Адвокатура, її поняття, завдання, організаційні форми, види ігарантії адвокатської діяльності, професійні права і обов’язки адвоката тапідстави для припинення адвокатської діяльності
ПЛАН
Вступ
1.Поняттяадвокатури та її завдання
2.Організаційніформи адвокатської діяльності
3.Видиі гарантії адвокатської діяльності
4.Професійніправа і обов’язки адвоката
5.Підставидля припинення адвокатської діяльності
Висновки
Списоквикористаної літератури
Вступ
Порядз державними органами, які вирішують поточні та перспективні питаннягосподарської діяльності, техніки, освіти, науки, обороноздатності, зовнішньоїполітики тощо, у державі існують також органи, що створюються тільки з метоюохорони й захисту права — діяльності, що називається правоохоронною.
Особливемісце серед завдань правоохоронної діяльності посідає захист прав і свободлюдини, її життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканності та безпеки.
Правоохороннадіяльність складається з кількох напрямків, кожний з яких має специфічнізавдання і здійснюється властивими тільки йому певними методами. Такими напрямамиє: здійснення правосуддя; прокурорський нагляд; досудове розслідування;здійснення захисту у кримінальних справах і подання іншої правової допомоги;охорона громадського порядку й безпеки громадян; боротьба зі злочинністю та ін.[10,5-6]
Конституція1996 року визначає Україну як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну іправову державу. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканністьі безпека визнаються в нашій країні найвищою соціальною цінністю. Утвердження йзабезпечення прав та свобод людини визначають зміст і спрямованість діяльностідержави, за яку вона відповідає перед громадянами. Визначення завдань держави уКонституції, безперечно, сприятиме зміцненню законності та правопорядку вкраїні.
Усучасних умовах розвитку суспільства проблема прав людини набула глобальногозначення. Дотримання прав і свобод людини стало символом справедливості увнутрішніх і зовнішніх справах виключної більшості держав.
Впершезакріплено право громадян на правову допомогу в Конституції України 1996 року.Але Конституцією України не лише закріплене широке коло прав громадян, а йвстановлені гарантії їх реалізації. Однією з таких гарантій є право громадян назахист суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Найбільш повномуздійсненню права особи на судовий захист значною мірою сприяє юридичнадопомога, надання якої передбачено законодавством. Така допомога громадянамможе надаватися в різноманітних формах, у тому числі й у формі представництва вцивільних справах. А представництво адвоката в процесі, звісно, є більшдосконалою формою надання юридичної допомоги, оскільки, як правило, громадянине мають достатніх спеціальних правових знань для особистого захисту прав,свобод, охоронюваних законом інтересів. [17, 84]
Післяздобуття Україною незалежності в українському законодавстві зроблено першікроки на шляху створення самостійної, незалежної адвокатури. 19 грудня 1992року був прийнятий Закон України «Про адвокатуру» (до якого з 2002 по 2008 рік буливнесені ряд змін та доповнень), за яким адвокатуру в Україні визначено якдобровільне професійне громадське об'єднання, покликане згідно з КонституцієюУкраїни сприяти захистові прав, свобод і представляти законні інтересигромадян, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подаватиїм іншу юридичну допомогу (ст. 1 Закону). [16, 351]
Основна частина
1.Поняття адвокатури та її завдання
Адвокатура— це правоваінституція, яка виконує важливу суспільну функцію, що полягає в захисті прав,свобод та законних інтересів громадян.
ВУкраїні право на захист є конституційним принципом. Роль адвокатури взабезпеченні цього права та її основні завдання викладені в розд. II Конституції України, присвяченомуправам, свободам і обов'язкам людини й громадянина.
Конкретноконституційний статус адвокатури визначено у ст. 59 Конституції України:«Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, цядопомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Длязабезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги привирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні дієадвокатура».
Забезпечуючизахист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, адвокатура своєюдіяльністю сприяє утворенню правової держави, оскільки згідно з КонституцієюУкраїни права та свободи людини і їх гарантія визначають зміст та спрямованістьдіяльності держави.
Згідноз конституційним статусом адвокатури до її завдань належать:
• захистправ, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;
• представництвоінтересів громадян і юридичних осіб як у відносинах з державою, так і міжсобою;
• представництвов судах та інших державних і правоохоронних органах інтересів фізичних таюридичних осіб; подання фізичним і юридичним особам, державним і громадськимустановам (об'єднанням) юридичної допомоги; підвищення рівня інформованостінаселення у правовій галузі[10,243-244].
2.Організаційні форми адвокатської діяльності
Діяльністьадвокатури регламентовано Конституцією України, Законом України «Проадвокатуру», іншими законодавчими актами України та статутами адвокатськихоб'єднань (ст. 3 Закону).
Відповіднодо Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право займатися адвокатськоюдіяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися зіншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатськіоб'єднання, які діють відповідно до закону та статутів адвокатських об'єднань.
ЗаконУкраїни «Про адвокатуру» закріплює, що адвокатські об'єднання діють на засадахдобровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстраціюадвокатських об'єднань проводять у Міністерстві юстиції України в порядку,визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмовоповідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати — проодержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю. Порядокутворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань,структуру, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівнихорганів, порядок їхнього обрання та інші питання, що належать до їхньоїдіяльності, регулює статут відповідного об'єднання.
Адвокатськібюро, колегії, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами.Адвокати й адвокатські об'єднання відкривають розрахунковий рахунок та іншірахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавствомпорядку — й у іноземних банках; можуть мати печатку та штампи зі своїмнайменуванням. [16, 355-356]
ЗаконУкраїни «Про адвокатуру» визначає відносини адвокатури з державнимиструктурами, гарантуючи при цьому її самостійність і незалежність. Зокрема,Міністерство юстиції України забезпечує фінансування оплати праці адвокатів зарахунок держави в разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням іпри звільненні громадян від оплати юридичної допомоги, узагальнює статистичнузвітність, сприяє здійсненню заходів підвищення професійного рівня адвокатів.Місцеві органи державного управління в межах своєї компетенції сприяютьадвокатам і адвокатським об'єднанням у вирішення соціальних питань,забезпечують їх приміщеннями для роботи тощо.
ЗаконУкраїни «Про адвокатуру» вперше надав адвокатам і адвокатськимоб'єднанням право створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародніспілки, які представляють інтереси адвокатів у державних органах і громадськихоб'єднаннях, захищають їх соціальні та професійні права, здійснюють методичну івидавничу діяльність, сприяють підвищенню професійного рівня адвоката, а такожстворюють спеціальні фонди. Особливо слід підкреслити, що організаційнеоформлення української адвокатури, її незалежне від державних структуріснування, як зазначалося, відбулось у вересні 1990 р. на установчому з'їздіадвокатів, де було створено Спілку адвокатів України — добровільну, громадську,незалежну, самоврядну організацію. Мета Спілки за її статутом полягає воб'єднанні зусиль адвокатів у розбудові демократичної, правової держави,поліпшенні юридичної допомоги, підвищенні ролі адвокатури в суспільстві,сприянні розвитку індивідуальної адвокатської практики, а також набуттіадвокатурою повної самостійності та самоврядування, турботі про історичнітрадиції української адвокатури, розвитку і поглиблення міжнародних зв'язківтощо[10,247-248].
3.Види і гарантії адвокатської діяльності
Згідноіз Законом України «Про адвокатуру» адвокати дають консультації іроз'яснення з юридичних питань; усні та письмові довідки з норм законодавства;розглядають заяви, скарги, інші документи правового характеру; посвідчуютькопії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді,інших державних органах; подають юридичну допомогу підприємствам, установам,організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької тазовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; виконуютьпередбачені кримінально-процесуальним законодавством обов'язки, у процесідізнання та досудового слідства. Адвокату надається можливість згідно іззаконом здійснювати й інші види юридичної допомоги.
Адвокатподає допомогу на підставі угоди з клієнтом про подання правовоїдопомоги[10,248].
ЗаконУкраїни «Про адвокатуру» окремо закріплює норму щодо гарантійадвокатської діяльності. Цією нормою встановлено, що професійні права, честь ігідність адвоката охороняються законом: забороняється будь-яке втручання вадвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, іншихпрацівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатськутаємницю. З цих питань адвокати не можуть допитуватись як свідки. Документи, щопов'язані з виконанням адвокатом професійних обов'язків, не підлягаютьоглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Заборонено прослуховуваннятелефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю безсанкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів АвтономноїРеспубліки Крим, області, міста Києва. Не допускається офіційне негативнереагування з боку правоохоронних органів (дізнання, слідства, прокуратури,суду) на правову позицію адвоката у кримінальній справі.
Адвокатугарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.
Кримінальнасправа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором, йогозаступниками, прокурорами Автономної республіки Крим, областей, міст Києва іСевастополя. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної,адміністративної відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку зподанням юридичної допомоги громадянам та юридичним особам.
Згідноіз Законом України «Про адвокатуру» адвокатом може бути громадянинУкраїни, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста абопомічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит і одержавсвідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягуадвоката України. Він не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органахвнутрішніх справ, національної безпеки. Адвокатом не може бути особа, яка маєсудимість. [10,244-245]
4. Професійні права і обов’язки адвоката
Бездопомоги адвоката чи фахівця в галузі права заслухати складну справу в судідосить важко. Адже тягар доказування в цивільних справах, захист укримінальному судочинстві покладено на самі сторони, на їхніх представників ізахисників, функції яких найчастіше здійснюють адвокати. Щоб це відбулося на високомупрофесійному рівні, Законом України «Про адвокатуру» та Правилами адвокатської етики(схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті МіністрівУкраїни 1 жовтня 1999 року) чітко регламентовано права й обов'язки адвоката.
Наприклад,адвокат має право: представляти й захищати права та інтереси громадян іюридичних осіб за їхнім дорученням у всіх органах, підприємствах, установах іорганізаціях, до компетенції яких входить розв'язання відповідних питань;збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних,господарських, кримінальних справах і справах про адміністративніправопорушення, зокрема запитувати й отримувати документи або їх копії відпідприємств, установ, організацій та об'єднань, а від громадян — за їхньоюзгодою, ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях знеобхідними для виконання доручення документами й матеріалами, за винятком тих,таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з пи/>/>тань, що потребуютьспеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинногозаконодавства; доповідати клопотання й скарги на прийомі в посадових осіб івідповідно до Закону одержувати від них письмові вмотивовані відповіді на ціклопотання й скарги; бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг назасіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг.
Вагомогозначення в підвищенні якості правової допомоги й зміцненні ролі адвокатанабуває Указ Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботиадвокатури» від 30 вересня 1999 року № 1240/99. Відповідно до п. 9 Указу органивиконавчої влади та органи місцевого самоврядування, керівники підприємств,установ і організацій повинні сприяти реалізації права адвокатів збиративідомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних,господарських, кримінальних справах і справах про адміністративніправопорушення, подавати безплатно відповідні відомості та копії документів назапити адвокатів і адвокатських об'єднань у справах, що перебувають у їхньомупровадженні.[16, 351-352]
Законнадає адвокату право мати одного або кількох помічників. Інститут помічникаадвоката вже відомий українській адвокатурі — він існував до жовтня 1917 р.
Згідноіз законом України «Про адвокатуру» адвокати користуються правом навідпустку та всі види допомоги з державного соціального страхування. Внески вДержавний фонд соціального страхування сплачуються адвокатом як особою, щозаймається діяльністю, яка базується на особистій власності особи та виключнона її праці.
Оплатапраці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином (юридичноюособою) і адвокатським об'єднанням або адвокатом. У разі участі останнього укримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплатиюридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвокатаздійснюється за рахунок держави.
Якщодоговір розривається достроково, оплата праці здійснюється за фактично виконануроботу. У разі неналежного виконання доручення внесена плата повертаєтьсягромадянину або юридичній особі повністю або частково, а при виникненні спору —за рішенням суду.
Приздійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний діяти відповіднодо вимог закону, використовувати лише передбачені ним засоби захисту прав ізаконних інтересів громадян та юридичних осіб. Адвокат не має прававикористовувати свої повноваження на шкоду особі, інтереси якої вінпредставляє, а також відмовитись від прийнятого на себе захисту. Якщопідозрюваний, обвинувачений чи підсудний визнає свою вину у вчиненні злочину,адвокат за наявності підстав для цього має обстоювати перед судом, прокурором,слідчим його невинуватість. При цьому він зобов'язаний погодити свою позицію зпідзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного єнеприйнятною. Адвокат не може визнавати доведеною вину свого підзахисного, якщоостанній її заперечує.
Адвокатне має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги, якщо вінподавав чи подає таку допомогу в цій або іншій пов'язаній з нею справі особам зпротилежними інтересами, що може зашкодити особі, яка звернулась по юридичнудопомогу.
Адвокаттакож не має права виступати як такий, якщо раніше він працював дізнавачем,слідчим, прокурором, суддею, секретарем судового засідання, експертом,перекладачем чи як спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач,свідок, понятий брав участь у розслідуванні, судовому розгляді цієї чи іншоїпов'язаної з нею справи щодо особи, яка звернулася за захистом.
Адвокатне може прийняти доручення на ведення справи і тоді, коли у розслідуванні аборозгляді справи бере участь посадова особа, з якою він перебуває в родиннихстосунках.
Згіднозі ст. 61 КПК України за наявності перелічених обставин адвокат повиненвідмовитись від виконання обов'язків захисника. На цих підставах він може бутиусунутий від участі у справі слідчим, прокурором, судом. Рішення про цеоформлюється мотивованою постановою органу, якому це стало відомо. Постановаможе бути оскаржена як захисником, так і підзахисним відповідному прокурору чисуду. Слід зазначити, що адвокат не може бути захисником чи представлятиінтереси кількох осіб, якщо ці інтереси не збігаються чи істотно різняться.
Адвокатзобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом і змістом якої єобставини, що змусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, атакож зміст консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержанихадвокатом при виконанні професійних обов'язків.
Даніпопереднього слідства, які стали відомі адвокату, можуть бути розголошенітільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, що винні в розголошенніданих попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чиннимзаконодавством. [10,249-251]
5.Підстави для припинення адвокатської діяльності
Длявизначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатись адвокатськоюдіяльністю в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,існують кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатів, Положення про якізатверджено Указом Президента України від 05.05.93.Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії діють у складі двох палат — атестаційноїта дисциплінарної. Атестаційна палата має у складі 11 членів. До неї входятьчотири адвокати, чотири судді та по одному представнику від відповідних міськихрад і управлінь юстиції, а також відділення Спілки юристів України. Атестаційнапалата приймає кваліфікаційні іспити, ухвалює рішення про видачу або відмову увидачі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Особа, яка несклала кваліфікаційного іспиту, має право скласти його повторно через рік.
Дисциплінарнапалата кваліфікаційно-дисциплінарноїкомісії утворюється у складі 9 членів. До неї входять п'ять адвокатів, двасудді, по одному представнику від управління юстиції та відділення спілкиадвокатів України. Ця палата розглядає скарги громадян, окремі ухвали судів,подання слідчих органів, заяви адвокатських об'єднань, юридичних осіб на діїадвокатів, а також вирішує питання про притягнення адвокатів до дисциплінарноївідповідальності.
Запорушення вимог Закону України «Про адвокатуру», інших актівзаконодавства України, що регулюють діяльність адвокатури і присяги адвокатів,рішенням дисциплінарної палати до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарністягнення:
• попередження;
• зупиненнядії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одногороку;
• анулюваннясвідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Рішенняпро анулювання свідоцтва кваліфікаційно-дисциплінарною комісією приймається втаких випадках:
• втратиадвокатом громадянства України;
• засудженняадвоката за вчинення злочину після набрання обвинувальним вироком законноїсили;
• обмеженнясудом дієздатності адвоката або визнання його недієздатним;
• грубогопорушення вимог Закону України «Про адвокатуру» та інших актівзаконодавства України, які регулюють діяльність адвокатури. [10,245-246]
Рішенняпро відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю абопро притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бутиоскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.
Висновки
Українськадержава, відповідно до норм чинної Конституції, визнала головним своїмобов'язком забезпечення прав і свобод людини, що визначає зміст і спрямованістьїї діяльності. І зробити це, як і прийняти в 1996 р. нову Конституцію, безврахування надбань людства у сфері юридичної думки, було б неможливо. Впливміжнародного законодавства і зокрема Конвенції про захист прав і основнихсвобод людини, інших документів Ради Європи спричинив у країні великий проривяк у правосвідомості суспільства, так і в нормотворчій діяльності державнихорганів.
Нагальнапотреба бути в Європейській спільноті (після проголошення незалежності) сприяларозширенню кола ратифікованих Україною міжнародних договорів, у тому числі йвищезгаданої Конвенції. Мета приєднання до неї – забезпечення нових можливостейдля демократичних перетворень як самої держави в цілому, так і її органіввлади. [11,60]
Особливемісце серед завдань правоохоронної діяльності посідає захист прав і свободлюдини, її життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканності та безпеки.
В оновленійУкраїнській державі захист прав громадян і юридичних осіб має стати державноюсправою. Саме в цьому виявляється демократичний принцип, суть держави як самоврядногоінституту. Конституція України гарантує не лише громадянські права та свободигромадянина, а й людини.
Адвокатураяк правовий інститут, головне призначення якого полягає в сприянні захисту праві свобод громадянина та людини повинна зайняти відповідне місце в системіправосуддя.
Незалежністьадвокатури як правового інституту визначається, насамперед, наділенням їївідповідними правовими функціями, які б давали можливість реалізувати програмузахисту прав і свобод громадян. [12, 49-50]
Списоквикористаної літератури:
Нормативналітература:
1. Конституція України. // ВВР, 1996р., № 30, ст.141.
2. Закон України „Про судоустрійУкраїни” від 7 лютого 2002 року // ВВР, 2002 р., № 27-28, ст.180.
3. Закон України „Про статус суддів”від 15 грудня 1992 року // ВВР, 1993, №8, ст.56.
4. Закон України „Про внесення змінидо статті 13 Закону України „Про статус суддів” від 8 жовтня 1999 року // ВВР,1999, № 50, ст. 434.
5. Закон України „Про КонституційнийСуд України” від 16 жовтня 1996 р. // ВВР, 1996 р., № 49.
6. Рішення Конституційного СудуУкраїни від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (Справа про незалежність суддів якскладову їхнього статусу) // Вісник Верховного Суду України, 2004, № 12, ст.18.
7. Закон України „Про адвокатуру” від19 грудня 1992 року // ВВР, 1993, ст.62.
8. КПК України (ст.61)
Навчальналітература:
9. Бойко В. Нова Конституція і судовавлада // Право України. – 1997. — № 1.
10. Гель А. П., Семаков Г. С., КондраковаС. П. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник, К., 2004.
11. Кононенко О. Правосвідомістьсудді і перспективи впровадження міжнародних норм у сфері прав людини впрактику судового захисту // Право України.- 2001. — № 2.
12. Логінова С. Якою бути адвокатурів Україні? // Право України.- 1997. — № 8.
13. Стефанюк В. Правозахиснадіяльність судів України // Право України.- 1999. — № 5.
14. Стефанюк В. Судова влада якосновна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні// Право України.- 2001. — № 1…
15. Судебные иправоохранительные органы Украины. (Под редакцией Васильева А.С., Стрельцова Е.Л.) Х.., 2004.
16. Суд,правоохоронні та правозахисні органи України. (Відповідальний редакторМаляренко В.Т.). К., 2004.
17. Чабан С.Участь адвоката у виконавчому провадженні // Право України. – 2001. — №11.