План:
1. Поняттяадміністративної відповідальності.
2. Підставиадміністративної відповідальності.
3. Законодавчіоснови адміністративної відповідальності.
Списоквикористаних джерел.
Поняття адміністративної відповідальності
Середзаходів адміністративного примусу заходи адміністративної відповідальностістановлять окрему групу. Тобто адміністративна відповідальність виступаєскладовою адміністративного примусу.
Усфері дії адміністративного права виділяють два типи відповідальності –негативну та позитивну. Негативна відповідальність завжди пов’язана ізвчиненням особою протиправного діяння і супроводжується негативними для неїнаслідками у вигляді певних санкцій. Позитивна відповідальність виражається вобов’язковому здійснити належним чином певні «позитивні» дії в будь – якихрегулятивних правовідносинах і характеризується психічним ставленням довиконання покладених на суб’єкт правовідносин обов’язків. Адміністративнавідповідальність належить до негативної відповідальності.
Адміністративнавідповідальність —це різновид юридичної відповідальності, що являє собою сукупністьадміністративних правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуваннямуповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративнийпроступок, передбачених нормами адміністративного права і особливих санкцій —адміністративних стягнень.
Адміністративнавідповідальність характеризується негативною реакцією держави на протиправніпрояви окремих фізичних (а в деяких випадках і юридичних) осіб шляхомвстановлення відповідних правил, заборон і адекватних порушенням санкцій щодопорушників.
Адміністративнавідповідальність має всі ознаки юридичної відповідальності. Це, з одного боку,державний примус, міра стягнення за вчинене правопорушення, а з іншого —обов'язок винного зазнавати негативних для нього наслідків.
Основніриси адміністративної відповідальності виявляються в тому, що:
· підставоюдля її настання є адміністративний проступок;
· вонареалізується за умов неслужбової непідлеглості;
· існуєвелика кількість уповноважених органів (посадових осіб), що накладаютьадміністративні стягнення;
· порядокнакладання адміністративних стягнень визначається нормами адміністративногоправа.
Підстави адміністративної відповідальності
Основноюрисою адміністративної відповідальності є те, що її підставою є адміністративнеправопорушення (проступок).
Відповіднодо ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) називається протиправна,винна (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадськийпорядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядокуправління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Узаконі одночасно наведено два терміни: «адміністративне правопорушення» й«адміністративний проступок», але останній не є особливим різновидомадміністративних правопорушень.
Адміністративнеправопорушення (проступок) характеризується низкою ознак. Це, насамперед,діяння, поведінка, вчинок людини, дія чи бездіяльність, а також акт зовнішньоговияву ставлення особи до реальної діяльності Інших людей, суспільства, держави.Закону непідвладні переконання, думки людей, якщо вони не знайшли зовнішньоговияву.
Діяннявизнають адміністративним правопорушенням за наявності чотирьох ознак:суспільної шкідливості, протиправності, вини й адміністративної караності.
Суспільнашкідливість дії чи бездіяльності означає, що вона заподіює або створює загрозузаподіяння шкоди об'єктам адміністративно-правової охорони, які передбачено вст. 9 КпАП.
Протиправністьозначає, що дію чи бездіяльність прямо заборонено адміністративно-правовиминормами. Ознака протиправності вказує також на неприпустимість аналогії закону,що сприяє зміцненню законності, виключає можливість притягнення доадміністративної відповідальності за діяння, не передбачені законодавством проадміністративні правопорушення.
Винаполягає в психічному ставленні особи до діяння та його шкідливих наслідків іможе бути умисною або необережною. Ступінь вини враховують під час накладенняадміністративного стягнення, під час звільнення від адміністративноївідповідальності чи передачі матеріалів про адміністративне правопорушення нарозгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу.
Адміністративнакараність свідчить, що адміністративним проступком визнають лише такепротиправне, винне діяння, за яке законодавством передбачено застосуванняадміністративних стягнень. Реалізація адміністративного стягнення не завждисупроводжує адміністративний проступок, але можливість застосування стягненнястановить його обов'язкову властивість.
Розглянутіознаки найхарактерніші та найсуттєвіші, притаманні будь-якому адміністративномуправопорушенню (проступку), характеризують фактичну підставу адміністративноївідповідальності й складають її матеріальне поняття. Останнє конкретизується взаконодавстві про адміністративні правопорушення у формі конкретних складниківпроступку, в яких законом передбачено необхідні й специфічні ознаки того чиіншого конкретного діяння.
Склададміністративного правопорушення — це сукупність установлених закономоб'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративнеправопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належатьознаки, притаманні об'єкту, об'єктивній і суб'єктивній сторонам та суб'єктуправопорушення.
Об'єктадміністративного правопорушення — це те, на що воно посягає. Адміністративнийпроступок заподіює шкоду або створює загрозу ЇЇ заподіяння суспільнимвідносинам, які й становлять об'єкт проступку. Залежно від ступеняузагальнення, рівня абстрактності, розрізняють загальний, родовий ібезпосередній об'єкти проступку.
Загальнийоб'єкт становитьвся сукупність суспільних відносин, які охороняє законодавство проадміністративні правопорушення.
Родовийоб'єкт — цегрупа однорідних або тотожних суспільних відносин, які охороняє комплексадміністративно-правових норм. Адміністративно-правовими засобами охороняютьсясуспільні відносини, які регулюють норми різних галузей права:адміністративного, фінансового, цивільного, трудового, екологічного тощо. Томуродові об'єкти проступків можуть бути, наприклад, у цивільних, трудових таінших правопорушеннях. Залежно від родового об'єкта, адміністративніправопорушення згруповано в главах Особливої частини розділу II КпАП.
Різновидомродового є видовий об'єкт, тобто відокремлена група суспільних відносин,спільних для деяких проступків Так, природоохоронні відносини, які являютьсобою об'єкт екологічних правопорушень, включають до себе групи відносин,спрямованих на охорону земель, надр, вод, лісів, повітря, тваринного світу.
Підбезпосереднім об'єктом мають на увазі ті конкретні суспільні відносини,поставлені під охорону закону, яким заподіюють шкоду правопорушенням, щопідпадає під ознаки конкретного складу проступку.
Об'єктивнусторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначаютьакт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність),їх шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діяннями й наслідками, місце, час,обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.
Основноюй обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння, відсутністьякого виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення. Всі іншіознаки мають факультативний характер. Так, шкідливі наслідки й причиннийзв'язок обов'язкові лише в так званих матеріальних складах проступків(наприклад, дрібне розкрадання, пошкодження телефонів-автоматів, потравапосівів тощо). Більшості ж адміністративних правопорушень притаманнонедодержання різноманітних правил, коли діяння становить собою склад проступкунезалежно від настання шкідливих наслідків. Це формальні склади (наприклад,порушення правил санітарних, митних, торгівлі, охорони громадського порядкутощо). Ці склади формулюються в диспозиціях статей Особливої частини розділу II КпАП лише вказівкою на протиправнудію чи бездіяльність. У деяких випадках у диспозиціях вказують тільки нашкідливі наслідки («пошкодження», «знищення», «псування» тощо), діяння жрозуміються самі по собі.
Місце,час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку можуть бути обов'язковимиознаками, якщо їх включено до конкретного складу проступку (наприклад, окремідіяння визнають адміністративними правопорушеннями лише в разі вчинення їх угромадському місці, часто в диспозиціях вказують на спосіб вчинення проступку —грубе, злісне порушення, прихована передача тощо). В інших випадках їх можутьвизнавати обставинами, що пом'якшують або обтяжують відповідальність(наприклад, вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за іншихнадзвичайних обставин обтяжує адміністративну відповідальність).
Суб'єктивнусторону адміністративного правопорушення становить пов'язаний з його вчиненнямпсихічний стан особи. До ознак, властивих суб'єктивній стороні, належать вина,мотив і мета вчинення правопорушення.
Вина— основна йобов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку.Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільне шкідливого діяння тайого наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.
Узагальних рисах поняття цих форм вини розкрито в статтях 10 і 11 КпАП.Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка йоговчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності),передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання.Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідківстановлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущеннянаслідків — вольову ознаку.
Адміністративнеправопорушення визнають вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила,передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності),але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість), або непередбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й моглапередбачити (недбалість). Якщо поняття умислу пов'язано з психічним ставленнямособи до свого діяння та його наслідків, то під час визначення необережності доуваги беруть лише ставлення до шкідливих наслідків.
Мотиві мета адміністративногоправопорушення — факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу проступку.Під мотивом розуміють усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яким вонакерувалася під час вчинення проступку. Мета — це наслідок, результат, якогопрагне досягти особа, що вчиняє адміністративне правопорушення.
Суб'єктомадміністративного правопорушення визнають фізичну особу, яка досягла на моментвчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Ознаки, щохарактеризують суб'єкта проступку, поділяють на загальні й спеціальні. Унаведеному визначенні названо ознаки загальні, тобто властиві будь-якомусуб'єкту.
Суб'єктомпроступку, по-перше, може бути фізична особа, людина. По-друге, ним може бутине будь-яка фізична особа, а тільки осудна. У законодавстві про адміністративніправопорушення не розкрито поняття осудності, воно випливає із визначеннянеосудності. Як вказано в ст. 20 КпАП, під неосудністю розуміють стан, у якомуособа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічноїдушевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чиіншого хворобливого стану. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, щоосудність — це здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними, нести заних відповідальність. По-третє, суб'єктом проступку може бути особа, яка намомент вчинення адміністративного правопорушення досягла шістнадцятирічноговіку.
Крімзагальних ознак, у конкретних складах адміністративних правопорушень суб'єктможе характеризуватися ще й додатковими, специфічними властивостями. Такісуб'єкти називаються спеціальними. До них можна віднести, наприклад, посадових осіб,державних службовців, водіїв, керівників, капітанів суден, батьків,військовозобов'язаних тощо. У деяких статтях КпАП спеціальний суб'єкт неназивають, хоча мають на увазі.
Окремівластивості особи не входять до складу проступку, але є важливими для визначенняхарактеру й меж відповідальності за вчинене правопорушення. Це неповнолітні;військовослужбовці та інші особи, на яких поширено дію дисциплінарних статутів;іноземні громадяни й особи без громадянства; особи, для яких полювання єосновним джерелом існування.
Ознаки,властиві об'єкту, об'єктивній і суб'єктивній сторонам, суб'єктуадміністративного правопорушення, є основними. Крім них, встановлено додатковіознаки, які підвищують ступінь суспільної шкідливості основного складу йназиваються кваліфікуючими. До таких обставин належать, наприклад, повторневчинення однорідного правопорушення, наявність шкідливих наслідків, вчиненняправопорушення певним суб'єктом, грубість або систематичність порушення тощо. Унормах Особливої частини розділу II КпАП складиз кваліфікуючими обставинами сформульовано слідом за основними, причому основніознаки в них, як правило, не називають, а дають посилання на відповідну статтюабо частину статті, в якій сформульовано основний склад. Наявністькваліфікуючих ознак підвищує відповідальність за адміністративніправопорушення.
Статті18—20 КпАП встановлюють обставини, які виключають протиправність і суспільнушкідливість діяння (крайня необхідність і необхідна оборона) або винність(неосудність) особи. Тим самим виключається адміністративна відповідальність зайого вчинення.
Вчиненоюв стані крайньої необхідності визнають дію, спрямовану на усунення небезпеки,яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободамгромадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставинне могла бути усунена іншими, крім протиправних, засобами та якщо заподіянашкода є менш значною, ніж відвернена. Наприклад, у стані крайньої необхідностіможе бути вчинене порушення дорожнього руху водієм, який доставляє травмованулюдину в лікарню.
Навідміну від крайньої необхідності, під час необхідної оборони шкоду заподіюютьне сторонньому об'єкту, який охороняє закон, а посягаючому на нього. При цьомузахист має відповідати характеру й суспільній шкідливості посягання. Слідзазначити, що адміністративне правопорушення в стані необхідної оборони можебути вчинене дуже рідко. Закріпленням у законодавстві норми про необхіднуоборону, швидше за все, відзначають активну роль громадян у боротьбі зправопорушеннями, зміцненні правопорядку.
Непідлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчиненняпротиправної дії чи бездіяльності перебувала в стані неосудності, тобто немогла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевноїхвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншогохворобливого стану.
Адміністративнавідповідальність за правопорушення, передбачені КпАП, настає, якщо ці порушенняза своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальноївідповідальності (ч. 2 ст. 9 КпАП).
Відповідальністьможе наставати тільки в тому випадку, коли це передбачено нормою права.Наявність норми і органу, що її застосовує, — це лише передумова. Але вонинедостатні для накладення стягнення, для притягнення до адміністративноївідповідальності обов'язковою підставою е адміністративний проступок.
Притягненнядо адміністративної відповідальності — обов'язок державних органів, які єсуб'єктами виконавчої влади, їх перелік наведено в розділі III КУпАП. Суб'єктами адміністративноїюрисдикції є також районні (міські) суди (судді).
3. Законодавчі основи адміністративної відповідальності
Законодавчерегулювання адміністративної відповідальності здійснюється на підставі КонституціїУкраїни, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митного кодексуУкраїни, Закону України «Про державну податкову службу», а також іншихнормативно – правових актів.
Важливимджерелом інституту адміністративної відповідальності в свій час стали Основизаконодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушеннявід 23 жовтня 1980 р. У них вперше було кодифіковано найважливіші матеріальніта процесуальні норми щодо адміністративної відповідальності, визначенозавдання та закріплено систему законодавства про адміністративніправопорушення, встановлено поняття й структуру адміністративногоправопорушення, види адміністративних стягнень, загальні правила та строки їхнакладення, закріплено систему органів, уповноважених розглядати справи проадміністративні правопорушення, порядок виконання, оскарження й опротестуванняпостанови у справі про адміністративне правопорушення.
УКпАП кодифіковано законодавство України про адміністративну відповідальність.Поряд із матеріальними нормами цей акт містить адміністративно-процесуальнінорми, які регулюють провадження в справах про адміністративні правопорушеннята порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
Паралельноз КпАП діють норми, що встановлюють адміністративну відповідальність, але вонимістяться в законодавчих міжгалузевих актах (Повітряний, Митний кодекси, закониУкраїни «Про надзвичайний стан», «Про боротьбу з корупцією», «Про охоронудержавного кордону» тощо).
Доскладу нормативно-правових актів, що містять норми про адміністративну відповідальність,належать закони, норми яких не включено до КпАП. Питання адміністративноївідповідальності (процедурні) регулюють також постанови Кабінету МіністрівУкраїни. Акти з адміністративними санкціями можуть видавати місцеві ради та їхвиконавчі комітети з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями йепізоотіями. Обласні, Київська та Севастопольська міські ради мають правовстановлювати також правила благоустрою міст та інших населених пунктів,правила торгівлі на колгоспних ринках, правила додержання тиші в громадськихмісцях, які в КпАП не визначено, але в ньому за їх порушення передбаченоадміністративну відповідальність. Тому вони також є нормативною основоюадміністративної відповідальності.
Разомз наведеним, слід відзначити, що відповідно до ст. 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються діяння, які є адміністративнимиправопорушеннями, та відповідальність за них.
Законодавствопро адміністративні правопорушення має завданням охорону прав і свободгромадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересівпідприємств, установ і організацій, установленого правопорядку, зміцненнязаконності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного йнеухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі тагідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїхобов'язків, відповідальності перед суспільством. Великого значення надаютьпопередженню адміністративних правопорушень.
Здійсненняперерахованих завдань залежить від правильного застосування чинногозаконодавства про адміністративні правопорушення, додержання законності.
Рольадміністративної відповідальності в боротьбі з правопорушеннями постійнозростає, збільшується кількість складів адміністративних правопорушень,суворішими стали санкції за проступки. Встановлюється відповідальність за дії,які раніше взагалі не належали до правопорушень (неповага до суду, корупція,порушення податкового законодавства, недобросовісна конкуренція тощо).
Адміністративнувідповідальність вводять замість кримінальної (декриміналізація). Здійснювана впроцесі реформи кримінального права декриміналізація обумовлює подальшерозширення сфери використання засобів адміністративного впливу. Одночаснозбільшується і кількість правопорушень, за які поряд із дисциплінарними тацивільно-правовими заходами застосовують адміністративні стягнення (корупція,недобросовісна конкуренція тощо).
Значнуувагу надають адміністративному примусу в боротьбі з пияцтвом, наркоманією,посяганням на власність, у забезпеченні нормальної діяльності представниківвлади, виконання вимог посадових осіб, державних органів, правил громадськоїбезпеки, охорони природи.
Важливимє питання про відмежування адміністративних правопорушень від кримінальних,дисциплінарних і цивільно-правових. Законом передбачено і деякі конкретніознаки, за якими кримінальне правопорушення відрізняється відадміністративного. У зв'язку з цим для правильної кваліфікації правопорушеньнеобхідно зіставити сі. 9 КпАП і ст. 11 Кримінального кодексу України,проаналізувати їх зміст і тільки після цього (й у поєднанні з фактичнимиобставинами вчинення правопорушення, з урахуванням наслідків протиправнихдіянь) вирішувати питання про притягнення винної особи до кримінальної чиадміністративної відповідальності.
Адміністративнавідповідальність відрізняється від дисциплінарної тим, що суб'єктадміністративного проступку не перебуває в службовій залежності від органу чипосадової особи, які притягають його до адміністративної відповідальності.Дисциплінарний проступок, що є підставою для притягнення винної особи додисциплінарної відповідальності, — це протиправне діяння (дія абобездіяльність) працівника, який порушує встановлений на підприємстві, ворганізації чи установі внутрішній трудовий розпорядок. Цей проступок можевиявитися в порушенні службової, у тому числі трудової, дисципліни й тягне засобою передбачену законодавством дисциплінарну відповідальність, виражену внакладенні керівником на винних дисциплінарних стягнень.
Дисциплінарніправопорушення здебільшого пов'язані зі службовими, трудовими обов'язкамивинної особи. Проте не завжди ця умова є необхідною для віднесення проступку додисциплінарних. Наприклад, окремі дії працівників транспорту, вчинені під часвиконання ними службових обов'язків, розглядають як адміністративніправопорушення (випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких невідповідає встановленим вимогам).
Завідмежування адміністративної відповідальності від цивільно-правової слід матина увазі, що остання настає за порушення обов'язків, які випливають ізцивільно-правових угод, тобто угод, що виникають між рівноправними сторонами, аадміністративна відповідальність, навпаки, передбачає нерівність сторінвідносин.
Список використаних джерел:
1. КонституціяУкраїни: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. –К.: Велес, 2006.
2. КодексУкраїни про адміністративні правопорушення прийнятий Верховною Радою УРСР 7січня 1984 року (зі змінами та доповненнями станом на 1 січня 2007 року).
3. Кримінальнийкодекс України прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року (зі змінамита доповненнями станом на 1 січня 2007 року).
4. Адміністративнеправо України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/ Ред… колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка»,2004.
5. Адміністративнеправо України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Паращук, О.В. Дьяченко та ін.; Заред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005.