Експертиза у кримінальному процесі: порядок визначення і проведення

Вступ....................................................................................
     1. Правова природа експертизи
     1.1.  Визначення та основні риси експертизи у кримінальному  процесі України ...........……………………….
     1.2.  Підстави призначення і проведення експертизи ..……
     1.3. Об'єкти дослідження ...........…………………………….
     2. Процесуальний порядок провадження експертизи
     2.1. Провадження експертизи на досудовому слідстві…….
     2.2. Допит експерта  ..........................……………………….
     2.3.Проведення експертизи в суді.…………………………..
     3.  Висновок експерта та його оцінка слідчим (судом)
     3.1.  Зміст і структура висновку експерта .………………….
     3.2.  Вимоги,  які пред'являються до висновку
          експерта ......................................................………………
     3. 3. Перевірка та оцiнка експертного  дослiдження
          слiдчим (судом) ...............................………………………
     4. Види експертизи у кримінальному судочинстві
     4.1.  Додаткова  i  повторна   експертизи ..………………….
     4.2.  Комiсiйна і комплексна експертизи ……………………
    Висновок  ..............................................................……………
    Список використаної літератури …………………………….
    Сноски…………………………………………………………..
3
5
8
13
17
26
28
33
36
40
43
47
51
53
55

ВСТУП
Сьогодні,коли наука досягла значного розвитку, її видатні фундаментальні відкриттявикористовуються в усіх сферах діяльності людини. Не обминуло це і такуспецифічну галузь людської діяльності як боротьба зі злочинністю. Правоохоронцідедалі більше використовують на практиці спеціальні знання для розкриттязлочинів. Ці знання за Кримінально-процесуальним кодексом       (надалі КПК)можна залучити двома способами: за допомогою спеціаліста  і  шляхом проведення судової експертизи.
    Закон дозволив  залучення  спеціаліста  з  метою  розширення практичнихможливостей слідчого по  справі. Спеціаліст на основі своїх фахових навичок,знань сприяє виявленню, закріпленню і вилученню доказів, шляхом наданняслідчому консультативної допомоги при проведенні певної процесуальної дії, прощо зазначається в протоколі цієї дії.
   Що ж стосується судової експертизи,  то вона є найбільш кваліфікованою формоювикористання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Вона значнорозширює пізнавальні можливостіслідства і суда,  дозволяючи застосовувати в процесі розслідування і судовогорозгляду кримінальних справ увесь  арсенал  сучасних  науково-технічних засобів.
    Зважаючи на те, що коло джерел доказів є вичерпним і чітко визначеним в законі:показання свідка, показання потерпілого, показання підозрюваного, показанняобвинуваченого, висновок експерта, речові докази, протоколи слідчих і судовихдій, інші документи (ст. 65 КПК ), то стане зрозуміло, що будь-який доказодержаний відповідно до вимог закону має для слідства вагоме значення. Аоскільки висновок експерта є джерелом доказів і покладається в основудоказування по кримінальній справі, то експертиза допомогає встановлюватифактичні дані, на підставі  яких у визначеному законом порядку орган дізнання,слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечногодіяння,  винність особи,  яка вчинила це діяння,  та інші обставини, що маютьзначення для правильного вирішення справи.
    Як свідчить судово-слідча практика, саме за допомогою експертиз та інших наукових  досліджень розкривається більше третини злочинів.
  Але треба зазначити, що висновок експерта не має наперед установленоїдоказової  сили, переваги перед іншими доказами. Тобто, до висновку експерта(як і до інших доказів та їх джерел) треба підходити з критичної  точки зору. Переоцінка їх доказового значення, призводить до слідчих і судових помилок, прийняття неправильного рішення у  справі,  яке підлягає зміні або скасуванню. Проте, зважаючи на специфіку   цього   джерела   доказів   (авторитет   науки, спеціальних знань),  закон вимагає, щоб незгода з висновком експерта буламотивованою і письмовою. Це може бути зроблено в обвинувальному висновку, упостановах слідчого, прокурора, судді чи ухвалах суду про закриття справи,призначення повторної експертизи, у вироку судді чи суду.
        Судова експертиза постійно розвивається шляхом створення  нових,  та удосконалення існуючих методик дослідження  і знаходить все більше застосуванняв судово-слідчий практиці.  Найбільш  розповсюдженними є різні видикриміналістичних експертиз (дактилоскопічна, трасологічна, почеркознавча,балістична тощо), судово-медична (експертиза живих осіб, речових доказів таін.), судово-психіатрична, автотехнічна експертиза. В останній час все більшшироке застосування отримують також будівельно-технічна, судово-біологічна,патентна, трудова та деякі інші експертизи.

1.Правова природа експертизи
1.1. Визначення та основні риси  експертизи  у кримінальному
процесіУкраїни
Провадження експертиз вкримінальному судочинстві регулюється: Конституцією України, Законом  України «Про судову експертизу»,  КПК України,  відомчими Правилами та  інструкціямиМіністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України з питаньпроведення екпертизи
Оскільки кожному процесу,  явищупритаманні певні індивідуальні риси, ознаки, тому аналізуючи чиннезаконодавство спробуємо  визначити  основні  характерні властивості експертизи:
   1. Дослідження з використанням спеціальних знань.
 Питання, які будуть вирішені наекспертизі, повинні виходити за межі загальноосвітньої підготовки,  життєвогодосвіду слідчого. Тобто, експертиза призначається, коли для дослідженняпотрібні спеціальні знання, якими обладає вузьке коло осіб, бо  вони  єрезультатом тривалої професійної підготовки,  фахових навичок. Спеціальнізнання, необхідні при провадженні експертизи, можуть  відноситись  до будь-якоїгалузі знань — науки,  техніки, мистецтва або ремесла.  Виключення складаютьлише правові знання, якими  повинні обладати слідчі. Перед експертом не слідставити питання, які не потребують спеціальних знань, вони повинні такожвирішуватись самими слідчими. Наприклад, зустрічаються іноді невиправданівипадки призначення  експертизи  для вирішення питання,  чи є дані фотографіїпорнографічними або чи є вина  водія в порушенні  Правил  безпеки  руху та т.п.
    2. Спеціальний суб'єкт експертизи.
 Експерт -  це  особа,  щоволодіє науковими,  технічними або іншими спеціальними знаннями, якій запостановою слідчих органів доручено провести експертизу і дати за їїрезультатами висновок. Експертом може бути призначена будь-яка особа, яка маєнеобхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань, незалежно від того, чи працює вона в експертній установі та є  професійним експертом або не працюєв такій установі і проведення експертиз не входить до кола її службовихобов'язків. Однак в  ст.9  Закону  «Про  судову експертизу» сказано,  що органидізнання, досудового слідства і суди зобов'язані доручати  проведення судовихекспертиз переважно фахівцям, внесеним до Реєстру атестованих судових експертівдержавних і підприємницьких  структур та громадян, який веде Міністерствоюстиції України [1].
Експерт має ряд процесуальнихправ та обов'язків. При проведенні експертизи експерт обладає певною самостійністю  та  незалежністю, дає висновок від свого імені, за своїмвнутрішнім переконанням і несе за нього особисту відповідальність. За своїмпроцесуальним  положенням він відрізняється від інших суб'єктів процесу,  втому числі і від спеціаліста. Який   (спеціаліст) не має процесуальнусамостійність,  вся його діяльність проходить під контролем та керівництвомслідчого, всі його дії здійснюються за вказівкою або за згодою слідчого. В разівідмови або ухилення ним від виконання своїх  обов'язків  слідчий повідомляє про  це  адміністрацію підприємства,  установи чи організації за місцем роботиспеціаліста або громадську організацію для відповідного реагування.
3.Проведення дослідження з метою встановлення обставин, які мають значеннядля справи.
Експертиза має своєю метоювстановлення обставин,  які  входять  у предмет доказування по кримінальнійсправі або мають значення доказових фактів. Ці обставини повиннівстановлюватися експертом на основі проведених ним досліджень.  В тих випадках,коли питання хоч і мають спеціальний  характер, але не потребують проведеннядосліджень (наприклад,  загально-научні положення),  експертиза проводитись неповинна.  Цим і  відрізняється  експертиза від допита  експерта абоконсультативно-справочної діяльності.
    
    4. Експертиза проводиться у визначенній процесуальній  формі.
 Кримінально-процесуальнимзаконодавством регламентован порядок  призначення  експертизи,  її  проведення та  процесуального оформлення; визначені також права й обов'язки учасниківпроцесу в зв'язку з провадженням експертизи.
 Сама процесуальна  форма провадження експертизи є її характерною рисою,  яка відрізняє її  від  ревізії та  від  несудових (відомчих) експертиз, які провадяться до порушеннякримінальної справи або після порушення,  але незалежно від неї і не в зв'язкуз нею.
 Додерження процесуальної формипровадження експертизи — необхідна умова допущення висновка експерта яксудового доказу.
    5. Хід та результати  експертного  дослідження  оформлюються спеціальнимпроцесуальним документом  висновком експерта, який є самостійним видомсудових доказів,  передбачених законом (ст. ст.75, 200 КПК України).      Цимсаме експертиза відрізняється від діяльності  спеціаліста,  яка оформлюєтьсяпротоколом відповідної слідчої дії. Різного роду довідки,  акти та висновкивідомчих експертиз,  які вміщують дані отримані за допомогою спеціальнихзнань,  є різновидом інших документів, а не самостійним видом доказів.
 Упідсумку експертизу можна визначити як  процесуальну  дію, основний зміст якоїскладає проведення за завданням органів розслідування чи суда  спеціальнопризначеною ними особою ( особами ) — експертом і у визначенному закономпорядку дослідження з використанням спеціальних знань з метою встановленняфактів ( обставин ), які мають значення для справи, хід та результати якогофіксуються в особливому документі — висновку експерта, який є самостійним видомдоказів.
1.2.    Підставипризначення  і  проведення  експертизи
Судоваекспертиза має бути старанно підготовлена.Процес призначення експертизи міститьтакі основні елементи:
1)збірнеобхідних матеріалів;
2)вибірмоменту призначення експертизи;
3)визначенняпредмета судової експертизи;
4)формулюванняпитань експерту;
5)вибірекспертної установи або експерта;
Збірнеобхідних матеріалів:Такими матеріалами є досліджуваніоб’єкти (речові докази, жива особа, труп або йогочастини та ін.), відносно яких слідчий (суд) повинен з’ясуватипитання, що його інтересують.Досліджувані об’єктизбираються у ході проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок таін.) з дотриманням встановлених законом правил їх збирання.
Експертув деяких випадках необхідно надавати зразки для порівняльного дослідження.
Вибір моменту призначення експертизи.Зазагальним правилом судова експертиза повинна бути призначенасвоєчасно.Своєчасність призначення експертизи забезпечується плануванням цієїслідчої дії.
Визначаючимомент призначення експертизи, необхідно враховувати:
1)властивостіта стан об’єктів експертногодослідження;
2)необхідністьта можливість отримання порівняльних зразків;
3)особливостіекспертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, часпроведення та ін.);
4)слідчуситуацію.
Вибірмоменту призначення експертизи передбачає визначення її місця в системі іншихслідчих дій.Призначення та проведення експертизи обумовленя тактичнимиміркуваннями. Визначення часу проведення експертизи пов’язаноз особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю абовідсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи.
Визначення предмета судової експертизи. Предметсудової експертизи – це ті обставини, що можуть бути з’ясованів процесі експертного дослідження, фактичні дані, які встановлюються на основіспеціальних знань та дослідження матеріалів справи.Предмет експертизивизначається питаннями, поставленими перед експертом слідчим або судом.
Формулювання питань експерту. Увідповідності із законом перед експертом можуть бути поставлені тільки такіпитання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальнізнання.
Питанняексперту повинні відповідати таким основним вимогам:
1)не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру;
2)бути визначеними, конкретними та короткими;
3)мати логічну послідовність;
4)характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.
Вибір експертної установи або експерта. Вибірекспертної установи здійснюється з урахуванням виду експертизи, об’єктівдослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існуєсистема судово-експертних установ у яких проводяться судові експертизи.Припроведенні експертизи поза експертною установою в постанові або ухвалі пропризначення експертизи вказується конкретний фахівець, якому доручаєтьсяпроведення експертизи. [2]
Кожна  кримінальна  справаіндивідуальна і тому в деяких  з них можуть провадитись кілька експертиз, а віншіх жодної. Питання про призначення експертизи вирішується кожний раз по різному, в  залежності від конкретних обставин справи.  Але є декілька випадківпри настанні яких органи розслідування зобов'язані обов'язково призначитиекспертизу.  Цей перелік наведений у ст.76 КПК України:
1)для встановлення причин смерті;
2)для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;
3)для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявностів справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;
4)для  встановлення  статевої зрілості потерпілої в справах про злочини,передбачені ст.155 Кримінального кодексу України;
 5) для  встановлення  вікупідозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питанняпро  його  кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповіднихдокументів і неможливо їх одержати.
Непризначення в зазначенихвипадках експертизи — означає неповноту проведеного досудового слідства(дізнання ) і тягне  за собою повернення справи на додаткове розслідування.
 В даний час йде дискусія з приводудоповнення цього переліку ще одним пунктом, де б говорилося, що експертизаповинна обов'язково призначатися також для з'ясування  здатності обвинуваченого (підсудного)  здійснювати  своє право на захист,  коли є даніпро наявність у нього фізичних або психічних  вад,  що  перешкоджаютьзахистові,  і він не має захисника. Такої практики, як правило, додержуютьсясуди [3].  Так, наприклад,  судова колегія  в кримінальних справах  Полтавського облсуду скасувала вирок  Київського  райсуду  м. Полтави  щодоЯрошенка, засудженого за ст.17 (відповідальністьза готування до злочину і замах на злочин)іч.3 ст.81(розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки)Кримінального кодексу України 1960р., а справу направила на  додатковерозслідування, оскільки ця особа має поганий слух,  але при провадженні справизахисник участі не брав.  Судова колегія,  виходячи з цих обставин, поставила питання  про  необхідність  проведення судово-медичної експертизи Ярошенку.
Потребав  спеціальних знаннях не завжди є фактичною підставою для проведенняекспертизи.  Нерідко один і той же факт,  який має значення для справи, можебути встановлений як шляхом експертизи, так і іншими доказами. Наприклад, вдеяких випадках, для того щоб  доказати,  що особа перебувала на місці скоєннязлочину достатньо лише показань свідків,  а в інших для цього вимагатиметьсяекспертне дослідження різних об'єктів ( відбитків пальців, слідів взуття, інших предметів залишених на місці події  і  т.п.).  Тому, якщо є  можливість безспірного  встановлення одного й того ж факту іншими доказами, експертиза якправило не призначається, бо витрачаються великі кошти на її проведення тазволікаються строки розгляду справи.  Так слідчим (м.Хмельницький) у справіКондрикова, який обвинувачувався за ч.2 ст.215(порушення правил безпеки руху таексплуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) КК 1960р.,призначена автотехнічна експертиза для з'ясування питання, чи мав цей водійтехнічну можливість попередити наїзд автомобіля на потерпілу — малолітнюдівчинку.  Між тим,  дана обставина не мала значення  для  вирішення справи,оскільки Кондриков вів автомобіль по вулиці з одностороннім рухом назустрічзагальному потоку транспорту,  наїзд на  дівчинку трапився на пішохідномупереході.
Проте поряд з цим треба мати на увазі, щонеобгрунтоване призначення експертизи меньш небезпечне, ніж не призначення їївзагалі при наявності для цього підстав.  При  вирішенні  питання  проризначення експертизи потрібно враховувати не тільки її значення в данний час, але й можливість виникнення  по  де-яким  причинам потреби  проведення експертизи в майбутньому  (наприклад,  через зміну показань свідка, обвинуваченого),  тим паче, що зробити це не завжди дається можливим (внаслідок зміни, зіпсування об'єкта і т.п.  ),  тому,  навіть коли який-небудьфакт встановлен іншими зібраними  по справі доказами,  то це не завжди звільняєслідчого від роздумів про необхідність підтверждення  цього  факту висновкомекспертизи.
Так Новоазовськийрайсуд, визнавши Саяхова Р.В. і Саяхова Г.Р. винними в умисному знищеннібудинку Ярошенко, засудив  їх  за ч.1 ст.145(умисне знищення або пошкодженняіндивідуального майна громадян) КК 1960р. зі стягненням на користь потерпілої320 гривень на відшкодування заподіяних збитків. Судова колегія  того ж облсудускасувала вирок,  а справу направила на новий судовий розгляд,  оскільки привизначенні розміру збитків суд керувався  довідкою фахівця,  хоча за обставинсправи потрібно було призначити судово-будівельну експертизу та одержати їївисновок.
Система доказів буде ефективналише в тому разі,  коли   прокурор,  слідчий і особа, яка провадить дізнаннябудуть вживати всіх передбачених  законом  заходів  для  всебічного,  повного і об'єктивного  дослідження обставин справи.  Тут буде діяти вимога тієї«надлишкової» доказової інформації,  яка необхідна для встановленнянайбільш важливих,  складних обставин, за наявностю якої суду легше будевстановити істину в справі.
Підстави проведення  експертизиможна поділити на: фактичні — потреба в спеціальних знаннях,  та юридичні.
Юридичноюпідставою  для  проведення  експертизи є постанова або ухвала про призначенняекспертизи,  яка виноситься компетентною особою.
Відсутністьпостанови ( ухвали) про призначення  експертизи, заміна  цих  документів іншими,  не передбаченими законодавством (наприклад,  направлення списка питаньексперту) або винесення їх зі  значними  порушеннями закону ( не уповноваженоюна те особою; без необхідних реквізитів ) звільняє експерта від обов'язкупроведення експертизи.  В цих випадках експерт негайно сповіщає про це особуабо установу з якої надіслали документ. Якщо після цього не будуть прийнятизаходи до усунення названих недоліків,  матеріали через встановлений строкповертаються назад без виконання.
1.3.    Об'єктидослідженняОб'єктамиекспертизи  є ті джерела відомостей про встановлювані факти,  ті носії інформації,  які  піддаються  експертному дослідженню й  за  допомогою  якихексперт пізнає обставини,  які входять в предмет експертизи.Таким чином, якщо факти,які створюють предмет  експертизи,  є  метою та результатом досліджень,  товластивості об'єкта є засобом пізнання цих фактів.Всіоб'єкти  експертного  дослідження  поділяються  за своєю
процесуальноюформою на слідуючі види:
1) речові  докази.Тобтопредмети,  які прилученні в цій якості до кримінальної справи.  Це об'єктибогатьох видів експертиз (  балістичної,  судово-імічної,  пожежної,товарознавчої);
2) документи.
Це можуть бути протоколи слідчих дій та іншідокументи,  які містять  відомості,  що мають значення для дачі висновку.  Вониє об'єктами судово-бухгалтерської,  почеркознавчої та  інших  видів експертиз;
3) живі особи.
Засвоїм процесуальним становищем це можуть бути підозрюванний,  обвинувачений,потерпілий. Як правило, вони є об'єктами судово-медичної, судово-психіатричної,військово-лікарської експертизи;
4) об'єкти,  які не мають визначеного процесуальногостатусу.
Вони виконують роль,  як і речові докази,  але вцій  якості вони в справі не фігурують,  інколи з міркувань морально-етичногохарактеру        ( наприклад, труп), інколи ввиду фактичної неможливостірозповсюдити  на них процесуальний режим речових доказів (наприклад, будівлі,споруди ). В тих випадках, коли об'єкти дослідження через громіздкість або зінших причин не можуть бути надіслані до експертної установи, в постанові пропризначення експертизи відзначається,  де перебувають ці об'єкти і час, колиексперт може їх дослідити.
Окремогорозгляду потребує питання  про  зразки  експертного дослідження. Зразки, що єнеобхідними для експертного дослідження — це достовірно належні певній  особі зразки  почерку,  відбитки пальців рук,  зліпки зубів, взуття, проби крові,слини, тощо, які використовуються як порівняльні матеріали в експертномдослідженні рукописів, предметів зі слідами рук, ніг, зубів, документів таінших об'єктів.  Вони використовуються при експертному дослідженні,  коли безпосередне  дослідження  властивостей речового доказу-оригіналу неможливо абонедоцільно. Дослідження в цьому випадку провадиться шляхом порівняння не зсамим ідентифікуємим об'єктом,  а з отриманими від нього зразками. Наприклад,при ідентифікації  вогнепальної  зброї за кулями та гільзами досліджуються неособливості канала ствола, а відстрілюються експериментальні кулі та гільзи, які і відображають ці особливості.
Зразки можуть бути трьох видів:
1)експериментальні зразки, які відтворюють штучно                           (наприклад, експериментально відстрілюють зразки куль та гільз);
2)вільні зразки, які виникають стихійно ( наприклад, вільні зразки почерку);
3)натуральні зразки,  які є продуктом фізіологічної діяльності організму ( зразки крові, слини тощо).
Про вилучення або відібрання зразків слідчийзобов'язаний  винести постанову,  де  зазначається,  з  якою метою,  у кого іякі зразки підлягають  вилученню  або  відібранню.  Якщо для одержання зразківзалучається спеціаліст, то вказуються його прізвище, спеціальність і посада.Про   відібрання зразків складається протокол (ст.199 КПК).  У ньому, крімзагальних відомостей,  зазначається найменування відібраних зразків, їхкількість і  характер,  порядок і умови відібрання,  а також інші істотнімоменти. Виклик для відібрання зразків провадиться за правилами виклику надопит. При відібранні зразків у неповнолітніх запрошуються їх батьки або іншізаконні представники.
Зустрічаютьсяіноді недоліки ,  пов'язані з відібранням експериментальних зразків. Слідчі тасудді не завжди враховують, що експериментальні зразки повинні відбиратися вумовах, аналогічних тим, в яких виконувався досліджуваний документ — у такійже позі    ( лежачи,  стоячи тощо ),  таким же  пишучим  приладом  (олівцем,кульковою або  перовою  ручкою  та  ін.  ),  на папері однакового розміру,лінування,  характеру поверхні. Досить розповсюдженим недоліком  при  призначенні дактилоскопічних експертиз є надання неякісніх  експериментальних відбитківпальців і долонь рук осіб, які перевіряються, що свідчить про недодержанняосновних вимог по техніці одержання експериментальних відбитків або  ж непередання їх взагалі.  Так суддя Київського міськсуду Колейчук у справіСалицького та інших  обвинувачених,  призначивши  комплексну медико-трасологічну  експертизу  для  з'ясування можливості нанесенняпотерпілому поранення ножами,  переданими для дослідження, не надав  експертамоб'єкт дослідження — клапоть шкіри зі слідами знаряддя травми, який надосудовому слідстві долучений до справи в якості речового доказу. Лише післятого, як експерти дізналися зі справи про існування цього речового доказу та витребували  його, вдалося виключити 4 із 6 ножів, що перевірялися. Це малосуттєве значення  для  встановлення дійсних  обставин  вчиненого  діяння,оскільки ножі належали різним особам.Експертможе застосовувати будь-які  методи  дослідження,  в тому числі  виготовлятикопії речових доказів і отримувати зразки для порівняльного дослідження. Отримання експертних  зразків  на відміну від  отримання  слідчих  зразків непотребує якого-небудь окремого процесуального   оформлення.   Увесь   хід  експертного дослідження фіксується у єдиному документі — висновку експерта, уньому ж відображається факт отримання експертом  зразків  та  результати їхдослідження.
2.Процесуальний порядок провадження експертизи
2.1Провадження експертизи на досудовому слідстві
Після порушення кримінальної справи,  визнав  за  необхідне проведення експертизи слідчий складає мотивованупостанову.  Постанова про призначення експертизи,  як вказувалося раніше, єєдиною правовою підставою для її проведення. Якщо у справі призначається кількаекспертиз, про кожну з них складається окрема постанова,  навіть у разіпроведення їх співробітниками однієї установи.
Порядок складання  постановирегламентує ст.196 КПК України, але тільки в загальних рисах. На практиціреквізити постанови про призначення  експертизи  виробленні  більш детально. Так в назві постанови вказується вид експертизи (наприклад  трасологічна,дактилоскопічна) і якщо призначена комісійна, комплексна, додаткова абоповторна експертиза,  то про це також вказується  в  назві постанови .
Складається постанова з трьохчастин  -  вступної, описової та резолютивної.
У вступній частині зазначаєтьсядата, місце складання постанови,  посада, звання, прізвище та ініціалислідчого, кримінальна справа,  в якій призначається експертиза.
        У описовій  частині коротко викладається суть справи та обставини,  якізумовили необхідність проведення експертизи. В необхідних  випадкахвикладаються деякі особливості, що стосуються об’єкта дослідження, які можутьмати значення для висновку (виконання рукопису в незвичайному стані, зберіганняабо використання об’єкта після події в умовах, які могли викликати зміну йогоознак, тощо). Наприклад, в постанові про призначення автотехнічної експертизипри вирішенні питання про  відвернення наїзду  на  даній швидкості повиннівказуватися відомості, які розкривають дорожню обстановку та дії  всіх учасників події. В кінці описової частини формулюються підстави призначенняекспертизи.
В резолютивній  частиніформулюється рішення про призначення експертизи, називається її предметний видза існуючою класифікацією (криміналістична, судово-медична тощо), запроцесуальними ознаками (додаткова, повторна, комісійна), вказуються прізвищеексперта, питання, з яких він має дати висновок, перелік матеріалів, щопередаються експерту.
Питання з яких експерт повинендати висновок, мають бути ясними і чіткими. Взаємопов'язані питання доцільногрупувати в логічній послідовності з тим,  щоб при  необхідності  відповіді  наперші з них могли використовуватися при вирішенні наступних. Формулюючи питанняі визначаючи матеріали  для  експертизи,  слідчий вправі скористатися допомогоюспеціаліста,  або методичними рекомендаціями,  які розробляються для слідчих тасуддів для правильної постановки питань на кожний вид експертизи. Слід такожвраховувати інструкції та накази Міністерств України  (інструкція  Мінюсту від30.05.1988 р. N815 та додані до неї рекомендації, а також відомчі актиМіністерства охорони здоров'я з питань проведення експертиз, затвердженінаказом Міністра охорони здоров'я України від 17.01.1995 р. N6).
При призначенні деяких експертиз( наприклад, судово-медичної,  судово-психіатричної ) закон вимагає отриманнясанкції прокурора або його заступника.  Оскільки при перебуванні в медичномузакладі для проведення стаціонарної експертизи істотно обмежується свобода обвинуваченого        (щодо підозрюваного, то закон в цьому випадку не передбачає  направлення  його  на  таку експертизу ).
Санкція  дається в порядку,аналогічному тому, що існує при взятті обвинуваченого під варту ( ст. 157 КПК). Після складання постанови про призначення експертизи слідчий ознайомлює знею обвинуваченого (підозрюваного) і роз'яснює йому його права,  передбаченіст.197 КПК:
1)заявляти відвід експертові;
2)просити про призначення експерта  з  числа  вказаних  ним осіб;
3)просити про постановку перед експертизою додаткових питань;
4)давати пояснення експертові;
5)пред'являти  додаткові документи;
6)ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінченняекспертизи;
7)заявляти  клопотання про призначення нової або додаткової експертизи;
8) бути  присутнім з дозволуслідчого при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Виключення  складають випадки призначення судово-психіатричних експертиз,  колипсихічний стан обвинуваченого (підозрюваного) робить неможливим  оголошенняйому постанови.
Про ознайомлення обвинуваченого(підозрюваного) з постановою складається протокол,  в якому фіксуються йогоклопотання та заяви, якщо вони надійшли. Усі клопотання слідчий зобов'язаний розглянути не більш як в трьох добовий строк.  Якщо цього строку не будедодержано, особа, яка їх заявила, може звернутися  зі скаргою до прокурора зприводу несвоєчасного вирішення питання.  Обставини,  які мають значення длясправи, про встановлення  яких було зроблено клопотання слідчий зобов'язанзадовольнити. Про повну або часткову відмову в клопотанні складаєтьсямотивована постанова.  Про всі результати розгляду клопотання повідомляєтьсяособа, яка їх заявила, їй також роз'яснюється її право оскаржити постанову прозалишення клопотання без задоволення прокурору. Обвинуваченому за йогоклопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертомокремих досліжень і давати пояснення. Постанова про призначеннясудово-психіатричної експертизи не оголошується обвинуваченому в тих випадках,коли його психічний стан робить це неможливим.
Сенс ознайомлення  обвинуваченого(підозрюваного) з постановою про призначення експертизи полягає в тому,  що цимзабеспечується  захист їх законних інтересів,  та максимально гарантуєтьсяповнота завдання експерту. Відомо, що експертиза нерідко супроводжується проведенням складних,  тривалих досліджень (експлуатація техніки,  витрачаннядослідницьких матеріалів тощо).  Тому дублювання її в разі неякісної підготовкизавжди  небажано. Крім того повторне дослідження може бути неможливим внаслідокістотної зміни або знищення об'єктів експертизи.  В зв'язку з цимзаконодавством передбачається в якості  однієї  з  гарантій  обгрунтованогопризначення  експертизи  та  якісної її підготовки активна участьобвинуваченого (підозрюваного) в її провадженні.  Ознайомлення  з постановою таможливість заявляти різні клопотання, робить можливим заздалегідь враховуватиобгрунтовані побажання.
Нажаль законодавством  обійдено питанняпро надання таких же прав іншим учасникам процесу, а саме: потерпілому,позивачу, відповідачу та їх представникам.  Можна було б доповнити на нашпогляд КПК статтею,  слідуючого змісту:  позивач і відповідач та  їхпредставники при призначенні і проведенні експертизи користуються правами, передбаченими ст.197 КПК,  якщо висновки експертизи можуть  мати доказовезначення для вирішення позову.  А потерпілого зрівняти у правах, що стосуютьсяпризначення і проведення експертизи разом із обвинуваченим (підозрюваним).
Після ознайомлення обвинуваченого( підозрюваного) з  постановою та вирішення клопотань в разі їх надходження,слідчий звертає свою постанову до виконання. Порядок такого зверненнярозрізняється в залежності від того,  провадиться експертиза в експертнійустанові чи ні. В нашій країні є розгалужена мережа спеціалізованих судово-експертних установ та відомчих служб з різних галузей знань.  Якправило, провадження експертизи доручається експертам цих установ. Так слідчийз'ясувавши, що експертне завдання відноситься до компетенції даної установинадсилає постанову  про призначення  експертизи і відповідні матеріали їїкерівнику.  Керівник експертної установи доручає проведення  експертизи  одномуабо  декільком  експертам.  Ці  експерти дають висновок від свого імені інесуть за нього особисту відповідальність.
Колиекспертиза проводиться не в експертній установі,  слідчий,  упевнившись  вособі експерта,  вручає йому копію постанови про призначення експертизи,роз'яснює обов'язки і права, встановлені статтею 77 КПК, тобто, що за дачузавідомо неправдивого висновку  або за відмову без поважних причин відвиконання покладених на нього обв’язків несевідповідальність за статтями 384 чи 385 Кримінального Кодексу України.Про  виконання цих дій слідчий складає протокол,  в якому,  крім даних, передбачених статтею 85 КПК, зазначає також відомості про особу експерта, йогокомпетентність у певній галузі знань і зроблені ним заяви.
За злісне ухилення від явки досуду, до органів досудового слідства або дізнання експерт несе відповідальністьвідповідно за частиною 2 статті 1853 або статтею 1854Кодексу України про адміністративні правопорушення.
        Перешкодження явці  експерта  до суду,  органів досудового слідства чидізнання,  примушування його до відмови від дачі висновку шляхом погрозивбивством, насильством, знищенням майна його чи близьких родичів аборозголошення відомостей,  що  його  ганьблять, підкуп експерта з тією ж метою,а так само погроза вчинити зазначені вище дії з помсти за раніше даний висновоктягнуть кримінальну  відповідальність за ст.386 Кримінального кодексу України.
Хоча експерт фігура самостійна: він дає висновок  від  свого імені і несе за нього особисту відповідальність,сам обирає методи, засоби, обсяги дослідження, однак при провадженні експертизивін все ж таки вступає у певні взаємовідносини зі слідчим, керівникомекспертної установи, обвинуваченим (підозрюваним).
Слідчий по  відношенню  до експерта має низку процесуальних повноважень.  Вони виражаються насамперед увиборі  експерта  або експертної  установи.  Призначення  певного  експертаслідчим для проведення дослідження є обов'язковим і для керівника  експертноїустанови.  Незгода  з  цим призначенням можлива лише за наявністю поважнихпричин ( хвороба експерта, не його профіль роботи тощо).
Про  неможливість проведеннядослідження вибраним експертом повинен бути негайно повідомлений  слідчий. Заміна  іншим  експертом провадиться лише за його згодою.  Слідчий визначаєобсяг завдання експертизи. Цей обсяг для експерта є обов'язковим і він невправі його  сам звузити.  Але він може за власною ініціативою висвітити деякіпитання,  які не були поставлені на вирішення  експертизи, якщо на його думкувони будуть мати значення для справи.  Експерт зобов'язаний дати відповіді посуті на всі питання або обгрунтувати неможливість їх вирішення.
Слідчий після  призначенняекспертизи і в ході її проведення може коректувати обсяг завдання експерту. Він може поставити  на вирішення експертизи нові питання, або зняти частинупитань, якщо їх вирішення не потрібно для слідства. До речі, він зберігаєправо  взагалі припинити проведення експертизи,  якщо буде наприклад закритакримінальна справа, або коли буде визнано, що на час провадження досудовогослідства внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило характерсуспільно небезпечного  і  т.  д.
Зміна завдання або припиненняпровадження експертизи оформлюються по різному,  тому що КПК це питання неврегульовано. На практиці, як правило,  виноситься постанова або висилають письмовеповідомлення.
В деяких  випадках  слідчий  можезаявити відвід експертові, допитати його з метою одержання роз'яснення,призначити додаткову або повторну експертизу.
Що стосується експерта, то вінтакож має низку процесуальних прав. Експерт вправі:  ознайомлюватися зматеріалами справи, які стосуються  експертизи;  порушувати  клопотання пропредставлення нових матеріалів,  необхідних для дачі висновку; з дозволу особи,яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженнідопитів та інших слідчих дій і задавати  особам, що допитуються, запитання, якістосуються експертизи ( ст.77 КПК ).  Особиста участь експерта у слідчих діяхполегшує його роботу  при  провадженні експертизи,  тому що при їх проведеннівін може з'ясувати або уточнити деякі явища,  які слідчий, не  маючиспеціальних знань,  може випустити із виду.  До того-ж експерт не вправісамостійно збирати додаткові матеріали, необхідні для проведення  експертного дослідження,  але щоб висновок був повним і обгрунтованим, тому то законодавецьі передбачив його звернення з різними клопотаннями до слідчого. На практиці всіці права досить часто використовуються.
Другим суб'єктом з яким експертвступає  у  взаємовідносини, якщо експертиза провадиться в експертній установі,є її керівник.
Як вже зазначалося керівникекспертної установи,  якщо слідчий не вказує  конкретного експерта,  назначаєйого за власним розсудом, роз'яснює йому його права та обов'язки. Вінвстановлює та контролює час проведення експертного дослідження.  Керівник можезнайомитися з ходом та результатами експертного дослідження та  оцінювативисновок експерта (експертів) по суті.  Якщо він визнає висновок помилковим, неточним або неповним, то повертає його на доопрацювання. Однак може статисятак, що експерт відмовиться виконувати вказівки керівника,  помилково або зінших причин,  вважаючи свій  висновок повним.  Таких випадків дуже мало,  алевони іноді виникають на практиці.  Шляхов А.Р.  бачить уникнення цих сутичокшляхом направлення спеціального письма слідчому з викладенням тих недоліків, які на його думку,  знаходяться у висновку і які експерт відмовився усунути.Але здається це не дуже вдалий вихід, бо в даній ситуації все що може  зробити слідчий  це  призначити повторну експертизу,  яка буде доручена іншомуекспертові. До того-ж законодавством не регламентований процесуальний  статус цього письма.  Не відомо чи повинен слідчий знайомити з ним обвинуваченого(підозрюваного),  підшивати його у справу тощо. Найбільш доцільно було б знашої точки зору вирішувати всі суперечки з цього приводу в самій експертнійустанові і  не  відволікати  слідчого.
Так, при незгоді між експертом ікерівником стосовно висновку, останній може сформувати комісію до якої включаєцього  експерта  і себе  (але сам не обов'язково повинен входити).  Правопідключати інших  експертів  передбачено  законодавством (ст.198 КПК).  Метацієї комісії — усунути всі недоліки і розбіжності. Якщо прийти до єдиної думкине вдається, то кожний експерт дає окремий висновок, який оцінюється слідчим.Це не буде  повторна експертиза, бо поки експертиза не направлена керівникомслідчому,  поки  вона  знаходиться у провадженні в експертній установі вонавважається не закінченою. От же при зрівнянні другий варіант здається кращим,тому що строки проведення експертизи в цьому разі будуть коротшими.
Обвинувачений (підозрюваний) можеза згодою слідчого бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень ідавати пояснення (ст. 197 КПК). Цим самим забезпечується право обвинуваченого (підозрюваного)  на захист і гарантується повнота експертного дослідження.  Напрактиці найбільш часто обвинувачений  присутній при провадженні автотехнічної,судово-бухгалтерської, товарознавчої експертизи,  тобто там де він можедопомогти експерту  своїми поясненнями. Участь  обвинуваченого (підозрюваного)у експертизах зв'язаних з  лабораторними  дослідженнями ( наприклад, балістичнаекспертиза),  практично не зустрічаються,  але сама можливість не виключена.
Якщо експертна  установа абоексперт,  який не працює в експертній установі,  визнають,  що при  проведенні експертизи  необхідна  участь або знання й іншого спеціаліста ( консультанта ),вони за згодою особи чи органу, які призначили експертизу, можуть скористатисяйого допомогою або порадою.  Практика запрошення самим експертом без постановислідчого ( судді ) спеціаліста,  якщо для  вирішення  якогось  питаннянеобхідно використати спеціальні знання з іншої галузі, не грунтується назаконі.
Керівники спеціалізованих установта відомчих служб, що проводять судові  експертизи,  у  необхідних випадкахмають право за згодою органу або особи, що призначили судову експертизу,включати до  складу експертних комісій провідних фахівців інших держав.
Такі спільні експертні комісіїздійснюють  судові  експертизи  за нормами процесуального законодавства України.
На жаль час проведення експертизине врегульований КПК. Тому за  аналізом  судово-слідчої  практики,  вважаємодоцільно було б внести доповнення до КПК слідуючого змісту:
Строк проведення експертизи не повиненперевищувати п'ятнадцяти  діб  з  дня  одержання постанови ( ухвали ) пропризначення експертизи. В особливо складних випадках за клопотанням керівникаекспертної  установи  чи експерта цей строк може бути продовжений особою чиорганом, які призначили експертизу. Що стосується строку  проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи,  то його можна визначити в одинмісяць.  І за  клопотанням  керівника психіатричної  лікарні  він може бутипродовжений особою чи органом, які призначили експертизу.
Після того,  як  буде  закінчена експертиза, всі  матеріали пред'являються обвинуваченому (ст.202 КПК). Матеріали експертизи — це висновок експерта,  додатки до нього,  об'єкти дослідження, порівняльні зразки та інші матеріали, використані експертом,протокол допиту експерта.  В законі не вказано,  коли саме матеріали мають бутипред'явлені обвинуваченому (підозрюваному). Це вирішує слідчий,  однак бажанопроводити ознайомлення як найшвидше  після надходження матеріалів експертизи дослідчого з тим,  щоб обвинувачений (підозрюваний) могли вчасно скористатисянаданими їм  законом правами.  Якщо матеріали експертизи пред'являютьсянеповнолітньому або особі,  яка через свої фізичні або психічні вади  не можесама здійснювати свого права на захист,  запрошується законний представник абозахисник. Про пред'явлення обвинуваченому матеріалів  експертизи  слідчийскладає протокол,  в якому зазначає пояснення, зауваження та запереченняобвинуваченого і його клопотання.    Зауваження     та заперечення обвинуваченого(підозрюваного) можуть стосуватися як суті висновку, зокрема повноти  чиправильності дослідження,  так і компетентності експерта (експертів). Він можезаявляти відвід експерту, а також клопотання про призначення додаткової абоповторної експертизи.  Усі клопотання обвинуваченого (підозрюваного) слідчийвирішує за  правилами ст. 129 КПК.
 
2.2.Допит експерта
Після закінчення проведенняекспертизи, ознайомившись з висновком експерта, слідчий має право його допитатиз метою одержання роз'яснення або доповнення висновку (ст.201 КПК).  Можевиникнути питання,  чим же відрізняється допит експерта від додатковоїекспертизи, отже у них одна й та ж сама основа призначення -  неповнота абонеясність експертного висновка. Розмежування їх в цій частині проводиться затакою ознакою: якщо для усунення неповноти або неясності  висновку  експертапотрібні додаткові дослідження, то повинна призначатися додаткова експертиза.Якщо відповіді експерта на  додаткові  питання  не потребують додатковихдосліджень, провадиться допит експерта.
Порядок допиту експерта нерегламентован законодавством.  На практиці при допиті за аналогієюзастосовуються норми, що регулюють порядок допиту свідка, з врахуваннямвідмінностей їх процесуального стану.
Взагалі метою допиту експерта можебути:
1)усунення термінологічних  або  стилістичних  непорозумінь (роз'яснення значенняокремих виразів та термінів);
2)додаткова аргументація висновків (роз'яснення  з  приводу застосованої методики та процесів дослідження);
3)посилання на загальні положення певної галузі знань (наприклад, технічніхарактеристики конструкцій);
4)встановлення нових обставин справи, коли проведення нових досліджень непотрібно тощо.
Про допит  експерта складаєтьсяпротокол,  який пред'являють обвинуваченому (підозрюваному) разом з іншимиматеріалами експертизи.
Яквідомо,  кримінально-процесуальне законодавство не передбачає показань експерта в якості окремого вида доказів. В зв'язку з цим виникає питання про їхпроцесуальний статус. В юридичній літературі висловлена думка,  що показанняексперта є  доповненням, продовженням його висновку, виступають як йогоскладова частина [4].   Деякі    автори заперечують цьому, зазначаючи, що допитробиться  в  інший  процесуальній  формі [5].
Тому він не може бутипродовженням експертизи, відповідно тому як допит, наприклад, спеціаліста  і понятого  не є продовженням відповідної слідчої дії, навіть коли нимироз'яснюються ті ж самі факти,  що  викладені  у протоколі  цієї  слідчої дії.  Однак цей проміжок існує і по сей день, тому здається буде бажано, колизаконодавчий орган вкаже у законі про процесуальний статус цих показань.
2.3.Проведення експертизи в судіПризначенняекспертизи в стадії віддання до суду законом  не передбачено, воно  можливолише в стадії судового розгляду кримінальної справи.
Всудовому засіданні експертиза може провадитися у випадках, коли вона вже булапроведена під час досудового  розслідування, так і в тому разі, коли вонапризначається вперше. Розглянемо спочатку процесуальний порядок  провадження  експертизив суді, коли експерт дав висновок раніше.Питанняпро виклик експерта в судове засідання,  в цьому випадку, вирішується в стадіївіддання обвинуваченого до суду. Визнав участь експерта у судовому розглядісправи необхідною,  суддя одноособово  або  суд  в  розпорядчому засіданнівключають його в список осіб, що підлягають виклику в судове засідання (п.4ст.253 КПК). Але треба мати на увазі, що у експертних установ дуже великенавантаження і вони не завжди в змозі забезпечити участь у суді всіх експертів, які давали висновок на досудовому слідстві. Тому в судове засідання бажановикликати  тільки  тих  експертів, чий висновок неповний,  викликає сумніви посуті,  при виникненні додаткових питань або коли висновок активно оспорюєтьсяобвинуваченим,  його  захисником чи іншими учасниками процесу.  Має такожзначення складність справи,  що розглядається і значення висновку експерта усистемі доказів. Так, експерт викликається в суд, коли по справі відсутні прямідокази і обвинувачення будується на уліках,  в  зв'язку  з  чим експертнийвисновок набуває вирішального значення і тому потребує всебічної перевірки іоб'єктивної оцінки.Упідготовчій частині судового засідання  головуючий  оголошує,  хто  ізекспертів з'явився.  Якщо не всі викликані експерти з'явилися,  суд вислуховуєдумку учасників судового розгляду  про можливість розгляду справи і виноситьухвалу, а суддя – постанову про дальший розгляд справи чи про відкладення її, вживаючи,  при необхідності, щодо експертів заходів, зазначених у ст.77 КПК.Якщоексперта (експертів) було викликано в судове  засідання за клопотаннямпідсудного,  його захисника, потерпілого чи іншого учасника процесу,  заявленимв стадії віддання до суду,  для провадження додаткової чи повторної експертизи,і цей учасник процесу наполягає на своєму клопотанні, то суд чи суддяодноособово не має права розглядати справу у відсутності експерта,  який нез'явився. Головуючий  роз'яснює учасникам  судового розгляду належне їм правовідводу та запитує їх, чи заявляють вони проти будь-кого з експертів відвід. Питання про відвід вирішується судом за праилами статті 62 КПК. Далі головуючийроз'яснює експертам їх права та обов'язки, передбачені ст.77 КПК, і попереджаєпро відповідальність  за дачу завідомо неправдивого висновку  або за відмовубез поважних причин від виконання покладених на нього обв’язків несе відповідальність застаттями 384 чи 385 Кримінального Кодексу України. 
Що ж стосується подальшого процесуального порядкуучасті експерта у судовому розгляді, то можна звернути увагу на таку стадію, якдопит експерта та на оцінку судом його показань, де слід наголосити, що суддііноді у вироку зсилаються на показання  експерта,  а  не  на  його  висновок. Це приводить до відміни вироку і направлення справи на новий судовий розгляд,тому що,  як зазначалося,  закон не передбачає показань експерта як джереладоказів.Колиекспертиза у стадії  досудового розслідування  проводилася, але суд (суддя) незнайшов потрібним викликати експерта в судове засідання, висновок експерта,який знаходиться серед матеріалів кримінальної справи, досліджується якписьмовий документ в порядку, передбаченому ст.314 КПК.Всевище  сказане  в загальних рисах відноситься до процесуального порядкупровадження експертизи в суді по  справах, у яких експерт на досудовомуслідстві дав висновок.Зазначенийпорядок  провадження експертизи має певні особливості, коли вона проводитьсявперше. Оскільки експерт в справі не фігурує, то він може приймати участь вдослідженні доказів тільки після винесення рішення про призначення експертизи. Де вказується,  що йому доручено провести екпертизу в суді.  З цього моментуексперт може з'являтися до суду і брати участь у дослідженні всіх обставин справи,  що  мають  значення  для його висновку.  Після з'ясування обставин,головуючий пропонує прокуророві, підсудному, його  захисникові  та  іншимучасникам судового розгляду подати у письмовому вигляді питання,  які вонибажають  поставити  експертові.
Судобмірковує ці питання,  враховуючи при цьому думку учасників судового розгляду,усуває ті з них, які не стосуються справи або не належать до компетенціїексперта,  а також формулює  ті питання,  які  він  ставить перед експертом звласної ініціативи. Після цього суд виносить другу ухвалу (  суддя  - постанову),  в якій  викладає поставлені на вирішення експертизи питання. Таким чином, суд виносить два документи: один — про призначення експертизи,яким експерту дозволяється брати участь у справі, і другий — в якомувикладаються питання  для  експертного  дослідження.  У першому  обсяг завдання експерту може ставитися лише в загальних рисах (наприклад,  беручи доуваги, що для встановлення тотожностей двох об'єктів потрібні спеціальні знання...), оскільки остаточний перелік питань  суд  (суддя)  формулює  після обговорення учасниками судового розгляду. Такий порядок слідує із суті законута постанови Пленуму Верховного Суду України,  який роз'яснив, що призначенняекспертизи виноситься у випадках, коли в стадії досудового розслідування вонане проводилась або коли для її проведення  у  судове засідання викликаноексперта,  який не був таким під час дізнання  та  досудового  слідства,  а також  при  необхідності проведення додаткової чи повторної експертизи
Ухвала(постанова) про призначення  експертизи,  яка  проводиться  вперше, виноситься  судом у підготовчій частині судового засідання,  але якщонеобхідність в провадженні  експертизи  виявиться пізніше,  то також і під чассудового слідства.  Подальший порядок провадження експертизи в суді, крімзазначених особливостей,  такий самий,  як і для експертизи, яка проводилась надосудовому слідстві.
На практиці зустрічаються інодіпомилки, коли експертизу, яка проводиться в суді і яка була проведена  раніше на  досудовому слідстві призначають як додаткову або повторну. Це не вірно,тому що вона повинна розглядатися не як продовження проведеної експертизи,  аяк самостійна первична експертиза,  що слідує з принципу безпосередньостiсудового розгляду.  Тому додаткова  або повторна експертиза  може призначатисясудом тільки після експертного висновку, отриманого у судовому засіданні.        У касаційній  і наглядній інстанціях провадження експертизи законодавством не передбачено. В цих інстанціях може бутиотримана думка  компетентної особи.  Якщо будуть сумніви щодо висновку, висловленіцією особою,  то суд у касаційному або наглядному  порядку повинен  відмінитивирок і направити справу на нове розслідування або на новий судовий розгляд,вказавши мотивовану причину про необхідність провадження повторної експертизи[6].
3.Висновокексперта та його оцінка слідчим (судом)
3.1.Зміст і структура висновку експерта
Після проведення  необхіднихдосліджень експерт складає висновок за правилами ст.200 КПК. Якщо експертизупроводили декілька експертів однієї спеціальності (комісійна експертиза) і вонидійшли згоди,  то ними дається і підписується загальний висновок,  а якщо ні — то кожний з них складає і підписує свій висновок окремо.  При проведенніекспертизи декількома  експертами різних спеціальностей (комплексна експертиза)кожний експерт вправі підписати ту частину висновку, яка відбиває перебіг ірезультати  проведених  ним особисто досліджень,  або ж загальний  висновок, якщо всі вони мають знання, що є неохідними для сукупної  оцінки результатівпроведених досліджень,  і на цій підставі дійшли єдиної думки.Засвоєю  структурою  висновок  експерта складається з трьох    частин — вступної,дослідницької і висновків з поставлених питань.Колиекспертиза  проводиться в експертній установі,  експерт зазначає у вступнійчастині висновку,  що  він  попереджений  про кримінальну відповідальність  за дачу завідомо неправдивого висновку, і стверджує це своїм підписом.  Далівказується номер експертизи, коли,  де,  ким (прізвище, освіта, спеціальність,учений ступінь і звання, посада експерта) і яка експертиза була проведена(називається її предметний вид за існуючою класифікацією:  балістична,судова-психіатрична, хімічна ) та за процесуальними ознаками (додаткова, комплексна).  Зазначається на якій підставі і по якій кримінальній справі проводилася.   Якщо  хто-небудь  був присутній при проведенні експертизи, топро це також вказується у вступній частині експертного висновка.  Закінчуєтьсявступна частина викладенням питань,  які ставляться на вирішення експертизи.Питання, поставлені перед експертом, викладаються у висновку так, як ставив їхслідчий (суддя). Однак, якщо питання сформульовані з точки зору стилістики недуже вдало,  але  зміст  їх  зрозумілий, експерт має право сформулювати їх поіншому, при цьому не змінюючи суті питань.  Якщо питання незрозумілі, або колиїх можна тлумачити у двоякому значенні, експерт повинен звернутися зароз'ясненнями до тієї особи,  яка призначала  експертизу.  За експертомзалишається право  викласти питання в тому порядку, в якому дослідження було ббільш доцільне.  Досліджувальна частина складається зі слідуючих етапів.Спочатку описуються матеріали,  що надійшли до дослідження,  їх  цілістністьта  правильність пакування.  Далі вказується сам процес експертногодослідження, які методи застосовувалися для одержання висновка, посилання  надовідниково-нормативні документи та літературні джерела, а також на результатислідчих дій, якщо вони мають значення  вихідних  даних при обгрунтуваннівисновків.  В цій частині експерт повинен дати оцінку отриманих результатів якдостатніх (або  недостатніх)  для формулювання висновків (наприклад, оцінкутотожностей певних речовин).Якщопроводиться комплексна експертиза,  то останній частині висновку, передуєсинтизуюча частина, в якій викладається сукупна оцінка результатів дослідження.Завершуєвисновок експерта третя  частина,  в  якій  даються відповіді на поставленіперед експертизою питання.  Відповіді мають бути  мотивовані та відповідати назапитання по суті.Якправило,  висновок складається за логічними правилами силогізму. Зпрощенаструктура, якого полягає в слідуючому:
1) загальне  правило  -  научне положення,  із якоговиходив експерт (наприклад,  ознаками повішення є наявність странгуляційноїсмуги, крововиливи у м'язах шиї, переломи  під'язичної кості, поперечні розрививнутрішньої оболонки сонних артерій тощо);
2) конкретні дані продосліджуваний об'єкт — ознаки, вихідні дані (наприклад,  при дослідженні трупаК.  наявні зазначені вище ознаки);
3)умовивід — сам висновок  (наприклад,  смерть  К.  настала внаслідок повішення).
Розрізняють позитивну танегативну форму висновків експерта, які вміщують відповідь на поставлені передним запитання. Наприклад: слід пальця на стакані, який вилученний з місцяподії, належить обвинуваченому;  або — відбиток печатки  даної  установи  неспівпадає з відбитком печатки на вилученому папері.
Висновок,а також всі додатки до нього (фотографії, таблиці, схеми,  тощо)  підписуються експертом  та засвідчуються печаткою експертної установи.
 Якщодослідження  проведено,  але  в наслідок незадовільного стану слідів,руйнування, псування об'єктів, з інших причин, відповіді на  питання датинеможливо,  експерт складає про це висновок. Зміст та структура його такі ж самі,  як  і  висновка,  але тільки остання частина називається заключною.  Вній зазначаються причини, з приводу яких відповіді на поставлені питання дати неможливо. При вирішенні експертом одних питань і неможливості дати відповідіна інші, ним щодо останніх у висновку вказується причини невирішення.Висновокпро неможливість дачі заключення потрібно відрізняти від відмови відпровадження експертизи і повернення матеріалів без виконання. Така відмова маємісце у випадках, коли провадження дослідження взагалі неможливо (наприклад, коли маються процесуальні  порушення  — відсутність постанови або грубопорушені її реквізити), якщо недостатньо матеріалів або в експертній установі відсутні потрібніексперти.                                                                                                                   
Привідмові від провадження експертизи, в цьому випадку, якого-небудьпроцесуального документа не складають,  а  мотиви  відмови викладають усупровідному письмі.
3.2.Вимоги, які пред'являються до висновку  експерта
Висновокексперта -  це  офіційний  процесуальний  документ, який покладається  в основудоказування і на який посилається суд (суддя) у своєму вироку.  Але щоб вінвиконував своє призначення, треба додержувати основні вимоги, якіпред'являються до нього. Ці вимоги достатньо відомі — висновки повинні виходитиіз  отриманих при дослідженні даних, вміщувати відповіді на поставлені питання,бути ясними,  точними тощо.  На практиці, на жаль, вони не завжди виконуються ітому є приводом для проведення непотрібних дій, для прик-
 ладу: виклик експерта  на допит,  призначення  додаткової, повторної експертизи. Доцільно  було  брозглянути на декількох прикладах основні помилки, які бувають у висновкахекспертів.
Висновки не вміщують відповідейна поставлені запитання. Експертнійкомісії  було поставлено таке питання:  «Чи можна було провадити аборт, якщо врач П. знала про народження М. п'яти дітей  і проведенні їй великоїкількості абортів?» Відповідь експертної комісії: «Медичний аборт М.був зроблений за її настирливою вимогою,  недивлячись на неодноразовіроз'яснення про можливі ускладнення,  так як в анамнезі у неї велика кількістьабортів та родів».  Як бачимо,  замість відповіді на питання,  чи можнабуло проводити аборт (тобто,  чи були медичні заборони що  до  нього),  експертивідповіли зовсім на інше питання.Інодіексперти  необгрунтовано вирішують, чи слід відповідати на те чи іншезапитання. Наприклад, хвора Г. 25 років, померла у лікарні.  Клінічний діагноз:"Інфекційно-алергічний міокардит. Безлічні тромбоемболії судин  легенів, кінцівок.  Двустороння пневмонія". Перед експертизою було поставлено середінших слідуюче запитання: «Наскільки виражені склеротичні зміни в судинахлегенів хворої Г.?  Яка гістологічна картина м'язів серця?» Відповідь експертної комісії: «В зв'язку з тим, що відповіді на заданіпитання ні в якому разі не вирішують по суті справу, комісія вважає можливимзалишити їх без відповіді».Рішенняекспертів  в даному випадку було неправомірним,  оскільки КПК (ст.77) непередбачає права  експерта  на  відмову  на поставлені перед ним запитання,якщо вони не виходять за межі його компетенції.
Експертнівисновки незрозумілі учасникам процесу.Вимогазрозумілості особливо неохідна тому, що висновок друкується для осіб, які несвідують у медицині чи інших галузях науки. Якщо цього не врахувати, висновокможе бути пересиченим спеціальними термінами,  розібратися в яких слідчий, суддя або інші учасники процесу зуміють далеко не  завжди.  Наприклад, висновок про характер пошкоджень сформульован так: «У П. була тяжкачерепно-мозкова травма,  яка супроводжувалася ушибом головного мозку зураженням  базальних  відділів лобних та вискових долей головного мозку, про щосвідчить коматозний стан потерпілого, плаваючий рух яблук очей,  які вказуютьна функціональний розподіл стовбуру головного мозку на рівні середнього мозку звідсутністю корнеальних рефлексів  та  реакцій  зіниць  на світло при наявностіправосторонньої плегії,  а також епілептичних судорог зі зміною з сторониспинно-мозкової рідини на фоні великой температури тіла і стовбурового диханняз появою відтіка легенів та зміною зі сторони формули крові».
Міжтим висновок може бути викладений значно коротше, ясніше та чіткіше: у П. булатяжка черепно-мозкова травма — перелом свода  черепу,  ушиб  головного  мозку зрозлитими крововиливами під тверду та м'яку мозкову оболонку,  з  різким порушенням  функцій мозку:  втратою свідомості, рефлексів, паралічом правихкінцівок, переодичними судорогами та розладом дихання.
 Висновкине  випливають із об'єктивних даних,  отриманих при дослідженні.   Отриманніпри експертному дослідженні об'єктивні дані повинні бути правильно оціненіекспертом,  тільки в цьому випадку експертний висновок може бути істинним. Однак іноді  виявленні  при експертному дослідженні ознаки оцінюються невірно, що призводить до експертних помилок.Так,К.  народила дівчину.  Пуповину перерізала,  але не перев'язала. Виниклакровотеча і незабаром дівчина померла. При судово-медичному дослідженні трупабуло встановлено: блідні  небагаті трупні плями, блідність шкіряних покровів таслизних оболонок, виражене малокрів'я внутрішніх органів.  Гістологічнимдослідженням встановлено нерівномірно розправлені легені, що дихали, аспіраціяколоплідних вод,  повнокрів'я судин нирок, печінки. За висновком судово-медичногоексперта, дитина була доношена, народилася живою,  жила кілька хвилин. Висновок про причини смерті сформульовано так:  «Підозра, що виникла придослідженні трупа на насильницьку смерть новорожденої від крововтрати  з неперев'язаної обрізаної  пуповини гістологічним дослідженням не підтвердилосяі доказово спростовується… Смерть новородженої настала від аспірації колоплідних  вод  у дихальні шляхи і ненаданням допомоги у перші хвилини життядитини».Таким чином, судово-медичний експерт,  що проводив вскриття   трупа,  переоцінив значенняаспірації колоплідних вод у механізмі настання  смерті дитини,  не врахуваввідсутність загальних ознак смерті від механічної асфікції,  недооцініввираженне  малокрів'я трупа  як  показник  смерті  від крововтрати.  Все церазом узяте призвело до помилки у визначенні ознак смерті.
 Експертні висновки не обгрунтовані.Експертнесудження по кожному висновку повинно бути  мотивоване обгрунтовано фактичнимиданими.Тобто,експерт повинен не просто відповісти на питання «так» чи«ні»,  а провести певне дослідження з наведенням причин, мотивів іт.п., чому він вважає, що висновок повинен бути саме таким, а не  іншим. Наприклад,  висновок  типу:  «почерк Р.  відповідає пред'явленим порівняльнимзразкам» буде не обгрунтований, тому що тут не було вказівки на конкретніспівпадаючі ознаки, які б свідчили про аналогічність, тотожність об'єктів.
   Експертні висновки протирічать один одному.
 
 
Несуперечливість — одна з основних умов правильного  миcлення.  Векспертних висновках подібна умова додержується не завжди. Наприклад, «міжнеподанням первинної медичної допомоги хворому К. і настанням його смерті євзаємозв'язок ...  Прямий взаємозв'язок між неподанням первинної медичної допомоги  хворому  К.  і  його смертю встановити важко »
Тобто,за значенням висновку виходить,  що зв'язок між неподанням медичної допомогиє,  хоча в той же час затверджується недоказуємість цього зв'язку.
 Висновкиексперта побудовані на припущенях.Приодержанні такого висновку суд,  суддя, слідчий, дізнавач зобов'язані  вжити заходи  для  встановлення цих обставин шляхом збирання та дослідження іншихдоказів.  Тому що, суд не зможе  обгрунтовувати  вирок  на експертномувисновку,  який побудований на припущеннях. Наприклад, Жовтневий суд м.Маріуполя не зміг визнати винним Гулєнкова в порушенні Правил дорожнього руху,які призвели до того,  що керованим цим водієм автомобілем була збита пішохідСтрелкова.  Суд зазначив,  що висновок судово-медичної експертизи є ймовірний.Експертом не дано відповіді на запитання, чи був прямий причинний зв'язок міжодержаним Стрелковою переломом 8 — 10 ребер та її смертю.  У зв'язку з цимрайсуд направив  справу на додаткове розслідування для проведення додатковоїекспертизи.Такі,на мій погляд, найбільш типічніпорушення основних вимог,  що пред'являються до висновків.  Усунення подібнихпорушень призведе до пiдвищення якості експертиз.
3.3.Перевірка  та оцінка  експертного дослідження слідчим    (судом)
Висновокексперта підлягає ретельній перевірці та оцінці слідчим, суддею, прокурором,адвокатом та іншими суб’єктами, якіберуть участь у розгляді справиПеревіряєтьсядодержання вимог процесуального  законодавства на всіх стадіях — відпризначення експертизи до отримання висновку експерта,  насамперед:
1)чи призначена експертиза по  порушеній кримінальній справі;
2)чи дотримано  порядку  доручення її провадження в експертній установі абоособі, яка не працює в цій установі;
3)чи виконана вимога про незацікавленість експерта у вирішенні      справи;
4)чи відповідають  поставлені  питання компетенції даного експерта;
5)чи не порушені права обвинуваченого (підозрюваного) при призначені експертизита при отриманні висновку;
6)чи попереджений  експерт про відповідальність за відмову абоухилення від дачівисновку і за дачу завідомо  неправдивого  висновку.Важливезначення має зіставлення даних,  які  містяться  у постанові (ухвалі)  пропризначення експертизи і висновку експерта. Необхідно впевнитися, що у двох цихдокументах мова йде про одні й тіж самі предмети — речові докази, порівняльнізразки, про тих же осіб, чиї сліди або почерк були дослідженні.
Слідперевірити,  чи запитував експерт додаткові  відомості, матеріали  і  чи бувзадоволений його запит (тобто,  чи достатньо йому було надано предметів ідокументів,  що є об'єктами  дослідження);  чи не збиралися вихідні дані самимекспертом; чи не пропущенні які-небудь об'єкти в одному з порівняльнихпереліків. Потрібно порівняти   формулювання  питань,  які  поставлені слідчим(судом), з формулюваннями тих же питань у вступній частині і висновками. Якщоміж ними є істотні протиріччя, необхідно спробувати з'ясувати можливі причиницього.Перевіряєтьсянаукова    обгрунтованість    висновку, правильність застосування конкретноїметодики  та  дозволеності  її використання (якою  установою  чи науковцемрозроблено та рекомендовано методику,  літературне джерело, в якому їїопубліковано).Оцінкаполягає у всебічному, повному та об'єктивному дослідженні висновку експерта.Суд,взявши за основу висновок однієї експертизи  та  відхиливши висновок іншої зодного й того ж предмета дослідження, відповідно до закону зобов'язаний навестиу вироку відповідні  мотиви.  Невиконання  цього  правила було причиноюскасування вироків судів у деяких справах (Мамонової,  засудженої заст.94(умисне вбивство) КК 1960р. — Фастівський райсуд Київської обл.;  Воробцяза ст.17(відповідальність за готування до злочину і замах на злочин) і ч.2 ст.141(грабіж) КК  1960р.-Івано-Франківський міськсуд тощо).
4.  Види експертизи у кримінальному судочинствіКрімподілу експертиз в залежності від предмету,  об'єкту  та методів(криміналістичні,  медичні, хімічні тощо) існує їх кваліфікація за іншимипідставами.Так,за послідовністю проведення розрізняють первинну і повторну експертизу;
заоб'ємом дослідження — основну і  додаткову;
закількістю експертів — одноособову та комісійну;
захарактером  знань,  що  використовуються  -  однорідну та комплексну.
Вцій роботі розглянемо лише деякі особливі види експертиз, а саме ті, що
відрізняютьсяістотними правовими особливостями  — додаткову, повторну, комісійну ікомплексну.
4.1.Додатков і повторна експертизи
Повторнаекспертиза призначається у разі необгрунтованості висновку експерта, щоздійснював первинну експертизу, або у разі сумніву в правильності йоговисновку. Вона доручається іншому експерту або іншим експертам (статті 75,203КПК України.).
Додатковаекспертиза призначається, якщо експертиза визнана неповною або не доситьясною,і доручається тому самому або іншому експертові (статті 75, 203 КПКУкраїни.).[7]
Додаткова і повторнаекспертизи призначаються лише після того як буде проведена первинна (основна)експертиза.
Причому їх можнапроводити безліч разів, тобто за рахунком вони можуть
бутидругими, третіми і т.д. Припризначенні  додаткової  експертизи в постанові зазначається, чому самепервинна експертиза визнана неповною або  неточною, а  при призначенніповторної — які обставини викликають сумнів у правильності первинноїекспертизи.Допостанови додається висновок первинної експертизи з усіма додатками.Постановапро призначення додаткової або повторної експертизи оголошується обвинуваченомуі йому знову роз'яснюються  права, передбачені ст.197 КПК.Критеріємрозмежування додаткової і повторної  експертизи  є підстави  їх  призначення, які є додатковими у співвідношенні до загальних підстав призначення експертизи.Вст.75 КПК зазначено: якщо експертиза буде визнана неповною або не доситьясною,  може бути призначена додаткова  експертиза, яка доручається тому самомуабо іншому експертові.Неясністьвисновку експерта  може  виражатися  в  нечіткості сформульованих речень,  їхрозпливчатості,  невизначенності тощо. Як правило,  цей недолік усуваєтьсяшляхом допита експерта,  а не призначенням додаткової експертизи,  оскільки дляцього не потребується проведення додаткових досліджень.Неповнотаекспертного висновку має місто, коли експерт залишив без вирішення деякіпоставлені перед ним питання,  звузив  їх обсяг, не досліджував всі об'єкти, щобули йому пред'явлені тощо. Однак, в деяких випадках неповнота може ставити підсумнів і обгрунтованість висновків  (наприклад,  якщо  експерт  не застосуваввсіх методів дослідження і т.п.) і тому виступає в якості підстави призначенняне додаткової а повторної експертизи. Розмежування цих підстав в таких випадкахможна провести по слідуючій  ознаці. Неповнота, що виражається у звуженніобсягу завдання,  є підставою призначення додаткової експертизи,  оскільки прицьому  не  ставляться під  сумнів  висновки експерта у частині вирішених нимпитань. Якщо ж неповнота відноситься до характеру і обсягу  дослідження,неохідного для вирішення поставлених питань,  то вона виступає вже в якостіпідстав призначення повторної експертизи, тому що в  цьому випадку питанняповинні вирішуватися з початку по суті, з врахуванням додатково проведенихдосліджень.Призначеннядодаткової експертизи не завжди є наслідком  недоліків первинної експертизи.Постановка додаткових питань нерідко викликається розширенням потреб слідства, залученням до нього нових об'єктів (наприклад, знайдені нові фальшиві гроші,які вважаються надрукованими на тому ж станку), що  є наслідком  упущення особи, яка призначила експертизу. Взагалі питання проприроду такого роду експертизи в літературі є спірним. Одні автори вважають їїдодатковою ,  інші — новою, самостійною експертизою.В практичному
життітеж немає єдності в цьому питанні,  і тому ці  експертизи оформлюютьсяпо-різному.  При вирішенні даного питання необхідно, як бачимо,  виходити ізсуті додаткової експертизи.  Значення  її законодавчого виділення  в окремийвид експертизи обумовлений також міркуваннями економічності,  тому що вподібних випадках немає необхідності спочатку досліджувати об'єкт,  який вжебув  досліджений, описувати детально його якості — достатньо послатися наперший висновок.  Наприклад, якщо експерту пред'явлені нові фальшиві гроші, тойому не потрібно з початку вивчати якості станка і викладати їх у висновку[8].Томуколи  при вирішенні нових питань можуть бути використовані результати попередніхдосліджень,  на  мій  погляд,  повинна  призначатися додаткова експертиза. Нова, самостійна експертиза буде лише в тому разі,  коли нове дослідження ніякне пов'язано з попереднім, або  хоча дослідженню і підлягає той же самийоб'єкт, само воно відноситься до предмету іншого виду експертизи (наприклад,після  проведення експертизи по визначенню справжності печаток у документіпризначається почеркознавча експертиза) [9].Підставамипризначення  повторної експертизи є необгрунтованість висновку експерта, абойого суперечливість іншим матеріалам справи, чи сумнів щодо його правильності.Повторна експертиза доручається іншому експертові або іншим експертам.Обгрунтованістьвисновка експерта  -  це  його  аргументованість, переконливість.Необгрунтованим висновок може бути визнаний, якщо викликає сумніви застосованаекспертом методика, недостатній обсяг  проведених  досліджень,  висновкиексперта не випливають з результатів досліджень або суперечать їм та в іншихподібних  випадках.Необгрунтованийвисновок може бути як правильним, так і неправильним по суті.  Але в якостідоказів використовуються  тільки науково-обгрунтовані і переконливі висновки. Тому,  навіть,  при відсутності по справі яких-небудь даних,  які викликаютьсумнів у правильності експертного висновку,  їх необгрунтованість,непідтвердженість даними проведених  досліджень  може  бути  достатньоюпідставою для призначення повторної експертизи.Правильністьекспертного висновку означає його відповідність об'єктивній дійсності. Взагалі  будь-який  неправильний висновок вміщує певну ваду і в йогообгрунтованість.  Однак  її  виявлення може опинитись  важким  для особи,  щопроводить оцінку висновка. Тому закон передбачає в якості самостійної підстави  призначення повторної експертизи  також  і сумніви у правильностіекспертного висновку, маючи на увазі випадки,  коли мотивом її призначення  єнедостатня впевненість в їх справжності.
Сумнівищодо правильності висновку експерта можуть виникати, наприклад, у  випадкунеспівпадання їх з іншими матеріалами справи, при активному оспорюванні цихвисновків обвинуваченим або іншими учасниками  процесу,  а також коли обставинисправи диктують необхідність отримання додаткових гарантій справжності  цих висновків.Томунеобгрунтованість експертного висновку визначається, як правило,
приоцінці його самого — виходячи з його змісту та внутрішньої структури.  Сумнівиж у правильності висновку є результатом оцінки сукупності доказів — приспівставленні висновків з іншими отриманими по справі даними.Підводячипідсумок, ми бачимо, що основна відмінність додаткової експертизи від повторноїполягає в тому,  що при додатковій -  експертом вирішуються питання,  якіраніше за будь-яких причин не були вирішенні, а при повторній — з початкувирішуються питання, на які вже отримані відповіді, але висновки експертавикликають сумніви по суті.
4.2.Комісійна і комплексна  експертизиЯкправило, експертиза проводиться одним експертом і лише  в окремих випадках(особлива складність, повторність тощо) — кількома, тобто комісією експертів. Отже,  комісійна експертиза  -  це експертиза, яка проводиться групою експертіводнієї спеціальності (або вузької спеціалізації).Комісійноюзавжди є судово-психіатрична експертиза:  її проводять не меньше  трьох експертів-психіатрів.  Це  обумовлюється складністю людської психіки, а такожтим, що за допомогою висновку цієї експертизи вирішується докорінне питання всправі: є дана людина осудною чи неосудною.  Існує  ціла  низка судово-медичних експертиз, які проводяться комісіями експертів. Міністерствоохорони здоров'я України спеціально  для  цього  розробило  «Правилапроведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичноїекспертизи».  В інших випадках, коли це питання не регулюється якими-небудь  нормативними актами,  питання про комісійний характер експертизиможе бути вирішено як особою  (або  органом), яка її призначила,  так ікерівником експертної установи.  Якщо в постанові (ухвалі) про призначенняекспертизи вказується на  проведення  її  в складі комісії,  то ця вказівка єобов'язковою для експертів, які включені до складу комісії, або для керівникаекспертної установи, якому доручено проведення експертизи (за виключенням, зрозуміло, випадків неможливості створення комісії, наприклад,  коли неманеобхідних фахівців; однак про це повинна бути негайно сповіщена особа(орган),  яка призначила експертизу). Разом з тим керівник експертної установизгідно ст.198 КПК може доручити проведення дослідження декільком працівникамданої установи незалежно від того,  чи була на це вказівка особи, якапризначила експертизу, оскільки проведення експертизи в комісійному порядкулише підвищує надійність та авторитетність експертних висновків.Векспертних  установах при проведенні комісійної експертизи  з числаекспертів-членів,  які включені до комісії, призначається провідний експерт. Він координує діяльність членів комісії, розробляє загальний план дослідження, контролює  строки  проведення дослідження. Однак  всі його функції носятьвиключно організаційний характер і ніяких процесуальних повноважень порівняно зіншими експертами та права вирішального голосу він не має.Комісійнаекспертиза називається комплексною,  коли її через багатопредметність поставлених  слідчим (чи судом) питань провадять спільно спеціалісти з різнихгалузей знань,  експерти різних спеціальностей  або вузьких спеціалізацій(наприклад,  психіатр і психолог; криміналіст і судовий медик). В діючому  КПКніяких норм,  які б посилалися на призначення комплексної експертизи немає.  Наможливість проведення експертизи, яка здійснюється «кількома експертами напідставі різних спеціальних знань», вказав в своїй постанові N1 від16.03.  1971  р. (п.6)  Пленум  Верховного Суду,  фактично признавправомірність такої експертизи і дав ряд  рекомендацій про порядок  її  проведення.Недивлячисьна процесуальну  неврегульованість,  провадження комплексних експертиз  дедалізростає.  Це викликано рядом об'єктивних причин.  Способи вчинення злочинівпостійно удосконалюються, набувають  кримінального  професіоналізму  і тому всечастіше проведення дослідження стає непосильним для експерта лише  однієїякої-небудь спеціальності і тим паче вузької спеціалізації.  Крім того, потребисудово-слідчої практики диктують неохідність  вирішення питань,  якізнаходяться на межі різних наук і які потребують навичок з різних областейзнань.Напрактиці  найбільш  часто  проводяться  комплексні  медико-криміналістичніекспертизи, особливо по встановленню механізму пострілу  (направлення тадальність пострілу,  взаєморозташування особи, що стріляла та потерпілого тощо)шляхом дослідження відповідних об'єктів медиками (пошкодження на трупі) ібалістами (пошкодження на одязі та  інших  об'єктах),  транспортно-трасологічніекспертизи по встановленню механізму дорожньо-транспортної пригоди шляхом дослідженняпошкоджень на транспортних засобах та інших об'єктах автотехніками  і трасологами  (іноді за участю медиков, якщо досліджуються пошкодження на тілілюдини) та інші експертизи. Якіж основні правові ознаки комплексної експертизи?Це,по-перше, участь в її проваджені експертів різних спеціальностей(спеціалізацій)  і  витікаючий  звідси розподіл функцій між ними у процесідослідження та,  по-друге, дача експертами сумісного висновка  на основі нетільки особисто проведених досліджень, а й за результатами досліджень,проведених іншими експертами. Саме ці ознаки визначають правову природукомплексної експертизи і породжують спори про її допустимість, оскільки виникаєпитання, як погоджується комплексна експертиза з загальними принципамиекспертизи,  зокрема з принципом особистої  відповідальності експерта, тазабороною виходу за межі своєї компетенції.Намій погляд,  ця проблема вирішуєтьсянаступним чином. При проведеннікомплексної експертизи кожен експерт може досліджувати лише ті об'єкти,  яківідносяться до його компетенції, і застосовувати методи,  якими він володіє.Тому межі компетенції експерта при проведенні досліджень додержуються.  Приформулюванні висновків умова  про додерження експертом меж своєї компетенціїполягає в тому,  що кожен експерт повинен бути  компетентним  у  предметідослідження в такій мірі, щоб він зміг використовувати результати дослідженьінших експертів. Так, експерт-трасолог і судово-медичний експерт  достатньознайомі в загальних закономірностях слідоутворення. При цьому від експертазовсім не  вимагається  оцінити хід та  результати  дослідження  експертівіншої спеціальності по суті, достатньо,  щоб він зміг використати ці результатидля від повіді на поставлені питання.Щостосується принципа особистої  відповідальності  експерта за даний нимвисновок,  то при комплексній експертизі кожен експерт, по-перше, несе особистувідповідальність за ту частину дослідження, яку він провів, і за отриманні нимрезультати. При формулюванні ж загальних (кінцевих) висновків існує свого родуумовна відповідальність експерта: він відповідає за правильність висновку, уформулюванні якого він брав участь,  при умові, що використані ним результатидосліджень, проведених іншими експертами, правильні. Ця думка вперше булависловлена (на жаль, тільки в усних виступах )  В.М. Галкіним.Такимчином,  в загальних рисах комплексна експертиза відповідає (хоча і в певніймодифікації) тим вимогам,  які  пред'являє процесуальний закон до інститутусудової експертизи.
ВисновокПідводячипідсумки даної роботи,  треба зазначити, що судова експертиза є одним ізнайбільш надійних  джерел  доказування.  За даними  МВС  за  допомогоюекспертиз та інших наукових досліджень розкривається більше третини злочинів.Тому в кримінальному судочинстві  широко практикується їх проведення. Переважна більшість експертиз проводиться на належному професійному рівні,  алеразом з тим,  допускається немало порушень законодавства при їх призначенні тапроведенні,  а також у використанні висновків  експертиз як доказу в справі. Існує також неврегульованість деяких питань, що призводить до певних ускладненьв судово-слідчій практиці. Зметою усунення виявлених недоліків і подальшого покращення роботисудово-слідчих органів у сфері провадження судової експертизи,  необхіднодоповнити або внести в діюче кримінально-процесуальний законодавство зміни длявирішення окремих питань, що стосуються процесуального порядку проведеннясудової експертизи, а саме строків її проведення, переглянути права деякихучасників процесу стосовно судової експертизи. Також судам та слідччим органампри признченні експертиз і підготовці материала для їх проведення необхідновраховувати положення Інструкції Мінюсту від 30.05.1988 р. N 8/5 та додані донеї рекомендації,  а також відомчі акти Міністерства охорони здоров'я з питаньпроведення експертиз, бо на практииці зустрічаються випаадки коли деякі суддіта слідчі навіть не знають про існування рекомендацій по підготовці матеріалів,що направляються на експертизу.
Длябільш ефективного використання необхідних знань експерта при проведенні судовоїекспертизи потрібно забезпечити його (експерта) необхіднимобладнанням, що відповіддає сучасному рівню розвтку та досягнення науки ітехніки. З метою усунення можливих недоліків при проведенні судових експертиз,слід залучати до їх виконання кваліфікованих експертів з відповіднимпрофесійним рівнем у данній галузі знань.
Список  використаної літератури
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії ВерховноїРади України 28 червня 1996 р.- К.: Преса України, 2000. – 80с.
2.ТертишникВ.М. // Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексуУкраїни.- К.: А.С.К., 2002.- 1056 с.- (Нормативні документи та коментарі).
3.ЗУ «Про судову експертизу» //  Відомості  Верховної  Ради України.-1994. — N 28.- с.232.
4.Інструкція про організацію провадження судових  експертиз в науково-дослідницьких судово-експертних установах Міністерства юстиції України//затверджена наказом від 30.05.1988 р.- N 8/5.
5.Інструкція  про  проведення судово-медичної експертизи // затверджена  наказомМіністра  охорони  здоров'я  України від 17.01.1995 р. — N 6.
 6.Інструкція про провадження судово-психіатричної експертизи  в  СРСР  //затверджена наказом Міністра охорони здоров'я України від 27.10.1970 р. — N10-91 /14-70.
 7.Наказ Міністра охорони здоров'я України «Про вдосканалення організації психіатричної  експертизи „  від  05.07.1996  р. N 194.
 8.Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних та кримінальних  справах// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1995.- N 1.
9.Практика  судів  України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства іюридичної практики України. — 1993.- N 4.
10.Виноградов  И.В.  // Экспертизы на предварительном следствии. -М.- 1967. — с.21.
11.Криминалистика // Учебник для юридических ВУЗов, под ред. Яблокова Н.П. — М.“Век» — 1995.
12.Криминалистика // Учебник для ВУЗов МВД России,  под ред. Смагоринского Б.П.,том 2,  — Волгоград. — 1994.
13.Орлов  Ю.К.  // Производство экспертизы в уголовном процессе. -М.- 1982.- с.41.
14.Образцов В.А.  //  Криминалистика,  курс лекций.  — М.  — 1996.
15.Петрухин  И.Л.  // Экспертиза как средство доказывания в      советскомуголовном процессе. — М. — 1964. — с.46-47.
16.Пинхасов Б.И.  // Назначение и производство дополнительной экспертизы. — Ташкент. — 1968.
         17. Узагальнення практики проведення судових експертиз  в кримінальномусудочинстві. 25.12.1996.
          18. Шепітько В.Ю. Довідник слідчого.- К.: ВидавничийДім >,2001.-208с.-(Б-каслідчого) .-с. 122.
Сноски:
[1]ВідомостіВерховної Ради України. — 1994.- N28. — ст.232.-с.334.
[2]Шепітько В.Ю. Довідник слідчого.- К.: Видавничий Дім >,2001.-208с.-(Б-каслідчого) .-с. 128.
[3]Узагальнення практики проведення судових експертиз в кримінальному судочинстві  // Київ. — 25.12.1996р.- с.4.
 [4]ПетрухинИ.Л. // Экспертиза как средство доказывания в советском уголовном процессе. — М. — 1964. — с. 46-47.
[5]ОрловЮ.К.  // Производство экспертизы в уголовном процессе. — М. — 1982. — с.41.[6] Постанови Пленуму ВерховногоСуду України в  цивільних  та
кримінальнихсправах  // Бюлетень законодавства і юридичної прак-
тикиУкраїни. — 1993. — N6. — с.193.
[7]ШепітькоВ.Ю. Довідник слідчого.- К.: Видавничий Дім >,2001.-208с.-(Б-каслідчого) .-с. 122.
[8] Пинхасов Б.И. // Назначение и производстводополнительной экспертизы. — Ташкент. — 1968.
[9]Виноградов И.В.  // Экспертизы напредварительном  следствии. — М.- 1967. — с.21.