Вплив права на взаємодіюособистості і держави
План
Вступ
Глава 1. Історія та теорія впливуправа на відносини особистості та держави
Глава 2. Критерії ефективності впливуправа на взаємини особистості і держави
Висновок
Література
Вступ
У сучасній Росіїтривають процеси демократизації суспільства та становлення правової держави,оскільки прогресивний шлях розвитку останнього можливий тільки на демократичнійоснові. Звідси виникає об'єктивна необхідність затвердження правових засад усуспільному житті. Інша означало б повернення до старих порядків, коли правовиступало ширмою, що прикриває свавілля влади і вседозволеність, зведену внорму.
Чинне дотеперішнього часу законодавство виявилося неготовим витримати негативні процесиперехідного періоду і зберегти належний рівень захисту природних прав людини,забезпечити стійке функціонування всіх правових інститутів. Отже, теоретичнарозробка концепції ефективності впливу права і реальне її втілення в практичнійдіяльності є сьогодні першочерговими завданнями. Підтвердженням цьому служатьслова Президента РФ В.В. Путіна, який зазначив в одному зі своїх щорічнихпослань Федеральним Зборам РФ, що «в сучасних умовах головне політико-правовазавдання полягає у розвитку Росії як вільної, демократичної держави, основнимицінностями якого є законність, справедливість, дотримання прав і свободгромадян».
Тривалевикористання права виключно як засоби примусового характеру державного впливуна людей породило негативне ставлення до нього. У суспільній свідомості правосприймалося як інструмент залякування. Система породила не тільки особливий типправового мислення, який заперечує право, але і сформувала особливий типособистості, не сприйнятливою до права, що не вміє і не бажає використовуватиправові засоби для досягнення цілей.
Стримуючі факторирозробки питань ефективності впливу права на відносини особистості та державилежать також у площині відносин юридичної практики та теорії права. Спробизаконодавців самостійно, у відриві від теоретичних розробок, вирішуватипроблеми, що роблять негативний вплив на суспільне життя, успіху не мали.Небажання і невміння практиків прислухатися до «голосу» теорії, виходити знеобхідності взаємодії з нею, використовувати наукові рекомендації привирішенні соціальних завдань призводили до негативних наслідків. Проте ітеорія, у свою чергу, виявилася неготовою запропонувати практиці адекватніспособи вирішення виникаючих проблем.
Крім того,глибокому дослідженню питань ефективності впливу права на відносини особистостіта держави заважало різке розмежування методологічних підходів до даних питань,що виражається у відриві соціологічного осмислення права відспеціально-юридичного, і навіть протиставленні їх один одному. Якщо раніше такерозмежування почасти було виправдано, оскільки сприяло філософсько-соціологічномуосмисленню права, то стосовно до потреб сучасної суспільної практики необхіднаінтеграція зазначених підходів у вивченні права.
Що стосуєтьсякатегорії «ефективність», то фахівці, які розробляли дану тему в рамках діїправа, обмежилися аналізом окремих його елементів, таких як: норма права,правозастосування та ін. Однак сьогодні важливо виробити комплексний підхід довивчення як впливу права, так і якості функціонування його механізму.
Таким чином, євсі підстави стверджувати, що проблема, яка складає предмет реферату, єактуальною і в практичному, і в науково-теоретичному плані.
Глава 1.Історія і теорія впливу права на відносини особистості та держави
Проблемаефективності впливу права в практичному аспекті виникає вже на перших етапахрозвитку людської цивілізації. У період зародження державності правовикористовувалося як потужний інструмент управління суспільством. Так, у II ст.н. е… законодавство Стародавнього Китаю передбачало смертну кару заневиконання закону посадовими особами.
У СтародавнійГреції, навпаки, акцент робиться не стільки на залякуванні, скільки насумлінному виконанні приписів закону. Цьому, зокрема, сприяли широкевикористання у законотворчості механізму узгодження інтересів різних верствгромадян і пов'язане з ним впровадження в правотворчий процес принципузмагальності.
У царський періодісторії Стародавнього Риму виконання договорів забезпечувалося «кров'ю ім'ясом». У випадку, коли у боржника виявлялося кілька кредиторів, Закони XIIТаблиць наказували: «Нехай порубають боржника на частини».
В епоху середніхстоліть і початковий період нової історії, де правове початок цілкомопосередковано догматами церкви, проблема впливу права була зведена головнимчином до покори.
Подібна ситуаціяхарактеризує і середньовічну Росію (період Московського царства).
Положеннязмінилося лише за Петра I. Що стало афоризмом його вислів «всує закони писати,якщо їх не виконувати» переконливо свідчило про те, яке важливе значеннянадавалося проблемі регулюючого дії законодавства.
Розвитокросійської юридичної науки в XIX ст. характеризується виникненням безлічі шкілі напрямів, які виявляють підвищений інтерес до проблеми дії права.
Так, відомийюрист і теоретик С.А. Муромцев виходив з того, що дослідження правових норм уконтексті соціального життя дозволить створити справжню картину функціонуванняправа. Він аналізував обставини, за якими норма не реалізується, і в цьомузв'язку обґрунтовував висновок про наявність «діючих» і «мертвих» норм.
У постреволюційний період проблема дії права тривалий час не потрапляла в поле зорурадянських дослідників. Тільки з початку 60-х рр… XX ст. починає активноосвоюватися її спеціально-юридичний аспект. З'являється цикл робіт, присвяченихпитанням правового регулювання, його предмета, методу і механізму. У ті ж рокиоб'єктом дослідження стає правозастосування, з якого згодом виділилася проблемареалізації права.
У 80-і рр. XX ст.вона вже розглядається в контексті реальному житті, починає розвиватисясоціологічний підхід до осмислення права. Незважаючи на те, що він не ставпереважаючим, намітився певний зсув до багатоаспектному розумінню праваприхильниками його спеціально-юридичної інтерпретації.
Таким чином,питання впливу права на відносини особистості та держави вимагали дозволу змоменту виникнення останніх. Разом з тим, як випливає з аналізу відповіднихджерел, вони не отримали достатньої розробки, що обумовлено цілою низкоючинників, зокрема:
— Специфікоюсоціально-правового розвитку суспільства, ставленням до права (визнанням йогоролі і цінності);
— Особливостямирозвитку юридичної науки і перш за все панують у ній підходів до права;
— Специфікоюрозвитку юридичної практики та її впливом на суспільні відносини;
— Розмежуваннямметодологічних підходів до вивчення права.
Аналіз концепційі юридичної практики, присвячений різним аспектам проблеми, що розглядається,дозволяє стверджувати, що вплив права є фундаментальне поняття (категорія)права, що має самостійне значення в науковому інструментарії правознавства,покликане охарактеризувати субстанцію права, розкрити його діяльну природу,нерозривну зв'язок з інтересами і пріоритетами соціального суб'єкта.
У межах цьогодослідження необхідно виділити наступні ознаки впливу права
По-перше, воновідображає зв'язок між фактичними цілями права і результатами його дії, міжфактичним змістом права і його юридичною формою. Вплив права у зазначеномусенсі є спосіб вирішення протиріч між юридично належним і сущим в праві, міжназрілими потребами у визнанні нових правових можливостей і юридично офіційнимїх визнанням.
По-друге, вширокому сенсі воно відображає процеси становлення правових можливостей та їхвтілення в правовій дійсності. У власному (або вузькому) розумінні — представляє результат з'єднання двох взаємопов'язаних процесів — існуванняправа та його функціонування, відображаючи перехід юридично належного в суще, вюридичну практику.
По-третє, впливправа є в об'єктивувати формі сукупним показником активності права, йогосоціальної мощі, характеру панування в суспільному житті.
По-четверте, воновідображає безперервний рух права у соціальному просторі, процеси опредметненняїм соціальної діяльності і надання їй внаслідок цього юридично правомірногохарактеру.
У структурівпливу права, на думку автора, правомірно виділити три відносно відокремлених іспецифічних компоненти: 1) сприйняття права; 2) правочин, 3) правовий порядок.При цьому слід мати на увазі, що виділені компоненти є складні утворення, якізавдяки своїм особливим якостям породжують комплекс (ланцюг) залежних від нихправових явищ і об'єднують їх своїм змістом.
На підставі ознакі структури впливу права пропонується наступне визначення: це обумовленесоціально — економічними умовами, потребами та інтересами людей властивість(спроможність) права в певному середовищі надавати інформативне таціннісно-мотиваційний вплив на особистість, спільності людей і внаслідок цьогозабезпечувати відповідно цілям, принципам і приписами права правомірнийхарактер їх діяльності і вчинків, досягнення цивілізованими засобами фактичнихрезультатів і тим самим сприяти утвердженню реального панування права всуспільних відносинах.
У результатіаналізу навчань про рівні і межах впливу права на суспільні відносини необхідноприйти до висновку, що право характеризується різними рівнями прояву.Особливості впливу права відображають два первинних рівня — існування іфункціонування права.
Перший з ниххарактеризує головним чином інформативне та ціннісно-орієнтаційної дії права(хоча повністю до цього не зводиться). Він відображає ту стадію буття права,коли воно має безпосередній вплив на індивідуальну і суспільну свідомість,визначаючи характер його сприйняття і внаслідок цього поведінку його адресатів.Вплив права в цьому сенсі пов'язано з закономірністю, суть якої полягає в тому,що цілі, принципи або розпорядження права, тільки поламав в психіці людини,реалізуються в його практичних діях. У зв'язку з цим надзвичайно важливимипредставляються дослідження юридичною наукою проблеми сприйняття права ітеоретичне обґрунтування закономірностей, способів, джерел його відтворення упсихіці людей.
Функціонуванняправа проявляється через соціально-правові дії, рівні яких можуть бутидиференційовані в залежності від спеціально-юридичних функцій права, розмаїттярежимів дії правових норм, особливостей правового становища діючого суб'єкта таінших підстав.
Даний підхід допроблеми дозволяє дослідити характер впливу права в єдності йогоідейно-мотиваційного та регулятивного впливу. Виходячи з цього автор виділяєлокальний, проміжний і інструментальний рівні впливу права. Кожному зперерахованих рівнів притаманні свої типи, методи правового регулювання, засобизабезпечення правомірної поведінки, питома вага примусу.
Межі впливу праваокреслюють об'єктивно область взаємодії між людьми, в якій воно здатне надаватипрогресивне стимулюючий вплив на суспільне життя. Специфікаідейно-мотиваційного та спеціально-юридичного впливу права є підставою длявизначення його меж.
Правильневіддзеркалення кордонів ідейно-мотиваційного впливу в законотворчому процесіможе убезпечити суспільство від юридичного свавілля, неправомірноговикористання юридичних засобів при вирішенні соціальних проблем.
Підводячипроміжні підсумки, зауважимо, що у вітчизняній правовій науці відсутнє єдиневизначення поняття ефективності впливу права. У зв'язку з цим дисертантрозглядає категорію «ефективність». У межах цього дослідження встановлено, що:
— Ефективність єміра «речей», оціночна категорія;
— Ефективність — це не тільки визначає, але і визначається дефініція; існує зв'язок категорії«ефективність» як з особливостями охоплюваного даним поняттям явища, так і зхарактером впливає на рівень ефективності середовища;
— Фактори, яківизначають параметри ефективності, не відносяться до величин постійним, отже, йсаме поняття ефективності має мислитися як відносна величина;
— Обсяг категорії«ефективність» не включає її «негативного» значення;
— Розумінняефективності не тотожне значенням слова «ефект»;
— Термін«ефективність» необхідно відрізняти від понять «оптимальність», «доцільність»,«корисність», «економічність».
Таким чином,ефективність впливу права є оцінна категорія, за допомогою якої визначаєтьсярівень його функціональності в динамічному стані.
праводержава особистість правопокора
Глава 2.Критерії ефективності впливу права на взаємини особистості і держави
Категорія «критерій»відмежовується від категорій «показник» і «умова», оскільки мислиться якознака, своєрідна спрямованість оцінки. У свою чергу, категорія «показник»позначає абсолютну або відносну величину цієї ознаки, за яким можна визначитийого стан, а «умова» представляє собою обставина, від якого щось залежить, і якобстановка, в якій будь-що відбувається. Тому в дисертації критеріїефективності впливу права поділяються на загальні та спеціальні, а умови — назовнішні і внутрішні.
Внутрішні умовиділяться на загальні та спеціальні, будучи факторами, що мають значення або длявсього механізму дії права, або для його окремих стадій. Зовнішні умовиефективності впливу права на відносини особистості та держави виступають в ролізагальних умов. Вони представлені рівнем суспільної правосвідомості, правовоїкультури, ступенем правової обізнаності громадян, процесами політичної,економічної, суспільного життя, рівнем законності, правопорядку, успішністюроботи державних систем та іншими чинниками середовища, зовнішніми стосовновпливу права.
Загальні критеріїлітература поділяє наступним чином: а) статичні; б) динамічні; в)загальносистемні.
За допомогоюспеціальних критеріїв оцінюється пряме вплив права на окремі ланки системисуспільних відносин, а не ефективність впливу права в цілому.
Для комплексноїоцінки всіх проявів ефективності впливу права потрібен цілісний системнийаналіз. Вчені пропонують два методологічних прийому, що дозволяють вирішити цезавдання.
Перший прийомпередбачає, по-перше, виявлення ефективності окремих структурних складовихсистемного явища і, по-друге, визначення сумарної ефективності, тобтоефективності впливу права на відносини особистості та держави з урахуваннямякості внутрішніх системних зв'язків такого явища.
Другий прийомзаснований, по-перше, на виявленні якості статичних елементів впливу права,по-друге, на визначенні якості його динамічної сторони (під динамічної стороноюмається на увазі процес дії статичних елементів) і, по-третє, на з'ясуванняякості внутрішніх системних зв'язків даного явища. Якість є об'єктивна,істотна внутрішня визначеність явища, що задає його цілісність, функціональнуєдність. Звідси, якщо ефективність — це рівень функціонування, то якість — цесукупність істотних властивостей явища, що обумовлюють його придатність длявикористання за призначенням. Таким чином, ефективність впливу права навідносини особистості та держави обумовлена якістю складових її компонентів.
Дана категорія,як і багато інших наукових категорії, має суперечливий характер. З одного боку,в силу абстрактності її визначення, наприклад, як якісне кількість або серединаміж крайнощами, використання цієї категорії в конкретно-науковому дослідженніутруднено. З іншого боку, саме абстрактний і універсальний характер даногопоняття дозволяє застосовувати його до всіх предметів пізнання незалежно від їхприроди і специфіки.
З урахуваннямданої тези в роботі проаналізовано більше десяти вітчизняних та зарубіжнихпідходів до розуміння та утримання категорії «міра», на підставі якихвстановлено, що:
— Міра є певнакількість, яка має якісне значення;
— Міра — цевідношення специфічних певних кількостей як самостійних заходів;
— Є одиницявиміру, межа, межа прояви чого-небудь, засіб здійснення чого-небудь;
— Міра — це міцнастароруська одиниця вимірювання ємності сипучих тіл;
— Головна функціяміри є інтегруючий фактор, завдяки якому вона формується, зберігається ірозвивається як ціле.
Спираючись нааналіз основних підходів та ознак, які розкривають категорію «міра», стосовносправжнього дослідженню автор формулює її операційне визначення: міра — цесуб'єктивна категорія, що містить кордони, в рамках яких кількісні зміни не викликаютьякісних, і яка служить масштабом для вимірювання та оцінки явищ навколишньоїдійсності.
Ця інтерпретаціязаходів безпосередньо пов'язується з ефективністю впливу права на відносиниособистості і держави. Це проявляється в наступному:
1. Міра, вираженав нормах, як правило, носить обов'язковий характер для тих відносин, на яківона розрахована. Відносно права це властивість заходи означає неухильне їїдотримання та виконання і передбачає обов'язкову реакцію з боку суспільства,держави, соціальної групи на поведінку людини.
2. Міра тісновзаємопов'язана з часом, так як норми права пов'язуються з будь-якою ситуацією,в будь-якому випадку носить тимчасовий характер.
3. Міра дозволяємоделювати регульовані відносини між особистістю і державою, при цьому модельвиступає у вигляді правового засобу.
4. За допомогоюзаходів визначаються кількісні та якісні показники впливу права на відносиниособистості і держави. Так, останні регламентуються за допомогою норм,реалізація яких характеризує якість даних взаємозв'язків.
5. Міра визначаєступінь правопокори громадян у державі, що, безсумнівно, свідчить проефективність впливу права на відносини особистості і держави.
Висновок
Таким чином, міраефективності впливу права на відносини особистості і держави — це суб'єктивнаоцінна категорія, що характеризує кордон кількісної характеристики критеріїввзаємовідносин між особистістю і державою, реалізація суми яких дозволяєоцінити якість впливу права на дану сферу відносин.
Будь-яка держава,бажаючи бути повноправним членом світового співтовариства, має погоджувати своєправове регулювання до вимог міжнародних стандартів у галузі прав людини.
Аналіз чинногозаконодавства та результати соціологічних досліджень дозволяють стверджувати,що, незважаючи на декларований примат природних прав і свобод людини,зафіксованих в Конституції РФ, у відносинах особи і держави існує диспропорція.Вона полягає в тому, що позначені права і свободи державою в повному обсязі незабезпечуються. Отже, склалася система впливу права на відносини особистості тадержави страждає вадами.
У результатіузагальнення юридичної практики, автор резюмує, що для найбільш ефективного впливуправових норм (і в цілому права) необхідно:
— Підвищитикомпетенцію державних органів, що виражається не тільки в законодавчомузакріпленні повноважень, а й у здатності і можливості вирішувати питання,пов'язані з регламентацією прав і свобод людини;
— Конкретизуватиі деталізувати норми чинного законодавства з урахуванням соціальних,економічних і політичних потреб суспільства;
— Встановитиінститут відповідальності посадових осіб, громадян і в цілому держави;
— Визначитипроцедурно-процесуальну форму реалізації, захисту та відновлення порушених іпорушених прав і свобод громадян;
— Посилити(заходами держави) дотримання правового режиму законності (верховенства права іКонституції РФ і т.п.)
У висновкудисертантом підведені підсумки проведеного дослідження, сформульовані основнітеоретичні та практичні висновки, а також рекомендації щодо вдосконаленняросійського законодавства, спрямовані на підвищення ефективності впливу права всучасному суспільстві.
Література:
1. Аристотель. Нікомахова етика. Великаетика // Соч.: В 4 т. М., 1984. Т. 4.
2. Гегель Г.В. Ф. Міра // Наукалогіки. М., 1998.
3. Закони XII Таблиць // Пам'ятникиРимського права: Закони XII Таблиць. Інституції Гая. Дигести Юстиніана. М.,1997.
4. Мєшков, Д.М. Правове вплив іправове регулювання (дослідження, полеміка, пропозиції) / Д.М. Мєшков // «Чорнідірки» в російському законодавстві. — 2007.
5. Мєшков, Д.М. Аналіз теоретичнихпоглядів з питання про поняття дії права / Д.М. Мєшков // Юрид. науки. — 2007.- № 4.
6. Мєшков, Д.М. Соціальний суб'єкт(особистість, колектив індивідів) як компонент механізму дії права / Д.М.Мєшков // Юридичні науки в працях молодих вчених: зб. наук. ст.; Владім. юрид.ін-т. — Володимир, 2005.
7. Мєшков Д.М. Правові засобимеханізму дії права в сучасній юридичній науці / Д.М. Мєшков // PANDECTAE: зб.ст. викладачів і аспірантів каф. держ.-правових дисциплін юрид. фак. ВДПУ. — 2007.
8. Мєшков, Д.М. Проблема дії права вюридичній теорії та практиці (історико-правовий аспект) / Д.М. Мєшков //Проблеми кримінальної відповідальності і покарання: зб. наук. тр. — Рязань,2007.
9. Мєшков, Д. Н. Дозволу і заборонияк основи прояву свободи і несвободи в праві / Д. М. Мєшков // Сб. тр. молодихвчених Владім. держ. ун-ту. — 2007. — Вип. 7.
10. Мєшков, Д.М. Межі дії права /Д.М. Мєшков // Владім. адвокат. — 2007. — № 2 (14).
11. Мєшков, Д.М. Історико-теоретичнийаспект змісту дії права / Д.М. Мєшков // Владім. адвокат. -