ЕКСПЕРТНА ПРОФІЛАКТИКА В ОКРЕМИХ ВИДАХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Зміст
1. Експертнапрофілактика у судово-трасологічних дослідженнях
2. Експертнапрофілактика у техніко-криміналістичних дослідженнях документів
3. Експертнапрофілактика у судово-автотехнічних дослідженнях
4. Експертнапрофілактика у судових пожежно-технічних дослідженнях
Списоквикористаних джерел
1. Експертна профілактика у судово-трасологічних дослідженнях
Засадничимироботами в області трасологічної експертизи продовжують залишатисяфундаментальні дослідження Б.І. Шевченко і Г.Л. Грановського. Їх роботи сприялистворенню теоретичного обгрунтування і практично прийнятної класифікаціїслідів, які вивчаються трасологічною експертизою по механізму дії приобстеженні, мірі вираженості сліду, способу передачі слідом інформації, виду слідоутворення.
Трасологія (від фр. (гасе — слід і грецьк. iоsоs — учення) — розділкриміналістики, який вивчає теоретичні основи слідоутворення, закономірностівиникнення слідів, що відображають механізм вчинення злочину, а також розробляєрекомендації щодо застосування методів і засобів вивчення слідів, їх вилученнята дослідження з метою визначення обставин, суттєвих для розкриття,розслідування та попередження злочинів [54,c.155].
У криміналістиці в широкому значенні поняття «слід» розуміютьяк будь-яке відображення, зміну, зникнення, появу будь-чого на місці події; увузькому розумінні — як відображення зовнішньої будови одного об'єкта надругому внаслідок їх взаємодії. Тому вчення про сліди в широкому значенні слованазивають слідознавством, а у вузькому — власне трасологією.
Теоретичною основою трасології є філософські концепції матеріалістичноїдіалектики [55,c.7]:
• у світі немає двох однакових речей, тобто кожний об'єкт матеріальногосвіту індивідуальний;
• слід-відображення не може існувати без явища, речі, предмета, який вінвідображає, тобто якщо є слід, то є й об'єкт, що його залишив;
• під час дії твердих тіл слід-відображення є конформним до об'єкта, зяким контактує тіло.
Індивідуальність матеріальних об'єктів і конформність слідів-відображеньдають змогу ототожнювати об'єкт за його слідом (пальця, взуття, каналу стволана кулі тощо) [57,c.125].
У трасології слід — це матеріальний об'єкт, який відображає зовнішнюбудову об'єкта взаємодії. Він є відображенням одного предмета на іншому, щовиникає внаслідок їх взаємодії. У механізмі взаємодії беруть участь дваоб'єкти: той, що утворює слід, і той, що його сприймає. Взаємодія може бутиконтактною та безконтактною, тому й сліди поділяють відповідно на контактні(локальні), що утворюються в місці контакту (наприклад, слід пальця, взуття,знаряддя злому), і безконтактні (периферичні) (пиловий слід від склянки, слідикіптю поверхні навколо предмета, що був на підлозі в кімнаті під час пожежі).
Причиною взаємодії є будь-яка енергія — механічна, термічна, хімічна,біологічна. Під дією механічної енергії сліди утворюються внаслідок переміщенняоб'єктів у просторі, відокремлення частини від цілого, поділу цілого начастини, залишкової деформації. Під дією термічної енергії сліди утворюютьсяунаслідок закопчування, обвуглювання, спопеління. Хімічна енергія сприяєутворенню слідів через окислення, розкладання та сполучення. Під дієюбіологічної енергії сліди виникають внаслідок розмноження, відмирання,розкладання, гниття тканин біооб'єктів [57,c.125].
У криміналістичній літературі наводиться кілька класифікацій слідів,найзагальніша з яких — поділ слідів на три групи:
• сліди-відображення передають зовнішню будову тієї частинислідоутворюючого об'єкта, яка контактує з матеріалом, що сприймає сліди;
• сліди-предмети — матеріальні об'єкти особистого, побутового,виробничого призначення, залишені на місці події чи винесені звідти;
• сліди-речовини — частинки лакофарбових покриттів, потожи-ровоїречовини, сипких, рідких та газоподібних тіл, які залишаються на предметах намісці події чи зникають звідти.
За видом об'єктів, що утворюють сліди, розрізняють сліди людини, зброї,знарядь, інструментів, виробничих механізмів, транспортних засобів; замеханізмом утворення — сліди нашарування, відшарування, локальні, периферичні,об'ємні та поверхневі. Слід нашарування утворюється в результаті відокремленнячастинок від об'єкта, і утворює сліди та нашарування їх на об'єкті, якийсприймає сліди, Слід відшарування утворюється внаслідок відокремлення частиноквід об'єкта, що сприймає сліди [60,c.93].
За зоною взаємодії (контакту) об'єктів сліди поділяють на локальні тапериферичні. Локальний слід утворюється в місці контакту,; периферичний — зайого межами.
За ступенем деформації поверхні, що сприймає сліди, розрізняють слідиповерхневі та об'ємні. Об'ємні сліди утворюються в разі руйнування об'єкта абойого пластичної деформації. Поверхневі сліди поділяються на забарвлені табезбарвні. Забарвлені можуть бути нанесені барвником; вони бувають слідаминашарування та відшарування. Безбарвні сліди утворюються безбарвною речовиною(наприклад, потожировою).
Безбарвні сліди, у свою чергу, поділяються на видимі, маловидимі(слабовидимі), тобто такі, що спостерігаються за певних умов (наприклад, напросвіт при боковому освітленні), і невидимі, тобто такі, які неможливо виявитине тільки візуально, а й за допомогою оптичних засобів (лупи, мікроскопа).Маловидимі сліди виникають на полірованій поверхні (склі, нікельованому металі,полірованому дереві тощо), невидимі — на шорсткій (папері, картоні, фанері,струганому дереві, пофарбованих стінах тощо) [29,c.40-41].
Матеріальні сліди виявляють, фіксують і вилучають під час огляду місцяподії. Методи та засоби виявлення і фіксації слідів залежать від виду поверхніта матеріалу об'єкта, що сприймає їх. Для виявлення слідів застосовуютьвізуальні прийоми огляду — на просвіт, у косому, розсіяному, затемненомусвітлі; інструментальні прийоми виявлення слідів — огляд у концентрованихпроменях світла, з лупою, мікроскопом та іншими приладами; спеціальні засобидля виявлення невидимих слідів — магнітні та феромагнітні порошки, хімічніпрепарати, випромінювання — ультрафіолетових, інфрачервоних, рентгенівських,радіоактивних, лазерних джерел тощо.
Сліди формуються під час контакту об'єкта, що сприймає слід, з об'єктом,що утворює його, під впливом кількох різноспрямованих сил. У разі статичногоконтакту об'єкт, що утворює сліди, діє перпендикулярно до поверхні того, щосприймає сліди, а в разі динамічного контакту об'єкт, що утворює сліди, ковзаєпо поверхні того, що сприймає їх. Унаслідок статичного контакту утворюютьсястатичні сліди (наприклад, сліди рук), а внаслідок динамічного — динамічні(сліди розрізу, розпилу, розрубу, транспортних засобів тощо). Отже, залежно відвідносного руху об'єктів під час слідоутворення сліди розподіляються настатичні та динамічні [29, c.40-41].
Об'єктами судово-трасологічних досліджень є сліди рук, ніг та взуттялюдини; автомобільних, мотоциклетних, велосипедних, тракторних шин, слідівзасобів злому та інструментів, закриваючі та контрольні засоби (замки, запори,пломби); сліди зубів та нігтів на пластичних матеріалах; частини розділенихпредметів та інш.
До ідентифікаційних досліджень можуть проводитись дослідження з метоювиявлення слідів на конкретних об'єктах, а також визначення того, чи можна цейслід для ототожнення людини чи предметів.
Основним методом судово-трасологічних ідентифікаційних досліджень єроздільний аналіз й послідовне зіставлення загальних та особистих ознакзовнішньої побудови сліду, що досліджується та досліджуваного об'єкту[30,c.1-9].
За слідами-відображеннями можуть бути ототожнені всі предметиматеріального світу, які мають відносно стабільну структуру, в тому числі йвироби масового виробництва ( взуття фабричного виготовлення, шини, кабельнапродукція, ґудзики, пляшки і т.п.)[30,c.1-9].
Не дивлячись на те, що для виготовлення багатьох предметів масовоговиробництва використовуються ті ж самі агрегати (прес-форми, штампи), кожнийпредмет в процесі його виготовлення отримує обумовлений випадковими факторамикомплекс різноманітних ознак його зовнішньої побудови, який в іншомуоднотипному предметі не повторюється.
У теперішній час за слідами-відображеннями успішно ототожнюються різнівироби масового виробництва, в тому числі і такі, які ще не знаходились в експлуатації.Якщо ж ці вироби вже знаходились в експлуатації, то вони, окрім випадковихознак технічного характеру, отримують ознаки експлуатаційного характеру, якітакож обумовлені випадковими фаторами, що значно полегшує їх ототожнення зазалишеними слідами-відображеннями [30,c.1-9].
Завдання експерта у судово-трасологічних експертизах у руслі експертноїпрофілактики доволі різнорідні з огляду на широкий предмет даного дослідження.
У цьому виді дослідження можуть бути виявлені такі обставини, що моглисприяти вчиненню злочину, та надані пропозиції експерта з приводу попередженнязлочинів :
1. Використання неякісних матеріалів для виготовлення запорів, замків,пломб, що дало змогу злочинцю більш легко проникнути до приміщення чи складу;
2.Використання неякісних штампів для відтиску на пломбах, що призвело донечіткого відбиття цього штампу, що в свою чергу дає можливість підробки чиповторного використання старої пломби;
3.Заводський брак при виготовленні деталей на заводі (фабриці);
4. Удосконалення агрегатів та іншого обладнання, які використовуються длявиготовлення деталей, штампів;
5.Конструктивні дефекти та недоліки в виготовленні замків й іншихзамикаючих пристроїв;
6.Недоліки маркировки, упаковки та укупорки матеріальних цінностей, якібули предметом злочинного посягання;
7.Недоліки в зберіганні та транспортуванні матеріальних цінностей,контроль за їх кількістю та якістю;
8.Можливість використання зі злочинною метою деяких предметів бутовогопризначення;
9.Недоліки спеціальних технічних засобів оперативного характеру, якіперегороджують шлях злочинцю до матеріальних цінностей та які сигналізують прозлочинне посягання, відсутність або невдале розміщення цих технічних засобів;
10.Недоліки правил, які регулюють виготовлення, зберігання,транспортування і використання об'єктів, з якими пов'язане проведення трасологічної експертизи;
11.Вдосконалення способів збирання доказів, ідентифікації предметів.
Експертна профілактика є дуже важливою при проведеннісудово-трасологічного дослідження, оскільки більшість слідів, які залишаютьсяна місці скоєння злочину досліджуються саме методиками та у рамкахсудово-трасологічної експертизи.
2. Експертна профілактика у техніко-криміналістичнихдослідженнях документів
Підробкадокументів застосовується при вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 199, 200,212, 222, 368, 369 [446,c. 188, 215, 227].
Необхідністьекспертної профілактики під час проведення експертизи документів визначаєтьсятим, що їх підробка часто сприяє вчиненню інших злочинів, коли підробленийдокумент виступає як засіб чи знаряддя злочину. У таких випадках профілактичнізаходи, які спрямовані на усунення підробки документів, водночас сприяютьпопередженню інших правопорушень [ 4,c.70]. При встановленні ознакпрофілактичного характеру важливим стає визначення елементів документу, якіможуть їх містити. Стає необхідним уточнити поняття структури документів якоб’єктів експертного профілактичного дослідження, відповідно до експертнихзасобів, які застосовуються для пошуку таких ознак.
Укриміналістичній літературі під документом розуміють матеріальний об’єкт, уякому зафіксовані відомості про будь-які факти, які відбулися чипередбачаються. Розрізняють такі види документів:
1) письмові(тексти, цифри, інші записи);
2) графічні(креслення, малюнки, схеми);
3) фотодокументи;
4) кіно-,відеодокументи;
5) фонодокументи[ 82,c. 71].
Підставоюнаведеної класифікації документів є вид системи фіксації інформації, тобто,яким кодом – письмовим, графічним, фототехнічним, відеографічним чи іншим вонапредставлена на матеріальному носії (папері, фотоматеріалі, кіно-, відеоплівцітощо). Тому документ як об’єкта експертного дослідження можна визначити увигляді системи таких структурних елементів:
1)криміналістична інформація,
2) системакодування, якою ця інформація зафіксована,
3) носійінформації (матеріал документа) [83,c.347].
Інформація якелемент структури досліджуваного документа може розподілятися на відомості, якібезпосередньо вказують на факт злочину (наприклад, відеозапис, отриманийзасобами відеоспостереження про крадіжку з торгівельного приміщення), та дані,які опосередковано вказують на факт злочину, тобто відомості про його обставини(наприклад, ознаки перекручення первісного змісту документа, логічнаневідповідність змісту частин документа чи невідповідність іншим джереламінформації тощо). Система кодування інформації в документах може бутирозподіленою на символьну, аналогову та змішану [68, c.106]. Символьні коди якелементи цієї системи – цифровий, літерний, піктографічний та інші; аналоговікоди – наприклад, аудіо- та відеосигнали, які записані на магнітній плівці,запис в електронному форматі на магнітному диску, сукупність кольорових плям,що складає зображення на фотознімку. Щодо матеріальних носіїв інформації(матеріалів документів), їх окремий тип складають такі, що призначені длязаповнення символьним кодом, причому кодуючі знаки на них наносяться у певномупорядку – за рядками, колонками чи іншою передбаченою системою, яка існує вбланкових документах. Такий тип носіїв інформації за ознакою наявності порядкурозташування символів визначається як бланковий. Матеріал для виготовленнябланкових носіїв інформації – папір, пластикова плівка, металеві поверхні тощо.Існують безбланкові носії інформації, такі як магнітна аудіо- та відеострічка,оптичні диски, фотопапір тощо, на яких інформація у вигляді аналогового сигналуфіксується та зчитується фізичними процесами, такими як магнітна взаємодія(магнітна плівка, магнітні диски), відбиття падаючого світлового променю(оптичні диски), фотографічний процес (фотознімки). Носій інформації може бутитакож змішаного типу [89,c.29].
Ознакизлочину, в тому числі й ознаки профілактичного характеру можуть бути присутнімив усіх структурних елементах документа – в змісті інформації, в змінах системи,засобів, елементів кодування, в носієві інформації (матеріалі документа).Наприклад, відновлення файлів, яке проведене спеціалістом зкомп’ютерно-технічної експертизи, які були видаленими з оперативної пам’ятіперсонального комп’ютера, надало змогу встановити перелік фірм – учасниківтіньових фінансових операцій [ 10]. В іншому випадку зміни аналогового сигналуна магнітній стрічці, які були встановлені магнітооптичним методом, вказали наознаки перекручення первісного змісту аудіозапису шляхом монтажу звикористанням перезапису з другого магнітофона [ 8]. При дослідженні ціннихпаперів виявилось, що їх невідповідність зразкам за хімічними та фізичнимипараметрами матеріалу документу, яка була встановлена експертним дослідженням,є ознакою виготовлення підробок [9 ].
Підчас проведення експертного дослідження документів експерт повинен звернутиувагу на такі обставини, які можуть сприяти скоєнню правопорушень :
— недотриманняправил обліку документів, а також контролю за збереженням документів тазасобів, які використовуються для їх виготовлення;
— вторинневиготовлення друкарських форм;
— недотриманняправил оформлення документів, таких як нечітке виконання записів, слабкефарбування відтисків печаток, порушення правил виконання записів арабськимицифрами, правил вилучання з обігу печаток та штампів, які не використовуються;
— недоліки оглядудокументів уповноваженими особами;
— низька якістьматеріалів письма (виконання записів олівцем, на папері низької якості);
— недоліки чиннихправил оформлення та збереження документів (відсутність регламентації способуприпустимих виправлень тощо);
— недоліки увиготовленні, використанні печаток, штампів, розмножувальних та касовихапаратів та інше [67,c.87-88].
На думку І.А.Алієва, обставинами, які сприяють вчиненню правопорушень, ті, що можуть бутивстановлені експертним дослідженням документів, є:
1. Використанняненалежних матеріалів документів, які не можуть забезпечити необхідного захистуїх реквізитів від підробки. Наприклад, використання тонкого недостатньопроклеєного паперу, може сприяти підробці підписів «напросвіт».
2. Порушеннявстановлених правил оформлення документів. Наприклад, отримання відбиткапечатки чи підпису посадової особи на бланках, які не заповнені.
3. Порушенняправил виготовлення, використання та зберігання печаток і штампів.
4. Неналежневивчення документів відповідальними посадовими особами (працівникамибухгалтерій, контрольно-ревізійного апарату тощо). Наприклад, некваліфікованийогляд документів, прийняття документів із явними ознаками підробки підпису,відбитку печатки тощо.
5. Недосконалістьформ або порушення правил виготовлення бланків документів та інші[3,c. 254].
Узагальненняекспертної практики свідчить, що дослідження з метою виявлення ознак злочину,пов’язаного з підробленням, збутом чи використанням підроблених документів тацінних паперів, потребує застосування різнорідних експертних методик, воптимальній послідовності, залучення фахівців різних спеціалізацій. Тому йогонеобхідно проводити за відповідною експертною технологією, яка містить окремі методикидослідження, методичні та технічні його засади, критерії оптимальногозастосування наявних ресурсів – кадрових, матеріально-технічних, процесуальнихтощо. Потребується включення завдань експертного профілактичного дослідження доструктури експертних технологій дослідження документів [19,c.65].
До робочого етапуекспертних технологій при проведенні експертних профілактичних дослідженьдокументів входять такі операції [ 51,c.211]:
1. Принадходженні матеріалів на експертизу документів, керівник експертної установи,разом зі спеціалістом з експертної профілактики вивчає особливості наданогооб’єкту, конкретизує окремі завдання профілактичного дослідження з урахуваннямможливостей різних методик; експерту-виконавцю (комісії експертів)рекомендується провести профілактичне дослідження, за завданням, якеконкретизоване (крок 1).
2. Експерт встановлює п/>ерелік окремих експертних методик, методів й прийомів, іншихекспертних засобів та послідовність їх застосування, виходячи із вимогимаксимального збереження досліджуваного об’єкту, із наявності та доступностінеобхідного обладнання, рівня кваліфікації фахівців, які залучаються додослідження, можливості здійснювати управління кадровими і технічнимиресурсами, наявності та якості довідково-інформаційного забезпечення (крок 2).
3. Експертами проводиться дослідження заобраними методиками. Оптимізація процесу застосування методик та іншихекспертних засобів досягається ефективним управлінням наявними ресурсами.Експерт (голова комісії експертів) здійснює управління шляхом планування таконтролю надходження необхідних матеріалів, об’єктів, довідкової інформаціїтощо, а також збирання й узагальнення результатів (крок 3).
4. Здійснюється аналіз і синтез результатівдосліджень, формулювання висновків відповідно до профілактичного завдання, можебути реалізованим за правилами складання висновку комплексного комісійногодослідження (крок 4).
Згідно зізмістом указаних операцій робочого етапу експертних технологій, експертнепрофілактичне дослідження документів забезпечується такими дослідницькимиприйомами [ 51,c.211]:
1. Конкретизаціязавдань на експертне профілактичне дослідження документів забезпечуєтьсязверненням до типових експертних методик та розподіляється на такі процедури:
1.1. Визначеннятипу наданого на дослідження об’єкта, яке необхідне для оптимального виборуекспертних засобів, особливо якщо дослідженню підлягає складний носійкриміналістичної інформації, закодованої не наявним кодом, вивчення ознак якогопотребує дослідження системи кодування та матеріалу досліджуваного документу.
1.2.Визначення інформаційних полів ознак, які підлягають дослідженню. Аналізуєтьсякожен елемент структури документа з оглядом на можливість існування в ньомуознак, за якими можуть вирішуватися ідентифікаційні та діагностичні завдання і,одночасно, які можуть свідчити про факт злочину чи про його обставини.Застосовується експертна версія про наявність таких загальних і окремих ознак,яка будується на основі аналогії, виходячи із аналізу способів учиненнязлочинів, пов’язаних з незаконним обігом документів, узагальнення практикиекспертного дослідження підроблених документів, особистого досвіду експерта [51,c.213].
Розподіленнясукупності ознак наданого документа на інформаційні поля може відбуватися закомплексами ознак, що входять до предмету різних експертних методик. З оглядуна це в документі завжди можна виділити такі інформаційні поля ознак:техніко-криміналістичного дослідження паперових документів; дослідженняматеріалів документів (паперу, пластикату, магнітної стрічки, оптичного диску,фотопаперу тощо); трасологічних; фототехнічних, аудіофонографічних;ідентифікації портретних та інших видів зображень.
1.3. Формулюванняокремих завдань на дослідження: обирається з переліку ідентифікаційних тадіагностичних завдань з дослідження виділених інформаційних полів ознак,враховуючи необхідність забезпечення повноти дослідження [ 83,c. 347].
1.4.Формулювання узагальненого завдання на експертне профілактичне дослідження:містить рекомендації з узагальнення обраних окремих завдань. Узагальненезавдання за узгодженням із замовником дослідження може бути сформульованим яквстановлення ознак профілактичного характеру, тобто ознак злочину, якийпов’язаний з обігом наданого документа.
2. Встановлення перелікута послідовності застосування окремих експертних методик, методів й прийомів,інших експертних засобів відбувається за такими процедурами:
2.1. Окреміекспертні методики обираються відповідно до сформульованих окремих завдань. Увипадку існування декількох конкуруючих методик перевага надається тим, якіапробовані в установленому порядку Міністерством юстиції України, дозволяютьдосягти більш інформативного результату та доступні для використання[ 83,c.347].
2.2.Встановлення послідовності застосування окремих експертних методик проходитьвідповідно до визначених інформаційних полів ознак. При цьому діють правилапріоритетного їх вибору, виходячи із принципів: а) максимального збереженняоб’єкта дослідження, яке передбачає застосування не руйнуючих методик попередруйнуючих; б) отримання максимальної інформації – пріоритет надається більшінформативним методикам; в) економічності дослідження – прості не руйнуючіінформативні методики застосовуються поперед тих, які потребують коштовногообладнання і витратних матеріалів.
2.3. Процедуратехнічного забезпечення окремих експертних методик передбачає вибір із наявнихтехнічних засобів, з урахуванням їх тактико-технічних характеристик і ступенюпрацездатності.
2.4. Кадровезабезпечення проведення дослідження враховує реєстраційні дані про експертів(їх спеціалізацію, рівень кваліфікації, досвід, місце роботи)[ 83,c. 347].
2.5.Організаційне забезпечення, яке необхідне для збереження й транспортуванняматеріалів на дослідження, застосування окремих методик за обраноюпослідовністю, надійної роботи технічного обладнання тощо. Воно міститьінструкції з порядку дослідження, зберігання і транспортування об’єктів,використання обладнання та витратних матеріалів.
2.6. Процедураінформаційного забезпечення, яка призначена для здійснення оперативного обмінуінформацією між суб’єктами експертної технології: містить довідники з питаньпроцесуального, методичного, технічного забезпечення досліджень.
3. Застосуванняокремих експертних методик передбачає такі процедури:
3.1. Управління– містить засоби планування і контролю термінів проведення досліджень,виконання запитів про надання додаткових матеріалів тощо.
3.2. Збираннярезультатів застосування окремих експертних методик – містить засоби передачірезультатів до голови комісії експертів та забезпечення їх повноти таконфіденційності.
4. Формулюваннявисновку експертизи забезпечується такими процедурами [ 83,c. 347]:
4.1. Аналіз ісинтез результатів застосування окремих експертних методик – містить порівняннярезультатів і розв’язання суперечок, які можуть виникнути між ними. Синтезуючийвисновок, який складається поруч із категоричними судженнями може міститивідомості про виявлені протиріччя між результатами застосування різних методик,а також вірогідні висновки щодо предмету дослідження.
4.2.Формулювання узагальнюючого висновку – забезпечується правилами складаннямдокументу за результатами дослідження та вимогами до формулювання експертноговисновку[ 83,c. 347].
Робочий етапекспертної технології дослідження документів, який включає експертніпрофілактичні завдання, представлений Таблицею 2.2. В ній, відповідно доструктурних елементів документу (інформація, система кодування, носій)надається повний перелік завдань на дослідження цих елементів експертнимизасобами. При дослідження інформаційного структурного елементу документу,такими завданнями є встановлення ознак логічної підробки, встановлення ознакзміни початкового змісту документу. Якщо ці завдання не поставлені в постанові(ухвалі) на проведення експертизи, то їх ініціативне дослідження складає змістекспертного профілактичного дослідження. Під час дослідження логічної складовоїдокументу за вказаними завданнями, експерт має орієнтуватися на такі окремізавдання діагностичного та ідентифікаційного характеру, які перелічені вправому стовпчику таблиці 2.(Додаток 2.Таблиця 2) (встановити спосіб логічноїпідробки, встановити дослівний зміст документу, засобами авторознавчогодослідження ідентифікувати виконавця логічної підробки, ідентифікувати авторадокументу)[ 83,c. 347].
Проводячиекспертне профілактичне дослідження системи кодування документу, експертвирішує такі задачі: встановити систему кодування інформації, встановити ознакизміни чи перекручення кодів. Окремі завдання зводяться до діагностики типусистеми кодування та до встановлення способу перекручення кодів, доідентифікації автора кодування інформації в документі, а також виконавцяперекручення кодів. Експертне профілактичне дослідження носія інформації(матеріалу документу) зводиться до встановлення ознак технічної підробкидокументу та виявлення невідповідності матеріалу документу встановленим зразкам(еталонам). В ході дослідження діагностуються тип та спосіб технічної підробкидокумента, відповідність чи невідповідність матеріалу документу еталонам, атакож ідентифікуються засоби технічної підробки документу, проводятьсяідентифікаційні дослідження джерела походження матеріалу документу.
Таким чином,експертні профілактичні дослідження входять до робочого етапу експертнихтехнологій техніко-криміналістичного дослідження документів. Встановлення ознакпрофілактичного характеру відбувається обов’язковим чином незалежно від того,чи поставлені відповідні запитання в постанові (ухвалі) на проведенняекспертизи, чи ні [ 83,c. 347].
3. Експертна профілактика у судово-автотехнічних дослідженнях
Діяльністьсудово-експертних установ неможлива без планомірної, цілеспрямованої роботи повиявленню причин та умов, які сприяли скоєнню злочину. Особлива роль в ційсправі належить експертам-автотехнікам, які, використовуючи спеціальні знання утехнічній експлуатації транспорту, регулювання і організації дорожнього руху,експлуатації та утримання автомобільних доріг, можуть розробляти профілактичнірекомендації для широкого кола підприємств та установ [59,c.106].
Профілактичнадіяльність експерта-автотехніка засновується на результатах аналізу матеріалівкримінальних справ про дорожно-транспортні пригоди. Його пропозиції законкретними справами носять необов'язковий характер і адресуються слідчому абосуду, який призначив експертизу. Більш глибоке вивчення причин та умов, щоспричинили дорожньо-транспортну пригоду, досягається узагальненням експертноїпрофілактики і наданням профілактичних рекомендацій.
Профілактичнірекомендації експертів-автотехників, загалом, направлені на наступне :
- покращенняконтролю за технічним станом автомобілів на автотранспортних підприємствах(неполадки гальмів, неправильне збирання шарнирів кермових тяг, експлуатаціяавтомобілів з гранично відпрацьованими деталями, порушення технології ремонтудеталей та інш.)
- покращенняконструкції і технології виготовлення деталей на заводах;
- покращеннядорожніх умов;
- покращенняорганізації та регулювання руху транспортних засобів на трьохсторонніхперехрестях і окремих ділянках з підвищеною небезпекою для руху [59,c.108].
До компетенціїексперта-автотехніка входить і визначення технічної можливості попередитидорожньо-транспортну пригоду не тільки за вихідними даними, які вказаніорганом, що призначив експертизу, але і за отриманими експертом розрахунковимиданими. На протиставлення варіантів, які досліджуються експерт вказує у своємувисновку[66].
Наприклад, прианалізі механізму пригоди він отримує дані, які відрізняються від вказаних впостанові про призначення експертизи. У цьому випадку експерт повинен вирішитипоставлені питання як за даними, які вказані в постанові, так і по даним,встановленим в процесі дослідження механізму ДТП.
До компетенціїексперта-автотехніка також відноситься аналіз виконання технічних нормативівособами, які перевіряють технічний стан транспортних засобів до виїзду налінію, які проводять технічне обслуговування та ремонт .
Під час вивченнята узагальнення матеріалів дорожно-транспортних пригод встановлено, що значначастина їх скоюється по причині поганого стану автомобільних доріг. Заматеріалами світової статистики по причині незадовільного стану дороги таневідповідності дорожніх умов характеру руху дорожньо-транспортні пригодистаються у 20-30 % випадків від загальної кількості дорожньо-транспортнихпригод [ 67].
Багато дільницьдоріг не відповідають сучасним вимогам, у темний час часто порушують швидкостіруху транспорту тому, що погано видно дорожні знаки.
Про такий елементдорожньо-транспортної пригоди як дорога, у літературі даних дуже мало. Між тим,для того, щоб покращити профілактику дорожньо-транспортних пригод, необхідноаналізувати не тільки елементи: автомобіль, водій, пішохід, а також звертатиувагу і на стан дороги [75,c.140].
Заслуговуєособливої уваги форма профілактичної роботи, яка заснована на узагальненніекспертної практики. Подібні узагальнення можуть стосуватися технічного станутранспортних засобів, їх конструктивних особливостей, технології ремонту, умовта режиму праці водія, організації та врегулювання руху, системи навчанняводіїв.
Експертнапрактика показує, що у ряді випадків водії не можуть передбачати виникненнянесправностей, оскільки останні не мають зовнішніх ознак виявлення. Виявити цюнеполадку можливо тільки детальним оглядом, тому при проведенні щорічноготехогляду треба перевіряти ймовірні місця зносу деталей, або виявленнянеполадок, які можуть спричинити пошкодження деталі, яке може призвести доаварійної ситуації [70,c.210].
Також актуальнимє питання експертної профілактики при підробленні заводських позначокавтомобілів.
Державнісудово-експертні установи накопичують та систематизують інформацію про ознакипідроблення заводських позначок автомобілів. Були розроблені та впровадженіекспертні методики дослідження укритих заводських номенклатурних позначок,ознак часу випуску транспортного засобу, методики дослідження лако-фарбовогопокриття [70]. Також упроваджуються в експертну практику новітні засобиекспертної техніки, засновані на принципах хімічного травлення, магнітооптики,ультразвукового сканування. В результаті їх систематичного застосуваннястворюються експертні обліки ознак заводських параметрів системи «автомобіль»,які містять ознаки трасологічних, фізико-хімічних, транспортно-товарознавчих таінших типів. Удосконалюється державна автоматизована система обліку викраденихтранспортних засобів та таких, які знаходяться в розшуку.
Злочинціприпиняють фальшування номерних клеймень як неефективний засіб легалізаціївикрадених транспортних засобів, а вдаються до інших шляхів – до їхрозукомплектування та переобладнання, до виготовлення підроблених документів.Наприклад, у цей час спостерігались непоодинокі випадки виявленняавтомобілів-«двійників», тобто таких, які мали однакові заводськіідентифікаційні номери. Очевидно, що поява таких «двійників» може сприятиухиленню від сплати митних зборів при ввезенні в державу автомобілів. Злочинцівишукують нові шляхи легалізації викрадених автомобілів та ухилення від сплатиподатків та митних зборів при їх ввезенні в країну, – наприклад,розукомплектуванням транспортних засобів.
Правоохоронніоргани виявляють транспортні засоби, кузов яких нібито ввезений в державу якзапчастина, але як встановлюється експертним дослідженням, фактично такітранспортні засоби випущені з заводу як комплектні вироби. Правоохороннимиорганами, за участю судових експертів виявляються викрадені транспортні засоби,які були розукомплектованими та легалізованими нібито як переобладнані в умовахСТО [70].
Державнісудово-експертні установи розробляють та впроваджують комплексну трасологічнуавтомобільно-товарознавчу методику встановлення факту випуску із заводу даноготранспортного засобу як комплектного виробу, яка базується на дослідженнівузлів кріплення основних агрегатів транспортних засобів (двигун, коробка змінипередач, мости, система вихлопу та ін.), а також на відомостях із інформаційнихбаз виробника про випуск транспортного засобу із даними номерами агрегатів якєдиного виробу чи як запчастини. В практиці Донецького НДІСЕ, влітку та восени2006 року було досліджено більше десяти транспортних засобів, які задокументами проходили як переобладнані в умовах СТО, але насправді виявилисявипущеними із заводу як комплектні вироби [70].
Злочинцівдаються до пошуку нових шляхів легалізації транспортних засобів, про що можесвідчити той факт, що за останній рік жодного транспортного засобу не надходилодо Донецького НДІСЕ на комплексне трасологічно- автомобільно-товарознавчедослідження.
Наведенеісторичне узагальнення показує, що судово-експертні установи йшли позаду«винаходів» злочинців, які «вдосконалювали» свої методи приховуваннянезаконного обігу транспортних засобів, унаслідок чого певні періоди часу, покирозроблялись та впроваджувались необхідні експертні методики, обіг автомобіліву країні недостатньо контролювався правоохоронними органами.
На данийчас, в судово-експертних установах, на підставі узагальнення накопиченогодосвіду, створена повна еталонна модель «Легковий автомобіль», яку можнапредставити у вигляді матриці (Еmn). Якщо порівняти моделі наданих об’єктів,які досліджувались на історичних етапах 1 – 4, то можна бачити, що комплексознак злочину, який складає матрицю (Kmn), постійно поширювався, а комплексознак (Pmn) – відповідно, зменшувався. На даний час «недоторканими» з бокусуб’єктів злочинної діяльності залишились ознаки заводського маркування болтівкріплення основних агрегатів автомобіля до кузова, а також кріплення заводськоїномерної таблички та укритих номенклатурних позначок [70]. Екстраполюючи процесзміни матриць (Kmn) і (Pmn), можна бачити, що злочинці, наприклад, здійснюючинезаконне перетинання автомобілями митного кордону держави, у недалекомумайбутньому стануть вдаватися до навмисного знищення заводського маркуванняболтів кріплення основних агрегатів до кузова, знищення чи фальсифікаціїзаводської номерної таблички, видалення укритих номенклатурних позначок. Проте, що такий спосіб приховування незаконних дій з автомобілями вжереалізується, опосередковано свідчить той факт, що за останній час не надходилозамовлень від правоохоронних органів на таке дослідження транспортних засобівдо державних судово-експертних установ, тоді як за попередній період такихдосліджень було проведено порівняно багато [70].
Напідставі узагальнення експертної практики можна зробити прогноз: фактнезаконного обігу транспортних засобів злочинці можуть приховувати знищеннямзаводського маркування кріплення основних агрегатів до кузова. Виходячи зцього, з метою викриття ознак злочинів, державні судово-експертні установи всвоїй профілактичній роботі повинні вже зараз застосовувати комплексний підхідна основі експертних технологій для встановлення ознак таких злочинів, зокрема,поглибленням дослідження документів, які супроводжують транспортні засоби.
Аналізуючиприроду ознак комплексу (Pmn) моделі «Легковий автомобіль» можна бачити, щопоза межами можливостей злочинців знищувати чи перекручувати ознаки об’єктуекспертного дослідження залишаються ознаки автомобільно-товарознавчі, а самезміст позначок ідентифікаційних номерів транспортних засобів, року випускутранспортного засобу, різних технологічних номерів, які виробник надає вузламта агрегатам у процесі зборки автомобіля. Інформацію про ці позначки експертиотримують через мережу ІНТЕРНЕТ безпосередньо від виробника, і такі відомостіскладають найбільш захищений від впливу події злочину комплекс ознак веталонній моделі (Еmn) [70]. Однак, на даний час існує технічна проблемадоступу експертів через ІНТЕРНЕТ до інформаційних масивів виробниківавтомобілів; також виникають нормативно-правові питання використання такихданих у висновку експерта (спеціаліста) .
Якщозастосувати запропоновану систему експертного прогнозування та викриття новихознак злочинів до ситуації, яка склалась на історичному етапі, то можна бачити,що побудова моделей (Еmn) та (Rmn) одразу надає можливостей прогнозування впливув процесі вчинення злочину на транспортні засоби як на носії криміналістичноїінформації, з метою приховування злочинів, пов’язаних з незаконним обігомавтомобілів. Упровадження експертної технології, яка пропонується, дозволитьуникнути зайвих етапів у боротьбі зі злочинністю, шляхом експертногопрогнозування нових напрямів злочинів.
Цейвисновок може бути підтвердженим багатьма іншими прикладами експертноговивчення різного типу матеріальних носіїв криміналістичної інформації. Так,аналізуючи експертну практику дослідження документів, які перебувають вофіційному документообігу, можна бачити, що із всіх реквізитів документунайбільш захищеними від впливу з боку злочинців до недавнього часу залишалисявідтиск печатки та підпис уповноваженої особи. Злочинці вдавалися до різнихспособів підробки відтиску печатки та підпису, в тому числі з використаннямкомп’ютерних засобів малої поліграфії, що викривалось експертами застосуваннямнадійних спеціальних експертних методів [70]. Однак, на сучасному етапі, з упровадженняму поліграфічну практику фотополімерних матеріалів, підробка печаток будь-якоїскладності не викликає труднощів, а експертні засоби встановлення такихпідробок стають не ефективними. В процесі проведеного профілактичногодослідження за експертними технологіями були побудовані моделі (Еmn) та (Rmn)для бланкових документів типу господарчих договорів, які піддалися підробці.Аналіз сукупності ознак (Pmn) дозволяє скласти експертну рекомендацію щодонедоцільності застосування відтиску печатки в офіційному документообігу якпосвідчуючого реквізиту документу. На сучасному етапі розвитку спеціальноїекспертної техніки, для захисту документів достатньо використовувати тількиособистий підпис службової особи, як це прийнято в деяких інших країнах Європи [70].
Узагальненняпрактики державних судово-експертних установ із судово-технічної експертизидокументів, окремі реквізити яких вносяться зарубіжними партнерами, показуєефективність використання мережі ІНТЕРНЕТ з метою встановлення справжностітаких реквізитів. Аналіз моделей еталонних та моделей досліджуваних документів,які представлені відповідними матрицями, дозволяє встановити серед усіх ознаку,найбільш захищену від впливу події злочину: «зміст реєстраційних позначокдокументів». Звідси випливає новий експертний засіб встановлення справжностідокументів – перевірка через ІНТЕРНЕТ реквізитів документу за адресами сторін,що його уклали. Практика участі державних судово-експертних установ упрофілактичній роботі правоохоронних органів з протидії розповсюдженнюпідроблених документів визначає доцільність упровадження автоматизованогоекспертного обліку документів, які циркулюють в офіційному документообігу.Наведений приклад показує нагальність розробки й упровадження в експертнупрактику технології доступу експерта до інформаційних банків виробниківоб’єктів таких типів, що піддаються злочинному впливу [70].
В іншомувипадку, до судово-експертної установи надійшла від правоохоронного органупостанова про дослідження партії короткоствольної стрілецької зброї з метоювстановлення, чи належить вона до «спортивної», з приводу ввезення в країнупартії пістолетів та револьверів, які по документах проходили як «дляспортивних змагань». Експертний аналіз ознак наданих об’єктів показаввідсутність експертних засобів установлення ознак спортивної вогнепальноїзброї, внаслідок чого експерти відмовились від вирішення поставлених питань.
Цейприклад свідчить, що в даному випадку злочинці йдуть попереду експертної наукита практики, намагаючись використати щілини в системі експертної профілактикизлочинів, де державні судово-експертні установи ще не зробили надійну заставу[70].
Скорішевпровадження запропонованої системи експертної профілактики злочинів потребуєвиконання заходів нормативно-правового, організаційно-методичного тапрактичного характеру, які можуть бути представленими такими завданнями.
1.Вдосконалити науково-методичне забезпечення:
· для державних судово-експертних установ упровадитизагальнодержавну наукову роботу з розробки експертних технологій дослідженнятипових носіїв криміналістичної інформації, в рамках якої провести аналіз таузагальнення експертної практики з метою вибору типів об’єктів, які на данийчас піддаються злочинному впливу та розробки профілактичних рекомендації зїхнього захисту;
· розробити та впровадити систему нормативних йметодичних документів з порядку взаємодії державних судово-експертних установ зправоохоронними органами, а також з підприємствами, установами, організаціями(окремо – з виробниками об’єктів, таких, які піддаються злочинному впливу) впроцесі встановлення ознак злочинів;
· для правоохоронних органів – удосконалитинормативне забезпечення щодо процесу залучення державних судово-експертнихустанов до встановлення ознак злочинів та їх прогнозування, шляхом дослідження матеріальнихносіїв криміналістичної інформації застосуванням експертних технологій, а такожщодо порядку використання результатів цих досліджень як підстав до заведенняоперативно-розшукової чи порушення кримінальної справи.
2. Вжитиорганізаційних заходів: виокремити в державних судово-експертних установахпідрозділи, які б займалися дослідженням типових матеріальних носіївкриміналістичної інформації за експертними технологіями, а також накопиченнямінформаційних масивів про ознаки об’єктів експертного дослідження, якіпіддалися злочинному впливу.
3.Покласти на державні судово-експертні установи завдання з інформуванняправоохоронних органів про результати узагальнення експертної практики здослідження типових матеріальних носіїв криміналістичної інформації, якепроводилось з метою встановлення ознак та прогнозування злочинів.
Реалізаціянаданих пропозицій з упровадження системи експертної профілактики злочинівсприятиме активізації накопиченого потенціалу державних судово-експертнихустанов та спрямуванню його на прогнозування та профілактику злочинів.
4. Експертна профілактика в судових пожежно-технічнихдослідженнях
Одним знайважливіших завдань при судовому розгляді справ про пожежі і техногеннівибухи, разом зі встановленням їх механізму і технічної причини, є встановленняфактів порушень вимог нормативних і нормативно-технічних актів, а такожпричинно-наслідкового зв'язку між допущеними порушеннями і наслідками, якінастали. У зв'язку з цим, основними завданнями судової пожежно-технічної ісудової вибухово-технологічної експертиз (СПТЕ і СВТЕ) є [73,c.1]:
1.Встановленнятехнічної причини пожеж і техногенних вибухів, тобто встановлення природи іумов виникнення початкового імпульсу (джерела загоряння).
2. Встановленняпорушень вимог нормативно-технічного характеру, які містяться в законодавчих іпідзаконних нормативних актах: Будівельних нормах і правилах (БНіПах);Державних і Галузевих стандартах; Правилах пожежної безпеки (ППБ), нормахпожежної безпеки (НПБ), відомчих інструкціях і ін.
3.Встановленняпорушень, допущених на стадії розробки нормативно-технічної документації (НТД).
4.Встановленняорганізаційно-технічної причини пожеж і техногенних вибухів (ТВ), тобтовстановлення причинно-наслідкового зв'язку між технічною причиною ТВ,наслідками ТВ і порушеннями нормативно-технічних вимог законодавчих іпідзаконних актів, які настали, розпоряджень нормативно-технічної документації,а так само порушень допущених при розробці цієї документації.
5. Розробкапрофілактичних рекомендацій по запобіганню пожежам і вибухам або рекомендаціямпо обмеженню їх наслідків [73,c.2].
Допрофілактичних рекомендацій можна віднести рекомендації щодо:
1. Фактичних обставин, які сприяливиникненню займання;
2. Порушень та недоліків виготовлення,зберігання вибухонебезпечних чи пожежонебезпечних речовин.
3. Порушення правил протипожежної безпеки[72,c.191].
У практицірозслідування і судового розгляду справ про пожежі і техногенні вибухи поняття«Організаційно-технічна причина пожеж і техногенних вибухів» досліджується вдвох аспектах: перший пов'язаний зі встановленням відповідності технічногостану будівель, споруд, устаткування, транспортних засобів і інших об'єктів (намомент виникнення ПВ), що впливає на їх пожежно-вибухову безпеку, вимогамнормативно-технічних актів; другий – з аналізом дій (бездіяльності) людей, якізумовили порушення вимог цих актів. Проте слід особливо відзначити, що рішенняпитання експертом про порушення вимог нормативно-технічних актів є до цих пірдискусійним.
Так В.К.Степутенкова відзначає, що «поняття «Порушення правил» міститься в диспозиціяхцілого ряду статей Кримінального кодексу [53]. Воно означає наявність в діяхсуб'єкта відповідного складу злочину. Таким чином, поняття «Порушення правил»охоплює всі сторони злочину… Природно, що встановлення складу злочину ні заяких умов не може входити в компетенцію експерта». На думку Ю.К. Орлова «…допускається вирішення експертом питань, які відносяться до технічних або іншихспеціальних правил [67]. У практиці досить часто перед експертами ставляться івирішуються ними питання про дотримання правил бухгалтерського обліку,будівельних правил, правил пожежної безпеки і інше. Такого роду правила носятьподвійний характер: з одного боку, вони є правовими розпорядженнями, а з іншої– розраховані зазвичай на осіб, які мають відповідну спеціальну підготовку іпевні практичні навики, тобто не є загальновідомими і загальнодоступними. Отже,для вирішення питання про дотримання таких правил потрібні відповідніспеціальні знання, що є основним критерієм віднесення його до компетенціївідповідного експерта».
Проте Ю.К. Орловвідзначає, що при цьому експерт не має права вирішувати питання про порушенняспеціальних правил, оскільки цей термін передбачає провину і тому є правовим.Він вважає найбільш правильним формулювання про відповідність абоневідповідність якихось дій вказаним правилам. При цьому бажано, аби експертформулював висновок безвідносно до конкретного суб'єкта (який експертовізазвичай невідомий або, в усякому разі їм не встановлюється). Свою думку цейавтор підкріплює прикладом з області автотехнічної експертизи, відзначаючи«эксперт-автотехник вказує в висновках, що дії водія такого-то автомобіля вданій дорожній обстановці відповідають (або не відповідають) правиламдорожнього руху; при цьому він не називає прізвище водія, оскільки не можесудити про те, хто фактично управляв цим автомобілем, лише по матеріалах справи(до речі, не так вже рідкі випадки, коли згодом з'ясовується, що за кермомзнаходилася зовсім інша людина)»[67]. Підкреслюючи необхідність вирішенняекспертами питань про дотримання правил технічної безпеки, будівельних правил,правил бухгалтерського обліку і інше, Ю.К. Орлов далі вказує на неправомірністьзастосування терміну «порушення», оскільки цей термін передбачає провину, що невходить в компетенцію експерта. Найбільш коректним формулюванням в такихвисновках, на його думку, є термін «відповідність», перевага якого полягає втому, що він дозволяє абстрагуватися не лише від вольового моменту, психічногостану суб'єкта, але і дозволяє сформулювати висновок, не називаючи цьогосуб'єкта, констатуючи в ньому лише факт відповідності або невідповідностіправилам певних дій (бездіяльності), безвідносно до того, ким вони булиздійснені. Відзначимо, що в цій роботі йдеться про оцінку дій (бездіяльності)суб'єкта. Пояснень, чому термін «порушення» «передбачає провину» Ю.К. Орловимне наводиться [67].
Дискусії з цьогопитання виникли вперше при обговоренні питання про компетенцію судовоїавтотехнічної експертизи у встановленні порушень правил дорожнього рухуучасником дорожньо-транспортної пригоди. На відміну від приведеної вище думкицілий ряд авторів обгрунтовано вказує на можливість і необхідність для слідчогоі суду в певних випадках ставити на вирішення автотехнічної експертизи питанняпро порушення правил безпеки руху.
Підставою дляцієї думки є положення про те, що неправильно ототожнювати поняття «порушивправила руху» і «скоїв злочин». Злочин це протиправне діяння. Відомо, щопоняття «порушення правил», тобто створення неналежної фактичної ситуації, і«винне протиправне діяння» не тотожні [37]. У конкретному випадку дорожньоговипадку порушником правил руху може бути водій, а винною може виявитисяадміністративна особа: завідувач гаражем, механік і так далі.
Автори, якізаперечують можливість постановки питання про порушення правил безпеки руху навирішення автотехнічної експертизи, незрідка посилаються на те, що ці правилазатверджуються і вводяться в дію відповідним наказом або розпорядженнямурядового органу. Отже, вони є підзаконним актом або законом в широкому сенсіслова. Для тлумачення ж законів, за їх твердженням, експертиза не можепризначатися (експертиза не може бути призначена по питаннях права). Такимчином, підставою для заперечення можливості вирішення експертизою питання про порушенняправил руху, на думку цих авторів, служить те, що само це рішення по своємухарактеру є чисто правовим, юридичним, у зв'язку з чим воно має бути віднесенедо компетенції слідчих і судових органів [38,c.184].
Полемізуючиз цими авторами Н.С. Романов відзначав, що характеризуючи правила безпеки рухуяк підзаконний акт, немає підстав ототожнювати між вказаними правилами ізагальними правилами поведінки – правовими нормами. По своєму характеру вимогиправил руху, правил технічної експлуатації і так далі є технічними нормами, якірегулюють стосунки людей до знарядь праці, до техніки виробництва івзаємовідношення людей в процесі використання цієї техніки. Правилам безпекируху як сукупності технічних норм доданий правовий характер: встановленаобов'язковість їх дотримання і виконання відповідними особами. Але від цьогоправила руху не перестали бути правилами поводження з технікою в широкому сенсіслова і правилами взаємовідношення людей в процесі використання техніки[65, с.13-14].
Невикликає сумніву те положення, що для встановлення факту правильності абонеправильності поводження з технікою необхідно володіти в тому або іншомуоб'ємі знаннями про правила цього звернення, знати особливості техніки.Стосовно автотранспорту вказані знання по своєму характеру не можуть вважатисязагальножиттєвими знаннями (які не відносяться до певної галузі науки ітехніки) [30,c1-9].
Таким чином,треба підкреслити, що встановлення факту порушення вимог нормативно-технічногоакту не означає встановлення самого факту злочину і його кваліфікації (у томучислі і форми провини у вигляді наміру або необережності), що, безумовно, єпрерогативою слідства і суду.
Як відомо,злочином визнається винне здійснене суспільно-небезпечне діяння, забороненеКримінальним кодексом під загрозою покарання. Не є злочином дія(бездіяльність), котра хоча формально і має ознаки якого-небудь діяння,передбаченого даним Кодексом, але через малозначність не представляютьсуспільної небезпеки, тобто такі, які не заподіяли шкоди і які не створилизагрози спричинення шкоди особі, суспільству або державі.
Підставоюкримінальної відповідальності є здійснення діяння, яке містить всі ознакискладу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом. Склад злочину є сукупністюознак, вказаних в кримінальному законі, характеризуючих конкретне суспільненебезпечне діяння як злочин. Склад злочину як законодавчий еталон накладаєтьсяна фактично вчинене діяння, і, якщо фактично обставини, ознаки суб'єкта і йогосуб'єктивного відношення до своїх дій (бездіяльності) і їх наслідківвідповідають ознакам, вказаним в кримінальному законі, виникає підставакримінальної відповідальності [53]. Так, щоб порушення законодавчих і НТД булокваліфіковане як злочин, воно повинне володіти сукупністю його ознак, у томучислі воно повинне знаходитися в причинному зв'язку з виникненням аварії і їїнаслідками.
Накладаючизаборону на постановку перед експертом питання про порушення правил пожежноїбезпеки, деякі автори недооцінюють труднощів по встановленню фактів цихпорушень [1]. Так, І.А. Попов з одного боку, вказує, що в постанові слідчогопро призначення пожежно-технічної експертизи не повинно міститися питанняправового характеру про те, які правила пожежної безпеки були порушені. У тійже роботі рекомендується «… при допиті співробітників, електромонтерів, атакож службовців згорілого об'єкту необхідно з'ясувати: чи (коли і ким)допускалося порушення протипожежних правил і в чому вони виражалися».
З іншого боку,автор відзначає, що законодавець, кваліфікуючи порушення правил пожежної безпеки,не розкриває вміст цього поняття. «Замість цього закон посилає до спеціальнихнормативних актів (протипожежним нормам, правилам, і інструкціям і т. п.), вяких це поняття знаходить своє закріплення і віддзеркалення». Фактично І.А.Поповим також підкреслюється бланкетний характер диспозицій статей КК. Мабутьтому в іншій своїй роботі І.А. Попов вже допускає постановку перед експертомпитань про порушення правил, коли вказує: «Третю групу представляють питання зприводу встановлення фактів порушення правил пожежної безпеки» і далі перелічуєпитання про порушення правил.
Тут І.А. Поповйде в руслі слідчої і судової практики, оскільки в постановах і визначенняхслідчих і судових органів про виробництво СПТЕ і СВТЕ, як правило, ставлятьсяпитання про порушення вимог НТД. Відомо, що неприйняття питань про порушенняправил пожежної безпеки і інтерпретація їх як чисто правових і таких, яківиходять за межі компетенції судового експерта пов'язана з двома обставинами.
По-перше,складність оцінки висновків СПТЕ і СВТЕ, пов'язана з насиченістю цих висновківспеціальними технічними термінами, рівняннями хімічних реакцій, складнимиматематичними розрахунками, є передумовою підходу до такого висновку як доістини в останній інстанції (хоча прямо про це, звичайно, ніхто не говорить),що є свого роду реанімацією теорії «експерта – наукового судді» Д.Міттермайера, згідно якої висновок експерта брався за істину і оцінці непідлягав. Процесуальна наука давно відкинула цю теорію, як приклад теоріїформальних доказів, які вона несе на собі. Але на практиці частенькодослідницька частина експертного висновку взагалі не оцінюється, а до увагиберуться лише висновки експерта. Такий, м'яко кажучи, некритичний підхід доекспертного висновку створює небезпеку перекладання на експерта повноваженьслідчого і суду при оцінці дій конкретних осіб [2].
Але, слід підкреслити,що констатація фактів порушень правил зовсім не вимагає персоніфікаціїсуб'єктів цих порушень, тобто не тотожна оцінці дій конкретних осіб, яка,безумовно, є прерогативою слідства і суду. По-друге, супротивники питань пропорушення правил пожежної безпеки часто спрощують ситуацію, вказуючи, щодослідження цих питань не вимагає вживання спеціальних знань[15]. Дійсно окремівимоги правил пожежної безпеки елементарні (куріння у відведених місцях,повідомлення в пожежну охорону при перших ознаках пожежі і ін.) взагальножиттєвому сенсі. Проте розуміння більшості з них, а значитьвстановлення факту їх порушення, неможливо без кваліфікованого використанняспеціальних знань[16].
Так по одній зкримінальних справ за фактом вибуху парового казана з вельми тяжкими наслідкамибуло встановлено, що його причиною була відсутність на парозборнику казаназапобіжного клапана. Коли і ким був знятий запобіжний клапан, слідствомвстановлено не було, оскільки казан експлуатувався декілька десятків років.Відсутність цього клапана є грубим порушенням Правил устрою і безпечноїексплуатації парових казанів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кг/см2),водонагріваючих казанів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище388К (115С), згідно з яким «кожен елемент казана, внутрішній об'єм якогообмежений замковими деталями, має бути захищений запобіжними пристроями, якіавтоматично запобігають підвищенню тиску понад допустимого шляхом випускуробочого середовища в атмосферу». Експерт, відзначаючи факт порушення правил,не вказував, хто їх порушив – проектувальники або монтажники, а констатувавлише факт порушення нормативно-технічного акту.
Виникає питання,що принципово зміниться, якщо замість слів «при експлуатації об'єкту порушенівимоги НТД» експерт напише «умови експлуатації об'єкту не відповідають вимогамНТД»?
Слід особливовідзначити, що, встановлюючи факт порушення вимог нормативно-технічного акту,експерт не розглядає його суб'єктивну сторону, тобто не визначає, ким воноздійснене і чи здійснено його з наміром або по необережності. Він простоконстатує, що правила порушені, а встановлення ким конкретно і по яких мотивах,знаходиться поза межами його компетенції.
У ряді випадківпо справі про пожежі і вибухи слідство ставить питання про встановлення фактупорушення вимог нормативно-технічного акту конкретною особою. Для встановленняцього факту необхідно мати відповідь на низку запитань:
1. Чи булапокладена на працівника відповідальність за дотримання вимог НТД, якимирозпорядливими документами: посадовими інструкціями, приказами аборозпорядженнями?
2. Чи бувнавчений цей працівник відповідно до вимог НТД? Чи правильно був навчений? Чиправильно був атестований? Чи не кінчився термін його атестації?
Питання провідповідність програми навчання вимогам НТД може бути вирішене експертом.
3. Чи міг цейпрацівник виконати вимоги НТД за обставин, які склалися чи ні? Чому він не мігїх виконати?
Аналіз обставинпо п.3, що вимагає спеціальних пізнань, може бути виконаний експертом.
Дослідження всіхобставин, які визначають причетність до злочину конкретної особи, як відомо, єпрерогативою слідства і суду. Тому експерт може зробити лише умовний висновокпро порушення правил конкретною особою за наступних умов: покладання на цюособу обов'язків по виконанню вимог НТД; його атестація, правильне навчання іможливість виконання ним в заданих обставинах вимог НТД [73,c.9].
Слід зазначити,що в українській мові слово «порушення» не є синонімом слова «злочину»[21].Слід особливо відзначити, що в закондавстві України порушення вимог пожежноїбезпеки трактується як невиконання або неналежне виконання вимог пожежноїбезпеки. Проте, не кожне порушення Правил пожежної безпеки знаходиться впричиному зв'язку з виникненням пожежі і його наслідками. Так, наприклад,відсутність в обслуговуючого персоналу гуртожитку індивідуальних фільтруючихзасобів для захисту органів дихання, які повинні зберігатися безпосередньо наробочому місці цього персоналу і використовуватися їм для евакуації людей збудівлі при пожежі, є порушенням Правил пожежної безпеки, але не будекваліфіковано як злочин в разі самостійної евакуації всіх людей, які в ньомупроживають.
Необхіднопідкреслити, як справедливо вказує А.Ю. Бутирін, можливість використаннятерміну «порушення» не лише відносно НТД і дій (бездіяльності) осіб, але івідносно стану матеріального об'єкту [73,c.8].
Так, в роботіА.І. Яковлєва наводяться дані про зчеплення арматури з бетоном будівельнихконструкцій в умовах термічної дії пожежі і наголошується, що при 723 градусахвоно (зчеплення) порушується повністю. Або інший приклад, робота Ю.Л. Муромцеваприсвячена питанням діагностики порушень в хімічній промисловості, до якихвідносяться порушення: технологічного процесу; нормальної роботи устаткування;матеріального і теплового балансів апаратів; герметичності і ін.
З урахуваннямвищевикладеного вважаю можливими:
1. Ставити навирішення СПТЕ і СВТЕ і вирішувати при виробництві цих експертиз питання,пов'язані з порушеннями вимог нормативно-технічних актів.
2.Використовувати в судових експертизах термін «порушення» при дослідженніпитань, пов'язаних з невідповідністю об'єктів вимогам нормативно-технічнихактів [73, c.9].
Список використаних джерел
1.АбрамоваВ.М. Экспертные ошибки: причины, последствия, профілактика.– К., 2004. – 260 с.
2.АбрамоваВ.М. Экспертные ошибки: причины, последствия, профилактика: Дис. … канд. юрид.наук: 12.00.09. – К., 2004. – 19 с.
3.АлиевИ.А. Проблемы экспертной профилактики / И.А. Алиев. – Баку: Азернешр,1991. – 312 с.
4.АлиевИ.А. Методические проблемы экспертной профилактики. — Баку: МЮ Азерб. ССР,1987. – 70 с.
5.АрзуманянТ.М., Танасевич В.Г. Бухгалтерская экспертиза при расследовании и судебномразбирательстве уголовных дел. — М., 1975. — 135 с.
6.Арсеньев В.Д. Назначение ипроизводство судебных экспертиз. — М.: Научная литература, 1988. — С.335.
7.АрсентьевВ.Д. Соотношение понятий предмета и объекта судебной экспертизы / Проблемытеории судебной экспертизы: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИСЭ. – М., 1980. – Вып. 44.– с. 4-15.
8.АрхівДонНДІСЕ, № 965 від 02.13.2002.
9.Архів ДонНДІСЕ, № 5416 від02.10.2004.
10.АрхівДонНДІСЕ, № 1315 від 07.04.2005.
11.Астениров З.А., Гаджиев Н.Г.Выявление и профилактика экономических нарушений (экономико-правовойаспект)//Бухгалтерский учет. — 1996. -№2. — С.59-61.
12.Атанесян А.А. Опытпрофилактической работы Армянской НИЛСЭ / Атанесян А.А. // Правовые,организационные и методические проблемы профилактической деятельностиучреждений судебной экспертизы: материалы Всесоюзной науч.-практич. конф.,Баку, 9 – 10 октября 1986 г. — Баку, 1986. – С. 41 – 43.
13.Балакшин В. Заключениеэксперта как средство доказывания по уголовному делy//Законность. — 1999. — №1.- С.37-40.
14.Балдова Н., Голубева А.Определение размера ущерба судебно-бухгалтерской экспертизой//Советскаяюстиция. — 1998. — №18. — С.26-27.
15.Баранов В.М. Истинность нормсоветского права. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 400 с.
16.Белкин Р.С., Педенчук А.К.Понятие экспертных ошибок и их классификация // Общетеоретические, правовые иорганизационные основы судебной экспертизы: Сб. науч. трудов. – М.: ВНИИСЭ,1987. – С. 59-66.
17.Белкин Р.С.Криминалистическая энциклопедия. – 2-е изд., доп. – М.: Мегатрон, 2000. – 333с.
18.Белкин Р.С Криминалистическаяэнциклопедия. – М.: БЕК, 1997. – С. 172.
19.Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб.пособие для вузов. – 3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА “Закон и право”, 2001. –С. 65.
20.Болдова Н.К., Голубева А.Судебно-бухгалтерская экспертиза. — М.: Экономика, 1993. — 239 с.
21.Бусел В.Т. Великий тлумачнийсловник сучасної української мови /Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.:Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. – 1440 с.
22.Букалов К.А. Процессуальные икриминалистические вопросы назначения судебной товароведческой экспертизы. — Саратов, 1976. — 230 с.
23.Габуния Г.Г. О некоторых вопросах реализациипрофилактических рекомендаций экспертов // Правовые, организационные иметодические проблемы профилактической деятельности учреждений судебнойекспертизы: Материалы Всесоюзной научно-практической конференции (9-10 октября1986 г.).-Баку,1986.С-33
24.Гаджиев Н., Гаджикасумов С.Использование специальных познаний аудитора в судебно-следственнойпрактике//Российская юстиция. — 1997. — №5. — С.20-21.
25.Гаджиев Е.Экспертам-аудиторам специальную подготовку//Российская юстиция. — 1995. — №2. — С.17.
26.Гаджиев Н. Современнаяэкономическая преступность: экспертно-ревизионные аспекты//Российская юстиция.- 1995. — №11. – С 55-59.
27.Гаджиев Н. Документальныйконтроль по выявлению правонарушений в экономике//Законность. — 1996. — №10. — С.26-30.
28.ГантмахерФ.Р. Теория матриц. — 3-е изд. – М.: Наука, 1967. – 575 с.
29.Георгиев А. Организациясудебно-бухгалтерских експертиз // Социалистическая законность. — 1974. — №12.- С.40-41.
30.ГрановскийГ.Л. Природа, причины экспертных ошибок и пути их устранения. М.: ВНИИСЭ, 1983.– №. 2. – С. 1-9.
31.ГрановскийГ.Л. Основы трасологии (особенная часть). – М.: МООП СССР, 1967. – 240 с.
32.Грамов Н. Заключения эксперта– как источник доказательств // Законность. — 1997. — №9. — С.42-45.
33.Громов Н, Смородинова А.,Соловьев В. Заключение эксперта: от мнения правоведа до выводов медика (обзорпрактики)//Российская юстиция. — 1998. — №8. — С.31-33.
34.Гуреев В.И. Подготовка иназначение судебных экспертиз по уголовным и гражданским делам. — Минск,Финансы и статистика, 1994. — 189 с.
35.Гуріна Д.П. Експертнапрофілактика: форми реалізації, та способи фіксації.// Вісник Академіїадвокатури України.-2009.-№1(14).- С.146-151
36.ДавудовФ.Э. Научные основы, методика экспертной профилактики и опыт профилактическойработы Азербайджанского НИИСЭ // Вопросы судебной экспертизы. – Баку, 1974. – №17. – с. 3-6.
37.ДальВ.И. Толковый словарь живого великорусского языка в 4-х т. – / В.И. Даль. – М.:Русский язык, 1989. – Т. 2. – 780 с.
38.ДжужаО.М., Іванов Ю.Ф. Профілактика злочинності // Юрид.енцикл. у 6 т. – К.: Українська енцикл., 1998–2004. – Т. 5. – С. 184.
39.Дмитриенко Т.Новые виды судебно-экономическихэкспертиз//Хозяйство и право. — 1993. — №10. — С.29-38.
40.ЕфименкоА.В. Экспертная профилактика как одна из форм судебно-зкспертной деятельности// Судебная экспертиза.- 2004.-№1.-С.82-84.)
41.Зажицкий В. Заключениеаудитора – экспертиза или ревизия//Российская юстиция. — 1994. — №8. — С.28-30.
42.ЗудинВ.Ф. Социалистическая профилактика преступлений. – М., 1983. – С. 140-145.
43.Зуев Е.И. Непроцессуальная помощь сотрудникакриминалистического подразделения следователю.М.: ВНИИ МВД СССР, 1975.(Б-каексперта).С.33
44.ІщенкоА.В., Красюк І.П., Матвієнко В.В. Проблемикриміналістичного забезпечення розслідування злочинів. – К.: НАВСУ, 2002. – С.52–80.
45.ІщенкоА.В. Методологічні проблеми криміналістичних науковихдосліджень. – К.: НАВСУ, 2003. – С. 116.
46.Керівництво з розслідуваннязлочинів: науково-практичний посібник / Кол.авторів: В.Ю. Шепітько, В.О.Коновалова, В.А. Журавель та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька. – Х.: «Одіссей», 2009.– 960 с. – С. 188, 215, 227.
47.Кононенко И.П. Об основныхнаправлениях и организации профилактической работы в судебно-экспертномучреждении / И.П. Кононенко // Пути совершенствования методики иорганизации профилактической деятельности экспертных учреждений: материалыВсесоюзного науч.-практич. семинара, Киев, 27 – 29 апреля 1976 г. – Москва, 1978. – С. 14 – 17.
48.Кравец Г., Суходуб П. Полнееиспользовать возможности бухгалтерской экспертизы//Социалистическая законность.- 1974. — №1. — С.57-59.
49.Кривенко Т., Куранова Э.Расследование преступлений в сфере экономики//Законность. — 1995. — №8. — С.14-19.
50.Кривенко Т., Куранова Э.Расследование преступлений в кредитно-финансовой сфере//Законность. — 1996. — №1. — С.19-25.
51.Криміналістика:Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. – Кол. авторів:Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.:Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 684 с. – С. 211 – 214.].
52.Кримінально- процесуальний кодекс України за станом законодавства на 01.01.2010 р. – К.:Парлам вид. 2006. – 207 с.
53.КримінальнийКодекс України за станом законодавства на 01.01.2010 року // Офіц. Вид. – Х.,2002. – 256 с.
54.Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій /К82 П. Д. Біленчук, А. П. Гель, М. В. Салтевський, Г. С. Семаков. — К.: МАУП,2001. — 216 с.
55.Криминалистика/ Под ред. Н.П. Яблокова. – М.: БЕК, 1995. – С. 7.
56.Криминалистика:Учебник. – СПб.: Лань, 2001. – С.18.
57.Крылов И.Ф. Судебная экспертиза в уголовномпроцессе. — М.: Юридическая литература, 1963. — 370 с
58.Лапин Е. Ревизия аудитора поуголовным делам//Законность. — 1998. — №9. — С.8-12.
59.ЛошмановВ.П. Вопросы експертной профилактики дорожно-транспортныхпроисшествий.стр.106-109.
60.ЛисиченкоВ.К. К вопросу о предмете и содержаниисоветской криминалистики: Материалы 2-й Респ. конф. судеб. медиков икриминалистов. – К.: УОСМиК, 1958. – С. 93.
61.МоисеевА.М., Бордюгов Л.Г. Экспертная технология установления признаков преступления// Человек, закон, общество. Научно-популярный и общественно-политическийправовой журнал. – Донецк: Донецкая областная организация Союза юристовУкраины. – № 3-4 (5-6). – 2001. – С. 63-67.
62.Моїсєєв О.М. Проблеминепроцесуального дослідження матеріальних носіїв криміналістичної інформації //Правничий часопис Донецького університету. – № 1(7). – Донецьк, 2002. – С. 54 — 56.
63.Махтаев М.Ш. Основы теориикриминалистического предупреждения преступлений: Монография. – М.: Изд-воРаритет, 2001. – С. 96.
64.Наринский А.С., Гаджиев Н.Г.Экономико-правовой контроль хозяйственных злоупотреблений//Бухгалтерский учет.- 1993. — №9. — С.38-39.
65.НаумовС.С. Профилактика преступлений с помощью техническихсредств: Автореф. дис.канд. юрид. наук. – М., 2001. – С. 13–14.
66.ОрловЮ.К. Судебная экспертиза как средство доказывания в уголовном судопроизводстве.Научное издание. – М.: Институт повышения квалификации Российского федеральногоцентра судебной экспертизы, 2005. – 264 с.
67.Орлов Ю.К. Производствоэкспертизы в уголовном судопроизводстве. — М.: БЕК. — 310 с.
68.ПалийВ.М., Попов Ю.П. и др. Голографическая защита ценныхбумаг и предметов: состояние и перспективы // Криміналістика і судоваекспертиза. – К., 1997. – Вип. 48. – С.106.
69.Профилактическая деятельностьэкспертных учреждений системы Министерства юстиции СССР (методическое пособиедля судей, следователей и судебных экспертов). — М., 1980. – 186 с. – С. 87-88
70.Прохоров-ЛукинГ.В. Установление фактических данных об автомобилях методами криминалистическихэкспертиз. – К., 2000. – 412 с.
71.Просудову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості ВерховноїРади України. – 1994. – № 28. – Ст.232.
72.Предупреждениепреступлений и судебная экспертиза / А.Р. Шляхов, И.Л. Петрухин, В.М. Комаринеци др. – М., 1968. – 191-192 с.
73.РоссинскаяЕ.С., Таубкин И.С. Исследование нарушений требований нормативных инормативно-технических актов как задача судебной пожаро-технической ивзрыво-технологической экспертиз / www.rossinskaya.ru
74.РомашовА.М. Судебно-бухгалтерская экспертиза. — М.: Юридическая литература, 1982. — 320 с.
75.СветлаковаЗ.И. О предупреждении дорожно-транспортных происшествий//Криминалистика исудебная экспертиза.– К., 1973. – Вип. 9. – С.140.
76.Селина Е. Эксперт илисвидетель//Законность. — 1997. — №6. — С.43-44.
77.Селина Е. Об экспертизе поуголовному делу в суде//Российская юстиция. — 1997. — №2. — С.29.
78.Сленнева Л.И.Профилактическая деятельностьсотрудников єкспертно-криминалистических подразделений органов внутренних дел// 50 лет НИИ криминалистики: Сб.науч.тр.М.:ЄКЦ МВД России, 1995.С.31)
79.Уразгильдяев Л. Допросэксперта в суде//Российская юстиция. — 1997. — №6. — С.27-29.
80.Уразгильдяев Л. Назначениедополнительной и повторной экспертизы в суде//Российская юстиция. — 1996. — №1.- С.28-30.
81.Федотов В. Определениеразмера ущерба судебно-бухгалтерской экспертизой//Российская юстиция. — 1998. — №18. — С.26-27.
82.Шепітько В.Ю. Криміналістика.Енциклопедичний словник (українсько-російський та російсько-український) / Заред В.Я. Тація. – Х.: Право, 2001. – 560 с. – С. 71.
83.Шепітько В.Ю. Довідникслідчого. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 208 с. – С. 136 – 148;Кримінаілстика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. –Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю.Шепітька. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 684 с. – С. 347.
84.ШерстюкВ.М., Лук’яненко В.В. Судово-експертне дослідження культурного надбання тапрофілактична діяльність судових експертів // Шляхи удосконалення правосуддя усправах, пов’язаних з протиправними діями щодо культурних цінностей, іпрофілактична робота у цій категорії справ. Матеріали міжнародногонауково-практичного семінару (24 лютого 2006 року, Україна, АР Крим, м.Сімферополь. – Сімферополь: ТОВ ДіАйПі, 2006. – 134 с. – С. 113-125.
85.Шилков А.Р. Судебнаяэкспертиза: организация и проведение. — М.: Экономика, 1979. — 317 с.
86.Шляхов А., Ромашов А.Судебно-бухгалтерская экспертиза//Социалистическая законность. — 1971. — №5. — С.28-32.
87.Словарь основных терминовсудебных экспертиз. – М.: ВНИИСЭ, 1980. – 92 с.
88.Шляхов А.Р. Судебная експертиза: Организация ипроведение. – М.: Юридическая литература, 1979. – 166 с.
89.ФридманИ.Я. Вопросы профилактики преступлений прикриминалистическом исследовании документов. – К.: Юрид. комиссия при СМ УССР,КНИИСЭ. – 1968. – С. 29.
90.ФридманИ.Я. О круге профилактических задач, решаемых в судебно-экспертных учреждениях/ И.Я. Фридман // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.: Лыбидь,1991. — № 43. – С. 50 – 54., с. 51.].
91.ФридманИ.Я. Предмет криминалистики и вопросы предупрежденияпреступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.,1969. – Вып.6. –С.11–22.
92.Фридман И.Я. Судебная экспертиза и вопросыпредупреждения преступлений: автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юр.наук: спец. 12.00.09 / И.Я. Фридман. – М., 1974. – 40 с. – С. 28.
93.Ядыкин В.С.Проблемы экспертной профилактикипреступлений и пути их решения ( на примере законодательства РеспубликиКазахстан) //Вестник ВЭГУ.-2009.-№5(43).-С.157-160