ТЕМА: „ВБИВСТВО МАТІР’Ю СВОЄЇНОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ. ЮРИДИЧНИЙ СКЛАД ЗЛОЧИНУ”
ЗМІСТ
Вступ
1. Поняття та об'єктивні ознаки юридичного складу умисного вбивстваматір'ю своєї новонародженої дитини
2. Суб’єкт та суб'єктивні ознаки юридичного складу умисного вбивстваматір'ю своєї новонародженої дитини
3. Відмежування умисного вбивства від завідомого залишеннябез допомоги матір'ю своєї новонародженої дитини
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Концепція правової держави завждипов'язується, перш за все, з ідеями природних невідчужуваних прав людини, з їхвизнанням, повагою та охороною з боку держави. Конституція України (ст. 27)закріпила головне природне право кожної людини – право на життя: „Кожна людинамає невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.Обов'язок держави — захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життяі здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань". Життяє найбільш цінним із благ не лише для людини, а й для українського суспільствав цілому, тому захист життя людини гарантується Конституцією України, а запосягання на життя встановлена найбільш сувора — кримінальна відповідальність.Поряд із відповідальністю за умисне вбивство без обтяжуючих і пом'якшуючихобставин (ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі КК) та при обтяжуючихобставинах (ч. 2 ст. 115 КК), вбивство через необережність (ст. 119 КК), чиннекримінальне законодавство передбачає відповідальність за умисні вбивства припом'якшуючих обставинах, зокрема умисне вбивство матір'ю своєї новонародженоїдитини (ст. 117 КК).
Актуальність роботи. Актуальності робота набуває у зв'язку знеобхідністю осмислення відповідних положень нового КК України – перш за все зметою найбільш точного розуміння (тлумачення) кримінально-правових норм, щопередбачають відповідальність за посягання на життя, їх правильногозастосування та подальшого вдосконалення. Очевидним є те, що питаннямкримінально-правової характеристики умисних вбивств при пом'якшуючих обставинахяк інституту кримінального права приділяється значна увага в теорії кримінальногоправа. Водночас окремі питання залишаються недостатньо дослідженими або єдискусійними, внаслідок чого спостерігається неоднозначне тлумачення тих чиінших правових норм, і тому постає необхідність поглибленого дослідженнявідповідного проблемного питання. Проблемам кримінально-правової характеристикиумисних вбивств при пом'якшуючих обставинах, приділяли велику увагу такіпровідні вчені дореволюційного періоду, як М.Н.Гернет, А.А.Жижиленко,В.Д.Набоков, М.С.Таганцев.
Предметом дослідження є кримінально-правові норми, що передбачаютьвідповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, йогодоктринальне розуміння та практика застосування.
Метою роботи є комплексна характеристика злочину, передбаченого ст. 117 Кримінального кодексуУкраїни, а саме кваліфікації умисного вбивства матір’ю своєїновонародженої дитини в кримінально-правовомузаконодавстві України. Відповідно до мети в роботі поставлено наступні завдання:
визначення поняття та об'єктивнихознак юридичного складу умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини;
дослідження суб’єкта тасуб'єктивних ознак юридичного складу умисного вбивства матір'ю своєїновонародженої дитини;
відмежування умисного вбивства відзавідомого залишення без допомоги матір’ю своєї новонародженої дитини.
1. ПОНЯТТЯ ТА ОБ'ЄКТИВНІОЗНАКИ ЮРИДИЧНОГО СКЛАДУ УМИСНОГО ВБИВСТВА МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
Визначення вбивствамає принципове методологічне значення. Найбільш обґрунтованим є розуміннявбивства в правовому сенсі як передбаченого кримінальним законом умисногосуспільно небезпечного діяння, яке посягає на життя іншої людини і спричиняє їйсмерть. Існує й інше, досить розповсюджене трактування вбивства якпротиправного, умисного чи необережного позбавлення життя іншої людини. Кожне зцих визначень відбиває суттєві ознаки вбивства, врахування яких слугуватимепідставою для правильної кваліфікації цього діяння в правозастосовнійдіяльності[1]. У той же часзаконодавець у диспозиції ч. 1 ст. 115 конструкцією «вбивство, тобтоумисне ...» недвозначно визначив, що вбивством може ввалитися лише умиснепротиправне заподіяння смерті іншій людині. Це означає, що всі інші види іспособи заподіяння смерті в даному законодавчому акті (КК України) не можутьназиватися вбивством. У такому разі слово «умисне» в диспозиції ст.117 є зайвим через свою тавтологічність. Зазначеніконцептуальні недоречності в майбутньому, звичайно, будуть усунуті взаконодавчому порядку, а поки що в офіційних юридичних документах (постановах,вироках тощо) слід користуватися термінологією, передбаченою чинним Кодексом.
Розвиток кримінально-правовоїдумки щодо поняття дітовбивства характеризується надзвичайно різнимипротиріччями у поглядах на значення та суспільну небезпеку його на різнихетапах розвитку суспільства. На ранньому дохристиянському етапі розвиткусуспільства дітовбивство розглядалося як природній прояв батьківської влади наддітьми. З часом право батьків дитини безконтрольно розпоряджатися життям своїхдітей почало обмежуватись. Вже в Давньому Єгипті до батьків, що вбили своюдитину, починають застосовувати заходи впливу і вбивця повинен був три добипротримати в руках труп вбитої ним дитини. В ХІХ сторіччі завдяки науковимдосягненням медицини з`являється не одна обставина, що свідчить на користьзменшеної відповідальності до дітовбивць: наявність особливого стану психіки уматері-породіллі, викликане пологовими муками. В зв`язку з новими поглядами внауці починало перебудовуватися й законодавство. В ряді країн з`являютьсязакони, що зменшували покарання за дітовбивство у порівнянні з іншими видамивбивств. В ХІХ сторіччі майже всі національні кримінальні законодавства, зарідким виключенням, відмовляються від застосування смертної кари до дітовбивць.Більш того, здійснюється процес віднесення цього злочину до складів ізпом`якшуючими обставинами.
Законодавство ХХ століття повністюзасвоює позицію попередніх кримінально-правових систем та, як правило, вважаєдітовбивство злочином, що має в порівнянні з іншими видами вбивств меншийступінь суспільної небезпеки. В кримінальному законодавстві колишніхсоціалістичних країн склалася не тільки однозначна оцінка ступеню суспільноїнебезпеки даного складу, але і визначалось одноманітне визначення причинименшої небезпеки дітовбивства. Самостійної статті про дітовбивство не мають ККРосійської федерації, Білорусії, Грузії. В цих державах дії матері, винної увбивстві під час пологів чи одразу після них своєї новонародженої дитини,кваліфікуються за загальними правилами, тобто, частіше за все, за статтями провідповідальність за умисне вбивство без обтяжуючих та пом`якшуючих обставин –покарання від 3 до 10 років. Ніякими національними, історичними, географічнимичи іншими особливостями неможливо пояснити таке ставлення. Але очевидно, щосуспільна небезпека вбивств на територіях різних держав абсолютно схожа.
Вбивство матір’ю своєїновонародженої дитини (ст. 117 КК України), виділено законодавцем в особливий,окремий склад злочину, що має лише йому притаманні специфічні властивості:
1) таке вбивствовчиняє матір, позбавляючи життя свою дитину;
2) вбивство вчиняєматір під час пологів або відразу ж після них;
3) вбивство спрямованена життя новонародженої дитини, яка ще тільки народжується чи щойно народилася[2].
Усі ці ознаки вбивстваматір'ю своєї новонародженої дитини враховані законодавцем, і тому воновважається вчиненим за обставин, дуже пом'якшуючих відповідальність. Перелічені ознакицього злочину мають вирішальне значення для його кваліфікації. Поняття „новонароджена дитина” і визначення термінановонародженості нерідко викликають суперечки у науковців, однак і усудово-медичній практиці немає єдиного критерію визначення тривалості періодуновонародженості. У педіатрії новонародженим визнається немовля з моментуконстатації живонародженості і до 28 днів життя; в акушерстві початковий моментновонародженості конкретизується першим подихом і перерізанням пуповини, апродовжуваність періоду новонародженосгі дорівнює одному тижню; в судовіймедицині період новонародженості обмежений однією добою. Узагальнюючи медичнікритерії визначення періоду живопародженості, вважаємо, що новонародженою слідвизнавати дитину з моменту народження і до 28 днів життя. Оскільки потерпілою є новонароджена дитина, то вирішенняпитання про початок життя людини, з якого починається її кримінально-правоваохорона, є особливо важливим. Сучасні медичнікритерії визначення початкового моменту життя людини зазначені в Інструкції провизначення критеріїв живонародженості, мертвонародженості та перинатальногоперіоду, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від19.02.96 p. Як зазначено у п. 5 цієї Інструкції, живонародження – це повнелишання або витягнення продукту зачаття з організму матері, незалежно відтривалості вагітності, який після такого відокремлення дихає або виявляє іншіознаки життя, такі, як: серцебиття, пульсація пуповини або відповідні рухидовільної мускулатури незалежно від того, перерізана пуповина чи ні, чивідшарувалась плацента[3].
При визначенніживонародженості дитини слід також звертати увагу і на її життєздатність,оскільки цей критерій є важливою умовою, яка забезпечує, можливість існуваннядитини поза зв’язком з організмом матері та може вплинути на стійкий опірдитини зовнішнім шкідливим умовам і тривалість Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України„Про охорону дитинства” від 26.04.2004 р. кожна дитина має право на життя змоменту визнання її живонародженою і життєздатною за критеріями Всесвітньоїорганізації охорони здоров'я. У кримінально-правовій літературі останніх років початковиммоментом життя людини загальноприйнято вважати початок фізіологічних пологів.При цьому не має значення, що дитина, яка народжується, ще не почаласамостійного позаутробного життя і навіть не відокремлена від черева матері. Цеозначає, що життя продукту зачаття у період вигнання (витягнення) його зорганізму породіллі вже знаходиться під кримінально-правовою охороною і намірумертвити дитину під час пологів повинен визнаватися вбивством.
Слушною з цьогоприводу є позиція Р. Шарапова, який зазначає, що дійсний початок життя іпочаток його кримінально-правової охорони не збігаються, тому критеріїживонародженості, які закріплені у медичній інструкції, є оціночним показникомтого, що з медичної точки зору немовля дійсно народилося живим, а з юридичної –воно було і є вже в процесі пологів суб'єктом права на життя[4].
Юридична конструкція об'єктивноїсторони складу злочину, передбаченого ст. 117, відповідає типовій юридичнійконструкції умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК), а саме наявності: а) діяння,що полягає в посяганні на життя іншої людини (новонародженої дитини); б)наслідку у вигляді настання біологічної смерті потерпілого; в) причинногоЗв'язку між діянням і наслідком. У свою чергу посягання на життя новонародженоїдитини може бути здійснене як активною формою поведінки (дією), так і пасивноюформою поведінки (бездіяльністю) [4, с. 45].
Убивство шляхом дії можеполягати у безпосередньому фізичному впливі на організм новонародженої дитини(нанесення ударів у життєво важливі органи, здавлювання шиї тощо), а такожзумовлювати такий вплив через будь-які чинники зовнішнього середовища (діявисокої чи низької температури, електроструму, отрути, Вибухових речовин,радіоактивних матеріалів тощо). Бездіяльність як спосіб посягання на життяновонародженої дитини виявляється у тому, що винна особа (мати новонародженоїдитини) не вчиняє дій, які б відвернули настання смерті потерпілого (новонародженоїдитини), хоча в конкретній ситуації вона могла і повинна була такі дії вчинити(відмова від годування тощо).
Вчинення вбивстваматір'ю своєї новонародженої дитини у законі обмежене певним проміжком часу:під час пологів або відразу після пологів. Пологи – це певнийфізіологічний процес, пов'язаний з народженням дитини. їх можна розглядати удвох аспектах: 1) як певний фізіологічний процес; 2) як констатацію фактународження. Указуючи на вчинення вбивства новонародженої дитини відразу післяпологів, законодавець також обмежує вчинення даного злочину певним проміжкомчасу. При цьому він не конкретизує його, що викликає труднощі як на практиці,так і призводить до спорів серед науковців. Так, С. Бородін вважає, що увипадку, коли мати почала душити дитину, цей період слід вважати завершеним.Більш слушною є позиція деяких учених, яківважають, що оскільки в медичній практиці новонародженою вважається дитина додосягнення нею одного місяця, то вбивство матір'ю дитини до досягнення цьоговіку має кваліфікуватись за ст. 117 КК[5].
Наслідки у виглядібіологічної смерті новонародженого — обов'язкова ознака вбивства, коли мова йдепро склад закінченого злочину. Протиправне посягання, яке призвело до клінічноїсмерті новонародженого, але останній врешті-решт залишився живим, завідповідних умов може розцінюватись лише як замах на умисне вбивство або якспричинення умисного чи необережного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечногодля життя в момент заподіяння[6]. Однією знеобхідних умов визнання особи винною у скоєнні вбивства є встановленняпричинового зв'язку між її діянням і наслідком — настанням смерті новонародженого.
Отже, досліджуючи питання пропочаток кримінально-правової охорони життя людини, можна погодитися з позицієюбільшості вчених, що ним є початок фізіологічних пологів. Однак, саме поняття«початок фізіологічних пологів» у нормативне не визначене, а уюридичній літературі його зміст визначається неоднозначне. Оскільки полога — певний фізіологічний процес, який триває у часі і пов'язаний з появою на світнемовляти, то очевидно, що він може розглядатися у двох аспектах: 1) пологовийпроцес — процес, який триває у часі; 2) народження дитини — констатація(завершеність) пологового процесу. З урахуванням біологічних (медичних)факторів, виділяють три пологових періоди: перший період — початковий, якийтриває до 18 годин — розкриття шийки матки (пологові перейми); другий період — тривалістьякого до 2 годин, — вигнання плоду (народження дитини); третій період — послідовий(відокремлення і вихід плаценти), який триває до 1 години. Враховуючивищевикладене, пропонується під початком фізіологічних пологів, з якогопочинається кримінально-правова охорона життя людини, вважати перший періодпологового процесу, який характеризується розкриттям шийки матки[7].
Враховуючи те, що новонародженадитина є малолітньою дитиною, а вбивство малолітньої дитини передбачено вякості кваліфікуючої ознаки п. 2 ч. 2 ст. 115 КК, пропонується вчинення такихдій через деякий час після пологів кваліфікувати за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК. Такийпідхід вимагає зміни відповідного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України зцього питання (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судовупрактику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» від 7 лютого2003 р. № 2)[8]. Пропонується ст. 117 ККдоповнити ч. 2, якою передбачити відповідальність за умисне вбивство матір'юпід час пологів або відразу після пологів своїх двох чи більше дітей абовчинення цього злочину повторно. Це положення закону могло б застосовуватись напрактиці у випадках вбивства двох чи більше дітей або при повторності дій.
2. СУБ’ЄКТ ТАСУБ'ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЮРИДИЧНОГО СКЛАДУ УМИСНОГО ВБИВСТВА МАТІР'Ю СВОЄЇНОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
Суб'єктом даного злочину може бутитільки мати. Співучасники чи спільники цього злочину (батько дитини, її бабусячи інша особа) несуть відповідальність на підставі ст. 19 (співучасть) та увідповідності до ст. 116 (умисне вбивство при обтяжуючих обставинах) або ст.115 КК України (умисне вбивство), оскільки ті обставини, які пом'якшуютьвідповідальність матері, на них не розповсюджуються. Розглядаючи такийспецифічний вид вбивства, можна сказати, що конкретної характеристикиматері-вбивці досі не існує, зі зміною моральних цінностей змінюється поведінкатаких осіб. Якщо аналізувати судову практику, випливає така характеристика.Переважна більшість – молоді жінки до 25 років, більше половини не заміжні,народжують дітей вперше, в більшості випадків від випадкового або першого сексуальногозв`язку. Дуже переживають за позашлюбну вагітність, приховують від оточуючих.Сором та жах перед батьками або родичами, у більшості випадків, керують діямивбивці[9].
Суб'єктом такихзлочинів, як правило, є жінка, яка зловживає алкоголем, наркотиками тощо. Якщож буде встановлено щодо наслідків умисну форму вини, то дії винної слідкваліфікувати як умисне вбивство чи замах па умисне вбивство. Однак суб'єктомзлочину, передбаченого ст. 117 КК, виступає мати, яка перебуває в обумовленомупологами особливому психофізичному стані. Стан породіллі під час пологів або відразу післяпологів характеризується як психопатичний розлад (післяпологовий психоз), якийз'являється через аномалії характеру людини і обумовлюється особливостяминервової системи та психофізичною конституцією. Медициною встановлено, щожінка у процесі пологів не може розглядатися як така,що повністю усвідомлює свої дії і керує ними, оскільки сам пологовий акт, поєднанийіз сильним фізичним і психічним потрясінням, внаслідок не стільки жорстоких,скільки продовжуваних і повторних болів, винятковому фізичному напруженнюставить до організму жінки велику вимогу і приховує в собі значну небезпеку.
Характеризуючи розглядуванийзлочин, слід підкреслити, що особливий психофізіологічний стан жінки під часскоєння вбивства новонародженої дитини необхідно відмежовувати від так званихпісляпологових психозів, які складаються з ендогенних органічних захворювань(шизофренія, маніакально-депресивний психоз), що спровоковані вагітністю тапологами. В таких випадках мати на момент вчинення злочину визнається неосудноюі кримінальній відповідальності не підлягає. За рішенням суду до неї можутьбути застосовані примусові заходи медичного характеру, які не є покаранням.Дослідження жінок, що скоїли протиправні дії в післяпологовий період, показало,що незалежно від сутності психічних розладів післяпологового періоду їмвластиві певні загальні клінічні ознаки, обумовлені особливостями порушень,пов'язаних з вагітністю і пологами, які знаходять вираз в гострому виникненніпсихічних розладів. До них можна віднести наявність у клінічній картині психозусимптомів потьмарення свідомості, афект-них порушень і явищ астенії. Також,окрім психопатичних чинників дітовбивства, необхідно враховувати впливспецифічних фізіологічних чинників, обумовлених вагітністю і післяпологовимперіодом. Адже пологовий і післяпологовий процес для жінки є специфічнимстресом, на фоні якого в період, що відноситься до здійснення дітовбивства, ужінок з'являється гостра розгубленість, дезорганізація поведінки, зниженняпрогнозу своїх дій і адекватної оцінки ситуації в цілому.
Висновок про осудність чинеосудність матері, що скоїла злочин, передбачений ст. 117 КК України, поконкретній справі робить суд, спираючись на результати судово-психіатричноїекспертизи. Експертна кваліфікація психічного стану матері, що вчинила вбивствоновонародженої дитини, вимагає залучення психологічних знань, тому цим жінкамдоцільно проводити комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, якадозволить не тільки виявити наявність або відсутність психічних розладів, але йоцінити індивідуально-психологічні особливості та їх вплив на емоційний стан вмомент здійснення агресивних дій відносно новонароджених.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 117 КК,характеризується умисною формою вини, а саме прямим чи непрямим умислом. Цесвідчить про те, що жінка-мати під час вчинення вбивства усвідомлює суспільнонебезпечний характер своїх дій та передбачає настання шкідливих наслідків(смерті дитини) внаслідок своїх дій і бажає настання цих наслідків або ж небажає, але свідомо допускає їх настання. Однак психічне ставлення особи як досвоїх дій, так і до їх наслідків при вчиненні цього злочину характеризуєтьсяпевними психофізичними особливостями стану жінки-породіллі:
по-перше, його вчинення зумовлене сукупністюемоційної напруги, викликаної вагітністю і пологами та психічними процесами, щоїх супроводжували (сімейні конфлікти, подружня зрада, соціальний таматеріально-побутовий стан);
по-друге, наявністю тимчасового психічногорозладу, який послаблює здатність матері усвідомлювати свої дії та керуватиними[10].
У КК України названі двіальтернативні обставини, які дозволяють кваліфікувати умисне вбивство матір'юсвоєї новонародженої дитини за ст. 117 КК: а) вчинене під час пологів; б)вчинене відразу після пологів. На нашу думку, роз'яснення Пленуму ВерховногоСуду України від 7 лютого 2003 р. у п. 21 щодо застосування ст. 117 КК Україниє не зовсім повним і містить деякі неточності, у зв'язку з чим потребуєдоповнень і змін.
Отже, основною причиною визнанняцього злочину вбивством при пом'якшуючих обставинах являється особливийпсихічний і фізичний стан жінки в період пологів чи зараз же після них, якийпослаблює її здатність керувати своїми діями. Чому іноді виникає у жінки підчас пологів чи зразу після них цей хворобливий стан, науці точно невідомо. Яснілише деякі сприятливі фактори та клінічні Його прояви: симптоми затьмареноїсвідомості, афективні порушення — лють, злість, страх або депресія, маячнівисловлювання, галюцинації, тощо. Жінка збуджена, вона метушиться, борсається,відчуває смертельну тривогу. В цей період жінка, нерідко калічить або вбиваєсвоє новонароджене дитя, а потім намагається накласти руки і на себе. Судовіпсихіатри у таких випадках дають висновок про неосудність жінки в моменткримінальних дій. Психічні захворювання післяпологового періоду — це збірнагрупа психозів, що відрізняються різноманітністю клінічних проявів. Нерідковони об'єднуються у загальну пістряву картину тільки одним фактором пологів.Цей психоз у більшості випадків, як правило, має абсолютно доброякісний перебіг- він гостро виникає, безпосередньо хронологічно зв'язаний з фактором пологів,короткочасний. Жінка, яка перенесла такий психоз, не являється душевнохворою.Майже усі жінки, що намагались убити чи вбили свою новонароджену дитину,абсолютно здорові психічно, але скоювали свої діяння у тимчасово хворобливомустані.
Вказівкою на здійснення вбивствановонародженого «під час пологів або зараз же після пологів»законодавець обмежує здійснення даного злочину певним проміжком часу, якийявляється нетривалим, в межах першої доби. Убивство матір'ю своєї дитини у тойчає, коли вже не можна говорити про особливий стан жінки, що перенесла пологи,не дає підстав для застосування до неї ст. 117 КК України. Тобто, як" щомати вб'є народжену нею дитину не в період її новонародженості, а через 3-4 дніпісля пологів чи пізніше, то відповідальність за вбивство у них випадках настаєна загальних підставах[11].
3. ВІДМЕЖУВАННЯУМИСНОГО ВБИВСТВА ВІД ЗАВІДОМОГО ЗАЛИШЕННЯ БЕЗ ДОПОМОГИ МАТІР'Ю СВОЄЇНОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
Чинне кримінальне законодавствокрім відповідальності за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117КК) встановлює відповідальність за завідоме залишення без допомоги матір'юсвоєї новонародженої дитини, якщо вона (мати) не перебувала в обумовленомупологами стані (ч. 2 ст. 135 КК). Розмежування цих складів злочину має великеяк практичне, так і теоретичне значення, оскільки ступінь суспільноїнебезпечності цих злочинів різний, що впливає на призначення міри покарання, атакож профілактику цих діянь (усунення умов, які сприяли вчиненню злочину,тощо). Привирішенні питання про відмежування умисного вбивства матір'ю своєїновонародженої дитини від залишення без допомоги матір'ю своєї новонародженоїдитини, якщо це діяння спричинило смерть дитини (ч. 3 ст. 135 КК), передусімслід виходити з поняття «вбивство»[12]. Потерпілиму злочинах, передбачених ст. 117 КК та частинами 2 і 3 ст. 135 КК, є новонародженадитина. Об'єктивній стороні складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 135 КК (завідомезалишення без допомоги матір'ю своєї новонародженої дитини), притаманні ті саміознаки, що й із умисному вбивстві матір'ю своєї новонародженої дитини, аледіяння, спрямоване на позбавлення життя новонародженої дитини, характеризуєтьсявиключно бездіяльністю – ненаданням чи неналежним наданням необхідної допомогиновонародженій дитині за наявності можливості надати таку допомогу. Тобто матине вчиняє ніяких дій, спрямованих на збереження життя новонародженої дитини: негодує, не захищає, залишає без необхідного догляду тощо.
Що стосується злочину,передбаченого ч. 1 ст. 135 КК, то суб'єктивна сторона його, гадаємо, повиннахарактеризуватися змішаною формою вини, а саме щодо характеру своєїбездіяльності – умисел, щодо наслідків – необережність (чи то самовпевненість,чи то недбалість). Іншу точку зору висловлює П. Андрушко, який вважає, щопсихічне ставлення до можливих наслідків, окрім необережності, може бути і увигляді непрямого умислу. На підтвердження цієї думки він наводить приклад:мати-одиначка після пологів залишила слою новонароджену дитину біля дверейквартири бездітної сім'ї, розраховуючи, що ці люди нададуть дитині необхіднудопомогу і піклуватимуться про неї, але фактично така допомога не була надана.Аналізуючи суб’єктивну сторону наведеного прикладу, можна сказати, що винаматері щодо наслідків полягає у необережній формі вини (злочиннійсамовпевненості — «передбачала можливість настання суспільно небезпечнихнаслідків свого діяння, але розраховувала на їх відвернення»), оскільки мати«розраховувала (гадала), що ці люди нададуть дитині необхідну допомогу», а небайдуже ставилася до наслідків як вольової ознаки непрямого умислу[13].
Злочин, передбаченийч. 2 ст. 135 КК, якщо потерпілим є новонароджена дитина, необхідно відрізнятивід умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів абовідразу ж після пологів (ст. 117) за вольовим моментом: за ст. 117 ставленняматері до смерті новонародженої дитини може бути лише умисним (прямий чинепрямий умисел), а при завідомому залишенні новонародженої нею дитини бездопомоги — лише необережним (як у вигляді злочинної недбалості, так і у виглядізлочинної самовпевненості). Відповідальність за наслідки, які стали результатомбездіяльності, може настати лише у тих випадках, коли людина повинна була і моглазробити те, у невиконанні чого її звинувачують, що і становить об'єктивнусторону складу злочину; з суб'єктивної сторони — особа повинна усвідомлювати свійобов'язок вчинити певні дії і можливість їх вчинити, а також передбачати, що увипадку вчинення певних дій наслідок у вигляді смерті буде відвернений.
Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 135 КК, є двікатегорії осіб, які: 1) зобов'язані піклуватися про осіб, що перебувають унебезпечному для життя стані; 2) самі поставили потерпілого в небезпечний дляжиття стан[14]. Обов'язок піклуватися про осіб, що перебувають в небезпечному дляжиття стані, – перша умова відповідальності – може бути зумовлений законом чиіншим нормативним актом, договором, попередньою поведінкою особи, яка своїмидіями поставила іншу особу в небезпечний для життя стан (делікт поставлення в небезпеку)тощо. М. Хавронюк наводить приклад, якщо матиодразу ж після пологів не годує новонароджену дитину або виносить її па мороз зумислом на заподіяння їй смерті, вона несе відповідальністьза ст. 117 КК[15]. Така кваліфікаціядій не є безспірною. Якщо ж у наведеній ситуації проаналізувати поведінкужінки, яка хоче позбавитись дитини, то може впинитись, що мати, народивши дитину,не годувавши її, винесла немовля на мороз. При цьому вся її поведінка булаусвідомленою, тобто психологічний стан не був обумовлений пологами. Це означає,що жінка умисно (завідомо) створює ситуацію, небезпечну для життя новонародженоїдитини, внаслідок якої сталася смерть останньої. Згідно з правилами кваліфікаціїдії цієї жінки-матері містять ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115КК.
Отже, умисне вбивствоматір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК) від завідомого залишення бездопомоги матір'ю своєї новонародженої дитини, якщо такі дії спричинили смертьпотерпілої (ч. 3 ст. 135 КК), відрізняється:
по-перше, це об'єктом злочину.Безпосереднім основним об'єктом злочину «Вбивство матір'ю своєї новонародженоїдитини» (ст. 117 КК) є життя людини, а злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК, –здоров'я і нормальний розвиток дітей, додатковим безпосереднім об'єктом є життялюдини;
по-друге, за ознакамиоб'єктивної сторони, а саме способом посягання на життя новонародженої дитини:згідно зі ст. 117 посягання на життя може бути вчинено як діями, так і бездіяльністю,а відповідно до частин 2 і 3 ст. 135 — лише бездіяльністю;
по-третє, за ознаками суб'єктивноїсторони, а саме вольовою ознакою, тобто ставленням винуватої до наслідків. Заст. 117 КК винувата бажала або свідомо припускала їх настання (умисна формавини), а за ч. 3 ст. 135 КК — легковажно розраховувала на їх відвернення абовзагалі не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їхпередбачити (необережне ставлення до наслідків);
по-четверте, засуб'єктом злочину. В обох випадках суб'єктом виступає мати новонародженої дитини.Однак згідно зі ст. 117 КК вона перебуває в особливому психофізичному стані, обумовленомупологами, а у ч. 2 ст. 135 зазначено, що дії підпадають під ознаки цього складузлочину за умови, що мати не перебувала в обумовленому пологами стані[16].
Відсутність посилання на особливийпсихофізичний стан жінки-породіллі під час пологів або відразу після пологів єалогічним, оскільки ч. 2 ст. 135 КК, у якій передбачена відповідальність зазавідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життястані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження черезмалолітство, та у разі, коли винна особа сама поставила потерпілого внебезпечний для життя стан, якщо ці дії вчинені матір'ю новонародженої дитини,чітко визначено, що кримінальна відповідальність за такі дії настає за умови,що матір не перебувала в обумовленому пологами стані. Для кваліфікації злочиннихдіянь має значення логічна категорія дедуктивного мислення. Так, ст. 117 КК нерозкриває поняття «вбивство» — для цього слід звернутися до ч. 1 ст.115 КК. Таке порівняльне тлумачення закону вимагається і в іншому випадку, колиє потреба в розгорнутому висновку (судженні) про вимоги законодавчої норми,зокрема необхідність з'ясувати доцільність посилання на стан жінки під часпологів або відразу після пологів. Порівняння санкцій дає підстави вважати, щост. 117 КК (умисний злочин) передбачає набагато менше покарання, ніж ч. З ст.135 КК, яка має складну (подвійну) форму вини. На нашу думку, законодавецьвиходив з позиції, що умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини підчас пологів або відразу після пологів буде кваліфікуватися за ст. 117 КК заумови, що мати перебувала в обумовленому пологами стані[17].
Твердження про те, що санкція ст.117 КК є меншою тому, що дитина прожила мало часу, не відчула страждань тощо,суперечить загальноприйнятій доктрині, в якій зазначено, що життя людинизнаходиться під кримінально-правовою охороною незалежно від його тривалості іякості. Тому пропонується у диспозиції ст. 117 КК вказати на особливий станжінки, який обумовлюється пологами. Виходячи з цього, поняття «відразупісля пологів» може охоплювати певний проміжок часу, протягом якого жінказнаходиться в обумовленому пологами стані. Обґрунтовується висновок, щоформалізація часового критерію — проміжку часу між народженням дитини і їївбивством, є недоцільною, і вирішувати питання про зміст ознаки «відразупісля пологів» необхідно у кожному конкретному випадку окремо, враховуючивсі обставини справи.
ВИСНОВКИ
Отже, умисне вбивство відноситьсядо злочинів, які мають підвищену суспільну небезпеку. Умисневбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу післяпологів карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням воліна той самий строк. Об'єктом злочину є життяновонародженої особи. Потерпілим від цього злочину може бути лише власнановонароджена дитина матері. Об’єктивна сторона злочинухарактеризується: 1) діянням — посяганням на життя новонародженого; 2)наслідками у вигляді фізіологічної смерті; 3) причинним зв’язком між вказаними,діянням та наслідками, а також 4) часом і певноюобстановкою — це діяння може бути вчинено лише під час пологів або відразупісля пологів.
Суб'єктом злочину можебути лише мати потерпілої дитини, яка є осудною і на момент вчинення злочинудосягла 14-річного віку. Суб’єктивнасторона умисного вбивствахарактеризується виною у формі умислу. Умисневбивство матір'ю своєї новонародженої дитини може бути вчинене у співучасті.Співвиконавець цього вбивства підлягає кримінальній відповідальності залежновід обставин справи за відповідною частиною ст. 115. Дії підбурювача іпособника кваліфікуються, відповідно, за ч. ч. 3 або 4 ст. 27 і ст. 117.Суб'єктивна сторона характеризується прямим абонепрямим умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочинухарактеризують такі особливості: 1) його вчинення обумовлене емоційноюнапругою, викликаною вагітністю і пологами та психічними процесами, що їх супроводжували(зокрема сімейним конфліктом, подружньою зрадою, матеріальними та іншимисоціально-побутовими негараздами); 2) тимчасовий психічний розлад послаблюєздатність матері усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв'язку з чим вонає обмежено осудною. Якщо умисне вбивствоматір'ю своєї новонародженої дитини вчинено із заздалегідь обдуманим умислом, ут.ч. за взаємною згодою подружжя, вчинене слід кваліфікувати за п. 2 ч. 2 ст.115, а за наявності підстав — і за іншим пунктом ч. 2 цієї статті.
Убивство можекваліфікуватися за ст. 117 КК лише тоді, коли дитину вбила мати, яка цю дитинународила. Вбивство чужої дитини незалежно від будь-яких обставин не можекваліфікуватися за ст. 117 КК. За ст. 117 КК кваліфікується вбивство, вчинене матір'ю підчас пологів або відразу ж після них. Якщо після пологів минув деякий час, тозаподіяне вбивство, хоч би і матір'ю своєї новонародженої дитини, не можекваліфікуватися за ст. 117 КК. Не можекваліфікуватися за ст. 117 КК посягання на життя плода ще до пологів. Такі діїкваліфікуються як незаконне проведення аборту (ст. 134 КК).
Таким чином, доцільновикласти диспозицію ст. 117 КК утакій редакції: «Вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під часпологів або відразу після пологів, якщо мати перебувала в обумовленому пологамистані ...». Виходячи з цієї пропозиції, дається тлумачення поняття«відразу після пологів», як певного проміжку часу після констатаціїнародження дитини (другий період пологового процесу) та відшарування плаценти(третій період пологового процесу), протягом якого жінка ще може знаходитися вобумовленому пологами особливому психоемоційному стані. Стверджується що,формалізація часового критерію, тобто проміжку часу між народженням дитини і їївбивством, є недоцільною і вирішувати питання про наявність ознаки«відразу після пологів» необхідно у кожному конкретному випадкуокремо, враховуючи всі обставини справи. Необхіднодоповнити ст. 117 КК ч. 2, яка б передбачала відповідальність за вбивствоматір'ю двох чи більше новонароджених дітей або за вбивство матір'юновонародженої дитини, вчинене повторно. Це положення закону могло бзастосовуватись на практиці у вигадках вбивства матір'ю двох чи більше дітей(близнюків) або при повторному вчиненні вбивства новонародженої дитини.
Нині, Україна готується до вступув Європейський Союз, тому головним її завданням є адаптація українськогозаконодавства до європейського. В зв’язку з цим виникає ряд проблем пов’язанихз вивченням зарубіжного досвіду та пристосування його до національногозаконотворення. В квітні 2008 року були внесені зміни до КК України, як дозагальної так і особливої частини, що дозволило гуманізувати чинне кримінальнезаконодавство, проте доцільним було б звернути увагу і на диспозиції деякихнорм а не тільки їх санкції. Можливо варто розглядати убивства не пов’язуючийого з конкретним суб’єктом (як то вбивство матір’ю своєї новонародженоїдитини), а розглядати в одній нормі, як наприклад це робиться в Німеччині. Івідповідальність таким чином буде спільною для всіх видів умисного позбавленняжиття людини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28червня 1996 року. – К.: Парламентське видавництво, 2006. – 21 с.
2. Про судову практику всправах про злочини проти життя та здоров’я особи. Постанова Пленуму Верховногосуду України від 7 лютого 2003р. №2.
3. Гончаренко В.Г. Коментардо статей 115, 116 розділ ІІ „Злочини проти життя та здоров’я особи”Кримінального кодексу України // Законодавство України. – Науково-практичнийкоментар. – 2004. — № 8. – с. 32-50.
4. Грищук В.К. Основний складумисного вбивства за Кримінальним кодексом України // Бюлетень Міністерстваюстиції України. – 2003. — № 2. – с. 40-51.
5. Дідківська Н. Окреміпитання караності умисних вбивств за Кримінальним кодексом України // Адвокат.– 2005. — № 6. – с. 23-26.
6. Коржанський М.Й.Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
7. Кримінальне право України:Особлива частина: Підручник / Ред. М.І.Бажанов. – Київ-Харків: ЮрінкомІнтер-Право, 2002. – 494 с.
8. Науково-практичний коментардо Кримінального кодексу України / Ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 968с.
9. Науково-практичнийкоментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
10. Остапенко Л. Відмежуванняумисного вбивства від за відомого залишення без допомоги матір’ю своєїновонародженої дитини // Підприємництво, господарство і право. – 2003. — № 1. –с. 113-117./>
11. Остапенко Л.А.Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом'якшуючих обставинах/ Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Київ,2003. – 22 с.
12. Шепелява Н.В. До питанняпро відповідальність за посягання на життя, встановлене спеціальнимкримінально-правовим законодавством // Вісник Верховного суду України. – 2005.- № 9. – с. 33-35.