговором, можуть не виконуватися, і це не буде порушенням договору, наприклад,договір “страхування-абандона”.
3.2Відповідальність за змішаними договорами
Традиційнодо форм цивільно-правової відповідальності відноситься відшкодування збитків ісплата неустойки. Однак, проаналізувавши норми Цивільного кодексу України,можна стверджувати, що до форм відповідальності також належить втрата завдатку.Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань, що виникаютьіз змішаних договорів, тісно пов’язані з їх правовою природою. Щоб правильнозастосувати норми закону щодо того чи іншого елемента договору, необхідно чітковизначити, елементи яких саме договорів поєднані в ньому, а також момент, уякий розпочинаються і закінчуються відносини, що стосуються різних частиндоговору. Зробити це іноді досить складно з огляду на тісне переплетення вдоговорі різних елементів. Крім того, потрібно правильно визначити, порушенняяких норм, якого виду договору є підставою відповідальності, оскількивідповідальність за порушення різних видів договорів має свої особливості, бовід цього може залежати вид, розмір та порядок притягнення до відповідальності.
Удеяких випадках саме така конструкція, як змішаний договір, дозволяє ефективноврегулювати певні відносини. Так, найбільш прийнятним договором, який регулюєвідносини між акціонерним товариством і виконавчим органом, а такожуправителем, повинен стати в умовах ринкової економіки змішанийцивільно-правовий договір, а управителі (в тому числі і директори) за цимдоговором повинні мати статус підприємця.
Щодоправових наслідків, які можна застосовувати за порушення зобов’язання, щовиникають із змішаних договорів, необхідно враховувати ту обставину, що,незважаючи на поєднання у змішаному договорі елементів різних договорів, вінвсе ж є одним договором, і тому в результаті порушення навіть однієї умови єпідстава для припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору. Елементизмішаного договору не є самостійними, і тому невиконання або неналежневиконання хоча б одного з них є порушенням зобов’язання в цілому.
ВИСНОВКИ
Пісумовуючивищевикладене основні висновки можна виразити в таких положеннях:
1. Змішаним є договір,у якому поєднуються елементи договорів різних типів, що передбаченізаконодавством, і, разом з тим, не можна вважати змішаним договір, який поєднуєрізні види одного типу договору.
2. Недоцільне вживаннядля позначення змішаного договору термінів “інтегрований” та “конгломерований”,оскільки вони невдало відображають суть цього поняття. Неправильним також євикористання для позначення змішаного договору терміна “комплексний” договір,оскільки комплексний договір – це договір, умови якого базуються на нормах таінститутах різних галузей права (наприклад, цивільного і адміністративного,трудового тощо). Комплексний договір породжує два і більше різних зобов’язань,які мають єдину господарську мету і групуються навколо одного з них, яке єосновним.
3. В результатіукладення змішаного договору утворюється єдине зобов’язання (у широкомурозумінні), яке спрямоване на досягнення єдиної мети, оскільки сторони,поєднуючи умови різних цивільно-правових договорів, пов'язують здійснення своїхправ і обов'язків, передбачених одним із цих договорів, зі здійсненням прав іобов'язків, передбачених іншим договором.
4. Вирішуючи питанняпорядку укладення та форми конкретного змішаного договору, пріоритет повиненнадаватися спеціальним нормам, що мають, як правило, імперативний характер іповинні застосовуватись до всього договору. При цьому недотримання правил,установлених лише для одного з елементів змішаного договору, тягне за собоювизнання неукладеним змішаного договору в цілому, оскільки останній встановлюєєдину сукупність прав та обов’язків.
5. Особливістю змішанихдоговорів є те, що в них усі умови є істотні і такими, щодо яких за заявоюсторін має бути досягнуто згоди, оскільки об’єднання в договорі цих умоввідбувається виключно за бажанням сторін, тобто вони є тільки ініціативні, хочаосновою їх є умови, передбачені законом.
6. Оскільки в змішаномудоговорі поєднання різних елементів повинно мати специфічну мету, то він можебути визнаний недійсним не лише при порушенні вимог цивільно-правових норм, алей при логічній несумісності окремих його умов, що відносяться до різних типівдоговорів, незалежно від впливу такої несумісності на кінцевий правовийрезультат. При цьому норма статті 217 ЦК України, яка припускає, що недійсністьокремої частини правочину може не призводити до недійсності іншої його частиниі правочину в цілому, в даному випадку застосована бути не може, оскількивизнання недійсним істотної умови договору призводить до недійсності його вцілому. Це ж правило має застосовуватись і щодо визнання змішаного договорунеукладеним, якщо не досягнуто згоди щодо умов, які стосуються одного з йогоелементів.
7. Конструкціязмішаного договору дозволяє використовувати його як ефективний спосібзабезпечення виконання зобов’язань, зокрема при купівлі-продажу з відкладальноюумовою.
8.Серед усіх проаналізованих формулювань поняття договору найбільшим вдалим євизначення договору, відповідно до якого під ним розуміється домовленість двохабо більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільнихправ та обов'язків, передбачене статтею 626 ЦК України і яке слідвикористовувати без змін.
9.З огляду на питання щодо змішаних договорів найбільше значення має класифікаціядоговорів за типами та видами, яку доцільно проводити на основі комбінованогокритерію.
10.Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань, щовиникають із змішаних договорів, насамперед пов’язані із правовою природою цихдоговорів (їх складним характером), а також з тим, що цивільне законодавствопередбачає особливості відповідальності за порушення різних типів договорів,які потрібно враховувати.
Списоквикористаної літератури
1. Цивільний кодекс України N 435-IV від 16 січня 2003 року // ВідомостіВерховної Ради України.// редакція від 24.07.2009 року
2. Лідовець Р.А. Окремі питаннявикористання змішаних договорів // Актуальні проблеми вдосконалення чинногозаконодавства України. Збірник наукових статей. Випуск ХІII. –Івано-Франківськ, 2004. – С. 89 – 93
3. ЛідовецьР.А. Окремі питання відповідальності за порушення зобов’язань, що виникають іззмішаних договорів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні іполітичні науки. Випуск 24. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУкраїни, 2004. – С. 304 – 309.
4. ЛідовецьР.А. Основні джерела Європейського договірного права // Актуальні проблемиміжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 48. Частина ІІ. – К.:Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнароднихвідносин, 2004.– С. 50 – 52.
5. ЛідовецьР.А. Особливості виконання змішаного договору // Підприємництво, господарство іправо. – 2004. – № 6. – С. 53 – 56.
6. ЛідовецьР.А. Форма змішаних договорів // Підприємництво, господарство і право. – 2004.– № 7. – С. 24 – 27.
7. ЛідовецьР.А. Право сторін на укладення договору, не передбаченого законом, як один зелементів свободи договору // Актуальні проблеми вдосконалення чинногозаконодавства України. Збірник наукових статей. Випуск ХІ. – Івано-Франківськ,2003. – С. 97 – 103.
8. ЛідовецьР.А. Недійсність змішаних договорів // Наукові записки. Серія “Право”. –Острог, 2004. – Вип. 5. – С. 199 – 203.
9. ЛідовецьР.А. Поняття договору в цивільному праві України // Наукові записки. Серія“Право”. – Острог, 2003. – Вип. 4. – С. 192 – 201.10.Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Моногр.– К.: Юрінком Інтер, 2006.11.БабаскінА.Ю., Боднар Т.В., Бошицький Ю.Л., Венецька М.В.,Дзера О.В. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.:У 2-х т. т. 1. Загальна частина; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУкраїни. – 2-е вид., допов. і переробл. – К.: Вид. дім «Ін Юре», 2006.
12. Білоусов Ю.В., Лозинська С.В., Русу С.Д.та ін. Цивільне право України. Навчальний посібник (рек. МОН України) / За ред.Стефанчука Р.О. – К. Наукова думка, 2005.13.Веретельник Ламара Котеївна. Систематизаціядоговорів у цивільному праві: автореф. дис. канд. юрид. наук:12.00.03; Харківський національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2007.14.Дрішлюк В.І. Публічнийдоговір (цивільно-правовий аспект): Автореф. дис. канд. юрид. наук:12.00.03; НДІ приват. права і підприємництва Акад. прав. наук України. – К.,2007.15.Міхно О.І. Припинення договору за цивільнимзаконодавством України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03; НДІприват. права і підприємництва Акад. прав. наук України. – К., 2007.
16. Мічурін Є.О.Техніка складання договорів. Науково-практичний посібник. – Х. Юрсвіт, 2006