Бюджетна компетенція України та місцевих утворень

Контрольнаробота
З дисципліни:“Фінансове право”
Тема“Бюджетна компетенція України та місцевих утворень ”

План
 
1. Поняття і зміст бюджетної компетенції
2. Особливості бюджетної компетенції органів державноївлади України
3. Особливості бюджетної компетенції місцевогосамоврядування
Тести
Задача
Список літератури

1. Поняття ізміст бюджетної компетенції
 
Конституція Українивстановила, що бюджетна система держави будується на засадах справедливого інеупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами ітериторіальними громадами. Цією нормою було закладено конституційні засади увизначенні й закріпленні бюджетних повноважень (компетенцій) за органами державної влади тамісцевого самоврядування. Незалежність у галузі бюджету свідчить просамостійність.
Бюджетним повноваженнямдержави та територіальних громад, порядку їх реалізації в бюджетному процесіприсвячено бюджетне законодавство, норми якого у сукупності становлять бюджетнеправо — центральну частину фінансового права. Слід зазначити, що в юридичнійлітературі терміни «бюджетні повноваження» і «бюджетніправа» застосовуються як тотожні, хоч водночас не слід поєднувати бюджетніправа, що належать відповідним органам влади, та інститут бюджетного права,який є складовою фінансового права як галузі права.
Бюджетні повноваження — це права та обов'язки органів державної влади та місцевого самоврядування угалузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України,щорічними законами про Державний бюджет, Законом України «Про місцевесамоврядування в Україні», іншими законами, рішеннями місцевих рад талокальними атами. Сукупність цих повноважень і положень нормативно-правовихактів складає окремий інститут бюджетних прав (повноважень).
У бюджетномупроцесі на всіх його стадіях задіяні учасники бюджетного процесу, якимивизнаються органи і посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями(компетенцією).
Бюджетніповноваження залежно від виду бюджетних правовідносин, у межах якихреалізуються бюджетні права їх суб'єктів, поділяються на:
-   матеріальні- визначають зміст прав і обов'язків органів державної влади у сферіфункціонування бюджетної системи;
-   процесуальні- передбачена законодавством сукупність прав та обов'язків державних органів усфері бюджетного процесу. Рівні бюджетних прав:
-   вертикальний(між представницькими та виконавчими органами різного рівня) — базується наконституційних нормах, що розмежовують повноваження між органами державноївлади;
-   горизонтальний- ґрунтується на конституційних нормах про розподіл компетенції між гілкамивлади. Групи бюджетних прав:
-   повноваженняу галузі зведеного бюджету — ґрунтуються на забезпеченні єдності бюджетноїсистеми; проведенні єдиної бюджетної політики;
-   повноваженняу галузі державного бюджету — це повноваження з формування, розподілу івикористання коштів державного бюджету;
-   повноваженняу галузі місцевих бюджетів — повноваження органів місцевого самоврядування.
Залежно від видубюджетних правовідносин, у межах яких реалізуються бюджетні права їх суб'єктів,бюджетні повноваження поділяються на матеріальні і процесуальні. Матеріальні бюджетні повноваженнявизначають зміст прав та обов'язків органів державної влади та місцевогосамоврядування у сфері функціонування бюджетної системи. Процесуальні бюджетніповноваження органів державної влади та місцевого самоврядування — це передбаченазаконодавством сукупність прав та обов'язків державних та місцевих органів усфері бюджетного процесу. За суб'єктним складом бюджетні права можуть належатидержаві в цілому та окремим адміністративно-територіальним одиницям.
Бюджетні права можнахарактеризувати за вертикальним та горизонтальним рівнем. Розподіл бюджетнихправ по вертикалі (між представницькими та виконавчими органами різного рівня)оснований на конституційних нормах, що розмежовують повноваження між органамидержавної влади і органами місцевого самоврядування та місцевої влади. Розподілбюджетних прав між представницькими та виконавчими органами одного рівня (погоризонталі) ґрунтується на конституційних нормах про розподіл компетенції міжгілками влади. Бюджетні права можна об'єднати в три групи: повноваження угалузі зведеного (консолідованого) бюджету; повноваження у галузі державногобюджету; повноваження у галузі місцевих бюджетів.
Повноваження України угалузі зведеного бюджету ґрунтуються на необхідності забезпечення єдностібюджетної системи; проведенні єдиної фінансової, бюджетної, податковоїполітики; забезпеченні суверенітету держави та виконанні інших завдань іфункцій держави. Верховна Рада України, яка виступає як повноважний представникусієї держави, і має закріплені Конституцією України виключні повноваження, щоне можуть бути передані будь-якому іншому органові, безпосередньо втілюєповноваження держави у галузі зведеного бюджету.
Для втілення єдиноїдержавної політики, у тому числі у сфері бюджетних відносин, Україна в галузідержавного бюджету:
1) має в особі вищихорганів влади повноваження з формування, розподілу і використання коштівдержавного бюджету;
2) реалізує повноваження,що стосуються місцевих бюджетів. Вищі органи законодавчої і виконавчої владимають право на визначення розміру доходів, закріплених за державним бюджетом употочному бюджетному періоді; цільового спрямування використання бюджетнихасигнувань та їх розмірів; на організацію та здійснення бюджетного процесу; навстановлення межі бюджетного дефіциту і розробку заходів на його скорочення; настворення резервних та інших цільових фондів; на прийняття законодавчих актів зрегулювання усіх питань бюджетного процесу; право на реалізацію усіх стадійбюджетного процесу; на визначення переліку регулюючих доходів для місцевихбюджетів; на уточнення статей доходів і видатків державного бюджету в процесійого виконання; на забезпечення постійного і всебічного фінансового контролю навсіх стадіях бюджетного процесу; на затвердження звіту про виконання державногобюджету. До повноважень у галузі держаного бюджету можна також віднестизатвердження диференційованих або єдиних нормативів відрахувань від регулюючихдоходів для бюджетів АРК, областей, міст Києва та Севастополя; визначеннярозміру дотацій вирівнювання, субвенцій та їх цільового призначення длямісцевих бюджетів вищого рівня; здійснення фінансового контролю у межахповноважень за додержанням органами місцевого самоврядування бюджетногозаконодавства.
В свою чергу бюджетніповноваження органів місцевого самоврядування реалізуються щодо державногобюджету, власного бюджету і бюджетів нижчого рівня.
Місцеве самоврядування убудь-якій країні неможливе за відсутності хоч би однієї з умов: законодавчогозабезпечення компетенції органів місцевого самоврядування; належної кількостіфінансових ресурсів, необхідних для виконання своїх функцій місцевимсамоврядуванням; державної політики підтримки місцевого самоврядування черезперерозподіл фінансових ресурсів. Кожний орган місцевого самоврядування береучасть у здійсненні державних повноважень у межах і формах, визначенихКонституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування вУкраїні». Зокрема, вони зобов'язані забезпечувати надходження на своїхтериторіях від загальнодержавних податків і зборів та мають право частину з цихнадходжень залишати у своїх бюджетах у межах, встановлених вищестоящим органомвлади відповідним рішенням про бюджет на поточний бюджетний період.
У разі неможливостіпокрити свої поточні видатки за рахунок власних, закріплених і регулюючихдоходів, місцеві органи влади мають право на фінансову підтримку у формідотацій вирівнювання або цільових субвенцій з бюджетів вищестоящих органіввлади.
Усі органи місцевогосамоврядування мають право на власний бюджет, на формування доходної частини тапроведення видаткової політики; на резервний фонд та оборотну касову готівку.Обласні і районні органи місцевої влади мають право на складання зведенихбюджетів. Сільські, селищні і міські ради мають право на введення місцевихподатків і зборів (обласні ради мають право на введення місцевого збору запроїзд по прикордонній області).
Стосовно бюджетів нижчихрівнів органи місцевого самоврядування мають право затверджувати норматививідрахувань, визначати джерела доходів, здійснювати фінансову підтримку у формідотацій вирівнювання.
 
2. Особливостібюджетної компетенції органів державної влади України
Органи державноївлади (як представницькі, так і виконавчі), будучи колективними суб'єктамифінансового права, виступають як уповноважені державою органи. Наділенідержавою компетенцією у галузі його фінансової діяльності, вони перебувають упостійно діючих відносинах з державою і уповноважені втілювати державну волю увстановлених нею межах.
До колапредставницьких органів державної влади як суб'єктів фінансового права слідвідносити органи як загальнодержавного, так й місцевого значення. Органивиконавчої влади поділяються на органи загальної і спеціальної компетенції.
Органи виконавчоївлади спеціальної компетенції (Міністерство фінансів України, Державнеказначейство, Державна податкова адміністрація та ін.) є суб'єктами фінансовогоправа, що реалізують різноманітні функції у галузі фінансової діяльностідержави відповідно до встановленої законом їх компетенції.
В свою чергу,органи виконавчої влади загальної компетенції, будучи колективними суб'єктамифінансового права, реалізують свої права під час складання проектів бюджету таїх виконання.
Основні учасникибюджетного процесу: Президент України, органи законодавчої і виконавчої влади,Національний банк України, органи державного фінансового контролю.
Бюджетні компетенціїучасників бюджетного процесу:
1) ПрезидентУкраїни:
-   підписуєзакон України про Державний бюджет і закони України про внесення змін ідоповнень до закону про Державний бюджет, а також інші закони;
-   має правовето відносно прийнятого Верховною Радою України закону про Державний бюджетУкраїни з наступним поверненням його на повторний розгляд;
-   має правозаконодавчої ініціативи — видає укази і розпорядження з питань, неврегульованих бюджетним законодавством;
2) Верховна РадаУкраїни. Верховна Рада Автономної Республіки Крим. обласні, районні, сільські,селищні, міські і районні ради:
-   розглядаютьі затверджують бюджет;
-   розглядаютьі затверджують звіт про виконання бюджету;
-   контролюютьвиконання рішень про бюджет;
3) Верховна РадаУкраїни:
-   визначаєбюджетну політику держави;
-   приймаєпостанови про основні напрямки бюджетної політики;
-   затверджуєпоказники соціально-економічного розвитку країни, необхідні для формуваннябюджетів;
-   приймаєзаконопроекти, які приводять до зміни дохідної і видаткової частин бюджетів;
4) КомітетВерховної Ради України з питань бюджету:
-   приймаєрішення стосовно бюджетних законопроектів;
-   обробляєі узагальнює пропозиції та висновки комітетів Верховної Ради України і народнихдепутатів по проекту закону про Державний бюджет та інших пов'язаних з нимзаконопроектах;
-   заслуховуєінформацію відносно виконання бюджетних повноважень на всіх стадіях бюджетногопроцесу;
-   оцінює іготує висновок про виконання закону про Державний бюджет протягом року;
-   готуєвисновок до звіту про виконання закону про Державний бюджет;
-   розробляєі вносить на розгляд Верховної Ради України законопроекти про внесення змін дозакону України про Державний бюджету України;
5) КабінетМіністрів України:
-   розробляєі подає Верховній Раді України основні прогнозні макропоказники економічного ісоціального розвитку України, проект Основних напрямків бюджетної політики,проект закону про Державний бюджет України, звіт про виконання Державногобюджету України;
-   забезпечуєвиконання закону про Державний бюджет України;
-   розраховуєпоказники зведеного бюджету України і готує звіт про його виконання;
-   подаєінформацію щодо прийнятих законодавчих і нормативних актів на виконання законупро Державний бюджет України;
-   приймаєрішення відносно використання закону про Державний бюджет України;
-   приймаєрішення відносно використання резервного фонду Державного бюджету України;
-   приймаєрішення про здійснення запозичень в обсягах і на умовах, визначених законом проДержавний бюджет України;
6) Міністерствофінансів України:
-   готує іузагальнює документи та матеріали, необхідні для формування проекту Основнихнапрямків бюджетної політики;
-   розробляєпроекти нормативів бюджетної забезпеченості;
-   складаєпроект Закону про Державний бюджет України;
-   організовуєвиконання Державного бюджету України;
-   організовуєметодичну роботу з питань фінансово-бюджетного планування дляадміністративно-територіальних одиниць;
-   розробляєі затверджує річний розпис Державного бюджету України;
-   здійснюєобслуговування державного боргу України;
-   подаєКабінету Міністрів України звіт про виконання Державного бюджету;
7) Національнийбанк України:
-   визначаєосновні принципи грошово-кредитної політики України;
-   розробляєзаконопроекти, пов'язані з формуванням дохідної та видаткової частин бюджету іготує пропозицї до проекту закону про Державний бюджет.
 
3. Особливостібюджетної компетенції місцевого самоврядування
 
Законодавчокомпетенція місцевих органів влади в галузі бюджетного процесу визначаєтьсяКонституцією України, Бюджетним кодексом та іншими законодавчими і нормативнимиактами.
Відповідно до ст.2Бюджетного Кодексу бюджетний процес –регламентована нормами права діяльність,пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням іконтролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, щоскладають бюджетну систему України.
Від початкускладання бюджету до затвердження звітів про їх виконання весь бюджетний процеспроходить під контролем Верховної Ради України та місцевим органівсамоврядування. Це дає можливість дисциплінувати роботу всіх органівуправління, які пов’язані з бюджетним процесом.
Велика роль убюджетному процесі відводиться бюджетному плануванню, яке охоплює складанняпроекту бюджету, його розгляд і затвердження, оскільки від правильноговизначення планових показників бюджету залежить і якість його виконання.
У відповідностііз цим перед бюджетним плануванням ставляться наступні завдання:
-    найбільшповно виявити резерви у галузях народного господарства і спрямувати їх навиконання плану економічного та соціального розвитку;
-    забезпечитивиконання плану економічного і соціального розвитку необхідними бюджетнимикоштами з дотриманням оптимальних фінансових пропозицій;
-    визначитиобсяг доходів за окремими джерелами і загальний обсяг доходів бюджету зурахуванням резервів їх збільшення;
-    визначитивидатки бюджету за всіма підрозділами бюджетної класифікації і загальний обсягвидатків з урахуванням економного, ефективного і раціонального використаннябюджетних коштів;
-    раціональнорозподілити видатки державного бюджету між окремими ланками бюджетної системи ізабезпечувати бюджети нижчого рівня;
-    утворитидержавні матеріальні та бюджетні резерви.
Виконання визначенихзавдань можна забезпечити шляхом дотримання таких основних принципів, як:
-    тіснийвзаємозв’язок бюджету з програмою економічного та соціального розвитку;
-    центральнемісце бюджетного планування;
-    директивнийі цільовий характер бюджетних призначень;
-    повнотабюджету;
-    демократичність;
-    збалансованістьдоходів і видатків;
-    наявністьрезервів у кожній ланці бюджетної системи.
Згідно ст.19Бюджетного Кодексу розрізняють такі стадії бюджетного процесу:
1) складанняпроектів бюджетів;
2) розгляд таприйняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;
3) виконаннябюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державнийбюджет України, рішення про місцеві бюджети;
4) підготовка тарозгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
На всіх стадіяхбюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінкаефективності використання бюджетних коштів.
На початку 90 — хроків було встановлено, що порядок складання, затвердження і виконання місцевихбюджетів визначається місцевими радами на підставі повноважень, наданих їм у1990 році Законом УРСР “Про бюджетну систему УРСР”.
Відповідно доцього закону місцеві ради отримали право самостійно розробляти, затверджувати івиконувати свої бюджети. було також встановлено, що втручання Рад вищих рівнівта їх виконавчих органів в зазначені процеси неприпустиме. Згідно із закономправила складання і виконання місцевих бюджетів визначала тодішня РадаМіністрів УРСР. Протягом 1990-1995 рр. ці правила Урядом України не булизатверджені, що спричинило багато конфліктів між місцевими виконавчими іпредставницькими владами на ґрунті поділу повноважень щодо складання,затвердження і виконання місцевих бюджетів.
ЗаконодавствоУкраїни з питань місцевого самоврядування дещо інакше визначили компетенціюмісцевих органів влади щодо складання, затвердження і виконання місцевихбюджетів. Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.61) від21.05.1997 №280/97-ВР встановлює, що органи місцевого самоврядування в селах,селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють,затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим Законом таБюджетним Кодексом.
Ухвалена у 1996р. Конституція України ст. 143 встановила, що територіальні громади села,селища, міста безпосередньо або через утворенні ними органи місцевогосамоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальниходиниць і контролюють їх виконання.
Згідно БюджетногоКодексу Кабінет Міністрів України доводить до місцевих рад та їх виконавчихорганів інструктивні листи про порядок складання розрахунків до проектівбюджетів на наступний рік. Виконавчі органи Автономної республіки Крим,областей, міст Києва і Севастополя надають інструкції щодо розробки проектівбюджетів виконавчими органами рад нижчого рівня.
У разінезбалансованості доходів і мінімально необхідних видатків бюджетів сільських,селищних Рад народних депутатів, бюджетів районів та міст виконавчі органимісцевих Рад народних депутатів подають необхідні розрахунки для обґрунтуваннянормативів відрахувань від регулюючих доходів, розмірів дотацій, дані про змінискладу об’єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню.
Мінімальнонеобхідні видатки обчислюються за єдиними або груповими мінімальнимисоціальними і фінансовими нормами та нормативами, встановленими вищими органамивиконавчої влади на основі діючих законодавчих актів, з урахуванням індексуінфляції в межах фінансових можливостей держави та відповіднихадміністративно-територіальних одиниць.
Для повноговрахування всіх фінансових ресурсів, а також визначення середньої фінансовоїзабезпеченості автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальниходиниць відповідний виконавчий орган влади складає територіальний зведений балансфінансових ресурсів, дані якого можуть бути враховані при визначенні розмірівсубвенцій.
Кабінет МіністрівУкраїни організовує доведення до виконавчих органів влади автономної республікиКрим, областей, міст Києва та Севастополя таких показників:
-    проектнихнормативів (відсотків) відрахувань від регулярних доходів та сум контингентівцих доходів;
-    розмірдотацій і субвенцій, які передбачається надати з державного бюджету України, таїх цільового призначення;
-    перелікувидатків, які передбачається надати з Державного бюджету України нафінансування з бюджетів Автономної республіки Крим, областей, міст Києва іСевастополя.
Аналогічніпоказники доводять виконавчі органи влади вищого рівня безпосередньо Радамнародних депутатів та їх виконавчим органам влади нижчого рівня у строки, які бзабезпечували затвердження бюджетів до початку бюджетного рівня.
Складанняпроектів бюджетів передує розробка основних прогнозних макропоказниківекономічного і соціального розвитку України на плановий рік з виділенням показниківобсягу валового внутрішнього продукту, національного доходу, зведеного балансуфінансових ресурсів, балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу,валютного плану. Зазначені показники розробляють до 1 червня року, що передуєплановому, Міністерством економіки України за участю Міністерства фінансівУкраїни, Національного банку України, інших міністерств і відомств.
На підставіОсновних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку Українина плановий рік Уряд Автономної республіки Крим, виконавчі комітети обласних,Київської і севастопольської міських Рад народних депутатів розробляютьпрогнозні показники економічного та соціального розвитку відповіднихадміністративно-територіальних одиниць, які є основою для складання проектів їхбюджетів.
Республіканськийбюджет Автономної Республіки Крим, виконавчі комітети обласних, Київської іСевастопольської міських, районних Рад народних депутатів організовуютьскладання проектів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим тавідповідних місцевих бюджетів.
Згідно з порядкомі термінами складання бюджету, які встановлюються виконавчими органами місцевихрад народних депутатів, фінансові управління (відділи) виконавчих органівмісцевих рад народних депутатів з участю інших органів виконавчої влади напідставі прогнозних показників економічного і соціального розвиткуадміністративно-територіальних одиниць та показників, доведених до виконавчихорганів влади, розробляють проекти бюджетів і подають їх на розгляд виконавчимкомітетам місцевих Рад народних депутатів.
Виконавчі органимісцевих рад народних депутатів подають схвалені ними проекти бюджетів нарозгляд місцевим Радам народних депутатів до 10 грудня.
Виконавчі органиміських (міст районного підпорядкування), селищних, сільських рад народнихдепутатів на основі прогнозу економічного і соціального розвитку міста, селища,села та проектів фінансових планів підприємств і господарських організації,планів доходів і кошторисів видатків бюджетних установ та нормативіввідрахувань від загальновиробничих податків, зборів та інших обов’язковихплатежів, установлених місцевою Радою народних депутатів вищого рівня,складають проекти міських, селищних та сільських бюджетів і подають їх нарозгляд відповідних Рад народних депутатів до 25 грудня.
Проектиреспубліканського бюджету Автономної республіки Крим, місцевих бюджетівпопередньо розглядаються відповідно постійними комісіями Верховної РадиАвтономної Республіки Крим та постійними комісіями місцевих Рад народнихдепутатів.

Тести
 
1. Які є видибюджетів?
А) Державнийбюджет і місцеві бюджети.
Б) Центральні тамісцеві бюджети.
В) Централізованіта децентралізовані бюджети.
Г) Державнийбюджет, регіональні та місцеві бюджети.
Відповідьвиходить з визначення бюджетної системи України. Згідно ст.2 Бюджетного Кодексубюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів,побудована з урахуванням економічних відносин, державного іадміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
Правильнавідповідь а)
2. Як поділяютьсявидатки бюджету за формами бюджетного фінансування?
А) Постатейне,глобальне та змішане фінансування.
Б) Проектне такошторисне фінансування.
В) Бюджетнікредити та бюджетні трансферти.
Г) Проектне ікошторисне фінансування, бюджетні трансферти.
Д) Бюджетнікредити, бюджетні трансферти, проектне і кошторисне фінансування.
Відповідь:
Фінансуваннядержавних видатків – це плановий, цільовий, безповоротний і безвідплатнийвідпуск грошових коштів, який виконується шляхом поєднання власних, кредитних ібюджетних джерел фінансування, проводиться мірою здійснення плановоговикористання коштів для забезпечення виконання функцій держави.
Нинівикористовуються наступні форми бюджетного фінансування: кошторисне; державнефінансування інвестицій; позики з бюджету державним підприємствам; державнідотації. Отже видатки бюджету за формами бюджетного фінансування – це бюджетнікредити, бюджетні трансферти, проектне і кошторисне фінансування.
Правильнавідповідь д)
3. До видатківбюджету на управління належать:
А) державнеуправління, культура і мистецтво, правоохоронна діяльність і забезпеченнябезпеки держави;
Б) засоби масовоїінформації;
В) державнеуправління, міжнародна діяльність, правоохоронна діяльність і забезпеченнябезпеки держави;
Г) поповненнядержавних запасів і резервів;
Д) правоохороннадіяльність і забезпечення безпеки держави, купівля озброєння та військовоїтехніки;
Є) купівляозброєння та військової техніки.
Відповідь:
Поділ видатківзалежно від суспільного призначення характеризує фінансове забезпеченняекономічної, соціальної, оборонної та управлінської функцій держави.
Відповідно доцього видатки бюджету спрямовуються:
— на економічнудіяльність,
— соціальнийзахист населення,
— в соціальнусферу,
— оборону,
— управління,
— міжнароднудіяльність,
— наобслуговування державного боргу.
Економічнуфункцію держави забезпечують видатки на економічну діяльність та науку,соціальну – видатки на соціальний захист населення, соціальне забезпечення тасоціальну сферу, оборонну – на оборону, управлінську – на утриманняуправлінських структур (органи державної влади й управління, судові структури іпрокуратура, правоохоронні органи і служба безпеки, митна і податкова служби)та на міжнародну діяльність.
Правильнавідповідь а)
 
Задача
Під час проведенняревізій на одному з підприємств працівникам контрольно-ревізійного підрозділу буловідмовлено в наданні відомостей про чисельність і склад працюючих, їхню заробітнуплату в цілому та за професіями й посадами, наявність вільних місць пославшись нате, що ці відомості є комерційною таємницею.
Чи правомірні діїкерівництва підприємства?
Відповідь:
Комерційнатаємниця – це є відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням,фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державноютаємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єктагосподарювання. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю,спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.
Також відповідно до ЦивільногоКодексу:
Комерційна таємниця – цеінформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певнійформі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб,які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язкуз цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинамзаходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цюінформацію.
Згідно ст.36Господарського Кодексу відомості, пов’язані з виробництвом, технологією,управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не єдержавною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єктагосподарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, щостановлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб’єктомгосподарювання відповідно до закону.
Комерційноютаємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного,виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону неможуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Склад і обсягвідомостей, що становлять комерційну таємницю, визначаються суб’єктомгосподарювання відповідно до законодавства. Згідно з Постановою КабінетуМіністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 “Про перелік відомостей, що нестановлять комерційної таємниці”, не можуть бути віднесені до комерційноїтаємниці:
-    установчідокументи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарськоюдіяльністю та її окремими видами;
-    інформаціяза всіма встановленими формами державної звітності;
-    дані,необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язковихплатежів;
-    відомостіпро чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та запрофесіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
-    документипро сплату податків і обов’язкових платежів;
-    інформаціяпро забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечнихумов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також іншіпорушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
-    документипро платоспроможність;
-    відомостіпро участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах,спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькоюдіяльністю;
-    відомості,що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Отже, дії керівництва підприємства єнеправомірними, тому, що підприємства, установи та організації зобов’язані подаватиперелічені відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим іправоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинногозаконодавства, за їх вимогою.

Список літератури
 
1. Бюджетний КодексУкраїни від 21 червня 2001 року N 2542-III
2. Господарський Кодексвід 16 січня 2003 року N 436-IV
3. КонституціяУкраїни. 28.06.1996. № 254 к/96-ВД.
4. Цивільний Кодекс від 16 січня 2003 року N 435-IV
5. Закон України«Про Державний бюджет України на 2008 рік» Відомості Верховної Ради України(ВВР), 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
6. Закон України«Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами тадержавними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р.
7. Закон України«Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р.
8. Законом України«Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР
9. ПостановаКабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 “Про перелік відомостей,що не становлять комерційної таємниці”
10. Воронова Л. К.,Кучерявенко Н. П. Финансовое право: Учеб. пособие. — Харьков: Легас, 2003. —360 с.
11. Карасёва М. В.Финансовое право. Общая часть: Учебник. — М.: Юристъ, 2000. — 256 с.
12. Орлюк О. П.Фінансове право: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 528 с.
13. Савченко Л. А.,Цимбалюк А.В., Шкаруко В. Х. та ін. Фінансове право. К., 2002. — 150 с.
14. Фінансове право:Підручник / Відпов. ред. Л. К. Воронова. — Харків: «Консум», 1999. — 496 с.
15. Фінансове право:Курс лекцій / Під ред. В. А. Предборського. — К.: Правові джерела, 1998. — 318с.